Політика рефінансування національної системи житлового іпотечного кредитування

Размещено на http://www.allbest.ru/

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ (м. Київ)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

ПОЛІТИКА РЕФІНАНСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ

СИСТЕМИ ЖИТЛОВОГО ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ

КОВАЛИШИН Ірина Вікторівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Університеті банківської справи Національного банку України (м. Київ).

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Вовчак Ольга Дмитрівна,

Університет банківської справи Національного банку України (м. Київ), завідувач кафедри банківської справи.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Кузнєцова Людмила Вікторівна,

Одеський державний економічний університет, завідувач кафедри банківської справи;

кандидат економічних наук, доцент

Рисін Віталій Васильович,

Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України, декан фінансово-економічного факультету.

Захист відбудеться 25 жовтня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.883.01 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Університеті банківської справи Національного банку України (м. Київ) за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 1, к. 207.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ) за адресою: 04119, м. Київ, вул. Білоруська, 17.

Автореферат розісланий 24 вересня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор О.О. Лапко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Важливими чинниками стабільного розвитку та функціонування системи іпотечного кредитування є структура та вартість кредитних ресурсів. Інтеграційні процеси, що відбуваються останнім часом на світових фінансових ринках, дають можливість учасникам іпотечних відносин залучати довгострокові фінансові ресурси на міжнародних ринках капіталу шляхом рефінансування іпотечних активів. Іпотечні кредити використовується у вигляді покриття високоліквідних фінансових інструментів, що забезпечує мобілізацію кредитних ресурсів за більш конкурентною ціною, ніж на внутрішньому ринку роздрібних депозитів. Тому ефективно організована система іпотечного кредитування повинна передбачати низку визначених на законодавчому рівні механізмів та інструментів рефінансування іпотечних кредитів, які враховують зарубіжний досвід та адаптовані до умов локального фінансового ринку. З огляду на тенденції та перспективи розвитку іпотечного кредитування в Україні дослідження механізмів рефінансування на вторинному іпотечному ринку є актуальним.

Теоретичні засади функціонування іпотечного ринку активно досліджуються науковими колами та знайшли висвітлення в науковій економічній літературі. Так, фундаментальні основи інституту іпотеки та іпотечного кредитування ґрунтовно розкриті у працях О. Барановського, О. Вовчак, О. Євтуха, О. Кірєєва., А. Копейкіна, С. Кручка, А. Кузнєцової, Л. Кузнєцової, В. Лагутіна, О. Любуня, В. Міщенка, І. Разумової, Н. Рогожиної. Р. Слав'юка, Т. Смовженко, Н. Шелудько, Г. Шемшученко. Аналіз тенденцій розвитку вітчизняного та зарубіжних іпотечних ринків в умовах фінансової глобалізації та інтеграційних процесів представлений в роботах С. Батлера, Д. Даймонда, С. Волкова, А. Лукова, О. Пилипця, О. Штьокера та інших. Питання практичного застосування механізмів рефінансування іпотеки, обґрунтування засад функціонування вторинного іпотечного ринку та ризиків іпотечного рефінансування мають прикладний характер і відображені, головним чином, у дослідженнях іноземних фахівців з іпотеки, зокрема, П. Бера, Р. Гросманна, Е. Девідсона, Ю. Дворак, Дж. Роу, Е. Сандерса, Р. Струк, Х. Суареса, Б. Тернера, а також вітчизняних науковців - Н. Погорєльцевої, В. Рисіна, Г. Суворова та інших.

Незважаючи на підвищення актуальності питання залучення фінансових ресурсів на іпотечний ринок шляхом використання інструментів рефінансування, в теорії і вітчизняній практиці переважає фрагментарний аналіз та вибірковий підхід до висвітлення окремих аспектів такої діяльності. У науковій літературі недостатньо досліджено сутність рефінансування як визначальної функції іпотечного ринку, відсутній комплексний підхід щодо розбудови національного вторинного іпотечного ринку та забезпечення його окремих складових.

Зростання теоретичного та практичного значення вирішення проблем розвитку національної системи іпотечного кредитування та пошуку оптимальних джерел фінансування іпотечних кредитів, а також недостатність їх висвітлення у наукових публікаціях зумовили вибір теми дослідження, його мету, завдання та зміст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної теми кафедри банківської справи Львівської комерційної академії «Ефективність функціонування банківської системи в перехідних економіках» (номер державної реєстрації 0103U006650), зокрема, автором розроблені рекомендації щодо підвищення ефективності рефінансування іпотечних кредитів та забезпечення функціонування вторинного іпотечного ринку в Україні; науково-дослідної теми кафедри банківської справи Університету банківської справи Національного банку України «Реструктуризація вітчизняних комерційних банків» (номер державної реєстрації 0110U000031), в рамках якої дисертантом запропоновано застосувати механізми рефінансування іпотечних портфелів в діяльності комерційного банку як один з напрямків реструктуризації проблемних іпотечних активів.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в поглибленні теоретичних засад функціонування ринку іпотечного кредитування та розробці науково-методичних та практичних рекомендацій щодо формування політики рефінансування іпотечних кредитів, що забезпечить розвиток та ефективне функціонування вторинного іпотечного ринку в Україні.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- з'ясувати теоретико-методологічні засади сутності іпотечного ринку та систематизувати і поглибити наукові підходи до вивчення механізмів рефінансування іпотеки;

- дослідити стан та тенденції становлення українського іпотечного ринку та виокремити основні проблеми, що стримують розвиток кредитування під заставу нерухомості;

- проаналізувати кількісні та якісні чинники, що впливають на вибір моделей та інструментів рефінансування іпотечних портфелів;

- оцінити масштаби і досвід рефінансування іпотечних кредитів на вітчизняному іпотечному ринку;

- узагальнити підходи щодо організації випуску іпотечних цінних паперів для цілей рефінансування іпотечних активів;

- обґрунтувати концептуальні засади комплексної політики рефінансування національної системи житлового іпотечного кредитування та її основні складові;

- розробити моделі рефінансування іпотечних кредитів, які враховують зарубіжний досвід у сфері іпотечного кредитування та оптимально адаптовані до поточних умов функціонування іпотечного ринку в Україні;

- узагальнити та систематизувати наукові підходи щодо визначення сутності та класифікації ризиків, які виникають у процесі рефінансування іпотечних кредитів, та окреслити шляхи їх мінімізації.

