Управління фінансами державних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська академія банківської справи

УДК 336. 131

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Управління фінансами державних підприємств

Спеціальність 08. 04. 01 фінанси, грошовий обіг і кредит

БІЛИК МАРІЯ ДМИТРІВНА

СУМИ - 2000

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

управління фінанси державне підприємство

Актуальність теми. Вирішення основного завдання системного реформування економіки України на сучасному етапі - поглиблення ринкової її трансформації і створення розгалуженої ринкової інфраструктури - обумовили концентрацію зусиль науковців і практиків в останньому періоді на питаннях ефективного проведення роздержавлення і приватизації підприємств, формування критичної маси ринкових перетворень, які б гарантували у перспективі економічний розвиток новостворених підприємств колективної і приватної власності на самодостатній ринковій основі. За період реформування економіки України, пов'язаний із процесом масової приватизації (1992 - 1998 роки), форму власності змінили 62 тис. державних підприємств, що призвело до значного скорочення питомої ваги державного сектора в обсягах економічної діяльності країни. Але незважаючи на постійне зменшення частки державного сектора економіки України, викликане реформуванням форм власності в ході ринкових перетворень, він продовжує відігравати на сучасному етапі значну роль. Так, в 1998 році питома вага державного сектора у валовому внутрішньому продукті становила 45%, а у загальній чисельності працівників - 49%.

Об'єктивно зумовлена тенденція скорочення державного сектора економіки України в умовах її реформування призвела до суттєвого спаду інтересу науковців до дослідження теоретичних і практичних питань функціонування державних підприємств у новому економічному середовищі. Це певною мірою позначилося на істотному зниженні ефективності діяльності цих підприємств у сучасних умовах, погіршенні їх фінансового стану, підвело багато з них до межі банкрутства. Практика свідчить, що за рівнем ефективності фінансового управління державні підприємства на сучасному етапі суттєво поступаються суб'єктам господарювання альтернативних форм.

Нова парадигма фінансово-економічних відносин, що формується в Україні в сучасних умовах, потребує активізації теоретичних досліджень та розробки практичних рекомендацій з проблеми забезпечення ефективного фінансового управління державними підприємствами, які б враховували особливості їхньої фінансової діяльності і необхідність створення умов прискореної їх адаптації до кон'юнктури фінансового ринку. Актуальність цих питань визначається необхідністю суттєвого підвищення ефективності використання достатньо високого фінансового потенціалу цих підприємств в процесі забезпечення економічного зростання і конкурентних переваг України. Достатньо зауважити, що на початок 1999 року обсяг активів державних виробничих підприємств становив 270 млрд. грн., а сума їх власного капіталу - 212 млрд. грн.

Теоретичні та практичні аспекти проблеми фінансового управління підприємствами досліджуються в працях вітчизняних і зарубіжних економістів: Батенко Л. П., Бланка І. О., Брейлі Р., Брігхема Є., Бутнік-Сіверського А. Г., Василика О. Д., Гейця В. М., Гітмана Л., Гроппеллі А., Даниленка А. І., Єпіфанова А. О., Ковальова В. В., Коласса Б., Майєрса С., Міщенка В. І., Москаленка В. П, Науменкової С. В., Нікбахта Є., Перара Ж., Поддєрьогіна А. М., Полозенка Д. В., Рязанової Н. С., Савлука М. І., Сало І. В, Стоянової Є. С., Суторміної В. М., Унковської Т. Е., Ушакової Н М., Федосова В. М., Холта Р., Хорна В., Чухно А. А., Шершньової З. Є., Ярошенка С. П. та ін.

Позитивно оцінюючи результати цих досліджень у вирішенні багатьох теоретичних і практичних питань управління фінансами підприємств, слід одночасно відзначити, що вони недостатньо висвітлюють особливості функціонування підприємств державної форми власності, значною мірою зорієнтовані на умови розвиненого ринкового середовища, а не на умови перехідної економіки, недостатньо пов'язані із конкретними стратегічними пріоритетами фінансового розвитку суб'єктів господарювання державного сектору економіки України.

Об'єктивна необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень і прикладних розробок по проблемі фінансового управління державними підприємствами в умовах перехідної економіки з метою забезпечення підвищення результативності їх фінансової діяльності та фінансової стабілізації їх розвитку, нарощування інвестиційної активності, ефективного проведення їх реструктуризації зумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковим програмами, планами, темами. Обраний напрям і проблематика досліджень та запропоновані в дисертації концептуальні підходи узгоджуються з основними напрямками окремих державних програм, зокрема з Комплексною програмою реструктуризації державних підприємств, Програмою структурної перебудови економіки України та Основними напрямками інвестиційної політики на 1999 - 2001 роки. Окремі теоретичні положення та висновки дослідження розроблені автором в процесі участі в програмі науково-дослідної роботи Української академії банківської справи за темами: “Фінансові важелі забезпечення стійкості виробництва” (номер державної реєстрації 01960052861), “Розробка і економічне обгрунтування рекомендацій по вдосконаленню організації виробництва, праці і управління в умовах інтенсифікації виробництва” (номер державної реєстрації 01870072941) та Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України за темою: “Розробка концепції амортизаційної політики України та проекту Закону про амортизацію та амортизаційну політику” (номер державної реєстрації 01984004301).

Теоретичні положення впроваджені в навчальний процес Інституту післядипломної освіти Київського університету імені Тараса Шевченка, Центру магістерської підготовки Київського національного економічного університету та Української академії банківської справи (м. Суми).

