Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Оподаткування суб'єктів підприємництва

на тему:

Контроль в системі оподаткування доходів громадян



ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Роль та значення податкового контролю та його види в системі оподаткування доходів громадян

Розділ 2. Нормативно-законодавча база оподаткування доходів громадян та здійснення податкового контролю

Розділ 3. Порядок здійснення контролю по податку з доходів фізичних осіб

Розділ 4. Аналіз результатів контрольно-перевірочної роботи по податку з доходів громадян по СДПІ

Розділ 5. Шляхи вдосконалення податку з доходів громадян та податкового контролю за його стягненням

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях самостійного розвитку, побудови ринкової, соціально-орієнтованої економіки. Це був період становлення податкової системи, в основу якої було покладено класичну схему податків, характерну для країн із розвиненою економікою. Застосування такої класичної схеми в умовах перехідного періоду призвело до виникнення багатьох істотних проблем: збільшувалася кількість збиткових підприємств, зростало безробіття, ускладнювалася соціально-економічна ситуація у країні. Тому проблема побудови ефективної податкової системи лишається однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин та закладення підвалин для економічного зростання в Україні.

Важливим елементом системи оподаткування є прибуткове оподаткування громадян. Тут пройдено складний шлях, який, безумовно, призвів до податкового перевантаження громадян за рахунок запровадження надто жорсткої прогресії у прибутковому оподаткуванні, спричинив тінізацію реальних доходів громадян, зменшення фіскальної ефективності прибуткового податку та втрату його регулювальних функцій.

Держава, як суб'єкт податкових відносин бере участь у них шляхом створення законодавчої бази для справляння податків.

Платники податків як суб'єкти податкових відносин своїм реагуванням на створене податкове середовище або сприяють пожвавленню процесів, або гальмують їх.

Найважливішим інструментом досягнення поставлених завдань є державний податковий контроль за повною виконання своїх зобов'язань перед державою платниками податків.

Останнім часом у зв'язку із значною трансформацією податку з доходів громадян значно зросла кількість наукових праць, автори яких досліджують систему прямого оподаткування та порушують актуальні питання щодо її вдосконалення. Плідно працюють над цією проблематикою Рябчук О, Василик О., Демиденко Л. та інші вчені.

Проблеми податкового контролю в своїх працях висвітлювали у своїх працях Кривиціький В.Б., Оніщенко В., Нікітішин А.О. Соколовська А.М. та інші.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні механізму податкового контролю за справлянням податку з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО), аналізі результатів контрольно-перевірочної роботи ДПІ у сфері оподаткування доходів громадян та визначення напрямків реформування податку з доходів громадян, а також шляхів удосконалення податкової роботи.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити низку наступних завдань:

- розкрити роль та значення податкового контролю та охарактеризувати його види;

- розкрити економічну сутність ПДФО;

- охарактеризувати нормативно - правову базу справляння податку з доходів громадян та здійснення податкового контролю за його справлянням;

- дослідити набутий світовий досвід у сфері оподаткування доходів громадян та організації державного податкового контролю;

- охарактеризувати роботу відділів СДПІ, що здійснюють адміністрування ПДФО;

- відстежити порядок організації та проведення податкового контролю по ПДФО;

- охарактеризувати види відповідальності платників податку та порядок визначення міри відповідальності;

- проаналізувати результати контрольної роботи СДПІ по стягненню ПДФО;

- визначити шляхи реформування податку з доходів громадян;

- надати рекомендації щодо вдосконалення податкового контролю за стягненням ПДФО.

Предметом дослідження дипломної роботи є податкові відносини платників у сфері справляння ПДФО.

Об'єктом дослідження є податковий контроль за справлянням ПДФО на прикладі Спеціалізованої ДПІ по роботі з підприємствами ГМК м. Кривий Ріг.

В процесі дослідження теми було використано нормативно-законодавчу базу, інструктивні матеріали, внутрівідомчі документи ДПІ, спеціальну економічну літературу - підручники, посібники, періодичні видання, податкову звітність платників та звіти СДПІ.

При написанні роботи застосовувалися метод підбору та обробки інформації, описовий, аналітичний, статистичний методи, метод економічного аналізу, прикладні програми ЕОМ.

Розділ 1. Роль та значення податкового контролю та його види в системі оподаткування доходів громадян

Оподаткування доходів громадян має тисячолітню історію. Первісною примітивною формою прямих податків були повинності у вигляді безплатних послуг, які населення надавало державі.

На українських землях податки, які сплачували фізичні особи, простежувалися ще задовго до зас Перші згадки про них можна знайти в “Повісті минулих літ”, автором якої вважають ченця Києво-Печерського монастиря Нестора.

Причинами, які привели до виникнення прямою оподаткування доходів населення, були гостра потреба держави її додаткових бюджетних надходженнях і забезпечення рівноспрямованості оподаткування на основі прямого визначення доходів платника.

