Податок на додану вартість: проблеми стягнення та шляхи вдосконалення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПДВ: проблеми стягнення та шляхи вдосконалення в Україні

Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади функціонування ПДВ

1.1 Загальна характеристика податку на додану вартість

1.2 Платники податку на додану вартість і об'єкти оподаткування

1.3 Визначення обкладаємого обороту

1.4 Пільги при оподаткуванні податком на додану вартість

2. Ставки податку на додану вартість та податкові періоди його сплати

2.1 Ставки податку, порядок стягнення і оплати, строки уплати та відповідальність за порушення законодавства

2.2 Переваги і недоліки податку на додану вартість

2.3 Звітні періоди

3. Удосконалення механізму сплати і відшкодування ПДВ

3.1 Роль податку на додану вартість в доходах бюджету України

3.2 Шляхи вдосконалення ПДВ в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

податок доданий вартість

На даному етапі свого розвитку молода українська держава - прагне створити ефективну податкову систему. Ми знаємо, що податки перебувають на перехресті економічних ресурсів різних груп платників та споживачів державних ресурсів. Задовольнити вимоги всіх можна тільки завдяки знайденому компромісу.

Життєздатність і надійність податкової системи залежить від двох чинників. По-перше, від правильності побудови цієї системи, адже нераціонально побудована податкова система не може надійно функціонувати - тут нащо не допоможе. По-друге, від рівня організації податкової служби держави і налагодженості податкової роботи. Хороша податкова служба ще може якось підтримувати хитку податкову систему, недієздатна ж загрожує розвалом навіть ідеальної податкової системи.

Для виконання своїх функцій податкова система повинна відшліфувати роботу кожного податку, а також установити контроль за його справлянням. Особливо це стосується податків, забезпечують надходження значної частки доходів до бюджету, зокрема ПДВ.

1. Теоретичні засади функціонування ПДВ

1.1 Загальна характеристика податку на додану вартість

В багатовіковій історії людства податок на додану вартість - порівняно новий вид податку. Вперше він був ведений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення - спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х-початок 70-х рр.) і дещо пізніше - в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. У кінці 80-х-на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р. Податок на прибуток є невід'ємною часткою поповнення державного бюджету України, це ми можемо побачити на графіку 1.

Графік 1. Надходження до бюджету у відсотках на 2011 рік

З розвитком виробництва товарів тривалого використання розширювалася й сфера підакцизних товарів: до неї почали входити телевізори, мотоцикли, автомобілі, велосипеди, холодильники і т.д. Розширення асортименту продукції, яка споживається обмежувало розвиток акцизів в специфічній формі. Запровадження нових акцизів на кожний товар або групу товарів (робіт, послуг) збільшувало затрати на збір податків. Динамічні зрушення в споживанні потребували відповідних змін в податковому законодавстві. Так виник універсальний акциз, який автоматично враховував всі зміни в товарному асортименті і котрим став оподатковуватись валовий оборот торгівельного або промислового підприємства. В більшості країн світу універсальний акциз в наш час використовується у формі податку на додану вартість.

Суть податку на додану вартість полягає у сплаті податку продавцем (виробником, постачальником) товарів, робіт, послуг з тієї частини вартості, яку він додає до вартості своїх товарів (робіт, послуг) до стадії реалізації їх. Додана вартість створюється в процесі всього циклу виробництва і обігу товарів, починаючи із стадії виготовлення їх і закінчуючи реалізацією кінцевому споживачеві. Відповідно податок сплачується на кожній стадії виробництва та обігу. ПДВ має широку податкову базу, практично охоплює всі види товарів і послуг. Продавець включає податок на додану вартість у вартість товарів та наданих послуг. Але й сам він сплачує ПДВ за придбані ним у процесі виробництва товари (роботи, послуги). Таким чином, сума сплаченого ним податку становить різницю між сумами податку, отриманими від покупців за реалізовані товари і послуги, та сумами податку, сплаченими постачальникам при придбанні тих товарів і послуг, які необхідні в процесі виробництва оподатковуваних товарів (робіт, послуг). Платник ПДВ має право на вирахування податку, сплаченого ним постачальникам. На цьому, власне, і базується механізм дії податку на додану вартість.

Податок на додану вартість ? універсальний непрямий податок, який найбільшою мірою відповідає умовам ринкової економіки. Одна із властивих його ознак ? економічна нейтральність: податок стягується за однаковою ставкою щодо всієї споживчої бази. Це створює йому перевагу порівняно з податком з обороту. ПДВ вельми зручний і простий із суто адміністративного погляду (маються на увазі методи його обчислення, порядок збору та сплати, аудит і т. п.). ПДВ є найбільш надійним і постійним джерелом надходжень доходів до державного бюджету. Він активно використовується при розробці податкової політики. За допомогою податку вирішується чисто фіскальна мета оподаткування, пов'язана з поповненням доходів державного бюджету. Він має і важливі економічні наслідки: стимулює економічну активність, зниження витрат виробництва, сприяє покращенню якості продукції.

