Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін: «Фінансова діяльність суб'єктів господарювання» та «Фінансовий аналіз»

на тему: «Аналіз кредитоспроможності підприємства»

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи аналізу кредитоспроможності підприємства в сучасних умовах розвитку економічної системи України

1.1 Теоретико-суттєва характеристика кредитоспроможності підприємства

1.2 Нормативно-правове забезпечення оцінки кредитоспроможності

1.3 Методичні засади аналізу кредитоспроможності позичальника

2. Аналіз та оцінка кредитоспроможності підприємства

2.1 Техніко-економічна характеристика ПАТ «Ощадбанк»

2.2 Аналіз кредитоспроможності позичальника - суб'єкта підприємницької діяльності

2.3 Оцінка кредитоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності

3. Шляхи вдосконалення аналізу кредитоспроможності

3.1 Зарубіжний досвід оцінки кредитоспроможності позичальника

3.2 Діагностика та управління ризиками з метою підвищення кредитоспроможності підприємства

3.3 Основні напрямки щодо підвищення якості оцінки кредитоспроможності позичальника

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

кредитоспроможність підприємство позичальник ризик

Вступ

За останні роки в економіці України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною економічної незалежності та розбудовою соціально-орієнтованої ринкової економік. Це зумовлює появу вільних фінансових ресурсів у одних суб'єктів ринку, і нестачу фінансових ресурсів - у інших, що викликає необхідність використання такої економічної категорії як кредит.

В цьому зв'язку дослідження питань організації роботи з ефективності визначення оцінки кредитоспроможності позичальника набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень щодо цього питання.

Об'єктом дослідження є процес оцінки кредитоспроможності позичальника, предметом дослідження - фінансові методи оцінки кредитоспроможності позичальника.

Мета роботи ? розгляд методів кредитоспроможності позичальника для прийняття рішення щодо надання кредиту Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

1) досліджено роль визначення кредитоспроможності позичальника для фінансового стану підприємства-позичальника;

2) наведено сучасні методики аналізу кредитоспроможності підприємства;

3) розглянуто організацію роботи з оцінки кредитоспроможності позичальника;

4) обґрунтовано необхідність впровадження новітніх методів оцінки кредитоспроможності позичальника в сучасних економічних умовах;

5) проведено аналіз кредитоспроможності окремого підприємства за методикою АТ «Ощадбанк»;

6) запропоновано напрямки щодо вдосконалення визначення кредитоспроможності позичальника.

Провадження пропозицій і рекомендацій, наведених в роботі, дозволить покращити роботу з визначення кредитоспроможності позичальника, знизити ризики неповернення кредитів, уникнути банкрутств підприємств-позичальників. Це дасть можливість організувати діяльність підприємства у відповідності з цілісною системою управління фінансовими ресурсами.

1. Теоретичні основи аналізу кредитоспроможності підприємства в сучасних умовах розвитку економічної системи України

1.1 Теоретико-суттєва характеристика кредитоспроможності підприємства

Аналіз кредитоспроможності позичальника здійснюють не тільки комерційні банки, які стикаються з необхідністю прийняття рішень про можливості та умови надання кредиту потенційному позичальнику, а й будь-які підприємства при встановленні умов розрахункових операцій зі своїми покупцями, коли вивчається можливість реалізації продукції з відстрочкою платежу. Це обумовлено тим, що процес кредитування (незалежно від того, хто його здійснює) пов'язаний з впливом різноманітних факторів ризику, спроможних призвести до непогашення кредиту і відсотків по ньому. До факторів, що залежать від клієнта, належать характер кредитної угоди та кредитоспроможність [12].

Характер кредитної угоди диктується репутацією позичальника та його потребами в обсязі кредиту, його строках, засобах забезпечення повернення.

Кредитоспроможність -- це спроможність клієнта в повному обсязі та у визначений кредитною угодою строк розраховуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Кредитоспроможність пов'язана із платоспроможністю [1].

Платоспроможність характеризується своєчасністю погашення всіх видів боргів, у тому числі кредитів та позик, і тому є більш широким поняттям, ніж кредитоспроможність [1].

Між платоспроможністю і кредитоспроможністю є одна суттєва відмінність. Підприємство погашає свої боргові зобов'язання за рахунок вільних грошових коштів на рахунках. Погашення позикової заборгованості можливе також за рахунок джерел:

1) виручки від реалізації заставного майна;

2) коштів поручителів і гарантів;

3) коштів страхових товариств;

4) коштів депозитного вкладу.

Реалізуючи принцип забезпеченості повернення кредитів і позик, кредитор розраховує (навіть при низькій платоспроможності позичальника) на повне або хоча б часткове погашення позикової заборгованості за рахунок вторинних джерел.

