Гроші та кредит

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гроші та кредит

платіжний гроші кредитування

1. Суть та функції грошей

1.1 Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм. Природа грошей

Навчальна мета - засвоїти механізм походження грошей, упевнитися в неминучості появи грошей у процесі розвитку суспільного виробництва та обміну.

Розвиваюча мета - гроші продовжують відігравати важливу роль у економічному та соціальному розвитку суспільства.

Виховна мета - переконання в істотній активізації української наукової думки у сфері грошей.

1. Починаючи з Арістотеля і до 18ст. у теорії Г. поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені державою з метою полегшення обміну товарів. Таке трактування походження Г. дістало назву раціоналістичною концепції. Зміст еволюційної концепції полягає в тому, що виникнення та розвиток Г. - тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товар. виробництва та обміну. Таке трактування походження Г. є більш науково достовірним і створює сприятливу базу для створення сутності Г. Ця концепція надає ряд важливих висновків, серед яких:

Г. за походженням - не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення з широкого ряду товарів одного грошового;

Г. самі по собі не можуть бути застиглим явищем, а повинні постійно розвиватися як по суті, так і формами існування;

Г. не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей чи рішенням держави доти, доки існують адекватні Г. суспільних відносини, так само, як і не можуть бути введені там, де таких відносин не існує.

Г. за своєю сутністю є особливим товаром, що має влас-ті всезаг. еквіваленту, тобто здатність обмінюватися на будь-який ін. предмет. Суттєві ознаки Г.:

Г. не здатні прямо задовольняти фіз. чи дух. потреби людей, а лише опосередковано;

Г. - абсолют. ліквідність (здатність миттєво погасити свою заборгованість перед товаром в певний проміжок часу);

Г. - це не річ, а вречевлена форма відносин між людьми. Таким чином, Г. не були придумані людством, Г. не є продуктом створення д-вою, вони створились стихійно, як результат еволюційного розвитку.

2. Функція грошей - це певна дія чи «робота» грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення. Розглянемо п'ять функцій грошей.

Міра вартості - це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їм форму ціни. Таке вимірювання здійснюється ідеально в процесі підрахування собівартості виробництва і закінчується на ринку через механізм співставлення попиту і пропозиції. Оскільки суб'єкти ринку на основі попереднього досвіду формують уявлення про величину купівельної спроможності грошової одиниці маса грошей уявляється їм реальною вартістю, порівняльною з цінністю товарів на боці пропозиції. В результаті балансування цих величин виникає ціна, масштабом якої слугує грошова одиниця. Грошова одиниця в цьому процесі виступає як масштаб цін, який з початком централізованого карбування монет державами збігався з ваговим. Він на той час як вагова кількість благородного металу, прийнятого за грошову одиницю, був складовою функції міри вартості, доповнював її призначення виражати вартість товарів.

В умовах обігу неповноцінних грошей механізм міри вартості істотно змінився. Відпала потреба у ваговій кількості золота, що прийнята за грошову одиницю і слугує масштабом цін. Усі держави перестали фіксувати золотий вміст грошових одиниць.

Гроші як міра вартості широко використовується як рахункові, як одиниця рахування. Завдяки цій функції всі товари та послуги набувають форми ціни і стають порівняльними - їх можна складати, порівнювати, віднімати тощо. За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро - і макрорівнях, на всіх стадіях процесу суспільного відтворення, без чого неможлива їх організація й управління.

На макроекономічному рівні за допомогою рахункових грошей визначаються такі важливі показники розвитку економіки, як обсяг ВВП, НД, інвестицій, фінансових і кредитних ресурсів, прибуток, рентабельність.

Функцію міри вартості гроші виконують тим краще, чим сталіша їх купівельна спроможність. Тільки при сталих грошах всі грошові показники можуть правильно відображати зміни в реальних економічних процесах. Інакше ці показники спотворюють дійсний стан економіки, перестають бути надійним орієнтиром для прийняття управлінських рішень.

Засіб обігу - це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Важливою ознакою грошей як засобу обігу є те, що вони являють реальне втілення мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і взамін одержує гроші. Важливо те, що гроші як засіб обігу, забезпечують перебіг товарів від виробника до споживача, після чого товари виходять зі сфери обігу. Самі гроші залишаються в обігу, переходячи від одного суб'єкту до іншого.

Функцію засобу обігу гроші виконують миттєво, що робить її індиферентною до форми грошей, проте не до сталості їх вартості.

Розвиток ринкових відносин створює передумови для звуження сфери використання цієї функції. У сучасних умоваї використання грошей як засобу обігу здійснюється переважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню, у міжнародній торгівлі.

Особливості функції грошей як засобу обігу необхідно пов'язати з перевагами товарообміну за допомогою грошей над бартерними операціями та звернути увагу на необхідність участі в обміні не ідеальних , а реальних грошей. Важливою є також кількість грошей, що виконує функцію засобу обігу та ті наслідки для економіки, якщо гроші не можуть нормально виконувати функцію засобу обігу.

В процесі обміну товарів гроші виконують такі дії:

посередницьку, за допомогою якої товари доставляються від виробників споживачам;

об'єднуючу, в процесі якої всі акти обміну об'єднуються в процес реалізації товарів та їх цін;

засобу загальної купівельної спроможності.

Засіб платежу - це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

Гроші виконують функцію платежу, коли продаж товару може бути відокремленим в часі від отримання грошей. У таких угодах гроші безпосередньо не протистоять товарам, а надходять в обіг лише через визначений договором час. У визначенні ціни вони функціонують ідеально як міра вартості, але не виконують функцію засобу обігу.

Функція засобу платежу відрізняється від функції засобу обігу тим, що гроші із посередника у ланцюгу товарообміну перетворюються у завершальну ланку останнього. А вручення продавцеві певного документу породжує лише видимість платежу, що не означає передачі реальної вартості у грошовій формі.

Характерними ознаками платіжної функції грошей є однобічний рух і наявність розриву у часі між передачею товару покупцеві і отриманням грошей продавцем та розрахунок реальними грошами. Сфера застосування функції платежу: платежі між підприємствами за взаємними борговими зобов'язаннями, оплата праці, платежі в цільові фонди, кредитні операції, страхування майна, виплата спадщини і т. д.

