Головною метою регіональної податкової політики є пошук балансового співвідношення між можливостями регіону з погляду забезпечення його фінансовими ресурсами через податковий механізм та досягнення пріоритетних соціально-економічних цілей за певних умов розвитку країни.

У процесі реформування податкової системи необхідно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, надати їм найважливішого значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів.

Головним завданням держави при проведенні податкової реформи повинно бути гарантування стабільності податкового законодавства, яке відображається у Податковому кодексі.

3.2 Напрями реформування податкової політики України

До основних засад та шляхів реформування податкової політики в Україні можна віднести [7]:

1) побудову стабільної, зрозумілої та прозорої податкової системи, встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів у рамках єдиного податкового простору.

Тобто встановлення п'ятирічного мораторію на внесення змін до законодавчих актів з питань оподаткування. Після закінчення мораторію нормативне - правові акти, які регулюють податкові правовідносини, повинні прийматися не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року, та набирати чинності не раніше, ніж з початку нового бюджетного року;

2) формування єдиної податкової правової бази.

В єдиному законодавчому акті встановлюється вичерпний перелік податків та зборів, що справляються на загальнодержавному і місцевому рівнях, та визначаються конкретні ставки загальнодержавних та граничні ставки місцевих податків і зборів;

3) створення раціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, буде сприяти розвитку підприємництва та нарощуванню національного багатства України.

Зростання обсягів податкових надходжень повинно забезпечуватись за рахунок прискорення оборотності капіталу та підвищення ділової активності суб'єктів господарювання;

4) встановлення рівних умов оподаткування для всіх категорій платників податків та скасування пільг з оподаткування.

Положення податкового законодавства повинні однаково поширюватися на всі категорії платників податків. Одним із завдань реформування податкової системи є скасування безпідставних і невиправданих пільг з оподаткування. Підтримка малозабезпечених верств населення та пріоритетних галузей українського господарства повинна здійснюватися через систему прямих дотацій.

5) забезпечення гарантій соціального захисту щодо малозабезпечених верств населення. Підвищення рівня неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб;

6) створення умов для здійснення підприємствами переоснащення основних фондів та оновлення матеріально - технічної бази.

До витрат, на які зменшується валовий дохід при визначення об'єкту оподаткування за податком на прибуток, повинні відноситись кошти, направлені підприємством на проведення інноваційної діяльності, на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, фундаментальні та прикладні дослідження та впровадження нововведень;

7) забезпечення умов розвитку суб'єктів малого підприємництва.

Тобто застосування особливих режимів оподаткування для цих категорій платників податків;

8) розробку нового механізму податкового адміністрування та вдосконалення системи відповідальності за податкові правопорушення. Вирішення справ про виконання податкових зобов'язань та стягнення несплачених сум податків, пені та штрафних санкцій повинно проводитись лише у судовому порядку.

Отже, як бачимо, основним завданням сьогодні при реформуванні податкової політики є трансформація системи оподаткування України, сутність якої полягає у поетапному, залежному від зростання динаміки капіталообороту, зменшенні кількості податків, а відповідно спрощення системи оподаткування та досягнення прозорості і здешевлення механізму їх справляння.

Метою реформування є еволюційна, але суттєва і динамічна трансформація системи оподаткування з метою усунення чинників тінізації економіки, а також зниження обсягів непродуктивного документообороту.

Одним із ключових моментів проведення реформи податкової політики в Україні має стати прийняття Податкового кодексу України, в якому би врегулювалися усі відносини, пов'язані з оподаткуванням в Україні, та визначилися правові основи, принципи побудови і функціонування податкової системи.