Мета і задачі дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є розробка основних концептуальних положень теорії управління фінансами державних підприємств в умовах перехідної економіки, обгрунтування науково-методичних принципів їх фінансової реструктуризації з метою забезпечення їх адаптації до нових умов господарювання, підготовка практичних рекомендацій, спрямованих на зростання ефективності їх фінансової діяльності та підвищення рівня фінансової стабільності.

Для досягнення поставленої мети перед дослідженням були поставлені такі основні задачі:

визначити особливості державних підприємств як об'єкта управління фінансами;

розглянути сутність та функції управління фінансами державних підприємств;

розробити системну концепцію оцінки результативності управління фінансами державних підприємств;

визначити основні тенденції фінансового розвитку державних підприємств України на сучасному етапі, рівень їх фінансового стану та ефективності фінансової діяльності;

визначити методологічні основи та обгрунтувати методичні підходи до формування і розподілу прибутку державних підприємств з урахуванням окремих факторів їх розвитку;

обгрунтувати методологічні підходи до розробки політики формування і фінансування оборотних активів виробничих підприємств державного сектора економіки;

уточнити напрямки інвестиційної політики державних підприємств на сучасному етапі їх розвитку з урахуванням стратегічних пріоритетів держави;

визначити особливості окремих інвестиційних проектів державних підприємств, конкретизувати вимоги до їх розробки з урахуванням міжнародних стандартів та уточнити методологічні принципи оцінки їх ефективності;

обгрунтувати методологічні підходи до фінансового забезпечення реструктуризації державних підприємств, визначити критеріальні принципи вибору напрямків і форм її проведення;

розробити методологічні основи та методичні принципи оцінки ефективності реструктуризації державних підприємств у різних її формах.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі запропонованих автором методологічних підходів з проблеми, що досліджувалася, одержано ряд нових наукових результатів, зокрема:

вперше визначено особливості та сформульовано основні концептуальні положення теорії управління фінансами державних підприємств перехідної економіки (структура, функції, методичний інструментарій, механізм реалізації тощо) ;

на підставі критичного аналізу та виходячи з нових концептуальних позицій суттєво удосконалено понятійно-категоріальний інструментарій теорії фінансового управління державними підприємствами: конкретизовано визначення таких категорій та понять, як “ державне підприємство”, “фінанси державного підприємства”, “фінансові відносини державного підприємства”, “управління фінансами державних підприємств” та інших;

вперше виділено основні особливості державного підприємства як об'єкта фінансового управління у порівнянні з підприємствами альтернативних форм власності; в системі цих особливостей визначені такі, що сприяють підвищенню ефективності цього управління або ускладнюють його;

вперше розроблено методологічні підходи до комплексної класифікації державних підприємств як об'єкта фінансового управління; суттєво розширений перелік класифікаційних ознак, за якими має проводитись ця класифікація (характер монопольного становища на ринку; рівень фінансового регулювання з боку державних органів; частка державного капіталу в статутному фонді; загальний розмір власного капіталу тощо) ;

вперше проведено системне статистичне дослідження сучасних тенденцій фінансового розвитку державних підприємств України у порівнянні із підприємствами альтернативних форм власності, що дозволило систематизувати коло основних соціально-економічних чинників, які істотно впливають на фінансовий стан та рівень ефективності фінансової діяльності цих підприємств в умовах перехідної економіки;

розроблено методологічні принципи оцінки результативності управління фінансами державних підприємств з урахуванням особливостей їх створення та функціонування, мети фінансової діяльності, узгодженості з принципами оцінки результативності господарювання в цілому; визначені вимоги відповідного структурування критеріїв такої оцінки, зокрема, за напрямками оцінки рівня достатності обсягу залучених фінансових ресурсів, фінансової рівноваги розвитку, економічної ефективності фінансової діяльності;

суттєво поглиблено теоретичний базис управління формуванням та розподілом прибутку державних підприємств з урахуванням особливостей їх фінансової діяльності та запропонованої класифікації; набули подальшого розвитку методологічні принципи систематизації факторів, що впливають на вибір конкретного типу дивідендної політики державних підприємств в умовах перехідної економіки;

подальшого розвитку набули методологічні основи забезпечення ефективного управління оборотними активами державних підприємств (запропоновано нове визначення поняття “оборотні активи виробничого підприємства”; визначено методологічні принципи їх класифікації та оцінки; запропоновано методологічні основи формування кредитної політики, спрямованої на нормалізацію дебіторської заборгованості; визначено вимоги до розробки політики фінансування оборотних активів) ;

суттєво поглиблено теоретичні засади фінансового управління інвестиційною діяльністю державних підприємств (сформульовано поняття “інвестиційний проект державного підприємства”; обгрунтовано методологічні принципи систематизації інвестиційних проектів державних підприємств за окремими ознаками; на основі критичного аналізу конкретизовані методологічні підходи до визначення системи критеріїв прийняття інвестиційних рішень; запропоновані методологічні принципи класифікації джерел фінансування інвестиційних проектів державних виробничих підприємств) ;

на основі виділення найбільш характерних сутнісних рис значно поглиблено визначення понять “реструктуризація” та “реорганізація” підприємств;

вперше визначено сутність поняття “фінансова реструктуризація” та обгрунтовані механізми фінансової реструктуризації державних підприємств як важливої складової їх структурної трансформації;

вперше розроблено методологічні підходи до класифікації напрямків та форм реструктуризації державних підприємств з урахуванням умов перехідної економіки;

вперше обгрунтовано і запропоновано методологічні принципи оцінки ефективності реструктуризації державних підприємств за окремими формами їх проведення.

