Ці загальні теоретичні засади знайшли підтвердження у багатьох наукових дослідженнях, проте реальна дійсність є суттєво складнішою. Для цього досить проаналізувати рівні податкового навантаження, що склалися в окремих країнах, які, незважаючи на те, що мають рівень податкового навантаження, який значно перевищує визнаний оптимальним, характеризує високий рівень економічного розвитку (табл. 2.4). Ретроспективний аналіз також переконує, що рівень податкового навантаження суттєво відрізняється й у часі. Так, за даними Міжнародного Валютного Фонду, обсяги податкового навантаження за групами країн з розвиненою ринковою економікою (які є членами Організації економічного співробітництва та розвитку) та країн, що розвиваються, за два періоди 1985-1987 рр. та 1995-1997 рр. становили відповідно 36,6% і 37,9% та 17,5 і 18,2% ВВП. Тобто простежуємо чітку тенденцію до зростання вже завищеного (з точки зору оптимальності) рівня податкового навантаження.

Іншими словами, методологічні засади розвитку податкових відносин охоплюють широке коло чинників, які важливо враховувати при оптимізації рівня податкового навантаження.

Насамперед існує необхідність розгляду критерію оптимальності не в статиці, а в динаміці. Це пов'язано з тим, що на практиці дуже важко досягти оптимальних характеристик податкової системи. І навіть коли у певний період часу податкову систему можна охарактеризувати як оптимальну, вона дуже швидко може втратити оптимальні якості, що зумовлено головним чином динамічною природою економічного середовища.

Таблиця 2.4 Рівень податкового навантаження в окремих країнах, % ВВП

Країна	Податкове навантаження, %	Країна	Податкове навантаження, %
Бельгія	46,6	Мальта	31,3
Чехія	35,4	Нідерланди	39,5
Данія	48,9	Австрія	44,4
Німеччина	40,2	Польща	39,1
Естонія	35,2	Португалія	36,3
Греція	36,2	Словенія	39,8
Іспанія	36,2	Словаччина	33,0
Франція	44,2	Фінляндія	45,9
Ірландія	28,6	Швеція	50,6
Італія	41,7	Великобританія	35,8
Кіпр	32,5	Угорщина	38,8
Латвія	31,3	США	29,8
Литва	28,8	Японія	31,3
Люксембург	41,9	Канада	34,0

Не менш важливим чинником у цьому контексті є й урахування формального конфлікту інтересів суб'єктів податкових відносин, на якому повинні ґрунтуватися методологічні засади аналізу цих відносин. З одного боку, це платники податків, які прагнуть мінімізувати свої зобов'язання перед державою з тим, щоб підвищити свій добробут, а з іншого - уряд, який намагається забезпечити такий рівень доходів, який дозволить уникнути фінансових проблем у процесі виконання зобов'язань, покладених на нього суспільством.

Підхід А. Лаффера можна охарактеризувати як індуктивний, оскільки проблему податкових відносин досліджено найбільш узагальнено. Якщо ж зважати на необхідність вивчення цієї проблеми з протилежних позицій - дедуктивного підходу, то виявляється, що податкові відносини, кількісну верифікацію яких на макрорівні репрезентує модель Лаффера, визначають багато чинників. Рівень податків та державних витрат (два боки одного явища) у демократичних суспільствах визначають преференції електорату, цілі політичних партій, свобода дій, бюрократія, рівень корумпованості та сила угруповань з особливими інтересами. Іншими словами, дотримуючись такого підходу, в дослідженні податкових відносин першочергово слід робити наголос на ролі держави в економіці.

Обсяг державних витрат визначає рівень видатків, яким уряд буде обтяжувати резидентів. Тому дослідження проблеми оптимального рівня податкового навантаження не можна здійснювати без аналізу витрат держави. Інакше кажучи, критерій оптимальності важливо застосовувати не лише до обсягу податкових сукупних надходжень, а й до витрат, які фінансують за їхній рахунок. Особливо недопустимим є спрощений розгляд податкових відносин в економіках, що перебувають на трансформаційному етапі свого розвитку. Зменшення ролі уряду в економіці й поступове збільшення приватної ініціативи суб'єктів господарювання - процес тривалий у часі і це накладає свій відбиток на оцінку багатьох економічних процесів, у тому числі й рівня податкового навантаження.

Для визначення місця держави в економіці використовують показники, що характеризують співвідношення доходів (або видатків) Зведеного бюджету та валового внутрішнього продукту ("бюджетне навантаження"), а також співвідношення податкових надходжень до бюджету та ВВП ("податкове навантаження"). Чим вище значення таких показників, тим більшим вважають втручання держави в регулювання економікою.

Практична реалізація комплексного підходу як подальшої вирішальної складової методології дослідження податкових відносин у перехідних економіках диктує потребу пошуку додаткових, специфічних інструментів аналізу. Таким інструментом, на наш погляд, є структуризація податкових надходжень за їхнім цільовим призначенням. Аналогією подібному структуруванню можуть бути монетарні агрегати.

До першого податкового агрегату варто віднести всі податкові платежі та збори, які здійснюють юридичні та фізичні особи України. При цьому необхідно відзначити, що формально складові цього агрегату не мають цільового призначення, хоча на практиці це не так, оскільки вони є елементами бюджетного планування. Позначимо цей агрегат як П₁.

Другий податковий агрегат - це відрахування до державних цільових фондів, які мають жорстке цільове призначення. Хоча сплати до цих фондів формально не мають ознак податку, реально вони лягають додатковим податковим тягарем або на виробника, або на споживача. Ці платежі не завжди мають аналоги у розвинених економіках. їх існування у перехідних економіках пояснюють роллю держави, яку вона має відігравати у суспільному секторі економіки. Адже приватна ініціатива не завжди здатна надавати капіталомісткі суспільні послуги. У приватному секторі економіки зазвичай спочатку відбувається первинне нагромадження капіталу, яке може бути досить тривалим у часі. Заповнити цей розрив у часі (лаг) у перехідних економіках мусить уряд, який для цього стягує з резидентів відповідні платежі.

