дістало подальшого розвитку обґрунтування теорії конвергенції двох основних концептуальних напрямів макроекономічної політики - кейнсіанства та монетаризму, як закономірного процесу, що обумовлюється тісним взаємозв'язком фінансових інструментів та важелів, зокрема доведена необхідність ширшого використання в умовах перехідної економіки поряд із стабілізаційними заходами в монетарній сфері інструментів фіскальної політики, в першу чергу бюджетних інвестицій;

вперше запропоновано і науково обґрунтовано новий підхід до теорії та практики використання фінансового механізму як системи взаємозв'язку фінансових індикаторів та фінансових інструментів, які дозволяють оцінити й реалізувати вплив фінансів на соціально-економічний розвиток;

удосконалено структуризацію фінансового механізму: вперше до складу форм фінансового забезпечення поряд із самофінансуванням, кредитуванням і безповоротним фінансуванням включено страхування, а систему фінансового регулювання вперше структуровано за сутнісною ознакою його інструментарію (засоби фіскальної і монетарної політики та ринкові інструменти);

вперше здійснена систематизація макрофінансових індикаторів за трьома напрямами оцінки платоспроможність, макрофінансова ефективність і результативність, заборгованість та обґрунтована необхідність впровадження показника ефективності використання фінансових ресурсів відносно ВВП;

вперше визначена сукупність вимог до фінансових інструментів (надійність, ефективність, цілеспрямованість, передбачуваність, можливість маніпулювання, з координованість, своєчасність і точність оцінювання), на основі яких здійснена їх критеріальна оцінка, що дозволяє більш обґрунтовано і цілеспрямовано використовувати інструментарій фінансової політики;

уточнені орієнтири податкової політики України у контексті забезпечення сталого економічного зростання: врівноваженість бюджетної і податкової політики, установлення соціального партнерства в оподаткуванні, забезпечення достатньої платоспроможності юридичних і фізичних осіб, узгодженість податкової політики із доктриною економічного зростання, збалансованість політики податкових і позикових фінансів;

удосконалено визначення засад та критеріїв оптимізації структури державних видатків, зокрема обґрунтована необхідність посилення ролі видатків бюджету на економічну діяльність держави як одного з чинників фінансового забезпечення сталого економічного зростання на основі виділення окремого бюджету розвитку та створення Державного банку розвитку;

дістало подальшого розвитку визначення засад реформування системи фінансового забезпечення соціальної сфери на основі подальшого розширення платності послуг та прискореного впровадження страхової медицини, доведена необхідність бюджетного фінансування соціальної сфери не за усередненими нормативами, а на основі визначення пріоритетних програм і напрямів;

уточнені основи дефіцитного фінансування та боргової політики України, насамперед, доведена необхідність їх переорієнтації з поточних витрат на капітальні через формування бюджету розвитку;

дістало подальшого розвитку обґрунтування цілей грошово-кредитної політики України у період макрофінансової стабілізації, а саме, орієнтація її у першу чергу на потреби забезпечення сталого економічного зростання.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці рекомендацій щодо комплексного використання фіскальних та монетарних інструментів у фінансовій політиці української держави, спрямованій на забезпечення макрофінансової стабілізації та сталого економічного зростання.

Результати дисертаційного дослідження відображені:

у розділі «Україна і міжнародні фінансові інституції» Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році - с.158-169; у розділі «Економічні відносини України і Російської Федерації у стратегічній перспективі» Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році - с.122-139; у Посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки» (довідка Адміністрації Президента України № 4/1-04/134 від 5 червня 2002 р.);

у позачерговому Посланні Президента України до Верховної Ради України щодо основних напрямів бюджетної політики на 2002 р., а також у виступах Президента України: на нараді з представниками банківських кіл 24 лютого 2001 р.; на п'ятому саміті Україна ЄС «Україна: економічні реформи» 10-11 вересня 2001р.; на нараді з питань європейської інтеграції 6 лютого 2002 р.; на європейському форумі «Розширення ЄС» 16-17 вересня 2002 р. (довідка Адміністрації Президента України №4/1-04/150 від 1 жовтня 2002 р.);

у доповіді Президента України на нараді з питань бюджетної політики 11 квітня 2001 р. (довідка Адміністрації Президента України №5/1-5/18 від 25 вересня 2003 р.);

у підрозділі «Суперечності фінансової сфери» розділу «Підсумки соціально-економічного розвитку України у 2002 році та завдання на 2003 рік» Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році - с.56-61; у виступі Президента України на саміті «Україна ЄС» 7-8 жовтня 2003 р. (довідка Адміністрації Президента України №5/1-5/19 від 29 жовтня 2003 р.).

Теоретичні положення, які викладено в дисертації, розширюють і вдосконалюють знання відносно управління процесами макрофінансової стабілізації та фінансового забезпечення й стимулювання економічного зростання. Вони впроваджені у навчальний процес при викладанні дисциплін «Фінанси», «Податкова система», «Бюджетна система», «Управління державним боргом» та використані у підготовленому до видання підручнику «Бюджетний менеджмент» (довідка КНЕУ від 9 вересня 2003 р.).

Науково-практичні висновки і пропозиції, які сформульовані в дисертації, дають можливість підвищити ефективність та цілеспрямованість використання фінансових інструментів стимулювання та забезпечення сталого економічного зростання і можуть бути базою для подальших науково-практичних розробок у напрямку вдосконалення фінансового механізму регулювання соціально-економічних процесів у суспільстві.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на наукових конференціях та круглих столах:

науково-практичній конференції «Роль грошових заощаджень в розбудові економіки України» (м. Київ, 19 лютого 2002 р.);

всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарського суб'єкта» (м. Дніпропетровськ, 12-13 грудня 2002 р.);

науково-практичній конференції «Розвиток податкових відносин та модернізація податкової служби України» (м. Ірпінь, 20-21 грудня 2002 р.);

науково-практичній конференції «Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України» (м. Київ, 20-21 лютого 2003 р.);

міжнародній науково-практичній конференції «Україна і міжнародні фінансові інституції» (м. Київ, 20 листопада 2003 р.);

круглому столі «Економіка України в 2000-2003 роках: становлення нової моделі економічного зростання» в Національному інституті стратегічних досліджень за участю Президента України, науковців Національної академії наук та вищих учбових закладів (м. Київ, 4 лютого 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 33 наукових працях, з яких індивідуально написаних 22. Загальний обсяг публікацій складає 75,2 др.арк., з них автору належить 45,4 др.арк. У складі публікацій: 2 монографії загальним обсягом 48,7 др.арк. (автору належить 33,8 др.арк.), у т.ч. 1 індивідуальна (27 др.арк.); 23 статті у фахових наукових виданнях загальним обсягом 12,1 др.арк. (автору належить 9,8 др.арк.), з них 17 одноосібних ( 8,0 др.арк.); 3 тези доповідей на конференціях підготовлених індивідуально (0,7 др.арк.); 5 інших публікацій загальним обсягом 13,7 др.арк. (автору належить 1,1 др.арк.).

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу (передмови), п'яти розділів, висновків (резюме), списку літератури, переліку таблиць і графіків, предметно-іменного покажчика. Робота викладена на 411 сторінках, що містять 36 таблиць та 28 рисунків. Список літератури включає 203 найменування на 11 сторінках. Перелік таблиць і рисунків займає 4 сторінки, а предметно-іменний покажчик - 5 сторінок.

Основний зміст дисертації

У передмові обґрунтовано актуальність теми та її важливість для вирішення нагальних завдань соціально-економічного розвитку України.

В розділі 1 «Теоретичні основи макроекономічної стабілізації» визначено сутність і параметри макроекономічної та макрофінансової стабілізації, її роль і прояви, а також досліджені концептуальні теорії її забезпечення.

Внутрішньо властивою особливістю функціонування ринкової економіки є наявність в ній тенденції до встановлення макроекономічної стабільності, тобто певної рівноваги сукупного попиту і пропозиції. Ця закономірність знаходить свій прояв у відповідних макроекономічних параметрах, які відображають взаємодію та взаємозалежність розвитку реальних економічних процесів (обсяги та динаміка ВВП, валові інвестиції й валові заощадження, показник зайнятості та рівень безробіття), а також процесів у фінансово-кредитній та грошовій сферах (стан державного бюджету, облікова ставка центрального банку, проценти за кредитами комерційних банків, величина державного боргу, рівень інфляції, сальдо платіжного й торговельного балансів, курси валют тощо).