Практичне значення одержаних результатів. На базі запропонованих методологічних підходів та проведеного дослідження фінансового розвитку державних підприємств України на сучасному етапі отримано певні результати, які мають прикладне значення для підвищення ефективності фінансового управління цими підприємствами, зокрема:

розроблено класифікацію державних підприємств за основними ознаками, що характеризують їх особливості як об'єкта фінансового управління та визначено систему основних функцій фінансового управління державними підприємствами з урахуванням особливостей їх фінансової діяльності в сучасних умовах;

запропоновано до практичного використання систему показників оцінки результативності фінансового управління державним підприємством з відповідним їх розподілом на основні та допоміжні;

визначено основні тенденції розвитку фінансової діяльності державних підприємств України на сучасному етапі та напрямку подальшого зростання її ефективності;

обгрунтовано можливості та резерви зростання суми та рівня прибутку державних підприємств, з урахуванням основних галузевих особливостей формування їх доходів і поточних витрат;

запропоновано механізм розподілу прибутку державних підприємств різних типів з урахуванням впливу конкретних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища;

уточнено і поглиблено класифікацію оборотних активів підприємств, що забезпечує більш цілеспрямоване фінансове управління ними;

запропоновано методику розробки кредитної політики державного підприємства щодо покупців його продукції з урахуванням його фінансового стану та оцінки ефективності її проведення;

визначено пріоритети галузевої та відтворювальної структури реальних інвестицій підприємств державного сектору економіки, що спрямовані на реалізацію стратегії економічної та соціальної політики України;

уточнено класифікацію інвестиційних проектів державних підприємств з метою більш чіткого врахування вимог щодо їх розробки та оцінки;

запропоновано класифікацію напрямків і форм реструктуризації державних підприємств на сучасному етапі їх розвитку;

обгрунтовано методику оцінки ефективності реструктуризації державних підприємств за окремими формами її проведення.

Наукові результати дисертаційного дослідження знайшли практичне втілення. Підготовлені дисертантом науково-прикладні розробки щодо удосконалення амортизаційної політики, управління оборотними активами державних підприємств були використані в процесі розробки проекту Концепції амортизаційної політики України та проекту Закону “Про амортизацію та амортизаційну політику” (довідка Міністерства фінансів України від 15. 05. 2000 р. №25/180).

Результати наукових досліджень в частині методологічних підходів до класифікації державних підприємств, напрямків і форм їх реструктуризації, понятійно-категорійного апарату використані під час підготовки проекту Державної програми приватизації на 2000 рік та нормативних документів ФДМУ з питань оцінки майна під час приватизації та застосування заходів фінансової реструктуризації (довідка ФДМУ від 21. 04. 2000 р. №10-36-4755).

Основні наукові результати дисертаційного дослідження були використані при практичному проведенні фінансової реструктуризації Агентством з питань банкрутства занесених Кабінетом Міністрів України до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій (довідка Агентства з питань банкрутства від 21. 01. 2000 р. №11-1/3-97).

Теоретичні висновки, методичні розробки за наслідками дослідження автора використовуються в навчальному процесі (довідки Центру магістерської підготовки Київського національного економічного університету від 12. 04. 2000 р. №01/20-570, Інституту післядипломної освіти Київського університету імені Тараса Шевченка від 13. 04. 2000 р. №263-01-305) та Української академії банківської справи (м. Суми).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що виносяться на захист, отримані дисертантом особисто і знайшли відображення у роботах, переважна більшість яких опублікована одноосібно.

Конкретна особиста участь автора в одержанні наукових результатів, викладених у дисертації, полягає у постановці проблеми управління фінансами державних підприємств в умовах перехідної економіки, розробці теоретичних основ та практичних рекомендацій щодо їх вирішення, зокрема:

теоретично обгрунтовано концепцію управління фінансами державних підприємств в сучасних умовах, що пов'язана із стратегією економічного та соціального розвитку держави;

проведено статистичне дослідження тенденцій фінансового розвитку державних підприємств України в процесі ринкового реформування її економіки;

визначено основні напрямки подальшого вдосконалення управління фінансовою діяльністю державних підприємств та резерви зростання її ефективності;

запропоновано систему різноманітних форм фінансової реструктуризації державних підприємств, що забезпечують прискорену їх адаптацію до сучасного стану і розвитку ринкової кон'юнктури.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати досліджень оприлюднені та пройшли апробацію у доповідях і виступах на наступних міжнародних та національних теоретичних та науково-практичних конференціях: ”Фінанси України при переході до ринку: теорія і практика” (м. Луцьк, 1996 р.) ; ”Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи України” (м. Київ, 1997 р.) ; ”Науково-практичні проблеми інвестиційної та інноваційної політики держави” (м. Київ, 1997р.) ; ”Удосконалення змісту й методики викладання фінансово-банківських дисциплін за умов рівневої системи освіти” (м. Київ, 1997 р.) ; ”Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України” (м. Ірпінь, 1998 р.) ; ”Запровадження сучасних технологій навчання” (м. Київ, 1998 р.) ; ”Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України” (м. Ірпінь, 1999 р.) ; ”Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України” (м. Суми, 1999 р.) ; ”Удосконалення фінансово-економічного механізму в післяприватизаційний період” (м. Київ, 1999 р.) ; ”Україна: поступ у майбутнє” (м. Київ, 2000 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в одноосібній монографії ”Управління фінансами державних підприємств” обсягом 16, 1 друк. арк. (Київ: ”Знання”, 1999), чотирьох монографіях, підготовлених у співавторстві, загальним обсягом 31, 6 друк. арк. та 24 наукових статтях, загальним обсягом 13, 8 друк. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів, загальних висновків, списку використаних літературних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації 404 стор., в тому числі основного тексту 374 стор. У дисертації міститься 84 таблиці, 13 рисунків, 5 схем, 1 графік, 68 формул, 7 додатків. Список використаних літературних джерел нараховує 215 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан проблеми управління фінансами державних підприємств, її значення для країни з перехідною економікою, обгрунтовано актуальність теми дисертації, зв'язок роботи з напрямами, програмами і темами наукових досліджень. Сформульовані мета і задачі дослідження, охарактеризовані наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація основних положень роботи.

