Особливості формування доходної частини Державного бюджету України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Державний бюджет України як головний фінансовий план України

1.1 Сутність, принципи формування Державного бюджету України

1.2 Доходи Державного бюджету України та їх класифікація

1.3 Джерела формування доходів Державного бюджету України

1.4 Зарубіжний досвід формування доходів бюджету

Розділ 2. Аналіз структури доходів державного бюджету за 2011-2013 роки

2.1 Динаміка доходів Державного бюджету України за 2011-2013 роки

2.2 Структура доходів Державного бюджету України за 2011-2013 роки

2.3 Аналіз виконання Державного бюджету України за 2011-2013 роки

Розділ 3. Удосконалення системи формування доходів державного бюджету України

3.1 Гармонізація чинної податкової системи України

3.2 Альтернативні шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України

3.3 Пріоритетні напрямки детінізації Державного Бюджету економіки України

Висновки

Використана література



ВСТУП

Економічний зміст бюджету та його ланок розкривається в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях - від створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначається роль бюджету в управлінні економікою. У зв'язку з цим важливе значення має постійне удосконалення системи мобілізації доходів бюджету, краще використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що Бюджет є не тільки потребами практики державного будівництва, а й він є дефіцитним.

Основна мета курсової роботи полягає у дослідження особливостей формування доходної частини Державного бюджету України. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

· дослідити теоретичні основи формування доходів Державного бюджету України;

· розглянути зарубіжний досвід формування доходної бази бюджетів;

· проаналізувати процес формування доходів Державного бюджету України за останні роки;

· напрацювати можливі шляхи оптимізації формування доходної частини Державного бюджету України.

Предметом дослідження є відносини по формуванню Державного бюджету України.

Об'єктом дослідження виступає доходна частина Державного бюджету України.

В якості інформативної бази курсової роботи виступили нормативно-правові акти з питань формування Державного бюджету, літературні джерела з теми дослідження, матеріали спеціалізованої періодичної преси.

Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об'єкт, інформативна база та методи дослідження. Основна частина присвячена дослідженню визначеної проблеми. У висновках сформульовано основні результати курсової роботи.

державний бюджет податковий детінізація



РОЗДІЛ 1 ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ ЯК ГОЛОВНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН КРАЇНИ

1.1 Сутність, принципи формування Державного бюджету України

Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України. Бюджет будується на принципах цілісності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності всіх бюджетів, що входять у бюджетну систему України [1, с.28].

Головне місце у бюджетній системі України займає Державний бюджет. Державний бюджет - це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування. Бюджет - це лише форма утворення, план формування централізованого фонду коштів і його використання. Це великий кошторис, розпис доходів і видатків, який повинен бути узгоджений по термінах надходження і використання коштів. Тобто бюджет будь-якої держави - це її фінансовий план. Але це не просто фінансовий план. Це її основний фінансовий план, оскільки в державі існує багато фінансових планів, але Державний бюджет відіграє координуючу роль по відношенню до них. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план (кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі.

Державний бюджет можна розглядати в декілька аспектах (рис. 1.1)



Рис. 1.1 Аспекти визначення бюджету

За економічною суттю Державний бюджет характеризується певними грошовими відносинами, що виникають між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами - з іншого, із приводу утворення фонду фінансових ресурсів держави та його використання на соціально-економічний розвиток відповідно до державних функцій.

За своєю формою бюджет - це основний фінансовий план, баланс доходів та видатків держави. За характером - це документ, що затверджується щорічно і має силу закону, за допомогою якого досягається взаємоузгодження системи всіх фінансових балансів країни, та формування зведеного фінансового балансу держави.

Зведений фінансовий баланс держави - це система фінансових планів, що характеризують фінансові ресурси всіх секторів економіки незалежно від форм власності, обов'язкові та добровільні платежі населення; довгострокові кредити банків; доходи від зовнішньоекономічної діяльності.

За організаційною структурою бюджет - це центральна ланка фінансової системи держави, що тісно пов'язана з усіма іншими ланками. Саме бюджет, як основний грошовий фонд держави, впливає на грошовий розмір та пропорції кожної ланки фінансової системи. Через бюджет здійснюється розподіл та перерозподіл грошових ресурсів:

- між секторами економіки;

- між регіонами;

- між виробничою та соціальною сферами;

- між окремими верствами населення.

Як фінансовий план Державний бюджет має дві структурні складові частини, а саме: доходи та видатки (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Структура Державного бюджету України

Сутність бюджету реалізується через його функції. В економічній літературі нема єдиної думки щодо кількості функцій бюджету. Такі економісти, як Ю.В.Пасічник, С.І.Юрій схиляються до існування двох чітко структурованих функцій - розподільчої та контрольної. І.О.Петровська та Д.В.Клиновий вказують на три функції бюджету: акумулятивної, розподільчої та контрольної. В інших літературних джерелах зустрічаються вказівки на чотири функції, що виконує бюджет: розподільчу, регулюючу, контрольну, соціальну (рис. 1.3)



Рис. 1.3 Функції бюджету

Державний бюджет повинен забезпечувати необхідними коштами фінансування заходів економічного та соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також міждержавних відносин.

Крім того, через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними утвореннями України з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану, необхідності вирівнювання фінансового забезпечення

Для успішного функціонування кожній державі необхідно запланувати можливе одержання доходів для покриття першочергових видатків. Можливості планування на далеку перспективу обмежені, тому, бюджет повинний бути пристосований до певного проміжку часу. Складання періодичного плану достатньо повного, доволі чітко і правдиво складеного, дає можливість привести в рівновагу доходи і видатки, зібрати заплановані доходи і ефективно фінансувати витрати, необхідні для виконання завдань, які Конституцією покладені на державу.

