Антикризове фінансове управління підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з фінансового менеджменту

Антикризове фінансове управління підприємством



Вступ

Ступінь теоретичного вивчення системи і заходів антикризового фінансового управління, їхнього практичного застосування наразі є не повною. Сучасна економічна ситуація в Україні характерна цілою низкою особливостей. Вона нерідко стає вразливою від політичної нестабільності, приречена на вплив таких факторів, як інфляція, криза неплатежів, відсутність фінансової дисципліни, нездатність частини господарських керівників працювати в умовах ринку. Особливо негативну роль в цьому ланцюзі відіграє неплатоспроможність підприємств. До таких підприємств необхідно застосовувати заходи, спрямовані на їх фінансово-господарське оздоровлення шляхом реструктуризації, санації, добровільної ліквідації під контролем кредиторів та власника, а також шляхом примусової санації або ліквідації на основі рішення арбітражного суду.

Метою дипломної роботи є вивчення, опрацювання і узагальнення заходів стосовно впровадження ефективного антикризового управління на підприємствах, розробка рекомендацій щодо удосконалення менеджменту та підвищення ефективності господарської діяльності підприємств.

Банкрутство - невід'ємний елемент ринкової економіки і один з головних факторів ринкової конкуренції. В основу системи банкрутства покладена, перш за все, нормативно-правова база, спрямована не на ліквідацію виробничих потужностей підприємств-боржників, а на їх збереження, відновлення виробництва, забезпечення робочими місцями працюючого населення, збереження великої кількості платників податків, життєздатних клієнтів банківської системи. Вирішувати ці проблеми покликана система банкрутства, що створена в Україні на основі Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У зв'язку з темою в дипломній роботі розглядаються і вивчаються наступні питання:

- ступінь теоретичного опрацювання теми дослідження;

- нормативно-правова база із врегулювання процедур банкрутства в Україні;

- застосування інноваційних технологій в антикризовому фінансовому менеджменті.

Об'єктом дослідження дипломної роботи є Акціонерне товариство закритого типу “Дослідний завод зварювального устаткування”. Свою господарську діяльність Товариство здійснює на підставі Статуту та у відповідності з чинним законодавством України.

На основі фінансової звітності підприємства в роботі проведений ретроспективний аналіз стану розвитку підприємства в минулому і сучасному періодах, а також визначений майбутній потенціал бізнесу на підставі його поточної та майбутньої прогнозованої діяльності.

Інформаційною базою для проведенні дослідження є Закони України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 17 листопада 2005 р., №3108-IV, “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців” від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ, Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 p., №996-XIV, “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року №1576-ХІІ, Цивільний і Господарський кодекси України, інші нормативно - правові акти.

Для дослідження ступеня вивчення теми роботи використані наукові праці і підручники: “Реформа системи банкрутства в Україні. Агентство з питань банкрутства” за редакцією О.Г. Тарасенка, М.І. Тітова “Банкрутство. Матеріально-правові та процесуальні аспекти”, Савицька Г.В. “Економічний аналіз діяльності підприємства”, А.М. Поддерьогін, та ін. “Фінанси підприємств”, статті в періодичних виданнях “Бухгалтерія” тощо.

Реалізація на практиці системи банкрутства за рахунок санації, як основної процедури, забезпечить появу реальних, а значить і ефективних власників, прискорить усунення від керівництва підприємствами-боржниками осіб, не здатних працювати в умовах ринкової економіки. Ефективне і цивілізоване застосування механізму банкрутства слугуватиме прискорювачем оздоровлення економіки України.



1. Теорія антикризового управління фінансами підприємства

1.1 Нормативно-правова база, що регулює застосування процедур банкрутства до боржників

В сучасних умовах реформування економіки на ринкових засадах, відновлення вітчизняного виробництва неможливо без створення ефективної системи банкрутства, яка повинна відповідати вимогам часу та передовій світовій практиці.

Практика застосування Закону України “Про банкрутство”, прийнятого ще в 1992 році, дозволяє зробити досить глибокий аналіз результатів його дії. Це питання постійно стояло на порядку денному пленумів Вищого арбітражного суду України, колегіях та нарадах в Агентстві з питань банкрутства. Аналіз проблем банкрутства знайшов місце в публікаціях ряду науковців, юристів-практиків, економістів, управлінців.

Заслуговує на увагу праця кандидата юридичних наук, голови арбітражного суду Харківської області М.І. Тітова “Банкрутство. Матеріально-правові та процесуальні аспекти”, в якій автор освітив практику та проблеми застосування процедур банкрутства на основі діючої нормативно-правової бази, в основі якої лежить Закон України “Про банкрутство”. Цей закон приймався ВР України в умовах відсутності практики банкрутства, адже тодішня система господарювання навіть ідеологічно не сприймала це поняття. Але це не означає, що при командно-адміністративній економіці господарниками не порушувалась фінансова дисципліна, значна частка промислових та сільськогосподарських підприємств, в результаті безгосподарності, працювали збитково, несвоєчасно розраховувались з державою та партнерами по виробництву, накопичували кредиторську заборгованість. Були навіть планово-збиткові виробники. Проте, процедура банкрутства до таких боржників не застосовувалась, а борги систематично списувались за рахунок держави.

Такі методи господарювання поряд з іншими причинами якраз і призвели до екстенсивного ведення народного господарства. Як негативний спадок перехідний етап економіки України від командно-адміністративної системи до ринкової отримав значну кількість господарських керівників, які ні при соціалістичній, ні при капіталістичній системах не здатні забезпечити економічну ефективність підприємств та господарств.

Розрив економічних зв'язків, що дістався Україні в спадок, інфляційні процеси, як і нерідко безгосподарність призвели до зростання великої кількості неплатоспроможних підприємств. В деяких галузях та регіонах їх кількість доходить до 80%. І якби безоглядно сьогодні до них застосувати Закон України “Про банкрутство”, спрямований перш за все на ліквідацію боржників, то можна знищити весь економічний потенціал держави.

Неврегульованість багатьох процедурних питань, прав, обов'язків і відповідальності як сторін так і учасників арбітражного процесу при провадженні справ про банкрутство вимагала кардинальних змін в цій сфері, вироблення нових підходів, виправлення помилок і фактично забезпечити реформу банкрутства, створити її, як систему.

Концептуальними завданнями законодавства про банкрутство є:

1. припинення паразитування на майні підприємств - боржників незалежно від форм власності при запровадженні процедур банкрутства шляхом введення інституції розпорядження майном з моменту реєстрації заяви в суді про порушення справи про банкрутство, що також забезпечує збереження майна і виробничих потужностей;

2. на основі досягнення мирової угоди між боржником та кредиторами здійснення процедури санації боржника, спрямованої на відновлення його платоспроможності;

3. задоволення вимог кредиторів.

Розроблена концепція принципово відрізняється від практики застосування процедур банкрутства на застарілій законодавчій базі.

В першу чергу задовольняються:

1. вимоги, забезпечені заставою;

2. виплати вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, в т. ч., і кредитів, отриманих на ці цілі;

3. виплати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії.

У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства - банкрута.

В третю чергу забезпечуються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

В четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і ті, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника, або в процедурі санації боржника.

В п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.

В шосту чергу задовольняються інші вимоги: Приблизно така ж ієрархія черговості задоволення вимог кредиторів і в нині діючому Законі України “Про банкрутство”, як і в законодавстві більшості країн Європи, Америки. Практика засвідчує, що у більшості випадків при ліквідації банкрута коштів від реалізації майна для кредиторів, віднесених до четвертої, п'ятої та шостої черг не залишається. Постає запитання, який вихід із становища у кредиторів і чи є він взагалі? Безумовно вихід є, його відкриває Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Тут доцільно привести таку мудрість: “Розумна людина завжди знайде вихід із скрутної ситуації, а мудра в неї не попаде”.

1.2 Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють

Банкрутство підприємств - це наслідок глибокої фінансової кризи. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування.

З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення, вид кризи, стадія розвитку кризи. Ідентифікація вказаних ознак уможливлює правильне визначення діагнозу фінансової неспроможності підприємства та підбір найефективніших санаційних заходів.

Для цього передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання. Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, поділяються на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства). Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

- спад кон'юнктури в економіці в цілому;

- зменшення купівельної спроможності населення;

- значний рівень інфляції;

- нестабільність господарського та податкового законодавства;

- нестабільність фінансового та валютного ринків;

- посилення конкуренції в галузі;

- криза окремої галузі;

- сезонні коливання;

- посилення монополізму на ринку;

- дискримінація підприємства органами влади та управління;

- політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств-постачальників сировини (споживачів продукції);

- конфлікти між засновниками (власниками).

Вплив зовнішніх факторів кризи, як правило, має стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент помилково або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства, чи така система функціонує недосконало.

Можна виділити велику кількість ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації їх можна згрупувати в такі блоки:

1. Низька якість менеджменту;

2. Дефіцити в організаційній структурі;

3. Низький рівень кваліфікації персоналу;

4. Недоліки у виробничій сфері;

5. Прорахунки в галузі постачання;

6. Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;

7. Прорахунки в інвестиційній політиці;

8. Брак інновацій та раціоналізаторства;

9. Дефіцити у фінансуванні;

10. Цілковитий брак контролінгу або незадовільна робота його служб.

У цілому всі ці причини кризи створюють складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Звичайно, досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але всі вони, як правило, обмежуються переліченими вище.

Типовими наслідками впливу названих причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:

- втрата клієнтів та покупців готової продукції;

- зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;

- неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;

- збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормових запасів;

- зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці;

- виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та збільшення плинності кадрів;

- зростання тиску на ціни;

- суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

Виділяють такі види криз:

- стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів успіху);

- криза прибутковості (перманентні збитки “з'їдають” власний капітал і це призводить до незадовільної структури балансу);

- криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).

Між різними видами кризи, як уже було сказано, існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза спричиняє кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством ліквідності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Розрізняють три фази кризи:

а) фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

б) фаза, яка загрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

в) кризовий стан, який не сумісний з існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.

Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї.

Одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. В чому ж суть фінансової санації підприємств? Термін “санація” походить від латинського “sanare” і перекладається як оздоровлення або видужання.

Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутством промислових, торгових, банківських монополій.

Санація може відбуватися способом об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією, з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу, збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій, перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову, повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Проте, на нашу думку, таке трактування цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів є недостатньо точно окресленим, оскільки запобігання банкрутству ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи, а названі заходи, по-перше, не є вичерпними і, по-друге, не розкривають принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації.

1.3 Методи діагностики ймовірності банкрутства

Однією з найважливіших умов успішного управління фінансами підприємства є аналіз його фінансового стану. Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, що відображають процес формування і використання його фінансових засобів і по суті відбиває кінцеві результати його діяльності. І саме вони цікавлять власників (акціонерів) підприємства, його ділових партнерів, податкові органи. Тому однією з цілей фінансового аналізу є своєчасне визначення ознак банкрутства підприємства.

