Сутність та види податків

267.1

2

Ставки збору

Ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, визначеному цим пунктом, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з надання платних послуг встановлюється у таких межах:

а) на території м. Києва та обласних центрів - від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати;

б) на території м. Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів - від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати;

в) на території інших населених пунктів - до 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

У разі, коли пункти продажу товарів (надання послуг) розташовані в курортній місцевості або на території, прилеглій до митниці, інших пунктів переміщення через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовуються кошти від сплати збору, можуть прийняти рішення щодо збільшення ставки збору, встановленої в підпункті 267.3.2 цього пункту, але не більш як до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлюється у межах від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, залежно від місця розташування таких пунктів продажу.

Ставка збору за здійснення торгівлі валютними цінностями на календарний місяць становить 1,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Ставка збору за здійснення діяльності у сфері розваг на квартал становить:

для використання грального автомата (грального автомата “кран-машина”, грального автомата, на якому проводяться дитячі ігри, іншого грального автомата, призначеного для проведення платних розважальних ігор) - розмір мінімальної заробітної плати;

для використання гральних жолобів (доріжок) кегельбану, боулінгу, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, - розмір мінімальної заробітної плати, збільшений у 2 рази, за кожний гральний жолоб (доріжку);

для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, за кожний стіл для більярду;

для проведення інших оплатних розважальних ігор - розмір мінімальної заробітної плати, за кожне окреме гральне місце.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням пільгового торгового патенту встановлюється у розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати, за весь строк дії такого патенту.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням короткотермінового торгового патенту за один день становить 0,02 розміру мінімальної заробітної плати.

Ставки збору, визначені відповідно до цієї статті, округляються (менш як 50 копійок відкидається, а 50 копійок і більше округляється до однієї гривні).

267.3

3

Порядок обчислення

Порядок сплати збору платниками збору

а) платниками збору, які провадять торговельну діяльність або надають платні послуги (крім пересувної торговельної мережі) збір сплачується за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання платних послуг;

б) платниками збору, які здійснюють торгівлю валютними цінностями, - за місцезнаходженням пункту обміну іноземної валюти;

в) платниками збору, що здійснюють діяльність у сфері розваг, - за місцезнаходженням пункту надання послуг у сфері розваг;

г) платниками збору, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації таких платників;

ґ) платниками збору, що здійснюють торгівлю на ярмарках, виставках-продажах та інших короткотермінових заходах, пов'язаних з демонстрацією та продажем товарів, - за місцем провадження такої діяльності.

267.5

Туристичний збір
№	Ознаки	Характеристики	Стаття
1	Платник збору	Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк. Платниками збору не можуть бути особи, які: а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір; б) особи, які прибули у відрядження; в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); г) ветерани війни; ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; д) особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії та пансіонати"
2	Ставки збору:	Cтавка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору
3	База оподаткувань:	Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях визначених підпунктом 268.5.1 цієї статті за вирахуванням податку на додану вартість. До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду.
4	Податкові агенти:	Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися: а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами; б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму; в) юридичними особами або фізичними особами-підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою;
5	Порядок обчислення	Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно). Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у квартальній податковій декларації. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду.



