Сутність та види податків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема 1. Теорія податків та її історичний розвиток

Історія становлення системи оподаткування

У розвитку оподаткування всіх держав прийнято виділяти такі періоди:

стародавній світ відрізнявся випадковим характером державних вилучень, переважно в натуральній формі.

На самих ранніх щаблях державної організації початковою формою оподаткування можна вважати жертвоприношення. Не слід думати, що воно було засноване виключно на добровільних засадах. Жертвопринесення було неписаним законом і, таким чином, ставало примусовою виплатою або збором. Причому процентна ставка збору була досить визначеною. У П'ятикнижжі Мойсея сказано: "... і всяка десятина на землі з насіння землі, з плоду дерева, Господеві". Отже, первинна ставка податку складала 10% від отриманих доходів.

У міру застосування товарно-грошових відносин внески в казну держави взяли в основному грошову форму. Їх платили раби, але не громадяни стародавньої держави. Прямі вилучення з громадян відсутні. Основним джерелом доходів були мита (ввізне і вивізне, судові), платежі союзників за їхній захист. Тільки під час війни з населення стягувався рівний общеімущественний податок.

Надалі виникла "світська" десятина, що стягувалася на користь впливових князів поряд з десятиною церковною. Дана практика існувала в різних країнах протягом багатьох століть: від Стародавнього Єгипту до середньовічної Європи. Так, у Стародавній Греції в VII-VI ст. до н. е.. представниками знаті були введені податки на доходи в розмірі однієї десятої або однієї двадцятої частини доходів. Це дозволяло концентрувати і витрачати кошти на утримання найманих армій, зведення укріплень навколо міст-держав, будівництво храмів, водопроводів, доріг, пристрій свят, роздачу грошей і продуктів біднякам і на інші суспільні цілі.

У той же час в стародавньому світі були і серйозну протидію прямому оподаткуванню. В Афінах, наприклад вважалося, що вільний громадянин не повинен платити прямих податків. Інша справа - добровільні пожертвування. Але коли стояли великі витрати, то рада або народні збори міста встановлювали процентні відрахування від доходів.

В епоху Середньовіччя до складу платників увійшли селяни і ремісники (податное стан), з яких стягувалася поголовна плата з вогнища, з родини, з душі. Духовенство і дворянство були звільнені від оподаткування.

У XVI столітті з'явилися нові види платежів до державного бюджету, так звані регалії - промислові джерела доходу скарбниці монопольного характеру (соляна, гірська, монетна, поштова).

У цілому оподаткування в цей період характеризується важким податковим тягарем, проізволностью встановлення та численністю податкових платежів.

І, тільки в самому кінці XVII - початку XVIII ст. в європейських країнах стало формуватися адміністративна держава, що створювала чиновницький апарат, і досить струнку і раціональну податкову систему, що складається з прямих і непрямих податків. З непрямих податків особливу роль став грати акциз. Звичайно стягувався безпосередньо біля міських воріт з усіх ввезених і вивезених товарів. Іноді податком обкладалося тільки те, що ввозилося в країну, тобто від нього звільнялися товари, що йдуть на експорт. Розміри акцизу коливалися зазвичай від 5 до 25%.

З прямих податків основна маса доходів припадала на подушний і прибутковий податки. Від них були звільнені дворянство і духовенство. Зате буржуазія і селянство віддавали державі у вигляді прямих податків 10-15% усіх своїх доходів.

Епоха Петра I (1672-1725) характеризується постійною нестачею фінансових ресурсів з-за численних воєн, великого будівництва, великомасштабних державних перетворень. Для поповнення скарбниці винаходилися вага нові способи, вводилися додаткові податки, аж до анекдотичного податку на бороди і вуса. Цар заснував особливу посаду - прибильщики, обов'язок яких "сидіти і лагодити государю прибутки", тобто винаходити нові джерела доходів скарбниці. Так був вве, ден гербовий збір, подушний збір з візників (десята частина доходів від їх найму), податки з постоялих дворів, печей, плавних судів, кавунів, горіхів, продажу їстівного, найму будинків, криголамний та інші податки і збори. Оподатковувалися навіть церковні вірування. Наприклад, розкольники були зобов'язані сплачувати подвійну подать.

У Україні прямі податки грали второстіпенную роль у порівнянні з податками непрямими. Так, подушної податі збиралося: в 1763 р. близько 30% від усіх доходів, в 1796-близько 33%. Непрямі податки довали: 1764 р. - 42% і 1796 - 43%. майже половину цієї суми приносили Наприкінці XIX ст. питні податки.

Теорії оподаткування

1. Однією з найперших загальних податкових теорій є теорія обміну, яка ґрунтується на розплатному характер оподаткування. Суть теорії полягає в тому, що через податок громадяни купують у держави послуги по підтримці порядку, охорони від нападу ззовні.

2.Теория публічного договору (Спіноза, Гоббс, Русо, Радищев): податок - результат договору між громадянином і державою, відповідно до якого громадянин сплачує певну плату державі за охорону захист та інші послуги.

3. Теорія страхування (Тьер, Жірардер): податок - страховий платіж, який сплачується підданими державі на випадок настання державі будь-якого ризику. Сенс такого податку - забезпечити фінансування витрат уряду щодо забезпечення оборони і правопорядку.

4. У 1776 році шотландський економіст і фінансист А. Сміт (1723-1790) видає книгу "Дослідження про природу і причини багатства народів ". Ідеї його як основоположника теорії оподаткування починають надавати кардинальний вплив на фінансову і господарську життя країни. Він висунув 4 господарські принципу оподаткування: розміреність, визначеність, зручність, дешевизна.

5. Кейнсіанська теорія (Дж. М. Кейнс, 1883-1946) Податки як норма відсотка покликані відігравати регулюючу функцію в економіці, коли зайві грошові заощадження вилучаються з допомогою прогресивного оподаткування. Під час економічного підйому оподатковувані доходи ростуть повільніше, ніж податкові доходи, а при кризі податок зменшується швидше, ніж падають доходи. Тим самим досягається відносно стабільне соціальне становище в суспільстві.

6. Неокласична теорія ґрунтується на перевазі вільної конкуренції та природності, стійкості економічності, зокрема, виробничих процесів, коли зовнішні коригувальні заходи повинні спрямовуватися лише на те, щоб усувати перешкоди, що заважають дії законів вільної конкуренції. Джеймс Мід (р. 1907), який побудував неокласичну модель.

7. Теорія оподаткування, розроблена на початку 80-х рр.. в США А. Бернсом, Г. Стайном, А. Леффера. Ними розроблена бюджетна концепція, що виявляє залежність податкової бази від зміни ставок податку, а так само бюджетних податків від податкового тягаря.

8. Теорія монетаризму, розроблена американським економістом М. Фрідменом (нар. 1912), прихильником ідеї свободи ринку, пропонує обмежити роль держави тільки тією діяльністю, яку крім нього ніхто не може здійснити: регулюванням грошей в обігу. Основна ідея неокласичних теорій полягає у пошуках методів зниження інфляції і надання великої кількості податкових пільг корпораціям і тієї частини населення, яка формує споживчий попит на ринку.



Історичний аспект розвитку податкової системи України

На розвиток податкової теорії Росії та України істотно вплинули різні теорії західних економістів ХІХ-ХХ ст. Але історичний розвиток державної системи суттєво вплинув як на податкову політику, податкові системи, так і на наукову думку.

Зародження податкової науки як частини загальної фінансової науки почалося в Росії у ХУІІ-ХУІІІ ст. Одним із перших учених-економістів, який займався проблемою фінансової та податкової політики держави, був І. Посошков (1652-1726). У науковій праці "Про бідність та багатство" він виклав свої погляди та розробив програму соціально-економічної перебудови Росії. На його думку, держава може бути багатою тільки тоді, коли багатий народ.

Найсуттєвіший внесок у податкову теорію в Росії зробив М. Тургенєв. В його праці "Досвід теорії податків" (1812) були закладені основи російської науки про фінанси та податки. Він вважав, що існує три головних джерела їх надходження: від землі, капіталу та праці. Причому об'єктом оподаткування з метою запобігання виснаженню цього джерела потрібно брати лише чистий дохід.

М. Тургенєвим була введена і перша в Росії класифікація податків залежно від джерел об'єкта оподаткування:

1. Податок на доходи від землі, в тому числі з чистого доходу, десятини, доходи із землі, на якій є корисні копалини та ведеться їх видобуток, податок з будівель та споруд.

2. Податок з доходу та капіталу, в тому числі з грошового або який застосовується в будь-яких ремеслах.

3. Податок зі спадщини, дарування, гербовий збір.

4. Податок із заробітної плати.

5. Податки з інших джерел.

6. Податок на споживання -- акцизні збори на тютюн, сіль, алкогольні напої, мито.

7. Надзвичайні податки.

Особливим періодом розвитку податкової теорії в Росії є період з 1861 р. (дата відміни кріпосництва) до 1917 р. Цей час характеризується найпомітнішими досягненнями в податковій теорії, теорії фінансів і у фінансовій науці загалом.

У другій половині ХІХ -- на початку XX ст. виходять наукові праці таких учених, як М. Веселовський, В. Безобразов, О. Суботін, Д. Маріупольський, М. Бражеський, А. Усаїв, М. Алексєєнко, П. Ген-зель, С. Ідовайський, М. Фрідмен, Т. Лопоть, Р. Стурма, В. Голишев, В. Твердохлібов та ін. Це свідчить про те, що фінансова та податкова наука в Росії розвивалась досить бурхливо, досліджувались і запроваджувались різні напрями, вносились різні пропозиції, загалом була розроблена обґрунтована податкова теорія для її подальшого розвитку. Причому, як свідчить історичний досвід, усі ці дослідження та висновки залишаються актуальними в Україні і в сучасних умовах, особливо в період переходу до ринкових відносин.

Особливе спрямування фінансової та податкової теорії характерне для радянських часів, починаючи з жовтня 1917 р. Цей період можна поділити на три періоди.

Перший -- з 1917 р. до 30-х років. Особливістю цього періоду було те, що близька до європейської фінансова (і податкова) наука була практично зруйнована і створена радянська фінансова (і податкова) наука. Вся податкова політика держави будувалась здебільшого на працях учених дореволюційних часів. У той же час почали розвиватися нові напрями податкової теорії з урахуванням державного устрою, командно-адміністративної системи. Крім того, народжувалась радянська наука про фінанси та податки, яка мала яскраво виражений державно-політичний характер.

Г. Болдирев у праці "Прибутковий податок на Заході та в Росії" (1924) досліджував проблеми аналізу та особливості прибуткового оподаткування. Крім аналізу цього податку, він вивчав особливості застосування його в різних країнах світу, а також виклав основні принципи щодо сплати цього податку:

"І. Етичні принципи оподаткування:

* загальність податків;

* непорушність особистої свободи при оподаткуванні і стягуванні податку.

ІІ. Принцип управління податками:

* визначеність оподаткування;

* зручність оподаткування і стягування для платників;

* дешевизна стягування і мінімум затрат;

* належний вибір джерел податків, тобто якомога меншого обмеження народного виробництва і кращого здійснення соціально-політичних цілей;

* зведення сукупності податків до такої системи, яка б забезпечувала, якщо це можливо, дотримання згаданих принципів управління достатністю надходжень та еластичність на випадок надзвичайних державних потреб"

Другий період розвитку теорії фінансів і податків радянського періоду охоплює 30-50-ті роки. Для цього періоду характерна велика політизація та ідеологізація всієї радянської науки, зміни в розгляді суті податків, їх значення та місця в економічній системі держави. Так, Комуністичною партією та урядом використовуються податки виключно для охорони та зміцнення соціалістичної власності, заздалегідь визначеного співвідношення суспільних та особистих інтересів радянських громадян, а також для здійснення господарської та культурно-виховної роботи.

Третій період розвитку фінансової та податкової науки охоплював кінець 50-х років і продовжувався до середини 80-х. До цього періоду можна віднести праці таких учених: В. Матвєєва "Держава та податки" (1960), А. Пєчникова "Сучасна податкова система СРСР" (1975), М. Богачевського "Податки капіталістичних держав" (1961), в яких увага приділялася експлуатаційному характеру податків.