Об'єктом дослідження є процеси формування та функціонування вторинного іпотечного ринку в системі житлового іпотечного кредитування.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти впровадження моделей та інструментів рефінансування іпотечних кредитів на вторинному іпотечному ринку у контексті їх адаптації до сучасних умов функціонування сфери іпотечного кредиту в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають фундаментальні положення економічної теорії, теорії фінансів, банківської справи, а також теоретичний доробок вітчизняних і закордонних вчених-економістів, присвячений висвітленню проблем рефінансування іпотеки та впливу цих процесів на розвиток іпотечного ринку. Для вирішення визначених у дисертації завдань використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження і аналізу економічних процесів: наукова абстракція, індукція, дедукція, аналіз і синтез - для розкриття теоретичних положень іпотечного кредитування; історико-логічний метод, аналітичний метод, графічний метод - при дослідженні особливостей функціонування вітчизняної та зарубіжних систем іпотечного кредитування; системно-структурний метод, методи моделювання та прогнозування - у процесі надання практичних рекомендацій щодо формування політики рефінансування національної системи іпотечного кредитування та розробки моделей та схем рефінансування іпотечних кредитів.

Інформаційно-фактологічною базою дослідження є законодавчі та нормативні документи з питань регулювання іпотечних відносин; офіційні статистичні дані, матеріали Національного банку України, Української національної іпотечної асоціації; звітно-аналітична інформація міжнародних організацій, зокрема, Європейської іпотечної федерації, Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку, корпорації «PRAGMA» рейтингових агентств «FitchRatings», «Mood'ys», аналітичні матеріали та проспекти емісій ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Хрещатик», ПАТ КБ «Приватбанк», Державної іпотечної установи; монографічні дослідження та наукові публікації з питань іпотечного кредитування та іпотечних цінних паперів, матеріали періодичних видань, ресурси Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у поглибленні теоретико-методологічних засад рефінансування іпотечних кредитів та розробці на цій основі практичних рекомендацій щодо формування комплексної політики рефінансування національної системи житлового іпотечного кредитування. Найбільш вагомими науковими результатами, які становлять особистий внесок автора і характеризують новизну дослідження, є такі:

вперше:

- обґрунтовано «подвійний ціновий ефект рефінансування», який досягнуто шляхом інтегрування у класичну модель випуску іпотечних облігацій схеми погашення іпотечного кредиту через компанію зі страхування життя. Подвійний ціновий ефект рефінансування полягає у зниженні вартості іпотечних кредитів не лише за рахунок їх рефінансування шляхом випуску та розміщення іпотечних цінних паперів, а й через одержання позичальником опосередковано через інституційного інвестора інвестиційного доходу на такі цінні папери;

удосконалено:

- механізм рефінансування малих та середніх банків-іпотечних кредиторів на основі використання інтегрованої платформи рефінансування шляхом включення у схему класичної сек'юритизації спеціалізованих іпотечних установ двох типів - SPV- накопичувач (акумулює стандартні іпотечні кредити на балансі у міру їх виникнення для цілей проведення подальшої сек'юритизації) та SPV- емітент (набуває права вимог за пулом стандартизованих іпотечних кредитів у SPV- накопичувача та здійснює під його забезпечення випуск цінних паперів);

- організаційні та методичні засади випуску звичайних іпотечних облігацій банком-іпотечним кредитором за рахунок обов'язкової участі інституційного інвестора (страхової компанії), який не лише інвестує в іпотечні облігації емітента, а й накопичує страхові внески позичальника, за рахунок яких відбувається опосередковане погашення активів іпотечного покриття. Участь інституційного інвестора у моделі рефінансування іпотечних кредитів забезпечує гарантоване розміщення іпотечних цінних паперів емітента;

набули подальшого розвитку:

- визначення рефінансування іпотечних кредитів як процесу, що передбачає не лише вивільнення ліквідних коштів з портфеля іпотечних активів шляхом його продажу, застави чи використання у формі забезпечення цінних паперів, а й забезпечує диверсифікацію та реструктуризацію активів, управління ризиками та капіталом, а також впливає на формування вартості іпотечних кредитів;

- уточнення визначення поняття іпотечного ринку як системи організованих економічних відносин, які виникають як в процесі генерації іпотечного позикового капіталу, так і під час його трансформації у фінансові зобов'язання, забезпечені нерухомим майном;

- періодизація розвитку іпотечного ринку в Україні, зокрема, виділено докризовий період становлення національного іпотечного ринку (2001 рік - I півріччя 2008 року); кризовий період (II півріччя 2008 року - 2009 рік); посткризовий період (з початку 2010 року), яка, на відміну від існуючих підходів, враховує вплив фінансово-економічної кризи, дає можливість визначити кількісні та якісні характеристики іпотечних кредитів на сучасному етапі розвитку іпотечного ринку та врахувати їх при формуванні рекомендацій щодо використання механізмів іпотечного рефінансування в Україні;

