Аналіз прибутковості підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Аналіз прибутковості підприємства

з дисципліни: Фінанси підприємств



Зміст

Вступ

1. Прибуток підприємства та соціально-економічне значення

2. Джерела формування прибутку підприємства і методика його обчислення

3. Фактори, які впливають на рівень прибутковості підприємства

4. Шляхи підвищення прибутковості підприємства

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Прибуток - це певний гарант прогресу економічної системи, а його відсутність - найяскравіший доказ регресу й соціального напруження.

Як активний та універсальний важіль державного впливу й регулювання економічними процесами і суспільно-економічними інтересами прибуток надто чутливий до безлічі внутрішніх і зовнішніх факторів впливу, зокрема бюджетно-податкової, цінової, інвестиційної та кредитної політики органів законодавчої і виконавчої влади.

Суттєве значення мають внутрішні фактори, які безпосередньо залежать від організації функціонування підприємницьких структур, форм власності й галузевої належності. Позитивна взаємодія одних факторів може бути зведена до нуля негативним впливом інших. Прибуток є джерелом фінансових ресурсів на макро- і мікрорівнях і тому відображає суперечності між державними інтересами, що спрямовані на успішне розв'язання фіскально-розподільчих завдань, та розвитком виробничої сфери, передусім безпосередніх суб'єктів господарювання і конкретних громадян.

Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

Це добре розуміли ще засновники класичної школи А. Сміт, Дж.Ст. Мілль, які брали до уваги історичний і юридичний факт володіння тим чи іншим капітальним майном, землею або капіталом (засобами виробництва, матеріалами, коштами) як основу вирішення питання про походження прибутку. Спочатку у політичній економіці, а потім і у фінансовій науці усі джерела доходів поділялися на фундирувані й не фундирувані, тобто пов'язані й не пов'язані з капітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома категоріями: доходи від капітального майна взагалі і доходи від праці, що не пов'язані з володінням капіталом. Дохід від капітального майна, у свою чергу, об'єднував земельну ренту і дохід від капіталу, що являє собою підприємницький прибуток і процент.

Д. Рікардо виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком. Яка частина продукту сплачується у формі заробітної плати - питання надзвичайно важливе при вивченні прибутку. Останній буде високий або низький у тій самій пропорції, в якій буде низькою чи високою заробітна плата, писав він.

Але різні вченні економісти визначають прибуток по-своєму розумінню його значення та формування. Так А. Сміт трактував прибуток як: закономірний результат продуктивності капіталу, винагороду капіталістові за його діяльність і ризик, вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.

Прибуток за К. Марксом - це перетворена форма додаткової вартості, результат відношення між необхідним і додатковим робочим часом.

Неокласична школа розглядала прибуток як це винагороду, ціна одного окремого фактору виробництва - капіталу, не враховуючи винагороди за всі інші фактори - землю, працю, або як комплексний дохід підприємця від усіх факторів виробництва (А. Маршалл).

Дж.М. Кейнс розглядав прибуток у системі макроекономічних показників регулювання соціально-економічних процесів у державі за допомогою ефективного попиту.

В умовах колишнього СРСР, коли визначені планом контрольні цифри й індивідуальні економічні нормативи тривалий час практично не змінювалися, прибуток визначався як похідний показник від інших планових величин. Він дорівнював різниці між плановим обсягом продукції, що реалізується в оптових цінах підприємства, та її собівартістю. Виконання директивних планових показників, у тому числі за величиною прибутку, було головною метою функціонування господарських суб'єктів. Розвиток ринкових відносин в економіці України потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначення прибутку зазнає певних змін. Не дивно, що в сучасних умовах серед вітчизняних та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття.

У ринковій економіці у звичайних умовах низький ризик пов'язаний із низькими доходами, чим вищий рівень ризику, тим можливі більші доходи. При вкладанні грошей у різні об'єкти з однаковою віддачею привабливішим буде найменш ризиковий проект. Інвестор повинен отримувати компенсацію за ризик. Разом із тим на сучасному перехідному етапі економіки України суттєво посилюється відтворювальна функція прибутку, сутність якої полягає у визначенні можливостей підприємницьких структур задовольняти потреби розширеного виробництва і насамперед здійснювати капіталовкладення - витрати, які спрямовуються на будівництво нових виробничих об'єктів, придбання і налагодження устаткування для серійного або масового виробництва нової продукції, витрати на проведення науково-дослідних і експериментально-конструкторських робіт, у тому числі на розробку нових технологічних процесів виготовлення продукції.

Прибуток підприємства, охарактеризований у Законі України “Про підприємства в Україні”, а саме: “Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з мстою одержання відповідного прибутку (доходу). На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансовим результатів і господарської діяльності є прибуток (доход)”. Отже відображається як основний узагальнюючий показник фінансових результатів і господарської діяльності, синтезує в собі усі найважливіші сторони діяльності підприємства, що і визначає його місце серед об'єктів фінансово-економічного аналізу.



1. Прибуток підприємства та соціально-економічне значення

Прибуток підприємства - це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків, він являє собою єдину форму його власних нагромаджень. Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі виручки від реалізації продукції підприємств, являють собою форми централізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету.

На відміну від ПДВ і акцизного збору, прибуток, що його одержують підприємства у сфері виробництва товарів і послуг, хоч він також є одним із головних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частині використовується тими підприємствами, які його одержали, та збільшення виробництва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення трудящих, соціальний розвиток колективів.

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між доходами і витратами підприємства за певний, законодавче встановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї продукції. Прибуток як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не співпадає з бухгалтерським обліком прибутку.

Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами па виробництво товару - його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибутку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибутку до бюджету.

