Фінанси

Послідовність бюджетного процесу можна звести в таблицю (табл. 6.5).



Таблиця 6.5 - Послідовність бюджетного процесу в Україні

Найменування бюджетних процедур	Органи, що виконують відповідну бюджетну роботу	Граничні терміни виконання
1	2	3
1 Бюджетне планування: 1.1 Складання проекту бюджету
? розробка прогнозних макропоказників економічного та соціального розвитку	Мінфін, Мінстат, Мінекономіки	01.06
? затвердження бюджетної резолюції	Верховна Рада	15.06
? складання проектів Державного та зведеного бюджетів і подання на розгляд Кабінету Міністрів	Мінфін	15.08
? розгляд проекту Державного бюджету, прийняття відповідної постанови, подання до Верховної Ради	Кабінет Міністрів	15.09
1.2 Розгляд затвердження бюджету:
? подання Державного бюджету, його прийняття за основу або відхилення	Міністр фінансів	Протягом 5 днів з дня подання бюджету
? розгляд проекту бюджету в комісіях, фракціях Верховної Ради	Верховна Рада	01.10 (06.10*)
? розгляд пропозицій щодо проекту бюджету, прийняття відповідних висновків	Комітет ВР з питань бюджету	15.10 (20.10*)
? прийняття бюджету у першому читанні	Верховна Рада	20.10 (25.10*)
? доопрацювання проекту бюджету і його подання на повторне читання	Кабінет Міністрів	3.11 (8.11*)
? розгляд бюджету в другому читанні	Верховна Рада	20.11
? доопрацювання проекту бюджету і його подання на третє читання	Комітет ВР з питань бюджету	25.11
? розгляд бюджету в третьому читанні	Верховна Рада	1.12
? затвердження Закону ”Про державний бюджет” і прийняття відповідної постанови	Верховна Рада	30.12
? публікація Закону ”Про Державний бюджет” в урядовій пресі	Газета ”Урядовий кур'єр”	Протягом 7 днів із дня затвердження бюджету
2 Виконання бюджету:
? прийняття бюджетного розпису	Мінфін	Протягом місяця з дня прийняття бюджету
- формування доходів бюджету і здійснювання видатків	Податкова служба, Мінфін і його структури	Протягом року
3 Складання звіту про виконання бюджету та його затвердження:
? складання звіту про виконання Державного бюджету та його подання до Верховної Ради	Мінфін	01.05
? розгляд поданого звіту Рахунковою палатою, розробка відповідних висновків	Рахункова палата Верховної Ради	Протягом 2 тижнів із дня подання звіту
? прийняття постанови щодо звіту про виконання бюджету	Верховна Рада	Протягом 2 тижнів із дня отримання висновків Рахункової палати

У кожній країні бюджетний процес має свої особливості. Так, бюджетний процес у США регламентується двома основними законами - ”Про бюджет і звітність” (1921 р.) і ”Про контроль над бюджетом і заморожуванням фондів” (1974 р.). Перший закон фактично кодифікував створення сучасної єдиної федеральної бюджетної системи США. Другий закон підняв бюджетне законодавство, організацію бюджетної процедури до рівня сучасних вимог. За глибиною внесених змін закон був названий ”бюджетною реформою 1974 р.”.

Бюджетний процес у США має чотири основних етапи, кожний з яких взаємопов'язаний з іншими:

- формування бюджету президента;

- робота Конгресу над бюджетом;

- зміцнення бюджету;

- виконання бюджету.

Бюджет Сполучених Штатів складається з декількох томів, де викладено фінансові пропозиції президента і порядок розподілу коштів. Основна увага приділяється майбутньому бюджетному року, для якого Конгрес повинен схвалити бюджетні призначення.

Формування бюджету починається не пізніше весни кожного року, найменше за 9 місяців до його передачі в Конгрес і за 18 місяців - до початку фінансового року. Президент установлює загальні напрямки бюджетної і фінансової політики. Спираючись на ці вказівки, Адміністративно - бюджетне управління(АБУ) разом з Міністерством фінансів працює над визначеннями особливих політичних вказівок і рівня планування для відомств як на майбутній бюджетний рік, так і на наступні чотири роки, щоб керувати підготовкою їхніх бюджетних запитів. Рішення визначаються також оцінками економічного становища, підготовленими разом з Радою економічних радників, АБУ і Управлінням казначейства.

“Бюджет уряду США” додається до бюджетного послання президента Конгресу, надходячи туди в січні (найпізніше в лютому), за 9 місяців до початку нового фінансового року (фінансовий рік у США з 1976 р. починається 1 жовтня і закінчується 30 вересня наступного року). Розгляд бюджету Конгресом починається відразу ж після його передачі президентом. Бюджетне рішення встановлюється постійними комітетами з питань бюджету Сенату і Палати представників. Уже 15 квітня вони повинні подати першу спільну бюджетну резолюцію, на прийняття якої Конгресу виділяється місяць. Це важливий бюджетний документ і віха в бюджетному процесі. У ній містяться контрольні цифри доходів і витрат з розробкою за функціональними категоріями. Спираючись на встановлені цією резолюцією бюджетні орієнтири, у численних комітетах Конгресу готуються конкретні законопроекти щодо податків і асигнувань. Після завершення цієї роботи, але не пізніше 15 вересня, Конгрес приймає другу спільну бюджетну резолюцію. На відміну від першої, вона носить остаточний і директивний характер. Технічно саме друга бюджетна резолюція і є власне бюджетом. Процедурні питання проходження бюджету постійно удосконалюються, та існує традиція постійного реформування законодавчих і підзаконних актів.

