Податок на прибуток підприємств, його суть та значення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Кафедра фінансів і кредиту

Заочна форма навчання

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Фінанси»

На тему «Податок на прибуток підприємств, його суть та значення»

Виконала студентка групи Фз-31с

Ткаченко Ю.К.

Перевірив Шкодкіна Ю.М.

м.Суми

2015рік

Зміст

Вступ

1. Теоретико-методичні засади організацій і методики податкового контролю розрахунків з бюджетом з податку на прибуток

1.1 Економічна сутність з податку на прибуток

1.2 Аналіз нормативно-правової бази з податку на прибуток підприємства

1.3 Особливості здійснення податкового контролю за нарахуванням та сплатою податку на прибуток, мета і їх завдання

2. Узагальнення результатів податкового контролю розрахунків з бюджетом з податку на прибуток та шляхи його вдосконалення

2.1 Узагальнення результатів податкового контролю розрахунків з бюджетом з податку на прибуток. Акт податкової перевірки

2.2 Відповідальність платників податків за виявлені в ході перевірки недоліки та порушення у нарахуваннях та сплати податку на прибуток

2.3 Напрямки підвищення податкового контролю податку на прибуток

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Державний податковий контроль є суттєвим елементом державного регулювання економіки й обов'язковою умовою ефективного функціонування фінансової системи та економіки країни в цілому. Тому дотримання платниками податків податкової дисципліни потребує здійснення з боку держави комплексу організаційних заходів, зокрема створення надійної системи податкового контролю.

Формування податкової політики на засадах економічної ефективності, стабільності, прозорості й наближення її до міжнародних та європейських стандартів не можливе без ефективного податкового контролю.

Податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових операцій, патентування, ліцензування тощо.

Перед податковим контролем, як складовою податкової системи, стоять завдання подолання нерівномірного розподілу податкового навантаження в економіці, вдосконалення неефективної на сьогодні системи податкових пільг, зменшення заборгованості зі сплати податків і зборів до бюджету, сприяння розробці та запровадженню стабільного, прозорого законодавства, з метою детінізації української економіки та легалізації доходів юридичних і фізичних осіб. Значимість податкового контролю в умовах трансформаційної економіки особливо зростає через суттєву залежність від податкової складової бюджетів усіх рівнів, все ще низьку податкову культуру населення в цілому.

В умовах ринкової економіки отримання прибутку є безпосередньою метою виробництва. Прибуток створює певні гарантії для подальшого існування і розвитку підприємства. На ринку підприємства виступають як відносно відособлені товаровиробники. Встановивши ціну на продукцію, вони реалізують її споживачу, при цьому одержуючи грошову виручку, що не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво і реалізацію, які приймають форму собівартості продукції.

Для підприємства прибуток є показником, що створює стимул для інвестування в ті сфери, де можна добитися найбільшого приросту вартості.

Актуальність обраної теми для курсового дослідження теми зумовлена тим, що в Україні проводиться робота щодо створення стабільного податкового законодавства, оскільки податок на прибуток підприємств - одна з болючих і ключових тем сьогоднішнього напрямку оподаткування. Від правильного і продуманого оподаткування залежить не тільки успішний економічний розвиток окремого підприємства, але й держави в цілому. Проте, неоднозначне тлумачення положень деяких нормативних документів та прийняття Податкового кодексу України, призводить до зловживань з боку платників податків та здійснення ними помилок, результатом того є недоплата податку на прибуток.

У курсовій роботі поставлені та підлягають розв'язанню наступні завдання : податок прибуток облік нарахування

з'ясувати сутність податку на прибуток з метою визначення його місця у податковій системі України та необхідності здійснення постійного контролю за порядком нарахування та сплати даного виду податку;

визначити мету, завдання податкової перевірки розрахунків з бюджетом з податку на прибуток;

зробити узагальнення результатів податкової перевірки та скласти Акт про результати документальної планової виїзної перевірки і розрахунок штрафних (фінансових) санкцій;

рекомендації щодо удосконалення системи обліку та податкового розрахунків з бюджетом з податку на прибуток за результатами перевірки.

