Облік розрахунків за виплатами працівникам в СТОВ ім. Мічуріна Кодимського району Одеської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Економічний факультет

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

Курсова робота

З фінансового обліку на тему:

Облік розрахунків за виплатами працівникам в СТОВ ім.Мічуріна Кодимського району Одеської області

Виконав: студент 3 курсу 4 групи

економічного факультету

денної форми навчання

напряму підготовки 6.030509 „Облік і аудит”

Керівник: доц. Кононенко В.А.

ОДЕСА



Вступ

В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних відносин у суспільстві, розбудови нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться питанням організації оплати праці, тому що прогрес суспільства та його конкретних суб'єктів (підприємств, організацій) реалізується перш за все через зміцнення та розвиток особистих матеріальних стимулів, основною формою яких і є оплата праці. Саме це і визначає актуальність вибраної теми.

Зважаючи на те, що основні права та обов'язки щодо організації оплати праці передано державою підприємствам, це вимагає замість раніше застосовуваних стандартних розробити і застосувати на підприємствах диференційовані системи оплати і тарифні умови, що які б забезпечили прямий зв'язок заробітку з продуктивністю праці, а преміювання - з фінансовими результатами.

Завданням курсової роботи полягає в закріпленні набутих теоретичних і практичних знань з курсу «Фінансовий облік», вміння застосовувати їх при обліку розрахунків з оплати праці і соціального страхування.

Мета курсової роботи - вивчення і аналіз організації оплати праці та її регулювання в умовах ринкової економіки, дослідження сучасного стану обліку розрахунків з оплати праці і соціальним забезпеченням в СТОВ ім. Мічуріна, надання пропозицій щодо удосконалення, а також проведення всебічного аналізу використання фонду оплати праці, ведення розрахунків з соціального страхування.

Для реалізаії поставленої мети є необхідним поставити та вирішити цілий комплекс завдань. Серед них доцільно виділити слідуючі:

дослідити сутність і складові елементи організації оплати праці;

вивчити основоположні принципи організації оплати праці;

показати структуру заробітної плати і елементи її організації;

оцінити форми та системи оплати праці в Україні;

провести аналіз впливу на оплату праці різних економічних чинників та інші утримання та відрахування;

дати характеристику таким необхідним напрямкам регулювання оплати праці як державне та договірне;

дослідження стану обліку та контролю оплати праці на підприємстві;

визначення проблем і шляхів вдосконалення обліку та контролю оплати праці у досліджуваному господарстві.

Предмет досліджень - заробітна плата як одна з найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних явищ. Оскільки вона, з одного боку, є основним (і часто єдиним) джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприємства. Тому питання організації заробітної плати і формування її рівня разом з питаннями забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо включають інтереси всіх учасників трудового процесу.

Об'єктом дослідження по темі курсової роботи є річні фінансові звіти та інша документація СТОВ ім. Мічуріна Кодимського району Одеської області за період 2008-2010 роки. В якості теоретичної бази курсової роботи були використані праці ряду вітчизняних та закордонних авторів, а також використано ряд нормативних актів Українського законодавства. Для практичної було підібрано річні фінансові звіти господарства, економічний паспорт, первинна документація розрахунків з оплати праці.

1. Наукові основи обліку розрахунків за виплатами працівникам

оплата труд утримання контроль

Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих в частці знов створеному матеріальному та духовному базі висловлюється у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.

Урахування праці та заробітної плати займає одне з центральних місць в системі обліку на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом доходів робітників фірм, підприємств.

На думку Н.В. Чебанової, [47, с. 331-332] кожен громадянин має право на працю, яке реалізує укладенням трудового договору на одному чи кількох підприємствах, в установах або організаціях, якщо іншого не передбачено законодавство м, колективним договором або згодою сторін.

Облік праці та заробітної плати є одним із найважливіших у всій системі обліку на підприємстві. Найголовніші його завдання:

-- у встановлені строки здійснювати розрахунки з персоналом підприємства з оплати праці (нарахування зарплати та інших виплат, сум утримання і видачі на руки);

-- своєчасно і правильно відносити на собівартість продукції (робіт, послуг) суми нарахованої заробітної плати та відрахувань органам соціального страхування, Пенсійному фонду;

-- збирати і групувати показники з праці та заробітної плати для складання необхідної звітності, а також для розрахунків з органами соціального страхування, соціального страхування на випадок безробіття, Пенсійним фондом.

Організація оплати праці на підприємствах визначається діючими формами оплати праці (погодинної та відрядної), а також законодавством про працю.

Завдання бухгалтера підприємства полягає в тому, щоб:

а) своєчасно затребувати всі необхідні документи для нарахування заробітної плати;

б) правильно виконати розрахунки;

в) включити нараховану суму до складу валових витрат підприємства;

г) своєчасно здійснити виплату.

Бухгалтер при цьому є виконавцем, а всі організаційні питания застосування форм оплати праці, раціонального використання робочого часу вирішує керівництво підприємства та його служби.

Л.Сук стверджує, [42, с. 37 - 44] що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до чинного законодавства заробітна плата виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

В статті «Реформування оплати праці» автори А.Н.Никифоров і А.Н.Лубков [26, с. 22-23] піднімають питання про головну ціль реформи. Головна ціль в політиці заробітної плати в наш час - її значне підвищення, реформування її рівня на принципі ціни робочої сили, дозволяючи працівнику задовольняти необхідні матеріальні і духовні потреби. При підвищенні реального розміру заробітної плати необхідно було б враховувати зростаючі соціальні видатки, а саме житлово-комунальні, медицинські та інші послуги соціальної сфери.