Крім зборів до державних цільових фондів, до другого податкового агрегату можна віднести збільшення доходів "за вимогою", яке легко здійснити з адміністративного та політичного поглядів. Хоча ця складова є непостійною, проте необхідно враховувати її за фактом існування. Це дасть змогу більш якісно структурувати податкові агрегати та, відповідно, уникнути хибних висновків у ході аналізу ефективності податкової системи. Позначимо цей агрегат як П₂.

Третій податковий агрегат - це державний борг, який у певній частці можна інтерпретувати як зобов'язання уряду на майбутнє. Для фінансування цих зобов'язань уряду необхідно збільшити податкові надходження. Позначимо його як П₃.

Лише загальний обсяг усіх податкових агрегатів, на нашу думку, дає змогу вести мову про частку податкової складової в національному доході України. Таким чином, загальний рівень податкового навантаження характеризує формула:

Т_t = (П_1t + П_2t + П_3t) / GDP_t, (2.1)

де Т_t - загальний рівень податкового навантаження в період часу t,

П_1t - обсяг податкового агрегату П₁ у період часу t;

П_2t - обсяг податкового агрегату П₂ у період часу t;

П_{3t -} обсяг податкового агрегату П₃ у період часу t;

GDP_t - обсяг ВВП в період часу t.

Запропонована структуризація податкових агрегатів дає змогу не лише більш коректно визначати розміри податкового тиску на економіку, а й відстежувати якісні зміни у податковій базі. Дослідження динаміки руху податкових агрегатів дасть змогу більш якісно виконувати бюджетне планування та визначати головні макротенденції. Виходячи з такого методологічного розрахунку, здійснимо аналіз податкового навантаження в Україні.

Для цього до першого податкового агрегату П₁ віднесемо всі податкові платежі та збори, які сплачують резиденти згідно з чинним законодавством України. До другого агрегату П₂ віднесемо відрахування до державних цільових фондів, що найбільш характерні для перехідних економік, а також "адміністративні платежі", які сплачують резиденти за податковими зобов'язаннями. Сюди також віднесемо фінансові санкції, штрафи, пені тощо. Важливість урахування цієї податкової складової пов'язана з тим, що вона характеризує рівень податкової дисципліни, тобто рівень компромісу за конфліктних умов щодо перерозподілу доходів між урядом та платниками податків. Проведені розрахунки зобразимо в табл. 2.5.

З табл. 2.5 видно, що сумарний обсяг податкових агрегатів П₁, П₂ та П₃ впродовж 1999-2009 років становив від 28,3% до 41,6%. Якщо прослідкувати динаміку кожного агрегату, то слід відмітити, що в 2009 році порівняно з 2001-2008 роками показники агрегатів П₁ та П₂ значно зросли, а агрегат П₃, навпаки зменшився. Збільшення значення податкового агрегату П₁ свідчить про зростання податкових надходжень до Зведеного бюджету України, що характеризує при незмінних рівнях податкових ставок, помірному рівні інфляції розвиток народного господарства в країні, зростання доходів населення та суб'єктів господарювання.

Таблиця 2.5 Податкові агрегати в Україні в період 2000-2009 рр., млн. грн.

Показники	2000	2001	2002	2003	2004	2007	2008	2009
1	2	3	4	5	6	7	8	9
П1 - фактичне надходження податків до	31342,1	31464,1	36950,1	40490,4	52303	76878	103769	161264
Зведеного бюджету
П1 у % до номінального ВВП	18,4	15,4	16,4	15,4	15,2	18,4	19,3	22,6
П2 - відрахування до державних цільових фондів та фінансові санкції, адміністративні штрафи	25930,1	20651,4	25473,2	28206,2	39227	57152	26997	52197
П2 у % до номінального ВВП	15,2	10,1	11,3	10,7	11,4	13,7	5,0	7,3
(П1+П2) у % до номінального ВВП	33,7	25,5	27,6	26,1	26,5	32,0	24,3	29,9
П3 - виплати за внутрішнім та зовнішнім боргом	6930,5	6095,5	8541,4	7300	7100	6900	21600	6599
П3 у % до номінального ВВП	4,1	3,0	3,8	2,8	2,1	1,6	4,0	0,9
(П1+П2+П3) у % до номіналь-ного ВВП	37,8	28,5	31,4	28,9	28,6	33,7	28,3	30,9
ВВПу фактичних цінах	170070	204190	225810	267344	345113	418529	537667	712945

З проведеного вище аналізу рівня податкового тягаря на економіку України в цілому і порівняння з іншими країнами слід відмітити наступне. Вести мову про надмірний податковий тиск на економіку в Україні немає достатніх підстав. Першочерговим слід визнати завдання максимально вирівняти податковий тягар для різних категорій платників податків. Полегшення податкового тягаря на цій підставі для тих, хто реально сплачує податки, не лише послабить проблему податкового навантаження загалом, але й стимулюватиме підприємців до виходу з тіньового сектора економіки, так як за різними оцінками в Україні близько 40% економічного потенціалу перебувають у тіньовому обороті [10, 305]. А це призведе до нарощування податкового потенціалу в Україні.

Сучасний розвиток економічних відносин потребує оптимального поєднання інтересів держави та платників податків. Держава міцна не високими податками, а ефективною економікою. Тому податки повинні забезпечувати стабільну фінансову базу держави та дозволяти підприємствам і громадянам залишати достатньо коштів для розвитку та забезпечення достойного життєвого рівня, що призведе до зменшення податкового тягаря в країні в цілому.

2.2 Аналіз дії податкових важелів на прикладі Чернівецької області

податковий законодавство витрати реформування

Ефективна діяльність держави та реалізація її основних функцій неможливі без налагодженої соціально-економічної політики, одне з чільних місць у якій належить саме фіскальній політиці. Акумулюючи за допомогою податкових надходжень значні фінансові ресурси, держава таким чином стимулює розвиток господарської діяльності, опікується малозабезпеченими верствами населення, забезпечує трудовий потенціал, а також суттєво впливає на стан і розвиток науково-технічного прогресу суспільства.

Проблема оптимізації податкової політики залишається однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і побудови фундаменту для економічного зростання України.

Сьогодні, як свідчить практика немає інших аспектів економіки, які б настільки серйозно критикувалися суб'єктами господарської діяльності. Відтак теоретично доведено, що податкові вилучення в розмірі 30-40% реальних доходів платника - це межа, при перевищенні якої починається процес скорочення його заощаджень та інвестицій в економіку.

