Реорганізація підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретична частина

2. Аналітична частина

2.1 Діагностика кризового стану підприємства

2.1.1 Експрес-діагностика

2.1.2 Діагностика на підґрунті балансових моделей

2.1.3 Оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу

2.2 Діагностика банкрутства підприємства

2.2.1 Моделі Альтмана

2.2.2 Модель Лиса

2.2.3 Модель Таффлера

2.2.4 Модель Спрингейта

2.2.5 Російська R-модель ІДЕА

2.2.6 Модель Сайфулліна і Кадикова

2.2.7 Універсальна дискримінантна функція Терещенка

2.3 Санація балансу

3. Висновки та пропозиції

Використана література

Додатки

Вступ

До основних форм реорганізації, результатом яких є укрупнення підприємств, належить злиття кількох підприємств в одне, приєднання одного або кількох підприємств до одного, вже функціонуючого підприємства, а також придбання підприємства. Порядок відображення у фінансовому обліку та звітності придбання інших підприємств, гудвілу, який виник при придбанні, злиття підприємств, а також розкриття інформації про об'єднання підприємств встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств». Згідно з ним результатом об'єднання підприємств може бути:

придбання одним підприємством частки капіталу іншого підприємства або активів в обмін на грошові кошти;

отримання інших активів або зобов'язань;

створення нової юридичної особи;

отримання контрольного пакета акцій;

передача активів об'єднуваних підприємств іншому підприємству i ліквідація одного з підприємств, що об'єднуються.

Укрупнення підприємств здійснюється за наявності економічної вигоди для всіх учасників реорганізації. До основних мотивів, які можуть спонукати суб'єктів господарювання до реорганізації шляхом укрупнення, можна віднести такі:

1. Ефект синергізму. Синергізм -- це умова, за якої загальний результат є більшим за суму часток. При реорганізації, спрямованій на використання ефекту синергізму, вартість підприємства після реорганізації перевищує сумарну вартість окремих підприємств до реорганізації. Ефект синергізму виникає завдяки дії таких чинників:

а) економія на витратах, яка проявляється при збільшенні масштабів виробництва;

б) економія фінансових ресурсів;

в) збільшення влади на ринку

2. Прагнення заволодіти ліцензіями, патентами, ноу-хау, які є в розпорядженні іншого підприємства.

3. Отримання надійного постачальника факторів виробництва (наприклад, сировини чи комплектуючих).

4. Зменшення ризику при виході на нові ринки збуту та збільшення їх кількості.

5. Зменшення кількості конкурентів.

6. Податкові переваги. Прибуткова фірма може придбати компанію, яка має від'ємний об'єкт оподаткування, і таким чином отримати економію на податкових платежах.

7. Придбання активів за ціною, яка нижча за вартість заміщення, передачі технологічних і управлінських знань і навичок (технологічні трансферти) тощо.

8. Диверсифікація активів та діяльності з метою зменшення ризиків і підвищення потенціалу прибутковості.

9. Попередження захоплення компанії крупними корпоративними «хижаками» та збереження контролю над підприємством.

10. Особисті мотиви вищої ланки менеджерів, авторитет і престиж яких підвищуються зі збільшенням розмірів компанії, якою вони керують.

В антимонопольних законодавствах більшості країн розрізняють горизонтальне злиття (приєднання, поглинання), вертикальне та діагональне. Горизонтальне укрупнення -- це об'єднання двох або більше підприємств, які виробляють однаковий тип товару чи надають однакові послуги. Вертикальне укрупнення -- це об'єднання одного підприємства з його постачальником сировини чи споживачем продукції. Діагональне укрупнення -- це об'єднання суб'єктів господарювання різних галузей і видів діяльності (здійснюється здебільшого з метою диверсифікації діяльності).

Законодавчий контроль спрямовано в основному на горизонтальні укрупнення, оскільки в результаті їх здійснення підприємства одержують можливість «будувати» перешкоди для доступу на ринок, встановлювати дискримінаційні ціни, створювати дефіцит на ринку певного товару та ін., що веде до посилення концентрації на ринку та знищення конкуренції. Вертикальні та діагональні злиття на рівень конкуренції суттєво не впливають.

1. Теоретична частина

Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємств.

У ряді нормативних актів можна зустріти різні підходи до визначення понять «злиття» та «приєднання». Так, згідно з П(С)БО під злиттям слід розуміти об'єднання підприємств (шляхом створення нової юридичної особи або приєднання підприємств до головного підприємства), у результаті якого власники (акціонери) підприємств, що об'єднуються, здійснюватимуть контроль над усіма чистими активами об'єднаних підприємств з метою досягнення подальшого спільного розподілу ризиків і вигід від об'єднання. При цьому жодна із сторін не може бути визначена як покупець.

За таким підходом нівелюються основні відмінності між приєднанням і, власне, злиттям, які передбачаються іншими нормативними актами, оскільки наведене визначення «злиття» містить характеристики як реорганізації шляхом злиття, так і реорганізації приєднанням.

У традиційному розумінні злиття означає припинення діяльності двох або кількох підприємств як юридичних осіб та передачу належних їм активів і пасивів (майнових прав і зобов'язань) до правонаступника, який створюється в результаті злиття. Бухгалтерські баланси підприємств при цьому консолідуються.

Приєднання означає припинення діяльності одного підприємства як юридичної особи та передачу належних йому активів та пасивів (майнових прав та зобов'язань) до іншого підприємства (правонаступника). Таким чином, головна різниця між злиттям та приєднанням полягає в тому, що у випадку злиття всі майнові права та обов'язки кількох юридичних осіб концентруються на балансі одного підприємства, яке є наново створеним, а при приєднанні -- на балансі вже функціонуючого на момент прийняття рішення про приєднання підприємства. Зазначені відмінності досить чітко простежуються на рис. 1.1.

