Фінансова політика підприємства та основні напрямки її ефективності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Факультет менеджменту

Кафедра «Фінанси»

Курсова робота

На тему: «Фінансова політика підприємства та основні напрямки її ефективності»



ЗМІСТ

ВСТУП

1. СУТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ТИПИ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ

2. ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ РІВНЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРНИЦТВА « ХМІЛЬНИЦЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА «ЛІЛЕЯ»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз основних показників діяльності ПАТ «Хмільницька швейна фабрика «Лілея»

2.3 Аналіз рівня ефективності діяльності ПАТ «Хмільницька швейна фабрика «Лілея» за 2012 - 2013 рр

3. РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ХМІЛЬНИЦЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА «ЛІЛЕЯ»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



АНОТАЦІЯ

Розглянуто особливості аналізу ефективності діяльності підприємства та наведено пропозиції щодо підвищення рівня ефективності діяльності підприємства.

Визначено сутність поняття ефективності, ефекту та ефективності діяльності підприємства їх особливості, розглянуто методичні підходи до аналізу рівня ефективності діяльності підприємства.

Надано загальну характеристику, проведено аналіз основних показників діяльності підприємства та аналіз рівня ефективності діяльності ПАТ «Хмільницька швейна фабрика «Лілея».

Визначено резерви підвищення ефективності діяльності підприємства.

Ключові слова: ефективність, ефект, ефективність діяльності підприємства, рентабельність операційної діяльності, коефіцієнт загальної рентабельності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансового ризику, коефіцієнт покриття, коефіцієнт маневрування власного капіталу, коефіцієнт абсолютної ліквідності та інші.

фінансовий економічний ефективність



ВСТУП

Актуальність теми. Призначення фінансів, забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу й використання валового внутрішнього продукту в державі Це досягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина.

В умовах переходу України до ринкової економіки велике значення приділяється здатності підприємств ефективно здійснювати свою діяльність та конкурувати на ринку. Для забезпечення ефективності діяльності підприємства мають враховувати вплив багатьох факторів. Від їх якості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежить кінцеві результати діяльності підприємства: випуск продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість фінансового становища.

Ефективність є однією з головних характеристик результативності управління діяльністю підприємства, що зумовлює необхідність її детального вивчення.

Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. А процедура оцінювання ефективності управління діяльністю підприємства висуває проблему вибору методу, на підставі якого вона має здійснюватись.

Проблемами дослідження ефективності діяльності підприємства та процедурою оцінювання її управління присвяченні роботи багатьох вітчизняних учених таких як: Покропивний С. Ф., Близнюк О. П., Коробов М. Я., Іляш О. І., Синькевич Н. І. та інші.

Метою даної курсової роботи є розробка пропозицій стосовно підвищення ефективності діяльності підприємства.

Завданнями курсової роботи є:

дослідити сутність поняття ефективність діяльності підприємства та особливості аналізу;

розглянути методичні підходи до аналізу рівня ефективності діяльності підприємства;

ознайомитися із організаційно - економічною характеристикою досліджуваного підприємства;

проаналізувати основні показники діяльності ПАТ «Хмільницька швейна фабрика «Лілея»;

проаналізувати рівень ефективності діяльності ПАТ «Хмільницька швейна фабрика «Лілея»;

знайти резерви підвищення ефективності діяльності підприємства..

Предметом дослідження в курсовій роботі виступає рівень ефективності діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження є процес визначення рівня ефективності діяльності ПАТ «Хмільницька швейна фабрика «Лілея».

Методами дослідження є метод порівняння, факторний аналіз, метод аналізу та синтезу, індукції, дедукції, системності та статистичний метод аналізу.

Теоретично - методичну основу курсової роботи склали: підручники, монографії, статті з питань аналізу ефективності діяльності підприємств, фінансова звітність ПАТ «Хмільницька швейна фабрика «Лілея».

За темою опубліковано одну доповідь за результатами XLIV регіональної науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу, співробітників та студентів університету з участю працівників науково-дослідних організацій та інженерно-технічних працівників підприємств м. Вінниці та області (12 березня 2015 року).



1. СУТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ТИПИ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ

Фінансова політика - одна з найважливіших частин економічної політики. Вона проявляється у використанні державних фінансових ресурсів, регулювання доходів і витрат, формуванні та виконанні держбюджету, в податковому регулюванні, в управлінні грошового обігу, у впливі на курс національної валюти. Функціонування фінансової системи спрямоване на вирішення конкретних завдань, які стоять перед суспільством. Цим завданням призначаються і організація фінансових відносин у суспільстві, і процеси руху та розміщення фінансових ресурсів та ціноутворення на них, і пропорції між їх централізацією та децентралізацією, і порядок формування, розподілу і перерозподілу доходів, і спрямованість витрат окремих суб'єктів підприємницької діяльності, громадян та держави , і структурний співвідношення між окремими сферами та ланками фінансової системи, і характер взаємовідносин між ними, і пропорції між індивідуальним і суспільним споживанням. При цьому можливо практично нескінченну кількість варіантів організації фінансових відносин і фінансової діяльності, з яких необхідно вибрати саме той, який більше підходить даній країні у даний час. Вибір цих варіантів і становить основу фінансової політики, що проводиться державою. Фінансова політика - комплекс заходів, які здійснюються державою в межах даних йому функцій і повноважень у сфері фінансової діяльності суб'єктів господарювання і фінансових інститутів, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних завдань і досягнення поставлених цілей. Вона спрямована на забезпечення ефективного розподілу і перерозподілу наявних фінансових ресурсів держави для найкращого задоволення потреб відтворення і зростання суспільного багатства. Фінансова політика відображає суб'єктивну сторону функціонування фінансів. Самі по собі фінанси і фінансова система є об'єктивними явищами. Вони існують незалежно від волі окремих суб'єктів фінансових відносин. Суб'єктом складання фінансової політики є держава в особі вищих органів влади і управління та основних фінансових органів - Міністерства фінансів та центрального банку, а суб'єктами реалізації - фінансові органи та інститути. При цьому формування фінансової політики включає концептуальне визначення напрямів і заходів цієї політики з позицій вирішення поставлених завдань соціально-економічного розвитку (вищі органи влади і управління) та розробку конкретних заходів щодо реалізації поставлених завдань (Міністерство фінансів і центральний банк). Своє конкретне втілення фінансова політика має у фінансовому механізмі держави. Фінансовий механізм - інструмент фінансової політики, що представляє собою систему встановлених державою форм, видів та методів організації фінансових відносин. З одного боку, фінансовий механізм включає в себе системи фінансового планування, регулювання та контролю, систему грошових розрахунків, систему фінансових важелів та стимулювання, фінансових норм і нормативів, показників, державні банківські та фінансові резерви. Також фінансовий механізм можна представити у вигляді сукупності механізмів функціонування окремих ланок фінансової системи:

