Податкові механізми регулювання економіки аграрного сектору України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 336.221.4

ПОДАТКОВІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ПРОКОПЕНКО Наталія Семенівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Національної академії аграрних наук України

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, академік НААНУ Дем'яненко Микола Якович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” НААН України, заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Андрущенко Володимир Леонідович, Національний університет Державної податкової служби України, професор кафедри податків і оподаткування;

доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААНУ Лайко Петро Афанасійович, Національний університет біоресурсів і природокористування України КМ України, завідувач кафедри податкової та страхової справи;

доктор економічних наук, доцент Синчак Віктор Петрович, Хмельницький університет управління та права МОН України, завідувач кафедри менеджменту, фінансів та кредиту

Захист відбудеться “09” червня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.02 у Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” НААН України за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3 поверх, к. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” НААН України за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, к. 212.

Автореферат розісланий “ 7 ” травня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, Н. Л. Жук

кандидат економічних наук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В трансформаційних умовах економіки фінансова політика держави ґрунтується на системі фінансових регуляторів. Їх базисом є податки, що наповнюють державну скарбницю. Особливого значення набувають податкові механізми, які є найважливішою складовою регулювання економіки аграрного сектору. Насамперед, це спричинено їх суттєвим впливом на забезпечення умов ефективного функціонування останнього.

Сучасні проблеми функціонування аграрного сектору зумовлені економічною дискримінацією, відсутністю необхідних преференцій та податкових заходів стосовно подолання наслідків економічної кризи й вступу України до нової фази стійкого економічного зростання. Це вимагає випереджаючого розвитку аграрного сектору країни. Процес його податкового регулювання потребує оцінки впливу податкових механізмів на економічні параметри та визначення траєкторії активізації економіки.

В економічній науці проблема теорії податків і основ оподаткування була грунтовно й широко досліджена в працях Д. Рікардо, А. Сміта, У. Петті, А. Вагнера, А. Ісаєва, Дж. Кейнса, А. Маршалла, Дж. С. Мілля, П. Самуельсона, Б. Селігмена, І. Янжули та ін.

Теоретичним, методологічним і практичним питанням становлення податкової системи і податкового регулювання приділено достатньо уваги відомими вітчизняними економістами, серед яких: В. Андрущенко, О. Василик, В. Вишневський, А. Даниленко, Т. Єфименко, Ю. Іванов, А. Крисоватий, І. Луніна, В. Мельник, П. Мельник, В. Опарін, Ю. Пасічник, А. Соколовська, Л. Тарангул, В. Федосов, Л. Шаблиста, С. Юрій, а також російськими вченими І. Горським, В. Пансковим, Д. Черніком, Т. Юткіною та багатьма іншими.

У розробку їх теоретико-прикладних засад помітний внесок зробили такі визнані дослідники, як В. Борисова, П. Гайдуцький, О. Гудзь, М. Дем'яненко, Д. Дема, Н. Дорош, П. Лайко, П. Саблук, П. Стецюк, В. Синчак, Л. Худолій, А. Чупіс та ін. Ними розглядалося широке коло питань пошуку резервів системи фінансових регуляторів за допомогою податкових механізмів в царині аграрного сектору країни.

На противагу цьому, в теорії податкового регулювання економіки аграрного сектору існує грона недосліджених і суперечливих та дискусійних проблем, що вимагають свого нагального розв'язання. З поміж них особливо значимим є податкове стимулювання економічного поступу аграрного сектору, яке залишається недостатньо розкритою сферою податкових відносин.

Необхідність подальшого розвитку податкової підтримки, виявлення чинників і передумов формування принципово нової концепції податкової реформи аграрного сектору, а також розробки показників рівня впливу податкових механізмів на економіку аграрного сектору являють собою актуальну проблему сучасної економічної науки і практики, яка потребує поглибленої ретельної розробки, що й зумовило тему та структуру дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи виконана як складова наукової проблематики ННЦ “Інститут аграрної економіки” НААН України. Наукові результати, основні теоретичні положення та висновки знайшли своє відображення у темі дослідження “Методологія формування ефективних фінансових механізмів регулювання відносин агроформувань з фінансово-кредитною системою” (номер державної реєстрації 0106U006639), у рамках якої обґрунтовано теоретико-методологічні засади податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору. Дисертаційна розробка здійснена також відповідно до наукових досліджень: планової науково-дослідної теми ПВНЗ “Київський міжнародний університет” “Міжнародно-правові, політичні та економічні засади Європейської інтеграції України” (номер державної реєстрації 0104U003161), у межах якої автором обґрунтовано передумови та наслідки адаптації податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору до практики європейських країн; Європейського університету “Управління довгостроковим розвитком сільськогосподарських підприємств та АПК” (номер державної реєстрації 0107U002008), де автором дана оцінка ефективності податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору, визначено напрями їх формування з метою активізації економічного розвитку аграрного сектору України.

Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад, методичних положень і практичних рекомендацій щодо модернізації податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору України, здійснення оцінки з визначенням траєкторії активізації розвитку.