Засади та шляхи реформування податкової політики в Україні, запропоновані вище, не передбачають революційних змін в галузі оподаткування, а базуються на існуючій системі оподаткування із одночасним запровадженням кардинально нових "правил гри" в галузі справляння податків. Таким чином, головними завданнями трансформації системи оподаткування України є:

- усунення із системи оподаткування принципів "Податки на податки", "Податки на витрати" як головних чинників: вимивання оборотних коштів підприємств; збільшення собівартості продукції, зростання її ціни; зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції перед імпортною; зниження платоспроможності юридичних і фізичних осіб, а звідси - виникнення боргових зобовязань в усьому циклі фінансово-господарського обороту, які, відповідно, на причинно-наслідковому рівні детермінують пригнічення капіталообороту та процесів відтворення;

- перегляд механізму визначення валових витрат, що включаються в субстанцію "Собівартість продукції" (робіт, послуг) як чинник та основний інструмент виведення фінансових ресурсів у "тінь" шляхом оформлення фіктивних витратних фінансово-господарських операцій;

- поетапне зменшення кількості податків як чинника ускладнення, непрозорості системи оподаткування; вимивання оборотних коштів підприємств, що зумовлює не тільки збитковість, невиплати зарплати, а й ненадходження коштів до бюджету.

Основні засади та шляхи здійснення податкового реформування створюють умови, коли сплата податків стає більш вигідною і дешевшою, ніж ухиляння від неї, при цьому прогнозується зростання обсягу надходжень в бюджет за рахунок інтенсивного розвитку легального сектору економіки та зменшення її тіньової частини.

За умов податкової політики, яка встановлюється в результаті проведення реформи системи оподаткування в Україні, підприємство буде віддавати державі у вигляді податків та зборів близько 25 % утворюваної на ньому доданої вартості. Плата за ризик ухиляння від оподаткування набагато перевищить витрати платника податків на проведення легітимної підприємницької діяльності.

Якими б великими не були потреби у фінансових коштах, необхідних для забезпечення витрат держави, податки не повинні підривати зацікавленість платників у господарській діяльності. Надмірні податки, по-перше, зумовлюють звуження податкової бази внаслідок зменшення обсягів виробництва і доходів, а отже, призводять до зменшення надходжень до державного бюджету; по-друге, породжують такі явища, як приховування доходів від оподаткування.

Таким чином, в Україні і практиків, і вчених очікує велика спільна праця у створенні сучасних принципів податкової політики, а саме:

1) рівень податкової ставки повинен встановлюватись з урахуванням можливостей платників податків, тобто рівня їх доходів.

Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, в ідеалі для них повинні бути встановлені диференційовані податкові ставки, тобто податок з доходу повинен бути прогресивним. Цього принципу дотримуються далеко не завжди, однак ідея необхідності оподаткування доходів і майна за прогресивними ставками цілком заслуговує на увагу;

2) оподаткування доходів повинно носити одноразовий характер.

Багаторазове оподаткування доходів чи капіталу неприпустиме. Прикладом дії цього принципу є заміна податку з обороту податком на додану вартість, продукт оподатковується податком усього один раз аж до його реалізації. У результаті кожна надбавка до ціни проходження по виробничій ланці аж до кінцевого продукту оподатковується тільки один раз. У цьому - одна з головних переваг податку на додану вартість;

3) обов'язковість сплати податків.

Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків щодо необхідності платежу. Система штрафів і санкцій, громадська думка в країні повинні бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менше вигідними платнику, ніж своєчасне і чесне виконання зобов'язань перед бюджетом;

4) система і процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і економічними для установ, що збирають податки;

5) Податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптованою до змін суспільно-політичних і економічних умов;

6) податкова система повинна забезпечувати розумний перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державної економічної політики.

Особливу увагу слід звернути на сам процес законотворення, так як окремо взятий податковий закон, яким би він не був ідеальним, не зможе принести очікуваного ефекту без тісної погодженості з усім податковим законодавством.

Сьогодні предметами для критики виступають: зайвий фіскальний характер податкової системи, відсутність належного стимулювання вітчизняних виробників, надмірне оподаткування прибутку (доходу), надмірно високе оподаткування фізичних осіб при невеликій, у порівнянні з західними країнами, оплаті праці, досить жорсткі фінансові санкції при ухилянні від сплати податків, недостатність вжитих заходів щодо зменшення недоїмок у бюджеті, часті зміни окремих податків, мізерне оподаткування природних ресурсів. І найбільш радикальні позиції зводяться до того, що діючу податкову систему слід відмінити і замість неї "придумати" яку-небудь нову.

Узагальнити і звести воєдино всі ці точки зору неможливо, хоча в багатьох критичних зауваженнях і пропозиціях є раціональне зерно. Податкова політика, звичайно, потребує вдосконалення, але не на базі випадкових, часом вихоплених із системи оподаткування західних країн, моментів.

Подальша перспектива розвитку податкової політики залежить і від прийняття Податкового кодексу. Це повинен бути всеохоплюючий документ, який повністю визначає взаємини держави з платниками податків, функції і повноваження органів влади із встановлення і стягнення податків і зборів.

Податковий кодекс повинен усунути недоліки існуючої податкової політики, зберігши все те раціональне, що в ній є, врахувати напрацьований позитивний досвід. З прийняттям Податкового кодексу нарешті буде створена єдина законодавча і нормативна база оподаткування.

Саме шляхом створення Податкового кодексу стане можливим сформувати єдину, комплексну систему податків у країні, усунути наявні протиріччя, чітко визначити функції, повноваження та відповідальність усіх рівнів влади в проведенні податкової політики, у введенні і відміні податків, зборів і податкових пільг.

Це не означає, що потрібно докорінно змінювати систему. Ми не зможемо відкинути світовий досвід, а українські податки базуються саме на ньому. Адекватність податків створить необхідні передумови для інтеграції нашої економіки у світову, для уникнення подвійного оподаткування при інвестиціях капіталу, створенні спільних підприємств і здійсненні спільних проектів із врахуванням специфічних особливостей і традицій України.

Однак сподіватися на швидкий ефект марно. Слід зазначити, що податкова політика в Україні базується на уявленні про реакцію економічних суб'єктів на економічні, в тому числі податкові стимули. Зниження рівня оподаткування, як показав досвід проведення податкових реформ у розвинених країнах, не супроводжується швидким зростанням податкових надходжень до бюджету через уповільнену реакцію економічних суб'єктів на зниження податків. Воно швидко не впливає і на темпи економічного зростання. За оцінками різних економіко-математичних моделей, розрахованих на країнах з розвиненою ринковою економікою, тривалість зовнішнього лагу - від моменту зміни податкової політики до зростання доходів бюджету - становить 2,5 - 3 роки. Зміни ж у темпах економічного зростання проявляються ще пізніше.

Крім того, в Україні діють певні чинники, які можуть модифікувати цю реакцію. Основні серед них:

- значний рівень монополізації економіки і нерозвиненість механізмів ринкового саморегулювання;

- незавершеність приватизаційних процесів, відсутність класу ефективних власників, особлива структура власності, в якій провідне місце належить колективній власності (колектив у ролі власника, як свідчить досвід розвинених країн, інакше реагує на економічні стимули, ніж приватний власник. Він (колектив) більше зацікавлений у проїданні, а не в інвестуванні прибутків, які можуть зрости внаслідок зниження податків);

- правовий і податковий нігілізм, низький рівень податкової культури;

- роками "виплекана" недовіра до владних структур.

За цих умов в Україні важко прогнозувати наслідки стимулятивної податкової політики, тобто такої політики, що ґрунтується, перш за все, на зниженні граничних податкових ставок і розширенні податкової бази як засобах створення рівних економічних умов для всіх суб'єктів господарювання і сприяння на цій основі вільному прояву дії механізмів ринкового саморегулювання.

Таким чином, податкова реформа повинна спрямовуватися на створення привабливої та стабільної у довгостроковій перспективі податкової системи.

Методологія ефективних трансформацій в податковій політиці диктує необхідність:

- уточнення цілей податкової політики;

- поглиблення концептуального забезпечення податкових реформувань;

- обрання відповідних пріоритетів;

- розробки конкретних заходів, які повинні бути функцією обраної мети, а не навпаки, як це має місце у сучасній практиці;

- удосконалення механізму функціонування окремих елементів податкової системи.