На сьогодні податок на доходи фізичних осіб досяг своєї досконалості та завершеності. Він використовується в податкових системах майже всіх країн світу. При визначенні його економічної сутності необхідно чітко розмежовувати об'єктивне існування податку з властивими йому функціями -- мобілізації фінансових ресурсів в розпорядження держави, регулювання доходів різних верств населення, а також стимулювання економічних і соціальних процесів в державі, та суб'єктивний процес його використання в здійсненні фінансової політики.

Тому основне завдання полягає в тому, щоб зуміти його правильно використати: об'єктивно пристосувати до національного економічного простору, а суб'єктивно -- поставити в рамки податкового законодавства.

Прибутковий податок із доходів громадян і дуже дієвою формою взаємовідносин між державою та її громадянами, які здійснюється на основі примусового обов'язкового вилучення частини їх доходу для створення централізованою грошового фонду держави з метою виконання її функцій. Рівень прибуткового оподаткування фізичних осіб безпосередньо впливає на реальні особисті доходи значної частини населення, особливо тих, хто отримує основні доходи у вигляді заробітної плати.

Важливим є призначення оподаткування доходів різних груп населення з метою досягнення економічного зростання й соціальної справедливості в суспільстві. Досягнення поставленої мети потребує досконалого податкового законодавства, яке повинно опиратися на науково обґрунтоване визначення бази оподаткування, ставок податку, пільг при оподаткуванні, а також урахування специфічних умов національної економіки, трудових і соціальних традицій населення, демографічної ситуації тощо.

У податковому законодавстві щодо оподаткування доходів фізичних осіб повинна знайти своє відображення кінцева мета фінансової політики держави. Що стосується мети, то безумовно це -- соціальна справедливість та зростання добробуту як населення загалом, так і кожного громадянина зокрема.

Серед основних чинників, що сприяють забезпеченню сталих надходжень до бюджету й використанню податків як інструментів державного регулювання, є стимулювання прискорення науково-технічного прогресу, збільшення зайнятості населення, рівномірний економічний розвиток територій тощо [12].

В Україні сьогодні діють два податки з населення: ПДФО та податок на промисел [25]. Традиційним і з вагомою часткою серед податкових надходжень є податок з доходів громадян (рис. 1.1.).

Рис. 1.1 Структура податкових надходжень до Зведеного бюджету України за 2005 рік [17]

Він бере свій початок з прибутково-майнового податку, який було встановлено в листопаді 1922 року. У 1924 році його було перетворено в прибутковий податок. Був період, коли ставилося питання про його скасування. Так, у 1960 році було прийнято Закон СРСР «Про відміну податків із заробітної плати робітників і службовців». Але він не почав діяти певно тому, що ефективність прибуткового оподаткування залежить від принципів, покладених в його основу. В СРСР завжди діяв диференційований підхід щодо прибуткового податку, який продовжує діяти в Україні. Якщо звернутися до принципів оподаткування в СРСР, то довгий час у його основі був принцип диференціації суб'єктів оподаткування (платників податку). Платники податку поділялися за соціальною ознакою на такі групи:

— робітники і службовці;

— літератори і працівники мистецтв;

— лікарі, адвокати, викладачі та інші особи, що займаються приватною практикою;

— кустарі, ремісники та інші.

При визначенні ставок податку враховувалися джерела та розміри доходу. Більш прогресивні ставки податку встановлювалися щодо кустарів та ремісників.

З 1990 року розроблено нову прогресивну шкалу оподаткування, за якою платники по податку з метою оподаткування були поділені залежно від джерела доходу на такі групи:

— робітники та службовці, які мали доходи, отримані за основним місцем роботи та не за основним місцем роботи. Доходи не за основним місцем роботи оподатковувались без встановлення неоподатковуваного мінімуму за спеціальною шкалою до 101 крб., а далі використовувалася основна шкала за основним місцем роботи;

— працівники літератури та мистецтва, які сплачували податок по доходах за рік;

— особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сфері кустарно-ремісницьких промислів, побутового обслуговування, народно-художніх промислів та в соціально-культурній сфері. Оподаткуванню підлягає річний дохід;

— громадяни, які отримують доходи від ведення селянського господарства.

Найбільш жорстка шкала оподаткування була встановлена для осіб, які займалися індивідуальною трудовою діяльністю. Якщо для першої та другої груп максимальна ставка податку була встановлена 60% з суми доходу, що становила більше 3001 крб. На місяць, то для індивідуалів -- 60% з річної суми доходу більше 6000 крб., тобто 500 крб. На місяць.

З 1992 року Україна перейшла на власну систему прибуткового оподаткування. Першим принципом, який було покладено в основу, став поділ платників залежно від постійного місця проживання: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства (резиденти, нерезиденти).

Другий -- поділ платників на окремі категорії залежно від джерела доходу: за місцем основної роботи, не за місцем основної роботи, від підприємницької діяльності.

Третій принцип -- це декларування доходів та встановлення єдиної шкали оподаткування по доходу за рік.

На перший погляд здається, що платники мають однакові зобов'язання перед державою. Адже перерахунок прибуткового податку за рік, незалежно від джерела одержаного доходу, здійснюється за єдиною шкалою і всі платники мають право на встановлені законодавством пільги [25].

Як зазначалося, на сьогоднішній день ПДФО є одним із основних джерел дохідної частини бюджету країни, тим самим реалізуючи головну - фіскальну функцію податків. Але для місцевих бюджетів ПДФО є визначальним (рис. 1.2)



Рис. 1.2 Структура податкових надходжень до місцевого бюджету м. Кривий Ріг в 2005 році [11].

Наведена діаграма переконливо свідчить про фіскальне значення ПДФО, особливо у формуванні доходів місцевих бюджетів.

Аналіз динаміки податкових надходжень до зведеного бюджету України (рис. 1.3) також свідчить про постійне зростання надходжень від ПДФО в абсолютному значенні.

Рис. 1.3 Динаміка надходжень та прогноз надходжень ПДФО до зведеного бюджету України за 1996-2005 рр. [16; 17]

З 1998 року відбувається стале зростання надходжень до бюджету. В 2004 році у зв'язку із переходом на єдину ставку податку в розмірі 13%, відбулося зменшення надходжень на 308 тис. грн., що становить 2,3% до надходжень від ПДФО 2003 року. В 2005 році темп росу надходжень до 2004 року становив 131%, а до 2003 року - 128%. Абсолютний приріс в 2005 році до 2004 року становив 4111,9 млн. грн. Як видно, перехід на єдину ставку податку - 13% не поставив під загрозу дохідну частину бюджету, а, навпаки, вже на другий рік дії ставки надходження значно зросли.

Продовжуючи лінію тренда можна прогнозувати подальше поступове збільшення надходжень на період 2006-2007 років.

Звертаючись уже до часів Радянського Союзу необхідно зазначити, що прибутковий податок з громадян майже до кінця 80 - х років справлявся за комбінованою шкалою. З 1990 року була введена регресивно-прогресивна шкала ставок податку. Із середини 1991 року в Україні була прийнята власна система прибуткового оподаткування яка мала свої (дві) характерні відмінності. У 1993 році у сфері прибуткового оподаткування відбулося декілька суттєвих змін: по перше, впроваджено нову шкалу ставок, побудована у відносних величинах; по друге, відбувся перехід до обчислення податку за сукупним річним доходом. Ставки оподаткування протягом 1993 року змінювалися тричі за схемою - жорстка, відносно полегшена, ще жорсткіша. З 1 жовтня 1994 року було прийнято нову шкалу ставок прибуткового податку, в якій граничну ставку зменшено до 50% [26].

В умовах суспільної диференціації тільки податок, що давав державі можливість впливати на розподіл прибутків, виходячи з критерію справедливості, міг завоювати широку соціальну підтримку. І саме таким податком став податок на доходи фізичних осіб. Законодавче введення прибуткового оподатковування було здійснено під сильним впливом соціалістичного руху. На початку XX століття прибуткове оподатковування називали втіленням “законів правди і справедливості”, вважали найбільш досконалою формою оподаткування.

Економічне зростання, яке спостерігалося в країнах з ринковою економікою після другої світової війни, супроводжувалось зростанням заробітної плати населення в номінальному і реальному вираженні, що дало можливість сформувати базу для оподаткування доходів громадян і зробити прибутковий податок одним із головних бюджетоформуючих джерел.

Найбільш ярко вираженими функціями, що виявляються в ПДФО є фіскальна та регулююча функції. Фіскальне значення податку відстежень за попередніми рисунками.

Регулююча функція реалізується через систему пільг, яка носить соціальний характер підтримки малозабезпечених верств населення.

Податки існують у суспільстві майже тисячу років, але й досі питання їхньої сплати лишаються вкрай важливими як для державної влади, так і для населення, оскільки оподаткування стосується майже кожного члена суспільства, будь-якої родини. У цьому контексті не можна не згадати крилатих слів американського політика Б. Франкліна (1706--1790): “У світі не можна уникнути двох речей: смерті й податків” [15].

Обов'язковість платежів до бюджету, в т.ч. й ПДФО, потребує постійного контролю з боку держави.

За своєю економічною суттю податковий контроль -- явище досить багатогранне та різнопланове при практичному здійсненні. Тому є необхідність його розгляду з виділенням його організаційних і методичних характеристик (рис.1.4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4 Класифікація видів податкового контролю [12]

В теперішній час з розвитком ринкових відносин коло джерело отримання громадянами доходів значно розширилося. Окрім традиційного джерела доходів від основного місця роботи, набули розповсюдження доходи від підприємницької діяльності, доходи від здачі майна, нерухомості в оренду, доходи від депозитів, тощо. У зв'язку з цим зростає роль податкового контролю за оподаткуванням цих доходів.

У найзагальнішому плані податковий контроль поділяється на зовнішній і внутрішній контроль. Зовнішній -- здійснюють контролюючі органи, визначені законодавством. Це -- податкові, митні органи та органи державних цільових фондів. Внутрішній контроль здійснюють суб'єкти підприємницької діяльності, тобто юридичні та фізичні особи -- платники податків.

Залежно від ступеня охоплення об'єктів податковим контролем можна відокремити комплексний, тематичний, повний, частковий, суцільний та вибірковий контроль.

