Організація і шляхи вдосконалення обліку розрахункових операцій з заготівельними організаціями, різними покупцями і замовниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий облік»

на тему: «Організація і шляхи вдосконалення обліку розрахункових операцій з заготівельними організаціями, різними покупцями і замовниками»

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи обліку розрахункових операцій з заготівельними організаціями, різними покупцями і замовниками

1.1 Економічний зміст розрахункових операцій

1.2 Нормативне регулювання обліку розрахункових операцій з заготівельними організаціями, різними покупцями і замовниками

1.3 Огляд літературних джерел

2. Організація обліку розрахункових операцій з заготівельними організаціями, покупцями і замовниками

2.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства

2.2 Організація первинного обліку

2.3 Організація синтетичного і аналітичного обліку

3. Шляхи вдосконалення обліку розрахункових операцій з заготівельними організаціями, покупцями і замовниками

3.1 Вдосконалення первинного обліку

3.2 Вдосконалення синтетичного і аналітичного обліку

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Однією з важливих особливостей сучасного розвитку економіки України є глибокі економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин. Ринковий механізм базується на силах попиту та пропозиції, які формують ціну на ринку де головними суб'єктами виступають покупці і продавці. За таких умов з'являється потреба в достовірній інформації про обсяги реалізованої продукції. Повну та різнобічну інформацію забезпечує система бухгалтерського обліку підприємства, зокрема розрахунки з покупцями і замовниками, оскільки інформація відображена на цих рахунках безпосередньо пов'язана з реалізацією товарів, послуг підприємства та отриманням прибутку.

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан розвитку економіки країни характеризується збільшенням обсягу і ускладненням відносин між учасниками угод з приводу продажу продукції (товарів), виконання робіт та надання послуг. За даними Державної служби статистики України протягом останніх десяти років спостерігається постійне зростання обсягів реалізації промислової продукції. За період з 2010 р. до 2012 р. обсяги реалізації промислової продукції зростали найбільше: 2010 р. - 806 550,6 млн. грн., 2011 р. - 1 065 108,2 млн. грн., 2011 р. -

1 329 266,3 млн. грн. Це, в свою чергу, призводить до необхідності врегулювання розрахунків з покупцями та замовниками, їх видів та складності проведення.

Дієва та чітка організація системи розрахунків з покупцями та замовниками є необхідною умовою оптимізації грошового обороту будь-якого суб'єкта господарювання, а також його стабільного та ефективного функціонування. Актуальність розвитку бухгалтерського обліку таких операцій полягає у тому, що вони пов'язані з виконанням договірних зобов'язань підприємства та часто призводять до необхідності участі в адміністративних, цивільних та господарських спорах.

Відсутність або неповнота інформації про розрахунки з покупцями та замовниками у звітності підприємства може призвести до некоректних аналітичних розрахунків і висновків щодо динаміки оборотності активів та інших показників ділової активності підприємства, ліквідності балансу та платоспроможності в короткостроковій і довгостроковій перспективі. Отже, тільки ефективно організований бухгалтерський облік операцій за розрахунками з покупцями та замовниками може забезпечити формування достовірної інформації щодо розрахунково-платіжних операцій підприємства, регулювання порядку їх здійснення з найменшими втратами та прийняття своєчасних управлінських рішень.

Питанням продажу (реалізації) в бухгалтерському обліку в частині досліджень стадій кругообороту капіталу присвятили праці зарубіжні та вітчизняні вчені: В.П. Астахов, М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Й.Я. Даньків, В.С. Ківачук, Ю.Ю. Корольов, М.Р. Лучко, В.Г. Макаров, І.В. Малишев, М.Ю. Медведєв, М.Я. Остап'юк, Д.О. Панков, М.С. Пушкар, В.Г. Швець, І.Ф. Шер, І.Й. Яремко та ін. Питання теорії, організації та методики бухгалтерського обліку процесу продажу (реалізації) в частині операцій з виникнення та погашення дебіторської заборгованості, виконання договірних зобов'язань розглядали зарубіжні та вітчизняні вчені: С.Л. Береза, П.Н. Василенко,

Н.В. Гавришко, В.Н. Жуков, І.В. Орлов, О.М. Петрук, В.М. Пархоменко, К.В. Романчук, Я.В. Соколов, І.В. Супрунова, К.С. Сурніна, О.В. Фоміна. Вагомий внесок у розвиток теорії та методики економічного аналізу показників реалізації здійснили такі зарубіжні та вітчизняні вчені: О.В. Коновалова, І.Д. Лазаришина, Є.В. Мних, С.З. Мошенський, О.В. Олійник, В.П. Пантелеєв, Л.І. Слюсарук, В.О. Шевчук, Л.Й. Юрківська. Не применшуючи результати проведених досліджень та їх значення для розвитку науки, варто відмітити, що зростання обсягів реалізації вітчизняної продукції вимагає перегляду підходів до сутності та специфіки операцій за розрахунками з покупцями та замовниками. Подальшого дослідження потребують питання виділення етапів продаж, коригування ціни реалізації для цілей бухгалтерського обліку, перегляд підходів до завдань, об'єктів та методики економічного аналізу показників реалізації продукції. Необхідність вирішення вказаних проблемних питань зумовлює актуальність і вибір теми дослідження.

Метою дослідження є наукове обґрунтування теоретичних положень та розробка практичних рекомендацій з удосконалення організаційно-методичного забезпечення бухгалтерського обліку та аналізу операцій за розрахунками з покупцями та замовниками.

