Геосайти Харківщини, їх раціональне використання та охорона

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. Н. КАРАЗІНА

11.00.11 - Конструктивна географія та раціональне використання

природних ресурсів

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Геосайти Харківщини, їх раціональне використання та охорона

Космачова Марія Володимирівна

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор географічних наук, професор

Некос Володимир Юхимович,

Харківський національний університет

ім. В.Н. Каразіна, завідувач кафедри екології та неоекології.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Шищенко Петро Григорович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри географії України;

кандидат географічних наук

Сорокіна Галина Олександрівна,

Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри туризму і готельного господарства.

Захист відбудеться " 14 " листопада 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.04 у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 6, екологічний факультет, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, Харків-77, пл. Свободи, 4).

Автореферат розісланий " 12 " жовтня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат географічних наук, доцент Г.В. Тітенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В дисертації з позицій конструктивної географії опрацьовані наукові принципи вивчення геологічних пам'яток як комплексних геолого-географічних пам'яток природи (ГГПП) Харківщини, насамперед об'єктів надзвичайного значення - геосайтів, їх використання в наукових і навчальних цілях та охорони. Вихідні дані для розробки цієї проблеми були зібрані шляхом проведення у 1990-2007 рр. польових геолого-географічних досліджень та їх камеральної обробки, а також завдяки аналізу великого масиву публікацій. Робота відповідає одному з основних напрямків досліджень спеціальності 11.00.11, а саме конструктивно-географічним основам охорони природи і раціональному використанню природних ресурсів.

Актуальність теми визначається рядом обставин.

Насамперед вона пояснюється великою цінністю геосайтів - науковою (зокрема, їх використанням в якості об'єктів наукового і освітнього туризму, проблемам якого в нашій країні приділяється дуже велика увага, про що свідчить ряд директивних документів), освітньою - для вивчення географії і геології, формування світогляду, що підкреслювалося рядом міжнародних наукових конференцій як у нашій країні, так і за кордоном ("Проблеми геологічної науки і освіти в Україні", Львів, 1995; "Геология в школе и вузе", Санкт-Петербург, 1999, 2001, 2003, 2005), нерідко - естетичною, яка зумовлює можливість їх використання в рекреаційних цілях.

Невідкладність охорони цих пам'яток природи зумовлена зростаючою загрозою їх існуванню в силу дії деструктивних природних і техногенних факторів.

Необхідність виявлення та охорони геологічних пам'яток, яка є частиною загальної природоохоронної справи, набула міжнародного значення, про що свідчить створення Європейської асоціації по збереженню геологічної спадщини - ПроГЕО, в яку увійшла Україна, прийняття Міжнародної декларації прав пам'яті Землі і реалізація проекту ГЕОСАЙТИ Міжнародного союзу геологічних наук, що розвивається під егідою ЮНЕСКО.

Актуальність дослідження ГГПП Харківщини пояснюється також їх недостатньою вивченістю. Тому виявлення і детальне обстеження нових ГГПП, як і вже відомих об'єктів, оцінка їх науково-освітнього значення і сучасного стану з урахуванням загрози знищення є важливими для їх раціонального використання і охорони в нашому регіоні.

Підтвердженням актуальності теми є те, що дисертація орієнтована в напрямі провідних положень ряду Законів і кодексів України ("Про охорону навколишнього природного середовища", 1991, "Про природно-заповідний фонд України", 1992, "Про надра", 1994, "Про туризм", 1995), а також національних програм України в галузі освіти і виховання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає цілям міжнародного проекту ГЕОСАЙТИ, науковому напряму "Дослідження і вирішення проблем практичного використання і охорони геологічної спадщини регіону" Харківського обласного відділу Українського Географічного товариства, завданням Харківської обласної організації Українського товариства охорони природи і науковим дослідженням кафедри екології і неоекології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (ХНУ), де було виконано дисертаційну роботу, зокрема темі "Продовження розробки програми раціонального використання і відтворення природних ресурсів Харківської області на період 2001-2010 роки" (номер державної реєстрації 0103U005739).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове забезпечення раціонального використання і охорони насамперед геосайтів Харківщини як найважливіших ГГПП регіону. Досягнення цієї мети передбачає: вивчення і аналіз відповідних публікацій; районування Харківщини за її геолого-географічною інформативністю, виявлення і вивчення пам'яток природи, включаючи проведення польових робіт по їх обстеженню, документації і визначенню сучасного стану, а також виявленню природних і антропогенних факторів, що їм загрожують; розробку питань комплексності ГГПП і принципів їх оцінки за науковим і освітнім значенням; обґрунтування закономірностей просторового розміщення і регіональних особливостей ГГПП; уточнення методичних основ використання ГГПП в якості об'єктів наукових досліджень, наукового туризму і навчального краєзнавства; з'ясування можливостей використання ГГПП Харківщини в рекреаційних цілях; встановлення черговості заповідання ГГПП Харківщини шляхом включення їх до природно-заповідного фонду (ПЗФ) області.

Об'єктом дослідження є природа України і проблеми її охорони.

Предмет дослідження складають ГГПП Харківщини, їх раціональне використання в наукових і освітніх цілях і охорона.

Методи дослідження. В роботі знайшли використання: аналіз географічної і геологічної літератури для оцінки вивченості пам'яток природи Харківщини і їх змін за часом; методи отримання первісної інформації (фактичного матеріалу) - спостереження, вимірювання і описування об'єктів природи, включаючи польові методи географічних і геологічних досліджень (опис форм рельєфу, сучасних геолого-географічних процесів, документація геологічних відслонень, збирання колекцій і т. ін.); методи обробки та інтерпретації отриманих даних (побудова географічних і геологічних схем, визначення скам'янілостей, дослідження мінералів, гірських порід і корисних копалин як компонентів пам'яток природи, статистична обробка ряду характеристик ГГПП, створення їх класифікацій); застосування комп'ютерних програм - обробки растрової графіки Adobe Photoshop для підготовки фотозображень, Excel для побудови гістограм, геоінформаційної системи MapInfo для створення картографічних матеріалів; метод порівняльного вивчення і оцінки геосайтів, що дозволив виділити першочергові об'єкти регіону для включення до ПЗФ і практичного використання; узагальнення отриманих даних щодо закономірностей змісту, просторового розміщення і регіональних ознак ГГПП Харківщини.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Доповнено понятійно-термінологічний апарат щодо геологічних пам'яток поняттям про їх гідні уваги компоненти, які вперше оцінені за науково-освітніми якостями як об'єкти державного, регіонального або місцевого значення. Кількість і якість їх проявлення зумовлює цінність ГГПП і їх віднесення до певного рангу.

2. Уточнено поняття про геологічні пам'ятки як про комплексні об'єкти природи, які містять закономірні сполучення гідних уваги компонентів. Їх географічні ознаки, зумовлені генезисом в географічній оболонці в силу геолого-географічних і антропогенних процесів, дозволяють вважати їх саме геолого-географічними пам'ятками природи.

3. Дістало подальший розвиток обґрунтування доцільності офіційного признання поряд з місцевим, державним і більш високим рангами пам'яток природи ще й регіонального в межах країни.

4. Дістало подальший розвиток поняття про вузли ГГПП як закономірні сполучення цих об'єктів. Вперше найбільш репрезентативні з них розглянуто як найкращі для практичного використання у вигляді навчальних геолого-географічних полігонів. геосайт харківщина пам'ятка природа

5. Подальший розвиток одержала методика проведення і розробка маршрутів геолого-географічних екскурсій з урахуванням вікових особливостей і мотиваційних спрямувань екскурсантів. Вперше ГГПП розглянуті як найважливіші об'єкти геолого-географічного краєзнавства і дослідницької роботи школярів і студентів.

6. Черговість віднесення ГГПП до складу ПЗФ вперше визначена одночасно як за їх науково-освітньою цінністю, так і загрозою знищення або пошкодження.

Вперше для умов Харківщини:

1. Зібрано і узагальнено наявні відомості про ГГПП області.

2. З метою виявлення і дослідження ГГПП цілеспрямовано проведено польові роботи, в ході яких було виконано більш 2 тис. км маршрутів, з яких біля 350 км пішохідних, детально досліджено близько 100 геологічних відслонень, зібрано і визначено більше 1000 зразків гірських порід, мінералів, корисних копалин і скам'янілостей. Ці дослідження дозволили з числа детально вивчених природних об'єктів 89 віднести до категорії ГГПП. Серед них 26 об'єктів запропоновані в якості ГГПП державного рангу (геосайти), 34 - регіонального в межах держави і 29 - місцевого рангу. При цьому 63 ГГПП розглядаються в якості пам'яток природи вперше, тобто є новими; серед них 14 з пропонованим державним рангом (геосайти), 27 - регіональним в межах держави і 22 місцевого значення. Вперше об'єкти з суттєво гідрогеологічними і гідрологічними компонентами розглянуто в якості ГГПП.

3. Здійснено систематизацію і оцінку гідних уваги компонентів ГГПП.

4. Дана оцінка науково-освітнього значення ГГПП і статистично обґрунтовано їх групування за цією ознакою.

5. Здійснено районування області за інформативністю її геолого-географічних об'єктів природи.

6. Виділено 11 вузлів ГГПП, властивості яких визначаються, перш за все, геологічними особливостями площ їх розташування. Порівняльне вивчення дозволило виявити найбільш інформативні вузли в геолого-географічному відношенні.

7. Встановлено регіональні особливості ГГПП, насамперед, обумовленість більшості їх компонентів літогенезом і підпорядкованість їх стратиграфічному контролю.

8. Розроблені питання використання ГГПП для створення експозицій наукових і освітніх музеїв, в якості об'єктів наукового туризму і польових екскурсій в ході навчального геолого-географічного краєзнавства, опорних об'єктів навчальних полігонів.

9. Виявлено природні і антропогенні фактори негативного впливу на ГГПП. Їх сучасний стан розглянуто і оцінено виходячи з інтенсивності дії цих факторів.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати вивчення ГГПП Харківщини, які забезпечують їх паспортизацію в цілях включення до ПЗФ, впроваджено шляхом передачі їх Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в Харківській області, Президії Харківської обласної ради Українського товариства охорони природи і Лабораторії проблем природних територій та об'єктів особливої охорони Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем.

Рекомендовано найбільш інформативні вузли ГГПП для постановки наукового туризму і навчальних геолого-географічних екскурсій в регіоні, а також рекреаційної діяльності. При цьому розроблено тематику і маршрути таких екскурсій. Результати досліджень впроваджені в учбовий процес підготовки географів і геологів в ХНУ ім. В.Н. Каразіна, в практику краєзнавчої діяльності Харківської ОблСЮТур і деяких шкіл області. Особливо широко одержані результати використовуються при проведенні навчальних практик студентів геолого-географічного факультету ХНУ ім. В.Н. Каразіна на Кам'янському полігоні поблизу м. Ізюм. Ця діяльність забезпечується, зокрема, підготованими і виданими в ході досліджень двома навчальними посібниками з питань освітньо-краєзнавчого використання ГГПП. Зібрані в ході роботи над дисертацією матеріали увійшли до складу експозицій Музею природи ХНУ ім. В.Н Каразіна, кабінетів географії декількох шкіл і учбового музею бази практик студентів ХНУ ім. В.Н. Каразіна в с. Кам'янка Ізюмського району.

Особистий внесок здобувача полягає у дослідженні комплексу теоретичних, методичних і практичних проблем виявлення, вивчення, використання і збереження ГГПП. Результати цих досліджень опубліковано в особистих і колективних статтях. Внесок здобувача в роботи зі співавторами відзначено в списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень оприлюднено на Міжнародних науково-методичних семінарах з питань безперервної географічної освіти (Харків, 1994, 1996, 1998, 2000, 2002, 2003, 2004, 2006, 2007), а також на Міжнародних науково-практичних конференціях "Регіон: стратегія оптимального розвитку" (Харків, 2003, 2004, 2006, 2007), Міжнародній науковій конференції "Каразінські природознавчі студії" (Харків, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Музейні експозиції та виховний процес у формуванні особистості як невід'ємної частини екосистеми" (Харків, 2007), Міжнародній конференції "Полевые практики в системе высшего профессионального образования" (Крим, с. Трудолюбівка, 2007).

Крім того результати дослідження використовуються в ході навчального процесу підготовки студентів в ХНУ ім. В.Н. Каразіна і в практичній краєзнавчо-екскурсійній роботі Харківської ОблСЮТур.

Публікації. Основні результати досліджень містяться в 30 публікаціях, з яких 14 статей вийшло друком в наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, 6 розділів з короткими висновками до них, загальних висновків, списку використаних джерел (309 найменувань), 5 додатків. Повний обсяг дисертації складає 307 сторінок. Обсяг, що займають ілюстрації, додатки і список використаних літературних джерел, складає 154 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

В першому розділі - "Основні поняття і терміни щодо предмету досліджень та історія вивчення геосайтів" - насамперед уточнені ті поняття, що використовуються в роботі, а саме:

пам'ятки природи (ПП) - об'єкти природи здебільшого невеликі за розмірами переважно фаціального рівня, суттєвими рисами яких є типовість чи унікальність та велике наукове, пізнавальне, а часом і естетичне значення, завдяки чому вони заслуговують охорони;

геологічні пам'ятки природи (ГПП) - це ті комплексні ПП, для яких властивим є: 1 - утворення в географічній оболонці внаслідок природних геолого-географічних і антропогенних процесів (які контролюють і подальші їх зміни за часом) разом з формуванням ландшафту; 2 - існування у вигляді належних ландшафту окремих форм поверхні, природних та штучних геологічних відслонень, гідрогеологічних і гідрологічних об'єктів і т. ін.; 3 - наявність в них закономірних сполучень взаємопов'язаних гідних уваги геологічних і географічних компонентів, що виразно ілюструють будову і геологічну історію певної території, а також визначають наукове, освітнє і естетичне значення цих ПП і доцільність їх охорони; 4 - об'єктивне існування незалежно від того, наданий їм природоохоронний статус, чи ні. Географічні ознаки цих об'єктів дозволяють розглядати їх в якості геолого-географічних пам'яток природи (ГГПП), що є принциповим для їх дослідження, характеристики і раціонального використання.

геосайти - це об'єкти державного і більш високого рангу (згідно з проектом ГЕОСАЙТИ). Треба підкреслити, що наукове і практичне значення притаманне не тільки геосайтам, а й ГГПП нижчого від них рангу, які також є важливими об'єктами наукових досліджень і навчального геолого-географічного краєзнавства.

Міжнародний досвід досліджень свідчить про певну еволюцію методичних підходів до збереження геологічної спадщини. Важливими організаційними і організаційно-методичними віхами в ході розробки цієї проблеми можна вважати: створення Європейської Асоціації з охорони геологічної спадщини (ПроГЕО, 1988); прийняття на першому міжнародному симпозіумі ПроГЕО у Франції (1991) Міжнародної декларації про збереження геологічної спадщини; розробку проекту ГЕОСАЙТИ (з 1995 р.), який належить Міжнародному союзу геологічних наук, розвивається під егідою ЮНЕСКО і передбачає методологію вивчення геосайтів, яка важлива для ГПП взагалі, тобто об'єктів і місцевого, і регіонального в межах країни рівня. Для реалізації зазначеного проекту були створені регіональні робочі групи ПроГЕО, до яких були залучені національні комітети геологів ряду країн, в тому числі і України (з 1996 р.). Активну участь в роботі цієї організації взяли Н.П. Герасименко, В.П Гриценко, А.С. Івченко, В.В. Манюк і ін. представники нашої країни. Це привернуло увагу європейської геологічної спільноти до геології і геологічної спадщини України, що сприяло виявленню і дослідженню вітчизняних ПП.

Що стосується історії вивчення ГПП України, то насамперед треба зауважити, що довгий час в ході великого обсягу геологічних досліджень вони не виділялися із числа інших об'єктів, тобто не визначались саме як ПП. Першою публікацією, спеціально присвяченою ГПП України, була робота В.Г. Бондарчука (1961), в якій в популярній формі було розглянуто найбільш яскраві об'єкти нашої країни. В якості етапних подій подальшої історії вивчення вітчизняних ГПП можна вважати видання довідника-путівника "Геологические памятники Украины" (1985), роботу "Геологічні пам'ятники природи України: проблеми вивчення, збереження та раціонального використання" (В.П. Гриценко, А.А. Іщенко, Ю.А. Русько, В.І. Шевченко, 1995), проект "Систематизація та опис геологічних пам'ятників України, розробка рекомендацій з їх популяризації, використання та охорони" ("Геоінформ", 1997-1998). Характеристиці ГПП України і питанням їх вивчення присвятили свої роботи В.П. Гриценко, А.С. Івченко та ін. В регіональному плані найбільш детально вивчені ГПП Дніпропетровщини (В.В. Манюк) і Луганщини (О.П. Фісуненко, Г.О. Сорокіна і ін.). Остання є автором дисертаційної роботи “Геосайти Луганської області: їх раціональне використання та охорона” (2006), в якій докладно розглянуто методичні основи вивчення геосайтів області, історія їх досліджень, їх класифікація і подано опис 93 ГПП, а також матеріали щодо їх охорони і раціонального використання переважно в практиці наукового туризму. Ця робота відповідає методичним принципам проекту ГЕОСАЙТИ, які вдало викладені в публікації "Проблеми охорони геологічної спадщини України" (В.А.П. Уімблдон, Н.П. Герасименко, А.А. Іщенко, Г.В. Лисиченко, К.Г. Лисиченко, 1999), що дуже важлива для подальшого вивчення ГПП України, оскільки в ній докладно розглянуто критерії визначення геосайтів, методологія вказаного проекту з обґрунтуванням методу системного огляду та порівняльної оцінки геологічних об'єктів для виявлення геосайтів і т. п., а також наведені важливі відомості про геологічні і гідролого-гідрогеологічні об'єкти в Україні. Цінним для природоохоронної справи, наукового і освітнього туризму є капітальний труд - "Геологічні пам'ятки України", який почав виходити окремими томами з 2006 р.

Відомі на Харківщині ГПП були на рівні анотацій розглянуті Є.Ю. Мігачовою і І.М. Ремізовим (1985). Вони виділили 34 об'єкти: стратиграфічних - 25, палеонтологічних - 3, мінералого-петрографічних - 1, тектонічних - 2, геоморфологічних - 3. За значенням вони були розподілені наступним чином: державний заказник палеонтологічний - 1, ГПП республіканського значення - 8, решта - об'єкти місцевого значення. Дуже малий об'єм публікації не дозволив авторам дати їх достатньо повні описи. Крім того, до складу ГПП не були включені деякі важливі в науковому і освітньому відношенні об'єкти, зокрема стратотипи світ, що належать юрській системі, відомі місцезнаходження палеонтологічних залишків ("кам'янська флора" середньої юри поблизу м. Ізюм, "зміївська флора" олігоцену поблизу м. Зміїв, юрські і кам'яновугільні скам'янілості в районі с. Червоний Оскіл і ін), мінералого-петрографічні об'єкти (відслонення юрських туфітових пісковиків, крейдових спонголітів, прояви гіпсу, піриту, халцедону, опалу на Ізюмщині) і ін. Проведене нами обстеження показало, що деякі з зазначених ГПП в наслідок відсутності охорони перестали існувати. Аналіз даних про ГПП Харківщини свідчить про те, що вони не були досліджені з достатньою повнотою, методика їх оцінки за науково-освітнім значенням і виділення найважливіших з них (геосайтів) для раціонального використання і охорони розроблена не була, а територія регіону на предмет їх виявлення вивчена недостатньо.

Таким чином, в теперішній час розроблено класифікацію ГПП (типи: стратиграфічний, палеонтологічний, мінералогічний і т. д.), а також зміст і порядок їх описів; обґрунтовано велике наукове і освітнє значення геосайтів, проблема вивчення, охорони і практичного використання яких набула глобального значення; доведено важливість і актуальність збереження ГПП як непоправних об'єктів природи.

Аналіз стану вивченості ГПП дозволяє звернути увагу на наступне.

1. Питання комплексності ГПП вивчено недостатньо, є тільки поодинокі приклади описання таких об'єктів. Просліджується тенденція відносити ГПП до якогось одного типу (або двох), незважаючи на їх очевидну більшу комплексність. Географічні компоненти і ознаки ГПП не розглядались зовсім. Разом з тим вони дозволяють більш повно, всебічно характеризувати ці ПП як геолого-географічні і вважати їх об'єктами не тільки геологічних, але і географічних досліджень і краєзнавства.

2. Доцільним є офіційне визнання поряд з місцевим, державним і більш високим рангами, ще й ПП регіонального в межах країни рангу, який є важливим для характеристики певних регіонів, таких як, скажімо, Дніпровсько-Донецька западина. Зазначимо, що такий ранг розглядається в деяких публікаціях, зокрема, в виданні "Геологічні пам'ятки України" (2006).

3. Розроблені класифікації ГПП за змістом, на нашу думку, відносяться власне не до ГПП, які здебільшого є комплексними об'єктами, а до їх гідних уваги природних або техногенних компонентів.

4. Недооцінюється значення ПП нижчого за державний рангу, які є важливими, насамперед, в освітньому плані, мають більш широке розповсюдження, більш численні (порівняно до геосайтів) і легкодоступні для краєзнавства.

В Україні, особливо в зв'язку з вступом її в ПроГЕО, наявні великі досягнення у вивченні ГПП. Це підтверджується міжнародним авторитетом нашої держави в цій справі, про що свідчить проведення симпозіуму ПроГЕО 2006 р. в м. Київ. Але вивченість ГПП різних регіонів України нерівномірна. Об'єкти Харківщини досліджені недостатньо, чим і визначається постановка нашої роботи.

В другому розділі - "Геолого-географічні пам'ятки природи Харківщини, їх гідні уваги компоненти і оцінка за науковим і освітнім значенням" - насамперед доведено суть гідних уваги компонентів як еталонних (типових) або неординарних проявів природи - незвичайних за виразністю, рідкістю і значенням для науки. Вони є найбільш цінними компонентами, що зумовлюють ранг і необхідність охорони ГГПП і мають велике освітнє значення, бо відрізняються від звичайних компонентів великою інформативністю і виразністю (наочністю). Для їх типізації використані відомі дані, що звичайно застосовуються для класифікації ГПП. На Харківщині встановлено 12 їх типів (геоморфологічний, палеогеографічний, гідрогеологічний і гідрологічний, палеонтологічний, стратиграфічний, мінералогічний, петрографічний, тектонічний, мінерально-сировинний, сучасних геолого-географічних процесів, історії освоєння надр і меморіальний), які представлені 205 конкретними різновидами. В генетичному відношенні вони (за виключенням останніх двох) зумовлені палеогеографічними умовами басейнів седиментації і самим процесом осадконакопичення, тектонічними процесами, вивітрюванням, роботою вітру, діяльністю підземних вод, мерзлотними явищами, вулканізмом.

Критеріями оцінки їх значення є наукова цінність (важливість для розробки певних за значенням наукових проблем, комплексність - відповідність одному або декільком науковим аспектам, ступінь вивченості, наукова відомість, частота наукового використання, згадування в публікаціях), освітня цінність (зокрема для вивчення географії в школі і вузі - об'єкти, що відповідають навчальним програмам з географії і ті, що важливі для використання в позапрограмній, в тому числі науково-дослідницькій роботі), розповсюдженість в природі, якість проявлення в ГГПП (ступінь збереженості скам'янілостей, досконалість кристалів мінералів і т. п.). За цими ознаками виділено гідні уваги компоненти ГГПП державного, регіонального і місцевого значення. На Харківщині державному значенню відповідають: залишки викопних тварин і рослин, які здебільшого монографічно описані і викликають інтерес як вітчизняних, так і закордонних фахівців (скам'янілості оксфорду і раннього кимериджу, "гаражівська флора" пізнього тріасу, "кам'янська флора" середньої юри, "зміївська флора" олігоцену); стратотипи, парастратотипи і класичні розрізи, широко відомі в науці (наприклад, стратотипи ряду світ і регіоярусів мезозою та кайнозою, що мають широке вживання в практиці стратиграфічних досліджень та увійшли до стратиграфічних словників і кодексів); класичні розрізи середньої і верхньої юри, описи яких є в світових оглядах цієї системи; середньоюрські туфітові пісковики і т.п. Регіональному значенню відповідають опорні розрізи (наприклад, ряду світ карбону і нижньої пермі, а також ярусів верхньої крейди), органічні залишки, що в них містяться, деякі гірські породи з певними палеогеографічними ознаками (коралові вапняки оксфорду, строкатобарвні глини і алевроліти верхнього карбону, нижньої пермі, верхнього тріасу і верхньої юри і т. ін.), що важливі для регіональних стратиграфічних і палеогеографічних досліджень і з'ясування геологічної історії регіону. Крім того, встановлені компоненти місцевого рівня, що мають менше наукове значення, але є цінними в освітньому плані. Всього до компонентів державного значення віднесено 50 їх різновидів, до регіонального - 81, місцевого - 49, а 25 розглядаються як державні, регіональні або місцеві в залежності від якості їх проявлення в ГГПП. Приведена в розділі прив'язка гідних уваги компонентів до конкретних ГГПП дозволяє планувати тематичні польові наукові дослідження і екскурсії.

Комплексність ГГПП Харківщини, насамперед, визначається тим, що вони являють собою ПТК (переважно фаціального рівня) і містять водночас певну кількість геологічних і географічних гідних уваги компонентів. При цьому їх властивості відбивають ландшафтну різноманітність насамперед в традиційному розумінні поняття "ландшафт" як генетично зумовлене поєднання компонентів природного середовища. Цінність ГГПП техногенного походження, пов'язаних насамперед з гірськими роботами (кар'єри, відвали гірських порід і т. ін.), зрозуміла виходячи з інтегрованого трактування поняття "ландшафт" як не лише природне утворення, а територія, своєрідна за сукупністю, композицією та взаємодією елементів природного і культурного середовища (Гродзинський, Шищенко, 1998). Ландшафтна природа і встановлені інші географічні ознаки досліджених ПП (їх зв'язок з рельєфом - пристосованість до певних геоморфологічних елементів як-то схил долини, борт балки або яру, схил горба, вододільний простір і т.п.; їх морфологія - скельний виступ, крута або полога стінка, її профіль, мікрорельєф; генетичні особливості формування - під впливом підземних або поверхневих текучих вод, зсувних процесів, техногенезу і т. ін.) дозволяють їх характеризувати як геолого-географічні об'єкти природи і широко використовувати не лише в геологічному, а й в географічному напрямі.

На основі кількості і якості гідних уваги компонентів в ГГПП дано обґрунтування виділення серед них об'єктів державного рангу (геосайтів) - 24 ПП, регіонального в межах держави - 28 ПП і місцевого рангу - 25 об'єктів. Ці категорії відрізняються інформативністю: до ГГПП державного рангу нами віднесені ті, що містять не менше 10 гідних уваги компонентів державного і регіонального значення, до ГГПП регіонального рангу - від 5 до 9, місцевого рангу - менше 5.

Крім того було запроваджено оцінку ГГПП в умовних балах як суму оцінок їх гідних уваги компонентів. При цьому компоненти державного значення було оцінено 15 балами, регіонального - 10, місцевого - 1. Така оцінка дозволяє застосувати статистичні методи для вирішення практичних задач охорони і використання ГГПП. Статистично обґрунтовано виділення таких груп ГГПП: I - найважливіші геосайти, оцінка яких перевищує трьохсигмовий інтервал (3 ГГПП); II - дуже важливі геосайти, оцінка яких знаходиться в інтервалі від у до 3у (13 ГГПП); III - геосайти і ГГПП регіонального рангу, оцінка яких знаходиться в межах інтервалу від до у (17 ГГПП); IV - решта ГГПП, оцінка яких нижча за (44 ГГПП). До найбільш важливих геосайтів Харківщини віднесені: гора Кремінець, об'єкти Сухокам'янської балки, Великі Кам'янські відслонення, виходи середньої юри біля с. Кам'янка, Протопівська балка, відслонення сеноманського ярусу в Яремівському кар'єрі (Ізюмський район), балка Орлова поблизу с. Петрівське (Балаклійський район), гора Козача (Зміївський район) і деякі ін.

Ранг ГГПП з суто гідрогеологічними гідними уваги компонентами визначається їх властивостями, мірою практичного використання, а також якістю каптажів і їх художньо-естетичного обладнання. За цінністю серед таких ГГПП виділено 2 гідрогеосайти, 5 ГГПП регіонального і 5 місцевого рангу.

Третій розділ - "Просторове розміщення геолого-географічних пам'яток природи Харківщини і їх регіональні особливості" містить встановлені закономірності розповсюдження ГГПП в межах регіону. Насамперед розроблено районування Харківщини за геолого-географічною інформативністю, в основу якого покладені тектонічні особливості території, літологічна різноманітність та широта стратиграфічного обсягу відкладів, що виходять безпосередньо на денну поверхню. В межах області виділено три площі: західна, яка належить Дніпровському грабену і північному борту ДДЗ і в приповерхневій частині складається кайнозоєм, починаючи з обухівського регіоярусу, північно-східна з широким розповсюдженням верхньої крейди (кампанський і маастрихтський яруси) і кайнозою в межах Воронезької антеклізи і північного борту ДДЗ і південно-східна, яка належить Дніпровському грабену в тій його частині, де знаходяться додатні куполові структури з відслоненнями палеозою, мезозою і кайнозою. Кожна з відокремлених площ відрізняється від інших змістом і інформативністю відповідних ГГПП. Виникнення ГГПП західної і північно-східної площ зумовлено, головним чином, ерозійною діяльністю з утворенням ярів на нормально залягаючих кайнозойських і верхньокрейдових відкладах крутого правобережжя річок Сіверський Донець, Харків, Уда, Вовча, Оскіл, а на південно-східній площі - переважно тими ж процесами, але на дислокованих палеозойських і мезозойських відкладах в межах додатних тектонічних структур. Крім того на всій території області ГПП зумовлені кар'єрами по видобутку корисних копалин.

ГГПП Харківщини розміщені не рівномірно, а утворюють закономірні сполучення - вузли, властивості яких обумовлені геологічною будовою і історією геологічного розвитку відповідних територій. Всього виділено 11 вузлів ГГПП. В межах західної площі розташовано вузли: Харківський, який характеризується, насамперед, гідними уваги об'єктами, зумовленими обухівським і межигірським регіоярусами, а також четвертинними відкладами з проявами вулканічного попелу; Зміївський, який відповідає, передусім, стратотиповій місцевості берекського регіоярусу, що зумовлює своєрідність його ГГПП. На північно-східній площі знаходяться вузли: Вовчанський - пам'ятки природи з чудово розкритими кампанським і маастрихтським ярусами; Дворічанський, де гідні уваги об'єкти зумовлені переважно маастрихтським ярусом і кайнозоєм. В південно-східну площу входять такі вузли: Балаклійсько-Савинський, відомий чудовими відслоненнями сантонського і кампанського ярусів, а також бучакського і київського регіоярусів; Петрівсько-Протопопівський (саме тут, в балці Орлова, відомі виходи середнього карбону і уламки девонських порід, які є найдавнішими з відслонених на Харківщині); Смирнівсько-Мечебилівський, найбільш цікаві об'єкти якого належать верхній юрі і тріасу; Великокомишуваський з гідними уваги об'єктами, що належать кам'яновугільній, тріасовій, юрській і неогеновій системам; Ізюмсько-Кам'янський, який містить такі унікальні, відомі у світовій науці об'єкти як гора Кремінець, Великі Кам'янські відслонення, Протопівська балка та ін. з найкращими в регіоні виходами тріасу і юри; Червонооскільський, де мають місце відслонення карбону, мезозою і кайнозою; Курульський з важливими для Харківщини відслоненнями кам'яновугільної і пермської систем.

В зв'язку з тим, що Харківщина в приповерхневій частині складається потужнім осадовим чохлом, загальною суттєвою регіональною ознакою її ГГПП є обумовленість більшості їх компонентів літогенезом і підпорядкованість насамперед стратиграфічному контролю. Закономірним є і вузлове розташування ГГПП, яке найбільш яскраво спостерігається в південно-східній площі їх розповсюдження, що пояснюється тектонічними причинами. В певній мірі регіональною особливістю ГПП Харківщини є також яскраво виражений їх комплексний характер.

В адміністративному відношенні розглянуті ГПП знаходяться в м. Харків і 14 районах області. Вони встановлені в Балаклійському, Барвінківському, Великобурлуцькому, Вовчанському, Дворічанському, Дергачівському, Зміївському, Ізюмському, Лозівському, Нововодолазькому, Первомайському, Сахновщинському, Харківському і Чугуївському районах.

В четвертому розділі - "Опис геосайтів Харківщини" - узагальнено відомості про найважливіші ГГПП регіону. Зазначимо, що в ході польових робіт з числа детально вивчених природних об'єктів 26 визначені в якості геосайтів, причому 14 з них розглядаються вперше. Серед ГГПП з суттєво гідрогеологічними і гідрологічними об'єктами описано 2 гідрогеосайти.

Геосайти найбільш яскраво характеризують геологічну будову області, історію її геологічного розвитку на протязі від середнього карбону по наш час. Їх докладна характеристика дана за планом, який враховує вимоги міжнародного проекту ГЕОСАЙТИ і вітчизняні розробки цієї проблеми, а саме: реєстраційний номер і назва, адміністративна адреса, географічні координати, номенклатура відповідних карт масштабу 1: 200 000, пропонований ранг, гідні уваги компоненти (насамперед державного значення), морфологія, розміри і інші зовнішні ознаки, зв'язок з рельєфом - розташування відносно певних геоморфологічних елементів, докладний геологічний опис, порівняння із спорідненими об'єктами, публікації, вказані місця зберігання колекцій, а в додатках Д і Е - схеми розміщення і фотографії геосайтів.

Харківська область характеризується неоднаковою кількістю геосайтів в відокремлених площах розташування ГПП: найбільша кількість їх знаходиться в межах південно-східної площі (19 об'єктів), менше їх на західній (7 об'єктів) і відсутні вони на північно-східній площі.

В п'ятому розділі - "Раціональне використання геолого-географічних пам'яток природи Харківщини" визначені такі основні напрями їх застосування.

Наукові дослідження, для яких компоненти ГГПП важливі, насамперед, як еталони природних об'єктів (наприклад, стратотипи при стратиграфічних роботах), а також як безпосередні об'єкти вивчання, збереження яких в складі ГПП дозволяє неодноразово звертатися до них у подальшому в зв'язку з розвитком наукових уявлень і удосконаленням методик досліджень. Наприклад, середньоюрська "кам'янська флора" околиць м. Ізюм, широко відома в науковому світі з початку XX століття (Г.Г. Томас, 1911), потім була піддана довивченню (Ф.А. Станіславський, 1957, Є.Ю. Мігачова, 1961 і ін.); залишки юрських молюсків і брахіопод, які вперше були описані наприкінці XIX і на початку XX століття (дослідження О.О. Борисяка, В.О. Налівкіна і ін.), також потім вивчалися знов (К.В. Дикань, Д.Є. Макаренко, 1990, В.П. Макридін, 1964 та ін.).

Науковий туризм як загальногеологічний, так і спеціалізований за тематикою (наприклад, стратиграфічні, палеонтологічні, геоморфологічні і т. п. екскурсії), який забезпечується одержаними даними про розподіл відповідних гідних уваги компонентів в ГГПП області і про їх географічне розміщення, а також розробкою маршрутів наукових і освітніх екскурсій. Серед ГГПП Харківщини є геосайти, що привертають до себе увагу як вітчизняних так і іноземних фахівців. ГГПП північно-східної площі пропонуються для прикордонного українсько-російського співробітництва в галузі наукового і освітнього туризму.

Створення експозицій наукових і освітніх музеїв щодо геології і охорони природи Харківщини шляхом використання матеріалів (в т. ч. колекцій) вивчення її ГГПП.

Освітнє використання ГГПП, яке дозволяє підвищити рівень географічної, геологічної і загальної культури. Доведено доцільність використання ГГПП Харківщини як найважливіших об'єктів геолого-географічного краєзнавства, яке є напрямком фізико-географічного краєзнавства, націленим на посилення геологічного компонента освіти. ГГПП є об'єктами, необхідними також для постановки науково-дослідної роботи в школі і вузі, для забезпечення аудиторного навчання географії і геології, для створення кабінетів географії і краєзнавчих музеїв, для проведення учбових практик студентів з геологічних і географічних дисциплін і краєзнавчих екскурсій студентів вузів і контингентів школярів, різних за віком і мотивацією до навчання. До мережі найбільш цікавих туристично-краєзнавчих об'єктів Харківщини віднесено ГГПП, які являють собою відслонення кайнозою поблизу м. Зміїв і с. Коропове Зміївського району, верхньої крейди поблизу м. Вовчанськ і смт. Дворічна, верхньої крейди і кайнозою поблизу с. Мілова, верхньої юри в с. Протопопівка (Балаклійський район), юрської і крейдової систем на горі Кремінець в м. Ізюм, верхнього тріасу, середньої і верхньої юри в с. Кам'янка (балка Протопівська і Великі Кам'янські відслонення) і поблизу с. Суха Кам'янка (Ізюмський район). Найбільш зручним і ефективним в методичному відношенні є використання ГГПП в цілях географічної і геологічної освіти на учбових геолого-географічних полігонах, де вони є опорними об'єктами, які, зокрема, при проведенні учбових практик студентів забезпечують складання зведеного геологічного розрізу території, виділення маркуючих горизонтів для геологічної зйомки і т. ін. Базою таких полігонів є відібрані шляхом порівняльного вивчення з урахуванням наукової і пізнавальної цінності, ландшафтної привабливості і транспортної досяжності найбільш репрезентативні вузли ГГПП. Розроблено вимоги до полігонів (сприятливі умови спостереження сучасних геолого-географічних процесів, достатня відслоненість, літологічне і фаціальне різноманіття гірських порід, широкий стратиграфічний інтервал відкладів, що виходять на денну поверхню, наявність в них палеонтологічного матеріалу, важливі тектонічні, геоморфологічні, гідрогеологічні і гідрологічні об'єкти, корисні копалини і, як наслідок, велика кількість високоінформативних об'єктів природи при їх компактному розташуванні, а також транспортна доступність і добра прохідність) і алгоритм їх створення (детальне геолого-географічне вивчення території; дослідження і документація ГГПП і їх ранжирування за науковими і учбовими якостями для відбору найбільш репрезентативних об'єктів; їх охорона з урахуванням і усуненням чинників, що являють загрозу їх збереженню, визначення режиму їх утримання і використання; підготовка об'єктів вивчення відповідно до вимог безпечного проведення польових робіт; розробка оптимальних маршрутів краєзнавчих екскурсій; створення спеціальних учбових музеїв або експозицій в складі краєзнавчих музеїв і кабінетів географії шкіл, що розташовані на території полігона, які б містили необхідні геолого-географічні відомості про нього і були б відправним пунктом відповідних екскурсій; розробка і видання довідкових і методичних посібників і путівників; господарське і побутове забезпечення роботи на полігоні; рекламна діяльність, спрямована на включення полігонів в туристично-екскурсійні маршрути області). Вже в теперішній час широко використовуються Зміївський і Кам'янський учбові полігони. Останній визначено в якості обласної геолого-географічної навчальної бази, на якій проводять заняття краєзнавці навіть віддалених районів області. При його створенні були здійснені всі зазначені заходи, включаючи видання навчальних посібників і обладнання учбового музею колекціями і графічними матеріалами з геології і географії Харківщини і території полігона.

Рекреаційне використання ГГПП в якості певної частини відповідних ресурсів. ГГПП необхідно враховувати при комплексній характеристиці, оцінці і паспортизації регіональних рекреаційних систем, що дозволить підвищити їх рейтинг, а геолого-географічне краєзнавство доцільно вважати за один із видів рекреаційної діяльності. Найбільш гідні для цілей рекреації ГГПП Харківщини розташовано по берегах річок Сіверський Донець, Оскіл, Вовча.

Науковий, навчальний, туристичний і рекреаційний ресурс ГГПП Харківщини далеко не вичерпаний. Вони мають ширше використовуватись при подальшому зростанні дослідницької діяльності, проведенні геотурів і створенні нових навчальних полігонів, а в майбутньому - і державних геопарків, для чого дуже важливими є розробки щодо проектів державних природних парків, які мають на меті охорону природного середовища і рекреацію (П.Г. Шищенко, 1988).

Шостий розділ - "Сучасний стан і охорона геолого-географічних пам'яток природи Харківщини". Встановлено, що ГГПП Харківщини зазнають дії ряду сучасних геолого-географічних та антропогенних процесів, інтенсивність яких визначає їх стан. На основі оцінки таких показників ГГПП як їх задернованість, наявність рослинного покриву, бурелому, зсувів і опливин, їх засміченість виділені ГГПП, що перебувають в дуже доброму, доброму і задовільному стані. Ці оцінки ГГПП одночасно визначають міру і зміст необхідних зусиль по приведенню їх до ладу для практичного використання (проведення розчисток, розбору лісних завалів, прибирання сміття, прокладення маршрутних стежок і т. ін.). В ході багаторічних спостережень ГГПП області виявлено загрозливі фактори щодо їх подальшого стану: серед природних - розвиток осипів на крутих схилах, розмивання берегів річок і руйнування крутих схилів, утворення опливин, перекриття і заростання бортів залишених розробкою кар'єрів, а також зсувні і обвальні процеси; до антропогенних негативних факторів належать господарче і промислове будівництво, а останнім часом інтенсивна дачна забудова території деяких ГПП або їх близького оточення, що спричиняє їх забруднення і навіть знищення, а також створення звалищ (часто несанкціонованих) в ярах і залишених кар'єрах, що мають значення пам'яток природи, і т. ін. Дана оцінка цих факторів в умовних балах і сумарна оцінка ГГПП за ризиком їх руйнування або погіршення стану. Статистична обробка отриманих даних дозволила провести групування ГПП за цим показником. До I групи потенційно найбільш вразливих ГГПП Харківщини віднесені ті, оцінки яких лежать за межею + у (13 об'єктів), до II групи - ГГПП з відносно меншою мірою ризику, з оцінками в інтервалі від до + у (29 об'єктів), до III групи - ГГПП з помірним ризиком - ті, що мають оцінки нижчі за (44 об'єкти).

В зв'язку з тим, що стан ГГПП Харківщини погіршується за часом під впливом ряду природних процесів і зростаючих антропогенних навантажень (про що свідчать, зокрема, систематичні спостереження на площі Гайдарського і Кам'янського учбових полігонів), потрібен їх моніторинг і захист шляхом включення до ПЗФ, тобто надання їм офіційного природоохоронного статусу з встановленням необхідного режиму утримання відповідно до рангу ГГПП згідно з діючим законодавством. Це за суттю не повинно викликати дуже великих труднощів, бо більшість з них розташована на незадіяних в сфері господарювання землях. Між тим, сучасний стан охорони ГГПП Харківщини не є задовільним: за даними Відділу заповідної справи та контролю біоресурсів Державного управління екології та природних ресурсів в Харківській області до складу ПЗФ Харківщини включені тільки два геологічні об'єкти природи - загальногеологічний заказник місцевого значення "Протопопівський" в Балаклійському районі і комплексна пам'ятка природи місцевого значення "Гора Кремінець" в м. Ізюм. Можна гадати, що їх ранг є значно заниженим, особливо останнього, про що свідчить віднесення його в атласі "Геологія і корисні копалини України" (2001) до числа об'єктів, які заслуговують на увагу світової геологічної громадськості. Таким чином, всі ГГПП Харківщини (за винятком цих двох) не мають офіційного природоохоронного статусу взагалі і ніким не охороняються. Внаслідок цього деякі з відомих раніше об'єктів перестали існувати (наприклад, місцезнаходження окременілої деревини в смт. Савинці, відслонення олігоцену в м. Зміїв, відслонення бурханівських пісковиків поблизу м. Ізюм).

З метою збереження ГГПП Харківщини було розроблено черговість їх включення до ПЗФ виходячи одночасно з їх науково-освітньої цінності і загрози існуванню. Це дозволило виділити такі категорії ГГПП: I - ГПП, які мають ціннісні оцінки і оцінки ризику більші за значення + у (7 об'єктів), II - ГГПП, один з зазначених показників яких перевищує значення + у (12 об'єктів), III - ГГПП, обидва показники яких містяться в інтервалі від до + у (7 об'єктів), IV - ГГПП, які мають один з показників з інтервалу від до + у, а другий показник менший за (17 об'єктів), V - ГГПП, обидва показники яких менші за (решта об'єктів). До числа першочергових об'єктів для заповідання віднесені ГГПП, що являють собою такі відслонення: верхнього тріасу і юри на південно-західній околиці с. Кам'янка (балка Протопівська); середньої юри поблизу м. Ізюм (яр Крутенький) і с. Кам'янка (біля колишнього хутора Шевченки); середньої і верхньої юри в с. Кам'янка (пониззя балки Греківська - Великі Кам'янські відслонення); середньої, а також верхньої юри та крейди поблизу с. Суха Кам'янка (всі ці ГПП знаходяться в Ізюмському районі); верхньої юри поблизу с. Смирнівка Лозівського району. Темінової охорони потребують також відслонення середнього і верхнього карбону поблизу с. Петрівське Балаклійського району (балка Орлова); верхнього тріасу і нижньої юри поблизу с. Суха Кам'янка; середньої і верхньої юри біля західної околиці м. Ізюм (Красний Яр); верхньої юри поблизу с. Мала Комишуваха і на східній околиці с. Кам'янка; сеноману поблизу с. Яремівка (всі ці ГГПП знаходяться в Ізюмському районі); кайнозою в кар'єрі цегельного заводу № 15 (зараз - завод керамічних труб) у м. Харків; поблизу м. Зміїв: в урочищі Кручі, біля с. Гайдари в урочищі Городищенська гора, с. Коропове в урочищі Козача гора.

Результати виконаного дослідження ГГПП є суттєвими для створення необхідної документації з метою їх паспортизації і включення до ПЗФ області.

Інформацію про геосайти Харківщини передано природоохоронним організаціям Харківської області. Для популяризації знань про ГГПП дана інформація про них в місцевих краєзнавчих виданнях (зокрема в альманасі "Ізюмщина"), а також вона доведена до вчителів географії ряду сільських шкіл і органів місцевої влади. Збереженню ГГПП Харківщини сприятимуть наукові і освітні краєзнавчі екскурсії з додержанням правил поведінки в природі і дбайливим ставленням до ГГПП, маршрути яких розраховані саме на їх вивчення.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми виявлення і дослідження ГГПП Харківщини для використання їх в наукових, освітніх і рекреаційних цілях і заснування їх охорони як об'єктів геологічної спадщини Землі. Актуальність цього завдання визначається тим, що проблема охорони пам'яток природи набула всесвітнього значення, зумовлена великою науковою і освітньою цінністю цих об'єктів і зростаючою загрозою їх знищення або пошкодження. Цій проблемі приділяється велика увага в нашій країні, яка увійшла до складу ПроГЕО і взяла, таким чином, зобов'язання по збереженню вітчизняних ГПП.

В теперішній час, зокрема в зв'язку з міжнародним проектом ГЕОСАЙТИ, з'ясовані методичні основи вивчення ГПП переважно державного і більш високого рангу. Вони були враховані в нашій роботі. Питання, що потребують подальшого вивчення (комплексність ГПП, їх генезис, закономірності їх просторового розміщення і ін.), розроблено в дисертації на матеріалі природних об'єктів Харківщини, які до того були вивчені недостатньо. Найбільш важливими одержаними науковими результатами є такі.

1. Уточнено уявлення про ГПП як комплексні геолого-географічні об'єкти природи, що дозволяє більш повно і різнобічно їх характеризувати і сприяє їх практичному використанню не лише в геологічному, а й в географічному напрямі.

2. З'ясована зумовленість гідних уваги компонентів ГГПП і їх регіональних ознак геологічною будовою території, що проявляється в певних відмінах змісту ГГПП різних структурних зон регіону.

3. Виявлена найважливіша роль в утворенні ГГПП геоморфологічних процесів, які разом з тектонічним фактором зумовлюють просторове розміщення ГГПП. В регіоні що досліджувався встановлено 11 вузлів ГГПП як місць закономірної їх концентрації. Їх порівняльне вивчення дозволило виявити Зміївський і Ізюмсько-Кам'янський вузли які найбільш інформативні в геологічному і географічному відношенні і вже зараз використовувати їх для навчання студентів-географів і геологів ХНУ ім. В.Н. Каразіна.

4. Доведено стратиграфічний контроль переважної більшості гідних уваги компонентів ГГПП Харківщини.

5. Розроблено визначення рангу ГГПП в залежності від науково-освітньої значущості, якості і кількості тих гідних уваги компонентів, що в них містяться.

6. Розроблено визначення категорій ГГПП за ризиком їх руйнування, виходячи з оцінки загрозливих до них факторів.

7. Запропоновані критерії встановлення черговості заповідання ГГПП на основі одночасного використання їх науково-освітніх рангів і категорій за загрозою руйнування.

Практичне використання результатів роботи пов'язане з вирішенням таких завдань.