* Функціонування бюджетного механізму

* Механізм функціонування фінансів підприємств, установ та організацій

* Механізм функціонування позабюджетних фондів

* Механізм функціонування місцевих фінансів

* Функціонування страхового механізму

* Механізм функціонування фінансового ринку

Фінансова політика розглядається у широкому і вузькому розумінні. У широкому сенсі вона відображає усі сторони функціонування фінансів і охоплює монетарну (грошово-кредитну) та фіскальну політики. Монетарна політика являє собою комплекс дій і заходів у сфері грошового ринку. Її механізм грунтується на пропозиції грошей та їх вартості як фінансових ресурсів. Фіскальна політика характеризує дії держави щодо централізації частини виробленого ВВП та її суспільного використання. Вона здійснюється шляхом проведення різних методів мобілізації державних доходів та розподілу цих коштів за окремими напрямками державних видач. Саме фіскальна політика становить основу фінансової політики у її вузькому сенсі.

Основними цілями фіскальної політики є:

· Згладжування коливань економічного циклу;

· Стабілізація економічного зростання;

· Досягнення високого рівня зайнятості та поміркованих темпів інфляції.

Одночасно фіскальна політика більш широка, оскільки включає також політику у сферах фондового і страхового ринків та міжнародних фінансів. Фіскальну політику можна умовно розділити по двох напрямах - на податкову і бюджетну. Податкова політика характеризує діяльність держави у сфері оподаткування - встановлення видів та співвідношення податків, визначення платник і підходів до них, встановлення ставок оподаткування, надання податкових пільг. Вона відображає як потреби держави в грошах, так і вплив податків на діяльність підприємств і громадян. Бюджетна політика являє собою діяльність щодо формування бюджету держави, його балансування, розподіл бюджетних коштів. Залежно від структури бюджетних видач ця політика може мати соціальну, економічну чи військову спрямованість. Фінансова політика у сферах фондового і страхового ринків характеризується діями держави щодо розвитку та регулювання, створення відповідних гарантій клієнтам страхових компаній та інституційних інвесторів. Оскільки вказані фінансові інституції є самостійними комерційними структурами, держава може впливати на них, як і на інші суб'єкти підприємницької діяльності, тільки за допомогою регуляторної політики. Фінансова політика у сфері міжнародних фінансів пов'язана з налагодженням відносин держави з міжнародними організаціями і фінансовими інститутами, членство в яких є добровільним. З одного боку, воно передбачає членські внески, а з іншого - можливість отримання фінансової допомоги. Сутність політики полягає у визначеності щодо участі в цих організаціях та інститутах. Важливою частиною фінансової політики є боргова політика держави. Вона починається з визначення співвідношення між податковими і позиковими фінансами. Перші грунтуються на формуванні доходів бюджету за рахунок податків та обов'язкових платежів, а другі - на використанні в певних межах державних позик. Боргова політика визначає межі та умови державної позики, співвідношення між його формами, між кредиторами держави, а також порядок і механізм погашення державного боргу. Дієздатність фінансової політики значною мірою визначається узгодженістю її складових. І монетарна та фіскальна, і податкова і бюджетна, і політика фінансового ринку та боргова політика держави мають бути спрямовані в одну сторону. Тільки скоординована й узгоджена політика може дати позитивні результати. Фінанси являють собою єдиний організм, в якому всі складові досить тісно взаємозв'язані, а тому прорахунки в будь-якому напрямі ведуть до негативних наслідків. Фінансова політика незалежно від тривалості періоду, на який вона розрахована, і характеру завдань, які вирішуються, включає фінансову стратегію і фінансову тактику. Причому вони тісно взаємопов'язані. Стратегія визначає сутність і напрямок тактики. У свою чергу, тактичні можливості обмежують вибір стратегії, тому що нерозумно визначати стратегічні цілі і завдання, для вирішення яких недостатньо потрібних тактичних засобів. Одночасно слід зробити наголос на тому, що тільки фінансова політика, яка грунтується на об'єднанні і взаємозв'язку стратегії і тактики, їх єдності і підпорядкованості, може бути успішною. Фінансова політика, яка не має стратегічних орієнтирів, а полягає лише у вирішенні тактичних завдань, має обмежений характер і, як правило, малоефективна. Головним суб'єктом фінансової політики є держава. Воно розробляє стратегію основних напрямків фінансового розвитку суспільства на віддалену перспективу і визначає завдання на майбутній період, засоби та шляхи їх досягнення. Залежно від характеру поставлених завдань фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику. Фінансова стратегія орієнтована на тривалий період розвитку і передбачає рішення великомасштабних завдань у рамках певних економічних стратегій держави. Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань певного етапу розвитку держави і пов'язана зі зміною форм і методів організації фінансових відносин виходячи з його поточних потреб. Фінансова стратегія і тактика тісно пов'язані між собою. В якості фінансової стратегії слід розглядати фінансове оздоровлення економіки і динамічне зростання валового внутрішнього продукту, підвищення конкурентоспроможності продукції. Такі цілі можна досягти через скорочення дефіциту бюджету, зменшення інфляції, зміцнення курсу гривні, тобто фінансову тактику. Фінансова політика як специфічна галузь людської діяльності відноситься до категорій надбудови. Між нею та економічним базисом суспільства існує тісний взаємозв'язок. З одного боку, фінансова політика породжується економічними відносинами, суспільство не вільне у виробленні і проведенні політики; остання обумовлена ??економікою. З іншого боку, виникаючи і розвиваючись на основі економічного базису, фінансова політика має певну самостійність; у неї специфічні закони і логіка розвитку. У силу цього вона робить зворотний вплив на економіку, стан фінансів. Цей вплив може бути різним: в одних випадках за допомогою проведення політичних заходів створюються сприятливі умови для розвитку економіки, в інших - воно гальмується. При виробленні фінансової політики слід виходити з конкретних історичних умов. Вони повинні враховувати специфіку кожного етапу розвинула суспільства, особливості як внутрішньої, так і міжнародної обстановки, реальні економічні і фінансові можливості держави. Своєчасне зміну фінансової політики на основі врахування особливостей поточного моменту, назрілих потреб економічного розвитку дає можливість у більш короткий термін і з меншими витратами вирішити поставлені перед країною завдання. Важливим вимогою, що пред'являються до фінансової політики, є дотримання комплексного підходу при її виробленні та проведенні, тобто узгодження заходів, що проводяться у всіх ланках фінансової системи, шляхом їх орієнтації на виконання основної, ключового завдання певного етапу розвитку, а також забезпечення тісний взаємозв'язок між складовими частинами економічної політики - фінансової, кредитної, політики в області ціноутворення, заробітної плати. Фінансова політика, будучи формою економічної політики, покликана притаманними їй специфічними способами і методами сприяти досягненню цілей і виконання завдань, поставлених економічною політикою. Міністерство фінансів України, на яке покладається розроблення фінансової політики, готує кілька її варіантів. Вони піддаються експертній оцінці. Найбільш оптимальний варіант видається в уряд для розгляду і схвалення. Багатоваріантність розрахунків, облік безлічі факторів, використання методу "накладання" фінансових заходів на конкретну економічну ситуацію в країні, прогнозування результатів при виробленні концепції фінансової політики вимагають широкого використання математичного моделювання, електронно-обчислювальної техніки. Необхідною умовою є також наявність великої, достовірної інформації про стан справ в економічній та соціальній сферах. Враховуючи складність розробки політики, косарі доводиться розглядати різноманітні, часто суперечливі тенденції економічного розвитку, використовувати різні способи вивчення економічних процесій і явищ, застосовувати висновки теорії до конкретних життєвих обставин, класики політичної економії визначали політику як мистецтво. Метою фінансової політики є найбільш повна мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для задоволення нагальних потреб розвитку суспільства. Відповідно з цим фінансова політика покликана створити сприятливі умови для активізації підприємницької діяльності. Велика увага приділяється визначенню раціональних форм вилучення доходів підприємств на користь держави, а також частки участі населення у формуванні фінансових ресурсів. Важливе значення надається підвищенню ефективності використання фінансових ресурсів шляхом їх розподілу між сферами суспільного виробництва, а також їх концентрації на головних напрямках економічного і соціального розвитку. У процесі вироблення фінансової політики визначаються принципи побудови фінансового механізму, що дозволяє найбільш успішно виконати перераховані вище завдання. Фінансова політика відіграє важливу роль у розвитку продуктивних із раціональне їх розміщення по території країни. Вона сприяє забезпеченню фінансовими ресурсами цільових програм, зосередженню коштів на ключових напрямках розвитку економіки, стимулювання зростання ефективності виробництва; підвищенню зацікавленості всіх регіонів у розвитку господарства, використання місцевих сировинних ресурсів.

Для реалізації фінансової політики, успішного її проведення в життя використовується фінансовий механізм. Він являє собою сукупність способів організації фінансових відносин, застосовуваних суспільством з метою забезпечення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку. Фінансовий механізм включає види, форми і методи організації фінансових відносин, способи їх кількісного визначення. Структура фінансового механізму досить складна. У неї входять різні елементи, відповідні різноманітності фінансових відносин. Саме множинність фінансових взаємозв'язків зумовлює застосування великої кількості видів, форм і методів їх організації (елементів фінансового механізму). Держава в особі її виконавчих і законодавчих органів влади на основі ретельного вивчення дії економічних законів, закономірностей розвитку фінансів, завдань економічної та фінансової політики встановлює методи розподілу суспільного продукту, національного доходу, форми грошових накопичень, передбачає види платежів, визначає принципи і напрями використання державних фінансових ресурсів і т.д. Для ефективного використання фінансів велике значення має здійснення планування і прогнозування, нормативне оформлення застосовуваних способів організації фінансових відносин (податків, витрат та ін), контроль за правильністю застосування різних видів, форм і методів фінансових відносин. Залежно від особливостей окремих підрозділів суспільного господарства і на основі виділення сфер і ланок фінансових відносин фінансовий механізм розподіляється на фінансовий механізм підприємств і господарських організацій, страховий механізм, а також механізм функціонування державних фінансів. У свою чергу, кожна з цих сфер включає, окрем структурні ланки. Наприклад, механізм державних фінансів підрозділяється на бюджетний і механізм функціонування позабюджетних фондів. У відповідності з територіальним поділом можна виділити фінансовий механізм держави і місцевих органів влади. При розгляді фінансового механізму з точки зору його впливу на суспільне відтворення виділяються його функціональні ланки: мобілізація ресурсів, фінансування, стимулювання і т.д. Кожна сфера і окрему ланку фінансового механізму є складовою частиною єдиного цілого. Вони взаємопов'язані і взаємозалежні. Разом з тим сфери та ланки функціонують відносно самостійно. Ця обставина викликає необхідність постійного узгодження складових фінансового механізму. Внутрішня ув'язка складових (структурних та функціональних) ланок фінансового механізму є важливою умовою його дієвості. Сфери і ланки фінансового механізму відрізняються ступенем складності і розгалуженості окремих елементів. Наприклад, для бюджетного механізму характерна система з багатьох видів податків, наявність різноманітних напрямків використання коштів та методів фінансування. На підприємствах і в організаціях визначається відношення між окремими формами грошових накопичень, розподіляється прибуток, формуються та використовуються фонди. В страхових організаціях широко розвинена система резервних фондів. Поєднання елементів фінансового механізму - форм, видів, методів організації фінансових відносин утворює "конструкцію фінансового механізму", яка наводиться в рух шляхом встановлення кількісних параметрів кожного його елементу, тобто визначення ставок і норм вилучення, обсягу фондів, рівня витрат та ін Кількісні параметри та різноманітні способи їх визначення є найбільш мобільною частиною фінансового механізму. Вони частіше піддаються коректуванню, чуйно реагують на зміну умов виробництва і завдань, що стоять перед суспільством. Наприклад, неодноразово змінювалися способи розподілу прибутку і пропорції її розподілу між підприємством і державою, коригувалися ставки податків та ін Діяльність держави в області фінансів здійснюється за певними правилами, з дотриманням встановлених норм. Введення юридичних норм дозволяє встановити єдині правила організації фінансових зв'язків, захистити економічні інтереси суспільства, колективів підприємств і окремих громадян. Дотримання правових норм забезпечує сувору фінансову дисципліну, дозволяє проводити єдину політику в галузі фінансів. Таким чином, право, будучи інструментом оформлення та проведення фінансової політики, чинить активний, але опосередкований (через фінансову політику та фінансовий механізм) вплив на економічний розвиток.