Задля досягнення мети зусилля були зорієнтовані на виконання таких стрижневих завдань:

? розкрити еволюцію теорії податкового регулювання економіки;

? обґрунтувати методичну доцільність систематизації основних принципів застосування податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору;

? уточнити економічну сутність і зміст категорії “податкові механізми” та “податкові інструменти” регулювання економіки аграрного сектору;

? здійснити моніторинг впливу податкових механізмів на процеси економічного зростання через взаємопов'язану систему економічних інтересів;

? виокреслити специфіку й тенденції впливу податкових механізмів на економіку аграрного сектору;

? з'ясувати сутність і зміст ефективності застосування податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору і розробити методику її визначення;

? встановити ключові чинники активізації економічного розвитку аграрного сектору через податкові механізми;

? виявити особливості зарубіжного досвіду податкового регулювання економіки аграрного сектору в площині поліпшення інвестиційного клімату;

? оцінити податкове регулювання економіки аграрного сектору в Україні;

? відстежити пільгове оподаткування в аграрному секторі та обґрунтувати доцільність його застосування;

? здійснити розтин розвитку економіки аграрного сектору за регіонами та визначити результативність застосування податкових механізмів його стимулювання;

? умотивувати концепцію регулювання економіки аграрного сектору податковими механізмами;

? побудувати модель реформування амортизаційної політики в системі оподаткування аграрного сектору та розкрити зміст венчурної інноваційно-інвестиційної податкової пільги з авторським визначенням;

? запропонувати модель активізації податкового регулювання аграрного сектору України.

Об'єктом дослідження є процеси податкового регулювання економіки аграрного сектору.

Предметом дослідження є формування та функціонування податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору.

Методи дослідження. Методологічним базисом наукового пошуку був діалектичний підхід, методи індукції й дедукції, узагальнень, логічного моделювання, а також фундаментальні положення загальної теорії податків, розроблені в працях вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів.

Як висхідний метод дисертаційної розвідки використовується системний аналіз впливу оподаткування на економічне зростання суб'єктів аграрного сектору. податковий механізм аграрний економіка

Загальнонаукові методи дослідження аналізу і синтезу були використані з метою розтину предмета, що розглядається, на його складові для всебічного вдосконалення та об'єднання виокремлених складових стосовно їх імплементації в єдності; ретроспективний аналіз - для з'ясування еволюції теорій оподаткування; розрахунково-аналітичний - для оцінки податкового навантаження на підприємства аграрного сектору; порівняльний - для зіставлення тенденцій розвитку податкового регулювання аграрного сектору в суспільному відтворенні в різні часові інтервали та в різних країнах, виокремлення типових елементів застосування податкового регулювання виробництва; експертних оцінок - для опрацювання світосприйняття експертів щодо окремих проблем податкового регулювання економіки аграрного сектору та прогнозу реакції платників на застосування тих чи інших податкових важелів; логічного узагальнення та екстраполяції - для обґрунтування якісно нових концептуальних підходів та розробки пропозицій відносно модернізації податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору, організації й методики регулювання оподаткуванням аграрних підприємств; графічний і табличний - для забезпечення розрахункової частини дослідження та наочного подання його результатів під час опрацювання статистичних даних.

За інформаційну базу для теоретичних узагальнень та висновків дисертаційного дослідження слугували: наукові розвідки вітчизняних та зарубіжних вчених із відповідної тематики, нормативно-правові акти, інструктивно-методичні документи з оподаткування, дані Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, Державної податкової адміністрації України, матеріали міжнародних і регіональних семінарів, присвячених проблемам формування ефективного податкового механізму, інша економічна інформація та власні багаторічні дослідження й узагальнення автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад, методичних положень і практичних рекомендацій щодо податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору України із здійсненням їх оцінки та визначенням траєкторії модернізації в площині трансформацій сучасного економічного простору, в процесі якого:

вперше:

- обґрунтовано теоретичні підходи до розбудови системи податкового регулювання економіки аграрного сектору за ієрархічним принципом, сутність якого полягає у встановленні призначення системи, з'ясуванні курсу економічної поведінки, підборі податкових інструментів регулювання, що включає: структуру податкової системи; податки та їх функціональні елементи; способи обчислення й терміни сплати податків і зборів. При розробці податкових механізмів впливу на економіку аграрного сектору та забезпечення ефективності їх дії структура регулювання має включати: податкову систему, адекватну соціально-економічним умовам; податкове законодавство, що забезпечує баланс інтересів держави і платників податків; податкове прогнозування і планування; дієвий податковий контроль; раціональну організаційну структуру управління оподаткуванням, що дозволить конкретизувати позитивні й негативні чинники економічного характеру при регулюванні економічних процесів аграрного сектору;

- розроблено принципово нову концепцію регулювання економіки аграрного сектору України податковими механізмами, формалізованими у систему податково-економічних цільових програм (ПЕЦП), функціонуючих на підґрунті утворення інституціональної структури, що включає органи законодавчої і виконавчої влади, державні організації, асоціації товаровиробників (сільгоспвиробників), аналітичні й інформаційні центри, приватні комерційні структури тощо. Це дає можливість систематизувати порядок, параметри застосування податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору та взаємодію певних її ланок і елементів, а також приймати управлінські рішення в царині податкової політики;

- на основі узагальнення теоретичних засад функціонування інноваційно-інвестиційних процесів визначено сутність венчурної інноваційно-інвестиційної податкової пільги як важливого стабілізуючого фактора інноваційного розвитку аграрного сектору, а саме: як податкової пільги, яка являє собою повне звільнення від сплати певних податків на встановлений термін для створених венчурних підприємств, що дає можливість спрямовувати тимчасово вільні кошти економічних суб'єктів до агарного сектору на інноваційні заходи;

- розроблено модель активізації економічного розвитку аграрного сектору України податковими механізмами, яка включає: формування стратегічних податкових карт обсягів виробництва та розмірів податків, неподаткових платежів від діяльності аграрного сектору, дослідження напрямів активізації економічного розвитку останнього на основі визначення ефективних варіантів регулювання економіки податковими механізмами та розробку відповідних податково-економічних цільових програм.