Для досягнення мети в дисертації поставлені до вирішення наступні завдання:

- розкрити проблему неконвенційності понятійного апарату щодо розрахунків з покупцями та замовниками і суміжних понять;

- охарактеризувати особливості розрахунків з покупцями та замовниками для потреб бухгалтерського обліку;

- проаналізувати існуючі підходи до змісту теорії кругообороту капіталу для визначення ролі розрахунків на його стадіях і формування достовірної бухгалтерської інформації в розрізі етапів процесу продаж;

- виявити напрями удосконалення організаційно-методичних аспектів бухгалтерського обліку операцій за розрахунками з покупцями та замовниками для забезпечення об'єктивності та оперативності підготовки облікової інформації;

- проаналізувати методику бухгалтерського обліку процесу замовлення та привести її у відповідність до рівня потреб системи управління діяльністю підприємства;

- оцінити існуючі підходи до облікового відображення наданих покупцям знижок у процесі продажу для забезпечення достовірності інформації;

- удосконалити організаційно-методичні аспекти аналізу розрахунків з покупцями та замовниками для підвищення оперативності управління процесом продажу продукції;

- уточнити порядок проведення аналізу обсягів продажу в системі бюджетування для ефективного формування бюджетів підприємства;

- оцінити існуючий рівень облікового забезпечення аналізу соціальної відповідальності підприємств з метою визначення можливих шляхів його удосконалення в частині реалізованої продукції.

Об'єктом дослідження є операції за розрахунками з покупцями та замовниками, що підлягають відображенню в системі бухгалтерського обліку та економічному аналізі.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та організаційно- методичних аспектів бухгалтерського обліку й аналізу операцій за розрахунками з покупцями і замовниками.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що система управління процесом продажу продукції (товарів, робіт і послуг) не може ефективно функціонувати без теоретично обґрунтованих підходів до організації та методики бухгалтерського обліку й аналізу операцій за розрахунками з покупцями та замовниками.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці положень і рекомендацій щодо удосконалення організаційно-методичного забезпечення бухгалтерського обліку та аналізу операцій за розрахунками з покупцями та замовниками. У процесі проведеного дослідження отримано результати, яким властива наукова новизна:

удосконалено:

- облікове забезпечення операцій у процесі кругообороту капіталу через визначення місця розрахунків з покупцями та замовниками та уточнення стадії кругообороту капіталу - продаж, що сприяє формуванню змістовного інформаційного забезпечення системи бухгалтерського обліку в сфері здійснення продажу продукції і розрахунків з покупцями та замовниками в сучасних умовах господарювання;

- класифікацію знижок для цілей бухгалтерського обліку (знижки спрямовані на зміну вартості активів, знижки спрямовані на зміну заборгованості контрагентів, знижки за співробітництво), застосування якої дозволяє систематизувати наявні та майбутні методи коригування ціни на товари (роботи, послуги);

- облікову політику підприємства в частині обґрунтування параметрів організаційної, методичної та технічної складових щодо операцій за розрахунками з покупцями та замовниками, що сприяє побудові єдиної системи обліково-аналітичного забезпечення розрахунків з покупцями та замовниками;

- методичний підхід до бухгалтерського обліку процесу замовлення в частині розробки порядку облікового відображення витрат за виокремленими етапами виконання замовлення (прийняття, опрацювання, акцептування замовлення, встановлення витрат, опосередковано пов'язаних з виконанням замовлення) з метою підвищення рівня аналітичності інформації для цілей управління;

- методичне забезпечення бухгалтерського обліку витрат, пов'язаних з наданням знижки покупцю (замовнику) в частині обґрунтування порядку їх облікового відображення, що сприяє формуванню достовірної інформації в системі бухгалтерського обліку та дозволяє визначити доцільність їх надання для ефективності прийняття управлінських рішень;

- порядок аналізу бюджету продажу з урахуванням цілей бюджетування в частині розробки напрямів аналізу, що надає можливість порівнювати дані про здійснені розрахунки та сприяє формуванню релевантного інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень у сфері продажу продукції;

дістало подальшого розвитку:

- теоретичні положення аналізу розрахунків з покупцями та замовниками у частині уточнення завдань, об'єктів (витрати на організацію процесу продажу, витрати договірного процесу, витрати етапу визначення результатів, витрати післяпродажного обслуговування, витрати етапу оцінки ринку, витрати на виконання соціальних зобов'язань) та етапів аналізу, що дозволило розробити напрями аналізу операцій за розрахунками з покупцями та замовниками;

- організаційно-методичне забезпечення аналізу соціальних зобов'язань перед покупцями (замовниками) в частині розробки порядку вибору методики аналізу соціальної відповідальності, який забезпечує проведення оцінки напрямів прояву соціальних зобов'язань перед покупцями та замовниками;

- розмежування та уточнення понять “продаж”, “реалізація”, “збут”, що забезпечує єдиний підхід до облікового відображення операцій, пов'язаних з продажем продукції, та сприяє розвитку бухгалтерської термінології.

Практичне значення одержаних результатів полягає у пропозиціях з удосконалення організації та методики бухгалтерського обліку й аналізу операцій за розрахунками з покупцями та замовниками.

синтетичний аналітичний облік розрахунковий

1. Теоретичні основи обліку розрахункових операцій з заготівельними організаціями, різними покупцями і замовниками

1.1 Економічний зміст розрахункових операцій

Нормальну виробничу діяльність кожне підприємство може здійснювати лише при постійних зв'язках з іншими підприємствами за допомогою грошових коштів.

Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність сільськогосподарські підприємства вступають в розрахункові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями і особами. Ці розрахунки пов'язані з формуванням основних і оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданих послуг, з розподілом прибутку, розрахунками з фінансовими органами і органами соціального страхування і соціального забезпечення. Господарства можуть також вступати в розрахункові взаємовідносини з окремими особами, наприклад, для виконання різних доручень при видачі грошових коштів підзвіт, одержанні кредитів на індивідуальне житлове будівництво і господарське влаштування.

Встановлення господарських відносин суб'єкта підприємницької діяльності з іншими фізичними та юридичними особами передбачене виникненням між ними певних прав та зобов'язань.

Під зобов'язаннями сторін у цивільному законодавстві розуміють усі дії, які кожна зі сторін договору повинна здійснити на користь іншої сторони і які обумовлені договором, адміністративними актами, юридичними вчинками та іншими підставами, що не суперечать законодавству.