На собівартість товарної продукції підприємства зобов'язані відносити всі витрати на виробництво згідно з чинним законодавством. В даний час воно встановлює перелік витрат виробництва, що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), за 5-ма групами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів та нематеріальних активів, інші витрати (включаючи витрати на реалізацію продукції, а також податки, збори, інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством).

Мають місце, зокрема, витрати підприємства на створення таких загальнодержавних цільових фондів:

- Пенсійний фонд України;

- Фонд соціального страхування України;

- Фонд коштів на випадок безробіття;

- Фонд для здійснення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи;

- Державний інноваційний фонд;

- Державний фонд сприяння конверсії;

- Фонд коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних шляхів загального користування.

Отже, можна підкреслити загальнодержавне значення в формуванні, а особливо використанні прибутку на соціальні, загальнодержавні програми для населення держави в тому числі працюючих та непрацюючих членів суспільства.

Відрахування у перші чотири зазначених вище фонди підприємства здійснюють пропорційно до загального фонду оплати праці, включаючи премії, усі види заохочень праці робітників і службовців підприємств, на які нараховуються страхові внески згідно з чинним законодавством (пропорційно, але не за рахунок фонду оплати праці). До Пенсійного фонду України підприємства всіх форм власності вносять збори у розмірі 32 відсотки від фонду оплати праці, до Фонду соціального страхування України - 4 відсотки (обидва ці фонди функціонують поза Державним бюджетом), у доход Державного бюджету вноситься збір коштів на випадок безробіття (1,5 відсотка від фонду оплати праці) і у Фонд для здійснення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи (10 відсотків від фонду оплати праці).

В законодавчому порядку встановлюються також витрати і втрати, що безпосередньо відносяться на зменшення прибутку підприємств, як-то: витрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природного збитку, якщо не встановлено винуватців, збитки від простоїв через внутрішньовиробничі і зовнішні причини, некомпенсовані збитки від стихійного лиха, суми дебіторської заборгованості, термін позовної давності яких минув та ін.

Повна собівартість реалізованої продукції включає також комерційні витрати (витрати, пов'язані з реалізацією продукції).

Нижче наводиться витяг зі звітної форми «Звіт про фінансові результати» промислового підприємства за січень-березень 2001 р. (тис. грн.) де продемонстровано на прикладі відображення прибутку:

1. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) 94,9;

2. Податок на додану вартість 15,8;

3. Акцизний збір 8,1;

4. Витрати на виробництво реалізованої продукції 51,3;

5. Комерційні витрати 2,8;

6. Результат від реалізації - прибуток 16,9.

Слід підкреслити особливо, що законодавство України не передбачає віднесення до категорії позареалізаційних збитків (а у податковому обліку - до складу валових витрат) сум оплачених фінансових санкцій за порушення податкового законодавства, інших штрафів, пені, неустойок, включаючи ті, які пов'язані з порушенням господарських договорів. Ці збитки, які сплачені підприємством або відносно сплати яких є рішення суду, або арбітражного суду, відшкодовуються в порядку розподілу прибутку підприємства, тобто за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати всіх податків до бюджету.

Прибуток, який визначається у бухгалтерському обліку підприємств, складається з:

- прибутку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг);

- прибутку (або збитку) від іншої реалізації;

- прибутку, отриманого від здійснення підприємством корпоративних прав (у тому числі у вигляді дивідендів па придбані акції акціонерних товариств, процентів на внески до статутних фондів спільних підприємств);

- прибутку (або збитку) від інших позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації товарної продукції-це різниця між оптовою (договірною або регульованою, без ПДВ і акцизного збору) ціною реалізованої продукції і її собівартістю.

Прибуток або збиток від іншої реалізації може мати місце у підприємства головним чином від реалізації продукції, робіт, послуг підсобних, допоміжних та обслуговуючих виробництв (наприклад, реалізація на сторону власних послуг своїх ремонтних, транспортних цехів, продукції підсобного сільського господарства тощо).

Сюди ж відносяться фінансові результати від реалізації зайвих для підприємства сировини, матеріалів, інших товарно-матеріальних цінностей із складу оборотних активів. Якщо підприємству вдається реалізувати матеріальні цінності дорожче, ніж ціна їх придбання (з урахуванням накладних видатків по їх зберіганню, транспортуванню тощо), воно одержує прибуток, і навпаки. При реалізації будівель, споруд, передавальних пристроїв (тобто об'єктів основних засобів 1-ї групи за класифікацією, прийнятою Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств») сума перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю реалізованого об'єкта вважається прибутком (і включається до складу валових доходів), а сума перевищення балансової вартості об'єкта над виручкою являє собою збиток (і включається до складу валових витрат). Такий порядок визначення прибутку або збитку не поширюється на інші основні засоби підприємств.

Прибутки і збитки від позареалізаційних операцій являють собою різні надходження коштів, видатки і витрати, які прямо не пов'язані з реалізацією товарної продукції та інших товарно-матеріальних цінностей.

Перш за все, всі суб'єкти підприємництва мають право володіти корпоративними правами, тобто правами власності на частку (пай) у статутних фондах інших юридичних осіб через придбання акцій акціонерних товариств, внески коштів до статутних фондів спільних підприємств тощо. Таке розміщення фінансових ресурсів дає змогу підприємству одержувати прибутки поза процесом реалізації товарної продукції та іншої реалізації.

Серед інших позареалізаційних прибутків значну питому вагу безумовно складають доходи від застосування всілякого роду фінансових (штрафних) санкцій до контрагентів за порушення господарських угод, чинних правил розрахунків.

Мова йде про штрафи, пеню, неустойки та інші види санкцій, які одержані від партнерів, або відносно яких є рішення суду, арбітражу чи іншого відповідного органу про їх надходження. Так, чинне законодавство України передбачає штрафи за недопоставку продукції, порушення строків поставки, асортименту і якості продукції.

У цій справі фінансова служба підприємства у координації з юридичною та збутовою службами проводять роботу, яка забезпечує надходження цих доходів від контрагентів-порушників, зокрема, слідкує за своєчасним оформленням документів для розгляду в арбітражних судах справ про стягнення санкцій з тих, хто порушує умови договорів і не сплачує самостійно, як належить за законом, штрафів, неустойок, пені та ін.

У складі позареалізаційних прибутків підприємство може, зокрема, мати (крім тих, про які йшлося вище): прибуток, що є результатом операцій з тарою, коли, і наприклад, різниця між цінами на нову оборотну тару і цінами, які використовуються у розрахунках при поверненні тари, перевищує видатки на ремонт і реставрацію цієї тари, прибуток минулих років, що виявився у звітному році, надходження штрафів від банків за затримку проходження платіжних документів понад нормативного терміну (порядок сплати цих штрафів введений із метою підвищення відповідальності комерційних банків за організацію розрахунків у народному господарстві), надходження боргів, списаних у попередніх звітних періодах як безнадійні, списання кредиторської заборгованості між підприємствами недержавних форм власності, якщо термін позовної давності такої заборгованості минув, надходження процентів від вкладення фінансових ресурсів у облігації, процентів від внесків вільних коштів у банківські депозити тощо.

До складу позареалізаційних прибутків включається також сума індексації вартості основних засобів у зв'язку із інфляцією, яка вважається капітальним доходом, порядок включення його до складу валових доходів.

Найхарактернішими збитками від позареалізаційних операцій є втрати від списання боргів та безнадійної дебіторської заборгованості, невідшкодовані збитки від стихійних лих, пожеж, аварій, інших надзвичайних ситуацій, збитки від операцій з тарою тощо. Позареалізаційні збитки або доходи можуть бути від ліквідації основних засобів, від купівлі-продажу цінних паперів, іноземної валюти.

Всі разом ці складові частини становлять так званий балансовий прибуток підприємства, що знаходить своє відображення у пасиві бухгалтерського балансу. Якщо в результаті господарської діяльності збільшуються активи підприємства, то, виходячи з подвійного запису, збільшуються й пасиви, і якщо це не кредиторська заборгованість, то має місце приріст капіталу, або, іншими словами, прибуток.

2. Джерела формування прибутку підприємства і методика його обчислення

Одним із методів обліку формування прибутку на підприємстві є використання методики балансового надходження і як складовою частиною - балансового прибутку. Балансовий прибуток - сума прибутків (збитків) підприємства від реалізації продукції і доходів (збитків), не зв'язаних з її виробництвом і реалізацією. Під реалізацією продукції розуміється не тільки продаж зроблених товарів, що мають натурально-речовинну форму, але і виконання робіт, надання послуг. Балансовий прибуток як кінцевий фінансовий результат виявляється на підставі бухгалтерського обліку всіх господарських операцій підприємства й оцінки статей балансу. Використання терміну «балансовий прибуток» зв'язана з тим, що кінцевий фінансовий результат роботи підприємства відбивається в його балансі, що складається за підсумками кварталу, року.

Балансовий прибуток включає три укрупнені елементи: прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконанні робіт, надання послуг, прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їхнього іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства, фінансові результати від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) характеризує чистий дохід, створений на підприємстві. Інші елементи балансового прибутку відбивають в основному перерозподіл раніше створених доходів.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) - це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємства, що може здійснюватися в будь-яких видах, зафіксованих у його статуті і не заборонених законом. Фінансовий результат визначається роздільно по кожнім виді діяльності підприємства, що відносить до реалізації продукції, виконанню робіт, наданню послуг. Він дорівнює різниці між виторгом від реалізації продукції (робіт, послуг) у діючих цінах і витратами на її виробництво і реалізацію. Наприклад, на виріб “А”, який не є підакцизним, тобто такий, що не обкладається акцизним збором, встановлена договірна ціна (без ПДВ) 2,40 грн., повна собівартість виробу становить 1,98 грн. Виручка від його реалізації дорівнює 2,40 х 1,20 (20 відсотків -ПДВ), тобто 2,88 грн. Прибуток від реалізації виробу “А” складає 0,42 грн. (2,40-1,98).

Виторг приймається в розрахунок без ПДВ і акцизів, що, будучи непрямими податками, надходять у бюджет. З виторгу також виключається сума націнок (знижок), що надходить торговим і постачальницько-збутовим підприємствам, що беруть участь у збуті продукції. Підприємства, що експортують продукцію, виключають і експортні тарифи, що направляються в дохід держави. При цьому грошові надходження, зв'язані з вибуттям основних засобів, матеріальних (оборотних) і нематеріальних активів, продажна вартість валютних цінностей, цінних паперів не включаються до складу виторгу.

Склад витрат на виробництво і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються в собівартість, регулюється законодавчо. Витрати, що утворять собівартість, групуються по наступним елементах: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні нестатки, амортизація основних фондів та інші.

По реалізацією продукції, що має натурально-речовинну форму, розрахунок прибутку ведеться виходячи з виторгу і повної собівартості продукції, обумовленими на обсяг реалізованої продукції. У натуральному вираженні він включає залишки готової продукції на початок звітного періоду, не реалізовані в попередньому періоді, і випуск товарної продукції звітного періоду за мінусом тієї частини продукції, що не може бути реалізована наприкінці звітного періоду. Під періодом розуміється квартал чи рік. Склад залишків нереалізованої продукції на початок і кінець періоду залежить від обраного підприємством методу обліку виторгу - по надходженню грошей на розрахунковий рахунок (у касу) чи підприємства по відвантаженню продукції, розрахункові документи по який пред'явлені покупцю. Прибуток від виконання робіт і надання послуг розраховується аналогічно прибутку від реалізації продукції. Формування виторгу тісно пов'язано з особливостями виконуваних робіт і послуг, і застосовуваними формами розрахунків.

Наприклад, у будівельних організаціях виторг відбиває вартість закінчених об'єктах чи будівництва робіт, виконаних по договорах підряду і субпідряду. Вона визначається по документах, що є підставам для розрахунку між замовниками і підрядчиками (субпідрядниками). Для визначення прибутку використовується фактична собівартість зданих робіт. У торгівлі, постачальницьких і збутових підприємствах виторг відповідає валовому доходу від продажу товарів (сума чи націнок знижок у відсотках до вартості реалізованих товарів). Валовий дохід обчислюється як різниця між продажною і покупною вартістю реалізованих товарів. Для визначення прибутку з нього виключають витрати обігу торгових, постачальницьких, збутових організацій. На підприємства транспорту і зв'язку виторг відбиває кошти за надані послуги по діючим тарифах. Як собівартість виступає показник експлуатаційних витрат підприємств транспорту (зв'язку) з урахуванням витрат по експедиційним і завантажувально-розвантажувальним роботах.

Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їхнього іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства - це фінансовий результат, не зв'язаний з основними видами діяльності підприємства. Він відбиває прибутки (збитки) по іншій реалізації, до якого відноситься продаж на сторону різних видів майна, що числиться на балансі підприємства.

Підприємство самостійне розпоряджається своїм майном. Воно вправі списувати, продавати, ліквідувати, передавати в статутні фонди інших підприємств будинку, спорудження, устаткування, транспортні засоби й інші основні фонди, матеріальні цінності, отримані в процесі зносу і розбирання будинків, споруджень, продавати окремі об'єкти, товарно-матеріальні цінності й інші види майна. Фінансовий результат має місце тільки при продажі перерахованих видів майна, а також при іншім вибутті неамортизованих об'єктів у деяких випадках. При реалізації основних фондів, фінансовий результат визначається як різниця між продажною ціною реалізованих на сторону основних засобів і їхньою залишковою вартістю з урахуванням понесених витрат по реалізації.

Фінансовий результат від реалізації іншого майна підприємства може бути і позитивним, і негативним. Це залежить від складу і продажної ціни реалізованих активів. Якщо мова йде про матеріальні активи, то варто виходити не стільки з можливості одержанні прибутку, скільки від наявності запасів, що через зміну економічної кон'юнктури, асортименту продукції, що випускається, і з інших причин виявляються непотрібними, чи по величині перевищують рівень, достатній для запланованого випуску продукції. Ця робота є одним з напрямків фінансового менеджменту, тобто керування фінансами підприємства, і повинна проводиться на підставі аналізу структури матеріальних активів. Безумовно, краще продати їх за ціною, що перевищує облікову вартість, але й в іншому випадку підприємство дістане грошові кошти, які можна втягнути в обіг.

Прибуток може бути отримана від реалізації нематеріальних активів, що мають попит на ринку. Їхня продажна ціна визначається здатністю приносити доход. Для числення прибутку з продажної ціни виключають витрати, зв'язані з створенням чи покупкою нематеріальних активів з урахуванням витрат по їхньому доведенню до стану, у якому вони здатні приносити доход.

Під іншим майном підприємства розуміється сировина, матеріали, паливо, запчастини, нематеріальні активи (патенти, ліцензії, торгові марки, програмні продукти для ЕОМ і т. д.), валютні цінності (іноземна валюта, цінні папери в іноземній валюті, дорогоцінні метали і природні дорогоцінні камені, за виключенням ювелірних і побутових виробів), цінні папери. Різниця між продажною ціною цих видів майна підприємства і їхньою балансовою вартістю (з обліком понесених у зв'язку з цим витрат) складає фінансовий результат, що впливає на суму балансового прибутку.

Фінансові результати від позареалізаційних операцій - це прибуток (збиток) по операціях різного характеру, що не відноситься до основної діяльності підприємства і не зв'язаним з реалізацією продукції, основних засобів, іншого майна підприємства, виконанням робіт, наданням послуг. Фінансовий результат визначаються як доходи (збитки) за мінусом витрат по позареалізаційних операціях.

Фінансові вкладення означають таке розміщення власних засобів підприємства в діяльності інших підприємств, що дає можливість одержати доходи. Під довгостроковими фінансовими вкладеннями розуміються витрати підприємства по внеску засобів у статутний капітал інших підприємств (товариств, акціонерних товариств, спільних, дочірніх підприємств), придбанню акцій і інших цінних паперів, наданню засобів у борг на термін більш два роки. До форм короткострокових фінансових вкладень відносять придбання короткострокових казначейських зобов'язань, облігацій і інших цінних паперів, надання засобів у борг на термін менш два роки. Грошові чи інші майнові засоби учасників договору про спільну діяльність без утворення для цієї мети юридичної особи також вважаються фінансовими вкладеннями - довгостроковими чи короткостроковими в залежності від терміну дії договору, тому доходи від них також включаються до складу позареалізаційних доходів.

Доходи від пайової участі в статутному капіталі іншого підприємства представляють частина його чистого прибутку, що надходить засновнику в заздалегідь обговореному розмірі, чи у вигляді дивідендів по акціях, пакетом яких володіє засновник. Доходами від цінних паперів є відсотки по облігаціях, короткостроковим казначейським зобов'язанням, дивіденди по акціях. Підприємство має право на одержання доходу по цінних паперах акціонерних товариств, якщо вони придбані не пізніше ніж за 30 днів до офіційного оголошеної дати їхньої виплати. По державних цінних паперах право і порядок одержання доходів визначаються умовами їхнього випуску і розміщення. По засобах, наданим у борг, підприємства одержує доходи за умовами договору між кредитом і позичальником.

Доходи від здачі майна в оренду формуються з одержуваної орендної плати, що орендар платить орендодавцю.

До складу позареалізаційних прибутків (збитків) також входить сальдо отриманих і сплачених штрафів, пені, неустойок і інших видів санкцій (крім санкцій, що сплачуються в бюджет і ряд позабюджетних фондів відповідно до законодавства), інші доходи і витрати (збитки, утрати).

До таких доходів відносяться:

- прибуток минулих років, виявлена в звітному році (наприклад, суми, що надійшли від постачальників по перерахунках за послуги і матеріальні цінності, отримані і витрачені торік, суми, отримані від покупців, замовників по перерахунках за реалізовану торік продукцію й ін.);

- доходи від до уцінки товарів;

- надходження сум у рахунок погашення дебіторської заборгованості, списаної в минулі роки в збиток;

- позитивні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті;

- відсотки, отримані по коштах, що числиться на рахунках підприємства.

До витрат і втрат відносяться:

- збитки по операціях минулих років, виявлені в звітному році, від уцінки товарів, від списання безнадійної дебіторської заборгованості;

- нестачі матеріальних цінностей, виявлені при інвентаризації;

- витрати по анульованих виробничих замовленнях і на виробництво, що не дало продукції, крім утрат, що відшкодовуються замовникам (при цьому віднімається вартість використовуваних матеріальних цінностей);

- негативні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті;

- не компенсуючи втрати від стихійних лих з урахуванням витрат по запобіганню ліквідації наслідків стихійних лих (при цьому виключається вартість отриманого металобрухту, палива, інших матеріалів);

- не компенсуючи збитки в результаті пожеж, аварій, інших надзвичайних подій, викликаних екстремальними ситуаціями;

- витрати на зміст законсервованих виробничих потужностей і об'єктів за винятком витрат, що відшкодовуються з інших джерел;

- судові витрати й арбітражні збори й ін.

Якщо поспостерігати за динамікою балансового прибутку в цілому по країні, то тут виявляється зниження обсягів цього прибутку, що значно ускладнює здійснення функції відтворення і розвитку виробництва. Якщо у 1996 році частка балансового прибутку у ВВП становила 17,7%, у 1997-му - 14,9%, то у 1998 році відбулося її скорочення до 3,3% (табл. 1).

Таблиця 1. - Частка балансового прибутку у ВВП, 1996-1998 роки:

	1996	1997	1998
ВВП, млн. грн.	81519	93365	103869
Балансовий прибуток, млн. грн.	14418,5	13867,6	3418,8
Питома вага прибутку у ВВП,%	17,7	14,9	3,3

За даними таблиці, у 1998 році балансовий прибуток у цілому по Україні становив 3418,8 млн. грн., що дорівнює тільки 24,7% результату попереднього року. Прибуток у розмірі 20600 млн. грн. одержали 46% підприємств, проте на загальні підсумки роботи підприємств і організацій значно вплинули збитки в сумі 17300 млн. грн., які мали 54% підприємств. Причому тенденція до зниження обсягів прибутку спостерігається майже у всіх секторах економіки, винятком є підприємства транспорту, де одержано 4239,1 млн. грн. прибутку проти 2795,1 млн. грн. у 1997 році. Одна з найбільших проблем сьогодення - отримання негативних фінансових результатів підприємствами сільськогосподарського комплексу, торгівлі й громадського харчування, де збитки у 1998 році становили відповідно 4423,9 млн. грн. і 1878,6 млн. грн.

Базою для аналізу балансового прибутку підприємства служить сума, зафіксована у бізнес-плані, - а саме у балансі доходів і видатків, тобто фінансовому плані підприємства. Виконання бізнес-планових показників щодо одержання балансового прибутку аналізується за його складовими частинами: прибутку від реалізації основної (товарної) продукції, прибутку від іншої реалізації, прибутків (збитків) від позареалізаційних операцій (з виділенням таких, які не пов'язані з основною діяльністю підприємства, наприклад, прибутки від володіння корпоративними правами, від одержаних відсотків на вкладені кошти в облігації тощо).

Частку балансового прибутку можна вияснити на прикладі. Всього за рік завод отримав прибуток на суму 5243 тис. грн. при плановій сумі - 7949 тис. грн., невиконання становило 2706 тис. грн., у тому числі за рахунок:

а) зменшення прибутку від реалізації товарної продукції - 2690 тис. грн.;

б) зменшення прибутку від іншої реалізації - 33 тис. грн.;

в) зменшення проти планового прибутку від володіння корпоративними правами - 60 тис. грн.;

г) сальдо інших доходів, витрат і втрат + 77 тис. грн.;

Разом - 2706 тис. грн.

Формування балансового прибутку згідно зі «Звітом про фінансові результати» промислового підприємства, за січень-березень 2001 р. відбувалося наступним чином (тис. грн.):

1. Результати від реалізації продукції - прибуток 16,9;

2. Інші операційні доходи і витрати (сальдований результат від іншої реалізації) 0,5;

3. Доходи від володіння корпоративними правами 3,7;

4. Проценти до одержання;

5. Інші позареалізаційні доходи і витрати, загальне сальдо-прибуток 1,2;

6. Балансовий прибуток 22,3.

У сальдовому балансі підприємства на будь-яку звітну дату є довідкові дані (що не входять до валюто балансу) про суму балансового прибутку, одержану з початку року, і суму використаного прибутку. Нерозподілений (невикористаний) прибуток поточного та минулого років входить у загальну суму балансу, будучи частиною фінансових ресурсів підприємства.

На суму прибутку від реалізації товарної продукції безпосередньо впливають такі фактори:

а) обсяг реалізації (продажу) товарної продукції;

б) собівартість реалізованої продукції (разом з комерційними витратами);

в) структура реалізованих товарів (робіт, послуг);

г) ціни реалізації.

Таблиця 2. - Показники діяльності заводу металовиробів за звітний рік, тис. грн.:

Показники	За бізнес планом	Фактично за звітний рік	Відхилення (+/-)
1. Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	34718	29171	-5547
2. У тому числі:		4862	-924
а) ПДВ	5786	-	-
б) акцизний збір	-	-	-
3. виручка від реалізації товарної продукції без ПДВ та акцизного збору	28932	24309	-4623
4. витрати на виробництво реалізованої продукції	20993	19244	-1769
5. комерційні витрати	327	143	-184
6. прибуток від реалізації товарної продукції (рядок 3 - 5)	7612	4922	-2690
7. результат від іншої реалізації	+57	+24	-33
8. прибутки і збитки від позареалізаційних операцій - всього	280	297	+17
9. у тому числі:
А) від володіння корпоративними правами	280	220	-60
Б) від інших доходних активів	-	-	-
В) інші доходи, витрати і втрати (сальдо)	Х	+77	+77
Балансовий прибуток (розділ 6-8)	Х	5243	-2706

Для розрахунку впливу факторів на відхилення фактичної суми прибутку від реалізації товарної продукції від бізнес-планової звітні дані підприємства слід доповнити розрахунковими показниками Рфп (тобто фактична виручка від реалізації у планових цінах) і Сфп (планова собівартість фактично реалізованої продукції). На заводі металовиробів вони становлять: Рфп - 25828 тис. грн., Сфп = 18927 тис. грн. Звідси фактори, які вплинули на формування прибутку від реалізації на цьому підприємстві у звітному році, визначаються у таких розмірах:

Баланс факторів (-817 - 460 + 106 - 1519 = -2690 тис. грн.).

Параметр (зміна прибутку від реалізації під впливом асортиментних зрушень у складі реалізованої продукції) для спрощення може визначатися сальдовим методом, тобто 2690 - (-817 - 460 - 1519) = +106. Алгоритм розрахунку ґрунтується на порівнянні зміни суми виручки від реалізації продукції проти планових накреслень (при збереженні планових оптових цін) зі зміною витрат на виробництво того ж фактичного обсягу продукції за плановою собівартістю.

Якість цих розрахунків і точність одержаних результатів щодо визначення впливу окремих факторів на суму прибутку від продажу (реалізації) продукції перевіряється розрахунком факторів, що формують прибуток на товарний випуск продукції. Порівняння вищенаведених результатів, одержаних за даними заводу металовиробів.

Аналізуючи прибуток (збиток) від іншої реалізації, особливу увагу слід приділити фактам продажу на сторону матеріальних ресурсів, які свого часу були придбані на виробничі цілі, але згодом виявилися зайвими або непотрібними підприємству. При цьому виручка від реалізації сировини, матеріалів, палива, інших предметів праці (без урахування ПДВ) зіставляється з їх собівартістю, яка включає покупну ціну і всі витрати на транспортування, зберігання та інші витрати, пов'язані з перебуванням товарно-матеріальних цінностей на підприємстві. Якщо підприємство змушене реалізувати такі матеріальні ресурси за цінами, нижчими від їх собівартості і, отже, зазнає збитків, слід виявити причини, а також конкретних винуватців.

При реалізації об'єктів основних засобів на сторону підприємство зацікавлене у продажу їх за цінами, що перевищують залишкову (балансову) вартість, тобто первісну вартість, зменшену на суму зносу. Аналіз цих операцій здійснюється з урахуванням неоднакових для різних груп основних засобів законодавче встановлених правил обліку суми перевищення продажної ціни об'єктів над їх залишковою вартістю.

Для будов, споруд, передавальних пристроїв встановлено порядок, згідно з яким перевищення договірної продажної ціни об'єкта (без ПДВ) над залишковою вартістю об'єкта вважається прибутком, включається до складу валових доходів підприємства і відображається у балансовому прибутку як прибуток від іншої реалізації.

Можлива й інша ситуація, коли ціна продажу не покриває залишкової вартості об'єкта, в такому разі мова йде про збитки від іншої реалізації, і ця сума включається до складу валових витрат. Наприклад, підприємство продає іншій юридичній особі складську будівлю, первісна вартість якої - 172 тис. грн., знос - 24 тис. грн., балансова (залишкова) вартість - 148 тис. грн. Договірна ціна продажу (без ПДВ) - 130 тис. грн. Результат операції - збиток на суму 18 тис. грн., який знайде відповідне відображення у балансовому прибутку.

Що ж до всіх інших об'єктів основних засобів (включаючи машини й устаткування), то на балансовий прибуток підприємства ціна продажу окремого об'єкта не впливає. Закон не передбачає врахування різниці між ціною продажу об'єктів та їх залишковою вартістю як прибутку (збитку). Втім, аналіз прийняття рішень, які стосуються продажу окремих об'єктів будь-якої групи основних засобів, має підтвердити (або спростувати) доцільність вивільнення фінансових ресурсів, вкладених в основні засоби. На підтримку можуть виступати: недовантаження або повний простій будівель, споруд, обладнання тощо, моральний знос, обновлення парку верстатів у зв'язку з реконструкцією виробництва тощо.

Аналіз прибутків (збитків) від позареалізаційних операцій базується на законодавчо затвердженому переліку доходів і витрат, які списуються на фінансовий результат діяльності підприємства, тобто на прибуток (збиток). Особливе місце серед позареалізаційних прибутків належить аналізу діяльності підприємства як інвестора фінансових ресурсів у цінні.

У таблиці подано позареалізаційні прибутки і збитки, що найчастіше фігурують як об'єкти аналізу по прикладу заводу металовиробів.

Таблиця 3. - Позареалізаційні прибутки і збитки, тис. грн.:

Доходи, витрати і втрати	Позареалізаційні прибутку	Позареалізаційні збитки
Доход від здачі майна в оренду	-	Х
Штрафи, пеня, неустойки та інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, якщо вони визнані боржниками або присуджені судом на користь підприємства	290	Х
Доходи від депозитів та кредитів	-	Х
Надходження боргів, списаних у минулі роки як безнадійні	-	Х
Збитки від реалізації неамортизованих основних засобів (оприбуткування ліквідаційних товарно-матеріальних цінностей)	Х	-
Прибутки від ліквідації основних засобів (оприбуткування ліквідаційних товарно-матеріальних цінностей)	29	Х
Прибутки і збитки минулих років, виявлені у звітному році	-	-
Невідшкодовані збитки від стихійних лих	Х	-
Невідшкодовані збитки від пожеж, аварій, інших надзвичайних подій	Х	-
Втрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природних витрат, якщо винуватці не встановлені або у стягненні з винуватців відмовлено судом, а також їх надлишки	4	21
Невідшкодовані збитки від простоїв через внутрішньовиробничі та зовнішні причини, а також суми виплат працівникам за час вимушеного простою	Х	179
Збитки (прибутки) від операцій з тарою	-	-
Суми кредиторської (між підприємствами недержавних форм власності) і дебіторської заборгованості, термін позовної давності яких минув	-	46
Інші доходи, витрати і втрати, віднесені на фінансові результати за чинним законодавством	-	-
Всього позареалізаційних доходів, витрат і втрат (без доходів від володіння корпоративними правами і цінними паперами)	323	246
Сальдо	+77	-

При аналізі надходження штрафів, пені, неустойок за порушення контрагентами умов господарських договорів слід детально перевіряти своєчасність оформлення фінансовою і юридичною службами підприємства позовів до арбітражних судів у випадках, коли контрагенти самостійно (як це передбачено законодавством) не перераховують обумовлені господарськими угодами штрафні кошти у разі затримки ними виконання поставок, платежів, поставки неякісних товарно-матеріальних цінностей, порушення інших договірних зобов'язань. Аналізуючи ці явища, слід мати на увазі, що нерідко арбітражні справи з цих питань програються через неякісну підготовку позовів, що є прямим свідченням низького рівня кваліфікації відповідних працівників і завдає матеріальних збитків підприємству. Всі статті позареалізаційних витрат і втрат аналізуються з точки зору виявлення причин їх виникнення і можливих заходів, які можна здійснити для зменшення та повної ліквідації їх у майбутньому, що може суттєво підвищити рентабельність роботи підприємства.

В господарській практиці існує відповідна класифікація прибутків, яка використовується в різних умовах фінансових відносин, зокрема при оподаткуванні. Відповідно бухгалтерській і фінансовій звітностей розрізняють балансовий прибуток, оподаткований прибуток, неоподаткований прибуток, чистий прибуток, прибуток який знаходиться в розпорядженні підприємства, розподілений і нерозподілений прибуток.

Балансовий прибуток поділяють на операційний - який одержується за рахунок основного виду підприємницької діяльності і додатковий - який одержують від допоміжних операцій та виконання робіт. Оподаткований прибуток - це та частина балансового прибутку, яка підлягає за законодавчим положенням до оподаткування (але не весь балансовий прибуток підлягає оподаткуванні, наприклад: підприємства здійснюють благодійні операції соціального значення, тому законодавча база передбачає певні пільги в оподаткуванні).

Для стимулювання основних (стратегічних) видів діяльності передбачені податкові пільги в якості звільнення від оподаткування таких пріоритетних підприємств на певний період (від півроку до трьох років).

Чистий прибуток - це прибуток, який одержує підприємство після сплати всіх видів податків. Прибуток, який лишається в розпорядженні підприємства - це прибуток який залишається після розпорядження всіх фінансових зобов'язань підприємства.

Є й інші види прибутків, наприклад прибуток отриманий від операціями з цінними паперами. Цінні папери здобуваються підприємством з різними цілями. Оскільки вони відносяться до ліквідних засобів, то підприємство, швидко звернувши їх у гроші, може робити платежі і розрахунки, погашати зобов'язання. При покупці цінних паперів важливий їхній правильний вибір. Здобувати цінні папери можна лише в тому випадку, якщо мається обґрунтована впевненість у росту їхньої курсової вартості, тоді їхній продаж дасть позитивний фінансовий результат. При падінні курсової вартості реалізовувати ці папери майже неможливо, а при відсутності доходів по них, таке вкладення засобів можна вважати не активами, а збитками. Реалізуючи цінні папери, підприємство одержує результат, якому можна порівняти з номінальною вартістю цих цінних паперів.

Удосконалювання фінансово-економічної роботи на підприємстві припускає керування формуванням, розподілом і використанням прибутку як єдиним процесом.

Економічну доцільність функціонування підприємства і результативність його виробничо-господарської і фінансової діяльності можна оцінити за допомогою абсолютних і відносних показників. До числа перших відносяться балансовий прибуток по елементах його формування і чистий прибуток підприємства, до других - показники рентабельності.

Економічний аналіз - найважливіша стадія роботи, що передує плануванню і прогнозуванню фінансових ресурсів підприємства, ефективного їхнього використання. Результати аналізу є основою для прийняття управлінських рішень на рівні керівництва підприємством і є вихідним матеріалом для роботи фінансових менеджерів.

У задачі аналізу фінансових результатів входять:

- оцінка динаміки показників балансового і чистого прибутку;

- вивчення складених елементів формування балансового прибутку;

- виявлення і вимір впливу факторів, що впливають на прибуток;

- аналіз показників рентабельності;

- виявлення й оцінка резервів зростання прибутку, способів їхньої мобілізації.

Наступна стадія планування прибутку й інших фінансових результатів з урахуванням висновків економічного аналізу.

Головною метою при плануванні є максимізація доходів, що дозволяє забезпечити фінансування великого обсягу потреб підприємства в його розвитку.

При цьому важливо виходити від величини чистого прибутку. Задача максимізації чистого прибутку підприємства тісно зв'язана з оптимізацією величини податків, що сплачуються, у рамках діючого законодавства, запобіганням непродуктивних виплат.

3. Фактори, які впливають на рівень прибутковості підприємства

Оскільки основним показником беззбиткової роботи підприємства є прибуток. Її відносять до показників економічного ефекту, але не ефективності, тому що абсолютна сума прибутку не дозволяє судити про віддачі вкладених коштів. Разом з тим, аналіз динаміки балансового прибутку, темпів її приросту в супроводі з динамікою величини і приросту чистого прибутку становить значний інтерес. Результати аналізу можуть свідчити про зниження темпів приросту чистого прибутку в порівнянні з балансової і навпаки. Корисну інформацію можна дізнатися з аналізу динаміки частки чистого прибутку в балансовій. Якщо частка чистого прибутку росте, це свідчить про оптимальну величину податків, що сплачуються, зацікавленості підприємства в результатах роботи й ефективному господарюванні.

Прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг займає найбільша питома вага в структурі балансового прибутку підприємства. Її величина формується під впливом трьох основних факторів: собівартості продукції, обсягу реалізації і рівня діючих цін на реалізовану продукцію. Найважливішим з них є собівартість. Кількісно в структурі ціни вона займає значну питому вагу, тому зниження собівартості дуже помітно позначається на зростанні прибутку за інших рівних умов. Динаміка показника собівартості продукції цікава і з іншого погляду. Зниження витрат у масштабі народного господарства країни свідчить про рівень господарювання в цілому і відбиває позитивні процеси в економіці.

На багатьох підприємствах існують підрозділу економічних служб, що займаються постатейним аналізом собівартості, вишукують шляху її зниження. Але значною мірою ця робота знецінюється інфляцією і ростом цін на вихідну сировину і паливно-енергетичні ресурси. В умовах різкого росту цін і недоліку власних оборотних коштів у підприємств можливість приросту прибутку в результаті зниження собівартості виключена. Динаміка зміни собівартості в промисловості, наприклад, свідчить про збільшення витрат на одиницю товарної продукції в останні роки.

Таблиця 4. - Зниження витрат на 1 одиницю товарної продукції:

1981-1985 у середньому за рік	1986-1990 у середньому за рік	1987	1988	1989	1990	1991
0,3	0,1	0,6	0,7	+0,4	+1,3	+4,3

Збільшення обсягу реалізації продукції в натуральному вираженні за інших рівних умов веде до зростання прибутку. Зростаючі обсяги виробництва продукції, що користається попитом, можуть досягатися за допомогою капітальних вкладень, що вимагає напрямок прибутку на покупку більш продуктивного устаткування, освоєння нових технологій, розширення виробництва. Цей шлях зараз для багатьох підприємств важкий через неприступність довгострокового кредиту. В умовах інфляції, підприємства, що розташовують засобами і можливостями для проведення капітальних вкладень, реально збільшують свій прибуток, якщо забезпечують рентабельність інвестицій вище темпів інфляції.

Не вимагає капітальних витрат прискорення оборотності оборотних коштів, що також веде до зростання виробництва і реалізації продукції. Причинами неплатежів є не тільки недолік оборотних коштів і хитливе фінансове положення підприємств, але і низька фінансово-розрахункова дисципліна, недоліки в роботі банківської системи, нерозвиненість вексельного звертання.

При стабільних економічних умовах господарювання основний шлях збільшення прибутку від реалізації продукції складається в зниженні собівартості в частині матеріальних витрат. Особливо важливо це для підприємств обробних галузей (машинобудування і металообробка, металургійна, нафтохімічна й ін.), на яких питома вага вартості сировини в собівартості істотно вище, ніж на аналогічних підприємствах розвитих країн, значна вага відходів.

Зокрема, у машинобудуванні питома вага металовідходів у загальному споживанні чорних металів протягом багатьох років стабільно займає більш 20%, а питома вага стружки в загальному утворенні металовідходів - 45%. Це свідчить і про застосування морально застарілого устаткування. Хоч це і не заважає тримати ціну на металопрокат одну із нижчих у світі.

У видобувних галузях приріст прибутку досить складно забезпечити в результаті зниження собівартості видобутку корисних копалин через звичайно-природні причини. В основному це може досягатися внаслідок збільшення обсягів видобутку.

У галузях, орієнтованих на кінцевого споживача, що вирішує значення мають обсяги виробництва і реалізації продукції, обумовлені попитом, рівень собівартості, але без збитку для якості споживчих товарів.

На величину прибутку від реалізації продукції впливає склад і розмір нереалізованих залишків на початок і кінець звітного періоду. Значна величина залишків приводить до неповного надходження виторгу і недоодержанню очікуваного прибутку.

Залишки нереалізованої продукції утворяться по наступним причинах: частина готової продукції закономірно осідає на складі в зв'язку з необхідністю її комплектації, упакування, підготовки до відвантаження, нагромадження до розмірів транспортної партії, виписки розрахункових документів. Збільшення залишків готової продукції на складі понад нормативну величину повинне бути предметом уваги фінансових служб підприємства: можливо, продукція не знаходить збуту через розрив господарських чи зв'язків не користається попитом з іншої причини.

Такий вплив на прибуток залишків готової продукції на складі має місце на підприємствах, що випускають продукцію, що має натурально-речовинну форму. Виконані роботи і зроблені послуги в силу своєї специфічної форми як товару не можуть приймати вид залишків продукції на складі. Те ж відноситься і до продукції деяких галузей, наприклад: