Актуальність теми - управління виробничим процесом і оборотними активами на підприємстві належить до завдань, які вирішують менеджери-економісти. Оскільки процеси виробництва та реалізації продукції супроводжуються рухом фінансових ресурсів, активну участь у вирішенні завдань, пов'язаних з управлінням оборотними активами підприємства беруть фінансові менеджери.

Актуальність питань оптимізації процесу управління оборотними активами підприємства визначається його основними завданнями. Ефективне управління оборотними активами підприємства дозволяє визначити оптимальний обсяг та структуру оборотних активів; мінімізувати витрат на фінансування та підтримку певного їх обсягу; визначити аспекти управління чистим оборотним капіталом підприємства; забезпечити ліквідність та платоспроможність підприємства; сформувати оптимальний обсяг товарно-матеріальних запасів; оптимізувати управління дебіторською заборгованістю та грошовими коштами тощо.

Метою дипломної роботи є визначення напрямків удосконалення системи управління активами підприємства на основі узагальнення теоретичних підходів до управління активами та результатів аналізу практичного досвіду підприємств.

Завданням даної курсової роботи є наступні: дослідити економічну сутність оборотних активів підприємства; визначити основні завдання управління активами підприємства; дослідити джерела формування оборотних активів підприємства.

Об'єктом дослідження є ДП "Млинівське лісове господарство".

Предмет дослідження - система управління активами підприємства.

Активи являють собою ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємства і використання яких веде до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносять усі існуючі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну дату.

Основні характеристики активів підприємства як об'єкта фінансового управління заключаються в наступному:

1) Активи являють собою економічні ресурси підприємства в різних видах, які використовуються в процесі здійснення господарської діяльності. Вони формуються для конкретних цілей здійснення цієї діяльності в відповідності до місій і стратегій економічного розвитку підприємства і в формі сукупних майнових цінностей характеризують основу його економічного потенціалу. Предметне поняття активів як економічних ресурсів проявляється перш за все в сфері економічних відносин, а більш конкретно - в економічній сфері діяльності підприємства. Відповідно, будучи носієм економічних характеристик, активи являються об'єктом економічного управління будь-яких макроекономічних господарюючих систем.

2) Активи являються майновими цінностями підприємства, які формуються за рахунок інвестованого в них капіталу. Вкладений в новий або бізнес, який розвивається, капітал матеріалізується в формі активів підприємства. Між категоріями капітал і активи існує тісний зв'язок: активи можуть розглядатись як об'єкт інвестування капіталу, а капітал - як економічний ресурс, призначений для інвестування в активи. Тільки шляхом інвестування в активи капітал як накопичена цінність включається в економічний процес. При цьому, направлений на формування активів підприємства капітал може інвестуватись не тільки в грошовій (опосередкованій), але і в реальній (прямій) формі, наприклад, в формі конкретних капітальних товарів. [2] Грошова форма інвестування капіталу опосередковує процес придбання конкретних видів активів підприємства.3) Активи являють собою майнові цінності підприємства, які мають вартість. Концепція вартості активів базується на їх цінності для підприємства як економічного ресурсу. Концепція вартості активів була би корисна в практичному відношенні, якби її рівень не можна було виміряти. Тому, доповнюючи дану характеристику активів, їх представляють як майнові цінності, які мають не просто вартість, а вартість, яка виміряється. Рівень вартості активів визначається сумою затрат факторів виробництва на їх створення, періодом використання, відповідності цілям господарського використання, кон'юнктурою ринку засобів і предметів праці. Відповідно методи визначення рівня вартості активів і форми їх представлення носять різноманітний характер. [2] 4) До активів відносяться не тільки ті економічні ресурси, які повністю контролюються підприємством. Під таким контролем розуміється право власності на економічні ресурси або в окремих, передбачених законодавством, випадках, - право власності відповідними їх видами. Економічні ресурси, які використовуються підприємством, але є неконтрольованими, активами не являються. Це відноситься, в першу чергу, використовуваних трудових ресурсів, а також майнових цінностей, які орендує підприємство або надані йому в тимчасове користування на безповоротній основі. Як контролюючі економічні ресурси активи підприємства являються носієм прав власності. В цій ролі вони можуть виступати носієм всіх форм цієї власності - індивідуальної приватної, колективної приватної, муніципальної, загальногосподарської і та ін. При цьому, об'єктом власності підприємства являється сукупність його активів незалежно від джерел фінансових засобів, за рахунок яких вони сформовані. [3] Поняття активів, як власних майнових цінностей підприємства, не тотожне поняттю власного його капіталу.5) Як економічний ресурс, який використовується в господарській діяльності, активи підприємства характеризуються визначеним виробництвом. Носієм такої їх характеристики виступає як сукупний комплекс операційних активів, сформованих підприємством, так і окремі їх види, представлені засобами праці. При цьому, виробництво активів як потенційна їх характеристика може бути реалізована лише в комплексі з використанням інших економічних ресурсів підприємства, в першу чергу, - праці. Виробництво активів являється визначальним фактором - в найбільш загальному вигляді вона може бути виміряна шляхом співвідношення об'єму виробництва (реалізації) продукції (товарів, послуг) і середньої суми активів, які використовуються в виробничому процесі виробництва, в певному відрізку часу. [4] 6) Активи являються економічним ресурсом, який генерує дохід. Здатність приносити дохід в процесі операційної чи інвестиційної діяльності є однією з найважливіших характеристик активів підприємства як об'єкта економічного управління. Цей дохід активи генерують перш за все як економічні ресурси, які мають продуктивність. Активи, які використовуються в операційному процесі і в процесі реального інвестування, ця характеристика притаманна комплексній їх сукупності, в той час як по активах, які використовуються в не реалізаційних операціях або в процесі фінансового інвестування вона притаманна і конкретним їх видам, кожний з яких здатний самостійно генерувати дохід. Потенціальна здатність активів генерувати дохід не реалізується автоматично, а забезпечується лише в умовах ефективного їх використання. Формування таких умов представляє одне із найважливіших завдань управління активами.7) Активи підприємства, які використовуються в господарській діяльності, находяться в процесі постійного обороту. Цей оборот притаманний як всій сукупності активів, так і окремим їх видам. [3] Сукупність використовуваних підприємством активів видозмінюється перш за все в своїх реальних формах - одні види активів в процесі обороту переходять в інші їх види. Крім цього, процес обороту активів супроводжується і вартісними їх змінами. Так, в процесі обороту одних видів активів зростає за рахунок збільшення вартості праці і інших використовуваних видів економічних ресурсів; вартість інших видів активів, навпаки, знижується. Оборот активів підпорядкований певним циклам - господарському, операційному і інвестиційному.8) Використання активів в господарській діяльності підприємства тісно пов'язане з фактором часу. Це в перше чергу визначається вартісною характеристикою активів, яка виражається в грошовій формі. Відповідно до концепції вартості грошей в часі одна і таж сума грошей в різні періоди часу має різну вартість. Відповідно, вартість активів в теперішній час завжди вища, ніж у будь-якому майбутньому періоді, що повинно враховуватись в процесі їх використання. Крім цього, в умовах інфляційної економіки фактор часу викликає постійні зміни номінальної вартості активів, яка потребує відповідної оцінки і обліку в процесі управління ними. Фактор часу формує систему можливих альтернативних управлінських рішень в сфері конкретного їх використання. При використанні активів в операційному процесі тимчасова перевага визначає альтернативу вибору можливостей реалізації виробничих цілей в часі. В інвестиційному процесі тимчасова перевага пов'язана з альтернативою визначення форм інвестування в часі, а також з вибором конкретних видів інвестиційних активів.