удосконалено:

- групування податкових інструментів за такими ознаками: податково-економічні (зменшення загальної кількості податків, зниження податкового навантаження, диференціація ставки податку на прибуток залежно від рентабельності й галузей; зростання інвестиційної активності через зниження податкового тиску, звільнення від податків на прибуток підприємств, діяльність яких спрямована на розвиток інноваційного виробництва; зростання доходів населення в результаті виведення з-під обкладання прожиткового мінімуму, нівелювання поляризації доходів населення); організаційно-інституціональні (діяльність податкових органів, розбудова ефективної мережі інститутів, які сприяють впровадженню податкових інструментів у практику), що дає можливість забезпечити підвищення якості державних рішень;

- етапи визначення ефективності застосування податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору, що, на відміну від існуючих, ґрунтується на врахуванні обсягів податкової підтримки відношенням до ВВП, доданої вартості, обсягу продукції сільського господарства та прибутку (з метою ідентифікації й стандартизації заходів податкового стимулювання та спрощення процедури визначення їх розміру); усе це сприятиме підвищенню дієвості прийняття рішень;

- методичні підходи щодо оцінки рівня впливу податкових механізмів на регулювання економічних процесів в аграрному секторі на основі аналізу залежності рівня прибутку від податкового сприяння аграрному сектору; співвідношення податкового потенціалу і обсягів зібраних податкових доходів після застосування податкових механізмів; співвідношення рівня зміни надходження податків і амплітуди коливання валової доданої вартості аграрного сектору після заходів податкового регулювання; співвідношення рівня податкового навантаження до та після застосування податкових механізмів з урахуванням якісної характеристики їх впливу, які, на відміну від існуючих положень, дають змогу порівнювати різні варіанти податкових заходів та розробляти методичні підходи їх реалізації;

- процес визначення регулювання розвитку регіональної економіки аграрного сектору податковими механізмами, як нормативно встановлену Угоду стосовно спільних заходів центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування щодо реалізації у регіонах державної податкової стратегії регіонального розвитку на основі розрахунку регіональних стратегічних податкових карт, з одночасним переглядом та коригуванням існуючих напрацювань відносно створення національної системи показників оцінки стану соціально-економічного поступу сільських регіонів та детермінації депресивних територій, яка, на відміну від існуючих розробок, дасть змогу підвищити ефективність виробництва в аграрному секторі регіонів та поліпшити рівень соціального забезпечення сільського населення.

дістали подальший розвиток:

- обґрунтування філософсько-ідеологічних основ податкових механізмів регулювання економіки, сутність яких полягає у синтезі: положень волюнтаристської філософії, що пояснює рушійну силу і мету інтеграції економіки; прагматизму, який визначає використання ідеології як «інструмента дії» у досягненні цілей суб'єктів господарювання; лібералізму, що дозволяє комерційним структурам ефективно використовувати внутрішній ринок робочої сили і відрізняється від раніше існуючої філософії. Це дає змогу розробляти теоретичні засади регулювання економіки аграрного сектору податковими механізмами та акцентувати увагу на здійсненні постійної і стабільної підтримки немонополізованого сільського господарства через податкове регулювання його економічної діяльності;

- інтерпретацію дефініції податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору, що трактується як розробка та застосування комплексу податкових інструментів з метою активізації економічного розвитку аграрного сектору на основі нормативного впровадження визначених податкових інструментів, постійної оцінки результату діяльності за допомогою зворотного зв'язку. На відміну від існуючих вона передбачає оцінку й вибір оптимальних управлінських рішень на основі планування та активізації податкового регулювання аграрного сектору, що сприятиме оптимальному забезпеченню внутрішнього ринку продукцією вітчизняного аграрного сектору.

- концептуальні підходи з окреслення контуру понять: податкові механізми регулювання економіки (як сукупність податкових заходів, що коригують конкретні процеси в економіці) та податкові інструменти (як засоби регулювання економіки), що дозволяє виокремити особливий різновид фінансових технологій, механізмів та інструментів й визначити суміжні з ними проблеми. Уточнення цих фінансових понять відповідає науковому підходу до побудови системи регулювання економіки, дає змогу поліпшити процес планування податкової підтримки;

- обґрунтування сутності і розкриття змісту інвестиційних податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору як сукупності податкових відносин, які можуть виконувати регулюючу функцію інвестиційного процесу при досягненні відносної рівноваги між державними, корпоративними й особистими інтересами, що дозволяє виділити специфічний різновид податкових механізмів з метою створення умов інвестиційної мотивації;

- модель модернізації амортизаційної політики в царині оподаткування аграрного сектору на основі обґрунтування необхідності прийняття спеціального закону стосовно амортизації, здійснення масової інвентаризації і переоцінки основних засобів аграрного сектору, що унеможливить подвійні стандарти при нарахуванні амортизації. Її реалізація забезпечить об'єктивне визначення відновлюваної вартості основних засобів та стимулювання інвестиційної мотивації через податково-амортизаційні механізми.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дослідження поглиблюють теоретико-методологічну основу податкових механізмів регулювання економіки та сприяють активізації економічного розвитку аграрного сектору України.

Запропоновані в дисертації положення знайшли практичне застосування в роботі Державної податкової адміністрації України (довідка № 220078 - 31 від 18. 12. 2007), Міністерства аграрної політики України (довідка № 37-22-2-15/14334 від 12. 08. 2009), Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (довідка № 04 - 19/14-1994 від 02.09.2009), Ради національної безпеки і оборони України (довідка № 6/16-2711-9/8-2 від 11. 08. 2009), державної податкової адміністрації в Луганській області (довідка № 5519-17 від 11.03.2005 та довідка № 14719-00 від 12.08.2009), науково-дослідного інституту фінансового права при Національному університеті державної податкової служби України (довідка № 221 від 25.09.2009). Теоретичні положення та аналітичні матеріали дисертаційної роботи використовуються при викладанні дисциплін “Оподаткування підприємства” та “Податки і податкові системи зарубіжних країн” у Київському міжнародному університеті (довідка №348 від 27.07.2009).

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад регулювання економіки аграрного сектору України податковими механізмами та визначенні траєкторії їх модернізації. Дисертація є самостійною, індивідуально виконаною науковою працею. Наукові результати, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, розроблені особисто в результаті власного пошуку, і опубліковані в одноосібних працях. У написаних у співавторстві статтях використані лише особисті ідеї, тези, думки автора.

Апробація результатів дисертації. Головні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження обговорювались широким колом науковців та фахівців на наукових міжнародно-практичних конференціях: “Податкове регулювання лізингових операцій у підприємницькій діяльності” (м. Київ, 2005 р.), “Основні положення методики дослідження впливу факторів на показники ефективності оподаткування підприємств АПК” (м. Луцьк, 2005 р.), “Концептуальні засади ефективності оподаткування” (м. Івано-Франківськ, 2006 р.), “Принципи проведення податкового реформування” (м. Київ, 2006 р.), “Податкові методи регулювання економіки підприємств АПК” (м. Київ, 2006 р.), “Функціональні особливості оподаткування ресурсного і виробничого потенціалів АПК” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), “Філософсько-ідеологічні основи податкового регулювання економіки” (м. Тернопіль, 2007 р.), “Податкове регулювання економічної активності підприємств агропромислового комплексу” (м. Київ, 2007 р.), “Основи оподаткування доходу” (м. Київ, 2008 р.), “Податкова координація в Європейському Союзі: сучасні завдання і способи їхньої реалізації” (м. Київ, 2008 р.), “Теоретичні засади та розвиток прямого оподаткування в Україні” (м. Київ, 2009 р.), “Еволюція теорій антикризового управління оподаткуванням” (м. Ірпінь, Київської області, 2009 р.), “Перспективні напрями реформи системи оподаткування” (м. Київ, 2009 р.), “Концепція регуляції економіки аграрного сектору податковими механізмами” (м. Київ, 2010).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 63 наукових працях загальним обсягом 52,32 друк. арк.: із них 1 монографія - 22,57 друк. арк., 1 брошура - 7,9 друк. арк., 40 наукових статей у провідних, наукових і фахових виданнях - 17, 65 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 540 сторінок, основний зміст викладено на 468 сторінках, що містить у собі 55 таблиць і 69 рисунків (з яких 17 таблиць та 11 рисунків розміщені на 30 окремих сторінках), 39 додатків подано на 40 сторінках. Список використаних джерел включає 353 найменування обсягом 32 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади податкових механізмів економіки аграрного сектору” досліджено еволюцію теорії податкового регулювання, здійснено ретроспективний аналіз сутності податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору й узагальнено методичні підходи до побудови та систематизації принципів використання податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору.

Розкриття еволюції теорій регулювання економіки податковими механізмами дозволило обґрунтувати, що всі елементи розвитку суспільства перебувають у тісному причинно-наслідковому зв'язку. Це дає змогу не тільки з'ясувати сутність явищ, що відбуваються, а й передбачити перспективні зміни. Податки у тому вигляді, в якому вони нині презентовані, сформувалися порівняно недавно, хоча тенденції щодо виникнення податкових механізмів з'явилися ще в історичному минулому.

Доведено, що система регулювання економіки аграрного сектору податковими механізмами повинна формуватися за ієрархічним принципом: передусім встановлюються функції системи життєдіяльності суспільства, які виконує держава, потім визначається контур податкової політики: окремі її вектори, що зорієнтовані на реалізацію цих функцій, далі здійснюється підбір податкових інструментів (засобів) імплементації цієї політики і, нарешті, розробляються податкові механізми. Звідси висновок, що податкові механізми - це грона податкових заходів регулювання конкретних економічних процесів, які забезпечують доцільно-раціональне використання податкових інструментів, що охоплюють домінанти, об'єкт, методи регулювання, планування податкових відносин, кшталти надання податкової підтримки, моніторинг результативності вестів, в їх гармонійному діалектичному зв'язку та конструктивній гнучкості в процесі податкового регулювання аграрного сектору.

Використання сучасних підходів до побудови системи регулювання економіки аграрного сектору України податковими механізмами дало змогу уточнити, що вона повинна відповідати вимогам комплексної побудови складних процесів та визначати послідовність (етапи) дій при здійсненні регулювання економіки аграрного сектору: обґрунтування функцій держави в податковому регулюванні економіки аграрного сектору; визначення напрямів економічної та податкової політики щодо реалізації функцій держави в регулюванні економіки аграрного сектору податковими механізмами; розробка податкових механізмів (заходів реалізації податкового регулювання); обґрунтування податкових інструментів (засобів); здійснення процесу податкового регулювання; моніторинг результатів, контроль виконання передбачених заходів податкового регулювання (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Як засвідчили визначені в дисертаційній розвідці особливості розробки і здійснення процесу регулювання економіки аграрного сектору України податковими механізмами, відсутність систематизації їх складників істотно знижує потенційну ефективність застосування останніх. Обґрунтовано, що система регулювання економіки аграрного сектору України податковими механізмами має підсистеми та їх складові елементи: суб'єкти податкового регулювання - державні органи в межах їхньої компетенції (Верховна Рада, Міністерство аграрної політики України, Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація України) і недержавні органи управління діяльністю (товарні біржі, торговельні палати, асоціації тощо); нормативно-податкове забезпечення - закони України, постанови Верховної Ради, укази Президента, постанови Уряду, накази та листи Державної податкової адміністрації України, міністерств, відомств, статути підприємств аграрного сектору, інструкції, норми, нормативи, методичні вказівки, інша нормативна документація; податкові регулятори - принципи оподаткування, форми оподаткування, порядок обчислення і сплати, об'єкти оподаткування, порядок надання податкових пільг, контроль за правильністю та своєчасністю розрахунків платників з бюджетом і моніторинг застосування податкового механізму; інформаційне забезпечення - статистичні дані, звітні дані підприємств аграрного сектору, дані Державної податкової адміністрації України, Міністерств аграрної політики та фінансів України, висновки комітетів з питань фінансів і банківської справи та з питань аграрної політики і земельних відносин Верховної Ради про наслідки застосування податкових механізмів, законодавчо-нормативні акти (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Доведено, що податковим механізмам притаманне стимулююче і дисциплінуюче призначення у регулюванні економіки. До податкових механізмів із стимулюючою ознакою включають механізми реалізації інвестиційної політики (зменшення податкових зобов'язань у зв'язку з інвестуванням в економіку аграрного сектору); організаційно-економічного регулювання (відміна авансових платежів); соціального регулювання (зменшення податкових зобов'язань у зв'язку зі спрямуванням суми прибутку (доходу) платника на благодійні цілі); а також зовнішньої та цінової політики (режим нульової ставки, акумуляції, дотації переробним підприємствам за молоко і м'ясо та низки інструментарію податкового регулювання експортно-імпортних операцій). Податкові механізми з дисциплінуючою ознакою складаються з механізмів адміністративного регулювання (адміністративні санкції), податкових санкцій (донарахування податку, пеня, штрафи) та механізмів правового регулювання (кримінальні санкції).

Різноспекторний підхід щодо обстеження системи регулювання економіки аграрного сектору податковими механізмами дозволив установити, що важливою проблемою розвитку податково-законодавчого регламентування цих процесів є його відповідність Конституції України. Нині податкові закони не розвивають у повному обсязі норми Основного закону, які, у свою чергу, не можна реалізувати без взаємодії з податковим регулюванням.

Оскільки Закон України «Про систему оподаткування» набув чинності до прийняття Конституції України, у ньому недостатньо відображено загальні принципи оподаткування, які становлять основу податкового регулювання в Україні. Доведено, що у Податковому кодексі України основні його розділи повинні передбачати загальні принципи оподаткування, встановлювати систему органів податкового регулювання і податкового контролю, методи податкової підтримки соціально-економічної сфери та забезпечувати відповідність актів законодавчо-податкового регулювання Конституції України, слугувати законності й правопорядку у сфері податкових відносин.

Визначено, що до домінант регулювання економіки податковими механізмами необхідно віднести такі: загальності, законності оподаткування; єдності податкової системи України; платоспроможності платників податків. У період становлення ринкової економіки і приведення відмінностей у рівнях розвитку окремих галузей і регіонів до принципів податкового регулювання мають значення такі положення: соціальної справедливості; ефективності податкової системи; податкоспроможності сільських регіонів і «квоти покриття» (співвідношення між поточними доходами і захищеними витратами державного і місцевих бюджетів).

Здатність ресурсу податкового регулювання генерувати активність аграрного сектору залежить від податкових інструментів, які ранжуються у такий спосіб: 1) податково-економічні (зменшення загальної кількості податків, зниження податкового навантаження, диференціація ставки податку на прибуток залежно від рентабельності й галузей; зростання інвестиційної активності через зниження податкового тиску, звільнення від податків на прибуток підприємств, діяльність яких спрямована на розвиток інноваційного виробництва; зростання доходів населення в результаті виведення з-під обкладання прожиткового мінімуму усунення поляризації доходів населення); 2) організаційно-інституціональні (діяльність податкових органів, розбудова ефективної мережі інститутів, які сприяють впровадженню податкових інструментів у практику), що дає можливість досягти високої ефективності виконання державних рішень.

У другому розділі “Вплив податкових механізмів на розвиток економіки аграрного сектору” досліджено економічні інтереси як об'єктивну основу регулювання економіки аграрного сектору через податкові механізми, регулюючий зміст податкових умов розвитку аграрного виробництва та методичні аспекти визначення ефективності застосування податкових механізмів регулювання аграрної економіки.

Різнобічний підхід до дослідження впливу податкових механізмів на розвиток економіки аграрного сектору України дозволив установити, що кінцева мета регулювання економіки податковими механізмами повинна зводитися до забезпечення соціально-економічних функцій держави, одночасно задовольняючи інтереси різних агентів і урівноважених суспільних, корпоративних та особистих економічних інтересів.

Здійснений аналіз регулюючого змісту податкових умов розвитку аграрного виробництва дав можливість обґрунтувати, що способи здійснення регулювання економіки податковими механізмами можна згрупувати за такими ознаками, а саме:

- кардинальне або часткове реформування структури податкової системи (зміна видів регулюючих і закріплених податків; зміна співвідношення державних, місцевих податків і зборів; зміна їх видів; зміна співвідношення розподілу податкових надходжень по регулюючих податках між бюджетами різних рівнів; введення цільових податків; зміна співвідношення прямих і непрямих податків та їх видів; введення нових або відміна колишніх податків; встановлення спеціальних податкових режимів для певних видів діяльності, для малого бізнесу, сільськогосподарських регіонів);

- варіювання рівнем оподаткування окремих видів: діяльності аграрного сектору, доходів і майна деяких категорій платників податків за допомогою підвищення/пониження податкових ставок; зміни видів ставок і типів прогресії ставок податків (прогресивні, регресивні, пропорційні, ефективні тощо); збільшення/скорочення кількості податкових пільг; зміни видів податкових пільг (знижена або нульова ставка, повне або часткове звільнення від податку, “податкові канікули”, податкові вирахування, податкові знижки тощо); зміни сукупної величини податкових пільг, що надаються (у відсотках від податкової бази); перенесення термінів сплати податків на більш пізній строк у вигляді розстрочки, податкового кредиту, інвестиційного податкового кредиту; зміни способів обчислення податків і зборів та податкового періоду. Усі ці складники можуть призвести до економічного підйому в Україні, забезпечивши одночасно й зростання бюджетних доходів за рахунок збільшення податкової бази (розвиток виробництва, залучення до обкладання платників податків з “тіньового” сектору економіки, зростання доходів фізичних осіб та ін.).

Обґрунтовано, що для якісного економічного зростання, необхідно розв'язання трьох взаємопов'язаних проблем: стимулювання зростання платоспроможного попиту на продукцію вітчизняних агропромислових підприємств; залучення інвестицій у реальний аграрний сектор економіки; створення ефективної податкової моделі, що сприятиме поступальному розвитку як економіки в цілому, так і економіки аграрного виробництва. Доведено, що взаємозалежність вказаних факторів впливає на формування платоспроможного попиту і є необхідною умовою для нормального функціонування суб'єктів господарювання.

Визначено, що для характеристики зміни податкових надходжень під впливом визначальних економічних чинників (валового внутрішнього продукту, доходів населення, рівня роздрібних цін тощо) в макроекономіці розвинених держав застосовується такий показник як коефіцієнт еластичності податків. Потенційне зростання коефіцієнта еластичності податкової системи можливе при застосуванні таких податкових механізмів регулювання економіки, як наповнення казни держави і стимулювання чинників, що впливають на джерело оподаткування. Доведено, що модель потенційно еластичного оподаткування ? це стратегічний орієнтир реформування податкової системи держави (табл. 1). Коефіцієнт еластичності податків показує, на скільки відсотків змінюються податкові надходження (групи податків або окремий податок) за зміни чинника на 1%.

Використання сучасних підходів до визначення рівня впливу податкових механізмів на економіку аграрного сектору дало змогу уточнити, що останній характеризує якісний бік податково-економічного процесу або явища й означає відмітну ознаку, на основі якої здійснюється оцінка або визначення, у даному випадку - економічна ефективність впливу податкових механізмів на регулювання економіки аграрного сектору.

Таблиця 1

Розрахунок фактичного сукупного податкового навантаження сільськогосподарських підприємств за роками розрахункового періоду та коефіцієнта еластичності податків

Запропоновано підхід до дефініції показників рівня впливу податкових механізмів на регулювання економічних процесів в аграрному секторі на основі аналізу залежності рівня прибутку від податкового сприяння аграрному сектору; співвідношення податкового потенціалу і обсягів зібраних податкових доходів після застосування податкових механізмів; співвідношення рівня зміни надходження податків і амплітуди коливання валової доданої вартості аграрного сектору після заходів податкового регулювання; співвідношення рівня податкового навантаження до та після застосування податкових механізмів з урахуванням якісної характеристики їх впливу, які, на відміну від існуючих положень, дає змогу здійснити вичерпно повний точний аналіз податкового регулювання аграрного сектору та визначити потенційні можливості щодо податкової стратегії економічного поступу в динамічно-мінливому просторі господарювання.

У третьому розділі “Становлення системи податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору” здійснено оцінку ефективності податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору, обґрунтовано показники рівня впливу податкових механізмів на цей сектор, досліджено адаптацію податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору до практики європейських країн.

Різнобічний підхід до оцінки ефективності податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору дозволив обґрунтувати, що податкові ставки повинні стимулююче впливати на виробництво товарів і надання послуг, а не виштовхувати виробників до тіньової економіки, спрямовувати населення на такий розподіл доходів, який би виключав як їхню “зрівнялівку”, так і критичний розрив. Доведено доцільність використання податкових механізмів з метою регулювання економічних процесів, а не тільки для вирішення проблеми наповнення державної скарбниці.

Визначено, що якість податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору проявляється через їх ефективність. Ефективність податкової допомоги галузі сільського господарства характеризується податковою підтримкою: у галузі рослинництва - на 1 га ріллі, у галузі тваринництва - на одну умовну голову, а також відношенням податкової підтримки до ВВП, доданої вартості, обсягу продукції сільського господарства, до прибутку (табл. 2).

Аналіз залежності обсягів продукції сільського господарства від податкової підтримки за допомогою економетричної моделі засвідчив, що ці показники дуже корельовані (коефіцієнт кореляції 0,8). Якісна оцінка показника тісноти зв'язку за шкалою Чеддока між 0,5 - 0,7 характеризує силу зв'язку як помітну.

У процесі дослідження основних факторів, які визначають суму податкових надходжень від підприємств аграрного сектору, аргументовано, що цей процес є обов'язковою передумовою виявлення причинно-наслідкової залежності між економічним зростанням і податковими надходженнями. З'ясовано, що за рахунок зменшення доходів платників податків станом на 01. 01. 2007 р. порівняно з 01. 01. 2006 р. сума нарахувань до бюджету зменшилася на 123,3 млн грн (6,2%), а за рахунок зміни податкового навантаження - збільшилася на 253,2 млн грн (12,7%).

Уточнено, що в сільському господарстві, коли підприємства аграрної сфери виступають основними товаровиробниками, знівельовується межа між податком на прибуток і прибутковим податком: в особистому селянському господарстві селянин є як роботодавцем, так і найнятим працівником. Зазвичай, при цьому рента осідає в особистому доході. Разом із тим, еволюція податкової системи в усьому світі показує, що поступова уніфікація податку на доходи і податку на прибуток стає реальністю. Доведено, що виконання завдання з оподаткування виробників аграрного сектору припускає створення єдиного банку даних у всіх сферах аграрного виробництва.

Таблиця 2

Динаміка обсягів податкової підтримки аграрних підприємств України

Аргументовано, що без податкової мотивації до інвестування аграрного сектору підприємства даної галузі самостійно не розв'яжуть проблеми активізації економічного розвитку: обсяг інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) в аграрний сектор за період з 1990 до 2007 рік скоротився із 11,8 млрд грн до 9,5 млрд грн, тобто майже на 20%, а їхня питома вага серед усіх галузей економіки знизилася від 21,3 до 5,1%. Здійснений аналіз показав, що потенційні ресурси для інвестування в українську економіку аграрного сектору практично відсутні. У зв'язку з цим запропоновано встановити для платників податків, що є інвесторами в аграрний сектор, нормативи інвестицій залежно від виду та діяльності господарюючого суб'єкта та привести їх у відповідність з іншими законодавчими актами.

Визначені в дисертаційному дослідженні особливості адаптації податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору до практики європейських країн дали змогу зробити висновок, що Україна не використовує всі види податкових механізмів стимулювання інвестицій, які напрацьовані світовою практикою, де система оподаткування побудована так, щоб постійно заохочувати інвесторів. Доведено, що для вдосконалення податкових механізмів залучення інвестицій в економіку України необхідно застосовувати податкові механізми на науково обґрунтованих принципах, враховуючи зарубіжний досвід. Податкові механізми повинні стимулювати інвестування, а саме: передбачати різні податкові пільги для тих, хто вкладає кошти у виробництво, здійснює заходи з реінвестування; підприємствам забезпечувати відрахування у фонди, які включаються до виробничих витрат (зокрема, амортизаційний фонд), що дасть змогу легально зменшити розмір бази оподаткування; заохочувати капітальні вкладення за допомогою “податкових канікул”, податкових інвестиційних кредитів; передбачати застосування системи покриття збитків підприємницької діяльності за рахунок їхніх прибутків упродовж кількох попередніх років або за рахунок майбутніх прибутків.

Обґрунтовано, що законодавчо потрібно закріпити право на перенесення збитків наперед: поточні збитки вираховуватимуться в наступному календарному періоді, що сприятиме розширенню інноваційно-інвестиційної діяльності господарюючих суб'єктів.