Для цього періоду характерні два напрями в фінансовій науці: розкриття суті радянських фінансів і вивчення бюджетного устрою СРСР та бюджетного права. Вважалось, що коли в державі діє єдина форма власності -- державна, то державні підприємства та установи не оподатковуються, бо їх доходи державні.

Докорінна перебудова всієї податкової системи в державі почалася в середині 80-х років, в період переходу на ринкові відносини. Податки розглядалися не тільки як виконання фінансових функцій, розвитку приватного підприємництва, фермерського господарства в агропромисловому комплексі, вирішення соціальних проблем тощо.

3 1991 р. податкова система України стала розвиватись самостійно. На жаль, вона має багато недоліків, успадкованих від радянського періоду, тому в сучасних умовах іде активний пошук найоптимальнішого її варіанта. Але характерною особливістю розвитку сучасної податкової теорії є те, що відсутні серйозні, глибокі праці вчених та економістів, а надруковані публікації мають практичний напрям і прикладний характер.

Історія розвитку податкової системи зарубіжних країн

Основна увага в побудові податкових систем у різних країнах світу приділяється розвитку підприємницької діяльності та залученню інвестиційних коштів як вітчизняними, так і іноземними особами. Для цього в державі створюються умови для стимулювання цих видів діяльності. У більшості країн значні пільги надаються підприємствам, що експортують свою продукцію (при цьому слід зазначити, що більшість країн укладають між собою угоди про уникнення подвійного оподаткування).

Податкові системи розвинених країн світу надзвичайно гнучкі. Наприклад, у США та Великобританії платник податку може самостійно вибирати такий варіант оподаткування, приміром прибутковий податок з фізичних осіб, який для нього є найефективнішим. Це уможливлює зменшення кількості платників, які бажають перейти у тіньовий сектор економіки або ухиляються від сплати податків.

Наявність різноманітних варіантів розрахунку та сплати податків, а також різні пільги щодо них дають можливість підприємству при плануванні своєї податкової політики розробляти кілька варіантів і визначити можливу економію. Крім того, розробка податкової політики впливає і на визначення напрямку подальшої діяльності підприємства.

Важливе значення для формування податкової системи країни має її ефективність. Податок не повинен суттєво впливати на прийняття економічних рішень, але якщо це відбувається, то вплив має бути мінімальним. Більшість податкових систем світу побудовані таким чином, що не дозволяють вільно трактувати різні положення, з одного боку, платниками податків, а з другого -- податковими органами. А це суттєво зменшує кількість спорів та суперечок між суб'єктами оподаткування і скарг у судах. Крім того, цей принцип повинен забезпечувати економію витрат на стягнення податків, тобто кошти, необхідні для функціонування податкової системи, повинні бути значно меншими, ніж кількість зібраних податкових платежів.

Значна увага в податкових системах різних країн світу приділяється розмежуванню рівнів компетенції при стягненні податкових платежів. Насамперед це стосується компетенції загальнодержавних та місцевих органів самоврядування. Так, у більшості країн світу досить чітко визначається кількість податків, які стягуються у державний, а які у місцевий бюджети. Як правило, сума податкових платежів, що надходять у місцеві бюджети, невелика, і їх не вистачає для покриття всіх витрат. Тому здебільшого місцеві бюджети одержують або допомогу із загальнодержавного бюджету, або частина зібраних податків переходить до місцевих бюджетів.



Тема 2.Сутність та види податків

Соціально-економічна сутність податків

За економічною сутністю податки є обов'язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна Із форм вирівнювання доходів юридичних І фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефективніше використання для задоволення потреб суспільства в цілому й досягнення на цій основі зростання його добробуту. На перший погляд, податки виражають односторонні відносини держави з підприємцями та населенням під час їх сплати. Однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ і процесів. На ділі податки дають змогу мати зворотний зв'язок Із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат.

Податки - невід'ємна частина фінансового господарства держави.

Це найважливіше джерело формування доходів держави, які в свою чергу використовуються на:

соціальний захист населення;

фінансування соціально-культурних закладів та установ освіти, культури, охорони здоров'я.

фінансування науки;

реставрація пам'яток архітектури;

фінансування оборони, правоохоронної діяльності;

утримання органів законодавчої, виконавчої і судової влади;

заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення.



Функції податків

Функції податків можна згрупувати в два блоки: основні та додаткові. Група основних функцій включає сутнісну функцію податку (фіскальну) і дві загальнофінансові (регулюючу та контрольну). Саме на базі цих функцій будується податковий механізм, і, діючи спільно, вони утворюють цілісний комплекс. Додаткові функції деталізують головні цілі, реалізовані через підсистему основних функцій. Крім того, якщо основні функції обов'язкові для всіх видів податків, то додаткові мають відтінок факультативності й не обов'язково представлені у всіх податках.

Найважливішою функцією податків є фіскальна (лат. fiscus -- державна скарбниця). Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення -- насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. У період становлення буржуазної держави цю спрямованість податків вважали єдиною. Однак до кінця

Регулююча функція слугує своєрідним доповненням попередньої і стосується як регулювання виробництва, так і регулювання споживання (наприклад непрямі податки). При цьому регулюючий механізм існує об'єктивно і вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави. Дуже часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг окремим виробникам чи галузям. Однак податкове регулювання -- складніший механізм, що враховує не тільки податковий тиск, а й перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні прибутковості і т. ін.

Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. З допомогою цієї функції оцінюють раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряють, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.

Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоплює кілька видів функцій.

1. Розподільна функція являє собою своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою, і в одній дії можуть виявлятися обидві функції. Наприклад, непрямі податки, регулюючи споживання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платників на користь інших (акцизи на делікатесні види продуктів і т. ін.). Це дозволяє говорити про існування первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) за рахунок податків.

Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Як і регулююча, вона може бути пов'язана із застосуванням механізму пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулюючої.

Накопичувальна функція являє собою своєрідне узагальнення всіх попередніх функцій і головну -- з позицій реалізації цілей держави в податковій системі.

Класифікація податків

В Україні установлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Загальнодержавні податки та збори

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб;

податок на додану вартість;

акцизний податок;

збір за першу реєстрацію транспортного засобу

екологічний податок;

рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

плата за користування надрами;

плата за землю;

збір за користування радіочастотним ресурсом України;

збір за спеціальне використання води;

збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

фіксований сільськогосподарський податок;

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (застосовується до 31 грудня 2014 року);

мито;

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Місцеві податки та збори

До місцевих податків належить:

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

єдиний податок

До місцевих зборів належать:

збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

збір за місця для паркування транспортних засобів;

туристичний збір.



Характеристика елементів податку

Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

Платники податку?визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти

України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Об'єкт оподаткування -можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку;

База оподаткування?це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз

об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання;

Ставка податку?ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань

на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування;

порядок обчислення податку;

податковий період;

строк та порядок сплати податку;

строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Податкова пільга-це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав.

Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.

Тема 3.Податкова система і податкова політика держави

Методи формування доходів держав.

Поняття податкової системи.

Поняття податкової політики і основні критерії її проведення.

Наукові основи побудови оптимальної податкової системи.

Принципи оподаткування.

Методи формування доходів держав

Перш ніж дати визначення поняттю податкова система і розглянути основи її побудови, слід звернути увагу на те, що державні доходи можуть формуватись різними методами, серед яких саме податковий має найбільше бюджетне значення. Відповідно до бюджетної класифікації в Україні доходи бюджету поділяють на: податкові, неподаткові, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

До податкових доходів було віднесено передбачені ПКУкраїни загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові плати.

Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

До доходів від операцій з капіталом віднесено кошти, які отримує держава від продажу землі, майна та нематеріальних активів, що належать державі.

Трансферти-це кошти, одержані від інших органів державної влади (тобто перерозподіл бюджетних коштів між різними субєктами бюджетної системи в межах України), інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

За недостатністю коштів, які отримує держава за рахунок вищеназваних доходів, для фінансування видатків можуть використовуватися грошова емісія або залучатись запозичені кошти.