Концепція реформування податкової системи і податкової політики має чітко визначати, яким саме чином повинні відбуватися зміни. Насамперед це стосується шляху реформування податкової системи. Умовно його можна поділити на еволюційний, що не несе у собі кардинальних змін в короткостроковому відношенні, а є подальшим вдосконаленням податків, у першу чергу загальнодержавних, та революційний, що передбачає одночасні глибокі зміни та перетворення. Звідси першим принциповим питанням, яке виникає при коригуванні податкової стратегії у контексті нинішнього стану податкової системи, визначених концептуальних положень та критичного аналізу світових здобутків, є таке: чи спроможна сучасна податкова система досягти необхідної ефективності еволюційним шляхом, або ж необхідні її докорінні перетворення. Відповідь на це запитання є вирішальною також для розробки програми конкретних заходів як завершального етапу реалізації методологічної конструкції податкових реформувань, що зумовлено взаємозумовленістю та взаємозалежністю всіх її складових. Теоретично кардинальна реформа податкової системи доцільна у випадку, коли існує велика ймовірність отримання таких результатів:

- реальне зниження податкового навантаження;

- високий рівень ймовірності того, що кошти, які отримають суб'єкти господарської діяльності внаслідок зменшення податкових сплат, буде використано на виробничі потреби;

- реформа не призведе до суттєвого зменшення доходів державного бюджету;

- існує можливість нівелювання негативних психологічних чинників у свідомості платника податку, пов'язаних з реалізацією податкової реформи, оскільки стабільність - це вагома складова податкової політики;

- мінімізація можливостей ухилення від сплати податків та штучного обмеження бази оподаткування.

У кінцевому підсумку головний зміст податкової реформи зводиться до зниження податкового навантаження на товаровиробників за одночасного нівелювання можливих негативних впливів на стан бюджетного балансу.

Сьогодні у податковій сфері слід максимально використати наявні можливості вдосконалення податкової політики, щоб за мінімальних втрат податкових надходжень у бюджет досягти як пом'якшення протиріч у податкових відносинах, так і нарощування можливостей зростання податкової бази. З цією метою, крім зазначених вище кроків, необхідно, з одного боку, створити низку передумов досягнення ефективності податкових реформувань, а з іншого - здійснити низку конкретних заходів, спрямованих на вдосконалення власне податкової системи:

1) раціоналізація структури податкової системи за рахунок:

- скорочення другорядних у фіскальному відношенні податків (наприклад, плата за надання послуг на право виїзду за кордон, податок на промисел тощо);

- пошуку альтернативних об'єктів оподаткування (зокрема, податку на нерухомість, рентної плати за використання лісових ресурсів, платежів за користування надрами);

2) удосконалення механізму функціонування окремих податків з метою посилення їхнього регулятивного потенціалу шляхом оптимізації бази оподаткування, спрощення порядку обчислення та стягнення;

3) упорядкування податкових пільг. Доцільно уніфікувати ці пільги, різко скоротити їхню кількість, зробити їх більш прозорими та підвищити їхні стимулюючі та регулюючі властивості. Насамперед слід відпрацювати системну концепцію таких перетворень, де визначити, що належить стимулювати податковими пільгами, а що шляхом прямого бюджетного фінансування, визначити цілі надання пільг та реалістичність таких цілей. В іншому разі не виключене скасування одних та поява інших (насамперед пов'язаних з інтересами окремих лобістських груп) пільг;

4) гармонізація загальнодержавних інтересів та інтересів платників податків. Саме рівень володіння механізмом погодження інтересів сторін податкових відносин у кінцевому підсумку визначає ефективність оподаткування та його спрямованість на суспільний розвиток. Це активізує максимальне обмеження тиску на здійснення єдиної податкової політики окремих політичних партій, рухів, груп, зацікавлених суспільних об'єднань та організацій, а також сприяння адекватності системи податкового адміністрування визначеними напрямками цих реформувань.

Таким чином, податкова політика є невід'ємним елементом тієї соціально-економічної політики, що проводить держава. Адже тільки вона визначає структуру й обсяги витрат бюджету країни і вже під них потім "підганяються" податки: встановлюються й уточнюються ставки і пільги, вводяться нові платежі, скасовуються старі.

Висновки і пропозиції

За умови стабільності податкової політики держави субєкти підприємницької діяльності мають можливість планувати та прогнозувати податкові платежі, які їм необхідно буде сплатити в майбутніх періодах до бюджету, розробляти оптимальні плани мінімізації податкових платежів, ефективного використання власних фінансових ресурсів в процесі провадження господарської діяльності. Податкова політика, що проводяться в державі, визначає розвиток та ефективність податкової системи в країні. Проте, податкова політика, яка сьогодні проводиться в Україні, має низку суттєвих вад, через що не змогла стати надійним джерелом підтримки прогресивних починань незалежної держави:

Податкова система характеризується передусім фіскальною спрямованістю, що є лейтмотивом більшості змін, які вносяться до податкового законодавства. Водночас її регулююча функція не зорієнтована на стале економічне зростання. Значне податкове навантаження на виробництво та недостатнє податкове навантаження за використання природних ресурсів негативно впливає на розвиток економіки. Це не сприяє також посиленню позиції країни щодо податкової конкуренції, особливо враховуючи ті зміни, що відбуваються в податкових системах колишніх соціалістичних держав - нових членів ЄС, де в процесі проведення податкових реформ вдалося знизити податкове навантаження на капітал.

Нормативно-правова база оподаткування є складною, неоднорідною та нестабільною, а окремі законодавчі норми - недостатньо узгоджені, інколи суперечливі. Питання оподаткування і досі регулюються не тільки законами, а і декретами Кабінету Міністрів України, указами Президента України. Через наявність у законодавчих актах норм непрямої дії значна кількість питань у сфері оподаткування регулюється підзаконними актами. Такий стан правової бази може бути виправданий на початковому етапі формування податкової системи, однак неприйнятний на даному етапі розвитку економіки.

Чимало норм мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, що негативно позначається на діяльності підприємницьких структур, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів.

Принциповим недоліком податкового законодавства є наявність економічно необґрунтованих розбіжностей щодо визнання та оцінки доходів і витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість і нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що унеможливлює складення декларації про прибуток підприємств за даними бухгалтерського обліку.

Застосування спрощеного режиму оподаткування суб'єктів малого підприємництва з урахуванням позитивних чинників (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) призвело до таких проблем:

- викривлення мотивації підприємницької діяльності, зокрема незаінтересованість суб'єктів господарювання у зміні свого статусу як суб'єктів, які мають право використовувати спрощені системи оподаткування, що уповільнює їх розвиток та зростання обсягів діяльності, призводить до дроблення деяких середніх підприємств;

- створення умов для побудови схем уникнення оподаткування внаслідок нечіткого законодавчого регулювання спрощеної системи оподаткування;

- використання суб'єктів малого підприємництва, що застосовують спеціальний режим оподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов'язань підприємств, які працюють у загальному режимі оподаткування.

Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння.

Діяльність Мінфіну, Державної податкової служби, Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики, збирання податків і зборів (обов'язкових платежів), їх акумуляції в державному і місцевих бюджетах є недостатньо узгодженою та ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин, відсутності цілісного інформаційного простору.

Система митно-тарифного регулювання не дає змоги оперативно реагувати на зміни кон'юнктури світового ринку, а також торговельних режимів в інших державах та структури економіки в Україні.

Недостатньо врегульовано питання оподаткування доходів від інтелектуальної власності та незалежної професійної діяльності, що призвело до втрати надходжень податку з доходів фізичних осіб.

Отже, головними напрямами податкової політики в період формування ринкових відносин в країні повинні бути:

- створення умов для динамічного розвитку підприємств та галузей народного господарства, максимального зростання обсягів виробництва та прибутку;

- прискорення процесів формування реального власника в усіх галузях національної економіки, насамперед у промисловості й аграрному комплексі;

- розширення сфери малого бізнесу, яка дає змогу, з одного боку, забезпечити зайнятість значної частини населення, а з другого - значною мірою прискорити процеси розвитку національної економіки;

- підвищення добробуту населення за рахунок соціальної спрямованості бюджетних видатків;

- оптимізація співвідношення між фінансовими ресурсами, мобілізованими до бюджетів різних рівнів, і грошовими засобами, що залишаються в розпорядженні юридичних та фізичних осіб;

- зміни співвідношення між податками, які сплачуються населенням і підприємницькими структурами, за рахунок істотного збільшення доходів фізичних осіб;