При підготовці роботи використовувались офіційні джерела, які забезпечили правове поле дослідження : Конституція, Закони, Укази Президента, постанови Кабінету, накази Державної податкової адміністрації тощо.

1. Теоретико-методичні засади організації і методики податкового контролю розрахунків з бюджетом з податку на прибуток

1.1 Економічна сутність податку на прибуток податок прибуток витрата доход

В сучасних умовах становлення і розвитку економічних відносин України провідну роль відіграє діяльність підприємств, особливо це стосується його регулювання з боку держави. Дане регулювання здійснюється через систему оподаткування, провідне місце в якій посідає податок на прибуток.

Податок на прибуток є важливим як для підприємств так і для держави, що спрямовує здійснення фіскальної функції податків. Податок на прибуток, який стягується в Україні, має дуже велике фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Податок на прибуток підприємств, крім великого фіскального значення, має широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюватися як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів.

У Податковому кодексі податок на прибуток підприємств зазнав «революційних» змін, які пов'язані, насамперед, із необхідністю усунення багатьох розбіжностей між правилами податкового обліку та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів та витрат. У цій консультації розглянемо основні його положення щодо оподаткування прибутку підприємств, зокрема особливості розрахунку доходів та витрат для визначення об'єкта оподаткування, порядок нарахування цього податку, застосування пільг тощо. [28,156-158 с. ]

В Україні існує два види прибуткового податку: податок підприємств та податок на доходи фізичних осіб. Пріоритетне значення сьогодні з нашій країні надається податку на прибуток підприємств, що є даниною традиціям колишнього СРСР, коли основними платниками податків були великі державні підприємства.

Але ринкова економіка виходить з того, що левова частина прибуткового податку повинна надходити від приватних осіб, тому що будь-яке підприємство є лише інструментом для громадян заробити собі певні доходи. Тому у другій половині 80-х років минулого сторіччя у країнах із розвинутою економікою пройшла хвиля широкомасштабних податкових реформ, спрямованих на зниження рівня оподаткування. Протягом цих років податок на прибуток корпорацій неухильно зменшувався. Лідером у зменшенні прибуткових податків були СІЛА: тільки за 1984-1990 роки об'єднання ставка федерального та місцевих податків була зменшена з 51 до 39 відсотків.

Така економічна філософія на зменшення ставки податку на прибуток підприємств покладена і в основу Податкового кодексу України, розділ III якого саме присвячено механізму стягнення податку на прибуток підприємств.

В Податковому Кодексі України встановлені такі ставки податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки.

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток.

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.

Платниками податку на прибуток підприємств:

а) з числа резидентів є:

суб'єкти господарювання - юридичні особи, які проводять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

управління залізниць, підприємства залізничного транспорту, які отримують прибуток від основної та неосновної діяльності залізничного транспорту;

неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню;

відокремлені підрозділи платників податків;

б) з нерезидентів:

юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників. [56, 58-62 с. ]

Натомість, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування:

а) прибуток суб'єктів господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг у готелях "п'ять зірок", "чотири зірки" та "три зірки";

б) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості, крім тих, які виробляють продукцію на давальницькій сировині;

в) прибуток підприємств галузі електроенергетики від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії;

г) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств суд небудівельної промисловості;

д) прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності, а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості;

е) прибуток підприємств машинобудування для агропромислового комплексу.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є:

а) прибуток з джерелом надходження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів збиткового періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

б) дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України.

Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування:

прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива;

прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива;

прибуток виробників техніки, обладнання, устаткування для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, які споживають біологічні види палива, одержаний від продажу зазначеної техніки, обладнання та устаткування, що були вироблені на території України.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та складаються з:

доходу від операційної діяльності;

інших доходів.

Дохід від операційної діяльності визначається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше, ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

а) дохід від реалізації товарів, виконання робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного агента тощо);

б) дохід банківських установ. До інших доходів включаються:

а) доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів;

б) доходи від операцій оренди (лізингу);

в) суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням договору або відповідних державних органів;

г) вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, яка визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної. фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості;

д) суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів);

е) суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів;

є) фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого споживачем, що повертаються на його користь;

ж) суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ;

з) суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового соціального страхування або бюджетів;

и) доходи, не враховані при обчисленні доходу, періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;

і) дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів;

ї) інші доходи платника податку за звітний податковий період. [39, 74-79 с. ]

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань).

Так, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. А дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності;

інших витрат.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнаються витратами звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації. Визначаються ці витрати лише на підставі первинних документів.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням наступного:

датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;

датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку;

витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт послуг).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності;

платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, платником на виконання цих договорів;

суми попередньої (авансової перераховані) оплати товарів, робіт, послуг;

витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги);

витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів;

суми податку на прибуток; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаються платником податку для виробничого або невиробничого використання; податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів;

витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами;

дивіденди;

витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами;

вартість торгових патентів, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку;

суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку;

витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації);

витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами;

витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інженірінга. [52, 87-95 с. ]

До складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів робіт, послуг; витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру; будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод).

Також, до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом.

Амортизація кожного об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання об'єкта, встановленого платником податку наказом по підприємству, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого Податковим кодексом України помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта в експлуатацію; призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, консервації і проводиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.

Основна ставка податку на прибуток підприємств, встановлена Податковим кодексом України, становить 16 відсотків (з 1 січня 2014 року). Податок нараховується платником самостійно. [22, 57-62 с. ]

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення, як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

У разі якщо від'ємне значення, як результат розрахунку об'єкта оподаткування, декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність значення такого від'ємного значення не є достатньою підставою для проведення такої позапланової перевірки.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

На період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом; та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності Податковим кодексом України, та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень і середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб. [44, 58-64 с.]

1.2 Аналіз нормативно-правової бази з податку на прибуток підприємства

Головним елементом у створенні сприятливого середовища для розвитку бізнесу і процвітання економіки є податкова реформа. Діюча сьогодні податкова система характеризується недосконалістю, а саме: неузгодженістю та суперечливістю окремих податкових законів, нестабільністю законодавства, надмірним податковим навантаженням на платників податків, безсистемним, неконтрольованим і невиправданим наданням пільг, перекручуванням економічної сутності окремих податків та непристосованістю її до переходу від адміністративно -командних методів управління господарством до демократичних, що призвело до утворення значного неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень. Крім цього, в Україні питання оподаткування регулюють 2000 нормативно - правові акти, які постійно змінюються за змістом і доповнюються новими положеннями, які дуже часто суперечать одне одному. Все це й обумовлює необхідність реформування податкової системи України шляхом створення єдиного всеохоплюючого Закону - Податкового кодексу.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і в розмірах передбачених законом. [18, 57-64 с. ]

Структура податкової системи законодавчо закріплена Законом України „Про систему оподаткування”. Згідно з чинним законом усі податки і збори поділяються на загальнодержавні і місцеві.

Загально державні податки і збори встановлюються Верховною Радою України, стягуються на всій території України і зараховуються у відповідні бюджети та державні цільові фонди згідно з існуючим законодавством.

Порядок справляння податку на прибуток підприємств регулюється Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” . Цей податок є загальнодержавним, прямим і його сума залежить від кінцевого результату діяльності підприємства.

Платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на одержання прибутку як на території України, так і за її межами. Філії, відділення та інші відокремленні підрозділи платника податку у тому числі і ті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на іншій території, чим такий платник податку, територіальної общини, а також не резиденти, що отримують прибутки за джерелом їх походження з України, повинні сплачувати податок на прибуток.

Об'єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків і суму амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Скоригований валовий дохід - це сукупний валовий дохід без урахування доходів, що за своїм змістом підлягають вилученню зі складу валових доходів при оподаткуванні.

Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під терміном „ Амортизація” основних фондів і нематеріальних активів розуміють поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Базова ставка податку на прибуток складає 21%. За окремими видами прибутку встановлено льготні ставки оподаткування, а за деякими податок сплачується за підвищеними ставками.

Відповідно до закону „Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, і надають податковим органам декларацію по податку на прибуток підприємств.

Декларація надається платником податку незалежно від результатів його фінансово - господарської діяльності. Тобто незалежно від того чи виникло в податковому періоді у платника податку податкове зобов'язання чи ні.

Декларація може бути квартальною і річною. Квартальна декларація подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Річна - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного року. [ 32, 45-58 с.]

Головною перевагою прибуткового оподатковування є пряма залежність розміру податків від розміру отриманого прибутку (доходу). Ніякі інші податки, у тому числі і прямі, не мають такої залежності від кінцевих результатів діяльності суб'єктів, що господарюють, і громадян, як прибуткові податки.

Це необхідно мати на увазі при визначенні ставок прибуткових податків. Так, розмір ставки податку на прибуток необхідно встановлювати на такому рівні, при якому прибуткове оподатковування не заподіювало б перешкод виробництву і не гальмувало його розвиток. У противному випадку податок на прибуток буде втрачати роль регулюючого інструмента.

З огляду на функції доходів підприємств і необхідність використання прибуткового оподатковування як інструмента регулювання розвитку виробництва, очевидно, що фіскальної функції податку на прибуток юридичних осіб варто надавати другорядне значення. Цю функцію в більшій мірі повинні виконувати інші податки, зокрема особистий прибутковий податок із громадян. Такий же підхід повинний обумовлювати і відповідну структуру доходів бюджету, при котрої питома вага особистого прибуткового податку повинний бути більше, чим податку на прибуток. Саме така структура в доходах бюджету й утворилася в країнах із розвиненою ринковою економікою.

Використання податку на прибуток як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання або порушення критерію його нейтральності щодо прийняття конкретних фінансово - господарських рішень як на мікро-, так і на макрорівні. За допомогою податку на прибуток можна регулювати:

вибір тієї або іншої правової форми організації бізнесу ;

напрямки розподілу прибутку (накопичення або споживання);

вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, залучені і позичкові засоби);

розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності;

розподіл і перерозподіл ВВП;

темпи економічного зростання на макрорівні.

Значний інтерес викликає оцінка нейтральності податку на прибуток відносно використання прибутку підприємств, тобто впливу на прийняття рішень про напрямок розподіли прибутку на нагромадження або на виплату дивідендів. Так, якщо рівень оподатковування нерозподіленого прибутку є більш низьким, ніж рівень оподатковування розподіленого прибутку і виплаченої у вигляді дивідендів, то з погляду акціонерів підприємства доцільно спрямовувати велику частину прибутку на інвестиції, в активи та в резервні фонди, тобто проводити політику капіталізації прибутку. [24, 58-64 с.]

Різноманітні податкові ставки на нерозподілений прибуток, розподілений прибуток і прибуток у вигляді процентів можуть впливати на прийняття рішень про вибір джерела фінансування господарської діяльності підприємств і тим самим порушувати критерій нейтральності податку на прибуток підприємств щодо визначення шляхів фінансування. Якщо політика держави спрямована на стимулювання самофінансування розвитку підприємства, то діє рівень оподатковування нерозподіленого прибутку нижче, чим розподіленого. У випадку надання пріоритетів фінансування на основі пайової участі граничний рівень оподатковування прибутку, що розподіляється, не повинний перевищувати граничного рівня оподатковування нерозподіленого прибутку і прибутку у вигляді позичкового процента.

Завдань, що вирішують прямі податки, із забезпеченням фіскальних інтересів держави роль прямих податків постійно підвищується в більшості розвинених країн.

Отже, законодавчо - нормативні акти в сфері оподаткування встановлюють платників податків, об'єкти і базу оподаткування, податкові ставки і пільги, механізм розрахунків і сплати тільки в узагальненому вигляді. Для їх уточнення ДПАУ розробляє і затверджує методично - інструктивний матеріал у вигляді інструкцій, методичних вказівок і положень з метою деталізації норм законодавства.

Методично - інструкційний матеріал повинен відповідати певним вимогам, зокрема: конкретність, однозначність трактування, доступність для сприйняття і розуміння, що на жаль відсутнє майже в усіх нормативно правових актах та методично - інструкційних матеріалах. [7, 28-36 с. ]

1.3 Особливості здійснення податкового контролю за нарахуванням та сплатою податку на прибуток, мета і їх завдання

Відповідно до Розділу ІІ. “Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Основними контролюючими органами, які здійснюють контроль за правильністю нарахування та перерахування до бюджету податку на прибуток є органи державної податкової служби.

Сьогодні податкове законодавство визначає, що податковий контроль полягає не лише в перевірці правильності нарахування та перерахунку до бюджету податків, а й у веденні обліку платників податків та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (рис. 1.1.)

Серед зазначених на рисунку способів здійснення контролю, приділимо увагу перевірці та звірці щодо дотримання податкового законодавства, оскільки саме даний спосіб безпосередньо стосується контролю за нарахуванням та сплатою податку на прибуток. В статті 75 Податкового кодексу України зазначається, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Рис. 1.1. Способи здійснення податкового контролю

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Проте, слід відмітити, що на сьогодні вимагається разом з податковими деклараціями до органів податкової служби подавати річну та квартальну фінансову звітність, що значно підвищує імовірність виявлення помилок стосовно нарахування та сплати податку на прибуток. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку та податкових розрахунках і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Податковим законодавством виділяються такі види документальних перевірок: планова перевірка, позапланова перевірка, виїзна перевірка та невиїзна перевірка. Крім документальної перевірки, визначають також фактичну, якою вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Як вже зазначалося вище в фаховій літературі досить часто піднімається питання стосовно організації та методики податкового аудиту. [15, 58-65 с. ]

Автори зазначають, що податковий аудит є досить ефективним методом контролю, оскільки передчасно допомагає визначити помилки щодо нарахування податку на прибуток, а також надати консультації як керівництву підприємства, так і працівникам бухгалтерії. Проте зрозумілим є те, що неможна ототожнювати дані поняття, оскільки податковий аудит завжди замовляється або керівництвом платників податків, який, в свою чергу, захищатиме інтереси таких платників податків в сторону зменшення бази оподаткування податком на прибуток. Метою ж податкового контролю виступає перевірка дотримання податкового законодавства, виявлення порушень податкового законодавства та їх попередження. Вивчаючи праці різних авторів, згрупуємо основні завдання, які висуваються до податкового контролю, а також наведемо завдання податкового аудиту, оскільки ним пропонується найбільш розширений перелік таких завдань (рис. 1.2.)

Рис. 1.2. Перелік завдань податкового контролю та аудиту

Отже, виходячи з даних рис. 1.2., можемо стверджувати, що податковий контроль та податковий аудит суттєво відрізняються, оскільки основна направленість податкового аудиту полягає на оптимізацію оподаткування в межах дозволених норм податкового законодавства, що суперечить загальній меті та завданням податкового контролю. Розглянемо методику проведення податкового контролю за нарахуванням та сплатою податку на прибуток підприємства.

Як вже зазначалося раніше, основною метою податкового контролю є забезпечення дотримання податкового законодавства суб'єктами господарювання та попередження виникнення податкових правопорушень. Відповідно суб'єктами такого контролю виступають органи державної податкової служби, а об'єктом - всі господарські операції, пов'язані з одержанням доходів та витрат підприємства, які враховуватимуться для визначення об'єкта оподаткування, а також операції з обчислення податку на прибуток. Основною проблемою проведення податкового контролю є те, що чинними нормативно-правовими актами не встановлено чітких процедур організації проведення документальних перевірок платників податків та, як правило, кожний контролюючий орган самостійно розробляє правила та порядок проведення перевірок у вигляді методичних рекомендацій [3, с. 226].

Традиційно в теорії контролю виділяють три етапи проведення перевірки: організаційний, технологічний та результативний етап . (рис.1.3.)



Рис. 1.3. Основні етапи проведення податкової перевірки

Як бачимо процес податкової перевірки є досить трудомістким, оскільки у формуванні бази оподаткування податком на прибуток бере участь досить велика кількість об'єктів бухгалтерського обліку, і чим більша за обсягами діяльність підприємства, тим процес перевірки буде складнішим. [ 41, 36-39 с.]

Варто відмітити, що податкова перевірка проводиться шляхом використання лише документальних прийомів контролю, оскільки податок на прибуток та його база оподаткування є суто розрахунковою величиною, яка підтверджується лише документально. Крім того, перевіряючі самостійно можуть визначити як проводити перевірку суцільним чи вибірковим способом, проте, на нашу думку, для отримання більш достовірних даних краще проводити перевірку суцільним способом, але завжди необхідно пам'ятати про ефективність такої перевірки.

Також зазначимо, що в ході перевірки податкові органи не мають права вимагати всі бухгалтерські документи, а лише ті, які підтверджують операції стосовно податку на прибуток та прибуток, який враховується для обчислення такого податку.

2. Узагальнення результатів податкового контролю розрахунків з бюджетом з податку на прибуток та шляхи його вдосконалення

2.1 Узагальнення результатів податкового контролю розрахунків з бюджетом з податку на прибуток. Акт податкової перевірки

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Платники податків з незначним ступенем ризику щодо несплати податків та зборів включаються до плану-графіка проведення документальних планових перевірок не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Юридичні особи, що звільнені від сплати податку на прибуток до 2016р., та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки.

Податковим кодексом заборонено проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, перевірки своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки оформлюється наказ керівником органу державної податкової служби.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, підтверджуваться документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника та головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

До податкового органу подається тільки оригінал декларації з відповідними додатками. У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації).

У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації, то такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі.

Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених Законом, балансів чи звітності.

2.2 Відповідальність платників податків за виявлені в ході перевірки недоліки та порушення у нарахування та сплати податку на прибуток

Одним із найбільш наболілих питань для платника податків, крім питання про ставки і терміни сплати податку, є питання про відповідальність за порушення у сфері оподаткування. Сьогодні prostopravo вирішив розібратися з питанням про відповідальність, до якої може бути притягнутий платник податку на прибуток. Вона може бути фінансової, адміністративної і навіть кримінальної.

Фінансова відповідальність

Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства застосовується контролюючими органами у вигляді штрафу та (або) пені. Відповідальність для платників податку на прибуток застосовується не тільки за несплату або несвоєчасну сплату податку, а й за порушення термінів подання звітності.

Так, за неподання або несвоєчасне подання платником податку податкових декларацій (розрахунків) передбачений штраф у розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. За ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке правопорушення, доведеться заплатити штраф вже у розмірі 1020 гривень (стаття 120 Податкового кодексу Україні - далі ПК).

За несвоєчасну сплату або несплату податку на прибуток Податковим кодексом передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових)

санкцій (штрафів) та пені. Так, у разі якщо платник податків подав податкову декларацію, але не сплатив визначене ним самостійно грошове зобов'язання у вигляді податку на прибуток протягом строків, визначених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, і 20 відсотків - при затримці більше 30 календарних днів (див. ст. 126 ПК Україна).

Після закінчення граничного строку для сплати податку контролюючий орган надсилає боржнику податкову вимогу. Якщо після вручення податкової вимоги сума податкового боргу зросла, він підлягає оплаті в повному обсязі.

«При цьому під несплатою розуміється не тільки повна відсутність платежу, а й сплата самостійно визначеної суми податку на прибуток у встановлені строки, але не в повному обсязі». [56 ]

Якщо ж контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток за результатами проведеної перевірки, надсилається (або вручається) податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення вважається врученим, якщо його передано посадовій особі юридичної особи під розписку або надіслано поштою з повідомленням про вручення.

За таке правопорушення передбачено накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку застосовується штраф вже у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання (ст. 123 ПК Україна).

«При цьому повторність утворюють будь-які варіанти послідовності порушень, які є підставою для контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання (наприклад, заниження суми податкових зобов'язань після неподання декларації або навпаки), і незалежно від того, чи була застосована фінансова санкція за перший випадок» - каже пані Божко.

Якщо платник податків був притягнутий до відповідальності за перше порушення - відлік річного строку починається з дня сплати штрафу за попереднє правопорушення і закінчується 1095 календарним днем включно.

Якщо ж за перше порушення штрафні санкції не застосовувалися, термін починається з наступного дня після належного оформлення рішення контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання. Штраф застосовується за кожне вчинене порушення окремо, тобто штраф у розмірі 25 відсотків відповідної суми за перше порушення і штраф в розмірі 50 відсотків - за повторне.

Крім штрафів за несвоєчасну сплату або несплату податку на прибуток також нараховується пеня (сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачені в установлені законодавством терміни) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ. Порядок її нарахування та сплати детально регламентований у Розділі 12 розділу II ПК Україні. [ 48]

Крім того необхідно звернути увагу, що згідно з перехідними положеннями ПК України (підрозділ 10 розділ ХХ) не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення податкового законодавства за результатами діяльності у другому - четвертому кварталах календарних 2011 року, а штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Адміністративна та кримінальна відповідальність

За порушення законодавства у сфері оподаткування податком на прибуток посадові особи платника податків можуть нести як адміністративну, так і кримінальну відповідальність.

Так, у ст. 212 КК передбачено кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) у вигляді штрафу від 1-ої до 2-х тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 17 000 до 34 000 гривень) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років. Також зазначеною нормою передбачено кваліфікуючі ознаки (наприклад, вчинення таких дій за попередньою змовою групою осіб), які посилюють кримінальну відповідальність.

Суб'єктом злочину в цьому випадку є посадові особи платника податків (керівник і (або) інша особа, яка має право підпису фінансових документів), на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку, подання податкової звітності. Способами ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) можуть бути: неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою обов'язкових платежів, заниження об'єктів оподаткування, заниження прибутку, приховування об'єктів оподаткування, укладення угод, які порушують громадський порядок тощо.

При цьому посадова особа платника податків буде звільнено від кримінальної відповідальності у випадку, якщо сплатить суму податку на прибуток, а також відшкодує збитки, завдані державі її несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня), до притягнення до кримінальної відповідальності.

Що стосується адміністративної відповідальності, то для посадових осіб платника податків адміністративна відповідальність у вигляді штрафу за порушення податкового законодавства в частині оподаткування податком на прибуток можливий за ст. ст. 163-1 (порушення порядку ведення податкового обліку), 163-2 (неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)) Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Порядок оскарження рішень про накладення фінансових санкцій.

Якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання, або прийняв інше рішення, що суперечить законодавству, або вийшов за межі своїх повноважень, він може це рішення оскаржити.

Процедура оскарження рішень контролюючих органів закріплена в ст. 56 ПК України і передбачає право вільного вибору платником податків форми оскарження таких рішень в адміністративному або судовому порядку.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Якщо ж платник податків одразу обрав судову процедуру, він втрачає право використовувати процедуру адміністративного оскарження рішення контролюючого органу.

Оскарження незаконного рішення податкового органу в адміністративному порядку передбачає подачу платником податку відповідної скарги до контролюючого органу про перегляд такого рішення. Скарга подається у письмовій формі (і в разі потреби - з належним чином завіреними копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати) протягом 10 календарних днів після отримання оскаржуваного рішення. [36 ]

Подача скарги у зазначений строк зупиняє виконання платником податків визначених оскаржуваним рішенням грошових зобов'язань до дня закінчення процедури адміністративного оскарження, а сума такого грошового зобов'язання вважається неузгодженою.