Якщо розуміти буквально, то ПДВ - це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування. У статистичному підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарюючих суб'єктів. Під час кожного акта купівлі-продажу податок нараховується за стандартною ставкою, а фактично виплачується в сумі, зменшеній на величину ПДВ, сплачену на попередній стадії. Кінцевий споживач оплачує товар за ціною, збільшеною на всю суму платежів ПДВ, авансованих на попередніх стадіях виробництва і руху товару.

Об'єкт оподаткування - додана вартість - створюється всіма незалежними учасниками виробничо-комерційного процесу. Якщо уявити собі компанію як єдине ціле із закінченим виробничо-торгівельним циклом (від власної сировини і виготовлення виробничого обладнання до реалізації готової продукції), то повна вартість продукції, що реалізується, стала б результатом власної діяльності такої компанії, а базою податку на додану вартість вважалася б величина чистої суми продажу. В нашому прикладі через процес послідовних стадій виробництва й реалізації продукції загальна додана вартість дорівнює вартості остаточного продажу кінцевому споживачеві без податку на додану вартість.

1.2 Платники податку на додану вартість і об'єкти оподаткування

В Україні, як і в більшості країн, до числа платників податку на додану вартість входять як окремі особи, так і компанії, здійснюють виробничу і комерційну діяльність на території держави, а також займаються ввезенням на її територію товарів та послуг. У деяких країнах закони про ПДВ вимагають обов'язкової реєстрації платників спеціально з метою сплати цього податку (Бельгія, Великобританія, Німеччина, Данія, Італія, після введення в дію Закону ? Україна). В інших країнах такої вимоги немає.

Платниками податку на додану вартість є:

1. Будь-яка особа, яка здійснює господарську діяльність та яка реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку.

2. Будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

3. Будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- Особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- Особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та / або всупереч умов або цілей її надання, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, для них не призначену міжнародні об'єднання ті іноземні юридичні особи, що здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність на території України.

4. Особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи.

5. Особа ? управителя майном, провідний окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, отриманого в управління за договорами управління майном.

6. Особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з постачання товарів / послуг.

7. Особа, уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту від їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України;

8 Особа-інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов'язаний з виконанням угоди про розподіл продукції.

Перед кожною з країн, які вводили ПДВ, поставало питання, на які товари, послуги, види діяльності має поширюватися цей податок. Чи має він охоплювати тільки товари, чи також і послуги; чи має він поширюватися лише на процес виготовлення товару і його виробництво, чи включати також і торгівлю. Кожна держава по-своєму вирішувала цю проблему. В більшості країн ПДВ застосовується і до сфери виробництва, і до надання послуг, і до сфери торгівлі. В ряді країн об'єктом оподаткування є не тільки надання товарів та послуг, але й будівництво (Франція). Є країни, в яких ПДВ розповсюджується практично на всі товари та послуги.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операцій з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу / орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

При реалізації товарів об'єктом оподаткування є обороти по реалізації усіх товарів як власного виробництва так і придбаних на стороні. З метою оподаткування товаром вважається: продукція (річь, виріб) в тому числі виробничо-технічного призначення; будівлі та споруди та інші види нерухомого майна; електро і теплоенергія, газ, вода. При реалізації робіт об'єктом оподаткування є об'єми виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних, дослідно-конструкторських, технологічних, проектно-пошукових, реставраційних та інших робіт.

При реалізації послуг об'єктом оподаткування є виручка отримана від надання:

- послуг пасажирського та вантажного транспорту, враховуючи транспортування (передачу права власності) газу, нафти, нафтопродуктів, електричної та теплової енергії, послуг по виконанню завантажувально-розвантажувальних робіт, зберіганню товарів;

- послуг з надання в оренду майна і об'єктів нерухомості, в тому числі по лізингу;

- посередницьких послуг;

- послуг зв'язку, побутових, житлово-комунальних послуг;

- послуг фізичної культури та спорту;

- послуг по виконанню замовлень підприємствами торгівлі;

- рекламних послуг;

- іноваційних послуг, послуг по обробці даних і інформаційному забезпеченню;

- інших платних послуг, крім надання в оренду землі.

До оборотів, що обкладаються податком також належать:

- обороти з реалізації товарів (послуг) в середині установи (підприємства) для власного використання, витрати по яким не відносяться на витрати виробництва та обігу, а також своїм працівникам;

- обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) без оплати вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги);

- обороти з передачі безповоротно чи з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим установам (підприємствам) чи фізичним особам, враховуючи працівників підприємства;

- обороти з реалізації предметів застави враховуючи їх передачу заставовласнику при невиконанні забезпеченого заставою зобов'язання.

Не вважаються об'єктом оподаткування операції:

- з випуску, розміщення та продажу за кошти цінних паперів, що емітовані (випущені в обіг) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством України, органами місцевого самоврядування, включаючи приватизаційні та компенсаційні папери (сертифікати), житлові чеки, земельні бони, а також деривативи; з обміну цінних паперів на інші цінні папери; з депозитарної, реєстраторської і клірингової діяльності за цінними паперами;

- з передачі майна орендодавця (лізингодавця), що є резидентом, у користування орендареві (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оренди (лізингу) та його повернення орендодавцеві (лізингодавцеві) після закінчення дії такого договору;

- із сплати орендних (лізингових) платежів за умовами договору фінансової оренди (лізингу) або за умовами договору оренди житлового фонду, що є основним місцем проживання орендаря;

- із передачі майна в заставу позикодавцеві (кредиторові) згідно з договором позики та його повернення заставодавцеві після закінчення дії такого договору;

- з передачі кредитором, що є резидентом, об'єкта іпотечного кредиту у власність або використання позичальником;

- з грошових виплат основної суми та процентів згідно з умовами іпотечного кредиту;

- з надання послуг із страхування та перестрахування, передбачених Законом України «Про страхування», із соціального та пенсійного страхування;

- з обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), монетарних металів, банкнотів та монет Національного банку України, за винятком тих, що реалізуються для нумізматичних цілей; з випуску, обігу та погашення державних лотерейних білетів, випущених в обіг за дозволом Міністерства фінансів України; з виплати грошових виграшів, грошових призів та грошових винагород; з продажу негашених поштових марок України, конвертів та листівок з негашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, листівок та конвертів для філателістичних потреб;

- з надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення;

- з надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій та банківських поручительств особою, котра надала такі кредити, гарантії або поручительства;

- з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторних операцій);

- з оплати вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов'язковість отримання (надання) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо;

- з виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, інших грошових або майнових виплат фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку, встановленому законом;

- з виплат дивідендів у грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав),

- з надання брокерських, дилерських послуг з укладання договорів (контрактів) на торгівлю цінними паперами та деривативами на фондових і товарних біржах, створених у порядку, передбаченому законами України «Про цінні папери і фондову біржу» та «Про товарну біржу»;

- з передачі основних фондів як внеску до статутних фондів юридичних осіб для формування їхнього цілісного майнового комплексу в обмін на їхні корпоративні права;

- з продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платникові податку;

- з оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних та дослідницько-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається з їхньої договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

1.3 Визначення обкладаємого обороту

Оподатковуваний оборот з відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг обчислюється виходячи з їхньої вартості за вільними цінами і тарифами, державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами, що включають податок на додану вартість за встановленою ставкою. Деякі особливості властиві визначенню оподатковуваного обороту при реалізації товарів (робіт, послуг) за державними фіксованими та регульованими цінами (тарифами): він обчислюється за вирахуванням фактично наданих торговельних (оптово-збутових) знижок. До оподатковуваного обороту включаються також суми грошових коштів (крім коштів у вільно конвертованій валюті), одержаних підприємствами за реалізовані ними товари (роботи, послуги) у вигляді безоплатної фінансової допомоги або призначених для поповнення фондів спеціального призначення, формування статутного фонду, збільшення прибутку та інших власних потреб.

Оподатковуються також обороти з реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, скарбів і скуплених цінностей; суми (крім сум штрафів), що надходять на підставі рішень судових та інших органів з розгляду спорів, стягненні з осіб, які винні в розкраданні, нестачах, псуванні і пошкодженні товарів. При стягненні сум з таких осіб оподатковуваний оборот вираховується виходячи з вільних цін, які діють у торгівлі на момент визначення сум, що підлягають стягненню, а по товарах, на які встановлено державні фіксовані та регульовані ціни, ? виходячи з цих цін.

Слід звернути увагу на визначення оподатковуваного обороту підакцизних товарах, оскільки сума акцизного податку включається в оподатковуваний оборот податку на додану вартість. Крім того, в оподатковуваний оборот входить плата за організацію програм телебачення і радіомовлення у встановлених розмірах, а також суми інших надбавок до цін (тарифів), що передбачені чинним законодавством. До оподатковуваного обороту включаються державні, митні та інші збори, крім тих, які повністю надходять до бюджету, а також страхові та інші збори, пов'язані з поставкою товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Існують деякі особливості при визначенні оподатковуваного обороту по товарах (роботах, послугах), які обмінюються на території України і передаються безкоштовно або з частковою оплатою їх вартості (включаючи натуральну оплату праці) чи використовуються всередині підприємства для потреб, не пов'язаних з виробничою діяльністю. Ці особливості ми розглянемо залежно від того, є ці товари (роботи, послуги) власними чи покупними.

1. Якщо обмінювані на території України товари (роботи, послуги) власного виробництва передаються безкоштовно або з частковою оплатою (включаючи натуральну оплату праці), оподатковуваний оборот обчислюється виходячи з рівня державних фіксованих та регульованих цін (тарифів), що включають фактичну собівартість і прибуток на подібні товари (роботи, послуги), котрі склалися за той місяць, у якому відбувся обмін товарами (роботами, послугами). За відсутності реалізації таких товарів (робіт, послуг) у даному місяці оподатковуваний оборот визначається за середніми вільними (ринковими) цінами по підприємству за попередній звітний період.

При використанні всередині підприємства товарів власного виробництва для потреб, не пов'язаних із виробничою діяльністю, оподатковуваний оборот обчисляється виходячи з вартості таких або аналогічних товарів, а в разі відсутності такої вартості ? із собівартості, визначеної у день здійснення ? обороту. При виконанні робіт чи наданні послуг для власних потреб, не пов'язаних з виробничою діяльністю, та при натуральній оплаті праці роботами (послугами) власного виробництва оподаткованим оборотом є сума витрат на їх виконання. Таким чином, оподаткованим оборотом по товарах (роботах, послугах) власного виробництва залежно від напрямку їх подальшого використання є або повна вартість цих товарів (що включає собівартість та прибуток) або їх собівартість (сума витрат на їх виконання).

2. При визначенні оподаткованого обороту по покупних товарах насамперед треба звернути увагу на те, що він не може бути меншим за купівельну ціну цих товарів. У випадках подальшої реалізації (обміну) покупних сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, устаткування тощо за цінами, які менші від цін придбання, від'ємна різниця між сплаченим постачальникам податком на добавлену вартість і одержаним з покупців покривається за рахунок коштів, що залишились у розпорядженні підприємства. При обміні покупними товарами оподатковуваний оборот визначається на базі їх купівельної ціни.

Розглянемо тепер особливості визначення оподаткованого обороту торговельних, заготівельних, оптових, постачально-збутових та інших підприємств, що надають торговельно-посередницькі послуги. Оподатковуваним оборотом у зазначених вище підприємств є сума валового доходу, одержаного у вигляді різниці між цінами реалізації товарів (робіт, послуг) і цінами, за якими вони проводять розрахунки з постачальниками, включаючи суми ПДВ (надбавок, націнок, знижок, винагород, зборів тощо). Націнки, надбавки, знижки, винагороди, збори застосовуються до вартості товарів з податком на додану вартість.

По імпортних товарах об'єктом оподаткування є їх митна вартість з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів і мита (по підакцизних товарах ? з урахуванням сум акцизного податку), ввезених для власних і виробничих потреб, для реалізації у вільному обігу, а також експортованих товарів, імпортованих тимчасово та на правах комісії. При подальшому продажу імпортних товарів об'єктом оподаткування є різниця між цінами їх реалізації та митною вартістю з урахуванням сум митних зборів, мита, ПДВ та акцизного податку. У підприємств громадського харчування оподатковуваний оборот по товарах, які реалізуються через роздрібну торговельну мережу без додаткової переробки, обчислюється таким самим чином, як і в торговельних підприємств. По продукції власного виробництва оподаткованим оборотом є різниця між цінами реалізації продукції власного виробництва і цінами, за якими вони оплачують продукти та сировину, включаючи ПДВ. При цьому в калькуляцію продукції власного виробництва продукти та сировина також включаються за цінами, виплачуваними постачальникам з урахуванням податку на додану вартість.

1.4 Пільги при оподаткуванні податком на додану вартість

З метою врахування принципу соціальної справедливості в механізмі обчислення податку передбачено звільнення від оподаткування низки операцій. Ці операції складають 5 груп:

1 - операції соціального змісту;

2 - операції закладів освіти;

3 - послуги державних органів культури та охорони здоров'я;

4 - окремі операції виробничого змісту;

5 - інші операції.