Тому, проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом - Верховною Радою України.

При цьому можна виділити такі етапи:

- складання проекту бюджету;

- розгляд бюджету;

- затвердження бюджету;

- виконання бюджету;

- складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

По завершенні фінансового року повноважні представники виконавчої влади звітують про свою діяльність по мобілізації прибутків і здійсненню витрат у відповідність з прийнятими в попередньому році Законом про Державний бюджет.

1.2 Доходи Державного бюджету України та їх класифікація

Для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і використовує. При чому, використовує лише ту частину, яка переходить у її власність без будь-яких умов і обов'язків по відношенню до інших осіб у вигляді різного виду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади. Доходи державного бюджету - поняття більш вужче, ніж доходи держави.

Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів (див. табл. 1.1).



Таблиця 1.1 Класифікація доходів Державного бюджету

Доходи Державного бюджету України - це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України.

В Україні, згідно з Бюджетним кодексом, доходи бюджету класифікуються за такимирозділами:

- податковінадходження;

- неподатковінадходження;

- доходи відоперацій з капіталом;

- трансферти.

Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Неподатковими надходженнями визнаються:

- доходи відвласності та підприємницької діяльності;

- адміністративні збори та платежі, доходи - від некомерційної господарської діяльності;

- інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом:

- надходження від продажу основного капіталу;

- надходження від продажу державних запасів товарів;

- надходження від продажу землі та нематеріальних активів.Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

На рівень доходів Державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори

Склад доходів Державного бюджету України визначається Бюджетним кодексом України та Законами «Про Державний бюджет» на відповідний бюджетний період. Починаючи з 2000 р. Державний бюджет включає дві складові: загальний фонд та спеціальний фонд. Такий поділ Державного бюджету має на меті забезпечення прозорості та реальності системи оцінки усіх джерел доходів і визначення пріоритетів фінансування витрат.

Доходи загального фонду Державного бюджету призначені для фінансування загальних видатків і не мають визначеного спрямування на конкретну мету. Водночас доходи спеціального фонду державного бюджету включають доходи, призначені на забезпечення фінансовими ресурсами передбаченої мети.

Спеціальний фонд бюджету - складова бюджету, яка включає надходження до бюджету, призначені для спрямування на конкретні заходи, та витрати з бюджету на реалізацію цих заходів, які провадяться за рахунок відповідних надходжень.

Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради.

Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.

Таким чином, під системою доходів Державного бюджету можна розуміти взаємозв'язок всієї сукупності доходів та її диференціацію на окремі групи.

1.3 Джерела формування доходів Державного бюджету України

Доходи бюджетів створюються за рахунок податків від фізичних і юридичних осіб, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, що встановлені законодавством України.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про бюджетну систему України» доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:

- частини податку на добавлену вартість, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;

- частини акцизного податку, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;

- податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством для відповідної категорії платників;

- податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;

- плати за землю, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;

- надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;

- частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;

- надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності;

- орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;

- внесків до Пенсійного фонду України;

- внесків до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- внесків до інших загальнодержавних цільових фондів, створення яких передбачено законодавством України;

- надходжень від внутрішніх позик;

- перевищення доходів над видатками Національного банку України;

- повернутих державі позик, процентів по наданих державою позиках і кредитах;

- дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності;

- плати за спеціальне використання природних ресурсів;

- інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету України.

Бюджет - це баланс грошових доходів (надходжень) і витрат (використання), який складається для держави, місцевих органів управління, суб'єктів господарювання, сімей або окремих громадян на певний термін.



1.4 Зарубіжний досвід формування доходів бюджету

У різних країнах існують різноманітні умови (Рис.1.4), які впливають на побудову взаємовідносин різних рівнів влади у бюджетній сфері. Залежно від цих умов кожна країна по-своєму вирішує питання побудови міжбюджетних відносин.

Рис.1.4. Умови, які впливають на побудову взаємовідносин рівнів влади у бюджетній сфері

Як правило, більш висока централізація бюджетної системи і більший обсяг бюджетних коштів, що перерозподіляються, характерні для країн з високим ступенем нерівності бюджетної забезпеченості. Наприклад, у Німеччині після об'єднання західної і східної частин спостерігається нерівність бюджетної забезпеченості між землями: близько 73,0% податкових доходів стягуються на рівні федерації, а обсяг переданої фінансової допомоги з федерального бюджету перевищує 20% доходів земель. Разом з тим, у Канаді, де з 12 суб'єктів федерації лише два характеризуються істотно меншою бюджетною забезпеченістю, у федеральний бюджет стягується тільки 48,2% податкових доходів, обсяг фінансової допомоги становить близько 15% доходів. У результаті цього і в Німеччині, і в Канаді досягається основна мета міжбюджетного регулювання - здійснюється бажане вирівнювання бюджетної забезпеченості суб'єктів федерації, тобто кінцеві споживачі мають відносно

рівний доступ до бюджетних послуг. В усіх розглянутих країнах, регулюючу функцію виконують бюджетні трансферти та регулюючі доходи до місцевих бюджетів у вигляді відрахувань частини від загальнодержавних податків, які розподіляються на основі формалізованого механізму (що ґрунтується насамперед на подушовому підході). У той же час податки, що вводяться центром і розподіляються на частковій основі, закріплюються за всіма суб'єктами міжбюджетних відносин за єдиними нормативами.Огляд міжбюджетних відносин у зарубіжних країнах та формування дохідної бази місцевих бюджетів включає в себе характеристику адміністративно-територіального устрою держави, короткий огляд податкової системи і, насамперед, систему взаємодії центральних і місцевих органів влади, порядок надання бюджетних трансфертів місцевим.

