Палеогеографічні умови формування середньо-верхньоплейстоценових лесів західної частини Волинської височини

Потужність

Насипний ґрунт (викиди кар'єру). Дуже неоднорідний супіщаний матеріал: суміш лесу, і супісків гумусного шару сучасного ґрунту. Перехід ясний Нижня частина гумусного горизонту сучасного ґрунту. Супіски темно-сірі, з коричневим відтінком, макропористі, до підошви шару стають більш світлими.

Горизонт В сучасного ґрунту. Складений переважно супісками, місцями суглинками темно-жовтого кольору, з великою кількістю червоточин (діаметром близько 2,0 см), кротовин діаметром близько 7,0 см. І кротовини, і червоточини заповнені матеріалом горизонту А₁. Із соляною кислотою взаємодіють ділянками, місцями добре видно і вторинні карбонати.

Материнська порода сучасного ґрунтотворення. Це леси палеві, макропористі, з поодинокими кротовинами. Нижній контакт ясний, підкреслений смугою бурого озалізнення, хвилястий.

Красилівський підгоризонт (похований діяльний шар). Супіщаний, жовтувато-сірий, з голубуватим відтінком (наслідок оглеєння), інтенсивно озалізнений, закипає з соляною кислотою. Породи розбиті вертикальними тріщинами з патьоками білих карбонатів, іноді бурого озалізнення, часто містять дутики до 4,0 см діаметром. В суглинках велика кількість залізисто-манганових новоутворень до кількох міліметрів діаметром, є чорні (манганові - ?) плями до 2,0 см. Нижній контакт ясний, хвилястий.

Лес (надрівненський) найбільш типовий, однорідний, карбонатний, макропористий, палевий, з бурими крапковими залізисто-мангановими новоутвореннями, а також щільними, діаметром до 2 - 3 мм.

Рівненський підгоризонт. Складений супісками карбонатними, палевими, з голубуватим відтінком із-за оглеєння. По верхньому і нижньому контактах підгоризонту смуги бурого озалізнення і сизого оглеєння. У шарі багато плям і лінзочок гумусованого матеріалу до 2,0 см діаметром. Нижня частина шару має більшу щільність, тут смуги бурого озалізнення підкреслюють її складну внутрішню будову, іноді навіть пликативну деформованість порід підгоризонту.

Леспідрівненський, жовтувато-сірого кольору, підвищеної вологості, місцями леси неясношаруваті, що підкреслюється оглеєнням і озалізненням. Леси карбонатні на усю потужність, вони супіщані, з крапковими чорними і бурими залізисто-мангановими новоутвореннями. Нижній контакт ясний, за зміною кольору. Підкреслюється смугою бурого озалізнення.

Підгоризонт наддубнівської соліфлюкції. Супіщаний, місцями суглинистий. Колір порід сірий і зеленувато-сірий. Породи карбонатні, з дутиками діаметром до 3,0 см, значною вологістю. Суглинки пликативно деформовані, що підкреслюється озалізненням. У шарі чимало залізисто-манганових новоутворень. Нижній контакт ясний, хвилястий, підкреслюється смугою бурого озалізнення, під нею добре видно дубнівський ґрунт. Отже, ми сміливо можемо переходити до опису дубно на наступну стінку, що розташована усього в 7 м південніше, на ці й же стінці кар'єру. Але для перекриття ми відібрали моноліти 47 і 48 з дубно. Описуємо і опробуємо дубнівський ґрунт по новій, більш широкій, зачистці, в 7 м південніше.

Дубнівський викопний ґрунт. Колір тут сизий (голубувато-сірий). ґрунт суглинистий, закипає з соляною кислотою тільки у верхніх 0,5 м шару. Породи шаруваті, містять залізисто-манганові новоутворення до 3 мм діаметром, у верхній частині розрізу дубнівського ґрунту є псевдоміцелій.

Піддубнівський лес (нижній горизонт верхньоплейстоценових лесів). Суглинистий, жовтувато-бурий, карбонатний, у нижній частині темніший, з червонуватим відтінком. Нижній контакт ясний, за зміною кольору і зникненням карбонатності. Нижню частину цього горизонту можна розглядати як надгорохівську соліфлюкційну пачку. До надгорохівської соліфлюкційної пачки слід віднести і 0,2 м (інтервал 7,4 - 7,6 м) дуже денудованої і частково перевідкладеної (лінзи, гриви) товщі суглинків гумусного горизонту горохівського викопного ґрунтового комплексу, з неї відібрано моноліти 59, 60. Отже, з глибини 7,2 до глибини 7,7 м ми маємо підстави розглядати як підгоризонт соліфлюкції.

Горохівський викопний ґрунтовий комплекс. Має добре диференційований профіль.

Горизонт А₁ має потужність 0,6 м. він суглинистий, темно-сірий, з коричневим відтінком, не закипає з соляною кислотою, у нижній частині з великою кількістю червоточин до 2 см діаметром. Нижній контакт язикуватий: язики-косми регулярно (через 0,5 - 1,0 м) відходять від нижнього контакту в горизонт В. Ширина косм рідко перебільшує 10 см, глибина до 1,0 м і більше. Є також поодинокі «гігантські» косми.

Нижче наводимо розріз середньоплейстоценових відкладів.

Горизонт В горохівського викопного ґрунтового комплексу. Він складений супісками червонувато-коричневими і темно-жовтитми, без карбонатними, озалізненими, з вертикальними макропорами, кротовинами до 10 см, заповненими матеріалом горизонту А₁ горохова. Тут є велика кількість крапкових і крупніших (до 3 мм) залізисто-манганових новоутворень. Нижній контакт ясний, за зміною кольору і з'явою закипання з соляною кислотою.

Лес карбонатний, за простяганням неоднорідний, неоднорідний і в розрізі. У верхніх 1,0 - 1,2 м він більш однорідний, супіщаний, карбонатний, неясноверствуватий, з патьоками бурого озалізнення і чорного оманганування. Є псевдоміцелій, карбонатні інкрустації тріщин, дутики до 3 см у діаметрі. Місцями тут прекрасно виявлена неповно сітчаста посткріогенна текстура, з висотою сітки до 1 см. А ще краще ця сітка виявлена у нижній половині шару. Тут інтенсивніше оглеєння, ще більше озалізнення, підвищена вологість, зростає кількість залізисто-манганових новоутворень. Нижній контакт хвилястий.

Надтернопільська соліфлюкційна пачка.

Вона двохкомпонентна. Тут представлені описані вище леси, дуже збагачені псевдоміцелієм,дутиками,залізисто-мангановиминовоутвореннями, пликативно деформовані, а також суглинки голубувато-сірі карбонатні, ближчі за своєю морфологією до гумусного горизонту тернопільського ґрунту. Вони голубувато-сірі, також карбонатні, з великою кількістю залізисто-манганових новоутворень до 0,5 см у діаметрі. Буре озалізнення підкреслює складну язикувато-лінзовидну будову шару. Глейові суглинки більше тяжіють до нижньої частини пачки. Перехід ясний, за зростанням однорідності порід, зміною кольору і літології.

Тернопільський підгоризонт. У даному розрізі є усі підстави розглядати його як тернопільський ґрунт, з добре розвиненим генетичним профілем. Гумусний горизонт суглинистий, карбонатний, голубувато-сірий, з вертикальними карбонатними вузькими (перші міліметри) тріщинами і великою кількістю чорних пухких залізисто-манганових новоутворень діаметром до 1 см. Нижній контакт ясний, за зміною кольору.

Горизонт В потужністю 0,2 м уже супіщаний, також з великою кількістю залізисто-манганових конкрецій, карбонатів. Досить однорідний, жовтувато-бурий. Нижній контакт поступовий.

Супіски карбонатні, голубуваті, світло-бурі озалізенні, оглеєні, з карбонатними дутиками і великою кількістю крапкових і дещо крупніших залізисто-манганових новоутворень.

Надкоршівська соліфлюкційна пачка складена описаними вище лесами, а також лінзами, гривами суглинків гумусного горизонту коршева.

Коршівський викопний ґрунтовий комплекс, западинний варіант. ґрунт другої фази (верхній).

А₁ - гумусний горизонт, потужністю 0,5 м. Він легко суглинистий, темно-сірий, однорідний, щільний, безкарбонатний, у нижній частині дещо освітлений. Від горизонту відходять поодинокі косми, приблизно до 1,0 м глибиною. Є також червоточини, до 1 см і чорні залізисто-манганові новоутворення, до 2 - 3 мм у діаметрі. У нижній частині біляста підзолиста присипка.

А₂ (елювіальний горизонт) (нижня частина 118 зразка). Він супіщаний (пудра) білясто-коричневий, досить однорідний.

Горизонт В потужністю 0,5 м супіщаний, у верхній частині з білястою підзолистою присипкою, грудкуватий, дуже щільний, коричневий (брудно-жовтий), з великою кількістю чорних залізисто-манганових новоутворень діаметром до 0,5 см, переважно пухких. Перехід загалом поступовий.

Гумусний (А₁) горизонт ґрунту першої фази коршівського ґрунтотворення суглинистий, темно-коричневий, грудкуватий, дуже щільний, однорідний, лише місцями пробитий космами гумусного горизонту ґрунту другої фази.

Горизонт В ґрунту першої фази коршева суглинистий, дуже щільний, безкарбонатний, червонувато-бурий. Тут є крапкові залізисто-манганові новоутворення.

Підкоршівський лес, відмитий від карбонатів, супіщаний значно меншої щільності, однорідний, зволожений (у зоні капілярного підняття).

1,0-1,25м

1,25-1,8м

1,8 - 2,0м

2,0 - 3,0м

3,0-3,6м

3,6-4,1м

4,1-5,4м

5,4 - 5, 9м

5,9 - 6,7м

6,7 - 7,4 м

7,6 - 9,2 м

0 - 0,4 м

0,4 - 2, 1м

2,1 - 2,7 м

2,7 - 3,1 м

3,1 - 3,7 м

3,7 - 4,1 м

4,1 - 6,4 м

6,4 - 6,8 м

6,8 - 7,5 м

7,5 - 8,7 м

Потужність

1.

Сучасний чорноземний ґрунт (1)* Тут і далі номери горизонтів і підгоризонтів подані за таблицями 1.1 та 1.2.. Сформований на лесах і вкрай порушений кар'єрними роботами.

0,0 - 1,0 м

Гор. А₁складений грудкуватими супісками темно-сірого кольору, потужністю 0,5м. Перехід поступовий.

Гор. В (карб., крот.) складений супісками сірувато - коричневими, суцільно переробленими кротовинами та червоточинами. Перехід за кольором, ясний.

2.

Верхній горизонт верхньоплейстоценових лесів (2). За морфологічними особливостями ділиться на п'ять підгоризонтів.

1,0 - 6,0м

Красилівський підгоризонт (2д), складений супісками голубувато-сірими, оглеєними, бурхливо закипаючими з соляною кислотою, насиченими карбонатними конкреціями до 0,04м у діаметрі і карбонатними трубочками до 1,0мм у діаметрі. У шарі немало труб частих залізистих новоутворень типу кілець Лізеганга. Від нижнього контакту шару відходять в підстелюючі породи вузькі (не більше декількох сантиметрів) тріщини, інкрустовані СаСО₃ і обмеженісмугами бурого озалізнення. Глибина тріщин 0,5-1,0 м, вони зустрічаються через кожні 1,2 - 1,6м. Перехід поступовий.

1,0 - 1,8м (з відхиленнями 0,2м)

Верхній підгоризонт верхнього горизонту верхньоплей-стоценових лесів (2г). Представлений лесами супіщаними, пальовими, однорідними,макропористими, вертикально тріщинуватими. Потужність підгоризонту складає 1,2-1,4м, рідко більше. Це найбільш типовий лес верхнього плейстоцену. За даними гранулометричних аналізів у шарі переважає пилувата (0,05-0,01мм) фракція, вміст глинистих частинок у шарі рівномірний (близько 20%) і дещо збільшується до основи шару. У валовому хімічному складі різко переважає кремнекислота, кількість оксидів алюмінію і заліза невелика. Товща слабо гумусована (0,25-0,3% гумусу). Вміст СО₂ найбільший у верхній частині шару (до 5,0%).

1,8 - 3,0м

(з відхиленнями 0,2м)

Рівненський підгоризонт(2в). Це шар інтенсивно порушених і оглеєних супісків макропористих, інтенсивно закипаючих з соляною кислотою. Колір шару неоднорідний, підкреслює його язикувато-лінзовидну будову. Переважають голубувато-сірі, бурі (очевидно, за рахунок озалізнення) і жовтувато-коричневі тони. Потужність окремих язиків досягає 0,1м максимально, їх нахил за древнім рельєфом складає 0,25-0,3м. Перехід поступовий.

3,0 - 3,4м

(з відхиленнями 0,2м)

Нижній підгоризонт верхнього горизонту верхньоплей-стоценових лесів (2б). Це переважно суглинисті леси сірого і світло-коричневого кольору, гумусовані, з плямами темної гумусової речовини майже до 0,1м у діаметрі. Шар зазнав інтенсивного озалізнення, містить багато плям оглеєння. Ділянками у шарі спостерігається шаруватість, яка підкреслюється смугами бурого озалізнення.

3,4 - 5,2м

(з відхиленнями 0,2)

3.

Підгоризонт наддубнівської соліфлюкції(2а). Складений сірими, коричнювато-сірими оглеєними суглинками з включеннями у вигляді лінз і «пирогів» голубувато-сірогоматеріалу, залягаючого нижче дубнівського викопного ґрунту. Включення дуже складних конфігурацій, потужністю до 0,2м і більше, з обмежуючими смугами бурого озалізнення, які часто переходять в ортзанди до 0,02м потужністю.

5,2 - 6,0м

4.

Дубнівський викопний ґрунт (3). Добре виділяється по усьому розрізу, хоча ділянками інтенсивно порушений і «розтягнутий» соліфлюкцією. Представлений щільними (алемакропористими) важкими супісками голубувато-сірого кольору, які не закипають в основній масі з HCl, оглеєні. Супіски інтенсивно пликативно деформовані, що підкреслюється складнохвилястими смугами бурого озалізнення. Шар містить велику кількість Fe-Mn новоутворень, переважно бурого кольору, до 5мм у діаметрі. У шарі немало включень (лінзи, гнізда потужністю до 0,02м) жовтувато-сірих супісків, які переповнені вапняковими трубочками і дутиками. По периметру включень, а також по верхньому і нижньому контактах шару потужні (до 2,0см) смуги бурого озалізнення, які переходять ділянками в ортзанди. У шарі підвищений (в порівнянні з підстеляючими і перекриваючими породами) вміст глинистої фракції (близько 29%), зростає і кількість гумусу, а молекулярні співвідношення SiO₂ : Fe₂O₃ дещо зменшуються. У нижній частині дубнівського ґрунту зустрічаються інколи складнодеформовані лінзи темно-сірого гумусованого матеріалу потужністю до 0,2-0,3м.

6,0 - 6,7м

(з відхиленнями 0,2м)

5.

Нижній горизонт верхньоплейстоценових лесів (4). За простяганням потужність горизонту збільшується інколи до 1,2м. Складений суглинками червонуватими у верхній половині шару (підгоризонт4б) і жовтувато-бурими - у нижній. Суглинки середньої щільності, карбонатні, у нижній половині шару з чіткою посткріогенноюнеповносітчастою текстурою (висота сітки 3-5мм, ширина 10 - 30мм), яка добре підкреслюється плівками бурого озалізнення. Перехід за появою язиків темно-сірих суглинків з матеріалу гор.А₁, залягаючого нижче горохівського викопного ґрунтового комплексу.

6,7 - 7,3м

6.

Пачка перехідна до горохівського викопного ґрунтового комплексу (надгорохівськасоліфлюкція - підгоризонт4а). Складена, в основному, світло-коричневими суглинками, які містять язики і лінзи потужністю до 0,1м темно-сірих суглинків гор.А₁, підстелюючого шар горохівського викопного ґрунтового комплексу.

7,3 - 7,5м

7.

Горохівський викопний ґрунтовий комплекс (5) має добре диференційований профіль, в якому виділяються наступні основні генетичні горизонти.

7,5 - 8,2м

Гор.А₁ (5б) складений суглинками легкими темно-сірого з коричневим відтінком кольору, щільними, безструктурними, що закипають з соляною кислотою. У верхніх 0,1м гор.А₁ спостерігається чітка неповносітчастапосткріогенна текстура (висота сітки до 5мм, ширина до 0,03м), яка підкреслюється плівками бурого озалізнення. По підошві суглинків проходить чітка смуга бурого озалізнення до 0,01м потужністю. У нижній половині гумусного горизонту інтенсивна біогенна переробленість (червоточини, кротовини). Перехід поступовий, за появою чіткої білястої присипки. Потужність гор.А₁ 0,4-0,5м. Ґрунтова маса у шліфі з гумусного горизонту має у прохідному світлі сірувато-коричневе забарвлення, агрегована. Агрегати І-ІІ порядків розмірами до 0,2мм. Тонкодисперсна речовина глинисто-гумусна, ізотропна. Ознаки її переміщення у горизонті відсутні. Вміст гумусу у горизонті збільшується до 0,7%. У зв'язку зі збільшенням вмісту частинок фракції дрібного піску дещо зростає вміст кремнекислоти і тому розширюється молекулярне співвідношення SiО₂ : R₂O₃.

Гор.А₁/А₂ складений супісками сірими з коричнюватим відтінком, пилуватими, з білястою присипкою, що не закипають з HCl. Супіски безструктурні, з великою кількістю Fe-Mn новоутворень, інтенсивно біогенно перероблені. Перехід язикуватий. Від нижнього контакту через кожні 0,7-1,5м відходять у залягаючі нижче породи язики («косми») глибиною до 1,0м і більше. Заповнені косми матеріалом гор.А₁, характер заповнення субвертикальний. Потужність горизонту 0,15м. Гор.А₂ (5а) складений світло-коричневими, ділянками світло-сірими (білястими) супісками, пухкими, неясноплитчастими (товщина плиток не перевищує 3,0мм). У шарі немало кротовин і червоточин з наповнювачем із матеріалу гор.А₁. Для шару характерна велика кількість Fe-Mn новоутворень до 3мм в діаметрі, часто сажистих. Нижній контакт ясний, за зміною щільності, кольору та ін. Потужність гор.А₂ 0,1м, по древніх мікрозападинах збільшується до 0,5м. Гор.А₂ переважно пов'язаний із западинами древнього рельєфу. Горизонт безкарбонатний, відрізняється різким зменшенням вмісту гумусу.

Гор. B (5а) виділяється у розрізах досить чітко, завдяки великій щільності і яскравому коричневому кольору. Складений супісками, часто опіщаненими, які переходять до основи горизонту у шаруваті кварцові різнозернисті піски. У шарі чітка комірчаста текстура, діаметр комірок досягає 0,1м. Супіски інтенсивно біогенно перероблені, з HCl не взаємодіють.

Потужність

- СУЧАСНИЙ ҐРУНТ. Має наступний генетичний профіль:

0 - 1,0м

гор.А₁потужністю 0,5м (разом здерниною). Складений супісками темно-сірими, грудкуватими (до 3-5мм), макропористими до ніздрюватих, безкарбонатними. Супіски переповнені червоточинами та корінням рослин. Перехід загалом поступовий.

гор. В потужністю 0,5м, складений легкими суглинками світло-коричневими, макропористими до ніздрюватих з підзолистоюприсипкою, грудкуватими (до 1,0см). Перехідясний, за зміноюкольору, літології, появою карбонатності.

- ВЕРХНЬОПЛЕЙСТОЦЕНОВІ ЛЕСИ.

У їх складі чітко вирізняється лише верхніх 0,8м - Красилівський підгоризонт, який складений легкими супісками, макропористими, голубувато-сірими, оглеєними, з псевдоміцелієм. По всьому шару чіткі смуги бурого озалізнення і новоутворення типу кілець Лізеганга. Супіски щільні, інтенсивно закипають з HСl, подекуди містять вапняковисті дутики. Також частими є Fe-Mn примазки. До нижнього контакту з'являються смуги бурого озалізнення. У верхній частині відзначимо велику кількість сучасних кротовин. Нижче (1,8-3,1м) залягає нерозчленована пачка верхньоплейстоценових лесів. Вона складена достатньо типовим лесом пальовим, однорідним, переповненим псевдоміцелієм. До низу товщі спостерігається зростання щільності, вологості, подекуди з'являються ознаки шаруватості, що підкреслюється зміною кольору (зростає відсоток матеріалу сірого кольору). Перехід ясний.

1,0-3,1 м

- Надгорохівська соліфлюкційна пачка. Складається супіщано-суглинистого матеріалу переважно сірого кольору. Грансклад важчає до підошви пачки. Загалом пачка дуже однорідна, подекуди спостерігається шаруватість, яка підкреслюється смугами темно сірого чи бурого кольору. Уся товща активно взаємодіє з HCl. Інколи трапляються карбонатні дутики діаметром до 2 см у поперечнику. У нижній частині підгоризонту відзначимо з'яву темно-коричневого матеріалу - легких суглинків, які складають гор.А горохівського викопного ґрунтового комплексу. Також для шару характерними є достатньо значна макропористість, велика вологість, збагаченість псевдоміцелієм і крапковими темними залізисто-марганцевими новоутвореннями. Нижній контакт різкий, ерозійний.

3,1-4,0 м

- порушений соліфлюкційними процесами Горохівський викопний ґрунтовий комплекс.

4,0-4,7 м

гор. А₁потужністю 0,10 - 0,15м складений легкими темно-коричневими суглинками, плитчастими (товщина плиток 0,5см). Нижній контакт різкий, ерозійний.

гор. А₂потужністю 0,05-0,15м складений легкими білясто-коричневими супісками (до пудри), переповненими залізисто-марганцевими конкреціями чорними і бурими до 5мм діаметром. Плитчасті, з товщиною плиток до 0,5см. По плитчастості - плівки озалізнення. Нижній контакт поступовий.

гор. В потужністю 0,5м складений суглинками легкими, червонувато-коричневими, щільними, інколи шаруватими у напрямку схилу, безкарбонатними. По усьому шару спостерігаються крапкові залізисто-марганцеві новоутворення, пухкі. Нижній контакт різкий, ерозійний.

Нижче залягає товща верхньокрейдових мергелів світло-сірого кольору, на поверхні якої у пониженнях спостерігаємо рештки нижньоплейстоценової морени окського віку. Багато де на поверхні верхньокрейдових порід спостерігає висипки піщано-гравійного матеріалу з поодинокими галькими та невеличкими валунами з північного матеріалу. Найбільший з ератичних валунів, який виявлено нами на території кар'єру, перевищує 0,5 м в поперечнику і представлений гнейсом.

Потужність

1

Сучасний сірий лісовий ґрунт( 1). Інтенсивно поруше-ний кар'єрними роботами. Гор.А₁ потужністю 0,4 м складений супісками сірими, сірувато-коричневими, макропористими, кавер нозними, з корінням рослин. В нижній частині шару добре виражена біляста присипка. Перехід у підстелюючий шар ясний, за зміною щільності і структури ґрунту.

Гор.В потужністю 0,6 м складений супісками щільни ми, жовтувато-сірими, світло-коричневими, призматичними з білястою присипкою за струк турними окремостями. Кількість білястої при сипки до підошви шару дещо зменшується, з'являються виразні ортзанди. Перехід у підстелюючі породи поступовий.

0,0 - 1,0м

2

Верхній горизонт верхньоплейстоценових лесів ( 2 ).

Морфологічно неоднорідний і поділяється на низку підгоризонтів.

Красилівський підгоризонт (Похований діяльний шар) (2д), складений супісками сірими, голубувато-сірими з численними кільцями Лізеганга, вапняковими дутиками діаметром до 3,0 см. Натьоки карбонатів відзначаються і по стінках тріщин. Вузькі (перші сантиметри) трі щини глибиною до 0,5 м нерідко відходять від нижнього контакту шару.

Верхній підгоризонт верхнього горизонту верхньоплейстоценових лесів(2г). Це чітко шарувата (плитчаста посткріогенна текстура) супіщана пачка. В ній зустрічаються дутики, залізо-марганцеві примазки і новоутворення типу кілець Лізеганга. Є і смуги бурого озалізнення за шаруватістю. Колір переважно світло-сірий, місцями бурий внаслідок озалізнення. В шарі інтенсивне оглеєння, а в нижній половині багато молюсків.

Рівненський підгоризонт (2в) морфологічно неоднорідний і легко поділяється на дві частини. У верхній, потужністю 0,4 м супіски щільні сірого кольору голубувато-сірі, озалізнення типу кілець Лізеганга і плямисте. В шарі досить багато вапнякових дутиків. Нижніх 0,5 м рівненського підгоризонту складені супісками більш пухкими, але надзвичайно інтенсивно озалізненими до бурих. На загальному фоні відзначаються численні плямиоглеєння до 4,0 см у діаметрі. Ними створений своєрідний плямистий облік шару.Перехід поступовий.

Нижній підгоризонт верхнього горизонту верхньоплейстоценових лесів (2б) складений супісками вологими сірувато-коричневими, з вапняковими дутиками та інтенсивним озалізненням (плями до 20см у діаметрі, кільця Лзеганга, подекуди смуги бурого озалізнення). На окремих ділянках зустрічається виразна неповносітчаста посткріогенна текстура (висота сітки 0,5-1,0 см ширина-1-2см). Нижній контакт складно хвилястий правдоподібно соліфлюкційний.

Наддбубнівська соліфлюкційна пачка (2 а).Складається з лесовидних супісків, аналогічних описаним вище, а також складнохвилястих (плікативно деформованих) суглинків дуднівського викопного ґрунту, залягаючого нижче, потужністю до 0,2-0,3 м і складно деформованих лінзочок пісків товщиною до 5,0 см. В шарі, особливо по периметрах включень, потужні (до 3,0 см) смуги бурого озалізнення. Потужна (до 5,0 см) смуга бурого озалізнення спостерігається також і по нижньому контакту шару тобто по верхньому контакту дубнівсько го ґрунту.

1,0-8,2м

1,0-2,0м

2,0-4,7м

4,7-5,6м

5,6-8,2м

8,2-8,5м

3

Дубнівський викопний ґрунт( 3 ) (очевидно западинний варіант). За розрізом вкрай неоднорідний, щільний переважно глинистий. У верхніх 0,5 м дубнівського ґрунту суглинки голубу вато-сірі, більш темні, найбільш гумусовані, щільні, плікативно деформовані. У нижній частині викопний ґрунт складений щільними зеленуватими суглинками, що вміщують лінзи гітії товщиною до 5,0 см. Нижній контакт ґрунту складно хвилястий, ясний, зі смугою бурого озалізнення, яка переходить в ортзанд товщи ною до 2,0 см.

8,5-9,3м

Потужність

1.

Сучасний Чорноземний ґрунт(1). Інтенсивно порушений кар'єрними роботами.

Гор.А₁ потужністю до 0,6 м складений супісками легкими, пилуватими, коричнево-сірими, макро-пористими до ніздрюватих, тріщинуватими, з корінням рослин і ходами землериїв, місцями білуватою присипкою СаСОз.

Гор.В потужністю до 0,6 м, складений супісками жовтувато-бурими, шаруватими. Шаруватість зумовлена чергуванням смуг світло-бурого і більш темного, бурого кольору потужністю 2,0-3,0 см. По тріщинах і структурних окремостях інтенсивна присипка карбонатів. Перехід поступовий.

0,0 - 1,0м

2.

Верхній горизонт верхньоплейстоценових лесів ( 2 ).

Морфологічно неоднорідний і поділяється на ряд підгоризонтів.

Красилівський підгоризонт (2д). Супіски легкі, макропористі, голубуватосірі, оглеєні, з псевдоміцелієм. По всьому шару чіткі смуги бурого озалізнення і новоутворення типу кілець Лізеганга.

Верхній підгоризонт верхнього горизонту верхньоплейстоценових лесів (2 г).

Супіски палеві, в основній масі однорідні. По всьому шару рідкі плями гумусу до 5,0 см у діаметрі.

Рівненський підгоризонт (2в). Складений супісками сірими, бурувато-сірими, ділянками з голубуватим відтінком внаслідок оглеєння. Супіски щільні, карбонатні, місцями із слідами плікативної (соліфлюкційної) деформованості, яка зумовила язикувато-лінзовидну будову шару.

Нижній підгоризонт верхнього горизонту верхньоплейстоценових лесів (2б). Складений супісками середніми інколи важкими, сірими, голубувато-сірими внаслідок оглеєння, інколи палеві.

Наддбубнівська соліфлюкційна пачка (2 а).

Складається із супісків підгоризонту 2б і включених у них грив і лінз суглинків дуб-нівського ґрунту. По всьому шару чітка плі-кативна деформованість.

1,0 - 10,0м

1,0 -1,7м

1,7 - 3,7м

3,7 - 4,2м

4,2- 9,5м

9,5 - 10,0м

3.

Дубнівський викопний ґрунт( 3 ). Сірувато-коричневі і голубувато-сірі суглинки і супіски щільні, але макропористі, плікативно деформовані, в основній масі слабо взаємодіють з HСl. Містять гнізда (“пироги”) пухкого, пере-повненого карбонатами лесу до 0,4 м поту-жності. По стінках тріщин інтенсивні потоки карбонатів.

10,0 - 10,6м

4.

Нижній горизонт верхньоплейстоценових лесів ( 4 ). Складений супісками однорідними, жовту-вато-сірими, з червонуватим відтінком у ве-рхній частині шару (підгоризонт - 4 б ). Су-піски інтенсивно взаємодіють з НСl містять плями озалізнення до 0,5 см у діаметрі.

У нижній частині супіски карбонатні, світло-сірі з голубуватим і зеленуватим відтінками ( підгоризонт - 4 а ). Містять багаточисельні гриви і лінзи складно плікативно деформованих суглинків матеріалу гор.А₁ горохівського викопного ґрунтового комплексу. У шарі добре виражена неповно-сітчаста посткріогенна текстура з висотою сітки 0,5 м і шириною до 2,0 см максимально.

10,6 - 11,4м

5.

Горохівський викопний ґрунтовий комплекс ( 5 ). Має добре диференційований профіль. Западинний варіант.

Гор.А₁ потужністю 0,3-0,4 м, складений суглинками темно-сірими, з коричневим відтінком, безкарбонатними, однорідними, безструктурними і дрібногрудкуватими. У верхній частині нерідко з неповносітчастою посткріоенною текстурою ( висота сітки до 0,5 см, ширина 1,0-2,0 см ), просякнутими за окремістю гідрооксидами заліза, щільними, мак-ропористими. В основі шару інтенсивна біогенна переробленість ( велика кількість червоходів до 1,0 см у діаметрі, зрідка кротовини ).

Гор.А₁/А₂ потужністю 0,2 м, складений суглинками і супісками у цілому близькими до описаних вище в горизонті А₁. Тут спостерігається різке освітлення забарвлення, пов'язане з появою білуватої присипки. У наповнювачі косм мате ріал гор.А₁ з добре вираженою субвертикаль-ністю.

Гор.А₂ потужністю 0,1-0,2 м, складений білуватими, світло-коричневими супісками-пудрою. Супіски сипучі, плитчасті ( потужність плиток 0,5 см ), переповнені Fe-Mn новоутвореннями до 3,0 мм, переважно щільними бурими конкреціями.

В потужністю 0,3 м, складений супісками піщанистими, помаранчево-бурого кольору щільними, тріщинуватими, комірчастими ( діаметр комірок досягає 1,0 см.). У шарі інтенсивне озалізнення, яке збільшує і без того велику щільністьпорід.

В потужністю 0,3 м, складений помаранчово-бурими супісками з жовтуватим відтінком. У порівнянні з горизонтом В більш однорідні, менше просякнуті гідрооксидами Fe, менш щільні і практично без білуватої присипки. В потужністю 0,3 м, складений бурими супісками, що містять тонкі ( 1,0 - 2,0 см ) прошарки і лінзи різнозернистих кварцевих пісків.

Продовження опису розрізу ми подаємо по протилежній( північної експозиції) стінці. Важливо зауважити, що тут горохівський комплекс не має потужного горизонту А₂ і його профіль А₁ - А₂/В - В.

11,8-13,4м

6.

Верхній горизонт середньоплейстоценових лесів ( 6 ). За морфологічними особливостями поділяється на ряд підгоризонтів.

Похований діяльний шар ( 6 ). Складений супісками сірими, голубувато-сірими карбонатними. У шарі немало плям оглеєння до 10,0 см у діаметрі, озалізнення, залізисто-марганцевих примазок. По нижньому контакту смуги бурого озалізнення.

Супіски лесовидні ( 6 ) карбонатні палеві, із зеленуватим відтінком, макропористі ділянками шаруваті. Шаруватість підкреслюється смугами бурого озалізнення. переважно горизонтальними. Ушарі немало плям озалізнення і оглеєння до 5,0 см у діаметрі, а також Fe-Mn примазок. Зустрічаються також вапняковисті дутики до 3,0 см у діаметрі та псевдоміцелій.

Соліфлюкційна пачка (6). В основному суглиниста, нерівномірно забарвлена. Переважаюче забарвлення сіре, голубувато-сіре, буре від озалізнення добре видно соліфлюкційну деформованість порід, що зумовлює їх язикувато-лінзовидну будову

Тернопільський підгоризонт (6). Являє собою викопний ґрунт. Складається із сірого з коричнюватим відтінком суглинистого горизонту А₁ потужністю 0,2 м і гор.В. З соляною кислотою суглинки не взаємодіють. Перехід поступовий.

Суглинки щільні (6), макропористі, карбонатні сірі, з голубуватим і зеленуватим відтінками, а ділянками добре видно неповно-сітчасту посткріогенну текстуру. Висота сітки до 1,5 см, ширина до 3,0 см. За текстурою плівки бурого озалізнення. У нижній половині шару лінзи і гриви потужністю до 10,0 см гумусованих суглинків з гор.А₁ коршівського викопного ґрунтового комплексу.

13,4 - 17,0м

13,4 - 13,8м

13,8 - 15,8м

15,8 - 16,2м

16,2 - 16,6м

16,6 - 17,0м

7.

Коршівський викопний ґрунтовий комплекс ( 7 ). Складається з ґрунтів двох фаз ґрунтотворення.

Ґрунт другої фази ґрунтотворення (верхній - 7 б ).

Гор.А₁ потужністю 0,7м інтенсивно порушений соліфлюкційними процесами, ділянками практично на всю потужність. Складений він суглинками темно-коричневими, безструктурними, у верхній частині з неповносітчастою посткріогенноютекстурою( висота сітки 0,5-1,0 см, ширина 1-3 см ). Від гор.А₁ в залягаючі нижче породи відходять косми глибиною до 1,0 м і більше, потужністю до 10,0 см рідко більше. Зустрічаються і більші косми.

Гор.В потужністю 0,9 м складений суглинками жов-тими, інколи яскраво-жовтими, щільними макропористими, у нижній частині більш однорідними, які реагують з НСl. Матеріал гор.В інтенсивно біогенно перероблений. Тут зустрічається велика кількість кротовин до 10,0 см у діаметрі і спальних камер до 15,0 см у діаметрі. багато червоходів до 1,5 см у діаметрі. У наповнювачі кротовин матеріал гор.А₁. Нижній контакт за кольором.

Ґрунт першої фази ґрунтотворення ( нижній - 7 а ).

Гор.А₁ потужністю 0,6м, складений суглинками сірувато-коричневими, вологими, середньої щільності, з псевдоміцелієм на окремих ділянках.

Гор.В потужністю 0,6м, складений суглинками світло-коричневими, іноді з червонуватим відтінком, дрібногрудкуватими, щільними, на окремих ділянках з псевдоміцелієм.

17,0 - 19,5м

Нижній горизонт середньоплейстоценових лесів ( 8 ).

Підгоризонт соліфлюкції (8) суглинки сірого, голубувато-сірого і бурого кольрів, пликативно деформовані. Пачка має лінзо-видно-язикувату будову, по периметрах язиків та лінз ( їх потужність рідко перевищує 10,0 см ) смуги бурого озалізнення. В суглинках зустрічаються уламки крейдяно-мергельних порід верхньої крейди і окремі кремені до кількох сантиметрів у перерізі.

З глибини 20,0 м залягають корінні породи верхньої крейди, інтенсивно звітрілі, з нерівною поверхнею. На поверхні крейдяно-мергельних порід явні ознаки (ділянками) ґрунтотворення.

Позн. на карті.

Назва, місцезнаходження

A

Бояничі, Львівська обл.

Б

Коршів, Волинська обл.

В

Перемисловичі, Львівська обл.

Г

Нововолинськ, Волинська обл.

Д

Торчин, Волинська обл.

Види молюсків

ЕГ

Нумерація проб

4а

4б

3

2а

2б

2в

2г

2д

2е

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

Succineaoblonga

M

--

--

--

5

5

7

15

--

--

26

176

--

138

5

5

23

20

Vertigo genesii

Н

--

--

--

--

--

--

10

--

--

--

--

--

--

--

--

--

--

Columella columella

M

--

--

--

--

--

--

--

--

--

--

--

--

2

--

--

--

--

Pupilla loessica

O

6

18

42

14

2

3

10

2

46

141

--

174

365

15

13

66

97

Pupilla muscorum

O

10

27

20

30

3

4

16

5

30

192

--

500

269

10

17

103

43

Vallonia tenuilabris

O

--

--

--

--

--

--

--

--

--

--

24

--

28

--

1

3

1

Trichia hispida

M

--

--

--

--

--

--

--

--

1

--

10

--

16

--

--

--

--

Усього

16

45

62

44

10

14

51

7

77

359

210

674

798

30

36

195

161

НАЗВА ВИДУ

ЕГ

Нумерація зразків

№1.1

№1.2

№1.3

Columella columella

M

1

Succinea oblonga

M

3

14

1

Pupilla loessica

O

8

14

29

Pupilla muscorum

O

14

19

33

Pupilla sterri

O

1

Vallonia tenuilabris

О

2

Planorbis planorbis

W

1

Усього

29

48

63

НАЗВА ВИДУ

ЕГ

Проба №1

Проба №2

Проба №3

Succineaoblonga

M

32

6

12

Pupillamuscorum

O

12

9

6

P.muscorumloessica

O

10

10

5

P.muscorumdensygerata

O

3

2

-

Columellacolumella

M

1

-

-

Valloniatenuilabris

O

3

-

1

Trichiahispida

M

-

1

-

Усього

61

28

24

Назва виду

ЕГ

Нумерація проб

№1

№2

№3

№4

№5

Armiger crista

W

1

Guraulus gredler

W

1

Guraulus laevis

W

2

Lumnaea palustris

W

1

Lymnaea truncatula

W

3

Planorbis planorbis

W

1

Pupilla loessica

O

3

4

19

7

9

Pupilla muscorum

O

8

11

12

15

Pupilla sp.

O

12

Succinea oblonga

M

6

15

21

20

Succinea putris

H

2

Trichia hispida

M

1

Vallonia tenuilabris

O

5

Усього

27

22

46

40

44