Якщо ж ставки податків і їхня кількість досягають такого рівня, що змушує платників віддавати понад 40% своїх доходів, то втрачається стимул до ефективнішої господарської діяльності і розширення виробництва.

Проаналізуємо стан податкових надходжень за даними ДПА в Чернівецькій області в 2007-2009 рр., що дасть можливість визначити позитивні і негативні риси податкової політики держави та її вплив на економіку регіону. В 2007-2009 роках податкові платежі складали близько 95% надходжень до зведеного бюджету по області.

Розглянемо динаміку надходжень до зведеного бюджету в 2007-2009 рр. за даними ДПА в Чернівецькій області (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 Структура надходжень податків, зборів та інших обов'язкових платежів за даними ДПА у Чернівецькій області у 2007-2009 роках, тис. грн.

Назва податкового платежу	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Відхилення (+,-)
				2007 рік	2008 рік
1	2	3	4	5	6
Податок з доходів фізичних осіб (з усіх видів доходів)	161205,3	209626,1	327078,2	165872,9	117452,1
Податок на прибуток підприємств	62382,3	81061,5	141122,2	78739,9	60060,7
ПДВ	113104,1	162087,8	245146,9	132042,8	83059,1
Акцизний збір	1140,4	11068,1	11017,7	9877,3	-50,4
Єдиний податок	24526,5	24529,5	29356,3	4829,8	4826,8
Фіксований сільськогосподарський податок	1606,8	1399,3	1641,4	34,6	242,1
Плата за землю	24469,0	27873,8	35341,8	10872,8	7468,0
Податок з власників транспортних засобів	14787,2	17750,6	24796,4	10009,2	7045,8
Місцеві податки	14861,8	17758,0	18705,2	3843,4	947,2
Інші податкові надходження	10330,0	4082,6	52883,7	42553,7	48801,1
Всього податкових надходжень	457685,1	590493,7	887089,8	429404,7	296596,1
Всього неподаткових надходжень	23135,5	12185,6	37486,4	14350,9	25300,8
Всього надходжень	480820,6	602679,3	924576,2	443755,6	321896,9

Наведені в таблиці дані свідчать про позитивну тенденцію зростання податкових надходжень в досліджуваному періоді. Так загальна сума податкових надходжень в 2009 році збільшилася порівняно з 2007 роком на 429404,7 тис. грн., або в 1,9 раза та порівняно з 2008 роком - на 296596,1 тис. грн., або в 1,5 раза.

Детальніший аналіз податкових надходжень свідчить, що основними складовими системи оподаткування, які формують зведений бюджет по регіону, є податок з доходів фізичних осіб, податок на додану вартість (ПДВ) та податок на прибуток підприємств, частка яких у податкових надходженнях по Чернівецькій області в 2009 році відповідно складала 36,9%, 23,4% і 15,9%. Зростання частки надходжень до Зведеного бюджету сум ПДВ, податку з доходів фізичних осіб, податку на прибуток є позитивним моментом. Адже відомо, що в умовах ринкової економіки зазначені податки є основними наповнювачами бюджету.

Наочно зміна частки вищезазначених бюджетоутворюючих податків у 2007-2009 роках зображено на рис. 2.2.

Діаграма, зображена на рис. 2.2, свідчить, що частка ПДВ, податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб має тенденцію до зростання в 2007-2009 роках не тільки в абсолютних сумах, але й у відсотках (табл. 2.6).

Проведемо пооб`єктний аналіз динаміки надходження податку з доходів фізичних осіб, податку на прибуток підприємств та ПДВ до зведеного бюджету за даними ДПА у Чернівецькій області.

Рис. 2.2. Динаміка частки надходжень ПДВ, податку з доходів фізичних осіб та податку на прибуток до зведеного бюджету України в 2007-2009 рр. за даними ДПА у Чернівецькій області

Темп приросту податку з доходів фізичних осіб в 2009 році порівняно з 2007 роком збільшився у два рази, а порівняно з 2008 роком - у 1,5 рази, податку на прибуток підприємств - відповідно 126,2% і 174,1%, а ПДВ темп приросту становить в 2009 році - 118,7% порівняно з 2007 роком та 151,2% - з 2008 роком. Дані показники свідчать про економічне зростання в регіоні, зменшення кількості збиткових підприємств та збільшення валового випуску продукції в Чернівецькій області.

Аналізуючи динаміку надходжень непрямих податків за зазначений період, бачимо, що податкові надходження з ПДВ та акцизного збору зросли в абсолютних величинах за рахунок стабілізації виробництва і розмірів бази оподаткування. Частка ПДВ та акцизного збору в загальній сумі податкових надходжень до Зведеного бюджету по ДПА в Чернівецькій області становила в досліджуваних періодах: в 2007 році - 25,0%, в 2008 році - 29,3%, та в 2009 році - 28,9%. Зміна питомої ваги цих податків в загальній сумі податкових надходжень за даними ДПА в Чернівецькій області у досліджуваному періоді має циклічний характер, що пояснюється із зростанням питомої ваги податку з доходів фізичних осіб та податку на прибуток підприємств.

Щодо акцизного збору, то слід відмітити значне його зростання у 2008 році порівняно з 2007 роком - на 9927,7 тис. грн. Збільшення надходження даного податку у 2008 році порівняно з попередніми роками до державного бюджету за даними ДПА у Чернівецькій області пов'язане із зростанням, перш за все, виробництва в регіоні лікеро-горілчаної продукції стабільне та збільшення розмірів ставок даного податку. Варто зазначити, що в майбутніх роках передбачається також зростання надходжень акцизного збору до бюджету через збільшення ставок акцизного збору, що є одним із напрямів реформування податкової політики у напрямку інтеграції у європейське співтовариство.

Акцизний збір, так само як і ПДВ, один із непрямих податків, отже, він входить до ціни товарів і сплачується у кінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів. Зазначимо, що акцизний збір і ПДВ по-різному впливають на процеси ціноутворення, причина цього полягає як у неоднакових базах оподаткування, так і в різних ставках оподаткування. Так, акцизний збір набагато менше впливає на загальний рівень цін у країні, бо перелік підакцизних товарів обмежений, на відміну від ПДВ, яким оподатковуються майже всі товари, роботи й послуги. З іншого боку, уніфікація ставок ПДВ робить його нейтральним щодо ринкового механізму ціноутворення, тому що при стягненні цього податку його тягар розподіляється на всі групи товарів, не порушуючи структури ринкових цін. Диференціація ж ставок акцизного збору та їхній значний розмір зумовлюють суттєвий вплив останнього на структуру ринкових цін, що негативно сприймається прихильниками ринкових методів регулювання економіки. Введення досить високих ставок акцизного збору дає змогу обмежувати споживання деяких товарів, зокрема алкогольних і тютюнових виробів, тобто за допомогою диференційованих ставок держава може вплинути на структуру споживання.

Проаналізуємо тепер детальніше грошові надходження до бюджету прямих податків на прикладі податку з прибутку підприємств за даними ДПА в Чернівецькій області. Як видно з табл. 2.6, простежується позитивна динаміка збільшення надходжень податку з прибутку підприємств до Зведеного бюджету за даними ДПА у Чернівецькій області. Абсолютний показник надходжень цього податку в 2008 році становив 81061,5 тис. грн., що на 129,9% більше, ніж у 2007 році. У 2009 році сума абсолютних показників податку з прибутку становила 141122,2 тис. грн., тобто на 174,1% більше, ніж у попередньому році.

Щодо податку з доходів фізичних осіб, то тут починаючи з 2007 року простежується тенденція до збільшення обох показників (абсолютного та відносного), що можна побачити на діаграмі (рис. 2.3). Слід відмітити, що надходження податку з доходів фізичних осіб до зведеного бюджету за даними ДПА у Чернівецькій області займали у 2008-2009 рр. перше місце серед всіх податкових платежів.



Рис. 2.3. Питома вага надходжень податку з доходів фізичних осіб до Зведеного бюджету за даними ДПА у Чернівецькій області в 2007-2009 рр.

Отже, в аналізованому періоді частка податку з доходів фізичних осіб зросла з 33,5% в 2007 році до 36,9% в 2009 за даними ДПА у Чернівецькій області. Темп приросту надходжень від даного податку становив в 2008 році порівняно з 2007 роком 102,9%, а в 2009 році порівняно з 2008 роком - 56,0%.

Така ситуація деякою мірою відображає стабілізацію національної економіки, що проявляється, у свою чергу, у зростанні абсолютних сум індивідуальних доходів громадян, збільшенні заробітної плати, регулярному її отриманні не лише в приватних, а й у державних установах, організаціях і на виробництві. Також дана ситуація відображає зміни і у податковій політиці щодо справляння цього податку. В аналізований період ставка податку з доходів фізичних осіб збільшилася до 15%; у 2009 році даним податком почали оподатковуватися операції з продажу рухомого і нерухомого майна, спадщини та дарування, що також вплинуло на надходження до зведеного бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Слід також відмітити, що практично по всіх інших видах податків, зборів та інших податкових платежів у 2007-2009 роках простежується позитивна динаміка щодо їх надходжень до Зведеного бюджету за даними ДПА у Чернівецькій області.

Отже, проведений аналіз податкових надходжень до Зведеного бюджету в 2007-2009 роках за даними ДПА у Чернівецькій області дозволяє зробити наступні висновки.

Як вже зазначалося зростання частки прямих податків в загальних доходах Зведеного бюджету порівняно з непрямими свідчить про підвищення ролі прямого оподаткування в регіоні, а також про зростання рівня його економічного розвитку, так як прямими податками оподатковуються доходи підприємств, установ, організацій, громадян. Відповідно зростання доходів за загальноекономічними законами розвитку економіки призводить до зростання фонду нагромадження.

Збільшення абсолютної величини сум непрямих податків свідчить про зростання в регіоні обсягів виробництва та реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

В умовах розвитку ринкової економіки в державі важливого значення набуває формування і реалізації регіональної податкової політики, яка об'єднує як загальнодержавні важелі обґрунтованого територіально-диференційованого оподаткування платників податків у межах певного регіону, так і діяльність органів місцевого самоврядування щодо встановлення і стягнення податків з метою забезпечення конкурентоспроможності економіки регіону на засадах його соціально-економічного зростання, фінансової стійкості, інформатизації та інтелектуалізації розвитку. Вона, як і всі інші аспекти податкової політики, повинна випливати із загальнодержавних інтересів і враховувати природні, економічні, соціальні та екологічні особливості розвитку регіонів. Тому, з одного боку, регіональна податкова політика відображає механізми державного регулювання у сфері вдосконалення оподаткування, спрямовані на збільшення обсягів податкових надходжень з регіонів, на реалізацію інтересів держави щодо регіонів і врахування інтересів самих регіонів, а з іншого - така політика охоплює діяльність місцевих органів влади у сфері оподаткування: встановлення і стягнення місцевих податків і зборів, їх платників, об'єктів, пільг, термінів сплати і механізму оподаткування, а також контроль за своєчасністю перерахування коштів у державний та місцевий бюджети. Тобто регіональна податкова політика є складовою загальнодержавної політики. Вона сприяє комплексному підходу до розв'язання соціально-економічних проблем країни в цілому і, разом з тим, доповнює, конкретизує державну регіональну політику у розрізі територіально-адміністративних одиниць щодо забезпечення регіонально-конкретизованих механізмів оподаткування.

Таким чином, регіональна податкова політика як наукова категорія відображає систему заходів щодо вдосконалення оподаткування, спрямованих на забезпечення інтересів держави щодо регіонів і внутрішніх інтересів самих регіонів, та охоплює діяльність як державних, так і місцевих органів влади у податковій сфері.

До основних цілей регіональної податкової політики слід віднести наступні:

- зближення рівнів соціально-економічного розвитку;

- підтримку вітчизняного виробника, укріплення його позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках;

- податкове стимулювання не тільки експортоорієнтованих, але й імпортозамінюючих виробництв;

- сприяння активізації інвестиційних ресурсів;

- забезпечення територіальної справедливості оподаткування;

- податкове стимулювання галузей соціальної сфери, які забезпечують покращання якості життя населення;

- зміцнення фінансових основ місцевого самоврядування та забезпечення їх фінансової самостійності.

Аналіз соціально-економічної ситуації в регіонах України свідчить, що вони значно відрізняються за окремими показниками [42, 79]. Зближення рівнів соціально-економічного розвитку в регіонах повинно відбуватися за допомогою досить потужних економічних регуляторів, насамперед податків. Обмежене використання податкового механізму в регулюванні процесів соціально-економічного розвитку є перешкодою на шляху соціально-економічного розвитку всіх, а особливо депресивних регіонів.

Ефективність системи регіонального оподаткування залежить від реалізації всіх можливостей регіону зі сплати податків з урахуванням його життєвих інтересів, тобто вилучення в бюджети різних рівнів грошових ресурсів без відчутного зиску для соціально-економічного розвитку самого регіону, процесів відтворення, вирішення економічних, соціальних, екологічних проблем. Очевидно, що для сталого соціально, економічно та екологічно збалансованого розвитку будь-якого регіону важливим є забезпечення саме такої системи оподаткування, при якій з регіону вилучалася б тільки "лишка" грошей, тобто щоб планові податкові надходження відповідали його податкоспроможності, яка залежить від численних природних і соціально-економічних властивостей регіону та формується під впливом різноманітних об'єктивних і суб'єктивних внутрішніх і зовнішніх факторів.

Значну роль регіональна податкова політика відіграє в забезпеченні сприятливого інвестиційного клімату регіонів для досягнення істотних зрушень у соціально-економічному розвитку регіонів, зростанні їх податкоспроможності та активізації інвестиційних процесів.

Коли ми говоримо про механізми, які забезпечують інвестиційну привабливість регіонів, то однією з основних умов, що сприяють збільшенню інвестицій, є ефективне податкове законодавство та нормативно-правові акти, які передбачають конкретні шляхи податкового регулювання економіки.

Таким чином, регіональна податкова політика є важливим інструментом впливу на розміщення продуктивних сил регіонів, їх фінансове забезпечення, нарощування інноваційного та інтелектуального потенціалу, економічний розвиток депресивних регіонів тощо. Вона має проводитися з урахуванням загальнодержавних принципів і підходів до реалізації оподаткування, а також враховувати особливості розвитку регіонів, відмінності в їх природно-кліматичних і соціально-економічних умовах, наявність просторових диспропорцій у розвитку виробництва, виробничої і соціальної інфраструктури, а також історично сформовану специфіку виробничого розвитку.

Від фінансової стійкості регіонів залежить удосконалення не тільки фінансового приросту країни, а й її макроекономічної ситуації в цілому. Якщо незбалансованість фінансових потреб і власних фінансових ресурсів в одному-двох регіонах є закономірною і дає поштовх для перерозподілу ВВП не тільки у галузевому, але й у територіальному аспектах, то наявність у країні багатьох фінансово "нестійких" регіонів суттєво деформує її фінансовий простір, не сприяє забезпеченню територіальної справедливості регіонального розвитку та стає загрозливою для соціально-політичної стабільності.

Таким чином, регіональна податкова політика повинна бути спрямована як на вдосконалення системи оподаткування регіонів, так і на реформування та модернізацію податкової служби на регіональному рівні. Це викликає необхідність виділення регіональної податкової політики як самостійного напряму державної регіональної політики та вимагає розробки її теоретико-методологічних засад.

Необхідно зазначити, що окремі аспекти регіональної податкової політики є предметом дослідження багатьох українських і зарубіжних вчених. Разом з тим, визначення змісту основних категорій і понять переважно стосується саме процесів оподаткування на макрорівні, у той час як реалізація мети і завдань регіональної податкової політики потребує власного понятійно-термінологічного апарату.

Основною категорією, яка має надзвичайно велике значення для ефективного регіонального розвитку, є "податкоспроможність регіону". Вона була введена у науковий обіг ще в 1998 році [42, 86].

Під податкоспроможністю регіону слід розуміти здатність територіально-адміністративної одиниці (області) акумулювати податкові доходи до бюджетів усіх рівнів при наявності в них певних можливостей (умов і ресурсів), масштабів економічної діяльності та рівня суспільної ефективності функціонування господарства.

Важливо зазначити, що показник податкоспроможності використовується в практиці багатьох зарубіжних країн. Однак на сьогодні ні в науковій літературі, ні в нормативно-правових актах не розкривається сутність поняття "податкоспроможність регіону", що обмежує можливості його використання та унеможливлює методику обрахунку цього показника.

Одним із показників оцінки ефективності дії податкових важелів загальнодержавної і регіональної податкової політики в регіоні, на нашу думку, показник податкового навантаження регіону, який розраховується як відношення надходжень до Зведеного бюджету по області до регіонального ВВП за відповідний період (табл. 2.7).

Наведені в таблиці дані свідчать про те, що в 2009 році рівень податкового навантаження в Чернівецькій області має тенденцію до зростання: на 3,3 відсоткових пункти порівняно з 2007 роком та на 3,8 відсоткових пункти порівняно з 2008 роком. Разом з тим слід відмітити позитивне зростання в досліджуваному періоді показників регіонального ВВП та надходжень до Зведеного бюджету по Чернівецькій області. Динаміка вищезазначених показників відображає загальну їх тенденцію і по Україні в цілому в досліджуваних періодах. Прямо пропорційною показникам регіонального ВВП та надходженням до Зведеного бюджету по регіону є і зміна суми сплачених податків на 1 жителя області у 2007-2009 роках. Так у 2009 році цей показник становив 1017,8 грн. на 1 особу, що на 490,3 грн. більше порівняно з 2007 роком і на 354,3 грн. більше порівняно з 2008 роком.

Таблиця 2.7 Регіональний ВВП та надходження до Зведеного бюджету по Чернівецькій області за 2007-2009 рр.

Назва показника	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Відхилення (+,-)
				2007 рік	2008 рік
Регіональний ВВП, тис. грн.	3277000,0	4234000,0	5126000,0	1849000,0	892000,0
Виконання зведеного бюджету, тис. грн.	480820,6	602679,3	924576,2	443755,6	321896,9
Рівень податкового навантаження, %	14,7	14,2	18,0	3,3	3,8
Кількість постійного населення області, тис. чол.	911,5	908,4	908,4	-3,1	0,0
Сплачено податків на 1 жителя області, грн.	527,5	663,5	1017,8	490,3	354,3

Проте, незважаючи на позитивну тенденцію до зростання рівня регіонального ВВП, надходження податкових платежів до зведеного бюджету по регіону, в аналізований період відбулося зростання показників регіонального податкового навантаження. Це підтверджує той факт, що Чернівецька область належить до регіонів України з низьким рівнем податкоспроможності.

Податки не люблять платити всі, й це характерно для будь-якої країни. Але в Україні багато хто не сплачує податків не тільки тому, що вони великі, несправедливі та їхня сума не відповідає тій користі, що отримується від держави. Закони, які регламентували податкову систему в Україні, увесь час змінювалися з метою їхнього узгодження з процесами, які мали місце у житті суспільства, за відсутності єдиної податкової політики. За таких умов суб'єкти господарювання й фізичні особи опиняються в критичному стані - більшість громадян у державі просто не в змозі встигнути за змінами, вони не знають, які саме, коли і за яким механізмом мають сплачувати податки. Усе це - вражаючі наслідки недосконалості й неефективності чинної податкової політики. Тому виникає гостра потреба проведення податкових реформ у відповідності з економічною доктриною, що, безумовно, стане ефективним поштовхом до позитивних зрушень та економічного зростання національної економіки.

2.3 Аналіз податків і зборів, мобілізованих ДПІ у Сторожинецькому районі за 2007-2009 роки

Для аналізу динаміки та структури податків і зборів, адміністрованих на території Сторожинецького району, необхідно використати показники фінансової звітності ДПІ у Строжинецькому районі за 2007-2009 роки.

За 2006-2009 роки спостерігається чітка тенденція до зростання податкових платежів. Так, обсяг адміністрованих податків та зборів на території Строжинецькому районі у 2008 році, порівняно з 2007 збільшився на 184934,0 тис. грн, а загальне відхилення податкових надходжень 2007 року до 2009 року склало 177149,3 тис. грн. або 35,0% (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 Динаміка податкових платежів, адміністрованих на території Строжинецькому районі за 2007-2009 роки, тис. грн.

Найменування бюджету	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Відхилення (+,-) звітного періоду до
				2008 року	2007 року
Зведений бюджет	506415,8	691349,8	683565,1	-7784,7	177149,3
Державний бюджет	220369,1	314154,0	282163,5	-31990,5	61794,4
Місцевий бюджет	286047,7	377195,8	401404,6	24208,8	115356,9

До державного бюджету за рахунок податкових платежів у 2008 році, порівняно з попереднім роком надійшло на 93784,9 тис. грн. більше, а у 2009 році знову зменшились на 31990,5 тис. грн.

До місцевого бюджету у 2007 році було мобілізовано податковою інспекцією 286047,7 тис. грн податків та зборів, а у 2009 році - на 115356,9 тис. грн. або 40,3% більше.

Більш наглядно динаміку податків та зборів, зібраних ДПІ у Строжинецькому районі за 2007-2009 роки в розрізі бюджетів зображено на рис. 2.4.



Рис. 2.4. Динаміка податків та зборів, адміністрованих ДПІ у Строжинецькому районі за 2007-2009 роки

З рис. 2.4. видно, що обсяг податкових платежів не відрізняється стабільним приростом. Так, їх обсяг у 2007 році до зведеного бюджету становив 506415,8 тис. грн, у 2008 році - 691349,8 тис. грн., що на 36,5 % більше, а у 2009 році їх обсяг становив 683565,1 тис. грн., що на 1,1% менше, ніж у 2008 році.

Податкові надходження до державного бюджету, адміністровані на території Строжинецькому районі у 2007 році становили 220396,1 тис. грн, у 2008 році - 377195,8 тис. грн, а у 2009 році - на 10,2 % менше.

До місцевого бюджету у 2007 році було зібрано коштів в розмірі 286047,7 тис. грн, у 2008 році - на 31,9% більше, у 2009 році даний показник був на рівні 401404,6 тис. грн. Таким чином, загальний приріст склав 40,3 % або 115356,9 тис. грн.

Розподіл податків і зборів, що були адміністровані ДПІ у Строжинецькому районі залежно від бюджету зарахування наведено на рис. 2.5.



Рис. 2.5. Розмежування податків і зборів, адміністрованих ДПІ у Строжинецькому районі у 2009 році

З усієї сукупності податків і зборів, що були мобілізовані ДПІ у Строжинецькому районі у 2009 році, 59,0% надійшло до місцевого бюджету, а 41,0% - до Державного бюджету України.

Обсяг податків і зборів, адмінстрованих у 2009 році, порівняно з 2007 роком зріс на 177148,3 тис. грн. або 35,0%. Однак, такий приріст не спостерігався постійно: у 2009 році спостерігалось зменшення загального обсягу податків і зборів, порівняно з попереднім роком на 7784,7 тис. грн. або 1,1% (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Динаміка податків і зборів, адміністрованих ДПІ у Строжинецькому районі за 2007-2009 роки, тис. грн.

Найменування податків	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Відхилення (+,-) звітного періоду до
				2008 року	2007 року
1	2	3	4	5	6
Податок з доходів фізичних осіб	192939,5	258059,0	253351,9	-4707,1	60412,4
Податок на прибуток	78399,3	132105,4	107000,9	-25104,5	28601,6
Податок з власникiв транспортних засобiв	3820,9	14657,2	11854,6	-2802,6	8033,7
Збір за використання лісових ресурсiв	455,6	511,6	154,8	-356,8	-300,8
Збір за спеціальне водокористування	824,7	1068,4	1639,9	571,5	815,2
Платежi за користуванням надрами	152,8	499,6	133,9	-365,7	-18,9
Збiр за геологорозвідувальні роботи	255,0	212,7	201,2	-11,5	-53,8
Плата за землю	20838,0	43455,9	73429,6	29973,7	52591,6
Плата за використання інших природних ресурсів.	0,3	0,5	0,6	0,1	0,3
Податок на додану вартiсть	141507,3	177243,0	173276,1	-3966,9	31768,8
Акцизний збір	2,8	3,6	9,9	6,3	7,1
Плата за ліцензії	11066,9	11193,8	10996,7	-197,1	-70,2
Плата за торг.патент на деякі види під.діяльн.	10576,3	12574,5	5255,8	-7318,7	-5320,5
Мiсцевi податки i збори	16499,3	16588,6	23836,8	7248,2	7337,5
Податки, не віднесені до інших категорій	61,0	13,0	2,6	-10,4	-58,4
Фiксований с/г податок	24,8	107,1	10,5	-96,6	-14,3
Єдиний податок	15991,1	18201,7	17194,9	-1006,8	1203,8
Збір на розвиток виноградарства, садівництваі хмелярства	3878,2	4854,4	5214,2	359,8	1336,0
Всього	506416,8	691349,8	683565,1	-7784,7	177148,3

Значний приріст за досліджуваний період спостерігався по надходженням податку з доходів фізичних осіб, оскільки позитивна різниця між обсягами акумульованого податку у 2007 та 2009 роках склала 60412,4 тис. грн. або 31,3 %.