Кредитоспроможність позичальника характеризується:

1) репутацією позичальника, яка відрізняється своєчасністю розрахунків за раніше отриманими кредитами, якістю наданих звітів, відповідальністю та компетенцією керівництва;

2) поточним фінансовим станом і спроможністю виробляти конкурентоспроможну продукцію;

3) можливістю в разі потреби мобілізувати грошові кошти з різних джерел;

4) дохідністю підприємства, яка обумовлює його можливість сплачувати відсотки за кредит при здійсненні нормальної фінансової діяльності;

5) метою використання кредитних ресурсів;

6) сумою кредиту, яка оцінюється виходячи з проведення позичальником заходів, спрямованих на визначення ліквідності балансу, співвідношення між власними й позиковими коштами;

7) погашенням кредиту, вивчення якого здійснюється шляхом аналізу повернення кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, надання гарантій, використання заставного права;

8) забезпеченістю кредиту з погляду визначення прав кредитора брати в заставу під видану позичку активи підприємства, включаючи цінні папери [24].

Процес оцінки комплексу умов, що визначають кредитоспроможність позичальника включає:

1) спроможність клієнта;

2) дохідність діяльності;

3) мета отримання кредиту;

4) сума кредиту;

5) умови погашення кредиту;

6) характеристика клієнта;

7) забезпеченість кредиту.

Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на основі якої кредитор приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з клієнтом.

Досягнення мети реалізується через вирішення таких завдань:

1) вивчення фінансового стану клієнта;

2) попередження втрат кредитних ресурсів у результаті неефективної роботи позичальника;

3) стимулювання суб'єктів господарювання в підвищенні ефективності своєї фінансово-господарської діяльності.

Основними джерелами інформації для оцінки кредитоспроможності підприємства є баланс (Додаток А) та інші форми бухгалтерської звітності на кілька звітних дат (Додаток Б).

До комплекту бухгалтерської звітності підприємства входять:

1) Бухгалтерський баланс (ф. № 1);

2) Звіт про фінансові результати (ф. № 2);

3) Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

4) Звіт про власний капітал (ф. № 4).

Аналіз кредитоспроможності підприємства за його балансом здійснює кредитний інспектор; він вивчає також іншу доступну інформацію про потенційного позичальника та робить попередній висновок про можливість надання йому кредиту [39].

Спроможність потенційного позичальника -- юридичної особи своєчасно погашувати позику визначається на основі бухгалтерського балансу на кілька звітних дат. Це необхідно для того, щоб виявити можливі зміни фінансового стану підприємства в динаміці. Крім того, аналіз балансу дає змогу визначити, який обсяг коштів має у своєму розпорядженні підприємство та який за величиною кредит ці кошти забезпечують.

При дослідженні активу балансу рекомендують звернути увагу на такі моменти:

1) У разі застави основних засобів, виробничих запасів, готової продукції, інших запасів і витрат право власності заставника на вкладені цінності має підтверджуватися включенням їх вартості до складу відповідних балансових статей.

2) Залишок коштів на поточному рахунку має відповідати даним банківської виписки на звітну дату.

3) При аналізі дебіторської заборгованості потрібно звернути увагу на строки її погашення, оскільки надходження боргів може стати для позичальника одним із джерел повернення кредиту.

При вивченні пасиву балансу особливу увагу слід приділити дослідженню розділів, що відображують стан залучених коштів.

1) Проаналізувати кредитні угоди по тих позиках, заборгованість по яких відображена в балансі, і впевнитися, що вона не є простроченою.

2) Наявність простроченої заборгованості по кредитах інших банків є негативним фактором і свідчить про недоліки в роботі позичальника, які, можливо, планується компенсувати за допомогою нового кредиту.

3) Необхідно проконтролювати, щоб запропонована як забезпечення застава не була заставлена іншому банку.

4) Оцінюючи стан кредиторської заборгованості, слід упевнитися, що позичальник має змогу розраховуватися з кредиторами.

Однак аналіз балансу дає лише загальне уявлення про кредитоспроможність. Тому для розрахунку якісних показників кредитоспроможності використовують дані оперативного обліку, фінансового планування, відомості, що накопичуються в банках, у статистичних органах, дані анкет клієнтів, інформацію постачальників, результати обробки даних обстеження за спеціальними програмами, відомості спеціальних бюро по оцінці кредитоспроможності суб'єктів господарювання (Додатки В і Г) [40].

1.2 Нормативно правове забезпечення оцінки кредитоспроможності

Основними законодавчими актами, які регулюють питання кредитування, є:

1. Закон України "Про Національний банк України";

2. Закон України "Про банки і банківську діяльність";

3. Закон України "Про заставу";

4. Положення НБУ "Про кредитування" затверджене постановою Правління НБУ від 23 вересня 1995 р. N9 246;

Відповідно до ЦК України банківське кредитування здійснюється спеціальними суб'єктами - банками. У ст. 332 ЦК говориться, що кредитування організацій проводиться згідно з затвердженими планами шляхом видачі цільових строкових позичок банками в порядку, встановленому законодавством. Умови і порядок кредитування в грошовій формі допускається лише у випадках в становлених законодавством.

Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000р. визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні, і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. Відповідно до положень цього Закону банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України [1].

Національний банк України є центральним банком, емісійним центром, який провадить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, дає дозвіл на створення в Україні банків, видає останнім ліцензії на виконання банківських операцій, веде республіканську книгу реєстрації банків.

Згідно з ст. 2 Закону "Про банкиї і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку його погашення, що надається в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Законом обумовлено порядок здійснення кредитиих операцій. За даним Законом:

1. Дозволяється банкам укладати угоди про консорціум не кредитування;

2. банки зобов'язані мати підрозділи, функціями яки* є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитування;

3. банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власнихпаперів;

4. банк зобов'язаний дотримуватися принципів кредитування;

5. банк має право на видачу бланкових (незабезпечених) кредитів - до них застосовують підвищену відсоткову ставку, надають надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах. Загальна сума таких кредитів не повинна перевищувати 10 % власного капіталу банку чи кредитної установи;

6. банк не може надавати кредити під проценти, ставка яких нижча від облікової ставки НБУ, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах (виняток - якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збиток).

Законодавство дає чітке визначення поняття двох основних суб'єктів кредитних правовідносин. Ними є кредитор і позичальник.

Кредитор - це суб'єкт кредитних відносин, які надає кредити іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Позичальник - це суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковосгі. Чинним законодавством також визначено і ряд інших понять, які використовуються у сфері кредитних відносин.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі та у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Кредитний ризик - ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належить сплатити за користування кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.

Нормативно-правовим актом, що регулює відносини в сфері банківського кредитування є Положення НБУ "Про кредитування", яке визначає правові основи надання, використання, повернення кредитів, регулює взаємовідносини між суб'єктами, що виникають в процесі кредитування, механізм контролю за діяльністю суб'єктів, відповідальність сторін за порушення умов кредитної угоди, умови, яким має відповідати кредитний договір, та порядок видачі кредитів. Вищезгадане Положення НБУ визначає різні класифікації кредитів. Суб'єктами господарської діяльності можуть використовуватися такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий консорціомний; фізичні особи - споживчий кредит.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України, а згідно з Указом Президента України від 6 листопада 1993р. "Про гербовий збір" здійснюється маркування усіх оригіналів договорів суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно Положення НБУ "Про кредитування" комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарювання незалежно від їх галузевої приналежності, статусу, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей та правових норм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Для отримання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. В документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення, форми забезпечення. Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:

1. забезпеченість власними коштами не менш як 50% усіх його витрат;

2. репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, ' платіжної дисципліни);

3. оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентноздатнісгь на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяг експорту);

4. економічна кон'юктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо [30].

Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків. Кредитні рахунки відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам в будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити, з дотриманням вимог чинного законодавства. Нерезидентам - юридичним та фізичним особам кредитні рахунки в національній валюті не відкриваються.

Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахункових документів чи перерахування на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Кредитні рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком у встановленому чинним г законодавством України порядку на договірній основі юридичним особам - резидентам, фізичним особам : - резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, та юридичним особам - нерезидентам - банківським установам.

Кредитні рахунки відкриваються уповноваженим банком незалежно від наявності поточного рахунку позичальника в цьому банку.

Після отримання і вивчення отриманої інформації банк вирішує питання щодо забезпечення кредиту. Згідно із Законом України від 02 жовтня 1992 р. "Про заставу" предметом її може бути майно, яке відповідно до законодавства може відчужуватися заставодавцем, та яке стане власністю заставодавцр після укладання договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби), якщо це передбачене договором.

Згідно із Законом "Про заставу" не можуть заставлятися національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання, об'єкти державної власності, приватизація яких заборонене законодавчими актами, майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, ще знаходяться у процесі корпоратизації.

Застава майна охоплює його приналежність та невіддільні плоди (якщо іншого не передбачено законор чи договором). Вона здійснюється шляхом передачі їх заставодержателю або у депозит нотаріальній конторі чи банку. Майно, що перебуває у спільній власності, передається в заставу тільки за згодою всіх співвласників. Зміна предмета застави відбувається тільки за згодою заставодержателя. Недотримання умов щодо форми договору застави, його нотаріального посвідчення тягне недійсність договору за наслідками, передбаченими законодавством України. Кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна.

Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Договір застави укладається в письмовій формі, а у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, він має бути нотаріально посвідчений. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцем його знаходження, а договору застави транспортних засобів - за місцем їх реєстрації.

Згідно з чинним законодавством України в практиці комерційних банків може використовуватися кілька видів забезпечення використання зобов'язань у кредитних відносинах. Це - застава, порука та гарантія, штраф (пеня), страхування. Без забезпечення кредит може надаватися лише в тих випадках, коли джерело погашення позички високо надійне. В інших випадках при виборі виду забезпечення по кожній конкретній кредитній угоді необхідний економічний та юридичний аналіз операції, стану і можливостей позичальника.

Кредит без забезпечення (бланковий кредит) посідає незначне місце в структурі короткострокових кредитних вкладень.

Згідно чинного законодавства при наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (так званого "великого" кредиту), комерційний банк повинен повідомити про кожний такий випадок Національний банк України. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банку. Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку [1].

