Облік розрахунків за податками і платежами

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

З навчальної дисципліни «Фінансовий облік»

на тему: «Облік розрахунків за податками і платежами»



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗА ПОДАТКАМИ Й ПЛАТЕЖАМИ

1.1 Поняття, сутність та класифікація податків та платежів до бюджету

1.2 Нормативне регулювання обліку розрахунків по податкам і платежам

Розділ 2. Аналіз та оцінка ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗА ПОДАТКАМИ Й ПЛАТЕЖАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Облік податку на прибуток

2.3 Облік податку з доходів фізичних осіб

2.4 Облік єдиного соціального внеску

2.5 Облік ПДВ

2.6 Облік плати за землю

2.7 Облік рентної плати за спеціальне використання водних ресурсів

2.8 Облік податку на нерухоме майно

Розділ 3. АНАЛІЗ І АУДИТ РОЗРАХУНКІВ ІЗ БЮДЖЕТОМ ТА НАПРЯМИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ

3.1 Аналіз розрахунків з бюджетом

3.2 Облік і аудит розрахунків з бюджетом та шляхи його удосконалення

Висновки

Список використаних джерел

податок платіж бюджет аудит



ВСТУП

Актуальність теми. В період побудови ринкової моделі економіки відбуваються радикальні зміни в системі бухгалтерського обліку з метою одержання достовірної інформації для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Тому наукове дослідження окремих напрямів реформування системи обліку є одним із найважливіших завдань науки і практики на сучасному етапі економічного розвитку держави.

Актуальність цього питання посилюється ще й тим, що в сучасних умовах здійснюється адаптація існуючої системи обліку та контролю до міжнародних стандартів, впроваджуються у практику нові підходи і методики організації обліку ресурсів суб'єктів господарювання й контролю за їхнім використанням, підвищується роль обліку в управлінні виробництвом. Зростання ролі бухгалтерського обліку у розв'язанні економічних проблем на сучасному етапі розвитку економіки України зумовлює необхідність удосконалення обліку взаєморозрахунків з бюджетом держави в процесі формування й використання фінансових ресурсів підприємницьких структур. Чітка і прозора побудова обліку підвищує його роль як основного засобу контролю за ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства. Облік розрахунків платників податків з бюджетами різних рівнів останнім часом піддаються критиці як з боку керівників господарських структур, так і з боку податкової адміністрації. У наукових і практичних публікаціях по-різному трактуються існуючі методи обліку розрахунків із фінансовими органами держави, визначення кінцевих фінансових результатів і податкових зобов'язань.

Метою курсової роботи є всебічний розгляд економічних і організаційних засад обліку розрахунків підприємства за податками і платежами.

Об'єктом дослідження у роботі є процес обліку розрахунків за податками і платежами.

Предметом дослідження є: сукупність теоретико-методичних і практичних аспектів обліку розрахунків за податками і платежами.

Інформаційною базою дослідження у роботі є закони та інші урядові нормативні документи з питань економічної політики, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, статистичні матеріали, планова та звітна інформація підприємства ТзОВ «Кам'янець-Подільський птахокомбінат».

Під податками слід розуміти обов'язкові внески, які здійснюють платники у порядку і на умовах, що визначаються законодавством України.

У роботі передбачається висвітлити такі питання, як економічна сутність податків та їх класифікація, облік розрахунків за податками, звітність по податках, зборах і платежах.

Обсяг і структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 92 найменування. Загальний обсяг роботи становить 67 сторінок, в тому числі основна частина 60 сторінок, містить 9 таблиць, 5 рисунків та 9 формул.



Розділ 1. Теоретичні основи ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗА ПОДАТКАМИ Й ПЛАТЕЖАМИ

1.1 Поняття, сутність та класифікація податків та платежів до бюджету

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Податки і збори - це обов'язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами.

Порядок нарахування та сплати загальнодержавних податків регулюється відповідним податковим законодавством України, а місцевих податків і зборів - рішенням органів місцевого самоврядування. Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, які є доходом бюджету, призначено рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами".

Податки як економічна категорія -- це обов'язкові (примусові) платежі, що вносяться до державного (місцевих) бюджетів юридичними та фізичними особами.

Податки є формою відчуження державою частини їх доходів.

Сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів, встановлених законом, принципи та механізм їх стягнення утворюють податкову систему.

Основними елементами системи оподаткування є:

Суб'єкт оподаткування (платник податків) -- це юридичні та фізичні особи як власники доходів, майна, споживачі товарів та послуг.

Об'єкт оподаткування -- це те, з чого стягуються податки (податкова база).

Джерело оподаткування -- дохід платника податку. Джерело та об'єкт оподаткування взаємопов'язані, оскільки дохід та майно, які оподатковуються становлять джерело оподаткування.

Податкова ставка (норма оподаткування) -- законодавчо встановлений розмір податку на одиницю джерела оподаткування. Це відношення вилученої частини доходу до загальної його суми.

Так, якщо розмір податкової ставки становить 20% на дохід в сумі 200 грн., то це означає, що 40 грн. отримує держава, а 160 грн. -- власник доходу.

