Податкові механізми регулювання економіки аграрного сектору України

Визначено, що податкова система України не враховує монопольність ціноутворення. Обґрунтовано, що в нашій країні базою ПДВ є не тільки прибуток і зарплата, а й амортизаційні відрахування. До складу цього податку також включають акциз і митні збори, які не відносяться до створеної (доданої) вартості. Одним податком (ПДВ) обкладається інший податковий платіж ? акциз. Унаслідок цього ПДВ насправді перетворюється на податок з продажів за умов монополістичного ринку, як елемент ціни на товар, що значно збільшує ціну. Запропоновано позбутися “податкового повітря” з ціни, тобто досягнути її істотного зниження. Це, насамперед, стосується товарів, які оподатковуються акцизом. Аргументовано, що у зв'язку зі складною побудовою української податкової системи, коли податкові платежі зростають у міру збільшення цін, необхідно змінити методологію обчислення ПДВ - з податкової бази виключити елементи, які не створюють доданої вартості.

Різнобічний підхід до дослідження напрямів використання податкових пільг з урахуванням закордонного досвіду дозволив визначити цілий комплекс таких напрямів: заохочення науково-дослідних і конструкторських розробок; стимулювання заміни застарілого обладнання та впровадження нової техніки, технологій (податок на прибуток підприємств через механізм нарахування амортизації); заохочення ресурсо- й енергозберігання, охорони навколишнього середовища (через майнові податки); стимулювання розвитку перспективних наукоємних галузей виробництва (електроніка, робототехніка, телекомунікації, біотехнологія тощо через податок на прибуток підприємств); підтримка малих і новостворених підприємств (спеціальні податкові режими); збалансованих рівнів економічного розвитку регіонів (податок на прибуток підприємств); стимулювання притоку робочої сили в аграрну галузь або регіони країни (через спеціальні податкові режими); залучення до виконання державних програм і програм органів місцевого самоврядування (податок на прибуток підприємств, податок на землю); управління конкурентоспроможністю продукції, пільгування експорту (ПДВ); підтримка соціально значимих галузей, сфер діяльності, послуг на сільських територіях: виробництво дитячих товарів, сільське господарство, освіта, медицина, культура, транспорт, зв'язок тощо (ПДВ, податок на майно підприємств, податок на доходи фізичних осіб); регулювання інвестиційної мотивації (податок на прибуток підприємств).

Встановлено, що інструментарій податкових пільг неефективно використовується у вирівнюванні доходів населення, яке працює в аграрних підприємствах і соціальній сфері сільських територій. Нині в Україні відбувається значна поляризація доходів. Ефективне управління зайнятістю сільського населення податковими механізмами теж опосередковано впливає на регулювання економіки аграрного сектору. Обґрунтовано, що доцільно застосовувати вибіркову індексацію податкових пільг залежно від величини доходу, проводити її тільки для малозабезпечених категорій сільського населення з низькими доходами, а також повернутися до застосування неоподаткованого мінімуму доходів громадян стосовно фізичних осіб, зайнятих в аграрному секторі, сума якого дорівнювала б сумі прожиткового мінімуму. Як свідчать результати аналізу динаміки відношення суми заробітної плати до суми прожиткового мінімуму, тільки починаючи з 2006 року цей показник виявився більшим 100%; у 2000 році сума заробітної плати становила 41% прожиткового мінімуму.

Визначені в дисертаційному дослідженні засади формування податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору в регіональному аспекті повинні ґрунтуватися на нормативному прогнозуванні бюджетів усіх рівнів, виваженій ціновій політиці щодо продукції аграрного виробництва та промислової продукції, яка використовується галуззю. Ефективність податкових механізмів залежить від співпадання інтересів регіонів, держави та інвесторів.

З'ясовано, що на провідних позиціях із залучення інвестицій знаходиться Центральний економічний район (43%), а на мінімальних - Подільський, Поліський і Донецький економічні райони - від 5 до 7%. Коефіцієнт розмаху знизився від 10,1 у 2001 р. до 1,6 у 2007 р. Наведений показник асиметричний: більше половини підприємств, які мають статус за податковою класифікацією великих платників податків, зареєстровано в м. Києві, а здійснюють вони свою діяльність у всіх регіонах України. Запропоновано законодавчо зобов'язати компанії, що мають структурні підрозділи (дочірні підприємства, філії та відділення), які працюють не за місцем реєстрації, сплачувати податки в бюджет регіону, на території якого вони функціонують як суб'єкти господарювання.

Доведено, що Україні варто скористатися зарубіжним досвідом регіонального розвитку. Основою для визначення регіонів у межах ЄС є статистична номенклатура територіальних одиниць (NUTS), погоджена Євростатом і країнами-членами ЄС. За допомогою цієї номенклатури визначаються депресивні території, що потребують податкового сприяння.

Обґрунтовано, що нині для розробки стратегії застосування податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору в регіональному аспекті найприйнятніше використання розподілу території України на вісім економічних районів, запропоноване Радою з вивчення продуктивних сил України, оскільки кожен із районів має відмітні економічні характеристики рівня розвитку аграрного сектору, певну спеціалізацію товарного виробництва, а також виконує властиві їм загальнодержавні функції. Це частково підтверджують загальні показники стану сільського господарства по економічних районах України.

У п'ятому розділі “Напрями формування податкових механізмів регулювання з метою активізації економічного розвитку аграрного сектору України” викладено концептуальні засади вдосконалення податкової реформи аграрного сектору, визначено шляхи стимулювання інвестиційної мотивації та напрями активізації економічного розвитку аграрного сектору України податковими механізмами.

Розроблено принципово нову концепцію регулювання економіки аграрного сектору податковими механізмами, яка являє собою симбіоз податкових механізмів, формалізованих у систему податково-економічних цільових програм (ПЕЦП) економічних районів. ПЕЦП у сучасній економічній системі аграрного сектору повинна посідати проміжне місце між державою і ринком аграрного сектору, забезпечуючи тим самим гармонійну єдність господарського механізму аграрного сектору (рис. 3).

Запропоновано визначення податково-економічних цільових програм як сукупність інститутів та інституціональних організацій, які формують податкові механізми регулювання економіки аграрного сектору. Їх практичне впровадження здійснюють органи законодавчої і виконавчої влади, асоціації товаровиробників (сільгоспвиробників), аналітичні й інформаційні центри, приватні комерційні структури та ін.