На відміну від цього, у бухгалтерському обліку підприємства зобов'язання виникають не в момент укладення договору, а після здійснення однією зі сторін передбачених у ньому дій (або бездіяльності), внаслідок яких виникає заборгованість однієї сторони перед іншою.

Виникнення заборгованості пов'язано з тим, що одночасне виконання обома сторонами зустрічних зобов'язань за договором відбувається дуже рідко. Як правило, спочатку свої зобов'язання виконує одна зі сторін, внаслідок чого у неї виникає право вимагати компенсації за заборгованістю, а з іншої сторони обов'язок оплатити цю заборгованість. Тобто у бухгалтерському обліку у першої сторони в складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а з іншої сторони виникає зобов'язання перед кредитором погасити цю заборгованість, яка називається кредиторською заборгованістю.

Тому правильна організація розрахунків потребує суворого дотримання фінансової дисципліни, власної оплати боргів по зобов'язаннях і забезпечення своєчасного одержання коштів за реалізовану продукцію та надані послуги.

Затримання оплати за одержані матеріальні цінності або несвоєчасне надходження коштів за реалізовану продукцію та надані послуги призводить до фінансових труднощів у веденні господарства. Дебіторська заборгованість спричиняє вилучення коштів з обороту підприємств, що негативно позначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і зобов'язань веде до залучення в оборот коштів, які належать іншим підприємствам.

Суми кредиторської заборгованості, по яких закінчився термін позовної давності відносяться на результати фінансово-господарської діяльності у наступному місяці після закінчення терміну позовної давності і відображуються у складі інших операційних доходів на субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості».

Наявність дебіторської заборгованості свідчить про вилучення коштів з обороту підприємства. Вона виникає з вини покупців і замовників за відвантажену їм продукцію, виконані роботи (надані послуги).

Для стягнення дебіторської заборгованості встановлені також терміни позовної давності. Дебіторська заборгованість з терміном позовної давності, що минув, списується за рішенням керівника підприємства на результати фінансової діяльності після того, як були прийняті всі заходи для її стягнення (пред'явлення претензій, позовів до суду (господарського суду) до дебіторів-підприємств і до суду - до фізичних осіб).

Дебіторська заборгованість -- сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебітори -- юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошей, їх еквівалентів або інших активів.

Безнадійна дебіторська заборгованість -- поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Довгострокова дебіторська заборгованість -- сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість -- сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Сумнівний борг -- поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості -- сума поточної заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Отже важливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка.

Згідно із статтею 24 Закону України „Про підприємство” розрахунки між підприємствами і організаціями проводяться в безготівковому та готівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком

1.2 Нормативне регулювання обліку розрахункових операцій з заготівельними організаціями, різними покупцями і замовниками

Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” ст. 6 державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою: [1]

створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України у порядку, встановленому Національним банком України.

Законодавством України передбачений порядок проведення розрахунків між підприємствами, підприємствами і фізичними особами як у безготівковій формі, так і за готівку. Порядок розрахунків безготівковими коштами викладений в інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. № 135 [5].

Безготівкові розрахунки між підприємствами і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банк шляхом перерахування грошових коштів. Грошові кошти з рахунку підприємства списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, коли чинним законодавством передбачений порядок безакцентного списання коштів.

Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки у межах коштів, наявних на рахунку клієнта.

Кошти підприємства підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в їхніх касах у межах установленого банком ліміту.

Підприємства самостійно вибирають форми розрахунків, передбачені Інструкцією НБУ № 135, і зазначають їх при укладанні договорів.

Крім зазначених форм розрахунків, розділом 8 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні» передбачений порядок розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості.

Розділом 5 цієї Інструкції встановлено порядок розрахунків платіжними вимогами без акцепту платників і безспірного стягнення коштів, яке здійснюється у випадках, передбачених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, рішення податкових органів та визнаних претензій документи на безспірне стягнення і безакцентне списання коштів приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств.

При безготівкових розрахунках між підприємствами і громадянами встановлений термін позовної давності. Позовна давність -- встановлений законом термін для захисту порушеного права.

Термін позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з моменту відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) або з моменту здійснення розрахунків, передбачених умовами договору.

Методичні засади бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» [2]. Нормативним документом, яким визначають порядок ведення бухгалтерського обліку на сьогодні є План рахунків бухгалтерського обліку підприємств і організацій та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджені Наказом Міністерства фінансів України 30. 11. 99. № 291.

Реформа бухгалтерського обліку, яка проводиться в Україні, не змінила суті процесу реалізації, запропонувавши дещо інші підходи до організації його обліку. Національний стандарт П(С)БО 15 „Дохід” містить порядок визначення, оцінку та розкриття у фінансовій звітності доходу, який виникає в результаті реалізації чи використання активів підприємства іншими суб'єктами господарювання. Даний стандарт фактично визначає період відображення в звітності, а отже і у фінансовому обліку, виручки від реалізації у всіх її аспектах.

Огійчук М.Ф. в навчальному посібнику „Бухгалтерських облік на сільськогосподарських підприємствах”, відмічає, що бухгалтерський облік розрахунків з дебіторами ведеться на таких рахунках [12]:

18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи»;

36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»;

37 «Розрахунки з різними дебіторами»;

38 «Резерв сумнівних боргів».

Бутинець Ф.Ф. [8]. у підручнику „Бухгалтерський облік у сільському господарстві” зазначає, що поточна дебіторська заборгованість за можливістю погашення класифікується за трьома напрямами.

Нормальна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її погашенні боржником.

Сумнівна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її непогашенні боржником (недостатність майна боржника у разі визнання його банкрутом, дія форс-мажорних обставин, смерть або позбавлення волі фізичних осіб-боржників) або строк позовної давності якої закінчився

Дебіторська заборгованість також поділяється на забезпечену векселем і не забезпечену векселем.

Грабова Н. М. [9] відмічає, що розрахункові рахунки - призначені для обліку і контролю за розрахунковими відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами.

Оскільки заборгованість може бути як на користь даного підприємства (дебіторська), так і на користь інших підприємств, організацій та осіб (кредиторська), то розрахункові рахунки поділяються на активні, пасивні і активно-пасивні.

Методи оцінки дебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання викладеного у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996 - ХІУ одного з основних принципів фінансової звітності -- обачності, згідно з яким сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена. Стандартом 10 «Дебіторська заборгованість» визначені методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування її на баланс, при відображенні У фінансовій звітності на дату балансу і при списанні з балансу як безнадійної. Також цим стандартом передбачено, що за поточною дебіторською заборгованістю за продукцію передбачено створювати резерв сумнівних боргів як частину загальної суми такої заборгованості, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржниками [2].

Березовський К. В. - сплатити вартість товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг повністю й одразу стати його щасливим власником, звісно добре. Та якщо з тих чи інших причин покупець або замовник не може собі цього дозволити, товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги можна придбати в кредит або на виплат. За визначенням, придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг в кредит - це розрахунки частинами у визначені угодою купівлі - продажу терміни. Така угода повинна містити також інформацію про ціну товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг, порядок та розміри виплати. Вид послуги визначається як споживче кредитування. Нині в Україні її надають в основному банківські установи або кредитні спілки, які одразу виплачують постачальнику повну вартість товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг, а з заготівельною організацією чи з покупцями та замовниками укладають угоду позики [21].

Дугар Т. Є. При бартерному обміні - кожна з двох сторін виступає водночас і продавцем, і покупцем. Тож у бухгалтерському обліку кожна з цих контрагентів обов'язково проводить розрахунки і на рахунку 36 Розрахунки з покупцями та замовниками”, і на рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками” Відповідно до цього кожен з них отримує свій фінансовий результат, інша річ - обмін подібними активами.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку виділяють наступні варіанти обміну. [22].

Шаповал Л. П. На сьогоднішній день, поряд з іншими проблемами, розрахункові проблеми набули великої гостроти. Постійна нестача грошей у заготівельних організацій стали проблемою загальнодержавного значення. Розрахункові операції в нових для України ринкових умовах вимагають зовсім нові види розрахунків у відповідності з вимогами сьогодення. Отже, умовою розвитку нових видів розрахунків та основою розвитку заготівельних організацій є їх фінансова стабільність, зокрема фінансова стійкість [23].

Юрій С. І. Для розвитку та вдосконалення обліку розрахункових операцій з заготівельними організаціями, різними покупцями та замовниками необхідно аналізувати та визначати шляхи розвитку національної економіки, фінансових, кредитних та валютних відносин, забезпечити вирішення економічних проблем в напрямі зменшення частки „тіньової економіки”, сформувати оптимальну податкову політику, відновити довіру юридичних та фізичних осіб до комерційних банків, сприяти розвитку інновацій, активізації інвестиційної діяльності тощо [24].

1.3 Огляд літературних джерел

Ринок - сфера товарного обміну, де виникають і реалізуються відносини купівлі-продажу та здійснюється конкретна господарська діяльність щодо просування товарів і послуг від їх виробників до споживачів. Історично слово “ринок” характеризувало певне місце, де продавалися та купувалися товари. Як правило, це була торгова площа в центрі міста або спеціально обладнане приміщення, де зустрічалися продавці (власники товару) і покупці (власники грошей). На ринку, у результаті досягнутої домовленості, встановлювалися ціни на товар, який в обмін на гроші переходив до покупця.

Внаслідок розвитку засобів зв'язку необхідність певного фізичного місця зустрічей для взаємодії продавців та покупців стає несуттєвою. Сьогодні учасники товарно-грошових відносин одержують можливість контактувати й вирішувати свої проблеми іншим чином. Як наслідок, у процесі еволюції ринок зазнав істотних кількісно-якісних змін, однак економічний зміст основних його суб'єктів отримав менш кардинальні зміни.

Об'єктами ринкових відносин у сучасній економіці стають усі результати суспільної діяльності. Тобто, ними можуть бути матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, послуги, житло тощо); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї); цінні папери (акції, облігації); валюта, позичкові капітали та ін.

Учасники (суб'єкти) ринкових відносин, як правило, асоціюються з покупцями й продавцями, які протистоять один одному в торговельних закладах (магазинах, підприємствах громадського харчування) або на базарі. Таке уявлення про суб'єкти ринку не випадкове та породжене загальним обмеженням розуміння ринку. Це пов'язано з тим, що в будь-яку епоху існування ринку завжди виділялися його головні діючі особи - продавець і покупець, між якими відбувалися операції купівлі-продажу товарів і послуг.

У зв'язку з цим виникла об'єктивна необхідність появи нового поняття - “замовник”. Однак наскільки новий термін “замовник” відрізняється від звичного “покупець” потребує подальшого визначення. Розглянемо тлумачення понять “замовник” та “покупець” у економічній літературі основна увага приділена визначенню сутності поняття “замовник”, в той час поняття “покупець” або ототожнюється із поняттям “замовник”, або деталізується залежно від розміру закупівлі (гуртова чи роздрібна). Спільне у визначенні економічної сутності понять “покупець” і “замовник” полягає у реалізації продукції підприємства чи наданні послуг незалежно від того чи є сторони юридичними чи фізичними особами. Саме це виступає основною причиною ототожнення понять “покупець” і “замовник”.

Замовник - юридична або фізична особа, яка замовляє виконання робіт, поставляння продукції, надання послуг, організовує проведення торгів (тендерів), укладає договори (контракти), контролює хід будівництва та здійснює технічний нагляд за ним, проводить розрахунки за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, приймає закінчені роботи.

Покупець - юридична або фізична особа, яка придбаває товари (продукцію) для власних потреб або з метою передання (дарування) їх іншій особі - одержувачу.

Проаналізувавши всі визначення понять, розкрили критерії визначення їх сутності. В таблиці 1 систематизовано погляди авторів на поняття “покупець” і “замовник”, відповідно до визначених критеріїв.

З даних таблиці 1 можемо зробити висновок про те, що у понятті „замовник” різні автори дійшли більшої згоди, аніж у трактуванні поняття „покупці”. Разом з тим, у більшості з наведених прикладів, ми бачимо тотожність понять “покупець” і “замовник”.

Таблиця 1

Погляди авторів на поняття “покупець” і “замовник”

№ п/п	Автор (джерело)	Замовник	Покупець
		Фізична або юридична особа	Покупець, який звернувся до постачальника	Учасник договору	особа, котра замовила послуги і користується ними	Замовник виготовлених товарів	Безпосередньо здійснює купівлю	Посередник, представник роздрібних торговців, придбає за дорученням	Одна зі сторін договору купівлі-продажу
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	Бутинець Ф.Ф. [9, с. 346]			+			+
2	Бутинець Ф.Ф. [10, с. 67]	+	+
3	Гребньов М.Г. [11]						+
4	Голощапов Н.А. [7, с. 103]	+/-	+
5	Економічна енциклопедія [12]	+/-		+
6	Завадський И.С., Осовська Г.В., Юркевич О.О. [15, с. 313]							+
7	Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Партин Г.О. [16, с. 222]	+/-	+
8	Загородній А.Г. [25]		+
9	Мизиковский А.Е., Макарова Л.Г. [23, с. 362]	+			+/-		+		+
10	Мочерний С.В, Ларіна Я.С.,Устинко О.А, Юрій С.І [18, с.252]	+	+			+	+
11	Началов А.В. [22, с. 70]				+
12345678нгр3	Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. [12, с. 104 ]	+	+
13	Семантичний словник української мови [21]							+
14	Ткаченко Н.М. [24, с.218]					+

На основі даних таблиці 1.1. побудували рисунок 1, який показує частку критеріїв сутності у визначенні понять “покупець” і “замовник”.

Рис. 1 Визначення понять “покупець" і “замовник" в літературних джерелах"фізична або юридична особа

Дані рисунку 1 підкреслюють основну проблему у визначенні понять “покупець” і “замовник” - їх ототожнення. Так поняття “замовник” розглядається, як покупець, який звернувся до постачальника, поняття “покупець” трактується, як замовник виготовлених товарів. В ряді випадків, поняття “покупець” і “замовник” використовується, як одна зі сторін договору. Домінуючим критерієм у визначенні поняття “замовник” виступає “покупець, що звернувся до постачальника”, а той час у тлумаченні поняття “покупець” ключовим критерієм виступає “безпосереднє здійснення купівлі”.

Складність доведення відмінності понять “покупець” та “замовник” полягає у широкому тлумаченні кожного з них.

Виникають труднощі у визначенні єдиних відмінностей цих понять, адже це може залежати від об'єкту (реалізація товарів чи надання послуг) або відповідно до оформлення угоди (підписання договору). Однак з'являються нові фактори, що викликають суперечність запропонованого поділу у кожному випадку:

- відмінність полягає у об'єкті (покупець - купує товар, замовник - замовляє послугу). Невизначеними залишаються випадки, коли реалізація товарів неможлива без надання додаткових послуг, чи навпаки - реалізація послуг без придбання товару;

- відмінність полягає у наявності чи відсутності договору (покупець здійснює купівлю без укладання договору, замовник - обов'язково укладає договір). Виникає питання доцільності оформлення операцій з реалізації товарів, робіт, послуг в кожному випадку, якщо підставою для підтвердження достатньо акцептувати накладну при доставці товарів. Слід нагадати, що чинним законодавством України передбачено, зокрема Цивільним Кодексом України [1], та вирішення прав і обов'язків сторін при реалізації товарів, робіт, послуг, а також вирішення спірних питань у випадку невиконання зобов'язання сторін. Це створює об'єктивну можливість для відмови від оформлення значної частини договорів;

- відмінність полягає в індивідуальності чи стандартності виготовлених товарів, наданих послуг. В такому випадку не враховано, що ряд товарів є індивідуальними по своїй сутності (дизайнерський одяг, ювелірні прикраси, твори мистецтва тощо), але в той же час були виготовленні без замовлення конкретного покупця.

Розглядаючи відмінність понять “покупець” і “замовник”, з точки зору бухгалтерського обліку, акцентуємо увагу на реалізацію виготовлених товарів, наданих послуг незалежно від того, що виступає об'єктом операції товар чи послуга. Значення набирають інші параметри: достовірна оцінка при придбанні, отримання економічних вигод у майбутньому від використання, розрахунок собівартості при виготовленні. Так для бухгалтерського обліку ключовим постає отримання доходу, понесення витрат (пов'язаних з отриманням цих доходів) у зв'язку господарською діяльністю підприємств

2. Організація обліку розрахункових операцій з заготівельними організаціями, покупцями і замовниками

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ПП «Карла Маркса-2» розміщене в центральній частині Путивльського району Сумської області. Генеральним директором є Шаповалов М.Ф, головним бухгалтером, а також керуючим фінансового відділу є Челядін І.Г. Приватне підприємство було створене у 2007 році. Головний офіс знаходиться за адресою: Сумська обл.,Путивльський р-н, с.Князівка, вул. Жовтнева 9, 41543.

На території господарства розміщені такі населені пункти: Сиромяткіно, Сахарово, Плаксіно, Князівка, Нові Гончари, Старі Гончари, Ширяєво. Центральна садиба господарства знаходиться в с. Мінаково. Відстань від центральної садиби до районного центру м. Путивль - 3 км, до найближчої залізничної станції Путивль - 22 км.

ПП «Карла Маркса-2» має наступні підрозділи:

1. Адміністрація с. Мінаково

2. Тракторний парк с. Мінаково

3. Ремонтна майстерня с. Мінаково

4. Автопарк с. Мінаково

5. Переробка с. Князівка, с. Мінаково

ПП «Карла Маркса-2» знаходиться в другому агро-кліматичному районі Сумської області, який характеризується помірним кліматом з теплим літом, за значної кількості вологи, і не дуже холодною зимою з відлигами.

Гідротермічний коефіцієнт за період з t0 - + 100 С складає 1,1-1,2. Найхолодніший місяць - січень, найтепліший - липень.

Зима сніжна, характеризується нестійкою погодою . Висота снігового покрову досягає 22см. Максимальна глибина промерзання грунту на рівних ділянках досягає 135см, мінімальна 15 см, середня 88 см. Найнижча температура на глибині вузла кущіння досягає в окремі роки -17° С, що нерідко призводить до загибелі озимих. Середньо багаторічна довгота періоду із стійким сніжним покривом складає 100 днів. Сніготанення розпочинається в середині березня і довгота його складає 16-20 днів. Танення по всьому горизонту настає приблизно через 13-20 днів після того як зійде сніг. Рельєф землекористування господарства не однорідний і досить складний. Найбільш розповсюдженими на території господарства з ґрунтів - чорноземи типові і їх змиті різновидності, залягають на міжбалкових водорозділах і схилах балок. Меншу площу займають опідзолені ґрунти. Переважними орними грунтами являються : Опідзолені грунти - площа 2194, 6 га:

- світлосірі мало і середньозмиті, вміст гумусу 1,7 - 2,5 %;

- темносірі опідзолені грунти мало і середньо змиті, вміст гумусу 2,6-3 %;

- чорноземи опідзолені мало змиті, вміст гумусу - 2,8 %;

- чорноземи опідзолені середньо змиті, вміст гумусу - 2,3 %;

- чорноземи опідзолені сильно змиті, вміст гумусу - 1,5 %.

Кількість, розміри і розміщення полів сівозмін, робочих ділянок та інших елементів організації території складають умови для найкращої організації виробничих процесів за високого рівня механізації польових робіт, правильної організації праці, зменшення непродуктивних переїздів.

Між населеними пунктами на території господарства є дороги з твердим покриттям. Крім того в господарстві є виїзд на дорогу міжобласного значення Путивль-Суми і міждержавного значення Путивль - також із твердим покриттям.

По спеціальності в рамках підприємства вирощуються зернові та зернобобові культури. Як відомо, основним засобом виробництва в сільському господарстві є земля. Загальна земельна площа, закріплена за господарством становить 11600га. Основною продукцією підприємства є:

- гірчиця з поля, гречка з поля , гречка первинної очистки, кукурудза з поля, кукурудза первинної очистки, люпин з поля, люпин первинної очистки, пшениця озима з поля, пшениця озима насіннєва первинної очистки, пшениця первинної очистки, пшениця яра з поля, ріпак озимий з поля, ріпак первинної очистки, ріпак ярий з поля, соя первинної очистки, соя рання з поля, соя рання насіннєва первинної очистки.

Загальна земельна площа, що закріплена за підприємством у 2014 році збільшилась порівняно з 2012. У 2012 році цей показник складав 9250 га.

Загальне збільшення склало: 11600-9250=2350 га.

Таблиця 2.1

Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції і послуг

Продукція	Виробництво продукції	Реалізація продукції (робіт, послуг)
	Зібрана площа, га	Вироблено продукціїц	Виробничасобівартістьтис. грн	У фізичній масі, ц	Виробнича собі вартість тис грн	Повна собівартість, тис грн	Чистий дохід (виручка від реалізації), тис грн
Продукція рослинництва усього	9250	346550	55286,5	-	20366,5	90532,5	26467,6
у тому числі: Зернові та зернобобові усього	4750	230499	27241,9	53110	7314,7	-	8997,0
з них: Пшениця озима	2448	107967	14737,7	48321	1 092,5	-	1463,4
Пшениця яра	1222	39258	4999,5	39743	4999,5	-	5376,4
Гречка	250	5000	1276,5	4789	1222,7	-	2157,1
Кукурудза та зерно	700	76817	5799,6	-	-	-
Інші зернові та зернобобові	130	1457	428,6	-	-	-
Соя	3000	78968	18557,4	39586	8842,4	-	12318,5
Ріпак озимий	418	8909	2227,3	8909	2227,3	-	2965,7
Ріпак ярий	1082	28174	7043,4	7062	1765,6	-	1825,8
Інша продукція рослинництва			216,5		216,5	-	360,6

Витрати на виробництво продукції за групами сільськогосподарської продукції за 2015 рік наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Структура виробничої собівартості за видами сільськогосподарської продукції

Продукція рослинни цтва	Вироб нича собівартість усього	У тому числі
		Прямі матеріальні затрати	З них	Прямі матеріальні витра ти на оплату праці	Інші прямі витрати на загально виробничі витрати всього
			Насіння та посадковий матері ал	Мінеральні доб рива	Нафто продукти	Оплата послуг та робіт сторон ніх організацій	Решта матеріа льних витрат
Пшениця	19737,2	14528,2	1118,2	3358,1	1191,4	942	7198,5	1508,1	3700,9
Кукурудза та зерно	5799,6	4806,9	586,4	987	370,9	220,7	2641,9	287	705,1
Соя	18557,4	14112,4	1882,1	2541,7	1423,4	598,7	7666,5	1287,3	3157,7
Ріпак	9270,7	6912,4	577	1383	793,3	138,6	4020,5	678,2	1680,1
Усього	53364,9	40359,9	4163,7	8269,8	3779	1900	22247,4	3761,2	9243,8

Середньооблікова кількість робітників станом на 2015 рік складала 103 особи, з яких 17 жінок і 86 чоловіків. Фонд робочого часу складав 190780 год, відпрацьовано було 182820 год. Час був невідпрацьований за рахунок щорічних відпусток (6634 год) та тимчасової непрацездатності робітників (1326 год). Фонд оплати праці штатних робітників за 2014 рік склав 4680,4 тис грн., з них основної заробітної плати 4593,2 тис. грн., а додаткової 87,2 тис. грн.

Основними каналами збуту зерна є:

- продаж державі;

- реалізація по регіональним контрактам;

- реалізація через товарні біржі;

- продаж підприємствам споживчої кооперації;

- продаж населенню через фірмові магазини;

- продаж своїм працівникам в рахунок оплати праці;

- реалізація по прямим договорам іншим організаціям, підприємствам, закладам;

- обмін зерна на інші товари (бартер).

В останні роки велика кількість зерна реалізується через біржі. Переваги цього каналу збуту в тому, що ціна на зерно залежить від кон'юнктури, яка склалася на біржі, а також те, що через біржу можна отримати готівкові гроші. Одним з найважливіших механізмів ринку є ціновий захист виробника за рахунок функціонування фьючерних бірж. Найважливішою рисою цього механізму є те, що ціновий захист виробника здійснюється без участі державних коштів.

Підприємство співпрацює з такими організаціями як:

- ООО «Олімп»;

- ТОВ «Агроцентр ЛТД»;

- «Буринський елеватор» - державна продовольчо-зернова корпорація України (філія);

- Північно-східна компанія ТОВ "Суми Агро";

- ТОВ «Чарівний Світанок» (Агро) ;

- ПАТ «Черкаський хлібокомбінат»;

- ПП Хорошун Г.М.;

- ТОВ «ВорожбаЛатІнвест»;

- ТОВ «Ряснянське»;

- ТОВ «Орількалатінвест»;

- ПАОП «Зоря».

Зокрема, за 2015 рік, даним підприємствам були реалізовані послуги та продукція в сумі 20 618 490,55 грн. Детальніша інформація наведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Реалізація товарів та послуг ПП «Карла Маркса-2» у 2015 році.

Назва підприємства	Сума реалізації, грн
Агрозахист Донбас ТОВ	4 500,00
Агроцентр ЛТД ТОВ	1 056 000,00
Аріз ПП	42 000,00
АРПІТ ПВКФ	74 000,00
Богомол Михайло Володимирович	9 000,00
Буринський елеватор Державна продовольчо-зернова корпорація України філія	2 590,00
ВорожбаЛатІнвест ТОВ	448 290,00
Зоря ПАОП	1 057 500,00
Кущ М.П., ФОП	1 277,60
Левченко Генадий Михайлович	357 346,00
Олімп ООО	2 588 597,00
ОратівЛатІнвест ТОВ	2 834 100,00
Орількалатінвест ТОВ	491 200,00
Павлоградська Зернова Компанія ПП	3 003,00
Північно-східна компанія "Суми Агро" ТОВ	177 650,00
Ряснянське ТОВ	109 150,00
Хорошун Г.М. ПП	1 030 335,90
Чарівний Світанок (Агро) ТОВ	8 497 781,60
Черкаський хлібокомбінат ПАТ	1 834 170,00
Всього	20 618490,55

Можна зробити висновок, що основними споживачами продукції є відповідні фірми, а не окремі фізичні особи.

Підприємство співпрацює з такими банками, як ПАТ КІБ Кредіт Агріколь та Райффайзен Банк Аваль.

Дані банки надають підприємству ряд таких послуг:

- внутрішнє переміщення грошових коштів (між рахунками та касами);

- аудиторські послуги;

- здійснюють від імені підприємства благодійні та спонсорські внески;

- здійснюють виплати за гас, добрива, електроенергію;

- юридичні послуги та ін..

На підприємстві вважають конкурентами всіх, хто займається подібними роботами на території області та, зокрема, регіону. Це пов'язано з тим, що підприємство не є дуже ефективним у своїй діяльності та не може конкурувати з великими представниками у даній сфері.

На протязі декількох років підприємство не мало прибутку, тому залишок власних коштів йде з від'ємною позначкою, що свідчить про збитки на підприємстві. Так в кінці 2009 року склав -13500,3 тис. грн., на протязі року підприємство зазнало збитків на 15060,4, що призвело до того, що на кінець 2010 року залишок власних коштів склав -28560,7 тис. грн.. У 2013 році збитки зменшились, що свідчить про позитивні тенденції у роботі підприємства, однак, вони були і склали 11967 тис. грн., залишок власних коштів склав -40527,7 тис. грн. . У 2012 році даний показник не змінився, оскільки, у підприємства не було збитків.

Виробництво та реалізація продукції за 2015 рік були наведені в першому пункті першого розділу в таблиці 2.1. Проаналізуємо реалізацію основної продукції, починаючи з 2011 року.

Таблиця 2.4.

Реалізація основних видів сільськогосподарської продукції за період з 2011 по 2014 рр.

Вид продукції	Реалізація продукції, ц
	2011	2012	2013	2014
Пшениця озима	32862	84184	48321	297329
Пшениця Яра	-	4575,9	39743	31500
Гречка	2769	4817	4789	-
Ячмінь ярий	10483	6720	-	-
Овес	58	10227	-	-
Соя	10258	36292	39586	77114
Ріпак озимий	-	-	8909	45812,2
Ріпак ярий	-	9029	7062	17288,8

Проаналізувавши таблицю, можна побачити, що у 2012 році значно збільшилась реалізація пшениці озимої у порівнянні з попередніми роками. У 2010 році почали вирощувати та реалізовувати пшеницю яру. Поряд з цим у 2013 році вже не вирощували ячмінь ярий, овес. З кожним роком поступово збільшувалась реалізація сої. У 2014 році значно зросли обсяги реалізації ріпака ярого та озимого.

На протязі попередніх років підприємство не отримувало прибутку, однак у 2012 році чистий прибуток склав 6404 тис. грн., були отримані фінансові результати від звичайної діяльності та зменшились надзвичайні витрати.

Кількість робітників у 2013 році складала 66 чоловік, у 2010 році цей показник склав 86 чоловік, у 2014 році на підприємстві працювало 103 людини, станом на 2012 рік середньооблікова кількість працівників складала 102 людини.

На підприємстві зафіксована велика плинність кадрів, це пов'язано з тим, що основні роботи, що виконуються в рамках підприємства є сезонними. Тому зменшувати плинність кадрів не має потреби, оскільки тримати в штаті всіх сезонних робітників не вигідно для компанії. Як наслідок, в бухгалтерському обліку, у випадку операцій з покупцями і замовниками, домінуюче місце займає саме реалізація продукції, товарів, робіт послуг. У свою чергу під реалізацією в бухгалтерському обліку розуміють продаж вироблених або закуплених товарів, що супроводжується отриманням грошового виторгу [17, с. 377].

В цьому випадку виникає додаткова потреба у роз'ясненні терміну “продаж”. Під продажем розуміють передання товару іншій особі в обмін на грошову оплату товару, одна з частин угоди "купівля-продаж" [12].

Але за сучасних ринкових умов вище згадане питання є надто вузьким. Через це виникла необхідність у більш широкому тлумаченні поняття “продаж”, що враховуватиме всі аспекти до випадку продажу продукції, робіт, послуг. Отже, продаж майна, продукції, робіт, послуг - передавання права власності на майно, продукцію, роботи, послуги, нематеріальні активи, цінні папери, валютні цінності, інші види фінансових ресурсів та матеріальних цінностей іншим юридичним і фізичним особам шляхом укладання угод купівлі-продажу чи обміну на певну еквівалентну суму коштів, інших цінностей у матеріальній і нематеріальній формах, боргових зобов'язань у вартісному вираженні [17, с. 364].

Наведені тлумачення понять “продаж” та “реалізація” не містять відмінності між покупцем і замовником. У свою чергу, це є головною причиною відсутності відмінності у розумінні понять “покупець” і “замовник” у бухгалтерському обліку.

Однак у загальному випадку поняття „покупець” є вужчим за поняття „замовник”, оскільки не враховує всіх додаткових умов при реалізації товарів, робіт, послуг підприємства. За таких умов буде доцільним трактувати поняття “покупець” у значенні юридична або фізична особа, що придбає товари, роботи, послуги. Натомість поняття “замовник” - фізична або юридична особа, що отримає права власності на майно, продукцію, роботи, послуги, нематеріальні активи, цінні папери, валютні цінності, інші види фінансових ресурсів та матеріальних цінностей шляхом укладання угоди на певну еквівалентну суму коштів, інших цінностей у матеріальній і нематеріальній формах, боргових зобов'язань у вартісному вираженні.

Документування розрахунків з покупцями і замовниками відображено в таблиці 2.5

Рис. 2. Місце розрахунків з покупцями та замовниками у кругообороті капіталу та інформаційне забезпечення бухгалтерського обліку

Таблиця 2.5

Документування розрахунків з покупцями і замовниками

Розрахунки з вітчизняними покупцями	Розрахунки з іноземними покупцями
Виникнення заборгованості
Накладні Рахунки - фактури Рахунки Акти прийнятих робіт, послуг Податкові накладні Товарно-транспортні накладні Товарні накладні	Комерційні документи (рахунки - фактури - invoice) Транспортні накладні (залізнична накладна, авіанакладна, коносамент, товарино-транспортна накладна, пакувальні листи) Платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ Розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць
Погашення заборгованості
Виписки з рахунків органів ДКУ Прибуткові касові ордера Векселі	Виписки банку Видаткові касові ордера Векселі

Розрахунки з покупцями та замовниками опосередковують процеси зміни форм (грошова, товарна) та вартості (включення доданої вартості на етапі виробництва) капіталу у процесі його кругообороту. Продаж є третьою стадією кругообороту капіталу, передбачає зміну товарної форми капіталу на грошову. Дослідження процесу продажу в бухгалтерському обліку спрямоване на вирішення питань, пов'язаних з розрахунком його результату, та визначенням і розподілом витрат щодо цього процесу. Це забезпечило представлення етапів процесу продажу для цілей бухгалтерського обліку (рис. 1).

2.2 Організація первинного обліку

Формула, за якою розраховується чистий прибуток (збиток) підприємства за звітний період, випливає з форми звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід). У чинній формі звіту з'явився новий для підприємств показник -- «сукупний дохід».

Отже, чистий прибуток (збиток) розраховується та зазначається у розділі I звіту про фінансові результати за формулою:

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2000) мінус собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2050) плюс інші операційні доходи (рядок 2120) мінус адміністративні витрати (рядок 2130) мінус витрати на збут (рядок 2150) мінус інші операційні витрати (рядок 2180) плюс дохід від участі в капіталі (рядок 2200) плюс інші фінансові доходи (рядок 2220) плюс інші доходи (рядок 2240) мінус фінансові витрати (рядок 2250) мінус втрати від участі в капіталі (рядок 2255) мінус інші витрати (рядок 2270) мінус, або плюс витрати (дохід) з податку на прибуток (рядок 2300) мінус або плюс прибуток (збиток) від припиненої діяльності після оподаткування.

А для того щоб визначити сукупний дохід, до чистого доходу (або збитку) слід додати інший сукупний дохід після оподаткування (рядок 2460 розділу II звіту про фінансові результати).

Сукупний дохід у балансі не відображається, а інший сукупний дохід має назву «дохід» умовно. Адже цей показник містить результати операцій, які вплинули не на чистий прибуток, а на інший власний капітал підприємства. I хоча в балансі немає окремого рядка для наведення суми іншого сукупного доходу за звітний період і ця сума не відображається у складі суми нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), інший совокупний дохід збільшує або зменшує суму додаткового капіталу (рядок 1410) балансу.

Чистий прибуток (збиток), визначений за розділом I звіту про фінансові результати впливає на пасив балансу, а саме на показники розділу I «Власний капітал».

Чистий прибуток (збиток) (рядок 2350 або 2355 розділу I звіту про фінансові результати) дорівнює нерозподіленому прибутку (непокритому збитку) на кінець звітного періоду. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) на початок звітного періоду (графа 4 -- графа 3 рядка 1420 балансу).

Для ПП «Карла Маркса-2» чинним законодавством встановлено обов'язок створювати певні резерви за рахунок власного прибутку. Отже, за рахунок власного прибутку на підприємстві створюється резервний капітал (рядок 1415). I це чи не єдиний випадок, в якому, щоб довести правильність складання балансу та звіту про фінансові результати, не обов'язково звертатися до інших форм фінансової звітності.