- обґрунтування комплексного підходу щодо реалізації політики рефінансування національної системи житлового іпотечного кредитування за такими напрямками: законодавче забезпечення прав та інтересів інвесторів в іпотечні цінні папери; розвиток класу інституційних інвесторів в іпотечні цінні папери шляхом їх безпосередньої участі в процесі погашення іпотечних кредитів; розробка ефективних схем рефінансування іпотечних портфелів малих та середніх банків, а також рефінансування іпотечних кредитів як інструмент реструктуризації проблемних іпотечних активів; розподіл та управління ризиками, які виникають не лише в процесі іпотечного кредитування, а й у процесі рефінансування іпотечних портфелів; впровадження державних програм рефінансування іпотечних кредитів, що надані в рамках державного пільгового житлового кредитування; навчання та підготовка фахівців з іпотечного кредитування у вищих навчальних закладах;

- наукові підходи до розкриття сутності та систематизації ризиків, що супроводжують процес рефінансування іпотечних кредитів, та запропоновано здійснювати їх класифікацію на розрахункові, інституційні, операційні, правові та ринкові ризики.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні теоретичних і практичних висновків дисертаційної роботи в діяльності органів державної влади й управління, банківських установ, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів і в навчальному процесі вищих навчальних закладів.

Обґрунтовані теоретичні висновки та розроблені практичні рекомендації, які містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані при розробці державних програмних документів щодо стратегії розвитку іпотечного ринку України.

Науково-методичні положення дисертаційного дослідження щодо вдосконалення системи ризик-менеджменту банку в частині управління ризиками, що виникають в процесі рефінансування шляхом купівлі-продажу портфеля іпотечних кредитів, впроваджені у практичну діяльність ПАТ «Платинум Банк» (довідка № 40-01-01/56 від 21.01.2010).

Пропозиції та рекомендації щодо впровадження моделі рефінансування іпотечних кредитів на основі емісії іпотечних облігацій з їх гарантованим розміщенням серед інституційних інвесторів використані консалтинговою компанією ТзОВ «Ваш поліс» в процесі розробки програми пільгового житлового кредитування «Молодіжний поліс» (довідка №301-10 від 02.03.2010).

Пропозиції щодо формування політики рефінансування національної системи житлового іпотечного кредитування відображено в діяльності АЮО «Українська національна іпотечна асоціація» при виконанні завдань щодо інституційного розвитку іпотечного ринку, формуванні законодавчих ініціатив та проведенні аналітичних досліджень в галузі іпотечного кредитування (довідка № 54/1-08/479 від 25.03.2010) .

Результати наукового дослідження використані у навчальному процесі в Інституті магістерської та післядипломної освіти Університету банківської справи Національного банку України при розробці навчальної програми та викладанні дисципліни «Іпотечне кредитування» (довідка № 12-029/446 від 10.03.2010).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею. Всі наукові положення, розробки, результати, висновки і рекомендації, викладені у дисертаційному дослідженні, одержані автором самостійно. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ідеї, які є індивідуальним внеском автора.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися й отримали позитивну оцінку на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: II Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих вчених «Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи» (Львів, 2006); III Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих вчених «Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи» (Львів, 2007); IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах глобалізації» (Сімферополь, 2008); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих вчених «Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи» (Львів, 2008); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (Черкаси, 2009); III Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія розвитку країни глобальному середовищі» (Сімферополь - Ялта, 2009).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в 10 наукових працях загальним обсягом 3,05 друк. арк., з яких особисто автору належать 2,67 друк. арк., у тому числі 6 статей у фахових наукових спеціалізованих виданнях (з них 3 у співавторстві) і 4 публікації у збірниках матеріалів конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Повний обсяг дисертації - 225 сторінок, у тому числі на 64 сторінках розміщено 11 таблиць, 34 рисунки, 5 додатків і список літератури з 210 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичну цінність отриманих результатів, наведено інформацію про їх апробацію.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади іпотечного кредитування та рефінансування іпотечних кредитів» розглянуто зміст іпотеки як економічної категорії, визначено сутність банківської (кредитної) іпотеки та іпотечного кредиту, обґрунтовано теоретичні засади функціонування іпотечного ринку та виділено основні моделі та інструменти рефінансування іпотечних кредитів.

Дослідження поняття іпотеки в сучасній літературі та законодавстві різних країн дозволило виділити два основних підходи до її розуміння - правового та економічного. Так, з юридичної точки зору головним акцентом у тлумаченні суті іпотеки є забезпечення права кредитора і задоволення його вимог за рахунок предмета іпотеки. Оскільки іпотека як речове право на нерухомість не виникає сама по собі, а має похідний акцесорний характер від забезпеченого нею зобов'язання, автором запропоновано визначати поняття іпотеки як правові відносини, що виникають з приводу забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном.

Обґрунтовано, що з економічної точки зору, іпотека безпосередньо пов'язана з виконанням фінансового зобов'язання. У зв'язку з цим найбільш поширеним визначенням іпотеки є застава нерухомого майна з метою забезпечення боргового зобов'язання, яке конкретизується як кредитне. Запропоновано визначення банківської (кредитної) іпотеки як правових відносин, що виникають між кредитором та позичальником з приводу забезпечення виконання кредитного зобов'язання нерухомим майном. Оскільки банківська іпотека виникає на підставі іпотечного договору, вона є умовною.

За результатами дослідження сутності іпотечного кредиту автором встановлено, що іпотечний кредит - це та ж банківська (кредитна) іпотека, яку потрібно розглядати більшою мірою з боку грошових відносин, а не з боку нерухомого майна. Синтез підсистем іпотеки та кредиту дозволив сформулювати категорію «іпотечний кредит» як економіко-правові відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу руху позикових коштів, що супроводжуються встановленням умовної іпотеки на користь кредитора.

У роботі на основі аналізу різних точок зору науковців щодо тлумачення сутності іпотечного ринку виділено домінування ресурсного підходу, за яким ринок іпотеки розглядається як сфера залучення фінансових ресурсів для видачі іпотечних кредитів. Натомість, автором доведено, що іпотечний ринок не обмежується відносинами щодо акумулювання коштів для надання кредитів під заставу нерухомості, а охоплює й безпосередньо відносини, на основі яких виникають фінансові зобов'язання, забезпечені нерухомим майном. З одного боку, іпотечний ринок передбачає створення іпотечного позикового капіталу у вигляді іпотечних кредитів, а з іншого - трансформує позиковий капітал у фінансові зобов'язання, забезпечені нерухомим майном, причому даний процес є двостороннім. Враховуючи вище наведене, запропоновано власну формалізацію поняття іпотечного ринку як системи організованих економічних відносин, які виникають в процесі генерації іпотечного позикового капіталу та його трансформації у фінансові зобов'язання, забезпечені нерухомим майном.

Базовою функцією іпотечного ринку визначена мобілізація фінансових ресурсів, оскільки структура та вартість залучених коштів безпосередньо впливають на можливість банків трансформувати їх у позиковий іпотечний капітал. Зважаючи на те, що мобілізація фінансових ресурсів на первинному іпотечному ринку відбувається шляхом залучення коштів приватних інвесторів у вигляді довгострокових депозитів або передачі/продажу пулу заставних іншому кредитору, на вторинному - за рахунок акумуляції ресурсів інституційних інвесторів шляхом розміщення іпотечних цінних паперів, автором запропоновано розмежовувати процеси фінансування та рефінансування іпотечних кредитів в межах виконання іпотечним ринком даної функції. На думку автора, залучення депозитних коштів чи міжбанківських кредитів для видачі іпотечних кредитів характеризує процес фінансування іпотеки, а використання дійсного іпотечного портфеля для мобілізації фінансових ресурсів відображає суть процесу рефінансування.

На основі дослідження переваг застосування механізмів та інструментів рефінансування встановлено, що результатом процесу рефінансування іпотечних кредитів є не лише мобілізація фінансових ресурсів, а й елементи управління ризиками, капіталом та механізм ціноутворення за іпотечними кредитами. З огляду на отримані висновки запропоновано розглядати рефінансування іпотечних кредитів як процес вивільнення ліквідних коштів з портфеля іпотечних активів шляхом його продажу, застави чи використання у формі забезпечення цінних паперів для цілей диверсифікації активів, управління ризиками та капіталом, та формування вартості іпотечних кредитів.

У другому розділі «Характеристика систем житлового іпотечного кредитування в Україні та за кордоном» здійснено аналіз стану і тенденцій розвитку житлового іпотечного кредитування в Україні, розглянуто і узагальнено вітчизняний досвід рефінансування іпотечних кредитів, досліджено світову практику організації системи рефінансування іпотеки.

За результатами аналізу стану і тенденцій іпотечного кредитування в Україні за останні дев'ять років встановлено особливості іпотечного кредитування та специфіку функціонування первинного іпотечного ринку, що визначатиме механізми рефінансування іпотеки у перспективі.

Аналіз обсягів іпотечного кредитування в Україні у 2001-2009 рр. засвідчив значне гальмування з 2009 р. темпів видачі іпотечних кредитів (рис. 1).

Рис. 1. Обсяги заборгованості за іпотечними кредитами в Україні станом на 01.01.2002 - 2010 рр.

Так, якщо за 2008 р. іпотечний портфель банків зріс на 90,4%, то у 2009 році він скоротився на 3,8% або на 4 259 млн. грн. Станом на 1 січня 2010 року загальний іпотечний портфель банків становив 104,7 млрд. грн. Загалом, за 2009 рік було повністю погашено 14 016 іпотечних кредитів, водночас спостерігається тенденція подальшого скорочення іпотечних активів на балансах банків.

З'ясовано, що суттєве згортання іпотечного кредитування в Україні було спричинено загостренням світової фінансової кризи, яка супроводжувалась подорожчанням вартості фінансових ресурсів та зростанням ризиків іпотечного кредитування.

Проведений у дисертації комплексний аналіз первинного ринку житлового іпотечного кредитування в Україні в історичній ретроспективі дав можливість виокремити три етапи його розвитку:

1) докризовий період (2001 рік - I півріччя 2008 року) - період високих темпів зростання обсягів іпотечного кредитування, розширення продуктового ряду та зниження вартості іпотечних кредитів;

2) кризовий період (II півріччя 2008 року - 2009 рік) - період скорочення обсягів іпотечного кредитування, зростання рівня процентних ставок, збільшення частки проблемних іпотечних активів та активізація процесів реструктуризації проблемної заборгованості;

3) посткризовий період (з початку 2010 року) - період відновлення іпотечного кредитування та продовження процесів виведення проблемних активів з балансів банків.

На основі систематизації та узагальнення результатів дослідження визначено основні параметри, що характеризують специфіку іпотечного кредитування в посткризовий період. Встановлено, що важливими кількісними характеристиками іпотечного ринку України є такі: рівень валютизації (частка кредитів, що видані в іноземній валюті, станом на 01.01.2010 становить 78,3%), рівень процентних ставок за житловими іпотечними кредитами (26% у гривні станом на 01.01.2010), рівень ринкової концентрації (ТОП-10 іпотечних кредиторів охоплюють 78,3% від обсягів виданих іпотечних кредитів станом на 01.01.2010), довгостроковий характер іпотечних кредитів (середній строк кредитування - 20 років). Серед якісних параметрів іпотечного кредитування найбільш суттєвими є частка проблемної заборгованості, рівень реструктуризації іпотечного портфеля та рівень LTV за новими іпотечними кредитами, які станом на 01.01.2010 становили відповідно 5,1%, 18,7% і 50-70%, а також фактичний строк користування іпотечним кредитом (6-8 років) та необхідність страхування життя позичальника.

У роботі встановлено, що досвід рефінансування іпотечного кредитування на вторинному ринку в Україні є незначним. Відповідні механізми та інструменти рефінансування іпотеки запроваджено лише у 2005 році Законом України «Про іпотечні облігації». У 2007 році здійснені перші угоди щодо випуску звичайних іпотечних облігацій: ПАТ АБ «Укргазбанк» на суму 50 млн. грн., ПАТ «Хрещатик» на суму 70 млн. грн., Державної іпотечної установи на суму 200 млн. грн., а також проведено єдину угоду щодо сек'юритизації іпотечного портфеля ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 180 млн. дол. За результатами проведеного аналізу визначено такі обмежуючі чинники щодо впровадження таких механізмів рефінансування в Україні:

- низька ліквідність іпотечних облігацій українських емітентів на внутрішньому та зовнішніх фінансових ринках;

- недосконале правове забезпечення інтересів інвесторів, пов'язаних з інвестуванням в іпотечні облігації;

- нерозвиненість класу інституційних інвесторів, які, як свідчить світова практика, формують попит на іпотечні облігації;

- висока вартість розміщення іпотечних облігацій, що знижує їх привабливість для емітента порівняно з іншими джерелами фінансування іпотечного кредитування;

- неможливість використання іпотечних облігацій більшістю малими та середніми банками з огляду на високі витрати на організацію та розміщення випусків цінних паперів;

- відсутність правової бази для сек'юритизації банківських активів;

- низький рівень стандартизації сформованих іпотечних портфелів;

- ризики рефінансування іпотечних кредитів;

- низькі корпоративні рейтинги банків або їх відсутність, що негативно впливає на рівень надійності цінних паперів та вартість залучених фінансових ресурсів шляхом сек'юритизації іпотеки.

У роботі досліджено зарубіжні системи іпотечного кредитування, зокрема, країн Європейського Союзу та Америки, що характеризуються широким спектром продуктів, моделей іпотечного кредитування та видів інституцій, які функціонують в системі іпотечних відносин. На основі узагальнення зарубіжного досвіду рефінансування іпотеки зроблено висновки про застосування на практиці трьох фінансових схем випуску іпотечних цінних паперів, а саме - забезпечених іпотечних облігацій, структурованих іпотечних облігацій та сек'юритизації іпотечних активів. Визнано, що фундаментальною ознакою кожної схеми є організаційна структура та юридичний статус емітента облігацій. На підставі аналізу зарубіжного досвіду країн з розвиненим іпотечним ринком з'ясовано, що схема рефінансування шляхом випуску структурованих іпотечних облігацій на основі єдиного пулу іпотечних кредитів є ефективним способом рефінансування іпотечних активів для малих та середніх банків. Враховуючи особливості функціонування іпотечного ринку в Україні в умовах посткризового періоду, модель випуску іпотечних цінних паперів на основі об'єднаного пулу іпотек запропонована автором як ефективний механізм рефінансування малих та середніх банків-іпотечних кредиторів.

У третьому розділі «Формування політики рефінансування національної системи житлового іпотечного кредитування» визначено і обґрунтовано основні напрями політики рефінансування системи іпотечного кредитування в Україні, розроблено рекомендації щодо впровадження моделей рефінансування іпотеки, які адаптовані до сучасних умов функціонування іпотечного ринку, здійснено систематизацію ризиків, які виникають у процесі рефінансування іпотечних активів, та окреслено способи їх мінімізації.

Автором доведено, що впровадження системи рефінансування в рамках діючого в Україні вторинного іпотечного ринку потребує комплексного підходу у формі реалізації політики рефінансування національної системи житлового іпотечного кредитування. Під політикою рефінансування національної системи іпотечного кредитування запропоновано вважати комплекс заходів щодо підтримки та розвитку діяльності з рефінансування іпотечних кредитів, що включає гармонізацію правової, інституційної, фінансової сфер функціонування учасників іпотечного ринку з метою формування ефективної системи розширеного іпотечного кредитування із залученням довгострокових ресурсів ринків капіталу.

Враховуючи специфіку розвитку вторинного іпотечного ринку в Україні, напрямками формування комплексної політики рефінансування національної системи іпотечного кредитування мають бути:

- розробка нового та вдосконалення чинного законодавства;

- розвиток класу інституційних інвесторів в іпотечні цінні папери;

- розробка ефективних схем рефінансування іпотечних портфелів;

- управління ризиками, які виникають в процесі іпотечного кредитування та рефінансування іпотечних портфелів;

- реалізація державних програм рефінансування іпотечних кредитів;

- організація навчання та підготовка фахівців у сфері іпотечного кредитування.

У дисертації запропонована інтегрована модель рефінансування малих та середніх банків-іпотечних кредиторів на основі механізму сек'юритизації (рис. 2) як найбільш ефективна схема рефінансування іпотечних портфелів малих та середніх банків.

Інтегрована модель рефінансування організована таким чином:

1) компанія - організатор рефінансування встановлює з банками-первинними іпотечними кредиторами партнерські відносини і укладає генеральні угоди про рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів;

2) первинні іпотечні кредитори (регіональні та місцеві банки) відповідно до стандартів компанії-організатора самостійно видають житлові іпотечні кредити;

3) створена компанією-організатором спеціалізована іпотечна установа (SPV- накопичувач) на регулярній основі набуває права вимоги за стандартними іпотечними кредитами первинних кредиторів у незначних обсягах еквівалентом від 1 до 5 млн. дол. на місяць. Основне завдання SPV-накопичувача - акумулювати на балансі пул іпотечних заставних, який доцільно сек'юритизувати;

4) SPV- накопичувач продає пул стандартних кредитів розміром не менше як 100 млн. дол. спеціально створеній іпотечній установі (SPV- емітент), яка здійснює емісію структурованих іпотечних облігацій;

5) емісійні надходження, отримані від розміщення облігацій, спрямовуються на рахунок SPV-накопичувача, який використовує ці кошти для подальшого рефінансування первинних іпотечних кредиторів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Загальна схема функціонування інтегрованої моделі рефінансування іпотечних кредитів

Автором доведено, що організація рефінансування за запропонованою схемою допоможе вирішити низку актуальних проблем у сфері рефінансування іпотеки: підвищити рівень стандартизації процесу іпотечного кредитування, забезпечити диверсифікацію пулу іпотечного покриття облігацій за рівнем ринкової та географічної концентрації, знизити вартість фінансових ресурсів, а також досягти високого рівня ліквідності іпотечних цінних паперів, незалежного від рейтингу країни та рейтингу первинного іпотечного кредитора. рефінансування житловий іпотечний кредит

Запропонована вище модель рефінансування іпотечних кредиторів орієнтована значною мірою на залучення довгострокових фінансових ресурсів на зарубіжних ринках капіталу, тобто не враховує внутрішнього інвестиційного потенціалу країни.

Оскільки головною проблемою рефінансування іпотечних кредитів у національній валюті є низька ліквідність іпотечних цінних паперів, деномінованих у гривні, та нерозвиненість інституційних інвесторів (страхових компаній, недержавних пенсійних фондів), які є основними покупцями таких цінних паперів, запропоновано модель рефінансування іпотечних кредитів у національній валюті, яка передбачатиме гарантоване розміщення іпотечних облігацій серед українських фінансових інституцій (рис. 3).

Модель рефінансування на основі емісії іпотечних облігацій з гарантованим розміщенням організована таким чином:

1) позичальник укладає з кредитором кредитний договір про надання кредиту на купівлю житла та іпотечний договір про оформлення даного житла в якості застави за іпотечним кредитом. На основі кредитного договору позичальник щомісячно сплачує на користь кредитора проценти за кредитом;

2) позичальник укладає зі страховою компанією договір накопичувального страхування життя зі страховою сумою, що еквівалентна сумі кредиту на строк користування іпотечним кредитом та вносить на користь страхової компанії періодичні страхові внески;

3) страхова компанія здійснює страхові виплати у розмірі до 400% від розміру річного страхового внеску до 5-го, 10-го, 15-го та 20-го років дії договору страхування на користь кредитора для погашення основного боргу за іпотечним кредитом позичальника;

4) страхова компанія гарантує позичальнику нарахування інвестиційного доходу на страхові внески в розмірі 4%, а також додатковий інвестиційний дохід, який сплачується позичальнику до 5-го, 10-го, 15-го та 20-го року дії договору страхування або в кінці строку договору страхування життя;

5) кредитор акумулює на балансі пул стандартизованих іпотечних кредитів, під їх заставу емітує іпотечні облігації строком на 5 років, та продає їх інвестору, яким виступає страхова компанія, що розміщує в такі фінансові інструменти страхові резерви;

6) емісійні надходження від розміщення іпотечних облігацій кредитор-емітент спрямовує на подальшу видачу іпотечних кредитів;

7) кожні 5 років кредитор/емітент частково погашає іпотечні облігації за рахунок коштів, що надійшли для погашення іпотечних кредитів.

Дана модель рефінансування передбачає низку переваг для її учасників, а також сприяє вирішенню актуальних проблем розвитку вторинного іпотечного ринку в Україні, а саме: зниженню ризиків іпотечного кредитування за рахунок забезпечення полісом страхування життя та здоров'я позичальника у разі настання непередбачуваних обставин; розвитку класу інституційних інвесторів; зниженню вартості рефінансування для кредитора та підвищенню ліквідності іпотечних облігацій за рахунок їх гарантованого розміщення серед страхових компаній.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Загальна схема моделі рефінансування на основі емісії іпотечних облігацій з гарантованим розміщенням

Специфічною особливістю такої схеми рефінансування є не лише гарантоване розміщення іпотечних облігацій серед інституційних інвесторів, а й формування процентної ставки за іпотечним кредитом. Накопичувальне страхування життя є довгостроковим інвестиційним продуктом, тому на суму страхових внесків позичальника страхова компанія нараховує щорічно 4% гарантованого інвестиційного доходу та додатковий інвестиційний дохід. Таким чином, погашаючи іпотечний кредит за допомогою полісу страхування життя позичальник отримує додатковий дохід, що дає змогу мінімізувати його процентні витрати за іпотечним кредитом. Наприклад, якщо купонний дохід на облігації встановлений на рівні 9,5% у гривні, то розмір інвестиційного доходу позичальника, нарахований страховою компанією за відрахуванням її адміністративних витрат, становитиме приблизно 8%. Проведені дисертантом розрахунки (табл. 1) доводять, що отримання такої величини інвестиційного доходу дасть змогу зменшити процентні витрати позичальника на 2,3% річних (рис. 4).

Таблиця 1. Розрахунок інвестиційного доходу позичальника на страхові внески №

№ Розрахунки проведені, виходячи із суми кредиту 300 000 грн. і строку 20 років. Сукупний інвестиційний дохід розрахований за ставкою 8% річних.

Таким чином, якщо банківська процентна ставка за іпотечним кредитом становитиме 12,5%, то реальна процентна ставка, яку сплачуватиме за кредитом позичальник, буде на рівні 10,2%.

Враховуючи те, що іпотечні кредити в запропонованій моделі фінансуються не за рахунок депозитів під 16-18%, а через розміщення іпотечних облігацій серед страхових компаній під 9,5%, автором виявлено «подвійний ціновий ефект рефінансування» - зниження процентної ставки за іпотечним кредитом для позичальника за рахунок емісійної діяльності кредитора (низька вартість коштів рефінансування) та інвестиційної діяльності страхової компанії (інвестиційний дохід позичальника на страхові внески).



Рис. 4. Розрахунок інвестиційного доходу позичальника на страхові внески за договором страхування життя позичальника

Зважаючи на те, що наведена вище модель іпотечного рефінансування орієнтована на зниження вартості іпотечних кредитів, автором обґрунтовано доцільність її використання в процесі реструктуризації проблемних іпотечних активів банків.

Важливою складовою ефективного функціонування вторинного іпотечного ринку визначено систему управління ризиками, які виникають в процесі рефінансування іпотечних активів. Такі ризики супроводжують процес випуску та обслуговування фінансових зобов'язань, забезпечених іпотечними кредитами, і безпосередньо впливають на вартість фінансових ресурсів, які можуть бути залучені шляхом розміщення іпотечних облігацій чи сек'юритизації іпотеки. На основі аналізу наукових праць щодо дослідження ризиків рефінансування іпотечного кредитування встановлено відсутність єдиного підходу до класифікації та визначення категорій ризиків, що притаманні процесу рефінансування іпотечних активів.

Рис. 5. Класифікація ризиків рефінансування іпотечних активів

Автором систематизовано наукові доробки вітчизняних та зарубіжних вчених та запропоновано класифікацію ризиків рефінансування іпотечних активів із врахуванням природи виникнення ризику за такими групами: розрахункові, інституційні, операційні, правові та ринкові ризики (рис. 5). Фінансові ризики в роботі розглядаються як ризики іпотечного кредитування, що мають опосередкований вплив на процеси рефінансування іпотечних кредитів.

Таким чином, комплексний підхід до реалізації політики рефінансування національної системи іпотечного кредитування повинен враховувати особливості функціонування іпотечного ринку у посткризовий період, мати системний характер і забезпечувати ефективну взаємодію та реалізацію інтересів усіх суб'єктів іпотечних відносин, а також супроводжуватись процесами підвищення ефективності рефінансування іпотечних кредитів на основі стандартизації та управління ризиками.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо обґрунтування теоретико-методологічних засад функціонування вторинного іпотечного ринку та формування політики рефінансування національної системи житлового іпотечного кредитування. Проведене автором дослідження дало можливість зробити такі висновки:

1. Аналіз теоретичних засад іпотечного кредитування дав змогу уточнити визначення таких економічних понять, як «іпотека», «банківська (кредитна) іпотека», «іпотечний кредит», «іпотечний ринок». Під поняттям іпотека запропоновано розуміти правові відносини, що виникають з приводу забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном. Конкретизовано термін банківської (кредитної) іпотеки, що розглядається як правові відносини, які виникають між кредитором та позичальником з приводу забезпечення виконання кредитного зобов'язання нерухомим майном. Іпотечний кредит визначено як економіко-правові відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу руху позикових коштів, що супроводжуються встановленням умовної іпотеки на користь кредитора. Розширено поняття іпотечного ринку, який запропоновано розглядати як систему організованих економічних відносин, які виникають не лише у процесі генерації іпотечного позикового капіталу, а й під час його трансформації у фінансові зобов'язання, забезпечені нерухомим майном.

2. Однією з пріоритетних функцій іпотечного ринку визначено функцію мобілізації фінансових ресурсів, а також проведено декомпозицію її сутнісних складових шляхом виокремлення процесів «фінансування» та «рефінансування» іпотечних кредитів. Останнє визначено як процес вивільнення ліквідних коштів з портфеля іпотечних активів шляхом його продажу, застави чи використання у формі забезпечення цінних паперів для цілей диверсифікації активів, управління ризиками та капіталом, та формування вартості іпотечних кредитів.

3. У результаті проведеного аналізу розвитку іпотечного ринку в Україні виділено кількісні та якісні характеристики житлового іпотечного кредитування, які необхідно враховувати при формуванні пулу іпотечного покриття з метою здійснення процесу рефінансування на вторинному іпотечному ринку. До основних кількісних характеристик іпотечних кредитів віднесено: значний рівень ринкової та географічної концентрації іпотечних портфелів; високий рівень валютизації іпотечних кредитів; високий рівень ефективних процентних ставок за житловими іпотечними кредитами; максимальний строк надання кредитів. Якісними характеристиками іпотечних кредитів в Україні є рівень проблемної заборгованості за іпотечними кредитами; співвідношення суми кредиту до вартості забезпечення; фактичні строки користування іпотечними кредитами з урахуванням дострокового погашення; вимога щодо обов'язкового страхування життя та предмета іпотеки, показник реструктуризації іпотечних кредитів.

4. З урахуванням темпів зростання обсягів іпотечного кредитування та зміни вартості іпотечних кредитів під впливом світової фінансово-економічної кризи запропоновано періодизацію розвитку іпотечного ринку України, що включає три етапи: - докризовий період (2001 рік - I півріччя 2008 року); кризовий період (II півріччя 2008 року - 2009 рік); посткризовий період (з початку 2010 року).

5. За результатами дослідження досвіду рефінансування іпотечних кредитів в Україні шляхом випуску іпотечних облігацій та сек'юритизації виявлено низку перешкод, які обмежують використання таких механізмів на сучасному етапі розвитку вторинного іпотечного ринку, зокрема: низька ліквідність іпотечних цінних паперів українських емітентів на внутрішньому та зовнішніх фінансових ринках; недосконале правове забезпечення іпотечного рефінансування; нерозвиненість класу інституційних інвесторів; висока вартість проведення сек'юритизації та розміщення іпотечних облігацій; низький рівень стандартизації іпотечних активів; ризики рефінансування іпотечних кредитів та інше.

6. На основі вивчення практики рефінансування іпотеки в країнах з розвиненим іпотечним ринком зроблено висновок про те, що ефективним способом рефінансування іпотечних активів є моделі рефінансування банків на основі єдиного пулу іпотечних кредитів та спільного випуску під його забезпечення гібридного типу іпотечних цінних паперів - структурованих іпотечних облігацій. Обґрунтовано можливості адаптації даної схеми рефінансування іпотеки в умовах функціонування системи іпотечного кредитування України з метою рефінансування іпотечного кредитування на рівні малих та середніх банків.

7. Упровадження механізмів рефінансування іпотечних кредитів в Україні повинно передбачати системний підхід до вирішення проблем розвитку вторинного іпотечного ринку та формування політики рефінансування національної системи житлового іпотечного кредитування як комплексу заходів щодо підтримки та розвитку діяльності з рефінансування іпотечних кредитів, який включає гармонізацію правової, інституційної, фінансової сфер функціонування учасників іпотечного ринку з метою формування ефективної системи розширеного іпотечного кредитування із залученням довгострокових ресурсів ринків капіталу. З огляду на це обґрунтовано основні напрями політики рефінансування, а саме: розробка нового та вдосконалення чинного законодавства; розвиток класу інституційних інвесторів в іпотечні цінні папери; розробка ефективних схем рефінансування іпотечних портфелів; управління ризиками, які виникають в процесі іпотечного кредитування та рефінансування іпотечних портфелів; реалізація державних програм рефінансування іпотечних кредитів; організація навчання та підготовка фахівців у сфері іпотечного кредитування.

8. З урахуванням сучасних умов функціонування іпотечного ринку в Україні та потреб іпотечних кредиторів запропоновано інтегровану модель рефінансування малих та середніх банків-іпотечних кредиторів на основі механізму сек'юритизації, в основу якої покладено зарубіжний досвід рефінансування іпотечних кредитів на основі об'єднаного пулу іпотек різних іпотечних кредиторів та спільного випуску іпотечних цінних паперів. Обґрунтовано доцільність запровадження такої моделі на рівні малих та середніх банків-іпотечних кредиторів як оптимального механізму рефінансування іпотечних кредитів, який забезпечує такі переваги: диверсифікацію пулу іпотечного покриття; низькі адміністративні витрати та вартість залучених коштів рефінансування за рахунок ефекту масштабу; забезпечення доступу до коштів ринків капіталів для середніх та малих банків, не здатних самостійно здійснювати емісію ліквідних іпотечних облігацій; відсутність вимог до рейтингу банків-учасників рефінансування.

9. З метою вирішення проблеми низького рівня ліквідності іпотечних цінних паперів в національній валюті на внутрішньому ринку, а також для стимулювання житлового іпотечного кредитування у гривневому еквіваленті розроблено модель рефінансування на основі емісії іпотечних облігацій з гарантованим розміщенням. Економічна ефективність запропонованої схеми полягає у поєднанні переваг іпотечного кредиту, накопичувального страхування життя та звичайних іпотечних облігацій. В межах моделі обґрунтовано та виділено «подвійний ціновий ефект рефінансування», який полягає у зниженні вартості іпотечних кредитів для позичальника за рахунок їх рефінансування шляхом випуску та розміщення іпотечних облігацій серед інституційних інвесторів, та отримання позичальником опосередковано через інституційного інвестора інвестиційного доходу на такі цінні папери. Результативність цінового ефекту доведено на основі розрахунку результатів впровадження моделі рефінансування іпотечних облігацій з гарантованим розміщенням, за рахунок чого процентна ставка за іпотечним кредитом знизиться на 2-3%.

10. З метою мінімізації ризиків рефінансування іпотечних активів узагальнено підходи до їх класифікації та обґрунтовано необхідність врахування п'яти груп ризиків рефінансування іпотечних кредитів: розрахункових, інституційних, операційних, правових та ринкових. Запропоновано застосування банками таких способів підвищення кредитного рейтингу іпотечних цінних паперів як резервування та надання надлишкового іпотечного покриття, що максимально враховує поточні умови функціонування системи іпотечного кредитування України.

Реалізація та впровадження розроблених заходів політики рефінансування національної системи житлового іпотечного кредитування сформує об'єктивні передумови для підвищення ефективності функціонування сектору іпотечного кредитування та забезпечить перехід іпотечних відносин в Україні на якісно новий рівень розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Ковалишин І.В. Сек'юритизація як ефективний механізм рефінансування іпотечних кредитів: світовий досвід та перспективи впровадження в Україні / І.В. Ковалишин // Соц. - екон. дослідж. в перехід. період. - 2007. - Вип. 1. -- С. 347-356 - 0,32 друк. арк.

2. Ковалишин І.В. Сутність іпотеки та основні принципи житлового іпотечного кредитування / І.В. Ковалишин // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. - 2008. - № 3. - С. 123-127 - 0,42 друк. арк.

3. Ковалишин І.В. Стан і тенденції розвитку національного ринку іпотечного кредитування / І.В. Ковалишин // Вісник Національного банку України. - 2009. - № 4. - С. 62 - 67 - 0,44 друк. арк.

4. Ковалишин І.В. Система іпотечних облігацій як механізм рефінансування іпотечних кредитів: європейська практика та впровадження в Україні» / О.Д. Вовчак, І.В. Ковалишин // Банківська справа. - 2009. - № 3. - С. 56 - 65 - 0,42 друк. арк. (Особистий внесок здобувача: аналіз зарубіжного досвіду використання іпотечних облігацій для рефінансування іпотеки - 0,28 друк. арк.).

5. Ковалишин І.В. Досвід рефінансування житлових іпотечних кредитів в Україні шляхом випуску звичайних іпотечних облігацій / О.Д. Вовчак, І.В. Ковалишин // Економіка та держава: міжнародний науково-практичний журнал. - 2009. - № 11. - С. 16 - 21 - 0,68 друк. арк. (Особистий внесок здобувача: структурний аналіз угод з випуску іпотечних облігацій в Україні, виділено переваги та недоліки використання даного механізму рефінансування - 0,5 друк. арк.).