Для діагностики ймовірності банкрутства використовуються кілька підходів, що базуються на використанні:

1. трендового аналізу розгалуженої системи критеріїв і ознак;

2. обмеженого кола показників;

3. інтегральних показників;

4. рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств;

5. факторних регресійних і дискримінантних моделей.

Ознаки ризиків банкрутства можна розділити на дві групи. До першої групи належать показники, що свідчать про ймовірні фінансові труднощі і ймовірності банкрутства в найближчому майбутньому:

- повторювані значні втрати в основній діяльності, що втілюються в хронічному спаді виробництва, зменшенні обсягів продажів і хронічній збитковості;

- низькі показники коефіцієнтів ліквідності і їхня тенденція до зниження;

- наявність хронічної простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості;

- збільшення до загрозливих меж частки позикового капіталу в загальній його сумі;

- дефіцит власного оборотного капіталу;

- систематичне збільшення тривалості обороту капіталу;

- присутність позанормативних запасів сировини і готової продукції;

- використання нових джерел фінансових ресурсів на невигідних умовах;

- несприятливі зміни в портфелі замовлень;

- падіння ринкової вартості акцій підприємства;

- зниження виробничого потенціалу.

В другу групу входять показники, несприятливі значення яких не дають підстав розглядати фінансовий стан як критичний, але сигналізують про можливість різкого його погіршення в майбутньому за нездійснення відповідних заходів. До них належать:

- надмірна залежність підприємства від будь-якого одного конкретного проекту, типу устаткування, виду активу, ринку сировини або ринку збуту;

- втрата ключових контрагентів;

- недооцінка оновлення техніки і технології;

- втрата досвідчених співробітників апарату управління;

- змушені простої, неритмічна робота;

- неефективні довгострокові угоди;

- недостатність капітальних вкладень.

У відповідності до діючого в Україні законодавства підставою для визнання підприємства банкрутом є стан, коли “суб'єкт підприємницької діяльності неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати (абзац третій статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом №3108-IV (3108-15) від 17.11.2005)”.

Для визначення кількісних параметрів фінансового стану підприємства і виявлення ознак банкрутства слід одразу ж після складання чергового бухгалтерського балансу розрахувати і проаналізувати співвідношення окремих показників. Існує кілька методик аналізу.

І спосіб. На першому етапі необхідно розрахувати наступні показники:

- Коефіцієнт абсолютної ліквідності (L2) - показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена негайно, найбільш жорсткий критерій ліквідності за формулою:

L2 = форма №1 (р. 220 + р. 230 + р. 240) ч форма №1 р. 620 = значення в інтервалі 0,1-0,2



- Коефіцієнт швидкої ліквідності (L3), показує, яка частина зобов'язань підприємства може бути миттєво погашена за рахунок коштів на різних рахунках:

L3 = форма №1 (р. 260 - р. (100 + 110 + 120 + 130 + 140) - р. 270) ч форма №1 р. 620, рекомендований рівень - (0,7, 0,8) = рівні до 1,5

- Коефіцієнт поточної ліквідності (L4), показує, яку частину поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можна погасити, мобілізувавши всі оборотні засоби підприємства:

L4 = форма №1 (р. 260 + р. 270) ч форма №1 р. 620 = граничне значення 1,5

- Коефіцієнт фінансової автономії (V1), який свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, частка власних коштів в загальній сумі коштів підприємства:

V1 = форма №1 р. 380 ч форма №1 р. 640, min - 0,5 = прагнення до 1, що збільшує фінансову незалежність

- Коефіцієнт маневреності власного капіталу (V3) - показує наявність у підприємства власних оборотних засобів, є критерієм для визначення банкрутства підприємства:

V3 = форма №1 (р. 380 - р. 080) ч форма №1 р. 380 = 0,1 або 0,5

- Коефіцієнт фінансової стійкості (V7) - частина активів, що фінансується за рахунок стійких джерел:



V7 = форма №1 р. 380 ч форма №1 р. 280 = (0,8, 0,9) < 0,75

1.4 Механізми та засоби фінансової стабілізації

Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ресурсів для:

1. Відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності;

2. Формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. Таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових засобів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випадках, за рахунок державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямована на реструктуризацію активів або на реструктуризацію пасивів. За формальними ознаками розрізняють два види санації:

а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство;

б) санація із залученням нового фінансового капіталу.

У першому випадку санація може здійснюватися в таких формах:

- зменшення номінального капіталу підприємства;

- конверсія власності в борг;

- конверсія боргу у власність;

- пролонгація строків сплати заборгованості;

- добровільне зменшення заборгованості;

- самофінансування.

Санація із залученням нового фінансового капіталу може набирати таких форм:

- зменшення номінального капіталу з наступним його збільшенням (двоступінчаста санація);

- альтернативна санація;

- безповоротна фінансова допомога власників;

- безповоротна фінансова допомога персоналу;

- емісія облігацій конверсійного займу;

- залучення додаткових позик.

За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємства та капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Виділяють окремий вид санації підприємств - з допомогою державної фінансової підтримки. Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротній основі. Крім того, в окремих випадках держава може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності і т. д.

Якщо в балансі підприємства за результатами звітного року відображено непокриті збитки минулих років (чи збитки звітного року), то треба приймати рішення про джерела покриття цих збитків. Щодо цього у науковій літературі з питань санації дуже часто трапляється поняття “чистої санації”. Чиста санація полягає в санації балансу неспроможного підприємства. Вона спрямована на формальне покриття зазначених у балансі збитків. У літературі з питань фінансової санації вказують на два види реакції підприємств на фінансову кризу:

1. Захисна реакція, яка передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегменту, зменшення відпускних цін та (або) обсягів реалізації продукції;

2. Наступальна реакція, що передбачає активні дії: модернізація обладнання, уведення нових технологій, запровадження ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробка і впровадження прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління.

Залежно від вибраної стратегії підприємство добирає той чи інший каталог внутрішньогосподарських санаційних заходів. Використання внутрішніх фінансових резервів дає змогу не тільки подолати внутрішні причини неспроможності підприємств, а й значно зменшує залежність ефективності проведення санації від залучення зовнішніх фінансових джерел. Водночас, на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі, повністю вичерпано такі класичні джерела самофінансування, як прибуток та амортизація. Мобілізацію внутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямовано передовсім на поліпшення (або відновлення) платоспроможності та ліквідності підприємства. Як правило, її здійснюють за такими основними напрямами:

1. Реструктуризація активів;

2. Зменшення (заморожування) витрат;

3. Збільшення виручки від реалізації.

Першу групу санаційних заходів пов'язано зі зміною структури та складу активної сторони балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів). У рамках реструктуризації активів виділяють такі види санаційних заходів:

а) мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви - це частина капіталу підприємства, яку не відображено в його балансі. Величина прихованих резервів у активній стороні балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їхньою реальною (вищою) вартістю. Мобілізація прихованих резервів здійснюється:

- через реалізацію окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та споруди невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери, нематеріальні активи, наднормативні запаси сировини й матеріалів тощо);

- у результаті індексації балансової вартості майнових об'єктів, які неможливо реалізувати без порушення нормального виробничого циклу (такий метод реструктуризації активів не пов'язаний із реальним поліпшенням платоспроможності, однак безпосередньо впливає на підвищення кредитоспроможності підприємства). У разі індексації основних фондів змінюється структура пасивів (збільшується стаття “Статутний капітал” чи “Додатковий капітал”);

б) використання зворотного лізингу (господарська операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг). Наприклад, збиткове підприємство продає лізинговій компанії адміністративну будівлю з одночасним укладанням договору про лізинг даного об'єкта нерухомості. Кредитоспроможність даного підприємства знижується. Однак його платоспроможність різко поліпшується. Крім того, підприємство з причини своєї збитковості може отримати значну економію на податкових платежах, які супроводжують операцію купівлі-продажу даного об'єкта основних фондів;

в) лізинг основних фондів. Цей метод уможливлює модернізацію обладнання (а отже, здійснення санаційних заходів виробничо-технічного характеру), коли бракує необхідних інвестиційних ресурсів;

г) здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі;

д) оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низько-ліквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо);

е) продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів (філій). За рахунок такої операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності;

є) використання давальницької сировини, тобто - спосіб завантаження виробничих потужностей підприємства, за якого сировина та матеріали надаються підприємству безкоштовно, однак готова продукція, виготовлена на давальницьких умовах, є власністю постачальника сировини. Переробка давальницької сировини розглядається як послуга, що за неї підприємство отримує обумовлену в договорі частину готової продукції або певні грошові кошти;

і) рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: гроші, короткострокові фінансові вкладення тощо). Одним із факторів, що негативно впливає на фінансовий стан підприємств і зокрема на їхню платоспроможність, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості. Станом на початок 2006 року дебіторська заборгованість суб'єктів господарювання перевищувала обсяг ВВП країни. Це є суттєвим резервом відновлення платоспроможності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі. Тому фінансовий менеджмент мусить використати всі наявні можливості для погашення заборгованості.



2. Аналіз фінансово-господарської діяльності заводу

2.1 Загальна характеристика підприємства

Дослідний завод зварювального устаткування був заснований у 1959 р. Основним завданням заводу було відпрацьовування технології виготовлення нового зварювального обладнання, створюваного вченими Інституту електрозварювання.

Заводом випущено багато унікального устаткування від високоточного малогабаритного, що використовувались для зварювання в космосі, до могутніх автоматичних установок, наприклад, для стикового контактного зварювання труб великого діаметра типу “Стик”, “Північ”, для зварювання подовжніх швів труб в умовах автоматичного виробництва і т. п.

В теперішній час ЗАТ «ДЗЗУ» випускає цілий ряд найменувань зварювального устаткування, в змозі виконати механічні, складальні, монтажні роботи тощо.

Назва Підприємства:

- повна: закрите акціонерне товариство закритого типу “Дослідний завод зварювального устаткування”;

- скорочена: ЗАТ "ДЗЗУ".

Основною метою діяльності підприємства є:

- розвиток механізмів інтегрування народного господарства України в міжнародну систему економічних відносин;

- підвищення конкурентоспроможності та експортного потенціалу продукції, технічного рівня виробництва, освоєння нових систем та ринків збуту продукції на внутрішньому ринку та ринках третіх країн;

- підвищення прибутковості, збільшення рентабельності виробництва, отримання прибутку;

- розробка і впровадження у виробництво сучасного устаткування і технологій, що створенні на використанні концентрованих джерел енергії;

- діагностика обробки металів, їх зварювальних з'єднань та металоконструкцій в цілому для підвищення їх експлуатаційної надійності та довговічності, а також інших технологічних процесів спец. електрометалургії і металообробки.

Основні види діяльності Товариства наступні:

- діагностика та ремонт лінійної частини трубопроводів, що проходять територією України, в т. ч., компресорних станцій;

- розробка та виготовлення зварювального обладнання;

- розробка і впровадження в виробництво нових технологічних процесів обробки зварних з'єднань для підвищення надійності і довговічності металоконструкцій;

- розробка нового покоління обладнання, перспективних технологічних і проектних рішень в галузі зварювання та суміжних процесів;

- дослідження і впровадження в виробництво технологічних процесів на основі висококонцентрованих джерел енергії для одержання і обробки нових перспективних матеріалів, їх зварних з'єднань і конструкцій;

- консалтинг, інжиніринг, маркетинг, комерційна, інвестиційна та посередницька діяльність, а також інші види діяльності, не заборонені діючим законодавством України;

- оптова, роздрібна торгівля продукцією власного та невласного виробництва, комісійна і комерційна торгівля, в тому числі через мережу власних магазинів, павільйонів, торгових точок, складів і т. д.;

- проведення наукових, дослідно-конструкторських експериментальних робіт і виготовлення металоконструкцій і обладнання;

- виробництво окремих видів наукомістких товарів для промисловості і народного споживання;

- роботи, послуги науково-виробничого призначення для промислових підприємств, в тому числі за рахунок створення програмних продуктів, що забезпечують біль ефективне використання обладнання та покращання організації виробництва;

- організація кооперування виробництва і поставок окремих вузлів, а також комплектуючих виробів по документації, виготовленій Товариством;

- комерційна і посередницька діяльність, а також роботи і послуги у питаннях економічного, комерційного, транспортного (в т. ч., міжнародного), юридичного забезпечення.

Свою господарську діяльність Товариство здійснює на підставі Статуту, затвердженого Фондом державного майна України 08.05.1996 року (із змінами та доповненнями) та у відповідності з чинним законодавством України.

Держава не обмежує підприємство у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Діяльність підприємства не включена до переліку видів діяльності, які підлягають обов'язковому ліцензуванню.

Продукція підприємства не є такою, що підлягає обов'язковій сертифікації. Відповідність продукції вимогам діючих ДСТУ та ТУ підтверджується сертифікатами відповідності системи УкрСЕПРО, які видаються Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації на кожну окрему партію обладнання.

2.2 Фінансовий аналіз стану підприємства

Ретроспективна фінансова звітність за попередні декілька років дозволяє виявити стан розвитку підприємства в минулому і сучасному періодах, а також визначити майбутній потенціал бізнесу на підставі його поточної та майбутньої прогнозованої діяльності.

В основу фінансового аналізу покладено експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Головною складовою цього аналізу є вертикальний та горизонтальний аналізи, які дозволяють побачити в динаміці зміни, що відбуваються в структурі капіталу компанії, джерелах фінансування, доходності тощо.

Вертикальний аналіз характеризує дані по різних статтях балансу та звіту про фінансові результати у відсотках від загальної суми коштів підприємства, що робить можливим аналізувати порівняні дані. Оперування відносними показниками дозволяє уникнути інфляційного коригування на фінансову звітність.

Горизонтальний аналіз відображає дані у вигляді індексів по відношенню до базисного року, або відсоткові зміни по статтях за період, що аналізується, в структурі активів, пасивів та фінансових результатах за декілька минулих періодів.

Такий аналіз дозволяє досить наглядно прослідкувати тенденції зміни показників у часі.

Аналіз фінансового стану ЗАТ «ДЗЗУ» включав вивчення бухгалтерської документації та інших фінансових документів підприємства.

Для здійснення аналізу фінансового стану ЗАТ «ДЗЗУ» у динаміці використані зведені дані річних бухгалтерських звітів та звітів про фінансові результати за 2002-2005 рр.

З метою досягнення об'єктивних результатів при використанні даних звітів та можливостей їх порівняння у динаміці до показників балансу внесені відповідні зміни.

Введення з січня 2000 р. національних стандартів бухгалтерського обліку, що викладені у порядку та у відповідності з вимогами стандартів GAAP, а точніше - у максимально можливому наближенні цих показників до стандартів МБСО, дозволяє привести показники вітчизняної звітності міжнародним стандартам, хоча досягти їх абсолютної відповідності досить складно, враховуючи існуючі відмінності у формах фінансової звітності.

Складання рекомбінованого балансу спрощує подальший розрахунок коефіцієнтів, що характеризують різні аспекти фінансового стану підприємства:

- визначення показників рентабельності поточних активів;

- аналіз ліквідності та фінансової стійкості активів;

- визначення динаміки прибутковості вкладеного капіталу;

- аналіз вірогідності банкрутства підприємства.

Дані таблиці агрегованого балансу ЗАТ «ДЗЗУ» показують:

- вартість активів за період, що аналізується, має тенденцію до зростання. По всіх роках періоду, що аналізується, наявне зростання вартості активів як в номінальному, так і у реальному виразі. В той же час, порівняння темпів росту активів по роках свідчить, що спостерігається їх уповільнення, якщо аналізується вартість активів у порівняльних показниках, тобто приріст вартості відбувається перш за все за рахунок інфляційної складової;

- зростання вартості активів відбувається внаслідок збільшення лише одного виду активів: оборотних. Динаміка зростання номінальної вартості оборотних активів починаючи з 2003 р. наступна: в 1,23 рази в 2003 р., в 1,28 разів в 2004 р. та в 1,33 2005 р. Порівняльні показники темпів росту більш повільніші - у 2003 р. вартість оборотних активів підвищилась у 1,19 разів, а у 2004 р. - у 1,22 рази, в 2005 р. цей показник залишився на попередньому рівні 1,22;

- по необоротних активах наявне їх поступове скорочення за весь період аналізу щорічно на 2%, а за 2005 р. цей показник зменшився вже на 4%;

- структура активів по роках змінювалася у бік зростання питомої ваги оборотних активів. Питома вага оборотного капіталу в 2002 році становила близько 29% від суми активів. В 2004 р. його частка досягла майже 40%, а за 2005 р. збільшилась ще на 7% і становила 47%, що є позитивним чинником для такого типу підприємств як ЗАТ «ДЗЗУ» (характерне матеріаломістке виробництво);

- питома вага необоротного капіталу по роках відповідно зменшувалась по тих періодах, в яких збільшувалась частка оборотних активів. В структурі необоротних активів найбільшу питому вагу займає основний капітал, доля якого впала майже з 72% у 2002 р. до 58% у 2004 р. Аналіз відновної вартості основних засобів показує, що хоча в 2004 р. відбувся приріст основних засобів на 962,3 тис. грн., це не вплинуло на покращення ситуації з оновленням основних засобів, а, навпаки, коефіцієнт їх придатності постійно погіршувався: з 56% - у 2002 р., 53% - у 2003 р., 50% - у 2004 р. та 48,5% у 2005 р. Тенденція щодо затухання темпів їх щорічного поповнення також свідчить про втрату сталості темпів зростання основних засобів, а відтак вимагає негайної необхідності проведення змін в масштабах діяльності підприємства. Даний висновок досить актуальний для ЗАТ "ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона", тому що, враховуючи високий рівень конкуренції серед виробників електрозварювального обладнання, головною перевагою в конкурентній боротьбі є наявність високотехнологічного устаткування з відповідним рівнем оснащення, яке дозволяє виробляти конкурентоздатну продукцію;

- аналіз оборотного капіталу свідчить про утримання більшої його частини в активах з великим ризиком - в товарно-матеріальних запасах. І хоча об'єктивно продукція підприємства являється матеріаломісткою, аналіз цього виду активу показує, що поряд з акумуляцією виробничих запасів, які необхідні для забезпечення безперебійності в роботі підприємства, значна частина товарно-матеріальних цінностей зосереджена у товарах та готовій продукції - 2881,4 тис. грн. у 2002 р., 4782,4 тис. грн. - у 2003 р., 6865,8 тис. грн. - у 2004 р. та 9339,3 тис. грн. за 2005 р. Якщо порівняти ці дані із обсягами реалізації по відповідних датах: 1837,3 тис. грн. - у 2002 р., 1330,8 тис. грн. - у 2003 р., 7430,3 тис. грн. у 2004 р. та 3976,6 тис. грн. за 2005 р., то лише в 2004 році спостерігається перекриття обсягів продажу продукції над її виробництвом в противагу тенденції минулих років, коли підприємство працювало “на склад”, і що досить прикро цей негативний тренд оновився в 2005 р.;

- за весь аналізований період вартість найбільш ліквідних активів - грошових коштів - була занадто малою.

Табл. - Агрегований баланс «ДЗЗУ»:

Показник	на 31.12.02	на 31.12.03	на 31.12.04	на 31.12.05
	тис. грн.	частка в %	тис. грн.	частка в %	тис. грн.	частка в %	тис. грн.	частка в %
Активи - всього	28286,2	100,00	29644,1	100,00	31913,1	100,00	35200,7	100,00
Оборотні активи	8040,1	28,42	9889,6	33,36	12648,8	39,64	16764,6	47,63
Грошові кошти	50,6	0,18	0,5	0,00	19,9	0,06	2,3	0,01
Біржові цінні папери	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00
Дебіторська заборгованість за розрахунками	59,5	0,21	5,0	0,02	31,2	0,10	40,1	0,11
Векселі одержані	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	554,9	1,96	405,8	1,37	944,6	2,96	1934,2	5,49
Інша поточна дебіторська заборгованість	41,7	0,15	32,7	0,11	166,3	0,52	0,0	0,00
Інші оборотні активи	0,1	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00	195,3	0,55
Товарно-матеріальні запаси	7333,3	25,93	9445,6	31,86	11486,8	35,99	14592,7	41,46
Необоротні активи	20242,9	71,56	19752,8	66,63	19260,9	60,35	18435,8	52,37
Довгострокові фінансові інвестиції	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00
Відстрочені податкові активи	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00
Інші необоротні активи	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00	60,9	0,17
Довгострокова дебіторська заборгованість	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00
Залишкова вартість основних засобів	20242,9	71,56	19365,7	65,33	18578,3	58,22	18362,1	52,16
Відновна вартість основних засобів	36421,3	х	36208,5	х	37170,8	х	37845,9	х
Сума нарахованого зносу	16178,4	х	16842,8	х	18592,5	х	19483,8	х
Нематеріальні активи (залишкова вартість)	0,0	0,00	0,0	0,00	11,9	0,04	12,8	0,04
Незавершене будівництво	0,0	0,00	387,1	1,31	670,7	2,10	0,0	0,00
Витрати майбутніх періодів	3,2	0,01	1,7	0,01	3,4	0,01	0,3	0,00
Пасиви - всього	28286,2	100,00	29644,1	100,00	31913,1	100,00	35200,7	100,00
Поточні зобов'язання	6319,2	22,34	7267,4	24,52	9224,1	28,90	13383,6	38,02
Короткострокові кредити	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00	37,2	0,11
Поточна заборгованість за довгострокові зобов'язання	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00
Векселі видані	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00
Кредиторська заборгованість за товари та послуги	4704,7	16,63	5838,8	19,70	8176,6	25,62	8820,2	25,06
Поточні зобов'язання за розрахунками:	1235,1	4,37	933,6	3,15	925,7	2,90	1332,1	3,78
з одержаних авансів	85,5	0,30	14,4	0,05	0,0	0,00	0,0	0,00
з оплати праці	72,1	0,25	104,8	0,35	267,8	0,84	511,5	1,45
по податках та обов'язкових платежах	1077,5	3,81	814,4	2,75	657,9	2,06	820,6	2,33
інше	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00
Інші поточні зобов'язання	379,4	1,34	495,0	1,67	121,8	0,38	3194,1	9,07
Довгострокові зобов'язання	0,0	0,00	20,0	0,07	20,0	0,06	20,0	0,06
Власний капітал	21711,6	76,76	22356,7	75,42	22669,9	71,04	21794,9	61,92
Статутний фонд (акції)	21959,6	77,63	21959,6	74,08	15650,1	49,04	15650,1	44,46
Пайовий капітал	0,0	0,00	1000,0	3,37	2699,0	8,46	0,0	0,00
Додатковий капітал	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00
Інший додатковий капітал	3171,3	11,21	3198,8	10,79	8959,2	28,07	11845,5	33,65
Нерозподілений (+)/(-)	-3419,3	-12,09	-3801,7	-12,82	-4638,4	-14,53	-5700,7	0,00
Доходи майбутніх періодів	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00	0,0	0,00
Забезпечення наступних витрат	255,4	4,04	0,0	0,00	-0,9	-0,01	2,2	0,00

Рис. 2.1 - Динаміка активів, тис. грн.:

Рис. 2.2 - Динаміка необоротних активів, тис. грн.:

Рис. 2.3 - Динаміка оборотних активів, тис. грн.:

Рис. 2.4 - Динаміка поточних активів, тис. грн.:



3. План реконструкції і прогноз діяльності ЗАТ "ДЗЗУ"

3.1 Прогноз випуску продукції

Господарська діяльність підприємства в попередні роки здійснювалася по двох напрямках:

- виготовлення дослідного та серійного зварювального обладнання та пристроїв;

- надання приміщень підприємства в оренду.

Ретроспективний аналіз виробничо-фінансової діяльності Товариства показав, що функціонування підприємства в межах існуючої стратегії управління, яка спирається на просте відтворення наявної моделі виробництва, не дозволяє йому перетнути межу беззбитковості і вийти на позитивні фінансові результати роботи.

Суть інноваційного проекту полягає у розробці та організації серійного виробництва сучасних моделей енергозберігаючого обладнання та інструмента для зварювання, різання з сервісним обслуговуванням на території України, що може бути досягнуто за рахунок проведення конструкторсько-технологічних робіт, виготовлення і реалізації надійного, високоякісного та конкурентоспроможного обладнання та аксесуарів дугового зварювання, різання і інверторних джерел живлення. Згідно плану реконструкції заводу по відновленню виготовлення дослідних зразків та впровадженню серійного виробництва нових моделей устаткування дугового зварювання та аксесуарів планується впровадити виготовлення устаткування, зображеного на рис. 3.1, за типом струму, технологіями та особливостями конструкції продукцію інноваційного проекту об'єднано у групи:

- джерела живлення;

- основне устаткування;

- допоміжне обладнання, аксесуари.



Рис. 3.1 - Виготовлення нового устаткування згідно плану реконструкції підприємства:

Стратегічно інноваційний проект розподіляється на два головних напрямки:

- на засадах новітніх досягнень в галузі напівпровідників створити вітчизняні випрямлячі з проміжною високочастотною ланкою, що дозволить суттєво зменшити масу, габарити, підвищити динамічні властивості зварювальної техніки, розробити нові схеми керування та перейти до наступного класу джерел живлення з керуванням;

- на базі власних сучасних розробок створити клас недорогих і конкурентоспроможних універсальних джерел живлення з максимальним використанням вітчизняних комплектуючих виробів.

Для підприємств важливим є обґрунтування прогнозованих обсягів продажу продукції. Прогнозування обсягів продажу здійснюється:

- за часом;

- за окремими видами продукції;

- за певними групами споживачів.

3.2 Оцінка ринків збуту. Конкуренція на ринку

Покупців зварювального устаткування, пристроїв та аксесуарів можна поділити на дві категорії:

Постійні - великі підприємства, такі як:

- НДЦ “ЕКСПЛОВЕЛД” м. Київ;

- “ДНІПРОЗВАРЮВАННЯ” м. Дніпропетровськ;

- “АВАНТАЖ” м. Одеса;

- тощо.

Маючи власну мережу реалізації продукції, ці підприємства закуповують до 80% зварювального устаткування Дослідного заводу.

Безпосередньо споживачі продукції заводу, які звертаються до підрозділів заводу, або ті, що купують через заводський спеціалізований магазин.

Конкуренція на ринку зварювального устаткування є досить високою. В Україні існують два великих підприємства - виробника зварювального устаткування, це завод “СЕЛМА” та КЗЗО (Каховський завод зварювального обладнання). Крім того, зварювальне обладнання виготовляють різноманітні промислові підприємства в містах Миколаєві, Харкові, Сімферополі.

Але номенклатура виробів цих підприємств обмежена і не може конкурувати з продукцією ДЗЗУ, в тому числі, за якістю виготовлення. Враховуючи наявність потужних конкурентів, Дослідний завод зварювального устаткування проводить свою власну стратегію виробництва та реалізації продукції. Динаміку розширення номенклатури продукції підприємства наведено в таблиці 3.5.

Багато видів зварювального обладнання та аксесуарів, що виготовляються або спроектовані і заплановані до виготовлення не мають аналогів в країнах СНД. Деякі моделі, такі як УДС-250, УДС-400 для зварювання з регульованим асиметричним імпульсом зварювального струму, трансформатор ТДФК-1250 з прямокутною формою імпульсу зварювального струму, за своїми характеристиками перевищують аналоги закордонних підприємств-виробників.

Крім вітчизняних виробників зварювального устаткування в Україні є представництва великих закордонних підприємств-виробників: ЛІНКОЛЬН, ЕСАБ, ФРОНІУС тощо. Однак вони не можуть складати вагомої конкуренції, через те, що їхнє обладнання в декілька разів дорожче вітчизняних аналогів і при його сервісному обслуговуванні та ремонті виникають проблеми.

Аналіз ринку зварювального устаткування дозволяє орієнтувати підприємство на виробництво необхідного споживачу на сьогоднішній день зварювального устаткування, пристроїв та аксесуарів. Враховуючи те, що парк зварювального устаткування на більшості підприємств України потребує заміни та модернізації, стримуючим фактором в реалізації продукції є не відсутність потреби в ньому, а відсутність грошових коштів у потенційних клієнтів підприємства.

3.3 Прогнозний розрахунок інвестицій

Згідно ст. 10 Закону України “Про інвестиційну діяльність” найбільш вірогідними джерелами інвестування по інвестиційному проекту можуть бути як власні фінансові ресурси підприємства (амортизаційні відрахування, прибуток після оподаткування, власні обігові кошти тощо), так і позикові або залучені фінансові кошти інвестора. Прогноз щодо виробництва інноваційного продукту на ЗАТ «ДЗЗУ» будується з урахуванням залучення зовнішніх запозичень, направлених на удосконалення та виготовлення електрозварювального устаткування та аксесуарів до нього, і передбачає, що кошти, потрібні на капітальні вкладення та оборотні засоби, будуть інвестуватися як за рахунок власного робочого нетто-капіталу, який підприємство отримає від реалізації інвестиційного проекту, так і шляхом залучення зовнішніх інвестицій.

3.4 Прогнозний розрахунок амортизаційних відрахувань

На українських підприємствах ведеться окремо економічний (бухгалтерський) та податковий облік зносу та амортизації необоротних активів. Економічний облік амортизації застосовується для розрахунку амортизації як виду витрат і обрахунку собівартості та ціни продукції. Податковий облік амортизації обраховується з метою визначення суми податку на прибуток. Між даними податкового та економічного обліку існує суттєва відмінність, тому для розрахунку вихідних даних для грошового потоку використовувалась методика нарахувань для податкового обліку.

Розрахунок амортизації заснований на нормах і методах нарахування амортизації основних засобів, передбачених п. 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за №288/4509 і Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

3.5 Прогноз основних фінансово-економічних показників

Прогноз отримання фінансових результатів від виробництва електрозварювального обладнання та аксесуарів до нього.

Аналіз “Звіту про фінансові результати” (форма №2) по всіх звітних датах періоду аналізу показав, що по операційній діяльності підприємство завжди мало від'ємне значення норми рентабельності. Таким чином, досить природно, що підхід по екстраполяції за формами №2 за 2002 - 2005 рр. не використовувався, оскільки в них має місце від'ємне значення цього показника, тому в основу формування грошового потоку в релевантному періоді було закладено розрахунки фінансових показників доходів і видатків, які прогнозовані в бізнес-програмі ЗАТ «ДЗЗУ» на 2006-2010 рр.

У підприємства існують всі об'єктивні підстави для зростання рівня рентабельності по роках прогнозу (за останній період підприємство намагається вжити ряд технічних та організаційних заходів по зменшенню витрат та випуску більш конкурентоспроможної продукції). Тобто, досягнення прибутковості можливо як за рахунок зростання обсягів продажів продукції, так і внаслідок скорочення витрат на її виробництво.

Зростання рівня рентабельності буде відбуватися повільно, враховуючи наявність непокритих збитків підприємства, що накопичувалися за багато попередніх років. На 31.12.05 р. ця сума складає 5700,7 тис. грн.

Прогноз діяльності підприємства будується на запланованих показниках обсягів випуску продукції і цін з урахуванням коливань по цих показниках по роках аналізу.

Прогноз отримання фінансових результатів від надання приміщень підприємства в оренду.

Другим джерелом отримання грошових надходжень в господарській діяльності підприємства є надання приміщень в оренду.

За інформацією підприємства в оренді знаходяться три типи площ:

- адміністративні;

- виробничі;

- складські.

В основу прогнозу формування доходів закладено судження, відповідно до якого підприємство і в подальшому буде надавати послуги по оренді всіх типів приміщень в межах площ, які орендуються. Висновки щодо прогнозу господарської діяльності ЗАТ “ДЗ ЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона”:

- Період прогнозування обраний у 5 років. Такий період прогнозування (горизонт прогнозу) є достатнім для цілей прогнозу, оскільки не виявлені конкретні очікування щодо екстраординарних чи інших нестандартних подій. П'ятий рік уже може вважатися цілком стандартним і типовим для усього після прогнозного періоду;

- Прогноз виходив із досить поміркованих оцінок щодо майбутнього розвитку бізнесу підприємства, тобто передбачав реальний варіант функціонування товариства в межах започаткованого інноваційного проекту;