Обґрунтовано, що функціонування ПЕЦП охоплює такі елементи, як аферентний синтез, прийняття рішення, передбачення кінцевого результату (акцептор результату дії), багатокомпонентна дія. Важливою особливістю програм є постійна оцінка результату діяльності за допомогою зворотного зв'язку (аферентації). Дотримання цих вимог сприятиме вибору оптимальної системи податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору та втілення їх у практичну діяльність.

Доведено, що в процесі функціонування ПЕЦП існує визначена ієрархія, тобто результат діяльності однієї програми входить як компонента в результат діяльності іншої програми (наприклад, ПЕЦП підтримки конкурентного середовища перебуває в ієрархічній взаємодії з ПЕЦП захисту вітчизняних агровиробників від іноземної конкуренції). Визначено, що за аналогією з метаболізмом живих організмів (обмін речовин) у податково-економічних системах відбувається обмін інформацією про податкові заходи: форми податкових пільг, кредитів, преференцій тощо. Методи і прийоми організації здійснення податкової допомоги щодо процесів регулювання економіки сприяли введенню терміна «податковий метаболізм». Застосування в податковій лексиці цього визначення сприятиме впорядкуванню понятійного апарату і прийняттю управлінських рішень у сфері регулювання економіки аграрного сектору податковими механізмами.

Визначені в дисертаційному дослідженні особливості системи вільного ринку показали, що вона не має внутрішнього механізму, який би забезпечував макроекономічну рівновагу. Нині ринкове господарство перетворюється на систему саморозвитку і наявність у ринковій економіці ПЕЦП, насамперед в аграрному секторі, забезпечить її стійкість і динамізм. Доведено необхідність застосування і розвитку ПЕЦП у ринковій економіці аграрного сектору, що у свою чергу свідчить про якісну зміну інститутів і може підняти регулювання економічних процесів на принципово інший рівень.

Обґрунтування методології розробки стратегічного планування ПЕЦП сприятиме розробникам у формуванні й визначенні напряму дії. В одній сфері можливо постановка кількох цілей. Крім мети, має визначатися завдання щодо її досягнення, тобто конкретизуватися мета (напрями дій для її досягнення). Якщо визначені напрями дій, то проект має будуватися так, щоб досягалася мета. Далі здійснюється розробка загального проекту для отримання коштів, після чого має бути проведена його презентація. Презентація - це загальна згода всіх мешканців території на загальне уявлення і мету. Цей документ використовується для планування виконання завдання. У документі окремі елементи стратегії можуть змінюватися. Застосування наведеної методології матиме практичну перевагу у разі впровадження податково-економічних цільових програм. Множинність варіантів сценаріїв їх конструктивного єднання є визначальним чинником у побудові моделей економічного поступу аграрного сектору, а також домінант та методів податкової модернізації і поліфонії стратегій його розвитку.

Багатогранний підхід до дослідження амортизаційної політики дозволив установити, що вона не повною мірою відображає зміст податкових відносин. Обґрунтовано, що для чіткого цільового використання амортизаційних відрахувань на інвестиції в основний капітал необхідно: запровадити систему адміністративної, дисциплінарної й економічної відповідальності керівників підприємств і організацій за нецільове використання амортизаційних відрахувань; створити особові рахунки для обліку нарахування і руху коштів амортизаційного фонду, що дозволить відокремити амортизаційні відрахування від оборотних коштів підприємств і запобігти практиці використання їх не за призначенням; забезпечити приведення балансової вартості основних засобів відповідно до їхньої поточної ринкової вартості за допомогою переоцінки (в цьому випадку переоцінку необхідно здійснювати з використанням винятково ринкових методів оцінки); передбачити систему податкових вирахувань з податку на прибуток у випадку цільового використання господарюючим суб'єктом суми амортизації, обчисленої з урахуванням переоцінки; установити штрафи за нецільове використання амортизації. Посилення регулюючої функції амортизації сприятиме впровадженню технологічних нововведень.

Для усунення недоліків існуючої амортизаційної податкової політики пропонується модель модернізації амортизаційної політики в царині оподаткування аграрного сектору, реалізація якої дасть змогу поліпшити інвестиційний клімат для аграрних підприємств. Внаслідок проникаючого впливу інноваційного ресурсу на розвиток усіх детермінантів внутрішнього потенціалу саморозвитку аграрного сектору це може стати ефективним засобом акомодації амортизаційних норм до змін зовнішнього і внутрішнього середовища, постійного забезпечення їхньої високої конкурентоспроможності, а відтак і високої ринкової вартості, що сприяє припливу екстернального і інтернального капіталу. При цьому обґрунтовано, що використання податково-амортизаційного механізму повинно здійснюватися імперативним методом шляхом прийняття закону про амортизацію.

Визначено, що через недосконале податкове регулювання зовнішньоекономічної діяльності Україна не скористалася потенційними можливостями залучення прямих іноземних інвестицій. За вісім років (включно з 2007 р.) у сільське господарство та пов'язані з ним галузі надійшло 557,1 млн дол. США, що становить усього 1,9% загального їх обсягу. Помітним для 2001-2007 рр. є зростання прямих іноземних інвестицій вищими темпами, ніж у попередні роки. Причому приріст відбувається переважно за рахунок надходження коштів з офшорних зон, тобто частково повертаються кошти, раніше вивезені з України, хоча привабливішим для “іноземних інвесторів” є не сільське господарство, а харчова і переробна промисловість, куди спрямовано за досліджуваний період 25,7% загального обсягу інвестицій. Обґрунтовано необхідність державного втручання для збільшення рівня надходження іноземних інвестицій в аграрний сектор.

Аргументовано, що для активізації інноваційної діяльності в Україні потрібно зосередити зусилля на створенні законодавчої, нормативно-правової бази, яка б забезпечувала широкі можливості для юридичних і фізичних осіб здійснювати і підтримувати інноваційну діяльність незалежно від базових державних замовлень. При цьому система організації інноваційної діяльності повинна орієнтуватися на постійний зовнішній моніторинг і пошук інновацій у глобальному інформаційному просторі, на оцінку й придбання нових технологій, необхідних для їхнього інтенсивного розвитку. Обґрунтовано, що на державному рівні потрібно модернізувати систему прямої підтримки інноваційних процесів за допомогою механізмів податкової політики, запроваджувати пільговий режим здійснення інноваційної діяльності і врешті-решт - послідовно переходити від економіки споживання до економіки розвитку (рис. 4).

Дотримання таких умов дозволить, спираючись на ключові принципи при розробці податково-економічних цільових програм, під час їх впровадження, забезпечити стратегічну єдність держави, бізнес-структур, зовнішніх партнерів у досягненні ефективності регулювання економіки аграрного сектору податковими механізмами: отриманням додаткових доходів і розширенням бази оподаткування, що сприятиме здійсненню виважених організаційно-послідовних податкових заходів та розвитку інших видів діяльності.

З'ясовано, що залежно від пріоритетів економічної політики можна досягти зменшення податкового навантаження в стратегічних сферах економіки аграрного сектору або сільськогосподарських територіальних одиниць, що є своєрідними «локомотивами» економічного зростання в державі, й отримати податкові доходи з підприємств, які займаються торгово-посередницькою, банківською діяльністю, а також приріст податкових доходів за рахунок уточнення ставок основних податків. Доведено, що зменшення ставки ПДВ на 1 в. п. (1%) рівнозначно зниженню ставки податку на прибуток орієнтовно на 12 в. п. Водночас зниження ставки податку на прибуток на 6% спричиняє психологічно настільки сильний ефект, що збільшення ставки ПДВ на 1% не стане помітним.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв'язання проблеми, пов'язаної із сутністю та специфічними особливостями застосування податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору України, обґрунтування напрямів їх формування з метою активізації економічного розвитку. Це дозволило сформулювати висновки теоретико-методологічного та науково-прикладного змісту, що відображають виконання завдань дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети:

1. Доведено, що незважаючи на тривалий період існування та фактичного функціонування податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору, дотепер немає однозначності у визначенні сутності системи податкового регулювання, яка інколи трактується однобічно. Зважаючи на необхідність осмислення та наукового поглиблення його змісту, у дисертаційній роботі запропоновано, що система регулювання економіки аграрного сектору податковими механізмами повинна здійснюватися за ієрархічною домінантою: спочатку встановлюються функції системи життєдіяльності суспільства, які держава бере на себе, далі визначається політика: окремі напрями (складники) економічної та податкової політики, що спрямовуються на реалізацію цих функцій, потім розробляються податкові механізми, далі відбувається підбір податкових інструментів (засобів) втілення в життя цієї політики і, нарешті, здійснення процесу податкового регулювання, після якого проводиться моніторинг результатів і контроль за виконанням визначених заходів податкового регулювання. Такий підхід значно розширює сутність і зміст податкових механізмів і відповідає науковому підходу до побудови системи регулювання економіки, дає змогу поліпшити процес планування податкового сприяння.

2. Визначено податкові механізми як грона податкових заходів регулювання конкретних економічних процесів, які забезпечують доцільно-раціональне використання податкових інструментів, що охоплюють домінанти, об'єкт, методи регулювання, планування податкових відносин, кшталти надання податкової підтримки, моніторингу результативності вестів, в їх гармонійному діалектичному зв'язку та конструктивній гнучкості в процесі податкового регулювання аграрного сектору. Обґрунтовано, що чітке і однозначне розуміння їх змісту дозволяє вивчити суміжні проблеми та визначає окремий вид регуляторів, які повинні стати ключовими детермінантами вирішення проблеми архітектури динамічного поступу економіки аграрного сектору. В результаті дослідження податкового регулювання визначені його специфічні особливості: генерація дії останніх залежить від застосування податкових інструментів, які класифікуються за таким атрибутом: 1) податково-економічні (зменшення загальної кількості податків, зниження податкового навантаження, диференціація ставки податку на прибуток залежно від рентабельності й галузей; зростання інвестиційної активності через зниження податкового тиску, звільнення від податку на прибуток підприємств, діяльність яких спрямована на розвиток інноваційного виробництва; зростання доходів населення в результаті виведення з-під обкладання прожиткового мінімуму, згладжування поляризації доходів населення); 2) організаційно-інституціональні (діяльність податкових органів, розбудова ефективної мережі інститутів, які сприяють впровадженню податкових інструментів у практику), які забезпечують форму організації податкового регулювання.

3. Обґрунтовано, що регулювання економіки аграрного сектору податковими механізмами - це заходи, які передбачають ухвалення податкового законодавства, внесення змін і доповнень у податкові закони, котрі збільшують/зменшують податкове навантаження певних категорій платників податків, видів діяльності або регіонів; контроль за виконанням податкового законодавства, виявлення причин податкових правопорушень і недосконалості податкового законодавства; прогноз впливу передбачуваних змін в оподаткуванні або в податковій базі на фінанси платників податків, задіяних в аграрному секторі та на бюджет сільськогосподарських адміністративних територій; аналіз і моніторинг наслідків внесених змін в оподаткування для платника податків - підприємств аграрного сектору і сільськогосподарських регіонів; планування податкових надходжень і розробка пропозицій з удосконалення податкового законодавства і податкової системи. Поняття терміна податкових механізмів охоплює не тільки економічні, а й правові та інституціональні аспекти.

4. Доведено доцільність систематизації домінант регулювання економіки податковими механізмами за пріоритетами реалізації податкової політики, які ранжируються у такий спосіб: загальності, законності оподаткування; єдності податкової системи України; платоспроможності платників податків. У період становлення ринкової економіки і скорочення відмінностей у рівні розвитку окремих галузей і регіонів до положень податкового регулювання також варто зарахувати принципи: соціальної справедливості; ефективності податкової системи; податкоспроможності сільських регіонів і “квоти покриття” (співвідношення між поточними доходами і захищеними витратами державного і місцевих бюджетів). Таке їх упорядкування сприятиме формуванню наукового підходу до побудови системи податкового регулювання економіки.

5. Дослідження й уточнення оцінки рівня впливу податкових механізмів на регулювання економічних процесів в аграрному секторі на основі аналізу залежності рівня прибутку від податкового сприяння аграрному сектору; співвідношення податкового потенціалу і обсягів зібраних податкових доходів після застосування податкових механізмів; співвідношення рівня зміни надходження податків і амплітуди коливання валової доданої вартості аграрного сектору після заходів податкового регулювання; співвідношення рівня податкового навантаження до та після застосування податкових механізмів з урахуванням якісної характеристики їх впливу, які, на відміну від існуючих положень, дають змогу порівнювати різні варіанти податкових заходів та розробляти методичні підходи їх реалізації. Введення такої системи показників сприятиме прийняттю більш обґрунтованих управлінських рішень при розробці і запровадженні податково-економічних цільових програм.

6. На підставі висновків вітчизняної і західної наукової думки встановлено, що для створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні законодавчо-нормативні документи щодо регулювання сплати податку на прибуток необхідно доповнити такими нормативами: платник податку має право зменшувати оподатковуваний прибуток на суму коштів, які спрямовуються на самофінансування інноваційних проектів; такі кошти не повинні перевищувати обсяг прибутку підприємства; платник податку має право самоінвестувати інноваційний проект не більше одного року; у випадку неефективності інноваційного проекту кошти, спрямовані на самоінвестування, підлягають оподаткуванню на загальних підставах; платник податку зобов'язаний подавати до податкового органу декларацію про використання таких коштів.

7. За результатами проведеного дисертаційного дослідження стосовно напрямів використання податкових пільг з урахуванням закордонного досвіду визначено комплекс цих напрямів: заохочення науково-дослідних і конструкторських розробок; стимулювання заміни застарілого обладнання і впровадження нової техніки, технологій (податок на прибуток підприємств через механізм нарахування амортизації); заохочення ресурсо- й енергозберігання, охорони навколишнього середовища (через майнові податки); стимулювання розвитку перспективних наукоємних галузей виробництва (через податок на прибуток підприємств); підтримка малих та новостворених підприємств (спеціальні податкові режими); вирівнювання економічного розвитку регіонів (податок на прибуток підприємств); стимулювання притоку робочої сили в аграрну галузь або регіони країни (через спеціальні податкові режими); залучення до виконання державних програм і програм органів місцевого самоврядування (податок на прибуток підприємств, податок на землю); управління конкурентоспроможністю продукції, пільгування експорту (ПДВ); підтримка соціально значимих галузей, сфер діяльності, послуг на сільських територіях (ПДВ, податок на майно підприємств, податок на доходи фізичних осіб). Аргументовано необхідність адаптації практики європейських країн регулювання інвестиційної мотивації (податок на прибуток підприємств) до умов аграрного сектору України.

8. Стосовно податкового регулювання аграрної економіки виявлено, що інструментарій податкових пільг використовується у вирівнюванні доходів працівників аграрних підприємств і соціальної сфери сільських територій неефективно. Разом із тим, управління зайнятістю сільського населення із застосуванням податкових механізмів теж опосередковано впливає на регулювання економіки аграрного сектору. Звідси, запропоновано застосовувати вибіркову індексацію податкових пільг залежно від величини доходу і проводити її тільки для малозабезпечених категорій сільського населення, а також повернутися до застосування неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (фізичних осіб), зайнятих в аграрному секторі, сума якого дорівнювала б сумі прожиткового мінімуму.

9. Узагальнення заходів податково-регіональної політики дало змогу довести, що її прогнозні показники повинні ґрунтуватися на нормативах формування бюджетів усіх рівнів, включаючи виважені ціни на продукцію аграрних підприємств та промислової продукції, що використовується галуззю. Ефективність застосування податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору залежить від погодження інтересів держави, регіонів та інвесторів. Це сприятиме перерозподілу податкового навантаження між регіонами, які мають сприятливу податкову базу, і депресивними регіонами.

10. Визначення в дисертаційному дослідженні особливостей функціонування цільового програмування дали змогу розглядати податково-економічні цільові програми (ПЕЦП) як сукупність інститутів та інституціональних організацій, які формують податкові механізми регулювання економіки аграрного сектору. Їх реалізацію здійснюють органи законодавчої і виконавчої влади, державні організації, асоціації товаровиробників (сільгоспвиробників), аналітичні й інформаційні центри, приватні комерційні структури та ін. Доведено, що функціонування ПЕЦП включає такі елементи, як аферентний синтез, прийняття рішення, передбачення кінцевого результату (акцептор результату дії), багатокомпонентна дія. Важливою особливістю цих програм є постійна оцінка результату діяльності за допомогою зворотного зв'язку (аферентації). Обґрунтовано, що дотримання цих вимог сприятиме вибору оптимальної системи податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору та втілення їх у практичну діяльність.

Розроблено концепцію регулювання економіки аграрного сектору податковими механізмами, яка являє собою симбіоз податкових механізмів, формалізованих у систему податково-економічних цільових програм економічних районів. У сучасній економічній системі аграрного сектору програма повинна посідати проміжне місце між державою і ринком аграрного сектору. Аргументовано необхідність використання таких програм при регулюванні економіки податковими механізмами, забезпечуючи тим самим гармонійну єдність господарського механізму аграрного сектору.

11. Встановлено, що подолання існуючих перешкод відносно поліпшення та розширення податково-економічного цільового програмування потребує комплексного вирішення проблеми і нового підходу як на макрорівні, так і на внутрішньогалузевому та регіональному рівнях. Саме множинність варіантів податкових заходів та їх взаємодії є визначальним чинником у формуванні моделей податкового регулювання аграрного сектору та стратегій його розвитку.

12. Дослідження особливостей системи вільного ринку показали, що вона не має внутрішнього механізму, який би забезпечував макроекономічну рівновагу. Нині ринкове господарство перетворюється на систему саморозвитку і наявність у ринковій економіці ПЕЦП, насамперед в аграрному секторі, забезпечить її стійкість і динамізм. Доведено необхідність застосування і розвитку ПЕЦП у ринковій економіці аграрного сектору, що у свою чергу свідчить про якісну зміну інститутів і може підняти регулювання економічних процесів на принципово інший рівень.

Виявлені методологічні проблеми розробки і запровадження цільових програм дозволили вдосконалити методологію розробки стратегічного планування ПЕЦП, сутність якої полягає в тому, що в одній сфері можуть ставиться кілька цілей, потім конкретизується мета. Виходячи з дій, формується проект досягнення мети. Далі здійснюється розробка загального проекту для отримання коштів, після цього провадиться пабліситі. Це дасть можливість стандартизувати створення податково-економічних цільових програм, спрямування фінансування та спрощення процедури визначення розміру останніх, що сприятиме підвищенню ефективності прийняття рішень стосовно їх практичного впровадження.

13. Доведено доцільність підсилення цільового використання амортизаційних відрахувань на інвестиції в основний капітал. Задля цього варто: запровадити систему адміністративної, дисциплінарної й економічної відповідальності керівників підприємств і організацій за нецільове використання амортизаційних відрахувань; створити особові рахунки для обліку нарахування і руху коштів амортизаційного фонду, що дозволить відокремити амортизаційні відрахування від оборотних коштів підприємств і запобігти практиці використання їх не за призначенням; привести балансову вартість основних засобів відповідно до їхньої поточної ринкової вартості за допомогою переоцінки (у цьому випадку переоцінку необхідно здійснювати з використанням винятково ринкових методів оцінки); передбачити систему податкових вирахувань по податку на прибуток у випадку цільового використання господарюючим суб'єктом суми амортизації, нарахованої з урахуванням переоцінки; встановити штрафи за нецільове використання амортизаційного фонду. Посилення регулюючої функції амортизації пришвидшить упровадження технологічних нововведень.

Сформовано модель модернізації амортизаційної політики в царині оподаткування аграрного сектору, реалізація якої дасть змогу поліпшити залучення екстернальних і інтернальних потоків капіталу для підприємств аграрного сектору; при трансформації економічних процесів синхронно коригувати амортизаційну поведінку; варіювати нормами амортизації, не перевищуючи детермінованих обсягів амортизаційних відрахувань, за чіткої фіксації цих змін у нормативних документах, а в подальшому - прийняття закону про амортизацію.

14. Визначено напрями активізації інноваційної діяльності в Україні, серед яких: зосередження зусилля на створенні законодавчої, нормативно-правової бази для формування сприятливих умов розвитку інвестиційних процесів. Акцент підтримки новацій має спрямовуватися на пошук нових технологій. Обґрунтовано, що на державному рівні повинна модернізуватися система прямої підтримки інноваційних процесів за допомогою механізмів податкової політики, запровадження пільгового режиму здійснення інноваційної діяльності. Хоча інноваційні зміни порушують рівновагу в бізнес-процесах аграрного сектору через викликані ними структурні зрушення в його системі, проте вони акумулюють внутрішню енергію зростання, сприяють поштовху для трансформації цих процесів в нову якість, значно підвищуючи її конкурентоспроможність.

Опрацьовано модель активізації економічного розвитку аграрного сектору України податковими механізмами, яка включає: розробку стратегічних податкових карт щодо обсягів виробництва та розміру податків і неподаткових платежів від діяльності аграрного сектору (це визначатиме політику держави стосовно регулювання економіки аграрного сектору та сільськогосподарських територій); дослідження напрямів активізації економічного розвитку аграрного сектору України (виявлення ефективних варіантів регулювання економіки податковими механізмами та розробка відповідних податково-економічних цільових програм); визначення відповідних податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору (розробка та застосування комплексу податкових інструментів, що дозволять активізувати економічний розвиток аграрного сектору України). Представлена модель сприятиме інформованості податкоплатників, об'єктивному вибору податкових механізмів при розробці податково-економічних цільових програм. Ключовою детермінантою цієї моделі виступає системне регулювання економіки аграрного сектору податковими механізмами на наукових засадах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Прокопенко Н. С. Податкове регулювання агропромислового виробництва: монографія / Н. С. Прокопенко / Акад. аграр. наук; ННЦ ІАЕ. К.: ННЦ ІАЕ, 2009. 316 с. (22,57 друк. арк.).

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Прокопенко Н. С. Капитальные вложения в сельскохозяйственное производство / Н. С. Прокопенко // АПК: экономика, управление. 1993. № 3. С. 83-87 (0,26 друк. арк.).

3. Прокопенко Н. С. Фактори ефективності інноваційних інвестицій / Н. І. Ганах, Н. С. Прокопенко // Наукові вісті Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. 2000. №6 (14). С.5-8 (особистий внесок - запропоновано класифікацію факторів ефективності інноваційних інвестицій - 0,14 друк. арк.).

4. Прокопенко Н. С. Досвід поповнення бюджету через залучення інвестицій в АПК району / М. І. Кісіль, Н. С. Прокопенко // Економіка АПК. 1997. № 7 (33). С. 45-47 (особистий внесок - запропоновано шляхи залучення інвестицій в АПК району - 0,20 друк. арк.).

5. Прокопенко Н. С. Світовий досвід податкового стимулювання інвестиційної діяльності в АПК / М. І. Кісіль, Н. С. Прокопенко // Вісн. Сумського держ. аграр. ун-ту. 2000. Вип. № 2. С. 11-17 (особистий внесок - проаналізовано заходи податкового стимулювання інвестиційної діяльності в АПК в європейських країнах - 0,25 друк. арк.).

6. Прокопенко Н. С. Ще раз про розбіжності бухгалтерського і податкового обліку / Н. С. Прокопенко // Наук. вісн. Академії ДПС України. 2002. №4(18). С. 383-385 (0,30 друк. арк.).

7. Прокопенко Н. С. Загальні підходи до оптимального об'єднання бухгалтерського і податкового обліків / Н. С. Прокопенко // Вісник ХНАУ. Серія: Економіка АПК і природокористування. 2004. № 9. С. 311-314 (0,40 друк. арк.).

8. Прокопенко Н. С. Адаптація світового досвіду податкового регулювання інвестиційної діяльності до економіки України / Н. С. Прокопенко // Економіка і управління. 2004. №4 (26). С. 27-33 (0,60 друк. арк.).

9. Прокопенко Н. С. Планування і прогнозування податків: проблеми і реалії сьогодення / Н. С. Прокопенко // Наукові записки Острозької академії. Серія: Економіка. 2005. Вип. 7. Ч. 1. С. 157-161 (0,50 друк. арк.).

10. Прокопенко Н. С. Податкове регулювання лізингових операцій у підприємницькій діяльності / Н. С. Прокопенко // Економіка і управління. 2005. №1 (27). С. 44-46 (0,40 друк. арк.).

11. Прокопенко Н. С. Податкові методи регулювання економіки підприємств АПК / Н. С. Прокопенко // Вісн. Харківського нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Економічна серія. Шляхи вирішення проблем функціонування економічних систем.- 2004. № 630. С. 179-183 (0,30 друк. арк.).

12. Прокопенко Н. С. Нові підходи до вирішення проблем фіскальної функції податків / Н. С. Прокопенко // АгроІнКом. 2005. №5-6. С. 64-67 (0,3 друк. арк.).

13. Прокопенко Н. С. Методи оцінки ефективності оподаткування агропромислових підприємств / Н. С. Прокопенко // Вісн. Харківського нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Економічна серія. Еволюція наукових знань і сучасні проблеми економічної теорії. 2005. № 663. С. 152-154 (0,20 друк. арк.).

14. Прокопенко Н. С. Ключові аспекти оптимальної податкової системи / Н. С. Прокопенко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: зб. наук. праць: в 15 т. Суми: УАБС НБУ, 2006. Т. 15. С. 88-93 (0,60 друк. арк.).

15. Прокопенко Н. С. Адаптація національної податкової системи до зовнішніх змін: досвід Польщі / Н. С. Прокопенко // Вісн. Сумського держ. аграр. ун-ту. Серія: Фінанси і кредит. 2006. № 2(21). С. 358 - 369 (0,69 друк. арк.).

16. Прокопенко Н. С. Оцінка функціонування рентного оподаткування підприємств агропромислового комплексу / Н. С. Прокопенко // Вісн. Харківського нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Економічна серія: Проблеми стійкого соціально-економічного розвитку України. 2006. №730. С. 227-231 (0,40 друк. арк.).

17. Прокопенко Н. С. Фіскальна ефективність оподаткування підприємств аграрної сфери: критерії оцінки, напрями підвищення / Н. С. Прокопенко // Наукові записки Острозької академії. Серія: Економіка. 2006. Вип. 8. Ч. 2. С. 303-311 (0,80 друк. арк.).

18. Прокопенко Н. С. Напрями реформування вітчизняної податкової системи / Н. С. Прокопенко // Вісн. Харківського нац. техн. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. Х.: ХНТУСГ, 2007. Вип. 49. С. 272-280. (0,90 друк. арк.).

19. Прокопенко Н. С. Методичні підходи щодо регулювання оподаткування підприємств / Н. С. Прокопенко // Вісн. Київського нац. ун-ту технологій і дизайну: зб. наук. праць. 2007. №1. С. 147 - 156 (0,78 друк. арк.).

20. Прокопенко Н. С. Еволюція теорії оподаткування / Н. С. Прокопенко // Галицький економічний вісник. 2007.№2 (13). С. 80 - 93 (0,89 друк. арк.).

21. Прокопенко Н. С. Удосконалення бюджетної підтримки агропромислового комплексу з використанням податкових механізмів / Н. С. Прокопенко // Економіка і управління. 2007. №2. С. 38-42 (0,49 друк. арк.).

22. Прокопенко Н. С. Фінансово-економічна стійкість підприємств агропромислового комплексу: сутність, оцінка, регулювання / Н. С. Прокопенко // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць / наук. ред. І. К. Бондар. К., 2007. Вип. 3 (70). С. 113-118 (0,49 друк. арк.).

23. Прокопенко Н. С. Налоговое регулирование мотивации труда работников сельского хозяйства / Н. С. Прокопенко // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць.: в 4 т. Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. Вип. 229. Т. ІІ. С. 395-402 (0,61 друк. арк.).

24. Прокопенко Н. С. Адаптація національної податкової системи до зовнішніх детермінантів / Н. С. Прокопенко // Європейські перспективи. 2008. № 4. С. 60-64 (0,39 друк. арк.).

25. Прокопенко Н. С. Механізм податкового регулювання економіки АПК на державному та регіональному рівні / Н. С. Прокопенко // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць: в 9 т. Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. Вип. 250.

Т. ІІІ. С. 668-676 (0,62 друк. арк.).

26. Прокопенко Н. С. Методологічні засади оподаткування валового доходу / Н. С. Прокопенко // Агросвіт. 2009. № 10. С. 25- 27 (0,30 друк. арк.).

27. Прокопенко Н. С. Статистичне оцінювання податкового навантаження / Н. С. Прокопенко // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць / наук. ред. І. К. Бондар. К., 2009. Вип. 7 (98). С. 53-58 (0,49 друк. арк.).

28. Прокопенко Н. С. Соціологічні дослідження в регулюванні оподаткуванням аграрного бізнесу / Н. С. Прокопенко // Проблеми системного підходу в економіці. К., 2009. Вип. 2. Електронний журнал /URL [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: // www. Nbuv.gov. ua / e - journals / PSPE / index. html/ (0,38 друк. арк.).

29. Прокопенко Н. С. Податки і приватні інвестиції - ключові чинники економічної ефективності агропромислового виробництва / Н. С. Прокопенко // Економіка і держава. 2009. № 9. С. 8-11 (0,29 друк. арк.).

30. Прокопенко Н. С. Регіональні особливості в оподаткуванні / Н. С. Прокопенко // Інвестиції: практика та досвід. 2009. № 16. С. 40-46 (0,38 друк. арк.).

31. Прокопенко Н. С. Економічні інтереси як об'єктивна основа оподаткування агропромислового виробництва / Н. С. Прокопенко // Європейські перспективи. 2009. № 1, 2. С. 38-44 (0,39 друк. арк.).

32. Прокопенко Н. С. Динаміка змін у системі оподаткування в сільському господарстві України / Н. С. Прокопенко // Агросвіт. 2009. № 13. С. 11-194 (0,52 друк. арк.).

33. Прокопенко Н. С. Потенціал сукупного податкового навантаження /

Н. С. Прокопенко // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць / наук. ред. І. К. Бондар. К., 2007. Вип. 3 (70). С. 113-118 (0,49 друк. арк.).

34. Прокопенко Н. С. Модель потенційного еластичного оподаткування сільськогосподарських підприємств / Н. С. Прокопенко // Економічний простір: зб. наук. праць. 2009. № 28/1. С. 257-265 (0,58 друк. арк.).

35. Прокопенко Н. С. Актуальні проблеми і підходи до побудови системи оподаткування підприємств агропромислового виробництва / Н. С. Прокопенко // Інвестиції: практика та досвід. 2009. № 17. С. 13-20 (0,30 друк. арк.).

36. Прокопенко Н. С. Методика структурного розрахунку податкового тягаря / Н. С. Прокопенко // Агросвіт. 2009. № 15. С. 16-19 (0,32 друк. арк.).

37. Прокопенко Н. С. Податкова політика і регулювання агропромислового виробництва: уроки і перспективи / Н. С. Прокопенко // Агросвіт. 2009. № 16. С. 16 - 19 (0,30 друк. арк.).

38. Прокопенко Н. С. Україна, європейські держави і сукупний податковий тягар: порівняльний аналіз / Н. С. Прокопенко // Агросвіт. 2009. № 17. С. 20 - 22 (0,30 друк. арк.).

39. Прокопенко Н. С. Оподаткування і економічне зростання агропромислового виробництва / Н. С. Прокопенко // Агросвіт. 2009. № 18.

С. 33 - 36 (0,30 друк. арк.).

40. Прокопенко Н. С. Управління занятістю сільського населення в аграрній сфері через податкові механізми / Н. С. Прокопенко // Агросвіт. 2009. № 23.

С. 6 - 12 (0,32 друк. арк.).

41. Прокопенко Н. С. Податкове стимулювання агропромислового виробництва / Н. С. Прокопенко // Проблеми системного підходу в економіці. К, 2009. Вип. 3. Електронний журнал /URL[Електронний ресурс]. Режим доступу: http: // www. Nbuv.gov. ua / e - journals / PSPE / index. html/ (0,38 друк. арк.).

Публікації в інших виданнях:

42. Прокопенко Н. Ресурсний потенціал / Н. Прокопенко // Агропромислове виробництво України: стан і тенденції (1990-1997). К.: ІАЕ УААН, 1997. С. 73-85 (особистий внесок - проаналізовано стан залучення інвестицій в АПК за допомогою податкових заходів - 0,32 друк. арк.).

43. Прокопенко Н. С. Інвестиційне та ресурсне забезпечення регіональних продовольчих контрактів / М. І. Кісіль, Н. С. Прокопенко / Аграрна наука - селу: наук. зб. Кам'янець-Подільський, 1999. Вип. 7. С.137-139 (особистий внесок -здійснено оцінку інвестиційного та ресурсного забезпечення регіональних продовольчих контрактів - 0,15 друк. арк.).

44. Прокопенко Н. С. Короткострокова заборгованість і фінансовий стан підприємств окремих галузей агропромислового комплексу / Н. Прокопенко // Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник ; за ред. П. Т. Саблука та ін. К.: ІАЕ, 2000. Вип. 4. С.537-546 (особистий внесок - проаналізовано короткострокову заборгованість підприємств окремих галузей агропромислового комплексу - 0,17 друк. арк.)

45. Прокопенко Н. С. Проблеми фінансової стабілізації та їх шляхи вирішення через залучення інвестицій / Н. С. Прокопенко // Податкова система в Україні: проблеми та перспективи: матеріали круглого столу. Ірпінь: Академія ДПС України, 2000. С. 71-72 (0,15 друк. арк.).

46. Прокопенко Н. С. Концептуальні засади ефективності оподаткування / Н. С. Прокопенко // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: зб. наук. праць / за ред. І. Г. Ткачук. Івано-Франківськ: Сімик, 2006. Вип. ІІ (продов.). С. 12-16 (0,47 друк. арк.).

47. Прокопенко Н. С. Принципы модернизации налогового планирования и прогнозирования / Н. Прокопенко // Экономическое возрождение Росси. 2006. № 1(7). С. 49 - 52 (0,30 друк. арк.).

48. Прокопенко Н. С. Методичні аспекти формування податкової системи України / Прокопенко Н. С. К.: ННЦ ІАЕ, 2009. 90 с. (7,9 друк. арк.).

Матеріали наукових конференцій:

49. Прокопенко Н. С. Ускорение социально-экономического развития сельскохозяйственных предприятий / Н. С. Прокопенко // Актуальные вопросы обеспечения АПК: ХХ конф. молодых ученых УААН, 5-6 июля 1993 г.: тезисы докл. Херсон, 1993. С. 132-133 (0,05 друк. арк.).

50. Прокопенко Н. С. Податкове регулювання лізингових операцій у підприємницькій діяльності / Н. С. Прокопенко // Фінансове та інституційне забезпечення підприємництва в Україні: Всеукр. наук.- практ. конф., 24-25 берез. 2005 р.: тези доп. К., 2005. С. 175-178 (0,14 друк. арк..).

51. Прокопенко Н. С. Основні положення методики дослідження впливу факторів на показники ефективності оподаткування підприємств аграрного сектора / Н. С. Прокопенко // Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання: міжнар. наук.-практ. конф.,: 3-5 черв. 2005 р.: тези доп. відп. ред. Р. А. Слав'юк. Луцьк, 2005. С. 264-266 (0,14 друк. арк.).

52. Прокопенко Н. С. Концептуальні засади ефективності оподаткування /

Н. С. Прокопенко // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: наук. зб. / за ред. І. Г. Ткачук. Івано-Франківськ: Сімик, 2006. Вип. ІІ (продовження). С. 12-16 (0,17 друк. арк.).

53. Прокопенко Н. Принципи проведення податкового реформування / Н. Прокопенко // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 31 трав. 2006 р.: тези доп. / [у 2 т.] ; за ред. О. Ю. Оболенського, В. М. Князєва. К., 2006. Т. 2. С. 266-267 (0,21 друк. арк.).

54. Прокопенко Н. С. Податкові методи регулювання економіки підприємств АПК / Н. С. Прокопенко // Стратегічний розвиток України: реалії та перспективи: Восьма наук.-теорет. конф.: 24-25 трав. 2006 р.: тези доп. К., 2006. Ч. 1. С.58 - 60 (0,15 друк. арк.).

55. Прокопенко Н. С. Функціональні особливості оподаткування ресурсного і виробничого потенціалів АПК: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. [“Наукова думка інформаційного віку - '2007”], ( Дніпропетровськ, 2007 р.) / Н. С. Прокопенко. Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2007. Т. 4. С. 39-41 (0,18 друк. арк.).