Податкові пільги -- повне або часткове звільнення від сплати податків. До їх числа належать: неоподатковуваний мінімум доходу, податковий кредит, прискорена амортизація основного капіталу та інші[2].

Залежність між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету ілюструє крива Лаффера (рис. 1.1).

Крива Лаффера визначає таку ставку оподаткування, за якої податкові надходження до бюджету досягають максимального значення (точка N).

Рис. 1.1. Крива Лаффера

На перший погляд здається, що чим вище ставка оподаткування, тим більше будуть надходження до бюджету, але до певної межі. Якщо ж ставка оподаткування перевищує оптимальний розмір (приблизно третина доходу), то надходження до бюджету починають зменшуватися. При податковій ставці 100% державний бюджет не отримуватиме доходів, оскільки бажаючих працювати і вести бізнес безоплатно немає.

Роль податків, як важливого інструменту макроекономічного регулювання, проявляється в їх функціях:

1.Фіскальна -- це вилучення частини доходів юридичних і фізичних осіб для формування доходів бюджетів всіх рівнів.

2.Регулююча -- оперуючи податковими ставками, податковими пільгами та санкціями, держава має можливість стимулювати або обмежувати ділову та інвестиційну активність, економічне зростання, регулювати рівні інфляції та безробіття.

3.Розподільча -- акумулюючи в бюджетах податкові надходження, держава перерозподіляє їх для фінансування бюджетних видатків[2].

В залежності від розміру та характеру оподаткування податки поділяються на прогресивні, пропорційні та регресивні.

Податок є прогресивним, якщо його середня ставка підвищується із зростанням доходу. Отже, зростання доходу веде до збільшення частки, яку становить сума податку, а також до зростання абсолютної величини податку.

Регресивний податок -- це податок, середня ставка якого знижується із зростанням доходу. Такий податок дорівнює все меншій і меншій частині вилучення доходу при збільшенні останнього. Регресивний податок може приносити більшу абсолютну суму, а може і не призводити до зростання абсолютної величини податку при збільшенні доходу. Пропорційний податок передбачає, що середня ставка оподаткування залишається незмінною незалежно від розмірів доходу.

В залежності від об'єктів та механізму оподаткування податки поділяються на прямі та непрямі.

Прямі податки встановлюються на доходи юридичних та фізичних осіб та на власність (майно).

До них належать: податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, а також земельний податок, на будівлі, спадщину та дарування, з власників транспортних засобів та інші.

Механізм стягнення прямий, неприхований.

Непрямі податки -- це податки на споживання. Вони включаються в ціни товарів та послуг, є частиною ціни. Ставки непрямих податків прямо впливають на величину ціни, фактично -- це надбавка до ціни (тарифу).

Через ціни ці податки перекладаються на споживачів товарів та послуг, які є кінцевими платниками непрямих податків. Механізм їх стягнення -- прихований (в цінах).

Основним недоліком непрямих податків є те, що їх ставки не залежать і не враховують доходи платників.

Податкова система вважається тим прогресивнішою, чим меншу частку в доходах бюджетів становлять непрямі податки.

Слід зазначити, що населення України витримує надмірний податковий тиск, оскільки крім прямих податків та відрахувань в соціальні фонди воно сплачує понад 70% непрямих податків через ціни на товари та послуги.

Крім того, населення сплачує інфляційний податок в результаті зростання цін на товари та послуги, що веде до зниження реальних доходів більшої частини українських громадян.

Основними видами непрямих податків є акцизи, мито та фіскальні монополії.

Акцизи -- це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до цін на товари та тарифи на послуги. Акцизи поділяються на універсальні та специфічні.

Універсальні акцизи -- стягуються за єдиними (пропорційними) ставками на всі групи товарів та послуг. До них належать податок на додану вартість, податок з обороту та податок з продаж. ПДВ оподатковується новостворена вартість на кожному етапі виробництва товарів, робіт, послуг. Податок з продаж встановлюється як відсоткова надбавка до роздрібної ціни товарів і сплачується покупцями в момент купівлі товару. Податок з обороту в даний час в Україні не застосовується.

Специфічні (індивідуальні) акцизи встановлюються диференційовано на окремі види товарів. До них належать акцизний збір та мито.

Акцизний збір -- це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включається до їх ціни. Ставки акцизного збору встановлюються диференційовано у відсотках до оптових (відпускних) цін виробників. Перелік підакцизних товарів та їх ставки затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Мито -- встановлюється відповідно до ставок митного тарифу при ввезенні та вивезенні товарів через кордон даної країни або за транспортування іноземних товарів через територію країни транзитом.

З специфічними акцизами пов'язано поняття державної фіскальної монополії як засобу залучення податків до державного бюджету. Об'єктами оподаткування традиційно є сіль, алкогольні та тютюнові вироби, бензин, ювелірні вироби із золота і срібла та інші.

В залежності від того, до бюджету якого рівня зараховуються податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні -- встановлюються державою і повністю або частково зараховуються до державного бюджету.

Місцеві -- встановлюються місцевими органами влади і зараховуються до місцевого бюджетів по місцю стягування податків. До них, зокрема, належать: ринковий збір, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, збір за паркування автомобілів, податок з реклами та ін.

Крім власне податків, для юридичних і фізичних осіб встановлені обов'язкові платежі до централізованих позабюджетних фондів соціального страхування: Пенсійного фонду, фонду зайнятості, фонду соціального страхування. Ці платежі здійснюються по встановленим нормативам у відсотках до фонду оплати праці підприємств і організацій та заробітної плати їх працівників.

Названі нарахування на фонд оплати праці фактично мають податковий характер. Підприємства відносять їх на собівартість і ціну товарів, робіт, послуг, а через ціни вони перекладаються на споживачів.

Первинними документами для нарахування податків є розрахунки бухгалтерії, з розрахунків з ПДВ - податкові накладні (зразок 22.1), а для нарахування митних платежів - вантажна митна декларація. Перерахування податків та обов'язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень. Крім того, про сплату податків можуть свідчити виписки банку.

Відповідно до чинного податкового законодавства у складі розрахунків за податками відображаються розрахунки як за загальнодержавними податками (ПДВ, акцизним збором, податком на прибуток, прибутковим податком з громадян, платою за землю, податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, митом, єдиним податком, фіксованим сільськогосподарським податком тощо), так і місцевими (комунальним податком і податком з реклами). Особливим видом розрахунків є податкові зобов'язання та податковий кредит. Ці розрахунки призначені для забезпечення обліку податкових зобов'язань з ПДВ, що виникають при отриманні передплати, та податкового кредиту, право на який з'являється при оплаті без отримання товарів.

Сума прибутку, яка підлягає оподаткуванню за даними податкових розрахунків, як правило, не збігається з сумою прибутку, отриманого за даними фінансового обліку. Загальну характеристику П(С)БО 17 "Податок на прибуток", що регулює питання нарахування та відображення в обліку податку на прибуток[1].

У бухгалтерському обліку операції з нарахування та сплати податку на прибуток відбиваються таким чином:

- нарахування: Д-т. рах. 981 «Податки на прибуток від звичайної діяльності», К-т. рах. 641 «Розрахунки за податками»;

- перерахування: Д-т. рах. 641 «Розрахунки за податками», К-т. рах.311 «Поточні рахунки в національній валюті».

У бухгалтерському обліку операції з нарахування та сплати податку на додану вартість відбиваються таким чином:

- нарахування: Д-т. рах. 701 «Доход від реалізації готової продукції», К-т. рах. 641 «Розрахунки за податками» / ПДВ;

- перерахування: Д-т. рах. 641 «Розрахунки за податками»/ ПДВ, К-т. рах. 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Типові проводки з обліку розрахунків за податками й платежами наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Бухгалтерський облік розрахунків за податками й платежами

№	Зміст операції	Дт	Кт
1	Придбано виробничі запаси	201	631
2	відображено ПДВ, зазначено у податковій накладній постачальника	641	631
3	Погашено заборгованість перед постачальником	631	311
4	Відображено витрати на проектні, будівельно-монтажні роботи за рахунками підрядчиків, проектних організацій	15	63
5	відображено суму ПДВ в рахунках підрядчиків і проектних організацій	44	63
6	Отримано товари від постачальника	281	631
7	нараховано податковий кредит з ПДВ	641	631
8	Погашено заборгованість перед постачальником	631	311
9	Відвантажено товар покупцю	361	702
10	Нараховані податкові зобов'язання з ПДВ	702	641
11	Списано чистий дохід	702	791
12	Списано реалізований товар	902	281
13	Враховано собівартість реалізованого товару у складі фінансового результату	791	902
14	Списано адміністративні витрати	791	92
15	Списано витрати на збут	791	93
16	Отримано оплата від покупця	311	361
17	Нараховано збір на розвиток виноградництва, садівництва та хмелярства	54	642

На субрахунку 644 «Податковий кредит» ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання. Датою виникнення податкового кредиту вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплаті товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - у випадку розрахунку з використанням кредитних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, яка підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для одержання права на податковий кредит є податкова накладна, а у випадку введення (імпортування) товарів таким документом вважається належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату ПДВ.

На балансовому, пасивному рахунку 68 «Розрахунки за іншими операціями» ведеться облік джерел засобів за операціями, які не можуть бути відбиті на рахунках 63 - 67.

Рахунок 68 має такі субрахунки:

681 «Розрахунки за авансами одержаними» - облік одержаних авансів під поставку матеріальних цінностей, суми попередньої оплати покупцям і замовникам рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи;

682 «Внутрішні розрахунки» - облік поточних розрахунків з дочірніми підприємствами;

683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» - облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей; реалізацією продукції, робіт, послуг; передачею витрат загально- управлінської діяльності тощо;

684 «Розрахунки за зараховуваними відсотками» ведеться облік з:

- використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

- використання майна, отриманого в користування за орендою та лізингом;

- іншими операціями.

685 «Розрахунки з іншими кредиторами» - облік операції з різними організаціями за операціями некомерційного характеру, з наймачами квартир, з орендарями нежитлових приміщень, з батьками дітей за відвідування дитячих закладів та за інші операції.

Господарські операції з обліку розрахунків за іншими операціями наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Бухгалтерські проводки з обліку розрахунків за іншими операціями

№	Зміст операції	Дт	Кт
На материнському підприємстві
1	Відвантажено товар дочірньому підприємству	377	702
2	Відображено податкові зобов'язання в сумі ПДВ	702	641
3	Списано фактичну собівартість реалізованого товару	902	281
4	Відображено фінансовий результат від реалізації	791	902
		702	791
5	Отримано оплату за відвантажений товар	311	377
Дочірнє підприємство
6	Оприбутковано товар, який надійшов від материнського підприємства	281	631
7	Відображено суму ПДВ	641	631
8	Перераховано оплату за отриманий товар	631	311

Нарахування і сплата будь-якого виду податку чи збору (обов'язкового платежу) припускають здійснення належним чином обліку і розрахунку, результати яких відображаються у відповідній формі податкової звітності.

Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. Податкову звітність може здійснювати як платник податку самостійно, так і його представник або податковий агент.

На платника податку покладається обов'язок з податкової звітності у разі, якщо відповідним податковим законом на нього покладено обов'язок зі сплати податку. Наприклад, усі фізичні особи згідно зі ст. 162 розділу IV «Податкового кодексу України» зобов'язані сплачувати прибутковий податок.

Платник податків може не надавати податковому органу податкову звітність, якщо:

1) звітність про виконання податкового обов'язку надає податковий агент;

2) платник податків входить до складу консолідованої групи платників по податках, звітність за якими надається головним підприємством.

Податкова звітність реалізується шляхом подання платником податку податкової документації, тобто документів, що містять відомості про обчислення і сплату податку. При цьому слід розрізняти податкову і фінансову звітність. Під фінансовою звітністю розуміють бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансово-господарський стан і результати діяльності господарюючого суб'єкта за звітний період. Фінансова звітність відповідно до законодавства має дві форми: баланс і звіт про фінансові результати.

Здійснення фінансової звітності регулюється Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. із змінами, внесеними згідно із законом N 2164-VIII ( 2164-19 ) від 05.10.2017, ВВР, 2017, N 44, ст.397, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р., якою затверджений Порядок подання фінансової звітності й іншими нормативними актами. Податкова звітність -- це вужче поняття, яке містить винятково питання з оподаткування. У податковій документації фіксується саме процес нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Особливістю податкової документації є те, що в її складі немає спеціалізованих «податкових» первинних документів, оскільки підставою для ведення податкового обліку є, як правило, первинні бухгалтерсько-облікові документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Виходячи з цього, інші відомості не можуть бути предметом податкової документації і податкові органи не мають права вимагати від платника податків подання відомостей, не передбачених законодавством про оподаткування, або подання податкової документації до настання термінів звітності.

Податкову звітність подають до податкових органів за підсумками звітного періоду у встановлений законодавством строк. Терміни здійснення податкової звітності встановлюються по кожному податку окремо. Першим днем подання податкової звітності вважають день, що йде за днем закінчення звітного податкового періоду. Якщо останній день подання податкової звітності є вихідним або святковим, то днем подання звітності вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день. Граничні терміни подання податкової звітності можуть бути продовжені за правилами і на підставах, передбачених податковим законодавством.

Реалізуючи обов'язок з податкової звітності, платник податків подає в податкові органи такі види податкових документів, в яких зафіксовано обчислення податку і визначено суму, що підлягає сплаті¹:

1. Розрахунково-звітну документацію -- документи, в яких фіксуються податкові розрахунки і суми податків. По кожному податку існує єдиний податковий документ, в якому платник розраховує суму податку, що підлягає сплаті, і який подає платник податків до податкового органу у встановлений законодавством термін. Такі документи містять відомості про строки, базу оподаткування, податкові пільги, розміри податкового окладу, причому називатися вони можуть по-різному: декларація, розрахунок, звіт тощо.

Прикладом розрахунково-звітної документації може бути декларація про прибуток підприємства, обов'язок надання якої закріплений розділом ІІІ Податкового кодексу України, а форма і порядок її складання затверджені наказом Міністерства фінансів України №897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств»;

2. Супутню (чи довідкову) документацію -- документи, які містять довідкову інформацію, що деталізує дані для обчислення податків і розшифровує чи обґрунтовує податкові розрахунки. Така документація поділяється на:

а) документи, необхідні для обчислення податків, наприклад, звіт про результати діяльності виконавця довгострокових договорів (контрактів).

б) документи довідкового характеру, які безпосередньо не впливають на обчислення сум податків, приміром, розрахунок--повідомлення розподілу консолідованого податку між юридичною особою та філіями.

3. Облікову документацію -- це документи, що являють собою зведені форми податкового обліку. Первинні документи бухгалтерського обліку, які накопичуються і систематизуються в податковому обліку, підлягають узагальненню за певний податковий період. Після цього на підставі цих уже згрупованих документів визначається сума податків, що підлягає внесенню у відповідні фонди. Прикладом такого виду податкової документації є Книга обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва -- юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

4. Податкові повідомлення -- документи, які направляють податкові органи платникам. Вони містять відомості про терміни та суми податку, що підлягає сплаті. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» суму податку, зазначену в податковому повідомленні, яка підлягає сплаті, обчислює не самостійно платник податків, а податковий орган. Податкові повідомлення у колишньому СРСР вперше з'явилися 1934 року, коли було змінено так звані окладні листи по сільськогосподарському податку. За своєю суттю вони є офіційним повідомленням податкових органів про необхідність внесення платником податків відповідної суми податку у визначений термін.

Найпоширенішою формою реалізації податкової звітності є надання відомостей з метою оподаткування письмово на бланках, які видають безкоштовно податкові органи. У спеціально передбачених законодавством випадках таку інформацію можна подавати в електронному вигляді на дискеті чи іншому носії, що допускає комп'ютерну обробку.

На практиці найчастіше податкова звітність полягає у поданні податкової декларації. Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»¹, податковою декларацією є документ, який подає платник податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і сплата податку чи збору (обов'язкового платежу). Виходячи з цього, будь-який документ, що подається до податкового органу і призначений для нарахування та сплати обов'язкових платежів у певні фонди, є декларацією незалежно від того, яку назву має такий документ: розрахунок, довідка, звіт тощо. Отже, податкова декларація має характер податкового розрахунку, відповідно до якого платник податків самостійно обчислює суму податку і несе обов'язок щодо своєчасної його сплати.

Традиційно податкова декларація як форма податкової звітності відповідає такому порядку сплати податку, за якого обов'язок з його сплати покладається безпосередньо на платника. Податкову декларацію подають до податкового органу за місцем обліку платника у двох примірниках, один з яких повертається платнику з позначкою посадової особи податкового органу про дату її прийняття. Підпис посадової особи має бути засвідчений. Податкові декларації приймають контролюючі органи без попередньої перевірки зазначених у них даних. Форму податкової декларації (розрахунку) встановлює центральний (керівний) орган контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. Затверджені форми податкових декларацій мають нормативно-правовий характер, що означає обов'язковість їх дотримання як для платника податків, так і для податкових органів.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю -- протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу чи календарному півріччю -- протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року -- протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податків на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) -- до 1 квітня року, наступного за звітним.

Граничні терміни подання податкової декларації можуть бути продовжені за рішенням керівника податкового органу (чи його заступника) за письмовим запитом платника податків лише у випадках, якщо такий платник податків протягом за1 значених строків:

1) перебував за межами України;

2) був у плаванні на морських судах за межами України у складі команди (екіпажу) таких суден;

3) перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

4) мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;

5) був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.

Продовження граничних строків подання податкових декларацій здійснюється у разі, якщо фізична особа--платник податків чи посадові особи юридичної особи--платника податків не мали можливості у встановлений термін виконати податкові обов'язки і скористатися податковими правами (при чому власник такої юридичної особи має бути позбавлений можливості призначити інших посадових осіб для виконання цього обов'язку). Для продовження таких строків платник подає письмову заяву в довільній формі протягом 30 днів, наступних за днем закінчення вищевказаних обставин.

Встановлення форм або методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг або інших елементів податкових баз, які раніше були відбиті у податкових деклараціях чи розрахунках з окремих податків або зборів (обов'язкових платежів), не дозволяється, якщо інше не встановлено законами з питань оподаткування.

Платник податків має право вибрати один з таких порядків подання податкової декларації:

а) особисто (з відміткою про дату подання на копії декларації);

б) пересиланням (датою подання декларації вважатимуть дату відправлення рекомендованого листа). У такому разі платник податків повинен не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації надіслати її на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України. Зазначимо, що у разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового зв'язку в порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації;

в) в електронному вигляді, що означає: податковий орган зобов'язаний прийняти податкову звітність за дотримання відповідних умов. Наприклад, згідно з п. 4.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» податкову звітність може бути подано за добровільним рішенням платника податків податковому органу в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації або податкові розрахунки), встановлені податковим органом, повинні відповідати нормам і змісту певного податку або збору. Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, яка встановлена податковим органом, збільшує або зменшує суму податку всупереч нормам закону щодо цього обов'язкового платежу. Такий звіт за іншою формою подається разом з поясненням мотивів його складання.

Податковий орган зобов'язаний прийняти декларацію, при цьому факт прийняття цього документу засвідчується поміткою на копії декларації. Цей момент є особливо важливим, оскільки виконання обов'язку щодо податкової звітності має чітко визначені часові межі, і платник повинен подати податкову декларацію у встановлений законодавством строк. Податкова декларація містить такі обов'язкові відомості:

1) ідентифікаційний код платника податку;

2) повне найменування платника податку, відомості про його місцезнаходження або місце проживання;

3) період, за який подається декларація, чи дата, за станом на яку подається декларація;

4) дату подання до податкового органу податкової декларації;

5) розмір бази оподаткування;

6) суму і розмір витрат і пільг;

7) суму, що не оподатковується податком;

8) ставку оподаткування;

9) суму податку, що підлягає сплаті.

Декларацію підписує платник податків або його представник у межах своїх повноважень.

Податкову декларацію подає платник податків щодо кожного податку окремо за місцем його обліку у встановлений строк. Наприклад, обов'язок подання декларації щодо податку на додану вартість закріплено у ст. 180 Розділу V «Податкового кодексу України». Форма і порядок заповнення цього документу затверджені наказом Міністерства фінансів від 02.10.2015 р. № 859 (у редакції наказу Мінфіну від 06.06.2017 р. № 556). Декларація з ПДВ (як повна, так і скорочена) складається з вступної частини і чотирьох розділів, причому платник заповнює тільки вступну частину і перші три розділи, а четвертий розділ заповнює податковий інспектор лише в оригіналі податкової декларації, який залишається в податковому органі. При поданні декларації з ПДВ до податкового органу платник також зобов'язаний надати всі необхідні додатки (довідки) до неї, наприклад, розрахунок експортного відшкодування, розрахунок коригування сум ПДВ тощо.

Подання розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків у Фонд загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття регулюється п. 6.7 Інструкції про порядок обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття й обліку їх надходження у Фонд загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття, що затверджена наказом Міністерства праці і соціальної політики України зі змінами від 6 лютого 2009 р.. Такий розрахунок складається з чотирьох розділів, де фіксуються суми фактичних витрат на оплату праці найманих робітників за звітний період, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інші виплати, які закріплені Законом України «Про оплату праці» і підлягають оподаткуванню.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», громадяни, крім тих, які одержували доходи тільки за місцем основної роботи, зобов'язані до 1 березня наступного року подати до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу, отриманого як за основним, так і за неосновним місцем роботи. Така декларація складається з чотирьох розділів.

Розділ 1 декларації містить відомості про всі види доходів, отриманих протягом звітного календарного року, про суми витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, а також суми утриманого прибуткового податку за місцем одержання доходу чи сплаченого авансом за розрахунками податкових органів. Відомості щодо отриманих доходів записуються у відповідну таблицю цього розділу декларації залежно від їх виду і місця одержання.

Розділ 2 декларації містить відомості про суми додаткових зменшень (пільг), на виключення яких із сукупного оподаткованого доходу має право особа, що подає декларацію. Право на проведення певних зменшень сукупного оподаткованого доходу (право на пільгу) має бути підтверджено відповідними документами.

У розділі 3 декларації вказуються відомості про фактичний річний сукупний дохід, що підлягає оподаткуванню (з якого нараховується прибутковий податок), а також повідомляється про суму доходу, яку передбачає одержати платник податку в наступному році.

У розділі 4 декларації вказуються відомості про власність і земельні ділянки, які є об'єктами оподаткування іншими податками (податок з власників транспортних засобів, плата за землю).

Платник податків не несе обов'язку щодо подання податкової декларації, якщо обов'язок з обчислення і сплати податків або зборів покладається на податковий орган, податкового агента або податкового представника.

Якщо платник податків після подання податкової декларації за минулі звітні періоди до податкового органу самостійно знайшов будь-яку помилку чи описку, що могло вплинути або вплинуло на визначення суми податку як у бік завищення, так і заниження, то він має право подати нову податкову декларацію з виправленими показниками разом із заявою про це. Дата подання нової (уточненої) податкової декларації має бути належним чином зафіксована, оскільки цей момент визначає механізм застосування певних санкцій. Виявлення невідповідності відомостей, зазначених у декларації, в ході податкової перевірки позбавляє платника податків права на подання уточненої (виправленої) декларації. Виходячи з викладеного, податковою декларацією вважається документ податкової звітності, який подає платник податків у формі заяви, з зазначенням у ньому відомостей про отримані ним за звітний період доходи і понесені витрати, майно, що є в його власності (має бути оподатковано), та інших відомостей, визначених податковим законодавством. Розрізняють дві форми податкових декларацій.

1.Майнова декларація-- відомості, надані фізичною особою про перелік майна, що є в його власності (у тому числі й коштів), чи майна, яке може бути джерелом доходів, які формують об'єкти оподаткування.

2.Спеціальна декларація-- відомості, що надані фізичною особою за вимогою податкового органу, складені за установленою формою, містять інформацію про джерела і розміри коштів, витрачених на придбання певного майна.

Несвоєчасне подання податкової декларації до податкового органу тягне за собою застосування фінансових санкцій, а саме: накладення штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне неподання або затримку, і як доповнення до цього накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку за кожний повний або неповний місяць затрим1 ки податкової декларації, але не більше 50 відсотків суми нарахованого податку і не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Окрім того, у разі неподання чи несвоєчас1 ного подання податкової декларації платником, з першого робочого дня, наступного за граничним строком її подання, у податкового органу виникає право на податкову заставу, і податковий орган самостійно нараховує суму податку, що має бути сплачено [3].



1.2 Нормативно-правове регулювання обліку розрахунків по податкам і платежам

В умовах існування незалежної української держави її розвиток та зміцнення нерозривно пов'язуються з реформуванням системи оподаткування та системи публічних доходів країни в цілому, удосконаленням їх правового регулювання та досягненням ним відповідності сучасним тенденціям правового розвитку та міжнародним стандартам у цій сфері.

Нормативно правова база ведення обліку може бути класифікована як внутрішня та зовнішня. Зовнішня нормативна база представлена у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Основні закони які використовуються при при веденні обліку податків та платежів: закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», «Податковий кодекс», «Про єдиний соціальний внесок», «Кодекс законів про працю», П(С)БО 11 «Зобов'язання», НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», тощо(табл.1.3).

Таблиця 1.3 Нормативно-правове забезпечення обліку нарахування та сплати податків на підприємстві

№	Документ	Зміст документа	Сфера використання
1	Конституція України (основний закон). Прийнята ВР України від 28.06.1996 р.	Проголошені правові засади суб'єктів підприємницької діяльності а також діяльності громадян	Забезпечення діяльності підприємств
2	Господарський кодекс України (із змінами та доповненнями) від 16 січня 2003 року №436-IV	Господарський кодекс України встановлює правові основи господарської діяльності, яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.	Регулювання господарської діяльності (господарювання).
3	Цивільний кодекс України (із змінами і доповненнями) від 16 січня 2003 р №435-IV	Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні.	Захист особистих немайнових та майнових відносин
4	Податковий кодекс України (із змінами та доповненнями) від 2 грудня 2010 року №2756 - VI.	Податковий кодекс регулює відносини що виникають і сфері справляння податків і зборів в Україні.	Регулюються усі сфери діяльності держави, особливо суб'єктів господарювання.
5	Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) від 16.07.99 р. №996-XIV.	Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні	Використовується при складанні фінансової звітності і інших документів що подаються до державних установ.
6	Кабінет Міністрів України Постанова «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16 лютого 2011 р. N 106	Установити, що перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету	Використовується бухгалтерами при веденні податкового обліку.

Відповідно до п.119.2 ст.119 Податкового кодексу неподання, подання з порушенням в установлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків суми отриманого з них податку тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 510 грн. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020грн. [25].

Внутрішня нормативна база - облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні, розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкції тощо).

Для ефективного здійснення контролю необхідно знати яку використовувати нормативно-правову базу в процесі перевірки, слідкувати за її змінами та доповненнями з метою запобігання порушення законодавства.

В цілому, ефективність аудиту податків та обов'язкових платежів багато в чому залежить від методичної якості законів. Чим складніше, заплутаніше, суперечливіше буде законодавство, тим важче здійснювати контроль. У цьому плані прийняття законів прямої дії повинне сприяти підвищенню ефективності контролю.



РОЗДІЛ 2. Аналіз та оцінка ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗА ПОДАТКАМИ Й ПЛАТЕЖАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський птахокомбінат" знаходиться у місті Кам`янець-Подільському на вулиці Привокзальній 8, Хмельницької області, у центральній частині Волинської місцевості з двох сторін річки Смотрич (притока Дніпра) на 52 градуса північної широти. Висота над рівнем моря складає 396 м, характер місцевості - хвиляста рівнина. Раніше ТзОВ "Кам'янець-Подільський птахокомбінат" існувало як підрозділ Кам'янець-Подільського "М`ясокомбінату" i зосереджувалось на виробництві та переробці курячого м`яса та яєць. При цьому основною продукцією були меланж та яєчний порошок. Потужності підприємства були також досить значні, про це свідчить переробка 1 млн. шт. яєць на добу.

Статутом товариства передбачено, що його учасниками надалі можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Підприємство створене відповідно до Господарського кодексу та інших нормативних документів України.

ТзОВ "Кам'янець-Подільський птахокомбінат" є юридичною особою відповідно до чинного законодавства України, має самостійний баланс, розрахункові та валютні рахунки в банківських установах, круглу печатку зі своєю назвою і товарний знак. ТзОВ "Кам'янець-Подільський птахокомбінат" займає 7 га. загальної земельної площі, через його територію проходить з/д мережа, що дає можливість швидкого та зручного транспортування виготовленої продукції. Згідно встановлених нормативів підприємство використовує за місяць певну кількість води, газу, електроенергії та проводить відповідні розрахунки за це із постачальницькими організаціями.

Виробнича структура підприємства - це сукупність головних, допоміжних, обслуговуючих підрозділів підприємства.

Організаційна структура - це сукупність відділів і служб які займаються побудовою і координацією функціонування системи менеджменту, розробкою та реалізацією управлінських рішень по виконанні плану.

Розглянемо виробничу структуру досліджуваного підприємства (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Виробнича структура підприємства*

Фактично предметом діяльності підприємства є м'ясна промисловість, переробка риби (в т.ч. соління).

3 них одним з найважливіших виробничих напрямів є переробка м'яса i виготовлення м'ясопродуктів:

1) свинина солена, сушена чи копчена: окісті, лопатки;

2) вироби ковбасні печінкові;

3) вироби ковбасні непечінкові;

4) вироби ковбасні варені;

5) вироби ковбасні з м'яса птиці;

6) вироби ковбасні напівкопчені;

7) вироби макаронні з начинкою;

8) пельмені.

Структура управління - це упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів системи, що визначає поділ праці і службових зв'язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень. Структура управління виражається в схемі і параметрах системи управління, функціональних зв'язків між персоналом управління, тощо. (рис. 1.2).

Рис. 2.2. Структура апарату управління підприємства*

Заготівля сировини для підприємства здійснюється у фізичних oci6 та в сільськогосподарських підприємствах. Форми розрахунків, що використовуються при цьому - за готівку або через розрахунковий рахунок.

Загалом проектні виробничі потужності підприємства становлять: м'ясо ВРХ: 5 т/добу; м'ясо птиці: 12 т/добу; ковбасні вироби: 1,3 т/добу; напівфабрикати: 2,4 т/добу; консерви: 7,5 тис. банок/добу; меланж: 8 т/добу; яєчний порошок: 0,5 т/добу; камера охолодження: 9 т/добу; камера заморозки: 25 т/добу; камера зберігання: 425 т/добу.

На підприємстві повністю функціонує служба з охорони праці, яка:

1. Створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

2. Розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

3. Забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

4. Забезпечує належне утримання будівель та споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

5. Забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

6. Здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поведінки з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

Керівник облікового підрозділу забезпечує збереженість бухгалтерських документів, оформлення і передачу їх у встановлений термін до архіву. З ним мають узгоджуватися призначення, звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб. Окрім облікових, бухгалтери можуть займатися ще й загальноекономічним и, фінансовими, плановими питаннями та прогнозуванням діяльності підприємства на найближчу й довгострокову перспективу тощо.

На бухгалтерію покладені обов'язки вести бухгалтерський облік підприємства та формувати його відкриту фінансову звітність у відповідності до встановлених вимог та положень.

Бухгалтерія на підприємстві має таку структуру (рис. 1.3).



Рис 2.3. Структура бухгалтерії підприємства*

Бухгалтерія здійснює безпосередній вплив на виконання плану постачання, виробництва, збуту продукції, рентабельність та інші показники діяльності. Функції бухгалтерів регламентуються посадовими інструкціями. Для облікових працівників посадові інструкції розробляються головним бухгалтером ТЗОВ «Кам'янець-Подільський птахокомбінат».

На ТЗОВ «Кам'янець-Подільський птахокомбінат» в бухгалтерії задіяні дев'ять працівників, включно з головним бухгалтером та його замісником. Кожен бухгалтер оперує лише у виділеній йому сфері діяльності.

На підприємстві використовується автоматизована форма ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за ведення бухгалтерського обліку на ТЗОВ «Кам'янець-Подільський птахокомбінат» несе головний бухгалтер, який призначається на посаду і звільняється власником або керівником підприємства.

У своїй роботі бухгалтерія підприємства використовує комплекс програм автоматизації бухгалтерського обліку та звітності ? систему «1С:Підприємство» та «Парус». На підприємстві комп'ютеризовані операції, пов'язані з реалізацією готової продукції, у базах даних відображаються операції по розрахунках з банком, каса, журнали-ордери тощо. За допомогою комп'ютерних операцій здійснюється розноска м'яса, обробка матеріальних звітів, щоденні зведення. Однак невирішеним питанням на даний час є автоматизація обліку заробітної плати, оскільки часті зміни законодавства по даній ділянці обліку вимагають постійного оновлення програмного забезпечення. Автоматизація бухгалтерського обліку дає змогу зменшувати витрати часу на численні бухгалтерські розрахунки і значно підвищувати продуктивність праці бухгалтера.

Підприємство, враховуючи специфіку своєї господарської діяльності та структури управління, визначає напрямки і обсяги документів. Рух документів від моменту їх складання (або одержання від інших підприємств, організацій) до передачі в архів називається документообігом. Документообіг в ТзОВ «Кам'янець-Подільський птахокомбінат» встановлюється головним бухгалтером і є обов'язковим для всіх працівників підприємства.

Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і Звіт про фінансовий стани до передачі їх в архів підприємства зберігаються в бухгалтерії у зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. На ТзОВ «Кам'янець-Подільський птахокомбінат» бухгалтерський облік ведеться методом подвійного запису господарських операцій згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку №291 (без використання 8 класу рахунків «Витрати за елементами»). Підприємство перейшло на новий план рахунків з 1 січня 2001 року. Для повної та реальної картини господарських операцій та їх результатів головному бухгалтеру дозволяється затверджувати додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Це є зручним для даного підприємства. Включаючи рахунки до робочого плану рахунків, бухгалтер керується фактичними потребами підприємства. Робочий план рахунків відображає специфіку галузі, виду діяльності, визначає зміст аналітичного обліку і характеристику форми обліку, яка застосовується.