Розглянута структура сукупності параметрів макроекономічної стабілізації дає підстави для виділення двох її складових: суто макроекономічної та макрофінансової. Такий підхід обумовлюється декількома чинниками.

По-перше, різними аспектами дослідження даної проблеми. З одного боку, це предмет макроекономіки, важливою складовою якої є система державного регулювання економіки, у т.ч. фінансовими засобами, що засновуються на інструментах фіскальної і монетарної політики. У цьому контексті фінанси розглядаються як одна з головних складових системи макроекономічного регулювання. Відповідно й головні фінансові показники входять до основних параметрів макроекономічної стабільності. З іншого боку, фінанси є самостійною і надзвичайно важливою сферою, що забезпечує життєдіяльність економічної системи та суспільства. У зв'язку з цим важливим є дослідження проблем фінансової стабілізації як у цілому, так і на окремих рівнях, у першу чергу на макроекономічному.

По-друге, такий підхід, на нашу думку, створює передумови для детального і глибокого макроекономічного аналізу. Він дає змогу розділити і класифікувати параметри, а, отже, і оцінку досягнутих результатів. Адже може бути досягнута певна стабілізація в сфері фінансів, однак продовжуватись стагнація або спад виробництва. Крім того, окремі показники мають різну, іноді протилежну, направленість. Так, зменшення бюджетного дефіциту і державного боргу можуть супроводжуватись підвищенням рівня безробіття. Тому макроекономічна стабільність характеризується врівноваженістю й збалансованістю усіх параметрів.

Теоретичні засади макрофінансової стабілізації та державного регулювання соціально-економічного розвитку базуються на двох базових економічних доктринах: кейнсіанстві та неокласицизмі. Хоча це певною мірою протилежні теорії, у кінцевому підсумку вони націлені на вирішення одного завдання забезпечення сталого економічного зростання. Дж. М. Кейнс та його послідовники обґрунтували методологію дослідження економічних процесів на макрорівні і тим самим заклали підвалини теорії та практики державного регулювання економіки, у першу чергу засобами фінансової політики. Монетаристи, що представляють сучасний неокласицизм, довели необхідність фінансової та грошової стабілізації, за умов якої внутрішні сили економіки на мікрорівні забезпечують належну динаміку розвитку.

Основоположною тезою, що пронизує всю теоретичну кейнсову модель і викладена в його фундаментальній праці «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей»¹¹ Keynes J.M. The General Theory of Employment, Interest and Money. 1936., є обґрунтування необхідності цілеспрямованого вирівнювання макроекономічних пропорцій та збалансування суспільного виробництва через стимулювання сукупного або, за його термінологією, «ефективного попиту». А, відтак і економічна політика, що має забезпечити стимулювання попиту, повинна орієнтуватися на управління головними макроекономічними параметрами.

Досягнення ефективного, тобто максимального, попиту відбувається завдяки зростанню державного споживання. Видатки державного бюджету у кейнсіанській теорії розглядаються як найефективніший засіб макроекономічного регулювання економіки, її стабілізації та зростання. Згідно його теорії, держава через податкову систему та механізм державних видатків має підтримувати належний сукупний попит, стимулювати його, навіть ціною свідомого утворення бюджетного дефіциту.

Використання державних фінансів для регулювання ділового циклу обумовило необхідність перегляду концепції «здорових фінансів». Замість догми про необхідність збалансування дохідної та видаткової частини бюджету, Дж. М. Кейнс та його послідовники обґрунтували концепцію «дефіцитного фінансування» та конструктивну роль державного кредиту, який став розглядатися як важливий і дієвий інструмент регулювання економіки, а державний борг як один з ключових макроекономічних показників. Роль же грошей Дж. М. Кейнс вбачав у тому, що вони впливають на розвиток реальних економічних процесів не безпосередньо, не через ціновий механізм, а через кредитну систему, точніше, перш за все через величину ставки банківського процента.

