Формування і реалізація бюджетної доктрини України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний економічний університет

УДК 336.14

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Формування і реалізація бюджетної доктрини України

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Дем'янишин Василь Григорович

Тернопіль - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант:доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Юрій Сергій Ілліч, Тернопільський національний економічний університет, ректор

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Андрущенко Володимир Леонідович, Національний університет державної податкової служби України, професор кафедри податкової політики і оподаткування

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Крупка Михайло Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Кудряшов Василь Павлович, Державний вищий навчальний заклад “Українська академія бізнесу та підприємництва”, проректор з наукової роботи

Захист відбудеться 22 квітня 2010 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.03 Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46020 м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, корпус 11, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46020 м. Тернопіль, майдан Перемоги, 3.

Автореферат розісланий 22 березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент М.П. Шаварина

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Організація та забезпечення стабільної позитивної динаміки економічного і соціального розвитку країни на належному рівні тісно пов'язані з ефективним використанням відповідних економічних інструментів та важелів управління, серед яких центральне місце займає бюджет. З його допомогою держава має змогу регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, забезпечуючи оптимальне поєднання економічних інтересів усіх членів суспільства й створюючи при цьому міцний фінансовий фундамент для якісного виконання своїх функцій.

Побудова вітчизняної економіки на ринкових засадах, стратегічний курс України на інтеграцію до ЄС, глобалізація економічних процесів у поєднанні з кризовими потрясіннями, спричиненими зовнішніми та внутрішніми чинниками, потребують посилення ролі бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку в поєднанні з ринковими важелями й інструментами. Завдання полягає у тому, щоб з урахуванням переваг ринкової економіки підвищувати роль економічних методів управління, зокрема за допомогою доходів і видатків бюджету, та посилювати їхній вплив на зміцнення економіки й зростання добробуту громадян.

Однак сучасний стан фінансової науки і практики не відповідає зростаючим вимогам та стратегічним цілям, які ставить перед собою суспільство. Здебільшого проблеми і недоліки виникли через недосконалість організації управління фінансами країни та невідповідність фінансової теорії практиці. Одне з не вирішених питань фінансової науки - це відсутність комплексних досліджень, які стосуються обґрунтування й розробки бюджетної доктрини держави та реалізації цих розробок на практиці. Незважаючи на те, що інші галузі знань широко використовують доктрину при розробці теоретичних питань і практичних документів стратегічного значення, вітчизняні фінансисти досі не сформували підходи до трактування бюджетної доктрини та не з'ясували її місце у розробці концептуальних засад бюджетної філософії й бюджетної політики, в якій відобразилися би відповідні сутнісні положення бюджету за умов збереження своєї самобутності та визначеності з огляду на рівень впливу суб'єктивного чинника.

Взагалі проблеми бюджету держави у різних аспектах викликали інтерес у фахівців різних спеціальностей, передусім у філософів, юристів, математиків і економістів. Окремі теоретичні й практичні питання цієї галузі знань розглядали зарубіжні вчені. Варто також звернути увагу на наукові праці російських дослідників кінця ХVІІІ - початку ХХ ст., присвячені бюджетній тематиці. Певні теоретичні напрацювання у галузі бюджету зробили економісти радянського періоду.

Сучасна українська фінансова наука, з одного боку, застосовує надбання світової науки та результати досліджень радянських вчених, а з іншого - активно використовує розробки російських фінансистів і водночас має власні напрацювання у галузі бюджету. В наукових працях таких дослідників, як М. Азаров, О. Амоша, В. Андрущенко, В. Бабич, В. Базилевич, О. Барановський, В. Бодров, О. Василик, Т. Вахненко, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Даниленко, О. Данилов, А. Єпіфанов, Л. Єрмошенко, С. Єрохін, Т. Єфименко, А. Загородній, І. Запатріна, М. Карлін, О. Кириленко, Л. Клець, О. Ковалюк, В. Кравченко, О. Крайник, А. Крисоватий, М. Крупка, В. Кудряшов, В. Лагутін, І. Луніна, І. Лютий, С. Льовочкін, П. Мельник, С. Мочерний, Ц. Огонь, С. Онишко, В. Опарін, К. Павлюк, Ю. Пасічник, О. Романенко, М. Сивульський, В. Симоненко, С. Слухай, А. Соколовська, І. Стефанюк, В. Суторміна, В. Федосов, І. Чугунов, Л. Шаблиста, С. Юрій, і багатьох інших вчених розкрито теоретичні засади бюджету держави та розглянуто практичні питання, пов'язані з бюджетним процесом.

Однак, незважаючи на великий обсяг наукових публікацій з цього напряму дослідження, вони не охоплюють усіх аспектів такої складної проблеми, якою є формування й реалізація бюджетної доктрини України. Потребують подальшого дослідження: підходи до розробки бюджетної політики, її стратегії і тактики; роль бюджетного механізму в реалізації засад бюджетної політики та бюджетної доктрини; розвиток бюджетного процесу відповідно до сучасних вимог.