Сполучені Штати Америки, наприклад, являють собою федеративну республіку, що складається з 50 штатів. Федеральні органи влади не втручаються у питання податкової політики штатів, за незначним винятком, останні мають повну свободу в цій сфері. Відповідно до бюджету на 2013 р., основними дохідними джерелами федерального бюджету є податок на доходи фізичних осіб, внески на соціальне страхування та в пенсійні фонди, податок на доходи корпорацій і акцизи .

Таблиця 1.2 Основні дохідні джерела федерального бюджету в США(%)

Податок на доходи фізичних осіб	48,2
Внески на соціальне страхування	16,7
Внески в пенсійні фонди	17,1
Податок на доходи корпорацій	9,6
Акцизи	3,8

Німеччина також є федерацією 16 земель, уряди яких становлять другий рівень державної влади. Третій рівень бюджетної системи представлений місцевими органами влади, незалежність яких гарантована Конституцією.

Усі податки Федеративної Республіки Німеччина можна розділити на дві групи (Рис.1.5)

Рис.1.5 Податки Федеративної Республіки Німеччини

При цьому загальні податки становлять близько 70% податкових доходів зведеного бюджету країни.

Список податків визначено ст. 106 Конституції Федеративної Республіки Німеччини зображено на рис.1.6



Рис.1.6 Податки Федеративної Республіки Німеччини

Загальні податки: прибутковий податок; податок на доходи корпорацій; податки з обороту (ПДВ, податок на імпорт).

Федеральні податки: мита; акцизи на нафту, тютюн, каву, алкогольну продукцію (крім пива); дорожній податок; податок на операції з ціннимипаперами, страхові виплати; платежі на вирівнювання добробуту меншзабезпечених земель; платежі в ЄС.

Податки земель: податок на майно; податок на спадщину; податок із власників транспортних засобів; акциз на пиво; податок на ігорний бізнес.

Місцеві податки: податок на нерухомість; місцеві акцизи; податок на торгівлю; місцеві збори (з полювання, риболовлі тощо).

Федеральний уряд має виняткове законодавче право введення і визначення оподатковуваної бази і ставок з митних платежів і податків з монополій. З усіх федеральних і загальних податків федеральний уряд і землі приймають спільні рішення.

Починаючи з 1996 р., федерація передає землям 18,2% надходжень від акцизів на нафту для інвестування в розвиток громадського пасажирського транспорту. Відбувається горизонтальне вирівнювання через перерозподіл ПДВ.

Первісний розподіл доходів, отриманих із регулюючих джерел, потім трансформується за допомогою перерозподілу, заснованого на закріпленому в Конституції праві на однакові умови життя в різних землях. На першій стадії до 25% ПДВ, зарахованих до бюджетів суб'єктів федерації, перерозподіляються на користь земель, в яких після первісного розподілу податкових ресурсів податкові доходи виявилися низькими.

Таким чином, застосована в Німеччині схема трансфертів є схемою вирівнювання доходів на душу населення. На етапі негативних трансфертів відбувається підтягування душових доходів до 95% “необхідних ресурсів”.

Ефективність системи міжбюджетних відносин у розглянутих країнах досягається в результаті забезпечення адекватності дохідних джерел видатковим потребам усіх рівнів бюджетів. Сума власних доходів бюджету і переданих трансфертів дозволяє повністю виконати встановлені видаткові зобов'язання. Розподіл фінансової допомоги характеризується прозорістю і стабільністю механізму вирівнювання. Отже, процедура розрахунку фінансової допомоги залишається незмінною протягом як мінімум трьох-п'яти років. У результаті цього кожен суб'єкт має можливість спрогнозувати свої доходи на майбутні періоди. Розмір трансферту залежить тільки від об'єктивних чинників, які впливають на видаткові потреби та дохідний потенціал бюджетів, а процедура розрахунку фінансової допомоги не позбавляє одержувачів допомоги зацікавленості у зростанні власних бюджетних доходів.



РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА 2011-2013 РОКИ

2.1 Динаміка доходів Державного бюджету України за 2011-2013 роки

Виконання державою покладених на неї функції залежить від фінансового забезпечення цього процесу. Фондом фінансових ресурсів держави є бюджет. Саме від збалансованості доходної та видаткової частин бюджету залежить розвиток країни. Стан, при якому видатки перевищують доходи отримав назву бюджетного дефіциту. Одним з джерел покриття дефіциту є доходи населення, які надходять у бюджет як податки, державні зовнішні та внутрішні позики, наслідком використання яких є виникнення та зростання державного боргу. Значні обсяги боргу потребують великої кількості ресурсів на його обслуговування та погашення. Це, в свою чергу збільшує витратну частину державного бюджету, та провокує зростання бюджетного дефіциту. Таким чином, стан та динаміка бюджетного дефіциту та державного боргу потребують особливої уваги та всебічного дослідження. А для того, щоб позбавитись дефіциту в бюджеті, потрібно дослідити динаміку доходів.

У 2011-2012 роках вдалося досягнути виконання запланованого обсягу доходів загального фонду місцевих бюджетів за рахунок двох основних бюджетоутворюючих податків: податку на доходи фізичних осіб та плати за землю. Причиною збільшення надходжень можна вважати введення прогресивної шкали оподаткування з податку на доходи фізичних осіб в частині запровадження ставки податку в розмірі 17 %, якщо база оподаткування, тобто заробітна плата перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року та визначена з урахуванням норм Податкового кодексу України, яким передбачено її зменшення з метою оподаткування на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Кожна держава приймає свою особливу політику в бюджетній сфері. Дослідимо ситуацію, яка склалася в Україні.