На думку М. Ф.Огійчука, [29, с. 395-396] заробітна плата -- винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Бона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

За тлумаченням Г. В. Нашкерської [25, с. 101-105] розмір заробітної плати відповідальних працівників державних та комунальних підприємств передбачається в укладеному контракті.

Розмір оплати праці працівників недержавних підприємств визначається власником. Порядок її нарахування та виплати на підприємствах всіх форм власності передбачається колективним договором. Заробіток працівників залежить від складності та умов виконання роботи, якості її виконання працівником, результатів господарської діяльності підприємства та обраних власниками принципів матеріального заохочення. Державою регламентується мінімальний рівень заробітної плати працівників підприємств усіх форм власності.

Л. Мельянкова [21, с. 27-44]зазначає, що аналіз практики формування основної заробітної плати у сферах виробничої діяльності показує, що в останніх, використовуючи надані їм права, установлюють відповідні тарифи на оплату праці виходячи в основному зі своїх економічних можливостей, що призводить до розташування розмірів заробітної плати й порушення таких принципів, як рівна оплата праці за рівну працю та справедливість в оплаті праці. Державний тариф - мінімум оплати праці - використовують на підприємствах як орієнтир. Таке становище є одним з чинників необхідності та актуальності розроблення і впровадження єдиної тарифної сітки з оплати праці з диференціацією міжгалузевої, між професійної та міжпосадової системи ставок основної тарифної заробітної плати на Єдиному методологічному підході, в основу якого покладено насамперед складність праці. Інші складові оплати праці - умови, напруженість, значущість видів праці для підприємства - формуються на інших засадах.

На думку Г. В. Нашкерської [25, с. 255-300] основою організації оплати праці в Україні є тарифна система, яка включає:

- тарифні сітки;

- тарифні ставки;

- схеми посадових окладів;

- тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка - схема тарифнихрозрядів працівників, яка будується, виходячи зі складності робіт та необхідного рівня кваліфікації працівників.

Тарифна ставка визначає розмір заробітної плати робітника певного розряду за одиницею часу (1 година, 1 день, 1 місяць).

Схеми посадових окладів визначають посади, які можуть займати працівники, та суми оплати за цими посадами (посадовіоклади).

На осиові схем посадових окладів складають штатний розпис підприємства, у якому передбачають перелік посад працівників та їх окладів на певний період (рік).

Штатний розпис та зміни до нього затверджуються наказом керівника підприємства.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики містять переліки основних робіт галузі, виходячи з кваліфікації (розрядів) робітників. Використання тарифної системи дозволяє здійснювати диференціацію заробітної плати залежно від складності виконуваних робіт, кваліфікації працівників.

Розмір заробітної плати також залежить від розміру отримуваних підприємством доходів, його фінансового стану та від ряду інших показників.

Л. Ушакова наголошує, [44, с. 22-26] що заходи щодо підвищення частини витратна оплату праці, яких потрібно вживати на різних рівнях управління, матимуть певні специфічні особливості. Так, багато заходів, які мають здійснюватися на державному рівні, потребують прийняття рішень владних структур щодо змін у методичних підходах до формування собівартості реалізації продукції та операційних витрат у чинних стандартах бухгалтерського обліку та у формах статистичної звітності. Тобто такі заходи потребують певних кардинальних рішень на державному рівні та узгодження з відповідними міністерствами і прийняття за ними відповідних кардинальних рішень.

На думку В.М. Лича, [18, с. 52-60]кожне підприємство повинно визначити з урахуванням специфічних особливостей комплекс заходів щодо зниження загального обсягу витрат та підвищення в них частини витрат на оплату праці. При цьому доцільно враховувати особливості виробничо-технологічного процесу, фондоозброєності, специфіки забезпечення сировиною, матеріалами, паливно-енергетичними ресурсами, збуту готової продукції, робіт та послуг.

Здійснення заходів з підвищення питомої ваги витрат на оплату праці в собівартості продукції не потребує змін у чинних законодавчо-правових та нормативно-методичних документах, а має застосовуватись на пошуку і практичному залученні внутрішніх резервів зростання частини витрат на оплату праці в загальній сумі витрат та на зниженні загального обсягу витрат.

А. В. Носіков стверджує, [37, с. 61-63]що у фінансово-економічній літературі нерідко порівнюється питома вага витрат на оплату праці у загальних витратах вітчизняної економіки та економіки зарубіжних країн. З цього приводу варто зазначити, що існують істотні розбіжності в структурі операційних витрат та витрат на оплату праці в нашій країні та в зарубіжних країнах, що впливає й на питому вагу витрат на оплату праці в загальних витратах.

Існують 2 форми оплати праці - погодинна і відрядна. При погодинній заробіток залежить від кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки (зарплата за одиницю часу); при відрядній - від кількості виробленої продукції і розцінок .

За працями М.Ф. Огійчука [38, с. 400-421] застосовують 2 системи погодинної форми оплати праці -- проста погодинна і погодинно-преміальна, при якій робітники крім основного заробітку отримують ще й премії.

Відрядна форма оплати праці має такі системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна і акордна .

За О. В. Лишиленком [19, с. 176-180]техніка підрахунку заробітної плати складається з трьох етапів: нарахування, утримання із заробітної плати та визначення зарплати до видачі на руки. При погодинній заробітній платі сума нарахованої зарплати визначається як добуток відпрацьованих нормо-годин на тарифну ставку. При відрядній сума нарахованої зарплати визначається множенням встановленої розцінки за одиницю виробітку на кількість виробів (якщо це пряма відрядна), визначається норма виробітку (якщо це відрядно-преміальна).

Л. Мельянкова вважає, що вітчизняна теорія і практика оплати праці базується здебільшого на фіксованих тарифних ставках і є недостатньо ефективною.

Монографія Н.І. Дорош [8, с. 22-24] охоплює широкий діапазон найважливіших проблем аудиту, розкриває їх із позицій позитивного світового досвіду. Автор висвітлює основні аспекти методології та організації аудиту в Україні, розглядає світовий досвід, вносить власні оригінальні пропозиції щодо удосконаленя методики аудиторської перевірки й аналізує напрямки розвитку аудиторської діяльності в нашій країні.

На думку Н. В. Чебанова утримання із заробітної плати відображається у правій частині розрахункової відомості. До них відноситься прибутковий податок, який обчислюється виходячи з ставок прибуткового податку з доходів громадян; суми по виконавчих листах, по виконавчих написах нотаріальних контор; суми з осіб, що відбувають виправні роботи; профспілкові внески; одержаний аванс за звітний місяць; своєчасно не повернуті підзвітні суми; грошові нарахування, штрафи та інші відрахування відповідно до чинного законодавства України; відрахування до Пенсійного фонду.

Різниця між нарахованою сумою заробітної плати і утриманнями складає суму до видачі на руки для кожного робітника. Видача зарплати проводиться по платіжних відомостях у встановлені на підприємстві дні місяця на протязі 3-х днів, рахуючи отримання грошей в банку. По закінченню цього строку касир перевіряє, підсумовує видану зарплату, а проти тих, що не отримали її проставляє штамп «депоновано». На депоновані суми касир складає реєстр невиданої зарплати, які здаються в банк на розрахунковий рахунок.

Основою ефективної діяльності будь-якого суб'єкта господарювання виступає чітко налагоджена система урахування і контролю. Незалежно від форми власності фірмі необхідний бухгалтерський облік як основа, що підтверджує юридичну і фінансову обґрунтованість дій фірми, її взаємодії з органами державного керування і правопорядку і дотримання встановлених норм і правил.

На мою думку, оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому виражені, який за трудовими договорами власник чи уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу чи надані послуги. А праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту.



2. Природно-економічна характеристика СТОВ ім. Мічуріна Кодимського району Одеської області

СТОВ ім. Мічуріна - це багатогалузеве сільськогосподарське підприємство, що знаходиться в с. Писарівка Кодимського району Одеської області. СТОВ ім. Мічуріна розташоване в сприятливій для вирощування технічних культур грунтово-кліматичній зоні.

Господарство розташоване в зоні степів. Поверхня її рівнина, поступово знижується з півночі на південь.

Умови району загалом дуже сприятливі для розвитку сільського господарства. Клімат помірно-континентальний: літо жарке з сильними вітрами, частими суховіями, зима - м'яка, малосніжна.

В господарстві нараховується 92 робітника, а робітники, що зайняті безпосередньо в сільськогосподарському виробництві, на підприємстві сезонні. Середньорічна вартість основних засобів 2637,5 тис. грн.

В процесі перевірки встановлено наявність:

- Статуту СТОВ ім. Мічуріна затверджений рішенням загальними зборами учасників від 30 травня 2006 року;

- свідоцтва про державну реєстрацію, серія АОО № 522885.

Для здійснення сільськогосподарської діяльності СТОВ ім. Мічуріна Кодимського району орендує земелі. Оренда оформляється Договором оренди земельної частки (паю) СТОВ ім. Мічуріна Кодимського району сплачує податок як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

У ході попереднього обстеження я також виявив, що СТОВ ім. Мічуріна Кодимського району має усі необхідні ліцензії на відповідні види діяльності. Досліджуємий суб'єкт господарювання має організаційно-правову форму за КОПФГ товариство з обмеженою відповідальністю.

Засновниками товариства є його учасники, а саме у складі: Тодорова М.Д., гр. Ковальчук Г.Й., гр. Рупташ Н.М., гр. Ворсуляк Є.І., гр. Василинина Є.І., гр, Паламарчук В. А, гр. Шутяк Р.П., гр. Шутяк І.В., гр. Адаховського В.М., гр, Шинкарчук І.А., гр. Шевчук Г.П.

В статті 13 Установчого договору визначено органи управління СТОВ.

Вищим органом Товариства є Загальні Збори Учасників. Вони складаються з Учасників Товариства або призначених ними представників.

Виконавчим органом Товариства є Директор Товариства. Директор вирішує усі питання діяльності Товариства за винятком тих, які входять до компетенції Загальних Зборів Учасників Товариства. Директор підзвітний Загальними Зборам Учасників Товариства і організує виконання його рішень. Директор не має права приймати рішення, обов'язкові для Учасників Товариства. Директора Товариства призначають рішенням Загальних зборів.

Права та обов'язки трудового колективу регулюються правилами внутрішнього розпорядку, посадовими інструкціями, положенням про персонал Товариства, чинним законодавством України. Прийом працівників відбувається у порядку, встановленому законодавством.

Оплата праці працівників здійснюється на рівні не нижчому мінімальних розмірів заробітної плати, що встановлюється законодавством.

Товариство вносить до державного фонду страхування відрахування по страхуванню осіб, що працюють за наймом, у порядку та розмірах встановлених законодавством.

Всі економічні, географічні та насамперед кліматичні умови дають змогу для доброго розвитку господарства в даному регіоні.

За допомогою комплексного застосування системи взаємопов'язаних абсолютних і відносних величин охарактеризуємо напрямок спеціалізації господарства, наявність в господарстві виробничих ресурсів та забезпеченість ними виробництва, обсяг виробництва і реалізації основних видів продукції, ефективність використання виробничих ресурсів підприємства.

Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток однієї або декілька галузей виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, регіонах тощо.

Отже можна зробити висновок, що СТОВ ім. Мічуріна має слабкий рівень спеціалізації, що в свою чергу свідчить про багатогалузевість підприємства. А виробничий напрямок зерново-м'ясний.

Спеціалізація господарства показує, яку головну товарну продукцію воно виробляє і визначає його виробничу характеристику. При спеціалізованому виробництві має досягатися зниження виробничих витрат і підвищення рентабельності виробництва. Основним економічним показником, що характеризує спеціалізацію аграрного підприємства є структура товарної продукції сільського господарства і перш за все питома вага продукції головної галузі. Джерелом даних про реалізовану продукцію є форма державної статистичної звітності №50 СГ. Отож, про структуру реалізованої товарної продукції наведені в табл. 2.1.

Табл. 2.1-Вартість і структура чистого доходу від реалізації в

СТОВ ім. Мічуріна

Види продукції	2008 р.	2009 р.	2010 р.	В середньому за 2008-2010 рр.
	Дохід, тис.грн	Структура,%	Дохід, тис.грн	Структура,%	Дохід, тис.грн	Структура,%	Дохід, тис.грн	Структура,%
Продукція рослинництва	3317	75,8	2630	73,3	3364	76,3	3103,6	75,2
Зернові та зернобобові	1903	43,5	1170	32,6	2111	47,8	1728,0	41,9
з них: пшениця	1031	23,5	509	14,2	952	21,6	830,6	20,1
Гречка	27	0,6	-	-	86	1,9	56,5	1,3
Кукурудза на зерно	258	5,9	130	3,6	699	15,8	362,3	8,7
Ячмінь	461	10,5	405	11,3	334	7,5	400,0	9,7
Горох	26	0,6	1	0,1	-	-	13,5	0,3
Овес	2	0,1	30	0,8	40	0,9	24,0	0,5
соняшник	369	8,4	1161	32,4	1071	24,3	867,0	21,2
Соя	-	-	9	0,3	84	1,9	46,5	1,3
Ріпак	988	22,2	239	6,6		0,0	613,5	14,8
Інша рослинна продукція	64	1,4	51	1,4	98	2,2	71,0	1,7
Продукція тваринництва	1029	23,5	904	25,2	980	22,2	971,0	23,5
ВРХ	347	7,9	258	7,2	295	6,6	300,0	7,2
Свині	343	7,8	341	9,5	226	5,1	303,3	7,3
Птиця	-	-	-	-	-	-	-	-
Молоко	337	7,7	264	7,4	370	8,3	323,6	7,8
Мед	2	0,1		0,0			2,0	0,0
Інша продукція тваринництва	-	-	41	1,1	89	2,	65,0	1,5
Усього продукції	4379	100	3586	100	4408	100	4124,3	100

Аналізуючи дані табл. 2.1, можна зробити висновок, що в структурі чистого доходу на 2010 рік, найбільшу питому вагу займає продукція рослинництва 76,3%. Зокрема зернобобові 47,8%. В середньому за 2008-2010 рр., найбільшу частку чистого доходу займає соняшник 21 % у рослинництві, а у тваринництві продукція молока - 7,9 %. Порівнюючи звітний рік з базовим то можна відмітити, що загальний чистий дохід збільшився на 29 тис. грн.

Для повнішої характеристики господарства простежимо забезпеченість його виробничими ресурсами. Дані показники розмірів наведені в табл. 2.2.

Табл. 2.2 - Забезпеченість СТОВ ім. Мічуріна виробничими ресурсами

Показники	2008р.	2009р.	2010р.	В середньому 2008р. до 2010р.%
Площа сільськогосподарських угідь, всього, га	2076	2076	1976	95,1
У т.ч.: рілля	2076	2076	1976	95,1
Середньорічна вартість основних виробничих засобів,тис.грн	2017,5	2637,5	2658	131,7
у т.ч.сільськогосподатського призначення	2017,5	2637,5	2658	131,7
Сумарні енергетичні потужності, тис. к.с.	8070	8070	8070	100,0
Середньорічна чисельність працівників	106	92	86	81,1
у т.ч. в рослинництві	76	54	62	81,5
в тваринництві	87	38	24	27,5
Фондозабезпеченість, тис.грн	97	127	134,5	138,6
Фондоозброєність, тис.грн	19	28,6	30,9	162,3
Енергозабезпеченість, тис. к.с.	3,8	3,8	4,08	104,8
Енергоозброєність, тис. к.с.	76,1	87,7	93,8	123,2

В табл. 2.2 розраховані показники, що показують забезпеченість СТОВ ім. Мічуріна виробничими ресурсами. Порівнюючи звітний рік з базовим то можна відмітити, що кількість сільськогосподарських угідь зменшилася. Таким чином з 2076 га, що було у 2008 році їхня кількість зменшилася до 1976 га, або на 4,82 %. Поштовхом для цього було зменшення кількості орендованих паїв.

Важливим чинником для господарства є наявність основних виробничих фондів, що порівняно з базовим роком збільшилась на 31,75%. Сумарні енергетичні потужності в 2008 році становили 8070 тис. к.с. і залишились на базовому рівні і на наш час.

Показники фондозабезпеченості і фондоозброєності характеризують ступінь забезпеченості господарства основними виробничими фондами.

Фондозабезпеченість, яка визначається як середньорічна вартість основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, в 2010 році в порівнянні з 2008 роком збільшилась на 38,66 %., а фондоозброєність (середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1 працюючого в сільському господарстві) - на 62,38%. Згідно з даними показниками можна зробити висновок, що забезпеченість виробничими фондами в господарстві збільшується. Це позитивно впливає на стан господарства в цілому.

Аналізуючи дані табл. 2.3 ми можемо зробити висновок, що валова продукція сільського господарства в порівняних цінах 2005 року за досліджуваний період зменшилась на 2,03%, або на 99 тис.грн. За досліджуваний період чистий дохід від реалізації зріс на 29 тис. грн. або на 0,66 %.

Табл. 2.3-Прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції, обсяг виробництва і реалізації її основних видів в СТОВ ім. Мічуріна

Показники	2008р	2009р	2010р	Відношення 2010р. до 2008 р., %
Валова продукція сільського господарства в порівняних цінах 2005р., тис.грн.	4868	4585	4769	97,9
Чистий дохід від реалізації продукції сільського господарства, тис.грн.	4379	3586	4408	100,6
Повна собівартість реалізованої продукції сільського господарства, тис.грн.	3067	3486	4776	155,7
Валовий прибуток сільського господарства, тис.грн	1312	100	139	10,5
Вироблено продукції,ц
-зернові і зернобобові	43645	25191	33242	76,1
з них: пшениця	19991	12934	14449	72,2
Гречка	450	41	296	65,7
Кукурудза на зерно	7783	2236	7054	90,6
Ячмінь	11891	7617	7821	65,7
Горох	366	181	-	-
Овес	262	492	1092	416,7
Соняшник	6706	7529	4724	70,4
Соя	599	125	570	95,1
Ріпак	5068	2269	-	-
Вирощування в живій масі:
Великої рогатої худоби	319	204	103	32,2
Свиней., кг	353	289	284	80,4
Молоко., кг	2456	2282	1713	69,7

Валовий прибуток у 2010 році порівнюючи з 2008 різко скоротився на 89,41% і склав 139 тис.грн.

Виробництво сільськогосподарської продукції у натуральному виразі на 100 га ріллі різне: так виробництво озимої пшениці знизилося на 24,01% а соняшника - на 26,01%.

Виробництво продукції тваринництва у 2010 порівняно з 2008 роком у вирощуванні в живій масі свиней зменшилося на 66 %, молока - на 26,53%.

Табл. 2.4- Ефективність сільськогосподарського виробництва в

СТОВ ім. Мічуріна

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відношення 2010р. до 2008 р.,%
Одержано з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн. - валової продукції (в оцінці по порівнянних цінах 2005р.)	234	220	241,3	103,1
Вироблено с.-г. продукції в натуральному виразі з розрахунку на 100 га ріллі, ц : - пшениця озима	962	623	731	76
- кукурудза на зерно	375	108	356	95
- насіння соняшника	323	363	239	73,9
- приросту живої маси ВРХ	15,3	9,8	5,2	33,9
- приросту живої маси свиней	17	13,9	14,6	85,8
- на 100 га с.-г. угідь, ц: молока	118	110	86,7	73,4
Фондовіддача,грн.	2,4	1,7	1,7	74,2
Фондомісткість,грн.	0,4	0,5	0,5	136,6
Вироблено валової продукції з розрахунку на: -1 середньорічного робітника, зайнятого в сільському господарстві, тис. грн.	45,9	49,8	55,5	120,9
Рівень рентабельності, %	42,7	2,8	3,2	Х
Рівень рентабельності продажу, %	29,9	2,7	3,1	Х

Виходячи з отриманих даних можна зробити висновок про ефективність діяльності СТОВ ім. Мічуріна.

Так можна відмітити збільшення одержаної валової продукції з розрахунку на 100 га., що збільшилось на 20,92% або на 36,13 тис. грн.

Економічну ефективність використання основних виробничих фондів характеризують показники фондовіддача та фондомісткість. Так, порівняно з 2008 роком, фондовіддача зменшилась на 25,73%, а фондомісткість збільшилась на 36,59%. Тобто у 2010 році при вкладі 1 грн, віддача складає 1,79 грн.

Фондомісткість - це обернений показник до фондовіддачі. Він визначає розмір основних виробничих фондів, необхідних для виробництва валової продукції вартістю в 1 гривню.

В цілому можна сказати, що господарство з кожним роком ефективніше використовує основні виробничі засоби сільськогосподарського призначення.

Рівень рентабельності господарства у звітному році бажає бути кращим. Він склав 3,25 %. Насамперед це викликано пов'язано зі світовою фінансовою кризою, яка не промайнула і Україну.

На підприємстві ведеться журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку.

Шляхом аналізу відповідної документації, я вивчив існуючу на підприємстві систему бухгалтерського обліку.

Наказ про облікову політику підприємства розробляється і затверджується кожного року. Що стосується СТОВ ім. Мічуріна, то Наказ про облікову політику в товаристві був розроблений і затверджений на 2009 рік і діяв до цього часу.

Оцінюючи облікову політику на підприємстві, можна зазначити, що вона недосконала і має ряд недоліків.

В ході оцінки системи бухгалтерського обліку слід також ознайомитись з організаційною структурою підрозділу, відповідального за ведення бухгалтерського обліку і підготовку бухгалтерської звітності. Штат бухгалтерії згідно штатного розкладу складається з головного економіста, головного бухгалтера, бухгалтера і касира. Бухгалтерія господарства є самостійним структурним підрозділом на чолі з головним бухгалтером Заблоцькою Н. М.

Кожний бухгалтер виконує належні йому функції в межах його компетенції і відповідає за ведення бухгалтерського обліку на своїй ділянці. Головний бухгалтер контролює діяльність кожного бухгалтера, координує діяльність всієї бухгалтерії, корегує помилки та очолює роботу по підготовці бухгалтерської звітності. Головний бухгалтер товариства призначається на посаду і звільняється з неї директором. Обліковий персонал не змінює свій склад вже багато років.

Підприємство веде бухгалтерський облік не застосовуючи комп'ютерної техніки.

На СТОВ ім. Мічуріна облік ведеться за журнально-ордерною формою.

Наведемо структуру облікового апарату в слідуючій схемі.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 - Структура облікового апарату СТОВ ім. Мічуріна



3. Облік розрахунків за виплатами працівникам

3.1 Економічний зміст, форми і види оплати праці

Заробітна плата - частина національного доходу, яка призначена для особистої потреби робітників та службовців. Заробітна плата - є одним з елементів виробничих витрат підприємства.

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу .

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну або погодинну норму праці (обсяг роботи).

Виділяють наступні види заробітної плати: основну, додаткову та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідництво і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством.

На СТОВ ім. Мічуріна застосовують дві форми оплати праці:

- погодинну;

- відрядну

Існують різновиди цих форм, які називають системами оплати праці. Система оплати праці - це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці та мірою винагороди працівника.

Відрядна форма оплати праці - це така форма, при якій розмір оплати залежить від кількості зроблених працівником одиниць продукції (робіт, послуг) встановленої якості з урахуванням складності та умов праці, а також відрядних розцінок за одиницю продукції (робіт, послуг). Різновидами відрядної оплати праці є пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна та акордна форми.

Пряма відрядна система - це система, при застосуванні якої розмір оплати залежить від кількості виготовленої продукції, часу, витраченого на її виготовлення, розцінок, норм виробітку і часу. Заробіток визначається шляхом множення обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

Відрядно-прогресивна система оплати праці - це різновид відрядної форми оплати праці, при якій робота, виконана в межах встановлених норм, виплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи, виконаної понад норми, - за прогресивно-зростаючими розцінками і в залежності від проценту перевиконання норм.

Відрядно-преміальна система - це різновид відрядної форми оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за виконану роботу, виплачується премія.

Акордна система оплати праці - одна з форм заробітної плати, яка є різновидністю відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягнені показники в роботі.

Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади пропорційно розрядам робітників та кількості відпрацьованих ними годин.

Погодинна форма оплати праці - це оплата праці, Яка залежить від кількості відпрацьованих годин і таифної ставки (окладу) за одну годину. Відомі дві системи погодинної оплати праці - проста погодинна та погодинно-преміальна.

При простій погодинній оплаті заробіток в СТОВ ім.Мічуріна визначається, виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника. Робітникам з погодинною заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

Впровадження ринкових відносин і відповідні структурні зміни в економіці потребують розроблення нових заходів щодо удосконалення системи оплати праці. Серед них важливе місце посідає впровадження погодинної оплати праці.

Доцільно застосовувати таку систему оплати праці на підприємствах і в організаціях виробничої сфери, для яких основним критерієм ефективності виробництва є вимоги якості продукції при обмеженій її кількості.

Впровадження погодинної оплати праці відповідає інтересам певних верств населення, незайнятого на постійній основі, такого як: жінки з малолітніми дітьми, молодь, яка суміщає роботу з навчанням, інваліди, немолоді працівники, які мають обмежену працездатність і зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого часу.

Погодинна оплата праці є однією із систем почасової форми оплати праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам, виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період.

Інженерно-технічні робітники в СТОВ ім.Мічуріна отримують заробітну плату, нараховану згідно з встановленим окладом пропорційно відпрацьованого часу.

При почасово-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов'язковою умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робітниками-почасовиками робочих місць, а також відсутність браку та простоювання машин та обладнання.

Премії робочим-почасовикам нараховуються за місячними результатами роботи пропорційно відпрацьованого часу. Їх граничний розмір не перевищує 70% заробітку по тарифних ставках.

Праця керівників, спеціалістів та службовців оплачується за окладно-почасовою формою у поєднанні з різними видами преміювання.

Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати та види заробітної плати має важливе значення для бухгалтерії, оскільки в залежності від цього визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати по нарахуванню заробітної плати.

3.2 Первинний і зведений облік розрахунків за виплатами працівникам

На виконання заходів по реалізації Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики Міністерства статистики України № 253 від 09.10.1995 р. затверджено і введено в дію з 01.01.1996 р. наступні типові форми первинного обліку використання робочого часу:

П-13 "Табель обліку використання робочого часу;

П-15 "Список осіб, які працювали в надурочний час";

П-16 "Листок обліку простоїв".

Для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці на СТОВ ім. Мічуріна використовують "Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати" (форма № П-12), який складається в одному примірнику та після відповідного оформлення передається в бухгалтерію.

Відмітки у табелі про причини неявок на роботу, чи про фактично відпрацьований час, про роботу в надурочний час чи інші відхилення від нормальних умов роботи повинні бути зроблені тільки на підставі документів, оформлених належним чином (листок непрацездатності і т. п.).

Форма № П-13 "Табель обліку використання робочого часу" застосовується в умовах автоматизованої системи управління підприємством. Бланк табеля форми № П-13 з заздалегідь заповненими окремими реквізитами може бути створений за допомогою засобів обчислювальної техніки. До таких реквізитів відносяться; цех (відділ), бригада, прізвище, ім'я, по батькові, професія (посада), табельний номер і т.д., тобто дані, що є у довідниках умовно-постійної інформації. В цьому випадку форма табеля змінюється відповідно до прийнятої технологи обробки даних.

Разом з тим така форма повинна забезпечувати можливість відображати у ній облік використання робочого часу.

Типова форма № П-13, пристосована до різних умов організації виробництва, може бути доповнена необхідними даними, наприклад, для вугільної, гірничорудної та інших галузей промисловості, з метою контролю за знаходженням робітників на роботі під землею, доцільно включити показники часу спуску в шахту та підйому з неї.

Для обліку використання робочого часу працівників з твердим місячним окладом чи ставкою в СТОВ ім. Мічуріна використовують типову форму № П-14 "Табель обліку використання робочого часу".

Для забезпечсння обліку використання робочого часу у вказаних документах застосовуються умовні позначення, приклади яких вміщуються в табелях, зокрсма: ВШ -- вихідні (дні щотижневого відпочинку), святкові та неробочі; X - тимчасова непрапездатність та відпустки по догляду за хворим но карантину, оформлені листками непрацездатності; К -- відрядження службові; В -- відпустка (основна щорічна); ПЦ -- цілозмінні простої не з вини працюючого; ПР -- прогуди та інші неявки з поважиих причин і та ін.

Табель на СТОВ ім. Мічуріна ведеться на протязі місяця керівником конкретного підрозділу, а в кінці місяця із підписами передається до бухгалтерії.

Для працівників з погодинною оплатою праці дані табеля с основою для нарахування їм заробітної плати. Поряд з тим, для працівників як із погодинною, так і відрядною оплатою праці дані табеля є основою для здійснення аналізу використання робочого часу працівників підприємства.

Для обліку часу, який відпрацьовано надурочно, та оплати роботи в надурочний час використовусться "Список осіб, які працювали в надурочний час" (форма № П-15),який заповнюсться майстром або іншими посадовими особами, які відповідальні за облік робочого часу, та передається в бухгалтерію.

Нарахування заробітної плати на СТОВ ім. Мічуріна за чергову або навчальну відпустку, а також звільнення з роботи до закінчення місяця оформлюється розрахунком за заробітною платою (з оплати праці, ф. №74), де обчислюється середній заробіток за місяць і день, показується усі види оплати та утримань, а також визначається сума, що належить до виплати.

Облік часу простоїв здійснюсться на підставі "Листка обліку простоїв" (форма № П-16).Аркуш обліку простоїв з відміткою про час простоїв використовується для запису в табелі.

Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і нарахованої заробітної плати членам бригади, оплата праці яких здійснюється за відрядною формою оплати праці, у первинних виробничих підрозділах в СТОВ ім. Мічуріна використовують "Наряд на відрядну роботу (для бригади)". Наряд виписують строкой до одного місяця в одному екземплярі. В ньому на протязі місяця поряд із обсягами виконаних бригадою робіт, на зворотній стороні щоденно відмічається також кількість відпрацьованого часу кожним працівником бригади.

По факту виконання завдання або закінчення календарного місяця визначається загальна сума заробітку, яка належить бригаді за виконані роботи. Заробіток кожного працівника визначається, виходячи із його кваліфікаційного розряду та кількості відпрацьованою ним часу.

Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і нарахованої заробітної плати працівників -- відрядників використовується також "Наряд на відрядну роботу (індивідуальний)",який відкривається на кожного працівника у розрахунку на календарний місяць.

Для нарахування заробітної плати водіям вантажних автомобілів використовується "Подорожний лист вантажного автомобіля", зокрема: типова форма № 1 (міжнародна) і типова форма № 2 -- в межах України. Подорожний лист виписується у розрахунку на кожен день (при далеких рейсах у розрахунку на один рейс). Для нарахування оплати праці водіям легкових автомобілів використовуються "Подорожний лист службо-вого легкового автомобіля"(типова форма № 3).

Враховуючи особливості окремих галузей економіки, відповідним галузевим міністерствам надано право запроваджувати також інші спеціалізовані форми первинних документів по обліку праці та її оплати.

Суми нарахованої заробітної плати за даними первинних документів в подальшій обліковій роботі згруповуються за двома напрямками: по-перше, по кожному робітнику підприємства для організації розрахунків по оплаті праці та, по-друге, по об'єктах обліку витрат для відображення в затратах виробництва.

Групування даних про нараховану заробітну плату по кожному робітнику здійснюється в наступних документах: табель обліку робочого часу (ф.№ 64), розрахунок нарахування оплати праці робітникам тваринництва (ф. № 69), накопичувальна відомість обліку використання машинно-тракторного парку(ф. № 37а), накопичувальна відомість роботи вантажного автотранспорту (ф. № 38), наряд на відрядну роботу (ф. № 70 та 70а), розрахунок по заробітній платі (оплаті праці) (ф. № 74).

Узагальнюючим регістром, в якому обліковують розрахунки по заробітній платі з кожним працівником є розрахунково платіжні відомості (ф. № 73) або книги обліку розрахунків по оплаті праці (ф. № 44).

В накопичувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку (ф. № 37а) на кожного тракториста відкривають окрему сторінку на якій послідовно записують: прізвище, ім'я, по батькові механізатора, його клас, стаж роботи, марку та господарський номер трактора (комбайна). В окремих графах на підставі облікових листів тракториста машиніста (ф. № 67) та дорожніх листів трактора (ф. №68) зазначають по датах кількість відпрацьованих машинно-днів, машинно-змін, нормо-змін, кількість відпрацьованих годин окремо трактористом та причіплювачем та суму нарахованої їм заробітної плати.