У сучасних умовах, коли вносяться кардинальні зміни в усі сфери життя суспільства, важливо забезпечити своєчасне рішення законодавчих проблем Незадовільний стан законодавства стримує господарську ініціативу, гальмує суспільний розвиток. Розбіжності в правовому регулюванні обертаються витратами в економіці, негативними соціальними і моральними наслідками. Формуючи фінансовий механізм, держава прагнути забезпечити його найбільш повну відповідність вимогам фінансової політики того іншого періоду, що є запорукою повноти реалізації її цілей і завдань. При цьому зберігається постійне прагнення до найбільш повної ув'язці фінансового механізму та його окремих елементів з особистими та колективними інтересами, що є запорукою ефективності фінансового механізму.

Однією з визначальних проблем трансформаційних процесів в українському суспільстві є питання підвищення ефективності економічної влади у напрямку подолання неузгодженості, суперечливості та непослідовності дій владних структур, недержавних інституцій, громадських об'єднань та суб'єктів господарювання. Причинами неефективності економічної влади на сьогодні є дефіцит вірогідної та повної інформації про стан суб'єктів господарювання, їхні наміри; стан макроекономічних показників та наміри органів державної влади; відсутність механізмів контролю за виконанням рішень органів влади; недостатня кваліфікація осіб, які здійснюють аналіз ситуації та готують прийняття політичних рішень. Подолання цих недоліків є важливим та необхідним кроком на шляху до подолання кризових явищ у трансформаційних процесах, побудови демократичного громадянського суспільства в Україні.

Отже, державна фінансова політика - система заходів (законів, адміністративних рішень) у сфері фінансів з метою цілеспрямованого впливу держави на розвиток фінансово-кредитної системи та національної економіки загалом.

Головним завдання державної фінансової політики є пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів для стимулювання матеріального виробництва та соціального захисту населення. Залежно від тривалості періоду та характеру розв'язуваних завдань державна фінансова політика поділяється на:

· фінансову стратегію;

· фінансову тактику.

Перша визначає довготривалий курс держави у сфері фінансів і передбачає вирішення великомасштабних завдань, друга - розв'язання завдань конкретного етапу розвитку шляхом своєчасного перегрупування фінансових ресурсів і зміни способів організації фінансових відносин.

Основними напрямами державної фінансової політики в Україні мають бути:

· сприяння розвиткові виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості;

· мобілізація і використання фінансових ресурсів для забезпечення соціальних гарантій;

· вплив за допомогою фінансового механізму на раціональне використання природних ресурсів і заборону технологій, що загрожують здоров'ю людини;

· активізувати інвестиційну діяльність для перебудови, структурної побудови нового господарства;

· вдосконалити оподаткування і всі фінансові відносини з метою досягнення фінансової стабілізації, оздоровлення фінансів підприємств.

Фінансова політика держати має бути побудована таким чином, щоб її складові елементи - бюджетна, податкова, грошово-кредитна політики сприяли підвищенню ефективності господарської діяльності кожного підприємства, створювали для нього можливість виконувати плани виробничого та науково-технічного розвитку, соціальні програми.

Науково обґрунтована фінансова політика держави, продумане використання податкових, інвестиційних і цінових механізмів для стимулювання розвитку продуктивних сил сприятиме прискореному виходу економіки з структурної кризи, стабільному нарощуванню виробництва промислової і сільськогосподарської продукції, збільшенню дохідності підприємств і надходженню коштів до державного бюджету.



2. ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ РІВНЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХМІЛЬНИЦЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА «ЛІЛЕЯ»

2.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства

Хмiльникська швейна фабрика заснована у квiтнi 1944р. В той час вона займалась виготовленням одягу для потреб Радянської Армiї. У першi пiслявоєннi роки фабрика одержала держзамовлення на виготовлення форми для залiзничникiв, жiночих та шкiльних плать. В 60-i роки фабрика налiчувала 3 швейних, експериментальний, пiдготовчий та розкрiйний цехи i чисельнiсть працюючих на ній склала 450 чоловiк. У 1976 роцi було збудовано нове примiщення швейної фабрики, де працювало близько 800 чоловiк i виконувались держзамовлення на пошиття плать, жiночих халатiв, щкiльної форми. В 1995 роцi на базi швейної фабрики створено вiдкрите акцiонерне товариство «Хмiльницька швейна фабрика «Лiлея», яке є самостiйним пiдприємством, пiдпорядкованим Мiнiстерству промислової полiтики.

Органiзацiйна структура ПАТ «Хмiльницька швейна фабрика «Лiлея» складається з наступних елементів:

цех розкрою;

цех пiдготовки;

експериментальний цех;

три пошивочнi цехи.

Кадрова програма товариства спрямована на забезпечення рiвня квалiфiкацiї працiвникiв потребам виробництва та включає в себе пiдвищення квалiфiкацiї з вiдривом вiд виробництва та короткострокове навчання керiвних працiвникiв структурних пiдроздiлiв.

ПАТ «Хмiльницька швейна фабрика «Лiлея» пiд час виконання своїх функцiй керується нормативно-правовими актами України: Конституцiєю України; Цивiльним кодексом України вiд 16.01.2003 № 435-I\/; Господарським кодексом України вiд 16.01.2003 № 436-IУ; Законом України «Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом» вiд 28.11.2002 № 249-IУ; Законом України «Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - підприємців» вiд 755-IУ; Законом України «Про цiннi папери та фондовий ринок» вiд 23.02.2006 № 3480-I\/; Законом України «Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi» вiд 16.07.1999 № 996-ХI\/; Iншi Закони України; Мiжнародними стандартами бухгалтерського облiку (МСБО). Фiнансова звiтнiсть складена вiдповiдно до Мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi («МСФЗ»), затвердженими Радою з мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi («РМСФЗ») та iнтерпретацiями, випущеними Постiйним комiтетом з iнтерпретацiй Мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi («ПКI МСФЗ»). Товариство веде бухгалтерський облiк вiдповiдно до вимог ведення бухгалтерського облiку i звiтностi в Українi

Виготовляються швейнi вироби, в основному, жiночого асортименту: пальто, костюми, блейзери, сукнi, блузи, жилети, куртки. В даний час виробничi потужностi фабрики зайнятi виробленням швейних виробiв на основi давальницької сировини іноземних фiрм: Нiмеччини - «Кiрстен», «Валькер», «Умлауф». В поточному i в майбутньому роцi планується продовжувати спiвпрацю з iнофiрмами. Для стабiльної роботи виробництва матерiально-технiчна база фабрики постiйно оновлюється. Дiяльнiсть пiдприємства не залежить вiд сезонних змiн. До основних конкурентiв можна вiднести ЗАТ «Подiлля Вiнниця», яке теж спiвпрацює з іноземними фiрмами. Через iнфляцiю та свiтову фiнансову кризу положення на ринку досить нестабiльне, цiни на матерiали зростають, а оплата виготовленої продукцiї залишається на попередньо домовленому рiвнi. На найближчий термiн головним завданням товариства є втриматись на ринку, зберегти основнi засоби та особовий склад працiвникiв.

За останнi кiлька рокiв встановлено нове iмпортне обладнання: дублюючий прес, 9 прасувальних столiв, парогенератор, петельна машина «Дюркооп» 558 класу, 20 унiверсальних швейних машин, розкрiйна машина, промислова швейна машина «Джукi»; прес для встановлення фурнiтури; комп'ютери.

Нестабiльнiсть законодавчих актiв не приваблює iноземних iнвесторiв. Фабрицi доводиться самостiйно знаходити шляхи виходу з економiчної скрути, незважаючи на важкий податковий тиск. На дiяльнiсть пiдприємства значно впливають такi фактори: нестача обiгових коштiв; недостатньо новiтнього обладнання. Ступiнь залежностi вiд законодавчих та економiчних обмежень - висока.

Фiнансовi iнвестицiї вiдсутнi. Фабрика працює на давальницькiй сировинi. Товариство працює за принципом госпрозрахунку. Робочого капiталу для поточних потреб недостатньо так як отриманий прибуток направляється на оновлення обладнання, цiни на яке постiйно зростають.

Розширення виробництва, реконструкцiя, полiпшення фiнансового стану не планується. Планується здiйснити ремонт розкрiйного цеху за рахунок власного прибутку.

Отже, приватне (відкрите) акціонерне товариство «Хмiльницька швейна фабрика «Лiлея», є самостiйним пiдприємством, пiдпорядкованим Мiнiстерству промислової полiтики. Дана фабрика заснована у квiтнi 1944р. На даний момент часу займається виготовленням швейних виробів, в основному, жiночого асортименту: пальта, костюми, блейзери, сукнi, блузи, жилети, куртки на давальницькій сировині іноземних фірм. При цьому фінансові інвестиції відсутні, а отриманий прибуток направляється на оновлення обладнання.



2.2 Аналіз основних показників діяльності ПАТ «Хмільницька швейна фабрика «Лілея»

Необхідно і вагомою умовою для вивчення діяльності підприємства і конкретних його складових елементів є, в першу чергу, дослідження основних показників діяльності підприємства, ознайомлення із внутрішнім його середовищем. Будь який аналіз слід починати з того, що всі показники необхідно розкласти на складові елементи і дослідити, що саме прямо чи опосередковано впливає на результати діяльності. Тому в даному випадку, для того, щоб дослідити рівень ефективності діяльності підприємства необхідно розглянути ту ситуацію, яка присутня на даний час на підприємстві, дослідити основні показники діяльності підприємства на протязі досліджуваного періоду та їх зміну.

Оцінювання основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства необхідне також для того, щоб одержати певну кількість основних, найінформативніших параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансово-господарського стану підприємства.

З метою виявлення тенденцій розвитку підприємства проводиться аналіз основних фінансових показників за даними Форми № 1 «Баланс» - Додаток А та № 2 «Звіт про фінансові результати» - та Додаток Б) за два останні періоди (роки). Оцінку та аналіз основних показників необхідно здійснювати методом горизонтального (часового) аналізу, суть якого полягає в порівнянні кожної позиції звітності з відповідним показником за попередні періоди та визначенні відхилення значення показника поточного періоду від відповідного значення показника попередніх періодів.

Методика аналізу основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства наведена у таблиці 2.1.