На використанні функції засобу платежу базується функціонування податкової, бюджетної та банківської систем. Тому до грошей у цій функції ринок висуває високі вимоги. Необхідність сталості грошей у цій функції просто необхідна. Щоб уникнути збитків доводиться коригувати процентну ставку відповідно до знецінення грошей, що негативно впливає на стан кредитних відносин в економіці.

Властивості грошей бути загальним еквівалентом робить їх загальним втіленням суспільного багатства, яке товаровиробники прагнуть нагромадити. Найчастіше функцію нагромадження або засобу утворення скарбів гроші виконують тоді, коли продаж не супроводжується актом купівлі. Тоді гроші вилучаються з обігу і зберігаються з метою нагромадження та збереження вартості у разі повернення їх в обіг. Гроші виконують функцію засобу нагромадження , якщо вони є фінансовим активом. За умов металевого грошового обігу функцію нагромадження виконували повноцінні і реальні гроші - золото і срібло.

3. Розрізняють повноцінні та неповноцінні Г. Повноцінні мали внут. реал. форму адекватної вартості товару, з якого вони були виготовлені. Початковою висхідною формою повноцінних Г. були спочатку товар., а потім метал. Г. (золото, срібло). Монета - найдосконаліша форма повноцін. Г. Нині функціонує білонна монета, тобто неповноцін. Еволюц. процеси в економіці спричинили демонетизацію золота - відмова від золота в якості Г. (1976), який запровадив в провадження так званих кредит. Г. , до яких відносять монети, папер. Г., депозит. та електронні Г. Депозит. Г. - різновид кредит. Г., який існує у вигляді певних сум записаних на банк. рах. Електронні Г. - різновид депозит. Г., коли перкази грош. сум по рах. банків здійснюються автоматично за доп. комп. с-м. Носієм електрон. Г. є пластик. картка.

4. В екон. науці виділяють 2 підходи до вивчення теорет. вивчення Г. Представники одного підходу шукають відповіді на запитання, пов'язані з внут. природою Г.: що таке Г.? чому вони з'явились та існують в сус-ві? Як вони розвиваються? Чому вони набули тієї чи ін. форми? Цей підхід наз. Абстрактною теорією Г., найбільш яскравими проявами якої є металістична та номіналістична теорії. Металіст. теорія Г. з'явилася на межі ХVІ - ХVІІ ст. Суть цієї теорії полягає в тому, що Г. - благородні метали (золото, срібло). Ці метали вже самі по собі є Г. Ця теорія виникла як складова меркантилізму, суть якого зводилась до того, що багатство нації полягає в золоті та сріблі, а для його збільшення необхідно розвивати золото і срібло, при цьому більш експортувати, ніж імпортувати, щоб збільшити потік золота в країну. Металіст. теорія не є науковою, бо вона ототожнює Г. та їх влас-ті з влас-тями золота та срібла. З цією теорією повністю ігнорується той факт, що Г. - наслідок розвитку товар. вир-ва.

Проте ця теорія відіграла позитив. роль сприяючи процесові первинного нагромадження кап-лу. Номіналіст. теорія передбачає, що Г. не мають товар. природи, а являють собою умов. знак, вартість якого визн. найменуванням та встановлюється д-вою. Систематичного розвитку набув у ХVІІІ ст. (засновники, анг. Верклі, Стюарт). Розуміння внут. природи Г. та їх генезису дійсно є важливим для уявлення про Г., але його замало, щоб відповісти на наст. питання:

як Г. впливають на реал. екон-ку?

який механізм впливу?

як д-ва використовує його? тощо. Цей підхід наз. прикладною або монетаристською теорією. Найбільш відомим напрямом є к-сна, яка поділ. на: І. Клас.-к-на; ІІ. Неоклас.-к-на; ІІІ. Суч. монетаризм. Самостійним відгалуженям є кейнсіанська і неокейнс. теорії. Клас.-к-на теорія сформувалася в ХVІ-ХVІІ ст. і послужила методолог. основою монетарис. теорії. Назву к-ної ця теорія дістала тому, що її основоположники пояснювали вплив Г. на екон. процеси виключно к-ними чинниками. Ознакою цієї теорії є положення про те, що вартість Г. і рівень товар. цін визн. к-стю Г.: чим більше їх в обороті, тим ціни вищі, а вартість Г. нижча, і навпаки. (Даванзагті, Монтаріні, Локк, Боден, Юм, Тук). Найвідомішим прибічником та захисником цієї теорії у ХХст. був Фішер. В своїй роботі „Купівельна спроможність Г.» він запропонував формулу - рівняння обміну: MV-PQ. З цієї формули випливає, що рівень цін випливає з маси Г., швидкості їх обігу та обсягу прод-ції. Багато уваги к-ній теорії приділяв укр. економіст Туган-Барановський, який доводить, що на рівень цін впливає не один, а всі фактори рівняння. Сутність його кон'юнктурної теорії полягає в тому, що варість Г, він пов'язує не з к-тю Г., а з заг. умовами товарно-грош. ринку або з заг. кон'юнктурою. Він стверджує, що у фазі екон. піднесення заг. рівень цін зростає і вартість Г. знижується а в фазі екон. спаду ціни знижуються і вартість Г. зростає. Кон'юнктурна теорія започаткувала новий неоклас. етап у розвитку к-ної теорії (Маршалл, Пігу, Робертсон, Кейнс). Теорії Г. Кейнс присвятив такі праці: „Трактат про грош. реформу», „Трактат про Г.», „Заг. теорія зайнятості, %, Г.». Гол. питанням Кейнса були місце і роль Г. у відтворювальному процесі. Він довів, що Г. виконують самост. роль і став засновником держ. грош. пол-ки.

