Податок на додану вартість: проблеми стягнення та шляхи вдосконалення в Україні

Для реалізації своїх функцій держава акумулює фінансові ресурси, тобто таким чином формує свої доходи. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, який і виступає об`єктом перерозподільних відносин. Органи державної влади використовують лише частину валового внутрішнього продукту, яка переходить у вигляді податків, зборів і платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади. В цілому розподіл надходжень від ПДВ між регіонами України досить нерівномірний (табл. 1) і прийняття Податкового кодексу суттєво не вплинуло на нього.

Таблиця 1. Структура надходжень ПДВ до Зведеного бюджету у регіональному розрізі, у %

Виконання дохідної частини зведеного бюджету за 2012 рік становило 344,7 млрд. грн., що на 33,2 млрд. грн., або на 11,9 %, більше аналогічного показника попереднього року. ПДВ склав 162,9 млрд. грн. Річний план виконано на 92,9 %. У 2011 році річний план було виконано на 100,2 %. ПДВ склав 123,4 млрд. грн. У 2012 році, порівняно з попереднім роком, номінальний обсяг валового внутрішнього продукту збільшився на 8,2%, у той час як доходи державного бюджету (без трансфертів із місцевих бюджетів) - на 10,5%.Частка перерозподілу валового внутрішнього продукту через державний бюджет (без трансфертів із місцевих бюджетів) у звітному році становила 24,5%, що на 0,6% пункту більше, ніж у попередньому році (23,9 %).

3.2 Шляхи вдосконалення ПДВ в Україні

Податок на додану вартість є одним із наймолодших за віком податків. Проте на сьогодні він є основною складовою податкових систем багатьох країн і справляється більше ніж у 100 державах світу. Його широке розповсюдження спричинене такими позитивними рисами: широкою базою оподаткування, нейтральністю щодо платників та об'єктів оподаткування, надійністю та стабільністю надходжень тощо. Проте податок має і багато вад. Зокрема, якщо сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов'язань, то сума такого перевищення підлягає відшкодуванню зі Скарбниці. Саме відшкодування і є однією з „головних болей” багатьох країн, де функціонує податок на додану вартість. Вирішення проблеми відшкодування ПДВ є запорукою успішного функціонування податку на додану вартість.

Одним із шляхів вдосконалення є групування платників податку (експортерів). При цьому підприємства певних груп (групи) отримують право на відшкодування податку протягом кількох тижнів з моменту подання заяви; у той же час підприємства інших груп повинні чекати завершення довготривалої процедури перевірки. Факторами групування в цьому випадку є: ділова репутація підприємства, розмір сплачених податків, взаємовідносини з державними органами тощо. Як захід боротьби з фіктивним експортом, таке групування було проведене в Таїланді. Результатом групування стало виокремлення підприємств „золотого класу” (тобто чесних експортерів).

Іншою альтернативою вдосконалення механізму відшкодування ПДВ є схема із застосуванням банківського сектора. За нею платник, який бажає отримати відшкодування, повинен покласти на спеціальний строковий банківський рахунок грошовий внесок (у розмірі суми відшкодування або її частини), на який протягом визначеного терміну нараховуватимуть відсотки. Одразу після депонування коштів такий платник отримує на свій поточний рахунок суму бюджетного відшкодування. А зазначений вище депозит слугує забезпеченням повернення суми відшкодування у випадку, якщо експортер не має право на таке відшкодування. Кошти на депозитному рахунку знаходяться протягом певного терміну (як правило не більше 12 місяців), достатнього для проведення податковим органом перевірки обґрунтованості заявлених до відшкодування сум. Після завершення перевірки в разі позитивного рішення податкового органу платник має право розпоряджатися коштами, що знаходяться на такому спеціальному рахунку. У протилежному випадку за розпорядженням податкового органу кошти з такого рахунку повинні бути перераховані до бюджету. Привабливість такої схеми для експортера полягає в тому, що під час проведення податковим органом перевірки він (експортер) отримує додатковий прибуток у вигляді банківських відсотків.