9) Господарське використання активів нерозривно пов'язане з фактором ризику. Ризик є важливою характеристикою всіх форм використання активів в господарській діяльності підприємства. [5] Носієм такого фактору виступають в нерозривному зв'язку з їх характеристикою як економічних ресурсів, які генерують дохід. Рівень ризику використання активів знаходиться в прямій залежності від рівня очікуваної доходності, формуючи єдину шкалу "дохідність - ризик" при здійсненні різноманітних господарських операцій. Ця шкала відображає середньоринкові кількісні параметри рівня ризику використання активів в різних формах і видах підприємницької діяльності, відповідно конкретним параметрам рівня очікуваної доходності активів. Використовуючи активи в цілях отримання доходу в операційному чи інвестиційному процесі підприємець завжди повинен свідомо іти на ризик, міру якого він визначає самостійно. Фактор ризику являється важливим об'єктивним атрибутом використання активів і повинен обов'язково враховуватись в процесі їх управління.10) Сформовані в складі активів майнові цінності пов'язані з фактором ліквідності. Під ліквідністю активів розуміється їх здатність швидко перетворюватись в грошову форму по своїй реальній ринковій вартості. Ця характеристика активів забезпечує можливість їх швидкої реструктуризації при настанні неблагополучних економічних і інших умов їх використання в сформованих видах. [5] Різноманітні види активів в залежності від універсальності свого функціонального призначення, швидкості обороту в операційному чи інвестиційному процесах, рівня розвитку відповідних видів і сегментів ринку і інших умов володіють різним ступенем ліквідності. Тим не менше, ліквідність являється важливою об'єктивною характеристикою всіх видів активів (крім грошових, які характеризуються "абсолютною ліквідністю"), яка обумовлює вибір конкретних їх різновидів для здійснення господарської діяльності.

Активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи. Оборотні активи являють собою частину майна підприємства, яка втілена в матеріально-виробничих запасах, не закінчених розрахунках, залишках грошових коштів і фінансових вкладеннях. [3]

Для оборотних активів як частини авансованого капіталу підприємств характерні такі відмінні ознаки:

1) вони мають бути заздалегідь вкладені, тобто авансовані до отримання виручки від реалізації продукції;

2) оборотні активи як ліквідні ресурси не втрачаються і не споживаються, але постійно повинні поновлюватися в господарському обігу;

3) абсолютна потреба в оборотних активах залежить передусім від обсягу господарської діяльності, умов постачання та збуту. Недостатність їх або неефективне використання негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

До оборотних активів належать: виробничі запаси, незавершене виробництво; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти в національній та іноземній валютах; інші оборотні активи. [6]

Необоротні активи являють собою частину майна підприємства, яка багаторазово бере участь у процесі господарської діяльності і переносить свою вартість на готову продукцію шляхом нарахування амортизаційних відрахувань.

До необоротних активів належать: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи.

Коваленко Л.О. дає таку класифікацію активів підприємства:

1) Залежно від об'єкта фінансового управління: а) необоротні активи: основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, інші необоротні активи; б) оборотні активи: запаси товарно-матеріальних цінностей; незавершене виробництво; дебіторська заборгованість; грошові активи; поточні фінансові інвестиції, інші оборотні активи.2) За речовою формою об'єкта інвестування: а) реальні активи: до них належать матеріальні та нематеріальні активи; б) фінансові активи;

3) За строком отримання грошового потоку: а) короткострокові; б) довгострокові.4) За формою отримання доходів: а) активи, що приносять дохід в явній формі - рентні платежі, проценти за облігаціями, дивіденди за акціями і т. ін.; б) активи, що приносять дохід в прихованій формі (лише при продажу активів) - різниця цін купівлі-продажу, гудвіл і та. ін.5) За регулярністю отримання доходу: а) з одноразовим доходом; б) з періодичним доходом; в) з регулярним доходом.6) За ступенем ризику: а) активи з гарантованим грошовим потоком (без ризикові); б) активи з негарантованим грошовим потоком (ризикові).7) Залежно від рівня ліквідності: а) високоліквідні; б) середньоліквідні; в) низьколіквідні; г) неліквідні. [7]

Класифікація необоротних активів підприємства:

1) За основними функціональними видами: а) Основні засоби. Вони характеризують сукупність матеріальних активів підприємства в формі засобів праці, очікуваний строк корисного використання яких перевищує один рік, які багаторазово беруть участь в операційному процесі і переносять на продукцію свою вартість частинами. Фінансовий облік ведеться наступним чином:

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на покращення земель;

- машини і обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прибори, обладнання;

- інші основні засоби;

- інші необоротні матеріальні активи, які використовуються в операційному процесі.

б) Нематеріальні активи. Вони характеризують сукупність немонетарних активів, які не мають матеріальної форми, строк використання яких в операційній діяльності підприємства перевищує один рік;

2) За характером обслуговування окремих напрямів операційної діяльності: а) Необоротні активи, які обслуговують процес виробництва продукції. До них відносяться всі види основних засобів і нематеріальних активів підприємства, які беруть участь в виробництві продукції; б) Необоротні активи, які обслуговують процес реалізації продукції. До них відносяться всі види основних засобів і нематеріальних активів підприємства, які забезпечують продаж виготовленої продукції; в) Необоротні активи, які обслуговують процес управління операційною діяльністю. До них відносяться всі види основних засобів і нематеріальних активів підприємства, які забезпечують процес управління цією діяльністю;

1) За характером володіння операційні необоротні активи підприємства поділяються на: а) власні необоротні активи. До них відносяться довгострокові активи підприємства, які належать йому на правах власності і володіння, які відображаються в складі його балансу; б) орендовані необоротні активи. [8] Вони характеризують групу активів, які використовуються підприємством на правах використання в відповідності до договору оренди (лізингу), заключеним з їх власником;

2) За формами застави кредиту і особливостями страхування виділяють наступні групи необоротних активів: а) рухомі необоротні активи. Вони характеризують групу довгострокових майнових цінностей підприємства, які в процесі застави можуть бути виключені з його власності в цілях забезпечення кредиту (машини і обладнання, транспортні засоби, довгострокові фондові інструменти і т. ін.); б) нерухомі необоротні активи. До них відносить група довгострокових майнових цінностей підприємства, які не можуть бути виключені з його власності в процесі застави, яка забезпечує кредит (земельні ділянки, будівлі, споруди, передавальні пристрої і та ін.);

3) За характером відображення зносу необоротні активи поділяються на: а) амортизаційні необоротні активи. До них відносяться основні засоби і частина нематеріальних активів, за якими фізичний і моральний знос відображається в обліку як поступове нарахування амортизації;

б) Неамортизаційні необоротні активи. До них відносяться інша частина необоротних активів підприємства, рівень зносу яких фінансовим обліком не відображається. [8]

Характеризуючи активи як об'єкт управління, необхідно відзначити особливості їх окремих складових. Зокрема, необоротні активи є найменш мобільною частиною майна підприємства, основна відмінність якої полягає в

багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації протягом кожного операційного циклу. У процесі формування й управління необоротними активами необхідно враховувати їх переваги та недоліки порівняно з оборотними активами. Основними перевагами необоротних активів порівняно з оборотними є: менший ризик впливу інфляційного процесу та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість вищими темпами, ніж темпи інфляції; тривалий період використання у виробничому процесі, здатність приносити стабільний прибуток у разі несприятливої господарської діяльності. До їх недоліків слід віднести низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладених коштів, низький рівень ліквідності і неспроможність забезпечити потік платежів за погіршення платоспроможності підприємства. Водночас у процесі управління оборотними активами слід враховувати переваги та недоліки їх порівняно з необоротними активами. До основних переваг можна віднести таке: можливість швидкого перетворення оборотних активів у грошові кошти, вища ліквідність, перебування частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу, можливість підвищити швидкість обігу раціональним управлінням.

Недоліками можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових коштів, додаткові витрати на утримання зайвих оборотних активів, вищий рівень фінансових ризиків. Загальною інформаційною базою в управлінні активами є баланс підприємства і передусім його актив. Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для задоволення їхніх потреб інформація балансу класифікується у такий спосіб, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення заборгованості у разі його ліквідації. У зв'язку із зазначеним вище важливою умовою визначення платоспроможності підприємства є об'єктивна оцінка його активів. [9]

Активи визначаються і відображаються в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки. Такою базою, яка найчастіше береться підприємствами за основу під час складання балансу, є попередня їх собівартість, тобто активи відображаються за сумою грошових коштів, яка була сплачена підприємством за відповідний актив у момент їх придбання. Водночас зазначена оцінка може комбінуватися з іншими оцінками залежно від призначення даного активу. Зокрема, нематеріальні активи відображаються в балансі за собівартістю їх придбання чи створення. Якщо нематеріальні активи надійшли у результаті обміну на інші активи, то їх собівартість визначається за отриманою вартістю активу. Отримана вартість нематеріального активу - це сума, за якою актив може бути обміняний чи отриманий в операції між зацікавленими сторонами.