Порядок реорганізації підприємства шляхом злиття наведено на рис. 1.2. Перший етап реорганізації полягає в прийнятті рішення вищими органами підприємств, що реорганізуються, про обраний шлях реорганізації. Одночасно з прийняттям рішення узгоджується проект реорганізаційної угоди.

Рисунок 1.1 Відмінності між злиттям та приєднанням підприємств

Перш ніж розпочинати практичну роботу щодо реорганізації, необхідно одержати дозвіл на злиття Антимонопольного комітету (у випадках, передбачених законодавством).

Рисунок 1.2 Порядок реорганізації підприємств шляхом злиття

На другому етапі між власниками (уповноваженими представниками) підприємств, що реорганізуються, укладається угода про умови проведення реорганізації шляхом злиття. Угода набуває чинності з моменту затвердження її більшістю у дві третини голосів акціонерів (учасників) на загальних зборах кожного з підприємств, яке підлягає реорганізації.

Третій етап зводиться до перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств аудиторською фірмою (якщо це передбачено законодавством чи реорганізаційною угодою). При цьому здійснюється оцінка вартості підприємств у цілому та окремих майнових об'єктів зокрема. У разі необхідності до процесу оцінки залучається оцінювач. Правильна оцінка майна має вирішальне значення при визначенні частки корпоративних прав підприємства-правонаступника, якими володітимуть власники кожного з реорганізованих підприємств.

Четвертий етап -- проведення засновницьких зборів юридичної особи, яка виникає в результаті злиття. Після цього здійснюється підготовка установчих документів правонаступника, в яких має бути враховано, що він створюється шляхом злиття і бере на себе всі права та обов'язки реорганізованих підприємств.

На п'ятому етапі відбувається реєстрація емісії акцій у ДКЦПФР та публікація інформації про емісію акцій акціонерного товариства, яке створюється шляхом злиття (у разі, якщо в результаті реорганізації створюється АТ). На цьому ж етапі проводиться обмін акцій (або часток) у статутних капіталах товариств, що реорганізуються, на письмові зобов'язання про видачу відповідної кількості акцій (часток) товариства, що створюється шляхом злиття, правонаступнику. Після цього до Державної комісії цінних паперів та фондового ринку подається звіт про результати такого обміну.

Шостий етап. Збори засновників підприємства, яке створюється в результаті злиття, затверджують статут підприємства та інші засновницькі документи. Після цього здійснюється державна реєстрації підприємства. Видані раніше письмові зобов'язання обмінюються на корпоративні права новоствореного підприємства.

На сьомому етапі відбувається остаточне узгодження та підписання передатних балансів між підприємствами-попередниками та правонаступником.

Восьмий етап -- виключення підприємств-правопопередників з державного реєстру. Слід підкреслити, що лише за наявності у засновницьких документах нової зареєстрованої особи положень про правонаступництво уможливлюється оперативне зняття підприємств-попередників з обліку контролюючих органів та виключення їх з державного реєстру.

Звернемо увагу на те, що, незважаючи на заснування нової юридичної особи в результаті злиття, недоцільно включати підприємства-правопопередники до складу засновників підприємства-правонаступника, оскільки перші припиняють свою діяльність одразу після злиття. До складу засновників варто включати осіб, які володіють корпоративними правами в майні підприємств-правопопередників. Як внесок до статутного капіталу наново створеного підприємства необхідно розглядати корпоративні права (частки, акції) власників підприємств, що реорганізуються. Після підписання передатного балансу підприємству-правонаступнику надходить частка майна, яка є еквівалентом корпоративних прав реорганізованих підприємств.

Щодо зміни організаційно-правової форми підприємства-правонаступника, то тут можливі два варіанти: а) форма організації бізнесу залишається незмінною (робляться зміни лише в засновницьких документах в частині правонаступництва, розміру статутного капіталу та складу засновників); б) підприємство-правонаступник змінює форму організації бізнесу (перетворення). При цьому, як правило, спочатку здійснюється приєднання одного або кількох юридичних осіб до правонаступника, а потім він реорганізується шляхом перетворення.

Договір про приєднання повинен містити відомості про порядок та умови приєднання, порядок і пропорції обміну акцій або часток у статутному капіталі підприємств, що реорганізуються шляхом приєднання, на акції або частки в статутному капіталі підприємства, до якого здійснюється приєднання, а також ряд інших стандартних положень.

Якщо при злитті (приєднанні) деякі учасники підприємств виявлять бажання вийти зі складу засновників, то даний вихід доцільно оформити до моменту підписання передатного балансу, який у даному разі складається з урахуванням змін у розмірі статутного капіталу та активів.

Деяких завдань реорганізації підприємств (диверсифікація, вступ на ринок, одержання доступу до ресурсів, створення концернів, холдингів тощо) можна досягти не лише на основі злиття чи приєднання підприємств, а і в результаті придбання значного пакета корпоративних прав інших суб'єктів господарювання (поглинання). Такого роду операції у фінансовій літературі досить часто об'єднують під поняттям «аквізиція» (acquisition).

Аквізиція (від лат. acquisitio -- придбавати, досягати) -- це скупка корпоративних прав підприємства, у результаті чого покупець набуває контролю над чистими активами та діяльністю такого підприємства. Придбання може здійснюватися в обмін на передачу активів, прийняття покупцем на себе зобов'язань. Покупцем вважають суб'єкта господарювання, до якого переходить контроль над господарською діяльністю іншого підприємства. Підкреслимо, що в результаті класичної операції аквізиції підприємство -- об'єкт поглинання зберігає статус юридичної особи, існуючу правову форму організації бізнесу, однак змінюються суб'єкти контролю над ним, тобто власники, які контролюють підприємство.

