Палеогеографічні умови формування середньо-верхньоплейстоценових лесів західної частини Волинської височини

Наслідком поступового зростання температури і зволоженості став процес формування дубнівського викопного ґрунту (3). Свідченням зміни природних умов є характер фауни молюсків, зокрема з'ява вологолюбного убіквіста Succinea oblonga та зменшення кількості холодолюбної фауни у пробах, відібраних з розрізів Коршів, Бояничі. Типи рослинних угрупувань у порівнянні з попередніми досліджуваними етапами змінився в напрямку зростання вологолюбних і, можливо, тіньолюбних угрупувань.

Після закінчення інтерстадіалу, протягом якого сформувався дубнівський ґрунт, наступило похолодання. Свідченням його є формування підгоризонту наддубнівської соліфлюкції (2а). Малакофауну цого горизонту виявлено у розрізах Бояничі, Коршів. Складовими цієї пачки є відклади дубнівського ґрунту і леси, оскільки посилився процес лесової акумуляції. Ця пачка формувалась в холодних умовах при надмірній кількості вологи, на що вказують седиментаційні особливості відкладів та фауна молюсків: у порівнянні з попереднім етапом збільшилась кількість кріофільної фауни молюсків, разом із тим у пробах присутня вологолюбна фауна. Ці ж дані вказують на те, що домінуючими залишались відкриті аркто-бореально-альпійські фітоценози.

Посилення процесу лесової акумуляції і зростаюча арідизація призвели до формування нижнього підгоризонту верхньоплейстоценових лесів (2б). Малакофауну цього підгоризонту виявлено лише у розрізах Бояничі, Коршів. На значну швидкість проходження процесу лесонагромадження вказує велика потужність даної пачки у всіх розрізах. Як і у попередніх випадках, домінуючими є представники холодолюбної фауни(Pupilla loessica). Переважання фауни відкритих холодних рослинних угрупувань вказує на фактично незмінність ландшафтної структури у порівнянні з попередніми етапами, хоча присутність у горизонті виду Trichiahispda говорить про існування, швидше за усе в малих кількостях, затінених місць. Присутність вологолюбного убіквіста Succinea oblonga elongata. вказує на те, що горизонт формувався не у надто суворих кліматичних умовах.

Наступним етапом, який проявив себе через зміну природних умов і як наслідок відкладів та фауни молюсків був рівненський (2в). Малакофаукна була присутня у пробах, відібраних з розрізів Бояничі, Коршів. Його утворення збігається з часом значної регресії льодовика. Фауна молюсків, відібрана з рівненського підгоризонту, відзначаються різноманітністю. Для даного горизонту характерною є велика кількість вологолюбної фауни при тому, що до її складу входять убіквіст Succinea oblonga і таксон, який тяжіє до достатньо зволожених і затінених ценозів Trichiahispda. Типовими лесовими формами є Pupilla loessica і Pupilla muscorum. Аналіз фауни вказує на те, що природні умови впродовж часу формування рівненського підгоризонту змінювалися: у час оптимуму клімат був досить холодним, хоча і менше, ніж у проміжки нагромадження лесів (знайдено вид Valloniatenuilabris), але більш вологи, на що, окрім фауни, вказує характер відкладів. Такі умови сприяли поширенню кущової і деревної рослинності, про що говорить присутність виду Trichiahispda, але домінуючими залишались трав'яні рослинні угрупування. Ближче до закінчення міжстадіалу клімат змінився більш холодним і континентальним, що призвело до зменшення ареалу поширення кущової і деревної рослинності.

Наступним сформувався верхній підгоризонт верхнього горизонту верхньоплейстоценових лесів (2г). Фауна молюсків цого горизонту досліджувалася у пробах, відібраних з розрізів Бояничі, Торчин, Коршів та Нововолинськ. Причиною нагромадження цих відкладів стало похолодання. Воно проявилось у посиленні акумуляції лесового пилу і зміні природних умов: відбулося зниження температур і, що є основним, зменшення зволоженості території. На це вказує фауна молюсків з проб відібраних з цього горизонту. Нижня частина горизонту містить певну кількість вологолюбної фауни, представлену видами Succinea oblongaта Trichiahispda. Поступово зменшується частка вологолюбних форм у пробах з верхньої частини підгоризонту. Дані проби характеризуються значною кількістю холодолюбної, зокрема кріофільної, фауни. Такий склад фауни молюсків вказує на переважання у час формування лесового підгоризонту 2г відкритих аркто-бореально-альпійських ландшафтів при не значній кількості кущово-лісових угрупувань і тенденції до їх зменшення. У розрізах Торчин та Нововолинськ у товщі лесів виявлено велику кількість водних видів молюсків. Усі без винятку види є стагнофільними і жити можуть як в постійних, так і періодично пересихаючих водоймах типу калюж чи невеликих озер.

Наступною фазою, яка відобразилась при формуванні верхньоплейстоценових відкладів є незначне потепління, що проявилось через утворення красилівського підгоризонту 2д. Фауну виявлено лише у розрізі Бояничі. В основному малакофауна цого горизонту представлена холодолюбними видами і убіквістами. До останніх відносяться Succinea oblonga і Pupilla muscorum. Решту фауни цього горизонту складають холодолюбні елементи Pupilla loessica і Valloniatenuilabris. Така фауна молюсків вказує на те, що дана пачка формувалась у холодних умовах при проходженні процесу лесової акумуляції. Характер відкладів (інтенсивна морозобійна і соліфлюкційна деформованість, озалізненість, часте оглеєння), а також знаходження вологолюбного убіквіста Succinea oblonga вказують на значну кількість вологи у той час. Відсутність тіньолюбних форм говорить про переважання відкритих ландшафтів тундрового типу.

Останнім підгоризонтом, який утворився у час верхнього плейстоцену є лесовий2е, розкритий у розрізі Бояничі. Його формування пов'язане з останнім істотним похолоданням у доголоценовий час. З даного підгоризонту, через його інтенсивну переробленість агентами сучасного ґрунтотворення, зокрема кротовинами, отримано лише одну пробу. Вона на 60% складається з виду Pupilla loessica, що свідчить про інтенсивне проходження процесу лесової акумуляції та холодні перигляціальні умови. Решту складових комплексу є, за виключенням Valloniatenuilabris, убіквістами, які тяжіють до відкритого типу ландшафтів, хоча Succinea oblonga є психрофілом, а Pupilla muscorum - мезофілом.

Отже, у всіх досліджуваних розрізах можна виділити два типи відкладів, кожен з яких характеризується більш-менш подібними умовами формування. До першого віднесемо леси, до другого - інтерстадіальні ґрунти і соліфлюкційні горизонти.

Процес формування досліджуваних лесових горизонтів проходив приблизно в однакових кліматичних умовах. Час їх утворення відповідає максимуму похолодання. На основі отриманної фауни молюсків (у складі малакофауністичних комплексів домінують холодолюбні форми та убіквісти) можна сказати, що час формування цих відкладів відзначався особливою суворістю (континентальністю), що проявлялось через низькі температури і малу кількість спадів. Проте ці значення для різних горизонтів можуть бути іншими. У її складі визначаючими є холодолюбні форми, такі як Pupilla loessica, та Pupilla muscorum. З аналізу тогочасних малакофауністичних комплексів слідує, що переважаючими фітоценозами були тундрові трав'янисті простори типу лугів, лугостепів, а у сухіші періоди - степів. Лісові та чагарникові рослинні угрупування мали дуже незначне поширення (переважно у пониженнях рельєфу, зокрема долинах рік).

Інтерстадіальні ґрунти формуються впродовж тимчасового потепління в межах льодовикової епохи. Для них характерне значне оглеєння. Інтерстадіальні ґрунти характеризує фауна з меншою кількістю холодолюбивих видів. Відповідно до цього у пробах зросла кількість видів, які вимагають вищих температур ті більшої кількості вологи. Зросла також кількість форм, що мають широке розповсюдження (убіквістів), з'являються тіньолюбні види. Найтиповішими представниками фауни інтерстадіальних ґрунтів є Succinea oblonga,Trichia hispida та ін. Характер фауни молюсків вказує на зміни клімату і відповідно ландшафтної структури на досліджуваній території: зі зростанням температур та кількості опадів більшого поширення набували чагарниково-лісові, широко розповсюдженою стає лісотундра.

Особливе місце займають соліфлюкцій горизонти. Умови їх формування специфічні, оскільки при зниженні температур зменшувалось випаровування, що призвело до перезволоження ґрунту та сприяло інтенсивному проходженню соліфлюкційних процесів. Під час формування цих горизонтів різко збільшується кількість вологолюбних форм, а також можлива з'ява тіньолюбних форм та мезофілів. Ландшафти найбільш наближенні до лісотундрових.

4. Охорона праці

Поняття "охорона праці" визначено статтею1Закону України "Про охорону праці". Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Законодавчі документи та положення з охорони праці затверджені і видані в різний час Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Державним Комітетом України з нагляду за охороною праці. Законодавство про охорону праці складається із Закону України "Про охорону праці", Кодексу законів про працю та інших нормативних актів, а також є “Правила по техніці безпеки на польових топографо-геодезичних роботах”. Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя та здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.[35]

4.1 Техніка безпеки в польових умовах

Вимоги інструкції є обов'язковими для всіх структурних підрозділів університету, організаторів експедицій, для всіх співробітників, студентів, аспірантів, що виконують ці роботи, а також для працівників на місці проведення робіт.

Підготовка до проведення всіх видів польових робіт повинна відповідати програмі (плану) проведення цих робіт, в якій повинні бути передбачені конкретні заходи щодо забезпечення умов праці відповідно з природними особливостями району робіт.

При роботі в річкових долинах,кар'єрах, ярах, болотах слід побоюватися раптових паводків, зсувів, обвалів і осипів крутих берегів чи стінок кар'єрів. У разі раптових грозових злив робота в кар'єрах, ярах повинна бути негайно припинена. Ходіння поблизу берегового обриву Забороняється.

При пересуванні по долинах річок, мулисті і заболочені ділянки слід по можливості обходити або долати їх за допомогою охоронних засобів (мотузки, шести).

При проведенні земляних робіт слід поводитися особливо обережно. При появі в стінах кар'єру (розрізу) тріщин, які загрожують обвалом, робота на цій ділянці повинна бути припинена. Особливу обережність слід проявляти при роботі з піщаним матеріалом або легкосипучими грунтами. При зачищенні стінок розрізу потужністю понад 1,5 м необхідно робити уступи або похилі стінки.

Бульдозери та інші землерийні машини, не повинні підходити до краю розрізу ближче, ніж на 2 м. Категорично ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ стояти і проходити під стрілою працюючого транспорту. Щодня перед початком робіт необхідно перевіряти чи міцно насаджені леза лопат на рукоятки, щоб уникнути нещасних випадків від удару лезом інструменту. Ручний інструмент, потрібне спорядження,повинні бути справними, а гострі інструменти - вкладені у захисні чохли чи сумки.

Перед початком польових робіт повинні бути опрацьовані плани заходів з охорони праці, техніки безпеки і пожарної безпеки, відповідно до чинних стандартів безпеки праці, правил та інструкцій з техніки безпеки;

Нещасні випадки, які пов'язані з виробничою діяльністю, потрібно розслідувати відповідно до “Положення про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві”, про що складають відповідний акт.

Виїзд студентів на польові роботи можливий тільки після ретельної перевірки стану їхньої готовності до цих робіт. Стан готовності повинен бути оформлений у вигляді акту, укладеного за загальною формою і підписаногокерівником практики,інженером з техніки безпеки і затвердженим керівником наукової установи.

4.2 Заходи пожежної безпеки

У всіх випадках проведення польових робіт заборонено:

* розводити вогнища на відстані ближче 10 м від наметів і на відстані 100м від складу паливно-мастильних матеріалів;

* палити вогнища в місцях сухого лісу, на торф'яниках, біля сухого очерету;

* зберігати бензин, гас, легкозаймисті речовини, кислоти в наметах та інших житлових приміщеннях;

* випалювати майданчик для облаштування табору, особливо у тайгових районах;

* залишати в наметах за відсутності там людей чи під час сну запалені свічки, гасові та акумуляторні лампи, ліхтарі тощо;

* зберігати легкозаймисті речовини у відкритій, скляній та несправній тарі;

* курити та користуватися відкритим вогнем у вогненебезпечних місцях (для куріння обладнують спеціальні місця);

* підігрівати паливно-мастильні матеріали на печах та відкритих вогнищах;

* залишати вогнище без нагляду.

