Гроші та кредит

- на ринку з'являються нові фінансові інструменти, що посилює стимули до формування вільних грошових капіталів;

- скорочуються витрати економічних суб'єктів на забезпечення руху свого грошового капіталу;

- зменшуються ризики економічних суб'єктів, пов'язані з використанням свого грошового капіталу.

Небанківські фінансові посередники не можуть розмістити в активи більше коштів, ніж самі акумулювали. Вони є не тільки потужними конкурентами банків у боротьбі за вільні грошові капітали, що само по собі має позитивне значення, а й беруть на себе надання економічним суб'єктам таких фінансових послуг, виконання яких не вигідно чи законодавчо заборонено банкам.

Особливість діяльності фінансових посередників полягає в тому, що вони концентрують колективні знання про функціонуваня ринку. Інформаційна обізнаність ф.п. виступає своєрідним нематеріальним активом, і звернення клієнтів до ф.п. фактично означає делегування їм колективних рішень.

Сприяння розвитку ділової активності, мобілізація капіталу на відкритих ринках, його подальше інвестування із перспективною капіталізацією потребує відповідної сервісної інфраструктури, і тому послуги ф.п. об'єктивно викликаються практикою. ТОму такий великий перелік ф.п.: страхові компанії й інвестиційні фонди, кредитні спілки й лізингові компанії, девелопери й ріелтери, консалтингові фірми, інжинірингові фірми, брокери, дилери, реєстратори, зберігачі, депозитарії, клірингово - розрахункові установи.

Ф. посередники поділяються на договірних фінансових посередників, які залучають кошти на підставі договору с кредитором та на інвестиційних фінансових посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам своїх акцій, облігацій, паїв тощо.

Усередині кожної з цих груп фінансові посередники класифікуются за видами послуг, які вони надають своїм кредиторам. Так, у середині першої групи можна виокремити страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, лізингові та факторингові компанії; у середині другої групи - інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні товариства, кредитні спілки.

Особливими ф.п. виступають банківські установи, які можуть діяти одночасно в двох напрямах - на РЦП і кредитному ринку, що дає ії змогу перетворити заощадженя населення в інвестиції.

Страхові компанії - це фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Їх діяльність полягає у формуванні на підставі договорів з юридичними та фізичними особами спеціальних грошових фондів, з яких здійснюються виплати грошових коштів в обумовлених розмірах у разі настання певних подій. Страховий бізнес створює банкам потужну конкуренцію в боротьбі за заощадження населення. Страхові компанії мобілізують великі і фінансові ресурси і є серйозними постачальниками довгострокових капіталів на грошовому ринку.

Пенсійні фонди на договірній основі акумулюють кошти юридичних та фізичних осіб у цільовіі фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку. Пенсійні фонди бувають державні і приватні. Розміщення коштів державних фондів здійснюється переважно в державні цінні папери. Кошти приватних фондів розміщуються, як правило, в цінні папери тих фірм, що їх створили.

Ломбарди спеціалізуються на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна.

Лізингові компанії спеціалізуються на придбанні предметів тривалого користування та передачі їх в оренду фірмам - орендарям для використання у виробничій діяльності, які поступово сплачують їх вартість протягом визначеного строку.

Факторингові компанії спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за товари, роботи, послуги.

Інвестиційні фонди управляють вільними грошовими коштами інвестиційного призначення. Вони спочатку акумулюють кошти дрібних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції корпорацій та в державні цінні папери.

Розрізняють інвестиційні фонди відкритого та закритого типу а також взаємні фонди грошового ринку.

Фінансові компанії спеціалізуються на видачі кредитів населенню для роздрібної купівлі товарів; на кредитуванні купівлі товарів певних видів у певних виробників.

Кредитні кооперативи - це посередники, що працюють на кооперативних посадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підприємств малого та середнього бізнесу, фермерських господарств, фізичних осіб.