Федеральний бюджет США базується на однорічній основі, а оцінки, що містяться в ній, на наступні чотири роки призначені для полегшення роботи над новим бюджетом.

Більшість витрат за рік не проходять через постанови про бюджетні призначення для даного року. Майже всі податки і більшість інших доходів випливають з постійних законів. Податкові законопроекти розробляються в Комітеті шляхів і способів відшукування коштів Палати представників і в Фінансовому комітеті Сенату.

Закон “Про вирівнювання бюджету і контроль за дефіцитом” від 1985 р. (відомий як закон Гремма - Рудмана - Холінгса) обмежує прийняття законів, які збільшують витрати і зменшують доходи. Цей закон доповнений загальним Законом ”Про бюджетне узгодження” від 1993 р.

Закон ”Про вирівнювання бюджету” поділяє витрати на два види: затверджувані і сталі (які іноді називаються обов'язковими).

Затверджувані витрати утворюються шляхом прийняття щорічних постанов про бюджетні призначення. Витрати на заробітну плату й інші поточні витрати урядових відомств звичайно затверджуються постановою про призначення. Сталі витрати визначаються постійними законами. Витрати на лікарську допомогу старим та інвалідам, страхування від безробіття і на підтримку цін на сільськогосподарську продукцію є прикладом сталих витрат, оскільки вони дозволені постійними законами. Закон окремо визначає фінансування програми маркування продуктів як сталі витрати, хоча кошти визначаються постановою про призначення.

Закон розглядає доходи за тими ж самими правилами, які застосовуються до сталих витрат, оскільки доходи звичайно визначаються постійними законами. На відміну від сталих витрат і доходів, закон стримує затверджувані витрати шляхом установлення доларових меж на бюджетні повноваження і на витрати для кожного фінансового року.

Дія законів, що збільшують сталі витрати або зменшують доходи, обмежується застосуванням правила ”плати як можеш”. За цим правилом загальна дія законодавства щодо сталих витрат та доходів не повинна збільшувати дефіцит. Дозволене підвищення соціальних виплат, наприклад, повинно бути покрите зменшенням інших сталих витрат та збільшенням доходів.

Правило “плати як можеш” не застосовується для збільшення сталих витрат та зменшення доходів, передбачених уже прийнятими законами. Наприклад, сталі витрати на соціальні програми, такі як страхування від безробіття, збільшуються, коли зростає число покупців страхової допомоги; а багато виплат підвищуються за діючими законами на показник інфляції. Податкові доходи зменшуються, коли знижується прибуток підприємців як підсумок економічних умов.

Закон Гремма - Рудмана - Холінгса зобов'язує АБУ виконати оцінювання і розрахунки, що визначають застосування секвестру, і подати їх президенту та Конгресу. Бюджетне управління Конгресу (БУК) зобов'язане виконати такі ж самі оцінювання і розрахунки, а керівник АБУ зобов'язаний пояснити різницю між показниками двох відомств. Оцінювання і розрахунки АБУ становлять основу для розпоряджень на відсікання витрат, які видаються президентом. Розпорядження президента не можуть змінити подробиці доповіді АБУ. Служба загального обліку (вищий орган державного фінансового контролю) зобов'язана підготувати узгоджену доповідь.

Після затвердження федерального бюджету Конгресом починається його виконання: міністерства і відомства федерального уряду виконують видаткову, а міністерство фінансів - дохідну частину. Закон зобов'язує президента розподіляти кошти, які виділяються для більшості виконавчих відомств. Президент передає ці повноваження АБУ і БУК для розподілу коштів за тимчасовими термінами (звичайно за кварталами фінансового року), а іноді і за видами діяльності. Відомства можуть вимагати виділення єдиної суми, щоб пристосуватися до мінливих обставин.

Контроль за виконанням бюджету покладений на Адміністративно-бюджетне управління і на Міністерство фінансів. Якщо перша організація формує і виконує бюджет, то друга - збирає федеральні податки, друкує національні гроші, здійснює митні функції і т.д. Широкими правами в галузі поточного і подальшого контролю володіє Головне контрольне управління, безпосередньо підзвітне Конгресу США.

Мало спільного з американською практикою в Великобританії.

Бюджетний рік Великобританії охоплює період з 1 квітня по 31 березня наступного року. Бюджет є найважливішим із законів, які щорічно приймаються. За його основу береться Бюджетне послання Канцлера казначейства, з яким він виступає в жовтні - листопаді кожного року. У посланні викладається аналіз розвитку економіки за минулий рік і думка уряду щодо перспективи економічного розвитку на середньострокову і довгострокову перспективи, а також проголошується валютна й фіскальна політика держави, розглядаються питання стану державних фінансів і з'являються зміни в податковій та інших фінансових сферах. Детальний розгляд державних витрат проводиться в спеціальних комітетах Палати громад (наприклад, Комітет з питань рахунків державних установ) і в установах, яким делеговані відповідні повноваження.

У бюджетному процесі вирішальна роль належить уряду в особі Казначейства, тоді як проходження бюджету в Парламенті зводиться, власне кажучи, до формального схвалення дій уряду. Депутати не можуть вносити, а Палата громад не може приймати законів про збільшення загальної суми бюджетних витрат, запропонованої урядом. Таке правило розширює можливості уряду впливати на мінливу економічну ситуацію в країні.