Комплексний контроль -- це контроль, що охоплює всю діяльність суб'єкта.

Тематичний податковий контроль охоплює окремі сторони діяльності суб'єкта.

Повний податковий контроль -- це контроль, який всебічно вивчає фінансову діяльність об'єкта з максимально можливим застосуванням різних методів контролю.

Частковий контроль проводиться з певного переліку питань про фінансову діяльність суб'єкта оподаткування.

Суцільний контроль передбачає вивчення усіх первинних документів і записів у формах аналітичного й синтетичного обліку.

Вибірковий контроль передбачає перевірку або всіх документів певного періоду звітного року, або частини документів за увесь звітний період.

За джерелами інформації податковий контроль можна поділити на документальний і фактичний. Зрозуміло, що документальний контроль ґрунтується на вивченні даних фінансової документації, а фактичний -- на даних фактичної перевірки у натуральних показниках.

Наступним видом податкового контролю у загальній схемі є контроль за цільовою спрямованістю контрольних дій. Тут виділяються: стратегічний податковий контроль -- він спрямовується на вирішення питань стратегії розвитку підприємства чи організації, і тактичний -- з питань поточної фінансової діяльності.

За місцем здійснення податкового контролю його поділяють на контроль на місцях, коли суб'єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об'єкті, та дистанційний, коли об'єкт контролюється на відстані за допомогою інформації, яка передається через засоби зв'язку.

Суттєвою ознакою класифікації податкового контролю є форма його здійснення, за якою виділяють: попередній контроль, поточний і наступний.

Попередній контроль проводиться до завершення фінансових операцій і має важливе значення для попередження фінансових порушень.

Поточний контроль проводиться у момент здійснення фінансових операцій. Він попереджує можливі зловживання під час здійснення господарських операцій, сприяє дотриманню фінансової дисципліни.

Подальший контроль проводиться шляхом аналізу та ревізії звітної фінансової та бухгалтерської документації. Він призначений для оцінки результатів фінансової діяльності суб'єктів господарювання, зіставлення факту із планом чи прогнозом тощо.

Важливим критерієм класифікації податкового контролю є методи контролю, тобто конкретні способи й прийоми здійснення контрольних функцій. Методами податкового контролю є перевірка, обстеження, моніторинг і ревізія.

Перевірка -- це контроль на основі аналізу фінансової документації з окремих питань фінансової діяльності господарських суб'єктів.

Обстеження -- ознайомлення на місці з окремими ділянками фінансової роботи. У ході обстеження зіставляються фактичні показники з нормативними.

Податковий моніторинг -- це проведення постійного контролю за фінансовим станом суб'єкта господарювання.

Ревізія -- повне, глибоке і всебічне обстеження фінансової діяльності суб'єкта господарювання з метою перевірки її законності, доцільності й ефективності.

Використання різних видів, форм і методів податкового контролю має важливе значення для ефективного функціонування податкового механізму.

Податковий контроль як засіб підвищення ефективності роботи податкового механізму в організації економіки ґрунтується на таких основних принципах: законність, повнота, компетентність, самодостатність, безперервність, доцільність, своєчасність, відповідальність, оперативність, ефективність.

Принцип законності передбачає перевірку дотримання законів та інших нормативно-правових актів податкового характеру, дає змогу вчасно розкривати відхилення від заданих нормотворчими органами правил і процедур, а також вносити до них необхідне коригування.

Принцип ефективності передбачає перевірку на економність та оптимальність управління й використання коштів, на здійснення податкового процесу [12].

Узагальнюючі вищенаведене, слід відзначити, що податок з доходів громадян є найдавнішою формою оподаткування і відносин суспільства з державою. Його існування в Україні бере своє коріння із податкового системи колишнього СРСР. В дохідній частину бюджету цей податок відіграє значну фіскальну роль - майже п'ята частину у доходах зведеного бюджету України, та ѕ в доходах місцевого бюджету. Регулююча функція цього податку реалізується через систему встановлених пільг. Особливістю цього податку є те, що саме цей податок охоплює найбільше коло платників. Питання своєчасного наповнення бюджету через податки є дуже важливим питанням для кожної держави. Тому контроль за цією сферою функціонування держави здійснюють податкові органи шляхом реалізації контрольної функції податків, і фінансів взагалі. Податковий контроль - це досить розгалужена система форм, методів, заходів контролю з метою забезпечення повноти та своєчасності надходження коштів до бюджету. При цьому, в системі податкових правовідносин інтереси цих відносин - платників і держави є кардинально протилежними, тому як через податки вилучається частка доходів платників. Відповідно всі процеси оподаткування, податкового контролю потребують належного законодавчого забезпечення підґрунтя.

Розділ 2. Нормативно-законодавча база оподаткування доходів громадян та здійснення податкового контролю

Прибуткове оподаткування в Україні ґрунтується на успадкованому від Радянського Союзу методі роздільного оподаткування доходів подружжя. Такий метод застосовується в деяких розвинутих країнах, у тому числі в Австрії. У світовій практиці відомі також нарахування податку з використанням методу розщеплення сукупного доходу подружжя і нарахування податку на сукупний дохід подружжя без використання методу його розщеплення. Метод розщеплення передбачає ділення сукупного доходу подружжя на дві частини й оподаткування кожної з них окремо за діючою шкалою. При нарахуванні податку на сукупний дохід подружжя без використання методу його розщеплення доходи чоловіка і дружини додаються й одержана таким чином сума оподатковується як дохід однієї особи [32].