Страховий бізнес в Україні розвивавається досить інтенсивно. Після економічної кризи 1998 р. різко скоротився попит на страхові послуги. В останні роки страхові компанії знову почали розгортати свій бізнес, а кількість їх постійно збільшуться.

В Україні лізинг має гарні перспективи в умовах економічного зростання, особливо в сільському господарстві, малому та середньому бізнесі.

Факторинговий бізнес почав активно розвиватися в Україні в 1990 р. З поглибленням платіжної кризи став надзвичайно ризиковим і був згорнутий. У перспективі можливе його відродження.

Інвестиційні фонди в Україні відіграють відчутну роль на грошовому ринку за умови формування для їх розвитку достатніх передумов.

Фінансові компанії також не набули розвитку в Україні. Особливо відчутно упала довіра до них після краху в 1993-1994 рр. ряду трастових компаній, що завдало великих збитків населенню.

Поштовхом для формування кредитної кооперації дало прискорення малого та середнього бізнесу, приватизація землі, розвиток приватного сільськогосподарського виробництва.

Контрольні запитання

1. Що таке фінансове посередництво? У чому полягає призначення фінансового посередництва?

2. Хто такі фінансові посередники? У якому секторі грошового ринку вони працюють?

3. Назвіть фінансових посередників, що здійснюють свою діяльність на грошовому ринку України?

4. Що таке банк? Які функції виконують банки?

5. Що таке базові операції грошового ринку?

6. Що таке банківська система? Які причини спонукали до її створення?

7. Які типи побудови банківських систем Ви знаєте? За яким типом побудована банківська система України?

8. Які інститути входять до структури банківської системи України? У чому полягає принципова відмінність їх діяльності?

9. Охарактеризуйте функції банківської системи. Яка функція є головною і чому?

10. Назвіть основні етапи становлення банківської системи України.

11. що таке небанківські фінансово-кредитні установи? Що спільного та відмінного між НФКУ та банками?

7.Центральні банки

7.1 Основи організації НБУ

Мета лекції - з'ясувати призначення ЦБ України та вивчити головні його функції.

1. Згідно ст.2 ЗУ „Про НБУ» 20.05.99 НБУ виступає яе самост. в екон. плані суб'єкт, що здійснює свої витрати за рах. влас. доходів у межах затвердженого кошторису. Згідно ст.3 „СК» НБУ має СК, що є держ. власністю. Згідно ст.4 „Екон. самостійність» НБУ є екон. самост. органом, юр. особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права держ. власності і перебуває у його повному господарському віданні. Екон. самостійність посилюється ще й тим, що НБУ не несе відповідальність за зоб-ння держ. влади, які в свою чергу теж не відповідають за зоб-ння НБУ. Особливо посилено незалеж. статус НБУ від владних структур у межах проведення монетар. пол-ки та підвищену відповідальність за розв'язання макроекон. завдань у грош.-кредит. сфері. Насамперед підтримки сталості нац. валюти, забезпечення стабільності фун-ння банк. с-ми. В статті 5 „Доходи й видатки» план. витрати знах. за кошторисом. У разі перевищення доходів над витратами різницю вносять на бюджет на покриття держ. дефіцитуВищим органом управління НБУ є Рада НБУ. Гол. завданням якої є розробка та контроль здійснення Осн. засад грош.-кредит. пол-ки в країні. Осн. креівним органом НБУ є правління. Яке згідно з Осн. засадами грош.-кредит. пол-ки через відповідні засоби регулювання забезпечує реалізацію грош.-кредит. пол-ки.. Згідно ст.6 осн. ф-цією є забезпечення стабільності грош. од. Укр. Очолює правління голова НБУ Стельмах. Орг-на структура НБУ побудована за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням і включає:

центр. апарат;

підрозділ при НБУ;

філії (територ. управління);

