Історичні умови організації та специфіка розвитку охорони здоров'я в Харкові (XVIII – початок ХХ ст.)

Життєпис видатних діячів, які в свій час створювали харківську охорону здоров'я, подано за спеціально опрацьованою схемою, що включає такі біографічні дані про особу, як роки життя; соціальне та етнічне походження; віросповідання; освіта; події, що визначали подальший життєвий шлях; основні професійні здобутки; участь у громадському житті; набутий соціальний статус, рівень прижиттєвого визнання (нагороди, почесні звання і т.ін.). Певна структурна побудова кожної персоналії надала можливість створити узагальнений просопографічний соціоетнічний портрет типового організатора охорони здоров'я в Харкові в ХІХ - на початку ХХ століття. Це православний чоловік слов'янського походження віком від 34 до 60 років, медик за освітою, чиновник V-ІV класу (статський або дійсний статський радник) на вершині своєї кар'єри, професор (приват-доцент) Імператорського Харківського університету, активний функціонер Харківського медичного товариства, ймовірно - гласний міської думи, «увінчаний» нагородами і почесними званнями.

Безперечно «золота» пора дорадянської харківської охорони здоров'я - це час, коли більшість з охарактеризованих корифеїв працювала в місті паралельно, кожний на своїй ділянці роботи. Хронологічно це період приблизно з кінця 70-х років ХІХ ст. до перших років ХХ ст. Саме тоді були здійснені всі ті заходи, що склали славу охороноздоровчій справі в Харкові дожовтневого періоду: створена і проходила шлях становлення міська лікувально-санітарна організація; відкрилася більшість з існуючих на 1917 рік лікувальних закладів, а ті, що працювали з попередніх часів були докорінно переобладнані; з'явився принципово новий вид медичної допомоги населенню міста - швидка і невідкладна допомога.

У висновках підведені підсумки та узагальнені результати дослідження. Квінтесенція концепції дисертаційної роботи викладається нижче, а її принципові позиції становлять особисті здобутки дисертанта.

Встановлено, що фактично розвиток охорони здоров'я в Харкові починається після введення державної посади міського лікаря в Харкові 10 травня 1737 р. До того, від часу заснування Харківської фортеці в 1654 р., влада лише вдавалась до запобіжних заходів напередодні проникнення в місто різних «заразных поветрий», а лікуванням містян займалися цирульники.

В дорадянській історії харківської охорони здоров'я дисертантом виділено два етапи, які нерозривно пов'язані із соціально-економічною і політичною історією країни. Кожний етап набув певних характерних рис по основних елементах охорони здоров'я.

Перший етап охоплює період від 30-х років XVIIІ ст. до буржуазних реформ 60-70-х років ХІХ ст. у Російській імперії. Саме в ті часи харківська охорона здоров'я зробила свої перші кроки. З кінця 30-х років XVIII ст. у Харкові з'явилися зародки державної охорони здоров'я. Згодом вони набули розвитку. Увесь період з кінця 30-х років XVIII ст. і до реформ 60-70-х років XIX ст. автор визначив як час централізованого розвитку охорони здоров'я у Харкові. Вона була підпорядкована центральним органам влади і зазнавала дріб'язкової опіки з їхнього боку. При цьому наголос робився на адміністративно-поліцейські заходи.

Дисертантом доведено, що, завдяки існуванню в Харкові університету з медичним факультетом і фельдшерської школи, кваліфікація медичного персоналу в місті була досить високою. Зазначені заклади дещо пом'якшували дефіцит медичних кадрів, але останніх все одно постійно бракувало.

Держава мало переймалася здоров'ям своїх громадян, за винятком тих, хто пильнував і боронив її інтереси. Тому навіть нечисленні лікувальні заклади губернського міста Харкова обслуговували переважно військовиків. Міської лікарні не існувало. Про здоров'я жителів міста можновладці згадували тільки під час небезпечних епідемій.