- посилення ролі прямих податків і, зокрема, податку на прибуток, податку на власність, податку на використовувані ресурси і скорочення непрямих податків, передусім універсальних акцизів;

- збільшення податкової бази із значної кількості прямих податків, використання обґрунтованих податкових ставок залежно від виду діяльності й отриманих доходів;

- підвищення ролі місцевих податків і на цій основі збільшення фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування;

- виконання підприємницькими структурами і фізичними особами податкових зобов'язань;

- використання системи заходів, спрямованих на усунення можливостей застосування витратних методів господарювання.

Стабільність в податковій політиці є основою стабілізації і ефективного розвитку всієї економічної системи України та забезпечення добробуту всього українського населення. Аналіз виконання державного бюджету України, свідчить про те, що найбільшу питому вагу в його надходженнях займають саме податкові, тобто відповідно від їх величини залежать і обсяги видатків державного бюджету, а отже і рівень забезпеченості населення матеріальними і соціальними благами.

Для того, щоб податкова політика сприяла формуванню фінансового капіталу як на рівні окремих підприємницьких структур, так і всього народного господарства, необхідна така податкова система, в якій можна було б оптимізувати дію основних функцій податків - фіскальної, розподільної, регулювальної, стимулюючої і соціальної. Найефективнішою податкова політика буде тоді, коли дія кожної функції спрямовуватиметься на реалізацію стратегічної мети розвитку України - економічної стабілізації, піднесення всіх галузей народного господарства на якісно новий технічний і технологічний рівень, підвищення добробуту всього народу.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. - К.: Офіційне видавництво Верховної Ради України, 1996. -115с.

2. Про податок на додану вартість: Закон Украйни від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР // Відомості Верховної Ради. - 2009. - № 21.

3. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР // Відомості Верховної Ради. - 2009. - № 4.

4. Про плату за землю: Закон України від З липня 1992 року N 2535-ХІІ // Відомості Верховної Ради. - 2009. - № 38.

5. Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 року № 1251-XII // Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 39.

6. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2009. - № 3

7. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.90 р. №509-ХП.

8. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 2.12.2000 року № 2181-III.

9. Бабійчук А.Б. Напрямки удосконалення системи оподаткування в Україні/ А.Б. Бабійчук //Фінанси України.-2010.-№3.- С. 23-25.

10. Василик О. Удосконалення податкової системи України / О. Василик //Фінанси України.-2007.-№4.- С. 37-42.

11. Власик Н. І. Податкова система: навчальний посібник./ Н. І. Власик, Т.В. Мединська- Львів: "Магнолія - 2006", 2009. - 230 с.

12. Дикань Л. Деякі аспекти оподаткування в Україні/ Л. Дикань Т.Воїнова // Галицькі контракти.-2006.-№2.- С. 16-18.

13. Довгалюк В. І. Податкова система: Навчальний посібник / В.І.Довгалюк, Ю.Ю. Єрмоленко - Чернівці: Видавничий дім "Букрек", 2006. - 352 с.

14. Іванов Ю. Альтернативний метод розрахунку ПДВ / Ю. Іванов, О. Іващенко // Бухгалтерія. - 2008. -№ 10. - С. 67 - 69.

15. Іванов Ю. Альтернативний ПДВ: планування на тривалий період / Ю. Іванов // Бухгалтерія. - 2008.- № 12. - С. 63 - 66.

16. Іващук І.О. Сучасне європейське оподаткування / Іващук І.О. // Фінанси України. -2008.-№ 10.-С. 72-79.

17. Князев В.Г. Налоговые системы зарубежных стран: учебник / В.Г. Князев, Д.Г. Черник.- М.:Закон и право, Юнити, 1997. - 205с.

18. Крисоватий А.І. Податкова система: навчальний посібник / А.І. Крисоватий, О.М Десятник - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 331 с.

19. Мельник П. Податкова система в структурі інструментів регулювання економіки / П. Мельник // Економіст. - 2007. - № 6. - С. 38 - 42.

20. Мельник П. Удосконалення податкової політики та управління державним боргом / П. Мельник // Економіст. - 2008. - № 4. - С. 24 - 28.

21. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці / П. Мельник - Ірпінь, 2001. - 262 с.

22. Нечай Н. Податки Великої Британії / Н.Нечай // Вісник податкової служби України.- 2009.-№38.- С. 60-64.

23. Новицький В.Є. Податкове регулювання в системі інструментів соціально-економічного розвитку: питання методології / В.Є. Новицький // Фінанси України. - 2009. - № 10. - С. 60-73

24. Осадчий С.О. Податок на додану вартість: історія введення і необхідність удосконалення / С.О. Осадчий // Фінанси, кредит, податкова політика. - 2009. -№ 5. - С. 62 - 67.

25. Папп В.В. Концептуальні підходи до формування та розвитку податкової системи України / В.В. Папп // Регіональна економіка. - 2010. - № 1. - С. 225-232.

26. Паянок Т. Реформування ПДВ в умовах економічної кризи / Т. Паянок // Економіст. - 2010. - № 1. - С. 49- 51.

27. Піхоцький В.Ф. Податкове законодавство в питаннях і відповідях: Навчальний посібник / В.Ф. Піхоцький - К.: "Ірина-Прес", 2006.- 592с.

28. Рева Т.М. Податковий менеджмент: навчальний посібник / Т.М. Рева - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 292 с.

29. Редіна Н. І. Оподаткування в Україні: навчальний посібник / Н.М. Дєєва, Н. І. Редіна, Т. О.Дулік- К.: Центр учбової літератури, 2009. - 544 с.

30. Сисоєва Л.Ю. Наближення української системи оподаткування ПДВ до європейських стандартів / Л.Ю. Сисоєва // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. -№ 78. - С. 25 - 30.

31. Соколовська А. До питання про податкову реформу в Україні / А. Соколовська // Фінанси України.-2007.-№6.- С. 95-98.

32. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія та практика становлення: монографія / А.М. Соколовсъка - К.: Знання - Прес, 2004. - 454 с.

33. Соколовська А. Проблеми реформування податку а додану вартість в Україні / А. Соколовська Т. // Фінанси. Податки. Кредит. - 2010. -№ 1. - С. 49-51.

34. Стюбен Н.А. Фундаментальні аспекти ефективної податкової системи / Н.А. Стюбен //Вісник податкової служби України.-2009.-№7.- С. 9-14.

35. Терьохін С.А. Доповідь на засіданні Круглого Столу "Податкова реформа в Україні" 17 березня 2006 року / Барентс Груп ЛЛС, Проект фіскальної реформи за фінансування USAID, Фіскальний проект за фінансування Агенства США з міжнародного розвитку.

36. Тимченко О.М. Облік і контроль у системі адміністрування ПДВ: взаємозв'язок, напрями вдосконалення / О.М. Тимченко // Фінанси України. - 2007.-№ 8.- С. 91-94.

37. Ткаченко Н.М. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність: підручник / Н.М. Ткаченко- К.: Алеута, 2004. - 554 с.

38. Туліш Л.Д. Сутність і роль податку на додану вартість в економічній системі держави / Л.Д. Туліш, О.Т. Прокопчук // Економіка - 2008. -№ 12. - С. 85 - 90.

39. Федосов В.М. Податкова система України: підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П'ятаченко та ін.- К. : Либідь, 1994.-452с.

40. Флісак Н. Податкова реформа та створення моделі ефективної податкової системи в Україні / Н. Флісак //Вісник податкової служби України.-2006.-№35.- С. 5

41. Шитря О. Удосконалення податкового законодавства забезпечить надходження коштів до держбюджету України / О. Шитря // Вісник податкової служби України.-2009.-№7.- С. 7-8.

42. Шитря О. Удосконолення адміністрування податків, зборів та обов'язкових платежів - один із напрямків зниження податкового тиску на платників податків / О. Шитря // Вісник податкової служби України.-2010.-№12.- С. 3-5.

43. Ярема Б.П. Податковий менеджмент: навчальний посібник/ Б.П. Ярема, В.П. Маринець- Львів: "Магнолія" - 2006, 2008. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru