Оподаткування фізичних осіб
Суть і призначення податку. Механізм оподаткування доходів фізичних осіб. Принципи доходів. Узагальнюючі вартісні показники рівня життя населення. Встановлення та розвиток оподаткування доходів. Особливості обчислення податків з доходів фізичних осіб.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.08.2013 |
| Размер файла | 52,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
1. Теоретичні засади оподаткування фізичних осіб
1.1 Суть і призначення податку
Уперше податок з доходів фізичних осіб було запроваджено в Англії наприкінці ХVІІІ століття на пропозицію В. Петті. Оподатковували ним за прогресивною шкалою ставок, починаючи від 5%, і стягувався податок лише із заможних верств населення. Податок з доходів фізичних осіб - це прямий податок, сплачуваний з доходів громад як за місцем основної і неосновної роботи, так і від підприємницької діяльності [12, 144].
Згідно статті 2 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України. Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.
Стаття 3 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванні при їх виплаті; іноземні доходи.
В Україні в 1991-1992 рр. діяла прогресивна система оподаткування прибутку громадян за чотирма ставками, мінімальна з яких - 12%, а максимальна - 30%. У 1993-2003 рр. вже використовувалося 5 ставок, при цьому мінімальна знизилася до 10%, а максимальна зросла до 40%. Ця система оподаткування доходів фізичних осіб використовувалася в Україні 11 років, а з 2004 р. була замінена оподаткуванням за єдиною ставкою в розмірі 13%. У 2007 р. цю ставку було збільшено до 15% [7, 178].
Водночас було запроваджено диференційовану соціальну пільгу для малозабезпеченої частини населення. Право на загальну пільгу в розмірі 50% від однієї мінімальної заробітної плати отримали всі працівники, заробітна плата у яких не перевищувала 140% прожиткового мінімуму громадян. Право на збільшену в 1,5 рази загальну соціальну пільгу було визначено багатодітним, не повним сім'ям, постраждалим від Чорнобильської аварії, вдівцям та вдовам, інвалідам І та ІІ груп, а в 2 рази - Героям України та Радянського Союзу, учасникам бойових дій, колишнім в'язням концтаборів, примусово вивезеним під час Другої світової війни до Німеччини [7, 38].
Механізм оподаткування доходів фізичних осіб залишається незмінним практично з часу його запровадження в Україні, при цьому він вже не відповідає сучасним тенденціям у формуванні доходів, наявним процесам у вітчизняній економіці. За таких умов серед комплексу проблем, які потребують наукового обґрунтування та практичного розв'язання важливе місце займають питання формування механізму оподаткування доходів фізичних осіб, що дало б державі можливість належним чином виконувати фіскальні завдання зокрема наповнення місцевих бюджетів.
Однією з головних функцій, притаманних податку на доходи з фізичних осіб (ПДФО), є фіскальна, яка проявляється у формуванні дохідної частини бюджету. В основу реалізації даної функції має бути покладено принцип фіскальної ефективності, до ключових характеристик якого слід віднести: достатність доходів; мінімізація видатків на адміністрування; запобігання ухиленню від сплати; еластичність податкового механізму; рівномірний розподіл між різними соціальними групами платників.
Останніми роками намітилася тенденція до збільшення надходжень від ПДФО до зведеного бюджету, причому темпи зростання за останні два роки значно перевищують темпи збільшення надходжень від справляння інших податків і податкових платежів. Надходження податку з доходів фізичних осіб за останні чотири роки зросли у 2,65 рази, що становить понад 40% у середньому на рік. За обсягом надходжень ПДФО поступається лише податку на додану вартість і практично дорівнює податку на прибуток.
Отже, податок із доходів фізичних осіб нині в Україні формує значну частину бюджету, що спрямовується з місцевих бюджетів. Водночас механізм його сплати є недосконалим. Невід'ємним завданням на найближчу перспективу є посилення фіскальної ефективності податку з доходів фізичних осіб.
Розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки України вимагає становлення такої системи оподаткування доходів фізичних осіб, елементи якої б відповідали сучасним принципам оподаткування, визначеним цілям економічної політики, світовим тенденціям та будувалися з урахуванням існуючих соціально-економічних умов.
Сьогодні при формуванні механізму оподаткування доходів фізичних осіб виникає необхідність збалансування пріоритетів перерозподілу національного доходу для зменшення соціальної диференціації та стимулювання ділової активності й економічного зростання. Водночас аналіз вітчизняних податкових відносин засвідчує, що суттєва прогресія податкової шкали свого часу спричинила ухилення від оподаткування та значну тінізацію вітчизняної економіки. Як наслідок, непрозорість економічної діяльності ускладнила залучення інвестицій та зумовила зростання нерівності у доходах. Поряд з цим, оскільки податок з доходів фізичних осіб, як основа системи оподаткування доходів фізичних осіб, в Україні є головним джерелом формування місцевих бюджетів, актуальним залишається питання підвищення фіскальної ефективності даного податку. Потребують вдосконалення з метою вирішення на належному рівні проблеми соціальної справедливості оподаткування механізми пільгового оподаткування. У підсумку означені аспекти зумовлюють актуальність дослідження.
Вагомий внесок у вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб у вітчизняній економіці зробили: В. Буряковський, В. Вишневський, Л. Демиденко, С. Каламбет, О. Кириленко, А. Крисоватий, І. Луніна, В. Мандибура, С. Нікітін А. Соколовська, К. Швабій, С. Юрій та ін.
Як економічна форма та важливий регулятор взаємовідносин між громадянами, з одного боку, та державою - з іншого, податкова система в ринкових умовах стає, по суті, єдиним гнучким засобом державного впливу на економічну активність громадян і контролю за формуванням і розподілом грошових доходів населення. Одним з ефективних фіскальних важелів для різних податкових систем є оподаткування фізичних осіб. Основною метою введення податку з доходів фізичних осіб є забезпечення бюджетних надходжень та створення рівно напруженого податкового тиску на основі прямого визначення доходів платника податків. Податок з доходів фізичних осіб виконує роль регулювання грошових доходів населення та стимулює використання робочої сили [7, 145].
Суть та призначення податку з доходів фізичних осіб полягає, по-перше, у поповненні бюджету держави для здійснення поставлених перед нею завдань та функцій, які в свою чергу мають на меті, забезпечення соціальної рівності громадян держави, а також подальшого економічного розвитку. Згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що виплачує оподатковувані доходи [6, 44].
Оподаткування доходів фізичних осіб можна розглядати як систему яка містить у собі внутрішні компоненти, які пов'язані з зовнішніми факторами. Внутрішні компоненти - принципи оподаткування доходів фізичних осіб та визначені за критерієм відповідності цим принципам податкові елементи податку з доходів фізичних осіб, спрощеної системи оподаткування доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, інших податків. Серед зовнішніх факторів, що впливають на формування системи оподаткування доходів фізичних осіб впливу набувають інші податки та збори, що мають спільне джерело сплати, світові тенденції оподаткування доходів фізичних осіб, ефективність державних витрат, інфляція тощо [11, 89].
Система оподаткування доходів фізичних осіб формується з податків на доходи, елементи яких (суб'єкт, об'єкт, джерело, податковий період, одиниця оподаткування, податкові ставки, пільги, податкова база, порядок обчислення податку, звітний період, способи та порядок сплати податку) формуються на основі принципів оподаткування з урахуванням впливу зовнішніх факторів. Основу вітчизняної системи оподаткування доходів фізичних осіб становить податок з доходів фізичних осіб.
1.2 Принципи доходів
Рівень життя об'єктивно характеризує рівень розвитку, споживання, ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб, забезпеченість населення споживчими благами.
Узагальнюючими вартісними показниками рівня життя населення є:
- загальне споживання матеріальних благ і послуг, що включає особисте споживання населенням матеріальних благ, платні і безкоштовні послуги;
- реальні доходи - частина НД, використовувана населенням для задоволення своїх матеріальних і культурних потреб;
- реальна зарплата робітників та службовців - поділ номінальної зарплати на індекс споживчих цін;
- грошовий дохід родини - сума грошових надходжень у вигляді зарплати, пенсій, допомоги, підприємницького доходу;
- сукупний дохід.
Є 3 основні джерела особистих доходів: зарплата, соціальні трансфери, доходи від підприємницької діяльності і власності.
Типова структура доходу співробітника представляється в такий спосіб:
1. Оплата за тарифними ставками і окладами.
2. Доплати за умови праці.
3. Надбавки (за високу якість, за понаднормову продуктивність).
4. Премії (за якісне і своєчасне виконання робіт, за особистий творчий внесок працівника)
5. Послуги фірми працівникам (соціальні виплати) - транспорт, медична допомога, підвищення кваліфікації.
6. Дивіденди від акцій підприємства.
Бюджет прожиткового мінімуму - вартісна оцінка натурального набору товарів прожиткового мінімуму, яка включає витрати на податки та інші обов'язкові платежі. Прожитковий мінімум - показник обсягу і структури споживання найважливіших матеріальних благ і послуг на мінімально припустимому рівні, який забезпечує умови підтримки активного фізичного стану дорослих (дітей, підлітків) [12, 84].
У підходах до формування прожиткового мінімуму використовують такі методи:
- статистичний (встановлюється виходячи з рівня доходів 10-20% найбільш незаможних категорій населення);
- нормативний (на основі нормативів споживання, що забезпечують нормальне відтворення робочої сили);
- комбінований;
- суб'єктивний (на основі соцопитувань населення про величину необхідного мінімального доходу);
- ресурсний (орієнтований на реальні економічні можливості забезпечення прожиткового мінімуму).
Крім прожиткового мінімуму серед мінімальних стандартів рівня життя населення, економічна наука називає визначені законодавчо нормативи забезпеченості житлом, охорони здоров'я, освіти, культури, умов і охорони праці, зайнятості.
В галузі охорони здоров'я для оцінки мінімально припустимого рівня задоволення потреб у медичній допомозі населення використовують показники забезпеченості лікарями, лікарняними ліжками, поліклініками. Конституцією гарантовано безкоштовність медичної допомоги в державних установах охорони здоров'я.
В галузі освіти гарантується загальнодоступність дошкільної, основної загальної і середньої профосвіти в державних загальноосвітніх установах.
Кожен громадянин має право на конкурсній основі безкоштовно одержати вищу чи середню профосвіту в державних установах. В галузі культури роль стандартів покликані відіграти норми розвитку мережі масових бібліотек, кінотеатрів, будинків культури. В сфері охорони праці як державні стандарти приймаються показники ГДК вмісту хімічних речовин у воді, повітрі, на робочих місцях.
Пенсії, допомоги, стипендії та інші виплати із соціальних фондів і безкоштовних послуг, що складають частину сукупних доходів громадян, поєднують одним терміном трансферти.
В усьому цивілізованому світі основою розподілу суспільного багатства є принцип розподілу за працею. Вибір тієї чи ін. бази розподілу визначається змістом і умовами конкретного трудового процесу. У ринковій економіці принцип розподілу за працею реалізується виходячи з граничної продуктивності конкретного працівника на конкретному робочому місці, тобто дохід працівника за ін. рівних умов збільшується відповідно до зростання доходу підприємства від даного виду праці
Принцип розподілу за здібностями: здібності істотно впливають на результати праці і на відповідну частку суспільного багатства.
Для нашої країни важливе значення має розподіл за посадою. Відомі багато фактів, що змушують засумніватися в наявності достатньої позитивної кореляції між займаною посадою і реальним внеском у суспільне багатство.
Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві.
Під час визначення заробітної плати як ціни робочої сили необхідно враховувати єдину міру оплати праці, критерієм якої є реальна вартість життя працівника та його сім'ї. Як ціна робочої сили заробітна плата формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства.
Заробітна плата працівників складається з основної і додаткової частин, а також заохочувальних виплат. Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Організація заробітної плати на підприємстві - це система її диференціації і регулювання за категоріями персоналу залежно від складності виконуваних робіт, а також індивідуальних і колективних результатів праці при забезпеченні гарантованого заробітку за виконання норми праці [23, 144].
Сутність відрядної форми заробітної плати полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попередньо установлених норм часу (виробітку) і розцінок з урахуванням складності та умов праці.
Почасова заробітна плата застосовується для оплати праці професіоналів, фахівців і технічних службовців. Системами відрядної форми оплати праці є: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма-відрядна, акордна, колективна (бригадна) відрядна, а почасової - пряма почасова, по-часова-преміальна, колективна (бригадна) почасова.
Почасова форма оплати праці застосовується:
1. За умови, коли у робітника відсутня реальна можливість для збільшення випуску продукції, наприклад, якщо його виробіток обумовлений режимом роботи устаткування, продуктивністю машин і агрегатів.
2. Якщо результати праці робітника не можуть бути конкретно виміряні і кількісно виражені (налагодження верстатів, інструктаж).
3. Коли економічно недоцільно стимулювати зростання виробітку понад оптимально передбачений технологічними параметрами, а також коли перевиконання цих норм може досягатися через порушення технологічних режимів і відповідно погіршення якості робіт, а відтак і продукції.
Безтарифні системи оплати праці вирізняються гнучкістю, простотою і доступністю для розуміння всіма працівниками, забезпечують їх заінтересованість у результатах праці. Велике поширення вони мають на акціонерних, малих і приватних підприємствах в різних модифікаціях і моделях.
Гнучка система оплати праці - це система, за якої певна частина заробітку ставиться в залежність від особистих заслуг і загальної ефективності роботи підприємства. Під час визначення розміру оплати праці ураховується не тільки стаж, кваліфікація, професійна майстерність, а й і значущість працівника, його здатність досягнути певних цілей щодо розвитку організації.
За гнучких систем основою формування заробітку працівника є тариф, який доповнюється різними преміями, доплатами, надбавками.
Розширення економічної самостійності супроводжується використанням безтарифної системи оплати праці.
Безтарифна система оплати праці - це організація оплати праці, що ґрунтується на принципі часткового розподілу зароблених колективом коштів між працівниками згідно з прийнятими співвідношеннями (коефіцієнтами) в оплаті праці різної якості (залежно від кваліфікації, посади, спеціальності працівників тощо). У них не використовуються гарантовані тарифні ставки і посадові оклади, більшість видів премій, доплат і надбавок.
Система «оцінки заслуг» призначена для установлення заробітної плати працівникам однакової кваліфікації, проте які мають різні показники якості роботи.
1.3 Встановлення та розвиток оподаткування доходів
Прибутковий податок з громадян - резидентів України у 1992-2003 роках стягувався згідно законодавчим нормам Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» [8, 115].
Відповідно до Декрету оподаткування прибутковим податком доходів громадян здійснювалось за групами або за категоріями платників та залежно від характеру отриманого доходу.
За категоріями платники прибуткового податку розподілялись за наступними ознаками:
- робітники та службовці (наймані працівники);
- фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни, які здійснюють незалежну професійну діяльність;
- громадяни, які отримують інші доходи.
По характеру доходів платники податків розподіляються на:
- доходи, отримані за основним місцем роботи;
- доходи, отримані не за місцем основної роботи;
- доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності;
- інші доходи громадян;
- пасивні доходи (дивіденди, проценти, роялті).
Платниками прибуткового податку є фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального і майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії.
Доходи за місцем основної роботи - це сукупність доходів, отриманих фізичною особою від юридичних осіб усіх форм власності, з якими громадянин має трудові відносини, з обов'язковим веденням трудової книжки.
Окрім доходів за виконання трудових обов'язків, до сукупного оподатковуваного доходу працівників включаються і інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів цих юридичних осіб своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі, зокрема, вартість квартир, рухомого і нерухомого майна, у вигляді подарунків, оплата юридичною особою вартості лікування та утримання працівників у лікувальних закладах тощо.
Доходи, одержані громадянами не за місцем основної роботи, - це доходи від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за виконання разових та інших робіт, здійснюваних за договорами цивільно-правового характеру, доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.
Оподаткуванню також підлягають доходи громадян від здійснення незалежної професійної діяльності (від приватної нотаріальної та адвокатської діяльності).
Інші доходи від регулярної діяльності - це доходи від:
здавання в оренду або в найм рухомого і нерухомого майна;
збір та/або заготівля і продаж продукції флори і фауни;
Порядок обчислення і сплати прибуткового податку з громадян встановлено Декретом [14, 123].
Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні. До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні в цілому не менше 183 днів у календарному році.
Об'єктом оподаткування прибутковим податком у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаних з різних джерел в Україні. Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні.
Прибутковий податок з громадян відноситься до прямого виду податку, у результаті чого обкладається податком безпосередньо дохід самого платника. В той же час, у разі отримання платником доходу від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, обов'язки по нарахуванню, утриманню, повноті і своєчасності перерахування прибуткового податку з громадян до бюджету покладено на юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які виплачують доходи працівникам.
Проте, якщо з метою отримання доходу громадяни самостійно, від свого імені здійснюють діяльність, то обов'язки щодо своєчасного і повного нарахування прибуткового податку та перерахування його до бюджету покладено саме на таких громадян.
До цієї категорії громадян відносяться фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, громадяни, які здійснюють незалежну професійну діяльність, здавачі в найм нерухомості тощо [18, 175].
Таблиця 1. Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1994-1997 роки
|
Місячний сукупний Оподатковуваний доход |
Ставки і розміри податку |
|
|
До 17 грн. (з доходу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму) |
Не оподатковується |
|
|
18 грн. - 170 грн. (від 1 до 10 неоподатковуваних мінімумів) |
10% суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму |
|
|
171 грн. - 340 грн. (від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів) |
15 грн. 30 коп. + 20% з суми, що перевищує 170 грн. |
|
|
341 грн. - 510 грн. (від 20 до 30 неоподатковуваних мінімумів) |
49 грн. 30 коп. + 35% з суми, що перевищує 340 грн. |
|
|
510 і вище (понад 30 неоподатковуваних мінімумів) |
108 грн. 80 коп. + 50% з суми, що перевищує 510 грн. |
Із сум доходів, одержаних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується за ставкою 20%.
Таблиця 2. Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1998-2008 роки
|
Місячний сукупний Оподатковуваний доход |
Ставки і розміри податку |
|
|
До 17 грн. (з доходу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму) |
Не оподатковується |
|
|
18 грн. - 85 грн. (від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів) |
10% суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму |
|
|
86 грн. - 170 грн. (від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів) |
6 грн. 80 коп. + 15% з суми, що перевищує 85 грн. |
|
|
171 грн. - 1020 грн. (від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів) |
19 грн. 55 коп. + 20% з суми, що перевищує 170 грн. |
|
|
1021 грн. - 1700 грн. (від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів) |
189 грн. 55 коп. + 30% з суми, що перевищує 1020 грн. |
|
|
1701 і вище (понад 100 неоподатковуваних мінімумів) |
393 грн. 55 коп. + 40% з суми, що перевищує 1700 грн. |
В цілому, прибутковий податок з громадян (ППГ), регульований у 1992-2008 роках декретом КМУ №13-92 від 26.12.1992 р. мав яскраво виражену фіскальну спрямованість та не забезпечував досягнення цілей соціальної справедливості та стимулювання економічного зростання. Шкала доходів та ставки ППГ не переглядалися із 1995 р. (гранична ставка у 40% застосовувались для доходів, що перевищують 1701 грн.). На фоні стрімкого зростання середньої реальної заробітної плати протягом 2001-2002 років (+19,3% у 2001 р., +18,2% у 2002 р.), це призвело до суттєвого посилення податкового навантаження на реальні доходи населення та втрат у прогресивності оподаткування. У період з 1997 по 2001 рр. гранична ставка оподаткування доходів на рівні середньої заробітної плати (включаючи внески громадян до фондів соціального страхування) зросла з 16,5 до 23%, а ефективна - з 13,4 до 18,2%. У 2001 р. за середнього рівня податкового навантаження на грошові доходи громадян у розмірі 6,6%, доходи найбідніших верств населення (до 167 грн.) фактично оподатковувались за ставкою 9,1%. Тоді як прибутковий податок з громадян у доходах найбільш багатих верств населення (сукупний місячний дохід понад 8 334 грн.) склав лише 3,8%. При цьому податкове навантаження на доходи платників податків, яких можна умовно віднести до так званого «середнього класу», дорівнювало 10,1% [16, 85].
Починаючи із 1997 р., частка ППГ у податкових доходах зростала, збільшившись із 15,1% у 1997 р. до 23,9% у 2002 р. Зростання надходжень від ППГ стало особливо помітним після 2000 р., що пов'язувалось насамперед із суттєвим скороченням заборгованості по заробітній платі та стипендіях, а також із поліпшенням процедури адміністрування ППГ після закріплення його у повному обсязі за місцевими бюджетами. Зокрема, за 2002 р. надходження від ППГ номінально збільшились на 2 049 млн. грн. У 2003 р. зростання обсягів ППГ становило майже на 16,4% порівняно із фактичним рівнем у 2002 році, або на 1 660 млн. грн. Водночас, темпи зростання надходжень від ППГ у 2003 р. виявилися навіть більшими, оскільки уряд та ВРУ відшукав додаткові кошти на компенсацію підвищення мінімальної зарплати до 237 грн. з 1 липня 2003 року.
Застосування варіанту ППГ прогресивного алгоритму ставки оподаткування, призвело після 2000 року до суттєвих викривлень в економічній діяльності в Україні. По-перше, зросла вартість робочої сили, що є особливо помітним у трудомістких галузях. По-друге, послабилась схильність населення до заощаджень, які мали б бути важливим інвестиційним ресурсом. По-третє, створюються стимули для ухилення від сплати податку та розширення «тіньової» діяльності. Звичайно, окрім високих граничних ставок по ППГ, на «тінізацію» доходів впливають й інші фактори, зокрема, високий процент (близько 38% фонду заробітної плати) відрахувань до соцфондів, що їх здійснює роботодавець.
Спроби реформування ППГ прогресивного алгоритму ставок у 2002 році не мали успіху. З чотирьох зареєстрованих законопроектів у першому читанні був прийнятий законопроект, розроблений народним депутатом України С. Терьохіним. З одного боку, проект спрямований на суттєве зменшення податкового навантаження на осіб із середнім та високим рівнем доходів, з іншого, прогресивність оподаткування підтримується за рахунок підвищення рівня неоподаткованого мінімуму та оподаткування операцій з приросту ринкової вартості капіталу.
Зокрема, законопроектом передбачалося запровадити прогресивно-регресивну шкалу оподаткування доходів фізичних осіб: до 7200 грн. на рік - 10%, від 7201 до 72000 грн. - 15%, від 72001 до 720000 грн. - 20%. Доходи понад 720000 гривень на рік пропонувалося оподатковувати за ставкою 13%. Проектом закону також передбачалося введення механізму податкового кредиту (зменшення сукупного доходу громадян на певну суму витрат, пов'язаних із оплатою навчання у середніх та вищих навчальних закладах, придбанням медикаментів та лікуванням, сплатою процентів за користування іпотечними кредитами тощо), а також розширення бази оподаткування (зокрема, за рахунок оподаткування дивідендів за банківськими депозитами, операцій з продажу нерухомості). Проте, з огляду на значні втрати для бюджету у короткостроковій перспективі (за різними підрахунками це близько 5 млрд. грн.), а також на існування принципових відмінностей порівняно із проектом закону, розробленим Мінфіном, зокрема, щодо неоподаткованого мінімуму (24 грн. - урядовий проект, 120 грн. - депутатський), ВРУ не підтримала законопроект у другому читанні [12, 184].
Податок з доходів громадян - резидентів України у 2004-2006 роках стягується гідно Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» [9, c. 3] з пропорційною постійною ставкою оподаткування 13% (15%).
Враховуючи алгоритм нарахування податкової соціальної пільги по Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» [19, 145] та рівні мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, встановлені у 2004-2008 роках Законами України «Про державний бюджет України».
Таблиця 3. Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2004 році
|
Мінімальна заробітна плата в місяць |
237 грн. |
|
|
Прожитковий мінімум на місяць |
365 грн. |
|
|
Гранична заробітна плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.) |
511 грн. |
|
|
Рівень соціальної пільги (15 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного року, - для будь-якого платника податку) |
35,55 грн. |
|
|
Місячний сукупний Оподатковуваний доход |
Ставки і розміри податку |
|
|
До 511 грн. |
13% від різниці суми доходу та соціальної пільги (- 35,55 грн.) |
|
|
Більше 511 грн./місяць |
13% від суми доходу |
Таблиця 4. Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2005 році
|
Мінімальна заробітна плата в місяць |
350 грн. |
|
|
Прожитковий мінімум на місяць |
453 грн. |
|
|
Гранична заробітна плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.) |
634 грн. |
|
|
Рівень соціальної пільги (25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку) |
87,50 грн. |
|
|
Місячний сукупний Оподатковуваний доход |
Ставки і розміри податку |
|
|
До 634 грн. |
13% від різниці суми доходу та соціальної пільги (- 87,50 грн.) |
|
|
Більше 634 грн./місяць |
13% від суми доходу |
Таблиця 5. Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2006 році
|
Мінімальна заробітна плата в місяць (на 1 січня 2006 року) |
350 грн. |
|
|
Прожитковий мінімум на місяць (на 1 січня 2006 року) |
485 грн. |
|
|
Гранична заробітна плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.) |
680 грн. |
|
|
Рівень соціальної пільги (25 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку з 07.07.2005); |
87,50 грн. |
|
|
Місячний сукупний Оподатковуваний доход |
Ставки і розміри податку |
|
|
До 680 грн. |
13% від різниці суми доходу та соціальної пільги (- 87,50 грн.) |
|
|
Більше 680 грн./місяць |
13% від суми доходу |
Таблиця 6. Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2007 році
|
Мінімальна заробітна плата в місяць (на 1 січня 2007 року) |
400 грн. |
|
|
Прожитковий мінімум на місяць (на 1 січня 2007 року) |
492 грн. |
|
|
Гранична заробітна плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.) |
690 грн. |
|
|
Рівень соціальної пільги (50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку з 07.07.2005); |
200,00 грн. |
|
|
Місячний сукупний Оподатковуваний доход |
Ставки і розміри податку |
|
|
До 690 грн. |
15% від різниці суми доходу та соціальної пільги (- 200,00 грн.) |
|
|
Більше 690 грн./місяць |
15% від суми доходу |
Таблиця 7. Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2008 році
|
Мінімальна заробітна плата в місяць (на 1 січня 2008 року) |
515 грн. |
|
|
Прожитковий мінімум на місяць (на 1 січня 2008 року) |
592 грн. |
|
|
Гранична заробітна плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.) |
830 грн. |
|
|
Рівень соціальної пільги (50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку з 07.07.2005); |
267,50 грн. |
|
|
Місячний сукупний Оподатковуваний доход |
Ставки і розміри податку |
|
|
До 830 грн. |
15% від різниці суми доходу та соціальної пільги (- 267,50 грн.) |
|
|
Більше 830 грн./місяць |
15% від суми доходу |
Регулююча роль нового закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з пропорційною ставкою податку полягає в наступному:
зняття фіскального тиску прогресивної шкали оподаткування на підняття рівня заробітної плати;
розширення податкової бази за рахунок поступового введення оподаткування до 56 видів доходів громадян.
Стимулююча роль нового закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з пропорційною ставкою податку полягає в наступному:
різкому підвищенні та плаваючому рівні податкової пільги (колишній - неоподатковуваний мінімум), яка застосовується тільки для низькооплачуваної категорії працівників;
введенні податкового кредиту, тобто спеціальних сум витрат громадянина, на які зменшується сума сукупного доходу та, відповідно, податку.
Аналіз податкових моделей регулювання доходів фізичних осіб у більшості розвинутих країн показав, що прибутковий податок з громадян зарекомендував себе як інструмент виходу з кризової ситуації, стабілізації економіки та її динамічного розвитку.
Податок з доходів фізичних осіб безпосередньо регулює ціну робочої сили, впливає на трудові зусилля працівників, структуру споживання і розвиток виробництва. У результаті аналізу методик оподаткування доходів фізичних осіб в Україні (що діяла до 01.01.2004 р. та існуюча) виявлені основні їх недоліки. Прогресивна шкала, що діяла до 01.01.2004 р., не відповідала реальному розмежуванню доходів громадян. Шкала мала п'ять інтервалів з незначним розривом у доходах. На момент відміни, серед п'яти інтервалів три фактично не використовувалися, тому що були нижче за законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати (їх застосовували лише у випадках неповної зайнятості) [14, 176].
Майже 80% доходів, що отримували громадяни України, оподатковувалися за однією ставкою (20%), інші два інтервали застосовувалися лише для 8% працюючих. Доходи переважної більшості населення були зосереджені в одному інтервалі і податок сплачувався майже за однаковою ставкою, тобто система прибуткового оподаткування громадян в Україні практично була пропорційною. Чинний до 01.01.2004 р. механізм прибуткового податку в Україні не виконував функції регулювання доходів фізичних осіб. Такий інструмент, як мінімальна заробітна плата, для регулювання доходів фізичних осіб державою використовувався обмежено, у зв'язку з неможливістю відповідного підвищення заробітної плати працівників бюджетної сфери.
Можна також вказати на недолік у використанні одного з найважливіших інструментів регулювання - неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Його розмір протягом останніх 14-ти років змінювався, спочатку перевищуючи розмір мінімальної заробітної плати (до 28 разів), а потім став менше за нього (навіть у 11 разів). При цьому мінімальна заробітна плата була нижча за законодавчо встановлений прожитковий мінімум, тобто прибутковий податок стягувався з мінімальної заробітної плати, у результаті чого працівник фактично отримував меншу суму, ніж йому потрібна для простого задоволення мінімально необхідних життєвих потреб. Впроваджена зараз в Україні податкова соціальна пільга передбачає справляння податку з доходів, які перевищують 40 центів на день або близько 140 доларів на рік. Тобто неоподатковуваний мінімум доходів громадян остаточно втратив будь-які ознаки як економічної категорії, так і соціального нормативу, а з січня 2004 р. змінив назву і набув дискримінаційного характеру.
Необхідність реформування системи оподаткування доходів фізичних осіб з метою ефективного виконання фіскальної і регулюючої функції податкових важелів зумовлена тим, що розмір середньої заробітної плати більшою мірою визначає динаміку надходжень прибуткового податку до бюджету.
Порівняно з більшістю зарубіжних країн, в Україні склався надмірно високий рівень оподаткування громадян, доходи яких не перевищують подвійного розміру прожиткового мінімуму. Це стимулює ухилення від оподаткування доходу, підриває стимули до додаткової трудової активності, зменшує платоспроможний попит, що впливає на темпи розвитку виробництва. Тому в умовах перехідного періоду необхідне подальше удосконалення системи оподаткування доходів фізичних осіб з урахуванням надбань світової економічної думки і досвіду:
- у першу чергу звільнити від оподаткування доходи, які необхідні для забезпечення прожиткового мінімуму, тобто простого відновлення спроможності до праці;
- підтримувати ставки на рівні, що забезпечує основу для легального одержання доходів.
Таблиця 8. Ставка податку з деяких доходів фізичних осіб залежно від отриманого доходу у 2008 році
|
№ з/п |
Вид доходу |
Ставки податку |
Норма Закону №889-IV, що регулює порядок оподаткування |
|
|
1. |
Дохід у вигляді заробітної плати, додаткових благ від працедавців, виплат чи винагород за цивільно-правовими договорами |
15% |
Підпункт 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 та п. 7.1 ст. 7 |
|
|
2. |
Допомога на поховання, яка надходить від працедавця та перевищує подвійний розмір доходу, що дає право на отримання соціальної пільги відповідно до п.п. 6.5.1. п. 6.5 ст. 6 Закону №889-IV |
15% (від суми перевищення) |
Підпункт 4.3.21 п. 4.3 ст. 4 та п. 7.1 ст. 7 |
|
|
3. |
Стипендія, виплачена з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту, що перевищує суму доходу що дає право на отримання соціальної пільги відповідно до п.п. 6.5.1. п. 6.5 ст. 6 Закону №889-IV |
15% (від суми перевищення) |
Підпункт 4.3.26 п. 4.3 ст. 4 та п. 7.1 ст. 7 |
|
|
4. |
Проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, вклад в небанківські фінансові установи, проценти з депозитного сертифікату |
0% до 01.01.2010 |
Підпункт 2 2.1.4 п. 22.1 ст. 22, п. 7.2 ст. 7 та п.п. 9.2.1 п. 9.2 ст. 9 |
|
|
5. |
Проценти (дисконтні доході), отримані від боржника внаслідок прострочення ним виконання грошового зобов'язання, визначені цивільним законодавством |
15% |
Підпункт 9.2.3 ст. 9 та п. 7.1 ст. 7 |
|
|
6. |
Доходи від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм |
15% |
Пункт 9.1 ст. 9 |
|
|
7. |
Інвестиційний прибуток |
15% |
Пункт 9.6 ст. 9 |
|
|
8. |
Доходи від довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування |
15% |
Пункт 9.8 ст. 9 |
|
|
9. |
Роялті |
15% |
Пункт 9.4 ст. 9 |
|
|
10. |
Дохід за іпотечним сертифікатом, за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю |
5% |
П. 7.2 ст. 7 |
|
|
11. |
Дохід від продажу нерухомого майна частіше 1 разу на рік |
1% |
Підпункт 11.1.1 п 11.1 ст. 11 |
2. Порядок оподаткування доходів фізичних осіб
2.1 Платники і об'єкти оподаткування
Центральний орган державної податкової служби формує та веде Державний реєстр фізичних осіб платників податків.
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є:
- громадянами України;
- іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні;
- іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.
Облік фізичних осіб-платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
До облікової картки фізичної особи платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація:
- прізвище, ім'я та по батькові;
- дата народження;
- місце народження (країна, область, район, населений пункт);
- місце проживання, а для іноземних громадян ? також громадянство;
- серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.
До інформаційної бази Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб:
- джерела отримання доходів;
- об'єкти оподаткування;
- сума нарахованих та/або отриманих доходів;
- сума нарахованих та/або сплачених податків;
- інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків [24, 231].
До Державного реєстру вносяться відомості про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік фізичних осіб-підприємців і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Такі відомості включають:
- дати, номери записів, свідоцтв та інших документів, а також підстави державної реєстрації, реєстрації та взяття на облік, припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності, інші реєстраційні дані;
- інформацію про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік змін у даних про особу, заміну чи продовження дії довідок про взяття на облік;
- місце провадження діяльності, телефони та іншу додаткову інформацію для зв'язку з фізичною особою-підприємцем чи особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність;
- види діяльності;
- громадянство та номер, що використовується під час оподаткування в країні громадянства, для іноземців;
- системи оподаткування із зазначенням періодів її дії.
Фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному органу державної податкової служби облікову картку фізичної особи платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному органу державної податкової служби повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.
Фізична особа подає облікову картку фізичної особи ? платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, органу державної податкової служби за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Для заповнення облікової картки фізичної особи ? платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.
Форма облікової картки фізичної особи платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом державної податкової служби.
Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ зобов'язані подавати відповідним органам державної податкової служби інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи платника податків, не пізніше наступного робочого дня після проведення реєстрації таких змін.
Порядок подання такої інформації та взаємодії суб'єктів інформаційних відносин визначається Кабінетом Міністрів України.
Фізичні особи платники податків зобов'язані подавати органам державної податкової служби відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом державної податкової служби [18, 138].
Про проведення державної реєстрації фізичної особи платника податків у Державному реєстрі та внесення змін до даних, які містяться у Державному реєстрі, центральний орган державної податкової служби інформує орган державної податкової служби:
- за місцем обліку фізичної особи;
- за місцем проживання фізичної особи;
- за місцем отримання доходів чи місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування фізичної особи.
За зверненням платника податків, його законного представника або уповноваженої особи орган державної податкової служби видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті.
У такому документі зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Порядок формування реєстраційного номера облікової картки платника податків визначається та затверджується центральним органом державної податкової служби.
Форма документа і порядок його видачі встановлюються центральним органом державної податкової служби.
Органом державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи ? платника податків на прохання такої особи до паспорту можуть бути внесені (сьома, восьма або дев'ята сторінки) дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру.
У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданій обліковій картці або повідомленні (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) фізичній особі може бути відмовлено у реєстрації та/або внесенні відмітки до паспорта або продовжено строк реєстрації.
Реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі:
- виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізичні особи зобов'язані подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи;
- укладення цивільно-правових договорів, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки щодо сплати податків і зборів;
- відкриття рахунків у банках або інших фінансових установах, а також у розрахункових документах під час здійснення фізичними особами безготівкових розрахунків;
- сплати фізичними особами податків і зборів;
- проведення державної реєстрації фізичних осіб підприємців або видачі таким особам спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на провадження деяких видів господарської діяльності, а також реєстрації незалежної професійної діяльності;
- реєстрації майна та інших активів фізичних осіб, що є об'єктом оподаткування, або прав на нього;
- подання органам державної податкової служби декларацій про доходи, майно та інші активи;
- реєстрації транспортних засобів, що переходять у власність фізичних осіб;
- оформлення фізичним особам пільг, субсидій та інших соціальних виплат з державних цільових фондів;
Документи, пов'язані з проведенням операцій, які не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України [14, 189].
Кожен платник податків зазначає реєстраційний номер своєї облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) в усіх звітних або інших документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.
Відомості з Державного реєстру:
- використовуються органами державної податкової служби виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України;
- є інформацією з обмеженим доступом, крім відомостей про взяття на облік фізичних осіб підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов'язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), зокрема:
- органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, юридичні особи та фізичні особи ? підприємці, податкові агенти ? про дату прийняття на роботу або звільнення з роботи фізичних осіб протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу;
Подобные документы
Суть, особливості та призначення податку з доходів фізичних осіб. Коло платників, їх форми і принцип оподаткування. Основний порядок обчислення і сплати податку. Податкові соціальні пільги. Особливості оподаткування. Відповідальність за порушення.
лекция [32,5 K], добавлен 20.08.2010Вивчення організаційної та нормативно-правової побудови і шляхів вдосконалення системи оподаткування доходів фізичних осіб. Характеристика практичних аспектів організації адміністрування і механізму справляння податку з доходів фізичних осіб в Україні.
курсовая работа [55,8 K], добавлен 10.12.2011Сутність та необхідність оподаткування доходів фізичних осіб в Україні, його сучасний стан, основні недоліки, перспективи та шляхи удосконалення. Динаміка надходжень податку з доходів фізичних осіб до Зведеного бюджету України та місцевих бюджетів.
дипломная работа [227,1 K], добавлен 19.09.2012Законодавче регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні. Оптимізація механізму оподаткування доходів фізичних осіб. Платники податку та їх звітність, об'єкт оподаткування. Ставка податку та пільги з нього. Нарахування, утримання та сплата податку.
реферат [17,7 K], добавлен 20.03.2010Опис етапів розвитку оподаткування доходів фізичних осіб. Розкриття суті механізму оподаткування та визначити його основних елементів. Оцінка теорії та практики світового досвіду оподаткування особистих доходів в контексті його адаптації в Україні.
дипломная работа [281,5 K], добавлен 29.10.2014Аналіз надходжень податку з доходів фізичних осіб до Зведеного бюджету України. Виявлення основних проблем податку на доходи фізичних осіб при формуванні доходів. Напрямки зміцнення фіскального потенціалу оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 24.04.2014Вітчизняний досвід та елементи сучасної системи оподаткування доходів фізичних осіб. Нормативно-правове забезпечення податку на доходи фізичних осіб. Розрахунок податку на доходи фізичних осіб, його адміністрування та місце у формуванні доходів бюджету.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 11.02.2013Прибутковий податок з громадян стягується безпосередньо з доходів платників - фізичних осіб. Соціальна справедливість як перевага цієї категорії оподаткування. Класифікація платників податку, об'єкт оподаткування. Податковий кредит та податкові пільги.
реферат [26,2 K], добавлен 28.02.2009Аналіз сутності, видів та класифікації податків з доходів фізичних осіб. Досвід зарубіжних країн по оподаткуванню фізичних осіб. Особливості методики перерахунку податку з фізичних осіб при отриманні податкового кредиту за даними сукупного доходу за рік.
курсовая работа [2,1 M], добавлен 11.07.2010Перевірка нарахування податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників; податкові соціальні пільги. Контроль об'єктів оподаткування; дотримання права платника податку на знижку. Контроль за спрощеною системою оподаткування, соціальні пільги.
контрольная работа [29,4 K], добавлен 29.12.2012