У першому розділі - ”Теоретичні засади управління фінансами державних підприємств в умовах формування ринкової економіки” - визначаються особливості державних підприємств як об'єкта управління фінансами, досліджуються сутність та функції управління фінансами державних підприємств, обгрунтовуються методологічні принципи оцінки результативності цього управління.

Існування інституту державних підприємств у ринковому середовищі визначається як виключними вимогами забезпечення суспільного розвитку, так і альтернативними формами використання капіталу з метою ефективного впливу на загальноекономічні процеси в країні. В Україні на етапі переходу до ринкових відносин державні підприємства ще протягом певного часу будуть займати досить відчутне, а в деяких галузях - домінуюче місце в реальному секторі економіки. Це зумовлює актуальність розробки концепції довгострокового розвитку цих підприємств, удосконалення методів управління ними, в тому числі, управління фінансами.

Розробка концепції розвитку державних підприємств на сучасному етапі передбачає насамперед уточнення сутності поняття ”державне підприємство”. Це поняття має характеризуватись визначенням відповідної форми власності інвестованого капіталу; наявністю ефективних форм контролю за управлінням з боку державних органів; цільовою спрямованістю діяльності на розв'язання певних суспільних проблем загальнодержавного або місцевого значення; самостійністю як господарюючого суб'єкта; правами юридичної особи. На підставі цих ознак поняття державного підприємства пропонується визначити таким чином: ”Державне підприємство є створеною для розв'язання відповідних суспільних проблем загальнодержавного або місцевого значення самостійною господарюючою одиницею з правами юридичної особи, яка заснована за участю капіталу, що є власністю держави, та управляється під ефективним контролем державних органів влади”.

Як об'єкт управління фінансами державні підприємства мають певні особливості, які, з одного боку, сприяють підвищенню ефективності управління ними, а з другого - суттєво його ускладнюють. Підвищенню ефективності діяльності цих підприємств сприяють можливості прямої інвестиційної підтримки їх за рахунок коштів загальнодержавного або місцевих бюджетів; одержання державних гарантій у процесі залучення іноземного капіталу; одержання пільгових кредитів за рахунок бюджетних коштів і різноманітних державних позабюджетних фондів; отримання додаткових податкових пільг за найбільш пріоритетними напрямками діяльності, пов'язаними із задоволенням суспільних потреб; використання м'яких форм протекціонізму виробництва і реалізації продукції; розрахування на більш активну санаційну підтримку з боку держави при загрозі банкрутства і фінансовому оздоровленні. В той же час до факторів, що ускладнюють процес управління фінансами державних підприємств, слід віднести значно нижчий рівень прибутковості порівняно із підприємствами альтернативних форм власності; обмеженість можливостей залучення додаткового власного капіталу із зовнішніх джерел; більш високу вартість залучення позикового банківського капіталу; більш високі витрати на утримання персоналу тощо. Ці особливості управління фінансами державних підприємств обумовлюють необхідність пошуку нових форм і методів цього управління, які б адекватно сприяли подоланню стримуючих факторів їхнього розвитку і реалізації потенційно можливих переваг.

Для забезпечення цілеспрямованого управління фінансами державні підприємства мають бути відповідно класифіковані. Таку класифікацію державних підприємств пропонується проводити за наступними основними ознаками: за формами підпорядкування; за організаційно-правовими формами, за часткою державного капіталу в статутному фонді; за розміром власного капіталу; за галузями економіки; за монопольним становищем на ринку; за рівнем фінансового регулювання з боку державних органів. За розглянутими класифікаційними ознаками запропонована відповідна класифікація державних підприємств.

Проблеми методології управління фінансами потребують попереднього визначення категорій ”фінанси державних підприємств” та ”фінансові відносини державних підприємств”.

Розгляд сучасних підходів до змісту категорії ”фінанси державного підприємства” дозволяє зробити такі основні висновки:

як економічна категорія ”фінанси державного підприємства” мають характеризувати економічні відносини;

предметом категорії ”фінанси державного підприємства” мають виступати фінансові ресурси, а не ”капітал”, ”гроші”, ”грошові доходи”, як це пропонується у багатьох визначеннях;

характер цих економічних відносин має полягати у формуванні, розподілі та використанні фінансових ресурсів підприємства;

метою цих економічних відносин слід вважати ефективний розвиток підприємства на всіх стадіях його життєвого циклу;

основною особливістю фінансів державного підприємства є використання державного капіталу.

На підставі цих висновків сутність категорії, що розглядається, пропонується визначити таким чином: ”Фінанси державних підприємств характеризують систему економічних відносин щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на підприємствах із державним капіталом для забезпечення ефективного розвитку їх на всіх стадіях життєвого циклу”.

Фінанси державного підприємства тісно пов'язані із фінансовою системою держави, становлять її невід'ємну частину. При цьому слід зауважити, що до фінансової системи держави входять фінанси підприємств усіх форм власності, але фінанси державних підприємств мають більш складну систему зв'язків із фінансами держави. Цю систему прямих і зворотних зв'язків між фінансами окремих державних підприємств і державними фінансами України можна простежити за даними рис. 1.