Тема 15. Плата за користування надрами

№	Ознаки	Характеристики	Стаття
1	Платники податку	1.Платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр. 2.Платниками плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, є юридичні та фізичні особи - суб'єкти господарської діяльності, які використовують у межах території України ділянки надр для: а) зберігання природного газу, нафти, газоподібних та інших рідких нафтопродуктів; б) витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання винопродукції; в) вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин; г) зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів; ґ) провадження інших видів господарської діяльності.	263.1 264.1
2	Об'єкт оподаткування	1.Об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин. 2. Об'єктом оподаткування платою за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, є обсяг підземного простору (ділянки) надр: а) для зберігання природного газу та газоподібних продуктів - активний об'єм зберігання газу в пористих чи тріщинуватих геологічних утвореннях (пластах-колекторах); б) для зберігання нафти та інших рідких нафтопродуктів - об'єм спеціально створених та існуючих гірничих виробок (відпрацьованих і пристосованих), а також природних порожнин (печер); в) для витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання винопродукції, вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин, зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів.	263.2 264.2
3	База оподаткування	Базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).	263.5
4	Ставки оподаткування	Ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин: -в грн. за одиницю погашених запасів корисних копалин -в грн. за одиницю видобутих корисних копалин -у відсотках від вартості видобутих корисних копалин Ставки плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин -в грн. на рік за одиницю обсягу користування надрами.	263.9 264.4
5	Коригуючи коефіцієнти	Видобування позабалансових запасів корисних копалин-0,5 Видобування запасів (ресурсів) корисних копалин з техногенних родовищ-0,5 Видобування піщано-гравійної сировини в межах акваторії морів, водосховищ у річках та їх заплавах,крім видобування, пов'язаного з плановими роботами з очищення фарватерів річок - 2 Видобування вуглекислих мінеральних підземних вод (гідрокарбонатних) із свердловин, що не обладнані стаціонарними газовідділювачами-0,85 Видобування запасів з родовищ, які в порядку, визначеному законодавством, визнані як дотаційні запаси- 0,01 Видобування платником запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених державною експертизою на підставі звітів з геологічного вивчення, яке виконане ним за власні кошти-0,7	263.10
6	Податковий період	Податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.(для видобування корисних копалин і для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин)	263.11 264.5



Тема 16. Рентна плата за нафту, природній газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні

№	Ознаки	Характеристики	Статті ПКУ
1	Платники податку	Платниками рентної плати (далі - платники) є суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, отриманих в установленому законодавством порядку.	256
2	Об'єкт оподаткування	1.Об'єктом оподаткування рентною платою є обсяг видобутої вуглеводневої сировини у податковому (звітному) періоді. 2.Об'єкт оподаткування рентною платою природного газу зменшується на обсяг рециркулюючого природного газу, який визначається платником за показниками вимірювальних пристроїв, що зазначені у журналі обліку видобутих корисних копалин з дотриманням самостійно затверджених платником, відповідно до вимог ліцензійних умов, схем руху видобутої вуглеводневої сировини на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу	257
3	Ставки оподаткування	1.За природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ): 1.1.видобутий у податковому (звітному) періоді, крім обсягів видобутого природного газу, що відповідають умові, передбаченій підпунктом 258.1.2 цього пункту: у розмірі 237 гривень за 1000 куб. метрів видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу); у розмірі 118,5 гривень за 1000 куб. метрів видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) з покладів, що повністю залягають на глибині понад 5000 метрів, на ділянках надр (родовищах) в межах території України; 1.2 у розмірі 59,25 гривень за 1000 куб. метрів видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) з покладів, що повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів,(якщо повністю залягають на глибині понад 5000 м тоді розмір 47,4 за 1000 куб.м) на ділянках надр (родовищах) в межах території України; у розмірі 11,85 гривень за 1000 куб. метрів видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) з покладів на ділянках надр (родовищах) в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України; 2.за нафту: у розмірі 2141,86 гривні за одну тонну нафти, видобутої з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів; (якщо повністю залягають на глибині понад 5000 м тоді розмір 792,54 гривні за одну тонну нафти) 3. за газовий конденсат: у розмірі 2141,86 гривні за одну тонну газового конденсату, видобутого з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів ;(якщо повністю залягають на глибині понад 5000 м тоді розмір 792,54 гривні за одну тонну газового конденсату)	258
3	Коригуючікоефіцієнти	Коригуючий коефіцієнт обчислюється шляхом ділення середньої ціни одного бареля нафти "Urals", перерахованої у гривні за курсом Національного банку України станом на 1 число місяця, що настає за звітним періодом, на базову ціну нафти.	259
4	Податковий період	Базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю	260
5	Порядок обчислення	Розмір податкового зобов'язання з рентної плати обчислюється платником як добуток обсягу видобутої ним вуглеводневої сировини, встановлених статтею 258 цього розділу ставок рентної плати та коригуючого коефіцієнта, який у кожному податковому (звітному) періоді розраховується відповідно до статті 259 цього розділу. Платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. У податковому розрахунку з рентної плати за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ), який платники рентної плати реалізують суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України, для формування ресурсу природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), що використовується для потреб населення, податкові зобов'язання визначаються згідно з актами приймання-передачі, оформленими відповідно до типових договорів, затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання державного регулювання нафтогазової галузі, про реалізацію такого газу у звітному податковому періоді, коли він був видобутий, які не пізніше ніж 8 числа місяця, що настає за звітним податковим періодом, підписуються платником та уповноваженим суб'єктом на підставі укладених ними господарських договорів.	260