Монетаризм як напрям екон. теорії виник у 60-х рр. ХХст. У зв'язку з пошуком шляхів подолання інфляції, зростання якої за кейнс. порадами було вже неможливо, він повністю сформувався у 70-ті рр., коли особливо загострилася інфляція і потрібні були нові підходи, які б дали можливість тримати під контролем інфляц. процеси. Разом з тим суч. монетаризм не є новою теорією. Його наз. осучасненою к-ною теорією, адже монетаристи черпали у кейнсіанців те, що не суперечило реал. дійсності (Фрідман „Дослідження в галузі к-ної теорії»). Монетаристи не заперечують зміну швидкості Г., але визнають, що такі зміни не короткого, а тривалого розвитку (кейнсіанці переконані, що швидкість Г. не можливо передбачити, тому не можна розглядати Г. в якості важливого фактору, що визн. динаміку обсягу вир-ва, цін, зайнятості). Для монетаристів Г. - „гол. вісь», навколо якої обертається все гос-во (для кейнсіанців - лише „вуаль»). Монетаристами відкидається сама ідея держ. втручання в ринкову с-му. Вони стверджують, що сама ринкова с-ма здатна забезпечити стабільний пропорційний розвиток. При цьому лише вони пропонують введення жорсткого правила в грош.-кредит. сфері. Монетаристи проявляють явні симпатії до приват. підприємництва, потребують захисту від надмірного втручання д-ви, пропонують створити найсприятливіші конкурентні, фіскал., монетар. та ін. умови для розвитку. Вони чітко визн. одного винуватця всіх негараздів: органа, який допустив надмірне зростання або надмірне скорочення ПрГ. На сьогодні суч. монетаризм спідкає та доля, що й кейнсіанство, після стрімкого злету розпочинається розчарування та спроби удосконалення. Це знаходить вирішення у формуванні кейнсіансько-неоклас. синтезу, який розглядається як вельми всеосяжне поняття і вміщує в собі різні точки зору на низку теорії і практики Г. він базується не лише на кейнсіанському і монетарис. підходах в їх оновлених формах, але й на суч. науковій думці. Зокрема, на неоклас. екон. моделі „Моделі екон. пропозиції».

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте основні етапи розвитку форм вартості.

2. Які товари-еквіваленти використовувались у якості грошей?

3. Дайте визначення економічної категорії «гроші».

4. Які концепції походження грошей Ви знаєте?

5. Назвіть основні етапи розвитку грошей.

6. Назвіть основні властивості грошей.

7. Що таке вартість грошей, на чому вона базується і які фактори впливають на зміну вартості грошей у часі?

8. Що таке повноцінні гроші? Чи використовують повноцінні гроші в сучасному грошовому обігу України?

9. У чому полягає основна відмінність між повноцінними та неповноцінними грошима?

10. Що таке кредитні гроші?

11. Що таке «квазі» гроші? Чи використовуються «квазі» гроші у грошовому обігу України?

12. Що таке банкнота, вексель, чек?

13. Чим депозитні гроші відрізняються від готівкових грошей?

2. Грошовий обіг та грошова маса

2.1 Грошовий обіг як сектор грошового обороту

Навчальна мета - зрозуміти сутність та взаємозв'язок таких економічних явищ, як грошовий оборот, грошовий обіг, фінанси, кредит;

засвоїти механізм взаємозв'язків через грошовий оборот основних груп економічних суб'єктів, а також головні грошові потоки між ними.

Розвиваюча мета - прослідкувати розвиток дискусій щодо повного й однозначного тлумачення грошового обороту та грошового обігу.

Виховна мета - вивчення матеріалу є необхідною умовою підготовки економістів вищої кваліфікації.

1. Сук-сть усіх грош. платежів утв. грош. оборот. Суб'єктами грош. обороту є:

фірми - суб'єкти, що забезпечують створення та реалізацію ВНП;

домогоп-ва;

держ. структури, які забезпечують розподіл та перерозподіл варстості створеного продукту;

фін. посередники, які мобілізують на фін. ринку тимчас. вільні кошти одних останніх не вистачає на умовах платності, строковості, економічності, поверненості. Грош. оборотом „пов'язуються» осн. ринки, через які здійснюються грош. відносини з суб'єктами, а саме: І. ринок продуктів; ІІ. ринок ресурсів; ІІІ. фін. ринок; ІV. світ. ринок. Грош. оборот схематизують у вигляді взаємопов'язаних потоків Г. Грош. потік - певна сук-сть платежів, які обслуговують окремий етап (чи його частина) процесу відтворення; за напрямками руху Г. розподіляють на 2 великі групи: _потоки втрат (витрат); _ потоки ін'єкцій. Залежно від хар-ру екон. відносин між суб'єктами грош. оброт структуризують як min 3 сектори: ¤грош. обіг, який хар-ся: еквівалент. рухом (рухом Г. як Г.) та безповорот. рухом Г. (постійним віддаленням Г. від пункту, з якого вони почали свій рух); ¤фін. сектор, який хар-ся: нееквівалент. та безповорот. рухом Г. (фіскал.-бюджет.); ¤кредит. сектор, який хар-ся: нееквівалентністю і поворотністю.

Залежно від форми Г., в якій вібдувається грош. оборот, він поділ. на готів. та безготів. Готів. здійснюється через оплату зоб-нь закон. платіж. засобами (банкнотами, монетами) в процесі здійснення кас. операцій. Якщо банк обслуговує торг. під-ва, то для нього важливими є операції з інкасації готівки та продажу її ін. банкам. Якщо банк обслуговує промисл. під-ва - операції з купівлі готівки в ін. банках. Безготів. обіг здійснюється шляхом оплати придбаного перерахуванням (переказом) Г. на рах. отримувачів без використання Г. в готів. формі. Звідси, розрах. операції - рух Г. на банк. рах., який здійснюється згідно з розпорядженням клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону привели до зміни права власності на активи.

2. Грошова маса - сукупний обсяг платіжних та купівельних засобів, які обслуговувають господарство; вся сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент.

Для аналізу якісних змін грошового обігу на конкретну дату, а також для розробки мір щодо регулювання обсягу грошової маси використовуються грошові агрегати.

Грошовий агретат - це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

У статичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати:

Мо відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на рахунках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить;

М 1 = Мо + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання;

М 2 = М 1 + кошти на всіх видах строкових депозитів, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках;

М 3 = М 2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Грошова база - гроші, які не беруть участі в грошовому обізі, але створюють базу для його розширення. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансіцентрального банку. Цей показник називають ще грошима центрального банку який їх безпосередньо контролюєі регулює, впливаючи в кінцевому підсумку на загальну масу грошей. Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків , а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Процес руху грошей, що обслуговує реалізацію ВВП, називається грошовим обігом. Між процесами реалізації ВВП та грошового обігу існує внутрішній зв'язок: чим більша номінальна вартість ВВП, тим більше буде потік грошового обігу, і навпаки.

Цю залежність можна виразити формулою:

ВВП = грошовому обігу ( 1 )

Обсяг ВВП визначається двома факторами:

фізичним обсягом товарів та послуг, що реалізуються ( Q );

рівнем їх цін ( p ):

ВВП = p х Q; ( 2 )

Обсяг грошового обігу визначається двома факторами:

масою грошей, яка знаходиться в обізі ( М );

швидкістю обігу однієї гршової одиниці ( V ):

Грошовий обіг = М х V ( 3 )

М - загальна сума залишків грошей в найбільш ліквідній формі, які є у розпорядженні суб'єктів економіки;

V - показник частоти переходу грошей від одного суб'єкта економіки до іншого за певний період.

Замінимо обидві частини рівняння ( 1 ) їх значеннями відповідно до формул ( 2 ) і ( 3 ):

МV = p Q

На базі рівняння обміну можна визначити закономірності зміни основних ринкових процесів і показників:

М = р Q / V

Протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, об'єктивно зумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Суть цього закону може бути виражена рівнянням:

Фактична маса грошей в обігу = Об'єктивно необхідній масі для бігу

З формули витікає:

з ростом ВВП повинна збільшуватись кількість грошей в обізі;

перевищення фактичної грошової маси над її необхідною кількістю призводить до інфляції;

нестача грошей призводить до неплатежів і зупинки виробництва.

Тому дотримання закону кількості грошей в обізі - важливе завдання грошово - кредитної політики.

На кількість грошей , необхідних для обігу, впливають:

зміна обсягу ВВП;

ступінь розвитку кредитних відносин в країні;

питома вага безготівкових розрахунків в грошовому обороті;

швидкість обігу однієї грошової одиниці.

Швидкість обігу валюти залежить від:

загальноекономічних факторів (циклічного розвитку економіки, темпів економічного росту, зміною цін);

чисто монетарних факторів (структури платіжного обороту, розвитку кредитних операцій, рівня відсоткових ставок на грошовому ринку).

3. Випуск в обіг грош. знаків у всіх формах наз. емісією. Розрізняють первинну, яку здійснюють, як правило, ЦБ, і вторинну емісію депозит. Г. КБ. ЦБ належить виняткове право здійснювати первинну емісію Г. і має кредит. хар-тер. Це озн., що банкноти та монети є борг. зоб-нням ЦБ, будучи такими всі види неповноц. Г є результатом формування кредит. відносин в результаті чого вони і отримали назву кредит. Г. Забезпечення довіри до кредит. Г надає їм специф. форму вартості - купівельну спроможність. Якщо суб'єкти ринку довіряють таким Г, то власники їх за певну суму можуть придбати певну к-ть товару. Маса товарів, які купують за од. Г. визн. рівнем їх цін: чим ціни вищі, тим менше товарів і навпаки. Отже, купівельна спроможність кредит. Г. та рівень цін обернено залежні. ін. каналом поповнення Г. є с-ма обслуговування бюджет. боргу. Вона грунтується не на випуску нових Г., а на розміщенні на відкритому ринку держ. борг. зоб-нь. ЦБ збільшують Г. в обігу в разі купівлі іноз. валюти. Елементами депозит. Г. є КБ, надаючи своїм клієнтам кредит і тим самим збільшують к-сть Г. в обігу (але не нових, а раніше випущених ЦБ). Така ж картина має місце, коли КБ купують на фонд. ринку ЦП.

Контрольні запитання

1. Що таке грошова маса, грошовий агрегат, грошова база?

2. Скільки грошових агрегатів визначає НБУ?

3. Який з грошових агрегатів є найбільш ліквідним? Поясніть чому.

4. Як визначається швидкість обігу грошей? Які фактори впливають на швидкість обігу грошей?

5. У чому полягає сутність закону кількості грошей, необхідних для обігу? За якою формулою розраховують середню кількість грошей, необхідних для обігу?

6. Що таке емісія? Хто здійснює емісію готівкових грошей в Україні?

7. Чим первинна емісія відрізняється від вторинної?

8. Що таке грошово-кредитний мультиплікатор? Розкрийте механізм емісії грошей через грошво-кредитний мультиплікатор.

3. Грошовий ринок

3.1 Валютний ринок і валютні системи. Грошовий ринок, його функціонування та розвиток

Мета лекції - зрозуміти сутність, структуру та особливості прояву грошового ринку; побудувати графічну модель грошового ринку та зрозуміти механізм його балансування.

1. Ринок у простому розумінні - с-ма екон. відносин з приводу купівлі-продажу товарів, сук-сть товар. та грош. обороту. Суч. ринок - поняття складне, багатофун-не, комплексне, це ціла с-ма ринків, в якій найбільша роль відводиться грош., де купується і продається такий товар як Г. Грош. ринок - механізм перерозподілу коштів між секторами та суб'єктами з ціллю збалансування окремих грош. потоків та грош. обороту вцілому. Це сук-сть всіх грош. ресурсів країни, які знах. у постійному русі, розподілі та перерозподілі ресурсів, які змінюються під впливом попиту та пропозиції на них зі сторони різних екон. суб'єктів. Ціль грош. ринку полягає в забезпеченні грош. коштами всієї с-ми ринків з метою ефект. екон. росту та досягнення необхідного рівня стану населення. Грош. ринок має досить склад. організм фун-ння. На ньому діє цілий ряд суб'єктів в залежності від цілей, зокрема продавці Г., покупці, посередники. Місце і роль грош. ринку:

розпочинається кругообіг індивід. кап-лу та рух Г., що його обслуговує; на ньому і завершується екон. цикл;

завдяки грош. ринку формується величина %, як ринк. ціни Г. (1 з найважливіших екон. показників, що визн. динаміку зростання відтвор. процесу);

механізм грош. ринку здійснює перерозподіл грош. ресурсів та забезпечує збалансування грош. потоків індивідуал. суб'єктів, грош. обороту вцілому;

на макроекон. рівні грош. ринок обслуговує оборот усього кап-лу і діє як провідний елемент у формі орг-ції та руху сус. кап-лу країни.

