Бюджетні видатки у країнах з розвинутою і трансформаційною економікою

Варто зазначити, що застосування середньо та довгострокового планування дає можливість забезпечити послідовність дій, планувати бюджетні видатки з урахуванням потреб учасників бюджетного процесу, координувати пріоритетні напрямки та узгоджувати їх із загальнодержавною економічною політикою.

Розвинені країни та країни з трансформаційною економікою, як правило знаходяться на піку економічного росту. Отже, мають фінансовий ресурс, який доволі часто використовують, як інструмент макроекономіч ної політики, впливаючи на структуру суспільного виробництва, зайнятість населення, рівень інфляції, цін, забезпечення сталого соціально-економічного розвитку.

Серед пріоритетних напрямків, питома вага бюджетних видатків спрямовується розвиненими країнами на різні інвестиційні проекти. З цього приводу Павлюк К.В. зазначає, надзвичайно важливою є інвестиційна діяльність держави і підтримка пріоритетних галузей економіки, зокрема структурної перебудови економіки [8, с. 149].

На думку Полозенка Д.В., людина є головною рушійною силою суспільства, і тому держава має забезпечувати зростання інвестицій безпосередньо на розвиток людиною свого потенціалу, на підготовку наукових кадрів, використовуючи різноманітні форми стимулювання інноваційної діяльності, зокрема, бюджетне фінансування, пільгове кредитування, різні види податкових преференцій [9, с. 17].

У деяких країнах Західної Європи, зокрема Португалії, Іспанії, Нідерландів бюджетні видатки у вигляді субсидій йдуть підприємцям на заохочення створення нових робочих місць, тим самим відбувається стимулювання зайнятості в країні. В деяких регіонах і районах, де є високий рівень безробіття, за допомогою бюджетних видатків перепрофільовуються підприємства та створюються нові, фінансуються різноманітні бюджетні програми підтримки безробітних, їх перенавчання і працевлаштування. На ці потреби та заходи виділяються значні обсяги субсидій з державного бюджету.

З метою структурної перебудови економіки окремим галузям промисловості надається вибіркова допомога у вигляді державних субсидій. Відомо, що значна частка бюджету Євросоюзу та окремо кожної із країн-члена, йде у вигляді субсидій на підтримку цілих галузей, наприклад сільського господарства. Субсидії спрямовуються на регулювання цінової політики на продукцію сільського господарства, сприяння розвитку фермерства, зокрема надаються кредити для закупівлі сільгосптехніки, будівництва теплиць, складських приміщень, закупівлю міндобрив тощо. Агропідприємства, які вирощують продукцію на експорт, отримують фінансову підтримку з бюджету країни, що є суттєвим запобіжним елементом захисту підприємств в умовах жорсткої світової конкуренції.

Як стверджує Павлюк К.В., бюджетні витрати у розвинених країнах зростають значно швидше ніж в інших і частка державних видатків може перевищувати 50% ВВП. Так, у 2005 році цей показник у Швеції становив 57,2%, Данії 54%, Франції 53,9%, Фінляндії 50,9%. Найнижча частка державних видатків у ВВП у 2005 році була у Кореї 30,9%, Ірландії 35,8%, Австралії 35,7%, США 36,6%, Японії 37,4%, Новій Зеландії 37,6% [8, с. 142]. В країнах з найнижчою часткою видатків у ВВП прогнозується її збільшення в найближчі роки.

Загалом, у країнах Європейського Союзу середнє значення частки державних видатків у валовому внутрішньому продукті країн за період 2006-2015 років, наприклад, на охорону здоров'я становило 7,0 відсотків, освіту 5,1 відсотка, соціальний захист і соціальне забезпечення 18,7 відсотка. За показниками фінансування людського розвитку, насамперед видатків бюджету на освіту, охорону здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення на душу населення Україна має значний розрив із європейськими країнами.

У розвинених країнах через відповідні бюджетні програми реалізуються соціальні проекти в освіті, в охороні здоров'я, соціальному забезпеченні. Наприклад, в США є близько 100 таких програм, у Великобританії декілька десятків. Хоча в цих країнах соціальні програми фінансуються, як за рахунок приватних осіб так і за рахунок бюджетних видатків. В зарубіжних країнах, як розвинених так і з трансформаційною економікою початкові класи в школах фінансуються, як за рахунок бюджетних видатків, так і за рахунок змішаного фінансування. В США та деяких інших країнах, школярі здобувають середню освіту переважно в приватних школах. За навчання в престижних університетах США (наприклад, Колумбійському, Гарвардському), батьки сплачують щорічно за своїх дітей від 25 до 35 тис. дол. США. В Німеччині у більшості навчальних закладів платне навчання, а виходячи з того, що у Японії частка приватних університетів становить більше 70%, що теж передбачає відповідне фінансування за рахунок коштів громадян.

В США діє страхова медицина і населення отримує медичну допомогу шляхом сплати страхових внесків. Державна допомога малозабезпеченим здійснюється за програмою «Medicare», що фінансується з федерального бюджету і програми «Medicaid», яка фінансується федеральним урядом і штатами. У Франції, Німеччині, Великобританії є державна служба охорони здоров'я, яка надає безкоштовну медичну допомогу населенню за рахунок бюджетних видатків. Але, громадяни в цих країнах, як у випадку з соціальним страхуванням здійснюють спеціальні внески на медичні цілі. В цих країнах, значна частка соціальних видатків здійснюється не з державного, а з місцевих бюджетів.

Не дивлячись на різні моделі «ринкової економіки» розвинених країн, в цих державах сформована система впливу на економічні процеси. Наприклад, в США вплив держави на економіку обмежений і ця модель відповідає «вільному ринку». В Австрії та Німеччині існує модель «соціального ринкового господарства». У Франції з її посиленим державним регулюванням існує модель, яку вчені називають «державний дирижизм». На противагу французам, в Японії, навпаки модель «корпоративного партнерства». Тобто, кожна країна виробила власну модель бюджетного регулювання економіки, забезпечення стабільності фінансової, економічної системи, формування умов та засобів для зростання добробуту громадян. Слід зазначити, що держава за всіх часів існування людства, завжди втручалась в економічні процеси. Особливо її роль проявилась тоді, коли стало зрозумілим, що ринковий механізм неспроможний забезпечити макроекономічну стабільність соціально-економічної системи. Це твердження закріпилось у багатьох вчених і практиків, після світової економічної кризи 1929-1933 років.

Сьогодні, питома вага бюджетних видатків США спрямовується на субсидії і кредити країнам, що розвиваються. Окрім економічних чинників ця допомога визначається політичними мотивами. Допомога включає кредитування на пільгових умовах, продаж зброї, безповоротна військова допомога у вигляді субсидій. Військова допомога США країнам, що розвивається значно перевищує асигнування на економічні та соціальні цілі.

Високорозвинені технологічні країни, зокрема: Японія, Тайвань, Південна Корея, Німеччина досягли значних успіхів в економіці, в тому числі за рахунок держави, її фінансової підтримки, через спрямування значних обсягів бюджетних видатків на сектори національної економіки. В цих країнах, бюджетні видатки приблизно 50-70% виділялись з бюджету не на споживання, а на науку. Наукові розробки дали можливість створити для кожної країни своє «економічне диво», здійснити структурну перебудову економіки, запровадити енергоощадні технології, ефективніше використовувати наявні природні, матеріальні, фінансові ресурси, сприяли підвищенню продуктивності праці.

Розвинені країни посилюють свою роль у розвитку власної економіки за рахунок використання новітніх знань, а країни, які не мають таких можливостей, перетворюються у сировинний придаток, стають джерелом постачання дешевої робочої сили [9, с. 16].

Таким чином, бюджетні видатки забезпечують реалізацію економічної та соціальної політики держави, формують основу для економічного зростання. Водночас, держава неспроможна забезпечити усі фінансові потреби економіки, потрібна допомога приватного сектору.

Синтезуючи теорії різних напрямків, течій та усвідомлюючи недостатню ефективність методів державного втручання, такі вчені, як Дж. Гелбрейт, Т Балог, П. Самуельсон та інші створили теорію державно монополістичного регулювання. В цій теорії, вони акцентували увагу на розподілі національного доходу з оптимальним довгостроковим співвідношенням між державним і приватним секторами. Аналогічне поєднання відображене в теорії кембриджської школи (Л. Пазінетті, Н. Калдор, Дж. Ітуелл, Дж. Робінсон та інші). Підходи цих вчених, деякою мірою відповідають реформістській теорії (Е. Жирарден) в основі якої лежить згладжування доходів податками.

Не дивлячись на різі теоретичні течії і наукові школи, які сьогодні збагатили економічну науку, все ж, роль держави у формуванні бюджетних видатків доволі значна.

Як зазначає Павлюк К.В., світовий досвід переконує, що з розвитком суспільних відносин роль держави у розподільчих процесах і регулювання економічного й соціального розвитку зростає, що позначається на зростанні бюджетних видатків [8, с. 138].

В процесі перебудови українського суспільства, на думку Лисяк Л.В., рівень державної участі в економіці встановлювався шляхом істотних змін, часто суб'єктивних. Ці зміни характеризували трансформацію функцій держави та відповідно моделі державного регулювання, її відмінності від низки індустріально розвинутих країн, у яких розвиток та удосконалення функцій держави відбувалися еволюційно, поступово [10, с. 52].

Якщо в Україні, за роки незалежності, ми спостерігали імпульсивні не достатньо обґрунтовані процеси розвитку, адже кожна нова урядова команда на власний розсуд визначала стратегію розвитку держави, в тому числі скеровування значної частки бюджетних видатків у ті чи інші напрямки. Водночас, у країнах західної цивілізації про слідковується чіткий, послідовний, незмінний курс в тій чи інші сфері. Тому, країни з розвинутою економікою вибудовували власний більш ефективний алгоритм державного регулювання та формування обсягу бюджетних видатків, які направляються на необхідні економічні, соціальні та інші суспільні потреби.

Висновки

Проведене дослідження засвідчило, що розвинуті країни та з трансформаційною економікою мають більший фінансовий ресурс зосереджений у видатках бюджету, який спрямовується ними на пріоритетні цілі соціально-економічного розвитку. Водночас, ці країни не розпорошують бюджетні кошти, а навпаки застосовують моделі і принципи, які забезпечують високу ефективність і результативність бюджетних видатків. Важливо оптимізувати структуру бюджетних видатків аби їх фінансова архітектоніка забезпечувала вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни. Тому, необхідно враховувати вплив на результативність економічних процесів, здійснювати оцінювання потреби в коштах за кожним заходом та напрямом, взаємоузгоджувати необхідні фінансові ресурси із завданнями і темпами економічного зростання.

Доцільно продовжувати дослідження в цій царині, що пов'язано з нагальною потребою постійного розвитку і удосконалення бюджетного механізму, його вчасного і адекватного реагування на внутрішні і зовнішні виклики та підвищувати ефективність бюджетних видатків.

Література

1. Державне фінансове регулювання економічних перетворень: монографія / І.Я. Чугунов, А.В. Павелко, Т.В. Канєва, та ін.; за заг. ред. А.А. Мазаракі. К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2015. 376 с.

2. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової думки /Пер. з нім., ред. В.В. Федосова. К.: Либідь, 2000. 654 с.

3. Клець Л.Є. Бюджетний менеджмент. Навчальний посібник. К.: Центр учбової літератури, 2007. 640 с.

4. Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: навчальний посібник. К.: Центр учбової літератури, 2008. 320 с.

5. Трамп Д. схвалив оборонний бюджет США на 2018рік. URL: https://ukr.segodnya.ua/world/usa/tramp-odobril oboronnyy-byudzhet-ssha-na-2018-god-1098120.html

6. Литва вирішила витрачати на армію більше 2% ВВП Rzeczpospolita URL: https://dt.ua/WORLD/litva virishila-vitrachati-na-armiyu-bilshe-2-vvp-rzeczpospolita-234872_.html

7. Уряд ФРН схвалив проект держбюджету-2018. URL: http://www.dw.com/uk/уряд-фрн-схвалив-проект держбюджету-2018^-39460979.

8. Павлюк К.В. Бюджет і бюджетний процес в умовах транзитивної економіки України: Монографія. К.: НДФІ, 2006. 584 с.

9. Полозенко Д.В. Видатки бюджету на розвиток людського капіталу. Фінанси України. 2006. №4. С. 15-23.

10. Лисяк Л.В. Бюджетна політика у системі державного регулювання соціально-економічного розвитку України: [моногр.]. К.: ДННУАФУ, 2009. 600 с.

Размещено на Allbest.ru