Зазначений механізм був у свій час запроваджений у Мексиці та Тайвані. Іншим варіантом цієї схеми є надання банком кредиту експортеру під заставу майбутнього бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Такий механізм був запроваджений у Китаї в результаті реформи 1998-2001 рр. Іншим шляхом вдосконалення механізму відшкодування ПДВ є намагання створити окремий державний орган зі сприяння експорту, який має розглядати обґрунтованість заяв на відшкодування податку на додану вартість та сприяти збільшенню числа експортних операцій. Як показує практика, такі органи слабо інтегруються в систему податкової служби та митниці і, як наслідок, не можуть контролювати законність проведення відшкодування. Зокрема, після створення таких органів на Філіппінах та в Індонезії значно зросла кількість операцій з фіктивного експорту та сума, заявлена платниками до відшкодування.

Ще однією альтернативою вдосконалення процедури відшкодування є перевірка обґрунтованості заявлених до відшкодування сум незалежним аудитором. Діяльність таких аудиторів підлягає спеціальному ліцензуванню, а для отримання ліцензії аудитор повинно відповідати досить жорстким вимогам щодо розміру статутного капіталу, кваліфікації працівників тощо. Таким аудиторам надаються додаткові права на отримання певної інформації з податкових і митних органів. Після проходження аудиту за відсутності зауважень компанія-експортер отримує відшкодування, а відповідальність за законність проведеного відшкодування покладається як на підприємство-експортер, так і на аудиторську компанію. Після впровадження такої системи в Кенії кількість поданих заяв на відшкодування впала на 40 %.Можливим варіантом покращання системи відшкодування ПДВ є випуск векселів Скарбниці на суму бюджетної заборгованості. Після подання заяви на відшкодування експортер отримує на заявлену суму іменні векселі Скарбниці. Вони не можуть бути продані, обміняні або передані у заставу. Їх використання обмежене сферою таких платежів: сплата зборів до Пенсійного та соціальних фондів; сплата „зарплатних податків” (з доходів працівників) та з прибутку компанії тощо.

Така схема була запроваджена в Уругваї і мала певний позитивний ефект. Проте вона має ряд недоліків: по-перше, зростають витрати на адміністрування податку, адже вартість випуску, обліку та зберігання векселів є досить значною; по-друге, виникає необхідність додаткових міжбюджетних трансфертів і трансфертів до соціальних фондів; по-третє, розмір зазначених вище платежів може бути меншим, ніж сума, заявлена до відшкодування, отже, така схема повністю не розв'язує проблему відшкодування. Які ж з вищенаведених схем удосконалення системи відшкодування ПДВ можна використати в Україні? На нашу думку, виходячи із зазначеного, можна запропонувати такі два шляхи покращання механізму відшкодування податку на додану вартість.

Перший шлях. Платник ПДВ подає до податкового органу декларацію, в якій сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов'язань. У разі, якщо сума перевищення більша за 10 000 грн., така сума підлягає відшкодуванню платнику ПДВ. Однак, якщо на думку платника таке перевищення є нехарактерним для його діяльності, сума зазначеного перевищення може бути зарахована у рахунок майбутніх платежів, про що платник у письмовій формі повідомляє податковий орган. Для отримання бюджетного відшкодування платник повинен надати податковому органу банківську гарантію або страхове свідоцтво, за яким застрахованою особою є відповідний податковий орган. Надання цих документів свідчитиме про те, що банк (або страхова компанія) стали зобов'язаними особами, отже, якщо платник ПДВ отримає відшкодування без законних на те підстав і не зможе через будь-які причини повернути таке відшкодування на вимогу податкового органу, то банк (страхова компанія) повинен виплатити бюджету суму, що дорівнює отриманому платником відшкодуванню. Задля недопущення шахрайств у фінансовій сфері можна посилити вимоги щодо банків (страховиків) щодо надання банківських гарантій або страхових свідоцтв. Для отримання банківської гарантії (страховки) платник може звернутися до обслуговуючого банку (страхової компанії) і надати пакет документів, які свідчать про обґрунтованість його права на відшкодування.

У разі позитивного рішення фінансової установи платник ПДВ подає документи (банківську гарантію або страховий поліс) до податкового органу. Останній у свою чергу повинен протягом 10 банківських днів перерахувати суму відшкодування на поточний рахунок платника ПДВ. Якщо платник через недостатність активів, погану кредитну історію або інші причини не зміг отримати гарантію (страховку), то він повинен очікувати на рішення податкового органу щодо обґрунтованості заявлених до відшкодування сум. У будь-якому випадку податковий орган повинен протягом 12 місяців з дати подання платником декларації з від'ємним значенням прийняти рішення про згоду (незгоду) сплатити відшкодування. Якщо таке рішення протягом визначеного терміну не приймається, то це означає, що податковий орган не виявив порушень у діях платника, а банківська гарантія і страхове свідоцтво (якщо такі були) припиняють свою дію.

Другий шлях. Держава в особі Національного банку України надає на пільгових умовах цільові позики комерційним банкам з метою розширення кредитування підприємств-експортерів. Забезпеченням в останньому випадку виступатимуть майнові права експортерів на отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ. Після подання декларації (в разі, якщо сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, перевищує 10 000 грн.) платник може звернутися до обслуговуючого банку з проханням надати зазначений кредит. Отримавши підтверджуючі документи, банк ретельно вивчає обґрунтованість заявлених до відшкодування сум і приймає рішення про надання (ненадання) кредиту. У разі наявності сумнівів банк може запропонувати платнику надати додаткове забезпечення повернення кредиту. У разі видачі кредиту комерційний банк очікуватиме на рішення податкового органу, який, в свою чергу, після проведення перевірки (не пізніше ніж через 12 місяців з дати подання декларації) в разі позитивних висновків перераховує суму бюджетного відшкодування на спеціальний банківський рахунок. Після цього підприємство-експортер перераховує зазначені кошти банку повернення основної суми кредиту та відсотків. Залишок підлягає зарахуванню на поточний рахунок платника ПДВ.

У разі негативного рішення податкового органу банк має право вжити всіх заходів щодо повернення виданого кредиту.

Також на мою думку, в Україні доцільно було б встановити наступні види ставок:

- основна ? 17 %;

- підвищені ? 20 % і 25 %;

- знижені ? 5 % і 10 %.

Знижені ставки доцільно застосовувати під час реалізації деяких товарів вітчизняного виробництва: продуктів харчування, ліків, дитячих товарів, товарів щоденного попиту, тощо. Що стосується підвищених ставок, то, наприклад, обороти з реалізації підакцизної продукції вітчизняного виробництва можна оподатковувати податком на додану вартість за ставкою 20 %, а іноземного виробництва -- за ставкою 25 %. Вибір підакцизної продукції як бази оподаткування підвищеними ставками ПДВ дозволить максимально реалізувати регулюючу функцію цього податку: шляхом обмеження споживання шкідливої для здоров'я продукції та шляхом підтримки вітчизняного виробника.

Висновки

Зрозуміло, що ПДВ має велике значення для фіскальної стабільності в країні, яка потребує встановлення стабільного податку, котрий стимулюватиме економічне зростання. Перехідний період в Україні вимагає внесення важливих змін у систему оподаткування. Реформа податкової системи, головним компонентом якої стане запровадження ПДВ європейського зразка, відіграє вирішальну роль в процесі перетворення радянського стилю економіки в ринково-орієнтовану економіку.

Адже, податок на додану вартість:

- стимулює зростання приватного підприємництва й забезпечує нейтральність для всіх секторів економіки;

- формує правильні стимули для зростання в перехідній економіці, стимулює заощадження й інвестиції;

- забезпечує значні надходження в державну казну.

Поряд з цим ПДВ:

- є податком з найбільшими витратами на його адміністрування;

- потребує більш кваліфікованих фахівців та значного досвіду оподаткування;

- не сприяє справедливому перерозподілу доходів.

Виходячи з цього, запропонуємо кілька шляхів вдосконалення податку на додану вартість:

- розширення бази оподаткування за рахунок скасування пільг, що не носять соціального характеру. Це дасть змогу встановити ставку податку на рівні 15-17% і тим самим зменшить податковий тиск на платників та збільшить надходження до бюджету;

- розширення інформаційного забезпечення кожної ланки податкової служби, яке сприятиме автоматизації процесу оподаткування, ефективнішому використанню наявних людських ресурсів, дасть можливість зіставляти відомості з різних джерел з метою виявлення ухилень від сплати ПДВ;

- підвищення ефективності перевірочної роботи, яке дасть змогу за рахунок автоматизованого відбору платників для документальних перевірок виявляти ухилення від оподаткування при загальному зменшенні кількості перевірок та перевіряючих, забезпечити невідворотність відповідальності порушників;

- вдосконалення законодавства, яке полягає у спрощенні, стабільності та передбачуваності в адмініструванні ПДВ, запровадження обов'язкової перевірки ефективності запропонованих змін за допомогою імітації моделі;

- прогнозування надходжень ПДВ, яке дасть можливість запропонувати Верховній Раді збалансований реальний бюджет, що, в свою чергу, сприятиме стабілізації економіки;

- скорочення та ліквідація недоїмки шляхом поліпшення роботи з платниками;

- альтернативним шляхом є переведення ПДВ з групи непрямих податків до групи прямих податків.

Виконання цих завдань у повному обсязі забезпечить досягнення високої ефективності податку на додану вартість в найкоротші строки.

Список використаних джерел

1. Конституция Украины. - Х.: Одиссей, 2010. - 70 с.

2. Афанасьев Н.В., Гончаров А.Б. Экономика предприятия: Учеб. пособие. - Х.: ИД "ИНЖЕК", 2008. - 582 c.

3. Баканов М.И. Теория экономического анализа: Учебник.: ? М.: Финансы и статистика. 2005. - 288 с.

4. Баранцева С. Стратегічне управління прибутком як регулятор діяльності підприємств// Торгівля і ринок України. - 2008, вип. 14, т. 2. - с. 81-86.

5. Воскобаєва О. Прибуток як основне джерело саморозвитку підприємств // Торгівля і ринок України. - 2002, вип. 13, т.2. - с. 374-379.

6. Горфинкель Н.П. Экономика предприятия. - М.:ЮНИТИ, 2005. - 448 с.

7. Кибенко Е.Р. Корпоративне право України. Навчальний посібник. - Х.: фірма "Эспада", 2008. - 488 с.

8. Кононенко О. Читаем финансовую отчетность. - Х.: Фактор, 2006. - 96 с.

9. Мазаракі А.А. та ін. Економіка підприємства. Підручник для вузів (під ред. проф. Н.М. Ушакової) - К.: "Хрещатик", 2006. - 542 с.

10. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. ? К.: КНЕУ, 2008. - 578 с.

11. Бюджет і фінансова політика України / А.О. Єпіфанов, І.В. Сало, І.І. Д'яконова. ? К.: Наукова думка, 1997.

12. Воронкова О.М. Контрольна й аналітична робота податкової служби України // Фінанси України. - 2001. - №8. - с. 135-141.

13. Стоян В.І. Удосконаленя податкової системи України // Фінанси України. - 2001. ? № 7. - с. 115-118.

14. Буряковський В.В. та ін. Податки: Учбовий посібник. - Дніпропетровськ: Пороги, 1998.

15. А.П. Кісельов “Основи бізнесу” Київ, “Вища школа”, 1997 р.

Додаток

Умови і фактори, що впливають на формування й відшкодування вхідного ПДВ (податкового кредиту) на підприємстві

Размещено на Allbest.ru