Розглянемо динаміку доходів державного бюджету, за останні 3роки - з 2011 по 2013 роки.

Доходи державного бюджету України в 2011 р. склали 314,6 млрд. грн., що на 3,5% перевищує встановлений план, касові видатки - 332,8 млрд. грн.., або на 2,9% менше запланованого.

Доходи загального і спеціального фондів Державного бюджету України у січні-грудні 2012 року, за оперативними даними, становили 346 млрд грн (з урахуванням власних доходів бюджетних установ і субвенцій), що на 30,6 млрд. грн. (або на 10%) більше від показника 2011 року при плановому показнику.

За січень-грудень 2013 року в загальний бюджету України надійшло 339,1 млрд грн, що на 1,97 %, або 6,8 млрд грн , менше показника 2012 року.

Зазначимо, що у 2011-2013рр. випереджувальними темпами зростали видатки державного бюджету, у 2012р., навпаки, швидше збільшувались доходи. Однак, у 2012р. показники росту доходів та видатків майже зрівнялись. Якщо розглянути динаміку абсолютних значень доходів та видатків державного бюджету, то ми побачимо, що протягом 2011-2013рр. видатки завжди перевищували доходи (див. рис.2.1)



Рис. 2.1. Динаміка доходів та видатків державного бюджету України за період 2011-2013рр, млрд. грн.

Так, у 2011 році значно зросла частка податкових надходжень у доходах місцевих бюджетів і становила 63,9 %, що характерно і для частки місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів, яка значно зросла у 2011 році та складала 1,4 %, а найбільшого свого значення досягла у 2012 році, склавши 2,4%. Цілком протилежна динаміка була характерна для частки податку на доходи фізичних осіб у доходах місцевих бюджетів, що зменшилася з 33,1 % у 2013 році до 27,1 % у 2012 році.

Динаміка доходної частини державного бюджету згідно із законом про Державний бюджет на 2012 рік суттєво змінилася в порівнянні з фактичним виконанням у 2011 році.

В останні роки з'явилась позитивна тенденція до збільшення частки загального фонду і відповідного зменшення частки спеціального фонду як державного, так і зведеного бюджетів. Водночас, Закон України „Про Державний бюджет на 2012 рік” передбачає різке збільшення частки спеціального фонду як зведеного (з 20,0% у 2011 році до 24,1% або на 4,1 відсоткового пункту), так і державного бюджетів (з 21,5% до 26,1% або на 4,6 відсоткового пункту).

Фактори, що впливають на формування та використання державного бюджету можна поділити на три групи:

- економічні;

- політичні;

- соціальні.(Рис 2.2.)

Рис. 2.2.Фактори впливу на бюджет

Крім цього, фактри впливу на державний бюджет можуть бути:

1) Об'єктивними, до яких прийнято відносити:

- традиції, специфіка розвитку на певному історичному етапі;

- характер виробничих відносин та рівень розвитку продуктивних сил, які безпосередньо впливають на зміст бюджету;

- економічні особлтвості країни;

- природні особливості країни;

- соціальні особливості країни.

2) Суб'єктивними, до складу яких водять:

- тип держави;

- політика уряду у відповідний період;

- пріоритети розвитку;

- зовнішня та внутрішня економічна ситуація.

Отже, ефективним джерелом зміцнення ресурсного потенціалу Державного бюджету України є податки та збори. Саме тому одним із пріоритетних напрямів щодо формування ресурсної бази місцевих бюджетів має стати підвищення самостійності місцевих бюджетів шляхом зростання ролі місцевих податків та зборів у структурі їх доходів. Отже, проблема зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів на сьогодні вирішується шляхом забезпечення «достатнім» обсягом доходів.

2.2 Структура доходів Державного бюджету України за 2011-2013 роки

Структура доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законами України про Державний бюджет на відповідний рік. Групування доходів державного бюджету за різними класифікаційними ознаками представлено в таблиці 2.1.



Таблиця 2.1 Групування доходів державного бюджету за різними класифікаційними ознаками

№	Ознака класифікації	Види доходів
1	За джерелами формування	доходи, отримані від розподілу додаткової вартості
		доходи, які входять до складу фонду (частка амортизаційних відрахувань
		доходи від реалізації національного багатства
2	За соціально-економічними ознаками	доходи від господарської діяльності
		доходи від використання природних ресурсів
		доходи від зовнішньоекономічної діяльності
		доходи від банківської діяльності
		державне мито
		мито
		доходи від привітизації
		доходи від громадян
3	За способом зарахування	доходи загального фонду
		доходи спеціального фонду
4	За методом залучення	податкові надходження
		неподаткові надходження
		доходи від операцій з капіталом
		офіційні трансферти
		цільові фонди
5	За рівнем централізації	децентралізовані
		централізовані

Як видно із даних таблиці доходи бюджету за методом залучення коштів класифікуються за такими розділами:

- податкові надходження;

- неподаткові надходження;

- доходи від операцій з капіталом;

- офіційні трансферти;

- цільові фонди.

Податкові надходження - це доходи, що акумулюються в формі загальнодержавних і місцевих податків, зборів та платежів і залучаються до складу державного бюджету. До податкових надходжень відносять прямі і непрямі податки, збори та обов'язкові платежі, а саме податок на доходи, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір із вироблених в Україні товарів, акцизний збір із ввезених на територію України товарів, ввізне та вивізне мито.