Палата громад формально має право відхилити законопроект про бюджет, але практично це ніколи не виконується. Незважаючи на тривалу процедуру, Парламент завжди затверджує бюджет у сумах, запропонованих урядом.

Особливість бюджетного процесу полягає в тому, що замість єдиного бюджетного закону Парламент щорічно приймає так званий ”фінансовий закон”, який фіксує зміни, внесені до системи бюджетних доходів, а також один або кілька законів, які вповноважують уряд витратити протягом року з тією чи іншою метою певну кількість грошей. При цьому бюджет виноситься на розгляд частинами і в різний час (спочатку щодо витрат, потім щодо доходів). Після схвалення Палатою громад бюджетний законопроект передається на схвалення Палати лордів, підписується главою королівської влади і стає законом. Звіт про виконання бюджету доводиться до відома Парламенту, але ним не затверджується.

Питання для самоконтролю

Що таке „бюджет”?

Які найважливіші характеристики бюджету?

У чому полягає суть бюджету держави як соціально - економічної категорії?

Які можливі підходи до структурної побудови бюджету і який використовується в Україні?

Які основні функції бюджету?

У чому полягають особливості бюджету як фінансового плану?

Що таке „бюджетний механізм” і яке його значення?

Які основні напрями бюджетної політики на сучасному етапі?

Охарактеризуйте фактори, які впливають на бюджет.

Що таке „бюджетна система” та які принципи бюджетного устрою?

Що таке „зведений бюджет України”?

Для чого потрібна бюджетна класифікація?

Які основні складові бюджетного процесу?

Які основні етапи бюджетного процесу в Україні?

Яке значення „Бюджетного кодексу України”?



ТЕМА 7. ДОХОДИ І ВИДАТКИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

1. Сутність,джерела фінансування і класифікація доходів державного бюджету.

2. Сутність,склад і структура видатків державного бюджету.

3. Принципи і форми бюджетного фінансування.

4. Бюджетний дефіцит і його вплив на економіку країни.

Мета теми - показати сутність і джерела доходів державного бюджету та напрями використання.

1. Сутність, джерела фінансування і класифікація доходів державного бюджету

Функціонування бюджету відбувається за допомогою таких особливих економічних форм, як доходи і видатки. Перш за все необхідно з'ясувати відмінності в поняттях “державні доходи” і “доходи державного бюджету”.

Державні доходи охоплюють ту частину фінанасових відносин, яка пов'язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств. При цьому акумульовані державою фінансові ресурси належать до централізованих (концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення), а ті, що залишаються у розпорядженні державних підприємств, є децентралізованними. Доходи бюджету займають головне місце у складі централізованих державних доходів, але це поняття більш вузьке.ніж доходи держави.

Доходи Державного бюджету - це частина централізованих фінансових pecypciв держави, які врегульовані відповідними нормативными актами i необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів

Залежно від конституційного устрою держави існує кілька рівнів доходів бюджету від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань.

Сукупність вcix видів державних доходів, які формуютъся різними методами, взаємозв'язок їх використання складають систему державних доходів. Система державних доходів призначена вирішувати не тільки фіскальні, але й економічні завдання - стимулювати зростання виробництва i його ефективності, впливати на розміщення виробничих сил на території держави, допомагати прискоренню науково-технічного прогресу. Виконуючи фіскальну функцію, система державних доходів не повинна підривати фінансову стійкість ланцюга господарювання - підприємств, організацій, установ.

Бюджетний кодекс України розрізняє два види бюджетних надходжень:

1) загальні - формують загальний фонд бюджету і не мають цільового використання;

2) спеціальні - зараховуються до спеціального фонду бюджету і використовуються на передбачені законодавством заходи.

Формою прояву категорії доходи бюджету служать різні види платежів юридичних та фізичних осіб в бюджет,a їx матеріальним втіленням гpoшові кошти, які мобілізуються в бюджет. Характеризуючи економічну сутність категорії «доходи бюджету», необхідно звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з одного боку, є результатом розподілу вартості валового внутрішнього продукту між різними учасниками відтворювального процесу; а з іншого - об'єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості.

Головним джерелом доходів є ВВП. Якщо для покриття потреб його недостатьно, держава залучає національне багатство (сукупність матеріальних благ, створених працею попередіх i нинішніх поколінь i залучених у процес відтворення природних pecypciв, яким розпоряджається суспільство на визначений момент часу), а саме: доходи від приватизації державного майна, від продажу золотовалютного запасу та інших національних цінностей. Поповнення pecypciв бюджетного фонду може здійснюватись також на ocновi внутрішніх і зовнішніх позик i за рахунок eмiciї паперових грошей. Кошти, що залучаються державою на відплатній основі - тимчасово вільні грошові кошти юридичних ocіб, заощадження населения, іноземний капітал (шляхом продажу на фінансовому ринку державних облігацій; отримання кредиту під заставу пакету акцій великих підприсмств; отримання державних позик від окремих держав або від міжнародних фінансово-кредитних установ) відображають кредитний метод формування бюджетних pecypciв, що передбачає поворотність запозичень i платність за їx використання. Виходячи з цього, кошти мобілізовані на основі державних позик, необхідно розглядати не як джерело формування доходів бюджету, а як спосіб тимчасового поповнення бюджетного фонду. Аналогічно слід характеризувати й емісію паперових грошей, до якої держава вдається за надзвичайних обставин, якщо отримання доходів i позик є затрудненим, а фінансування бюджетних витрат - невідкладним. Це найбільш непопулярний захід, оскільки він посилює інфляційні процеси i має негативні соціально-економічні наслідки. Разом з тим, за своїм змістом кредитні надходження та емісійні доходи - це сума фактичної нєзбалансованості доходів та видатків бюджету. Таким чином, доходами бюджету є mi грошові кошти, що надходять у розпорядження держави на безвідплатній i безповоротній основі згідно з діючим бюджетным i податковим законодавством.

Співвідношення способів формування бюджетного фонду - на основі справляння бюджетних доходів, залучення позик i грошової емісії - відрізняється залежно країн i у часі; залежить від конкретної економічної ситуації, від стану самої фінансової системи і т.д.

Склад бюджетних доходів, їх структура органічно пов'язані з обсягами вартості валового внутрішнього продукту i визначаються фінансовою політикою держави.

Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік.

Доходи Державного бюджету можна класифікувати по різними ознаками (див.табл.7.1).

Таблиця 7.1 - Класифікація доходів Державного бюджету

Категорії класифікації	Види доходів
1	2
Залежно від повноти зарахування доходів до бюджету	Закріплені - згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету Регулюючі - зараховуються у певному відсотковому відношенні
За частотою появи	Звичайні - регулярно включаються в доходи; Надзвичайні - з'являються в доходах за вийняткових, але обгрунтованих обставин
За методом залучення	Податки Збори Обов'язкові платежі Інші надходження
За способом зарахування	- Загальний фонд - Спеціальний фонд
За розділами відповідно до Бюджетного кодексу	- Податкові надходження - Неподаткові надходження - Доходи від операцій з капіталом - Трансфери

Як свідчить ст.9 “Класифікація доходів бюджету” Бюджетного кодексу України, за формою мобілізації доходи державного бюджету поділяються таким чином, як це указано в табл.7.2.

Таблиця 7.2 - Склад доходів державного бюджету

Види доходів	Характеристика
1 Податкові надходження	1 Платежі за використання природних ресурсів
	2 Внутрішні податки на товари та послуги
	3 Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції
	4 Податки на доходи,прибуток,збільшення ринкової вартості
	5 Інші податкові надходження
2 Неподаткові надходження	1 Доходи вiд власності й підприємницької діяльності 1.1 Надходження позабюджетних коштів бюджетних установ 1.2 Надходження від грошово-речових лотерей 1.3 Надходження до бюджету відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами 1.4 Надходження дивидендів від суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств 1.5 Рентна плата 1.6 Надходження від приватизації
	2 Адміністративні збори та платежі,доходи від некомерційного та побічного продажу 2.1 Збори, що справляються державною автоінспекцією 2.2 Плата за встановлення проби та клеймування виробів і сплавів із дорогоцінних металів 2.3 Плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ 2.4 Плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств 2.5 Державне мито
	3 Надходження від штрафів і фінансових санкцій 3.1 Суми, стягнені з осіб, що заподіяли шкоду підприємству 3.2 Адміністративні штрафи 3.3 Штрафи за порушення правил пожежноі безпеки 3.4 Збори, що стягуються Комітетом з питань нагляду за охороною праці
	4 Інші неподаткові надходження 4.1 Надходження сум простроченої кредиторської і депонентської заборгованностей 4.2 Доходи від продажу надлишкових озброєнь 4.3 Плата за транзит нафти, газу, аміаку через територію України 4.4 Надходження від перевищення розрахункового фонду оплати праці над фактичним 4.5 Додаткові збори на оплату праці 4.6 Інші джерела
3 Доходи від операцій з капіталом	1 Доходи від продажу основного капіталу
	2 Надходження від продажу державних запасів товарів
	3 Надходженяя від продажу нематеріальних активів і землі
4 Бюджетні трансфери	1 Зовнішні трансферти
	2 Офіційні внутрішні трансферти (вилучення коштів)
5 Цільові державні фонди	1 Фонд України соціального захисту інвалідів
	2 Фонд охорони навколишнього природного середовища

Доходи бюджету класифікують і за іншими ознаками, наприклад:

- залежно від державного устрою держави розрізняють: а) в унітарній державі - доходи центрального (державного) бюджету і доходи місцевих бюджетів; б) у федеративній державі - доходи федерального бюджету, доходи бюджетів держави - доходи федерального бюджету, доходи бюджетів членів федерації і доходи місцевих бюджетів;

- залежно від рівня бюджетної системи, за яким закріплюються доходи, вони поділяються на закріплені та регулюючі;

- залежно від джерел надходження виділяють доходи, що надходять від юридичних осіб і від населення;

- залежно від конкретних видів прямих і непрямих податків (податок на прибуток підприємств, податок на доходи громадян, податок на додану вартість, акцизний збір та ін. );

- залежно громадянства суб'єктів оподаткування - сплачувані резидентами або нерезидентами.

На рівень доходів Державаного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори (див. рис. 7.1). Вони можуть мати економічне, соціальне, політичне, національне спрямування.



Рисунок 7.1 - Вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на доходи Державного бюджету

Склад доходів Державного бюджету України передбачений ст. 29 Бюджетного кодексу.

Доходи Державного бюджету України включають:

доходи (за винятком тих, які згідно з Бюджетним кодексом закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори й обов'язкові платежі та Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, а також від плати за послуги,що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України,та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти i дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

гранти і дарунки в вартісному обрахунку;

міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

Останнім часом податкові надходження становлять 55 - 60%, неподаткові - до 20, внески у цільові фонди - 10-15%, державні позики на покриття бюджет ного дефіциту - 15 %. У складі податкової системи прямі податки складають 50-55, непрямі - 40-45, платежі за ресурси - близько 1, плата за державні послуги i компенсаційні доходи - 2-5, місцеві податки i збори - до 2%.

Принципи формування державних доходів

Вигода (державні доходи повинні використовуватись таким чином, щоб надавати споживачам максимальнох вигоди).

Платоспроможність (податки повинні відповідати платоспроможності платника).

Рівність в оподаткуванні. Видіяють два види рівності:

Горизонтальна piвнicть: платники з однаковими доходами, майном та рівнем споживання сплачують рівні податки.

Вертикальна piвнicmь: платники з неоднаковим рівнем доходів платять pізні податки віповідно до критерію справедливості (більші доходи - більші податки, менші доходи - менші податки).

Критерій справедливості в різних країнах залежить від багатьох чинників, у першу чергу від матеріального стану в суспільстві. Чим суспільство заможніше, тим відносно невеликі податки на багатих і, навпаки.

Метою формування державних доходів є розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту.

Наслідками такого перерозподілу є:

Досягнення політичної рівноваги, тобто громадянської згоди на виплату податків в обмін на послуги держави. Якщо вказаний обмін є еквівалентним, то у суспільстві буде існувати політична рівновага щодо використання державою своїх фінансів.

Досягнення ринкової рівноваги. Це означае, що фінансові ресурси, вилучені державою за допомогою податків, використовуються державою з тією ж ефективністю, з якою вони могли б бути викоpикористані у приватному секторі.

Ефективність перерозподілу доходу, тобто зменшення доходів, одержаних у приватному ceктopi, та використання таких доходів у державному ceктopi таким чином, щоб вони обумовили мінімальний вплив на зростання цін у приватному ceктopi i не призвели до зменшення виробництва в цьому секторі. Зрозуміло, що цього не уникнути, але мінімізувати втрати приватного сектора необхідно.

2. Сутність, склад і структура видатків бюджету

Насамперед треба відмінити взаємозв'язок понять “державні видатки” та ”видатки державного бюджету” та їх відмінності.

Державні видатки як економічна категорія - це грошові відносини з приводу розподілу i використання централізованих та децентралізованих фондів грошових pecypciв держави та їх використання за галузевим, цільовим i територіальним призначенням з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.

Відповідно до Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм i заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашения основної суми боргу та повернення надлишків сплачених до бюджету сум.

Видатки бюджету - це економічні віносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави.

Таким чином, державні видатки - це частина фінансових відносин, обумовлена використанням централізованих i децентралізованих доходів держави. Складаються державні видатки з прямих витрат держави, які здійснюються через систему бюджетних i позабюджетних фондів, i витрат державних підприемств, організацій, установ. Отже, видатки державного бюджету - це лише частина державних видатків.

На формування видатків бюджету держави в сучасних умовах існування України впливають:

1 Економічна криза, яка спричиняє зростання видатків на coціальний захист населения: зростання видатків на фінансову підтримку підприємств державного сектора від банкрутства, а не на інноваційну діяльність; зростання видатків на підтримку соціальної сфери.

2 Зростання монетизованого державного боргу, який зумовлює зростання видатків на покриття державного боргу; витіснення інвестицій зі сфери виробництва.

3 Зростання немонетизованого державного боргу, який спричиняє виділення коштів на покриття заборгованостей, що виникли у попередні роки щодо заробітної плати працівників бюджетних установ, стипендій та іншіх соціальних виплат.

4 Дефіцит бюджетів усіх рівнів, який передбачає жорстокий режим економії коштів, скорочення видатків за всіма статтями кошторисів на утримання апарату управління.

5 Залучення зовнішніх pecypciв для покриття бюджетного дефіциту призводить до зростання платежів за відсотками.

Зараз у країнах зi змішаною економікою основними залишаються централізовані державні витрати, а державний бюджет є формою утворення i витрачання грошових коштів для забезпечення функцій органів державної влади.

Об'єктом державних видатків виступають грошові фонди, сформовані в процесі перерозподілу ВВП.

Видатки бюджетів ycix рівнів бюджетної системи формуються з урахуванням:

? мінімальних державних соціальних стандартів;

? нормативів фінансових витрат на надання державних послуг;

? єдиних методологічних основ розрахунку мінімальної бюджетної забезпеченості.

Мінімальні державні соціальні стандарти -- це державні послуги, надання яких громадянам на безоплатній i безповоротній основі за рахунок фінансування з бюджетів усіх рівнів бюджетної системи i бюджетів державних позабюджетних фондів гарантується державою на певному мінімально допустимому рівні.

Мінімальна бюджетна забезпеченість - це мінімально допустима вартість державних або муніципальних послуг у грошовому вираженні, які надаються органами державної влади або органами місцевого самоврядування у розрахунку на душу населення за рахунок коштів бюджетів.

Економічна сутність видатків бюджету проявляється в багатьох видах.Кожний вид видатків має якісну й кількісну характеристики. При цьому якісна характеристика, відображаючи економічну природу явища, дозволяє встановити призначення бюджетних витрат, а кількісна - їх величину.

Сутність конкретних видів державних витрат, тісно взаємопов'язаних між собою, становить систему державних видатків.

Організаційна побудова даної системи базується на певних принципах, які встановлюються державою. До числа найважливіших із них відносяться:

? плановість;

? цільове спрямування коштів;

? безповоротність витрачання державних pесурсів;

? безоплатність;

? дотримання режиму економії;

? контроль за їх використанням

Витратна частина бюджету вирізняється різноманітністю, але в більшості країн призначена для фінансування загальнодержавних програм (інвестиційні, економічні, розвиток виробничої i соціальної інфраструктури і т. д.). Бюджетні асигнування направляються у вигляді субсидій, кредитів, державних гарантій i поручительств для фінансової підтримки фермерських господарств, малих підприємств, житлового господарства тощо. Бюджет відіграє також важливу роль в соціальному захисті громадян, розвитку невиробничої сфери. Частину бюджетних коштів держава направляє на оборону, утримання правоохоронних oрганів, апарату управління і т.д.

Із метою з'ясування ролі i значения бюджетних видатків у соціально-економічному житті держави фінансовою теорією i практикою розроблена класифікація бюджетних витрат. Однією з найважливіших ознак такої класифікації є функціональна. Вона відображає напрями використання коштів бюджету на виконання державою конкретних функцій. Такий поділ видатків дає змогу виявити пропорції в розподілі бюджетних коштів і, змінюючи їх, домагатися необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного виробництва. Так, необхідність посилення соціальної спрямованості усього суспільного розвитку потребує більше коштів бюджету спрямовувати у соціальну сферу, забезпечуючи тим самим прискорені темпи і зростання; необхідність посилення уваги економічному розвитку держави потребує більше коштів на цей напрям (див.табл. 7.3).

Таблиця 7.3 - Функціонувальна спрямованість видатків державного бюджету

Функції держави	Видатки бюджету
Управлінська	державне управління; судова влада і прокуратура; правоохоронні органи і служба безпеки; фінансові й митні органи; міжнародні відносини
Економічна	економічна діяльність держави (капітальні вкладення; фінансування реконструкції підприємств; нарощування виробництва споживчих товарів i продукції виробничого призначення тощо); фундаментальні наукові дослідження.
Соціальна	соціальний захист i соціальне забезпечення населення (витрати на індексацію доходів i заробітної плати працівників закладів та установ, що фінансуються з бюджету; виплати компенсацій населению на дітей; пенсії та виплати компенсацій військовослужбовцям i членам їхніх сімей; кошти на охорону материнства i дитинства; допомога малозабезпеченим верствам населения); соціальна сфера (освіта; підготовка кадрів; культура; мистецтво; засоби масової інформації; охорона здоров'я; молодіжні програми; фізична культура i спорт)
Оборонна	національна оборона (фінансування витрат Міністерства оборони, Прикордонних військ, Штабу цивільної оборони, навчальних організацій Товариства сприяння оборони України і т.д.)

За функціональною ознакою структура видатків бюджету України в останні роки характеризується такими показниками: видатки на економічну діяльність - 15-20, науку - до 2, соціальний захист населения - близько 15, соціально-культурну сферу - близько 25, національну оборону - до 5, державне управління та правоохоронну діяльність i забезпечення безпеки держави - до 10, видатки цільових фондів - 10-15, обслуговування державного боргу - до 10, інші видатки - до 5 %.

Як слідчить світовий досвід, розвиток цивілізації характеризується постійним зростанням суспільних витрат. Цю тенденцію передбачив наприкінці ХІХ ст. німецький вчений А. Вагнер. Суть “закону Вагнера” полягає в тому, що розвиток сучасної цивілізації характеризується постійним зростанням суспільних витрат незалежно від соціально- економічного ладу в країні. Суспільна практика ХХ ст. підтвердила тезу А.Вагнера про неухильне зростання суспільних витрат( див. табл. 7.4).

Таблиця 7.4 - Питома вага державних видатків у ВВП, відсотків

Роки	Країна
	США	Німеччина	Велика Британія
1950	22.3	31,2	33,6
1960	28,1	32,9	33,2
1970	28.1	39.1	37,9
1980	33.4	48,9	44.9
1990	36.0	45,8	42,7
2000	37.4	50.6	46,4

Джерело: Фінанси України - 2002 - №12 - С.43.

Об'єктивні причини зростання суспільних витрат порівнянно з приватними:

1 Із зростанням суспільного добробуту i сімейних доходів зростає обсяг видатків на суспільні потреби. Цє пов'язано з тим, що еластичність попиту на суспільні блага вища, ніж на приватні.

Уперше різницю в динаміці й рівні задоволення першочергових і соціально-культурних потреб залежно від рівня сімейного доходу було відкрито наприкінці XIX ст. німецьким ученим Ернстом Енгслем.

2 Переважне зростання суспільних витрат порівняно з приватними пояснюється як кількісними, так i якісними змінами в народонаселенні (зміни у густоті й територіальному розселенні людей, перехід від традиційної ciм'ї до сучасної нуклеарної сім'ї, від екстенсивного типу демографічного відтворення до якісно інтенсивного з орієнтацією на відтворення інтелектуального потенціалу та розвиток людської особистості.

3 Зростання суспільних витрат викликається об'єктивними вимогами взаємного доповнення приватнопідприємницьких та соціально-ко-ординаційних видів діяльності. Це проявляється у розвитку єдиної інформаційної структури, єдиної інфраструктури з охорони навколишнього середовища тощо.

4 Зростання суспільних витрат пояснюється закономірністю відставання продуктивності праці працівників сфери послуг від продуктивності праці зайнятих у матеріальному виробництві. У сфері послуг заміна живої праці уречевленою працею йде повільніше, ніж у сфері матеріального виробництва.

5 На зростання суспільних витрат суттєво впливають соціально-політичні фактори, пов'язані зі зростанням бюрократичного апарату, зацікавленістю його у своєму розширеному відтворенні.

Залежно від економічної характеристики операцій, під час проведения яких здійснюються бюджетні видатки, вони класифікуються на поточні й капітальні.

Поточні бюджетні видатки пов'язані з наданням бюджетних коштів юридичним i фізичним особам з метою покриття їх поточних потреб. До цих затрат відносять: закупівлю товарів i послуг, необхідних для утримання економічної i соціальної інфраструктури (оплата праці державних службовців, закупівля предметів i матеріалів, необхідних для поточних господарських цілей, оплата транспортних, комунальних послуг та ін.); трансферти населению (пенсії, стипендії, допомоги, інші виплати); поточні субсидії державним i приватним підприємствам, а також органам влади нижчого рівня; виплата процентів за державним боргом та ін. У своїй сукупності поточні видатки формують звичайний (поточний) бюджет, на який припадає основна частина вcix бюджетних витрат.

Капітальні видатки пов'язані з інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди i нематеріальні активи, зі створенням державних запасів i резервів. Вони включають затрати на нове будівництво і розвиток діючих об'єктів державної власностіь (їх розширення, реконструкцію i технічне переоснащення), інвестиційні субсидії, довгострокові бюджетні кредити i державні гарантії інвесторам, що фінансують високоефективні інвестиційні проекти. Сукупність цих видатків формує бюджет розвитку.

Важливим критерієм класифікації видатків бюджету є предметне спрямування відповідних грошових потоків. При цьому в розвинених країнах виділяють п'ять основних груп бюджетних видатків:

- по-перше - військові;

- по-друге - втручання держави в економіку (включають затрати на науково-дослідні i дослідно-конструкторські роботи, на підтримку сільського господарства, забезпечення зайнятості, стимулювання експорту);

- по-третє - утримання державного апарату управління;

- по-четверте - соціальні витрати (ocвіта, охорона здоров'я, соціальне страхування i соціальне забезпечення);

- по-п'яте - надання субсидій i кредитів інщім державам.

В Україні, з погляду предметної спрямованості, видатки бюджету поділяються на: фінансування управління; фінансування національної оборони; фінансування фундаментальних та прикладних наукових досліджень; фінансування правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави; фінансування міжнародної діяльності; фінансування галузей економіки; фінансування соціально-культурних закладів i заходів; видатки на обслуговування державного боргу; створення резервних фондів; інші витрати i виплати.

Організаційне групування видатків бюджету пов'язане з розподілом витрат на цільові державні програми. Наприклад, в Україні державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки, державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики, державні інвестиційні проекти, державні програми з інвалідного спорту та реабілітіції і т.д. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом i відображає роль держави в вирішенні найважливіших проблем суспільного життя.

В основі галузевої класифікації видакіюв бюджету лежить поділ економіки на галузі i види діяльності. 3 урахуванням цього витрати групуються за галузями: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок, освіта, охорона здоров'я, культура i т. п.

Відомча ознака класифікації дає можливість у кожній rpyпі бюджетних видатків виділити безпосередніх розпорядників бюджетних коштів - відповідне міністерство, державний комітет, державне відомство або іншу юридичну особу, якій надаються асигнування з бюджету. Таке групування витрат дає змогу забезпечити конкретно-адресний фінансовий контроль за використанням бюджетних pecypciв.

Залежно від рівня управління, тобто з урахуванням адміністративно-територіального поділу країни, видатки бюджету в унітарних державах поділяються на видатки центрального бюджету i видатки місцевих бюджетів, а в державах з федеративним устроєм - на видатки федерального бюджету, видатки бюджетів суб'єктів федерації i видатки місцевих бюджетів.

У цілому видатки державного бюджету можна згрупувати за різними ознаками, зокрема, так, як це показано на рис.7.2.

Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України закріплені такі напрями видатків з державного бюджету:

1 Державне управління:

а) законодавча влада;

б) виконавча влада;

в) Президент України

2 Судова влада.

3 Міжнародна діяльність.

4 Фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково - технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державног значення.

5 Національна оборона.

6 Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави.



Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 7.2 - Класифікація видатків бюджету

7 Освіта:

а) загальна середня освіта:

спеціалізовані школи (в тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі власності;

загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

б) професійно-технічна освіта (навчальні та інші заклади освіти, засновані на державній формі власності);

в) вищі навчальні заклади, засновані на державній формі власності;

г) післядипломна освіта (крім закладів і заходів, визначених підпунктом «г» п.2 ст.90 Бюджетного кодексу);

д) позашкільні навчальні заклади та заходи щодо позашкільної роботи з дітьми згідно з перліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

е) інщі заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком , затвердженим Кабінетом Міністрів України.

8 Охорона здоров'я:

а) первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінична та стаціонарна допомога (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів Україні);

б) спеціалізована, високоспеціалізована амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів ВВВ, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) санаторно-реабілітаційна допомога (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів ВВВ);

г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи щодо боротьби з епідеміями);

д) інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

9 Соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їх сімей; пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; пенсії, призначені за іншими пенсійними програмами);

б) державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи щодо соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримсько-татарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна разова грошова допомога ветеранам ВВВ; довічна допомога для учасників бойових дій; кошти, що передаються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове покриття витрат на виплату заборгованості за регресними позовами шахтарів);

в) державна підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

д) державна підтримка молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

е) державні програми підтримки будівництва ( реконструкції) житла для окремих категорій громадян.

10 Культура і мистецтво:

а) державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв'язки, державні культурно-освітні заходи);

б) державні театрально - видовишні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи й ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) державна підтримка громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;

г) державні програми розвитку кінематографії;

д) державна архівна справа.

11 Державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств.

12 Фізична культура і спорт:

а) державні програми підготовки резерву та складу національних команд та забезпечення їх участі в змаганнях державного і міжнародного значення (утримання центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; формування національних команд; проведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення з традиційних та нетрадиційних видів спорту; підготовка й участь національних збірних команд в Олімпійських та Параолімпійських іграх, у тому числі фінансова підтримка баз олімпійської підготовки);

б) державні програми з питань інвалідного спорту та реабілітації (центр „Інваспорт”, участь у міжнародних змаганнях з інвалідного спорту, навчально-тренувальні збори щодо них);

в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості.

13 Державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки.

14 Програми реставрації пам'яток архітектури державного значення.

15 Державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики.

16 Державні інвестиційні проекти.

17 Державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

18 Створення та поповнення державних запасів і резервів.

19 Обслуговування державного боргу.

20 Проведення виборів та референдумів.

21 Інші програми, які мають виключно державне значення.

Таким чином, видатки бюджету - законодавчо визначені норми і напрями використання бюджетних коштів. Соціально-економічна суть бюджетних асигнувань визначається:

1)природою і функціями держави;

2)рівнем розвитку країни;

3)формою надання бюджетних трансфертів;

4)розгалуженістю зв'язків державного бюджету з національною економікою.

3. Принципи і форми бюджетного фінансування

Здійснення витрат бюджету досягається за допомогою бюджетного фінансування, під яким розуміється система надання грошових коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом. Бюджетне фінансування базується на відповідних принципах і характеризується специфічними формами надання бюджетних асигнувань.

До принципів бюджетного фінансування відносяться:

- отримання максимального ефекту від використання бюджетних ресурсів, а також мінімізацію державних витрат відносно отриманого результату.

Ефект може бути виражений, з одного боку, у вирішенні різних завдань соціально-економічного розвитку держави, а з іншого - у збільшенні ресурсів бюджетного фонду за рахунок зростання доходів отримувачів бюджетних асигнувань. Практична реалізація даного принципу базується на використанні програмного методу управління бюджетними витратами (тобто виділення коштів під конкретну програму), переході на контрактно-конкурсну систему надання бюджетних асигнувань, використанні поряд з безповоротним фінансуванням, бюджетного кредитування підприємств і організацій. На відміну від бюджетного фінансування, бюджетні кредити надаються юридичним особам для реалізації високоефективних проектів на поворотній і платній основі, однак, відсотки щодо них значно нижчі, ніж щодо банківських кредитів. Це дозволяє вирішувати важливі програми економічного розвитку, відповідає інтересам суб'єктів господарювання, завданням фінансової стабілізації і корекції бюджетної політики;

цільовий характер використання бюджетних ресурсів - це надання бюджетних коштів здійснюється відповідно до їхнього цільового призначення відповідно до затвердженого бюджету. Цей принцип також сприяє підвищенню ефективності бюджетних витрат;

поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел. Сутність даного принципу полягає у тому, що під час визначення обсягу фінансування враховується наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування;

надання бюджетних коштів з урахуванням виконання виробничих і інших показників діяльності та з урахуванням фактичного використання раніше наданих ресурсів. Ув'язка бюджетного фінансування з конкретними результатами діяльності підприємств і організацій дозволяє здійснювати фінансовий контроль за виробництвом товарів та наданням послуг у тих сферах діяльності, що фінансуються з бюджету;

безповоротність та безвідплатність основної частини бюджетних асигнувань - це надання коштів без прямого їх відшкодування. Хоча має місце непряме відшкодування, що полягає у прирості основних фондів, перспективній підготовці кадрів тощо;

контроль за використанням коштів;



Надання бюджетних коштів здійснюється у таких формах:

кошторисне фінансування окремих бюджетних програмзакладів, установ і організацій бюджетної сфери;

трансфертів населенню;

бюджетні кредити юридичним особам (у тому числі податкові кредити на сплату податків);

субвенції і субсидії фізичним і юридичним особам;

бюджетні інвестиції у статутні капітали діючих або новостворюваних юридичних осіб;

бюджетні позики державним позабюджетним фондам;

міжбюджетні трансферти (дотації вирівнювання, субвенції, інші дотації);

кредити іноземним державам.

Розглянемо наповнення окремих понять.

Кошторисне фінансування означає виділення коштів із бюджету на основі спеціального планового документа - кошторису. Воно охоплює такі напрями видатків, як соціальна сфера, соціальне забезпечення, фундаментальні дослідження, оборона, управління. З погляду бюджетних установ кошторисне фінансування є формою цільового, безповоротного і безоплатного фінансування. Працівники даних установ отримують на цій основі свої первинні доходи. З позицій споживачів суспільних послуг у соціальній сфері це так звані „безплатні послуги”, що характеризують вторинні доходи користувачів даних послуг.

Трансферти населенню - безкоштовна передача товарів, послуг, грошових виплат. Це є економічна операція, яка не супроводжується зустрічним потоком грошей, товарів, послуг.