структур. од. (підрозділи) спеціаліз. під-ва НБУ. До складу цент. апарату входять відповід. департаменти та самост. управління: керівництво, група екон. радників Голови, секретаріат Голови, апарат Ради НБУ, управління зв'язків з громадскістю та засобами масової інф-ції, управління контролю ризиків, деп-нт БО, екон. деп-нт, редакція період. видань НБУ, деп-нт готів.-грош. обігу, музей Г. НБУ, деп-нт перевезення цінностей та орг-ції інкасації, деп-нт валют. контролю та ліцензування, деп-нт реорг-ції та ліквідації банків, деп-нт інформатизації, фін. деп-нт, юр. деп-нт, деп-нт персоналу, деп-нт платіж. с-м, деп-нт аудиту, деп-нт зовн. екон. відносин, деп-нт екон. аналізу, дослідження та прогнозування, управління діловодства, деп-нт банк. безпеки, адмін. деп-нт, деп-нт орг-ції вир-ва та госп. діяльності. Підрозділом при НБУ є центр. бібліотека. До структур. підрозділів та спец. під-ств НБУ належать: операц. управління, центр. сховище, Держ. скарбниця, центр. розрах. палата, навч. центр, госп.-експлуатац. управління, банкнотно-монетний дівр, фабрика банкнот. паперу, група управління проектами міжнар. кредит. ліній. Осн. ф-ціями НБУ є:

1) емісійний центр країни - в рамках цієї ф-ції НБУ здійснює емісію нац. валюти, організовує та регулює грош. оборот, прогнозує босяги готівкового обігу, встановлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення з обігу готівки, порядок касових операцій для КБ, під-ств, орг-цій.

2) банк банків - в рамках цієї ф-ції НБУ забезпечує КБ готівкою, здійснює розрах. та кредит. обслуговування шляхом впровадження: с-ми електрон. платежів (СЕП НБУ) шляхом с-ми термін. переказів, що працює в с-мі Онлайн, шляхом впровадження цін., кредит. аукціонів, шляхом впровадження ломбард. кред-ння під заставу ОВДП (облігації внут. держ. позики), операцій з ЦП на умовах РЕПО (1997р.) (двостор. операція з обов'язк. купівлі-продажу ЦП), рефін-ння банків, стабілізаційних кредитів; рефін-ння проводиться через аукціони з 1994р., зокрема з 1996р. запроваджено ломбард. кредит - під заставу ЦП;

3) регулювання банк. діяльності та банк. нагляд.

Банк. нагляд може бути 2 видів прямий (превентивний) і більш ліберальний - захисне регулювання. Звідси чітко виокремлюють дві форми регулювання: адмін. (реєстрація КБ, ліцензування, с-ма штрафів і санкцій) та індикативне регулювання (встановлення екон. норматитів (13 обов'язк.), норми обов'язк. резервування, розробка облік. пол-ки (тільки % за кредит)), розробляє порядок рефін-ння КБ (розмір „великих «кредитів, сам спектр кредитів (асортимент, умови надання та повернення)), формування резервів під актив. операції (під кредит. та інвестиц.), управління золотовалют. запасом, операції на відкритому ринку, регулювання імпорту та експорту к-лу;

4) банкір уряду - співпрацює з урядом з питань монетар., фіскал. та ін. напрямів заг.-екон. пол-ки д-ви, кредитує уряд через купівлю держ. борг. зоб-нь, обслуговує ОВДП та проведення платежів за ними, обслуговує зовн. борг, складає платіж. баланс країни;

5) провідник монетар. пол-ки, та як розробляє Осн. засади грош.-кредит. пол-ки та встановлює цільові орієнтири в монетар. сфері (рівень інфляції, показник грош. бази, показник грош. маси, курси грн. щодо осн. валют), регулює обсяги грош. маси за доп. аналіт. інструментів.

2. Всі операції НБУ поділ. на 2 групи:

пасив. - операції зі створення та залучення ресурсів;

актив. - операції з розміщення створених та залучених ресурсів. Осн. статтями активу балансу НБУ є:

1. Кошти та депозити в іноз. Валюті.

2. ЦП нерезидентів.

3. Монетар. Золото.

4. ЦП уряду.

5. Кредити банкам та ін. позичальникам.

6. Внут. держ. борг.

7. Внески, врах. квоти.

8. ОЗ і нематер. Активи.

9. Нарах. доходи та ін. активи.

До складу зоб-нь входять:

1. Банкноти та монети в обігу.

2. Кошти банків.

3. Кошти уряду та ін. клієнтів.

4. Кредити отримані.

5. Зоб-ння перед МВФ.

6. Зоб-ння з перерах. прибутку.

7. Депозит. емітовані сертифікати.

Контрольні запитання

1. Які основні законодавчо-нормативні акти регламентують діяльність НБУ?

2. Які складові елементи входять до структури НБУ?

3. Які керівні органи входять до системи управління НБУ?

4. Назвіть принципи функціонування НБУ? Чи підпорядкований НБУ Президенту, ВР, уряду?

5. Які функції виконує НБУ?

8. Комерційні банки

8.1 Комерційні банки України

Мета лекції - зрозуміти механізм становлення та розвитку комерційних банків України й вивчити зміст активних та пасивних операцій.

1. Уявлення про час появи банк. установ розпливається на 2 тис. рр. Суть питання про перші банки не стільки у визначенні чіткої істор. дати виникнення, скільки у визначенні того, що взагалі можна вважати банком. За свідченням істориків перші банк. операції виконували як і деякі особи, так і церковні установи. У давніх святилищах накопичувалась величезна к-сть Г. Храми були надійним місцем для зберігання цінностей. Вклади, недоторканість яких гарантувалася поважним ставленням до релігії, знаходились в грец. храмах. Ці храми одночасно виконували і роль банк. установ перші банкіри зрозуміли, що накопичені ними великі грош. ресурси, перебуваючи у стані спокою, не приносили ніякої винагороди. Тому наявність кредитора і позичальника стає передумовою походження банку. Під банк. с-мою розуміють істор. складену і зак-чо закріплену с-му орг-ції банк. справи. Другий шлях - знов створені банки - банки ІІ хвилі (СК малий 3тис.$ - 88-89-ті рр. , к-сть 384.). але НБУ збільшив СК і к-ть банків знизилась в 2 рази. Зараз СК має бути не меньше 10 млн євро. Зареєстровано 196 банків, діючих 174.

Уявлення про час появи банківських установ розтягується майже на дві тисячі років. Суть питання про перші банки не стільки у визначенні чіткої історичної дати їх виникнення, скільки у визначенні того, що взагалі можна вважати банком.

За свідченням істориків, перші банківські операції виконували як окремі особи, так і деякі церковні установи. У давніх святилищах накопичувалась величезна кількість грошей. Храми були надійним місцем для зберігання цінностей. Вклади, недоторканність яких гарантувалася поважним ставленням до релігії, знамениті грецькі храми (Дельфійський, Делоський, Самоський, Ефеський) водночас і своєрідними банківськими установами.

Перші банкіри зрозуміли, що накопичені ними величезні грошові ресурси, перебуваючи в стані спокою, не приносять істотної користі. Наявність кредитора і позичальника стала передумовою зародження банку. Логічно, що вся сукупність банківських установ тієї чи іншої країни має бути належним чином організаційно оформлена. Тому під банківською системою розуміють історично складену і законодавчо закріплену систему організації банківської справи в країні.

Банк - це „юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії центрального банку здійснювати у сукупності такі операції:

залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб».

Банк у правовому аспекті - фінансовий посередник, що виконує операції, віднесені законом до банківської діяльності. До банківської діяльності відносять комплекс із трьох операцій:

- приймати грошові вклади від клієнтів та повертати їх;

- надавати клієнтам кредити і створювати нові платіжні засоби;

- здійснювати розрахунки між клієнтами.

Перелічені операції є базовими, вони створюють первинну (родову) сферу банківської діяльності. Це місце визначається самою природою грошового ринку.

2. Сутність та призначення банків конкретизується в їх функціях.

Функція баку - більш складне, глибоке явище, ніж операція. Вона характеризує банк як економічну структуру з макроекономічних позицій, з позицій її місця в економічній системі взагалі і впливу на все економічне середовище, в якому банк функціонує. Функція - це те, що властиве кожному банку постійно, незалежно від того, які конкретні операції він виконує в даний момент. Операція ж характеризує певний вид роботи баку тільки в даний момент і стосовно лише окремого економічного суб'єкта, тобто на мікрорівні.

Основними функціями є:

- трансформаційна, яка полягає в зміні (трансформації) якісних характеристик грошових потоків (рівня ризиковості, строковості, обсягів). Виділяють такі напрями цієї функції:

- трансформація ризиків через диверсифікацію активів, створення резервів, диференціацію процентних ставок, страхування депозитів;

- трансформація строків через мобілізацію значних обсягів обсягів на короткий строк, постійне їх поповнення з метою спрямування в довгострокові операції;

- трансформація обсягів капіталів для запобігання їх розпорошення та збільшення віддачі;

- просторова трансформація з метою балансування попиту та пропозиції на грошовому ринку в будь - якому місці світу. Таким чином, через цю функцію здійснюється структурне, якісне регулювання грошового обороту.

Друга функція - емісійна. Лише банки можуть створювати додаткові платіжні засоби і спрямовувати їх в оборот, збільшуючи пропозицію грошей або ж вилучати їх з обороту, зменшуючи пропозицію грошей. Цю функцію виконує як цетральний банк, емітуючи готівкові та депозитні гроші, так і комерційні банки, емітуючи гроші через механізм грошово - кредитного мультиплікатора.

Через цю функцію здійснюється кількісне регулювання маси грошей в обороті та загальної пропозиції грошей.

Свої функції комерційні банки реалізують через цілий ряд операцій, перш за все: депозитні, кредитні, розрахунково-касові, лізингові, інвестиційні. Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків поділяють на три групи:

- пасивні операції;

- активні операції,

- послуги.

За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання прибутку. Акумульовані кошти становлять переважну частину ресурсів банку. Пасивні операції включають залучення тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб на вклади та депозити, запозичення коштів у центрального банку та в інших банків. Активні операції - це розміщення банком власних, залучених та запозичених коштів. До них належать надання кредитів юридичним та фізичним особам, вкладення коштів в цінні папери. Активні операції тісно пов'язані з пасивними. Банк, розміщуючи грошові кошти в активи, стежить, щоб частина кошті знаходилась у вигляді обов'язкових та вільних резервів, і терміни вкладів в активи відповідають термінам мобілізації коштів в пасиви. Це потребує від банку управління активами і пасивами як єдиним комплексом банківської діяльності.

Контрольні запитання

1. Що таке банківські операції? Які банківські операції Ви знаєте?

2. За допомогою яких операцій банки формують свої ресурси?

3. За рахунок яких джерел формується ресурсна база комерційного банку?

4. Назвіть складові власного капіталу комерційного банку?

5. Розкрийте механізм формування залучених та запозичених банківських ресурсів?

6. Що таке активні операції? Які види активних операцій Ви знаєте?

9.Міжнародні фінансово-кредитні інститути

9.1 Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною

Мета лекції - дати розгорнуту характеристику діяльності Міжнародного валютного фонду та Світового банку.

Література

Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та інш. За заг. ред М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2006. - Стор. 699 - 718.

1. МВФ засновано в 1945 р. згідно з рішенням Б. - В. конференції. Це вал. - фін. орг. міжурядового співробітництва. Специфіка МВФ полягає у тому, що у своїй діяльності він поєднує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав - членів у сфері вал. - фін. відносин. Ці функції випливають з цілей, а саме:

- сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері;

- сприяння зростанню міжнародної торгівлі;

- підтримка стабільного валютного режиму;

- усунення валютних обмежень;

- коригування диспропорцій в платіжних балансах.

Структура ресурсів МВФ складається з двох блоків: внесок кожної країни в установлений капітал МВФ відповідно з її квотою ( 25 % в інвалюті, а решта - в нац.) і запозичені кошти (кредитні лінії від урядів та центральних банків його членів).

Виходячи із функцій, діяльність МВФ має такі напрямки: кредитування, регулювання міжн. відносин, постійний нагляд за світовою економікою. Перший напрям включає кредити на вирівнювання платіжного балансу, компенсаційне фінансування. та допомога найбіднішим країнам. Різновидами кредитів є безпосереднє, поетапне, пільгове та спеціальне. При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами - боржниками політичні та екон. умови. Цей порядок наз. принципом обумовленості. Внески країн визначаються квотами, розміри яких переглядаються з періодичністю в 5 років. Відносно розміру квот визначається " вага" голосу кожної країни в керівництві Фондом та обсяг її можливих позик. При вступі до МВФ в 1992 р. квота становила 0, 7 % (911 млн. дол. США). Цей внесок оформлено як безпроц. і безстрок. борг, що погашається у міру можливості.

Світовий банк було створено у 1944 р. як МБРР. Зараз метою Банку є надання допомоги країнам, що розвиваються. Світовий банк не є "банком" у загальному розумінні цього слова. Це міжн. орг. країн - "акціонерів" - 184 (майже всі країни світу). Україна приєдналася до Світового банку в 1992 р. Вона стала 167 членом Банку, здійснивши підписку на 10 908 акцій (0, 7%) на суму 1315 млн. дол. США.

Група Світового банку вкл.:

- МБРР, який надає довгостр. кредити на 15 - 20 р., які вкл. 5 - ий термін відстрочення платежів під гарантії урядів;

- МФК (1956), яка надає кредити найбільш рент. підпр. на 15 р. без вимоги гарантії уряду;

- МАР (1960), підтримує найбідніші країни, у яких дохід на душу населення становить 2 дол. США і нижче, ндаючи безвідсоткові кредити до 40 р. для найменш розвинутих країн та до 35 р. для інших країн "третього світу" з терміном погашення через 10 років;

- БАГІ (1988), яке здійснює гарантування інвестицій строком до 20 р. на суму 90 % вкладень;

- МЦУСП (1966), який врегульовує спірні питання через погоджувальні або арбітражні процедури.

2. Інвестиції - це потік витрат призначений для виробництва благ а не для безпосереднього їхнього споживання.

Прийняття інвестиційних рішень можна віднести до найважливіших у економічній діяльності, від ефективності просування інвестиційної діяльності напряму залежить напрям розвитку економіки країни. Як правило вибір інвестиційного проекту проводиться у два етапи. По перше - це інвестиційний аналіз , згідно з яким приймається рішення про доцільність чи недоцільність здійснення інвестицій. На другому етапі проводиться фінансовий аналіз проекту який повинен змоделювати і оцінити поведінку проекту в процесі його реалізації. Процеси фінансування і кредитування інвестиційних проектів в умовах розвитку ринку стають одними із центральних інструментів у здійсненні інвестиційної політики держав.

В умовах поступового становлення на шпальта ринкової економіки Україна повинна оптимізувати структуру цих елементів, і створити умови, щодо їхньої ефективної дії. З моменту здобуття незалежності Україна веде самостійну зовнішньополітичну діяльність в рамках якої активізуються налагодження дипломатичних, економічних, політичних зв'язків у рамках міжнародного співробітництва. 1992 рік вступ до МВФ, 3 жовтня 1994 року Україна отримує перший транш кредиту МВФ, на 2 роки на загальну суму 2075 млн. $. У вересні 1998р було узгоджено надання Україні позички у розмірі 2,3 млрд. дол. Протягом 1998 отримано 51 млн. дол. США на фінансування програми макроекономічної стабілізації та структурних перетворень. Ще одним джерелом фінансування інвестиційних проектів - Світовий Банк, членом якого Україна стала 3 вересня 1992 року. У 1993 році отримує першу позику спрямовану на розвиток інститутів державного управління. Основним вектором дії програмних реформ у рамках співробітництва зі Світовим банком було проведення галузевих реформ , реструктуризація реабілітація економічного середовища та залучення реформ, що дало можливість спрямування економічних процесів у бік загальної європеїзації. Oкрім цих організацій Україна підтримує партнерські зв'язки з Європейським банком реконструкції і розвитку (стає членом організації 28 березня 1992 року). Загальна сума отриманих кредитів від банк реконструкції і розвитку за оцінками експертів склала 1,7 млрд. євро що були спрямовані на фінансування 67 проектів, які реалізовувались у різних галузях економіки. У 2005 році ЄБРР інвестував в Україну понад 400 млн. євро. У 2005 році ЄБРР надає іпотечну кредитну лінію Райффайзенбанку Україна на суму 10 млн дол.США. Для фінансування мікрокредитування ЄБРР виділив українським банкам 200 млн. дол. США Отже, можна сказати, що в Україні створюються сприятливі умови для розвитку партнерства зі світовою спільнотою у сфері малого та середнього бізнесу. одним словом можна сказати, що зовнішня політика України характеризується багатовекторністю. що звісно є позитивним явищем для молодої держави, ще з невдосконаленою системою ринкових механізмів.

Приватний бізнес - фундамент ринкової економіки, опора відкритого демократичного суспільства.

Фінансування і кредитування приватного сектору представляє собою:

1) Стимулювання зовнішньої торгівлі. Необхідність активізації зовнішньої торгівлі навіть не обговорюється , домінуюча частина країн світу - країни з відкритою економікою. Саме тому існує об'єктивна необхідність у інтенсифікації зовнішньоторговельних відносин, які виступають потужним стимулом до підвищення авторитету країни на зовнішній арені. стосовно України, то слід наголосити, що стратегія вступу до СОТ є капітальною основою для визнання пріоритетів України європейськими державами.

2) Створення додаткового попиту на ринку, що можливо за умови оптимізації загальної інфраструктури ринку, і його детальне дослідження

3) Можливість отримання пільг. Створює стимулюючі умови, що в свою чергу формують передумову для більшої інтенсифікації виробництва., що значно впливатиме на рівень макроекономічних показників.

4) Можливість отримання прибутку та забезпечення фінансової стійкості. Потребує загального аналізу і раціоналізації діяльності, що вимагає обґрунтованих, адаптованих до відповідних ринкових умов управлінських рішень.

5) Сприяння розвитку реального сектору та його інфраструктури. Головне завдання цього етапу є реформація існуючої виробничої структури. Тобто здійснення такої політики, яка дасть змогу підвищити рівень загального розвитку економіки.

В рамках міжнародного співробітництва здійснюється активна підтримка приватного сектору, а саме: ЄБРР, Група Світового банку тощо .

Основними напрямами діяльності є:

1) заохочення прямих і іноземних інвесторів і розділення з ними ризиків

2) збільшення обсягу інвестицій у сфері виробництва, аграрно-промислового комплексу, послуг, нерухомості.

У 1997 році по лінії ЄБРР було надано кредитів підприємствам малого і середнього бізнесу на загальну суму 1 млн. $. Проте, враховуючи, нестабільність країни кредитори практично не кредитують реальний сектор, а зосереджують свої фінансові ресурси , лише на тих сегментах ринку , які забезпечують швидку ліквідність та понад прибуток.

Отже, приватний сектор виступає ядром ринкової економіки. Саме тому необхідним є якомога швидкої реформації механізмів, що діють у приватному секторі. Оскільки вони не зовсім адекватні умовам розвитку ринку . Стабілізація у приватному секторі створить сприятливі умови для значного потоку інвестицій у економіку країни.

Особливістю сучасного кредитування є те, що в більшості випадків вони надаються без гарантії НБУ, та Кабінету Міністрів.

На сьогоднішній день, досить потужно розгорнута, майже, у всіх регіонах програма мікрокредитування комерційними банками, але здебільшого за рахунок іноземного капіталу.

На відміну від країн Центральної та Східної Європи, Прибалтики, для яких активний підхід іноземного капіталу в банківський сектор почався ще в середині 90 - х років, присутність іноземного капіталу в Україні стрімко зростає торік .

Таблиця - Іноземний капітал у банківському секторі України, 2000-2006 роки

Роки	Кількість банків з іноземним капіталом	Статутний капітал банків з іноземним капіталом, млн. грн.	Питома вага стат. капіталу банків з іноземним капіт. у сукупному капіталі чинних банків України, %
	усього	у т.ч. зі 100 %-м	усього	у т.ч. зі 100 %-м
2000	31	7	725	225	19,8
2001	21	6	946	265	20,7
2002	20	7	1046	365	17,4
2003	19	7	1153	415	14,2
2004	19	9	1527	489	13,2
2005	23	9	3602	1056	22,4
2006 (січень)	23	9	3797	1251	23,2

За інформацією НБУ найбільші частки в загальній сумі іноземного банківського капітал, що працює Україні належить інвесторам з Австрії(21,2%), Росії (18,4%), Польщі (8,8%) та Нідерландів (8,3%).

Банківський сектор демонструє активне нарощування кредитних вкладень, коли збільшується кількість збиткових підприємств (за підсумками І кварталу поточного року їхня питома вага становила 39 %, тоді як за підсумками 2005 року -33 %). Це означає, що у своїй кредитній політиці банки з національним капіталом ураховують певну специфіку діяльності українських підприємств, що не поєднується з цивілізованими стандартами банківської справи при визначенні кредитоспроможності клієнтів. Отже на сучасному етапі експансія іноземного капіталу в банківський сектор України має об'єктивні передумови як внутрішнього характеру , так і зовнішнього. Намагання встановити обмеження на присутність іноземного капіталу в Україні не є розв'язком проблеми регулювання його доступу. системний підхід до регулювання доступу іноземного капіталу в банківський сектор України має базуватись передусім на заходах підтримки конкурентоспроможності банків із національним капіталом, використанні позитивних структурних і технологічних переваг банків з іноземним капіталом для підвищення інвестиційного потенціалу вітчизняної банківської системи та її стимулюючої ролі в соціально - економічному розвитку країни за рахунок підвищення монетизації економіки ; нарощування обсягів кредитування економіки ; прискорення розвитку фінансових ринків; залучення іноземних інвестицій;розширення спектру банківських послуг і підвищення їхньої якості; зниження рівня відсоткової ставки за кредитами; оптимізація інституційної структури вітчизняної банківської системи і наближення її до країн з розвиненою економікою. Тобто, це певного роду програма дій стосовно реформування банківської системи і її європеїзації.

Контрольні запитання

1. Що таке міжнародні валютно-кредитні установи? Які міжнародні валютно-кредитні установи співпрацюють з Україною?

2. Що таке МВФ, коли і чому він був заснований? Які цілі реалізує МВФ у своєї діяльності?

3. За якими програмами співпрацює МВФ з Україною?

4. Що таке Світовий банк? Які інституції входять до Групи Світового банку?

5. Охарактеризуйте діяльність фінансових організацій, що входять до Групи Світового банку.

6. Назвіть напрями співпраці МБРР з Україною. На яких умовах МИРР надає кредити країні?

7. Що таке регіональні міжнародні кредитно-фінансові інститути? Які регіональні фінансові інститути Ви знаєте?

8. Що таке ЄБРР? Коли і з якою метою було створено цей банк?

9. Які інституціональні утворення входять до складу ЄБРР? У чому полягають основні завдання діяльності ЄБРР?

10. Які механізми та інструменти фінансування застосовує ЄБРР у своїй діяльності?

11. Назвіть пріоритетні напрями діяльності ЄБРР в Україні?

12. Які позитивні та негативні риси Ви можете назвати щодо співпраці України з міжнародними валютно-кредитними установами?

13. Размещено на Allbest.ru