Неподаткові надходження - це доходи, що одержує держава від власності, підприємницької діяльності, фінансових санкцій та інших доходів, що не відносяться до обов'язкових податків, зборів та платежів.

Доходи від операцій з капіталом - це доходи бюджету у вигляді надходжень від продажу основного капіталу, дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

Офіційні трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Цільові фонди - надходження до державних цільових фондів включать обов'язкові відрахування юридичних і фізичних осіб до зазначених фондів. Зокрема, сюди відносяться відрахування до фондів: соціального захисту інвалідів, охорони природного навколишнього середовища тощо.

Структуру доходів Державного бюджету України за 2011-2013рр. представлено в таблиці 2.2.



Таблиця 2.2. Структура доходів Державного бюджету України за 2011-2013рр., млн..грн

ДОХОДИ	ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ
	2011	2012	2013
Податкові надходження, у т.ч.:	76,5	69,3	86,8
Податок з прибутку підприємств	17,8	14,5	86,8
Збори за спеціальне використання природних ресурсів	1,1	1,2	0,6
Податок на додану вартість	44,8	41	43,1
Акцизний податок	5,7	8,9	10,5
Податок на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	6,7	3,3	3,4
Інші податкові надходження	0,5	0,4	10,7
Неподаткові надходження у т.ч.:	21,8	29,9	12,9
Доходи від власності та підприємницької діяльності	8,6	10,8	3,9
Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	1,2	0,8	0,8
Власні надходження бюджетних установ	6,1	10,9	6,3
Інші неподаткові надходження	5,9	7,4	1,9
Доходи від операцій з капіталом	1	0,4	0,1
Цільові фонди	0,6	0,4	0,1
Інші надходження	0,1	0	0,1

На основі даних таблиці 2.2. можна зробити висновок, що доходи Державного бюджету України за 2011-2013 рр. номінально зросли на 112669 млн грн або номінально майже в 3 рази. В 2013році у порівнянні із 2011р. доходи Державного бюджету збільшитися на 33399 млн. грн. або на 25,2 %, що забезпечено як економічними, так і адміністративними чинниками. Зокрема, за рахунок зростання товарного імпорту надходження митних платежів зросли на суму понад 3275 млн. грн. Зменшення обсягів виробництва підакцизної продукції, відповідно, призвело до зменшення надходження акцизного збору із вироблених в Україні товарів до державного бюджету на суму понад 593,6 млн. гривень. Натомість, надходження від акцизного збору із ввезених на територію України товарів зросли на 608 млн. грн. або на 68,5 %. Аналіз стану надходжень податку на додану вартість засвідчив підвищення його бюджетоутворюючої ролі за рахунок імпортування. Водночас вкотре загострилися проблеми, пов'язані з відшкодуванням зазначеного податку.

Доходи до Державного бюджету України 2012-2013рр представлені на Рис.2.3.

Доходи Державного бюджету 2012р.

Доходи Державного бюджету 2013р

Рис.2.3.Доходи Державного бюджету України за 2012-2013рр.

В цілому за 2012-2013 рр. податкові надходження номінально зросли на 27 %, неподаткові надходження - на 14,5 %, доходи від операцій з капіталом - на 2,2 %, офіційні трансфери збільшилися більше ніж в 3 рази, цільові фонди - на 42,7 %

Склад і структура доходів Державного бюджету характеризують загальну фінансово-економічну та політичну ситуацію в державі. Як видно із даних, структура доходів бюджету змінюються досить швидко у бік зростання частки надходжень від податків, зборів та обов'язкових платежів, у бік зменшення надходжень від неподаткових платежів. Так, за 2011-2012 рр. питома вага податкових надходжень збільшилася із 64,5 % в 20011 році до 70,3 % у 20012 році, перевищення становить 5,8 відсоткових пункти. Натомість питома вага неподаткових надходжень у структурі доходів державного бюджету за аналізований період зменшилася із 29,5 % у 2011 році до 25,0 % у 2013 році. Надходження від операцій з капіталом, офіційні трансферти та цільові фонди займають незначну частку у доходах Державного бюджету і є відносно стабільними протягом 2011-2013 рр.

Система доходів Державного бюджету України - це сукупність елементів-підсистем доходів (згідно з бюджетною класифікацією, кожна з них об'єднує свої елементи, які пов'язані джерелами формування, платниками, методами нарахування, функціями), що, взаємодіючи між собою, утворюють систему всіх доходів бюджету, виконуючи в сукупності роль сприяння фінансовій стійкості держави, забезпечення необхідними ресурсами економіку та підтримання економічного зростання країни. На систему впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори, а також регулятори системи (органи державної влади), тому вона є динамічною в розвитку. На кожну з підсистем діють і власні фактори. Для комплексного аналізу системи доходів Державного бюджету України важливого розгляду потребує визначення її взаємодії із системою видатків бюджету.

2.3 Аналіз виконання Державного бюджету України за 2011-2013 роки

Виконання бюджету - це третя стадія бюджетного процесу, що означає забезпечення надходження запланованих доходів до всіх ланок бюджетної системи та фінансування заходів, затверджених у бюджеті держави.

Принципи організації виконання бюджету формуються, виходячи з вимог Бюджетного кодексу, та тісно пов'язані із принципами бюджетної системи.

Моніторинг стану надходження доходів до державного бюджету відповідним структурним підрозділом фінансового органу здійснюється щоденно, щомісячно, щоквартально та за рік. Разом з аналізом даних щодо поточного надходження доходів до бюджету відповідного рівня здійснються розрахунки очікуваного надходження на наступні періоди бюджетного року .

Аналіз проводиться окремо за обсягом доходів та за кожним джерелом доходів, що враховуються та не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, загального та спеціального фондів, до затверджених показників на рік та на відповідний звітний період по відповідному місцевому бюджету.

Для того щоб зробити аналіз виконання Державного бюджету за 2011-2012 рр. потрібно розглянути доходи .

Доходи Державного бюджету України за 2011-2013рр. представлено у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Доходи Державного та Зведеного бюджетів України за 2011-2013рр.

Показники	2011	2012	2013	2013 проти 2012 року
				Абсолютний приріст, млрд.грн.	Темп приросту, %
Зведений бюджет, млрд. грн, у т.ч:	286,8	317,9	325,9	8	2,5
загальний фонд	239,3	266,7	277,6	10,9	4,1
спеціальний фонд	47,5	51,2	48,3	-2,9	-5,7
Державний бюджет (без урахування бюджетних трансфертів), млрд. грн, у т.ч.:	224,7	245,3	249,5	4,2	1,7
частка у доходах зведеного бюджету, %	78,3	77,2	76,6	х	х
загальний фонд	187,8	207,7	215,6	7,9	3,8
спеціальний фонд	36,9	37,6	33,9	-3,7	-9,8
Місцеві бюджети(без урахування бюджетних трансфертів), млрд. грн, у т.ч.:	62,1	72,6	76,4	3,8	5,2
частка у доходах зведеного бюджету, %	21,7	22,8	23,4	х	х
загальний фонд	51,5	58,9	62	3,1	5,3
спеціальний фонд	10,6	13,7	14,4	0,7	5,1

Виконання дохідної частини зведеного бюджету за 2013 року склало 325,9 млрд грн., що більше аналогічного показника попереднього року на 8,0 млрд грн., або на 2,5%. Темп приросту зменшився на 7,0 порівняно з 2011р.Такі темпи відповідають зниженню темпів приросту ВВП за аналогічні періоди: у 2013р. номінальний ВВП зменшився на 1,3%, в той час як у 2012р. - збільшився на 10,8%, у 2011р.-20,9%.

До дохідної частини державного бюджету з урахуванням міжбюджетних трансфертів становило 250,7 млрд.грн, що на 4,4 млрд грн., або на 1,7% більше відповідно показника 2012 року.

Виконання дохідної частини державного бюджету без урахування міжбюджетних трансфертів становило 249,5 млрд грн, що на 4,2 млрд грн., або на 1,7%, більше відповідного показника попереднього року. Це найнижчий показник приросту бюджетних надходжень після кризового 2009 року.

Основним чинником падіння темпів приросту бюджетних надходжень стало падіння обсягів податкових надходжень, зокрема надходжень податку на додану вартість, якого з початку 2013 року надійшло на 7,1%, менше, ніж за відповідний період попереднього року. Таке скорочення надходжень основного бюджетоутворюючого податку створює ризик невиконання річного плану за доходами в цілому.

Щомісячні надходження до державного бюджету у 2011-2013рр. зображено на рисунку 2.4.

Рис. 2.4. Щомісячні надходження до державного бюджету у 2011-2013рр.

Попри зменшення з 1 січня 2013 року ставки податку з 21% до 19%, у звітному періоді до державного бюджету надійшло податку на прибуток підприємств на 2,7 млрд грн., або на 6,8%, більше відповідного показника попереднього року. Загальний обсяг надходжень податку склав 42,2 млрд грн.. Це становить 74,5% річного плану надходжень податку, що випереджає частку фактичних надходжень у річних обсягах за останні 3 роки.

Таке випередження пояснюється тим, що у 2013 році було запроваджено авансову сплату податку на прибуток, місячний розмір якого розраховується як 1/12 нарахованого до сплати податку за попередній податковий рік. За результатами поточного року авансом було сплачено більш, ніж 2/3 від загальної суми податку.

Частка податкових надходжень у структурі загальних надходжень звеленого бюджету 2013 р. в порівнянні з 2012р. зменшилась на 2,4%, внаслідок зменшення частки податку на додану вартість на 4,6 %. Водночас, частки податку на прибуток підприємств та зборів на використання природних ресурсів в 2013 році збільшились відносно 2012 р- на 2,9%, 2011-1,9%.

Можна зробити висновок, що державний бюджет 2013р. за доходами не був виконаний на 12,9 млрд грн.. А у 2012 році Державний бюджет України отримав 346025,5 млн.грн., що на 31408,6 млн.грн., або на 10% більше за показник 2011 року.

Підсумки виконання Державного та Зведеного бюджету за доходами та пропозиції щодо вирішення проблем, які виникають у цьому процесі за поданням фінансових органів розглядаються відповідними органами влади (виконавчої та представницької).



РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

3.1 Гармонізація чинної податкової системи України

Податки в економічному житті будь-якої держави є одним із головних знарядь впровадження внутрішньої політики, формування стабільної, міцної економіки, забезпечення прогресивного суспільно-політичного розвитку. Еволюція податків унаслідок розвитку економічних процесів призвела до збільшення їх кількості та ускладнення податкового механізму.

Актуальність цієї теми полягає в тому, що сучасна економічна ситуація обумовлює необхідність підвищення ефективності управління державними фінансами в Україні. Одним з основних засобів здійснення такого управління виступає податкова система, яка за часи незалежності нашої країни зазнала значних реформувань і нині чекає прийняття оптимального Податкового Кодексу України. Запозичення досвіду розвинутих країн у формуванні податкової системи України, без достатнього урахування специфіки економіки обернулося економічним пригніченням виробничої сфери, зростанням цін, втратами дохідної частини бюджету. Нині, назріла потреба у реформуванні податкової системи, створенні цілісного, стабільного та раціонального податкового законодавства.