Досить часто операції поглинання (приєднання, злиття) здійснюються через посередників, які за відповідну винагороду відшукують на ринку відповідні об'єкти для аквізиції. В англосаксонській практиці фінансового менеджменту такі операції дістали назву mergers&acquisitions (M&A). Під поняттям M&A об'єднуються як операції типу merger (злиття), так і acquisition (придбання). Причому в практиці фінансової діяльності останні значно переважають. До основних мотивів M&A можна віднести такі: диверсифікація фінансових інвестицій; створення концернів, інших інтегрованих корпоративних структур; отримання прибутку в результаті придбання підприємств із заниженою вартістю.

Вирішальним чинником, який визначає рішення щодо придбання підприємств, є їх вартість. Неправильна оцінка вартості об'єкта поглинання зумовлює помилковість політики аквізицій. Наслідком такої політики є виникнення дефіциту Free Cash-flow та зниження вартості підприємства, яке здійснило придбання. Згідно з П(С)БО у разі придбання контрольного пакета корпоративних прав іншого підприємства покупець, починаючи з дати придбання, повинен відображати придбані акції (частку в капіталі) у складі фінансових інвестицій. Придбання відображається в обліку за вартістю, яка є сумою сплачених грошових коштів або їх еквівалентів. Якщо придбання здійснюється шляхом передачі інших активів або взяття на себе зобов'язання, то вартість дорівнює справедливій вартості (на дату придбання) активів або зобов'язань, наданих покупцем в обмін на контроль за чистими активами іншого підприємства, збільшеної на суму витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням.

Якщо придбання здійснюється поетапно (наприклад, шляхом послідовного придбання акцій), то кожна операція відображається окремо за справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, а вартість окремих інвестицій поетапно порівнюється з часткою покупця у справедливій вартості активів і зобов'язань, які придбані на кожному етапі.

Важливе питання, що виникає при прийнятті рішень щодо здійснення аквізицій, пов'язане з фінансуванням такого роду операцій. Оптимальною є ситуація, коли у покупця є достатній обсяг Free Cash-flow. Однак досить часто в «аквізиційній війні» між крупними корпоративними «хижаками» бюджет аквізицій становить десятки і сотні мільйонів доларів і суттєво перевищує можливості внутрішнього фінансування. У такому разі потреба в капіталі може покриватися за рахунок залучення інвестиційних кредитів або емісії облігацій. Залучаючи позичковий капітал, слід враховувати вимоги щодо збереження необхідної структури капіталу підприємства та його фінансової незалежності. Звичайно, для мобілізації фінансових ресурсів можна вдатися до збільшення статутного капіталу. Однак, як свідчить практика, і в США, і на підприємствах Західної Європи цей інструмент використовується дедалі менше. Це не в останню чергу пов'язано з необхідністю збереження комерційної таємниці при здійсненні аквізицій, що не сумісно з вимогою надання інвесторам інформації щодо напрямів використання наданих ними коштів.

У разі приєднання виникає необхідність у збільшенні статутного капіталу підприємства, до якого здійснюється приєднання. Величина збільшення статутного капіталу залежить від пропорцій обміну корпоративних прав та від величини статутного капіталу приєднуваного підприємства.

2. Аналітична частина

2.1 Діагностика кризового стану підприємств

2.1.1 Експрес-діагностика

Експрес-діагностика проводиться з метою виявлення тенденцій зміни стану підприємства, оцінки глибини його неспроможності і проведення аналізу фінансового обороту, що забезпечує господарську діяльність.

Експрес-діагностика являє оцінку наближення стану підприємства до банкротства на основі розрахунку відповідних коефіцієнтів і даних балансу.

На першому етапі складемо аналітичний баланс і на його підставі проаналізуємо динаміку валюти балансу, структуру активів і пасивів балансу. Розглянемо відповідність балансу ознакам «позитивного» балансу на предмет:

- спрямованості зміни валюти балансу;

- порівняння темпів приросту оборотних активів з темпами приросту необоротних активів;

- порівняння власного капіталу з позиковим та темпів їх приросту, а також темпів приросту дебіторської та кредиторської заборгованості;

- зміни в структурі позикового капіталу.

Визначимо проблемні статті балансу та запропонуємо шляхи їх поліпшення.

На основі наведених розрахунків можна зробити такі висновки та виділити проблемні статі балансу:

1) головною статтею необоротних активів є основні засоби. Питома вага їх на кінець року зменшилася (початок - 39,16%, кінець - 36,49%), сума зменшилася з 1082 тис. грн. до 975 тис. грн. Це говорить про підвищення ступеня зносу основних засобів. Це може негативно сказатися на виробничій діяльності підприємства, так як потребує додаткового фінансування, у вигляді розширення виробництва, модернізації чи заміні устаткування.

