Аналіз інвестиційної привабливості підприємства ТОВ "Комфі Трейд"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи аналізу інвестиційної привабливості підприємства
• 1.1 Завдання фінансового управління підприємством щодо забезпечення інвестиційної привабливості
• 1.2 Методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства
• 1.3 Система показників комплексної оцінки фінансового стану підприємства
• Висновки за розділом 1
• Розділ 2. Аналіз інвестиційної привабливості підприємства
• 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства
• 2.2 Комплексна оцінка фінансового стану підприємства
• 2.3 Визначення інвестиційної привабливості підприємства
• Висновки за розділом 2
• Розділ 3. Шляхи підвищення інвестиційної привабливості підприємства
• 3.1 Напрями удосконалення фінансового управління підприємством
• 3.2 Резерви підвищення інвестиційної привабливості підприємства
• Висновки за розділом 3
• Розділ 4. Охорона праці
• Висновки за розділом 4
• Розділ 5. Цивільний захист
• 5.1 Вступ до розділу цивільний захист
• 5.2 Терміни та визначення
• 5.3 Прогнозування та оцінка хімічної обстановки під час аварії на хімічно небезпечному об'єкті з викидом ХНР і розробка комплексу заходів щодо захисту персоналу та відвідувачів ТОВ «Комфі-Трейд»
• Висновки за розділом 5
• Висновки
• Список літератури

Вступ

На сучасному етапі розвитку економіки України виникла об'єктивна необхідність активізації інвестиційної діяльності, бо саме вона є вирішальною ланкою всієї економічної політики держави, яка забезпечує стабільне економічне зростання, приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури тощо.

В той же час суттєві структурно-технологічні зрушення на основі розвитку інноваційного комплексу, ринкової та інформаційно-комунікаційної інфраструктури вимагають потужного фінансового забезпечення. Тому в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів проблема визначення пріоритетності їх використання є досить актуальною.

Значна територіальна диференціація природних, економічних та соціальних умов зумовила значні територіальні відмінності у структурі, механізмах й активності інвестиційної діяльності в регіонах України.

Усе це обумовлює структурну незбалансованість національного господарства, диспропорції між розвитком реального і фінансового секторів економіки, перекіс з позицій збільшення частки сировинних галузей, у підсумку різке зменшення обсягів виробництва, зниження рівня життя населення і споживчого попиту, як основи відтворювального процесу. В цих умовах важливим є пошук регіональних резервів, впровадження нових інвестиційних проектів у пріоритетні сфери та галузі регіональної економіки.

Розвиток фінансових інститутів та інтеграція України у світове економічне співтовариство істотно підвищують увагу до інвестиційної привабливості підприємств. Інвестиційна привабливість є однією з ключових характеристик, яка обумовлює залучення підприємством інвестицій. Рівень інвестиційної привабливості підприємства визначається на підставі значень показників, які з різних сторін характеризують перспективи його розвитку, фінансово-господарську діяльність, систему маркетингу, систему менеджменту та інше. На сучасному етапі розвитку теорії інвестування розроблено й застосовуються різні підходи до визначення інвестиційної привабливості підприємства відповідно тільки до однієї заздалегідь установленої мети інвестування. Однак вони можуть призводити до суперечливих результатів у випадку їхнього застосування для визначення інвестиційної привабливості підприємства за іншої мети. У зв'язку з різними підходами до розгляду інвестиційної привабливості підприємства з позиції різних цілей інвестування, особливої актуальності набуває дослідження цієї проблеми, її забезпечення теоретичною базою і методичними рекомендаціями.

Теоретичні питання визначення і дослідження інвестиційної привабливості підприємств розглядаються у працях таких вчених-економістів: І. Бланк, І. Клименко, Ю. Кравченко, В. Ляшенко, Л. Михальська, О. Мозговий, М. Стирський, С. Супрун, О. Шерстюк, С. Юхимчук, А. Яковлєв, Ю. Брігхем, Л. Гапенськи, Ченг Ф. Лі, Джозеф І. Фіннерті, Ф. Фабоцці та ін. Практичні аспекти цієї проблеми розглядаються у роботах В. Едельмана, О. Басса, С. Суверова, М. Крейніної, Т. Лепейко, В. Піддубного, В. Савчука, У. Шарпа та ін.

Метою дипломної магістерської роботи є теоретичне дослідження пропозицій щодо підвищення основ комплексної оцінки фінансового стану та інвестиційної привабливості підприємства.

Відповідно до визначеної мети в роботі поставлено такі завдання:

- визначити завдання фінансового управління фінансової діяльності підприємства щодо забезпечення інвестиційної привабливості;

- розглянути методику оцінки інвестиційної привабливості підприємства;

- дослідити основні підходи до комплексної оцінки підприємства ;

- визначити основну характеристику діяльності базового підприємства;

- проаналізувати інвестиційну привабливість та фінансовий стан підприємства;

- дати оцінку інвестиційної привабливості підприємства

- сформулювати рекомендації щодо удосконалення фінансового управління підприємством

- визначити резерви підвищення інвестиційної привабливості підприємства

Предмет дослідження - механізм оцінки інвестиційної привабливості підприємств.

Об'єкт дослідження - процес аналізу інвестиційної привабливості на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд».

