1.1 Економічна суть податку з доходів фізичних осіб

Важливим джерелом бюджету будь-якої держави є податок з доходів фізичних осіб. У більшості зарубіжних країн податок на особисті доходи громадян служить головним джерелом доходної частини бюджету. Наприклад, у федеральному бюджеті США його питома вага становить понад 40%, в бюджеті Данії - 48%, в Німеччині цей податок займає перше місце серед статей доходів бюджету, у Франції - друге місце після ПДВ. [9 ст. 14]

В Україні відсоткова вага цього податку в обсязі доходів була не досить значна (10% від суми податкових надходжень у 1994 році), що було наслідком відповідних пропорцій розподілу ВВП на фонд заробітної плати і прибуток. В останні роки бюджетне значення податку з доходів фізичних осіб в нашій державі постійно зростає, в той час як податку на прибуток підприємств - знижується.

Податок з доходів фізичних осіб є основним прямим податком з населення в Україні який справляється з 1 січня 2004 р. згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-IV. [9 ст. 16 - 18]

Функції податку з доходів фізичних осіб:

1. Найважливішою функцією є фіскальна функція так як її роль полягає у мобілізації коштів у розпорядження держави для забезпечення фінансування державних витрат, для її реалізації важливе значення мають постійність та стабільність надходжень коштів у розпорядження держави;

1. Регулююча функція, сутність якої полягає в можливості держави через діяльність податкового механізму забезпечувати процес регулювання соціально - економічних процесів в країні. В рамках регулюючої функції виділяють такі під функції:

· соціальна функція податків складається в перерозподілі суспільних доходів між різними категоріями населення;

· стимулююча підфункція спрямована на підтримку розвитку тих чи інших економічних явищ, реалізується через систему пільг і звільнень.

Відповідно до Бюджетного кодексу України, ПДФО у повному обсязі зараховується до місцевих бюджетів і є основним бюджетоутворюючим податком. Так до доходів бюджетів міст Києва та Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» на території цих міст. До доходів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення зараховується 75 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» на території цих міст. До доходів бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення зараховується 25 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» на цій території. [1]

Проаналізуємо частку податку з доходів фізичних осіб у структурі податкових надходжень доходів Зведеного бюджету України у 2000-2009 роках (таблиця 1.1.).

дохід податок економічний

Таблиця 1.1. Аналіз структури у загальному обсязі податкових надходжень зведеного бюджету України за 2003-2010 роки

Аналізуючи таблицю 1.1 ми можемо зробити наступні висновки. У 2003 році найбільшу частку у структурі Зведеного бюджету України займав податок на додану вартість, який складав 30,7%, на другому місці - податок на прибуток підприємств, який займав 25,03% від загальної кількості податкових надходжень, третє місце займав прибуткови податок з громадян і складав 20,74%, акцизний збір становив 7,28%, платежі за використання природних ресурсів 6,43%, податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції 5,08%. У 2004 році частка податку на додану вартість знизилася на 2,05% і становила 28,65%, прибутковий податок з громадян навпаки збільшився на 3,56% і становив 24,3%. Прибутковий податок з громадян у 2004 році займав друге місце у структурі податкових платежів Зведеного бюджету України. На третьому місці опинився податок на прибуток підприємств, частка якого знизилася на 2,11%, акцизний збір збільшився на 0,07% і становив 7,35%. У 2005 році порівняно з 2004 частка податку на додану вартість збільшилася на 1,44% і становила 30,09%, податок з доходів фізичних осіб знизився на 0,12% і становив 24,18% від загальної кількості податкових платежів до Зведеного бюджету України, податок на прибуток підприємств знизився на 1,93% і становив у 2005 році 20,99%, акцизний збір збільшився на 1,8% і становив 9,15%. У 2006 році порівняно з 2005 податок на додану вартість знизився на 6,59% і становив 23,5%, податок на прибуток підприємств збільшився на 3,7% і становив у 2005 році 24,69%, податок з доходів фізичних осіб збільшився на 1,05% і становив 25,22%, акцизний збір збільшився на 0,63% і становив 9,79%. У 2007 році порівняно з 2006 податок на додану вартість збільшився на 2,7% і становив 26,2%, податок на прибуток підприємств збільшився на 0,61% і становив у 2007 році 25,31%, податок з доходів фізичних осіб знизився на 4,53% і становив 20,69%, акцизний збір збільшився на 0,71% і становив 10,5%. У 2008 році порівняно з 2007 відбулися наступні зміни податок на додану вартість збільшився на 8,85% і становив 35,05%, податок на прибуток підприємств знизився на 0,98% і становив у 2008 році 24,33%, податок з доходів фізичних осіб знизився на 2,73% і становив 17,96%, акцизний збір знизився на 2,26% і становив 8,24%. У 2009 році порівняно з 2008 роком податок на додану вартість збільшився на 5,73% і становив 40,78%, податок на прибуток підприємств знизився на 3,15% і становив у 2009 році 21,18%, податок з доходів фізичних осіб збільшився на 0,48% і становив 18,44%, акцизний збір знизився на 1,27% і становив 6,97%. У 2010 році порівняно з 2006 роком податок на додану вартість знизився на 3,5% і становив 37,28%, податок на прибуток підприємств збільшився на 0,42% і становив у 20010 році 21,6%, податок з доходів фізичних осіб збільшився на 3,39% і становив 21,83%, акцизний збір знизився на 0,33% і становив 6,63%. У результаті аналізу ми виявили, що у структурі Зведеного бюджету України податок з доходів фізичних осіб є одним з основних бюджетоутворюючих податків, поступається лише податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Таблиця 1.2. Аналіз динаміки податкових надходжень до зведеного України у 2003-2010 роках

Аналізуючи таблицю 1.2 ми можемо зробити наступні висновки, що у 2004 році порівняно з 2003 загалом податкові надходження збільшилися на 5363 млн. грн. або на 17,44%, з них податок на додану вартість збільшився на 907 млн. грн. або на 9,61%, прибутковий податок з громадян збільшився на 2397 млн. грн. або на 37,59%, податок на прибуток підприємств зріс на 581,6 млн. грн. або на 7,55%, акцизний збір збільшився на 414,6 млн. грн. або на 18,51%. У 2005 році порівняно з 2004 загалом податкові надходження збільшилися на 8655 млн. грн. або на 23,96%, з них податок на додану вартість збільшився на 3123 млн. грн. або на 30,18%, прибутковий податок з громадян збільшився на 2049 млн. грн. або на 23,35%, податок на прибуток підприємств зріс на 1118 млн. грн. або на 13,51%, акцизний збір збільшився на 1444 млн. грн. або на 54,4%. У 2006 році порівняно з 2005 загалом податкові надходження збільшилися на 8835 млн. грн. або на 19,73%, з них податок на додану вартість знизився на 873,1 млн. грн. або на 6,48%, податок з доходів фізичних осіб збільшився на 2697 млн. грн. або на 24,92%, податок на прибуток підприємств зріс на 3839 млн. грн. або на 40,85%, акцизний збір збільшився на 1148 млн. грн. або на 28,01%. У 2007 році порівняно з 2006 загалом податкові надходження збільшилися на 10256 млн. грн. або на 19,13%, з них податок на додану вартість збільшився на 4135 млн. грн. або на 32,83%, податок з доходів фізичних осіб знизився на 308 млн. грн. або на 2,28%, податок на прибуток підприємств зріс на 2925 млн. грн. або на 22,09%, акцизний збір збільшився на 1458 млн. грн. або на 27,8%. У 2008 році порівняно з 2007 загалом податкові надходження збільшилися на 32587,2 млн. грн. або на 51,03%, з них податок на додану вартість збільшився на 17070,3 млн. грн. або на 102,01%, податок з доходів фізичних осіб збільшився на 4111,9 млн. грн. або на 31,12%, податок на прибуток підприємств зріс на 7302,3 млн. грн. або на 45,18%, акцизний збір збільшився на 1241 млн. грн. або на 18,51%. У 2009 році порівняно з 2008 загалом податкові надходження збільшилися на 27135,3 млн. грн. або на 28,13%, з них податок на додану вартість збільшився на 16592,9 млн. грн. або на 49,09%, податок з доходів фізичних осіб збільшився на 5465,9 млн. грн. або на 31,55%, податок на прибуток підприємств зріс на 2708,1 млн. грн. або на 11,54%, акцизний збір збільшився на 662,7 млн. грн. або на 8,34%. У 2010 році порівняно з 2009 загалом податкові надходження збільшилися на 35717 млн. грн. або на 28,9%, з них податок на додану вартість збільшився на 8986,1 млн. грн. або на 17,83%, податок з доходів фізичних осіб збільшився на 11991 млн. грн. або на 52,61%, податок на прибуток підприємств зріс на 8235,1 млн. грн. або на 31,47%, акцизний збір збільшився на 1959,6 млн. грн. або на 22,76%. У результаті аналізу податкових надходжень ми виявили постійне збільшення податкових надходжень до Зведеного бюджету України з року в рік, серед яких досить вагоме місце займає податок з доходів фізичних осіб, який зменшувався лише у 2007 році

Податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу (місце постійного або переважного проживання платника податку, місце реєстрації платника податку, визначене згідно із законодавством) або розташовано особу, що виплачує оподатковувані доходи. [2]

До переваг цього податку відносять його соціальну справедливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряму залежність від обсягу доходу платників. Крім того, за допомогою прогресивних ставок і пільг в оподаткуванні можна зменшувати податковий тягар для малозабезпечених верств населення і посилювати для осіб з високими доходами. З фіскальної точки зору цей податок є нестабільним джерелом формування доходів бюджету, оскільки циклічні коливання економіки істотно впливають на базу оподаткування цим податком - доходи фізичних осіб. Крім того, розподіл податкових надходжень є нерівномірним по різних регіонах і залежить від розвитку промислового виробництва. Недоліком цього податку є також значні можливості для платників в заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати податку. Особливо це стосується оподаткування доходів від підприємницької діяльності. [8 ст. 44-45]

З точки зору регулюючого впливу на макроекономіку, податок з доходів фізичних осіб відносять до одного з найефективніших «вбудованих стабілізаторів» економічного циклу, оскільки база оподаткування гнучко реагує на економічні підйоми та спади, а прогресивна шкала оподаткування підсилює ефект. Крім того, за допомогою цього податку можна впливати на загальні обсяги споживання. [12 ст. 51-52]

1.2 Ретроспектива законодавчої бази, що регламентує справляння податку з доходів фізичних осіб

У чинній податковій системі України при оподаткуванні фізичних осіб центральне місце займає податок з доходів фізичних осіб. Фізичні особи є платниками декількох податків і зборів і за певних умов закріплюються як платники по групі податків, що припускають змішаного платника. Проте «чистих» видів податків у податковій системі України, де платниками виступають виключно фізичні особи, тільки два - податок з доходів фізичних осіб і податок на промисел. Звичайно, вони неоднакові й за значенням, і за розмірами податкових надходжень, і за змістом, і за часом існування.

Оподатковування доходів громадян і майнове оподатковування в силу об'єктивних причин з'явилося задовго до оподатковування юридичних осіб. Історично задокументовані перші форми прибуткового оподатковування виникли ще до народження Ісуса Христа у Віфлеємі. Так, за законами Римської імперії всі громадяни зобов'язані були сплачувати податок у місті свого народження.

У сучасній історії перший варіант прибуткового оподатковування було запроваджено в Сполучених Штатах Америки в середині XVII ст. Обчислювався він із застосуванням прогресивної шкали ставок і почав застосовуватися вперше в Новій Плимутській колонії. Надалі така конструкція стала традиційною для Нової Англії й існувала протягом багатьох століть.

Наступним значним удосконаленням прибуткового оподатковування став прибутковий податок, введений у 1798 р. Вільямом Піттом. Він припускав розвинену систему прогресивних ставок і податкових пільг, але в той же час фактично був потроєним податком на розкіш, хоча й мав зовнішні ознаки прибутковості. У такому вигляді податок проіснував кілька десятків років і був реформований у 1842 р. Із часом ця система поширилася на інші країни Європи, включаючи Пруссію, Францію й Росію.

Таким чином, традиційні для того часу й досить розвинені майнові податки були доповнені новим податковим важелем у вигляді прибуткового податку. Найбільш інтенсивного розвитку прибуткове оподатковування набуло в Сполучених Штатах Америки. У 1861 році в цій країні було введено федеральний прибутковий податок з метою підвищення державних доходів і фінансування громадянської війни. Але через недосконалість механізму стягнення цього податку, труднощів адміністративного характеру він проіснував у тому вигляді лише одинадцять років і був скасований у 1872 р. В 1913 р. у зв'язку з усуненням конституційних перешкод прибутковий податок міцно ввійшов у податкову систему Сполучених Штатів Америки. При цьому передбачалася прогресивна шкала ставок у межах від 1% до 7% і розвинена система податкових пільг і відрахувань.

Головною причиною введення прибуткового оподатковування в різних країнах в основному була потреба держав у додаткових коштах, хоча існували й інші, специфічні причини, зумовлені як економічним розвитком країн, так і іншими особливостями.

В Україні прибуткове оподаткування з'явилося в 1922 р. у зв'язку з введенням прибутково-майнового податку. Об'єктом цього податку виступав сукупний доход, що визначався на підставі поданої платником декларації. Були встановлені окремі його ставки на майно й доход, при цьому ставки на дохід залежали від його розміру, тобто мала місце прогресивна система оподаткування доходів фізичних осіб.

У процесі подальшого розвитку національної податкової системи оподаткування майна було скасовано в 1924 р. і проведено заміну прибутково-майнового податку на прибутковий. Особливістю цього переходу було застосування змішаної системи ставок: податок було умовно поділено на основний і додатковий. У процесі цих змін відбувся перехід від прогресивної шкали ставок до пропорційного оподаткування доходів фізичних осіб за основною частиною податку. Усіх платників було поділено на окремі категорії і групи. Основний податок утримувався у твердих ставках, диференційованих залежно від категорії і групи платників податку, а додатковий застосовувався до сукупного доходу, що перевищував певний розмір, і встановлювався за прогресивною ставкою до суми такого доходу.

З 1992 і до 2004 року в Україні діяв Декрет Кабінету Міністрів, який регламентував стягнення прибуткового податку з громадян (попередня назва податку з доходів фізичних осіб). В 2003 році був прийнятий новий закон щодо оподаткування доходів фізичних осіб, який вніс значні зміни в порядок нарахування і стягнення цього податку.

Зміна ставок прибуткового податку в Україні з 1991 року відбувалась досить часто - іноді по кілька разів на рік. Це було обумовлено як об'єктивними (з розвитком ринкових відносин змінюються форми одержання доходу), так і суб'єктивними чинниками (насамперед політичними - намаганням за допомогою прогресії вирівняти доходи малозабезпечених і високозабезпечених верств населення). Для прикладу, в 1993 році ставки мінялись тричі. Причому з 1 грудня 1993 року по 1 жовтня 1994 року існувала найжорстокіша шкала оподаткування - максимальна ставка дорівнювала 90%. Але не дивлячись на збільшення ставок майже удвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян в цей період не збільшились, а зменшились - внаслідок ухилення від сплати по таких необгрунтованих з економічної точки зору ставках. Досить довго (до 2004 року) в Україні застосовуваласть прогресивна шкала оподаткування, з мінімальною ставкою 10% та максимальною - 40%. Розмір ставки залежав від обсягу оподатковуваного доходу. Прогресивна система оподаткування доходів громадян використовувалася в Україні 11 років

Таблиця 1.3. Шкала оподаткування прибутковим податком громадян, що діяла до 2004 року

З 2004 року була замінена оподаткуванням за єдиною ставкою в розмірі 13%. У 2007 році цю ставку було збільшено до 15%.

1.3 Методологічні аспекти справляння податку з доходів фізичних осіб

Платниками податку з доходів фізичних осіб є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті. При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів.

Перелік податкових соціальних пільг.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

- платники податку, які отримують дохід у вигляді заробітної плати з джерел походження на території України, розмір якої не перевищує прожиткового мінімуму, збільшеного в 1,4 рази та округленого до найближчих 10 гривень мають право на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

- податкова соціальна пільга в розмірі 150 відсотків встановлюється для платника податку, який є:

а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

е) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

є) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

- податкова соціальна пільга в розмірі 200 відсотків встановлюється для платника податку, який є:

а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року;

е) особою, яка має та виховує трьох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину;

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір. Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків

Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону; інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону; дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону; дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю; дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва; дохід учасника фонду банківського управління;

в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб. [2]

Ставка податку становить 10 відсотків від об'єкта оподаткування з доходів шахтарів-працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами цього Закону.

1.4 Зарубіжний досвід справляння податку з доходів фізичних осіб

У багатьох країнах світу податки з фізичних осіб відіграють домінуючу роль при наповненні дохідної частини бюджету. Розглянемо дві групи країн.

Розглядаємо західноєвропейські країни, для яких є типовим об'ємний податковий тягар та значні виплати із соціального забезпечення для громадян. Високий рівень ВВП на душу населення за останні десятиліття дав змогу суспільству жити в добробуті. Люди не лише отримували значні виплати в системі соціального забезпечення, вони жили в країні з високорозвиненою інфраструктурою. Тут ми не маємо на увазі лише державну інфраструктуру - йдеться про державну систему освіти, систему медичного обслуговування та правову систему. Швеція, Данія, Фінляндія, Норвегія та Бельгія мають найвищі податкові надходження як відсоток ВВП, частка якого коливається від 51 у Швеції, до 43 у Норвегії. Важливим фактом є те, що частка знизилася за останнє десятиліття; хоча вона І досі перебуває на доволі високому рівні. Державні доходи у першій групі країн є ще й досі високими, коливаючись від 43,40% ВВП в Німеччині 59,40% ВВП у Швеції. У середньому у цих відібраних країнах рівень державних витрат є нижчим, ніж рівень доходів. Він коливається від 42,60% ВВП у Норвегії, до 56,60% ВВП у Швеції.

У Данії порівняно з іншими європейськими країнами, існує класична система з прогресивним оподаткуванням трудових доходів при відносно високих податкових ставках на граничний податок І відносно низьких категоріях як доходу а також у Данії немає внесків за соціальним забезпеченням шляхом фінансування державних витрат. У Данії відбулася дискусія щодо представлення ставок фіксованого податку на доходи, але підрахунку показали що все це вимагатиме значного скорочення податкових надходжень. Особливо це сприятиме економії доходів громадян Із середнім та високим достатком. На даний момент датський податок на дохід включає урядовий податок, державний податок та місцевий податок. Урядовий податок становить 5,5% від доходів, які підлягають оподаткуванню незалежно від розміру доходу. Додатковий - 6% від доходів, що підлягають оподаткуванню, перевищуючи 259500 датських крон, а 15% - перевищуючи 311500 датських крон. Місцевий і державний податки коливаються. У 2004 р. в середньому було 33,3% на доходи, що підлягають оподаткуванню. У середньому волонтерський церковний податок складає 0.7%. Податкова межа гарантує що сумарний податок на прибуток, виплачений як урядовий, державний чи місцевий податок, не повинен перевищувати 59% доходу. Єдиний податок внески в ринок праці і спеціальні заощадження за рахунок пенсій не включені в цю податкову межу. Згідно з певними податковими правилами 25%-го податкового плану, іноземні дослідники високооплачувані працівники, що посідають керівні посади, мають можливість платити 25% податок на свою заробітну плату, замість того, щоб платити звичайний податок на дохід. Але вони все ж змушені платити 9% внесок у фонд соціального забезпечення (Міністерство науки Данії 2007). [13 ст. 214-217]

У другій групі країн ми розглядаємо держави Східної Європи: Чехію, Естонію, Угорщину, Латвію, Польщу та Словаччину. Все це країни з перехідною економікою.

Реформи в оподаткуванні доходів розпочалися в країнах з перехідною економікою десь приблизно в середині 1990-х рр., якраз після того, як більшість країн оголосили свою незалежність. Найпопулярнішою ідеєю стала ідея фіксованого податку на доходи, який мав змогу привернути іноземні інвестиції в держави. Хоча результати впливу фіксованого податку на доходи залежали від системи поточних податкових платежів держави, для країн з високими податковими надходженнями фіксований податок на доходи міг мати негативний вплив на соціальні виплати для громадян. Естонія була першою державою, яка прийняла 26%-ву фіксовану ставку у 1994 р. Перед цим була спроба сформулювати податкове законодавство без чіткої податкової політики, і це було щось схоже на перехід від радянської системи до власне естонської. [18 ст. 305] Основний Світовий Податковий Кодекс, створений Гарвардським університетом, став стимулом для створення нового закону. Існувало декілька причин для представлення фіксованих податкових ставок: просту систему з розширеною базою оподаткування та низькі податкові ставки значно легше контролювати, високим рівнем інфляції на початку 1990-х в Естонії було легше управляти, якщо одні й ті ж податкові ставки застосовуються для фізичних та юридичних осіб, а система з ширшою базою оподаткування і єдина фіксована податкова ставка забезпечують більшу прозорість. Латвія та Литва наслідували приклад Естонії, відповідно, з 25% і 33% - вими ставками. Сербія була наступною; у 2003 р. представила 14%-ву ставку. У 2004 р: - Словаччина (19%) та Україна (13%). У 2005 р. Грузія прийняла найменшу відсоткову ставку у 12%, а Румунія - у 16%. Очікувалося, що реформування фіксованої податкової ставки у Румунії призведе до фіскальної експансії. Досі спостерігалося, що реформа призводить до спрощення та до більшої ефективності системи обчислення оподаткування доходів, до^значного зменшення бюрократії, а також до підвищення рівня прозорості' в контролі за збиранням податків. Очікуваний вплив також мав місце у зміні економічної поведінки кон'юнктури вслід за збільшенням бази оподаткування через поширення тіньової економіки, вслід за збільшенням добровільного дотримання у сплаті боргових обіцянок та збільшенням погашення заборгованості по платежам. Незадовго до того, як реформа була представлена, кількісна оцінка її результату далася взнаки лише через декілька років. [13 ст. 220-235]

У наступні роки в країні очікується прийняття інших реформ щодо оподаткування особистих доходів громадян. У випадку Естонії є припущення, що ставки можуть зрости до 20%. Тенденція до зниження податкових ставок є безперервною: у десятьох країнах ЄС спостерігалося зниження ставок у 2006 чи 2007 рр. (Болгарія, Чехія, Естонія, Греція, Іспанія, Франція, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Словенія).

2. Аналіз справляння податку з доходів фізичних осіб на матеріалах «Іркліївської сільської ради» за 2007-2009 рр.

2.1 Організаційно-економічна характеристика «Ірліївської сільської ради»

Іркліївська сільська рада є бюджетною організацією, як місцевий орган влади, підзвітна місцевому населенню.

Іркліївська сільська рада здійснює наступні функції:

- планує, виконує сільський бюджет по доходах, витратам і фінансуванню;

- відкриває рахунки в органах Державного казначейства для зарахування податків, зборів; реєстраційні рахунки в розрізі кодів бюджетної класифікації витрат - для фінансування місцевих бюджетних установ;

- веде бухгалтерський облік всіх операцій по виконанню бюджету;

- здійснює контроль за цільовим використанням бюджетних коштів;

- складає фінансову звітність про виконання бюджету з наступним поданням у територіальне відділення Державного казначейства.

Кожний працівник Іркліївської сільської ради працює в межах функцій і обовязків, покладених посадовою інструкцією.

Сільський голова виконує наступні функції:

1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;

5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;

6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;

7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;

9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;

10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;

11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання;

12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету;

13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою;

14) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;

15) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради;

16) видає розпорядження у межах своїх повноважень та інші.

Головний бухгалтер виконує наступні функції:

1) Керує діяльністю бухгалтерії, розподіляє обовязки між працівниками, очолює і контролює їхню роботу.

2) Забезпечує виконання покладених на відділ завдань по організації бухгалтерського обліку в сільраді й контролює відповідність правилам його ведення.

3) Здійснює методологічне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю в підвідомчих установах.

4) Організує облік бюджетних асигнувань, необоротних активів, МШП, запасів, грошових документів, схоронність первинних документів, облікових регістрів бухгалтерської звітності й своєчасною подачею їх в архів.

5) Планує й складає проект кошторисів доходів і витрат сільради й здійснює контроль за їхнім виконанням. Складає бюджетний запит на наступний рік по сільраді.

6) Забезпечує контроль за відбиттям на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій, наданням оперативної інформації, складанням і здачею у встановлений термін звіту про виконання кошторисів доходів і витрат в органи державного казначейства, районному фінансовому управлінню.

7) Робить контроль за законністю, своєчасністю і правильністю оформлення документів, використанням фонду оплати праці, установленням посадових окладів, дотриманням фінансової дисципліни, правильністю нарахування й перерахування в Державний, місцевий бюджети податків і інших платежів, дотриманням установлених правил проведення інвентаризації грошових, необоротних матеріальних активів, запасів, розрахунків і платіжних зобовязань.

8) Дотримує правил внутрішнього розпорядку й техніки безпеки в сільраді та інші.

Таблиця 2.1. Розподіл працівників Іркліївської сільської ради за розмірами заробітної плати у 2008-2010 роках за грудень

У таблиці 2.1 ми бачимо, що мінімальна заробітна плата, виходячи з даних за грудень і у 2009 році порівняно з 2008 роком зросла на 145 гривень або на 31,52%, а у 2009 році порівняно з 2008 зросла на 139 гривень або на 22,98%. У 2008 році найбільша кількість працівників «Іркліївської сільської ради» отримували заробітну плату у інтервалі від 700,1 до 800 гривень. 15 чоловік, серед яких 12 осіб були працівниками освіти, 2 особи - працівниками апарату, та одна особа - працівник культури. 9 осіб отримували заробітну плату в інтервалі від 800,1 до 1000 грн, а також 9 осіб отримували заробітну плату у інтервалі від 1250,01 до 1500 грн.; 8 осіб отримували заробітну плату у інтервалі від 460,01 до 500 грн. Найбільша заробітна плата, що знаходиться у інтервалі від 2000,01 до 5000 грн. отримували 2 особи.

У 2009 році найбільша кількість працівників отримували заробітну плату в інтервалі від 669,01 до 800 грн. - 12 працівників освіти. По 8 осіб отримували заробітну плату у інтервалах від 1250,01 до 1500, від 1500,01 до 2000 грн. 6 осіб отримували заробітну плату меншу за розмір мінімальної заробітної плати. Найбільшу заробітну плату у інтервалі від 3500 до 5000 грн. отримувала 1 особа.

У 2010 найбільша кількість осіб отримувала заробітну плату у інтервалі від 1500,01 до 2000 грн. - 19 осіб, 12 осіб отримували заробітну плату в інтервалі від 200,01 до 2500 грн.; 7 осіб отримували заробітну плату в інтервалі від 1000,01 до 2500 грн. Найбільшу заробітну плату в інтервалі від 3500,01 до 5000 грн. - 1 особа.

2.2 Аналіз нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб Іркліївської сільської ради