До складу операцій першої групи належать: продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування спеціалізованими закладами, товарів, призначених для інвалідів, утримання дітей у школах-інтернатах та осіб у будинках для людей похилого віку (за рішенням Кабінету Міністрів України); послуги доставки пенсій, поховання; виконання робіт із будівництва житла для військовослужбовців, ветеранів війни та членів сімей військовослужбовців, які загинули при виконанні службових обов'язків. Другої - послуги закладів освіти, охорони здоров'я, культури; продаж лікарських засобів, путівок на оздоровлення дітей; послуги з утримання дітей у дошкільних закладах, послуги культового призначення (за рішенням Кабінету Міністрів України). Третьої - послуги, які надаються державними органами та організаціями (службами зайнятості, органами реєстрації актів громадянського стану, архівними установами України - згідно з законодавством). Четвертої - продаж товарів (крім підакцизних) підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів; виконання робіт з будівництва житла для військовослужбовців за рахунок коштів інвесторів; надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров'я та надання матеріальної допомоги. П'ятої - передача конфіскованого майна, знахідок у розпорядження державних органів; передача земельних ділянок, коли вона дозволена згідно з положенням Земельного кодексу України; продаж товарів (робіт, послуг) для потреб дипломатичних представництв міжнародних організацій в Україні; деякі інші операції.

Оскільки ПДВ включається в ціни товарів та послуг, остільки він є ціноутворюючим чинником. Якщо ж деякі товари та послуги звільняються від оподаткування, це не повинно привести до зниження цін на них. Хто зацікавлений у зниженні цін? Насамперед покупці, бо вони несуть на собі основний податковий тягар. Крім того, у цьому зацікавлені і продавці та виробники продукції, оскільки в них з'являється можливість за рахунок зниження цін збільшити обсяг реалізованої продукції в кількісному виразі. Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання: по-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення (соціально-політичні мотиви) та стимулювання виготовлення окремих видів товарів (робіт, послуг).

Розглянемо перелік деяких товарів (робіт, послуг), які не оподатковуються ПДВ у нашій державі.

Від податку на додану вартість звільняються:

а) експорт товарів (робіт; послуг), включаючи послуги транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, що експортуються, на транзит іноземних вантажів, включаючи транзитні послуги через територію України;

Не підлягає оподаткуванню тимчасовий експорт товарів для обробки (переробки) їх за кордоном із наступним поверненням. У випадках, коли оплату продукції в іноземній валюті здійснює посередник, що має заборгованість у національній валюті України вантажоотримувачу, покупцю, замовнику тощо, платником податку на додану вартість є цей посередник;

б) товари і послуги, призначені для офіційного використання іноземних дипломатичних і прирівняних до них представництв, а також для особистого використання дипломатичного та адміністративно-технічного персоналу цих представництв, включаючи членів їх сімей, які живуть разом із ними, якщо аналогічне звільнення передбачене для України іноземною державою;

в) вугілля, вугільні, збагачене вугілля - концентрат та промпродукти, які за технологією одержуються після переробки добутого вугілля на вуглезбагачувальних фабриках, реалізуються як вугільна продукція та електроенергія (виробництво і передача);

г) вартість робіт із будівництва, реконструкції та реставрації культових споруд, що проводяться за рахунок пожертвувань;

д) реалізація Національному банку України для державної скарбниці дорогоцінних металів, каменів та інших коштовностей;

е) роботи з благоустрою, що виконуються за рахунок бюджету: озеленення парків, скверів, бульварів, садів спільного користування та елементів малих архітектурних форм при них, а також зелених насаджень на вулицях і дорогах; оснащення зовнішніми електромережами і спорудами вуличного освітлення, включаючи лінії електропередач до 1000 В, апаратуру диспетчерського зв'язку; експлуатація міських вулиць та доріг (земляних полотен, проїзних частин, тротуарів, пішохідних і велосипедних доріжок, дощової каналізації, засобів організації дорожнього руху, мостів, естакад, шляхопроводів, транспортних і пішохідних тунелів, водостічних і дренажних насосних станцій, горизонтальних і вертикальних дренажів, протизсувних споруд, підпірних стінок), включаючи виконання робіт з утримання, поточного, середнього і капітального ремонтів вулично-шляхової мережі і споруд на ній, які виконуються власними силами або підрядним способом за рахунок коштів бюджету;

є) прання білизни для лікарень, шкільних та дошкільних установ, навчальних закладів та інших бюджетних установ;

ж) вартість робіт з будівництва об'єктів соціальної сфери й житла;

з) продукти, дитячого харчування та дитяче харчування, що реалізується молочними кухнями;

и) дитячі, журнали і газети, учнівські зошити та підручники. Доходи, що одержані від розміщення реклами в указаних журналах і газетах, оподатковуються на загальних підставах;

і) науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, що проводяться за рахунок державного бюджету, а також проектно-розвідувальні роботи. При цьому від податку на додану вартість звільняються науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи та теми, що виконуються за договорами як із міністерствами та концернами, так і з іншими організаціями, яким виділяються кошти на оплату таких робіт із державного бюджету. При виконанні вказаних робіт від сплати податку звільняються не тільки головні організації, але й їхні співвиконавці. У договорах на виконання таких робіт повинна бути вказівка на їх фінансування за рахунок коштів бюджету.

Пільга надається за умови забезпечення обов'язкової щорічної реєстрації відкритих (несекретних) науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, а також захищених дисертацій та представлення інформаційних карт про виконання етапу або закінчення;

ї) послуги у сфері освіти: курси, гуртки, секції, студії та уроки (незалежно від того, хто їх проводить), що оплачуються учнями (дітьми до 18 років або їхніми батьками);

й) державні, митні та інші збори, які повністю сплачуються до бюджету. Суми коштів, які отримуються на умовах оплати за видачу ліцензій, за реєстрацію та інші дії уповноваженими на те організаціями (міністерствами, відомствами, органами МВС і МЗС України, судовими та митними органами, нотаріальними конторами та ін.) і повністю не надходять до бюджету, підлягають оподаткуванню на загальних підставах, після чого проводиться розподіл таких коштів згідно з установленим порядком;

к) операції щодо страхування і перестрахування (крім страхових зборів, пов'язаних із поставкою товарів, виконанням робіт, наданням послуг), видачі та передачі позик;

л) операції, які стосуються обігу валюти, грошей і банкнотів, що є законними засобами платежу, за винятком тих, які використовуються в нумізматичних цілях, а також цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів, векселів та ін.); операції, які здійснюються за грошовими вкладами, розрахунковими, поточними та іншими рахунками. Звільняється від ПДВ реалізація поштових марок, крім колекційних, конвертів і листівок з поштовими марками лотерейних білетів, марок державного мита та інших знаків.

Не підлягають оподаткуванню обороти казино, гральних автоматів, виграші за ставками на іподромах тощо. В установах банків оподаткуванню підлягають послуги з інкасації. консультаційні, рекламні та інші комерційні послуги й оренда (лізинг), у тому числі сейфів;

м) театрально-видовищні (спектаклі, вистави, демонстрація кіно, відеофільмів тощо), культурно-освітні заходи (лекторії, виставки творів художників, народних умільців і т. д.) та спортивні послуги (спортивні заходи ? футбольні матчі, турніри, змагання тощо ? підлягають оподаткуванню);

н) товари спеціального призначення для інвалідів;

о) підприємства, а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, якщо обсяг реалізації їх товарів (робіт, послуг) не перевищує 100 мінімальних розмірів заробітної плати на рік;

п) путівки на санаторно-курортне лікування;

р) ритуальні послуги;

с) лікарські засоби та вироби медичного призначення, які реалізуються через аптечні установи;

т) послуги на утримання дітей у бюджетних дошкільних закладах;

у) підготовка та перепідготовка кадрів, що здійснюється за рахунок бюджету;

ф) послуги міського пасажирського транспорту (крім таксі) і т. д.

Таким чином, надання пільг з ПДВ має на меті кілька основних завдань, серед них такі, як стимулювання експорту, розширення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, розвиток соціально-культурної сфери.

2. Ставки податку на додану вартість та податкові періоди його сплати

2.1 Ставки податку, порядок стягнення і оплати, строки уплати та відповідальність за порушення законодавства

Об'єкти оподаткування зазначені вище, за виключенням операцій, звільнених від оподаткування і операцій по яким застосовується нульова ставка оподатковуються по ставці 20% від бази оподаткування і додається до ціни товару (робіт, послуг).

Податок по нульовій ставці вираховується відносно операцій по:

- продажу товарів, які були експортовані платником податку за межі митної території України.

В тому числі по нульовій ставці обкладаються операції по:

- поставці для заправки чи постачанню морських (океанських) суден, які:

- використовуються для навігаційної діяльності, перевезенню пасажирів чи вантажів за платню, іншої комерційної, промислової чи риболовецької діяльності, що здійснюється за межами територіальних вод України;

- використовуються для спасіння чи надання допомоги в нейтральних чи територіальних водах інших країн;

- входять у склад військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України.

По нульовій ставці також обкладаються операції по:

- поставці для заправки чи постачанню повітряних суден, які:

- здійснюють міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезенню пасажирів або вантажів за платню;

- входять у склад військово повітряних сил України та відправляються за межі повітряних кордонів України, в тому числі в місця тимчасового базування;

- поставці для заправки та постачання космічних кораблів, а також супутників.

Платники податку мають вести окремий облік по продажу та придбанню відносно:

- операцій, які належать оподаткуванню по ставці 20% та звільнених від оподаткування;

- операцій, вартість яких не включається у склад валових витрат виробництва (обігу) або не підлягають амортизації, ввізних (імпортних) та вивізних (експортних) операцій. Цей облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюється центральним податковим органом України.

Платник податку повинен надати покупцю податкову накладну, яка повинна мати в собі вказані окремими рядками:

- порядковий номер податкової накладної;

- дату виписки податкової накладної;

- найменування юридичної особи чи прізвищє, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платника податку на додану вартість;

- податковий номер платника податку (продавця чи покупця);

- місце знаходження юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (розмір, об'єм);

- повне найменування отримувача;

- ціну продажу без врахування податку;

- ставку податку та відповідну суму податку в чисельному значені;

- загальну суму грошових коштів, які належать сплаті з врахуванням податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів / послуг, що підлягають поставці, а в разі постачання товарів / послуг за готівку ? дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої ? дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів ? дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг ? дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суми ПДВ за ставкою 17%, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються у такому порядку:

1. Враховуючи господарську діяльність платника, визначаємо базу оподаткування (БО):

БО = СВ + П + ВМ + АП,

де СВ - собівартість;

П - прибуток;

ВМ - ввізне мито;

АП - акцизний податок.

2. Обчислюємо суму ПДВ (податкові зобов'язання ? ПЗ) за товарами, які підлягають продажу:

ПЗПДВ = (БО 20%): 100

3. Формуємо вільну або регульовану ціну:

В(Р)Ц = БО + ПДВ

4. Визначаємо суму податкового кредиту (ПК) протягом звітного періоду:

ПК = ПДВ_тмц + ПДВ_оф + ПДВ_нма,

Де, ПДВ_тмц - сума податків, сплачених платником в зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, у тому числі імпортних;

ПДВ_оф - сума податків, сплачених у зв'язку з придбанням основних фондів;

ПДВ_нма - сума податків, сплачених у зв'язку з придбанням нематеріальних активів.

5. Визначаємо суму ПДВ для сплати до бюджету (відшкодування з бюджету):

ПДВ = ПЗ - ПК

При від'ємному значенні суми податку на додану вартість вона підлягає відшкодуванню з державного бюджету. Сума ПДВ за товари, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України нараховується за формулами:

- на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:

ПДВ = (МВ + М + АП) 20% : 100;

- на товари, що обкладаються тільки митом:

ПДВ = (МВ + М) 20% : 100;

- на товари, що обкладаються тільки акцизним збором:

ПДВ = (МВ + АП) 20% : 100;

- на інші товари, що не підлягають обкладанню митом та акцизним збором:

ПДВ = МВ 20% : 100,

Де, ПДВ - сума ПДВ;

МВ - митна вартість;

М - сума ввізного мита;

АП - сума акцизного податку.

2.2 Переваги і недоліки податку на додану вартість

Простота, економічні і організаційно-технічні характеристики забезпечили податку на додану вартість переваги перед іншими типами оподаткування обороту або універсальними акцизами. Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг. Зупинимося на деяких з них більш детально. Не дивлячись на те, що він представляє собою, по суті, різновид акцизу, це все ж таки універсальний фінансовий інструмент.

Так, з допомогою ПДВ з'являється можливість регулювання фонду заробітної плати і ціни. Він дає можливість ліквідувати лишні ланки господарського управління. Крім того, податок дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій. Застосування ПДВ в країнах з розвиненою ринковою економікою не тільки в фіскальному, але й в регулюючому аспекті, дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримування кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників. ПДВ має внутрішній "вбудований" механізм взаємної звірки платниками податкових зобов'язань. Він не знає дискримінації платників в залежності від їх ролі і місця в господарському процесі, ПДВ нейтральний по відношенню до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів. ПДВ через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки ПДВ дає можливість автоматично отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати неоправдане збільшення цін. Проте, необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять дуже актуальними дискусії щодо необхідності справляння даного податку.

Являючись, в принципі, податком на кінцеве споживання, який лягає на населення і бюджетну сферу, ПДВ при досить високій ставці і високих темпах інфляції перетворюється в один із факторів, що стримують розвиток виробництва. Відбувається це внаслідок зростання цін і стримування на основі цього можливостей оплати покупцем товарів (робіт, послуг).

Податок на додану вартість

переваги:

виступає фактором, що регулює розмір заробітної плати і ціни

виступає фактором, що ліквідує зайві ланки господарського управління

виступає фактором, що стримує кризу надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників

володіє економічними і організаційно-технічними перевагами стягнення, простотою нарахування

володіє нейтральністю по відношенню до платників, до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів

володіє механізмом взаємної звірки платниками податкових зобов'язань

дає можливість отримувати кон'юнктурний прибуток, стримувати незумовлений ріст цін

недоліки

виступає фактором, що стримує розвиток виробництва

виступає фактором, що стимулює інфляцію

виступає фактором, що негативно впливає на високотехнологічні і наукоємкі виробництва

володіє масовим регресивним характером як моментально, так і в часі

володіє можливістю ухилення в умовах недосконалого бухгалтерського обліку

потребує підготовки громадської думки, пояснювальної роботи з платниками, професійної підготовки персоналу податкових органів

Крім цього, застосування ставок ПДВ на рівні 20% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємкі виробництва. Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива.

Саме в зв'язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов'язують з рівнем 15-18%. Зайнявши домінуючі позиції в світовій податковій системі, ПДВ зберігає й деякі негативні риси, пов'язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі ПДВ виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх операцій.

Отже, як видно, в ПДВ співіснують суперечливі риси, які гармонійно поєднуються в єдине ціле. Так, ПДВ, виконуючи чисто фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових поступлень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування.

2.3 Звітні періоди

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» статті 202 існують такі звітні періоди:

1 202.1. Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

2 202.2. Платники податку, які відповідно до підпункту "б" пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року, а також платники податку, які сплачують єдиний податок, можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року. (Абзац перший пункту 202.2 статті 202 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4014-VI (4014-17) від 04.11.2011)У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду платник податку втрачає право на застосування нульової ставки податку на прибуток, передбачений підпунктом "б" пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

У разі якщо платник податку, який застосовував спрощену систему оподаткування, переходить на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з першого місяця переходу на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця. (Пункт 202.2 статті 202 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 4014-VI (4014-17) від 04.11.2011).

Затверджено форми та порядок ведення податкового та фінансового обліку. А саме, розроблено та затверджено форму і порядок заповнення:

- податкової накладної;

- розрахунку коригування кількісних і вартісних показників;

- книги обліку продажу товарів (робіт, послуг);

- книги обліку придбання товарів (робіт, послуг).

Ці документи складаються виключно особами, котрі зареєстровані в податковому органі як платники податку на додану вартість та яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника. Якщо особа, котра не підпадає під визначення як платник податку, у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), вважає за доцільне зареєструватись як платник податку, то реєстрація здійснюється за її заявою. Податкова накладна є важливим документом, оскільки одночасно виконує функції звітного податкового і розрахункового документа, який підтверджує факт продажу чи придбання товарів (робіт, послуг), що тягне за собою виникнення права на податковий кредит та податкове зобов'язання. Вона складається у двох примірниках на момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто з відвантаження або з оплати, залежно від того, яка з операцій здійснилась раніше. Платник податку зобов'язаний надати покупцеві податкову накладну, що має містити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та кількість їх (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому еквіваленті;

й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених Законом, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний підпункт статті Закону. Якщо операції звільнено від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, котрі ввозять (пересилають) товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно з законодавством України, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.

3. Удосконалення механізму сплати і відшкодування ПДВ

3.1 Роль податку на додану вартість в доходах бюджету України

Україна як незалежна держава ставить за мету створення стабільної, міцної податкової системи. Але на сьогодні податкова система України не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності суб'єктів господарювання. Сформована система державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки, нерівномірне податкове навантаження, низький рівень податкової дисципліни, має переважно фіскальний характер та нестабільну законодавчу базу. Ці недоліки призвели до таких проблем в податковій системі, як широкомасштабне ухилення від оподаткування, податкова заборгованість платників перед бюджетом та державними цільовими фондами, бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість.

Податкова система повинна відповідати пріоритетам державної політики соціально-економічного розвитку, сприяння економічному зростанню на основі добре виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатності надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів. На думку Ревуна В.І., призначення податкової системи в сучасних умовах - це забезпечення умов для розвитку суспільного виробництва і всіляке сприяння державним органам управління у вирішенні соціальних завдань. Оскільки наявність ПДВ є обов'язковою умовою для вступу в ЄС нових членів, для того, щоб цей податок став універсальним фінансовим інструментом ринкової економіки України, необхідно вдосконалювати механізм оподаткування, виправляти недоліки, що присутні у даному законодавстві з оподаткування ПДВ, оскільки воно не відповідає загальносвітовим стандартам.

Україна переживає економічну кризу. Одним з головних чинників є податкова система. З одного боку, вона не забезпечує державу достатніми і надійними доходами, що породжує фінансову кризу держави на макрорівні, а з другого ? підриває фінансову базу підприємницьких структур, чим зумовлює кризу в мікроекономічному середовищі. Основним джерелом доходів бюджетів базового рівня є регулюючі доходи, перш за все ? прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, з прямих податків, та ПДВ, з непрямих податків. Однак, як перелік регулюючих доходів, так і нормативи їх розподілу між державними і місцевими бюджетами постійно переглядаються.