Таблиця 2.1

Порівняльний аналітичний баланс

Найменування статті	Код рядка	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення
		тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Актив
І Необоротні активи
Основні засоби	030	1082	39,16	975	36,49	-107	90,11
Довгостр. дебіт. заборгован.	050	62	2,24	55	2,06	-7	88,71
Відстрочені податкові активи	060	14	0,51	21	0,79	7	150,00
Усього за розділом І	080	1158	41,91	1051	39,33	-107	90,76
ІІ Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	132,4	4,79	161,6	6,05	29,2	122,05
незавершене виробництво	120	107,5	3,89	172	6,44	64,5	160,00
готова продукція	130	218	7,89	234,5	8,78	16,5	107,57
товари	140	78,7	2,85	108	4,04	29,3	137,23
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:	160	228	8,25	186	6,96	-42	81,58
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
за виданими авансами	180	295	10,68	193	7,22	-102	65,42
із внутрішніх розрахунків	200	106	3,84	82,7	3,10	-23,3	78,02
Поточні фінансові інвестиції	220	117	4,23	117	4,38	0	100,00
Грошові кошти та їх еквіваленти
в національній валюті	230	12,4	0,45	58,2	2,18	45,8	469,35
в іноземній валюті	240	49	1,77			-49	0,00
Інші оборотні активи	250	261	9,45	308	11,53	47	118,01
Усього за розділом ІІ	260	1605	58,09	1621	60,67	16	101,00
Баланс	280	2763	100,0	2672	100,0	-91	96,71
Пасив
І Власний капітал
Статутний капітал	300	2800	101,34	2800	104,79	0	100,00
Іншій додатковий капітал	330	53	1,92	45	1,68	-8	84,91
Резервний капітал	340	19	0,69		0,00	-19	0,00
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	(1705)	-61,71	(1613)	-60,37	92	94,60
Усього за розділом І	380	1167	42,24	1232	46,11	65	105,57
ІІ Забезпечення наступних витрат і платежів	420	285	10,31	285	10,67	0	100,00
Усього за розділом ІІ	430	285	10,31	285	10,67	0	100,00
ІІІ Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	300	10,86	250	9,36	-50	83,33
Інші довгострокові зобов'язання	470
Усього за розділом ІІІ	480	300	10,86	250	9,36	-50	83,33
ІV Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	184	6,66	177	6,62	-7	96,20
Векселі видані	520	57,2	2,07	112	4,19	54,8	195,80
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	168	6,08	64,7	2,42	-103,3	38,51
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з бюджетом	550	31,5	1,14	13	0,49	-18,5	41,27
з позабюджетних платежів	560	106	3,84	7	0,26	-99	6,60
зі страхування	570	108	3,91	112	4,19	4	103,70
з оплати праці	580	168	6,08	170,3	6,37	2,3	101,37
Інші поточні зобов'язання	610	188,3	6,82	249	9,32	60,7	132,24
Усього за розділом ІV	620	1011	36,59	905	33,87	-106	89,52
Баланс	640	2763	100,0	2672	100,0	-91	96,71

У складі необоротних активів також є довгострокова дебіторська заборгованість, за рік її сума зменшилася на 7 тис. грн. так як довгострокова дебіторська заборгованість - це в основному заборгованість, яка не пов'язана з операційною діяльністю (за майно, яке знаходиться у фінансовій оренді, довгострокові векселі, розрахунки с робітниками по виданим довгостроковим кредитам) та вона повинна погашатися після 12 місяців з дати балансу, то така ситуація є нормальною для підприємства.

2) у структурі майна підприємства переважною статтею є оборотні активи. Як на початку, так і на кінець звітного року їх питома вага складала більш ніж 50%. Так, на початку року вона складала 58,09%, а в кінці звітного року 60,67%.

У складі оборотних активів в загальному обсязі капіталу підприємства переважають запаси. Величина запасів за звітний період збільшилася на 139,5 тис. грн. Їх питома вага також збільшилася з 19,42% до 25,3% на протязі року. Це говорить про зниження активності підприємства у сфері збуту готової продукції, ефективності цінової політики підприємства, зменшення оборотності запасів. У той час ще й знижаються витрати на зберігання запасів, що знижує загальні витрати підприємства.

Збільшення оборотних активів сталося в основному за рахунок збільшення величини незавершеного виробництва. На кінець року бачимо, що величина незавершеного виробництва збільшилася на 64,5 тис. грн. та становить 172 тис. грн.

До складу оборотних активів також відносять дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги. Її розмір за звітний період зменшився з 228 тис. грн. до 186 тис. грн. (на 18,42%), це говорить про поліпшення роботи з дебіторами.

Дебіторська заборгованість по розрахункам у складі балансу зменшилася з 401 тис. грн. до 275,7 тис. грн. (на 35,7%).

Грошові кошти та їх еквіваленти мають для підприємства велике значення тому, що чим більше на підприємстві грошових засобів, тим вища його ліквідність. У нашому випадку вони займають невелику питому вагу, але загальне їх збільшення на протязі звітного періоду говорить о підвищенні ліквідності балансу.

У структурі оборотних активів також виділяють статтю поточні фінансові інвестиції. На протязі звітного періоду їх вартість не змінилась і склала 117 тис. грн. (з 9,45% до 11,53%).

3) у структурі пасиву балансу (джерела фінансування) на початок та на кінець звітного періоду переважає власний капітал. За період, що аналізується, власний капітал збільшився на 5,57%.

В пасиві балансу проблемою є наявність непокритого збитку. Його сума на звітний період знижується на 92 тис. грн., а це значить, що підприємство намагається знизити його суму.

Проблемою є також відсутність на кінець звітного періоду на підприємстві резервного фонду. Для його формування необхідно відраховувати деякий період весь чистий прибуток до нього. Але при наявності непокритого збитку це зробити важко. У структурі пасиву також є стаття забезпечення наступних виплат та платежів. За звітний період ця величина залишилася без змін.

4) зменшення поточних зобов'язань на 10,48% (з 1011 тис. грн. до 95 тис. грн.) характеризує погашення підприємством своїх зобов'язань. Довгострокові зобов'язання зменшилися на 16,67% (з 300 тис. грн. до 250 тис. грн.).

5) розглядаючи валюту балансу в цілому, можна сказати, що вона знизилася на 91 тис. грн. Це зниження відбулося за рахунок зниження вартості необоротних активів та у менший ступені за рахунок зниження поточних зобов'язань. З цього можна зробити висновок, що підприємство має нормальну або середню фінансову стійкість.

На другому етапі розрахуємо систему показників-індикаторів кризового стану підприємства на початок та на кінець звітного року, результати зведемо до таблиць 2 - та зробимо висновки.

Показники платоспроможності - наявність у підприємства грошових коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Коефіцієнт абсолютної (негайної) ліквідності - показує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість, розраховується по формулі:

К _{абс. лік.}, (2.1)

де ГК - грошові кошти та їх еквіваленти, тис. грн.;

ПФІ - поточні фінансові інвестиції, тис. грн.;

ПП - поточні пасиви, тис. грн.

К _{абс. лік.} ^поч. =

К _{абс. лік.} ^кін. =

Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) - оцінює достатність обігових коштів для погашення короткострокових зобов'язань, розраховується за формулою:

К _{заг. лік.} = , (2.2)

де ОА - оборотні активи, тис. грн.

К _{заг. лік.} ^поч. =

К _{абс. лік.} ^кін. =

Проміжний коефіцієнт ліквідності - характеризує покриття короткострокових зобов'язань за рахунок грошей та дебіторської заборгованості, розраховується за формулою:

К _{пром. лік.} = , (2.3)

де Дбз - дебіторська заборгованість, тис. грн.

К _{пром. лік.} ^поч. =

К _{пром. лік.} ^кін. =

Власні оборотні кошти (робочий капітал) - оцінка здатності продовження діяльності та інвестування після сплати поточних боргів, розраховується таким чином:

ВОК = ОА - ПЗ, тис. грн. (2.4)

де ПЗ - поточні зобов'язання, тис грн.

ВОК ^поч. = 1605 - 1011 = 594 тис. грн.

ВОК ^кін. = 1621 - 905 = 716 тис. грн.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами - показує забезпеченість підприємства власними коштами, розраховується за такою формулою:

К _звк = , (2.5)

К _звк ^поч. =

К _звк ^кін. =

6) Маневреність робочого капіталу - характеризує ступінь матеріалізації робочого капіталу, розраховується за допомоги формули:

МРК = (2.6)

де З - запаси, тис. грн.

МРК ^поч. =

МРК ^кін. =

Таблиця 2.2

Показники платоспроможності

Показник	Значення
	на початок року	на кінець року	норматив
1. Коефіцієнт абсолютної (негайної) ліквідності	0,11	0,12	>0,2
2. Коефіцієнт загальної ліквідності	0,01	1,13	>1
3. Проміжний коефіцієнт ліквідності	0,51	0,44	>0,5
4. Коефіцієнт забезпечення власними коштами	0,37	0,44	>0,1
5. Маневреність робочого капіталу	0,9	0,94	збільшення

На основі проведених розрахунків можна зробити висновки:

а) коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок та на кінець звітного року нижче нормативного значення, але цей коефіцієнт не є ознакою негативної чи позитивної платоспроможності. При оцінці його рівня необхідно враховувати швидкість обороту засобів у поточних активах та швидкість обороту короткострокових зобов'язань. Так як коефіцієнт абсолютної ліквідності збільшується у кінці звітного періоду, то можна говорити, що збільшується гарантія погашення зобов'язань. Для цієї групи активів немає суттєвої небезпеки втрати вартості у випадку ліквідації підприємства та не існує ніяких часових затримок для перетворення їх у платіжні засоби.

б) коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) є найбільш загальним серед коефіцієнтів ліквідності. Перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями забезпечує резервний запас для виплати збитків, які можуть понести підприємство при розміщенні та ліквідації усіх поточних активів, крім готівки. Чим вища величина цього запасу, тим більше впевненість кредиторів, що зобов'язання будуть погашені. Іншими словами, коефіцієнт покриття показує межу безпеки для усіх можливостей зниження ринкової вартості поточних активів. Норматив коефіцієнту більше 1. В нашому випадку величина його и на початок і на кінець звітного року перевищує норматив, а в кінці року він збільшується.

в) проміжний коефіцієнт ліквідності задовольняє нормативу (більше 0,5) на початок, та не задовольняє на кінець звітного року (менше 0,5). Це говорить про зменшення дебіторської заборгованості за звітний період при тому, що величина грошових коштів збільшується.

г) власні оборотні кошти (робочий капітал) показують здатність підприємства продовжувати діяльність на інвестування після сплати поточних боргів. На початок звітного року власні оборотні кошти складали 594 тис. грн., на кінець - 716 тис. грн. Збільшення власних оборотних коштів приводить до зменшення короткострокових зобов'язань, та збільшення мінімальних поточних активів, які формуються за рахунок власного капіталу, що говорить про зменшення фінансової залежності підприємства та стійкого його положення.

д) коефіцієнт забезпечення власними коштами характеризує можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Цей коефіцієнт задовольняє нормативу (більше 0,1) як на початок року, так і на кінець (з 0,37 до 0,44). Це говорить про те, що у підприємства збільшується забезпеченість власними коштами, тобто збільшується фінансування оборотних активів за рахунок власного капіталу.

ж) маневреність робочого капіталу показує ступень матеріалізації робочого капіталу. Цей показник зменшує свободу маневру славними коштами. Норматив у чисельному вигляді не існує, але значення цього показника повинно постійно збільшуватися. В нашому випадку показник збільшується і це свідчить про зростання ступеня маневреності власними коштами.

Усі коефіцієнти платоспроможності задовольняють нормативам, до кінця року загалом збільшуються, тим самим підвищуючи платоспроможність підприємства. Ситуація на підприємстві нормальна.

Показники фінансової стійкості та стабільності - фінансове становище підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і куди вони вкладені, та від того, наскільки оптимально співвідношення власного та позикового капіталу. Вироблення правильної фінансової стратеги допомагає багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.

Коефіцієнт автономії - показує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел, розраховується за формулою:

К _авт. = (2.7)

де ВК - власний капітал, тис. грн.;

ЗОК - загальний обсяг капіталу, тис. грн.

К _авт. ^поч. =

К _авт. ^кін. =

Коефіцієнт фінансової стабільності - показує фінансову стійкість підприємства, розраховується таким чином:

К _стаб. = (2.8)

де ПК - позиковий капітал, тис. грн.

К _стаб. ^поч. =

К _стаб. ^кін. =

Показник фінансового лівериджу - оцінка залежності від довгострокових зобов'язань, розраховується за формулою:

К _лів. = (2.9)

де ДЗ - довгострокові зобов'язання, тис. грн.

К _лів. ^поч. =

К _лів. ^кін. =

Таблиця 2.3

Показники фінансової стійкості

Показник	Значення
	на початок року	на кінець року	норматив
1. Коефіцієнт автономії	0,42	0,46	>0,5
2. Коефіцієнт фінансової стабільності	0,73	0,86	>1
3. Показник фінансового лівериджу	0,26	0,2	зменшення

На основі розрахунків можна зробити такі висновки:

а) коефіцієнт автономії - характеризує фінансову незалежність від зовнішніх джерел. Цей коефіцієнт не задовольняє нормативу (більше 0,5) як на початок, так і на кінець звітного року. У кінці року він не суттєво збільшується. Це свідчить про низьку стійкість підприємства перед позиковим капіталом та залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

б) коефіцієнт фінансової стабільності - показує співвідношення між власним та позиковим капіталом підприємства. Значення коефіцієнта нижче нормативного показника. Це свідчить про високу залежність підприємства від позикового капіталу.

в) показник фінансового лівериджу - потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни обсягу та структури власного капіталу та позикового капіталу. У нашому випадку значення показника на початок року дорівнює 0,26. На кінець значення його зменшилося. Це сталося із-за зменшення на підприємстві довгострокового кредиту. Нормативом зазначено, що значення показника фінансового лівериджу повинно зменшуватися. Зменшення значення фінансового лівериджу супроводжується зниженням ступеня фінансового ризику, пов'язаного з можливою нестачею засобів для виплати процентів по кредитам.

Проаналізувавши усі показники фінансової стійкості можна сказати, що залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування дуже велика. За звітний період всі показники всі прагнуть до нормативу.

Показники ділової активності.

Оборотні кошти (оборотний капітал) - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи. По матеріально - речовинній ознаці до складу оборотних коштів включаються: предмети труда, готова продукція на складах підприємства, товари для перепродажу, грошові кошти та кошти в розрахунках.

1) Коефіцієнт оборотності оборотних коштів - показує швидкість обороту оборотних коштів, розраховується за формулою:

підприємство злиття банкрутство терещенко

К _обор. = (2.10)

де В - виручка від реалізації продукції, тис. грн.;

ОА _сер. - середній обсяг оборотних активів, тис. грн.

К _обор. =

Час обороту оборотних коштів - оцінка тривалості одного періоду обороту оборотних коштів, розраховується за формулою:

Ч _обор. = (2.11)

де Т - кількість днів у періоді, дні.

Ч _обор. =

Коефіцієнт оборотності запасів - показує кількість разів поповнення запасів протягом аналізованого періоду, розраховується таким чином:

К _зап. = (2.12)

де С - собівартість продукції, тис. грн.;

З _сер. - середня вартість запасів, тис. грн.

К _зап. =

Час обороту запасів - оцінка тривалості одного періоду обороту запасів, розраховується за формулою:

Ч _зап. = (2.13)

Таблиця 2.4

Показники ділової активності

Показник	Значення	Норматив
1. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів	6	збільшення
2. Час обороту оборотних коштів	61	зменшення
3. Коефіцієнт оборотності запасів	15	збільшення
4. Час обороту запасів	24	зменшення

Звертаючи увагу на проведені розрахунки можна зробити такі висновки:

а) коефіцієнт оборотності оборотних коштів - характеризує швидкість обороту оборотних коштів. Показує скільки раз за звітний період здійснюється повний цикл виробництва та обороту, який приносить відповідний ефект у вигляді прибутку чи скільки грошових одиниць реалізованої продукції приносить кожна грошова одиниця активів. Нормативом зазначено, що значення показника повинно збільшуватися. У нашому випадку значення коефіцієнта дорівнює 6. Це значить, що оборотні активи за звітний період обертаються 6 разів.

б) час обороту оборотних коштів - показує тривалість одного періоду обороту оборотних коштів. Норматив говорить, про те, що значення показника повинно зменшуватися для того, щоб швидше звільнялися оборотні активи. У нашому випадку час обороту дорівнює 61 день.

в) коефіцієнт оборотності запасів - показує кількість разів поповнення запасів протягом аналізованого періоду. Нормативом зазначено, що показник повинен збільшуватися. Його збільшення вказує на ефективну цінову політику на підприємству, високий попит продукції підприємства, а тим самим збільшується виручка від реалізації продукції. У нашому випадку коефіцієнт дорівнює 15. Це значить, що запаси обертаються 15 разів за рік.

г) час обороту запасів - дорівнює часу зберігання їх на складі від моменту вступу запасів на склад до моменту передачі їх у виробництво. Чим менше цей період, тим менше виробничий цикл. Нормативи цього показника не встановлені чисельно, але величина показника повинна збільшуватися. У нашому випадку він дорівнює 24 рази на рік.

Проаналізував усі показники ділової активності підприємства можна сказати, що підприємство працює задовільно.

Показники оцінки майнового стану:

Коефіцієнт зносу основних засобів - оцінка частки зношених основних засобів у загальній їх вартості, розраховується за формулою:

К _зносу = (2.14)

де Зн - сума зносу основних фондів, тис. грн.;

ОФ _пер. - первинна вартість основних засобів, тис. грн.

К _зносу ^поч. =

К _зносу ^кін. =

Фондовіддача - ефективність використання основних фондів, розраховується таким чином:

Ф = (2.15)

де ОФ _сер. - середня вартість основних засобів, тис. грн.

Ф =

Таблиця 2.5

Показники оцінки майнового стану підприємства

Показник	Значення
	на початок року	на кінець року	норматив
1. Коефіцієнт зносу основних засобів	0,48	0,55	зменшення
2. Фондовіддача	9,5	збільшення

На основі розрахунків можна зробити такі висновки:

а) коефіцієнт зносу основних засобів - показує частину зношених основних засобів у загальній їх вартості. Характеризує рівень фізичного чи морального зносу основних фондів. Нормативом зазначено, що показник повинен зменшуватися, але на підприємстві спостерігається підвищення значення цього показника, що говорить про збільшення зносу основних засобів. Для підвищення значення цього коефіцієнту необхідно відновляти основні засоби, провадити модернізацію чи заміну обладнання, автоматизацію тощо.

б) фондовіддача - характеризує ефективність використання основних фондів. Нормативом зазначено, що чим більше цей показник, тим вища ефективність використання основних фондів. У нашому випадку значення показника високе. Показник говорить про те, що на одиницю основних фондів припадає 9,5 грн. виручки від реалізації.

Проаналізував усі показники оцінки майнового стану можна сказати, що основні засоби ефективно використовуються на підприємстві, тому і підвищується їх знос. Необхідно провадити заходи запропоновані вище для скорочення зносу основних фондів.

Показники рентабельності - характеризують ефективність роботи підприємства загалом, прибутковість різних напрямів діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т.д. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами.

1) Економічна рентабельність - показує ефективність використання майна підприємства, розраховується за формулою:

ЕР = (2.16)

де ЧП - чистий прибуток, тис. грн.;

Б - валюта балансу, тис. грн.

У нашому випадку немає суми чистого прибутку, тому його необхідно його розрахувати:

а) розрахуємо прибуток підприємства від усіх видів діяльності:

П = (В-С)+ПФД+ПІД, тис. грн. (2.17)

де ПФД, ПІД, (В - С) - відповідно прибуток від фінансової, інвестиційної операційної діяльності, тис. грн.

П = [(9767-9052)+52+612] = 1379 тис. грн.

б) розрахуємо податок на прибуток:

ПП = П*СП, тис. грн. (2.18)

де СП - ставка податку на прибуток, %

ПП = 1379*0,25 = 344,75 тис. грн.

в) розрахуємо чистий прибуток:

ЧП = П - ПП = 1379 - 344,75 = 1034,25 тис. грн. (2.19)

Визначимо економічну рентабельність:

ЕР =

Розрахувавши показник економічної рентабельності можна сказати, що він дорівнює 38,06%. Він показує ефективність використання майна підприємства. Він має досить високе значення, тому можна сказати, що майно на підприємстві використовується ефективно.

2.1.2 Діагностика на підґрунті балансових моделей

Балансові (агрегатні) моделі базуються на абсолютних оціночних показниках, розрахованих у спеціальний спосіб на підставі звітності підприємства, що дають змогу зробити висновок стосовно фінансово-майнового стану в іншій, ніж коефіцієнтна, формі.

Реалізація цього методичного підходу передбачає визначення показників, наведених в таблиці 2.6.

Наведемо розрахунок необхідних показників.

1. Власні обігові кошти були розраховані у попередньому розділі, вони складають:

ВОК ^поч. = 1605 - 1011 = 594 тис. грн.

ВОК ^кін. = 1621 - 905 = 716 тис. грн.

2. Довгострокові джерела формування запасів:

ДДФЗ = ВОК + ДЗ, тис. грн. (2.20)

ДДФЗ ^поч. = 1141 + 0 = 1441 тис. грн.

ДДФЗ ^кін. = 722 + 204 = 962 тис. грн.

3. Загальні джерела формування запасів:

ЗДФЗ = ДДФЗ + КК, тис. грн. (21)

де КК - короткострокові кредити, тис. грн.

ЗДФЗ ^поч. = 894 + 184 = 1078 тис. грн.

ЗДФЗ ^кін. = 966 + 177 = 1143 тис. грн.

4. Запаси та витрати:

ЗВ = З + ВМП, тис. грн. (2.22)

де ВМП - витрати майбутніх періодів, тис. грн.

ЗВ ^поч. = 132,4+107,5+218+78,7 = 536,6 тис. грн.

ЗВ ^кін. = 161,6+172+234,5+108 = 676,1 тис. грн.

Зведемо розраховані показники до таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Показники джерел формування запасів

Показник	Фактичне значення
	на початок року	на кінець року
1. Власні обігові кошти	594	716
2. Довгострокові джерела формування запасів	894	966
3. Загальні джерела формування запасів	1078	1143
4. Запаси та витрати	536,6	676,1

Залежно від співвідношення розглянутих показників, а саме за рахунок саме яких джерел сформовані запаси підприємства, виділяють чотири типи поточної фінансової стійкості підприємства (таблиця 2.7).

Таблиця 2.7

Типи фінансової стійкості підприємства

Тип стійкості	Співвідношення показників	Джерела фінансування запасів	Стисла характеристика фінансової стійкості
Абсолютна фінансова стійкість	ЗВ < ВОК	Власні оборотні кошти	Високий рівень платоспроможності. Незалежність підприємства від зовнішніх кредиторів
Нормальна фінансова стійкість	ЗВ < ДДФЗ	Власні оборотні кошти та довгострокові кредити	Нормальна платоспроможність. Ефективне використання залучених позикових коштів
Нестійке фінансове становище	ВОК < ДДФЗ < ЗВ < ЗДФЗ	Власні оборотні кошти, довгострокові та короткострокові кредити	Порушення нормальної платоспроможності. Необхідність залучення додаткових джерел фінансування
Критичне фінансове становище	ЗВ > ЗДФЗ	Власні оборотні кошти, довгострокові та короткострокові кредити, не погашені в строк	Повна неплатоспроможність. Підприємство на грані банкрутства

Звертаючи увагу на таблицю 2.7 визначимо тип фінансової стійкості на підприємстві:

ЗВ < ВОК

Це співвідношення показників свідчить про абсолютну фінансову стійкість і про це свідчать й розраховані показники:

536,6 < 594

676,1 < 716

В розглянутому випадку підприємство характеризується високим рівнем платоспроможності, незалежністю від зовнішніх кредиторів.

2.1.3 Оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу

Для виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу в цілях здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутства застосовані затверджені Мінекономіки України Методичні рекомендації.

Поточна неплатоспроможність - це фінансовий стан підприємства, коли на певний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу.

Показник поточної неплатоспроможності підприємства визначається за формулою:

П_П = ДФІ + ПФІ + ГКЕ - ПЗ, (2.23)

де ДФІ - довгострокові фінансові інвестиції, тис. грн.;

ПФІ - поточні фінансові інвестиції, тис. грн.;

ГКЕ - грошові кошти та їх еквіваленти, тис. грн.;

ПЗ - поточні зобов'язання, тис. грн.

П_П ^поч. = 0 + 117 + 12,4 + 49 - 1011 = -832,6 тис. грн.,

П_П ^кін. = 0 + 117 + 58,2 - 905 = -729,8 тис. грн.

Від'ємний результат свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства.

Критична неплатоспроможність - це фінансовий стан підприємства, що відповідає потенційному банкрутству, коли на початок і кінець звітного періоду мають місце поточна неплатоспроможність, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними коштами наприкінці звітного періоду менші від їх нормативних значень 1,5 і 0,1.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається:

К_П = ОА : ПЗ, (2.24)

К_П ^поч. =

К_П ^кін. = .

Коефіцієнт забезпечення власними коштами характеризує наявність оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості, і визначається за формулою:

К_З = (ОА - ПЗ) : ОА, (2.25)

К_З ^поч. =

К_З ^кін. = .

В залежності від отриманих значень вказаних показників визначаємо коефіцієнт втрати платоспроможності:

К_ВП = (2.26)

де К_ПК, К_ПН, К_ПНЗ - значення коефіцієнтів покриття на кінець і початок звітного періоду та його нормативне значення;

6 - кількість місяців, що становлять нормативний період відновлення платоспроможності;

Т - звітний період, місяців.

К_ВП =

Так як коефіцієнт втрати платоспроможності більше 1, то підприємство платоспроможне.

Надкритична неплатоспроможність - це фінансовий стан підприємства, коли за підсумками року коефіцієнт покриття менше одиниці й підприємство не отримало прибутку; в цьому випадку повинна застосовуватись ліквідаційна процедура.

Щоб своєчасно виявити тенденції формування незадовільної структури балансу у підприємства та вжити застережних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, здійснюємо систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта Бівера, який розраховується:

К_Б = (ЧП + А) : (ДЗ + ПЗ), (2.27)

де (ЧП + А) - показник cash-flow;

ЧП - чистий прибуток, тис. грн.;

А - нарахована за звітний період амортизація, тис. грн.

К_Б = (1034,25+(1210 - 1018)):(250 + 905) =1,06

Коефіцієнт Бівера більше 0,2, тому підприємство має задовільну структуру балансу.

Залежно від значення розрахованих показників визначаємо ступень неплатоспроможності підприємства (таблиця 2.8). На підставі виконаних розрахунків зробимо висновки про ступень неплатоспроможності підприємства та запропонуємо заходи по підвищенню платоспроможності.

Таблиця 2.8

Ступінь неплатоспроможності підприємства

Показник	Значення	Норма-тивне значення	Ступінь неплатоспроможності
	на початок року	на кінець року		поточна	критична	надкри- тична
1. Показник поточної неплатоспроможності	-832,6	-729,8	> 0	< 0	< 0	< 0
2. Коефіцієнт покриття	1,59	1,79	1,5	> 1,5	< 1,5	< 1
3. Коефіцієнт забезпечення власними коштами	0,37	0,44	0,1	> 0,1	< 0,1	< 0,1

Звертаючи увагу на значення таблиці, можна зробити такі висновки: як на початок так і на кінець року підприємство має поточну неплатоспроможність. Рекомендується зменшити поточні зобов'язання, шляхом передову їх на довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити банку) або збільшити поточні активи. Це дозволить підвищити платоспроможність підприємства.

2.2 Діагностика банкрутства підприємства

Для діагностики ймовірності банкрутства використовуються різні підходи, що передбачають застосування трендового аналізу численної системи критеріїв та ознак, обмеженого кола показників, інтегральних показників, рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств, факторних регресія них і дискримінант них моделей.

Проте жоден з методів не дає надійного результату і тому не може бути застосований як універсальний. Тому доцільно відсліджувати динаміку змін показників по цілому ряду методик.

Розрахуємо імовірність банкрутства підприємства відповідно до кожної з нижче наведеної моделі, при цьому відмітимо їх переваги та недоліки.

2.2.1 Моделі Альтмана

1) Двофакторна модель Альтмана:

Z = - 0,3877 - 1,0736 К_П + 0,0579 К_АВТ, (2.28)

де Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

К_П - коефіцієнт покриття;

К_АВТ - коефіцієнт автономії (фінансової незалежності).

Згідно із таблицею 2.2 та 2.3 візьмемо коефіцієнти покриття та автономії. Проведемо розрахунок:

Z_Н =

Z_К =

Від'ємне значення Z_Н та Z_К свідчать про зменшення ймовірності банкрутства.

2) П'ятифакторна модель Альтмана 1968 року:

Z₆₈ = 1,2 К₁ + 1,4 К₂ + 3,3 К₃ + 0,6 К₄ + К₅, (2.29)

де К₁ - відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

К₂ - відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

К₃ - рівень доходності активів, тобто відношення загального прибутку до суми активів;

К₄ - відношення власного капіталу до суми залученого капіталу;

К₅ - коефіцієнт оборотності активів, тобто відношення виручки від реалізації до середньої суми активів.

К₁ = (2.30)

де Ак - сума всіх активів підприємства, тис. грн.

К₁ =

К₂ = (2.31)