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів, процедура створення яких регламентується Положенням НБУ "Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків", затвердженим постановою Правління НБУ від 6 липня 2000 р. № 279. Згідно з цим положенням комерційні банки формують резерв для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті його кредитної діяльності. Комерційні банки зобов'язані створювати резерви для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи надані депозити, кредити іншим банкам, суб'єктом господарювання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), наданими гарантіями та поручительствами.

Не здійснює нарахування резерву за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного комерційного банку.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку. Розмір резерву визначається відповідно до загальної суми усіх кредитів, класифікованих за ступенем ризику і з урахуванням коефіцієнта ризику.

1.3 Методичні засади аналізу кредитоспроможності позичальника

Для оцінки кредитоспроможності позичальника банк може використати такі джерела інформації, наприклад:

* матеріали про клієнта, наявні в архіві банку;

* відомості від тих, хто має ділові контакти з клієнтом (його постачальників, кредиторів, покупців його продукції, банків тощо);

* звіти та інші матеріали приватних і державних установ та агентств (звіти про кредитоспроможність, галузеві аналітичні дослідження, довідки щодо інвестицій тощо) [38].

Уся перелічена інформація є основою для визначення комерційним банком рейтингу позичальника, що враховується при прийнятті рішення про можливість його кредитування.

Питання оптимального набору показників, що найбільш активно відображають тенденцію економічної заможності (в тому числі і фінансового стану) позичальників, кожний комерційний банк вирішує самостійно з урахуванням вимог, затверджених постановою НБУ 6 липня 2000 р. №279 «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями».

НБУ рекомендує комерційним банкам для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи враховувати, як мінімально необхідні, такі основні показники його діяльності:

* платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

* фінансова стабільність (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

* обсяг реалізації;

обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці);

* склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний і поточний роки);

* собівартість продукції (у динаміці);

* рентабельність (у динаміці);

* кредитна історія (погашення кредитної заборгованості у минулому, наявність діючих кредитів) [1].

Інформаційною базою аналізу є дані балансу (форма №1) підприємства та звіту форми №2 про фінансові результати.

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

* коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛІ), який характеризує, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами:

(1.1)

де АВ - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,

ЗП - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

(оптимальне теоретичне значення показника КЛІ не менш як 0,2 );

* коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), який характеризує можливість погашення короткострокових зобов'зань у встановлені строки : (1.2)

де АЛ - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних;

ЗП - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами, оптимальне (теоретичне значення показника КЛ2 не менш ніж 0,5);

* коефіцієнт загальної ліквідності (КЛ), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів: (1.3)

де АО - оборотні активи,

ЗП - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами, оптимальне теоретичне значення показника КЛ не менш ніж 2,0.

Фінансова стабільність позичальника визначається по таких показниках:

* коефіцієнт маневрування власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів: (1.4)

де ВК - власний капітал підприємства,

АН - необоротні активи,

оптимальне теоретичне значення показника КМ не менш ніж 0,5;

* коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику: (1.5)

де ЗК - залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання),

ВК - власний капітал,

оптимальне теоретичне значення показника КН не більш ніж 1,0 [43].

Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К не менш ніж 1,5.

Також можуть бути враховані суб'єктивні фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства і характеризуються такими показниками:

ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і

структурних змін в економіці та галузі промисловості;

наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

ефективність управління позичальника;

професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

інша інформація [4].

2. Аналіз та оцінка кредитоспроможності підприємства

2.1 Техніко-економічна характеристика АТ «Ощадбанк»

Акціонерне товариство,,Банк,,Ощадбанк ” (надалі - Банк), Україна, зареєстрований Національним банком України у грудні 1991 року як самостійну банківську установу державний спеціалізований комерційний ощадний Банк України. Постановою Кабінету Міністрів України 21 травня 1999 року було перетворено у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», 7 червня 2011 відбулися зміни в статуті ВАТ «Ощадбанку», які стосувалися в тому числі, найменування банку - АТ «Ощадбанк».

Станом на 11 жовтня 2012 р. статутний капітал Банку становив 15537900 гривень.

Банк в межах наданих НБУ ліцензій та дозволів надає великий спектр банківських послуг клієнтам - суб'єктам усіх форм господарювання: фінансовим банківським та небанківським установам, державним та приватним підприємствам, суб'єктам підприємництва, фізичним особам, резидентам, нерезидентам, на внутрішньому та зовнішніх ринках, бере участь у державних та міжнародних програмах фінансування. Банк є міжрегіональним банком та станом на звітну дату представлений на всій території України. З метою оптимізації регіональної мережі протягом 2010 року було закрито 3 відділення.

Стратегічна мета Банку:

? підвищення ефективності діяльності Банку за рахунок впровадження клієнто-орієнтованного підходу ведення бізнесу шляхом визначення клієнтських сегментів, впровадження нових IT-технологій та нових технологій продажу;

? підтримка ліквідності та збереження існуючої позиції на банківському ринку;

? збільшення об'єму та якості комісійних послуг;

? підвищення ефективності управління витратами та проблемними активами.

Банк здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України, зокрема Законом України,,Про банки і банківську діяльність”, нормативно - законодавчими актами України. Види діяльності та операції, які має право здійснювати Банк:

1. Операції з валютними цінностями:

? ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті та у грошовій одиниці України;

? відкриття в інших банках кореспондентських рахунків в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

? ведення кореспондентських рахунків банків в іноземній валюті та у грошовій одиниці України;

? неторговельні операції з валютними цінностями;

? перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

? залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

? залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

? операції з банківськими металами на валютному ринку України;

? операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

? інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

2. Операції з цінними паперами та інвестиції:

? емісія власних цінних паперів;

? купівля та продаж цінних паперів за дорученням клієнтів;

? операції на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

? інвестиції у статутні фонди та акції інших юридичних осіб.

3. Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

? з інструментами грошового ринку;

? з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

? з фінансовими інструментами.

4. Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

5. Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.

Банк є принциповим членом міжнародних платіжних систем MasterCard International та Visa International і пропонує своїм клієнтам повний комплекс послуг з обслуговування карток. Банк проводить емісію карток MasterCard та Visa, обслуговує приватних осіб, корпоративні картрахунки підприємств, зарплатні проекти. Емітовано 552 тис. платіжних карток MasterCard. та Visa. Привабливістю для клієнтів у співпраці з Банком є розвинута мережа відділень, значна кількість банкоматів, зручні та сучасні умови використання карткових продуктів, програми лояльності до клієнтів. Інфраструктура карткового бізнесу включає 4 994 торгово-сервісних точки, 449 власних банкоматів та 546 пунктів видачі готівки та є членом об'єднаної мережі банкоматів з АКБ Укрсоцбанком, Укрсиббанком, АКБ Правекс Банком, ВАТ,,Родовід” та ПАТ,,ВТБ Банк”, АТ,,Златобанк”, АТ,,Терра Банк”, яка нараховує понад 4000 банкоматів. Банком реалізовано 5 250 зарплатних проектів.

Карткові технології надають можливість відкривати мультивалютні кредитні лінії, отримувати готівку, здійснювати солідні покупки за безготівкові кошти, що робить їх значно безпечнішими та зручнішими, а також подорожувати по всьому світу без жодних обмежень. Банк «Фінанси та Кредит» спільно з MasterCard створив унікальну платіжну картку MasterCard Gold SELECTIVE та ексклюзивну колекцію привілеїв до неї, мета якої - задоволення потреб українських власників преміальних карток MasterCard. Оборот по карткам за 2010 рік склав по системі MasterCard International 625 млн.грн., Visa International - 3 637 млн.грн.

Для посилення боротьби з шахрайством Банк іде шляхом оптимізації параметрів та критеріїв моніторингу програмного комплексу для відстеження трансакцій з використанням платіжних карток/еквайрингового обладнання Банку, у тому числі операцій, які проводяться в системі Інтернет банк.

З початку звітного року Банк запропонував клієнтам - юридичним особам нові привабливі продукти у вигляді надання пакетного обслуговування поточних рахунків, для фізичних осіб - можливість розміщення вкладів у англійських функтах стерлінгів та російських рублях.

Банк продовжує розвивати проекти зі створення та подальшого впровадження електронних каналів самообслуговування клієнтів. На базі багатоканальної інтегрованої платформи дистанційного обслуговування створюються нові сервіси, доступні клієнтам - фізичним та юридичним особам та удосконалюються вже діючі процедури: інтернет-банкінг, мобільний банкінг, кіоски самообслуговування.

На протязі 2010 року Банк продовжував співробітництво з Пенсійним фондом та Міністерством праці і соціальної політики України. Станом на 01.01.2011 рік сума на карткових рахунках для виплати пенсій і соціальної допомоги клієнтам Банку збільшилась на 122% і склала більше 100 млн. грн.

Банк є постійним учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 02.09.99р. (реєстраційний номер № 083). За 2010 рік до Фонду сплачено 24,6 млн.грн.

Банк має ліцензію Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів. На звітну дату портфель цінних паперів Банку складає 802 млн.грн. Обсяг проведених Банком на протязі звітного року облікових операцій за номінальною вартістю цінних паперів склав 4 280млн.грн., що майже ніж у 3 рази більше аналогічних показників минулого року.

Фінансовий результат діяльності Банку за звітний рік є позитивним і чистий збиток Банку складає 182,6 млн.грн.

Операційний прибуток Банку за 2012 рік склав понад 755 млн.грн.

Чистий процентний дохід Банку у 2012 році становить 1276808 млн.грн. Найбільшою складовою частиною в процентних доходах є доходи від кредитування клієнтів корпоративного та роздрібного сегментів ринку.

Чистий комісійний дохід займає наступне місце у складі прибутку Банку та становить 276 млн.грн. Значну питому вагу у структурі комісійного доходу займають комісії за розрахунково-касове обслуговування, за обслуговування операцій на МВРУ, проведення операцій з цінними паперами, здійснення позабалансових операцій.

Результат від торгівлі іноземною валютою та похідними фінансовими інструментами за звітний рік склав - 31млн.грн. Інші операційні доходи становлять - 13млн.грн. Від торгівлі цінними паперами Банк у звітному році отримав дохід у розмірі 12 млн.грн. Адміністративні та інші операційні витрати складають 721 млн.грн.

Активи Банку станом на 11.10.2012 року становлять 86474,8 млн.грн.

Прагнучи стабільного розвитку України, банк своєчасно виконує всі обов'язки, покладені на нього державою, - забезпечує прозору фінансову звітність, сплату всіх необхідних податків, офіційну заробітну платню працівникам, збереження та створення робочих місць, створення середовища, що сприяє впровадженню інновацій.

Отже, в цілому по банку за аналізований період спостерігалося оптимальне співвідношення активів і пасивів за строками і банк здатний своєчасно та в повному обсязі задовольняти невідкладні потреби у грошових коштах. Усі нормативи ліквідності протягом досліджуваного періоду відповідали встановленим НБУ значенням.

2.2 Аналіз кредитоспроможності позичальника - суб'єкта підприємницької діяльності

Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, комерційні банки України керуються власними положеннями та методиками, в основу яких покладено методичні рекомендації Національного банку України. Водночас НБУ не забороняє банкам самостійно встановлювати додаткові критерії аналізу фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними [15].

Перелік елементів кредитоспроможності позичальника і показників, які її характеризують, залежить від цілей аналізу, видів кредиту, стану кредитних відносин банку з конкретним клієнтом, результатів господарсько-фінансової діяльності останнього, а також від наявного забезпечення.

Методики аналізу і система показників кредитоспроможності потенційного позичальника, що використовуються комерційними банками, досить різноманітні. Але всі вони спираються на певну систему фінансових коефіцієнтів - це коефіцієнти ліквідності, ділової активності, фінансової стійкості, рентабельності та показники грошового потоку підприємства.

Показники ліквідності дають змогу оцінити співвідношення найбільш ліквідних елементів балансу підприємства, його оборотного капіталу і короткострокових зобов'язань. Чим більше покриття таких зобов'язань за рахунок високоліквідних активів, тим надійнішим є стан підприємства.

Відповідно до вимог «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», банки, аналізуючи платоспроможність, обов'язково розраховують коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності.

Наприклад, коефіцієнт загальної ліквідності показує співвідношення усіх оборотних активів підприємства і його поточних зобов'язань (оптимальне теоретичне значення - не менше 2,0). Якщо значення показника є більшим 1,5 - підприємство є платоспроможним і його якісні показники підтверджують тенденцію подальшого економічного розвитку.

Коефіцієнт поточної ліквідності розраховують діленням суми ліквідних активів на поточні зобов'язання підприємства (нормативне значення показника 0,5). Цей коефіцієнт дає загальну оцінку платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена негайно, тобто за рахунок високоліквідних активів (нормативне значення коефіцієнта - не менше 0,2). В умовах економічної кризи підприємства відчувають дефіцит оборотних коштів, і нормативний рівень показника, як правило, не досягається [6].

Обчислимо показники ліквідності потенційного позичальника банку на прикладі ЗАТ «Будівельник» (табл. 2.1). Для банку співпраця з таким позичальником передбачає високий рівень ризику. Кредитування підприємства можливе за умови надання в забезпечення ліквідної застави, вартість якої значно перевищує суму кредиту

Таблиця 2.1

Показники ліквідності ЗАТ «Будівельник» за 2009 - 2011

Показники	Роки
	2009	2010	2011
Коефіцієнт загальної ліквідності (Оборотні активи / Поточні зобов'язання)	1,07	0,95	0,85
Коефіцієнт поточної ліквідності ([Грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість].) / Поточні зобов'язання)	0,73	0,69	0,59
Коефіцієнт миттєвої ліквідності (Грошові кошти та їх еквіваленти / Поточні зобов'язання)	0,01	0,00	0,00

Наступна група показників, що аналізуються банківськими установами в процесі прийняття рішення про кредитування, - показники фінансової стійкості. Вони відображають структуру капіталу, співвідношення власних і залучених коштів у формуванні ресурсів підприємства, з'ясовуючи його залежність від тих чи інших джерел коштів, а відповідно, і спроможність погашати заборгованість.

Комерційні банки розраховують коефіцієнт незалежності, коефіцієнт маневреності власних коштів, коефіцієнт автономності та коефіцієнт фінансової залежності (концентрації позикового капіталу).

Коефіцієнт автономності (оптимальне значення - більше 0,5) дає змогу оцінити частку власників у загальній вартості майна підприємства. Цей показник характеризує позичальника у перспективі, дає якісну картину фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу (оптимальне значення - менше 0,5) характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Чим нижчий цей показник, тим менша заборгованість підприємства і тим стійкіше його положення. Зростання показника в динаміці означає збільшення позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт незалежності характеризує ступінь фінансового ризику, тобто співвідношення позикового і власного капіталу (оптимальне теоретичне значення - не більше 1,0). Зростання значення показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості.

Коефіцієнт маневреності власних коштів (оптимальне значення показника не менше 0,5) характеризує величину власного капіталу, спрямовану на поповнення обігових коштів. Значна частка таких коштів дозволяє характеризувати стан підприємства як фінансово стійкий.

Розрахуємо показники фінансової стійкості потенційного позичальника банку на прикладі ЗАТ «Будівельник» (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Показник фінансової стійкості ЗАТ «Будівельник» за 2009-2011 роки

Показники	Роки
	2009	2010	2011
Коефіцієнт маневреності власних коштів ((Власний капітал - Необоротні активи) / Власний капітал))	-0,14	-0,18	-0,24
Коефіцієнт незалежності (фінансового ризику) (Залучені кошти / Власний капітал )	0,85	0,86	1,06
Коефіцієнт автономності (Власний капітал / Валюта балансу)	0,54	0,53	0,48
Коефіцієнт фінансової залежності (Залучений капітал / Підсумок балансу)	0,46	0,46	0,51
Чистий робочий капітал (Оборотні активи - Поточні зобов'язання), тис. грн.	66 308	-53 165	-197 987

Головною проблемою підприємства є відсутність вкладень власного капіталу в оборотні кошти. Динаміка показників фінансової стійкості (табл. 2.2) свідчить про значні обсяги використання підприємством позикового капіталу, проте це не ставить під сумнів стабільність роботи підприємства. Основні показники структури капіталу відповідають нормативним значенням, що підтверджує фінансову стійкість, незалежність підприємства від кредиторів та привабливість для партнерів зовнішнього середовища.

Коефіцієнт оборотності активів є одним із найважливіших показників ефективності використання капіталу і вказує на швидкість його переходу зі стадії виробничих запасів у готову продукцію та швидкість перетворення продукції у безпосередньо грошову форму.

Банки аналізують також коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, який характеризує відповідність товарних запасів обсягам реалізації, показує швидкість обороту запасів для забезпечення поточного обсягу продажу. Чим вище значення коефіцієнта, тим швидше обертаються запаси.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості свідчить про швидкість вивільнення коштів при розрахунках з дебіторами. Тенденція до збільшення цього показника може вказувати на підвищення ефективності управління комерційними кредитами, наданими підприємством, а також на скорочення періоду, протягом якого дебіторська заборгованість залишається непогашеною, що загалом позитивно позначається і на платоспроможності клієнта банку.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості дозволяє визначити, наскільки швидко підприємство розраховується з постачальниками і підрядчиками. Різке збільшення цього показника може вказувати на нестачу грошових коштів, а зниження - на дострокову оплату рахунків з метою одержання знижок.

Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки сплатити поточні зобов'язання, але й має у своєму розпорядженні фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій. Проаналізуємо показники ділової активності (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Показник ділової активнос ті ЗАТ «Будівельник» за 2009-2011 роки

Показники	Роки
	2009	2010	2011
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів (Чистий дохід від реалізації / Матеріальні запаси)	11,45	15,5	12,4
Коефіцієнт оборотності активів (Чистий дохід від реалізації / Активи)	1,88	1,35	1,2
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Чистий дохід від реалізації / Дебіторська заборгованість )	4,52	5,0б	4,2
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Чистий дохід від реалізації / Кредиторська заборгованість)	3,3б	3,47	2,б

Динаміка показників ділової активності свідчить про швидку оборотність матеріальних запасів підприємства, що пов'язано із специфікою діяльності ЗАТ «Будівельник». Коефіцієнти оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості свідчать про те, що терміни погашення кредиторської заборгованості перевищують терміни погашення дебіторської заборгованості [21].

Першочерговому аналізу підлягають також фінансовий результат господарської діяльності і фактори, які мали вплив на його формування. Наявність валових збитків свідчить про неефективність виробництва продукції та ставить під сумнів подальшу виробничу діяльність.

Загалом показники рентабельності відображають глибинний, якісний бік роботи підприємства, тому для оцінювання здатності клієнта своєчасно погашати свої зобов'язання ці показники розраховують у динаміці за кілька періодів.

Доцільно також розраховувати коефіцієнт валового прибутку, який відображає процеси ціноутворення. Тенденція до зниження коефіцієнта валового прибутку вказує на підвищення собівартості продукції у порівнянні з ціною реалізації.

Чим вищими є значення усіх показників рентабельності, тим більш ефективною вважається фінансова робота підприємства.