Суттєве збільшення по надходженням податків і зборів спостерігалось також і за рахунок сплати податку на прибуток підприємств і організацій. Так, у 2007 році розмір податку на прибуток до 78399,3 тис. грн., у 2008 році - 132105,4 тис. грн, а у 2009 році -107000,9 тис. грн., що на 28601,6 тис. грн. більше, ніж у 2007 році, але на 25104,5 тис. грн. меше, ніж у 2008 році.

Обсяг коштів від плати за землю у 2007 році становив 20838,0 тис. грн., у 2008 році - на 43455,9тис. грн., а у 2009 році - на 73429,6 тис. грн. більше, що склало 52591,6 тис. грн. загального приросту.

Податку на додану вартість у 2007 році надійшло 141507,3 тис. грн., у 2008 році - 177243,0 тис. грн., а у 2009 році - 173276,1 тис. грн., тобто на 31768,8 тис. грн. більше, ніж у базовому році.

По іншим податкам та зборам у 2009 році, порівняно з 2007 роком спостерігався такий приріст:

- податок з власників транспортних засобів - 8033,7 тис. грн. або 210,3%;

- збір за спеціальне водокористування - 815,2 тис. грн. або 98,8%;

- місцеві податки і збори - 7337,5 тис. грн або 44,5%;

- єдиний податок - 1203,8 тис. грн або 7,5%;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства - 1336,0 тис. грн. або 34,4%.

Однак, поряд із збільшенням, по деяким податкам і зборам спостерігається зменшення надходжень - зменшився обсяг надходжень від сплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів, зокрема, негативне відхилення між 2009 та 2007 роками склало 300,8 тис. грн або 66,0%. Коштів за користування надрами адміністровано у 2009 році, порівняно з 2007 роком на 12,4% менше. За досліджуваний період зменшився розмір збору за геологорозвідувальні роботи на 53,8 тис. грн або 21,1%.

Найбільше коштів було зібрано на території района за рахунок сплати податку з доходів фізичних осіб, питома вага даних податкових платежів становила 37,2%, коштів від сплати податку на прибуток - 15,7%, значною була питома вага податку на додану вартість - 25,3%.

Частка всіх інших податкових платежів була значно меншою. Так, частка вага плати за землю становила 10,7%, єдиного податку - 2,5%, податку з власників транспортних засобів - 1,7%, плати за ліцензії - 1,6%, плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності - 0,8%, місцевих податків і зборів - 3,5% в структурі всіх податкових платежів Строжинецькому районі у 2009 році.

Розділ 3. Проблеми та перспективи реформування податкової політики в Україні

3.1 Фіскально-регулюючі аспекти податкової політики в Україні

У наш час податкова політика, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого, що дуже важливо, - виступає головним знаряддям реалізації її економічної політики. Податки в руках держави виступають основним інструментом державного регулювання економіки, засобом формування доходів бюджетів і стимулювання науково-технічного прогресу, обмеження зростання цін і рівня інфляції.

Податкова політика забезпечує гарантоване та стабільне надходження доходів до бюджету, а також забезпечує державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Ось чому держава й маневрує податками залежно від ситуацій, які складаються в суспільстві, впливаючи на різні сторони діяльності платників податків. Водночас на податкову політику постійно здійснюється тиск з боку платників податків, які заінтересовані у зменшенні податкового навантаження, адже вони здебільшого розглядають податки як засіб зменшення їхніх особистих доходів.

Без збалансування інтересів держави та платників податків з допомогою налагодженої та виваженої податкової політики є неможливим стабільне та виважене існування самої держави.

Податки виступають одним із головних інструментів у руках держави в здійсненні та реалізації економічної та соціальної політики. Вирішення зазначених завдань прямо залежить від обсягів надходжень податкових платежів. Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. При цьому як засоби взаємодії об'єкта та суб'єкта державного регулювання соціально-економічних процесів використовуються фіскальні та регулюючі механізми.

Визначивши свою податкову політику, держава обирає напрям розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова політика має чітке спрямування при відповідній тактиці на розв'язання конкретних завдань і проблем, а в стратегічному плані - на розв'язання довгострокових проблем через їх прогнозування. Саме це дає можливість виокремити у відособлені економічні поняття терміни "податкова стратегія" та "податкова тактика". Історія формування і реалізації податкової політики свідчить про те, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів - перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання державою податків для досягнення певної мети відбувається у рамках податкової політики. Суть, структура та роль системи оподаткування визначаються саме податковою політикою, яка є виключним правом держави, що самостійно проводить цю політику в країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку, Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки щодо сплати податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні. Ефективне функціонування системи оподаткування має відповідні соціально-економічні наслідки реалізації фіскальної та регулюючої функції.

Стратегія формування податкової політики в Україні повинна спиратись на ґрунтовну теоретичну базу, а також максимально враховувати відмінність перехідного стану економіки держави. Якщо податки економічно не обґрунтовані, вони пригнічують і розвиток підприємств, і стимули до праці та спричиняють несправедливий перерозподіл доходів між соціальними групами.