Накопичувальна відомість обліку роботи вантажного автотранспорту (ф. №38) побудована аналогічно накопичувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку (ф. № 37а). В цій відомості по кожній машині і шоферу накопичують дані із дорожніх листів про виконані роботи та нараховану заробітну плату. В окремих графах відомості виконані роботи в тонах та тоно-километрах зазначають по споживачам послуг. На підставі накопичувальної відомості здійснюють записи в розрахунково-платіжну відомість та виробничий звіт.

Суми нарахованої заробітної плати для включення їх в затрати виробництва в СТОВ ім. Мічуріна накопичують та групують в спеціальних накопичувальних документах. До них відносять: журнал обліку робіт і затрат (ф. № 37), журнал обліку затрат в ремонтній майстерні (ф. № 36), а також розглянуті вище накопичувальну відомість обліку використання машинно-тракторного парку (ф. № 37а), та накопичувальну відомість обліку роботи вантажного автотранспорту (ф. №38). Узагальнюючим регістром, в якому групують всі витрати виробництва є виробничі звіти.

Дані про виконані роботи в СТОВ ім. Мічуріна систематизують в журналі обліку робіт і затрат (ф. №37). Групують та накопичують ці дані по окремим культурам, групам культур, видам робіт і окремим об'єктам. Для кожного об'єкта в журналі відкривають окремі сторінки на яких на підставі відповідних документів зазначають дані про обсяг виконаних робіт в натуральних вимірниках та в переведені на умовні гектари, відпрацьований час, нараховану суму заробітної плати трактористам та іншим робітникам, витрати пального по нормі та фактично.

Журнал обліку затрат в ремонтній майстерні (ф. № 36) використовується для обліку робіт що виконуються в ремонтних майстернях. В цьому журналі аналітичні рахунки відкривають по видах ремонтів або робіт та по видах виробів, що виготовляються в майстерні. Затрати групують по окремій машині або видам і групам машин.

Затрати праці, суми нарахованої заробітної плати та інші витрати згруповані в журналах, щомісяця узагальнюють в виробничих звітах.

3.3 Утримання із заробітної плати та нарахування на неї

З 2011 року розрахунок відрахувань із заробітної плати та нарахувань на фонд оплати праці дуже спростився. Адже замість внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, тепер існує один - єдиний соціальний внесок.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Обліком платників єдиного внеску, забезпеченням збору та веденням обліку страхових коштів, контролем за повнотою та своєчасністю їх сплати, веденням Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування займається Пенсійний фонд України.Єдиний соціальний внесок слачується саме на його рахунки. Потім ці суми розподіляються серед фондів соціального страхування.

Отже, СТОВ ім. Мучіріна, з 2011 року, утримує із заробітної плати працівників суму єдиного соціального внеску, яка складає 3,6% від суми нарахованої заробітної плати (п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010) та податок на доходи фізичних осіб, який складає 15% від суми нарахованої заробітної плати, зменшеної на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та податкової соціальної пільги (п.164.6 Податкового кодексу).

В той же час, СТОВ ім. Мічуріна, робить нарахування на фонд оплати праці, які складають суму від 36,76% до 49,7%, в залежності від класу професійного ризику виробництва (п.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010).

Заробітна платав СТОВ ім. Мічуріна виплачується не рідше двох разів на місяць.

Відповідно до п.164.6 ст.164 Податкового кодексу «Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,<…> а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.»

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ від 08.07.2010 «Єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;»

Враховуючи вищенаведене, для визначення суми податку на доходи фізичних осіб, слід зменшувати суму нарахованої заробітної плати на суму утриманого єдиного соціального внеску.

Приклад розрахунку заробітної плати

Нараховуємо заробітну плату за першу половину місяця (аванс), тобто за дні, що відпрацьовані до 15 січня.

В СТОВ ім. Мічурна звичайний графік роботи п'ять днів у тижні. Отже, до 15 числа включно працівник відпрацювує: 4, 5, 6, 10, 11, 12, 13, 14 = 8 робочих днів.

Нарахована заробітна плата за 8 відпрацьованих днів складає:

1000 грн. / 19 (кількість робочих днів у січні) * 8 = 421,05 грн.

Утримання єдиного соціального внеску: 421,05 * 3,6% = 15,16 грн.

421,05 - 15,16 = 405,89 грн.

Визначаємо базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Податок на доходи фізичних осіб: 405,89 * 15% = 60,88 грн.

Нарахування єдиного соціального внеску: 421,05 * 36,76% = 154,78 грн.

Заробітна плата, що отримує працівник на руки: 421,05 - 15,16 (єдиний соціальний внесок) - 60,88 (ПДФО) = 345,01 грн.

Нараховуємо заробітну плату за другу половину місяця 31 січня за 11 відпрацьованих днів.

Нарахована заробітна плата за другу половину місяця складає 1000 - 421,05 = 578,95 грн.

Утримуємо єдиний соціальний внесок: 578,95 * 3,6% = 20,84 грн.

578,95 - 20,84 = 558,11 грн.

Визначаємо базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Податок на доходи фізичних осіб (застосовуємо податкову соціальну пільгу): (558,11 - 470,5) * 15% = 13,14 грн.

Нараховуємо єдиний соціальний внесок: 578,95 * 36,76% = 212,82 грн.

Заробітна плата за другу половину місяця, що працівник отримує на руки складає 578,95 - 20,84 (ЄСВ) - 13,14 (ПДФО) = 544,97 грн.

Відповідно до пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу: «Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Отже, беручи до уваги дані нашого прикладу, СТОВ ім. Мічуріна повинносплатити до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб:

· 60,88 грн. - 16.01.2011;

· 13,14 грн. - 01.02.2011.

Відповідно до п.4.3.7 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №21-5 від 27.09.2010: «Платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі).»