З урахуванням розглянутих в роботі основних форм зовнішніх і внутрішніх фінансових зв'язків державного підприємства визначено сутність категорії його фінансових відносин, яка сформульована наступним чином: ”Фінансові відносини державного підприємства характеризують особливі форми його внутрішніх та зовнішніх фінансових зв'язків, які генерують фінансові потоки, пов'язані із формуванням, розподілом і використанням його фінансових ресурсів”.

На підставі розглянутих категорій сутність поняття ”управління фінансами державних підприємств” пропонується визначити таким чином: ”Управління фінансами державного підприємства являє собою невід'ємну складову загального управління його господарською діяльністю і визначається комплексом принципів, методів та форм організації управління всіма аспектами його фінансової діяльності”.

Систему основних функцій цього управління складають: взаємодія з державними органами управління з окремих питань фінансової діяльності державного управління; взаємодія з іншими учасниками фінансового ринку та суб'єктами його інфраструктури; створення ефективних організаційних

Рис. 1 Схема фінансових взаємозв'язків між окремими державними підприємствами і державними фінансами України структур управління фінансовою діяльністю на підприємстві; аналіз результатів фінансової діяльності та фінансового стану підприємства; планування фінансової діяльності; обгрунтування та прийняття оперативних фінансових рішень з окремих напрямків фінансової діяльності; контроль за виконанням розроблених планів та прийнятих фінансових рішень.

Оцінка результативності управління фінансами державних підприємств має базуватись на таких основних методологічних принципах: врахування особливостей створення і функціонування цих підприємств; узгодженість із принципами оцінки результативності їх господарської діяльності в цілому; здійснення її на основі економічних критеріїв; узгодженість з основною метою цього управління; вираженість у відповідній системі оціночних показників.

Багатоплановість фінансової діяльності державних підприємств викликає необхідність оцінки результатів управління нею за окремими диференційованими напрямками. З цією метою загальну систему оціночних показників результативності управління фінансами пропонується поділяти на три групи:

показники оцінки рівня забезпеченості розвитку державного підприємства фінансовими ресурсами; показники оцінки рівня фінансової рівноваги державного підприємства; показники оцінки рівня ефективності фінансової діяльності державного підприємства. Розгорнуту систему таких показників з їх розподілом на основні і допоміжні та алгоритмами розрахунків запропоновано в роботі. Зокрема, до основних оціночних показників цих груп нами віднесені: коефіцієнт самофінансування розвитку державних підприємств за рахунок внутрішніх джерел; темп розвитку чистих активів підприємства протягом періоду, що розглядається; коефіцієнт фінансування підприємства (сума залученого позикового капіталу на 1 грн. власного капіталу, який використовується) ; коефіцієнт поточної платоспроможності підприємства; рівень рентабельності власного капіталу; рівень оборотності власного капіталу.

Запропонована система показників оцінки може бути використана в процесі проведення як статичного, так і динамічного фінансового аналізу результативності управління фінансами державного підприємства. Апробацію основних з розглянутих показників було здійснено в процесі дослідження сучасних тенденцій фінансового розвитку державних підприємств.

У другому розділі - ”Дослідження сучасних тенденцій фінансового розвитку державних підприємств в Україні” - оцінюється місце і роль державних підприємств в сучасній економіці України, динаміка обсягу і структури їх активів і капіталу, рівень забезпеченості їх розвитку власними фінансовими ресурсами стан їх фінансової рівноваги та ефективність управління фінансами.

Реформування економіки України призвело до суттєвого зменшення за останні роки частки її державного сектора. В процесі цього реформування форму власності змінили майже 62 тис. державних підприємств, що можна побачити з даних табл. 1.

Таблиця 1

Кількість державних підприємств України за галузями економіки, які змінили форму власності за 1992-1998 роки*

Оцінюючи наведені дані в цілому, можна зробити висновок, що процес роздержавлення і приватизації державних підприємств відбувається у всіх сферах і галузях економіки України і суттєво впливає на зменшення питомої ваги державного сектора у виробництві валового внутрішнього продукту, промислової і сільськогосподарської продукції. Найбільш масовим процес приватизації державних підприємств був у сфері торговельного і побутового обслуговування.

Незважаючи на зменшення кількості державних підприємств, вартість їхніх активів в останні роки постійно зростала і складала на 1 січня 1999 року 270 млрд. грн. За 1995 - 1998 роки цей показник у вартісному виразі зріс у 2, 8 разів. Тенденція до зростання загальної вартості у цьому періоді була характерною як для позаоборотних, так і для оборотних активів, але темпи зростання активів першої групи були значно вищими. На цей процес суттєво впливала переоцінка основних засобів і матеріальних оборотних активів внаслідок інфляційних процесів. Виходячи з таких тенденцій, питома вага позаоборотних активів державних виробничих підприємств у загальній їх вартості збільшилась з 70% до 79%.

У складі позаоборотних активів державних підприємств домінуючу роль відіграють основні засоби. Але їх питома вага у загальному обсязі позаоборотних активів за 1995 - 1998 роки з 95% скоротилася до 84%. За цей період у складі позаоборотних активів суттєво зросла питома вага нематеріальних активів (з 0, 1% до 6, 1%) та незавершених капітальних вкладень (з 2, 7% до 8, 0%).