Доведено, що для створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні проект Податкового кодексу, прийнятого Верховною Радою, доцільно доповнити ст. “Оподаткування підприємств при самоінвестуванні інноваційних проектів”, за якою: платник податку має право зменшувати суму оподатковуваного прибутку на суму коштів, що спрямовуються на самофінансування інноваційних проектів (суму коштів, спрямованих на розвиток виробництва і придбання нових технологій); кошти, зазначені в попередньому пункті, не повинні перевищувати обсяг прибутку підприємства; платник податку має право самоінвестувати один інноваційний проект не більше одного року; у випадку неефективності інноваційного проекту кошти, спрямовані на самоінвестування, підлягають оподаткуванню на загальних підставах; платник податку зобов'язаний подавати до податкового органу декларацію про використання таких коштів.

У четвертому розділі “Податкове регулювання економіки аграрного виробництва” проведено моніторинг передумов та наслідків зміни податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору, застосування пільгового оподаткування підприємств аграрного сектору та досліджено регіональний аспект регулювання економіки аграрного сектору податковими механізмами.

Здійснений аналіз передумов і наслідків зміни податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору України дозволив зробити висновок, що закони з оподаткування можна вважати лише як уніфіковане податкове законодавство, в якому наведена нова структура податків, скорочена їхня загальна кількість. Проте всі основні податки (ПДВ, акцизи, податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб) найсуттєвіше впливають на рівень податкового навантаження. Доведено, що існуючий механізм оподаткування не сприяє поступальному розвитку економіки, оскільки він сформований за податковим законодавством системи оподаткування, яка не створює стимули для економічного розвитку. Окремі зміни, внесені до вітчизняної системи оподаткування, не мають системного характеру, що свідчить про відсутність регулюючого податкового механізму, здатного сприяти якісному економічному зростанню як в агропромисловому секторі, так і в Україні в цілому.

Доведено, що особливу увагу слід приділити необхідності створення інвестиційного потенціалу в економіці аграрного сектору регіонів у вигляді податкового стимулювання розвитку інвестицій у виробництво сільськогосподарської продукції, а також товарів переробної та харчової промисловості. Це дозволить надалі поступово виконувати весь комплекс соціально економічних завдань, що постали перед Україною. Доведено, що головне в практичному вдосконаленні податкового механізму в теперішній час - вибіркове зниження податкових ставок для виробників аграрного сектору, диференціація ставок за сферами агропромислової діяльності з метою розвитку підприємницької активності і збільшення маси надходження податкових сум за рахунок зростання бази оподаткування.

У процесі дослідження підтверджено, що недоліки фіксованого сільськогосподарського податку полягають у неврахуванні виробничих витрат і рівня прибутковості сільськогосподарських товаровиробників; визначення ставок податку здійснюється на недосконалій базі грошової оцінки угідь через нерозвиненість ринку; істотно зменшено спрямування коштів до Пенсійного фонду (за 2007 р. сільськогосподарські товаровиробники сплатили до Пенсійного фонду з фіксованого сільськогосподарського податку 59,6 млн грн, а дотація пенсіонерам, які до виходу на пенсію працювали в сільському господарстві, сягнула понад 1,2 млрд грн); він ставить у нерівні умови платників податків, які мають у валовому виробництві різне співвідношення рослинницької і тваринницької продукції, і тих, які зазнали реформування до Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. № 1529, оскільки до них застосовуються підвищені коефіцієнти (якщо суми податків і зборів, нарахованих у 1997 р., перевищували суму фіксованого податку в 3-4 рази - 1,5, а понад як у 4 рази - 2); не всі включені до складу ФСП податки залежать від розміру сільськогосподарських угідь, чим порушується принцип справедливості; за збільшення кількості землекористувачів і власників землі, звідси й платників податків від 63 998 одиниць у 2000 році до 69 637 у 2007 році, зменшилася площа у землекористуванні відповідно від 29 878 тис. га до 21 047 тис. га, або майже на 30%. Зважаючи на різнорідність цієї проблеми, обґрунтована можливість її розв'язання через застосування обрахування та сплати фіксованого сільськогосподарського податку диференційовано, залежно від кадастрової оцінки. Аргументовано, що він повинен просто виконувати функцію податку на майно. Водночас на необроблювані землі цей податок повинен бути набагато вищим. Тим самим він буде реалізовувати таку властивість податків, як відсутність виключень і конкуренції в споживанні державних (публічних) благ громадянами.

Дослідження податкового механізму для підтримання доходів аграріїв через особливий порядок нарахування і сплати ПДВ дозволило з'ясувати, що макроекономічний внесок аграрного сектору у сферу публічних фінансів є позитивним: за рахунок коштів ПДВ у 1999-2007 рр. підтримка тваринницької галузі становила 5,4 млрд грн (без коштів, спрямованих на селекцію у тваринництві), що перевищує суму видатків загального і спеціального фондів державного бюджету на всі програми й заходи у сільському господарстві за 2007 р. - від фундаментальних досліджень у сфері аграрної науки до розвитку фізичної культури і спорту на селі. Ця підтримка становила 13,7% вартості проданого всіма категоріями господарств переробним підприємствам м'яса і 15,1% - молока. Дотації на 1 тонну м'яса в живій масі і молока дорівнювали відповідно 237 і 78 грн.