Фінанси

Сам термін «бюджет» набув розповсюдження в офіційних документах лише на початку XIX ст., коли відзначився бурхливий розвиток економік Англії, Франції, Німеччини і почали істотно зростати надходження до казни. Тільки в Росії кінця ХІХ ст. до 30% усіх надходжень забезпечувала винна монополія. У цілому наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. бюджетні відносини стали вагомою складовою фінансових і фактично виділились в окрему галузь практичної діяльності та науки.

Сьогодні під терміном "бюджет" розуміють кілька понять. Крім того, налічується приблизно п'ятдесят його похідних значень. Зважаючи на таку багатозначність цього терміна, звернемося до його витоків.

Слово "бюджет" походить від старонормандського bougette (шкіряний мішок, шкіряний гаманець). З нього надалі утворилось англійське слово budget, яке пізніше в такому ж написанні перейшло й до французької мови.

У Франції тривалий час цей термін не вживали. Так, в усіх трьох томах книги "Управління фінансами" Неккера, опублікованих у 1784 р., він жодного разу не згадується. У книзі міністра фінансів де Раммеля "Фінанси Франції" цей термін також не вживається. У доповіді Трибунату на 11-му році Республіки Ж.-Б. Сей говорив: "Бюджет - варварське слово, навіть в англійській мові його первинне значення перекручено, і тому його потрібно замінити своїми іменами - рівновага між державними потребами і коштами". Маркіз Одіфре один із розділів своєї шеститомної книги "Фінансова система Франції" називає "Бюджет", проте визначення цього терміна не дає. Це стосується і статті Павла Буато у "Фінансовому словнику": незважаючи на загальний заголовок "Бюджет" і підзаголовок "визначення", тлумачення поняття, про яке йде мова, у статті немає.

Слід зазначити, що походження цього терміна можна простежити і за своєрідною історичною процедурою: коли в Англії палата громад у XVI - XVII ст. затверджувала субсидії королю, перед закінченням засідання канцлер казначейства відкривав портфель, в якому були папери з відповідним законопроектом. Це називалось "відкриттям бюджету", пізніше назву портфеля (шкіряна сумка) було перенесено на цей законопроект. Із кінця XVII ст. в Англії законопроект, який включав план доходів і видатків і який мав затверджуватись парламентом, дістав назву "бюджет".

Уявлення про бюджет як офіційний звіт про публічні доходи і видатки відображало початкову практику складання цього документа в кінці XVIII ст. саме у вигляді фактично зібраних доходів і здійснених видатків. Подальший розвиток і ускладнення економічного і фінансового життя, посилення ролі держави вимагало переходу до визначення попередніх розмірів доходів і на цій основі здійснення видатків. Отже, з офіційного звіту про доходи і видатки бюджет поступово перетворюється на документ, який відображав передбачувані доходи і видатки.

У літературних джерелах на початку XIX ст. чіткого визначення терміна "бюджет", попри існування цього явища на практиці, не було.

Наприклад, К. Маркс, аналізуючи державний бюджет 1853 - 1854 рр., визначав його як «ряд мероприятий по улучшению положения праздных классов». В. І. Ленін, досліджуючи бюджет 1902 р., підкреслив його спрямованість на фінансування військових цілей, утримання імператорського двору, жандармерії, сплату процентів за державним боргом та субсидій землевласникам і капіталістам. Оскільки дохідна частина бюджету переважно формувалася за рахунок непрямого оподаткування, а саме податку на державну винну монополію, то бюджет того часу ще мав назву «п'яний бюджет».

Але, як відзначив Ж.-Б. Сей, "часте вживання будь-якої формальності примушує знайти для неї короткий вислів".

Словник Французької академії вже супроводжує термін "бюджет" таким тлумаченням: "Бюджет - слово, яке запозичене з англійської мови, використовується в адміністративному житті для позначення щорічної відомості передбачуваних витрат і сум, або доходів, передбачених для покриття цих витрат". Словник Літтре також визначає "бюджет" як "щорічно визначену відомість державних надходжень та витрат". При цьому як епіграф він подає вірші Віктора Гюго: "Бюджет - чудовисько велике, риба дивна, гачки якій з усіх сторін кидають". Поль Леруа-Больє в "Трактаті про фінансову науку" відзначає: "Бюджет є відомість, яка включає передбачення доходів та витрат протягом визначеного часу; це таблиця, яка обчислює та порівнює надходження, що мають надійти, з витратами, які необхідно здійснити". У Кодексі державної звітності поняття "бюджет" визначається так: "Бюджет є акт, який передбачає і дозволяє щорічні надходження і витрати держави або інші повинності, які підпорядковуються законам, тим же правилам" (Ст. 5 декрету від 31.05.1862 р.).

Отже, протягом XIX ст. відбулося оформлення терміна "бюджет" у відносно зрозуміле поняття.

Рене Штурм відзначає, що "офіційні акти могли використовувати термін "бюджет" тільки на початку XIX ст.", а професор М. І. Боголєпов підтверджує, що "держбюджет у сучасних його формах бере початок не пізніше, ніж перші десятиріччя XIX ст."

Протягом XX ст. тлумачення цього поняття стали чіткішими та всеохоплюючішими. Так, Ф. Нітті підкреслює, що "в бюджеті повинні бути показані всі доходи і всі витрати без усіляких приховувань або таємничих визначень". А у Д. Богалєпова в його „Кратком курсе финансовой науки” (М.: Планетарий, 1924. - C.53) знаходимо: „У сфері державного господарства під бюджетом розуміємо передусім сукупність доходів і витрат протягом певного періоду, по-друге, визначений у цифрах план ведення державного господарства, установлений на прийдешній бюджетний період, і закон, згідно з яким стягуються доходи і здійснюються витрати”.

Відомі вчені в галузі фінансів професори О.Д. Василик та В. М. Федосов зазначають: „Державний бюджет України -- централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України” (Василик О.Д. Державні фінанси України. - К.: Вища школа, 1997. - С.28), а в книзі „Государственные финансы” за редакцією В.Н. Федосова (К., 1991. - C.158) маємо: ,,Державний бюджет виражає фінансові відносини, пов'язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсів держави".

Звернемося до словників, зокрема до "Словника іншомовних слів" (К.: Довіра: УНВД „Рідна мова”,2000. - С.196): "Бюджет (англ. budget, букв. - торба, гаманець) - 1) затверджений у законодавчому порядку розпис, кошторис грошових доходів і видатків держави, міста, які передбачається одержати і витратити у майбутньому; 2) план доходів і видатків особи, сім'ї на певний період".

Економічна природа та сутність бюджету в вітчизняній літературі з'ясовується, виходячи з представлення його як: фінансового плану, фонду грошових коштів, економічної або правової категорії. У п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України (2001р.) дано визначення поняття бюджету: "Бюджет -- план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду ".

Розглянувши можливі значення терміна "бюджет", подаємо їх у вигляді схеми (рис. 6.1).

Державний бюджет - складова ланка державних фінансів. Функціонування бюджету держави визначається такими причинами:

існуванням товарно-грошових відносин;

функціонуванням держави;

потребами розширеного відтворення.

Бюджет держави є досить багатогранним явищем у суспільстві. Розкриваючи поняття "бюджет", доцільно розглянути такі його найважливіші характеристики:

1) за сутністю економічної категорії;

2) за правовим характером;

3) за формою;

4) за матеріальним змістом.

Тобто бюджет держави можна розглядати з трьох позицій (рис.6.2).

Бюджет як самостійна економічна категорія є формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільних відносин, які виконують специфічне призначення - задоволення потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах.

Будучи частиною фінансів, бюджет як економічна категорія характеризується тими самими ознаками, які притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин, такими як:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов'язаних із відокремленням частини ВВП у руках держави і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл валового внутрішнього продукту, рідше - національного багатства, між окремими галузями економіки, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим положенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Звідси можна зробити висновки про специфічне суспільне призначення бюджету - забезпечити розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

Можливі три підходи до структурної побудови бюджету:

створення єдиного для всієї країни бюджету;

формування регіональних бюджетів;

поєднання централізованих і децентралізованих ланок.



Рисунок 6.1 - Схема можливих значень терміна „бюджет”

В Україні застосовується третій підхід.

Важливим елементом бюджетного устрою є розмежування доходів і видатків між окремими автономними бюджетами. Розмежування доходів може проводитися двома методами:

закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі чи за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кожного бюджету;

встановлення системи бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто проведення відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їх потреб.

Рисунок 6.2 - Суть бюджету держави як соціально-економічної категорії

Відповідно, всі доходи поділяються на закріплені та регульовані. Загальні принципи розмежування доходів визначені Бюджетним кодексом, а фактичний їх склад затверджується під час прийняття Закону "Про державний бюджет на поточний рік" (рис. 6.3).

Розмежування видатків ґрунтується на призначенні того чи іншого бюджету: з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, а з відповідних місцевих бюджетів - видатки регіонального значення. При цьому можуть застосовуватися два підходи:

1) розподіл за територіальною ознакою;

2) розподіл, виходячи з відомчого підпорядкування.



Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 6.3 - Розподіл податкових надходжень між ланками бюджетної системи

Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через акумулятивну, розподільчу (перерозподільчу) і контрольну функції.

Акумулятивна функція пов'язана з концентрацією коштів у централізованому фонді держави. Завдяки розподільчій функції відбувається концентрація грошових коштів у державі та їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Зміст цієї функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Бюджет в основному відображає вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо. Жодна інша ланка фінансової системи не здійснює такого різноманітного і багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет. Сфера дії розподільчої функції бюджету визначається тим, що в відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Особливості розподільчої функції бюджету:

основним об'єктом розподілу виступає чистий дохід суспільства - національний дохід;

одна і та ж частина національного доходу може багаторазово проходити через бюджетний розподільчий механізм (наприклад, прибуток, заробітна плата);

багатоканальність грошових потоків.

Контрольна функція дає змогу дізнатись, наскільки своєчасно й повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, якими фактично є пропорції у розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків.

Специфіка контрольної функції бюджету полягає в тому, що бюджет об'єктивно - через формування і використання фонду грошових коштів держави - відображає економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки.

Державний бюджет сучасних зарубіжних країн виконує такі основні функції:

1) перерозподіл національного доходу;

2) державне регулювання і стимулювання економіки;

3) фінансове забезпечення соціальної політики;

4) контроль над утворенням і використанням централізованого фонду коштів.

Розглянемо наповнення цих функцій на прикладах окремих зарубіжних країн.

1 У другій половині XX ст. відбулося одержавлення великої частки національного доходу. Через усі ланки фінансової системи нині перерозподіляється до 50-60% національного доходу, який різко зріс за абсолютною величиною, а через державний бюджет - до 40%. Такий перерозподіл здійснюється на користь монополій і в інтересах широких прошарків населення. Монополістичні об'єднання одержують величезну частину коштів з державного бюджету в вигляді відсотків за державними позиками, субсидій на капітальні вкладення й інші цілі, так як основними кредиторами держави виступають банківські монополії, страхові компанії, акціонерні товариства, великі індивідуальні власники позикового капіталу (виплати відсотків за державними позиками становлять 15% від загальної суми витрат федерального бюджету США).

Досвід розвитку Швеції показує, що «розбухання» частки ВВП, який перерозподіляється через бюджет, призводить до придушення стимулів економічної активності, до депресивної економіки, що, у свою чергу, змусило уряд країни піти па здійснення реформ, спрямованих па велику лібералізацію економіки.

2 Тільки в результаті різкого зростання частки національного доходу в розпорядженні держави стало можливим державне регулювання економіки. Вперше воно було здійснено в роки Першої світової війни (1914-1918 рр.); знову введено в роки найглибшої економічної кризи «Великої депресії» (1929-1933 рр.), коли в США за рахунок державних коштів були створені такі організації, як Реконструктивна фінансова корпорація (РЕФІКО), Адміністрація по відновленню промисловості (НИРА), що надавали підприємствам, фірмам, банкам, які перебували на грані банкрутства, субсидії, кредити і рятували їх від краху; потім -- під час Другої світової війни (1939-1945рр.).

Правлячі кола західних країн широко використовували рекомендації англійського економіста Дж. М. Кейнса і його численних послідовників. Бюджет у більшості основних розвинутих країн став використовуватися для антициклічного регулювання сукупного попиту. У США це найбільш послідовно здійснювалося у 1961- 1963 рр., коли адміністрація Джона Кеннеді приступила до масштабного бюджетного впливу на сукупний попит, намагаючись форсувати економічне зростання і скоротити безробіття. З початку 80-х рр. уряди багатьох промислово розвинуених країн, особливо США і Великобританії, здійснюючи неоконсервативний економічний курс, поставили завдання зниження рівня державного втручання в економіку. Для бюджетної системи це означало зміну цілей і напрямків бюджетної політики держави, стабілізацію і спроби зниження витрат держбюджету, скорочення податків, а також перегляд їхнього обсягу і структури. У 90-і рр. ця тенденція збереглася, хоча в ряді країн бюджет став відігравати більш активну роль як інструмент макроекономічного регулювання. У сучасних умовах витрати по втручанню в економіку в країнах з розвиненими товарно - грошовими відносинами досягли 20-25% від загальної суми витрат державних бюджетів.

3 Важливе значення належить і соціальній функції бюджету.

Державний бюджет став великим джерелом коштів для відтворення робочої сили. Завдяки науково-технічному прогресу відтворення робочої сили дедалі більше залежить від витрат на освіту, охорону здоров'я, соціальне страхування і забезпечення.

В усіх зарубіжних країнах спостерігається значне зростання соціальних витрат і підвищення їхньої частки у ВВП і національному доході. Так, питома вага соціальних витрат у бюджетах західноєвропейських країн зросла в середньому з 18% у середині 50-х рр. до 20% у середині 60-х рр. і 30-35% у 80-90-х роках XX ст.

4 Безпосередньо об'єктом державного фінансового контролю є процеси формування і використання фондів фінансових ресурсів під час створення, розподілу і споживання ВВП. Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що під час його проведення використовуються вартісні показники, які визначають кінцевий результат господарського процесу. Відповідно до діючого законодавства в більшості країн світу сформовані і розвиваються три незалежні одна від одної галузі фінансового контролю, що містять усі необхідні їм елементи, а саме:

державна сфера, в якій функціонує система державного фінансового контролю;

муніципальна сфера, де діє система фінансового контролю місцевого самоврядування; -

сфера цивільного суспільства з незалежною системою фінансового контролю.

Контроль за своєю економічною сутністю - це функція управління. Фінансове управління державними ресурсами здійснюють національні казначейства. Міжнародний досвід показує, що органи, які називаються однаково - казначейство, виконують у різних країнах різні функції щодо керування державними фінансами.

Бюджет як фінансовий план відіграє важливу роль у діяльності держави. Він спрямовує фінансову діяльність держави, визначає її фінансові можливості та пріоритети.

За матеріальним змістом бюджет - це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених Конституцією.

Історично склалися три моделі централізації фінансових ресурсів країни в бюджеті: американська (25-30% ВВП), західноєвропейська (35-45% ВВП) та скандинавська (50-60% ВВП). Централізація коштів має важливе економічне й політичне значення, оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є втіленням у життя державних заходів: не дає можливості маневрувати коштами, зосереджувати їх у важливих галузях економічного та соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику.

Бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінювання реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків „чистого” бюджету (без цільових фондів).

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

рівновага доходів і видатків;

бюджетний надлишок (профіцит) - перевищення доходів над нормативними видатками;

бюджетний дефіцит - перевищення видатків над постійними доходами (податкові та неподаткові надходження).

Бюджет як централізований грошовий фонд перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і проводиться фінансування видатків. У зв'язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом, яка реалізується через бюджетний механізм, що створює держава.

Бюджетний механізм - це сукупність конкретних форм бюджетних відносин, методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів. Через бюджетний механізм держава регулює економіку, стимулює виробничі та соціальні процеси.

До бюджетних методів регулювання економічних і соціальних процесів відносять:

1) податки, які впливають на розвиток виробництва товарів, попит на них та їх пропонування:

2) бюджетне фінансування загальнодержавних програм, що забезпечують розширення виробництва й удосконалення його структури, розвиток соціальної сфери, соціальний захист громадян;

фінансова підтримка окремих галузей і підприємств для вирівнювання економічних умов їх функціонування або прискореного розвитку (через субвенції, пільгові безпроцентні кредити та ін.);

створення за рахунок бюджетних коштів спеціальних фондів, резервів для попередження диспропорцій у розвитку економіки.

Бюджетний механізм є активним інструментом реалізації бюджетної політики. Тому перехід на ринкові відносини, зміни, які відбуваються в пріоритетах бюджетної політики, потребують радикальних змін і в бюджетному механізмі.

Характеристика бюджетного механізму подана в табл. 6.1.

Правова характеристика бюджету пов'язана з його законодавчим регулюванням. Бюджет являється документом (фінансовим планом), в якому подається розпис доходів і видатків держави та органів місцевого самоврядування на бюджетний період. Державний бюджет України затверджується у формі закону.

Таблиця 6.1 - Характеристика бюджетного механізму

Складові бюджетного механізму	Сутність
Бюджетне планування і регулювання	Визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки і соціальної сфери
Фінансові показники	Узагальнюючі. Доходи і видатки, державний борг (зовнішній і внутрішній), рівень інфляції. Індивідуальні. Рівень витрат бюджету на одного жителя, розмір податків, що сплачуються одним працюючим
Нормативи	Характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів
Ліміти	Є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина
Резерви	Покликані нейтралізувати дію непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому
Система управління бюджетними коштами	Держава в особі її виконавчих і законодавчих органів влади встановлює методи розподілу національного доходу, форми грошових заощаджень, регулює види платежів, визначає принципи і напрями використання бюджетних коштів

Ті питання, які неповною мірою може вирішити ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи, що дістали назву державного регулювання. Бюджетні питання держава регулює за допомогою бюджетної політики.

Бюджетна політика - сукупність заходів держави щодо організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. Розробляється бюджетна політика органами влади - законодавчою, виконавчою відповідного рівня із залученням фахівців - науковців, практиків.

Бюджетна політика має забезпечувати вирішення таких завдань, як:

забезпечення фінансової стабілізації;

стимулювання інвестиційної активності;

скорочення непродуктивних виплат з бюджету;

зміцнення доходної частини бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування;

створення системи дієвого фінансового контролю за ефективним використанням державних видатків;

посилення контролю за величиною державного боргу.

Сутність бюджетної політики, по-перше, відображається в статтях доходів і видатків бюджету, у джерелах їх формування і напрямах використання. (див. рис. 6.3); по-друге, - виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх використанні на державні потреби.

Бюджет впливає на соціально-економічні процеси в державі. Це може здійснюватися: прямими та непрямими методами.

До прямих методів можна віднести законодавчі та інші нормативні акти, які безпосередньо регулюють "правила гри" всіх учасників економічних відносин - держави, суб'єктів господарювання, населення. Саме цими методами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення "правил гри". Такі акти є основою здійснення господарської діяльності.

До непрямих методів належать дії державних органів щодо перерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних ресурсів, основні напрями їх використання.

Вагомим є значення бюджету і в соціальному напрямі. Це досягається відповідно до законодавчо закріпленого механізму в кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об'єднань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів через бюджет фінансуються наука, культура, спорт, охорона здоров'я, освіта, інші складові соціальної сфери, забезпечується утримання інвалідів, пенсіонерів тощо.



Рисунок 6.3 - Основні напрями бюджетної політики на сучасному етапі

Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним напрямами - значить задовольнити інтереси всіх соціальних груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирішено в жодній країні світу, можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.

Бюджет також впливає на ефективність господарювання підприємств і організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, процентні ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на суб'єктів економічних відносин.



Рисунок 6.4 - Об'єктивні й суб'єктивні фактори впливу на бюджет

На бюджет, його наповнення та використання впливають різні фактори. Їх можна звести, з одного боку, до об'єктивних та суб'єктивних, а з іншого - до економічних, соціальних, політичних. Для наглядності вони показані у вигляді схем (рис. 6.4, 6.5).

2. Структура бюджетної системи та принципи бюджетного устрою

Державні органи на всіх рівнях управління для виконання покладених на них функцій повинні мати у своєму розпорядженні відповідні фінансові ресурси. З цією метою в державі створюється розгалужена мережа бюджетів, що забезпечує акумуляцію грошових коштів для фінансування господарства, соціальної сфери, благоустрою, утримання органів законодавчої і виконавчої влади і т.д.

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 6.5 - Фактори, що впливають на формування і використання бюджету

Сукупність різних видів бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права, являє собою бюджетну систему держави.

Структура бюджетної системи, принципи її побудови та організація функціонування визначаються бюджетним устроєм, що грунтується на адміністративно-територіальному поділі держави. Як правило, в унітарних державах існує дворівнева бюджетна система, яка включає державний та місцеві бюджети. Так, згідно зі ст.5 „Структура бюджетної системи України” Бюджетного кодексу нашої країни:

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

У державах із федеративним устроєм бюджетна система має три й більше рівнів - федеральний бюджет, бюджети адміністративних одиниць, що входять до складу федерації, та місцеві бюджети. Так, бюджетну систему США (як і інших федеральних держав) утворюють три ланки:

федеральний бюджет, що складається з урядового бюджету та довірчих фондів (трастфондів);

бюджет членів федерації (штатів);

місцеві бюджети, які не входять до складу федерального бюджету.

Бюджетна система Російської Федерації являє собою засновану на економічних стосунках і юридичних нормах сукупність федерального бюджету РФ, республіканських бюджетів республік у складі РФ, бюджетів національно-державних і адміністративно-територіальних утворень. Державна бюджетна система РФ включає республіканський (федеральний бюджет), 21 республі-канський бюджет у складі РФ, 55 крайових і обласних бюджетів, міські бюджети Москви і Санкт-Петербурга, 10 окружних бюджетів автономних округів, бюджет Єврейської автономної області і понад 29 тис. місцевих бюджетів (міських, районних, селищних, сільських). Бюджети нижчестоящих органів самоуправління не входять за своїми доходами і витратами до бюджетів вищестоящих рівнів.

Вертикальна структура бюджету за рівнями влади характеризується бюджетним устроєм. Він показує, яким чином побудована бюджетна система. Це - організація вертикальної структурної побудови бюджету держави за рівнями адміністративно-територіального поділу країни.

Основи бюджетного устрою: виділення видів бюджетів; установлення принципів побудови бюджетної системи; розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи; організація взаємовідносин між бюджетами. Виділення видів бюджетів ґрунтується на політичному устрої та адміністративно-територіальному поділі кожної країни. Існують два основні види бюджетів - центральні та місцеві.

Бюджетна система Японії складається з бюджету центрального уряду (загальний рахунок), бюджетів місцевих влад і спеціальних рахунків, які містять в собі як спеціальні фонди, так і рахунки підприємств, служб, корпорацій, що належать центральним і місцевим органам влади.

У країнах з федеральним устроєм - два різновиди центральних бюджетів: загальнодержавний та центральні для членів федерації, наприклад, у Німеччині бюджетна система містить у собі бюджет федерації, бюджети 16 земель і понад 11 тис. громад, які утворюють ще й округи.

Інша річ - Україна, де центральними є Державний бюджет України і Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим. Склад місцевих бюджетів відображає територіальний поділ країни: в Україні - області, райони, поселення. Відповідно місцеві бюджети поділяють на дві групи: централізовані (регіональні) - обласні, районні, міські та бюджети базового рівня - сіл, селищ, міст, районів у містах.

У процесі формування й використання коштів окремих видів бюджетів, їх збалансування виникають фінансові відносини, регламентовані законодавством. Організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок окремих ланок бюджетної системи, бюджетний процес і бюджетні права органів законодавчої та виконавчої влади -- це елементи бюджетного устрою.

Принципи побудови бюджетної системи України визначено ст.7 „Бюджетного кодексу України”, а саме:

принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

принцип обгрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного й соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

принцип ефективності - під час складання та виконання бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей завдяки залученню мінімального обсягу бюджетних коштів та досягненню максимального результату, використовуючи визначений бюджетом обсяг коштів;

принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен грунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

принцип публічності та прозорості -- Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Складовими бюджетної системи України є державний бюджет та місцеві бюджети. Відповідно до Бюджетного кодексу України місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань). Склад бюджетної системи України поданий на рис. 6.6.

Для аналізу та прогнозування економічного та соціального розвитку держави складається Зведений бюджет України. Відносно цього ст.6 Бюджетного кодексу вказує:

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.

До складу зведеного бюджету Автономної Республіки Крим входять показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

До складу зведеного бюджету області входять показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

До складу зведеного бюджету району входять показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

6 До складу зведеного бюджету міста з районним поділом входять показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району в місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.



Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 6.6 - Бюджетна система України

Сутність бюджету, його економічну природу відображають певні економічні відносини. Учасниками цих відносин є держава, суб'єкти господарювання всіх форм власності та населення:

держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій;

суб'єкти господарювання всіх форм власності та напрямів діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх отримувати від неї залежно від місця і ролі в системі економічних відносин;

населення, яке може бути як платником податків (переважно особи працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (допомога дітям, матерям, інвалідам, пенсіонерам тощо).

Структура зведеного бюджету нашої країни наведена на рис. 6.7.



Рисунок 6.7 - Структура зведеного бюджету України

Сутність бюджету проявляється також у тому, що він є основною ланкою державних фінансів. На рис. 6.8 відображено рівні та ланки державних фінансів, серед яких бюджет держави відіграє провідну роль.

Функціонування бюджетних відносин в Україні здійснюється на

основі законодавчих та нормативних актів, перелік яких визначений ст. 4 Бюджетного кодексу України:

Конституція України.

Бюджетний кодекс України.

Закон про державний бюджет України.

Інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України.

Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Рішення органів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

	Ланки
	Бюджет держави	Цільові фонди	Державний кредит	Фінанси підприємств
Рівні	Загальнодержавні фінанси	Державний бюджет	Загальнодержавні фонди	Державні позики	Фінанси державного сектора
	Місцеві фінанси	Місцеві бюджети	Регіональні фонди	Місцеві позики	Фінанси муніципального господарства

Рисунок 6.8 - Система державних фінансів

Під час здійснення бюджетних відносин, положення нормативно- правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать Конституції України, Бюджетному кодексу та Закону про Державний бюджет України.

Таким чином, бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

3. Бюджетна класифікація

Бюджетна класифікація - це єдина міжнародна система функціонального групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками (економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою тощо). На її основі можна порівнювати бюджетні дані різних бюджетів, визначати характер регулюючих дій держави щодо надходжень з доходних джерел і напрямків використання одержаних коштів.

Завдяки бюджетній класифікації забезпечуються чітке бюджетне планування і прогнозування, а також можливість як об'єднувати окремі індивідуальні кошториси, так і складати зведені кошториси видатків за відповідними складовими бюджетної системи, а також складати проекти бюджетів, порівнювати видатки однотипних установ, які фінансуються з бюджету, визначати рівні видатків за ними та аналізувати бюджети за певний період, систематизувати дані окремих кошторисів, бюджетів і зведених бюджетів.

Звіти про виконання кошторисів і бюджетів складають за такою самою класифікацією, як і кошториси та бюджети. Це дає змогу здійснювати ґрунтовні перевірки й аналізи використання коштів.

Основою бюджетної класифікації доходів є джерела доходів, а основою класифікації видатків - цільове використання коштів. Дані групуються також за галузевими та відомчими ознаками, що відображає як зобов'язання, так і розміри фінансування.

Згідно зі ст. 8 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Із метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями й економічним характером видатків бюджету Міністерством фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

класифікація доходів бюджету;

класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

класифікація фінансування бюджету;

класифікація боргу.

Як свідчить ст. 9 Бюджетного кодексу, доходи бюджету поділяються на 4 групи.

1 Податкові надходження:

податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

податки на власність;

платежі за використання природних ресурсів;

внутрішні податки на товари і послуги;

податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

інші податки.

2 Неподаткові надходження:

доходи від власності та підприємницької діяльності;

адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

надходження від штрафів та фінансових санкцій;

інші неподаткові надходження.

3 Доходи від операцій з капіталом:

надходження від продажу основного капіталу;

надходження від продажу державних запасів товарів;

надходження від продажу землі та нематеріальних активів;

податки на фінансові операції та операції з капіталом.

4 Трансферти:

дотації вирівнювання;

субвенції;

кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

інші дотації.

Доходи бюджету класифікуються за восьмизначним кодом (табл. 6.3).

Таблиця 6.3 - Кодування доходів бюджету

Порядковий номер цифр у коді	Значення коду
перша	група бюджетних надходжень
друга	підгрупа бюджетної класифікації
третя і четверта	розділ
п'ята і шоста	параграф конкретного розділу
сьома і восьма	вид бюджету

Ст. 10 Бюджетного кодексу України наводить класифікацію видатків бюджету.

Видатки бюджетів поділяються за:

функціональною ознакою (функціональна класифікація видатків), тобто залежно від функцій, з виконанням яких пов'язані видатки;

економічною характеристикою операцій, під час проведення яких здійснюються такі видатки (економічна класифікація видатків). Передбачається розмежування коштів, направлених на поточні й капітальні видатки, а також на кредитування за вирахуванням погашення;

ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим таи місцевого самоврядування;

підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністерством фінансів України.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується під час формування бюджету за програмно-цільовим методом.

Функціональна класифікація видатків проводиться у розрізі державних функцій (табл. 6.4).

Таблиця 6.4 - Кодування видатків бюджету

№ розділу бюджетної класифікації	Найменування розділу
Державні послуги
1	Державне управління
2	Судова влада
3	Міжнародна діяльність
4	Фундаментальні дослідження
5	Національна оборона
6	Правоохоронна діяльність і забезпечення безпеки держави
Суспільні та соціальні послуги
7	Освіта
8	Охорона здоров'я
9	Соціальний захист і соціальне забезпечення
10	Житлово-комунальне господарство
11	Культура та мистецтво
12	Засоби масової інформації
13	Фізична культура і спорт
Державні послуги, пов'язані з економічною діяльністю
14	Промисловість та енергетика
15	Будівництво
16	Сільське господарство, рибальство і мисливство
17	Транспорт, шляхове господарство, зв'язок, телекомунікація й інформатика
18	Інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю
19	Заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення
20	Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека
21	Попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха
22	Поповнення державних запасів і резервів

Класифікація фінансування бюджету (ст.11 Бюджетного кодексу) визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту або ж відображає напрями використання коштів, що утворилися внаслідок перевищення доходів над витратами. Класифікація фінансування бюджету містить такі розділи: фінансування за типом кредитора; фінансування за типом боргового зобов'язання.

Класифікація державного боргу (ст.12 Бюджетного кодексу) містить інформацію про всі непогашені борги органів управління для вивчення їхнього впливу на стан економіки держави. Непогашений борг класифікується за типом кредитора і за типом боргового зобов'язання з розподілом на зовнішній і внутрішній.

Основне призначення бюджетної класифікації - забезпечення загальнодержавної порівняльності бюджетної інформації.

Із усього цього можна зробити такий висновок: бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України й міжнародних стандартів.



4. Бюджетний процес

Бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Бюджетний процес має чотири стадії:

1 Складання проектів бюджетів.

2 Розгляд та прийняття закону про державний бюджет, рішень про місцеві бюджети.

3 Виконання бюджету.

4 Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішень щодо цього.

Тривалість стадій бюджетного процесу різна в окремих країнах, але в більшості випадків весь процес триває більше, ніж 2 роки. Бюджет складається на рік, цей період має назву бюджетного періоду, він в Україні співпадає з календарним роком.

Бюджетний процес - організація і порядок складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету. Він складається з двох частин:

1) бюджетного планування;

2) виконання бюджету.

Бюджетне планування містить складання, розгляд, затвердження проекту бюджету. Завдання бюджетного планування:

1) достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів бюджету;

2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами і галузями;

3) збалансування бюджету.

Методи бюджетного планування наведені на рис. 6.9.



Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 6.9 - Методи бюджетного планування

Основою бюджетного процесу є бюджетне планування, оскільки виконується такий бюджет, який ухвалено. Завданням бюджетного планування є:

? достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів бюджету;

? оптимальний розподіл видатків за окремими групами і галузями;

? збалансування бюджету.

Процедура бюджетного планування (послідовність заходів і дій зі складання і розгляду проекту бюджету) визначена Бюджетним кодексом України і на державному рівні передбачає такі етапи та стадії.

1 Визначення „Основних напрямів бюджетної політики" на наступний бюджетний період:

- до 1 червня Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, що ґрунтується на прогнозних макропоказниках економічного і соціального розвитку України з зазначенням показників обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін, прогнозованого офіційного обмінного курсу гривні в середньому за рік та на кінець року, прогнозованого рівня безробіття;

- за результатами парламентських слухань Верховна Рада приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період (Бюджетна резолюція);

2 Підготовка й аналіз бюджетних запитів:

- для підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкцію щодо підготовки бюджетних запитів;

- головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів, що містять пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних розпорядникові для забезпечення його діяльності на наступний бюджетний період, та подання їх Міністерству фінансів;

- на основі аналізу бюджетних запитів Міністерство фінансів України готує пропозиції проекту Державного бюджету України та проекту закону про Державний бюджет. У період підготовки пропозицій Міністерство фінансів вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.

Схвалення Кабінетом Міністрів України проекту Державного бюджету та проекту закону про Державний бюджет та подання їх Верховній Раді України (не пізніше 15 вересня року, що передує плановому).

3 Розгляд та прийняття Державного бюджету України Верховною Радою України:

- розгляд проекту закону про Державний бюджет України народними депутатами України, а також у комітетах, депутатських групах та фракціях Верховної Ради України;

- розгляд Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету спільно з уповноваженими представниками Кабінету Міністрів України пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України і підготовка Висновків та пропозицій до нього, а також підготовка таблиці пропозицій суб'єктів законодавчої ініціативи;

- обговорення проекту Державного бюджету на пленарному засіданні Верховної Ради:

· перше читання - розгляд висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України. В разі схвалення вони набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України;

· друге читання - передбачає затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків державного бюджету України на наступний бюджетний період, обсягу міжбюджетних трансфертів та інших положень, необхідних для формування місцевих бюджетів;

· третє читання - голосування щодо статей бюджету, що не були прийняті у другому читанні, та по проекту закону про Державний бюджет України в цілому.

Закон про Державний бюджет України повинен бути прийнятий Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

4 Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Забезпечення виконання бюджету покладено на Кабінет Міністрів, а загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету здійснює Міністерство фінансів. Бюджет виконується за розписом, затвердженим Міністром фінансів. Цей документ складається у місячний термін після затвердження бюджету в розрізі підрозділів бюджетної класифікації, яка дає повну деталізацію видів доходів і напрямів видатків. Розпис доходів і видатків складається з поквартальною розбивкою, що дає змогу збалансувати бюджет на різні періоди.