Таким чином, можна визначити, що існуюча податкова система України характеризується наступними негативними рисами:

1. Велика чисельність нормативних документів та невідповідність законів та підзаконних актів, які регулюють податкові відносини.

2. Численні зміни та поправки до існуючого законодавства, які не дають можливості підприємствам нормально функціонувати, впроваджувати нові технології та випускати конкурентноспроможну продукцію.

3. Відсутність регулювання та зосередження на фіскальній ролі податків.

Крім того, велика кількість податків та численних бюджетних і позабюджетних фондів цільового призначення істотно ускладнює сплату податків і зборів, контроль за їх сплатою та форми звітності.

Виділяють декілька основних проблем сучасної податкової системи (Рис.3.1)

Рис.3.1. Основні проблеми сучасної податкової системи

Загальний аналіз політики держави свідчить, що головним принципом діяльності відповідних державних структур протягом тривалого часу було створення умов значного податкового навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності. Податкова система характеризувалась посиленням адміністративного контролю за сплатою податків та зборів. При цьому не враховувалося, що дохід, який отримує держава внаслідок збільшення податкового тиску та адміністративного контролю, є менший, ніж економічний збиток, що завдається такими діями господарюючим суб'єктам. Створюється замкнене коло, в якому опиняються держава з постійним і значним дефіцитом бюджету та господарство із спадаючим темпом виробництва. Збільшення податкового навантаження означає або банкрутство платників податків, або значно більшою мірою, їх відхід до тіньової економіки. Таким чином, діюча податкова система - це та сила, яка підриває національну економіку.В даний час проблема побудови ефективної податкової системи - одна із найбільш актуальних у процесі розвитку в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки в світовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватись шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого в світі досвіду в сфері оподаткування.

На сьогоднішній день головним завданням функціонування податкової політики повинно бути переорієнтація із суто фіскальних цілей на стимулювання економічного зростання. Адже з точки зору державного регулювання економіки, найважливіше значення має регулююча функція податків і системи оподаткування в цілому. Саме за допомогою цієї функції системи оподаткування держава гармонізує свої інтереси з інтересами платників. Разом з тим лише регулююча функція податків не в змозі гарантувати відповідність дій платників вимогам загальнодержавних інтересів. Тому регулююча і фіскальна функції податків і системи оподаткування в цілому повинні бути збалансованими.

Нині розв'язання накопичених в податковій сфері протиріч більшою мірою пов'язують з необхідністю створення єдиного правового поля у сфері податкових відносин.

Основними завданнями податкової реформи як однієї з найважливіших умов функціонування ефективної податкової системи було значне зниження і вирівнювання податкового тягаря; спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства, зниження ставок податків. Система оподаткування повинна бути гранично спрощена, що дозволить розширити базу оподаткування, суттєво скоротити витрати на документообіг і утримання податкової служби і таким чином збільшити обсяг надходжень до бюджету без підвищення ставок податків.Також на сьогоднішній день для формування раціональної податкової системи необхідно використовувати регулюючу функцію податкової системи у вигляді надання пільгового оподаткування, але пільги повинні запроваджуватись у виняткових випадках і мати загальнодержавне поширення. Але необхідно уніфікувати ці пільги, різко скоротити їх кількість, зробити більш прозорими та підвищити їх стимулюючі й регулюючі властивості. Також необхідно визначити, що повинно стимулюватися податковими пільгами, а що - шляхом прямого бюджетного фінансування, визначити цілі надання пільг та їх реалістичність.

Отже, для ефективної і раціональної податкової системи необхідна податкова реформа, яка би змогла всю ситуацію в країні врегулювати. Вона має усунути основні недоліки діючої податкової системи і закласти основи, для формування податкової системи, стимулюючої вітчизняне виробництво, інноваційно-інвестиційну діяльність і сприяти запровадженню новоякісної системи податкових відносин.

Таким чином, можна зробити висновок, що Податковий кодекс України повинен виконувати функції:

1. встановлення податків та зборів, які стягуються на всій території України;

2. визначення порядку встановлення, зміни та скасування податків та зборів;

3. встановлення прав та обов'язків платників податків та зборів, податкових органів та інших учасників правовідносин, які регулюються податковим законодавством;4. встановлення підстав виникнення, зміни, припинення та порядку виконання обов'язків щодо сплати податків (зборів);

5. визначення форм та методів податкового контролю;

6. встановлення порядку та умов притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства. Отже створення податкової системи - це і наукова, і практична проблема, основою вивчення якої є глобальний аналіз господарського життя в державі, доходів населення, бюджету сім'ї, підприємницьких структур. Податки є ефективним знаряддям реалізації державної політики з питань економіки і соціального розвитку, але з іншого боку - податки є дуже небезпечною зброєю в розпорядженні держави, оскільки без наукової основи, розумних підрахунків податки можуть затримувати економічний розвиток держави. Отже, податкова політика держави повинна постійно базуватися на обґрунтованих висновках про вплив податкової системи на результати господарської діяльності підприємств, організацію, обсяги, напрямки і характер інвестування, розмір і структуру фонду споживання, галузеву і територіальну структуру економіки. Вирішити питання реформування податкового законодавства можна, пев на річ, шля хом прийняття Податкового кодексу України, при підготовці якого не ставилося б за мету абсолютно замінити чинні елементи податкової системи, бо такий крок може призвести до хаосу, знищення зрозумілих для платників податкових механізмів.