Велике значення для суспільства й важливість дослідження проблем трактування, формування, розробки і реалізації бюджетної доктрини України, її теоретична й практична значущість, а також недостатнє висвітлення у фінансовій літературі цих питань зумовили вибір теми дисертації, актуальність і логіку викладу її основних положень.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри фінансів Тернопільського національного економічного університету та є складовою наукових тем “Фінансова політика в стратегії соціально-економічного розвитку України” (№ ДР 0105U000861) і “Концептуальні засади розвитку бюджетного процесу в умовах демократичних та економічних перетворень” (№ ДР 0109U000048), у межах яких обґрунтовано необхідність і доцільність формування бюджетної доктрини України й розроблено теоретичні положення та окремі напрями практичної реалізації наукової проблеми. Низка наукових розробок й їхні результати знайшли відображення у звітах про виконання науково-дослідних тем “Удосконалення фінансових відносин в умовах становлення економіки ринкового типу” (№ ДР 0101U002355), “Бюджет в системі регулювання економічних і соціальних процесів” (№ ДР 0197U003465), “Розробка основних напрямів стратегії і тактики управління фінансами” (№ ДР 0104U000404) та “Реформування фінансового механізму вищої освіти” (№ ДР 0106U000531). Автором запропоновано шляхи вдосконалення планування, фінансування, механізму використання бюджетних коштів і контролю видатків бюджету.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад формування та реалізації бюджетної доктрини України й обґрунтування пропозицій щодо розвитку бюджетної політики, підвищення ефективності використання бюджетного механізму і вдосконалення бюджетного процесу в контексті цієї доктрини. Реалізація визначеної мети передбачає виконання таких основних завдань:

– з'ясувати економічну сутність бюджетної доктрини держави, її структурні елементи, характерні ознаки й особливості її формування в умовах ринкових перетворень;

– розкрити концептуальні підходи до трактування бюджету держави з використанням філософських категорій та законів діалектики;

– виявити особливості функціонування і структуризації бюджетних відносин у суспільстві та простежити їхній вплив на побудову бюджетної системи України;

– дослідити форми функціонування бюджету держави і тенденції розвитку системи доходів та видатків і напрями їхньої реалізації й удосконалення у сучасних умовах, а також процес трансформації наукових концепцій бюджетного дефіциту та особливостей їхнього використання в Україні;

– встановити іманентні ознаки й особливості бюджетної політики у контексті сучасної бюджетної доктрини і обґрунтувати пропозиції щодо оптимізації її стратегії та тактики;

– розкрити практику формування нормативно-правової бази бюджетної політики, її недоліки, проблеми та напрями вдосконалення й охарактеризувати сучасний стан інформаційного забезпечення реалізації бюджетної політики і його роль у прийнятті управлінських рішень;

– дослідити діалектику розвитку бюджетного механізму, його сутність, структуру та роль у реалізації бюджетної доктрини держави;

– обґрунтувати сутність бюджетного прогнозування, планування, нормування і регулювання й подати рекомендації щодо їхнього вдосконалення та посиленні ролі у формуванні бюджетної доктрини;

– проаналізувати зміст податкового механізму, його роль у наповненні бюджетів, сучасний стан і тенденції розвитку, дати оцінку стану застосування методів мобілізації неподаткових доходів та окреслити перспективи їхнього розвитку;

– визначити місце і роль бюджетного фінансування у забезпеченні реалізації бюджетної доктрини держави, методологію та напрями розвитку бюджетного контролю при вирішенні стратегічних і тактичних завдань управління бюджетом країни;

– розглянути концептуальні засади й особливості організації бюджетного процесу в Україні та розкрити особливості реалізації засад бюджетної доктрини держави на окремих стадіях бюджетного процесу;

– сформувати пропозиції щодо вдосконалення бюджетного процесу, модернізації підходів до вирішення питань бюджетної доктрини у процесі складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів.

Об'єктом дослідження є бюджет та бюджетний процес в Україні.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні й прикладні засади формування і практичної реалізації бюджетної доктрини України в умовах ринкової економіки.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації слугує діалектичний метод. Теоретичну основу становлять висновки та узагальнення світової й вітчизняної економічної науки, концептуальні положення економічної теорії, напрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених з економіки. У роботі використано історичний, логічний, герменевтичний, порівняльний, системний, синергетичний, інституціональний, структурний, функціональний та комплексний підходи. Для дослідження категоріального апарату з метою розробки концептуальних підходів до проблеми наукового дослідження застосовано діалектичні, гносеологічні й логічні методи, основне місце серед яких відведено законам і категоріям діалектики. Трактування фінансових категорій базується на загальних формально-логічних методах, зокрема на: аналізі та синтезі, абстрагуванні, узагальненні, індукції й дедукції, аналогії та теоретичному моделюванні. У процесі дослідження питань фінансової практики, пов'язаної з наповненням дохідної частини і використанням коштів видаткової частини бюджету та функціонуванням бюджетного механізму, використано такі методи емпіричних досліджень, як спостереження, вимірювання, порівняння, емпіричного опису, математичні й статистичні методи. При науковому аналізі проблем організації бюджетної політики та бюджетного процесу застосовано методи формалізації, аксіоматичний, сходження від абстрактного до конкретного і від конкретного до абстрактного. У дисертації широко використано системно-функціональний, функціонально-структурний, комплексний та графічний методи, за допомогою яких пояснено більшість бюджетних явищ і процесів.

