Рекреаційні ресурси Запорізької області

Размещено на http://www.allbest.ru/

38

Аннотація

Темою даної курсової роботи є дослідження та використання рекреаційних ресурсів Запорізької області.

Мета : рекреаційні ресурси - це об'єкти і явища ,що можуть бути використані для туризму, лікування, відпочинку,. Вони сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини, її працездатності, використовуються для прямого й опосередненого споживання та виробництва курортних та туристичних послуг.

Дослідження рекреаційних ресурсів України.зокрема Запорізької області є досить актуальною,тому що у сучасний час відпочинок рекреація,туризм означає здоров”я ,що є найвищою цінністю.Тому за останні, кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації.Це пов”язано в першу чергу із значним зростанням доходів населення ,зростанням загальноосвітнього рівня людей,розвитком транспортного сполучення.

Крім того індустріальний розвиток цивілізацій,забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів,збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя,змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних районах.таким чином в Запоріжжі обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки ,але й життєво небхідною формою задоволення потреб людини.

Володіючи величезним природнім потенціалом, Запоріжжя усвідомлює необхідність розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури.Відвідавшидану область ,туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму,але й ознайомитись з її історією і культурою.

Зміст

Вступ

1. Фізико-географічні умови розташування Запорізької області

2. Географія та використання рекреаційних ресурсів Запорізької області

2.1 Природні рекреаційні ресурси

2.1.1 Кліматичні рекреаційні ресурси

2.1.2 Бальнеологічні рекреаційні ресурси

2.1.3 Водні рекреаційні ресурси

2.1.4 Рельєф як рекреаційний ресурс

2.1.5 Біотичні рекреаційні ресурси

2.1.6 Рекреаційні ресурси природно-заповідного фонду

2.2 Історико-культурні ресурси

3. Основні курортно-оздорповчі заклади досліджуваної території.

4. Проблеми і перспективи використання рекреаційних ресурсів Запорізької області

Висновки

Перелік посилань на літературні джерела

Вступ

Край Запорізький - це сама історія. Тут насправді переймаєшся духом нестримного Дніпра, солодким повітрям козацької вольниці, повагою до стійкості вікових дубів-велетнів. Ця земля народжувала героїв, чиї подвиги оспівувалися у піснях та легендах.

У Запорізькій області, мабуть, як ніде в Україні, помітні традиції, які сягають корінням в багату історію краю. Запоріжжя ніколи не було на узбіччі історії, споконвіку стоячи на легендарному шляху з "варяг у греки", що відповідним чином позначилося на формуванні справжнього, а не штучного, інтернаціоналізму вчило гостинності та відкритості серця.

Запорізька область сьогодні - це не тільки самобутня історична перлина України, колиска першої у світі демократичної республіки, заснованої запорізькими козаками, але й один з головних центрів розвитку економічного, технологічного й інтелектуального потенціалу України.

Запорізька область - регіон невичерпаних можливостей за людським, економічним, науковим потенціалом. Це дає усі підстави бути впевненими, що наша область і на далі буде джерелом подальшої розбудови усіх сфер життя незалежної України

1. Фізико-географічні умови розташування Запорізької області

Запорізька область утворена 9 січня 1939 року, і є однією з найбільших адміністративних, індустріальних і культурних центрів півдня України і займає вигідне економіко-географічне положення(рис 1).Вона розташована на головній воднотранспортній магістралі - річці Дніпро.Знаходиться у південно-східній частині України і межує з Херсонською, Дніпропетровською, Донецькою областями, а на півдні її побережжя омиває Азовське море, берегова лінія якого в межах області перевищує 300 км[6]. Запорізька область розташована в степовій зоні південноукраїнських чорноземів Територія області займає 27,2 тис. км2, що становить 4,5% території України. Протяжність з півночі на південь 208 км., із заходу на схід 235 км.

Умовно область поділяють на три природні зони Умовно область поділяється на три природно-сільськогосподарські зони: зону степу (50,8%), степну посушливу (34,8%) та сухостепну (14,4%) зони. За адміністративно-територіальним устроєм область складається із 20 районів, має в складі 5 міст обласного підпорядкування: Запоріжжя, Мелітополь, Бердянськ, Енергодар, Токмак. Міст районного підпорядкування - 9, селищ міського типу - 23, сільських рад - 263, сільських населених пунктів - 920. Загальна чисельність населення регіону складає 2024 тис. чоловік, щільність - 74 чоловіки на 1 кв. Км.

Дана територія знаходиться в межах Причорноморської низовини ,тому ландшафт тут переважно рівнинний.Вздовж узбережжя Азовського моря знаходяться піщпні коси,намиті морем.Найбільші з них Федотова ,обтічна,Бердянська. На території Запорізької області протікає 65 річок, у тому числі Дніпро - третя за величиною річка в Європі, яка є важливою транспортною артерією України. Найбільшими також є : Молочна,Берда ,Кінська. Промисловість області забезпечують води Дніпра, де побудовано ряд водосховищ. У цілому клімат міста є помірно континентальним з м'якою зимою і теплим (інколи спекотним) літом. Природно-кліматичні умови дозволяють вирощувати в області майже всі сільськогосподарські культури, отримуючи високі врожаї.

Ці фактори сприяють розвитку пішого та екскурсійного туризму а також завдяки численним історико-культурним пам”яткам активно розвивається пізнавальний і культурний туризм.Бальнологічний потенціал створює передумови для розвитку курортного господарства[10].

2. Географія та використання рекреаційних ресурсів території

2.1 Природні рекреційні ресурси

2.1.1 Кліматичні ресурси

У цілому клімат області є помірно континентальним з м'якою зимою і теплим (інколи спекотним) літом. Літо тепле, звичайно починається в перших числах травня і продовжується до початку жовтня, охоплюючи період біля п'яти місяців[1]. Зима помірно м'яка, часто спостерігається відсутність стійкого сніжного покриву. У середньому, висота сніжного покриву складає 14 см., найбільша - 35 см.

Клімат - помірно-континентальний, характеризується чітко означеною посушливістю. Середньорічні температури: літня +22°С, зимова -4,5°С(рис 2.1.1). Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 38,8 °С) зафіксовано 10 січня 1940 р., абсолютний максимум (39,9°С) - 20 серпня 1946 р. На рік у середньому припадає 225 сонячних днів, рівень опадів становить 520 мм. Мінімальна річна кількість опадів (273 мм) спостерігалась у 1951 р., максимальна (770 мм) - в 1981 р. Такі кліматичні умови максимально сприяють розвитку сільського господарства, курортів та туризму.

В останні 100-120 років температура повітря в Запоріжжі, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася щонайменше на 1,0°С. Найтеплішим за всю історію спостережень виявився 2007 р. Більшим у цілому є підвищення температури в першу половину року. Відносна вологість повітря в середньому становить 73%, найменша вона у серпні (62%), найбільша - у грудні (87%). Середня температура води в Дніпрі становить: червень - 21°С, липень - 24 °С, серпень - 22 °С, вересень -19 °С. В окремі дні температура води сягає 27-28°С. Сприятливий клімат всієї території області дозволяє використовувати кліматотерапію як один з методів лікування та профілактики хвороб, специфічних для індустріальної цивілізації,а це безумовно приваблює туристів.

2.1.2 Бальнеологічні рекреаційні ресурси

У межах області розвідані та використовуються мінеральні води і лікувальні грязі практично всіх відомих бальнеологічних типів.В оздоровчих та лікувальних цілях широко використовується озокерит і спелеотерапія. Джерела мінеральних вод і лікувальні грязі зосереджені переважно в морських лиманах (Молочний та Утлюцький), озерах (Велике і Красне поблизу Бердянська) і затоках. В Запорізькій області ,на березі Азовського моря є два кліматогрязьові курорти - Бердянськ та Кирилівка(рис 2.1.2).

На території санаторію Бердянськ знаходяться два лікувальні грязьові озера і два джерела мінеральної води типу Г. Природні лікувальні чинники : приморський клімат ,мулові полоїди ,ропа лиманів, мінеральні хлоридні натрієві йодобромні води з мінералізацією від 12 до 60 г / дм3 ,слабо мінералізована хлоридна натрієва вода „Бердянська” (за хімічним складом є аналогом мінеральної водо „Миргородська”).цілющі грязі бердянська ефективно діють на всі основні функції організму : кровообіг .дихання .обмін речовин.

Велике значення для розвитку оздоровчого туризму відіграє Азовське море як природній інгалятор.

Вода моря включає більш ніж 100 хімічних елементів.

Особливо багато солей йоду,брому,магнію,кальцію,що безумовно,підвищує захисну силу організму людини.

Кирилівка-грязьовий приморський курорт місцевого значення в запорізькій області.

Для лікування використовуються природні чинники:мінеральна хлоридно-натрієва йодобромна вода глибоководних свердловин ,сульфідно-натрієва лікувальна грязь ,мула Молочного лиману.

Запорізька область має всі умови для розвитку курортно-оздоровчого туризму, але . не зважаючи на процвітання окремих курортів і тур центрів, в цілому галузь перебуває у занепаді, це зумовлено матеріально-технічною базою комплексу, яка є малорозвинена. Багато проблем пов'язано з обслуговуванням рекреантів. Окрема, недостатньо розвинена мережа громадського харчування .не вистачає туристичних комплексів. Також рівень комфортності оздоровчих закладів не відповідає стандартам. Існуюча нині екологічна ситуація запорізького краю руйнівно впливає на стан джерел мінеральних вод та грязьових покладів. Тому що .будучи регіоном відпочинку й оздоровлення ,Запоріжжя водночас має розвинену промисловість. Внаслідок інтенсивного антропогенного впливу забруднюється повітря .вода,погіршується якість лікувальних факторів аж до повної їх деградації[9].

2.1.3 Водні рекреаційні ресурси

Азовське море, Дніпро, та його притоки усіх порядків, а також річки Берда і Молочна відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення. Усі інші групи річок відносяться до водних об'єктів місцевого значення. Річки, які протікають по території Запорізької області, як по густоті гідрографічної мережі, так і по водності, розподілені нерівномірно. На крайньому північно-заході протікає могутнє джерело води - р. Дніпро. У кілометрі від заплави Дніпра починається безводний степ і вся решта області (біля 90% території) дуже бідна водними ресурсами. Середня густота річної мережі тут біля 0,12 км/км2, тобто нижча ніж в такому малозабезпеченому водою районі, як степовий Крим. Загалом, по території Запорізької області протікає 65 річок, з яких 3 середні та 62 малих річок. Загальна довжина всіх 978 водотоків в межах області - 5789,9 км. До середніх річок відносяться - Гайчур, Конка і Зелена. До північної групи водотоків рік Придніпров'я відносяться притоки р. Вовчої (р. Гайчур, р. Велика Терса), р.Конка, р.Янчекрак, р.Карачекрак, р.Білозерка та інші - всього 25 річок. До південної групи річок Приазов'я відносяться річки Великий та Малий Утлюк, Молочна, Берда, Обіточна, Лозоватка, Джекельня, Домузла, Корсак та інші - всього 40 річок. Живлення річок, в основному, сніго-дощове.

На території Запорізької області є також 4 лимани: Білозерський, Утлюкський, Тубальський та Молочний. Серед лиманів статус комплексного призначення має Білозерський лиман. Він є водним об'єктом комплексного призначення.

Усього по області налічується 29 водосховищ та 1003 ставки. Загальний об`єм водосховищ-- 99,68 млн.м³, площа водного дзеркала-- 2619,2 га. Серед них є такі великі водосховища, як Бердянське на р. Берда, Білозерське, Калинівське та Чапаївське на. р. Білозерка. Вони утворені для утримання весняної повені і для запобігання наслідків шкідливої дії вод на нижче розташовані населені пункти, промислові об'єкти; під час літньої межені-- підтримання необхідних позначок для риборозведення.

Кахомвське водосхомвище, Каховське море -- водосховище на річці Дніпро в Херсонській, Дніпропетровській і Запорізькій областях України.Створене греблею Каховської ГЕС. Заповнено в 1955--1958 роках.Площа 2155 кмІ, об'єм 18,2 кмі, довжина 230 км, найбільша ширина 25 км. Має сезонне регулювання стоку. Коливання рівня води до 3,3 м.Використовується для судноплавства, зрошення, водопостачання, рибного господарства, рекреації.

Найбільшою річкою України є Дніпро (давні назви - Борисфен, Славутич). Це третя за площею басейну річка в Європі після Волги і Дунаю. Дніпро в межах України приймає багато приток, найбільші з них - Прип'ять, Десна, Сула, Псел, Ворскла, Тетерів, Ірпінь, Рось, Базавлук, Інгулець. Живлення Дніпра - мішане. Долина Дніпра широка і має похил на південь. Через спорудження каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі виник ряд великих водосховищ (Каховське, Дніпровське, Дніпродзержинське, Кременчуцьке, Канівське, Київське), через що змінився режим річки; весняні повеневі води збираються у водосховищах і витрачаються за потребою. Значно поліпшилися умови судноплавства. Води Дніпра широко використовуються для штучного зрошення земель у південних посушливих районах України та постачання питною і технічною водою численних її міст і промислових вузлів. На півдні Запорізька область омивається водами Азовського моря, берегова лінія якого у межах області більше 300 км ,але з них потенційно придатними до рекреацій є 208 км , а ширина пляжів складає близько 30 км.Пляжно-рекреаційні ландшафти берегів азовського моря області вкриті піщаними та черепашковими пляжами ,море біля берегів мілководне , дно рівне та плавно занурюється від берега.Типи берегів - абразійні та абразійно-акумулятивні.Всі ці умови сприятливі для розвитку дитячої рекреації , бо Азовське море не глибоке - середня глибина 8 метрів та максимальна 14 метрів. Температура води в липні досягає 27-28 градусів. Завдяки існуючим природним та кліматичним умовам на дні Азовського моря дуже гарно розвивається вся морська флора и фауна, у морській воді міститься 92 хімічних елемента, що благотворно діють на організм людини, його оздоровлення. Перебування на узбережжі Азовського моря сприяє укріпленню центральної нервової та серцево-судинної систем, верхніх дихальних шляхів, знижує запальні процеси у м'язах та суглобах, а також алергічні реакції. Крім того покращується дихальна функція легенів, насиченість крові киснем, йодом, хромом, залізом та ін.

2.1.4 Рельєф як рекреаційний ресурс

Запорізька область розташована в межах Східноєвропейської рівнини. Західна частина території області лежить на Придніпровська височина (висота 30-100 метрів). Поверхня - рівнина слаборозчленована, із західним схилом до долини Дніпра та Азовського моря Східна частина області зайнята Приазовською височиною з яружно-балковим та останцевим рельєфом (висота до 400 метрів) та глибокими долинами. Південь області зайнятий Причорноморською низовино. Вздовж узбережжя Азовського моря знаходяться численні довгі вузькі піщані коси, намиті морем. Найбільші з них Федотова, Обитічна, Бердянська (рис.2.1.4).

Бердянська коса, унікальне творіння природи, немов гігантське вудилище, кинуте в Азовське море, прорізає його теплі води більш ніж на двадцять кілометрів. Вона є найбільшою на північному побережжі і за різноманітністю і багатством природних ресурсів не має собі рівних. Тут діють лікувально-бальнеологічні установи, спортивні комплекси; для ознайомлення з ландшафтом, а також багатою флорою і фауною Бердянської коси організовуються цікаві екскурсії. Коса, точніше своєрідний півострів, вузькою смужкою суші глибоко врізається в море. Ширина коливається від декількох десятків метрів до двох кілометрів. Вся територія, площа якої порівняно невелика - сім квадратних кілометрів, - умовно підрозділяється на три частини: Ближня, Середня і Дальня коса. Для території височини характерні ізольовані підвищення, так звані кам'яні могили, що зв'язані з піаніно-східними виступами Українського кристалічного щита. Тут розташований однойменний заповідник “Кам'яні могили”. Складені кристалічними породами серед рівнинного степу, вони відтворюють у мініатюрні вигляд гірської системи. Рівнинну слабохвилясту поверхню височини урізноманітнюють могили-кургани, написанні за давніх часів людиною. Поверхня височини розчленована річками, які у верхів'ях глибоко врізані в кристалічні породи і часто утворюють глибокі каньйоноподібні ущелини, а в їхніх руслах багато водоспадів і порогів, що нагадують дикі гірські ущелини. Це надає їм мальовничого вигляду.

Терени Запоріжжя нерівномірно поділені майже 400-кілометровим відрізком долини головної водної артерії України - Дніпра, нижня частина якої нині майже повністю заповнена водами Каховського (1956 р.) водосховища Ця територія являє собою полого-хвилясту лесову рівнину порізану досить густою сіткою річкових долин (правих припливів Дніпра та лівих - Південного Бугу), балок та ярів. Поверхня лівобережжя Запоріжжя нахилена у напрямку берегів Азовського моря і її прорізують річища лівих припливів Дніпра. Добре вироблені долини Орелі, Самари, Вовчої, Південного Бугу, Інгульця, Саксагані та інших річок місцями створюють мальовничі ландшафти що істотно облагороджують первісно прозаїчні пейзажі Запоріжжя.

Отже,рельєфні рекреаційні ландшафти в Запорізькій області представлені лише на схилах Приазовської височини у вигляді визодів корінних порід у долинах річки Берди та Молочної , а також в окремих місцях на вододілах.Однак їх можливості на даному етапі використовуються обмежено ,головним чином для місцевої рекреації.Причиною тоиу є відсутність освоєння та порівняно мала естетична привабливість.Винятком є лише виходи гранітів на території українського степового заповідника „Кам”яні могили”.

У найближчому майбутньому Запоріжжі може зайняти провідні позиції на внутрішньому і зовнішньому ринку туристичної індустрії .Найбільш перспективними для розвитку в регіоні є історичний, спортивний, зелений, сільський, дитячий, молодіжний, діловий та інші види внутрішнього та зовнішнього туризму. Найбільш сприятливі передумови для розвитку сільського зеленого туризму об'єктивно складаються на територіях національних і ландшафтних парків, де існує можливість поєднати в повноцінному відпочинку пізнання природничого, історико-етнографічного та культурного потенціалу регіону. Родзинкою сільського зеленого туризму може і має стати яскрава анімація, тобто пожвавлення програм обслуговування, відпочинку і дозвілля туристів ігровими елементами та шоу-програмами на базі історико-етнографічної та культурної спадщини регіону. На кшталт уславленого у світі заповідного музейно-анімаційного середовища козацької доби на острові Хортиця, де з перших кроків турист потрапляє у світ запорізького козацтва і, за бажання, може спробувати зварити козацький куліш, опанувати козацькі ремесла, взяти участь у козацьких кінних іграх, набути навиків ратного мистецтва тощо[8].