56. Прокопенко Н. С. Філософсько-ідеологічні основи податкового регулювання економіки / Н. С. Прокопенко // Соціально-економічні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть : V Міжнар. наук.-теорет. конф., 17 квітня 2007 р.: тези доп.; відп. ред. З. В. Гуцайлюк. Тернопіль, 2007. С.293-295 (0,20 друк. арк.).

57. Прокопенко Н. С. Податкове регулювання економічної активності підприємств агропромислового комплексу: матеріали ІХ наук.-теорет. конф. [“Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку України в сучасних умовах”], (Київ, 19-20 квітня 2007 р.) / Н. С. Прокопенко. К.: Українська академія бізнесу та підприємництва, 2007. С. 30-31 (0,15 друк. арк.).

58. Прокопенко Н. С. Основи оподаткування доходу / Н. С. Прокопенко // Сучасні проблеми економічного та соціального розвитку України: Х наук.-практ. конф., 16-17 квітня 2008 р.: тези доп. / Українська академія бізнесу та підприємництва. К., 2008. С. 94-95 (0,14 друк. арк.).

59. Прокопенко Н. С. Податкова координація в Європейському Союзі: сучасні завдання і способи їхньої реалізації / Н. С. Прокопенко // На шляху до євроатлантичної інтеграції України: ХІІІ міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 лют. 2008 р.: тези доп. / Київський міжнародний університет. К., 2008. С. 132-134 (0,21 друк. арк.).

60. Прокопенко Н. С. Теоретичні засади та розвиток прямого оподаткування в Україні / Н. С. Прокопенко // Проблеми державного будівництва в Україні: ІV міжнар. наук.-практ. конф., 21-22 лют. 2009 р.: тези доп. / Київський міжнародний університет. К., 2009. Т. 1. С. 155-161 (0,24 друк. арк.).

61. Прокопенко Н. С. Еволюція теорій антикризового управління оподаткуванням / Н. С. Прокопенко // Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік: матеріали наук.-практ. конф. Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2009. Ч. ІІ. С. 240-244 (0,28 друк. арк.).

62. Прокопенко Н. С. Перспективні напрями реформи системи оподаткування: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [“Проблеми національної економіки в глобалізованому світі”]‚ (Київ, 3 квіт. 2009 р.) / Н. С. Прокопенко. К.: Київський міжнародний університет, 2009. С. 38-40 (0,27 друк. арк.).

63. Прокопенко Н. С. Концепція регуляції економіки аграрного сектору податковими механізмами: матеріали ХV міжнар. наук.-практ. конф. [“Україна в європейських інтеграціях”], (20-21 лют. 2010 р.) / Н. С. Прокопенко. К.: Київський міжнародний університет, 2010. С. 85-87 (0, 20 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Прокопенко Н. С. Податкові механізми регулювання економіки аграрного сектору України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» НААН України, Київ, 2010.

У дисертаційній роботі представлено теоретико-методологічні засади регулювання економіки аграрного сектору податковими механізмами. Відстежено процес еволюції наукової думки в трактуванні впливу податкових механізмів на економічний розвиток; визначено сутність податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору та методичні підходи до побудови та систематизації принципів їх використання. Розглянуто вплив податкових механізмів на розвиток економіки аграрного сектору. Показано зв'язок економічних інтересів як об'єктивної основи регулювання економіки аграрного сектору податковими механізмами, регулюючий зміст податкових умов розвитку аграрного виробництва та досліджено методичні аспекти визначення ефективності застосування податкових механізмів. Проаналізовано становлення системи податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору, проведено оцінку їхньої ефективності. Обґрунтовано передумови та наслідки зміни податкових механізмів регулювання економіки аграрного сектору, застосування пільгового оподаткування підприємств аграрного сектору та використання податкових механізмів регулювання економіки в регіональному аспекті. Розроблено напрями формування податкових механізмів регулювання з метою активізації економічного розвитку аграрного сектору України.

Ключові слова: податкові механізми, регулювання економіки аграрного сектору, податки, податкові збори, податкові умови розвитку аграрного виробництва, ефективність податкових механізмів, податкове стимулювання інвестиційної мотивації, активізації економічного розвитку через податкові механізми.

АННОТАЦИЯ

Прокопенко Н. С. Налоговые механизмы регулирования экономики аграрного сектора Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Национальный научный центр «Институт аграрной экономики» НААН Украины, Киев, 2010.

В диссертационной работе исследуются теоретико-методологические основы и практика регулирования экономики аграрного сектора Украины налоговыми механизмами.

Рассмотрен процесс эволюции научных и практических идей регулирования экономики налоговыми механизмами, на основании чего построена модель их эволюции, состоящая из десяти составляющих. Основополагающие достижения научной мысли в вопросах регулирования экономики налоговыми механизмами нашли дальнейшее подтверждение в диссертационном исследовании. Обоснована необходимость применения некоторых из них в системе регулирования экономики аграрного сектора Украины налоговыми механизмами.

Обосновано определение налоговых механизмов как комплекс мероприятий регулирования конкретных экономических процессов, которые обеспечивают целевое использование налоговых инструментов, охватывают доминанты, объект, методы регулирования, планирования налоговых отношений, критерии предоставления налоговой поддержки, мониторинг результатов мероприятий в их гармонической, диалектической связи и конструктивной гибкости в процессе налогового регулирования аграрного сектора. Аргументировано, что четкое и однозначное понятие их содержания позволяет изучить совместные проблемы и определить отдельный вид регуляторов, которые должны стать ключевыми детерминантами решения проблемы архитектуры динамического развития экономики аграрного сектора. В результате исследования налогового регулирования определены его специфические особенности: генерация действий последних зависит от использования налоговых инструментов, которые классифицируются согласно атрибутов: 1) налогово-экономические (уменьшение общей численности налогов, снижение налогового бремени, дифференциация налоговой ставки на прибыль в зависимости от рентабельности и отраслей; увеличение инвестиционной активности посредством снижения налогового пресса, освобождения от налога на прибыль предприятий, деятельность которых направлена на развитие инновационного производства; увеличение доходов населения в результате выведения из-под обложения прожиточного минимума, сглаживание поляризации доходов населения); 2) организационно-инстуциональный (деятельность налоговых органов, увеличение количества эффективных институтов, которые способствуют внедрению налоговых инструментов в практику), которые обеспечивают форму организации налогового регулирования.