Податок на прибуток підприємств, його суть та значення

Якщо в задоволенні скарги було відмовлено, платник податку має право звернутися протягом наступних 10 календарних днів з скаргою до вищого контролюючого органу.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику протягом 20 календарних днів (термін може бути продовжений керівником, але не більше 60 днів) після отримання скарги поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Якщо протягом зазначеного строку рішення за скаргою не було надіслано платнику податків, така скарга вважається повністю задоволеною на користь останнього з дня, наступного за останнім днем ??зазначених строків.

Також платник податків має право з урахуванням строків позовної давності оскаржити рішення податкового органу до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. У цьому випадку грошове зобов'язання також вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

При визначенні строків позовної давності для звернення до суду адвокат Юлія Божко рекомендує враховувати позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в листі від 10.02.2011 р. N203/11/13-11. Так, на думку ВАСУ дві норми ПК по-різному регулюють це питання і суперечать один одному. Якщо норма пункту 56.18 статті 56 ПК визначає термін оскарження податкових повідомлень-рішень, відсилаючи до термінів давності, визначених статтею 102 ПК (1095 днів), то пункт 56.19 статті 56 ПК встановлює місячний термін для такого оскарження. Тому ВАСУ вважає, що в цьому випадку потрібно керуватися пунктом 56.21 статті 56 ПК, яким встановлено, що у випадку, якщо норми ПК передбачають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь платника податків, так і на користь контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

2.3 Напрямки підвищення податкового контролю податку на прибуток

Слід відзначити, що податок на прибуток в структурі бюджету - є бюджетоформуючим, його частка в структурі бюджету є значна. Якщо звернутися знову до тендорного аналізу ВВП і податку на прибуток у дохідній частині бюджету можна побачити прямо пропорційну залежність криві змінюються паралельно, чим краще працюють підприємства тим більший буде обсяг надходжень від податку на прибуток. Саме тому, що даний податок є таким важливим для наповнення бюджету потрібно більше приділяти уваги його адмініструванню, а саме контролю за ним. даний податок повинен виконувати не тільки фіскальну, але і регулюючу та стимулюючу функції. А це можливо досягти лише за допомогою законодавства, яке нажаль не визначає багатьох важливих нюансів.

Податок на прибуток на сьогодні є найвагомішим із групи прямих податків у податковій системі України. Податок на прибуток, який стягується в Україні, має дуже велике фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах.

Податок на прибуток підприємств, крім великого фіскального значення, має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюватися як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів. Але в нашій країні можливості щодо використання податку на прибуток як регулюючого фактора дещо обмежено його великим бюджетним значенням, внаслідок чого і застосовується єдина ставка податку на прибуток підприємств . Що ж стосується ставки податку, то необхідно розглянути практику зарубіжних країн.

У світовій практиці податок на прибуток підприємства є однією з основних частин бюджету будь-якої країни, причому у більшості країн ставка податку не є єдино визначеною, існують знижені, мінімальні й максимальні ставки податку. Так, максимальні ставки податку становлять в Німеччині - 50%, Греції - 49%, Франції - 42%, Бельгії та Ірландії - 43%, Італії - 36%, Великобританії, Нідерландах, Іспанії, Португалії - 35%, Люксембурзі - 34% тощо.

Французьке законодавство також передбачає декілька ставок податку на прибуток. Основною з них є 34%. Є підвищена ставка - 42%. Прибутки від землекористування та від вкладів у цінні папери оподатковуються за ставками від 10 до 24%. Крім того, з метою стимулювання передбачено прямі вирахування з податку 10% від приросту інвестицій у розвиток виробництва і 50% від приросту вкладень у наукові дослідження.

Сполучені Штати Америки посилюють регулюючий вплив федерального податку на прибуток корпорацій шляхом його ступінчатого стягнення. Основна ставка - 34%. Але за перших $50 тисяч прибутку сплачується 15% податку, за наступних $25 тисяч - 25%, за залишок поверх зазначених сум - 34%. Це особливо справляє благотворний вплив на підприємства малого бізнесу та слугує протидією надмірній концентрації виробництва і його монополізації .

Порівнюючи величину ставки податку на прибуток підприємств в Україні зі ставкою аналогічного податку розвинених країн, можна стверджувати, що у більшості європейських країн вона значно вища. Зокрема результат обрахунку середнього розміру ставки податку на прибуток країн Європи дорівнює 33,68%. Якщо порівнювати з нинішніми членами Європейського союзу, середня ставка податку становить 31,68%, хоча порівнювати ці цифри важко, адже кінцева сума податку залежить від багатьох чинників.

Політика оподаткування прибутку, яка сьогодні проводиться в Україні, має низку істотних вад, через що не змогла стати надійним джерелом прогресивних починань незалежної держави. Нинішній системі прибуткового оподаткування притаманні такі проблеми:

- наявність двох паралельних обліків - бухгалтерського та податкового;

- безсистемне, необґрунтоване надання пільг.