2.1.5 Біотичні рекреаційні ресурси

Територія області розташована в степовій зоні. 200 років тому це цілинні простори з буйним посухостійким травостоєм та різноманітним тваринним світом. Все це послужило утворенню чорноземів.

Сучасний запорізький степ - це простори перетворені працею людини. Залишки первісного цілинного степу зустрічаються лише в заповідних зонах. Ліси в області штучні. Їх площа понад 105 тисяч квадратних гектарів. Єзалишки плавневих та байрачних лісів.

Територія області знаходиться в степовій зоні. Лісистість смуг складає 3,9% при загальній по Україні -14,3%. Основними породами є акація біла, сосна кримська, дуб звичайний. Старожили Запоріжжя - дуб, верба, дика груша, лох, липа, глід. Значні території засаджені штучними лісами та лісосмугами з робінії звичайної, в'язу гладкого, каркасу західного, гледичії колючої, сосни кримської, шовковиці чорної, карагани дерев'янистої тощо. Запорізький район багатий на різноманітні парки ,сквери , сади.

Зокрема,Запорізький міський дитячий ботанічний сад - це справжнє диво зеленого світу, що знаходиться в центрі індустріального міста Запоріжжя. Ботанічний сад приваблює до себе яскравими фарбами кольорів, соковитою зеленню дерев та кущів, різноголосим щебетом птахів і дзюркотом фонтанів. Тут завжди чути веселі дитячі голоси. Колекція саду налічує близько 4 тис. Рослин.тут зібрані унікальні хвойні,тропічні, субтропічні рослини,понад 130 видів троянд. На території Запорізького міського дитячого ботанічного саду знаходиться оранжерея "Зимовий сад”,в якому зібрано велику колекцію рідкісних тропічних та субтропічних рослин. Мікроклімат "Зимового саду" підтримується завдяки штучно створеному водоймищу.До найбільш дивовижних рослин ботанічного саду можна віднести банани. Вони завжди привертають увагу відвідувачів, які з цікавістю оглядають могутній стовбур у 6-8 метрів заввишки.В оранжереях ботанічного саду зібрано колекцію пальм. В оранжереях вирощують цінні тропічні рослини, багато з яких є лікарськими. Відомі цілющими властивостями: мирт звичайний, мурайя екзотична, зізіфус справжній, папайя, алоказія великокоренева, інжир, фейхоа, ананас чубатий, монстера приваблива, кінткан, апельсин, мандарин, лимон, гранат та багато інших.Але найдивніші представники рослинного світу в дитячому ботанічному саду - мабуть, рослини-хижаки. А саме непентес та діонея. Непентес дивна тропічна рослина, яка годується комахами. Її листки продовжуються у дивовижні глечики. В середині такого глечика рідина здатна розчинити комах які туди потрапили. Безумовно,цей екзотичний сад сприяє розвитку екскурсійного та пізнавального туризму.

На території курорту Кирилівка розташовано кілька заказників та пам'яток садово-паркового мистецтва: ландшафтний заказник «Федотова коса» (1910 га), гідрологічний заказник «Молочний лиман» (1900 га), парк площею 20 га.

Рослинний покрив степів характеризується домінуванням ковили української, тирси, костриці валіської (типчака) та келерії гребінчастої. Серед різнотрав'я на підвищеннях трапляються будяк гачкуватий, грудниця волохата, гвоздика краплиста, дивина фіолетова, залізняк колючий, пижмо тисячолисте, шавлія сухостепова, ферула східна. На мікрозниженнях степу ростуть більш вологолюбні види різнотрав'я (волошка притиснутолускова, люцерна румунська, різак звичайний, шавлія поникла). Багатий і різноманітний рослинний світ Бердянської коси. На ній зустрічається більше 300 видів вищих рослин. Рослинний покрив представлений рослинами з потужним корінням: колосняком чорноморським, синеголовником пріморським, катраном понтійським або, як його часто називають, морською капустою. Різноманітністю відрізняється і тутешній тваринний світ: комахи, плазуни, птиці, ссавці.На території коси мешкає велика кількість видів птиць: куликів, лебедів, чапель, качок, сорок, чайок індійських, очеретянок (єдиний птах з нічним співом), і ще більше їх стає під час перельотів.І хоча півострів багатолюдний, на його території живуть зайці, їжаки, лисиці, ласки, куниці (рис.2.1.5).

На території Запорізької області зафіксовано 39 із 67 занесених до Червоної книги України видів птахів: чапля жовта, коровайка, огар, чернь білоока, крохаль довгоносий, скопа, шуліка рудий, яструб-тювик, лунь польовий, орлан-білохвіст, журавель степовий, лежень, зуйок морський, ходуличник, дерихвіст лучний, вівсянка чорноголова, шпак рожевий та інші.

В області існують сприятливі умови існування багатьох видів тварин. Значна розораність степу вплинула на тваринний світ. Тому фауна степу представлена лише кількома хижаками (лисиця, степовий тхір, ласка). Більш численні степові гризуни (різноманітні полівки, малий сірий ховрах, великий тушканчик, хом'як, заєць-русак та інші). Серед мисливських видів зустрічаються: дикий кабан, козуля, муфлон, лань, єнотоподібний собака, ондатра. На рівних ділянках гніздяться великий та хохлатий жайворонки, сіра куріпка, просянка, жулан, зозуля, безліч жайворонків. З хижих птахів можна зустріти боривітер, шуліку, луня, степового орла і стрепета(рис 2.1.6).

На території Запорізької області мешкають наступні види ссавців, що занесені до Червоної книги України: нетопир середземноморський, вечірниця велетенська (комахоїдні), мишівка степова, тушканчик великий (гризуни), азовка (китоподібні), горностай, тхір степовий, перев'язка звичайна, борсук звичайний, видра річкова.

Особливий інтерес представляє іхтіофауна. У морі мешкає більше 70 видів різних риб, серед яких білуга, осетер, севрюга, камбала, кефаль, тюлька, хамса, тараня, рибець, шемая, різні види бичків.В Азовському морі представником морських ссавців є дельфіни. Згідно чинних правил рибальства лов їх заборонений. Вся ця різноманітність флори і фауни сприяє розвитку мисливства та пізнавального туризму.

До колекції лікарських рослин Запорізького краю входять барвінок малий, бузина чорна, валеріана лікарська, звіробій звичайний, коноплі посівні, лаванда колоскова, льон звичайний, мак дикий, меліса лікарська, подорожник ланцетолистий, розмарин лікарський, ромашка запашна та лікарська, синюха блакитна, фіалка триколірна, шавлія лікарська та багато інших[1].

2.1.6 Рекреаційні ресурси природно-заповідного фонду

Об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення:

1. Природний заповідник, площа - 100,0га. 2. Заказники:

* ландшафтні - 7, площа - 16895,1га. * лісові - 1, площа - 367,0га. * гідрологічні - 1, площа - 19000,0га. * геологічні - 1, площа - 1383га. * зоологічні - 1, площа - 993га. * орнітологічні - 1, площа - 400га.

3. Пам'ятки природи:

* комплексні - 2, площа - 310га. * ботанічні - 3, площа - 72га. * геологічні - 2, площа - 30га.

4. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва - 1, площа - 31га (рис 2.1.7).

В 15-18 км від Запоріжжя заплавна тераса сильно розширюється, і по профілю Біленьке-Василівка ширина її сягає понад 20 км. Це величезне за величиною розширення заплави (близько 80 тис.га), що знаходилось між Дніпром і його притокою р. Конкою, здавна називалось в народі "Кінські плавні" або "Великий Луг". Нині ця територія майже повністю затоплена водами Каховського водосховища. Залишки її природних комплексів збереглися вздовж берегової смуги; по балках, що простяглися по всьому узбережжю і на островах, що утворились після заповнення водосховища у 1956 році.

Національний природний парк "Великий Луг" створений відповідно до Указу Президента України від 10 лютого 2006 року № 121. Парк створено на базі регіонального ландшафтного парку "Панай", орнітологічного заказника загальнодержавного значення "Великі і Малі Кучугури", ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Крутосхили Каховського водосховища".

Територія НПП "Великий Луг" включає частину Каховського водосховища з архіпелагом островів Великі і Малі Кучугури, ділянку його берегової лінії в районі населених пунктів Скельки - Енергодар, Маячанську балку та урочище Білозірське.

Загальна площа Парку становить 16756,0 га, в тому числі 9324,0 га земель, що надаються йому в постійне користування, та 7432,0 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (Василівська районна державна адміністрація, водний фонд).

Парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних природно-ландшафтних та історико-культурних комплексів степової зони, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Основними завданнями парку є:

- збереження цінних природних комплексів та об'єктів степової зони і Дніпровсько-Кінських плавнів Великий Луг, підтримання та забезпечення екологічної рівноваги в регіоні;

- проведення науково-дослідної роботи по вивченню природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища і ефективного використання природних ресурсів;

- створення умов для організованого туризму, екскурсій, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням встановленого режиму охорони його природних комплексів та об'єктів;

- відродження місцевих традицій природокористування, розвиток втрачених видів господарства - племінного конярства, бджільництва, розведення хутрових диких тварин та ін.;

- відновлення осередків місцевих художніх промислів - лозоплетіння, кераміки, ткацтва, народного малярства та інших видів народної творчості тощо;

- проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Рослинний покрив території парку відзначається значним різноманіттям. Поряд зі степовим типом рослинності (різнотравно-типчаково-ковилові степи і їх петрофітні і псамофітні різновиди, лучні і чагарникові степи) тут зустрічаються лісовий (байрачні, заплавні ліси і штучні насадження), лучний, болотний і водний типи. У більшості випадків ділянки природної рослинності займають невгіддя - балки і байраки з крутими схилами, а також неширокою смужкою потягнулися уздовж берегової лінії Каховського водосховища, збереглись на островах.

Особливої наукової цінності надають рослинному покриву території парку наявні тут рідкісні угруповання, занесені до Зеленої книги України. Серед лісових угруповань це формація берези дніпровської, ендемічні зникаючі угруповання. Факторами, що викликають скорочення їх розповсюдження, є випас, рубки, зміна гідроекологічної та гідрохімічної обстановки. Для їх збереження необхідним є зменшення пасовищних навантажень, виключення впливу антропогенного фактору. На степових схилах збереглись рідкісні чагарникові угруповання - формація мигдалю низького, для яких характерне повсюдне швидке скорочення ареалу через розорювання степів, надмірний випас, збір рослин на букети. Серед рідкісних степових угруповань тут представлені формації ковили волосистої та ковили Лессінга. Необхідними засобами для їх збереження є регламентація випасу, захист від пожеж та різних видів побічного користування. На мілководних ділянках водойм парку добре представлені рідкісні для України реліктові водні угруповання: формації сальвінії плаваючої, водного горіху плаваючого, а також типові для України реліктові угруповання: формації латаття білого, глечиків жовтих. Скорочення їх ареалів пов'язане з засоленням, евтрофізацією, зміною хімічних показників водойм, а також нерегульованим збором плодів, кореневищ і квітів цих рослин.

Велику природоохоронну та наукову цінність територія парку має і у флористичному відношенні. Своєрідність та різноманітність ценокомплексів обумовлює наявність в складі флори лісових, узлісних, лучних, степових, болотних та водних видів.

Різноманіття ландшафтів та рослинного світу території парку зумовлює і різноманіття видів тварин, що мешкають тут, та різноманіття фауністичних комплексів. Тваринний світ представлений як видами степової фауни, так і водно-болотними та лісовими видами.

Велике значення має територія парку для збереження нерестових та нагульних (для молоді) угідь риб Каховського водосховища. Загалом у водах річки Білозірки, Каховському водосховищі, струмках, що протікають по балках та ставках, мешкає 56 видів риб. Значні антропогенні зміни довкілля, сильне забруднення води та донних відкладів, зміни типу екосистем, знищення міграційних шляхів і нерестовищ сприяють зменшенню чисельності багатьох видів риб та значному скороченню їх ареалів.

Крім видів, занесених до Червоної книги України (стерлядь, марена дніпровська), у Каховському водосховищі мешкають ряд видів риб, які на сьогодні вже стали рідкісними і потребують охорони. До зникаючих таксонів сьогодні відносяться такі види, як підуст звичайний, пузанок чорноморсько-азовський, судак волзький (берш), головень звичайний, ялець звичайний, бобирець дніпровський, білизна звичайна, рибець звичайний, чехоня шаблювата, минь річковий, йорж донський (носар)[7].

Заповідний острів Хортиця - найбільший острів на Дніпрі (2,6 тис. га.). Він з прадавніх часів був заселений. Проте Хортиця з її прилеглими островами найбільш відома як колиска українського козацтва, що зародилося тут приблизно 500 років тому.Нині острів Хортиця і прилеглі до нього скелі входять до складу Національного заповідника “Хортиця”, де діє Музей Запорізького козацтва.Острів Хортиця є також визначноюпам'яткою природи з чудовими краєвидами, багатою флорою і фауною. На Хортиці в мініатюрі представлені всі ландшафтні типи, характерні для України: степ, ліс, лісостеп, плавні, луги, а в північній частці острова - скелясті гори.

1. Cкеляста частина - круті зривисті гранітні схили північного, північно-східного, та північно-західного узбережжя, які піднімаються над рівнем водного дзеркала Дніпра на 20 метрів. Ці гранітні виходи дуже добре видно всім хто проїжджає по греблі ДГЕС та мостам Преображенського. Саме на них збереглися древні реліктові рослини (тобто такі, які дійшли до нас в незміненому стані з давніх-давен) - папороті. Саме тут можна побачити й петрофітний (кам'яний) степ.

2. Підвищена частина - плато - рівнина розрізана чудовими балками що спускаються до Дніпра. Кожна балка унікальна й 18 найбільших з них віднесені до особливо цінних природних об'єктів;

3. Низинна частина -південний край острову (заплава) розрізана чудовими озерами, затокам протоками. Тут буяє плавневий ліс. Це - царство водної, приводної рослинності та птахів.

На території Національного заповідника "Хортиця" охороняються особливо цінні прородно-територіальні комплекси. Таких комплексів на сьогодні нараховується 9. Це плавневі ліси та луки, справжні та петрофітні степи, скелясті відслоєння гранітів, балки, нагорні діброви, "висячі" болота, озерні комплекси.700-річний Дуб-патріарх - знаменитий символ нашого краю на Верхній Хортиці, унікальний пам'ятник природи, що знаходиться на території сучасного міста.

Острів Хортиця має унікальні природні, історико-культурні, естетичні і рекреаційні ресурси, значну кількість рекреаційних споруд і об'єктів, досить розвинене рекреаційні ресурси, значну кількість рекреаційних споруд і об'єктів, досить розвинене рекреаційне господарство, які дозволяють розвивати на ньому більше 9 видів екологічного туризму: екскурсії екологічними стежками, науково-пізнавальний туризм, пішохідний, спортивно-оздоровчий, велосипедний, кінний, водний, підводний, скелелазіння, спортивне орієнтування тощо.

Цікавинки заповідника:

· можливість проведення дитячих екскурсій у формі гри

· кінний театр «Козацька залога». На території цього фольклорно-етнографічного комплексу розташовані постійно діючі експозиції, де представлені картини батальної тематики запорізького художника Мирослава Добрянського та українські народний костюми Таїсії Мазур. Творчий колектив театру намагається максимально повно відтворити побут, військову та господарчу діяльність козацтва. У виставу Кінного театру входять елементи вольтижування, джигітування, робота гарапником, козацькі ігри, розваги, танці.

· човни доби козацтва, підняті археологами заповідника з дна Старого Дніпра у 1999 та 2004 роках, знаходяться у реставраційному павільйоні Національного заповідника «Хортиця», де триває процес їх реставрації та консервації.

З метою збереження в природному стані унікальних памяток геології берегової частини Дніпра ,таких як виходи докембрійських кристалічних порід,цінну наскальну рослинність ,рідкі та зникаючі види рослин на ділянках цілинних степів у 1974 році на території історико-культурного заповідника „Хортиця” було сворено геологічний заказник „Дніпровські пороги”,загальною площею 1383 гектари,який належить до природно-заповідного фонду України.

Район урочища «Кам'яні Могили» має велику геологічну, біологічну, історико-археологічну і художньо-емоційну цінність. На його теренах створено багато витворів образотворчого і літературного мистецтв, художніх фоторобіт, відеофільмів, ведеться постійна наукова і просвітницька робота. Кам'яні Могили відвідуються щорічно близько 15000 туристів[4].

Заповідник відрізняється великим розмаїттям біологічних видів, що мешкають тут. 18 видів рослин, що занесені до Червоної Книги України, безперешкодно розвиваються на цій заповідній території. Велику наукову цінність уявляює собою незайманий степ, у межах Кам'яних Могил

Урочище „Кам'яні Могили” - це гірська країна в мініатюрі. Вона вражаюче контрастує з навколишніми степами своєю величною монументальністю. Тут можна побачити цілу купу природних скульптур і витворів з каменю, які сприймаються як фантазії художників. Є невеликі гроти. Мальовничі долини і ціла низка казкових краєвидів. Природний заповідник "Кам'яні Могили", зокрема урочище "Кам'яна Могила", приваблює мальовничими горами гранітних порід, степовою рослинністю Екскурсанти по спеціально прокладених стежках можуть оглянути природні та історичні об'єкти заповідника

Навесні (зазвичай, на травневих святах) степ у заповіднику квітне. Це незвичайне явище заворожує погляд багатьох туристів, що приїзжають сюди. У цей період Кам'яні Могили іноді порівнюють із долиною нарцисів на Закарпатті, чи долиною тюльпанів на півночі Донецької області.У заповіднику постійно знаходиться завідувач, який за сумісництвом є фаховим дослідником та екскурсоводом. Він розповість історію та цікаві факти про цю місцевину

Про територію заповідника існує декілька дуже цікавих легенд. Одна з них говорить про те, що колись на місці цієї „гірської країни” було розташоване велике місто зі своїм королівством. Але за якихось обставин злий чаклун зачарував його. Існує деякий спосіб, як розчарувати це місто, але й досі ніхто з людей так і не зміг цього зробити.

2.2 Історико-культурні ресурси

У наш час бурхливого розвитку індустрії міжнародного туризму важливого значення набуває фактор популяризації пам'яток історії та культури засобами туризму. На туристичних маршрутах увагу туристів все більше привертають пам'ятки історії людства. Запорізький край - історико-культурна столиця південно-східного регіону України

Основу привабливості регіону в сфері туризму складають як історичні пам'ятки (історико-культурний центр «700-літній Запорозький Дуб», колиска Запорізького козацтва та першої в світі демократичної республіки - о.Хортиця тощо), так і природні умови, які сприяють багатьом видам сучасного туризму.

Візитними картками області є всесвітньо відомі пам'ятки археології: Кам'яна Могила (біля Мелітополя) - XIV ст. до н.е., Кам'яне городище (Кам'янка Дніпровська) - IV ст. до н.е. Мамай-гора, курган Солоха; пам'ятки архітектури: Святотроїцька церква (м. Приморськ) - початок XIX століття, церкви в селах Девненському, Верхньому Токмаку, Кінських Роздорах, садиба Попова (м. Василівка), старовинні будівлі Старого Олександрівська (м. Запоріжжя), Мелітополя, Бердянська, Молочанська та ін. За кількістю пам'яток археології, історії, монументального мистецтва Запорізька область посідає 4 місце в Україні (після Криму, Львівської та Харківської областей), за кількістю пам'яток археології - 2 (після Криму). Все це є важливим фактором формування національної свідомості громадян, значним історико-культурним потенціалом регіону(рис2.2).

До державного обліку прийнято 5580 пам'яток археології, 1654 - історії, 75 - мистецтва. 93 пам'ятки внесено до Державного реєстру національного культурного надбання.

В області діє 22 музеї державного підпорядкування з загальною кількістю близько 330,0 тис. предметів основного фонду, вже сьогодні ряд музейних експозицій є привабливими для туристичного відвідування. Серед державних музейних закладів провідне місце посідає обласний краєзнавчий музей, в його фондах зібрано понад 100 тис. експонатів, серед них чимало унікальних. Кожен музей області має свою неповторну колекцію. Унікальні наскальні малюнки та колекції репрезентовані в історико-археологічному музеї-заповіднику «Кам'яна Могила» поблизу Мелітополя. У складі Національного заповідника «Хортиця», що одержав високий статус в 1993 році, діє музей історії запорізького козацтва. Щорічно державні музеї області приймають близько півмільйона відвідувачів.

Острів Хортиця - унікальна комплексна історико-культурна та природна пам'ятка, що охоплює період від мезоліту до ХХ століття, всесвітньо відома як колиска Запорозького козацтва та осередок першої в світі демократичної республіки.

Зважаючи на природну та археологічну унікальність острова та з метою здійснення державної охорони збереження його цілісності, в 1965 році Хортицю було оголошено державним історико-культурним заповідником. На його території нараховується 63 пам'ятки археології та історії, 33 з яких поставлено на державний облік.

На території Національного. заповідника "Хортиця" створено музей історії запорозького козацтва, який являється структурним підрозділом заповідника. Експозиція музею складається з чотирьох розділів, чотирьох діорам та виставок. На території Національного заповідника "Хортиця" з 2004 року здійснюється відтворення історико-культурного комплексу "Запорозька Січ". Запорізький обласний краєзнавчий музей був заснований у 1921 р. Першим його директором став Я.П.Новицький В різний час в сучасній будівлі музею працювали Я.П. Новицький, Л.І. Брежнєв, з балкону Земської управи з промовою виступав Н.І. Махно. В Запорізькому обласному краєзнавчому музеї в чотирьох залах археології, в яких висвітлюється історія краю від найдавніших часів - понад 140 тис. років тому до 15 ст. н.е. демонструється понад 4300 експонатів

Експозиція залу «Нестор Махно та його час» Запорізького обласного краєзнавчого музею є найповнішим зібранням документів та фотоматеріалів, присвячених цій легендарній особі. Експозицію доповнюють зразки зброї та одяг тих часів. Цінним експонатом є печатка польового штабу Новомиколаївського партизанського загону (1918 р.).

Справжніми окрасами залу стали бюст Нестора Івановича Махна та тачанка, відбита у махновців під час їхнього нальоту на Хортицю.

У трьох залах музею розміщена експозиція, присвячена одній з найтрагічніших сторінок історії - воєнній добі. Спочатку відвідувач поглинається у атмосферу кінця 30-х років - часу підготовки до великої війни. На стендах змонтовані фотографії запоріжців, які беруть участь у спортивних і воєнізованих змаганнях, навчаються на санітарних курсах, організовано протестують проти політики капіталістичних країн. Показані лотереї та знаки Товариства сприяння авіаційному та хімічному будівництву. Розповідається про перші збройні сутички в Іспанії та на Далекому Сході.

Великий зал присвячений визволенню від фашистських загарбників. Відвідувач дізнається про хід Запорізької та Мелітопольської наступальних операцій, про форсування Дніпра. Тут можна побачити мундири командуючих різного рангу, зразки стрілецької зброї, різні нагороди. Числені фотографії розповідають про нелегке солдатське життя та руїну, яку принесла війна. Останні стенди розповідають про похід у Європу. І нарешті відвідувач знайомиться ззапоріжцями, які брали участь у далекосхідних баталіях. Цим логічно завершується історія великої війни.

Музей історії запорізького козацтва - майже унікальне місце. Музей приваблює двома моментами. Перший - оригінальне оформлення приміщення: гранітні пластини, припасовані одна до одної, створюють враження, ніби відвідувачі рухаються печерою, біля стін якої розташовано мовчазні реліквії різних ер та епох. Другий - переважна більшість експонатів знайдені на острові Хортиця. До речі, мабуть, саме під впливом Хортиці деякі національно стурбовані «історики» пускають коріння українців аж в епоху палеоліту.

В музеї можна побачити кам'яні знаряддя праці, кераміку, зброю, якорі, старовинні ікони, фрагменти старовинних суден, макети церкви Покрови пресвятої Богородиці та Запорізької Січі, портрети та бюсти гетьманів тощо.

Відтак, музей показує всю історію Хортиці - не як місця, де розташовувалась перша Січ (як же спрощують значення цього острова сучасні історики!), а як дивовижного перехрестя, в якому існувало кілька цивілізацій.

Хортиця - найбільший острів на річці у світі. Із містом його з'єднують три мости Преображенського (зараз триває будівництво четвертого моста). Наймолодший серед них (між правобережною частиною міста та островом) було зведено 1974 р. Два інші мости ввели в експлуатацію наприкінці 1952 р.

Мости є справді унікальними. Міст через Новий Дніпро має чотири арки та два яруси: нижній - для пішоходів та автотранспорту, верхній - для залізничної колії. Міст через Старий Дніпро має також два яруси, але одну арку.

Державний історико-археологічний заповідник "Кам'яна Могила" (Мелітопольський район) - на території 15га заповідника знаходиться пісковий пагорб площею 3 га, який є унікальною пам'яткою стародавньої історії та культури. У гротах та печерах цього пагорбу, яких на сьогодні відкрито 60, було знайдено петрогліфічні комплекси - унікальні зразки первісного мистецтва віком до 14 млн. років.

Серед найдивовижніших місць «Кам'яної Могили» - вівтар дракона, печера риби, гроти амазонок і «супряги биків». Крім каменів і написів, визначними пам'ятками на території заповідника є залишки курганів та кам'яні баби-воїни. Їх встановлювали половці на могилах загиблих у бою з русичами співплемінників.

Відтак, статуї стоять тут уже більше 900 років.

Історико-архітектурний заповідник "Садиба Попова" (Василівський район) - диво містобудування, музей замкової архітектури пізнього класицизму. Аналогів високоякісного мурування стін з цегли, за свідченнями фахівців, немає ні в Україні, ні в країнах СНД, ні взагалі в Європі. Історико-архітектурний музей-заповідник “Садиба Попова” у м. Василівка Запорізької області створено у січні 1993 року на базі районного краєзнавчого музею, який не працював вже 11 років, а його фонди були пограбовані та майже втрачені.

Створення заповідника відбулося завдяки діяльності місцевого історико-культурного товариства “Спадщина”, яке, починаючи з осені 1989 року наполегливо вимагало від усіх рівней влади прийняти заходи про збереження залишків палацово-паркового ансамблю колишнього маєтку “Васильєве”, яке належало родині дворян Попових.

Фактично музей-заповідник розпочав свою діяльність з березня 1993 року. За цей час, незважаючи на відсутність фінансування, на кошти пожертвувань розгорнуто експозиції з історії краю і садиби,з етнографії, з історії району в період окупації 1941-1943 років, обладнано виставковий зал, де постійно проводяться персональні виставки творів майстрів декоративно-ужиткового мистецтва та художників. Фонди музею налічують близько 9 тисяч одиниць зберігання. Проведено велику дослідницьку і пошукову роботу по уточненню історії краю в дореволюційний період і в період Великої Вітчизняної війни. Експозиції музею не обтяжені догмами радянської історіографії

У склад музею-заповідника “Садиба Попова” входять два комплекси: історичний та архітектурний.

До історичного комплексу входить“Садиба поміщика періоду освоювання Дикого поля”, який складається з 4-х споруд кінця ХVІІІ - 30-х років ХІХ ст.:

- житловий будинок поміщика (1790 р.);

- корівник (1835 р.);

- молочарня (цех переробки молока) -1836 рік;

- погріб (1830-ті роки).

Архітектурний комплекс (залишки палацового комплексу) складається з трьох флігелів (східний, західний та північний); оглядової башти;каретного двору;конюшні;будівлі електростанції та майстерні та головної башти зруйнованого палацу, що збереглася до цього часу.

Обидва комплекси є дуже цінними пам'ятками історії та культури.

Історичний комплекс за своїм профілем - єдиний в Україні. Архітектурний комплекс -за свідченням фахівців з Петербурзького заповідника “Петродворец”- шедевр містобудування. Це творіння геніального російського архітектора XIX ст. Миколи Бенуа. Відвідувачів вражає не тільки незвичайна краса архітектури цих будівель, але й якість мурування стін та окремих деталей будівлі. Фахівці-будівельники підкреслюють,що якість і майстерність мурування стін та флігелів і,особливо, оглядової башти, безперечна. Це головне достоїнство об'єктів архітектурного комплексу. Тому невипадково музей-заповідник “Садиба Попова” включено до “Державного реєстру нерухомих пам'яток України національного значення.”

Архітектурний (палацовий) комплекс у маєтку “Васильєво” побудовано 1894 року руками місцевих майстрів, нащадків запорозьких козаків та кріпаків з Полтавщини і Чернігівщини, на кошти володаря маєтку генерала Василя Павловича Попова. Комплекс виконано у стилі еклектики (сполучення різних стилів). В цьому ж стилі виконані й окремі його елементи (будинок палацу та оглядова башта), а інші архітектури у вигляді мініатюрних палаців різних стилів: східний та північний флігелі - в псевдомавританському стилі; західний флігель (“англійський замок”) - в стилі неоготики; каретна побудована в звичайному стилі,що була характерна для господарських будівель Півдня Європи; конюшня - в стилі Північної Італії - епохи середньовіччя, тобто вона побудована в тому ж стилі, що і Московський Кремль (споруд такого стилю у Східній Європі лише дві: Кремль у Москві та конюшня у Василівці - так запевнив нас один з видатних знавців пам'яток архітектури світу проф. Байрамян з Москви його з таким розрахунком, щоб вразити гостей і красою самого палацового комплексу, і затишком , що чекав мисливців після вдалого полювання. Для цього все було передбачено:гостей чекало 80 різних візків у каретній, близько сотні коней у величезній конюшні , багато мисливських собак у вольєрах. Тут були лазні на будь-який смак: російська, фінська, турецька, римська; у погребах зберігали кращі вина; в розпорядженні гостей були бібліотека, більярд. При палаці був симфонічний оркестр, що розважав великих гостей, які відпочивали у двох флігелях та прогулювалися по великому парку.

Василівка має вигідне географічне розташування для того, щоб використовувати “Садибу Попова” як значний туристичний та культурний центр на Півдні України - саме такий напрямок передбачає концепція розвитку і збереження пам'яток цього музейного закладу.

Перший у світі пам'ятник дереву міститься на українській землі. Понад те, цей пам'ятник -- живий. Вражає історія дуба. Згідно з легендою, саме під ним запорожці писали лист турецькому султанові, а Пушкін -- «Лукоморье» з поеми «Руслан и Людмила». А Гітлер, почувши про нього, нібито наказав спиляти й вивезти велетня в Німеччину... Дуб причепурили, щоб він міг зберігатися під відкритим небом, залучивши для цього технологію збереження пам'яток дерев'яного зодчества в Кижах. Історія запорізького Дуба -- історія всієї України.

Проаналізувавши значний масив інформації, можна зробити наступні висновки. Завдяки своєму розташуванню Запорізька область має надзвичайно високий рекреаційно-туристичний потенціал, що надає області значні можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють як і різноманітність природних факторів, так і наявність численних пам'яток історії та культури[2].