ПДФО - загальнодержавний податок, а тому порядок його сплати, пільги, розміри ставок встановлюються законодавчими актами України. [30].

З 2004 року діють наступні норми оподаткування доходів громадян.

Платниками податку є:

- резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід:

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

- іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом звітного року.

Дохід з джерелом його походження з України -- будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;

б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;

в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента;

д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом;

е) доходів від надання в оренду (лізинг):

- нерухомості, розташованої на території України;

- рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом:

є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України;

ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню;

з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;

й) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;

і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України;

ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів.

При нарахуванні доходів у будь-яких інших формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К= 100 /(100-Сп)(2.1)

де, К -- коефіцієнт;

Сп -- ставка податку, установлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:

- податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;

- акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів - загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Одиниця оподаткування має грошовий вираз.

Джерелом сплати податку є особисті доходи громадян.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

1. у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, -- для будь-якого платника податку;

2. у розмірі, що дорівнює 150% суми пільги, визначеної за правилами попереднього пункту, -- для платника податку, який:

а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) -- у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину--інваліда І або II групи--у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має троє чи більше дітей віком до 18 років -- у розрахунку на кожну таку дитину:

г) є вдівцем або вдовою;

д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи:

е) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;

є) є інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства;

ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

3. у розмірі, що дорівнює 200% суми пільги, визначеної за правилами 1 пункту, -- для платника податку, який є:

а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою:

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року. Помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Ставка податку становить - 15%.

Ставка податку становить 5% від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

- процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків);

- процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;

- в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів -- фізичних осіб.

Структурно-логічна схема ПДФО наведена в додатку А.

Громадяни, які незареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, але здійснюють підприємницьку діяльність не більше 4-х разів на рік є платниками податку на промисел [3].

Об'єктом оподаткування є вартість продукції, що має реалізовуватися. При цьому до одержання одноразового патенту, громадянин складає і подає до ДПІ за місцем проживання декларацію, в якій зазначає вид товару, його кількість, ціну за одиницю, загальну вартість товару.

Одноразовий патент видається громадянину терміном на 3 або 7 днів. При цьому термін його дії зазначається в патенті.

Термін дії патенту визначає розмір ставки за якою обкладається дохід громадянина:

10% від вартості товару - при триденному патенті;

20% від вартості товару - при семиденному патенті.

Обчислена в ДПІ сума податку на промисел сплачується громадянином до отримання одноразового патенту. Корінець квитанції про перерахування податку до місцевого бюджету є підставою для видачи громадянинові одноразового патенту, в якому зазначається назва задекларованого товару, його вартість, термін дії патенту [3].

Податковому контролю підлягають всі податки, збори, неподаткові платежі, встановлені Законом України “Про систему оподаткування в Україні”. Як зазначалося податковий контроль реалізується шляхом проведення перевірок.

Підстави і порядок проведення податкових перевірок визначаються державними законодавчими і відомчими нормативними актами.

До державних законодавчих актів варто віднести акти:

- Закон України “Про державну податкову службу в Україні”;

- Указ Президента України №817/98 від 23 липня 1998 року “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

До відомчих нормативних актів, що визначають порядок і методику проведення документальних перевірок, відносяться:

- Наказ ДПА України №356 від 25 вересня 1997 р. “Про організацію контрольно-перевірочної роботи”;

- Закон України №2181-ІП від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Контроль за дотриманням податкового законодавства покладено, згідно із Законом України “Про систему оподаткування” (у редакції Закону України від 18.02.97 р. №77/ 97-ВР із змінами і доповненнями), на податкові органи України. Згідно з Положенням про Державну податкову адміністрацію України, затвердженим Указом Президента України від 13 липня 2000р. №886/2000, податкові органи є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Згідно зі статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (у редакції Закону України від 05.02.98 р. із змінами і доповненнями), основною функцією ДПА України є розробка основних напрямків, форм і методів проведення перевірок, дотримання податкового та валютного законодавства, видання нормативно-правових актів та методичних рекомендацій з питань оподатковування.

Основним законом, що визначає права, обов'язки та відповідальність сторін податкових правовідносин є Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 05.02.98 р., яким визначається статус і правові засади функціонування податкової служби, її структура, функції, призначення керівників, права і обов'язки посадових осіб податкових органів, основні завдання податкової міліції [27].

Отже, визначальними в системі податкових правовідносин платників і контролюючих органів є норми законодавчих, інструктивних матеріалів. Норми законів, наказів, листів, інструкцій визначають елементи оподаткування, порядок обчислення та порядок розрахунків з бюджетом, підстави для проведення податкових перевірок, права, обов'язки та відповідальність сторін.

Розділ 3. Порядок здійснення контролю по податку з фізичних осіб

Сутність контрольної роботи СДПІ у сфері оподаткування доходів громадян полягає у перевірці правильності стягнення, повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих підприємствами, установами і організаціями сум податку.

Особливості податкового контролю визначаються джерелом отримання доходу:

- доходи від роботи за наймом;

- доходи від підприємницької діяльності (відсутні сутні в СДПІ).

Камеральна перевірка проводиться податковими інспекторами за місцезнаходженням державної податкової служби. Камеральна перевірка здійснюється на основі бухгалтерської звітності, податкових декларацій (розрахунків) та інших документів і додатків, які подаються в податкову інспекцію, а також даних, що є в органах державної податкової служби, документів і відомостей. Оформлюється актом, підписаним податковим інспектором, який здійснив перевірку, і керівником податкової служби. Матеріали камеральної перевірки використовуються для проведення подальших податкових перевірок [18].

На відміну від більшості інших податків, нарахування і сплата податку на доходи фізичних осіб може покладатись не лише на платника, а й на іншу юридичну чи фізичну особу, яка виплачує відповідні доходи платнику і яка дістала назву податкового агента.

Податковий агент -- це юридична особа або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм Закону.

В процесі контролю за оподаткування доходів, виплачених за місцем основної заробітної плати, здійснюється камеральна перевірка довідок про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб за формою №1-ДФ (дод.Б), яка щоквартально подається до СДПІ. В довідці відображаються тільки ідентифікаційні номери штатних робітників і сумісників, суми доходів та ПДФО. Данні цього розрахунку розносяться до єдиної бази даних, в якій ведеться облік виплачених громадянам доходів наростаючим підсумком.

При включенні підприємства до плану документальних перевірок, підставою є ряд критеріїв (розмір виплачуваємих доходів, періодичність їх виплати, сутність порушень за попередньою перевіркою, порушення ведення бухгалтерського обліку, надання податкових пільг, тощо). За цими критеріями визначається об'єкт перевірки та складається програма перевірки, в якій зазначаються всі питання, що підлягають перевірці. Програма перевірки затверджується начальником СДПІ або його заступником (дод. В).

Для виходу на підприємство з метою проведення документальної перевірки державний податковий інспектор повинен мати при собі службове посвідчення та посвідчення - направлення від ДПІ на конкретне підприємство із зазначенням питань, що належать перевірці (дод. Д).

На податкові органи покладаються перевірки правильності визначення сукупного оподатковуваного доходу, утримання ПДФО, надання пільг, своєчасності й повноти перерахування до бюджету утриманих сум підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх підпорядкування, фізичними особами -- суб'єктами підприємницької діяльності. Перевірки проводяться не рідше одного разу на два роки відповідно до річного плану-графіку податкової інспекції, що складається на початку кожного року.

У процесі перевірки обліку праці і заробітної плати на підприємствах звертається увага на такі основні питання:

- наявність фактичної чисельності працюючих на підприємстві, у тому числі інвалідів, чи наявні трудові книжки тимчасово працюючих інвалідів;

- чи були випадки нарахувань і видачі заробітної плати по договорах підряду;

- правомірність системи оплати праці;

- правильність нарахування й віднесення на собівартість продукції (робіт, послуг) в аналітичному розрізі (замовлення, договір, кошторис і т.д.);

- правомірність виплати премій і матеріальної допомоги працівникам підприємства й віднесення їх на результати господарської діяльності;

- правильність утримань прибуткового податку з нарахованої заробітної плати, своєчасність утримань і перерахувань до бюджету;

- визначення правильності обчислення загальної суми заробітної плати, що має пільгове оподатковування;

- визначення того, чи всі суми, раніше нараховані у вигляді адміністративних штрафів, накладених податковими інспекціями, утримані з винних осіб;

- наявність нереальної заборгованості щодо заробітної плати і підзвітних сум, що є прихованою видачею готівки, неоподатковуваної прибутковим податком;

- визначення, чи на всіх осіб, що працюють за сумісництвом або за основним місцем роботи, подаються відомості в податкову інспекцію про суми отриманих доходів і утриманих податків;

- правильність нарахувань сум на соціальне страхування й у Пенсійний фонд і відповідно віднесення їх на собівартість продукції (робіт, послуг);

- перевитрата фонду оплати праці порівняно з розрахунковою сумою;

- правомірність натуральної оплати праці;

- віднесення нарахованої заробітної плати й нарахувань на валові витрати;

- правомірність оплати праці в іноземній валюті;

- відповідність нарахованої заробітної плати регістрам обліку;

- відповідність нарахованої заробітної плати наданій звітності;

- правильність нарахування резерву на оплату відпусток.

Перевірка починається з ознайомлення з існуючою системою обліку праці і заробітної плати та вивченням техніко-економічних показників, що відбиваються у звітності і регістрах обліку.

Спочатку суб'єкт, що проводить перевірку, перевіряє чисельність працівників підприємства і правильність її відображення у звітності. Нормативним документом, яким регулюється статистична чисельність працюючих і відпрацьованого часу, є “Інструкція про статистику чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України”, затверджена наказом Міністерства статистики України №171 від 07.07.1995 р.

Вибірково перевіряється наявність трудових книжок працюючих. При наявності в звітності пільгового оподатковування у зв'язку з тим, що на підприємстві працюють інваліди 1 і 2 груп, інспектор проводить перевірку наявності трудових книжок таких працівників, а також наявності документів, що підтверджують інвалідність.

При перевірці правильності обліку відпрацьованого робочого часу суб'єкт, що проводить перевірку, звертає увагу на правильність оформлення табеля обліку робочого часу, уточнює, чи враховувалися невиходи й запізнення на роботу, перевіряє правильність підрахунків відпрацьованого часу. Відповідно до листа Міністерства праці і соціальної політики України від 05.02.1998 р. №2-466 і відповідно до Кодексу законів про працю України тривалість робочого дня при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 7 годин у звичайні дні і 5 годин перед вихідними днями. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Одним з основних питань перевірки є питання правильності розрахунку оплати праці й віднесення її на валові витрати підприємства.

При перевірці оплати, нарахованої працівникам за встановленими окладами, увага звертається на час, фактично відпрацьований цим працівником, і відповідність отриманих сум його окладу за штатним розкладом чи за відповідним наказом по підприємству. Необхідно перевірити первинні документи (наряд на оплату праці, маршрутні листи й інші первинні документи обліку виробітки робітників) щодо правильності проведення розрахунків, повноти й правильності визначення сум за виконану роботу, правильності розрахунку бригадних нарядів. Суб'єкт, що проводить перевірку, повинен переконатися в правомірності нарахованої заробітної плати шляхом звірення обсягів виконаних робіт, зробленої продукції, наданих послуг.

За необхідності за участю фахівців частково перевіряються виконані роботи. При виявленні забракованих робіт перевіряється правильність їх оплати. Варто пам'ятати, що повний брак з вини працівника оплаті не підлягає, а місячна заробітна плата працівника при виявленні браку не за його провиною не повинна бути нижче двох третин тарифної ставки встановленого окладу чи розряду.

Особлива увага приділяється додатковій оплаті праці. При цьому досліджуються питання правомірності виплат відповідно до чинного законодавства, а також правильність нарахування виплат і їх віднесення на відповідні рахунки бухгалтерського обліку.

При перевірці виплат премій працівникам необхідно спиратися на нормативи підприємства, де повинні бути затверджені порядок преміювання працівників і джерело їхнього покриття. Особливу увагу варто приділити законності й правильності виплат премій керівникам підприємства.

Оплата праці працівників на підприємстві не повинна бути нижче встановленого мінімуму заробітної плати. При аналізі виплат, що базуються на мінімальному розмірі заробітної плати, необхідно перевірити їх відповідність установленим розмірам мінімальної заробітної плати.

При перевірці виплат заробітної плати за трудовими угодами, укладені приватними особами, необхідно проконтролювати обсяг виконаних робіт і сум, виплачених по закінченні робіт. При цьому особлива увага приділяється оформлювальній частині умов договору, наявності в ньому даних про виконавця, перевіряється, чи у строк виконані роботи, чи відповідає обсяг робіт, зазначений у договорі, обсягу робіт, зазначеному в акті приймання робіт, чи правильно і повно здійснені виплати за роботи.

Після проведення контролю за нарахуванням оплати праці перевіряється правильність зроблених утримань. Спочатку перевіряється правильність нарахування прибуткового податку на загальну суму оплати праці. Здійснюється перевірка правильності застування ставки податку. При дослідженні сукупного оподатковуваного доходу, отриманого як в натуральній, так і грошовій формі, перевіряється повнота оподаткування доходу й правильність застосування ставку податку. Якщо є пільгове оподатковування, то слід з'ясувати, на підставі яких документів воно було зроблено, чи правомірні зроблені розрахунки. Особлива увага приділяється питанням повноти включення в оподатковуваний доход сум виплат, установлених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05. 2003р. №886.

Підприємства усіх форм власності по закінченні кожного місяця, але не пізніше терміну одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум, зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого й утриманого податку з доходів за попередній місяць. При перевірці звіряються дані платіжного доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку з фактично нарахованими сумами податку.

Також важливо перевірити відповідність підсумків розрахункових і платіжних відомостей про заробітну плату, а також відповідність їм сум за сальдо рахунку 661 “Розрахунки з оплати праці” на кінець кожного місяця. Перевірці підлягають і обороти з рахунку 661 “Розрахунки з оплати праці”, де за дебетом відображаються утримані чи виплачеш суми, а за кредитом -- нараховані суми.

З метою контролю за своєчасним і повним перерахуванням в бюджет ПДФО використовують записи по особових рахунках ф.15, що ведуться в бухгалтерії податкової інспекції, а при перевірках на підприємствах порівнюють їх з даними бухгалтерського обліку підприємств (записи за рахунком 641 “Розрахунки з податків” про перераховані до бюджету суми податку) і платіжними документами. При виявленні розбіжностей щодо сплачених до бюджету сум податку між даними податкової інспекції й бухгалтерії підприємства слід порівняти ці документи з даними платіжних повідомлень на сплату податку, що знаходяться в установах банку.

Для визначення загальної суми нарахованого прибутковою податку слід порівняти записи бухгалтерського обліку підприємства про нараховані суми податку (за кредитом рахунка 641 “Розрахунки з податків”) із підсумками сум податку, утриманих з усіх відомостей на виплату заробітної плати. контроль податок дохід фізичний платник

Щодо визначення заборгованості по ПДФО, утриманому, але не перерахованому підприємством до бюджету, слід мати на увазі, що за кредитом рахунка 641 показується вся сума утриманих податків за поточний місяць, у тому числі й податок, утриманий після встановленого року, що буде перерахований до бюджету у наступний строк перерахування [18].

У вересні 2005 року СДПІ була проведена перевірка ВАТ “ЦГЗК” з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету сум прибуткового податку за період з 01.04.2004р. по 01.04.2005р.

При перевірці використано:

- Головна книга;

- Касові документи (касові книги, касові ордери);

- Банківські документи (виписки банків, платіжні документи);

- відомості нарахування заробітної плати;

- авансові звіти підзвітних осіб;

- накази по підприємству;

- відомості за формою №1-ДФ;

- Статутні документи.

Перевіркою правильності визначення сукупного оподатковуваного доходу за звітний період, виявлені випадки невключення до складу заробітної плати працівників ВАТ “Центральний ГЗК” виплат за рахунок коштів підприємства, (матеріальної допомоги, вартості цінних подарунків (призів), вартості інших матеріальних і соціальних благ як за місцем основної роботи, так і громадянам не за місцем основної роботи, які не є штатними працівниками даного підприємства.

Протягом перевіряємого періоду з 01.04.2004р. по 01.04.2005р при перевірці ж/о № 1,2,8,15, та додатків до них встановлено випадки заниження сукупного оподатковуваного доходу працівників комбінату, що призвело до неперерахування до бюджету 4424,20грн. прибуткового податку Так ВАТ “ЦГЗК” на підставі заяв своїх працівників та розпоряджень керівництва підприємства, згідно договорів на оплату за навчання громадян, надало працівникам за рахунок коштів підприємства матеріальну допомогу в грошовому виразі на навчання у вузах на суму 14060,00грн., яку по безготівковому розрахунку сплачено комерційним навчальним закладам.

В порушення підпункту “с” пункту 1 статті 5, п.”а” ст. 19, ДКМУ “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 р №13-92 до складу сукупного оподаткованого доходу працівників, суму сплати за навчання в комерційних приватних навчальних закладах не включено.

В порушення статті 2, п. 2. статті 8 ДКМУ “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 р №13-92 дохід, утворений в результаті надання матеріальних благ, до сукупного оподатковуваного доходу працівника підприємством не включено, не нараховано та не утримано і, відповідно, не перераховано до бюджету суму 4424,20 грн. прибуткового податку з доходу, що підлягає оподаткуванню.

Також, в перевіряємому періоді підприємство ВАТ “ЦГЗК” та профкомом ВАТ “ЦІ ЗК” на підставі сумісних постанов, надало матеріальну допомогу за рахунок коштів підприємства як в грошовому так і в натуральному вигляді (ремонт квартир, транспортні послуги, матеріали, вугілля, дрова та ін.) пенсіонерам та громадянам не за місцем основної роботи на суму 28118,45 грн., що призвело до неперерахування в бюджет 7029,61 грн. прибуткового податку. Так на протязі перевіряємого періоду з 01.04.2004 р. по 01.04.2005 р. ВАТ “Центральний ГЗК” та профкомом ВАТ “Центральний ГЗК2 на підставі сумісних постанов та згідно колективного договору за рахунок коштів підприємства надавалась матеріальна допомога, пенсіонерам комбінату за заявами, в натуральній формі у вигляді вугілля, послуг по завантаженню та транспортних послуг по його перевезенню.

При перевірці первинних документів встановлено, що підприємство на підставі розпорядження керівництва підприємства, в порушення п.”ч” статті 5 ДКМУ “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 р. №13-92 підприємством ВАТ “Центральний ГЗК” протягом календарного року вдруге предоставлено матеріальну допомогу пенсіонерам комбінату в натуральному виразі по погрузці палива та його транспортуванню за рахунок коштів підприємства в сумі 7552,61 грн., до якої за відсутності пільг щодо прибуткового податку, не застосовано спеціальний порядок обчислення, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку наведеного в ст. 12 Інструкції “Про прибутковий податок з громадян”, яка затверджена Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 р. №12 із змінами і доповненнями...”

Також, підприємством ВАТ “ЦГЗК” згідно листа - заяви та на підставі розпорядження керівництва підприємства, в травні 2004року надано за рахунок коштів підприємства, матеріальну допомогу у грошовому виразі, гр. Ліхтор В.Д. на погашення його заборгованості по кредитному займу у сумі 1000,00 грн., (які перераховані на особовий рахунок гр. Ліхтор В.Д. в залік погашення заборгованності по займу).