Інформаційно-нормативну базу роботи формують Конституція України, закони й інші нормативно-правові акти України, дані Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України, Головного контрольно-ревізійного управління України, Рахункової палати України, матеріали Державного комітету статистики України, наукові розробки та звіти науково-дослідних центрів, рекомендації міжнародних експертів з питань фінансово-економічного розвитку країни і практичні дані головних фінансових управлінь обласних державних адміністрацій та міських адміністрацій міст Києва і Севастополя.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації теоретичні та практичні результати спрямовані на вирішення важливої наукової проблеми обґрунтування теоретико-методологічних засад формування і реалізації бюджетної доктрини України за умов ринкових трансформацій та інтеграції нашої держави в європейську фінансову систему. До найважливіших результатів, які містять наукову новизну, належать такі:

вперше:

– обґрунтовано сутність бюджетної доктрини як систематизованого вчення, цілісної концепції, сукупності ідей, положень, принципів, завершеного комплексу наукових пояснень взаємопов'язаних між собою об'єктивних і суб'єктивних засад функціонування бюджету держави та бюджетних явищ у суспільстві з відображенням результатів у спеціальному нормативно-правовому акті. Доведено, що бюджетна доктрина є найбільш концептуалізованою формою підходу до трактування бюджету держави, безпосередньо орієнтованою на практичну дію, втілення в життя і дотримання у політиці, яку застосовують для означення поглядів з елементами схоластичності, догматизму та суб'єктивізму;

– розроблено нові теоретико-методологічні підходи, які дають змогу з'ясувати економічний зміст бюджетної доктрини держави, її необхідність, специфіку і характерні ознаки в системі фінансової науки та структурні елементи. Аргументовано, що бюджетна доктрина - форма синтетичного знання, у межах якого окремі поняття, ідеї, принципи, концепції, вчення, закони і всі інші складові фінансової науки втрачають автономність та перетворюються на елементи цілісної системи;

– запропоновано цілісну наукову концепцію формування і реалізації засад бюджетної доктрини України з виділенням в її основі чотирьох логічно взаємопов'язаних етапів: формулювання наукових підходів до обґрунтування бюджетної доктрини та розроблення державного стратегічного документа; формування засад бюджетної політики, її стратегії й тактики; уточнення бюджетного механізму відповідно до засад бюджетної доктрини і бюджетної політики; спрямування бюджетного процесу на реалізацію бюджетної доктрини;

– обґрунтовано необхідність побудови національної моделі формування доходів бюджету на загальнодержавному рівні з урахуванням стратегічних підходів до бюджетної доктрини України та дотриманням логічного взаємозв'язку і послідовності виконання таких етапів: а) уточнення функцій держави та частки ВВП, яку необхідно мобілізувати для їхнього виконання; б) визначення пропорцій централізації ВВП з допомогою податкового і неподаткового методів; в) встановлення обсягу податкових надходжень, які потрібно мобілізувати до бюджету, визначення оптимального співвідношення між: прямими та непрямими податками; податками на доходи і прибуток, податками на споживання, податками на майно та ресурсними платежами; власними, закріпленими і регулюючими податками, загальнодержавними та місцевими податками і зборами; г) обґрунтування переліку податків та зборів, концептуальних підходів до їхнього визначення й сплати; д) формування переліку неподаткових надходжень та побудови механізму їхньої мобілізації до бюджетів усіх рівнів; е) налагодження дієвого механізму взаємовідносин між державним і місцевими бюджетами, який відповідатиме ринковим умовам господарювання;

удосконалено:

– теоретико-методологічні підходи до трактування бюджету держави як об'єктивної економічної категорії, яка має матеріальні субстанції за своїм явищем, змістом, формою, організаційно-структурною побудовою та правовим характером. На відміну від існуючих ці підходи базуються на використанні філософських категорій якості й кількості, сутності і явища, змісту та форми і законів діалектики: переходу кількості в якість, єдності та боротьби протилежностей і заперечення заперечення;

– визначення бюджетної системи України за сутністю, змістом, формою та організаційною побудовою і формулювання принципів її побудови (самостійності, єдності, адміністративно-територіального і функціонального), необхідність розмежування принципів на дві групи: принципи побудови бюджетної системи та принципи організації бюджетного процесу; обґрунтування доцільності поділу місцевих бюджетів на дві ланки: регіональні бюджети і бюджети територіальних громад, що дасть змогу оптимізувати розподіл доходів та видатків між окремими бюджетами й бюджетний процес;

– трактування бюджетного контролю на основі вчення про бюджет держави та економічний контроль як об'єктивного економічного явища, характерного для бюджетних відносин і зумовленого розподільчими процесами й економічною діяльністю суспільства. Доведено, що бюджетний контроль на практиці виявляється як реальне втілення контрольної функції бюджету, є складовою фінансового контролю, базується на категорії контролю як функції системи управління суспільними процесами та застосовується там, де існують бюджетні відносини, що сприятиме вдосконаленню методології контролю;

набули подальшого розвитку:

– класифікація бюджетного дефіциту з виокремленням активного і пасивного напрямів бюджетного фінансування, обґрунтування доцільності переходу в Україні від пасивного напряму до активного, що дасть змогу проводити дефіцитне фінансування тільки тих видатків, які сприятимуть економічному зростанню. Реалізацію цього положення можна здійснити за умови запровадження практики складання бюджету з розподілом на поточний бюджет та бюджет розвитку (поточний бюджет складатиметься за балансовим принципом, а бюджет розвитку за необхідності - з дефіцитом). В результаті на відміну від існуючого підходу, для погашення дефіциту бюджету розвитку стане можливим передбачення не лише обсягу джерел, а й можливості отримання та обсягів додаткових доходів від вкладання ресурсів, які у перспективі могли можна спрямовувати на компенсацію заборгованості держави, внаслідок чого бюджетний дефіцит набуде антикризового характеру;