У складі оборотних активів найбільший обсяг займає дебіторська заборгованість, яка в умовах загальної кризи неплатежів в Україні постійно зростає. За 1995 - 1998 роки її питома вага в загальному обсязі оборотних активів збільшилась з 52% до 66%. В той же час спостерігається тенденція поступового зменшення питомої ваги запасів товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів у складі оборотних активів. Це негативно впливає на обсяги та ритмічність здійснення операційного процесу державних підприємств.

Відповідно до зростання суми активів постійно збільшується обсяг капіталу, що використовується державними підприємствами в процесі своєї господарської діяльності. Переважну його частку становить власний капітал. При цьому у складі загального капіталу, що використовувався державними підприємствами протягом 1995 - 1998 років, спостерігалися дві різні тенденції: в той час як питома вага власних фінансових коштів цих підприємств зростала, частка позикових коштів відповідно зменшувалась. Основу залучення державними підприємствами позикового капіталу становлять розрахунки з кредиторами за одержану від них продукцію. Кредити банків не відіграють помітної ролі у фінансуванні розвитку державних підприємств через їх високу вартість.

Через невеликий обсяг залучення позикового капіталу коефіцієнт фінансування державних підприємств на протязі 1995 - 1998 років був відносно малим і коливався в межах 0, 16 - 0, 29. Відповідно високим був коефіцієнт фінансової автономії цих підприємств, який коливався в межах 0, 78 - 0, 86. Найвищий рівень фінансової стійкості, що визначається цими показниками, спостерігалася в періоді, що аналізувався по державних підприємствах будівництва, транспорту, сільського господарства та зв'язку.

Нестача оборотних коштів, і в першу чергу грошових активів, визначає низький рівень платоспроможності державних підприємств України. Про це свідчить динаміка рівня їх платоспроможності за 1995 - 1998 роки. Так, коефіцієнт поточної платоспроможності цих підприємств скоротився в цьому періоді з 1, 36 до 1, 04, а коефіцієнт абсолютної платоспроможності - з 0, 05 до 0, 02. За рівнем цих показників державні підприємства суттєво поступаються підприємствам альтернативних форм власності. Про низький рівень платоспроможності свідчить і значне перевищення загальної суми кредиторської заборгованості державних підприємств над дебіторською. Найнижчим рівнем платоспроможності на сучасному етапі характеризуються державні підприємства житлово-комунального господарства, будівництва та промисловості.

Фінансовий результат господарської діяльності державних підприємств характеризується постійним зменшенням суми балансового та чистого прибутку на протязі останніх років. В 1998 році діяльність комунальних підприємств України в цілому була збитковою. З від'ємним результатом по прибутку закінчили в цьому році свою фінансову діяльність державні підприємства сільського господарства та житлово-комунального комплексу.

Зменшення суми прибутку, з одного боку, та постійне зростання обсягу капіталу, що використовується з другого, призвело до суттєвого зниження в останні роки рівня рентабельності як власного, так і загального капіталу державних підприємств. При цьому слід зазначити, що рентабельність позикового капіталу, що використовується на цих підприємствах суттєво перевищує за рівнем рентабельність власного капіталу. Цей показник має великий діапазон коливань по державних підприємствах різних галузей економіки.

Постійно зменшувалась протягом останніх років і оборотність капіталу, що використовується державними підприємствами. Ця тенденція була характерною як для загальнодержавних, так і комунальних підприємств, а також для всіх без винятку галузей державного сектора економіки України.

Узагальнюючи результати фінансового розвитку державних підприємств України за останні роки, можна констатувати, що за основними показниками оцінки рівень їх фінансового стану і ефективності фінансової діяльності є дуже низьким порівняно із підприємствами альтернативних форм власності. Це потребує активізації зусиль, зосереджених на основних шляхах підвищення ефективності управління фінансами державних підприємств в сучасних умовах з метою подолання негативних тенденцій в цій діяльності, що склалися в останні роки.

У третьому розділі - ”Актуальні проблеми управління прибутком підприємств” - розглядаються теоретичні засади цього управління, обгрунтовуються рекомендації щодо планування формування прибутку та підвищення ефективності його розподілу на підприємствах державних форм власності.

Категорія прибутку є однією з провідних економічних категорій, пов'язаних із функціонуванням підприємств. Прибуток підсумовує головний фінансово-економічний результат їх господарської діяльності, виступає як одна з головних цілей їх фінансового розвитку, формує фінансову базу цього розвитку, сприяє зростанню добробуту власників, персоналу і суспільства в цілому.

Основною метою управління прибутком державного підприємства виступає забезпечення зростання його суми і рівня, а також ефективний його розподіл за напрямками прогнозного розвитку. При цьому слід враховувати, що формування прибутку підприємств загальнодержавної і комунальної власності має певні особливості, як за джерелами формування доходів, так і за структурою поточних витрат, пов'язаних із реалізацією продукції.

Так, підприємства комунальної власності отримують значно більшу допомогу у формуванні доходів за рахунок державного регулювання цін - в 1998 році доходи загальнодержавних підприємств за рахунок цього джерела становили лише 1, 5% до обсягу їхньої виручки від реалізації товарів, в той час як відповідні доходи комунальних підприємств - 13, 3%. Разом з тим, загальнодержавні підприємства за рахунок відповідної структури продукції та рівня податкових пільг сплачують відносно меншу суму податків із своєї виручки - в 1998 році сума цих платежів становила по загальнодержавних підприємствах тільки 8, 4% до обсягу їх валової виручки, в той час як по комунальних підприємствах - 13, 3%.

За рахунок ефекту масштабу загальнодержавні підприємства мають і значно нижчий рівень собівартості продукції, ніж підприємства комунальної власності. Так, в 1998 році на підприємствах загальнодержавної власності обсяг витрат на виробництво і реалізацію продукції (включаючи комерційні витрати) становив 84, 8% від обсягу виручки з її продажу, в той час як на підприємствах комунальної власності, цей показник становив 101, 3%. Це свідчить про те, що на підприємствах загальнодержавної форми власності існує більше можливостей проведення ефективної цінової політики навіть в умовах кризового стану економіки.

Ще більшими особливостями характеризується формування прибутку державних підприємств за окремими галузями економіки. Достатньо відмітити, що в 1998 році рівень виробничої рентабельності (відношення прибутку від реалізації до собівартості продукції) коливався за окремими галузями державного сектора економіки від 14, 6% до + 78, 5%.

Зазначені особливості формування прибутку державних підприємств мають бути враховані в процесі заходів щодо державного його регулювання через систему податків і субсидування цін, а також при побудові моделей його планування на конкретних підприємствах. В основу розробки основних моделей планових розрахунків цього показника по різних типах державних підприємств має бути покладена системна модель ”Витрати - Обсяг реалізації - Прибуток”, яка дозволяє врахувати можливий обсяг реалізації продукції, рівень постійних і змінних витрат виробництва, а також їх співвідношення; рівень оподаткування виробничої діяльності; ціновий фактор тощо.

Певні особливості має і розподіл прибутку державних підприємств.

За результатами проведеного обстеження на цілі виробничого розвитку державних підприємств (включаючи поповнення оборотних коштів, статутного та резервного фондів) за останні роки спрямовувалася лише четверта частина суми чистого прибутку, що не забезпечувало необхідні умови їх розвитку і суттєве зростання їх ринкової вартості. В загальному обсязі коштів цього прибутку, що спрямовувалися на споживання, переважну частку на державних підприємствах становили витрати на соціальний розвиток і матеріальне заохочування персоналу. Дивідендні виплати на більшості державних акціонерних товариств або не здійснювалися зовсім, або формувалися у незначних розмірах, значно нижчих за рівнем ніж середній рівень прибутку на капітал, що склався в цьому періоді на фінансовому ринку. Це суттєво зменшувало інтереси держави і інших інвесторів, що вклали свій капітал в державні підприємства.

Для оптимізації пропорцій капіталізації отриманого прибутку і його спрямування на цілі споживання в дисертації запропоновані різні принципові підходи до формування дивідендної політики державних підприємств. Вказані підходи засновані на врахуванні наступних факторів: 1) рівня прибутковості господарської діяльності; 2) прогнозованих темпів економічного зростання; 3) можливості прискорення або гальмування реалізації реальних інвестиційних проектів; 4) вартості залучення додаткового капіталу на фінансовому ринку; 5) можливості залучення додаткових фінансових ресурсів із альтернативних внутрішніх джерел; 6) стадії життєвого циклу підприємства.

У четвертому розділі - ”Вдосконалення управління оборотними активами державного підприємства” - розглядаються економічна сутність оборотних активів виробничого підприємства та механізм їх функціонування, засади розробки політики формування оборотних активів підприємств державних форм власності, а також напрямки вдосконалення структури джерел фінансування цих активів.

Управління оборотними активами державних підприємств пов'язано із уточненням деяких методологічних підходів, зокрема з конкретизацією їх поняття та відповідною класифікацією.

В сучасній економічній теорії термін ”оборотні активи” має кілька синонімів - оборотні кошти, оборотний капітал, робочий капітал тощо. Це розмаїття термінів певною мірою позначається і на трактуванні цього поняття окремими авторами. Розгляд найсуттєвіших ознак цього поняття, проведений в дисертації, дозволяє визначити його наступним чином: ”Оборотні активи виробничого підприємства характеризують групу мобільних активів із періодом використання до одного року, що безпосередньо обслуговують його операційну діяльність і внаслідок високого рівня їх ліквідності мають забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов'язаннями. В практиці бухгалтерського обліку до цих активів відносять також окремі види малоцінних та швидкозношуваних засобів праці за критерієм їх вартості (в різних країнах цей кількісний критерій суттєво коливається).

Цілеспрямоване фінансове управління оборотними активами виробничого підприємства потребує проведення відповідної їх класифікації. Таку класифікацію пропонується проводити за такими основними ознаками: за фінансовими особливостями формування; за приналежністю підприємству; за окремими видами; за рівнем ліквідності; за формами функціонування в конкретному періоді; за рівнем варіабельності у часі. Згідно з переліченими ознаками в дисертації запропонована відповідна класифікація оборотних активів, що дозволяє конкретизувати форми і методи фінансового управління ними.

Основними цілями управління процесом формування оборотних активів державного підприємства є забезпечення запланованого обсягу виробництва і збуту продукції, необхідного рівня рентабельності їх використання і достатнього рівня платоспроможності. Реалізація цих цілей потребує розробки на кожному підприємстві відповідного типу фінансової політики формування оборотних активів, адекватної умовам здійснення господарської діяльності. В сучасних економічних умовах переважна більшість державних виробничих підприємств вимушені проводити агресивну політику формування своїх оборотних активів, яка характеризується мінімальним розміром їх страхових запасів і високим рівнем ризику неспроможності своєчасно розраховуватись із своїми кредиторами за короткостроковими зобов'язаннями.

Особливо негативний вплив на рівень платоспроможності державних підприємств в останні роки здійснює зростання обсягу їх дебіторської заборгованості. У загальній сумі дебіторської заборгованості цих підприємств більш ніж 70% складає заборгованість покупців за поставлену їм продукцію, яка більш ніж на дві третини є простроченою. Тому управління формуванням рівня дебіторської заборгованості є найбільш актуальним напрямком загальної системи фінансового управління оборотними активами.

У процесі управління дебіторською заборгованістю підприємства слід зважати на те, що вона вимагає від продавця значного обсягу не тільки прямих, а й побічних фінансових витрат, пов'язаних із ускладненням обліку і контролю, процесом інкасації, уповільненням грошового обороту тощо. Але в той же час слід мати на увазі, що надання покупцям кредиту призводить до зростання обсягу реалізації продукції, а відповідно і до збільшення суми прибутку підприємства. Для того, щоб позитивний ефект перевищував негативні наслідки формування дебіторської заборгованості на кожному виробничому підприємстві має бути розроблено спеціальну кредитну політику щодо покупців його продукції.

Кредитну політику підприємства пропонується розробляти за наступними основними етапами: визначення умов розрахунків із покупцями за реалізовану продукцію; розробка системи знижок за швидку оплату покупцями отриманої продукції; визначення граничних строків надання товарного кредиту покупцям; розробка стандартів кредитоздатності покупців; диференціація кредитного ліміту для різних груп покупців; визначення форм і методів активної інкасації дебіторської заборгованості; розрахунок оптимального розміру середнього залишку дебіторської заборгованості. В дисертації визначено конкретний порядок дій і методи розрахунків окремих показників за кожним із перелічених етапів розробки кредитної політики підприємства.

Певного вдосконалення на сучасному етапі потребує політика фінансування оборотних активів, що проводиться державними підприємствами. На протязі останніх років сума власних оборотних активів цих підприємств постійно зменшувалась, а станом на 1 січня 1999 року сума короткострокових фінансових зобов'язань державних підприємств в цілому перевищувала загальну суму оборотних активів (тобто весь обсяг їх оборотних активів формувався виключно за рахунок позикових коштів). Основну питому вагу у фінансуванні оборотних активів займав протягом останніх років товарний кредит, який надавався державним підприємствам їх постачальниками, а також короткострокова кредиторська заборгованість нетоварного характеру. Невідкладними заходами в цьому напрямку фінансової діяльності державних підприємств має бути суттєве поповнення власних оборотних коштів, залучення до фінансування цих активів довгострокових фінансових кредитів і позик на пільгових умовах.

У п'ятому розділі - ”Підвищення ефективності управління інвестиціями державних підприємств” - розглядаються форми та особливості інвестицій цих підприємств в сучасних умовах, види інвестиційних проектів, що ними розробляються, методи фінансового аналізу та оцінки ефективності інвестиційних проектів, схеми, що використовуються та джерела фінансування інвестицій державних підприємств.

Подолання кризи розвитку державних підприємств пов'язано із значним підвищенням їх інвестиційної активності. Важливою передумовою проведення їх ефективності інвестиційної політики є уточнення понятійного апарату в галузі інвестицій. Визначене Законом України ”Про інвестиційну діяльність” поняття ”інвестиції” потребує певного коригування з метою наближення до його трактування в сучасній економічній літературі. Із врахуванням найбільш суттєвих особливостей цього поняття, розглянутих в дисертації, його пропонується викласти у наступній редакції: ”Інвестиції - це вкладання капіталу в об'єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення його зростання в майбутньому періоді”.

Сучасне законодавство України поділяє інвестиції на три основні форми - капітальні, фінансові та реінвестиції. Реінвестиції за своєю сутністю характеризують не об'єкт вкладання капіталу, а процес використання чистого доходу, отриманого від інвестиційної діяльності з відповідним його спрямуванням на здійснення як капітальних (реальних), так і фінансових інвестицій.

Сучасний стан інвестиційної діяльності підприємств державної форми власності характеризується переважно здійсненням реальних інвестицій у формі капітальних вкладень. В умовах економічної кризи останніх років обсяг капітальних вкладень державних підприємств суттєво скорочувався і тільки в 1998 році дещо зріс. Частка капіталовкладень державних підприємств у загальному їх обсязі в Україні становила в 1998 році 45%. Основний обсяг капітальних вкладень державного сектору економіки спрямовувався в останні роки в об'єкти виробничого призначення.

Галузева структура капітальних вкладень державних підприємств визначає як пріоритетні на сучасному етапі інвестиції в промисловість, транспорт і зв'язок. Частка цих трьох галузей становила в 1998 році 67% загального обсягу капіталовкладень державних підприємств України, в тому числі 93% обсягу капіталовкладень в державні об'єкти виробничого призначення.

Відтворювальна структура капітальних вкладень підприємств державного сектору економіки визначає в сучасних умовах пріоритетну спрямованість інвестицій в технічне переозброєння і реконструкцію діючих об'єктів господарювання. Більш ніж 40% загального обсягу капіталовкладень цих підприємств спрямовувалось в останньому періоді на закупівлю обладнання.

Залучення інвестицій в державний сектор економіки України потребує кваліфікованого обгрунтування інвестиційних проектів - документу, що визначає окремі напрямки стратегічного розвитку підприємства шляхом реального інвестування для забезпечення найбільш ефективних форм досягнення інвестиційних цілей. Для управління розробкою інвестиційних проектів державних підприємств їх пропонується поділяти за такими основними ознаками: за цільовою спрямованістю; за напрямками стратегічного розвитку; за формами здійснення інвестицій, за обсягом інвестування; за терміном реалізації; за складом інвесторів; за рівнем ризику.