Тема 17. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України

№	Елементи оподаткування	Характеристики	Стаття
1	Платники податку	1. Платниками рентної плати є суб'єкти господарювання, які експлуатують об'єкти магістральних трубопроводів та надають (організовують) послуги з транспортування (переміщення) вантажу трубопроводами України. 2. Платником рентної плати за транзит природного газу територією України є уповноважений Кабінетом Міністрів України суб'єкт господарювання, який надає (організовує) послуги з його транзиту територією України.	251
2	Об'єкт оподаткування	Для нафти та нафтопродуктів об'єктом оподаткування є їх фактичні обсяги, що транспортуються територією України у податковому (звітному) періоді. Для природного газу та аміаку об'єктом оподаткування є сума добутків відстаней відповідних маршрутів їх транспортування (переміщення), узгоджених між платником рентної плати та замовником на відповідний податковий (звітний) період, на обсяги природного газу та аміаку, транспортованих (переміщених) кожним маршрутом транспортування.	252
3	Ставки оподаткування	1,67 гривні за транзитне транспортування 1000 куб. метрів природного газу за кожні 100 кілометрів відстані відповідних маршрутів його транспортування; 4,5 гривні за транспортування однієї тонни нафти магістральними нафтопроводами; 4,5 гривні за транспортування однієї тонни нафтопродуктів магістральними нафтопродуктопроводами; 5,1 гривні за транзитне транспортування однієї тонни аміаку за кожні 100 кілометрів відстані відповідних маршрутів його транспортування. У разі зміни тарифів до ставок рентної плати застосовується коригуючий коефіцієнт, який обчислюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, крім ставки рентної плати за транзитне транспортування природного газу.	253
4	Податковий період	Базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю.	254
5	Порядок обчислення зобов'язань	Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати. Сума податкових зобов'язань з рентної плати обчислюється як добуток відповідного об'єкта оподаткування на відповідну ставку оподаткування з урахуванням коригуючого коефіцієнту, визначеного в установленому порядку. Податковий розрахунок з рентної плати за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього ПКУ подається платником рентної плати органу державної податкової служби за місцем його податкової реєстрації протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду. Сума податкових зобов'язань з рентної плати за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, сплачується платником рентної плати за місцем його податкової реєстрації авансовими платежами щодекади (15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного місяця) виходячи з: а) фактичних обсягів природного газу та аміаку і відстані відповідних маршрутів їх транспортування територією України у відповідних декадах місяця; б) фактичних обсягів нафти і нафтопродуктів, що транспортуються територією України у відповідних декадах місяця. Визначена у податковому розрахунку за відповідний податковий (звітний) період сума податкових зобов'язань з рентної плати з урахуванням фактично сплачених авансових платежів вноситься платниками рентної плати до державного бюджету протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання такого розрахунку. На суму податкових зобов'язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкового розрахунку, нараховується пеня в порядку, установленому розділом ІІ ПКУ.	254
6	Контроль та відповідальність платників	Платник несе відповідальність за правильність обчислення рентної плати, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків згідно із нормами цього Кодексу та інших законів України. Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати до бюджету здійснюють органи державної податкової служби.	255



Тема 18. Фіксований сільськогосподарський податок

№	Ознаки	Характеристика	Статті ПКУ
1	Платники податку	Платниками податку є сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковій (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття або приєднання можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарських товаровиробників дорівнює або перевищує 75 відсотків. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом перетворення платника податку, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарських товаровиробників дорівнює або перевищує 75 відсотків. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом поділу або виділення, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарських товаровиробників дорівнює або перевищує 75 відсотків. Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарських товаровиробників дорівнює або перевищує 75 відсотків.	301.1 301.2 301.3 301.4 301.5
2	Об'єкт оподаткування	Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.	302.1
3	База оподаткування	Базою оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ).	303.1
4	Податковий (звітний) період	Базовим податковим (звітним) періодом для податку є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників - період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року. Податковий (звітний) рік для сільськогосподарських товаровиробників, що ліквідуються, - період з початку року до їх фактичного припинення. Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року. Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів авансового внеску: а) у І кварталі - 10 відсотків; б) у ІІ кварталі - 10 відсотків; в) у ІІІ кварталі - 50 відсотків; г) у ІV кварталі - 30 відсотків.	305.1 305.2 305.3 305.4 306.1 306.2
5	Ставки податку	-для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на польських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користуванні, у тому числі на умовах оренди) - 0,15; - для ріллі, сіножатей і пасовищ розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,09; - для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,09; - для багаторічних насаджень розташованих у гірських зонах та на поліських територіях,- 0,03; - для земель водного фонду - 0,45; - для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди,- 1,0.	304.1
6	Пільги	Платники податку не є платниками таких податків і зборів: а) податку на прибуток підприємств; б) земельного податку (крім земельного податку на земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); в) збору за спеціальне використання води; г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).	307.1



Тема 19. Податкові збори

ЗБІР ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ
№	Ознаки	Характеристики	Стаття
1	Платник податку:	Платниками збору є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників. - фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.	329
2	Об'єкт оподаткування:	- деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування; - деревина, заготовлена під час проведення заходів: а) щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування; незалежно від віку деревостанів - суцільні санітарні та суцільні лісовідновні рубки); б) з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо; - другорядні лісові матеріали; - побічні лісові користування; - використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.	330 330.1.2
3	База оподаткувань:	Фактично заготовлення кількості сировини і що перевищує загальноположену кількість в лісок витку.	334.2
4	Податковий період:	Календарно-податковий квартал.	334.1
5	Ставки:	Ставки збору за заготівлю деревини неосновних лісових порід. В залежності від віддаленості (розряду) лісосіки та складулісовируби, застосовується коефіцієнт: - у лісах рівнинним рельєфом - 1,1 - у лісах з горбистим рельєфом або у лісах, понад 30% площі, яких зайнято болотами - 1,25 - у лісах з гірським рельєфом - 1,8 На дров'яну деревину використовують для технологічних потреб - 70%, від фактичної заготівлі: - ліквідації - 40; - за порубкові залишки - 20%.	331.1. 331.2. 331.7.2. 331.7.3. 331.10.

Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію
№	Ознаки	Характеристики	Стаття
1	Платник збору	Платниками збору є оптовий постачальник електричної енергії та її виробник, які мають ліцензію на право здійснення п-цької діяльності з виробництва електричної енергії.	310
2	Об'єкт оподаткування	а)для оптового постачальника електричної енергії - вартість відпущеної електричної енергії без урахування ПДВ ; б)для юридичних осіб - вартість відпущеної електричної енергії, що продається поза оптовим ринковим, зменшена на вартість електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками.	311
3	Ставки збору	Ставка збору становить 3% від вартості фактично відпущеної платником збору електричної енергії без урахування ПДВ	312
4	Порядок обчислення	Базовий податковий період для збору дорівнює календарному місяцю. Податкові декларації збору подаються органам держ. Податкової служби у строки, визначені для місячного звітного періоду, за місцем податкової реєстрації. Юридичні особи - виробники електричної енергії на малих гідроелектростанціях потужністю до 20МВт спрямовують кошти у розмірі збору на будівництво нових та реконструкцію і модернізацію діючих малих гідроелектростанцій потужністю до 20МВт.	313.1 313.2 313.5

Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності
№	Ознаки	Характеристики	Стаття
1	Платник збору	Платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу	314
2	Об'єкт оподаткування	Вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем, з урахуванням відповідного тарифу.	315
3	Ставки збору	Збір справляється у розмірі 2% на обсяги природного газу, що постачаються для таких категорій споживачів: а)підприємства комунальної теплоенергетики; б)бюджетні установи; в) промислові та ін. суб'єкти господарювання. На обсяги природного газу, що постачається для населення, збір справляється у розмірі 4%	316.1 316.2
4	Порядок обчислення	Під діючим тарифом слід розуміти ціну природного газу для відповідної категорії споживачів без урахування тарифів на його транспортування та ПДВ. Базовий податковий період для збору дорівнює календарному місяцю.	317



Тема 20. Відповідальність за ухилення від сплати податків

податковий політика відповідальність сплата

Поняття «ухилення від податків»

Ухилення від сплати податків є формою зменшення податкових зобов'язань, при якій платник податків умисно або необережно уникає сплати податків або зменшує розмір своїх податкових зобов'язань з порушенням чинного законодавства.

В даному випадку, зниження податкових зобов'язань, а так само повне ухилення від податкових зобов'язань представляється у вигляді здійснення платником податків податкових правопорушень, а саме, порушення податкового законодавства. Будь-яка дія платника податків досконала, а з метою ухилення від сплати податків, є протизаконною. В даному випадку, головна відмінність ухилення сплати податків від податкової оптимізації полягає у виборі шляху досягнення платником податків зниження податкового зобов'язання.

Незаконне зменшення податків - ухилення, спричиняє негативні наслідки як для економіки держави, так і для держави вцілому. При цьому державний бюджет недоотримує кошти, що належать йому, і отже, йому доводиться обмежувати себе у витратах. Наслідком цього є призупинення реалізації деяких державних програм, невиплата заробітної плати працівникам бюджетної сфери і так далі, аж до процедури скорочення бюджету. Крім того, ухилення від сплати податків може мати серйозні економічні наслідки у вигляді порушення  законів конкуренції. Два однакові підприємства, що займаються, наприклад, виробництвом певних товарів, знаходитимуться в нерівних умовах у разі ухилення одного з них від сплати податків.

Тому, зараз припинення спроб "творчої несплати податків" зведено в ранг державної податкової політики і є основним напрямом діяльності багатьох державних органів (наприклад, податкової міліції), а також головною метою поточної податкової нормотворчості.

Зниження або ухилення від сплати податків здійснюється за рахунок:

- зниження або приховування об'єкту оподаткування (доходу, прибутку і так далі);

- порушення правил ведення бухгалтерського і податкового обліку;

- надання недостовірних даних;

- несвоєчасне надання або ненадання необхідних документів;

- неправомірне використання податкових пільг.

Оскільки мова йде про протизаконні дії платника податків, то відповідно за здійснення таких дій відповідно до ст.111 податкового кодексу  України передбачена фінансова, адміністративна, та кримінальна  відповідальність.

Незважаючи на це, усі способи незаконного ухилення від сплати податків неоднакові.

Залежно від тяжкості порушення законодавства, можна виділити декілька видів:

Перекладання податків

Перекладання податків-- це процес уникнення податкових зобов'язань шляхом переміщення їх з платника на носія. Різні податки перекладаються по-різному. Найбільше піддаються процесу перекладання непрямі податки, бо вони пов'язані з ціновим механізмом. Але перекладання непрямих податків залежить від попиту, збуту та ціни на конкретні види товарів. Ця залежність досліджується через показник еластичності попиту щодо ціни. Він розраховується як співвідношення відносної зміни попиту до відносної зміни ціни за певний проміжок часу і може бути меншим одиниці (нееластичний попит), більше одиниці (еластичний попит) та дорівнювати одиниці (жорстка або одинична еластичність попиту). За нееластичного попиту відносне збільшення ціни, обумовлене податком, не призводить до значного скорочення обсягів споживання, а отже, продавець може повністю перенести податковий тягар на покупця. До товарів з нееластичним попитом відносять товари першої необхідності, такі як сіль, сірники, мило, хліб тощо.

Існує також поняття перехресної еластичності попиту, тобто залежність цін на дану продукцію від цін на інші, аналогічні чи подібні товари. Якщо ціни на ці товари не змінюються, у той час як ціни даної продукції збільшуються, покупець починає споживати дешевші товари, а отже, перекласти податок у такому разі майже неможливо.

Важливе значення має також рівень монополізації виробництва та збуту тих чи інших товарів. Якщо підприємець є абсолютним монополістом, це означає, що рівень цін на цю продукцію аж до введення податку був максимально високим, а отже, збільшити його без втрати обсягів споживання буде важко. Саме тому абсолютному монополісту вигідно не додавати до ціни суму всього податку або збільшувати її частково, а заплатити податок за рахунок власного прибутку, який і після додаткового оподаткування залишиться достатньо високим. Це дасть можливість не втратити обсяги споживання монополізованого товару. У конкретному середовищі рівень цін більше відповідає рівню витрат, а тому перекласти податок за рахунок підвищення цін легше.

Перекладання прямих податків залежить від можливостей включення податкового зобов'язання в кінцеву ціну товарів.

Подвійне оподаткування в міжнародному бізнесі

Подвійне оподаткування в міжнародному бізнесі означає багаторазове оподаткування одного і того ж об'єкта оподаткування однотипними податками в різних країнах.

Історично склалися два підходи до оподаткування доходів міжнародного бізнесу - за статусом платника та за джерелом походження доходів. В країнах, де оподаткування ведеться за статусом платника, підлягають оподаткуванню доходи резидентів, отримані як в даній країні, так і за її межами. В країнах, де оподаткування ведеться за джерелом походження доходів, оподатковуються лише доходи, отримані на території даної країни, без залежності хто їх отримав: резидент чи нерезидент даної країни.

Крім того, проблеми виникають і через різні юридичні трактування в законодавстві різних країнах статусу платника, в результаті чого, навіть якщо міжнародний бізнес ведеться в країнах, де оподаткування ведеться за статусом платника, можливе не лише подвійне оподаткування, а й повна несплата податків в будь-якій країні.

Таким чином, для виключення подвійного оподаткування в міжнародному бізнесі можна як гармонізувати національну податкову систему у напрямку міжнародної універсалізації, так і досягати міждержавних домовленостей щодо взаємної узгодженості в оподаткуванні резидентів даних країн.

В Україні прибуткові податки стягуються за статусом платника, тобто у резидентів України оподаткуванню підлягають як доходи, отримані на території України, так і за її межами. Крім того, нерезиденти також сплачують прибуткові податки, але лише з доходів, отриманих в Україні (територіальний принцип) і лише в тому випадку, якщо міжнародними договорами України з відповідними країнами не передбачено іншого порядку. Для виключення подвійного оподаткування для резидентів України застосовується метод податкового кредиту: податки, сплачені за межами України з доходу, одержаного в країнах, з якими у нашої держави є договори про виключення подвійного оподаткування, зменшують податкові зобов'язання при визначенні суми податку, що підлягає сплаті в Україні, але не на всю суму сплачених податків за кордоном, а лише в межах суми податків, обчислених за українським законодавством. Тобто, якщо рівень оподаткування в іншій країні вище, ніж в Україні, зарахуванню підлягатиме не вся сума податків, сплачених в іншій країні, а лише та її частина, що відповідає рівню оподаткування в Україні.

Відповідальність за ухилення від сплати податків

1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, -

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, -

караються штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

4. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).



Тема 21 Розвиток податкової системи України

Особливості розбудови податкової системи України. Становлення та розвиток податкової системи України.

Проблемою реформування податкової системи України у своїх працях займалися вітчизняні фахівці права, зокрема, П. Гега, В. Федосова, В. Федоров, В. Опарін, Ю. Козак, Т. Савченко та інші. Проте, слід зауважити, що шляхи вдосконалення нині чинної податкової системи не до кінця визначені, а головне - пріоритетні напрями розбудови ще не розроблені та не вирішено ряд колізійних питань, що на сьогоднішній день так чітко простежуються у нормативно-правовому обґрунтуванні елементів податкової системи України.

Аналіз накопичених у фіскальній сфері суперечностей свідчить про те, що вітчизняна податкова система не склалася як єдиний організм, у якому узгоджені всі функціональні підсистеми. Реалії українського сьогодення у сфері оподаткування, зводяться до наступного, - це:

- внутрішня неузгодженість складових системи;

- нестабільність, складність;

-порушення принципів економічної, соціальної справедливості та рівномірності;

- незадовільне вирішення фіскальних завдань;

- негативний вплив на стан національної економіки;

- низький рівень податкової дисципліни.

У результаті загальної дії перерахованих факторів податкова система об'єктивно не може реагувати на класичні для ринкової економіки регулюючі впливи. Віднайти шляхи подолання аномалій, характерних для сучасного вітчизняного оподаткування, не можна без відповідного узагальнення причин, що їх спричинили. На основі цього стануть очевидними проблеми, які гальмують глибинні перетворення в Україні, і з'являться можливості окреслити шляхи переходу до нової моделі розвитку. Позитивна та ефективна трансформація українського суспільства можлива лише на основі комплексного використання усіх фундаментальних факторів суспільного прогресу.

Названі суперечливі тенденції, породжені дією об'єктивних та суб'єктивних чинників. Незважаючи на тісний діалектичний зв'язок, їх розмежування виявляється надзвичайно суттєвим для визначення практичних кроків на шляху реформування податкової системи. В іншому разі зменшується ймовірність досягнення позитивних результатів.

Ринкове реформування економіки супроводжувалося неодноразовими спробами удосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, що були недостатньо адекватними стану економіки, характерними рисами яких є неузгодженість окремих норм, наявність значних обсягів тіньових оборотів.

Існуюча податкова система України характеризується такими негативними рисами: вона має передусім фіскальну спрямованість, що є лейтмотивом більшості змін, які вносяться до податкового законодавства; нормативно-правові акти з питань оподаткування є складними та нестабільними, окремі законодавчі норми недостатньо узгоджені, інколи суперечливі. Питання оподаткування і досі регулюються не тільки законами, а і Декретами Кабінету Міністрів України, Указами Президента України.

У зв'язку з тим, що чимало податкових норм мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, це негативно позначається на діяльності суб'єктів господарювання, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів; витрати на адміністрування окремих податків є більшими порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння; механізм митно-тарифного регулювання не дає можливості оперативно реагувати на зміни кон'юнктури світового ринку та структури економіки в Україні.

Зазначені вище недоліки призвели до таких проблем системного характеру у податковій системі, як:

- податкова заборгованість платників перед бюджетом та державними цільовими фондами;

- широкомасштабне ухилення від оподаткування;

- корупція;

- недосконалість законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, у тому числі податкового;

- загальне недотримання норм законів платниками податків;

- бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, можна зробити висновок, що основою реформування податкової системи України має бути визнання того факту, що в цілому податкова система України вже склалася, і попри всі свої недоліки, не повинна розглядатись як така, що має підлягати докорінному реформуванню. Тобто створення нової законодавчої бази у сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем.

Оскільки відповідно до ст. 1 Конституції Україна є соціальною правовою державою, то її податкова система має відповідати вимогам соціальної держави, передусім щодо рівня фінансування суспільних благ. Податкова система, сформована внаслідок податкової реформи, має забезпечувати акумуляцію фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави. Метою реформування податкової системи України має бути створення сприятливої для економічного зростання атмосфери, а для цього, в свою чергу необхідно встановити наступні вимоги:

1) Податкова структура повинна сприяти здійсненню податкової політики з метою стабілізації, оздоровлення і підйому економіки країни, а не навпаки, затримувати та гальмувати процеси стосовно діяльності виробника;

2) Податкова система повинна бути справедливою, не допускати довільного тлумачення, як іноді буває, бути зрозумілою платникам податків, щоб останні не відчували ніяких незручностей;

3) Податки повинні по можливості не впливати на прийняття різнимиособами економічних рішень - такий вплив має бути мінімальним і не повинен заважати процесу праці;

4) Дотримання податкового законодавства та зменшення витрат на утримання апаратів державних органів;

5) Використання податкової політики для досягнення соціально-економічної мети необхідно звести до мінімуму;

6) Ставки податків не повинні перевищувати аналогічні ставки в сусідніх країнах;

7) Система податків повинна мати мінімум необґрунтованих пільг, бути пов'язаною з загальною політикою ціноутворення і ростом заробітної плати. Це важливо як для товаровиробника, так й для держави, адже обидві сторони зацікавлені у цьому;

8) Податки мають спрямовуватися на стимулювання підприємницької діяльності, інвестування і ні в якому разі не бути тягарем для СПД.

Варто зазначити, що створення податкової системи - це не лише практична, але й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя держави, доходів населення і підприємницьких структур, сімейного бюджету тощо.

Напрямки удосконалення та перспективи розвитку податкової системи України

Для вирішення проблем та визначення перспектив розвитку існуючої системи оподаткування необхідно вирішити наступні завдання:

Удосконалити середовище оподаткування. Необхідно створити середовище, сприятливе для активізації підприємницької діяльності. Забезпечити рівність усіх платників перед законом та поступово сформувати відповідальне ставлення платників до виконання своїх податкових зобов'язань.

Поетапне зниження податкового навантаження на національну економіку з урахуванням збалансованості бюджетної системи.

Перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва (праці й капіталу) на споживання, екологічні та ресурсні платежі.

Зменшення майнової нерівності через запровадження податку на нерухоме майно.

Спрощення податкової системи шляхом скорочення кількості податків та зборів.

Підвищення фіскальної ефективності обов'язкових платежів за рахунок удосконалення системи адміністрування, оптимізації податкових пільг та розширення податкової бази за рахунок зменшення масштабів ухилення від оподаткування.

На сьогодні серед науковців, представників органів влади та фіскальних органів існують різні думки та пропозиції щодо вдосконалення системи оподаткування. Проте більшість з них підтримують прийняття розробленого Урядом проекту Податкового кодексу.

Основною метою проекту Податкового кодексу є зведення значної кількості законодавчих та нормативних актів до єдиного Закону, уникнення таким чином протиріч в діючому на сьогодні законодавстві. Завдання   Кодексу - поліпшення умов ведення бізнесу для сумлінних платників та унеможливлення використання схем для ухилення від оподаткування. Кодексом з одного боку посилено відповідальність платників за порушення норм податкового законодавства, з іншого - передбачено зниження податкового тиску на сумлінних платників. Передбачається зниження ставки податку на прибуток з 25 до 20 відсотків, зменшення кількості загальнодержавних податків з 30 до 19, а місцевих податків і зборів з 14 до 5.

Особлива увага приділена стимулюванню інноваційної та інвестиційної діяльності, що є досить важливим кроком в умовах міжнародної економічної інтеграції. Зокрема, передбачене пільгове оподаткування податками на додану вартість та на прибуток в рамках реалізації інвестиційних проектів. Поліпшення інвестиційного клімату створить перспективи для залучення в країну інвестицій, та, як наслідок, покращить економічний розвиток держави.

Крім цього, передбачається скорочення кількості податкової звітності та спрощення системи документообігу.

Тобто, в цілому, прийняття Податкового кодексу, на мою думку, адаптує норми податкової системи України до норм ЄС, спрощує ведення бізнесу з точки зору фіскальної складової та має на меті економічне зростання держави,  покращення рівня життя її громадян.

Разом з тим, окремі положення проекту Податкового кодексу для мене, як спеціаліста-практика, є незрозумілими. Зокрема, передбачаються податкові канікули на 4 роки для фізичних осіб-підприємців, які провадять господарську діяльність з надання побутових послуг, та обсяг доходів яких не перевищує 300 тис.грн. на рік. Ставки єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, в основному, залишаються в межах від 20 до 200 гривень на місяць. І це при тому, що граничні ставки податку з 1999 року, коли був прийнятий Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, жодного разу не переглядались. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати з 1999 року по 2009 рік зріс у дванадцять разів (мінімальна заробітна плата у 1999 році становила 74 гривні на місяць). Слід зазначити, що розмір податку з доходів фізичної особи-найманого працівника, обрахований з середньомісячної заробітної плати по Україні в І-му півріччі 2010 року становить близько 290 грн. (2110 грн. * 13,8% (ефективна ставка оподаткування)). Тобто, податкове навантаження на середньостатистичного працівника є у півтора рази вищим, ніж на підприємця-спрощенця. Звичайно, малий бізнес необхідно підтримувати, але не за допомогою таких занадто лояльних розмірів оподаткування. Вважаю за доцільне встановити наступні граничні розміри ставок єдиного податку для фізичних осіб в залежності від місця їх реєстрації:

200-300 грн. - для  підприємців, зареєстрованих у селах та селищах;

300-500 грн. -  для  підприємців, зареєстрованих у районних центрах;

500-1500 грн. - для  підприємців, зареєстрованих у обласних центрах, містах Києві та Севастополі.

Збільшення ставок єдиного податку не здійснить суттєвого впливу на підприємців, разом з тим дасть змогу значно сприяти посиленню бюджетів місцевого самоврядування.

Крім цього, на мою думку, в проекті Податкового кодексу не вдалось реалізувати завдання зменшення суспільної майнової нерівності через запровадження податку на нерухоме майно. Вважаю, що необхідно запровадити оподаткування об'єктів нерухомості, власниками яких є фізичні особи. Об'єктом оподаткування при цьому встановити житлові будинки, квартири, садові та дачні будинки, індивідуальні гаражі. Ставки оподаткування встановити у відсотках до місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, за 1 кв.м. При цьому, для соціальної захищеності незахищених верств населення та представників «середнього класу», вважаю за доцільне звільнити від оподаткування власників квартир загальною площею до 150 кв.м., власників дачних будинків площею до 100 кв.м. та власників індивідуальних гаражів площею до 25 кв.м.

Размещено на Allbest.ru