Сегментацію грош. ринку можна здійснити за такими критеріями:

за ивдами фін. інструментів (кредити, іноз. валюта, ЦП);

за інституціон. ознаками грош. потоків (фін.-кредит. установи);

за екон. призначенням (ринок Г., ринок кап-лу). За І критерієм виділ. 3 сегменти:

ринок позик. зоб-янь;

ринок ЦП;

валют. ринок. За ІІ критерієм виділ.:

фонд. ринок;

ринок банк. кредитів;

ринок послуг небанк. фін.-кредит. установ. За ІІІ критерієм виокремлюють:

ринок Г.;

ринок кап-лу. За фун-ною ознакою можна поділ. на 2 сектори:

міжбанк. - купівля-продаж міжбанк. депозитів;

відкритий ринок забезпечує купівлю-продаж ЦП та валюту ЦБ. Ці операції є одним з гнучких інстументів грош.-кредит. пол-ки, яку здійснює ЦБ.

Для вивчення механізму фун-ння грош. ринку необхідна його структуризація за інституційною побудовою хар-ру окремих грош. потоків. За цією ознакою виділ. 2 окремих сектори:

сектор прямого фін-ння, де продавці та покупці Г. зустрічаються безпосередньо і всі питання вирішуються прямо. В цьому секторі виділ. канали руху Г: І. Канал кап. фін-ння - купівля під-вами Г. в обмін на право участі у власності фірми; ІІ. Канал запозичень - купівля під-вом Г. в обмін на зоб-ння повернути їх у визначений строк з %;

сектор оподатков. фін-ння - зв'язок між продавцем та покупцем Г. здійснюється через фін. посередників.

2. Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент. У міру зростання попиту на гроші кожна грошова одиниця, що є в обороті, довше перебуватиме у розпорядженні кономічних суб'єктів, повільнішим буде обіг, і навпаки.

Відповідно до цілей (створення запасу купівельних і платіжних засобів, накопичення грошей як капіталу, накопичення запасів підпорядковується першій і другій цілям одночасно) виділяють тригрупи мотивів на гроші:

- трансакційний;

- мотив завбачливості;

- спекулятивний.

Чинники, які впливають на динаміку попиту на гроші:

- зміна осягів виробництва;

- абсолютний рівень цін та реальний обсяг виробництва;

- швидкість обігу грошей;

- зміна норми процента;

- норма доходу на капіталізован доходи;

- накопичення багатства;

- інфляція;

- очікування погіршення кон'юкнтури ринку.

Особливостями формування опиту на гроші в умовах економіки України є:

- зростання попиту на трансакційні запаси з одночасним пошуком альтернативних активів;

- висока ризиковість капіталізації грошей, послаблення мотиваційної ролі альтернативної вартості зберігання грошей;

- відсутня можливість швидко і надійно трансформувати запас грошей у запас дохідних активів;

- деформування попиту на гроші тіньовими процесами в економіці (зокрема, утаювання доходів від оподаткування та приховування кримінальних грошових доходів, відмивання тіньових грошей).

Суть пропозиції грошей полягає в тому, що ек. с. В будь - який момент часу мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот, де вони будуть використані як купівельні та платіжні засоби.

На рівні окремого ек.с. пропозиція грошей взаємодіє як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей перевищує попит, то індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу, і навпаки.

На макроекономічному рівні формується по - іншому. Вважається, що всі ек.с. одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Якщо виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, то це можно зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот.

Попит на гроші є первинним чинником взаємодії з пропозицією грошей. Пропозиція прилаштовується до попиту. Ця залежність є об. закономірністю ринку грошей.

На грошову пропозицію, крім попиту на гроші, впливає значна кількість інших чинників, кожен із яких виступає як самостійний фактор впливу.

Такими чинниками можуть бути зміни:

- норми об. резервів;

Зміна норми об. рез. викликає протилежну за напрямом зміну m. Чим нижчою буде норма резервування, тим вище буде коефіцієнт мультиплікації, а отже більшим загальний обсяг грошової пропозиції, і навпаки,облікової ставки.

Зміна облікової ставки впливає на грошову базу. При її підвищенні змшується попит комерційних банків на позички рефінансування, внаслідок чого зменшуються залишки коштівна їх коррахунках у центральному банку, тобто грошова база, скоротяться також надлишкові резерви банків та їхні можливості надавати позички, а отже і рівень мультиплікації. (стор. 683 - 684 підр. 2006 р.)

- типова ринкова процентна ставка (рефінансування комерційних банків);

При зростанні процентної ставки за позичками та облігаціями у комерційних банків розширюються можливості одержувати позички рефінансування навіть при зростанні облікової ставки, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коеф. мультиплікації, що сприяє розширенню пропозиції грошей. Водночас у цій ситуації можуть зменшуватися попит на банківські позички, зростати надлишкові резерви і скорочуватися мультиплікація депозитних грошей. (стор. 684 підр. 2006 р.)

- процентної ставки за депозитами до запитання;

Зростання сприяє залученню банками готівки на поточні вклади і розширенню процесу мультиплікації депозитів, унаслідок чого зростає пропозиція грошей, і навпаки.

- обсягу багатства ек. с.;

- тінізації підпр. діяльн.;

- стану довіри до банків, банківської паніки.

Враховуючи те, остаточний обсяг пропозиції грошей формується центральним банком, комерційними банками, вкладниками та позичальниками, управління пропозицією грошей - дуже складне явище. Щоб вивести пропозицію грошей на запланований рівень, крім регулювання грошової бази, необхідно забезпечити відповідне мультиплікативне зростання депозитів під впливом вище перелічених чинників.

Зрівноваження попиту на гроші і пропозиції на ринку грошей визначає об. рівень ставки процента, за якого досягається стабілізація ринку. Взаємозв. між попитом, пропозицією і ціною грошей на цьому ринку реалізується відповідно до загальних закономірностей функціонування ринку: попит на гроші впливає на рівень процента прямо пропорційно, а пропозиція грошей - обернено пропорційно.

Механізми ринку грошей і ринку капіталів мають помітні відмінності, що проявляються у відмінностях формування попиту і пропозиції, ціни грошей, механізмів впливу на виробництво. Так, якщо на ринку грошей попит і пропозиція проявляються як залишок грошей у їх найліквідніших формах ( готівка та поточні депозити), то на ринку капіталу вони виступають у формі інвестицій та заощаджень і мають характер грошових потоків. По - друге, якщо на ринку грошей переважає попит на гроші, то на ринку капіталу - пропозиція грошей.

3. Валют. ринок - підс-ма валют. відносин щодо здійснення операцій купівлі-продажу іноз. валюти та платіж. док-тів в іноз. валюті; інституційний механізм (сук-сть установ та орг-цій), що забезпечують фун-ння структур. елементів. На валют. ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовн. торг. розрахунків, туризму, міграції кап-лів, роб. сили, які передбачають використання іноз. валюти покупцями, продавцями, посередниками. Валют. ринок являє собою сферу торгівлі особливим товаром - валютою. Осн. ф-ціями валют. ринків є:

забезпечення своєчасності здійснення валют. розрахунків;

хеджування (страх-ння) валют. ризиків;

диверсифікація валют. резервів;

регулювання валют. курсів;

отримання прибутку учасниками ринку в вигляді різниці валют. курсів. Валют. ринок структурують: ¤за обсягами та хар-ром торгівлі: І. Залежно від обсягів валют. операцій та переліку валют, які виставля.ться на торгу розрізняють:

нац.;

регіон.;

світ.

ІІ. За хар-ром торгівлі ринок поділ.:

біржовий;

позабіржовий. З 2000р. перестала здійснювати операції з торгівлі укр. міжбанк. валют. біржа. Валют. ринок, на якому КБ безпосередньо один в одного купують і продають валюту за свій рах., або за дорученням клієнтів.; ¤за хар-ром операції:

І. Ринок комерсійних операцій;

ІІ. Ринок депозит.-кредит. операцій.

¤за видами конверсійних операцій:

І. Ринок касових операцій;

ІІ. Ринок форвардів, ф'ючерсів тощо.;

¤за формою валюти:

І. Ринок безготів. розрах.;

ІІ. Ринок готівки.

Касові операції полягають в купівлі-продажу валюти на умовах поставки її не пізніше 2 роб. дня з дня укладання угоди за курсом узгодженим у момент її підписання. Такі умови можуть передбачати поставку валюти в той же день, на наст. день. Ця угода наз. спот, а кас. операції на цій умові - операції спот. кас. операцій:

терміново одержати валюту;

уникнення втрат від зміни валют. курсів;

оперативно диверсифікувати свої валют. запаси;

оперативно відрегулювати КБ свою валют. позицію. Строк. операції (термінові) полягають у купівлі-продажу валюти з відстрочкою поставки її в термін, що перевищує 48год. Особливістю строк. операцій є те, що вони оформлюються стандартизованими док-тами - деривативами. До яких належать:

І. Форвардні операції - купівля-продаж валюти між 2 суб'єктами з переданням її в обумовлений строк і за курсом визначеним в момент укладання контракту (строки 1,2,3,6,12міс.). При їх підписанні ніякі аванси, задатки не допускаються. Важливим моментом є визначення форвардного курсу. Він склад. з курсу спот (факт. діючого на момент укладання контракту), а також надбавок і знижок, пов'язаних з різницею в банк. % країн, валюти яких обмінюються. Ця різниця наз. форвард. маржею. Щоб вирівняти умови для обох учасників валюта країни з вищим рівнем % буде продаватися дисконтом (курсом нижчим, ніж спот), а валюта з нижчим % буде продаватися з премією (за курсом вищим, ніж спот). Відмова від форвард. операції не допускається. Здійснюються ці операції на міжбанк. ринку (позабірж.) умови форвард. контракту не є строго стандартизовані і не є прозорими.

ІІ. Ф'ючерсні операції - купівля-продаж валюти між суб'єктами тільки на біржах, тільки під їх контролем при умові чітко уніфікованих форм та умов контрактів. До остаточної оплати ф'ючерс. дериватив може переродаватися на біржі з кожним наст. продажем ціна його наближається до реал. ціни, за якої валюта буде продаватися у момент погашення ф'ючерса. Операції є прозорими, адже біржа встановлює свій перелік валют, суми контрактів, строк оплати. Курс. ціна ф'ючерс. контакту виз. аналогічно ціни форвардного.

ІІІ. Валют. опціон - різновид операцій з купівлі-продажу іноз. валюти, за якої між учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право (а не обов'язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк чи протягом певного строку за узгодженим між сторонами курсом. При купівлі опціону покупець сплачує продавцю премію, яка визн. за домовленістю сторін у % до суми угоди чи в абсолют. сумі. Ця премія є гарант. доходом для продавця опціону, який одержує незалежно від того буде реалізований опціон чи ні. Ці операції широко заст. для хеджування ризиків та одержання спекулятив. доходу.

ІV. Валют. своп - комбінація 2 конверсійних операцій (спот і форварду), які здійснюються одночасно і розраховуються на одну й ту ж валюту.

V. Валют. арбітраж - комбінація з кількох операцій з купівлі-продажу 2 чи кількох валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу. Це типова спекулятивна операція, що розрахована на дохід, завдяки різниці в курсах на одному й тому ж ринку, але в різні строки (час. арбітраж) або ж в один і той же час, але на різних ринках (простор. арбітраж).

Контрольні запитання

1. Що так грошовий ринок?

2. Чим відрізняються операції купівлі-продажу на грошовому та товарному ринках?

3. Які види фінансових інструментів грошового ринку Ви знаєте?

4. У чому полягає різниця між борговими та неборговими фінансовими інструментами?

5. Охарактеризуйте механізм купівлі-продажу грошей у секторі прямого та опосередкованого фінансування?

6. Хто такі фінансові посередники?

7. У чому полягає різниця між грошовим ринком, ринком грошей та ринком капіталів?

8. Що таке попит на гроші? Які цілі накопичення грошей Ви знаєте?

9. Які чинники впливають на попит грошей?

10. Що таке пропозиція грошей? Який зв'язок існує між пропозицією грошей, грошвою базою та грошово-кредитним мультиплікатором?

11. Розкрийте механізм впливу чинників на пропозицію грошей?

12. Побудуйте графічну модель грошового ринку.

4. Грошові системи

4.1 Інфляція і грошові реформи

Мета лекції - зрозуміти сутність та механізм функціонування грошової системи; засвоїти процес формування грошової системи України.

1. Грош. с-ма - форма орг-ції грош. обігу в країні, яка є наслідком її екон. та політ. розвитку і оформлена зак-чо. Грош. с-ма включає 2 підс-ми:

с-ма безготів. розрах.;

с-ма готів. розрах. В свою чергу 2 підс-ми мають такі елементи: І. Грош. од. - встановлений у зак-чому порядку, який слугує для вимірювання та вираження вартості робіт, послуг; ІІ. Маштаб цін - засіб вираження вартості товарів в грош. формі вагома к-сть золота в 1 грош. од.; ІІІ. Валют. курс - співвідношення між грош. од. між різними країнами; ІV. Види Г., які мають законну, платіж. та купівельну силу; V. Емісійний мехінізм - порядок випуску в обіг та вилучення з обігу Г.; VІ. Орган, який здійснює грош., кредит. та валют. регулювання.

2. Традиції грош. обігу та виготовлення влас. монет на території Укр. беруть початок у глибині віків. За часів КР була створена І власна грош. с-ма, в якій осн. од. була грн. відлита зі срібла та золота. Вдруге, але у вигляді папер. Г. грн. була випущена в обіг 17.10.1918р. Грош. знаки 2, 10, 100, 1000, 2000 були надруковані у Берліні. Поч. 90-х рр. - відбулося становлення влас. грош. с-ми (розрив екон. зв'язків, глибока фін. криза, зростання інфляційних процесів, спад вир-ва). Зважаючи на це нац. валюту втретє впроваджували поетапно: І крок - січень 1992р. В готів. обіг були введені тимчас. нац. Г. (укр. крб. або купони багаторазового використання). Водночас обслуговування безготів. обігу здійснювався рублем. ІІ крок - листопад 1992р. фун-ння рубля припиняється і єдиним платіж. засобом стає укр. крб. В результаті Укр. Виходить з рублевої зони і закладає основи для створення влас. грош. с-ми. З цього моменту НБУ започаткував курс утворення, запровадив влас. нац. платіж. с-му. Був створений механізм міждерж. розрах., почав формуватися влас. валют. ринок, із готів. обігу було вилучено іноз. валюту, започатковано золотовалют. резерв. ІІІ крок - 22.03.94 р. відкривається банкнот. фабрика НБУ (68 під-во в світі по виготовленню папер. Г.). ІV крок - жовтень 1994р. - запровадження програми антиінфляц. заходів. V крок - 1995р. - створення влас. нумізматики (ювілей. монети). VІ крок - 2.09.96 - 16.09.96 р. - грош. реформа Укр. Подальші кроки творення грош. с-ми пов'язані з щорічним опобліковуванням в Голосі Укр. Осн. засад грош.-кредит. регулювання.

Фун-ння і розвиток нац. екон-ки Укр. вирішальною мірою залежить від ефект. орг-ції її грош. с-ми. Якщо грош. с-ма фун-нує ефективно, то і реал. сектор в нормі. Якщо ж грош. с-ма виявляє ознаки нестабільності, то і в реал. секторі наростають кризові явища. В суч. умовах, коли посилюється вплив глобалізаційних процесів, це питання стає особливо важливим. Під глобалізацією розуміють процес зростання інтеграції нац. екон-к у єдиний заг.-світ. ринок товарів, кап-лів. Позитив. Момент фін. глобалізації - розширення можливостей нац. екон-ки, отримати додатк. Г., котрі можна було спрямувати у вир-во. Негатив. вплив - розширення спекулятив. кап-лів, завдання серйозної шкоди екон-ці, звідки вони інтегрують. Входження Укр. до Євросоюзу може позбавити Укр. суверенітету в частині формування правління влас. грош. с-мою. Адже, до компетенції Євроцентробанку належать такі важелі:

емісія євровалюти;

регулювання ставки рефін-ння;

встановлення min. резерв. вимог;

операції на відкритому ринку;

валют. інтервенції. Виходячи з цього за НБУ доведеться залишити незначний перелік наглядових ф-цій. При цьому за поршення автоматично заст. с-ма штраф. санкцій. Валют. експансія (доларизація) розглядається з 2 позицій: І. Виділ. поняття валют. заміщення, що передбачає використання на внут. готів. грош. ринку іноз. валюти лише як міри обігу і міри вартості. ІІ. Фін. доларизація, що стосується лише ф-ції нагромадження. З ін. сторони розріняють офіційну (повну) і часткову доларизацію. В Укр. Валют. Експансія має форму часткової доларизації грош. с-ми, що озн. використання долара США у внут. грош. обізі паралельно з нац. валютою. Зокрема, у 2000 р. 40% усіх залучених банк. с-мою Укр. - це валют. кошти під-ств і населення. В готів. формі в Укр. в обігу передбачає приблизно 10 млрд. дол. „+» доларизації - надання переваг розрах. в іноз. валюті зі стабільним обмін. курсом при відносній стабільності нац. валюти, збільшення попиту на кредити в іноз. валюті, невизначеність політ. ситуації. „-» доларизації - можлива криза на амекрикан. або ін. світ. фонд. ринку, спостерігається спад інвестиц. активності США, зниження курсу дол. і поч. світ. рецесії (тривалий екон. спад).

3. Грошова реформа - повна або часткова перебудова грошової системи, яку проходить держава з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту стосовно нових соціально - економічних умов, чи одне і друге водночас.

За глибиною реформаційних заходів можна виділити структурні або повні грошові реформи та реформи часткового типу.

Реформи часткового типу, в свою чергу, діляться на формальні реформи та деномінаційні.

За характером обміну старих грошей на нові виділяють неконфіскаційні та конфіскаційні реформи.

За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють одномоментні грошові реформи і реформи паралельного типу.

Грошова реформа є складовим елементом антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції і створення монетарних та економічних передумов для стабілізації грошей.

Грошова реформа в Україні, що завершилася в 1996 р., за своїм характером належить до повних, або структурних, реформ. Вона забезпечила створення національної грошової системи, формування нового механізму підтримання сталості грошей та регулювання грошового обороту, адекватного умовам ринкової економіки. Найхарактерніші особливості проведення грошової реформи в Україні

- багаточинникова зумовленість;

- багатоцільове спрямування;

- довготривалість реформи;

- створення нового (ринкового) механізму монетарного регулювання;

- соціальний ефект.

Контрольні запитання

1. Що таке грошова система?

2. Назвіть елементи грошової системи.

3. За якими ознаками класифікують грошові системи?

4. За яких грошових систем в обігу знаходились повноцінні монети? Чи існують повноцінні монети в сучасному грошовому обігу України?

5. Чим саморегульовані грошові системи відрізняються від регульованих?

6. Які різновиди само регульованих грошових систем Ви знаєте?

7. Назвіть форми золотого монометалізму. Що таке демонетизація золота?

8. Що таке національна грошова система? Дайте характеристику елементів національної грошової системи.

9. Які класифікаційні ознаки грошових реформ Ви знаєте?

10. Які види грошових реформ Ви знаєте?

11. У чому проявились особливості проведення грошової реформи в Україні?

12. Чому грошова реформа в Україні здійснювалась протягом 5 років?

13. Охарактеризуйте грошову реформу 1996 року за класифікаційними ознаками та видами.

5. Кредит у ринковій економіці

Навчальна мета - зрозуміти, як і чому виник кредит, які його сутнісні ознаки; розпізнавати кредит серед інших економічних категорій.

Розвиваюча мета - винайдення кредиту є одним з найгеніальніших відкриттів людства, яке потребує подальшого удосконалення.

Виховна мета - керуватись основними правилами кредитування при здійсненні кредитних операцій на практиці.

1. Згідно Положення НБУ «Про кред-ння» кредит - позич. кап-л банку у грош. формі, що передається у тимчас. користування на умовах забезпеченості, платності та цільового хар-ру використання. Кредит - важливий інструмент, за доп. якого д-ва здійснює мобілізацію та перерозподіл тимчас. вільних коштів та контроль за правильним їх використанням. Кредит - екон. відносини, які виникають між позичальником та кредитором з приводу одержання останнім позики в грош. та товар. формах на умовах повернення і сплати %. Кредит - передача кредитором позич. вартості позичальнику для використання її на умовах поверненості та в інтересах сус. потреб. Особливою передумовою необхідності кредиту є існування товар.-грош. відносин. Конкретними причинами необхідності кредиту є коливання потреби в коштах та джерела їх формування у юр. та фіз.осіб. Стадії кредиту:

формування вільної вартості у кредиторів;

розміщення вільних коштів у позичку; використання позичальником одержаних коштів на свої потреби;

повернення позичальником коштів кредитору;

одержана кредитором коштів наданих у позичку. Зак-сті на мікрорівні руху кредиту: І. Зворотність руху; ІІ. Тимчасовість; ІІІ. Збереження; ІV. Залежність наданої позички від наявних обсягів вільних ресурсів. Зак-сті руху кредиту на макрорівні: І. Заг. суми кредит. вкладень і позич. ресурсів балансуються; ІІ. Зворотність і платність; ІІІ. К-сні параметри розвитку кредиту повинні бути адекватними в динаміці обсягів внут. кредиту.

2. Виділяють 2 форми кредиту:

грош.;

товар. (лізинг. кредит). Види кредиту: І. За строками:

короткострок.;

сер.строк.;

довгострок. ІІ. За суб'єктами:

банк.;

держ.;

міжнар.;

спож.;

міжгосп.; ІІІ. За забезпеченням:

забезпеч. ЦП, рух. і нерух. майном, гарантією;

незабезпеч. (бланкові); ІV. За поверненням:

разово;

поетапно - рівними частинами; V. За призначенням:

вир-чі;

спож.

3. Під мікромежею розуміють той рівень розвитку екон. відносин, за якою попит на кредит та пропозиція балансуються при збереженні стабільної, помірної, доступ. для більшості позичальників % ставки. Макромежа - сук-сть мікромеж можна розглядати як 1 макроекон. межу, яка визн. об'єктивний обсяг кредит. ресурсів сус-вом за рік в цілому.

Контрольні запитання

1. Що таке кредит? Назвіть суб'єкти та об'єкти кредиту.

2. Що таке кредитні відносини? Назвіть основні ознаки кредитних відносин.

3. Охарактеризуйте види кредитних відносин за суб'єктами кредитної угоди.

4. Що спільного та відмінного між економічною категорією «кредит» з іншими економічними категоріями?

5. Які теорії кредиту Ви знаєте? Охарактеризуйте основні постулати теоретичних концепцій кредиту?

6. Назвіть принципи кредитування.

7. Які функції виконує кредит? Яка з перелічених функцій є головною?

8. Перелічите класифікаційні ознаки кредиту.

9. Які види кредиту Ви знаєте?

10. Яку роль відіграє кредит у розвитку економіки?

11. Охарактеризуйте основні етапи розвитку кредитних відносин в Україні.

6.Фінансові посередники грошового ринку

Мета лекції - зрозуміти сутність та призначення фінансових посередників, визначити основні видові риси банку, дати характеристику основних видів небанківських фінансових посередників.

1. Фін. посередники - екон. суб'єкти, які мобілізують тимчас. вільні кошти продавців Г. та надають їх у використання на певних умовах покупцям Г. Фін. посер-во істотно відрізняється від брокерсько-дилерської діяльності, яка здійснюється в секторі прямого фін-ння. Особливість останньої полягає в тому, що брокери і дилери як тех. посередники не створюють влас. вимог і зоб-нь, а діють за дорученнями клієнтів. Фін. посередники працюють від свого імені і за влас. рах., створюючи влас. зоб-ння і вимоги. Фін. посередники, як min, надають 3 види послуг:

послуги зі зменшення ризику;

послуги зі збільшення ліквідності;

послуги із забезпечення інф-цією. Розрізняють такі види фін. посередників: І. Депозит. (КБ); ІІ. Договірні (страх. Компанії, ПФ); ІІІ. Інвестиц.

2. Банк - юр. особа, яка на підставі НБУ здійснює такі види операцій залучає та запозичає тимчас. вільні кошти фіз. осіб; обліковуються ці кошти на відповід. рах., розміщує їх від свого імені на власний ризик. Осн. ф-ціями банків є:

трансформац. - яка полягає в зміні (трансформації) якісних хар-тик грош. потоків, які проходять через банки. З цього приводу наз. трансформацію ризиків (такими заходами є: диверсифікація активів, створення резервів, диверсифікація резерв. ставок тощо); трансформацію строків, трансформацію обсягів кап-лів, простор. трансформацію;

емісійна - тільки банки можуть створювати додаткові платіж. засоби і спрямовувати їх в оборот, збільшуючи ПрГ, або вилучати з обороту, зменшуючи ПрГ.

3. Фінансовими посередниками виступають професійні учасники ринку, що надають послуги в галузі інвестування та здійснюють перерозподіл ресурсів між постачальниками та споживачами капіталу, між інвесторами та реципієнтами коштів. Фінансове посередництво - це спеціалізований вид діяльності на грошовому ринку, що полягає в акумуляції його суб'єктами в обмін на свої зобов'язання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в дохідні активи. Унаслідок цієї діяльності: