Буроземи пралісів Українських Карпат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 631.445.3 (477:234.421.1)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

БУРОЗЕМИ ПРАЛІСІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

11.00.05 - біогеографія і географія ґрунтів

Войтків Петро Степанович

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор

Позняк Степан Павлович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор

Мельник Анатолій Васильович,

Львівський національний університет імена Івана Франка,

завідувач кафедри фізичної географії

доктор сільськогосподарських наук, професор

Канівець Віктор Іванович,

Чернігівський державний інститут економіки і управління,

завідувач кафедри аграрних технологій

Захист відбудеться “ 10 ” жовтня 2008 р. о 15⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.08 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41, ауд. 26).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 17).

Автореферат розісланий “10” вересня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат географічних наук Телегуз О. Г.

Войтків П. С. Буроземи пралісів Українських Карпат. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.05 - біогеографія і географія ґрунтів. Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна, 2008.

У дисертаційній роботі подано аналіз чинників ґрунтотворення в пралісових екосистемах Українських Карпат, охарактеризовано екологічні умови формування буроземів.

Вивчення морфології засвідчило деякі відмінності у показниках і ознаках буроземів пралісів і різних типів лісів, зокрема потужності лісової підстилки і верхнього гумусового горизонту, структури, забарвлення, щебенюватості.

Буроземи пралісів характеризуються важкосуглинковим, рідше середньо- легкоглинистим гранулометричним складом і добре вираженою мікроагрегованістю. Зміна загальних фізичних властивостей відбувається у верхніх горизонтах буроземів і зумовлена антропогенним впливом.

Буроземи пралісів характеризуються високим вмістом і запасами гумусу, зокрема у верхній частині ґрунтового профілю, середньою забезпеченістю Нітрогеном, гуматно-фульватним і фульватним типом гумусу. В складі увібраних катіонів переважають катіони Алюмінію, Кальцію, Магнію і значно менший вміст Гідрогену, наявні слабокисла і сильнокисла реакція ґрунтового розчину, висока гідролітична кислотність.

Інтенсифікація процесів внутрішньоґрунтового вивітрювання спостерігається у верхній частині гумусового горизонту в буроземів букових і по всьому профілю буроземів смерекових пралісів.

Аналіз проведених досліджень показав, що буроземи пралісових екосистем Українських Карпат є унікальними, особливо цінними ґрунтами, які потребують охорони і включення їх до Червоної книги ґрунтів.

Ключові слова: Українські Карпати, праліси, буроземи, висотна поясність, лісова підстилка, фізичні властивості, щебенюватість, гумус, фракційно-груповий склад гумусу, увібрані катіони, кислотність, валовий хімічний склад, конституційна вода, вилуговування.

Войткив П. С. Буроземы пралесов Украинских Карпат. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по спе-циальности 11.00.05 - биогеография и география почв. Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, Украина, 2008.

В диссертационной работе анализируются факторы почвообразования в пралесовых экосистемах Украинских Карпат, охарактеризовано экологические условия формирования буроземов.

Изучение морфологии показало некоторые отличия в показателях и признаках буроземов пралесов и разных типов лесов, в частности мощности лесной подстилки и верхнего гумусного горизонта, структуры, цвета, щебнистости.

Проанализирован пространственно-профильный характер изменений общих физических свойств, а также гранулометрического и микроагрегатного состояния почв. Буроземы пралесов характеризируются тяжелосуглинистым, реже среднесуглинистым и легкоглинистым гранулометрическим составом и хорошо выраженной микроагрегировонностю. Изменение общих физических свойств происходит в верхних горизонтах буроземов и обусловлено антропогенным влиянием.

Буроземы пралесов характеризуются высоким содержанием гумуса и наивысшие его значения приурочены к верхней части гумусового горизонта. Профильное распределение содержания гумуса характеризуется его резким падением в гумусовом переходном горизонте. За характером профильного распределения гумуса исследуемые почвы относятся к аккумулятивному типу. Исследуемые почвы характеризируются средними запасами гумуса, средней обеспеченностью Нитрогеном, гуматно-фульватным и фульватным типом гумуса. В составе поглощенных катионов преобладают Алюминий, Кальций, Магний и значительно меньше содержится Гидрогена. Буроземы пралесов характеризуются слабокислой и сильнокислой реакцией почвенного раствора, а также высокой гидролитической кислотностью.

В валовом химическом составе буроземов пралесов преобладают оксиды Силиция, Алюминия, Ферума. Величина молекулярных отношений в буроземах под буковыми пралесамы констатируют о вынесении полутораоксидив с почвенного профиля.

Интенсификация процессов внутрипочвенного выветривания наблюдается в верхней части гумусового горизонта в буроземах буковых и по всему профилю буроземов еловых пралесов, о чем свидетельствует увеличение содержания конституционной воды и коэффициента изменения силикатной части почвы.

Анализ проведенных исследований показал, что буроземы пралесовых экосистем Украинских Карпат являются уникальными, особенно ценными почвами, которые нуждаются в охране и включении их в Красною книгу почв.

Ключевые слова: Украинские Карпаты, пралеса, буроземы, высотная поясность, лесная подстилка, физические свойства, щебнистость, гумус, фракционно-групповой сос-тав гумуса, поглощенные катионы, кислотность, валовой химический состав, конститу-ционная вода, выщелачивание.

Voitkiv. P. S. Virgin forest burozems of the Ukrainian Carpathians. - The Manuscript.

The dissertation on taking the candidate academic degree in geography on the speciality 11.00.05 - biogeography and geography of soils. Ivan Franko Lviv National University, Lviv, Ukraine, 2008.

The analysis of the soil formation factors in virgin forest ecosystems of the Ukrainian Carpathians is presented in the dissertation and the ecological conditions of burozems' formation is characterized.

The research of morphology has shown certain differences in indices and features of virgin forest burozems and different forest types, particularly in depth of forest litter, upper humus horizon, structure, colouring and stony soil density.

Virgin forest burozems are characterized by heavy loamy, more seldom middle clayey and light clayey granulometric composition and well expressed microaggregation. A change of general physical properties takes place in upper horizons of burozems and is caused by the anthropogenic influence.

Virgin forest buozems are characterised by high humus content and reserve, particularly in the upper part of soil profile, middle Nitrogen supply, humic-fulvic and fulvic humus type, prevalence of Aluminium, Calcium, Magnesium and in considerably smaller amount of Hydrogen in the structure of exchangeable cations, high acidic and low acidic index of soil solution pH value and high hydrolytic acidity.

Intensification of internal soil weathering processes may be observed in the upper part of humus horizon in beech burozems and throughout the profile of virgin firtree forest burozems.

The analysis of research conducted has shown that burozems of virgin forest ecosystems of the Ukrainian Carpathians are unique, especially valuable soils which need protection and inclusion into the Red Book of Soils.

Key words: the Ukrainian Carpathians, virgin forests, burozems, high-altitude zoning, forest litter, physical properties, stony soil density, humus, humus fractional structure, exchangeable cations, acidity, total chemical compound, constitutional water, leaching.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У процесі розробки наукових основ збереження екосистем потрібно проаналізувати взаємозв'язок між усіма їх ланками. Ґрунт - один з найважливіших об'єктів біосфери, властивості його інтегрально відображають функціонування системи: ґрунту, атмосфери, гідросфери. Це одночасно і діюча сила і результат взаємозв'язку негативного субстрату та живих організмів, відображення змін у біоценозі загалом і чинник, що зумовлює ці зміни. Систематичне накопичення даних щодо властивостей ґрунтів дає змогу використовувати банк даних про ґрунти з метою аналізу загальних закономірностей і регіональних особливостей структури й функціонування екосистем. Дані про ґрунти потрібні для статистичної обробки матеріалу, що характеризують екосистему, для системного аналізу і математичного моделювання і в кінцевому підсумку для удосконалення науково-дослідної роботи в заповідниках. Щоб отримати кількісні оцінки порушень у природі, в тому числі у ґрунті, спричинених антропогенним впливом, потрібно мати точку відліку. Такою точкою є стан ґрунтів заповідних територій - пралісових екосистем у відношенні контролюючих показників. Зіставлення порушених ґрунтів з такими самими ґрунтами заповідних територій дасть змогу оцінити розміри регіональної антропогенної зміни ґрунтів і дозволить оцінити масштаб глобальної антропогенної зміни їх у часі.

Актуальність теми. Українські Карпати - один із найбільших лісових регіонів України. Це зумовило значний розвиток лісової промисловості, і, як наслідок, використання та вирубування значних площ лісів і пралісів призвело до інтенсивного розвитку процесів, пов'язаних з деградацією ґрунтів, змінами їх основних морфологічних, фізичних, фізико-хімічних, хімічних, водних та інших властивостей. За таких умовах особливо важливими є наукові дослідження, спрямовані на пізнання цих змін властивостей, і порівняння з властивостями ґрунтів, які знаходяться під пралісовими екосистемами. Значну увагу зосереджено на особливостях морфологічної будови, фізичні і фізико-хімічні властивості буроземів пралісів Українських Карпат, особливо тих, що є в природно-заповідному фонді і ґрунтів, які зазнають антропогенного впливу. Особливу увагу звернуто на характер буроземного процесу ґрунтоутворення, проблеми і дискусії, який чинник переважає в утворенні буроземних ґрунтів. Розгорнуто проаналізовано особливості впливу лісу на ґрунти. Актуальність проблеми, її теоретичне і практичне значення визначили об'єкт, предмет, мету, зав-дання, методику, наукову новизну, практичну цінність проведених досліджень.

Об'єкт і предмет досліджень. Об'єктом досліджень є буроземи пралісових і лісових екосистем. Предмет досліджень: морфологічна будова, фізичні, фізико-хімічні властивості буроземів пралісів, характер процесів і властивостей, зумовлених зміною типів рослинності і впливом антропогенної діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям дос-ліджень за темою дисертаційної роботи тісно пов'язаний з “Національною програмою охорони земель” на 1996 - 2010 роки, державною науково-технічною програмою “Родючість і охорона ґрунтів” на 2001 - 2010 роки, держбюджетною темою “Формування інформаційного середовища сталого розвитку Карпатського регіону України” (Вс 92Ф, державний реєстраційний номер 0104U002137), кафедральною проблематикою “Дослідження малопродуктивних і деградованих ґрунтів західного регіону України та проблеми оптимізації їхнього використання” (Вс - 77Б, державний реєстраційний номер 0105U007457).

Мета роботи - вивчити властивості буроземів пралісів Українських Карпат, особливості їхньої ґенези, закономірностей і динаміки змін основних показників ґрунтів в часі під впливом природних і антропогенних чинників ґрунтотворення. Для досягнення поставленої мети були вирішені такі завдання: проведено аналіз і оцінку чинників ґрунтотворення в пралісових екосистемах Карпат; вивчено основні ареали поширення пралісів в Українських Карпатах, на підставі чого вибрано найхарактерніші модальні ділянки для їх дослідження; досліджено морфологічні, фізичні, фізико-хімічні властивості буроземів і їхній зв'язок з рослинним покривом, кліматом і ґрунтотворними породами; проаналізовано валовий хімічний склад буроземів пралісів з метою виявлення процесів інтенсифікації внутрішньоґрунтового вивітрювання.

Методи досліджень. Вивчення буроземів пралісів Українських Карпат, характер і напрям процесних змін властивостей і відображення їх в морфологічній будові проводили із використанням порівняльно-географічного, морфолого-генетичного (профільного), порівняльно-аналітичного методів.

Наукова новизна отриманих результатів: вперше проведено детальне вивчення властивостей буроземів пралісових екосистем Українських Карпат, досліджено характер та особливості морфології, фізичних і фізико-хімічних властивостей, їх зміни у процесі ант-ропогенного впливу, проаналізовано зв'язки і залежності властивостей буроземів і чинників ґрунтотворення; виявлено характер інтенсифікації процесів внутрішньоґрунтового вивітрювання; обґрунтовано внесення буроземів пралісів до особливо цінних ґрунтів і заходи їхньої охорони.

Практичне значення. Результати досліджень є вагомим внеском у розвиток генетико-екологічних особливостей процесу буроземоутворення. Результати досліджень можуть бути використані з метою удосконалення діагностики і класифікації ґрунтів; для корегування матеріалів ґрунтового обстеження попередніх років; вивчення буроземів пралісів Ужанського, Карпатського національного природного парку (НПП) і Карпатського біосферного заповідника (КБЗ), необхідні для еколого-господарського зонування їхньої території; розробки заходів з охорони буроземів пралісів, розробки екологічних паспортів на цінні ґрунтові об'єкти, створення кадастру особливо цінних ґрунтів України, організації системи реальної охорони буроземів пралісів і внесення їх до Червоної Книги ґрунтів.

Особистий внесок здобувача. Зроблено та обґрунтовано вибір ключових ділянок для вивчення особливостей морфологічної будови та властивостей буроземів пралісів Українських Карпат. Проведено польові та лабораторно-аналітичні дослідження ґрунтів. Комп-лексно досліджено фізичні, фізико-хімічні параметри на профільному рівні та обґрунтовано взаємозв'язки між цими параметрами і виявлено зміни, які спостерігаються під різними рослинними асоціаціями, а також оцінено роль антропогенного чинника.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та прикладні результати наукових досліджень доповідались та обговорювались на Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку й використання ресурсів Українських Карпат” (Хуст, 2006), на VIIІ з'їзді Українського товариства ґрунтознавців і агрохіміків (Київ, 2006), на Міжнародній науково-теоретичній конференції “Історична географія: початок XXI сторіччя” (Вінниця, 2007), на Всеросійській конференції “VII Докучаевские молодежные чтения” (Санкт-Петербург, 2008), на V съезде общества почвоведов имени В. В. Докучаєва (Ростов-на-Дону - Москва, 2008), на Міжнародній науковій конференції “Значення та перспективи стаціонарних досліджень для збереження біорізноманіття” (Львів, 2008), на звітних наукових конференціях Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2006 - 2008).

Публікації: За результатами дисертаційної роботи опубліковано десять наукових публікацій, з них сім - у виданнях, рекомендованих ВАК України. Статті повністю відображають зміст дисертації.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, 8 розділів, висновків, списку використаних джерел (158 позицій). У роботі подано: 9 таблиць, 8 рисунків, 18 (51 ст.) додатків. Загальний обсяг роботи - 238 ст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Умови ґрунтотворення

Досліджуючи умови ґрунтоутворення, що впливають на формування особливостей морфологічної будови, фізичних і фізико-хімічних властивостей, проаналізовано численні літературні джерела. Розглянуто особливості геолого-геоморфологічної будови досліджуваної території (Е. Лазько, 1962; П. Цись, 1962, 1968; І. Гофштейн, 1995; Я. Кравчук, 2008), кліматичні особливості (М. Андріанов, 1957, 1968; І. Бачинський, 1971; М. Барабаш, 1984), рослинність (М. Голубець, 1978, 1988; С. Стойко, Л. Мілкіна та ін., 1993; Ю. Чорнобай, 1993, 2000; В. Крічвалушій, І. Іванега та ін., 2001). Особливості поширення основних типів ґрунтів досліджуваної території подані за працями Г. Андрущенка (1970), Н. Вернандер, І. Гоголєва (1963, 1965, 1968, 1986), П. Пастернака (1967, 1968, 1980), Ф. Топольного (1976, 1991), В. Канівця (1973, 1978, 1980, 1991 2001), С. Позняка, С. Скіба (2006) та за дослідженнями дисертанта на ключових ділянках.

Історія дослідження буроземів Українських Карпат

Аналіз стану вивченості компонентів довкілля засвідчив, що ґрунти найдетальніше досліджені у просторовому плані, оскільки на всі сільськогосподарські угіддя складені ґрунтові карти, які періодично поновлюються. В географії ґрунтів України не вироблена концепція її мегаструктури, функціональні положення якої визначаються законами широтної зональності і вертикальної поясності у гірських системах, а також шляхами еволюційного розвитку ґрунтів, що відображено в їхньому географічному поширенні.

У дослідженні ґрунтів Карпат, зокрема буроземів, на перших етапах головну увагу акцентовано на вивчені ґенези, складу, властивостей і їх територіальної структури.

Історію ґрунтово-картографічних досліджень Українських Карпат можна умовно поділити на три періоди. Перший період відображений у літературних і ґрунтово-картографічних роботах угорських, чеських і польських вчених. Другий період пов'язаний з дослідженнями радянських вчених. До третього періоду належать дослідження українських ґрунтознавців. Більшість робіт першого періоду, починаючи з 60-х років позаминулого століття і закінчуючи третім десятиліттям ХХ століття, мало суто описовий характер.

Аналіз ґрунтово-географічних досліджень в історичному аспекті свідчить, що формування буроземів Українських Карпат характеризується специфічними особливостями, зумовленими регіональними чинниками ґрунтотворення, а саме - лісовою рослинністю і високогірними луками в умовах посиленого сезонного промивного типу водного режиму та підвищеної відносної вологості, характером ґрунтотворної породи і посиленням дії антропогенного чинника.

В ході аналізу різних наукових підходів і поглядів на формування буроземів Українських Карпат робимо висновок про проблематичність їхньої ґенези, характеру ґрунтотворних процесів, методики їхнього вивчення, систематики, класифікації, а також організації і функціонування ґрунтоохоронної інфраструктури.

Особливості буроземного процесу ґрунтотворення

Питання ґенези і формування буроземів залишається актуальним і до кінця не з'ясо-ваним. Тому, для вирішення цієї проблеми потрібно встановити, який з ґрунтових процесів є переважаючим в утворенні цих ґрунтів.

Однією з особливостей сучасного етапу вивчення буроземів є те, що до цього типу ґрунту відносять дуже велику кількість ґрунтів, які формуються у зовсім інших біокліматичних і літолого-геоморфологічних умовах, при цьому властивості цих ґрунтів часто представлені в дуже широких межах. Це пояснюється специфікою буроземоутворення і в деякій мірі недостатньою їх діагностикою.

Генезис буроземів Українських Карпат розглядався авторами в руслі загального буроземного процесу. Кожен з авторів конкретизував їх відповідно до специфіки природних умов території дослідження і рівня розвитку теорії буроземного процесу. В поясненні теорії буроземного процесу цілий ряд авторів (Г. О. Андрущенко, П. С. Пастернак та ін.) приділяли основну увагу впливу на нього рослинності (дії органічних кислот, утворених переважно при розкладанні підстилки унаслідок діяльності мікроорганізмів) - біохімічна теорія. І. М. Гоголєв, В. І. Канівець та інші пояснювали цей процес з погляду колоїдно-хімічної теорії, що реалізується у разі переважання дії гідро-кліматичного фактору. Останніми роками у процесі буроземоутворення, зокрема у співвідношенні вторинних ґрунтот-ворних процесів, особлива увага приділялася гіпсометрії і крутизні схилів (А. М. Туренко та ін.). Відповідно, цей поділ можна вважати суто умовним, бо специфіку буроземного процесу для Українських Карпат пояснюють з урахуванням впливу інших факторів і ґрунтотворних процесів.

Отже, в усіх кліматичних зонах Українських Карпат домінує буроземний процес, який ускладнюється вторинними процесами (оглеєння, дерновий). За умов інтенсивного промивного режиму і, відповідно, дефіциту обмінних основ кислотність досліджуваних буроземів пралісів є високою, що сприяє кислотній деструкції мінералів і збільшенню в ґрунті несилікатних форм алюмінію. Високий вміст кислого грубодисперсного гумусу і рухомого алюмінію у верхніх горизонтах буроземів призводять до їхнього підкислення порівняно з малогумусованими ґрунтотворними породами. Кислотно-основні властивості карпатського флішу, як ґрунтотворної породи, залежать від ступеня її дисперсності, зокрема наявності фракції мулу, та вмісту рухомого алюмінію - головного кислотоутворювача у мінеральних горизонтах буроземів. Високий вміст рухомого алюмінію у породі нівелює кислотонейтралізуючу дію підвищеної кількості мулу в них.

У ґрунтознавчій науці, як і в будь-якій іншій науці, є низка явищ, які до сьогодні не знайшли достатнього пояснення. До таких проблем варто віднести взаємодію лісової рослинності з ґрунтом. Серед біохімічних процесів, які відбуваються у ґрунті, важливим є дос-лідження деяких фізичних властивостей, які повною мірою пов'язані з процесами ґрунтот-ворення. До таких механічних явищ, які спроможні впливати на ґрунтові процеси виді-ляють коливальні рухи, вібрацію, які відбуваються у всіх природних явищах. Коливання, які відбуваються в системі дерева, вимушеною силою - вітром, спричиняють як незначні, так і великі переміщення ґрунтової маси, а ґрунтовий покрив вітровальних територій зазнає значних педотурбаційних перетворень.

Вплив лісу на ґрунт загалом і на ґрунтотворення зокрема виявляється в інтенсивності процесів синтезу і руйнуванні органічної речовини, розподілу кореневої системи дерев. Така інтенсивність цих процесів в лісах Карпат залежить від кліматичних умов (розташування над рівнем моря), видового складу дерев і підстиляючої породи. Цей вплив потребує комплексних досліджень, в яких основна увага повинна бути зосереджена на вивченні ролі кореневої системи рослин у внутрішній організації ґрунтової маси, інтенсивності процесів синтезу органо-мінеральних сполук, зольного складу рослинних залишків тощо.

Методика досліджень

З метою вивчення особливостей морфологічної будови, фізичних і фізико-хімічних властивостей застосовано порівняльно-географічний, порівняльно-профільний та порівняльно-аналітичний методи. В основу порівняльно-географічного, порівняльно-профільного та порівняльно-аналітичного методів покладено принцип репрезентативних (модальних) ділянок, який полягає у тому, що на території Українських Карпат у період з 2004 по 2007 роки обрано групу репрезентативних ключових ділянок, де найбільше поширені праліси, в межах яких закладені ґрунтові розрізи.

На території з найбільшим поширенням пралісів в Українських Карпатах було закладено три модальні ділянки: Ужанський НПП, Угольсько-Широколужанський масив КБЗ і Чорногірський масив (КБЗ і Карпатський НПП) (рис. 1).

Модальна ділянка №1 розташована в Ужанському НПП в урочищі Солянське хребта Явірник. В адміністративному відношенні територія парку належить до Великоберезнянсь-кого району Закарпатської області. Ґрунтовий покрив характеризується переважанням буроземів (розрізи 1-У, 2-У, 3-У, 4-У), дерново-буроземних та лучно-буроземних ґрун-тів на елювіальних і делювіальних відкладах.

Модальна ділянка №2 розташована в Карпатському біосферному заповіднику Угольсько-Широколужанського масиву Угольського лісництва, що знаходиться поблизу села Мала Уголька, Тячівського району, в Закарпатської області. На території масиву переважають буроземи на елювії-делювії флішу з переважанням глинистого сланцю (розріз 5-МУ), буроземи на елювії-делювії флішу з переважанням пісковику (розрізи 2-МУ, 3-МУ, 4-МУ).

Модальна ділянка №3 знаходиться в Карпатському біосферному заповіднику Чорногірського масиву (Південно-західний макросхил) і Карпатському НПП, хребет Озірний (Північно-східний макросхил), в яких переважають буроземи на елювії-делювії флішу з переважанням аргілітів і алевролітів (розріз 1-Ч), буроземи на елювії-делювії флішу з переважанням пісковиків (розріз 1-О).

У межах закладення ґрунтових розрізів на ключових ділянках максимально дотримувалися принципу однотипності консервативних умов ґрунтотворення (рослинності, клімату, материнської породи, рельєфу), окрім антропогенного. Розрізи закладали в букових, смерекових і дубово-букових пралісах, а також, для порівняння властивостей, під лісами і на царинках. Під час вибору ключових ділянок та закладення ґрунтових розрізів використовували топографічну карту (М 1:100000), топографічну карту Ужанського НПП (М 1:25000), ґрунтові карти (М 1:200000), картосхему ґрунтів Чорногірського масиву КБЗ і картосхему ґрунтів північно-східного макросхилу Чорногірського масиву, карту ґрунтів природно-територіальних комплексів Українських Карпат, матеріали з вивчення геоморфології, геологічної будови, гідрогеології, клімату та ґрунтового покриву.

Морфологічні особливості ґрунтів

Аналіз морфологічної будови буроземів пралісів Українських Карпат засвідчив, що потужність профілю зумовлена передусім особливостями залягання корінних флішових порід, а також ритмічністю флішу. У тих місцях, де до поверхні близько залягають пісковики, потужність профілю ґрунту досягає 65 см, а в місцях переважання сланців - 110 см.

Значну увагу було зосереджено на вивчені лісових підстилок, оскільки їм належить провідна роль в процесі ґрунтотворення як важливому компоненту лісових біоценозів. Підстилка - головне джерело живлення мікроорганізмів, ґрунтової мікро- і мезофауни. Вплив підстилки на ґрунт може бути як позитивним так і негативним. Надмірне накопичення підстилки призводить до оторфовування, що негативно впливає на водний і повітряний режими, а також на фізико-хімічні властивості ґрунтів. З іншого боку, відсутність підстилки може сприяти розвитку ерозійних процесів, погіршення гідротермічного режиму верхнього шару ґрунту.

В ході аналізу морфометричних показників і процесів розкладання лісової підстилки було виявлено, що у товщі підстилки є декілька шарів, а саме - нерозкладеного листяного опаду або хвої (L), шару ферментації (F) - сильно розкладений опад темно-бурого забарвлення і шару мінералізації (Но) - бурувато-сіра, темно-сіра органічна маса, пронизана дрібними коріннями дерев і міцелієм нижчих грибів.

Результати наших досліджень показали, що потужність лісової підстилки у букових пралісах складає 5 см, у мішано-дубових - 5 см, у чистих смерекових пралісах - 3 см, а в мішаних смереково-букових - 8 см. За дослідженнями П. С. Пастернака виявлено закономірне зменшення запасу підстилки при зменшенні висоти над рівнем моря (Пастернак, 1968). Аналогічна тенденція спостерігається у потужності лісової підстилки, що вочевидь зумовлено високою інтенсивністю розкладання підстилки в букових лісах на флішових породах. Безпосереднім підтвердженням цього процесу є збільшення потужності шару мінералізації і його невираженість в підстилках відносно молодих яворово-букових, букових і смерекових лісах. Деяке зниження процесу розкладання підстилки у високогір'ї приводить до зменшення рухомості біологічно важливих елементів живлення сприяє збереженню поживних речовин в малому біологічному колообігу в системі “ліс - ґрунт”.

На підставі порівняльного аналізу морфологічної будови профілю буроземів букових пралісів і букових, буково-яворових лісів Ужанського НПП можемо стверджувати про деякі відмінності морфологічних показників і ознак. Гумусовий горизонт (Нt) букових пралісів характеризується темно-сірим забарвленням з буруватим відтінком, зернистою структурою і незначним вмістом щебенюватого матеріалу (до 10%). Гумусовий перехідний горизонт (Нрt) сірувато-бурий, дрібно грудкувато-зернистої структури, щебенюватість зростає до 15%. Перехідний до породи горизонт (НРt) - бурий горіхувато-зернистої структури, щебенюватість збільшується до 20%, у дрібноземі між уламками трапляються форми гідратованого заліза. Материнська порода - елювій-делювій флішу з переважанням пісковика або глинистих сланців.

Буроземи букових і яворово-букових лісів (віком 70 років), на відміну від букових пралісів, мають дещо світліше забарвлення, порохувато-зернисту структуру і відносне збільшення щебенюватості до 15%. Гумусовий перехідний горизонт характеризується відносним збільшенням щебенюватості. Гумусовий перехідний горизонт набуває більш буруватого забарвлення, структура грубо-горіхувато-зерниста. Перехідний до породи горизонт (НРt) однорідного буруватого забарвлення, структура зернисто-дрібно-горіхувата, а кам'янистість збільшується до 25-40%. Дрібнозем материнської породи має ясно-буре забарвлення і у ньому переважають плитоподібні уламки пісковику. Зменшується потужність гумусового, гумусового перехідного і перехідного до породи горизонту у порівнянні з буроземами букових пралісів.

Аналіз морфологічної характеристики і параметрів буроземів Угольсько-Широколужанського масиву (КБЗ) засвідчує однотипність змін, які ми констатували у вив-ченні буроземів букових пралісів Ужанського НПП. Однак, зазначимо, що в підстилці молодих буково-яворово-дубових лісів не виділяється шару мінералізації порівняно з підс-тилками букових пралісів, а також збільшення потужності гумусового перехідного гори-зонту і дещо темнішого його забарвлення, на що вказують індекси шкали Манселла.

Морфологічна будова буроземів Чорногірського масиву на різних макросхилах і абсолютних висотах під смерековими і мішаними смерековими пралісами дещо відрізняється за потужністю горизонтів, скелетністю, потужністю підстилки і вираженістю шарів ферментації і мінералізації. Профілі досліджуваних ґрунтів мають слабку диференціацію на горизонти, характерне темно-буре або буре забарвлення, зернисто-грудкувату або дрібногрудкувато-зернисту структуру, відсутність дернини. Нижні горизонти цих ґрунтів за морфологічними ознаками нагадують профілі буроземів букових пралісів. Охарактеризовані ґрунти сформовані на елювії-делювії флішових порід, в яких переважають сланці або пісковики.

Фізичні властивості ґрунтів

Фізичні властивості значно впливають на розвиток ґрунтотворного процесу, родючість ґрунту і умови та розвиток рослин. Питання вивчення фізичних властивостей буроземів, зокрема буроземів пралісів, недостатньо висвітлені у науковій літературі. Дослідження порушень фізичного стану буроземів надзвичайно важливі для лісових масивів, оскільки зміна їхніх фізичних властивостей зменшує стійкість лісів до вітровалів. На території, зайнятій пралісами, немає площ з суцільними вітровалами. Основу становлять поодинокі, значно рідше - групові (декілька дерев) вітровальні комплекси.

У ході вивчення фізичних властивостей буроземів пралісів було з'ясовано, що ґрунти, сформовані на елювії-делювії флішу з переважанням пісковику, сланців за гранулометричним складом є важкосуглинковими, значно менше - середньосуглинковими і легкоглинистими. Буроземи букових пралісів, які сформувалися на елювій-делювії флішу з переважанням пісковику, за гранулометричним складом в основному є важкосуглинковими, а серед гранулометричних фракцій переважає фракція грубого пилу (частинки 0,05 - 0,01 мм). Фракція мулу у складі дрібнозему буроземів представлена у незначних кількостях, а сам розподіл характеризується накопиченням його в середній частині профілю, що є властиве для процесу буроземоутворення. У буроземах під яворово-буковими лісами вміст мулу є значно менший, ніж під буроземами пралісів, а накопичення спостерігається в середній частині профілю. Буроземи смерекових пралісів, сформовані на елювії-делювії флішу з переважанням аргілітів та алевролітів, за гранулометричним складом дрібнозему є важкосуглинковими. Серед гранулометричних фракцій переважає фракція грубого і дрібного пилу. Вміст мулу коливається у межах від 20,12 до 24,96%, а розподіл по профілю характеризується поступовим зростанням з глибиною. У буроземах царинки переважає фракція середнього і крупного піску, а вміст становить 12,36% у гумусовому горизонті, поступово зростаючи до 16,48%, а в нижній частині ґрунтового профілю - 25,53%.

Досліджувані буроземи пралісів характеризуються добре вираженою мікроагрегова-ністю. У складі мікроагрегатів в буроземі букових пралісів переважають фракції розміром >0,01 мм. Мікроструктура характеризується значною міцністю, особливо у верхніх горизонтах ґрунту. Про це свідчить незначний вміст активного мулу і фракцій менше 0,01 мм. Збільшення вмісту неагрегованого мулу є однією із причин погіршення мікроструктури, і, відповідно, структури ґрунту. В буроземі царинки також простежуємо переважання мікроагрегатів піщанистої фракції. Серед фракцій мікроагрегатного складу дрібнозему в буроземах смерекових пралісів більшість - мікроагрегати розміром 0,05-0,01 мм. Як у буроземах смерекових, так і в букових пралісах у розподілі переважаючих фракцій розміром >0,01 мм мікроагрегатного складу простежено витриману закономірність поступового зменшення вниз по профілю до ґрунтотворної породи. Сумарна оцінка показників мікро агре-гатного стану вказує на те, що вищою якістю мікроструктури характеризуються буроземи букових пралісів, а значно гіршою - буроземи смерекових пралісів.

За щебенюватістю буроземам букового пралісу Ужанського НПП порівняно з буроземами під буковим, яворово-буковими лісами властиві подібні значення. Щебенюватість у буроземах букових пралісів Угольсько-Широколужанського масиву характеризується значним накопиченням щебеню у верхньому десятисантиметровому шарі ґрунту із зменшенням в наступному. Різко відрізняються значення щебенюватості у буроземі під буково-яворово-дубовим лісом, який характеризується дуже низькими значеннями. Ґрунти під смерековими пралісами Чорногірського масиву за ступенем щебенюватості характери-зуються зростанням щебенюватого матеріалу вниз по профілю.

Загальна щільність будови буроземів пралісів Ужанського НПП у верхніх горизонтах становить 0,91-1,23 г/смі. Значно більшою щільністю характеризуються буроземи царинок, що пов'язано з розвитком трав'яної рослинності. Найнижчі показники щільності будови простежені у буроземах під яворово-буковими і буковими лісами. Буроземи під буковими пралісами Угольсько-Широколужанського масиву за загальною щільністю мають дещо менші значення порівняно з буроземами під буково-яворово-дубовими лісами. У буроземах смерекових пралісів щільність будови майже така, як і у буроземів букових пралісів.

Щільності будови дрібнозему буроземів як букових пралісів, так і буроземів під буковими і яворово-буковим лісами Ужанського НПП властиві подібні значення, а також поступове збільшення щільності будови вниз по профілю. Виняток становить бурозем царинки, який характеризується дещо вищою щільністю будови дрібнозему. Щільність будови дрібнозему буроземів під буковими пралісами Угольсько-Широколужанського масиву характеризується подібними значеннями, а розподіл по профілю - поступовим збільшенням значень з глибиною.

Щільність твердої фази буроземів пралісів характеризується зазвичай подібними значеннями, не відрізняючись значно в ґрунтах як під пралісами, так і під лісами.

Показники загальної шпаруватості в буроземах букових пралісів є високими, вона у верхньому гумусовому горизонті варіює в межах 62-64%. Дещо нижча шпаруватість у буроземі царинки. В буроземах під смерековими пралісами загальна шпаруватість становить 49,2-50,5%. Значно відрізняється загальна шпаруватість у ґрунті під смереково-буковим пралісом. Зокрема, у верхньому гумусовому горизонті вона становить 58,7%, а з глибиною зменшується.

Схожу закономірність маємо і в показниках шпаруватості аерації в буроземах пралісів, де її величина у верхніх шарах сягає 17,1-29,6%. Найнижчі показники шпаруватості аерації мають буроземи царинок - 14,43-22,26%. Шпаруватість аерації у буроземах смерекових пралісів становить 27,4-29,92%. Незадовільна шпаруватість аерації у буроземах під смереково-буковими пралісами - 5,8-8,8%.

Фізико-хімічні властивості ґрунтів

Вивчення фізико-хімічних властивостей буроземів пралісів засвідчило, що лісова підстилка ґрунтів пралісів Українських Карпат за показниками гумусового стану зазвичай є середньопотужною (2-5 см), у ній виділяють три шари - шар свіжого листяного опаду (L), ферментації (F) і гуміфікації (Но). Підстилка в пралісах Ужанського НПП характеризується високою зольністю, зокрема шаром гуміфікації - 52,9%. У підстилці пралісів Угольсько-Широколужанського масиву зольність у слаборозкладеному шарі становить 6,89%, ферментації - 27,47%, а в гумуфікованому шарі - 44,16%. Зольність підстилки смерекових пралісів Чорногірського масиву становить 19,39-39,39%.

Для буроземів пралісів Українських Карпат властивий високий вміст гумусу і найвищі його значення - у верхній частині гумусового горизонту Н(t), який знаходиться безпосередньо під лісовою підстилкою. Профільний розподіл вмісту гумусу характеризується його різким спадом у гумусовому перехідному горизонті. У буроземах букових пралісів його вміст майже удвічі, в букових і яворово-букових лісах - у тричі нижчий, ніж в горизонті Н(t). У ґрунтотворній породі вміст гумусу є в межах 1,0%.

За типом профільного розподілу гумусу досліджувані ґрунти відносяться до регресивно-акумулятивного підтипу, акумулятивного типу, якому властивий різкий спад гумусу залежно від глибини, що характерно для лісових ґрунтів.

Досліджувані ґрунти мають середні запаси гумусу в товщі 0-20 см, а дуже високі запаси гумусу спостерігаємо в буроземах смерекового пралісу.

Вміст валового Нітрогену в буроземах під буковими пралісами Ужанського НПП коливається в межах - 0,06-0,41%, з максимальними значеннями у верхніх горизонтах, а в ґрунтах під буковими лісами дещо вищий вміст, особливо у верхніх горизонтах. Збагаченість Нітрогеном у гумусовому і гумусовому перехідному горизонті є середньою (С:N -10,1-10,6), нижче по профілю - низькою (С:N - 11,1-11,6). Вміст валового Нітрогену в буроземах букового пралісу Угольсько-Широколужанського масиву становить 0,40-0,48% і є дещо більшим, ніж в ґрунтах під лісом. Відношення С:N - 9,9-10,2 (у верхніх горизонтах), що відповідає середньому рівню збагачення гумусу Нітрогеном, а в нижній частині ґрунту відношення відповідають низькому рівню (С:N - 11,9-12,6). У буроземах смерекових пралісів Чорногірського масиву вміст валового Нітрогену у верхньому гумусовому горизонті становить 0,76%, знижуючись вниз по профілю до 0,13-0,23%. Відношення С:N становить 8,1-10,1, що характеризує збагаченість гумусу Нітрогеном як середня.

Тип гумусу в досліджуваних буроземах пралісів Українських Карпат зазвичай гуматно-фульватний і фульватний. Зокрема, у буроземах під буковим пралісом Ужанського НПП тип гумусу верхнього гумусового горизонту - фульватно-гуматний, у нижній частині профілю - гуматно-фульватний. Гуматно-фульватним типом гумусу характеризуються буроземи під яворово-буковим лісом. Величини відношення Сгк:Сфк у цих ґрунтах по профілю знаходяться у незначних інтервалах коливань і сягають 0,75-0,96. У буроземі царинки гумусовий горизонт має фульватно-гуматний тип гумусу, змінюючись нижче по профілю на гуматно-фульватний тип. У буроземах букових пралісів Угольсько-Широколужанського масиву тип гумусу фульватний, а в ґрунтах смерекових пралісів Чорногірського масиву у верхньому гумусовому горизонті тип гумусу гуматно-фульватний і фульватний в нижній частині профілю.

У буроземах під буковими пралісами Ужанського НПП переважає перша фракція гумінових кислот, яка найбільше представлена у верхньому горизонті. Також високий вміст цієї фракції є в буроземах букових і смерекових пралісів КБЗ. Вміст гумінових кислот, пов'язаних з Кальцієм, є найнижчий. У верхніх горизонтах цієї фракції немає, а в профілі її вміст сягає не більше 8,4% від загального карбону. Серед фульвокислот значну частку займає “агресивна” фракція - 3,5-32,3% від загального карбону; простежено певну рухомість цієї фракції. Значний вміст фракції ФК-1, особливо у ґрунтах під яворово-буковими лісами і смерековими пралісами. Вміст гуміну коливається у профілях від 6,8 до 53,2% від загального Карбону.

Буроземи пралісів характеризуються переважанням у складі увібраних основ катіонів Алюмінію, Кальцію, Магнію і значно меншою кількістю Гідрогену. В буроземах пралісів Ужанського НПП переважають катіони Алюмінію (5,57-7,01ммоль на 100 г ґрунту), а вміст Кальцію і Магнію у складі увібраних катіонів є приблизно однаковим. В буроземах пралісів Угольсько-Широколужанського масиву в основному переважає катіон Кальцію (3,9-14,8 ммоль на 100 г ґрунту), Магнію (1,00-8,40 ммоль на 100 г ґрунту) і Алюмінію (0,93-6,19 ммоль на 100 г ґрунту). Буроземи смерекових пралісів характеризуються переважанням катіону Алюмінію, вміст якого становить 4,58-11,08 ммоль на 100 г ґрунту. Значно менша кількість Кальцію, Магнію і Гідрогену.

У буроземах пралісів Ужанського НПП вміст рухомого Алюмінію становить 50,13-63,09 мг / 100 г ґрунту, а в буроземах Угольсько-Широколужанського масиву його значення коливаються від 8,35 до 62,19 мг / 100 г ґрунту, в ґрунтах під смерековими пралісами Чорногірського масиву - 99,71 мг / 100 г ґрунту. бурозем ґрунтоутворення гумусовий ліс

За величинами рН сольового буроземи пралісів характеризуються сильнокислою і слабокислою реакцією ґрунтового розчину. В буроземах пралісів Ужанського НПП у верхніх гумусових горизонтах значення рН сольове становить 3,2-3,4, а вниз по профілю зростає до 3,8-3,9. У буроземах під буковим пралісом Угольсько-Широколужанського масиву рН коливається в межах 3,5-4,1. Буроземи під смерековими пралісами Чорногірського масиву характеризуються сильнокислою реакцією ґрунтового розчину (рН_сол. 3,4-4,1).

Актуальна кислотність у досліджуваних ґрунтах змінюється від слабокислої до нейтральної реакції. Зокрема, величина рН водного в ґрунтах Ужанського НПП характери-зується як середньо- і слабокисла. У буроземі пралісу актуальна кислотність підстилки є слабокислою (рН водне 5,1-5,5). Гумусовий горизонт має середньокислу реакцію ґрунтового розчину, а вниз по профілю величина рН водного коливаються у межах від 5,6 до 6,1, тобто є слабокислою. Актуальній кислотності буроземів під буковими пралісами Угольсько-Широколужанського масиву властива слабокисла реакція ґрунтового розчину (рН водне 5,2-6,1). Значення реакції ґрунтового розчину у буроземах під смерековим пралісом змінюються від середньокислих в підстилці до сильнокислих у ґрунтовому профілі.

Гідролітична кислотність буроземів пралісів є надзвичайно високою. У буроземах під буковими пралісами Ужанського НПП верхній гумусовий горизонт характеризується високою гідрологічною кислотністю - 22,75 ммоль на 100 г ґрунту. У буроземах під буковими пралісами Угольсько-Широколужанського масиву величини гідролітичної кислотності в гумусовому горизонті становлять 14,28-18,85 ммоль на 100 г ґрунту, а вниз по профілю зменшуються до 8,06-10,52 ммоль на 100 г ґрунту. Гідролітична кислотність у буроземах під смерековими пралісами Чорногірського масиву є також дуже високою у всьому ґрунтовому профілі, а її значення коливаються від 19,69 до 24,53 ммоль на 100 г ґрунту.

Валовий хімічний склад ґрунтів

За результатами валового хімічного складу буроземів пралісів робимо висновок, що основу валового хімічного складу ґрунтів пралісів Українських Карпат становлять оксиди Силіцію (SiO₂), Алюмінію (Al₂O₃), Феруму (Fe₂O₃). Їх сумарний вміст коливається в межах 77,23-87,56% - у буроземах букових пралісів Ужанського НПП, а в буроземах смерекового пралісу Чорногірського масиву - 65,59-84,98%. Основу мінеральної частини буроземів пралісів становить SiO₂. У буроземах букового пралісу Ужанського НПП вміст SiO₂ становить 68,03-75,03%. Валовий вміст півтораоксиду Al₂O₃ сягає 13,16-17,14%, а Феруму (Fe₂O₃) 4,25-6,83%. У буроземах смерекового пралісу Чорногірського масиву вміст SiO₂ становить 63,46-68,40 %, півтораоксиду Al₂O₃ - 15,69-16,65%, а Fe₂O₃ - 4,50-6,54%. Вміст інших оксидів у складі буроземів пралісів визначаємо як низький і дуже мізерний.

Розраховані величини молекулярних відношень SiO₂/R₂O₃, SiO₂/Al₂O₃ і SiO₂/Fe₂O₃, вказують на неоднорідність хімічного складу мінеральної частини ґрунту. У буроземах під буковими пралісами Ужанського НПП величини молекулярних відношень свідчать про винесення півтораоксидів з ґрунтового профілю. Відношення SiO₂/Fe₂O₃ в буроземах букового пралісу - 42,89-44,61 з різким зменшенням в нижній частині ґрунтового профілю 26,35, тобто винесенням півтораоксиду Феруму з ґрунтового профілю. Молекулярне відношення Al₂O₃/Fe₂O₃ завідчує переважання півтораоксиду Алюмінію над Ферумом у ґрунті і рівномірний його розподіл по профілю. У буроземах смерекових пралісів Чорногірського масиву молярне відношення SiO₂/R₂O₃ вужче, що зумовлене меншим вмістом оксиду Силіцію і більшим вмістом півтораоксидів Феруму і Алюмінію.

Показники фактора вилуговування свідчить про те, що відбувається вилуговування оксидів Кальцію і Магнію стосовно Al₂O₃ у досліджуваних ґрунтах. Однак у буроземах під буковим пралісом Ужанського НПП вилуговування менш інтенсивне, ніж в буроземах під смерековими пралісами, зокрема це стосується середньої частини профілю. Показники фактора вилуговування оксидів Натрію і Калію в буроземі під буковим пралісом свідчать про незначне вилуговування, а в ґрунтах під смерековим пралісом - про слабовиражене.

Вміст конституційної води у самому верхньому гумусовому горизонті досліджуваних буроземів букового і смерекового пралісу характеризується високим вмістом, зокрема значення коливається у межах від 6,82 до 8,50%. Коефіцієнт зміни силікатної частини становить 1,73-2,01%. Зазначимо, що вміст конституційної води вниз по профілю буроземів смерекового пралісу дещо вищий і, відповідно, коефіцієнт зміни силікатної частини ґрунту більший від одиниці, що свідчить про інтенсифікацію процесів внутрішньоґрунтового вивітрювання по всьому профілю. У буроземі букового пралісу вміст конституційної води найбільший у верхньому гумусовому горизонті Н(t) і відповідно коефіцієнт зміни силікатної частини становить 1,73, що свідчить про інтенсифікацію процесів внутрішньоґрунтового вивітрювання, тоді як вниз по профілю вміст конституційної води майже стабільний і коефіцієнт - менший ніж одиниця.

ВИСНОВКИ

1. Детально вивчено ґрунти пралісових екосистем Українських Карпат, обґрунтовано їхню екологічну роль і значення.

2. На підставі аналізу природних умов регіону поширення буроземів пралісових екосистем Карпат можна стверджувати, що характерними екологічними умовами їхнього фор-мування є: переважання елювію-делювію карпатського флішу як ґрунтотворної породи, поширення їх зазвичай на гірських розчленованих схилах, переважання атмосферних опадів над випаровуванням і промивний тип водного режиму, широколистяні, хвойно-широколистяні і хвойні ліси з розвинутим трав'яним покривом, які характеризуються знач-ним за об'ємом азотно-кальцієвим біологічним колообігом речовин, інтенсивність вивітрювання і утворення вторинних глинистих мінералів, відносно невеликий вік ґрунтотворення і порівняно незначний вплив антропогенного чинника.

3. Аналіз ґрунтово-географічних досліджень засвідчив, що домінуючим процесом ґрунтотворення в Карпатах є буроземний процес, який ускладнюється дерновим і глейовим. Для буроземів властивими є процеси гумусонакопичення, що спричиняють формування під шаром підстилки темно-бурого гумусового горизонту, а також внутрішньоґрунтового оглинення, що зумовлює формування глинисто-метаморфічного горизонту. Проаналізувавши різні наукові підходи і погляди на формування буроземів, можемо зробити висновок про проблематичність їхньої ґенези, характеру ґрунтотворних процесів, методики їхнього вивчення, систематики, класифікації, а також організації і функціонування ґрунтоохоронної інфраструктури.

4. Вплив лісу на ґрунтотворення і властивості ґрунтів виявляється в інтенсивності процесів синтезу і руйнування органічної речовини, що зумовлено кліматичними показниками, гіпсометрією, видовим складом дерев, складом і властивістю ґрунтотворних порід. Важлива роль у формуванні буроземів поряд з біохімічними процесами належить фізико-механічним процесам, які спричинені коливальними - вібраційними рухами деревної рослинності, зумовлюючи переміщення ґрунтової маси і формування зернисто-грудкуватої структури ґрунтів.

5. Аналіз морфологічної будови профілю буроземів букових пралісів і букових, буково-яворових лісів Ужанського НПП засвідчив деякі відмінності морфологічних показників і ознак. Гумусовий горизонт буроземів букових пралісів характеризується темно-сірим забарвленням з буруватим відтінком, зернистою структурою і незначним вмістом щебенюватого матеріалу. Гумусовий перехідний горизонт сірувато-бурий, дрібногрудкувато-зернистої структури. Перехідний до породи горизонт (НРt) - бурий горіхувато-зернистої структури. Буроземам букових і яворово-букових лісів, на відміну від букових пралісів, властиве дещо світліше забарвлення, порохувато-зерниста структура і відносне збільшення щебенюватості. Гумусовий перехідний горизонт набуває більш буруватого забарвлення, структура грубо-горіхувато-зерниста. Перехідний до породи горизонт однорідного буруватого забарвлення, структура зернисто-дрібно-горіхувата. Дрібнозем материнської породи характеризується ясно-бурим забарвленням і переважанням плитоподібних уламків пісковику. Зменшується потужність гумусового, гумусового перехідного і перехідного до породи горизонту порівняно з буроземами букових пралісів. Суттєва відмінність у морфологічній будові профілю простежена у буроземах царинок, зокрема у формуванні з поверхні дернового процесу.