Проаналізуємо рівень рентабельності ЗАТ «Будівельник» (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Показники рентабельності ЗАТ «Будівельник» за 2009-2011 роки

Показники	Роки
	2009	2010	2011
Коефіцієнт рентабельності продажу (Чистий прибуток / Чистий дохід від реалізації)	0,01	0,01	-0,005
Коефіцієнт валового прибутку (Валовий прибуток / Чистий дохід від реалізації)	0,09	0,08	0,06
Коефіцієнт адміністративних витрат (Адміністративні витрати / Чистий дохід від реалізації)	0,02	0,02	0,02
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (Чистий прибуток / Власний капітал)	0,02	0,03	0,014
Коефіцієнт рентабельності активів (Чистий прибуток / Активи)	0,01	0,02	-0,007

Аналіз показників рентабельності свідчить про недостатню прибутковість підприємства протягом усього аналізованого періоду, а за підсумками 2011 року ЗАТ «Будівельник» отримувало збитки [7].

Будь - яка кредитна операція оформлюється установою банку документально. Кожним комерційним банком розробляються бланки документів, для оформлення та надання кредиту, які є специфічними для даної установи банку, на основі Положення НБУ «Про кредитування».

Розглянемо оформлення споживчого кредиту.

Для отримання споживчого кредиту позичальник подає до відділення «Приват банку» наступні документи:

1) заявку на отримання кредиту.

2) техніко-економічне обґрунтування використання кредитних коштів (при умові довгострокового кредитування).

3) застава квартири (житлового будинку) фізичною особою:

- заяву від клієнта;

- документ, який підтверджує право власності (договір купівлі-продажу, договір дарування або інший документ);

- технічний паспорт;

- справка-характеристика (з печаткою БТІ);

- реєстраційне свідоцтво (з печаткою БТІ);

- довідка з держ. нотаріальної контори про те, що заборон на дане майно не має;

- страховий поліс на користь банку;

- рішення опікунської ради (якщо прописані неповнолітні діти);

- згода чоловіка (дружини) на передачу майна в заставу (нотаріально завірена) або особиста присутність при укладенні договору застави;

- якщо один з власників помер, необхідно представити нотаріусу свідоцтво про смерть.

4) застава транспортних засобів фізичною особою:

- заява від клієнта;

- технічний паспорт на транспортний засіб з відміткою ДАІ про проходження технічного огляду;

- довідка з держ. нотаріальної контори про те, що заборони на даний транспортний засіб не має;

- згода чоловіка (дружини), завірена нотаріально, на передачу транспортного засобу в заставу, або особиста присутність при укладенні договору застави (якщо один з власників помер, необхідно надати свідоцтво про смерть).

Якщо застава надається юридичною особою то до вище перелічених документів подається протокол зборів засновників про згоду на передачу майна під заставу, інвентарна картка на об'єкт а також статут підприємства.

Якщо це застава товару (виробником) то подаються:

- заява від клієнта;

- протокол зборів засновників (акціонерів) про згоду на передачу товару в заставу (з вказівкою кількості і ціни товару);

- складська довідка;

- страховий поліс на заставлений товар, який оформлено на користь банку;

- сертифікат якості;

- статут підприємства.

На основі поданих даних комерційний банк перевіряє відповідність документів, що стосуються об'єкту застави і складає акт перевірки даного об'єкту застави.

Кредит може надаватися під поруку юридичної особи, яка має довіру банку, володіє реальним майном і може гарантувати погашення боргу або під гарантію організації, де працює фізична особа (позичальник), якщо ця організація обслуговується в ПриватБанку.

Розрахунок сум та термінів погашення по отриманому кредиту заноситься до термінового зобов'язання.

Кредит надається на підставі кредитної угоди, укладеної між банком і позичальником. В кредитній угоді встановлюються плата за користування кредитом, порядок його погашення та термін користування. Внесення будь- яких змін кредитної угоди оформлюється додатковою угодою.

В теперішній час в кожному комерційному банку впроваджена своя власна інформаційна система, з допомогою якої робітник кредитного відділу за даними заповненими клієнтом анкети робить оцінку кредитоспроможності позичальника. Зміст і методика розрахунків кредитоспроможності позичальників складають банківську таємницю і відомі лише їх розробникам [10].

2.3 Оцінка кредитоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності на основі аналізу його індивідуальної характеристики

Важливим в системі оцінки кредитоспроможності є аналіз формування грошових потоків підприємства - позичальника, тому підприємство може відкривати декілька поточних рахунків, як в установі одного банку, так і у різних банках. Отже, необхідним для банку є визначення реальних обсягів надходжень грошовиз коштів на рахунки. Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку жії кредитного договору.

Оцінка кредитоспроможності позичальників на основі аналізу грошових потоків передбачає визначення чистого сальдо різних надходжень і видатків клієнта за певний період, тобто зіставлення припливу та відпливу коштів. Для аналізу грошового потоку беруться як правило три останніх роки. Кредитоспроможним вважається підприємство, яке має стійке перевищення вхідних грошових потоків над вихідними [12].

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюється кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника з урахуванням вимог. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці. Залежно від виду та значення показників, можна визначити до якої групи відносяться аналізуємі клієнти, відповідно визначити на який строк можна оформляти кредит та в якій сумі [25].

Отже, на основі проведених розрахунків, проаналізуємо кредитоспроможність ЗАТ «Будівельник»