Податкова політика повинна передбачати систему заходів, які провадяться урядом держави, з вирішення певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зростання, максимального рівня зайнятості населення країни, підвищення рівня його добробуту. Короткостроковими цілями можуть бути: наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

Зміна стратегії і тактики податкової політики забезпечує значно ширше коло можливостей для функціонування інструментарію економічної політики держави, ніж будь-які інші засоби державного управління. Фактично зміни в оподаткуванні є загалом найприйнятнішим інструментом державних фінансів, тому що уряду простіше і швидше провадити такі дії, ніж змінювати витрати бюджетів чи маніпулювати інструментами монетарної політики. Будь-яке державне втручання у соціально-економічне життя обов'язково пов'язане із змінами сукупного попиту, який виступає макроекономічним індикатором практичної реалізації стратегії та тактики податкової політики. Подібно змінам у державних витратах, зміни у тактиці податкової політики зміщують криву сукупного попиту, але непрямо. Підвищення рівня податкового навантаження зменшить купівельну спроможність домогосподарств, а зниження рівня оподаткування надасть змогу підвищити платоспроможний попит.

Найважливішим напрямом діяльності органів державної влади повинно бути створення сприятливих умов для розвитку економіки, забезпечення стабілізації фінансового стану держави, регулювання інфляційних процесів, забезпечення збалансованості бюджету, а також пожвавлення ділової активності та підтримка підприємств матеріальної сфери.

Однією із головних цілей формування ефективної податкової політики є поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва. З одного боку, податки зобов'язані забезпечити стабільну фінансову базу держави, а з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної заінтересованості у результатах їхньої діяльності. Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка дала б змогу оптимально пов'язати інтереси держави з інтересами рядових платників податків. При переході до суто ринкової економіки повинні змінюватись як система оподаткування, так і методи нарахування та сплати податків, а відповідно, - і порядок їх адміністрування. При цьому в питаннях формування і реалізації податкової політики не повинно бути сліпого копіювання досвіду окремих країн світу. Не можна накладати податкову систему будь-якої країни на нашу дійсність. Будь-які новації в податковому законодавстві мають знаходити застосування лише після проведення глибокого вивчення існуючої проблеми та досвіду окремих елементів системи оподаткування країн з ринковою економікою, проведення ґрунтовного аналізу доцільності зазначеної норми та можливості її застосування в українському податковому законодавстві.

Оскільки держава не може встановлювати занадто високий рівень оподаткування, оскільки цьому протистоїть суспільство, вона змушена використовувати державні запозичення для покриття державних видатків. Оцінювати цю ситуацію однозначно не можна. Все залежить від конкретного моменту соціально-економічного розвитку суспільства. Головним при цьому є те, що державні запозичення треба повертати, а повертати їх можна лише за рахунок додаткових надходжень тих же самих податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Таким чином, державні запозичення - це не що інше, як відстрочені на майбутнє податки, збори й обов'язкові платежі.

Проблему ідеальної податкової політики можна поставити таким чином: який із способів - податки чи запозичення (як відстрочені податки на майбутнє) - краще відповідає найвищим цілям розвитку суспільства, забезпечує оптимальний розподіл наявних та завжди обмежених ресурсів між державою та приватним сектором? Як і податки, збори й обов'язкові платежі запозичення окремо чи в комплексі впливають на соціально-економічний стан в країні, на суспільне багатство, особистий добробут громадян.

Цілями податкової політики, а відтак - орієнтирами стратегії податкової політики в Україні, повинні стати:

- стимулювання динамічного розвитку економіки на принципах економічного зростання;

- забезпечення оптимального наповнення бюджетів та стабільності у сфері державних фінансів;

- структурна перебудова економіки, заохочення інвестиційної та інноваційної діяльності;

- стимулювання розвитку зайнятості та самозайнятості;

- підвищення добробуту населення та розвитку людського капіталу.

Для досягнення задекларованих цілей податкової політики необхідно пам'ятати, що тактичне зниження податкового навантаження не повинно супроводжуватися скороченням доходів бюджету. Інакше таке скорочення відбиватиметься на скороченні видатків (отже, послабленні ефективності податкової політики), чи на спробах емісійного (інфляційного) або позичкового фінансування дефіциту. Відтак, - тактика податкової політики повинна неодмінно містити стимулюючі складові, які безпосередньо сприяли би пожвавленню економічного зростання та компенсації втрат податкових надходжень за рахунок зростання податкової бази вже на перших етапах реалізації стратегії податкової політики.

Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процес ускладнюється відсутністю виваженої реалістичної концепції виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії.

Тому розробка і використання заходів щодо підвищення ефективності системи оподаткування є одним із головних сучасних завдань. Вирішення його повинне базуватися частково на вивченні світового досвіду використання впливу різних важелів податкової політики на економічні процеси.

Основними напрямами державної політики щодо посилення стимулюючого впливу податкової системи на розвиток економіки та її оптимізації мають бути:

- створення умов щодо поетапного зниження податкового навантаження на платників податків;

- рівномірність податкового навантаження на субєктів господарювання, стимулювання інвестиційних процесів;

- удосконалення системи непрямого оподаткування, поліпшення розрахункової дисципліни між платниками та бюджетом;

- удосконалення системи місцевих податків;

- удосконалення системи адміністрування податків, зборів та інших обовязкових платежів.

Слід відмітити, що реформування податкової системи повинно відбуватися не лише на загальнодержавному рівні але й на регіональному рівні, основним напрямом якого є вдосконалення системи місцевого оподаткування, яка має ліквідувати дисбаланс між дохідною та видатковою частинами доходів бюджетів регіонів. В Україні до довгострокових цілей регіональної економічної політики слід віднести:

- реформування системи господарювання;

- наближення до економічної самостійності регіонів у контексті стратегії розвитку країни та зближення рівнів їх економічного розвитку;

- забезпечення економічного зростання в регіонах;

- раціональне використання інтегрального потенціалу території;

- формування вільних економічних зон, технопарків тощо.

Регіональна податкова політика має спрямовуватися на вдосконалення та розв'язання цих складних завдань. Структурні та інвестиційні зміни у регіональному господарстві й децентралізація компетенції щодо виконання державних завдань дозволяє досить гнучко пристосувати надання суспільних благ і послуг до регіонів, а також дає змогу набути територіям господарської самостійності. Пріоритетного значення в цьому випадку набуває саме проведення виваженої регіональної податкової політики як невідємної складової економічної політики в цілому. Її реалізація, насамперед, повязана з наповненням дохідної частини обласного, районного, міського, сільського, селищного бюджетів шляхом установлення місцевих податків і зборів та оптимізації нормативів відрахувань від загальнодержавних податків.