До основних засобів належать матеріальні активи підприємства, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року або операційних цикл більший за рік. Основні засоби оцінюються за первісною вартістю у сумі фактичних витрат на їх придбання, будівництво, монтаж, налагодження, доставку, сплату митних зборів і передбачених податків (якщо податки не відшкодовуються підприємству).

Незавершене будівництво являє собою суму інвестицій, вкладених у будівництво, що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва. [10]

Довгострокові фінансові інвестиції - це фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент.

Фінансові інвестиції - активи, які вкладаються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок процентів, дивідендів, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора. Фінансові інвестиції - це вкладення в придбані цінні папери, внески до статутних фондів інших підприємств.

Довгострокова дебіторська заборгованість являє собою заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка буде погашена у термін понад один рік з дати відображення в балансі.

За статтею "Відстрочені податкові активи" відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок виникнення тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

управління актив фінансовий ризик

За статтею "Інші необоротні активи" відображаються всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю та відстроченими податковими активами.

Отже, активи підприємства є його ресурсами та поділяються на оборотні та необоротні, загальною інформаційною базою в управлінні активами є баланс підприємства і передусім його актив. Активи визначаються і відображаються в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки.

1.2 Політика та завдання управління активами підприємства

Для виживання в ринковому середовищі кожне підприємство зобов'язане забезпечувати ефективне використання і прискорення оборотності активів, підтримувати на достатньому рівні свою платоспроможність і ліквідність балансу.

За цих умов підприємству необхідно розробляти політику комплексного оперативного управління оборотними активами, що полягає:

- у виборі оптимального рівня і раціональної структури оборотних активів з урахуванням специфіки діяльності підприємства;

- визначенні величини і структури джерел фінансування оборотних активів.

Розрізняють три типи політики комплексного оперативного управління оборотними активами: агресивну, консервативну і помірковану.

Агресивна політика має такі ознаки:

- підприємство здійснює фінансово-господарську діяльність без обмежень збільшення обсягу оборотних активів;

- підприємство накопичує запаси сировини, матеріалів і готової продукції в обсязі, збільшує дебіторську заборгованість і вільні залишки коштів на рахунках у банку.

Така діяльність підприємства передбачає збільшення частки оборотних активів у загальному обсязі майна до 50 % і більше, при цьому період їх оборотності сягає 90 днів. Агресивна політика не забезпечує, як правило, високої рентабельності активів і сприяє зниженню ризику технічної неплатоспроможності. Несприятливі зовнішні умови на товарному ринку можуть викликати зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності.

При проведенні консервативної політики управління оборотними активами характерними ознаками є те, що підприємство стримує зростання поточних активів і прагне їх мінімізувати. У цій ситуації питома вага оборот -

них активів у загальному обсязі майна складає не більше 40 %, скорочується і період їх оборотності. Така політика проводиться підприємством в умовах достатньої визначеності. Тобто заздалегідь відомі умови й обсяги продажів, терміни надходження коштів і платежів, є необхідні товарно-матеріальні запаси, а терміни їх постачання заздалегідь визначено. [15]

Консервативна політика управління оборотними активами будується в умовах стабільної фінансово-господарської діяльності підприємства, при цьому спостерігається висока рентабельність активів. Проте через непередбачені тенденції зміни кон'юнктури на товарному і фінансовому ринках можливі ризики високої технічної неплатоспроможності. [11]

Поміркована політика управління оборотними активами підприємства займає проміжне положення, вона характеризується середнім рівнем рентабельності й оборотності активів.

Основні етапи політики управління необоротними активами підприємства полягають в наступному:

- аналіз операційних необоротних активів підприємства в попередньому періоді. Він проводиться з метою вивчення динаміки загального обсягу і структури необоротних активів, ступеня їх придатності, інтенсивності оновлення та ефективності використання;

- оптимізація загального обсягу і складу необоротних активів підприємства. Розрахунки здійснюються з урахуванням виявлених у процесі аналізу можливих резервів підвищення продуктивного використання необоротних активів у майбутньому періоді;

- забезпечення своєчасного оновлення необоротних активів підприємства. При цьому розраховується загальний обсяг активів, що підлягають оновленню в майбутньому періоді, встановлюються основні параметри і вартість оновлення різних груп активів;

- забезпечення ефективного використання необоротних активів підприємства. Процедура полягає у розробці системи заходів, спрямованих на підвищення рентабельності і фондовіддачі необоротних активів;

- формування принципів і оптимізація структури джерел фінансування необоротних активів. Оновлення і приріст необоротних активів підприємства може фінансуватися за рахунок власних і позикових коштів.

При управлінні оборотними активами необхідно комплексно оцінювати їх позитивні та негативні сторони порівняно з необоротними активами.

Основне завдання управління необоротними активами полягає у забезпеченні своєчасного оновлення основних виробничих фондів та високої ефективності їх використання. Можливості оперативного управління необоротними активами незначні. І, навпаки, політика управління оборотними активами відзначається значною маневреністю, можливістю активного впливу на їх розмір, склад, структуру, оборотність, ліквідність та прибутковість. [13]

До основних завдань управління оборотними активами належать:

1) Забезпечення безперебійності виробничого процесу. Для реалізації цього завдання необхідно сформувати окремі види активів відповідно до обсягів господарської діяльності підприємства і тривалості його операційного та фінансового циклів. Чим менша тривалість фінансового циклу, тим менше фінансових ресурсів потрібно для фінансування виробничих потреб підприємства (з урахуванням необхідності надання відстрочок платежів покупцям продукції для стимулювання збуту та можливості отримання відстрочок платежів з боку постачальників). Зменшити фінансовий цикл можна шляхом прискорення обороту виробничих запасів та дебіторської заборгованості і некритичного уповільнення оборотності кредиторської заборгованості підприємства постачальникам;

2) Прискорення оборотності загальної суми оборотних активів. Це завдання управління оборотними активами реалізовується шляхом збільшення частки активів з високою оборотністю і зменшення частки активів, що обертаються повільно;

До активів з високою оборотністю можна віднести:

- запаси сировини і матеріалів, за якими не створюються страхові резерви;

- запаси готової продукції, що користується значним попитом;

- грошові кошти, які постійно перебувають у платіжному обороті.

Активи з низькою оборотністю відповідно включають:

- сезонні запаси сировини і матеріалів;

- запаси готової продукції зі зниженням попитом;

- довгострокову та короткострокову дебіторську заборгованість;

- усі форми поточних фінансових інвестицій строком більше шести місяців;

- неліквідні фінансові інструменти;

3) Забезпечення ліквідності оборотних активів, достатньої для підтримки платоспроможності підприємства за поточними фінансовими зобов'язаннями. Це управлінське завдання реалізується за допомогою постійного контролю за розміром оборотних активів у грошовій, абсолютно ліквідній формі, а також шляхом забезпечення відповідної частини високоліквідних активів у вигляді поточних фінансових інвестицій та інших активів, які за необхідності можуть швидко трансформуватися у грошові кошти;

4) Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів. Реалізувати це управлінське завдання можна шляхом своєчасного використання тимчасово вільних залишків грошових активів для формування ефективного портфеля поточних фінансових інвестицій, що можуть принести підприємству прямий дохід у формі процентів або дивідендів, розміщення коштів на депозит, відкриття контокорентних рахунків у банку. З метою максимізації прибутковості оборотних активів необхідно оптимально поєднувати активи, що дають прямий дохід, і ті активи, які такого доходу не приносять;

5) Мінімізація ризиків і втрат, пов'язаних з формуванням і використанням оборотних активів. Всі види оборотних активів тією чи іншою мірою пов'язані з ризиком втрати. Так, грошовим активам в основному властивий ризик інфляційних втрат; поточним фінансовим інвестиціям - ризик втрати частини доходу у зв'язку з несприятливою кон'юнктурою фінансового ринку, а також ризик інфляційних втрат; дебіторській заборгованості - ризик неповернення або несвоєчасного повернення, а також ризик інфляційних втрат; запасам товарно-матеріальних цінностей - ризик втрати від форс-мажору і природного убутку та ін. Тому політика управління оборотними активами має бути направлена на мінімізацію ризику їх втрат на підприємстві, особливо в умовах дії інфляційних факторів. [15] Крім того, необхідно враховувати ризики формування оборотних активів та їх можливі негативні наслідки:

недостатність грошових коштів може призвести до перебоїв у виробничому процесі, невиконання зобов'язань, втрат можливого прибутку:

недостатність виробничих запасів спричинює перебої у виробництві, зайві витрати, недоотримання реалізаційного доходу:

наявність зайвих оборотних активів спричинює зайві витрати на фінансування, і мобілізацію фінансових ресурсів, недоотримання частини доходу і прибутку.

Отже, основне завдання управління оборотними та необоротними активами підприємства полягає у своєчасному оновленню виробничих фондів, впливу на їх розмір, склад, структуру та прибутковість.

1.3 Джерела формування оборотних та необоротних активів підприємства

Оборотні активи підприємства формують з джерел, які можна поділити на 3 групи: власні, прирівняні до власних (додатково залучені) й позичені.

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Суму власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюють у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах. [14]

Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства. У такому разі підприємство вимушене звертатися до позичання і залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Як правило, мінімальну потребу підприємства в оборотних коштах покривають за рахунок таких власних джерел: статутного капіталу, відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільового фінансування та цільових надходжень (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів).

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів статутних фондів. На вже чинних підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Для нормального забезпечення господарської діяльності оборотними коштами величина їх повинна становити близько 1/3 величини власного капіталу. В різних країнах прийнято вважати нормальним різні співвідношення між власним і позиковим капіталом, наприклад, у США застосовують співвідношення 40: 60, в Японії - 30: 70.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, проте, йому не належать. До використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства. [12]

Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість зі заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників).

Розмір мінімальної заборгованості зі заробітної плати залежить від часу її виплати і терміну, за який її виплачують. Чим більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який її сплачують, тим вища заборгованість, тим більше коштів підприємство може використати в господарському обігу. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину місяця 25-го числа кожного місяця, а за другу половину - 10-го числа наступного місяця, то в обороті підприємства завжди перебуває дев'ятиденна сума заробітної плати.

Мінімальна заборгованість щодо резерву майбутніх платежів створюється головним чином за рахунок нарахувань на оплату відпусток. Належна заробітна плата за чергову відпустку списується на витрати виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рівними частинами. Ці суми, що відносять на собівартість продукції щомісячно, резервують у порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів. їх виплачують робітникам, коли ті йдуть у відпустку, а потім списують з цього рахунку. Однак на рахунку майбутніх платежів, згідно з графіком відпусток, завжди є кошти, які використовують у господарському обігу. У зв'язку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів ураховують як джерело формування власних оборотних коштів. Резерв майбутніх платежів визначають у сумі мінімального залишку за звітними даними за 12 місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду заробітної плати в плановому році. [11]

До додатково залучених належать кошти інших кредиторів, які надають підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання. Підприємство, виписуючи кредитору вексель, до моменту оплати векселя продовжує користуватися коштами, що фактично належать кредитору, таким чином відстрочуючи платіж. Аналогічно комерційний кредит використовують підприємства за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача (підприємства) він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання. Використання комерційного кредиту спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових додатково залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам засвідчує участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.

Іншими словами, кредиторська заборгованість - це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за:

розрахунками з бюджетом;

розрахунковими документами, термін оплати яких не настав і які не сплачено в строк;

не відфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, термін оплати яких не настав і які не сплачено в строк;

короткостроковими кредитами.

Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав; не відфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення порядку та термінів оплати розрахункових документів. Якщо підприємство, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то кредитор (постачальник) змушений звертатися до пошуків додаткових джерел формування своїх поточних фінансових ресурсів.

При кредиторській заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від банківського кредиту, який виступає у грошовій формі. [7]

Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.

Кредити банку дають змогу фінансувати витрати, пов'язані з придбанням оборотних (поточних) активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями, сформувати запаси сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Планування потреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

Суму кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей визначають для кожного об'єкта як різницю між запланованою вартістю матеріальних цінностей за чинними цінами та власними оборотними коштами.

Необоротні активи беруть участь у багатьох процесах виробництва і поступово переносять свою вартість на новий продукт. Вартість цих активів на початок і кінець року відображається в балансі підприємства в розрізі їх найважливіших видів. Вирішальна частина необоротних активів виступає у формі основних засобів (будівлі, споруди, обладнання, машини і т.п.), Які залежно від призначення поділяються на виробничі і невиробничі. В останні роки збільшується і так зване фінансове майно, що виступає у формі довгострокових цінних паперів та інших інвестицій, а також дебіторської заборгованості окремих суб'єктів.

Створення необоротних активів та їх зміст вимагає значних вкладень фінансових ресурсів на тривалий період часу. Тому управління цим елементом майна, крім технічних рішень, вимагає постійного регулювання фінансових потоків, пов'язаних з формуванням і експлуатацією даних ресурсів. Фінансові явища виникають на всіх стадіях і етапах життєвого циклу постійного майна. Зокрема:

– При формуванні необоротних активів (придбання, будівництво, оренда відповідних елементів). На даному етапі пріоритетне значення має обґрунтування величини відповідного капіталу, джерел фінансування та раціонального розміщення, сприяння створенню сучасного технічного потенціалу підприємства. Кінцевим результатом цих дій є конкурентоспроможність даного підприємства і досягнення позитивних фінансових результатів;

– У процесі експлуатації необоротних активів, що пов'язано з необхідністю утримання постійного майна у відповідному технічному стані. Ці проблеми багато в чому залежать від напрямку і використання коштів на проведення необхідних ремонтів і модернізацію основних засобів;

– На етапі ліквідації зношених і застарілих основних засобів. Управлінські рішення в галузі фінансів, пов'язані з визначенням витрат і доходів від ліквідації основних засобів, доцільно приймати з урахуванням кінцевих результатів цих операцій;

– Обґрунтування обсягу і структури джерел фінансування необоротних активів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей розвитку підприємства. Це пов'язано з вибором оптимального інвестиційного проекту, що забезпечує суттєвий економічний ефект за рахунок його експлуатації та підвищення віддачі від вкладеного капіталу.

На всіх етапах вирішення фінансових завдань в управлінні необоротні активи повинен бути присутнім систематичний контроль (поточний і наступний) за витрачанням фінансових ресурсів в даній галузі господарювання.

Однією з першорядних управлінських завдань стає визначення обсягу і структури постійного капіталу, використовуваного на формування необоротних активів, що забезпечують безперервність виробничого процесу та конкурентоспроможність підприємства. На початковому етапі функціонування господарського суб'єкта на ці цілі спрямовується частина власного капіталу (власні заощадження та інші цінності). В акціонерних товариствах в якості основних джерел виступають вклади і майно засновників. Функціонуючі підприємства збільшують обсяг необоротних активів за рахунок отриманого прибутку, додаткової емісії акцій та накопиченої амортизації.

У разі нестачі власних коштів для формування та функціонування необоротних активів доцільно використовувати і позикові ресурси (банківський кредит, лізинг, облігації та інші види позик), які відрізняються довгостроковим характером використання і враховують реальну можливість погашення відповідної заборгованості. Фінансовий менеджер повинен постійно реально оцінювати потребу господарського суб'єкта у фінансових ресурсах на формування та утримання необоротних активів та їх основної частини - основних засобів.

Для цього слід забезпечити:

Раціональні пропорції між власними і позиковими ресурсами на фінансування необоротних активів, необхідних для наявності та функціонування технічного потенціалу та фінансової безпеки його діяльності;

Оптимізацію витрат на формування постійного капіталу і підвищення його рентабельності;

Платоспроможність підприємства для погашення довгострокових позик за рахунок збільшення ефективності основних засобів.

Отже, основними джерелами фінансування оборотних та необоротних активів підприємства є власні кошти (статутний капітал підприємства), залучені (кошти від продажу цінних паперів) та позикові (банківський кредит, лізинг, облігації та інші види позик).

Розділ 2. Аналіз фінансового стану підприємства

2.1 Аналіз динаміки валюти балансу

Аналіз динаміки валюти балансу проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства на початок і кінець звітного періоду.

На початок звітного періоду валюта балансу підприємства становила 4049 тис. грн., а на кінець звітного періоду валюта балансу збільшилась на 47,52% і становила 5973 тис. грн. Збільшення валюти балансу підприємства свідчить про зростання виробничих можливостей підприємства, збільшення ділової активності суб'єкта господарювання, що призводить до підвищення платоспроможності.

2.2 Загальна оцінка активів підприємства

Активи є одним із найважливіших факторів будь-якого виробництва. Їх стан і ефективність використання безпосередньо впливають на кінцеві результати господарської діяльності підприємства.

Умови переходу до ринкової економіки спонукають менеджмент фірм до постійного пошуку резервів підвищення ефективності використання всіх факторів виробництва, в тому числі і активів.

Детально проаналізували наявність, склад і структуру активів підприємстві, а результати звели в таблицю 2.1

2.2.1 Аналіз наявності, складу і структури активів підприємства

Таблиця 2.1. Аналіз наявності, складу і структури активів підприємства

Засоби підприємства	На початок року	На кінець року	Зміна за звітний період	Зміна структури, %
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
1. Необоротні активи	2015	49,77	2738	45,84	723	35,88	-3,93
2. Оборотні активи	2034	50,23	3235	54,16	1201	59,05	3,93
3. Витрати майбутніх періодів	0	0,00	0	0,00	0	0	0
Всього валюта балансу	4049	100	5973	100	1924	47,52	-

Проаналізувавши аналіз наявності, складу і структури активів підприємства ми можемо зробити наступні висновки:

1. Найбільшу частку в валюті балансу становили оборотні активи. Вона збільшились на кінець року на 1201тис. грн., або на 59,05%. Це було спричинене збільшенням первісної вартості оборотних активів, зростанням запасів, збільшенням дебіторської заборгованості.

2. Щодо необоротних активів то вони збільшились на кінець року на 723 тис. грн., але в загальній сумі валюти балансу вони зменшились.

2.2.2 Аналіз необоротних активів підприємства

Таблиця 2.2. Аналіз необоротних активів підприємства

Статі необоротних активів	На початок року	На кінець року	Зміна за звітний період	Зміна структури, %
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
2. Незавершене виробництво	50	2,48	0	-	-50	-100	-2,48
3. Основні засоби:	1925	95,53	2543	92,88	618	32,1	-2,66
залишкова вартість	1925	95,53	2543	92,88	618	32,10	-2,65
первісна вартість	3923	х	5185	х	1262	32,17	х
знос	1998	х	2642	х	644	32,23	х
ступінь зносу	51	х	50,95	х	0,02427	0,05	х
4. Довгострокові фінансові інвестиції	0	0	0	0	0	0	0
5. довгострокова дебіторська заборгованість	0	0	0	0	0	0	0
6. Відстрочені податкові активи	0	0	0	0	0	0	0
7. Інші необоротні активи	0	0	0	0	0	0	0
Всього необоротних активів	2015	100	2738	100	723	35,88	-

Проаналізувавши дані таблиці ми можемо зробити наступний висновок. Найбільшу частку в сумі необоротних активів мали основні засоби по залишковій вартості. На кінець року вони займали 92,88% від загальної суми необоротних активів, що на 2,65%менше ніж на початок року.

Найменшу частку в сумі необоротних активів на початок року становлять інші необоротні активи (0%) та нематеріальні активи по залишковій вартості (0,%). На кінець року незавершене виробництво зменшилось на 100%, та та зміна в сструктурі на кінець року в порівнянні із початком року зменшилась на - 2,48%

2.2.3 Аналіз наявності, складу і структури оборотних активів

Таблиця 2.3. Аналіз наявності, складу і структури оборотних активів

Статі оборотних активів	На початок року	На кінець року	Зміна за звітний період	Зміна структури, %
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Запаси	1413	69,47	2494	77,09	1081	76,5	7,63
2. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за чистою реалізаційною вартістю	487	23,94	613	18,95	126	25,9	-4,99
3. Дебіторська заборгованість за розрахунками	0	-	0	-	0	-	-
4. Інша поточна дебіторська заборгованість	44	216	80	2,47	36	81,8	0,31
5. Грошові кошти та їх еквіваленти	42	2,06	15	0,46	-27	-64,3	-1,6
6. Інші оборотні активи	0	-	0	-	0	-	-
Всього оборотних активів	2034	100	3235	100	1201	59,05	-

Провівши аналіз наявності, складу та структури оборотних активів ми можемо зробити наступні висновки. Найбільшу частку в сумі оборотних активів займають запаси. На кінець звітного періоду вони становлять 2494тис. грн., що на 7,63 % більше, ніж на початку року. Різке збільшення запасів і їх частки в оборотних активах може свідчити про збільшення готової продукції на 91,5%, та збільшення виробничих запасів на 24,27%.

Щодо дебіторської заборгованості то вона збільшились на 25,9% в порівнянні з початком року та становили 18,95% в загальній сумі оборотних активів підприємства.

Найменшу частку становлять інша поточна дебіторська заборгованість та грошові кошти та їх еквіваленти, вони займають відповідно 2,47% та 0,46 % від загальної суми оборотних активів.

2.2.4 Аналіз дебіторської заборгованості

Діючі форми розрахунків, при яких момент відвантаження готової продукції, виконання робіт, отримання і відвантаження товарно-матеріальних цінностей, проведення нарахування не співпадає з моментом їх оплати і призводить до виникнення дебіторської/кредиторської заборгованості. Необхідно вивчити склад, структуру дебіторської заборгованості (табл.2.4.). Зміни в структурі дебіторської заборгованості свідчать про погіршення платоспроможності підприємства.

Таблиця 2.4. Аналіз складу і структури дебіторської заборгованості

Статі оборотних активів	На початок року	На кінець року	Зміна за звітний період	Зміна структури, %
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
1. За товари, роботи, послуги	487	84,,1	613	84,4	126	25,7	0,3
2. Дебіторська заборгованість за розрахунками - всього, в тому числі:	48	8,3	33	4,5	-15	-31,25	-3,7
з бюджетом	48	8,3	33	4,5	-15	-31,25	-3,7
за виданими авансами	0	-

Страница:

•  1 
•  2 

курсовая работа "Управління активами підприємства" скачать

Подобные документы

• Управління активами і пасивами підприємства

  Економічна сутність та класифікація активів та пасивів підприємства, принципи їх формування. Сутність і завдання управління оборотними та необоротними активами, власним та позиковим капіталом. Фінансово–коефіцієнтний аналіз діяльності підприємства.
  
  курсовая работа [5,4 M], добавлен 27.01.2011
  

• Управління оборотними активами на прикладі підприємства "Мікадо Груп"

  Сутність оборотних активів та їх значення в умовах ринкової економіки. Сучасні моделі управління оборотними активами та їх характеристика. Аналіз фінансової звітності підприємства "Мікадо Груп". Удосконалення управління оборотними активами підприємства.
  
  дипломная работа [156,8 K], добавлен 04.04.2014
  

• Управління оборотними активами підприємства

  Економічна сутність та основні завдання управління оборотними активами. Особливості управління дебіторською заборгованістю підприємства. Аналіз системи управління оборотними активами ВАТ "Київпромстройсервіс". Характеристка управління грошовими коштами.
  
  дипломная работа [639,1 K], добавлен 07.09.2010
  

• Система моніторингу фінансового стану підприємства

  Сутність фінансового стану підприємства та елементи, що його визначають. Оцінка майнового стану ВАТ "Завод МГТ" та динаміка його зміни. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства. Управління дебіторською заборгованістю, структурою капіталу.
  
  курсовая работа [284,9 K], добавлен 13.05.2011
  

• Управління оборотними активами на підприємстві

  Сутність, склад і структура оборотних активів. Класифікація і принципи організації, джерела формування. Визначення наявності і ефективності використання оборотних активів. Заходи щодо підвищення ефективності управління оборотними коштами підприємства.
  
  курсовая работа [54,0 K], добавлен 05.01.2011
  

• Аналіз фінансового стану підприємства та фінансових результатів його діяльності

  Характеристика показників, що потрібні для проведення фінансового аналізу. Класифікація активів підприємства по рівню ліквідності. Аналіз руху коштів ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" за 2009 й 2010 р. висновки щодо фінансового стану підприємства.
  
  курсовая работа [115,5 K], добавлен 05.02.2011
  

• Основи фінансового аналізу

  Інформаційне забезпечення фінансового аналізу. Комплексне оцінювання фінансового стану підприємства. Аналіз майна та оборотних активів. Джерела формування капіталу. Ліквідність та платоспроможність підприємства, його прибутковість та рентабельність.
  
  отчет по практике [317,5 K], добавлен 16.04.2011
  

• Управління фінансовими ризиками на підприємстві

  Поняття і класифікація фінансових ризиків, методи їх оцінки на ринку. Способи управління та вимірювання фінансових ризиків. Факторний та коефіцієнтний аналіз результату операційної діяльності, тривалості операційно-фінансового циклу підприємства.
  
  курсовая работа [185,2 K], добавлен 27.01.2011
  

• Фінансовий менеджмент підприємницьких структур і його розвиток в Україні

  Характеристика фінансового механізму підприємства як системи управління фінансами. Етапи становлення вітчизняного фінансового менеджменту, його головні завдання. Особливості організаційного аспекту менеджменту підприємства, суб'єкт та об'єкт управління.
  
  реферат [17,9 K], добавлен 09.12.2009
  

• Управління активами та пасивами підприємства

  Теоретичні основи формування активів і пасивів підприємства. Класифікація та основні форми розміщення активів та пасивів підприємства. Характеристика ефективності функціонування активів підприємства. Співвідношення власних і позикових коштів ТОВ "КВАРК".
  
  дипломная работа [159,5 K], добавлен 23.07.2010
  

Другие документы, подобные "Управління активами підприємства"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам