Управління фінансами акціонерних товариств

Для цього необхідно розглянути можливість продажу чи списання обладнання, що не ефективно використовується; зниження запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції; зменшення дебіторської заборгованості.

Необхідно при управлінні поточними активами основну увагу приділити на збільшення показників оборотності, але при управлінні кредиторською заборгованістю та поточними пасивами в цілому необхідно наскільки це можливо “затягувати” платежі, а відповідно зменшувати показник оборотності.

Дослідження залучення фінансових ресурсів акціонерними товариствами дає можливість зробити висновок, що в інвестиційній сфері нагальною постає проблема удосконалення правових і економічних основ стимулювання вітчизняних та іноземних інвестицій в економіку недержавного сектору. На основі аналізу фінансової діяльності акціонерних товариств та аналізу фінансових результатів, фінансового стану, ділової активності, ймовірності банкрутства необхідно визначати фінансову стратегію функціонування кожного окремого акціонерного товариства.

Функціонування акціонерних товариств в сучасних умовах, їх взаємозв'язок з державою, інвесторами, кредиторами, постачальниками та персоналом породжують різноманітність форм фінансових та економічних відносин, які суттєво впливають на фінансовий стан підприємства. Ефективне управління акціонерним товариством, у тому числі в плані його перспективного розвитку, залежить не тільки від цілей функціонування, але й від цілісного, гнучкого механізму управління його фінансами, а також від вимог до акціонерних товариств з боку інших підприємств, інвесторів, податкових та законодавчих органів.

В сучасних умовах питання управління фінансами вітчизняних підприємств є достатньо гострим. Економічна ситуація в Україні (скорочення обсягів виробництва, зростання цін, зниження життєвого рівня та платоспроможності населення) негативно відображається на діяльності акціонерних товариств, дестабілізує їх фінансово-господарську стійкість, а нерідко призводить їх до банкрутства.

Як свідчить статистика, за період 2003-2008 рр. кожне третє підприємство за всіма видами економічної діяльності було збитковим, хоча в цілому спостерігалася деяка позитивна тенденція.

Відповідно до даним Державного комітету статистики України протягом 2003-2008 років спостерігається тенденція до зменшення кількості збиткових підприємств, але їх кількість ще є достатньою, що зумовлено впливом різноманітних факторів як внутрішніх, так і зовнішніх. Так у січні - липні 2009 року найбільш збитковими видами економічної діяльності були транспорт та зв'язок (50,4%), готелі та ресторани (41,7%), операції з нерухомістю (43,5%), промисловість (49,3%), фінансова діяльність (36,2%), будівництво (57,5%) та сільське господарство (20,3%) .

Проблема великої кількості збиткових підприємств в Україні в наш час обумовлена прорахунками у стратегічних планах та у наборі тактичних заходів, які не повною мірою дозволяють акціонерним товариствам знайти вихід із кризових ситуацій, а також неефективними підходами до приведення своєї діяльності відповідно до нових нормативно-правових актів.

Так усім акціонерним товариствам протягом двох років з дня публікації Закону України «Про акціонерні товариства» (29 жовтня 2008 року) необхідно привести свою діяльність відповідно до нових вимог закону. Даний закон регулює: правовий статус акціонерних товариств, порядок створення акціонерних товариств, порядок відчуження акцій, права та зобов'язання акціонерів, захист прав акціонерів, порядок сплати дивідендів, проведення зборів акціонерів та інші питання діяльності акціонерних товариств. Аналіз свідчить, що співвідношення між відкритими та закритими акціонерними товариствами, а також між публічними та приватними акціонерними товариствами змінюється. Станом на 1 січня 2010 року кількість публічних акціонерних товариств становило 194 підприємства, приватних - 172 підприємства, а станом на 1 жовтня їх кількість збільшилась і становить 721 та 933 акціонерних товариств відповідно.