4.3 Правила санітарії та гігієни

Усі працівники та учасники експедиції перед польовим сезоном проходять медичний огляд, де їм роблять обов'язкові запобіжні щеплення.

Перед виїздом на польові роботи усі вивчають методи та прийоми надання першої медичної допомоги під час нещасних випадків та різних захворювань.

Осіб, які за станом здоров'я визнані непридатними до проведення польових робіт, не допускають до виїзду в експедицію.

Кожна експедиція (групу) повинна бути забезпечена польовою аптечкою,укомплектованою перев'язувальними матеріалами, медикаментами для надання першої медичної допомоги під час нещасних випадків і захворювань. Виконуючи роботи в районах, віддалених від населених пунктів, усі робітники повинні мати індивідуальні аптечні пакети. Аптечки необхідно регулярно поповнювати.

Взуття, одяг, головний убір, спорядження та інші речі повинні відповідати природним умовам території та пори року, а також характеру робіт. У пішохідних маршрутах треба стежити за станом ніг, не допускати мозолів, набряків тощо. Працюючи на яскравому сонці, особливо на снігу, гірських хребтах потрібно користуватися захисними окулярами з відповідними фільтрами, захисними мазями, головними уборами.

Необхідно суворо стежити за збереженням продуктів, не допускати, щоб вони псувалися. Приготовану їжу не залишати на наступний день.

Вживання некип'яченої води, використання її у харчуванні (для їжі), споживання невідомих грибів, ягід, сирої риби ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

Під час роботи у районах, де є змії, отруйні комахи не можна використовувати легке взуття, одяг, який недостатньо закриває тіло. Працівники експедиції повинні бути забезпечені засобами захисту від кліщів, комарів, тощо.

Під час сильної грози не можна ховатися під високі одинокі дерева, знаходитися поруч з металевими щоглами, біля водоймищ або річок. Наявні металеві предмети (молоток, лопата, тощо) відкладають убік.

У спекотну погоду вранці перед початком роботи доцільно з'їсти трохи солоної їжі, а денне пиття трішки підсолити або підкислити соком кислих фруктів чи ягід. У спеку замість пиття краще періодично змочувати голову водою і полоскати ротову порожнину.

Для запобігання сонячного удару в сонячні дні необхідно носити крислаті капелюхи (полотняні, солом'яні тощо) або інші головні убори з довгими дашками. Очі від яскравого сонячного світла, прямого і відбитого, треба захищати окулярами зі світлозахисним фільтром.

4.4 Перша медична допомога

При проведенні польових робіт важливе значення має організація першої (невідкладної) медичної допомоги.Перша медична допомога представляє собою спеціально розроблений комплекс негайних дій,що спрямовані на врятування життя хворого чи потерпілого від травми на місці пригоди до надання кваліфікованої медичної допомоги (появи лікаря або до транспортування потерпілого в медичний заклад).

Мета першої медичної допомоги - усунути біль, запобігти подальшому розвитку хвороби або пошкодження, своєчасно евакуювати потерпілого до лікарні.

При проведенні польових досліджень у важкодоступних місцях, віддалених від населених пунктів, чи за складних метеорологічних умов потерпілий протягом багатьох годин і навіть діб перебуває у ситуації, коли може розраховувати лише на власні сили чи допомогу осіб, з якими перебуває на маршруті. У ряді випадків тільки термінова та правильно надана перша медична допомога може зберегти потерпілому життя, запобігти розвитку в організмі незворотних змін та ускладнень. Завдання першої медичної допомоги за надзвичайних ситуацій (травми, гострі захворювання, тощо) полягають у проведенні таких заходів:

o припинення дії травмуючих факторів, що загрожують здоров'ю та життю людини;

o відновлення порушеного дихання та серцевої діяльності (первинні реанімаційні дії);

o зупинення кровотечі;

o закриття ран стерильними пов'язками ;

o втамування болю;

o іммобілізація травмованих ділянок тіла підручними засобами;

o надання потерпілому, з урахуванням пошкодження, найбільш зручного положення (функціональна укладка);

o забезпечення за можливості швидкого та обережного транспортування потерпілого до лікувального закладу або виклик медичної допомоги до місцяпригоди.

Саме тому, вирушаючи на маршрут, незалежно від його дальності та рівня складності, кожна група повинна обов'язково мати похідну аптечку. Похідна аптечка буває двох видів - групова та індивідуальна. Групова аптечка повинна містити повний набір медикаментів для надання допомоги при захворюваннях і травмах, що найбільш часто зустрічаються на маршрутах. До індивідуальної аптечки, окрім необхідного мінімуму медичних препаратів та перев'язочних матеріалів, входять індивідуальні ліки. Вміст індивідуальної аптечки особливо важливий для осіб, що мають алергічні реакції, хронічні форми хвороб (за яких дозволяється брати участь в експедиціях) тощо.[14]

Висновки

Волинська височина, за П. Цисем [31], є північною геоморфологічною підобластю Волино-Подільської височини. Її продовженням у Польщі є Люблінська височина. Широтна протяжність у межах України Волинської височини становить понад 200км при середній меридіональній протяжності у середньому 40км.

Четвертинний покрив Волинської височини сягає потужності 30м. Він побудований, в основному, відкладами лесово-ґрунтової серії і тільки на заході височини спорадично зустрічаються льодовикові (морена) відклади. У річкових долинах поширені алювіальні утворення середньоплейстоценово-голоценового віку. Найстаршими серед відкладів лесово-ґрунтової серії є леси, що сформувались у другій половині нижнього плейстоцену. Досліджувані нами верхньоплейстоценові породи мають практично повсюдне поширення і сягають значної (10м і більше) потужності (Богуцький, 1986).

Дослідженням малакофауни лесово-ґрунтової серії Волинської височини займаються з кінця ХІХ ст. У роботі «Послетретичные озера в северной полосе Волынской губернии» П. Тутковський навів біля тридцяти місцезнаходжень фауни молюсків (Тутковский, 1912). Окремі місцезнаходження фауни молюсків як четвертинної, так і старшої, приведено у праці «Общая геологическая карта Европейской России. Лист 17-й.» В. Ласкаревим (1914). У 50-80-их роках минулого століття з'являються роботи, авторами яких є В. Радзієвський і М. Куниця (1958), М. Куниця (1972), І.В. Мельничук (1977). У них знаходимо інформацію щодо місцезнаходжень фауни молюсків у долинах Західного Бугу, Стиру, Горині та на їх межиріччях.

Основним методом, який використовувався для написання дипломної роботи був малакофауністичний. Він полягає у детальному вивченні розрізів, відбору проб фауни молюсків, наступного визначення її. За рахунок того, що молюски (особливо наземні) дуже чутливі до таких кліматичних факторів як тепло і волога (кожен вид молюсків - окрім убіквістів - живе тільки в якихось одних, вузьких за діапазоном температури і вологи, умовах), то визначення характерних видів молюсків дає можливість більш точно (у порівнянні з іншими тваринами) визначити первинний біоценоз, а відповідно фізико-географічні умови районів, їх клімат і ландшафти. Для проведення реконструкцій палеогеографічних умов формування лесово-ґрунтової серії Волинської височини використано актуалістичний, порівняльний та літологічний методи.

Під час досліджень було вивчено п'ять розрізів (Коршів, Бояничі, Торчин, Нововолинськ та Перемисловичі). У роботі наведено стратиграфію вищеназваних розрізів, представлено малакофауну, виявлену у пробах та, на основі цього, відтворено палеогеографічні умови формування лесово-ґрунтової серії досліджуваної території. Отже, на основі проведених робіт можна зробити наступні висновки.

Лесові підгоризонти, хоча й відрізняються окремими деталями, мають багато спільного. У всіх досліджуваних розрізах можна виділити два типи відкладів, кожен з яких характеризується більш-менш подібними умовами формування. До першого віднесемо леси, до другого - інтерстадіальні ґрунти і соліфлюкційні горизонти.

Процес формування досліджуваних лесових горизонтів проходив приблизно в однакових кліматичних умовах. Час їх утворення відповідає максимуму похолодання. На основі отриманної фауни молюсків (у складі малакофауністичних комплексів домінують холодолюбні форми та убіквісти) можна сказати, що час формування цих відкладів відзначався особливою суворістю (континентальністю), що проявлялось через низькі температури і малу кількість спадів. Проте ці значення для різних горизонтів можуть бути іншими. У її складі визначаючими є холодолюбні форми, такі як Pupilla loessica, та Pupilla muscorum. З аналізу тогочасних малакофауністичних комплексів слідує, що переважаючими фітоценозами були тундрові трав'янисті простори типу лугів, лугостепів, а у сухіші періоди - степів. Лісові та чагарникові рослинні угрупування мали дуже незначне поширення (переважно у пониженнях рельєфу, зокрема долинах рік).

Інтерстадіальні ґрунти формуються впродовж тимчасового потепління в межах льодовикової епохи. Для них характерне значне оглеєння. Інтерстадіальні ґрунти характеризує фауна з меншою кількістю холодолюбивих видів. Відповідно до цього у пробах зросла кількість видів, які вимагають вищих температур ті більшої кількості вологи. Зросла також кількість форм, що мають широке розповсюдження (убіквістів), з'являються тіньолюбні види. Найтиповішими представниками фауни інтерстадіальних ґрунтів є Succinea oblonga, Trichia hispida та ін. Характер фауни молюсків вказує на зміни клімату і відповідно ландшафтної структури на досліджуваній території: зі зростанням температур та кількості опадів більшого поширення набували чагарниково-лісові, широко розповсюдженою стає лісотундра.

Особливе місце займають соліфлюкцій горизонти. Умови їх формування специфічні, оскільки при зниженні температур зменшувалось випаровування, що призвело до перезволоження ґрунту та сприяло інтенсивному проходженню соліфлюкційних процесів. Під час формування цих горизонтів різко збільшується кількість вологолюбних форм, а також можлива з'ява тіньолюбних форм та мезофілів. Ландшафти найбільш наближенні до лісотундрових.

Список використаних джерел

Барбот-де-Марни Н. Отчет по поездке в Галицию, Волынь и Подолию в 1865 г. - М., 1866. - С. 473-646.

Богуцкий А.Б. Антропогеновые покровные отложения Волыно-Подолии // Антропогеновые отложения Украины. - Киев: Наук. думка, 1986. - С.121-132.

Богуцкий А.Б. Основные лессовые и палеопочвенные горизонты перигляциальной лесово-почвенной серии плейстоцена на юго-запада Восточно-Европейской платформы // Стратиграфия и корреляция морских и континентальных отложений Украины. - Киев: Наук. думка, 1987. - С.47-52.

Богуцкий А.Б., Величко А.А., Нечаев В.П. Палеокриогенные процессы на западе Украины в верхнем и среднем плейстоцене // Проблемы региональной и общей палеогеографии лессовых и перигляциальных областей. - М.: Изд-во АН СССР, 1975. - С. 80-90.

Богуцкий А.Б., Величко А.А., Геренчук К.И. и др. Опорные разрезы и краевые образования материковых оледенений западной части Украины (К VI всесоюзному совещанию по изучению краевых образований материковых оледенений). - Киев: Изд-во Ин-та геол. наук, 1980. - С. 16-32 (Препринт 80-17).

Богуцкий А.Б., Волошин П.К. Опорные разрезы лессовых отложений плейстоцена Волынской возвышенности (Путеводитель к экскурсиям ІІІ научно-практической конференции «Теория цикличности лессов в практике инженерно-геологических изысканий», Ровно, 23-27 сентября 1985 г.). - Ровно, 1985. - 42 с.

Бондарчук В.Г. До характеристики копальних м'якунів з четвертинних покладів України /Четвертинний період. - Вип. 5. - Київ, 1933. - С. 15-53.

Бондарчук В.Г. Геологія України. - Київ: Вид-во АН УРСР, 1959. - 832с.

Вахрушев Б.О, Ковальчук І.П. , Комлєв О.О., Кравчук Я. С, Палієнко Е.Т., Рудько Г.І., Стецюк В.В.; За загальною редакцією В.В. Стецюка. Рельєф України. Навчальний посібник - К.: Видавничий Дім «Слово»,2010.-688с.

Вісник ЛЬВІВ.УН-ТУ. Серія географічна. 2009. Випуск 37. ЛНУ. Франка 2009. С. 85-91.

Гофштейн И.Д. Неотектоника западной Волыно-Подолии. - Киев: Наук. думка, 1979. - 176 с.

Жадин В.И. Моллюски пресных солоноватых вод СССР. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1952. - 346 с.

Иванова И.К. Природные условия обитания людей каменного века в басейне р.Днестр // Палеогеография древнего человека.-М.: Наука, 1977 - С.7-18.

Инструкция по охране труда при организации и проведении всехвидов полевых работ. МГУ имени М.В. Ломоносова.МОСКВА-1989 г. - 60с.

Куниця М.О. До методики палеогеографічних реконструкцій ландшафтів України в антропогені за даними малакофауни // Фізична географія і геоморфологія. - №7. - Київ: Вид-во Київ. у-ту, 1972. - С. 26-32.

Куница Н.А. Ледниковые и межледниковые малакофаунистические комплексы плейстоцена Среднего Приднепровья и Волыно-Подолии // Материалы по четвертичному периоду Украины. К VIII конгрессу ИНКВА в Париже. - Киев: Наук.думка, 1969. - С. 114-131.

Куница Н.А. Стратиграфия и малакофауна плейстоцена Украины: Учебное пособие. - Черновцы: Изд-во Чернов. у-та, 1974. - 82с.

Куница Н.А. Палеогеографические реконструкции плейстоцена по малакофаунистическим данным / Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора географических наук. - Киев, 1983. - 46 с.

Ласкарев В.Д. Общая геологическая карта Европейской России. Лист 17-й. - М., 1914. - 730с.

Лихарев И.М., Раммельмейер Е.С. Наземные моллюски фауны СССР. - М.: Изд-во АН СССР, 1952. - 488 с.

Мельник М.О. Інструкція до малакофауністичного вивчення лесів та лесуватих порід // Четвертинний період. - Вип.3. - Київ, 1932. - С. 57.

Мельничук І.В. До методики дослідження фауни наземних молюсків антропогену // Фізична географія і геоморфологія. - №7. - К.: Вид-во Київ. у-ту, 1972. - С. 108-110.

Мельничук І.В. Розвиток антропогенових ландшафтів і клімату країн Центральної та Південно-Східної Європи. - Київ, 1995. - 227с. (Деп. в УкрНИИНТИ №2275-Ук95).

Природа Волинської області / ред. К.І.Геренчук.- Львів: Вища школа, 1975.- 146с.

Природа Львівської області / ред. К.І. Геренчук. - Львів: Вища школа, 1979. - 167с.

Проблеми Середньоплейстоценового інтергляціалу./матеріали XIV українсько-польського семінару/.Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2007.-272с.

Раскатов Г.И. К вопросу о четвертичной фауне, флоре и палеолите Восточных Карпат, Предкарпатья и Закарпатья // Бюлл. Комиссии по изуч. четвертич. периода АН СССР, №18. - М.: Наука, 1953. - С.64-75.

СытникА.С. Палеолит Приднестровской Подолии // Каменный век: памятники, методика, проблемы.- К.: Наукова думка, 1989.- С.86-93.

Станко В.Н., Гладких М.І., Середа С.П. Історія первісного суспільства. - Київ, 1999. - С.5-99.

Тутковський П.А. Послетретичные озера в северной полосе Волынской губернии. - Житомир, 1912. - 282с.

Цись П.М. Геоморфологія УРСР. - Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1962. - 224с.

Alexndrowicz S. W. Analiza malakologiczna w badaniach osdw czwartorzdowych / Geologia. - T.13. - Z. 1-2. - Krakw, 1987. - S. 3-240.

Bogucki And., Bogucki Al., Woіoszyn P. Reperowy profil Bojanice i niektуre problemy badawcze lessowo-glebowych serii peryglacjalnych plejstocenu // Ogуlnopolski zjazd Polskiego towarzystwa geograficznego. - Lublin, 1994.- S. 246-249.

Loћek V. Quartarmollusken der Tschechoslovakei. - Praha, 1964. - 374 p.

Офіційний веб-сайт Державної служби України з надзвичайних ситуацій

Размещено на Allbest.ru