Запозичення коштів у фізичних і юридичних осіб державою відбувається у формі випуску державних позик, розміщення державних цінних паперів або кредитів. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок запозичених коштів не має таких інфляційних наслідків, як грошова емісія, оскільки не відбувається зростання грошової маси: на державні потреби витрачаються запозичені тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб. Але при досягненні державними займами значного розміру вони можуть негативно впливати на обсяги інвестицій, а також сприяти збільшенню податкового навантаження у майбутньому для їх погашення.

Поняття податкової системи

В умовах існування ринкових відносин та різних форм власності, коли державна власність не має домінуючого значення, основним методом формування доходів держави є податки, які в тій чи іншій країні складають податкову систему.

Система оподатковування являє собою сукупність податків і зборів, у бюджети і державні цільові фонди, що спрямовуються у встановленому законами порядку.

Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових плат і внесків у бюджети різних рівнів, платників податків і органів, що здійснюють контроль за правильністю числення, повнотою і своєчасністю їхньої сплати у встановленому законом порядку.

Істотними умовами оподатковування, що характеризують податкову систему в цілому, є:

- порядок встановлення і введення в дію податків;

- види податків;

- права й обов'язки платників податків;

- порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

- відповідальність учасників податкових відносин.

Поняття податкової політики і основні критерії її проведення

Податкова політика держави-це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Саме через податкову політику держави відбувається становлення і розвиток податкової системи держави.

Основними принципами податкової політики є фіскальна і економічна ефективність, соціальна справедливість.

Цілі податкової політики
Фіскальна (мобілізація частини створеного ВВП держави до централізованого державного фонду для фінансування витрат держави)	Економічна (вплив на економічну систему через податковий механізм з метою проведення структурних змін суспільного відтворення, перерозподілу ВВП та ВНД)

Залежно від механізмів реалізації податкову політику держави поділяють на два типи -- дискреційну і не дискреційну. Залежно від величини податкового тиску на виробників та споживачів ВВП її поділяють на три типи -- справляння максимальних податків; помірну; високого рівня податкових стягувань з одночасним поверненням сплачених платежів через систему соціальних пільг та субсидій.

Податкова політика держави включає такі обовґязкові заходи:

розробка стратегії та відповідної теорії розвитку податкової системи з проведенням всіх необхідних наукових розрахунків;

визначення напрямів, принципів та порядку оподаткування;

розробку заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей у економічній, політичній та соціальній сферах розвитку держави.

головними напрямами податкової політики за сучасних умов є:

створення передумов для динамічного розвитку підприємств та галузей підприємств економіки країни;

прискорення процесів формування реального власника в усіх галузях національної економіки;

розширення сфери малого бізнесу;

підвищення добробуту населення за рахунок спрямованості бюджетних видатків;

оптимізація співвідношення між фінансовими ресурсами, мобілізованими до бюджетів різних рівнів, і грошовими засобами, що залишаються в розпорядженні юридичних та фізичних осіб;

посилення ролі прямих податків, зокрема, податку на прибуток та на використовувані ресурси, запровадження податку на власність, скорочення непрямих податків, передусім, універсальних акцизів;

підвищення ролі місцевих податків;

застосування економічних важелів для обмеження товарообмінних операцій.

Наукові основи побудови оптимальної податкової системи

Ширше трактується система оподаткування. Це сукупність податків і платежів, а також принципів, методів та засобів справляння і контролю за їх надходженням до централізованих фондів.

Незважаючи на різноманітність податкових систем у різних країнах світу, існують принципи, які забезпечують загальнонаукові основи побудови податкової системи:

1)  принцип вигоди та адміністративної зручності;

2)  принцип платоспроможності;

3)  принцип визначальної бази.

Принцип вигоди та адміністративної зручності полягає у тому, що втрати внаслідок сплати податків мають бути сумірними з тими вигодами, які платники отримують за рахунок фінансованих із податкових надходжень потреб і суспільних благ. Суть адміністративної зручності у тому, що податкова система має бути максимально зручною для податкоплатників і держави з точки зору організації податкової роботи.

Принцип платоспроможності декларує, що податковий тягар (величина податкових зобов'язань) має бути чітко визначенийвідповідно до платоспроможності податкоплатника (розміру доходів, обсягів споживання, майнового стану). Ця рівність можлива за умови використання прогресивних ставок в оподаткуванні.

Принцип визначальної бази означає, що податкова система в країні повинна формуватися не хаотично, а згідно з певною соціально-економічною доктриною. Кількісним виміром є прогнозна величина видатків бюджету. У бюджетному плануванні, і зокрема плануванні податкових надходжень, повинна бути чітка послідовність:

Пр. Б > Пл. Д  > Пл. В,

де Пр. Б -- прогнозований обсяг зведеного бюджету; Пл. Д -- запланований обсяг доходів; Пл. В -- плановий обсяг видатків.

Принципи оподаткування

Податкове законодавство ґрунтується на таких принципах:

загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим

Кодексом, законами з питань оподаткування та митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до усіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

презумпції правомірності рішень платника податку у випадку коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

нейтральність оподаткування?установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного періоду;

рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.



Тема 4. Організація податкової служби і податкової роботи

Органи державної податкової служби України та їхні завдання

Управління оподатковуванням в Україні являє собою єдину централізовану систему, побудовану за принципом багаторівневої ієрархічної організації. Кожний рівень має свої функції і специфіку.

Статус Державної податкової служби в Україні, її функції і правові основи діяльності регулюються Законом України «Про Державну податкову службу в Україні» і постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення діяльності Державної податкової адміністрації України».

До системи органів державної податкової служби належать:

державна податкова адміністрація України;

державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах - органи державної податкової служби.

Завданнями органів державної податкової служби є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством ( податки, інші платежі);

внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Функції Державної податкової адміністрації України

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У Державній податковій адміністрації України та державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної податкової адміністрації України затверджуються Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - Державною податковою адміністрацією України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

Структура Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із:

здійсненням контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядок розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності;

здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад прийняття та обліку податків, інших платежів від платників податків, вчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;

обліком платників податків, інших платежів;

виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів;

проведенням роботи з боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ведення реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв га тютюнових виробів; участю у виробленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів; організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією; узагальненням практики застосування законодавства та застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; здійсненням заходів з вилучення та знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, які незаконно вироблені або перебувають у незаконному обігу.

Державна податкова адміністрація України також:

-- затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи платника податків чи інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними чи фізичними особами--суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, здійснену органами державної податкової служби;

--розробляє основні напрями, форми і методи проведення перевірок додержання податкового та валютного законодавства;

-- у разі виявлення фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, спрямовує матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам боротьбі з організованою злочинністю тощо.

Призначення та функції податкової міліції

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція.

До функцій державних податкових інспекцій належать:

здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі;

забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і вчасності надходження цих податків, платежів; реєстрація фізичних осіб--платників податків та інших обов'язкових платежів;

контроль за вчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

здійснення в межах своїх повноважень контролю за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використання для розрахунків за товари, роботи і послуги, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності;

забезпечення застосування та вчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

здійснення перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів;

здійснення за дорученням спеціальних підрозділів з боротьби з організованою злочинністю перевірки вчасності та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів тощо.

Права органів державної податкової служби

Органи державної податкової служби мають право:

запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності

нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.;

при проведенні виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників

платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), перевіряти під час проведення перевірок у платників податків-фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків-юридичних осіб документи, що посвідчують особу;

одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, комерційних банків та інших фінансових установ довідки,довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності;

проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України)

вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки;

у разі відмови платника податків застосовуються заходи передбачені статтею 94 ПКУ;

під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів;

під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій.;

доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності, та/або є об'єктами оподаткування або використовується для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу;

у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про визнання недійсними

установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання, а також продовження строку адміністративного арешту майна платників податків та накладення арешту на кошти на банківських рахунках платника податків;

звертатися до суду щодо визнання недійсними правочинів, виконання яких пов'язано

з оподаткуванням;

звертатися до суду, у разі коли платник податків перешкоджає виконанню податковим

керуючим повноважень, визначених цим Кодексом;

виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у випадках,

передбачених законом;

користуватися у службових справах засобами зв'язку, які належать платникам

податків, з їх дозволу або дозволу посадових осіб таких платників;

Права, передбачені підпунктами 20.1.1 - 20.1.11, 20.1.23 - 20.1.26, 20.1.29 - 20.1.31 надаються посадовим особам органів державної податкової служби, а права передбачені підпунктами 20.1.12 - 20.1.22, 20.1.27 - 20.1.28, 20.1.32 - 20.1.40 цієї статті, надаються головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.



Тема 5.Податковий менеджмент

Сутність, об'єкт, суб'єкт та мета податкового менеджменту

В економічній літературі поняття «податковий менеджмент» визначаються як сукупність принципів, форм, прийомів та методів цілеспрямованого впливу на об'єкт для досягнення певного результату.

Об'єктом впливу в податковій сфері є відносини, що виникають між державою та платниками з приводу сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Органи законодавчої та виконавчої влади, контролюючі органи у сукупності з платниками податків створюють коло суб'єктів податкового менеджменту.

Таким чином, податковий менеджмент, -- це процес управління податковою системою з метою реалізації податкової політики.

Метою податкового менеджменту на макроекономічному рівні є забезпечення доходної частини бюджету та впливу податків на розвиток підприємництва і соціальної сфери.

Метою податкового менеджменту на мікроекономічному рівні є своєчасне та повне виконання зобов'язань платника податків відповідно до діючого законодавства. Податковий менеджмент на мікрорівні передбачає прогнозування і планування податків, податковий облік, внутрішній контроль оподатковуваних баз

Функції податкового менеджменту

Функції податкового менеджменту -- це певний вид діяльності в управлінні, що відокремився в процесі спеціалізації управлінської праці. До них належать: планування, організація, координація, стимулювання і контроль. Зазначені функції є не ізольованими, а діють у взаємозв'язку і взаємозалежності.

У сфері управління податковою системою ці функції мають свій специфічний зміст.

Планування -- це наукове передбачення розвитку і визначення шляхів здійснення розширеного відтворення. Податкове планування, будучи органічною частиною планування фінансів країни, забезпечує узгоджену взаємодію всіх його елементів.

На державному рівні роль податкового планування визначає аналіз надходження податків, тенденцій і факторів росту бази оподаткування і на цій підставі визначення обсягів податкових надходжень до бюджету.

Організація як функція управління податковою системою виражається, насамперед, у виборі і формуванні системи органів управління, порядку їх підпорядкованості, встановленні прав і обов'язків кожного органу..

Координація в області управління податковою системою передбачає забезпечення єдності дій податкових органів по усуненню диспропорцій у передбачених бюджетом планових завданнях з податків і зборів, які виникають внаслідок зміни соціально-економічних та фінансових умов.

Стимулювання означає, що органи управління пов'язують активність людей із задоволенням їх матеріальних і духовних потреб. Сплата податків до Державного бюджету пов'язана з необхідністю задоволення потреб платників податків' у безпеці, правовому захисті, фінансуванні частини витрат на освіту, охорону здоров'я, науку і культуру за рахунок державних коштів.

Стимулювання означає і певну матеріальну відповідальність за своєчасну і повну сплату податків.

Контроль. Податковий контроль розглядається з двох сторін: як функція або елемент державного управління економікою та як особлива діяльність з виконання податкового законодавства.



Поняття податкової роботи

Податкова робота -- це діяльність платників податків, ДПА та інших державних органів щодо законодавчого закріплення справляння податків, внесення їх до бюджету та контролю за їх надходженням.

Основними елементами податкової роботи є облік платників і надходжень податків до бюджету.

Облік платників податків є однією із основних функцій державних податкових органів, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів.

Контрольна робота органів ДПА щодо розрахунків платників податків з державою

Ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення органами державної податкової служби контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають усі платники податків.

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Стосовно кожного платника податків, взятого на облік в органі державної податкової служби згідно з цим Порядком, формується облікова справа.



Тема 6. Податкова політика в системі державного регулювання економіки

Методи впливу держави на економіку

Державне регулювання економіки -- це сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб'єктів господарювання і ринкову кон'юнктуру з метою створення нормальних умов для функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем суспільства.