3.2 Альтернативні шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України

Україна вступає до етапу свого розвитку, який потребуватиме відчутного збільшення абсолютного обсягу бюджетних видатків з метою фінансування цілей реалізації соціальних програм, державного будівництва та соціально-економічного розвитку. Між тим, ця потреба не повинна ототожнюватися з можливістю значного збільшення позичкового фінансування бюджету, особливо - із зовнішніх джерел. Збереження можливості звернутися до інструментів позичкового фінансування у випадку депресії та стагнації вимагає скористатися періодом економічного зростання, яке відбувається під впливом активної зовнішньої кон'юнктури, з позитивним сальдо поточного рахунку платіжного балансу та зростанням надходження прямих іноземних інвестицій, для зменшення обсягів зовнішньої заборгованості України. Відтак, враховуючи також комплекс макроекономічних проблем та загроз, які супроводжують процес позичкового фінансування державних видатків, економічна стратегія держави має бути спрямована на пошук альтернатив такому фінансуванню. Йдеться як про безпосереднє наповнення бюджету держави завдяки послідовній політиці оптимізації податкового навантаження та детінізації економіки, так і про зменшення потреби в прямих бюджетних видатках внаслідок децентралізації фінансування відповідних завдань. Пріоритетні напрями зображено на рис 3.2.



Рис.3.2 Пріоритетні напрями політики оптимізації податкового навантаження та детінізації економіки

В Україні протягом тривалого часу сформувалась стійка мотивація дій монетарної влади, спрямованих на накопичення золотовалютних резервів (ЗВР). Стрімке їх зростання протягом останніх років до майже 12 млрд дол. США - 21 % від ВВП (наприклад, у Росії цей показник становить 18 %), або 180 тижнів імпорту, створює підґрунтя для розробки технологій залучення цих коштів до економічного обороту . Зважаючи на специфічне призначення ЗВР, їх безпосереднє спрямування на фінансування бюджетних програм, безперечно, є недоцільним. Між тим, вони можуть бути використані, по-перше, як гарантійний фонд для залучення інвестиційних кредитів, по-друге, як фонд для довгострокового рефінансування банківської системи. В умовах існування надліквідності банківської системи слід зважати на можливість інфляційних наслідків використання коштів ЗВР. Це обумовлює важливість дотримання умов жорсткої інвестиційної спрямованості інвестицій, гарантованих за рахунок ЗВР чи наданих за рахунок рефінансування банків. Необхідними передумовами включення відповідних механізмів є ринковий, а не державно-бюрократичний характер механізмів розподілу фінансових коштів, ефективна робота фінансових інститутів, використання державних фінансових активів для підтримки та активізації дії ринкових механізмів. Слід зазначити, що за умови збереження значного позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу створені на базі ЗВР гарантійні фонди також виконуватимуть функцію стерилізації валютних надходжень, що дозволить зняти гостроту необхідності стерилізації емісії грошової маси внаслідок викупу валюти. Важливим кроком, який дозволив би посилити мультиплікативний ефект від коштів, які акумулюються фіскальними засобами, може стати продаж тимчасово вільних коштів на рахунках головних розпорядників Держказначейства, на ринку міжбанківських кредитів. Вихід Держказначейства на міжбанк вже практикувався наприкінці 2000 р. (з наданням кредитів “овернайт” найбільшим комерційним банкам України), хоча й не був урегульований нормативно. На нашу думку, такий механізм міг би стати досить дієвим важелем зменшення потреби в державних запозиченнях та збільшення кредитного потенціалу економіки.

Важливим напрямом диверсифікації боргової політики держави має стати розширення місцевих позик. Останні поки що не набули в Україні помітного значення як одне із джерел формування доходів місцевих бюджетів. Розмір місцевого боргу станом на середину 2013 рік склав 0,7-0,8 % ВВП. Позики на зовнішніх ринках розмістив лише Київ - 150 млн дол. на 5 років та 200 млн дол. - на 7 років. До перешкод на шляху розвитку інституту місцевих позик в Україні належать існування значних макрофінансових ризиків, обумовлених непрозорістю фінансових операцій на місцевому рівні, труднощами, пов'язаними з оцінкою ризикованості місцевих інвестиційних проектів, відсутністю навичок управління проектами на місцевому рівні, слабким захистом прав кредиторів щодо повернення вкладених коштів (держава не несе відповідальності за зобов'язаннями щодо запозичень до місцевих бюджетів). Високий рівень ризиків значно підвищує вартість місцевих позик, тим самим зменшуючи можливості їх застосування.Існуюча законодавча база є фрагментарною і неповною, не містить цілісної системи регулювання запозичень місцевих органів і виконання їх зобов'язань перед кредиторами. Діюча в Україні система нормативно-правового регулювання місцевих позик (статті 73,74 Бюджетного кодексу України, Указ Президента України “Про впорядкування внутрішніх і зовнішніх запозичень, що провадяться органами місцевого самоврядування” , Постанова Кабміну “Про затвердження Порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів”, Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку “Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик”) врегульовує технічні питання ведення реєстру місцевих запозичень та зобов'язує місцеві органи погоджувати розмір позик з Міністерством фінансів України. Законодавчо встановлюються сума запозичень, мета запозичень і напрями використання коштів, види забезпечення і способи захисту прав кредиторів. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 % видатків від загального фонду місцевого бюджету. Між тим, законодавством практично не унормовано питання захисту прав кредиторів, надання державних гарантій за місцевими позиками, інструменти цільового використання запозичених коштів, регламентацію предметів застави і процедури врегулювання дефолтів. Відтак розробка ефективного регулятивного механізму управління місцевими запозиченнями все ще залишається на порядку денному.