Наукова новизна одержаних результатів. Проведене дослідження дало змогу сформувати нові підходи та засади побудови організаційно-економічного механізму аналізу інвестиційною привабливістю, визначити ефективність і з'ясувати проблеми фінансового управління інвестиційної привабливістю на вітчизняних підприємствах та обґрунтувати окремі пропозиції щодо удосконалення.

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні теоретичних знань з питань організації управління і аналізу інвестиційної привабливості підприємств в умовах трансформації економіки України.

Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що обґрунтовані в магістерській роботі теоретико-методологічні положення доведено до практичної реалізації.

Для вирішення поставлених у роботі завдань було використано загальнонаукові й прикладні методи дослідження: методи групування та порівняння - для дослідження та критичного аналізу змісту категорії "інвестиційна привабливість"; системний аналіз - для оцінки впливу розвитку фінансових інститутів і зміни інвестиційної привабливості підприємств на макроекономічний розвиток держави; ситуаційний аналіз - для дослідження підходів до визначення інвестиційної привабливості підприємства; економіко-математичне моделювання; системний аналіз і метод групування - для удосконалення підходу, основаного на економіко-математичному аналізі інвестиційної привабливості підприємства.

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу інвестиційної привабливості підприємства

1.1 Завдання фінансового управління підприємством щодо забезпечення інвестиційної привабливості

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансовий менеджмент, спрямована на забезпечення інвестиційної привабливості займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота інвестиційного забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед інвесторами, державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансове управління щодо забезпечення інвестиційної привабливості -- це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення інвестиційної привабливості підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Наведені на рис.1.1 функціональні блоки фінансової діяльності щодо забезпечення інвестиційної привабливості тісно пов'язані між собою і складають цілісну систему функцій фінансового менеджменту.

Пріоритетним для фінансового менеджера є функціональний блок завдань, пов'язаний з фінансуванням (інвестуванням) підприємства, оскільки за відсутності фінансових ресурсів неможливим є виконання інших функціональних завдань, зокрема пов'язаних із здійсненням операційної та інвестиційної діяльності.

Разом з тим рішення щодо залучення коштів слід приймати лише за наявності ефективних проектів їх використання та розрахунків потреби в капіталі. Позиції, які відображаються в балансі, звіті про фінансові результати, звіті про рух грошових коштів та іншій звітності, повинні формуватися саме в процесі виконання фінансовим менеджментом підприємства своїх функцій.

Рис. 1.1. Функціональні блоки завдань фінансового менеджменту щодо забезпечення інвестиційної привабливості.

З цих позицій слід керуватися принципом узгодженості рішень щодо залучення та використання капіталу. В табл.1.1 наведені параметри, які слід узгоджувати за прийняття відповідних рішень.

Таблиця 1.1 Параметри узгодження фінансових рішень при орієнтації на інвестиційну привабливість

Параметри	Інвестування	Фінансування	Інструменти узгодження
Обсяг, терміни	Потреба в засобах	Величина капіталу	Бюджетування, фінансове планування
Рентабельність	Рентабельність інвестицій	Вартість капіталу	Аналіз затрат і прибутків
Ризики	Інвестиційні	Фінансові	Управлінські

Узгодженню підлягають обсяги залучення та використання капіталу в розрізі окремих періодів, рентабельність інвестицій та вартість капіталу, а також інвестиційні та фінансові ризики. Рішення щодо реалізації інвестиційних проектів слід приймати лише за умови перевищення рентабельності інвестицій над вартістю залучення капіталу за наявності дійових інструментів управління ризиками. Інструменти узгодження (координації) фінансових рішень, фінансове планування, контроль за ефективністю освоєння капіталу, управління ризиками, пов'язані з функціональним блоком завдань «фінансовий контролінг», є свого роду сполучною ланкою між функціями залучення та використання фінансових ресурсів.

У контексті забезпечення безкризової діяльності суб'єктів господарювання в теорії і практиці досить часто оперують поняттям «антикризовий фінансовий менеджмент». Антикризове управління фінансами -- один із напрямів фінансового менеджменту, основним завданням якого є організація фінансової діяльності на підприємстві з урахуванням можливостей профілактики та подолання фінансової кризи.

Антикризовий фінансовий менеджмент значною мірою повинен спиратися на функціональний та методологічний інструментарій контролінгу, а також враховувати вимоги законодавства про банкрутство. Особливий акцент у процесі організації антикризового менеджменту робиться на впровадженні ефективних методик прогнозування банкрутства та інструментів попередження фінансової кризи. Можна виокремити три основні блоки проблем, з якими стикаються фінансові служби за організації антикризового менеджменту:

1) прогнозування банкрутства та оцінка санаційної спроможності підприємства;

2) проблематика фінансування;

3) вибір найпріоритетніших напрямків використання обмежених фінансових ресурсів.

Прийняття правильних рішень ускладнюється, з одного боку, наявністю багатьох альтернатив під час вибору методів прогнозування банкрутства, джерел залучення фінансових ресурсів і напрямків їх використання, а з іншого -- значною кількістю обмежувальних чинників: дефіцит часу, високий рівень ризику, рестрикційні умови використання капіталу тощо. Саме цим і зумовлена складність організації дійового антикризового фінансового менеджменту.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір реінвестування прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення інвестиційних ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат -- визначення можливості найекономнішого витрачання інвестицій, що реалізовані в матеріальних, трудових та грошових ресурсах на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак -- прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

-- поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

-- раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

-- зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

-- скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

-- зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

-- економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат, оперативний -- у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль інвестиційної привабливості підприємства -- це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.

Фінансово-економічний стан - найважливіший критерій інвестиційної привабливості й надійності підприємства, що визначає його конкурентноздатність і потенціал в ефективній реалізації і інтересів всіх учасників господарської діяльності.

Ефективність використання інвестиційної привабливості підприємств у першу чергу залежить від розробленої стратегії управління. Створення, визначення й реалізація стратегії управління належить до досить складних і трудомістких завдань.

Для забезпечення ефективної діяльності в сучасних умовах керівництву необхідно вміти не тільки оцінювати поточну інвестиційну привабливость свого підприємства, але й прогнозувати майбутню з урахуванням стану ділової активності партнерів і конкурентів.

Із цією метою в роботах сучасних вчених пропонується механізм прогнозування інвестиційної привабливості підприємства, заснований на наступних етапах:

Етап 1. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства в даний момент часу й у ретроспективі на основі методів фінансового аналізу. Оцінка проводиться по наступних групах показників: майновий стан підприємства; фінансова стійкість підприємства; ліквідність підприємства; ділова активність підприємства; рентабельність підприємства.

У результаті реалізації цього етапу одержуємо матрицю вихідних даних, що відображають фінансово-економічний стан підприємства за кілька років (кварталів), де стан підприємства розглядається як багатомірний об'єкт.

Етап 2. Збільшення обсягу вибірки вихідних даних шляхом імітації поквартальних (помісячних) значень фінансово-економічних показників на основі застосування сплайн-функції (пропонується скористатися кубічним раціональним сплайном). Генерація поквартальних (помісячних) даних проводиться для кожного коефіцієнта. Раціональні сплайни дозволяють більш повно враховувати особливості інтерполяційної функції, дають гарну апроксимацію функції з більшими градієнтами, зберігаючи при цьому одну з найбільш важливих властивостей - простоту й ефективність реалізації обчислень.

Властивість придатності сплайна до апроксимації визначається його поведінкою у проміжних вузлах, тому що значення сплайна в основних вузлах збігаються зі значеннями функції.

У результаті реалізації цього етапу одержуємо матрицю вихідних даних, збільшену в обсязі в 3-4 рази, що забезпечить стабільність результатам прогнозування.

Етап 3. Визначення комплексної оцінки загального фінансового стану й локальних сфер діяльності підприємства на основі методів таксономії, зокрема, методу рівня розвитку.

Для кожної з п'яти груп показників розраховуються локальні інтегральні показники, на основі яких, у результаті подальшої згортки, будується загальний інтегральний показник di.

Чим ближче значення комплексної оцінки до одиниці, тим більш стійким є фінансовий стан підприємства. Значення інтегрального показника di дозволяють проаналізувати динаміку зміни фінансового стану підприємства, тобто одержати ряд упорядкованих чисел які показують місце і-ої фінансової ситуації на універсальній шкалі Харрингтона. Дана шкала розбиває значення інтегрального показника на три групи:

1. Добрий фінансовий стан - [0,65; 1];

2. Нормальний фінансовий стан - [0,37; 0,64];

3. Поганий фінансовий стан - [0; 0,36].

У результаті реалізації цього етапу не тільки визначаємо загальну тенденцію розвитку фінансового стану підприємства, але й одержуємо можливість проаналізувати причини й джерела виникнення негативних тенденцій.

Етап 4. Прогнозування фінансово-економічного стану підприємства/. Під випадковим процесом розуміється процес випадкової зміни фінансового стану підприємства в часі. Щодо цього процесу приймається припущення, що ймовірність переходу в кожний наступний стан залежить тільки від попереднього стану, тобто процес є процесом без післядії. Наявність великого масиву вихідних даних дозволяє розрахувати матрицю перехідних ймовірностей, на підставі якої можна здійснити прогнозування найбільш імовірного фінансово-економічного стану підприємства на досить велику кількість кроків уперед.

У результаті реалізації цього етапу одержуємо ймовірності, з якими підприємство буде перебувати в кожній із трьох фінансових ситуацій у різні прогнозні моменти часу.

Таким чином, реалізація в процесі фінансового управління підприємством щодо забезпечення інвестиційної привабливості, заснованого на ідентифікації і аналізі динаміки фінансово-економічного стану, комплексній оцінці загального стану і окремих сфер діяльності підприємства, прогнозуванні ймовірностей перебування підприємства у доброму, нормальному чи поганому фінансовому стані у майбутньому, дозволить підвищити якість прийнятих управлінських рішень за рахунок виявлення найбільш складних проблем управління фінансовими ресурсами підприємства.

1.2 Методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства

Для визначення ефективності інвестиційного рішення на мікрорівні введено поняття інвестиційної привабливості підприємства. Дослідження поглядів на його трактування дозволило виявити відсутність єдиного підходу до цієї економічної категорії. Погляди науковців дещо розрізняються, але в той же час й істотно доповнюють одна одну (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Підходи до тлумачення поняття "інвестиційна привабливість підприємства"

Автор	Визначення
Л.М. Алєксєєнко [10]	Узагальнена характеристика переваг та недоліків окремих суб'єктів інвестування з точки зору конкретного інвестора згідно зі сформованими ним критеріями
Г.В. Козаченко, О.М. Антипов, О.М. Ляшенко, Г.І. Дібніс[16,17]	Інтегральна характеристика підприємства як об'єкта майного інвестування з позиції перспектив розвитку, ефективності використання ресурсів і активів, їх ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стійкості, а також значення низки неформалізованих показників
Н.П. Макарій[19]	Справедлива кількісна та якісна характеристика зовнішнього та внутрішнього середовища об'єкта
С.Ф. Покропивний[31]	Інтегрована фінансово-економічна оцінка тієї чи іншої фірми як потенційного об'єкта інвестування
С.В. Юхимчик, [33] С.Д. Супрун	Фінансово-майновий стан підприємства, ефективність використання його ресурсів, а також якісні характеристики: професійні здатності керівництва, галузева та регіональна приналежність підприємства, стадія життєвого циклу, добросовісність підприємства як партнера
В.А. Машкін[21]	Наявність таких умов інвестування, які впливають на переваги інвестора у виборі того або іншого об'єкта інвестування
В.А.Пахомов[29]	Сукупність характеристик, що дозволяє потенційному інвестору оцінити, наскільки той або інший об'єкт інвестицій привабливіше за інші для вкладення коштів
С.С. Донцов[13]	Набір характеристик фінансової стійкості і економічної ефективності підприємства
Н.Ю. Трясціна [34]	Комплекс показників діяльності підприємства, який визначає для інвестора область переважних значень інвестиційної поведінки
Е. Маленко, В. Хазанов[20]	Визначається рівнем доходу, який інвестор може одержати на вкладені кошти
В.Г. Федоренко [37]	"Економічний паспорт" підприємства, який містить дані про нього та його діяльність
А.Мозгоєв[25]	Сукупність властивостей зовнішнього та внутрішнього середовища об'єкта інвестування, що визначають можливість граничного переходу інвестиційних ресурсів
А.П. Іванов, І.В. Сахарова, Е.Ю. Хрустальов[15]	Сукупність економічних і фінансових показників підприємства, що визначають можливість одержання максимального прибутку в результаті вкладення капіталу при мінімальному ризику вкладення коштів

Вивчивши існуючі підходи до сутності інвестиційної привабливості підприємства, їх можна систематизувати та поєднати у чотири групи:

інвестиційна привабливість як умова розвитку підприємства;

інвестиційна привабливість як умова інвестування;

інвестиційна привабливість як сукупність показників;

інвестиційна привабливість як показник ефективності інвестицій.

Кожне з наведених у табл. 1.2 визначень відповідає або одній з ознак, або кільком ознакам. Таким чином, не всі досліджені визначення поняття "інвестиційна привабливість підприємства" повністю розкривають його сутність.

Так, наприклад, трактування Н.П. Макарія потребує уточнення напрямів дослідження інвестиційної привабливості підприємства. Деякі автори (С.Ф. Покропивний [31], С.С. Донцов [13], Е. Маленко, В. Хазанов [20] та ін.) зосередили увагу лише на фінансових показниках діяльності об'єкта інвестування, яких часто недостатньо для прийняття інвестором відповідного рішення.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що інвестиційна привабливість підприємства описується збалансованою системою інтегральних та комплексних показників доцільності вкладання капіталу інвестором в об'єкт інвестування, яка відображає перспективи розвитку, ефективність використання ресурсів і активів, їхню ліквідність, стан платоспроможності та фінансової стійкості, а також деякі неформалізовані аспекти діяльності підприємства.

Одночасно інвестиційна привабливість є суперечливою єдністю двох характеристик - економічного змісту (інвестиції) і психологічної форми (привабливість), тобто суб'єктивних оцінок об'єктивної дійсності.

Суть її полягає в тому, що сприятливе інвестиційне середовище поряд з інвестиційною привабливістю підприємства й економічними можливостями інвестора стають мотивом, що спонукає до ситуаційного аналізу, тобто визначення мети й оцінювання альтернативних варіантів.

Термін «інвестиційна привабливість підприємства» може розглядатися у двох значеннях:

у широкому розумінні, що визначається на основі сукупності всіх чинників, що впливають на інвестиційну привабливість, тобто тих, що формуються на рівні держави, регіону, галузі та підприємства;

у вузькому розумінні, що визначається на основі чинників, діючих на рівні конкретного підприємства.

Необхідно чітко розрізняти поняття абсолютної та відносної інвестиційної привабливості. Поняття "абсолютна привабливість" застосовується при розгляді конкретного, чітко специфікованого інвестиційного проекту. В цьому випадку інвестиційна привабливість підприємства в абсолютному виразі позитивна в тому випадку, коли значення NPV (чиста теперішня вартість) за весь амортизаційний цикл вище нуля. Поняття "відносна інвестиційна привабливість" завжди припускає порівняння, зокрема з середньогалузевою інвестиційною привабливістю, з іншими підприємствами галузі, з нормативними (заданими замовником) значеннями.

Складові інвестиційної привабливості також не отримали в наукових публікаціях одностайного визначення. Структура інвестиційної привабливості залежить від інвестора. Так, для такого інвестора як банк, основним пріоритетом у розгляді привабливості підприємства є його платоспроможність (банк зацікавлений у своєчасному поверненні основної суми кредиту та виплати відсотків і не бере участі у прибутку від реалізації проекту), а для інституціональних інвесторів (акціонер, партнер у спільному підприємстві) акценти зміщуються убік ефективності господарської діяльності реципієнта (прибуток на сукупні активи). Різними будуть складові інвестиційної привабливості підприємства й для фінансового та стратегічного інвесторів. Якщо першого більшою мірою цікавить здатність проекту генерувати запланований грошовий потік, то для другого більш важливим може виявитися розширення присутності на ринку або, наприклад, наявні на підприємстві, в яке він інвестує, технології й виробничі потужності. Таким чином, інвестиційна привабливість підприємства з точки зору окремого інвестора може мати різний набір складових та чинників, що їх формують. Їх сукупність складає внутрішнє середовище формування інвестиційної привабливості підприємства (табл. 1.3).

Протягом тривалого часу значна роль в формуванні інвестиційної привабливості підприємства відводилася фінансовим та матеріальним чинникам внутрішнього середовища, вплив яких має кількісну характеристику. Але сьогодні, коли підприємства виходять на новий рівень розвитку, який, перш за все, залежить від клієнта, все більше уваги інвестори надають нематеріальним (якісним) складовим інвестиційної привабливості підприємства, тобто іміджу, якості продукції, відносинам з клієнтами, корпоративній культурі, компетентності керівництва та ін. Однак, при оцінюванні неформалізованих показників складність полягає в тому, що фахівець повинен застосовувати підходи, що дозволять максимально уникнути суб'єктивності. Вона значною мірою може бути переборена, якщо одинакові неформалізовані показники для різних підприємств будуть оцінюватися однаково й мати деякі критеріальні значення.

Таблиця 1.3 Внутрішнє середовище формування інвестиційної привабливості підприємства

Складові інвестиційної привабливості	Внутрішні чинники формування інвестиційної привабливості підприємства
Ресурсна привабливість	Забезпеченість основними фондами (їх структура, стан та продуктивність), предметами праці (організація їхнього зберігання, ефективність використання), трудовими ресурсами (рівень кваліфікації персоналу, продуктивність праці, вартість робочої сили)
Інфраструктурна привабливість	Рівень технологічної дисципліни виробництва, впровадження інноваційних процесів, забезпеченість діючим устаткуванням, комунікаціями; запровадження соціальних програм та проектів; забезпеченість обслуговуючими підрозділами та підрозділами післяпродажного обслуговування, торговою інфраструктурою
Економічна привабливість	Зростання виробництва, рентабельність, прибутковість, платоспроможність, інвестиційна та кредитна забезпеченість, податкове навантаження
Маркетингова привабливість	Попит на продукцію підприємства, маркетингова цінова політика підприємства, товарний асортимент, життєвий цикл продукції підприємства, маркетингова політика комунікацій підприємства для окремих товарних груп та підприємства в цілому, імідж підприємства та можливі напрями його покращення

Для оцінки інвестиційної привабливості підприємства доцільно використовувати методику інтегральної оцінки. Методика розроблена в цілях визначення інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємств і організацій, прискорення реалізації інвестиційних проектів, залучення до інвестицій вітчизняних і іноземних підприємців, надання методичній допомозі фахівцям, які займаються розробкою заходів щодо проведення оздоровлення виробничої сфери.

Суть методу полягає в тому що інтегральна оцінка дозволяє об'єднати в одному показнику багато різних по назві, одиницям виміру, ваговитості і іншим характеристикам чинників. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції, а інколи є єдино можливим варіантом її проведення і надання об'єктивних остаточних висновків. Фінансова оцінка підприємств передбачає розрахунок понад 40 відповідних показників по різних напрямах господарській діяльності підприємства. Отримані унаслідок такої оцінки великі масиви значень показників фактично не дозволяють зробити остаточний висновок, тому що:

по-перше, кожен показник, окрім його значення в цифровому вираженні|, володіє ще і значенням вагомості, яке в традиційній формі подачі матеріалу відсутнє;

по-друге, для визначення співвідношення ваговитості|вагомості| різних показників інвесторові потрібно ці співвідношення зафіксувати і здійснити відповідні розрахунки;

по-третє, визначення |вагомості| показника в цілому| | є |достатньо| складним і украй, відповідальною процедурою в системі оцінки, тому для її виконання притягуються спеціально підготовлені експерти.

Для вирішення вищезгаданих завдань і в цілях забезпечення об'єктивної оцінки інвестиційної привабливості підприємств використовується алгоритм методу інтегральної оцінки

Метод інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств і організацій має наступні передумови.

Перша полягає в тому, що одне окремо взяте підприємство незалежно від його підпорядкування або інвестиційної непривабливості цілого регіону може бути інвестиційний - привабливим, тобто для особливо стратегічного інвестора в більшості випадків не має значення рівень розвитку регіону, в якому розташований об'єкт інвестування, його минулі зв'язки з партнерами і тому подібне

Другою передумовою цього методу, обумовленою особливостями математичних операцій (правилами рангової кореляції), є те, що фактичне значення показника з вказаного переліку розглядається як елемент безлічі однойменних показників. У цій безлічі мають відображувати полягання і особливості прояву конкретного чинника в сьогоднішніх умовах. Розмір цієї безлічі визначається двома граничними значеннями, у межах яких і існує показник. Вказані граничні значення постійно коректуються. Метод передбачає складання різних по одиницях виміру показників.

У практичному використанні метод інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств сприяє збільшенню кількості потенційних інвесторів в Україні і відповідно швидкому відновленню виробничої сфери держави.

Викладений далі математичний метод забезпечує розрахунок значення інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємства на базі розробленого програмного комплексу для персонального комп'ютера.

Для розуміння змісту і принципу дії алгоритму методу доцільно розглянути його як сукупність інформаційно-роз'яснювальних етапів, кожен з яких забезпечує виконання або отримання пояснення до проведення якоїсь процедури в цьому методі. Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості може розглядатися| як підсумок відповідних дій, закладених у вказаних етапах.

Етап підготовки вхідної інформації. Цей блок алгоритму забезпечує здобуття вхідної інформації для подальшої її обробки. Для здобуття цієї інформації використовуються показники відповідних форм бухгалтерської звітності, затверджені Міністерством статистики України і обов'язкові для виконання всіма суб'єктами підприємницької діяльності в Україні .

Етап обмежень для показників оцінки. Обмеження для показників, з яких складається інтегральна оцінка, пов'язані з головною посилкою методу, яка передбачає розгляд кожного показника як елементу безлічі відповідних показників. Саме з цією метою встановлюються конкретні значення екстремальних обмежень по кожному з показників. Завантажена цими обмеженнями область існування показників може змінюватися залежно від конкретного перебування на ринку рухомого і нерухомого майна, готовій продукції, праці і тому подібне.

Етап забезпечення експертної оцінки. Для встановлення ваговитості групових і одиничних показників проводиться процедура експертної оцінки. У світовій і вітчизняній практиці ці методи досить відпрацьовані і широко використовуються при вирішенні відповідних питань, тому в даному випадку надмірно рекомендувати якусь версію методу експертної оцінки. При широкому вживанні цього методу значення ваговитості показника встановлює емпіричну дорогу наближення до їх фактичного рівня.

Етап визначення долі варіаційного розмаху. Доля варіаційного розмаху є складовою частиною відповідної формули, за допомогою якої здійснюється перехід від різних за ознакою і одиницями виміру показників до зіставлених. Ця доля визначається відношенням визначеної в кількісному вимірі області існування показника до емпірично встановленої кількості.

Етап визначення ранжируваних значень. Ранжируване значення показника - це перетворений унаслідок реалізації передбачених цим блоком розрахункових дій конкретний чинник, який завдяки цій реалізації може зіставлятися з іншим і в якому передбачена певна ваговитість.

Етап розрахунку інтегрального показника. Інтегральний показник інвестиційної привабливості втілює в собі значення всіх показників, задіяних в методі при визначенні цієї привабливості.

Далі представимо алгоритм розрахунку показника інтегральної оцінки.

Всім групам показників оцінки інвестиційної привабливості підприємств і організацій, а також показникам, розміщеним в цих групах, присвоюють залежно від їх вагомості відповідні числові значення. Як і граничні значення показників, вагомість може коректуватися. Вказана вагомість є похідною часу, конкретної політичної, соціальної ситуації, інших чинників, а тому ця характеристика має достовірне походження.

Для визначення інтегрального значення показника інвестиційної привабливості розраховується наступна група показників:

- вагомість j-ro показника в i-й групі

=Вij*Гi /100

де --- значення j-ro показника в i-й| групі; Гi - значення групової вагомості; - доля варіаційного розмаху для j-ro показника в i-й групі на прийняту кількість одиниць ( ) в множині:

=(Рijmax-Рijmin)/

Rij|(t) - ранжируване значення j-ro показника з i-й групи:

Rij|(t)= (Фij - Рij(t) min|(max|))/,

де Фij - фактичне значення показника відповідно до прийнятої безлічі j-x показників в i-x групах; Рij(t) min(max) - значення екстремальних показників, які задаються залежно від напряму оптимізації. При t = 1 набуває мінімального значення Pij(t) min, при 1=2- максимальне Pij|(t) mах При t = 1 значення Rij|(t) максимізовувалося, при t = 2 - мінімізується;

I - інтегральне значення показника інвестиційної привабливості розраховується по формулі

де m - число груп; n - кількість показників.

Порядок отримання вхідної інформації

Група 1. Показники оцінки майнового стану інвестованого об'єкту

При ознайомленні інвестора з об'єктом інвестування і визначенні потенційних можливостей повернення вкладених коштів використовується наступна група показників:

активна частина основних коштів:

коефіцієнт зносу основних засобів:

коефіцієнт вибуття:

Група 2. Показники оцінки фінансової стійкості (платоспроможності) інвестованого об'єкту

Група показників оцінки фінансової стійкості (платоспроможності) інвестованого об'єкту є пріоритетною при проведенні фінансового обгрунтування інвестиційних проектів, а також при вирішенні інших питань, пов'язаних з визначенням наявності, розміщення і використання грошових коштів.

В цілях визначення рівня фінансової стійкості підприємства оцінюються показники, які характеризують забезпеченість запасів і витрат відповідними джерелами їх формування і розраховуються по формулах:

власні оборотні кошти:

власні довгострокові і середньострокові позикові джерела формування запасів і витрат:

загальна спільна сума основних джерел формування запасів і витрат:

Робочий капітал

Маневреність робочого капіталу

коефіцієнт незалежності

коефіцієнт фінансування:

коефіцієнт фінансової стійкості:

показник фінансового левериджу|

Група 3. Показники оцінки ліквідності активів інвестованого об'єкту

Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в грошові кошти відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для аналізу ліквідності активів розраховують наступні показники:

поточний, або загальний коефіцієнт покриття

коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості

коефіцієнт абсолютної ліквідності

Група 4. Показники оцінки прибутковості інвестованого об'єкту

Прибутковість підприємства характеризується цілим комплексом показників:

коефіцієнтом прибутковості інвестицій

коефіцієнтом прибутковості власного капіталу

операційною рентабельністю продажу

коефіцієнтом експлуатаційних витрат

коефіцієнтом прибутковості активів

Група 5. Показники оцінки ділової активності інвестованого об'єкту

Ділова активність - це виробничі досягнення підприємства, основними критеріями яких є показники, що характеризують обсяг виробництва, зокрема:

продуктивність праці

фондовіддача

оборотність коштів в розрахунках (у оборотах)

коефіцієнт оборотності коштів в розрахунках (у днях)

оборотність виробничих запасів (у оборотах)

коефіцієнт оборотності виробничих запасів (у днях)

оборотність власного капіталу

оборотність основного капіталу

Таблиця 1.4 Основні параметри для визначення інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємства.

Групові показники і їх ваговитість Гi %	Показники в групах і їх ваговитість Bij,%	Мінімальне значення показника Pij min	Максимальне значення показника, Pij max	Фактичне значення показника, Фij	Напрям оптимізації, min (max)
1=20,00	1.1 = 10,00	0,20	1,00		max
	1.2 = 40,00	1,00	2,50		max
	1.3 = 30,00	0,10	0,80		min
	1.4 = 20,00	3,00	5,00		max
2=20,00	2.1 =8,00	0,00	1 300 000,00		max
	2.2=10,00	0,00	1 500 000,00		max
	2.3 = 8,00	0,00	2 300 000,00		max
	2.4=10,00	400 000,00	700 000,00		max
	2.5=10,00	4,00	7,50		max
	2.6=10,00	0,50	1,50		max
	2.7=12,00	2,00	3,00		max
	2.8=12,00	0,85	0,90		max
	2.9=10,00	0,01	0,80		max
3=10,00	3. 1 =25,00	1,00	1,50		max
	3.2=25,00	0,30	1,00		min
	3.3=25,00	0,20	0,35		max
	3.4=15,00	8,00	16,00		max
	3.5=10,00	7,00	12,00		max
4=8,00	4. 1=15,00	0,40	0,90		max
	4.2=30,00	0,30	0,80		min
	4.3= 10,00	0,50	0,90		max
	4.4=25,00	0,10	0,70		max
	4.5=20,00	1,90	2,50		max
5= 15,00	5.I =9,00	0,10	1,00		max
	5.2=9,00	0,10	3,50		max
	5.3=13,00	0,40	0,80		max
	5.4=15,00	450,00	900,00		min
	5.5=13,00	0,80	1,00		max
	5. 6= 13,00	360,00	450,00		min
	5.7=13.00	1,20	1,50		max
	58= 15,00	1,20	1,40		max
6=27,00	6.2=30,00	0,20	0,80		max
	6.3=35,00	0,50			max
	6.4=35,00	0,40	0.90		max

Група 6. Показники оцінки ринкової активності інвестованого об'єкту:

Дивіденд

Коефіцієнт цінності акції

Рентабельність акції

Для визначення всіх вищезгаданих коефіцієнтів розділу 6 використовуються дані бухгалтерської звітності підприємства і ринку цінних паперів.

Приведена вище методика є достатньою для визначення загального інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємства.

1.3 Система показників комплексної оцінки фінансового стану підприємства

Оцінка інвестиційної привабливості базується на зовнішньому та внутрішньому фінансовому аналізі. Для аналізу використовується певна система показників, яка відображає структуру активів підприємства, джерел їх формування, ліквідність і фінансову стійкість, якість прибутку, доходність і оберненість капіталу.

Аналіз валюти та структури бухгалтерського балансу. Для загальної оцінки фінансового стану складається спрощений баланс , в якому об'єднують в окремі групи однорідні статті. При побудові спрощеного балансу зменшується число статей балансу чим підвищується його наочність і полегшується його аналіз.

Попередню оцінку фінансового стану підприємства можна зробити на основі виявлення „хворих” статей балансу [6]:

- наявності в балансі суми по рядку 350 „Непокритий збиток” яка свідчить про вкрай незадовільну роботу підприємства і в результаті цього його вкрай незадовільний фінансовий стан ;

- наявністю сум за дебіторською заборгованістю, не сплаченою в строк ;

- наявністю сум за статтею „Інші оборотні активи” (ряд 250);

- наявності простроченої кредиторської заборгованості.

Для того щоб аналіз валюти балансу був повним, необхідно дати оцінку змінам окремих його статей . така оцінка надається за допомогою горизонтального (часового) і вертикального (структурного) аналізів.

При горизонтальному аналізі виявляються абсолютні та відносні зміни величин статей балансу за певний період, дається оцінка цим змінам.

Вертикальний аналіз використовується для дослідження структури засобів і джерел їх утворення шляхом визначення питомої ваги окремих статей у підсумкових даних та оцінювання цих змін.

Методи горизонтального і вертикального аналізу взаємодоповнюють один одного, на їх основі будується порівняльний аналітичний баланс.

Інформація , яка наводиться в пасиві балансу , дає змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, перманентного (постійного) і змінного ; розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. Пасив показує, звідки взялися кошти і кому підприємство за них зобов'язане [6].

Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал. Якщо частка власного капіталу більша, то для кредиторів та інвесторів це краще, оскільки в них є впевненість щодо повернення своїх вкладень. Чим більша частка власного капіталу і менша - позикового, тим менший фінансовий ризик. Але, як показує практика , ефективність використання позикового капіталу , більша ніж , ефективність використання власного. В окремих конкретних випадках , залежно від ситуації , що склалася, може бути вигідним використовувати більше власний капітал, менше залучати позикові кошти і мати менший фінансовий ризик. Може бути більш ефективним застосування позикового капіталу і отримання більш високих доходів , але з більшим фінансовим ризиком.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Аналіз джерел власних та позикових коштів. При аналізі необхідно визначити динаміку і структуру власного та позикового капіталу , з'ясувати причини змін окремих їх складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період.

Аналіз прибутковості. Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб'єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення ) руху капіталу та його віддачу.

У світовій практиці широкого застосування набув узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу - прибутковість (дохідність, рентабельність).

Коефіцієнт прибутковості визначається відношенням прибутку до капіталу, що інвестується, і розраховується за формулою [17]:

КП= П/К (1.2)

де КП- коефіцієнт прибутковості;

П - прибуток;

К - капітал.

Аналіз обертання поточних активів. Поряд з віддачею капіталу його обертання є одним із важливих показників, що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства.

Швидкість обертання капіталу характеризується такими показниками [15]:

- коефіцієнтом обертання (Коб), який обчислюється як відношення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої вартості капіталу або його частини:

Коб=Вр/К (1.3)

- тривалістю одного обороту в днях (Тоб), який обчислюється як відношення добутку середньої вартості капіталу і кількості календарних днів у періоді до виручки від реалізації продукції, тобто:

Т_об = (К*Д)В_р(1.4)

де Тоб - тривалість одного обороту в днях;

Д - кількість днів у періоді;

або Т_об = Д/К_об (1.5)

- коефіцієнт закріплення оборотних коштів, що є зворотним коефіцієнту обертання:

К_з=К/В_р (1.6)

Він показує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції.

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності.

Платоспроможність - це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання.

Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану - воно періодично або постійно є неплатоспроможним.

У процесі фінансового аналізу вивчається поточна і перспективна платоспроможність.

При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов'язаннями.

До платіжних засобів відносять грошові кошти, короткострокові цінні папери та частину дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні [18].

До строкових зобов'язань включають поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства тощо. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс. Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально (відсутність грошей на рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо) [22].

Отже, поточна платоспроможність визначається за певний звітний період. Але її можна дослідити і в середині звітного періоду.

Для цього на підприємстві складається платіжний календар і визначається коефіцієнт оперативної платоспроможності (Коп):

Коп= ?ПЗ / ?СЗ (1.7)

де ?ПЗ - сума платіжних засобів;

?СЗ - сума строкових зобов'язань.

Платіжний календар складається на основі даних аналітичного обліку, виписок банку і т. ін., тобто такі дослідження можна провести тільки у внутрішньому фінансовому аналізі.

Зовнішні суб'єкти фінансового аналізу не в змозі визначити таким чином стан платоспроможності підприємства і з цією метою використовують аналіз ліквідності господарюючого суб'єкта.

Ліквідність, в загальному розумінні , означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби [19].

Ліквідність можна розглядати:

1. як час, необхідний для продажу активу;

2. як суму, одержану від продажу активу.

Отже, поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але друге є більш містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.

Підприємство, поточний капітал якого складається переважно з грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їх ліквідності, в пасиві зобов'язання розміщені по мірі скорочення термінів їх погашення.

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності можна умовно поділити на такі групи :

1. Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно.

2. Активи, що швидко реалізуються (А2), - активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час. В цю групу входить дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб`єктивних та об`єктивних факторів.

3. Активи, що повільно реалізуються (А3), - найменш ліквідні активи - це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банку, від якості попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків тощо.

4. Активи, що важко реалізуються (А4), - це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу, в цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу „Необоротні активи”.

Отже, в перші три групи активів (А1,А2,А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов`язань групуються так:

1. Найбільш строкові зобов`язання (П1) - кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.

2. Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.

4. Постійні пасиви (П4) - статті розділу І пасиву балансу.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання.

Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, або у нього взагалі може бути відсутня ліквідність. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов`язань.

Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов`язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1?П1; А2?П2; А3?П3; А4?П4. (1.8)

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов`язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості.

Недотримання будь якої із перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.

При аналізі ліквідності підприємства використовують такі показники:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал). Визначається відношення найбільш ліквідних активів (А1) до поточної кредиторської заборгованості підприємства (П1+П2):

(1.9)

Згідно П(С)БО 2 в чисельнику знаходяться суми грошових коштів та їх еквівалентів, а також поточних фінансових інвестицій (ряд.220+ряд.230+ряд.240 розділу ІІ активу балансу), в знаменнику - підсумок розділу ІV пасиву балансу.

За світовим досвідом, в чисельнику відображаються лише грошові кошти.

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Теоретично достатнім вважається, якщо Кал вище 0,2-0,35. Це означає, що на 20-35% підприємство може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність вважається нормальною.