Кейнсіанська «теорія попиту» зародилася у часи «Великої депресії» 30-х років минулого століття і лишила глибокий слід як в історії світової економічної думки, так і фінансовій політиці провідних країн світу. Її практичне використання дозволило не лише швидко вийти з економічної кризи та подолати її наслідки, а й забезпечити тривале піднесення економік розвинутих країн. Проте з часом її широке застосування привело до розвитку високих темпів інфляції, що почало гальмувати економічне зростання. На рубежі 60-70-х років у світовому господарстві стали виникати і з часом бурхливо розвиватися глибоко деструктивні процеси. У зв'язку з цим почався відхід від кейнсіанських рецептів. На зміну ним прийшли ідеї «економіки пропозиції», ідеологами якої стали представники оновленої версії монетарного напряму неокласичної теорії, очолювані М. Фрідменом. В 1963 р. вийшла книга Мілтона Фрідмена та Анни Шварц «Історія грошової системи Сполучених Штатів, 1867-1960»¹¹ Friedman M., Schwartz A. A Monetary History of the United States, 1867-1960. N.Y.: Princeton University Press, 1963., в якій кейнсіанська теорія була піддана суттєвій критиці.

Монетаристи небезпідставно вважають, що первинним завданням, яке має вирішуватися за умов розладнаної, депресивної економіки є забезпечення фінансової і грошової стабілізації. Шлях до такої стабілізації має проходити через зменшення до припустимого мінімуму бюджетного дефіциту (на основі принципів «збалансованих» або «здорових» фінансів) та мінімізацію темпів інфляції. Активна антиінфляційна політика це той «наріжний камінь», на якому має вибудовуватися політика макроекономічної стабілізації і зростання.

Головне призначення державних фінансів монетаристська концепція вбачає в тому, щоб через суспільну централізацію та раціональне використання фінансових ресурсів активно форсувати розвиток науково-технічного прогресу, підвищити ефективність ринкової економіки, надати їй «нове дихання». При цьому велике значення надається податкам. Щоправда, якщо кейнсіанці розглядають податки головним чином як інструмент регулювання сукупного попиту, то прихильники «теорії пропозиції» вбачають у механізмах оподаткування доходів стимул для підприємницької активності або, навпаки, чинник гальмування виробництва. Відповідно, на відміну від політики прогресивного оподаткування, яку впродовж десятиліть проводили прихильники кейнсіанської теорії фінансового стимулювання розвитку економіки, неокласики вважають, що саме скорочення оподаткування є основною домінантою політики макроекономічної стабільності та зростання сукупних доходів. В результаті такої політики будуть зростати доходи підприємницьких структур і, як наслідок, доходи державного бюджету («ефект Леффера»). В усіх країнах, де до керівництва свого часу прийшли прихильники економічного неоконсерватизму, намагалися впроваджувати ліберальні ставки оподаткування, надавати окремим суб'єктам підприємницької діяльності податкові пільги та пріоритети.

Сучасною тенденцією розвитку світової економічної думки є взаємопроникнення та взаємозбагачення кейнсіанства і монетаризму. Фактично сьогодні у чистому вигляді вони вже не існують ні в новітній теорії, ні в практиці. На думку сучасних прихильників Кейнса, фінансова політика має бути «кейсіансько-монетаристською», а неокласики, у свою чергу, визнають, що ефективність використання теорії «економіки пропозиції» буде вищою, якщо вона міститиме деякі елементи кейнсіанства. Особливо на даний час це актуально для країн з перехідною економікою, у т.ч. й для України. З одного боку, вкрай важливими для української держави є проблеми забезпечення макроекономічної стабільності і у цьому контексті теоретичні засади й практичні рекомендації монетарної теорії є надзвичайно цінними. З іншого боку, завдання активного державного сприяння економічному зростанню вимагають інтенсивного використання кейнсіанських рецептів. Тому у політиці макрофінансової стабілізації слід дотримуватися ідеї «неокласичного синтезу», яку започаткував лауреат Нобелівської премії П.Самуельсон.

У розділі 2 «Фінансовий механізм макроекономічного регулювання» визначено фундаментальні засади ефективного використання фінансових інструментів та важелів державного впливу на темпи й пропорції соціально-економічного розвитку, систематизовано засоби фіскальної і монетарної політики.