Загальна система оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Розвиток економіки будь-якої країни залежить від ефективності діяльності малого підприємництва. Доходи від його діяльності становлять значну частку державного бюджету, розширюється спектр товарів та послуг, які пропонуються споживачам, підтримується високий рівень конкуренції тощо. У сфері малого підприємництва в Україні зайнята значна частина працездатного населення. У 2017 р. в цій сфері економіки працювало близько 3 млн українців [8].

Спрощена система звітності надає суб'єкту малого підприємництва низку переваг, таких як:

- спрощується ведення поточного бухгалтерського обліку та форм фінансової звітності замість різноманітних форм податкової звітності за податками та зборами, які заміщуються єдиним податком, заповнюється одна форма звітності;

- значно спрощуються розрахунки, пов'язані з визначенням сум податків.

В умовах системної перебудови економіки України, адаптації її до ринку із соціальною орієнтацією об'єктивно необхідним є створення трансформаційних механізмів, які б стимулювали суб'єктів господарювання нарощувати обсяги та підвищувати ефективність виробництва, оновлювати матеріально-технічну базу. Малі та середні підприємства завдяки гнучкості та чутливості до ринку, здатні розширювати асортимент за незначних капіталовкладень, сприяти зайнятості населення.

У розвинутих країнах кількість населення, зайнятого в малому підприємництві, більша, і в середньому становить близько 50-70% всього працездатного населення. Зокрема, в країнах Євросоюзу частка малого бізнесу в загальних обсягах ВВП складає 60-70% [13]. Основними факторами такого масштабного розвитку підприємництва були преференції, які надала влада щодо спрощення документального ведення такого виду діяльності та низький рівень податків, що зумовило значну зацікавленість у діяльності саме на системі єдиного податку. Спрощення у веденні обліку, розрахунку сум податку (єдиного), малій кількості звітів та простота їх заповнення стали основним підґрунтям збільшення кількості фізичних та юридичних осіб, які захотіли відкрити власну справу і працювати на такій системі діяльності.

Економічну сутність спрощеної системи оподаткування, принципи та механізми її роботи, практичне застосування у вітчизняній практиці досліджували у своїх працях такі вітчизняні вчені, як Г.М. Білецька [7], В.А. Ільяшенко [9], А.І. Крисоватий [10], С.І. Логвіновська [11], В.О. Орлова [12], Л.І. Чубарєва [13] та інші. Однак постійні зміни ринкових умов діяльності економіки зумовлюють нові пошуки щодо вдосконалення складових спрощеної системи обліку, оподаткування та звітності в Україні.

Мета дослідження. На основі проведеного аналізу існуючого стану спрощеної системи обліку, оподаткування та звітності в Україні, практичного її застосування та поглядів провідних науковців щодо її перспектив розвитку запропонувати науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення механізму діяльності системи платників єдиного податку як юридичних, так і фізичних осіб.

Завданням курсової роботи є: науково-теоретичне та прктичне обґрунтування удосконалення оподаткування суб'єктів малого підприємництва, як інструмента регулювання їх діяльності, направленого на підвищення ефективності.

Предметом дослідження є фінансові відносини, що виникають між державою та суб'єктами малого підприємництва з приводу залучення податкових платежів до бюджету за спрощеною системою.

Методами дослідження є діалектичний підхід до вивчення становлення і розвитку суб'єктів малого підприємництва та їх оподаткування. На підставі діалектичного методу наукового пізнання у роботі проведено аналіз та синтез загальних понять, поєднання історичного і логічного в еволюції оподаткування суб'єктів господарювання, зокрема, малого підприємництва, та їх місця у формуванні доходів бюджету України.

Наукова новизна одержаних результатів. У курсовій роботі проведено комплексний аналіз оподаткування суб'єктів малого підприємництва в умовах кризи за спрощеною системою як інструменту стимулювання та регулювання їх розвитку, а також в роботі використано законодавча база, свіжі статті та журнали.

В даній роботі описується теоретична та практична, а також недоліки та шляхи вирішення проблем щодо спрощеної системи оподаткування.

бюджет оподаткування підприємництво



1. Теоретичні основи обліку і звітності на спрощеній системі оподаткування

1.1 Економічна сутність розрахунків на спрощеній системі оподаткування

Проблеми вибору оптимального режиму оподаткування для малих підприємств, дослідження впливу спрощеної системи оподаткування на економічну активність малого бізнесу, наукове обгрунтування концептуальних засад альтернативної податкової політики неодноразово досліджувались у публікаціях вітчизняних науковців та економістів З.С. Варналія, О.Д. Василика, М.А. Гапонюка, О.Д. Данілова , І.А.Брижаня, В.Я.Чевганова, О.О.Олійника, І.О.Лютого, М.В.Романюка, К.Л.Бакума та ін. Зокрема, Ю.Б. Іванов та А.М. Тищенко, які аналізують спрощену систему оподаткування обліку й звітності в контексті таких інструментів податкового регулювання, як податкові пільги та податкове стимулювання, А.М. Соколовська розглядає її як один із чинників зниження податкового навантаження та засіб пристосування податкової системи України до об'єктивних умов соціально-економічного розвитку.

І хоча на даний час є велика кількість статей, публікацій і монографій щодо порядку переходу на спрощену систему оподаткування та її економічної доцільності, проте недостатньо проаналізовані переваги та недоліки спеціальних податкових режимів, їх вплив на макроекономічні та соціальні процеси. Саме тому метою написання статті є розгляд основних недоліків спрощеної системи оподаткування та обгрунтування необхідності її реформування.

За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тому числі через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці. На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

Реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (далі - спрощена система оподаткування) сьогодні є одним із найбільш дискусійних і водночас важливих напрямів податкової реформи. За більш, ніж 20 років свого існування ця система постійно змінюється і за цей час обросла численними проблемами, що знизили її ефективність, деформували цілі та завдання її запровадження [3, с. 458].

Введення в дію з 1 січня 1999 року положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 03.07.1998 року № 727/98 стимулювало створення, підвищення рентабельності і ефективності діяльності малих суб'єктів господарювання. Згідно з даним нормативним документом, право сплати єдиного податку мали фізичні особи - підприємці з чисельністю працюючих до 10 осіб та річним доходом до 500 тис. грн. [4].

Однак було також встановлено певний перелік видів діяльності, для яких було заборонено реєструватись платником єдиного податку. У цей список потрапили патентовані види діяльності, фінансово- кредитні та небанківські фінансові установи, продавці підакцизних товарів (лікеро-горілчані та тютюнові вироби) тощо. Фізичні особи щомісяця сплачували суму податку до 200 грн., у залежності від виду діяльності. Дана сума збільшувалась на 50% за кожну найману особу або члена сім'ї, який брав участь у підприємницькій діяльності. Під доходом розумілась сума коштів, фактично отримана на розрахунковий рахунок в банк або в касу підприємця за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) протягом звітного періоду.

Створена спрощена система викликала велику зацікавленість у малих суб'єктів господарювання. Вона значно спрощувала процеси ведення обліку, розрахунку сум податку до сплати, зменшувала кількість сплачуваних податків, зменшувала витрати на сплату обов'язкових платежів тощо [2, с. 118].

Однак згодом почали проявлятись і перші недоліки системи. Вони були пов'язані як власне із самою спрощеною системою, так і з бажанням суб'єктів господарювання «оптимізувати» своє оподаткування з її допомогою.

Головною проблемою було те, що не було проміжного етапу між єдиним податком і загальною системою оподаткування. У суб'єктів господарювання, що працювали на єдиному податку, не було стимулу до подальшого розвитку своєї діяльності. Різниця в сумі сплачуваних податків при переході була дуже суттєвою, і тому більшість фізичних, які б мали перейти зі спрощеної системи на загальну (найчастіше це було викликано перевищенням межі максимально допустимого розміру річного доходу), шукали способи цього уникнути.

Основними шляхами, які використовувались в даному випадку, були приховування прибутків шляхом ведення не облікованої діяльності і здійснення реалізації за готівку без офіційного документування («чорна бухгалтерія»), створення одного або кількох підприємців також на спрощеній системі, через які оформлювались частина реалізацій, заниження реальної вартості реалізації тощо.

Указ Президента про спрощену систему оподаткування був прийнятий в 1998 році і протягом всього часу дії його не торкнулись зміни щодо розміру сплат податку підприємцями. У даному нормативному акті було прописано, що для фізичних осіб - платників єдиного податку максимальна сума до сплати становила 200 грн. Однак реальна вартість цієї суми з роками весь час зменшувалась (вплив інфляції), а її розмір залишався незмінним.

Вже у 2010 році після набрання чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 р., платники єдиного податку були змушені, окрім сум власне єдиного податку, ще окремо сплачувати і єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Причому суми зобов'язань по ЄСВ в 3-4 рази перевищували суми по єдиному податку.

Найбільші зміни було внесено Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (розділ XIV «Спеціальні податкові режими») [5].

Так у 2017-2018 роках фізичні особи поділяються на 3 групи в залежності від розміру річного доходу, кількості працівників і видів діяльності. Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

- для І групи платників єдиного податку - в межах до 10 % розміру прожиткового мінімуму (тобто в 2018 році ставка єдиного податку буде не більше 192,10 грн. на місяць (192 грн. х 10%));

- для ІІ групи платників єдиного податку - в межах до 20 % розміру мінімальної заробітної плати (до 834,60 грн. на місяць (4173 х 20%)).

- платники ІІІ групи мають право бути платниками ПДВ, тоді ставка єдиного податку для них буде у розмірі 3 % доходу. Для платників ІІІ групи без сплати ПДВ ставка становитиме 5 % від отриманого доходу.

Платникам єдиного податку І групи не дозволено використовувати найману працю, ІІ групи - не більше 10 найманих працівників, а у платників єдиного податку на 3-й групі не обмежена кількість робітників.

Зміни також і в обсягу отриманого «єдинщиками» доходу:

- перша група - не перевищує 300000 грн.;

- друга група - не перевищує 1500000 грн.;

- третя група - не перевищує 5000000 грн.

Аналізуючи сучасну спрощену систему, до її недоліків можна віднести подальшу незацікавленість суб'єктів господарювання у збільшенні обсягів виручки, що гальмувало їх розвиток та спричинює дроблення.

Крім того, можна вказати на відсутність у країні цільової програми звільнення новостворених суб'єктів від оподаткування на кілька перших років діяльності, а також відсутності для них пільгових умов кредитування. Це дало б змогу таким фізичним особам досягти істотних фінансових результатів, а згодом, матеріально і фінансово окріпнувши, стати повноцінними платниками податків і джерелом доходів бюджетів і фондів різних рівнів.

Окрім цього, ще можна звернути увагу на ще один суттєвий недолік єдиного податку - застосування єдиних податкових ставок для всіх категорій платників, незалежно від обсягів виручки за звітний період. Насамперед це стосується фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку першої та другої груп, де сума податку чітко визначається у відсотках до мінімальної заробітної плати і не залежить від того, здійснював підприємець діяльність у звітному місяці чи ні.

Платники єдиного податку цих груп зобов'язані сплачувати даний податок ще й у вигляді авансового платежу до завершення звітного місяця [1, с. 55].

Поряд з зазначеними «мінусами» сучасного єдиного податку можна виділити і досягнуті «плюси». Основними серед них є:

- скасування щорічного оформлення свідоцтва платника єдиного податку;

- встановлення річного звітного періоду для фізичних осіб І та ІІ груп єдиного податку;

- надання право фізичним особам, які не використовують працю найманих осіб, не сплачувати єдиний податок на час відпустки протягом календарного місяця, а також хвороби, підтвердженої лікарняним листком, якщо вона триває календарний місяць і більше.

- звільнення від спалти податків і зборів, що тягне за собою зменшення документів бухгалтеського обліку та документів, які потрібно подавати для звітності у відповідні органи;

- надання права вибору щодо сплати ПДВ;

- значне спрощення процедури обчислення об'єкта оподаткування для визначення сум єдиного податку.

Спрощена система оподаткування існує понад двадцять років. Кількість платників єдиного податку продовжує зростати, і це кращий доказ привабливості єдиного податку. Питання спрощеної системи оподаткування одне з найважливіших для суб'єктів малого підприємництва та держави, оскільки у зовнішньоекономічному просторі їй необхідно забезпечити стабільний економічний розвиток малого підприємництва як одного з важливих елементів ринкової системи [4].

Не можуть бути платниками єдиного податку на спрощеній системі оподаткування:

- суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

- діяльність з організації, проведення азартних ігор;

- обмін іноземної валюти;

- виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

- видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

- видобуток, реалізацію корисних копалин;

- діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами;

- діяльність з управління підприємствами;

- діяльність з надання послуг пошти та зв'язку;

- діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

- діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;

- фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження, діяльність у сфері аудиту;

- фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;

- страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;

- суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25%;

- представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

- фізичні та юридичні особи - нерезиденти;

- суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Аналізуючи все вищезазначене, можна зробити висновок, що основними напрямами майбутнього розвитку спрощеної системи обліку, оподаткування та звітності в Україні повинно стати:

1) уніфікація всіх податків, які на даний час сплачують платники єдиного податку - фізичні особи, в один дійсно єдиний податок задля спрощення процесу розрахунку сум зобов'язань та зборів і зменшення витрат часу на звітування про результати своєї діяльності;

2) заміна всіх форм звітності, які змушений заповнювати та подавати контролюючим органам суб'єкт малого підприємництва на єдиному податку, однією універсальною формою звіту з періодом подачі не частіше раз в квартал;

3) розробка елементів спрощення ведення діяльності підприємцям на загальній системі оподаткування, особливо це стосується кількості сплачуваних податків та форм звітності;

4) створення окремої державної програми пільгового кредитування суб'єктів малого підприємництва при відкритті власної справи з пільговими відсотками та відтермінуванням строків погашення;

5) створення консультаційних центрів для суб'єктів малого підприємництва щодо питань створення власної справи, її документального оформлення, особливостей діяльності на спрощеній системі, порядку заповнення та подання звітності тощо.

Реалізація даних проектів значно полегшить діяльність існуючих суб'єктів господарювання, а також сприятиме стимулюванню створення нових. Таким чином, буде досягнуто і загальне підвищення ефективності діяльності економіки країни.

1.2 Нормативне регулювання розрахунків на спрощеній системі оподаткування

З метою реалізації державної політики щодо розвитку й підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року внесено зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Указані зміни пов'язані зі спрощенням системи оподаткування (встановлення єдиного податку), обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Такими визнано:

-- юридичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що в величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 5,0 млн. гривень;

-- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1,5 млн. гривень.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб становить 20% від мінімальної заробітної плати

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу.

Суб'єкти підприємницької діяльності -- юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків грішми.

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт малого підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх установлених податків та зборів за попередній звітний (податковий) період.

Суб'єкти підприємницької діяльності -- фізичні особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідоцтво про сплату єдиного податку. Новостворені та зареєстровані в установленому Порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, стають суб'єктами вказаної системи оподаткування з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

Суб'єкт малого підприємництва може відмовитися від застосування спрощеної системи і повернутися до загальної системи оподаткування з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу). Для цього необхідно подати заяву до відповідного органу державної податкової служби за 15 днів до закінчення звітного податкового періоду.

Однак згодом почали проявлятись і перші недоліки системи. Вони були пов'язані як власне із самою спрощеною системою, так і з бажанням суб'єктів господарювання «оптимізувати» своє оподаткування з її допомогою. Головною проблемою було те, що не було проміжного етапу між єдиним податком і загальною системою оподаткування. У суб'єктів господарювання, що працювали на єдиному податку, не було стимулу до подальшого розвитку своєї діяльності. Різниця в сумі сплачуваних податків при переході була дуже суттєвою, і тому більшість фізичних і юридичних осіб, які б мали перейти зі спрощеної системи на загальну (найчастіше це було викликано перевищенням межі максимально допустимого розміру річного доходу), шукали способи цього уникнути.

Основними шляхами, які використовувались в даному випадку, були приховування прибутків шляхом ведення необлікованої діяльності і здійснення реалізації за готівку без офіційного документування («чорна бухгалтерія»), створення одного або кількох підприємців (підприємств) також на спрощеній системі, через які оформлювались частина реалізацій, заниження реальної вартості реалізації тощо. З іншої сторони (бюджети і фонди) збільшувалось незадоволення сумами, які сплачували «спрощенці», особливо це стосувалось фізичних осіб.

Категорії підприємців, які не можуть стати платниками єдиного податку це пов'язано з тим, що вонизаймаються наступними видами діяльності:

- діяльність у сфері грального бізнесу, гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем;

- виробництво підакцизних товарів, здійснення господарської діяльності, пов'язаної з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних паливно - мастильних матеріалів;

- діяльність без створення юридичної особи і здійснення торгівлі лікеро -горілчаними та тютюновими виробами, пальне - мастильними матеріалами;

- видобування чи виробництво дорогоцінних металів та коштовного каміння органогенного утворення; оптова, роздрібна торгівля промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Суб'єкти господарської діяльності мають право самостійно обрати спосіб оподаткування за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку:

- першої, другої і четвертої груп є календарний рік;

- третьої групи - календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового періоду.

Для суб'єктів госопдарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів перший податковий період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

Для зарестрованих в установленому порядку фізичних осіб - підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву на обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої і другої групи, перший податковий період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.

У разі держаної рестрації припинення юридичних осіб та державної рестрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим періодом вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачуєть єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) потчоного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку вавнсовим внеском за весь податковий період, але не більш як до кінця поточного звітного року.

Платники єдиного податку третьої групи сплачуються единий податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий квартал.

Платники єдиного податку четвертої групи визначають суму податку щороку станом на 1 січня, а сплачують єдиний податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним дем податкового кварталу, у розмірах від річної суми:

У 1 кварталі - 10%;

У 2 кварталі - 10%;

У 3 кварталі - 50%;

У 4 кварталі - 30%.

Ставки єдиного податку для платників четвертої групи встановлюються з одного гектараа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду та залежать від категорії (типу) земель, їх розташування.

Види доходів платників єдиного податку для фізичних осіб:

- дохід у грошовій формі (готівковій та безготівковій);

- дохід у матеріальній та нематеріальній формі;

- вартість безоплатно отриманих протягом періоду товарів (робіт, послуг)

Види доходів платників єдиного податку для юридичних осіб:

- дохід у грошовій формі (готівковій та безготівковій);

- дохід у матеріальній та нематеріальній формі;

- вартість безоплатно отриманих протягом періоду товарів (робіт, послуг);

- сума кошітв, отриманих від продажу основних засобів;

- різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів та їх залишковою балансовою вартістю, що склалась на день продажу;

- сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;

- вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попердня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів.

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні, встановлени НБУ на дату отримання такого доходу.

Дата визнання доходу платиника єдиного податку залежить від виду доходу, що ним отримується.

Таблиця 1.1 Дата визнання доходу платника єдиного податку

Вид доходу	Дата визнання доходу
Дохід, отриманий платником у грошовій формі	Дата надходження коштів в касу або на рахунок в банку
Вартість безоплатно отриманих товарів	Дата підписання платником акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів
Сума кредиторської заборгованості за якою минув строк позовної давності	Дата списання кредиторської заборгованості
Вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів, за які отримана попереденя оплата у період сплати інших податків і зборів	Дата відвантаження товарів, за які отримана попередня оплата у період сплати інших податків і зборів



2. Організація та методика обліку та складання звітності на спрощеній системі оподаткування

2.1 Організація бухгалтерського обліку на спрощеній системі оподаткування

Будь-яке трактування, на нашу думку, має право на існування. Адже, бухгалтерський облік спрямований на забезпечення інформаційних потреб користувачів і виконання ним контрольної функції. Якщо говорити про особливості організації системи бухгалтерського обліку, то вона на малих підприємствах залежить від наявності наступних варіацій:

- вибір системи оподаткування (згідно із законодавством підприємства, незалежно від розмірів та форм господарювання, можуть обирати як загальну систему оподаткування, так і спрощену систему, якщо відповідатимуть відповідним критеріям);

- вибір форми організації бухгалтерського обліку (відповідно до законодавства існує чотири варіанти вибору суб'єктів ведення бухгалтерського обліку, кожен з яких може бути обраний власником);

- вибір системи бухгалтерського обліку (залежно від обсягів здійснюваної діяльності та вимог законодавства, суб'єкти малого підприємництва можуть обирати загальну, спрощену та просту форми бухгалтерського обліку та складати на цій основі загальну, спрощену або просту фінансову звітність);

- використання плану рахунків (мають право на вибір як загального, так і спрощеного плану рахунків бухгалтерського обліку, в залежності від форми організації та обраної системи оподаткування);

- можливість ведення бухгалтерського обліку без використання плану рахунків та принципу подвійного запису (є характерним для суб'єктів мікропідприємництва) [4, 209].

Враховуючи позиції науковців та власні дослідження, можна визначити, що факторами впливу на організацію обліку суб'єктів малого підприємництва є:

1. Форми організації бухгалтерського обліку. Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [5] передбачено самостійний вибір форми організації бухгалтерського обліку:

- введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

2. Застосовуваних форм облікових регістрів - форми бухгалтерського обліку. Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського [5].

Форма бухгалтерського обліку суб'єкта малого підприємництва визначається побудовою облікових регістрів, способом і технологією облікових записів у них, з врахуванням особливостей діяльності. Є різні форми бухгалтерського обліку, про які ще згадаємо. Вибір їх залежить від того, які вимоги поставлені перед обліком у системі управління підприємницькою діяльністю.

3. Обрання системи оподаткування залежно від групи платника податків.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) та четвертої групи, які є суб'єктами малого підприємництва мають право вибору окремих форм обліку.

Для цього їм необхідно скористатися наступними нормативними документами: Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2003р. №422, Методичними рекомендаціями із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2011р. №720.

Як вже зазначалося, суб'єкти малого підприємництва можу обирати і загальну систему оподаткування. В цьому випадку, для організації облікового процесу, вони повинні скористатися Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України №356 від 29.12.2000 р. та Методичними рекомендаціями щодо застосування регістрів журнально-ордерної форми обліку для сільськогосподарських підприємств, затвердженими  Наказом Міністерства аграрної політики України №390 від 04.06.2009 р.

Таким чином, суб'єкти малого підприємництва  на загальній системі  оподаткування  застосовують Загальний план рахунків  відповідно до Наказу Міністерства фінансів України  №291 та можуть використовувати: одночасно рахунки 8 і 9 класу; тільки рахунки 9 класу; тільки рахунки 8 класу. Суб'єкти малого підприємництва на спрощеній системі оподаткування можуть застосовувати Спрощений план рахунків або вести облік без застосування плану рахунків та подвійного запису.

Отже, юридичні особи - суб'єкти малого підприємництва обирають одну з наведених форм бухгалтерського обліку (рис. 1):

1 - журнальну чи журнально-ордерну;

2 - просту форма бухгалтерського обліку;

3 - спрощену форму бухгалтерського обліку:

- із застосуванням регістрів відповідно до Наказу МФУ №422;

- із застосуванням регістрів відповідно до Наказу МФУ №720 (без подвійного запису);

4 - автоматизовану форму бухгалтерського обліку - комп'ютерна бухгалтерська програма, яка передбачає формування регістрів обліку.

Журнальна чи журнально-ордерна фора обліку передбачає формування інформації у журналах та відомостях до них на підставі первинних документів під час надходження їх до бухгалтерії або за підсумками за місяць. Дана форма обліку використовується, якщо суб'єкт малого підприємництва здійснює складне виробництво та  воно матеріалозатратним, що зумовлює відображення великої кількості господарських операцій та розрахунків (наприклад, у сільському господарстві).

Просту форму бухгалтерського обліку рекомендується застосовувати на підприємствах, де виконується невеликий об'єм робіт та незначний документообіг (наприклад: сфера обслуговування, надання послуг тощо). Але обов'язково господарські операції відображаються з використанням методу подвійного запису.

Спрощена форма обліку застосовується, якщо неможна використати просту форму обліку або за власним вибором суб'єкта малого бізнесу. Спрощена форма обліку дозволяє відображати господарські операції двома способами: без застосування подвійного запису або ж з його використанням.

Впровадження в обліковий процес автоматизованої форми бухгалтерського обліку пов'язано із заміною паперових носіїв інформації на електронні з наданням їм юридичної сили, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

Автоматизована (комп'ютерна) форма бухгалтерського обліку ґрунтується на комплексному використанні швидкодіючих електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), які забезпечують автоматизований процес збирання, реєстрації й опрацювання облікової інформації, необхідної для контролю й управління. Однак, крім переваг автоматизована система ведення обліку на підприємстві має ряд недоліків, до яких можна віднести: проблеми загальної організації бізнесу й обліку; висока вартість впровадження автоматизованої системи ведення обліку; відсутність досконалого володіння комп'ютером бухгалтера підприємства, а також інших працівників підприємства; ненадійність ЕОМ (виведення ЕОМ з ладу, збій у програмному забезпечені, віруси, невірне користування ЕОМ можуть спричинити втрату цінної інформації) [8].

Також, як зазначає Городянська Л., застосовування масштабного програмного забезпечення не завжди є доцільним. Для суб'єктів малого підприємництва не раціональним буде витрачання немалих коштів на придбання та щомісячне обслуговування даних програм для оброблення незначної кількості господарських операцій [9, с.19].

Таким чином, можна стверджувати, що від рівня організації бухгалтерського обліку залежить ефективність  забезпечення  всієї системи  інтересів  користувачів  фінансової  звітності та функціонування бухгалтерського обліку на підприємстві в цілому [10, с. 38].

2.2 Методика бухгалтерського обліку на спрощеній системі оподаткування

Платники єдиного податкку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітнього періоду), в якій відобраєаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові платежі.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив протягом року перевищення граничого обсягу доходу. Якщо тааке перевищення відбулось, то такі платнкии подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового періоду. При цьому у податковій декларації окремо відображаються осбяг доходу, оподаткований за ставками, визначенимидля плаників єдиного першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15%, обсяш доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, авансові внески.

Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового періоду, тобто протягом 40 днів від дня закінчення звітного кварталу.

Податкова декларація платника єдиного потадку третьої групи (юридичні особи) заповнюється за формою, затвердженою наказом Міністерстава фінансів України №578.

Податкова декларація складається з 4 розділів:

І. Загальна відомості.

ІІ. Дохід, що підлягає оподаткуванню.

ІІІ. Розрахунок податкових зобов'язань з єдиного податку.

IV. Визначення податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

У вступній частині декларації вказується обов'язкові реквізити визначеної стандартної форми.

У другій - таблиці ІІ «Дохід, що підлягає оподаткування» - потрібно вказати показники доходу за звітний період. Показники вказаються наростаючим підсумком. Сума доходу вказується в гривнях з копійками.

У першому рядку «Сума доходу за податковий (звітний) період» відображаєтсья сума отриманого доходу, підтвредженна документами бухгалтерського обліку.

Неплатник ПДВ - у графі 3 «Сума доходу за податковий (звітний) період, що оподатковий за ставкою 3%» ставить прочерк, а в графі 4 «Сума доходу за доходу за податковий (звітний) період, що оподатковується за ставкою 5%» зазначає дохід, оподаткований за ставкою 5%.

Платник ПДВ у графі 3 вказує дохід, що обчислюється за ставкою 3%, а в графі 4 ставить прочерк. Рядки 2-4 заповнюють, якщо у звітному періоді:

- перевищено граничний обсяг доходу (5 млн гривень) (2 рядок);

- були негрошові взаєморозрахунки з контрагентами (3 рядок);

- отримано дохід від заборонених платником єдиного податку видів діяльності (рядок 4).

У рядку 5 вказують загальну суму доходу за звітний період (сума рядків 1-4).

Таблиця 2.1 Фрагмент податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) ІІ. Дохід, що підлягає оподаткування

Показники	Код рядка	Сума доходу, що оподаткування за ставкою, грн, коп.
		3%	5%
1	2	3	4
Сума доходу за подат. (звітний період)	1	484800	1250000
Сума доходу, що перевищує граничний обсяг доходу, визначений підпунктом 3 пунтку 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України	2
Сума доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж грошовий, відповідно до пункту 291.6 статті 291 глави 1 розділу XIV Подат. кодексу України	3
Сума доходу, отриманого від провадження видів діяльності, які не дають права заст.. спрощенну систему оподаткування	4
Загальна сума доходу за податковий період (звітний) період (р.1+р.2+р.3+р.4)	5

У третій частині декларації - таблиці ІІІ «Розрахунок податкових зобов'язань єдиного податку - потрібно розрахувати суми єдиного податку» - потріно розрахувати суму єдиного податку.



Таблиця 2.2 Фрагмент податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) ІІІ. Розрахунок податкових зобов'язань з єдиного податку

Показники	Код рядка	Сума єдиного податку за ставкою, що розраховується
		3%	5%
1	2	3	4
Сума єдиного податку (р1* ставку)	6	14 535	62 500
Сума єдиного податку, що обчислюється в подвійному розмірі ставки (р.2+р.3+р.4)*ставку*2	7	-	-
Загальна сума єдиного податку за звітний період (р. 6 + р. 7)	8	14 535	62 500
Сума єдиного податку за минулий звітний період	9		62 500
Сума єидного податку до сплати за звітний квартал (р. 8+ р. 9)	10	14 535

У рядку 6 зазначають суму єдиного податку, яку потрібно сплатити у звітному періоді:

- неплатники ПДВ у графі 3 ставлять прочерк. У графі 4 вказують суму єдиного податку, який розраховується як добуток рядка 1 на 5%;

- платники ПДВ у графі 3 вказують суму єдиного податку, який розраховуєтсья як добуток рядка 1 на 3%.

А в графі 4 ставлять прочерк.

Рядок 7 «Сума єдиного податку, що обчислюється в подвійному розмірі ставки» заповнюється, якщо були порушені правила роботи на спрощеній системі оподаткування. Сума доходу, отриманого від перевищення граничного обсягу доходу, негрошових взаєморозрахунків або видів діяльності обкладаються за подвійною ставкою, відповідно 6 и 10 відсотків.

У рядку 8 вказують загальну суму єдиного податку за звітний період - сума рядків 6 і 7.

У рядку 9 «Сума єдиного податку за минулий податковий період» заповнюється в деклараціях за півріччя, третій квартал і за рік. У ньому зазначається сума вже сплаченого єдиного податку - показника рядка 8 «Сума єдиного податку за податковий період» із деклараії за попередній звітний період. У декларації за І квартал у цьомк рядку ставиться прочерк.

У рядку 10 « Сума єдиного податку до сплати за податковий квартал» вказується сума єдиного податку, яку треба сплатити у звітному періоді. Вона дорівнює різниці між сумою єдиного податку, нарахованого нарастаючим підсумком з початку звітного року і сумою єдиного податку, нарахованого в попередньому звітному періоді: рядок 8 - рядок 9 = сума ЄП до сплати.

Розділ IV «Визначення податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» заповнюють у разі самостійного виправлення виявлених помилок. На останній сторінці необхідно вказати: дату подання декаларації; ПІБ; РНКОКПП і підпис директора; ПІБ, РНКОКПП і підпис головного бухгалтера або особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (якщо є в штаті.

Платниик єдиного податку 4 групи обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу за своїм місцеперебуванням та місцем розташуванням земельної ділянки податкову декларацію з єдиного податку на поточний рік.

Разом із декларацією обов'язково подається Розрахунок частки сільськогосподарського товаривиробництва. Розрахунок складається за попередній податковий період.

Декларація містить загальну та розрахункову частини і обов'язковий додаток - Відомості про наявність земельних ділянок.

Залежно від типу декларації (загальна, нова загальна, уточнююча загальна, звітна, нова звітна, уточнююча звітна) у рядку 1 проставляється позначка напроти обраного типу. Звітна, нова звітна, уточнююча декларації подають відповідному котролюючому органу за місцем розташування земельної ділянки. Загальна, нова загальна, уточнююча загальна декларації подаються до контролюючого органу за місцем перебування платника податку.

Іші реквізити, які містить загальна частина декларації, заповнюється аналогічно до порядку заповнення обов'язкових реквізитів інших форм декларацій.

Формою декларації передбачено, що інформація в розріхі кожної земельної ділянки надається у додатку «Відомості про навність земельних ділянок. У декларації зазначається підсумкова інформація в розрізі категорій земель.

Здебільшого в суб'єкта господарювання в межах одного КОАТУУ нормативна грошова оцінка земельних ділянок однакова для них усіх. З метою спрощення процедури заповнення звітності розрахунок єдиного податку здійснється в декларації одним рядком в цілому за всіма земельними ділянками.

У рядках податкової декларації наводиться інфорація про площу земель, нормативну грошовому оцінку одиниці площі земельної ділянки, ставку податку, та нараховану суму єдиного податку.

Вибір рядка залежить від категорії земель, які перебувають у користуванні платника єдиного податку, зокрема, якщо платник використовується у своїй діяльності ріллю, то заповнює рядок 1.1, якщо сіножаті - 1.2, якщо посовища - 1.3, якщо багаторічні наадження - 1.4, якщо землі водного фонду - 2.

Якщо земельні ділянки тільки однієї категорії мають однакову нормативно-грошову оцінку та розташовані на території з однаковим кодом КОАТУУ, то вони відображаються в декларації один рядком. Якщо є земельні ділянки, які мають нормативну грошову оцінку, відмінну від інших, інформація про них у декларації зазначається окремими рядками.

Інформація у гр. 3 декларації переноситься з додатку «Відомості про наявність земельних ділянок», зокрема:

рядок 1.1 гр. 3 = ряд. 1.1.0 гр. 11 додатка (у випадку якщо є земельні ділянки категорії «рілля» з різними нормативно-грошовими оцінками - ряд. 1.1 п гр. 3 = ряд. 1.1. п гр. 11 додатка);

рядок 1.2 гр. 3 = ряд. 1.2.0 гр. 11 додатка (у випадку якщо є земельні ділянки категорії «сіножаті» з різними нормативно-грошовими оцінками - ряд. 1.2 п гр. 3 = ряд. 1.2. п гр. 11 додатка);

рядок 1.3 гр. 3 = ряд. 1.3.0 гр. 11 додатка (у випадку якщо є земельні ділянки категорії «рілля» з різними нормативно-грошовими оцінками - ряд. 1.3 п гр. 3 = ряд. 1.3. п гр. 11 додатка);

рядок 1.4 гр. 3 = ряд. 1.4.0 гр. 11 додатка (у випадку якщо є земельні ділянки категорії «сіножаті» з різними нормативно-грошовими оцінками - ряд. 1.4 п гр. 3 = ряд. 1.4. п гр. 11 додатка);

рядок 2 гр. 3 = ряд. 2.0 гр. 11 додатка (у випадку якщо є земельні ділянки категорії «сіножаті» з різними нормативно-грошовими оцінками - ряд. 2 п гр. 3 = ряд. 2. п гр. 11 додатка).

Сільськогосподарське підприємство станом на 1 січня поточного року мало в користуванні на правах оренди сільськогоподраські угіддя в селі Чепелі Бродівського району (КОАТУУ 4620384404):

- ріллю площею 117,6569 га, нормативна оцінка якого за 1 га - 33 624,55 грн (договір оренди № 315 від 26.06.2012);

- ріллю площею 54,3816 га, нормативна оцінка якого за 1 га - 33 624,55 грн (договір оренди № 698 від 01.04.2014);

- пасовище площею 10,2553 га, нормативна оцінка якого за 1 га - 20 320,99 грн (договір оренди № 518 від 01.05.2013).

У податковій декларації інформація про сільськогосподарські угіддя відображаються у додатку «Відомості про навність земельних ділянок», зокрема:

- рядки 1.1.1 та 1.1.2 (для наведення інформації по ріллю);

- рядок 1.3.1 ( для наведення інфомрації по пасовища).

В цих рядках наводиться така інформація:

- у гр. 3,4 - номер та дата документа , який підтверджує право на користування земельною ділянкою:

рядок 1.1.1 - 315 (гр. 3), 26.06.2012 (гр.4);

рядок 1.1.2 - 698 (гр. 3), 01.04.2014 (гр. 4);

рядок 1.3.1 - 518 (гр.3), 01.05.2013 (гр. 4).

- у гр. 8 - кадастровий номер земельної ділянки;

- у гр. 9 - код Бродівського району;

- у гр. 10 - КОАТУУ с .Чепелі;

- у гр. 11 - площа земельної ділянки

У рядку 1.1.0 за гр. 11 підсумовують загальну площу ріллі:

117,6569 + 54,3816 = 172,0385

У рядку 1.3.0 гр. 11 дублюється сума із рядка 1.3.1. гр. 11 (оскліки підприємство користувалося лише однією земельною ділянкою цієї категорії).

Інфомрація з рядків 1.1.0 та 1.3.0 додатку переноситься у податкову декларацію. Отже, у податковій декларації будуть заповнюватись два рядки (оскільки за двома земельними ділянками однєї категорії встановлено однакову нормативну грошову оцінку), зокрема:

- рядок 1.1, у гр. 3 якого перенесеться показник з гр.11 рядка 1.1.0 додатка;

- рядок 1.3, у гр. 3 якого перенесеться показник з гр. 11 рядка 1.3.0 додатка.

- у гр. 4 вказують нормативну грошову оцінку землі 33 624,55 (ряд. 1.1) та 20 320,99 (ряд. 1.3);

- у гр. 5 вказують ставку податку, яку для цих категорій земель на 201Х рік встановлено у розмірі 0,95%.

- у гр. 6 зазначається річна сума єдиного податку, яка розраховується шляхом множення площі земельної ділянки на нормативну грошову оцінку одиниці площі земельної ділянки та на ставку податку.

у ряд. 1.1:

117,6569 * 33 624,55 * 0,95% = 37 583,52 грн;

у ряд. 1.3:

10,2533 * 20320,99 * 0,95% = 1979,39 грн.

- у гр. 7, 8, 9, 10 здійснюється поділ визначеної у гр. 6 річної суми єдиного податку за кварталами у такій пропорції:

І квартал (гр. 7) -10% суми:

37583,52*10% = 3758,35 грн (ряд. 1.1)

1979,39*10% = 197,94 грн (ряд. 1.3)

ІІ квартал (гр. 8) -10% суми:

37583,52*10% = 3758,35 грн (ряд. 1.1)

1979,39*10% = 197,94 грн (ряд. 1.3)

ІІІ квартал (гр. 9) -50% суми:

37583,52*50% = 18791,76 грн (ряд. 1.1)

1979,39*50% = 989,70 грн (ряд. 1.3)

ІV квартал (гр. 9) -30% суми:

37583,52*30% = 11275.06 грн (ряд. 1.1)

1979,39*30% = 593,81 грн (ряд. 1.3)

Якщо протягом року змінюється об'єкт оподаткування, тобто додається ще одна земельна ділянка, то до розрахунку єдиного податку додається частина формули:

Кількість календарних днів у кварталі

Кількість календарних днів коритування та/або володіння землею.

Рядок 3 декларації підсумковий. Значення його показника у гр. 6 повинне дорівнювати:

ряд. 3 гр. 7 + ряд. 3 гр. 8 + ряд. 3 гр. 9 + ряд. 3 гр10;

3956,29 + 3956,29 + 19781,46 + 11868,87 = 39562,91 грн.

Разом з тим значення граф 6, 7, 8, 9, 10 рядка має дорівнювати сумі показників по вертикалі рядків з 1.1 до 1.4, 2:

гр. 6 = 37 583,52 + 1 979,39 = 39 562,91 грн;

гр. 7 = 3 758,35 + 197,94 = 3 956,29 грн;

гр. 8 = 3 758,35 + 197,94 = 3 956,29 грн;

гр. 9 = 18791,76 + 989,70 = 19 781,46 грн;

гр. 10 = 11 275,06 + 593,81 = 11 868,81 грн.

Рядки 4-10 призначені для уточнення податкового зобов'язання з єдиного податку у випадку, якщо платник припустився помилки.

Порядок виправлення помилок у звітності по єдиному податку залежить від періоду, в якому виявлено помилку.

Якщо помилку виявлено платником до закінчення граничного строку подання декларації за звітний період, у якому допущено помилку, подається нова декларація з виправленими показниками. У цьому разі контролюючий орган враховує останню подану декларацію з позначкою «звітна нова». Якщо помилка виправляється у такий спосіб, жодних штрафних санкцій не нараховується. Порядок заповнення та подання звітної нової податкової декларації є аналогічним до порядку заповнення та подання звітної податкової декларації.

Якщо помилку вивялено після граничного строку подання звітності, складають уточнюючу декларацію із позначкою «Уточнююча».

При виправленні помилок, допущених у звітній, в уточнюючій декларації та в додатку, необхідно зазначити правильні показники з урахуванням уточнень, а також заповнити Розділ IV «Визначення податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» податкової декларації:

- у рядку 11 - суму єдиного податку за даними раніше поданої декларації (рядок 10), що на даний момент уточнється;

- у рядку 13 - сума податку (недоплата), яка збільшується податове зобов'язання внаслідок виправлення помилки: рядок 12- рядок 11;

- у рядку 14 - сума податку, яка зменшує податкове зобов'язання внаслідок виправлення помилки: рядок 11 - рядок 12;

- у рядку 15 - сума штрафу в розмірі 3% від суми недоплати: рядок 13 * 3%;