З'ясовано, що спалахам епідемічних хвороб сприяв катастрофічний санітарний стан тогочасного Харкова. У місті не існувало ані санітарної організації, ані спеціальних санітарних лікарів. Але окремі санітарні заходи почали здійснюватися саме тоді.

Автор вважає, що медична допомога населенню була надто обмеженою не лише через недостатню кількість лікувальних закладів. Недоступною для переважної більшості містян її робила надто висока плата за лікування. До того ж низький культурний та освітній рівень харківського плебсу був причиною недовіри до медиків, а отже й нехтування їхньою допомогою. Громадських форм охорони здоров'я тоді практично не існувало. Однак саме протягом першого етапу були закладені підвалини харківської охорони здоров'я.

Дисертант дійшов висновку, що розвиток охорони здоров'я в місті протягом всього дослідженого періоду обумовлювався, серед інших, такими двома чинниками: приналежністю до держави - Російської імперії і місцевою специфікою. Більшу частину першого етапу, а саме від ліквідації слобідського козацтва до великих реформ 60-70-х років ХІХ ст. перший чинник діяв майже безальтернативно, місцеві особливості в організації охорона здоров'я були майже зведені нанівець. У ті часи взаємодія по лінії «охорона здоров'я - суспільство - міська громада» працювала так: охороноздоровчі структури були здебільшого державними (лікарська управа, комітет «общественного здравия», лікувальні заклади Приказу громадського опікування) і взаємодіяли вони переважно з іншими державними і церковними структурами (органами управління, поліцією, військовим командуванням, фінансовими органами, університетом, духовною консисторією тощо). Місто виконувало дуже обмежені функції з охорони здоров'я своїх мешканців.

Другий етап розвитку харківської охорони здоров'я тривав від реформ 60-70-х рр. ХІХ ст. до 1917 р. На погляд дисертанта, після великих російських реформ охорона здоров'я в Харкові порівняно з попереднім, дореформеним періодом за короткий час зробила величезний поступальний крок.

Нарешті була створена власне міська лікувально-санітарна організація. Харків охопила розгалужена мережа лікувальних закладів усіх форм власності. Як показали підрахунки, рівень забезпеченості харківського населення лікарняними ліжками в Російській імперії поступався лише столичному. Санітарні заходи набули більш системного характеру. Проте цього було замало. І на кінець дослідженого періода Харків в цілому залишався санітарно невпорядженим містом.

Автором встановлено, що окрім казенної та приватної, в місті з'явилась громадська медицина, репрезентована земськими установами і лікувальними закладами громадських організацій. Земський чинник у розвитку харківської охорони здоров'я на цьому етапі був важливим, але не визначальним, оскільки земства переважно опікувалися селом. Одним з перших міст в Російській імперії Харків організував власну службу швидкої медичної допомоги, що відповідала європейським стандартам міської охорони здоров'я.

Аналіз джерел доводить, що у післяреформений період ХІХ - на початку ХХ ст. Харків зробив якісний стрибок у справі забезпечення себе медичними кадрами і напередодні Першої світової війни вже значно перевершував як середньодержавний показник забезпеченості населення міст медичними кадрами, так і відповідні показники всіх українських (у складі Російської імперії) міст, обох російських столиць і навіть середні показники забезпеченності лікарською допомогою по розвинутих країнах Європи і США.

Харківська медична громадськість висунула зі свого середовища видатних організаторів охорони здоров'я, яким місто завдячує появою нових форм і навіть видів медичної допомоги населенню, відкриттям нових лікувальних закладів і організацією їх діяльності, санітарним упорядженям. Автором складений колективний просопографічний соціоетнічний портрет кращих представників-професіоналів - рушіїв розвитку охорони здоров'я Харкова.

У дисертації доведено, що у співвідношенні загальнодержавного і місцевого чинників на другому етапі розвитку охорони здоров'я в Харкові більшої ваги набули саме місцеві особливості. Самобутність харківської охорони здоров'я визначалась діяльністю найпотужнішої в імперії Харківської губернської земської лікарні; унікальної міської очної лікарні професора Л.Л. Гіршмана; особливостями фінансування місцевим бюджетом власних лікувальних закладів і прямим дотатуванням низки немуніципальних установ і організацій, які надавали медичну допомогу мешканцям Харкова; створенням неприбуткових колективних підприємств з надання медичних послуг населенню із частковим муніципальним фінансуванням і безліччю інших проявів, що містилися в кожній постанові міської думи або управи з охороноздоровчих питань, у діяльності кожного лікувального закладу, в статуті кожної місцевої громадської організації з відповідним напрямом діяльності. Безумовно державний чинник у розвитку харківської охорони здоров'я залишався і відігравав значну, навіть визначальну роль. Інакше в наскрізь забюрократизованій державі й не могло бути. Але взаємодія по лінії «охорона здоров'я - суспільство - міська громада» вже не обмежувалася взаємодією одних державних установ з іншими. По-перше, сама харківська охорона здоров'я стала представлена розмаїттям структур різних форм власності і різних організаційно-господарських форм. По-друге, вона в своїй діяльності стала взаємодіяти не тільки з державними структурами, а й з усіма іншими інститутами, що виникли в країні в пореформені часи. Найголовніше ж те, що харківська міська громада створила і далі крок за кроком удосконалювала свою власну муніципальну охороноздоровчу організацію.

Проте створена в Харкові міська лікувально-санітарна організація була ще дуже недосконалою. Функції її складових частин не були чітко визначені, тому й взаємовідносини між ними склалися плутані. Єдиного центру, що координував би роботу всіх лікувальних і санітарних установ та організацій, у Харкові не існувало, відтак годі було сподіватись узгодженості в їхніх діях. Це негативно позначалося на зосередженні загальних зусиль у боротьбі з найнебезпечнішими хворобами.

Проаналізувавши діяльність лікарень міста, дисертант довів, що вони здебільшого (за винятком приватних і міської очної імені професора Л.Л. Гіршмана) майже постійно були перевантажені. Щодо приватних медичних закладів, то плата за лікування в них була надто високою для пересічних «харьковцев». Із цієї ж причини лікарські засоби в харківських аптеках були мало приступні для незаможної більшості харківської громади. Надання скорої медичної допомоги не набуло ще масовості й мало обмежений характер. Окремі напрями розвитку міської охорони здоров'я тільки зароджувалися (організація медичного страхування через лікарняні каси, охорона здоров'я на промислових підприємствах, залучення громадськості до санітарного впорядження міста через «санитарные попечительства»).

Охорона здоров'я в Харкові напередодні революційних подій 1917 р. організаційно ще не склалася в систему, оскільки для системи перш за все характерна цілісність її складових частин. А цілісності складових у харківській охороні здоров'я як раз і не спостерігається. Разом з цим її поступ впевнено прямував до системи. Адже більшість її «хвороб» були «хворобами дитячого віку». Просто вона не встигла їх подолати. Але були вади, пов'язані із соціально-економічним і політичним устроєм Російської імперії, які були нездолані без суспільних перетворень.

Підсумовуючи найважливіші досягнення харківської охорони здоров'я в дорадянські часи, дисертант відзначив, що на кінець дослідженого періоду Харків з українських міст у складі Російської імперії був меншим за Одесу і Київ. А основні показники з охорони здоров'я у нього були кращими не тільки за Одесу і Київ, а навіть, за деякими параметрами, Харків перевищував рівень обох російських столиць і виходив на рівень розвинутих країн Європи і США. Тобто в Харкові за порівняно короткий час після реформ 60-70-х рр. ХІХ ст. склалася найпотужніша в Україні охорона здоров'я, дуже різнопланова, різноманітна, як для тих часів, за формами. І це незважаючи на всі перешкоди і обмеження, що створював бюрократично-поліцейський апарат самодержавства.

У цьому плані дуже важливо те, що згодом Харків став першою столицею радянської України, і все, що було напрацьовано в ньому в галузі охорони здоров'я в дорадянські часи не було зруйновано, а, навпаки, склало організаційну, матеріально-технічну, кадрову, наукову базу для створення і подальшого розвитку української радянської охорони здоров'я. Тут досить яскраво простежується спадкоємність різних історичних діб.

Загалом досвід діяльності Харківського міського громадського самоврядування в галузі охорони здоров'я у дожовтневі часи може бути корисним для сучасних органів місцевої влади. Конкретні пропозиції щодо його використання сформульовані у висновках дисертації таким чином:

- створення опікунських рад у міських лікувальних закладах, склад яких призначався би відповідними радами (міськими і районними в містах) з числа найбільш впливових і шанованих у місті (районі) громадян для оперативного вирішення проблем цих закладів, а також створення відповідної моральної атмосфери, в якій посада члена (голови) опікунської ради лікувального закладу вважалася б одним з найпочесніших громадських доручень у місті;

- вироблення муніципальними органами різних форм господарської і фінансової співпраці та взаємодопомоги з громадськими і приватними установами, що надають медичну допомогу населенню, створення в умовах хронічного дефіциту коштів спільних з міським самоврядуванням організаційно-господарських форм підприємств медичного профілю на кшталт «Общества ночных дежурств врачей» або «Общества скорой медицинской помощи в гор. Харькове»;

- відновлення прямих дотацій з місцевого бюджету для громадських лікувальних закладів з метою заохочення їх створення, як це було в дожовтневому Харкові;

- формування муніципальними органами спеціальних фінансових фондів, кошти яких витрачалися б виключно на конкретні цілі охорони здоров'я (на кшталт протиепідемічного фонду Харківської міської думи), і забезпечення неможливості їх нецільового використання;

- підпорядкування окремих підрозділів муніципальної міліції (коли вона буде створена) органам санітарного нагляду з метою рішучого припинення порушень санітарного законодавства, тобто створення так званої санітарної міліції на зразок міліції податкової;

- створення міським самоврядуванням громадських органів подібно до «санитарных попечительств» задля вивчення санітарних проблем, здійснювання санітарно-просвітницької роботи серед населення, залучення спонсорських коштів на санітарне впорядження міста;

- до введення державного медичного страхування здійснення його на місцевому рівні (у розвиток ідеї «лікарняного збору»).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Робак І. Ю. Організація охорони здоров'я в Харкові за імперської доби (початок XVIII ст. 1916 р.) / І. Ю. Робак. Х.: ХДМУ, 2007. 346 с., [12] арк. іл.

Рецензія: Водотика С. Г. Харківська охорона здоров'я очима історика / С. Г. Водотика, С. В. Потрашков // Вісник Харківської державної академії культури: зб. наук. пр. 2009. Вип. 24. С. 290-293.

Навчальний посібник:

1. Лісовий В. М. Історія охорони здоров'я в Харкові: навч. посіб. / В. М. Лісовий, І. Ю. Робак. Х.: ХНМУ, 2008. 178 с. (У співавторстві. І. Ю. Робаку належить 60% обсягу).

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Робак І. Ю. Санітарна діяльність у Харкові в доземський період / І. Ю. Робак // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. 2003. Вип. 14-15. С. 74-81.

2. Робак І. Ю. Кадрове забезпечення медико-санітарної частини Харкова в доземський період / І. Ю. Робак // Південний архів. Історичні науки: зб. наук. пр. Херсон, 2003. Вип. 13. С. 45-51.

3. Робак І. Ю. Охорона здоров'я в Харкові наприкінці XVIII - першій половині ХІХ ст.: стан матеріальної бази / І. Ю. Робак // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. 2003. № 603: Історія України. Вип. 6. С. 34-42.

4. Робак І. Ю. Фінансування охорони здоров'я мешканців Харкова в доземський період / І. Ю. Робак // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. 2004. Вип. 17. С. 116-122.

5. Робак І. Ю. Боротьба з епідеміями холери в Харкові в 30-50-ті рр. XIX ст. / І. Ю. Робак // Вісник Харківської державної академії культури: зб. наук. пр. 2004. Вип. 15. С. 29-37.

6. Робак І. Ю. Постання аптекарської справи в Харкові (кінець XVIII ст. 1860-і роки) / І. Ю. Робак // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. 2004. № 641: Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. Вип. 7. С. 24-29.

7. Робак І. Ю. Організація керування медико-санітарною справою в Харкові до великих реформ ХІХ століття / І. Ю. Робак // Література та культура Полісся. Ніжин, 2005. Вип. 28. С. 81-85.

8. Робак І. Ю. Дитячі лікувальні заклади Харківського міського самоврядування в дожовтневий період / І. Ю. Робак // Південний архів. Історичні науки: зб. наук. пр. Херсон, 2005. Вип. ХХ. С. 102-107.

9. Робак І. Ю. Створення і діяльність Олександрівської міської лікарні в Харкові / І. Ю. Робак // Збірник наукових праць. Серія «Історія і географія» / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. 2005. Вип. 18. С. 133-141.

10. Робак І. Ю. Боротьба з віспою в Харкові в дореформений період ХІХ ст. / І. Ю. Робак // Вісник Харківської державної академії культури: зб. наук. пр. 2006. Вип. 17. С. 55-62.

11. Робак І. Ю. Особливості організації охорони здоров'я в Харкові в післяреформений дожовтневий період / І. Ю. Робак // Вісник Харківської державної академії культури: зб. наук. пр. 2006. Вип. 18. С. 35-43.

12. Робак І. Ю. Створення і діяльність Миколаївської міської лікарні в Харкові / І. Ю. Робак // Збірник наукових праць. Серія «Історія і географія» / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. 2006. Вип. 23. С. 196-202.

13. Робак І. Ю. Створення і діяльність «Общества ночных дежурств врачей в г. Харькове» / І. Ю. Робак // Збірник наукових праць. Серія «Історія і географія» / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. 2006. Вип. 21-22. С. 36-39.

14. Робак І. Ю. Кадрове забезпечення охорони здоров'я в Харкові в післяреформений дожовтневий період / І. Ю. Робак // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. Запоріжжя, 2006. Вип. ХХ. С. 102-106.

15. Робак І. Ю. Найпотужніший лікувальний заклад в імперії (до історії Харківської губернської земської лікарні) / І. Ю. Робак // Південний архів. Історичні науки: зб. наук. пр. Херсон, 2006. Вип. ХХІ. С. 152-161.

16. Робак І. Ю. Видання Харківського губернського статистичного комітету як джерела з історії охорони здоров'я в Харкові / І. Ю. Робак // Південний архів. Історичні науки: зб. наук. пр. Херсон, 2006. Вип. ХХІІ. С. 86-92.

17. Робак І. Ю. Створення міської санітарної організації в Харкові / І. Ю. Робак // Збірник наукових праць. Серія «Історія і географія» / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. 2006. Вип. 24. С. 123-132.

18. Робак І. Ю. Боротьба з венеричними захворюваннями в Харкові в доземський період / І. Ю. Робак // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. 2006. № 715: Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. Вип. 8. С. 11-15.

19. Робак І. Ю. Матеріальне становище медичних працівників Харкова в дорадянські часи / І. Ю. Робак // Вісник Харківської державної академії культури: зб. наук. пр. 2007. Вип. 19. С. 69-74.

20. Робак І. Ю. Дільничні амбулаторії харківського міського самоврядування в дожовтневі часи / І. Ю. Робак // Збірник наукових праць. Серія «Історія і географія» / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. 2007. Вип. 25-26. С. 128-131.

21. Робак І. Ю. Формування мережі приватних лікувальних закладів у дожовтневому Харкові / І. Ю. Робак // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. 2007. № 767: Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. Вип. 9. С. 39-51.

22. Робак І. Ю. Діяльність Харківського відділення Російського товариства Червоного Хреста з надання медичної допомоги населенню в дожовтневий період / І. Ю. Робак // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. Симферополь, 2007. № 116. С. 59-63.

23. Робак І. Ю. Санітарна діяльність у Харкові в пореформений дожовтневий період / І. Ю. Робак // Збірник наукових праць. Серія «Історія і географія» / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. 2007. Вип. 27. С. 144-153.

Тези доповідей

1. Робак І. Ю. Розвиток основних видів медичної допомоги населенню Харкова в доземський період / І. Ю. Робак // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень - 2003». Том 3. Історія. Дніпропетровськ, 2003. С. 26-28.

2. Робак І. Ю. Боротьба з епідеміями чуми в Харкові у XVIII ст. / І. Ю. Робак // Медицина третього тисячоліття: збірник тез міжвузівської конференції молодих вчених (Харків, 20 січ. 2004 р.). Харків, 2004. С. 36-37.

3. Робак І. Ю. Протицинготні заходи в Харкові в дореформений період ХІХ ст. / І. Ю. Робак // Матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Наука і освіта - 2004». Том 5. Історія України. Дніпропетровськ, 2004. С. 51-52.

4. Робак И. Ю. Деятельность медицинской профессуры Императорского Харьковского университета в практическом здравоохранении в дореформенный период XIX в. / И. Ю. Робак // Медицинская профессура Российской империи: тезисы науч. конф., 12 марта 2004 г. М., 2004. С. 116-117.

5. Робак І. Ю. Структура організації медико-санітарної допомоги населенню Харкова напередодні її реформування в 1865 р. / І. Ю. Робак // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень - 2004». Том 5. Історія України. Дніпропетровськ, 2004. С. 63-64.

6. Робак І. Ю. Захворюваність населення Харкова в дореформений період ХІХ ст. / І. Ю. Робак // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції «Науковий потенціал світу - 2004». Том 30. Історія. Дніпропетровськ, 2004. С. 32-34.

7. Робак И. Ю. Оказание психиатрической помощи в Харькове в период приказа общественного призрения / И. Ю. Робак // Материалы научно-практической конференции «Перспективные разработки науки и техники». Том 11. История. Белгород; Днепропетровск, 2004. С. 30-34.

8. Робак І. Ю. Клінічна діяльність перших професорів Імператорського Харківського університету / І. Ю. Робак // Від фундаментальних досліджень - до прогресу в медицині. Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої 200-річчю з дня заснування Харківського державного медичного університету 17-18 січня 2005 року. Х., 2005. С.251.

9. Робак И. Ю. Профессор Императорского Харьковского университета Герман Федорович Брандейс / И. Ю. Робак // Медицинская профессура Российской империи: крат. содерж. и тезисы докл. науч. конф., 4 марта 2005 г. М., 2005. С. 138-139.

10. Робак І. Ю. Лікувальна діяльність харківських цирульників до великих реформ ХІХ ст. / І. Ю. Робак // Матеріали VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Наука і освіта - 2005». Том 18. Історія України. Дніпропетровськ, 2005. С. 60-61.

11. Робак І. Ю. Матеріальне становище харківських медиків у доземський період / І. Ю. Робак // Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень - 2005». Том 23. Історія України. Дніпропетровськ, 2005. С. 43-44.

12. Робак І. Ю. Створення і діяльність харківської міської очної лікарні імені професора Л. Л. Гіршмана в дожовтневий період / І. Ю. Робак // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Науковий потенціал світу - 2005». Том 2. Дніпропетровськ, 2005. С. 15-17.

13. Робак И. Ю. Общественная деятельность В. А. Франковского / И. Ю. Робак // Медицинская профессура Российской империи: крат. содерж. и тезисы докл. науч. конф. М., 2006. С. 177-179.

АНОТАЦІЯ

Робак І.Ю. Історичні умови організації та специфіка розвитку охорони здоров'я в Харкові (XVIII - початок ХХ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Інститут історії України НАН України. - Київ, 2009.

Дисертація є першим комплексним дослідженням дорадянської історії харківської охорони здоров'я. До наукового обігу запроваджується поняття «соціальна історія охорони здоров'я», зміст якого складають історичні закономірності виникнення та еволюції охорони здоров'я в системі «охорона здоров'я - суспільство», а на місцевому рівні - «охорона здоров'я в місті - суспільство - міська громада».

На основі опубликованих і архівних документів, більшість з яких вперше залучена до наукового дослідження, відтворено історичні умови организації охорони здоров'я в Харкові за імперської доби і специфіку заходів протидії найнебезпечнішим захворюванням; простежено розвиток санітарної діяльності; виявлено закономірності розвитку і місцеві особливості медичної допомоги населенню; створено біографічні портрети видатних організаторів харківської охорони здоров'я і складено їхній коллективный просопографический социоэтничный портрет.

Уперше системно проаналізовані і узагальнені питання організації харківської охорони здоров'я в історичному контексті їх поступу, досвід виникнення, становлення, функціонування всіх харківських лікувально-санітарних структур у досліджуваний період, їх взаємини між собою і з іншими інститутами тогочасного суспільства. В дисертації розкриваються як позитивні, так і негативні сторони охороноздоровчої діяльності, аналізуються фактори, що забезпечували успішне вирішення проблем, чи, навпаки, перешкоджали динамічному розвиткові охорони здоров'я. Дисертант надає сучасним органам державної влади і місцевого самоврядування практичні рекомендації щодо врахування в їх діяльності позитивного досвіду, який був нагромаджений в сфері охорони здоров'я в Харкові за імперської доби.

Ключові слова: охорона здоров'я, Харків, місцеве самоврядування, імперська доба, дорадянський, медична допомога, лікувально-санітарна організація.

АННОТАЦИЯ

Робак И.Ю. Исторические условия организации и специфика развития здравоохранения в Харькове (XVIII - начало ХХ в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Институт истории Украины НАН Украины. - Киев, 2009.

Диссертация является первым комплексным исследованием досоветской истории харьковского здравоохранения. В научный оборот вводится понятие «социальная история здравоохранения», содержание которого составляют исторические закономерности возникновения и эволюции здравоохранения в системе «здравоохранение - общество», а на местном уровне - «здравоохранение в городе - общество - городская община».

На основе опубликованных и архивных документов, большинство из которых впервые привлечено к научному исследованию, реконструированы исторические условия организации здравоохранения в Харькове в имперскую эпоху и охарактеризована специфика мер противодействия особо опасным заболеваниям; прослежено развитие санитарной деятельности; выявлены закономерности развития и местные особенности медицинской помощи населению; созданы биографические портреты выдающихся организаторов харьковского здравоохранения и составлен их коллективный просопографический социоэтничный портрет.

Впервые системно проанализированы и обобщены вопросы организации харьковского здравоохранения в историческом контексте их развития, опыт возникновения, становления, функционирования всех харьковских лечебно-санитарных структур в исследуемый период, их отношения между собой и с другими институтами тогдашнего общества. В диссертации раскрываются как позитивные, так и негативные стороны деятельности в сфере здравоохранения, анализируются факторы, обеспечивавшие успешное решение проблем, или, наоборот, мешавшие динамичному развитию здравоохранения. Диссертант предоставляет современным органам государственной власти и местного самоуправления практические рекомендации для использования в их деятельности позитивного опыта, накопленного в Харькове в сфере здравоохранения в имперскую эпоху.

Ключевые слова: здравоохранение, Харьков, местное самоуправление, имперская эпоха, досоветский, медицинская помощь, лечебно-санитарная организация.

SUMMARY

I.Yu. Robak. Historical Conditions of Health Care Organization and Development Specifics in Kharkov (18th - early 20th century). - Manuscript.

Thesis for the degree of Doctor of Historical Sciences majoring in History of Ukraine (specialty 07.00.01). - Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kiev, 2009.

This thesis is the first comprehensive analysis of the pre-Soviet history of Kharkov health care service. It was written from the point of view of social history rather than from a perspective of medical history. Such concept as “health care social history” is introduced for scientific use. This concept involves the historical regularities of emersion and evolution of health care service in the “health care - society” system, and, locally, in the “municipal health care - society - urban community” system.

The author's concept of pre-Soviet health care development in Kharkov is based on the problem and chronological approach, where problems are represented by structural elements of the health care service (management, human resources, financing, sanitation, types of medical assistance for the population, and organization of the most dangerous disease control), which has been developing through time. Such an approach made it possible to create completely new vision of the problem, which is different from those statements, established since the Soviet times, about lack of any weighty achievements in the health care service in the time of czarist regime, leaving of the working classes without medical assistance, and its entire commercialization.

Based on the published and archive documents, most of which were used for scientific study for the first time, we analyzed historical conditions of health care organization under the Russian Empire and specifics of dangerous disease countermeasures, traced sanitation development, identified laws of development and local peculiarities of medical assistance for the population, created biographic portraits of the eminent personalities of Kharkov health care service, and composed their group prosopographic and socioethnical portrait.

It has been established that actual health care development in Kharkov began after introduction of public office of a Municipal Physician in 1737. There are two stages in the pre-Soviet history of Kharkov health care service, which are inseparably associated with the socioeconomic and political history of the country.

The first stage covers a period since the 30's of 18^th century till the bourgeois reforms of the 60's-70's of the 19^th century in the Russian Empire. This stage is defined as time of centralized development of the health care service in Kharkov. It was governed by central government authorities and fell under their micromanagement. In this regard, an emphasis was placed on the administrative and police measures. There was constant lack of medical personnel, but their deficit was somewhat extenuated by the existing in Kharkov University with its Medical Department and Feldsher School. Few hospitals provided service mainly for the military. There were no municipal hospitals. Sanitation state of the city was catastrophic. There were neither sanitary organization, nor sanitation physicians. But some sanitation measures were already launching. Medical costs were too high for the large majority of city-folk. Furthermore, low cultural level of Kharkov plebs was a reason for its distrust to medical care. Practically, there were no public forms of health care then. However, it was the first stage, when the foundations of Kharkov health care service were laid down.

The second stage of Kharkov health care development lasted since the reforms of 60's-70's of the 19^th century till 1917. It has been proved that after great Russian reforms, Kharkov health care service took a leap forward. A municipal medical and sanitary organization was created. Kharkov was covered with a branching network of medical facilities of all types of ownership. The sanitation got more systemic nature. Apart from governmental and private medicine, a public medicine came into being in the city, represented by territorial institutions and hospitals of public organizations. Among first cities in the Russian Empire, Kharkov organized its own emergency medical service. But the established municipal medical and sanitary organization was rather imperfect, which suppressed effective control of dangerous diseases.

It has been noted, that by the end of analyzed period, major health care performance indicators in Kharkov were better than in all other Ukrainian (as part of Russian Empire) cities. And for some parameters, this city left behind both Russian capital cities and came to a level of the developed European countries and the USA. That is to say, the most powerful health care service in Ukraine was formed in Kharkov, despite of hindrances, caused by the bureaucratic and law enforcement machinery of absolutist tsarism.

This research allows proper evaluating of the pre-Soviet health care heritage in Kharkov, analyzing laws of its development, peculiar and specific patterns of local domestic health care service genesis in the 18^th - early 20^th century, as well as drawing rather unique lessons, which may become useful in solving present health care problems. The defender of thesis provides practical recommendations to the government authorities and local government administration for application of positive experience, accumulated in Kharkov in the sphere of health care service under Russian Empire, in their activities.

Keywords: health care, Kharkov, local government, under Russian Empire, pre-Soviet, medical care, medical and sanitary organization.

Размещено на Allbest.ru