Значною проблемою сплати податку на прибуток є відсутність взаємоузгодженості між існуючим податковим і бухгалтерським обліком. Наслідком цього є різниця (відповідно до національного стандарту 17 «Податок на прибуток»), яка виникає між бухгалтерським і податковим прибутком, та має назву податкової різниці (постійної або тимчасової) у визначенні активів, зобов'язань, статей доходів і витрат підприємства, і внаслідок чого - відмінність між обліковим і оподатковуваним прибутком. Різниця, яка виникає внаслідок таких розходжень, має істотний вплив на прибуток підприємств і спричиняє труднощі та розбіжності в його оподаткуванні.

У Податковому кодексі податок на прибуток підприємств зазнав «революційних» змін, що пов'язані із необхідністю усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між правилами податкового обліку і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів і витрат.

Перехід від методу «першої події» на метод «нарахувань та співставлень» при визнанні доходів та витрат у податковому обліку дає змогу значно скоротити тимчасові різниці між податковим та бухгалтерським обліком. Це полегшує роботу бухгалтерів і надає змогу бачити реальну картину фінансово-господарської діяльності підприємств .

Податковий кодекс України спричиняє нові проблеми забезпечення виконання загального фонду Державного бюджету в частині податку на прибуток підприємств.

Проблема збільшення дохідної бази Державного бюджету, зокрема за рахунок податку з прибутку підприємств, повинна вирішуватись комплексно з урахуванням податкового навантаження на населення та підприємства, а також із врахуванням оптимальних надходжень вiд податку з прибутку підприємств до Державного бюджету. Використовуючи досвід країн ЄС в оподаткуванні прибутку підприємств, доречно було б залучити для впровадження нововведень експертів з найбільш розвинених європейських країн.

Актуальними залишаються дослідження проблем вдосконалення Податкової системи України для стимулювання розвитку економіки, стимулювання інноваційної та інвестиційної дiяльностi суб'єктів підприємництва.

Таким чином, зміни у податковому законодавстві України спричинили низку нових проблем, що дає підстави стверджувати про ймовірність зниження суми, частки та значення податку на прибуток підприємств у доходах Державного бюджету. [43 ]

Також до напрямів реформування податку на прибуток слід віднести:

- скасування пільг на податок з прибутку підприємства. Такий захід надасть змогу знизити ставку податку на прибуток, тобто якщо ставка податку на прибуток підприємств не є високою, то підприємства зможуть обійтися і без пільги, оскільки встановлена пільга не є вагомим показником стимулювання. Досвід розвинутих країн свідчить, що поширення форми підтримки підприємства, як пільги на податок з прибутків підприємства, не є перспективною;

- запровадити альтернативне мінімальне оподаткування у вигляді додаткового податку на невиробниче споживання, пов'язане з утриманням апарату управління та іншими важко контрольованими загальногосподарськими витратами;

- запропонувати регресивне оподаткування прибутку підприємств. Суть у тому, що при його оподаткуванні можна використовувати систему ставок податку, причому ставка податку повинна зменшуватися за умови збільшення розміру об'єкта оподаткування. Тоді розмір податку збільшився б при зниженні ставки за рахунок зростання розміру прибутку .

Це відповідало б інтересам держави. Але, з іншого боку, це відставання між зниженням ставки і збільшенням прибутку має бути обґрунтованим і достатнім, щоб такий підхід в оподатковуванні відповідав би й інтересам платників податків, не применшуючи їхніх стимулів до підприємницької діяльності і не зменшуючи частини прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні.

Запропонована модель оподаткування дасть змогу регулювати підприємницьку діяльність і підвищити ефективність податкової системи України. І з врахування ризику ця модель теж підходить. Крім того, використання регресивної моделі оподаткування стимулює підприємців збільшувати свої прибутки, бо саме темпи зростання прибутку впливатимуть на зменшення ставки податку на прибуток, що з одного боку, враховуються інтереси підприємців, а з другого - фіскальні інтереси держави.

Висновок

Головною позитивною стороною податку на прибуток вважається те, що він ставить рівень оподаткування в пряму залежність від джерела його сплати - прибутку.

Отже, він може відігравати надзвичайно важливу роль в реалізації принципу справедливості та в регулюванні фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Тобто, регулюючі можливості податку на прибуток виходять з його об'єкта оподаткування - прибутку. Прибуток для підприємства є багатогранною категорією, яка впливає на всі сторони підприємницької діяльності. Сама суть підприємництва передбачає основною метою ведення господарської діяльності отримання прибутку.

За рахунок прибутку підприємство має можливості вкладати кошти в розширення спектру своєї господарської діяльності, тобто придбавати нові засоби праці, основні фонди, в більших об'ємах сировину, матеріали, фінансувати діяльність щодо створення інноваційних технологій та ін. Прибуток може спрямовуватись на формування резервного фонду, здійснення інвестиційної діяльності, створення додаткових соціальних гарантій працівникам, для виплати частини прибутку власникам підприємства. Але, таким чином перерозподіляється чистий прибуток, тобто прибуток після оподаткування. Тому, наслідком оподаткування прибутку вже будуть масштаби та обсяги здійснення описаного розподілу.