– систематизація видів ефективності бюджетної політики і поглиблення методологічних підходів до визначення її показників залежно від стадій бюджетного процесу шляхом виділення п'яти груп: наступної (на основі звітних даних про виконання бюджетів та даних про підсумки соціально-економічного розвитку за звітній період, які сприятимуть здійсненню оцінювання фактичних результатів бюджетної політики); поточної (на основі оперативних даних про наповнення дохідної частини, використання коштів видаткової частини бюджетів, міжбюджетних відносин, стану державного боргу й оперативних даних про виконання соціально-економічних прогнозів, показників); очікуваної (на основі очікуваних даних про виконання бюджетів і програм соціально-економічного розвитку за поточний рік); планової (на основі показників бюджетів та соціально-економічного розвитку на плановий рік), стратегічної (на основі даних стратегічного розвитку, які можуть використовуватися у процесі оптимального вибору варіантів бюджетних прогнозів і стратегічних бюджетних програм). Це дасть змогу, на відміну від існуючого порядку, вибирати критерії оцінювання цих видів ефективності залежно від мети й завдань та застосовувати систему кількісних і якісних показників з метою оптимізації вибору управлінських рішень;

– трактування бюджетного механізму як складової бюджетної доктрини держави, основного інструменту її практичної реалізації: за змістом - як сукупності конкретних методів, форм, важелів, інструментів, стимулів та санкцій, котрі забезпечують мобілізацію і використання коштів бюджету держави; за формою - адекватних способів та прийомів наповнення доходів, розподілу і спрямування видатків основного фінансового плану держави; за організаційною побудовою - поєднання організаційних та методологічних положень і засобів, які забезпечують функціонування бюджетної системи країни; за правовою ознакою - сукупності законодавчих та нормативних положень, які регулюють бюджетні відносини у суспільстві. Це сприятиме вдосконаленню елементів бюджетного механізму і посиленню їхнього впливу на досягнення стратегічних цілей суспільства;

– класифікація бюджетного регулювання на стратегічне й тактичне залежно від терміну. Її застосування допоможе конкретизувати механізми та інструменти цього регулювання, забезпечити єдність стратегічного і поточного бюджетного планування, гарантувати стабільні надходжень міжбюджетних трансфертів, передусім тих, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, та збалансувати останні незалежно від обсягів додатково мобілізованих органами місцевого самоврядування власних надходжень;

– визначення бюджетного процесу як діяльності органів державної влади, державного управління, місцевого самоврядування й інших учасників бюджетних відносин, що здійснюється на основі відповідних принципів, положень, заходів, методів та засобів, регулюється правовими нормами і пов'язана з визначенням цілей, завдань бюджетної політики на наступний бюджетний рік та середньотермінову перспективу відповідно до бюджетної доктрини, а також складанням, розглядом, затвердженням, виконанням, розглядом і затвердженням звітів про виконання бюджету держави. На відміну від існуючих визначень бюджетний процес пов'язується з обґрунтуванням концептуальних підходів та форм бюджетних процедур, їхнім логічним спрямуванням на досягнення поставлених завдань - забезпечення держави таким обсягом грошових коштів, якого вона потребує для виконання своїх поточних завдань і стратегічних цілей.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дисертаційного дослідження мають теоретичне та практичне значення, можуть бути використані у процесі розробки і реалізації бюджетної доктрини України, при формуванні стратегічних засад бюджетної політики країни й тактичних підходів до її реалізації, у діяльності органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування щодо розробки і застосування на практиці бюджетного законодавства стосовно вдосконалення бюджетного механізму та бюджетного процесу.

Отримані результати щодо підвищення ефективності бюджетного контролю при проведенні аналітичного спостереження за динамікою видатків на фінансування бюджетних програм, результатами виконання цих програм, економічним й соціальним ефектом використано Рахунковою палатою України (довідка № 05-23/177 від 14.12.2009 р.).

Пропозиції стосовно реалізації Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю при упорядкуванні його основних форм і методів, рекомендації щодо координування діяльності органів Державної контрольно-ревізійної служби України з іншими органами фінансового контролю з питань використання бюджетних коштів використано Головним контрольно-ревізійним управлінням України (довідка № 26-14/33 від 15.12.2009 р.).

Висновки та рекомендації щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України і словосполучення “збалансованість бюджету”, що міститься у частині третій цієї статті, використано в рішенні Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 р. № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету (довідка № 22-16/1343 від 24.11.2009 р.).

Окремі результати дисертаційного дослідження щодо розвитку механізму наповнення доходів та спрямування видатків місцевих бюджетів області, управління бюджетними резервами використані Тернопільською обласною державною адміністрацією і Тернопільською обласною радою у Концепції підготовки переведення народного господарства Тернопільської області до роботи в ринкових умовах, рекомендаціях круглого столу “Стратегія підвищення конкурентоспроможності територій” (лютий 2008 р.) та Стратегії розвитку області на період до 2015 року (довідка № 02-79-32 від 24.11.2009 р.).

Положення дисертаційного дослідження впроваджені у навчальний процес Тернопільського національного економічного університету (довідка № 126-02/2575 від 25.11.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою роботою, в якій розроблено власні концептуальні підходи і запропоновано нові шляхи вирішення важливої наукової проблеми формування й реалізації бюджетної доктрини України в умовах ринкових трансформацій та євроінтеграційних процесів. Теоретичні узагальнення, розробки, висновки, пропозиції й інші наукові результати, які виносяться на захист, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні розробки і результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на таких міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних, тематичних і науково-методичних конференціях: “Фінансовий механізм в умовах переходу до ринку” (травень 1991 р., м. Тернопіль); “Проблеми роздержавлення власності та їх реалізація в умовах ринкової економіки” (жовтень 1991 р., м. Тернопіль); “Податкова політика України та її нормативно-правове забезпечення” (грудень 2000 р., м. Ірпінь); “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” (грудень 2001 р., м. Ірпінь); “Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій” (жовтень 2004 р., м. Вінниця); “Фінансова система України: становлення та розвиток” (квітень 2005 р., м. Острог); “Проблеми розвитку бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту у контексті впровадження в Україні Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та Міжнародних стандартів аудиту” (листопад 2005 р., м. Бучач); “Наука та освіта - 2006” (січень 2006 р., м. Дніпропетровськ); “Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій” (лютий 2006 р., м. Вінниця); “Сучасні наукові дослідження - 2006” (лютий 2006 р., м. Дніпропетровськ); “Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки” (березень 2006 р., м. Чернівці); “Фінансова система України: становлення та розвиток” (квітень 2006 р., м. Острог); “Проблеми фінансової теорії та практики в постстабілізаційний період” (квітень 2006 р., м. Тернопіль); “Обліково-аналітичні системи: глобальний і національний аспекти” (травень 2006 р., м. Полтава); “Методологічні проблеми фінансової теорії та практики в постстабілізаційний період” (квітень 2007 р., м. Тернопіль); “Фінансова система України: становлення та розвиток” (квітень 2007 р., м. Острог); “Проблеми економічної інтеграції України до Європейського Союзу: світові економічні кризи і Україна” (вересень 2007 р., м. Анталія, Туреччина); “Особливості фінансово-бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку регіону” (жовтень 2007 р., м. Чернівці); “Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки” (жовтень 2007 р., м. Тернопіль); “Економічні, правові, інформаційні та гуманітарні проблеми розвитку України в постстабілізаційний період” (квітень 2008 р., м. Тернопіль); “Методологічні проблеми фінансової теорії та практики в умовах світової економічної кризи” (квітень 2009 р., м. Тернопіль); “Науковий простір Європи - 2009” (квітень 2009 р., м. Пшемисль, Польща); “Основні проблеми сучасної науки” (квітень 2009 р., м. Софія, Болгарія); “Ефективні інструменти сучасних наук” (травень 2009 р., м. Прага, Чехія); “Модернізація суспільного сектору в умовах глобальних змін” (жовтень 2009 р., м. Тернопіль).

Публікації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження опубліковано у 68 наукових працях загальним обсягом 95,3 д. а., з них одна одноосібна монографія, 11 колективних монографій, підручників та навчальних посібників, 30 статей у наукових фахових виданнях обсягом 85,6 д. а. та 29 інших публікацій, у тому числі статті в збірниках наукових праць за матеріалами конференцій обсягом 9,7 д. а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Роботу викладено на 420 сторінках, вона містить 12 таблиць і 33 рисунки. Список використаних джерел охоплює 487 найменувань на 46 сторінках, 64 додатки займають 246 сторінок.

Основний зміст дисертації

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади бюджетної доктрини держави” розкрито сутність бюджетної доктрини і розглянуто крізь призму аналізу теоретичних положень фінансових наукових шкіл й окремих вчених соціально-економічну природу бюджету держави та форми його функціонування і визначено економічний зміст бюджетної доктрини держави, її необхідність, специфіку й характерні ознаки в системі фінансової науки та практики.

У роботі з'ясовано фундаментальні питання теорії формування і реалізації бюджетної доктрини та бюджету держави. Аргументовано, що бюджетна доктрина об'єднує сукупність окремих складових фінансової науки, зокрема ідей, принципів, концепцій і вчень, та є найбільш узагальненою формою підходу до розкриття сутності, змісту й форм функціонування бюджету країни і розробки та практичної реалізації бюджетної політики. При цьому вказано, що бюджетну доктрину варто розглядати, з одного боку, як соціально-економічну дефініцію фінансової науки, а з іншого - як основу для розробки бюджетної політики і реалізації її засад у процесі виконання стратегічних завдань соціально-економічного розвитку суспільства. бюджетний доктрина ринковий

Дослідження теоретичних засад бюджетної доктрини й окремих її структурних елементів дало змогу сформулювати концептуальні підходи до трактування бюджету держави як об'єктивної економічної категорії, яка водночас має матеріальні субстанції за своїм явищем, змістом, формою, організаційно-структурною побудовою, правовим характером, роллю і місцем у державному регулюванні соціально-економічних процесів. Доведено, що сутність бюджету розкривається через закон як філософське поняття. До того ж зазначено, що сутність бюджету виявляється в існуванні такого внутрішнього зв'язку його складових, які інтегрують навколо себе інші, тому вона не є постійною, а динамічно розвивається з розвитком суспільства.

У роботі наголошено, що основне призначення бюджету полягає у мобілізації до основного централізованого фонду грошових коштів держави такого обсягу фінансових ресурсів та у такі терміни, які би дали їй змогу в повному обсязі й своєчасно профінансувати всі заходи, пов'язані з якісним виконанням своїх функцій. Крім того, обґрунтовано, що забезпечення мобілізації і використання коштів централізованого грошового фонду держави здійснюють винятково у процесі розподілу та перерозподілу ВВП.

Результати проведеного дослідження показують, що впродовж 1993- 2008 рр. ВВП зріс у 558,8 рази, а доходи зведеного бюджету - в 595,6 рази. Якщо в 1993 р. у бюджеті держави було зосереджено 33,5% ВВП, у 1999 р. - 25,2%, то у 2006 р. цей показник становив 31,4%, що свідчить про посилення централізації частки ВВП державою для виконання своїх функцій, особливо після ухвалення Бюджетного кодексу.

Аргументовано, що розробку бюджетної доктрини і реалізацію її засад доцільно пов'язувати з бюджетом держави з виділенням таких взаємопов'язаних між собою складових, зокрема: бюджетна доктрина, бюджетна політика, бюджетний механізм та бюджетний процес.

На основі логічного взаємозв'язку між цими складовими визначено наукові підходи до розробки бюджетної доктрини і засад стратегії й тактики бюджетної політики, відповідно до чого можна сформувати бюджетний механізм та забезпечити реалізацію положень бюджетної доктрини і бюджетної політики за допомогою бюджетного механізму на кожній стадії бюджетного процесу.

Акцентовано, що бюджетна система держави, згідно з бюджетною доктриною має формуватися на основі наукових підходів до структуризації бюджетних відносин, яку рекомендовано здійснювати з огляду на державний устрій, адміністративно-територіальний поділ, зміст функцій та конституційних повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування. Це дало змогу уточнити принципи формування бюджетної системи, її структуру й взаємозв'язки між окремими ланками та обґрунтувати пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування цієї системи.

У дисертації проаналізовано різні підходи вчених до визначення дефініцій “доходи бюджету”, “видатки бюджету” і “бюджетний дефіцит”, в результаті чого підтверджено, що доходи, видатки та дефіцит за своєю сутністю є економічними явищами, пов'язаними з грошовими відносинами, які виникають у процесі розподілу і перерозподілу ВВП. Оскільки доходи та видатки, будучи об'єктивним економічним поняттям, за відповідних умов набувають матеріального виразу, запропоновано їх розглядати за явищем, змістом, формою й організаційною побудовою.

Проведені у роботі дослідження діючої практики формування дохідної і видаткової частин бюджету держави свідчать, що її результативність перебуває у прямій залежності від застосування вихідних методологічних положень та принципів мобілізації надходжень до бюджету і використання його коштів. Науково обґрунтовані підходи та запропоновані принципи дали змогу на загальнодержавному рівні з урахуванням стратегічних підходів до розробки бюджетної доктрини України запропонувати логічну модель розподілу і перерозподілу ВВП з виходом на формування дохідної й видаткової частин бюджету.

Доведено, що бюджетний дефіцит тісно пов'язаний з економічною та фінансовою кризою, постійно їх супроводжує, має причинно-наслідкові ознаки щодо кризи, оскільки відповідно до законів діалектики він переходить у наслідки і з наслідків у причини виникнення. Існування бюджетного дефіциту призводить до виникнення постійного ризику, є небезпечним дестабілізуючим фактором, який за умови некваліфікованих дій влади може спровокувати кризову ситуацію з найгіршими наслідками. Доведено, що державна політика щодо бюджетного дефіциту має бути виваженою та збалансованою, оскільки наслідки дефіциту бюджету залежать від керованості державою бюджетним процесом.

У другому розділі “Наукова парадигма бюджетної політики у формуванні і реалізації бюджетної доктрини України” досліджено сутність, іманентні ознаки, особливості бюджетної політики у контексті бюджетної доктрини, розвиток нормативно-правової бази й інформаційного забезпечення бюджетної політики держави та визначено напрями реалізації бюджетної стратегії і тактики в умовах ринкових перетворень.

Вказано, що бюджетна політика займає центральне місце серед складових фінансової політики та вважається елементом бюджетної доктрини держави. При цьому аргументовано, що основою бюджетної політики є розробка основних напрямків використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. У процесі такої розробки держава визначає конкретні форми, методи і види організації бюджетних відносин. Водночас з'ясовано, що практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів довготермінового (стратегічного) й короткотермінового (тактичного) характеру, які здійснює держава через бюджетну систему.

Наголошено, що ефективність бюджетної політики базується на фінансовій теорії, зокрема на концепції бюджетної доктрини держави. У роботі сформовано підходи до класифікації, визначено принципи бюджетної політики та її показники. До того ж обґрунтовано, що ефектність бюджетної політики - це здатність отримувати соціально-економічний ефект у результаті діяльності органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, використовуючи бюджетні відносини. Звернуто увагу на те, що об'єктивну оцінку результатів бюджетної політики можна дати лише за умови застосування загальновизнаних критеріїв та показників. З урахуванням теоретичних і практичних напрацювань вітчизняної науки й практики у дисертації запропоновано використовувати низку критеріїв.

Першочерговими завданнями формування бюджетної стратегії визнано: формування оптимальної схеми розподілу валового внутрішнього продукту за допомогою бюджетних відносин відповідно до стратегічної моделі майбутнього суспільства; бюджетну реструктуризацію; складання конкретних довготривалих загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку, для реалізації яких необхідно здійснювати концентрацію бюджетних ресурсів та визначати критерії оцінювання ефективності цих програм; створення сприятливих умов для розвитку внутрішнього ринку й реального сектору економіки; оптимізацію пропорцій між індивідуальним і суспільним споживанням; перебудову системи фінансування соціального захисту населення; кардинальне поліпшення фінансування науки; створення належної законодавчої бази; перехід до довготермінового та середньотермінового бюджетного прогнозування й програмування.

В роботі уточнено, що реалізація стратегічних завдань можлива за умови оптимізації тактичних дій влади. З огляду на це до основними факторів підвищення ефективності тактичних заходів бюджетної політики зараховано: реформування системи планування, поточного бюджетного програмування і бюджетного нормування; розробку дієвої системи бюджетних ризиків; упорядкування нормативно-правової бази; перегляд методик справляння до бюджетів усіх рівнів доходів та фінансування видатків; формування дієвої системи оцінювання ефективності використання бюджетних коштів усіма суб'єктами бюджетних відносин; удосконалення механізму міжбюджетних відносин; реформування системи бюджетного контролю; вдосконалення інформаційного забезпечення бюджетної політики.

У дисертації проаналізовано розвиток нормативно-правової та інформаційної бази бюджетної політики й дано критичну оцінку чинних законодавчих і нормативних актів, які регулюють бюджетні відносини, та змісту найважливіших форм інформаційного забезпечення бюджетної політики. Проведене дослідження дало змогу сформулювати низку рекомендацій щодо вдосконалення бюджетного законодавства, бухгалтерського обліку і бюджетної звітності, їхньої адаптації до європейських та міжнародних стандартів.

У третьому розділі “Бюджетний механізм у моделюванні практичної орієнтації бюджетної доктрини” з позиції критичного аналізу досліджено сутність бюджетного механізму, бюджетного прогнозування, планування, нормування й регулювання та визначено їхню ролі у розробці стратегічних і тактичних засад бюджетної доктрини України.

Доведено, що бюджетний механізм доцільно розглядати, з одного боку, як об'єктивне економічне явище, а з іншого - як практичну модель реалізації цього явища. З'ясовано, що бюджетний механізм є складовою господарського механізму, фінансового механізму суспільства та фінансового механізму держави. Водночас констатовано, що в узагальненому вигляді бюджетний механізм - це сукупність фінансових форм, методів, важелів, інструментів, стимулів і санкцій, за допомогою яких забезпечується здійснення широкої системи розподільчих та перерозподільчих процесів, формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави, функціонування бюджетної системи загалом та реалізація засад бюджетної політики держави.

Аргументовано, що бюджетний механізм - це динамічне економічне явище, у якому всі структурні елементи взаємопов'язані між собою і взаємозалежні один від одного. Враховуючи особливості функціонування бюджетних відносин та необхідність застосування відповідних методів, важелів, інструментів і показників у бюджетному механізмі виділено чотири його найважливіші складові: механізм мобілізації доходів; механізм використання бюджетних коштів; механізм управління бюджетним дефіцитом та державним боргом; механізм регулювання міжбюджетних відносин.

Результати наукового аналізу підтвердили, що основною особливістю бюджетного прогнозування є чітко визначена сфера його застосування - бюджет і бюджетна система держави. При цьому з'ясовано, що бюджетні прогнози мають охоплювати ті розподільчі процеси, які пов'язані з формуванням та використанням коштів бюджету держави, організацією міжбюджетних відносин і впливом бюджету на розвиток економіки, соціальної сфери, добробут його членів. До того ж обґрунтовано, що процес розробки бюджетних прогнозів необхідно базувати на вивченні економічних законів та закономірностей розвитку економічних явищ і процесів, а також слід виявляти ймовірні й альтернативні шляхи розвитку бюджету держави, які стануть основою для вибору та мотивації бюджетної політики.

У роботі вказано, що основна мета вдосконалення бюджетного планування полягає в забезпеченні стабільної фінансової бази соціально-економічного розвитку країни, досягненні збалансованості всіх фінансових планів, визначенні фінансових пріоритетів країни, створенні умов для прискорення науково-технічного прогресу, забезпеченні якісного зростання економіки і посиленні соціального захисту населення. З'ясовано, що підвищення ролі бюджету держави у системі фінансових планів можливе за умов перебудови бюджетного планування на основі системи стабільних довготривалих, науково обґрунтованих економічних нормативів і фінансових норм, які відповідатимуть економічним інтересам усіх членів суспільства. Водночас зазначено, що у сучасних умовах покращення бюджетного планування передусім пов'язане з переходом на перспективне (трирічне, п'ятирічне) планування бюджетних показників і передбачає вдосконалення методики планування й планово-бюджетної роботи на всіх рівнях управління.

Результати проведеного дослідження теорії і практики бюджетного нормування дають підстави стверджувати, що методологічні підходи до формування фінансових нормативів бюджетної забезпеченості мають базуватися на: уточненні сфери застосування нормативу; обґрунтуванні розрахункового показника, на який рекомендується встановлювати норматив; визначенні розрахункової бази для нормативу; розробці методики розрахунку нормативу; встановленні порядку уточнення нормативу залежно від всіх факторів, які впливають на його величину; визначенні переліку конкретних виконавців, на які покладено відповідальність за об'єктивність встановлення нормативів та міри відповідальності; розробці стабільної нормативної бази, яка регулюватиме порядок визначення і коригування фінансових нормативів бюджетного забезпечення. Запропоновано сферою застосування фінансових нормативів бюджетного забезпечення вважати делеговані повноваження й поточні видатки. Аргументовано, що за капітальними видатках такі нормативи розраховувати недоцільно, оскільки ці нормативи не можуть бути об'єктивними і враховувати конкретні умови бюджетного забезпечення відповідних розпорядників коштів.

У дисертації доведено, що розрахунковим показником, на який рекомендується встановлювати фінансовий норматив бюджетного забезпечення, доцільно вважати: за видатками на управління - чисельність населення та кількість органів місцевого самоврядування; за видатками на охорону здоров'я, духовний і фізичний розвиток - чисельність населення та кількість сільських населених пунктів; за видатками на освіту - кількість класів, груп продовженого дня, учнів у профтехучилищах; за видатками на соціальний захист населення і соціальне забезпечення - кількість отримувачів соціальних послуг відповідно до їхніх видів; за видатками на житлово-комунальне господарство - площа вулиць та доріг з капітальним і полегшеним типом дорожнього покриття, загальна площа житлового фонду, чисельність населення.

Обґрунтовано, що бюджетне регулювання варто розглядати у широкому й вузькому розумінні та поділяти його на стратегічне і тактичне. У широкому значенні бюджетне регулювання - це один із економічних методів регулювання соціально-економічного розвитку суспільства, який полягає у використанні бюджету як інструменту економічного зростання, покращення добробуту громадян, вирішення внутрішніх та зовнішніх проблем держави. У вузькому значенні - це перерозподіл бюджетних коштів між різними ланками бюджетної системи (з бюджетів одного рівня до бюджетів іншого рівня) з метою збалансування всіх видів бюджетів і забезпечення фінансового вирівнювання регіонів й адміністративно-територіальних одиниць.

В роботі з'ясовано, що розгляду питань модернізації бюджетного регулювання приділятиметься увага лише за умови вирішення низки проблем, основне місце серед яких належить удосконаленню розподілу повноважень між органами державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, розподілу доходів і видатків між окремими бюджетами.

У четвертому розділі “Бюджетний механізм у реалізації бюджетної доктрини України” проаналізовано групу проблем, пов'язаних із функціонуванням податкового механізму та застосуванням методів мобілізації неподаткових надходжень, бюджетного фінансування і бюджетного контролю при вирішенні стратегічних та тактичних завдань управління бюджетом країни й реалізації бюджетної доктрини.

У дисертації податковий механізм розглянуто в широкому і вузькому розумінні. У широкому значенні податковий механізм - це сукупність прийомів та методів, за допомогою яких держава, використовуючи податки, регулює соціально-економічний розвиток суспільства. У вузькому значенні - це сукупність податкових методів, важелів, інструментів, стимулів і санкцій, комплекс заходів та послідовність їхнього виконання платниками податків і органами стягнення щодо справляння та внесення податків і зборів до бюджетів усіх рівнів або державних цільових фондів. У складі податкового механізму залежно від завдань, набору інструментів, наявності суб'єктів та способу дій виділено дві підсистеми: механізм справляння податків платниками й механізм контролю і забезпечення сплати податків.

Проведені у роботі дослідження функціонування вітчизняної системи оподаткування, яка визначає характер спрямування податкового механізму, показали, що частка податкових надходжень до зведеного та державного бюджетів у ВВП має тенденцію до зростання. Результати функціонування податкового механізму відображаються в обсягах мобілізованих до бюджету податкових надходжень та їхньої частки у ВВП (табл. 1).

Наведені дані свідчать, що з часу ухвалення Бюджетного кодексу України питома вага податкових надходжень зведеного бюджету у ВВП збільшилася на 5,9 відсоткового пункту, а державного - на 6,9 при одночасному скороченні податкових надходжень місцевих бюджетів на 1,0 пункт. При цьому уточнено, що така динаміка є результатом посилення централізації ВВП в Україні за допомогою податкового механізму.

В дисертації подано рекомендації щодо вдосконалення системи оподаткування й побудови її дієвої моделі, модернізації механізму оподаткування і вибору принципів. До того ж наголошено, що спочатку теоретична модель системи оподаткування має пройти наукову експертизу, задовольняти інтереси всіх суб'єктів розподільчих процесів та бути апробованою, а потім її потрібно впроваджувати у практику. Лише після цього варто формувати податковий механізм, який забезпечуватиме би її належне функціонування.

Таблиця 1. Динаміка ВВП, податкових надходжень зведеного, державного та місцевих бюджетів України за 2001-2008 рр.

Акцентовано, що бюджетне фінансування доцільно розглядати, з одного боку, як об'єктивне економічне поняття, а з іншого - як матеріальний вираз цього поняття. Водночас встановлено, що бюджетне фінансування - це сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду держави, які реалізуються шляхом безповоротного та безоплатного надання бюджетних коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом. Крім цього доведено, що бюджетному фінансуванню властиві специфічні ознаки: з боку держави воно є формою бюджетного механізму, а з боку суб'єктів господарювання - однією з форм фінансового забезпечення.

Зазначено що, у теорії та практиці бюджетного фінансування важливе значення мають правильний вибір й обґрунтування застосування відповідних його принципів і форм. При цьому вказано, що формами бюджетного фінансування слід вважати способи надання бюджетних коштів на заходи, передбачені у бюджеті відповідно до наукових принципів. За наведеними критеріями виділено три найважливіші форми бюджетного фінансування: кошторисне фінансування, бюджетне інвестування та державні трансферти.

У роботі констатовано, що розширення функцій держави в умовах ринкових трансформацій пов'язане зі збільшенням обсягів надання державних трансфертів шляхом державного субсидіювання і допомоги населенню. До того ж обґрунтовано, що у процесі розвитку державного субсидіювання доцільно обсяг дотації довести до оптимальної величини. При цьому наголошено, що субвенції у даний час використовуються для фінансування певних цільових проектів, програм та заходів, які мають загальнодержавне, регіональне чи місцеве значення, їхня роль у бюджетному фінансуванні надалі зростатиме.

У дисертації значне місце відведено аналізу сутності бюджетного контролю, сфери його застосування, об'єкта, суб'єкта, предмета й методу контролю. Водночас визнано, що з розвитком ринкових засад господарювання в Україні серед інших видів та форм бюджетного контролю перспективним напрямом його розвитку стає розширення сфери застосування бюджетного аудиту.

Аргументовано, що необхідність подальшого розвитку і реформування бюджетного аудиту в системі фінансового контролю зумовлена потребою його адаптації до вимог Єврокомісії з огляду на обрання Україною стратегічного курсу, спрямованого на вступ до ЄС. Це дало підстави у широкому розумінні розглядати бюджетний аудит як форму бюджетного контролю, що забезпечує вивчення процедур прийняття й виконання управлінських рішень суб'єктами бюджетного процесу відповідно до визначених завдань з метою досягнення певних цілей. Запропоновано з урахуванням сучасних умов розвитку України та норм і правил ЄС розробити нові теоретичні й практичні засади організації бюджетного контролю, а у його складі - бюджетного аудиту, що сприятиме реалізації засад бюджетної стратегії країни та підвищенню ефективності використання бюджетних коштів.