Отже, узагальнюючи дані таблиці 2.1 ми бачимо що в цілому діяльність підприємства погіршилася. Величина чистого доходу в порівняні із 2013 роком зменшилася на 228 тис. грн. а саме з 12199тис.грн. в 2012 році до 11971 тис. грн. у 2013 році, тобто на 1.87 %. При цьому собівартість продукції знизилася на 46 тис. грн., що є позитивним, у відповідності з 10328 тис. грн. у 2012 році до 10282 у 2013 році. Разом з тим, собівартість зменшується нижчими темпами порівняно із чистим доходом. Що ж стосується валового прибутку то не дивлячись на зменшення собівартості він також знизився і склав у 2012 році 1871 тис. грн., а у 2013 році 1689 тис. грн., тобто на 9,73 %. Аналізуючи фінансові результати від операційної діяльності можна стверджувати що вони такі самі як і фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування, тобто підприємство не отримувало ніяких інших доходів крім безпосередньо як від своєї основної діяльності, але і в даному випадку це були не доходи а збитки які склали у 2012 році 433 тис. грн., а у 2013 році 321 тис. грн., і єдиним позитивним в даній ситуації є зменшення обсягу збитків на112 тис. грн.

Таблиця 2.1 - Основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства ПАТ «Хмільницька швейна фабрика «Лілея», тис. грн.

Показники	2012 рік	2013 рік	Абсолютна зміна, тис.грн.	Темп приросту, %
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	12199	11971	-228	-1,87
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	10328	10282	-46	-0,45
Валовий прибуток	1871	1689	-182	-9,73
Фінансовий результат від операційної діяльності:	(433)	(321)	112	-25,87
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	(433)	(321)	112	-25,87
Чистий прибуток	(472)	(361)	111	-23,52
Валюта балансу	5496	5436	-60	-1,09
Власний капітал	4100	3739	-361	-8,80
Залучений капітал	1396	1697	301	21,56
Необоротні активи	2938	2726	-212	-7,22
Оборотні активи	2558	2710	152	5,94

У результаті цього чистий прибуток, а в нашому випадку збиток склав у 2012 році 472 тис. грн., а у 2013 році 361 тис. грн. Все це може бути пов'язано із тим що валюта балансу зменшилася на 60 тис. грн., а саме з 5496 тис. грн. в 2012 році до 5436 тис. грн. у 2013 році. Також зменшився і власний капітал підприємства з 4100 тис. грн. до 3739 тис. грн. тобто на 361 тис. грн. і збільшився обсяг залученого на 301 тис. грн., тобто з 1396 тис. грн. у 2012 році до 1697 тис. грн. у 2013 році. Але не зважаючи на це зменшилася частка необоротних активів на 212 тис. грн. та збільшився обсяг оборотних активів на152 тис. грн. Отож за рахунок збільшення частки оборотних активів підприємство зменшило свій збиток на 111тис. грн. Та нажаль цього виявилося недостатнім для отримання підприємством прибутку, тому підприємство вважається збитковим і потребує впровадження ефективних заходів задля покращення свого фінансово - економічного стану.

В процесі аналізу фінансового стану підприємства слід також звертати увагу на фінансові коефіцієнти, які більш повно розкривають фінансовий стан підприємства. Це пояснюється тим, що підприємство будучи збитковим може мати певні фінансові можливості для стабілізації становища в якому опинилося. Визначити наскільки підприємство стійке ми можемо провівши аналіз основних фінансових коефіцієнтів. Та для більш точної і ефективної оцінки фінансового стану необхідним є визначення коефіцієнтів за окремими напрямками. А саме: до показників оцінки майнового стану підприємства відносять:

коефіцієнт зносу основних засобів розраховується за формулою [3]:

(2.1)

де ОЗ_З - знос основних засобів;

ОЗ_п.в - первісна вартість основних засобів.



за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

коефіцієнт оновлення основних засобів розраховується за формулою [3]:

(2.2)

де ОЗ_ввн - вартість введених в дію нових основних засобів;

ОЗ_кр - вартість основних засобів на кінець року.

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

коефіцієнт вибуття основних засобів розраховується за формулою [3]:

(2.3)

де ОЗ_виб. - вартість основних засобів, які вибули;

ОЗ_пр - вартість основних засобів на початок року.

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

До показників ліквідності та платоспроможності відносять:

коефіцієнт покриття (платоспроможності) розраховується за формулою [3]:

(2.4)

де ОА - оборотні активи,

ПЗ - поточні зобов'язання.

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується за формулою [3]:

(2.5)

де ПФІ - поточні фінансові інвестиції;

ГК - грошові кошти та їх еквіваленти;

ПЗ - поточні зобов'язання.

за 2012 рік: ;

за 2013 рік:

До показників фінансової стійкості та стабільності підприємства відносять:

коефіцієнт автономії розраховується за формулою [3]:

(2.6)

де ВК - величина власного капіталу підприємства;

К - загальна вартість капіталу підприємства.



за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

коефіцієнт фінансового ризику розраховується за формулою [3]:

(2.7)

де ЗК - залучений капітал;

ВК - власний капітал.

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

коефіцієнт концентрації власного капіталу розраховується за формулою [3]:

(2.8)

де ВК - власний капітал;

НА - необоротні активи;

ОА - оборотні активи.

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

коефіцієнт фінансової залежності розраховується за формулою [3]:



(2.9)

де ВК - власний капітал;

НА - необоротні активи;

ОА - оборотні активи.

за 2012 рік: ;

за 2013 рік:.

До показників ділової активності відносять наступні показники:

загальне обертання капіталу що розраховується за формулою [3]:

(2.10)

де ЧД - чистий дохід;

ВБ - валюта балансу.

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

обертання готової продукції розраховується за формулою [3]:

(2.11)

де ЧД - чистий дохід;

ГП - готова продукція.

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

обертання дебіторської заборгованості розраховується за формулою [3]:

(2.12)

де ЧД - чистий дохід;

ДЗ - дебіторська заборгованість.

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

середній строк обороту дебіторської заборгованості розраховується за формулою [3]:

(2.13)

де ЧД - чистий дохід;

ДЗ - дебіторська заборгованість.

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

обертання кредиторської заборгованості розраховується за формулою [3]:



(2.14)

де ЧД - чистий дохід;

КЗ - кредиторська заборгованість.

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

середній строк обороту кредиторської заборгованості розраховується за формулою [3]:

(2.15)

де ЧД - чистий дохід;

КЗ - кредиторська заборгованість.

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

Розраховані значення коефіцієнтів для зручності аналізу заносимо до таблиці 2.2.

Дані відображені в таблиці 2.2 можуть показати загальний фінансовий стан підприємства. Показники оцінки майнового стану підприємства показують ступінь ефективності використання основних засобів підприємства. Так коефіцієнт зносу показує, яка частина основних засобів підприємства придатна для використання. В 2012 році значення цього показника становило 0,70, в 2013 році - 0,72 як бачимо, показник зносу основних засобів має досить велике значення, це означає, що наявні основні засоби підприємства надто зношені, морально та фізично вони старіють. Причинами такого негативного показника є те, що підприємство не має змоги оновити наявне в нього обладнання.

Коефіцієнти оновлення та вибуття доповнюють один одного і показують яка частина основних засобів на підприємстві виводиться з експлуатацію, а яка вводиться. І не зважаючи на те що темпи оновлення є вищими за темпи вибуття основні засоби підприємства не оновлюються в достатній мірі, адже їх частка не значна і знизилася на 50%, а саме складає 0,06 в 2012 році та 0,03 в 2013році.

Належну увагу слід приділяти і показникам ліквідності та платоспроможності, тобто здатність підприємства вчасно розраховуватися по своїм зобов'язанням.

Коефіцієнт покриття показує, яка частина оборотних коштів може покрити поточні зобов'язання підприємства, за даний період значення даного коефіцієнту зменшується, це означає, що підприємство може якусь частину поточних зобов'язань погасити за рахунок своїх оборотних активів, але дана можливість зменшується. Так значення даного показника в 2012 році становило 1,83, в 2013 році - 1,6, тобто на 0,23 менше.

Таблиця 2.2 - Коефіцієнтний аналіз показників діяльності підприємства ПАТ «Хмільницька швейна фабрика «Лілея»

Фінансові коефіцієнти	2012р.	2013р.	Абсолютна зміна, тис. грн.	Темп приросту, %
Показники оцінки майнового стану підприємства
1. Коефіцієнт зносу основних засобів	0,7	0,72	0,02	2,86
2.Коефіцієнт оновлення основних засобів	0,06	0,03	-0,03	-50,00
3.Коефіцієнт вибуття основних засобів	0,0011	0,0006	-0,0005	-45,45
Показники ліквідності та платоспроможності
4.Коефіцієнт покриття	1,83	1,6	-0,23	-12,57



Не дивлячись на деяке погіршення даного показника слід зазначити, що підприємство здатне покрити поточні зобов'язання своїми власними активами, а отже підприємство в більшості платоспроможне.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, тобто спроможність підприємства в найкоротші строки за рахунок найліквідніших коштів погасити заборгованість. Нормативне значення даного показника становить “0,2”. В даному випадку значення даного показника в 2012 році становило 0,08, в 2013 році - 0,005. Нормативне значення даного показника значно перевищує фактичне, це означає, що та величина грошових коштів, яка є в наявності підприємства абсолютно не здатна погасити поточні зобов'язання підприємства, а це свідчить, що підприємство не є ліквідним.

Коефіцієнт автономії показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити за рахунок власного капіталу, значення даного коефіцієнту поступово зменшується, від 0,75 в 2012 році до 0,69 в 2013 році. Не дивлячись на зменшення даного показника спостерігається не повна залежність підприємства від поточних зобов'язань, тобто підприємство може за рахунок власного капіталу погасити заборгованість.

Коефіцієнт, який характеризує співвідношення власного та позикового капіталу показує, що частка залученого капіталу менша за частку власного капіталу, для підприємства в сучасних умовах господарювання бажано мати в більшості випадків власний капітал, і використовувати залучений капітал у крайніх випадках, оскільки залучений капітал несе за собою ризик його несплати та не повернення, що і присутнє в даному випадку. Крім того нестійкий фінансовий ринок також має негативний вплив на бажання та можливість брати кредити. Так, співвідношення позикових та власних коштів в 2012 році становило 0,34, в 2013 році - 0,45.

Коефіцієнти концентрації власного капіталу показують, що частка власного капіталу в загальному обсязі активів в 2012 році становила 0,75 а в 2013 році склала 0,69, тобто зменшилася на 0,06. Все це підтверджується і тим що збільшився коефіцієнт фінансової залежності на 8,21 %, тобто підприємство підвищило свою залежність від внутрішніх джерел фінансування.

В великій мірі фінансова діяльність підприємства характеризується показниками ділової активності, оскільки ці показники включають в себе всі основні економічні показники діяльності підприємства. Коефіцієнт загального обертання капіталу підприємства свідчить про ефективність використання капіталу та його віддачу. Коефіцієнт обертання капіталу має тенденцію до зменшення, це означає, що за капітал у 2012 році робив 2,22 оберти, в 2013 році - 2,20 оберти. Безперечно що поступове зменшення показників (на 0,90 %) свідчить про погіршення фінансової діяльності підприємства та використання капіталу. Оскільки на підприємстві зменшилася готова продукція, тобто її залишки, то даний показник дорівнює в 2012році 39,61, а в 2013 році 43,85 тобто обертання готової продукції зросло на 10,7 %. Зменшується показник оборотності дебіторської заборгованості, що свідчить про несвоєчасні розрахунки покупців за продукцію. Це підтверджує і показник тривалість обороту, як бачимо тривалість обороту дебіторської заборгованості збільшилася на 0,33 і складала в 2012 році 59 днів, в 2013 році тривалість збільшилася і становила 62 дні. Показник оборотності кредиторської заборгованості також має тенденцію до зменшення, тобто зменшується кількість обертів кредиторської заборгованості за рік та збільшується середній строк тривалості оборотності. В 2012 році середній строк обороту становив 39 днів, в 2013 році - 44 дні.

Отже, в цілому за 2012 - 2013 роки фінансовий стан ПАТ «Хмільницька швейна фабрика «Лілея» є стійким. На підприємстві спостерігається зменшення фінансових результатів, високий ступінь зносу, зниження рівня ділової активності. Разом з тим підприємство є фінансово стійким та ліквідним.



2.3 Аналіз рівня ефективності діяльності ПАТ «Хмільницька швейна фабрика «Лілея» за 2012 - 2013 рр

Успішна реалізація стратегії розвитку підприємства передбачає здійснення не лише результативної, а й ефективної господарської діяльності. Так абсолютна величина прибутку (ефекту) не демонструє рівня ефективності діяльності підприємства, але показує, яку частина прибутку припадає на ті чи інші засоби підприємства та загальний обсяг прибутку. Для оцінки рівня ефективності діяльності використовується група показників рентабельності або доходності.

Рентабельність, як термін, застосовується при визначенні прибутковості активів та об'ємних показників господарської діяльності. До основних показників прибутковості відносяться наступні показники: рентабельність операційної діяльності, рентабельність звичайної діяльності, рентабельність господарської діяльності, коефіцієнт загальної рентабельності, коефіцієнт рентабельності активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність залученого капіталу, рентабельність витрат, рентабельність продажу, які ми будемо розраховувати коефіцієнтним методом.

Для початку , все ж, проведемо аналіз прибутковості підприємства за допомогою наступних показників:

основний показник прибутковості розраховується за формулою (1.1) [1]:

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

прибутковість активів розраховується за формулою (1.2) [1]:



за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

обертання необоротних активів розраховується за формулою (1.3) [1]:

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

прибутковість операційної діяльності розраховується за формулою (1.4) [1]:

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

витрати на одну гривню товарної продукції розраховується за формулою (1.5) [1]:

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

Розраховані значення коефіцієнтів для зручності аналізу заносимо до таблиці 2.3.



Таблиця 2.3 - Рівень прибутковості діяльності ПАТ «Хмільницька швейна фабрика «Лілея» за 2012 - 2013 рр

Показник	2012 рік	2013 рік	Абсолютна зміна, тис.грн.	Темп приросту, %
1.Основний показник прибутковості	-0,17	-0,12	0,05	-29,41
2.Прибутковість активів	-0,018	-0,13	-0,112	622,22
3.Обертання необоротних активів	4,15	4,39	0,24	5,78
4.Прибутковість операційної діяльності	-0,035	-0,027	0,008	-22,86
5. Витрати на одну гривну товарної продукції	0,85	0,86	0,01	1,18

Отже, на основі розрахованих показників, які містяться у табл. 2.3 показники прибутковості показують, наскільки ефективно на підприємстві використовують активи, як основні так і оборотні. Так прибутковість оборотних активів підприємства за аналізований період зменшилася на 622,22 %, в 2012 році прибутковість активів становила -0,018 грн., від'ємне значення цього показника пояснюється отримання в поточному році збитків, в 2013 році показник прибутковості становив -0,13 грн., це означає, що на одну гривну вкладеного оборотного капіталу у виробництво підприємство отримувало таку величину прибутку, яка розрахована нами вище.

Прибутковість необоротних активів збільшувалася, так в 2012 році на одну гривну необоротних активів вкладених у виробництво підприємство отримало прибутку на суму 4,15 грн., в 2013 році по вище названій причині прибутковість необоротних активів становила 0,4,39 що на 5,78 % більше.

Зменшення величини чистого доходу підприємства при зменшенні величини необоротних активів та при збільшені оборотних активів має позитивний вплив на діяльність підприємства і свідчить про підвищення ефективності використання оборотних активів підприємства.

Динаміка показника прибутковості операційної діяльності має тенденцію до погіршення, тобто від -0,035 в 2012 році до -0,027 в 2013 році. Як ми бачимо всі показники прибутковості в першу чергу залежать від величини прибутку (збитку) підприємства, тому досить подивитися на значення цих показників щоб визначити що підприємство не надто ефективно використовує наявні фінансові та трудові ресурси, хоча і зменшує обсяг своїх збитків. Підтвердженням цього є показник витрат на одну гривну товарної продукції, цей показник показує яка величина грошових коштів підприємства була потрачена на отримання однієї гривни прибутку. В 2012 році витрати на одну гривну товарної продукції становили 0,85 коп., в 2013 році ці витрати збільшилися і становили 0,86 коп.

У наступному нашому кроці проведемо аналіз рентабельності оцінивши рентабельність видів діяльності.

1. Рентабельність операційної діяльності на основі формули (1.6):

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

Рентабельність звичайної діяльності за формулою (1.7):

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

Рентабельність господарської діяльності розраховуємо за формулою (1.8):

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

Коефіцієнт загальної рентабельності обчислюємо за формулою (1.9):



за 2012 рік:

за 2013 рік:

Наступним напрямком дослідження буде розрахунок показників, які характеризують рентабельність підприємства:

2. Коефіцієнт рентабельності активів, що розраховується за формулою (1.10):

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

Рентабельність власного капіталу обчислюється за формулою (1.11):

за 2012 рік: 4

за 2013 рік: .

Рентабельність залученого капіталу обчислюється за формулою (1.12):

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

Рентабельність витрат розраховується за формулою (1.13):

за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

Рентабельність продаж розраховується за формулою (1.14):



за 2012 рік: ;

за 2013 рік: .

Отримані результати узагальнюємо в таблиці 2.4

Отже, на основі даних таблиці 2.4 можна стверджувати про те що підприємство є не рентабельним так як майже кожен із розрахованих показників є негативним. З рештою це пов'язано із тим у підприємство у своїй діяльності отримує збитки, та навіть із негативним значенням показників, можна спостерігати покращення діяльності. Так рентабельність операційної діяльності, показник який показує скільки отримано прибутку від операційної діяльності в результаті використання кожної гривні операційний витрат свідчить про те що підприємство у своїй діяльності отримало збитки, а саме 3,29 коп. у 2012 році та 2,48 у 2013 році, зменшення даного показника на 24,62 пункти свідчить про те що підприємство зменшує обсяг своїх збитків. У результаті відсутності звичайної діяльності підприємства показник рентабельності звичайної діяльності залишився незмінним.