Через систему оподаткування прибутку держава має можливість впливати на такі напрямки фінансово-господарської діяльності підприємства, як: вибір форми господарювання, вибір напрямків вкладання коштів, джерел фінансування та інвестування, швидкість оновлення матеріальної бази підприємства, порядок розподілу прибутку, розподіл матеріальних та трудових ресурсів між окремими сферами, діяльність в тіньовому секторі економіки, особливості стимулювання праці, застосування новітніх технологій та ін.

Регулювання фінансово-господарської діяльності за допомогою податку на прибуток передбачає комплекс важелів щодо стимулювання, стримування, сприяння відтворенню об'єктивних господарських процесів.

За допомогою регламентування механізму формування скоригованого валового доходу держава має можливість не тільки істотно скоротити чи збільшити податкове навантаження, але й сприяти вибору напряму вкладення коштів, забезпечити справедливе оподаткування та ін.

Тобто, розширивши перелік доходів, що входять до валового, або звузивши число доходів, що не включаються до складу валового, при незмінних умовах формування валових витрат та амортизації може призвести до значного збільшення податкового тиску на підприємство навіть без зміни ставки оподаткування, наслідком чого є зменшення обігових коштів, які могли б вкладатись в розширення діяльності, зменшення рентабельності підприємства, внаслідок чого його власники можуть взагалі відмовитись від провадження підприємницької діяльності, знайшовши альтернативні шляхи капіталовкладення.

Наведенні напрямки вдосконалення податкового контролю в цілому. Також напрямки підвищення податкового контролю податку на прибуток. Так, як контроль є важливим елементом будь-якої галузі державного управління. Організація контролю є обов'язковим елементом управління суспільними фінансовими засобами, оскільки таке управління тягне за собою відповідальність перед суспільством. Саме об'єктивні потреби держави та органів місцевого самоврядування у грошових коштах вимагають забезпечення повного і своєчасного їх надходження у вигляді податків і зборів (інших обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів.

Податковий контроль є самостійним напрямком державного фінансового контролю. Він має свою мету, завдання, об'єкти, суб'єкти, види та інструментарій здійснення.

Список використаної літератури

1. Бабийчук А.Б. Напрямки удосконалювання системи оподатковування в Україні// Фінанси України. - 2010. - №10. - 290 с.

2. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2010. - 608 с.

1. . Буряк П. Ю., Беркита К. Ф, Ярема Б. П. Податкова система: Теорія і практика застосування активних методів навчання: Навчальний посібник. - К.: ВД "Професіонал", 2009. - 224 с.

2. . Болюх М. А., В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток та ін.; за ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. «Економічний аналіз»: Навч. посібник / - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2006. - 556 с.

3. . Бекерская Д. А. Налоговое право и налоговое законодательство в Украине: Учебное пособие. - Одесса, Юрид. лит., 2010. - 224 с.

4. . Бех Г.В. Правове регулювання непрямих податків в Україні:Монографія/ Заред. проф. М.П. Кучерявенко, Харків: Легас, 2003. - 160 с.

5. 7. Біленчук П. Д., Задояний М. Т., Форостовецъ В. А. Місцеві податки і збори. Правове регулювання: Навч. посіб. - К.: АТІКА, 2002. - 287 с.

6. . Богдан А. Шляхи мобілізації податку на додану вартість до бюджету // Вісник податкової служби України. - № 48. - 2000. - С.17-18. - 312 с.

7. . Бутинець Ф.Ф., «Економічний аналіз»: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». Житомир: ПП «Рута», 2003 - 680 с.

8. Ващенко Р. Налоги в механизме государственного регулирование предпренимательства. Фінансове право № 12 грудень 2006. - 392 с.

9. . Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової системи // Економіст. - 2008. - № 7-9. - 283 с.

10. . Воронова Л. Фінансове право України: Підручник/ Лідія Воронова,; М-во освіти і науки України. - К.: Прецедент: Моя книга, 2006. - 440 с.

11. 13. Воронкова О.М. Контрольна й аналітична робота податкової служби України Фінанси України. - 2001. - №8. - 351 с.

12. 14. Грабова Н.П. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. Посібник: 3-тє вид., доповн. - К: А.С.К., 2001. - 416 с.

13. 15. Голіщева Л.Є., Бровко Л.І., Голіщев А.В. податковий контроль - Ставрополь

14. книжкове видавництво, 2006. - 156с.

15. Грачова В.Ю. Проблеми правового регулювання державного фінансового контролю / В.Ю. Грачова - М.: Юриспруденція, 2000. - 453с.

16. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навч. посібник. - К.: Знання. - 2009. - 280 с.

17. . Дмитренко Е. Фінансове право України. Загальна частина: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Емілія Дмитренко,; Мін-во освіти і науки України, Нац. академія служби безпеки України. - К.: Алерта: КНТ, 2009. - 374 с.

18. Данілов О.Д. Податок на додану вартість. Навч. посіб. - К.: Основи, 2005. - 254 с.

19. Довгалюк В. І. Податкова система/ В. І. Довгалюк, Ю. Ю. Ярмоленко; М-во освіти і науки України. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 315 с.

Размещено на Allbest.ru