Бюджетні видатки у країнах з розвинутою і трансформаційною економікою

Keywords: budget, budget policy, budget expenditures, funds, planning, investments, social and economic development.

Постановка проблеми. Сьогоднішня трансформація економіки України направлена на підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів, оскільки бюджетні видатки є найбільш рухливим ресурсом, який визначає динаміку соціально-економічного розвитку, проте в Україні вони, ще недостатньо результативні. Підвищення можливостей раціонального та ефективного використання бюджетних видатків є одним з головних завдань усієї бюджетної системи України. Аналіз досвіду розвинутих країн та країн з трансформаційною економікою є необхідним і актуальним, оскільки дає можливість дослідити моделі, методи та механізми забезпечення ефективного використання бюджетних видатків та напрацювати інструментарій для можливого практичного впровадження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед відомих нам досліджень і публікацій у сфері бюджетних видатків держави, можна назвати праці: Ш. Бланкарта, Л. Клець, Л. Лисяк, Л. Миргородської, П. Полозенка, К. Павлюк, І.Я. Чугунова та ін.

Незважаючи на здобутки вчених-економістів, бракує досліджень і публікацій, де розглядається системний підхід, який необхідний для здійснення економічних перетворень, вироблення та реалізації підходів щодо підвищення ефективності бюджетних видатків у системі соціально-економічного розвитку країни. Необхідне узагальнення методологічних засад, механізмів формування пріоритетів у сфері видатків при реалізації бюджетної політики країни. бюджетний видатки фінансовий

Мета статті. Метою статті є узагальнення досвіду розвинених країн та країн з трансформаційною економікою у питаннях спрямування та ефективності використання бюджетних видатків у системі соціально-економічного розвитку країни.

Виклад основного матеріалу. Формування видатків бюджету в будь-якій країні світу вирізняється певною особливістю, яка враховує показники економічного потенціалу країни, роль і значення держави в управлінні економікою, масштабність тих соціально-економічних, екологічних, військових та інших завдань, які покладаються на державу в цей період розвитку.

В країнах з розвинутою ринковою та трансформаційною економікою можливості для нарощування видатків бюджету значно більші, ніж в тих, де економіка слабка, розвивається не так динамічно або знаходиться в складному становищі.

В сучасній економіці добробуту, відстоюється думка, що основними засадами і метою держави є створення суспільного добробуту, а державне втручання в економічні процеси, зумовлене дотриманням балансу інтересів різних соціальних груп населення та потреб окремих індивідів. Забезпечення соціальної стабільності та економічного зростання, запобігання кризовим явищам та захист національних інтересів при реалізації зовнішньої і внутрішньої політики держави.

Структура бюджетних видатків країни є індикатором тих завдань і пріоритетів, які виконує держава на даному етапі її еволюційного становлення.

Держава через бюджет і механізм бюджетного регулювання впливає на економіку країни, регулює інвестиційні потоки, визначає темпи розвитку науково технічного прогресу, формує засадничі основи раціонального розміщення продуктивних сил, створює нові, перспективні напрями економічного розвитку і т.д.

Як відзначають відомі вчені, основним завданням бюджетного регулювання є забезпечення виконання завдань соціально-економічного розвитку держави та адміністративно-територіальних одиниць, однак важливою є підтримка передусім запасу стійкості бюджетної системи [1, с. 81]. Стійкість бюджетної системи дуже важлива для економіки країни, оскільки забезпечує фінансову стійкість країни, сприяє повноті реалізації, як фінансової так і економічної політики держави.

Країни, які мають в своєму арсеналі потужний економічний, фінансовий потенціал мають й більший інструментарій економічного впливу на соціально-економічні процеси, що відбуваються в країні.

Як стверджує Ш. Бланкарт, держава має у своєму розпорядженні комплекс різноманітних ресурсів. Аналогічно величезному підприємству вона використовує виробничі фактори, аби надавати державні послуги, до яких належать шкільна освіта, поліційна охорона, зовнішня політика, оборона та ін. [2, с. 20]. На наш погляд, в сучасній економіці добробуту, забезпечення населення комплексом сучасних, соціальних та інших життєво необхідних послуг та благ є однією з важливих функцій держави і на це вона витрачає значні обсяги бюджетних видатків.

Як стверджує Клець Л.Є., найбільші видатки в структурі ВВП у наступних європейських країнах: Франція майже 45%; Швеція понад 45%; Голландія понад 50%. Видатки США в структурі ВВП становлять 23%, видатки Японії 26%. Ці цифри характеризують відносні розміри приватного і суспільного споживання ВВП [3, с. 28].

Розвинуті країни, відрізняються від решти тим, що значна частка видатків бюджету спрямовується на соціальні потреби. Оскільки, соціальні функції держави є проявом гарантії гідних умов життя для кожного громадянина в будь-якому куточку країни.

Слід зазначити, що утворення сучасної соціальної політики і служб, розпочалось ще в XIX сторіччі, а в першій половині XX сторіччя соціальні функції стали основою функцій держави. У 50-х роках XX сторіччя цей процес набув широкого розголосу у багатьох зарубіжних країнах, що викликало зростання частки соціальних видатків у бюджеті і питомої ваги у ВВП.

У Великобританії у видатках на соціальні цілі 15% припадає на пенсії, 11% на допомогу особам з низькими доходами та по безробіттю, 13% на медичне обслуговування, 4% на всі інші витрати [4, с. 163].

В розвинутих країнах, питання соціальних стандартів є одним з ключових принципів гармонійного співіснування людини в економічній системі, де людина, її життя, здоров'я, безпека є механізмом реалізації вдалої соціально-економічної політики держави, забезпечення сталого розвитку економіки. Соціалізація економіки є ознакою європейськості і високого рівня життя громадян.

Миргородська Л.О. виділяє п'ять груп видатків державного бюджету країн з розвинутою ринковою економікою, куди входять: військові потреби, втручання в економіку; соціальні цілі; утримання державного апарату управління; надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються [4, с. 40]. За результатами проведеного дослідження, автор стверджує, що у провідних зарубіжних країнах від 20 до 35% військових видатків державного бюджету спрямовуються на прямі і непрямі видатки. До прямих видатків відносяться кошти на утримання НАТО, проведення навчань і утримання особового складу збройних сил, проведення наукових досліджень, виробництво новітніх наступальних стратегічних озброєнь. До непрямих видатків відносяться виплата репарацій, пенсії і допомога інвалідам війни та членам сімей загиблих воїнів. Найбільша частка бюджетних видатків у країнах з розвинутою економікою, а саме від 50 до 70% видатків бюджету йде на втручання в економіку. На соціальні цілі спрямовуються від 30 до 40% бюджетних асигнувань. Видатки на утримання державного апарату займають 4-5% усіх видатків. Крім того, в тих країнах, де формою державного правління є монархія, значна частка бюджетних коштів виділяється на утримання королівських родин [4, с. 40-42].

Як свідчить міжнародний досвід, зростання частки доходів і відповідно видатків, стало можливим завдяки державному регулюванню економіки (1914-1918 роки).

В період Першої світової війни, уряди закуповували сировину, матеріали, продовольство й розподіляли їх за військовими потребами. Згодом, коли війна закінчилась і припинилось втручання в економіку, наступила Велика депресія в США (1929-1933), а після Другої світової війни (1939-1945) знову посилились процеси державного регулювання економікою. З цього приводу, багато науковців вважає, що на процес державного втручання в економіку, вплинули рекомендації Дж.М. Кейнса, який розглядав бюджетні видатки, як важливий засіб регулювання соціальних та економічних відносин. В сучасних умовах, деякі дослідники допускають, що країни з розвинутими товарно-грошовими відносинами досягли 25% загальної суми видатків на втручання в економіку. На наш погляд, ці цифри можуть суттєво змінюватись, оскільки все залежить від фінансової спроможності бюджетів і необхідності державного втручання в економічні процеси.

Розвинені країни та країни з трансформаційною економікою, маючи в своєму арсеналі потужний фінансовий ресурс, направляють його на соціальний захист населення. Адже, бюджетні видатки стали потужним джерелом відтворення робочої сили, підвищення її вартості. Так, науково-технічний прогрес вплинув на збільшення видатків на освіту, охорону здоров'я, соціальний захист незахищених верств населення. В розвинених країнах, питома вага соціальних видатків суттєво зросла. Деякі дослідники зазначають, що у середині 50-х років XX століття цей показник виріс до 18%, 60-х 20%, 80-х 90-х 30-35%. Такої ж думки, хоча цифри дещо різняться, дотримується Миргородська Л.О., зокрема автор вважає, що питома вага бюджетних видатків з втручання в економіку зростала поступово, з 15-17% у середині 50-х до 20% у середині 60-х і 22-25% у 80-90 рр. XX століття [4, с. 41].

Між видатками бюджету і функціями держави існує тісний діалектичний взаємозв'язок, оскільки функції держави зумовлюють зростання бюджетних видатків, а обсяг видатків впливає на повноту виконання державою повноважень і тих завдань, які перед нею стоять на певному історичному етапі розвитку. Бюджетні видатки є інструментом регулювання соціально-економічного розвитку країни, їх економічна сутність проявляється у тих завданнях і результатах, які вони виконують і досягають в економічному, соціальному розвитку країни, змінами у структурі економіки, зростанні попиту, ВВП, забезпеченні добробуту громадян.

Видатки бюджету країни формуються виходячи з економічних принципів, завдань економічної політики, специфіки внутрішнього середовища. Історичні, ментальні особливості здійснення бюджетної політики, потенціал країни, міжбюджетні відносини, соціальна політика, специфіка прийняття бюджету, особливості здійснення бюджетного процесу, партійна структура, функціонування груп лоббістів, уявлення суспільства про блага є тими визначальними чинниками, які впливають на структуру і рівень видатків бюджету.

Розвинені та країни з трансформаційною економікою направляють бюджетні видатки не лише на соціальний захист населення, а також на розвиток економіки з метою збільшення податкової бази і відповідно зростання фінансового потенціалу. Крім того, розвинуті країни в сучасних умовах існування дбають і про свою безпеку.

Наприклад, у США на 2018 фінансовий рік на оборону виділено 700 млрд доларів, з яких 4,6 млрд дол. будуть виділені європейським союзникам по НАТО в рамках протидії російській загрозі, а також 350 млн доларів на безпеку в Україні. Бюджетом передбачено виділення 58 млн доларів США на розробку нової ракети середньої і меншої дальності(РСмД) [5].

Литва планує витрачати на армію більше 2% ВВП. У 2018 році Литва виділила 723,8 мільйони євро, що дорівнює 1,8% ВВП. З 2014 року, після того, як Росія анексувала український півострів Крим, Литва постійно нарощувала військовий бюджет. В 2013 році Вільнюс витрачав лише 1% ВВП на свою безпеку [6].

Видаткова частина бюджету Німеччини становить у 2018 році 337,5 мільярда євро, що на 2,6 відсотка більше, ніж у 2017 році. При цьому п'ятий рік поспіль бюджет Німеччини має бути бездефіцитним. Зростуть видатки на оборону, до близько 38,5 мільярда євро, а також на міністерство економіки, до 8,7 мільярда євро. Значне зростання у державному кошторисі у сфері культури, який має збільшитися майже на чверть, до 1,7 мільярда євро. Зокрема більше 75 мільярдів євро піде на виробництво кінофільмів. Видатки держави складені на чотири роки і мають зрости майже на шість відсотків, до 357 мільярдів євро. Передбачається також до кінця року утриматися від нових державних позик. Міністр фінансів ФРН Вольфганг Шойбле (Wolfgang Schauble) прогнозує «фінансову подушку» для нового уряду. Завдяки зростанню доходів бюджету протягом наступних трьох років можна буде розраховувати на додаткові кошти обсягом у 14,8 мільярда євро, завдяки чому можливо буде зокрема зниження податків [7].

Аналіз видатків бюджетів розвинутих країн та країн з трансформаційною економікою, свідчить, що їх бюджетні видатки спрямовуються на пріоритетні суспільні цілі. Наприклад, в Україні в силу економічних можливостей, показники формування видатків бюджетів значно скромніші, зокрема на оборону у 2018 році виділено 83,3 млрд грн., хоча Україна перебуває у стані військового конфлікту з Росією, проте це на 14,5 млрд або на 20,7 % більше ніж було передбачено у 2017 році.

Слід зазначити, що в умовах обмеженості бюджетних ресурсів основне завдання для держави, забезпечити фінансування передусім захищених статей, оскільки збільшити бюджетні видатки неможливо, тим паче забезпечувати бюджетні видатки щорічно на постійному рівні в однакових обсягах. Для таких країн, як Україна важливо посилити якість і ефективність бюджетного планування, впровадити середньо та довгострокове бюджетування, оптимізувати структуру видатків та підвищити ефективність використання бюджетних коштів.

В країнах з ринковою та трансформаційною економікою важлива роль у проведенні видаткової політики відводиться ефективності використання коштів. Так, в Канаді проведення бюджетної політики у сфері видатків орієнтоване на результат із застосуванням моделі з високим ступенем економічної ефективності. Запровадження концепції, яка ґрунтується на результативності видатків за принципом «ціна якість» стало домінуючим в країні. Це дає змогу включати до фінансування лише ті заходи, які мають пріоритетне значення для країни. Постійно здійснюється оцінка результативності виконання програм, ефективності використання коштів, переглядаються та координуються стратегічні цілі соціально-економічного розвитку країни. Такий підхід, докорінно змінив систему державного управління, підвищив рівень відповідальності посадових осіб, забезпечив якість надання соціальних послуг та суспільних благ.