Таким чином, акціонерні товариства постійно стикаються з питаннями, пов'язаними з їх господарською, фінансово-економічною діяльністю (нестача власних оборотних коштів, нездатність залучення інвестицій, податковий тиск, неефективні системи управління фінансовими потоками, відсутність можливості використання кредитів, зростання цін, криза банківської системи, криза в країні), вирішення яких може призвести до трансформації підприємств.

Трансформація підприємств вимагає проведення цілого комплексу заходів з організаційного та технічного відновлення. Початковим завданням є виявлення причин кризового стану підприємств. Залежно від виявлених причин можна вжити заходів, які будуть заважати погіршенню стану акціонерних товариств:

- реструктуризація акціонерних товариств;

- залучення інвесторів (вітчизняних та зарубіжних);

- повний продаж бізнесу.

Першим етапом процесу реструктуризації є діагностика підприємства - процес перевірки, до складу якого входить сукупність усіх видів аналізу, які проводяться при реструктуризації.

До основних методів діагностики належать:

- статистичні методи - відповідно до цілей та завдань діагностики стан фінансів підприємств оцінюється на відповідний момент на основі статистичної інформації;

- аналітичні методи передбачають проведення діагностичних досліджень безконтактними методами за допомогою статистичної інформації, з використанням методів комплексного економічного аналізу, бальних оцінок та інше;

- експертні методи засновані на узагальненні оцінок та інформації поданої експертами. Експертна діагностика будується на інформації, яка отримується для цілей діагностики контактними методами за допомогою проведення експертних опитувань;

- лінійне програмування - математичний метод, який використовується для визначення кращої комбінації ресурсів та дій, необхідних для досягнення оптимального результату;

- динамічне програмування - метод обчислення, який використовується для вирішення завдань управління відповідної структури, коли завдання з n складовими є багатокроковим процесом прийняття рішення.

Можливість використання різноманітних методів діагностики дозволяє отримати комплекс принципово нових даних відносно фінансів акціонерних товариств й зробити відповідні висновки.

В умовах кризової економіки та збільшення самостійності підприємств та їх відповідальності за результати діяльності спостерігається об'єктивна потреба в інноваційному антикризовому управління фінансами акціонерних товариств.

Основним положенням інноваційного антикризового управління акціонерними товариствами є оцінка бізнесу, яка проводиться при виникненні наступних ситуацій:

- реорганізація та ліквідація акціонерних товариств;

- повна або часткова зміна власника;

- рішення про інвестування;

- перевірка кредитоспроможності;

- вихід засновника або прийняття нового:

- страхування;

- поділ майна, збільшення статутного капіталу;

- визначення вартості майна акціонерного товариства як бази для оподаткування.

Таким чином, інноваційне управління акціонерним товариством в сучасних умовах господарювання передбачає налагодження перспективних фінансових взаємовідносин з іншими підприємствами, банками та різними фінансовими інститутами; розробку перспективних методів та заходів операційної та інвестиційної діяльності; розробку форм та заходів розвитку у нових умовах господарювання.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що для рішення багатьох завдань керівникам акціонерних товариств необхідні: глобальний погляд на ситуацію, вміння передбачати несподіванки, які можуть загрожувати глобальною кризою, вміння комплексно оцінювати діяльність підприємства. Тому аналіз моделей оцінки бізнесу та управління фінансами стануть результатами подальших досліджень.

3.3 Досвід зарубіжних підприємств в управлінні фінансами

Світова практика функціонування корпорацій створила вагому базу для вироблення загальних принципів і рекомендацій в сфері корпоративного менеджменту. Американський, європейський і японський досвід розвитку корпоративного менеджменту дає можливість виявлення сутності корпоративних відносин і урахування інтересів різних структурних категорій суспільства. Однак, досягнення балансу інтересів учасників корпоративних відношень як основи прийняття ефективних корпоративних рішень пов'язано з існуванням низки проблем, зумовлених особливостями економічного і соціального розвитку українського суспільства, ступенем готовності українських громадян до сприйняття ідей корпоративного управління. В зв'язку з цим, очевидною є необхідність застосування існуючих зарубіжних моделей корпоративного управління з урахуванням характерних рис української ринкової економіки, культурних традицій і історичних умов, специфіки формування корпоративних взаємовідношень.

Зарубіжні корпорації використовують наступні принципи корпоративного управління, що сприяють забезпеченню максимальної відкритості і справедливості процесу корпоративного управління стосовно всіх учасників корпоративних відносин:

- звітність, що передбачає підзвітність членів ради директорів і менеджменту корпорації акціонерам;

- відкритість щодо інформованості акціонерів з питань стану справ в корпорації і способу дії адміністративної команди;

- нагляд, який забезпечує як можливість аналізу радою директорів ефективності діяльності менеджерів, так і аналогічну можливість інвесторів здійснювати нагляд за діяльністю правління;

- прозорість для інвесторів з точки зору одержання достовірної інформації про ринок і компанії, з якими вони співпрацюють;

- справедливість компанії по відношенню до всіх акціонерів, як вітчизняних так і зарубіжних;

- методика голосування (технології, підрахунок голосів, матеріали для акціонерів за дорученням) повинна реалізувати активну участь акціонерів в діяльності корпорації;

- кодекси принципів, що регламентують взаємовідносини з акціонерами, повинні носити обов'язковий характер як для директора, так і для менеджменту корпорацій;

- стратегічне планування, що зумовлює превалювання стратегічних інтересів в діяльності корпорації для забезпечення росту акціонерної вартості.

На відміну від зарубіжних корпорацій, що відкрито заявляють про свою філософію і принципи, впровадження корпоративного менеджменту на українських підприємствах супроводжується інформаційною закритістю і непрозорістю, небажанням афішувати свою місію і стратегію розвитку.

Ця ситуація зумовлюється нестабільністю зовнішнього середовища, що породжує невпевненість у реакції акціонерів і інвесторів у випадку порушення термінів виконання зобов'язань, але, з іншої сторони, викликає сумніви у потенціальних акціонерів і інвесторів з точки зору доцільності вкладень капіталу і інвестицій.

Як вважають зарубіжні експерти в сфері корпоративного менеджменту, основними зобов'язаннями корпорації мають бути:

1) задоволення потреб споживача в товарах і послугах, що є превалюючими в діяльності корпорацій;

2) одержання достатнього рівня доходності вкладів інвесторів, що є наслідком повної реалізації основного, першого, зобов'язання;

3) створення нових цінностей, що є невід'ємною умовою одержання дивідендів;

4) соціальна відповідальність перед суспільством, що реалізується, насамперед, шляхом створення нових робочих місць;

5) стимулювання економічної діяльності за рахунок демонстрування результатів ініціативної праці;

6) сприяння винахідництву і новаторству як стержню підприємництва;

7) диверсифікація інтересів населення шляхом розподілення практичних знань громадян по різним секторам суспільства.

Відчувається гостра необхідність у відповідній адаптації і впровадженні в діяльність українськими компаніями принципів, що складають основу діяльності зарубіжних корпорацій протягом уже тривалого періоду їх розвитку.

Першим кроком на цьому шляху повинне стати усвідомлення необхідності чіткого формулювання місії корпорації як основи розроблення і здійснення її стратегії. Як свідчить статистика, біля 86% сучасних організацій США мають формальні стратегічні місії; для фірм-лідерів, як правило, є характерним більш чітке визначення місії, на відміну від фірм, що функціонують недостатньо ефективно.

Застосовується два підходи до формування стратегічної місії: широкий і вузький. При широкому підході до формування стратегічної місії, компанія уникає чіткої орієнтації на конкретну групу споживачів чи певну номенклатуру продукції; при вузькому підході здійснюється жорстка прив'язка до певних сегментів ринку, до виробництва конкретної продукції.

Як свідчить практика, на вибір того чи іншого підходу впливає ряд чинників, пов'язаних зі ступенем стабільності навколишнього середовища, обсягом операцій на ринку, економічним станом компанії. По мірі нарощування корпорацією своїх ресурсів, наявність формальних процедур щодо визначення місії і стратегії розвитку перетворюється в необхідні умови здійснення корпоративного менеджменту.

Світовий досвід розвитку корпоративного менеджменту свідчить про те, що корпоративна місія виконує три важливі ролі: визначає напрямок руху, виправдовує діяльність фірми в даному бізнесі, мотивує.

Визначаючи корпоративну місію, стратеги одержують можливість бачення напрямку руху бізнесу, що приведе до досягнення цілей і завдань шляхом побудови найбільш дієвих і найбільш доцільних бізнес - стратегій. Роль виправданості діяльності компанії в даному бізнесі реалізується за рахунок прийнятності її філософії колами зацікавлених осіб як всередині фірми, так і за її межами, в тому числі і новими фінансовими інститутами, новими акціонерами тощо.

Мотиваційна роль корпоративної місії проявляється в ідентифікації співробітниками себе з організацією, встановленні певного організаційного клімату, що націлює на спільну працю.

Представники зарубіжних корпорацій в якості основних мотивів, що зумовлюють наявність у них сформульованої місії, виділяють те, що вона забезпечує:

- керівництво системою стратегічного планування, визначення границь бізнес-операцій;

- досягнення загальної цілі чи напрямку, які виходить за межі індивідуальних амбіцій і нужд окремих підрозділів;

- розповсюдження відчуття загальних очікувань серед персоналу всіх рівнів, що сприяє побудові сильної організаційної культури.

Очевидно, що для ефективної реалізації принципів корпоративного менеджменту на основі філософії, прийнятної для всіх учасників корпоративних відносин, необхідна наявність управлінських кадрів, що пройшли спеціальне корпоративне навчання, здатні визначати напрями розвитку компанії в умовах нестабільності економіки, освоювати нові види бізнесу і нові ринки, гнучко управляти виробництвом і персоналом.

Аналіз зарубіжного досвіду корпоративного управління (особливо це стосується американського і європейського) підтверджує можливість застосування ряду принципів і елементів в умовах формування корпоративних відносин на тлі становлення ринкової економіки в Україні.

Дослідження зарубіжного досвіду й вітчизняної практики корпоративного управління дає можливість зробити висновок, що для успішного будівництва української моделі корпоративного управління, яка формуватиметься в міру зростання ролі акціонерних компаній у суспільно-економічному житті країни, необхідно розв'язати проблему створення дієвої системи фінансового управління акціонерними компаніями. Тому на сучасному етапі в центрі уваги вітчизняних учених і практиків - пошуки шляхів залучення, ефективного використання і, загалом, свідомого управління фінансами українських компаній. Ці обставини зумовлюють необхідність широкого використання у вітчизняній практиці корпоративного управління теоретичних основ фінансового менеджменту.

На жаль, значна кількість керівників українських компаній ігнорують принцип корпоративного менеджменту, недооцінюють роль стратегічного планування, зосереджуючи свої зусилля на короткостроковому горизонті планування.

Головна причина цього полягає не у відсутності можливості і здатності застосування процедур і правил щодо стратегії функціонування, а у неусвідомлені ролі і важливості цих норм корпоративного менеджменту.

Відсутність чітко сформульованої місії розмиває образ майбутнього компанії, її глобального призначення, націленість на задоволення певних ринкових потреб, лишає менеджерів і працівників компанії стратегічних орієнтирів, що приводить фактично до ігнорування основного зобов'язання компанії в сфері корпоративного менеджменту. Крім цього, відсутність чіткої місії і корпоративної стратегії ставить під загрозу перспективи розвитку компанії, відштовхуючи потенціальних інвесторів, особливо зарубіжних, для яких наявність обґрунтованої стратегії є одним із умов ділового співробітництва.

ВИСНОВКИ

Процес ринкової трансформації економіки України об'єктивно супроводжується виникненням і поширенням підприємництва як головного структуроутворюючого елементу ринкового середовища. Підприємницький сектор створює сприятливі умови для становлення реальних ринкових економічних відносин, реалізації прав власності, розвитку особистої ініціативи, активізації економічних інтересів.

Сьогодні акціонерні товариства відіграють важливу роль в економічному розвитку будь-якої держави. В Україні останніми роками зростає не лише загальна кількість акціонерних товариств, а й їхня питома вага у загальному обсязі виробництва продукції, надання послуг і виконання робіт.

Акціонерне товариство для ринкової економіки є найприйнятнішим видом підприємницького об'єднання, оскільки найповніше забезпечує функцію концентрації й централізації капіталу і його подальшого використання.

У даній дипломній роботі була досліджена тема "Управління фінансами акціонерного товариства на прикладі акціонерного товариства «МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД». .

Підприємство у звітному році працювало помірними темпами. Виторг від реалізації за аналізований період виріс на 1%, чистий прибуток зріс також на 20% за рахунок зниження собівартості продукції на 6% на 602 тис. грн. Негативним фактором є збільшення операційних витрат на 85% на 1422 тис. грн.

Аналіз активу балансу підприємства показав, що за 2010 рік вартість майна підприємства збільшилася на 2264 тис грн. або на 8% в порівнянні з 2009 роком. Ріст активів відбувся, в основному за рахунок збільшення оборотних активів на 24.4%.

Пасивна частина балансу збільшилася за рахунок росту позикових коштів на збільшилась на 2264 тис. грн., тобто на 8 %, у тому числі за рахунок:

- довгострокових фінансових зобов'язань 1337 тис. грн;

- кредиторської заборгованості за товари послуги 1223 тис. грн.

- інших поточних зобов'язань 168 тис. грн.

Підприємство не є абсолютно - ліквідним. Співвідношення поточних платежів і надходжень не задовольняє умові абсолютно ліквідного балансу. Причиною зниження ліквідності з'явилося те, що довгострокова заборгованість збільшувалася більше високими темпами, чим кошти, хоча вона може бути погашена за рахунок дебіторської заборгованості. Підприємство має у своєму розпорядженні достатній обсяг вільних ресурсів, сформованих за рахунок власних джерел, але, тим, не менш, постійно має потребу в коштах на рахунку, тому що всі гроші після надходження на розрахунковий рахунок відразу йдуть на погашення довгострокових зобов'язань, виплату заробітної плати й т.д.

Інші коефіцієнти фінансової стабільності й платоспроможності теж не всі перебувають у нормі. Тому, працюючи над «хворими статтями балансу», до яких ставляться: кошти; кредиторська заборгованість і ін., підприємство зможе відновити свою платоспроможність досить легко. Це підтверджує й розрахований коефіцієнт платоспроможності, і перспективна ліквідність, що показує третю й четверту нерівність при аналізі ліквідності балансу.

На підприємстві всі показники розрахунку ділової активності ведуть до зниження за весь аналізований період.

Провівши загальну оцінку фінансового стану підприємства, були виявлені «хворі» статті балансу. До них відносяться:

Після оцінки зміни майна підприємства були виявлені «хворі» статті балансу. До них відносяться:

ѕ ріст кредиторської й недостатні виплати дебіторської заборгованості;

ѕ незавершене виробництво, які збільшилися в 0,5 разів;

ѕ кошти, величина яких зменшилася на 4,9%.

Як заходи, що сприяють підвищенню ефективної діяльності АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» були запропоновані наступні:

ѕ зниження кредиторської й дебіторської заборгованості. У якості одного з варіантів зменшення дебіторської заборгованості й скорочення строків оборотності оборотних коштів .

ѕ підвищення обсягів продажів за рахунок проведення рекламної компанії;

ѕ розрахунок економічного ефекту від впровадження всіх зазначених вище заходів показав, що заходи щодо керування фінансовим станом принесуть АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» в 2011 році результати.

Але для того, щоб правильно й раціонально вирішити дані проблеми й провести відповідні заходи підприємству необхідно випливати чітко складеної фінансової стратегії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради, 1996, №30.

2. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 року зі змінами та доповненнями.

3. Закон України "Про підприємства в України" від 27.03.1991 року.

4. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. - К.: Знання. - КОО. - 1999. - 412 с.

5. Бородина Е.І. "Фінанси підприємств", М., "Банки і біржі", 1995р.

6. Безгубенко Л.М. "До запитання про суть фінансів" // "Фінанси України", 2000р.,№ 1.

7. Ванькович Д.В. Удосконалення системи управління фінансовими ресурсами промислових підприємств // “Фінанси України”.- 2002 р. - №7.- с. 44-51.

8. Василик О.Д. Теорія фінансів. К.: НІОС, 2001 - 328 с.

9. Вінницька О. Євразійський круглий стіл з корпоративного управління ОЕСР: що сказано і що можна зробити // Бюлетень з корпоративного управління. - 2004. - №1.

10. Воловець Я.В. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. -- К.: Алерта, 2005. -- 200с.

11. Герасимова С. Інвестиційна діяльність акціонерних товариств та пріоритетні напрями інвестування// Світ фінансів.- 2007.- №2.- С. 164-172

12. Герасимова С. Роль акціонерних товариств у формуванні інвестиційної привабливості країни в умовах глобалізації// Економіка та держава.- 2006.- №9.- С. 22-24

13. Герасимова С. Управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств промисловості: проблеми та особливості// Економіка та держава.- 2008.- №7.- С. 4-6.

14. Герасимова С.В. Управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств: монографія.- К.: Знання, 2006.- 407с

15. Горбатенко В. Акціонерні товариства: життя за новими правилами. // Круглий стіл. - 2003. - №4 (7)

16. Горбатенко В. Принципи корпоративного управління України - новий інструмент регулювання корпоративних відносин. // Круглий стіл. - .2003. - №6-7 (9-10).

17. Горбатенко В. Закон України „про акціонерні товариства”: аргументи „за” // Бюлетень з корпоративного управління. - 2001. - №4.

18. Грідчіна М.В. Управління фінансами акціонерних товариств: Навчальний посібник: Наукове видання.- К.: А.С.К., 2005.- 384 c.

19. Грузинов В.П. и др.. Экономика предприятия. Ученик для ВУЗов (под ред.. проф.. Грузинова В.П.), М., банки и биржи, ЮНИТИ, 1998 - 535 с.

20. Дзюбенко Л. Прибутковість як основа стабільного розвитку акціонерного товариства// Ринок цінних паперів України. - 2005.- №11-12.- С. 45-51.

21. Довгалюк В. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - Хмельницький: НВП "Евріка" ТОВ, 2003. - 314с.

22. Драган О. Удосконалення правового статусу акціонерних товариств в Україні/ О.Драган, Ю.Пустосвіт// Економіка. Фінанси. Право. - 2004.- №10.- С. 28-32

23. Дребот Н.П. Аналіз стану фінансового забезпечення розвитку підприємств // Банківська система України: теорія і практика становлення: В 2 т. Т.2: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: Мрія-1 ЛТД Ініціатива, 1999.- 322

24. Економіка підприємства. Навч.посіб. За ред.. А.В. Шегун - К., Знання, 2005 - 431 с.

25. Экономика предприятия. Под редакцией Бабенко А.Г. - Донецк.- 2000.- с. 143 - 147.

26. Экономика предприятия. Под редакцией Покропивного. - К.: 2002.- с. 497 - 505.

27. Экономика предприятия. Под общ. ред. доктора эконом. наук, проф. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЭУ.- 2003.- с. 608.

28. Єщенко П.С., Балкін Ю.І. сучасна економіка, навч.посіб.- К., Вища шк.., 2005 - 327 с.

29. . Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. - 2-ге вид.,випр.та доп..- К.: Центр Європи, 1997.- 576 c.

30. Загородній А., Вознюк Г. Гроші. Валюта. Валютні цінності: Термінологічний словник. - Львів: Бак. - 2000 р.- 405 с.

31. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління. Навчальний посібник. - Харків: Еспада, 2003

32. Зятковський І.В. Теоретичні засади фінансів підприємств // Фінанси України (укр.).- 2000.- № 4.- C.17-27.

33. Зятковський І.В., Зятковська Л.І., Романів М.В. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: навч. посібник / Західноукраїнський економіко-правничий ун-т. -- Чернівці: Золоті литаври, 2007. -- 274с.

34. Жуков Е.Ф. "Цінні папери та фондові ринки", М., "Банки і біржі", 1995 p.

35. Кондратьєв О.Д. "Фактори забезпечення фінансової стійкості підприємства" // "Фінанси України", 2001 p., № 9.

36. Коробов Н.В. "Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий", К., "Высшая школа",2000 г.

37. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України. Монографія. Нац. ін-т. стратегічних досліджень. -К.: 1996.

38. Критик А.Б. Основы финансовой деятельности предприятия. - Санкт-Петербург, 1996.

39. Ковальчук А.Т. Банки, кредит, фінанси: законодавчо-правовий вимір.-К.: Парламентське видавництво. ,2004.

40. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: Знання КОО, 2000.- 378 c.

41. Ковальчук Т.Т. Економічна безпека і політика. - К.: Знання, 2004.

42. Коростей В. Господарсько-правовий бюрократизм у ринкових умовах. // Право України. - 2003. - №6.

43. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг. - К.: Знання. - 2001. - 289с.

44. Лайко Л.А., Лященко Ю.І. Фінанси АПК.- К: Дія. - 2000. - 226с.

45. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання. -- К.: Вид-во КНЕУ, 2001. -- 387 с

46. Лайком К. "Управление финансами предприятия" // "Журнал для акционеров", 2001, № 2.

47. Лупенко Ю.О. "Формування контрольних пакетів акцій акціонерного товариства" // "Фінанси України", 2001 p., № 9.

48. Мартюшева Л.С., Меренкова Л.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Коспект лекцій / Харківський національний економічний ун-т. --X.: ВД "Інжек", 2006. -- 184с.

49. Мозговой О.Н. Фондовый рынок Украины. - К.: -Феникс, 2001.

50. Мозговой О. С каждым годом важность регулирования рынка ценных бумаг возрастает. // Инвест-газета. - №7.2000г.

51. Нестор С. Корпоративне управління і роль Організації економічного співробітництва та розвитку. // Бюлетень з корпоративного управління. - 2004. - №4.

52. Общая теория финансов / Под ред. Л.А.Дробозиной. - М.: ЮНИТИ, 1995.

53. Опарін В.М. Фінанси. - К.: 1999.

54. Петровська І.О. Фінанси. - К.: 2002.- с. 13 - 14.

55. Поддєрьогін A.M. "Фінанси підприємств", К., 2000 р.

56. Портнов А.В. "Удосконалення законодавчої бази акціонерних товариств" // "Фінанси України", 2000р. №12.с.22-24.

57. Романенко О.Р. Фінанси:Навч. метод. Посібник. - К.: КНЕУ. - 1999.- 264с.

58. Рупняк М.Я. Проблеми оптимізації структури фінансових ресурсів акціонерних товариств // Актуальні проблеми економіки (укр.).- 2005.- № 5.- C.32-39.

59. Рубцов Б.Г, Зарубежные рынки : инструменты, структура, механизм функционирования (гл.1., §1.2). - М.: ИНФРА-М. - 1996.

60. Рупняк М. Я. “Фінанси акціонерних товариств” // “Фінанси України”. - 2004 р. - № 5. - с. 105-110.

61.

62. Савицкая Г.В. “Анализ хозяйственной деятельности предприятия” 5-е изд. - Минск: ООО "Новое знание".- 2001.- с. 378.

63. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств.Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ. - 2002. - 460с.

64. Спасибо-Фатеєва І.В. Історико-економічний нарис розвитку акціонерного руху в Україні // Проблеми законності. - 2000. - №45. - С.71-75.

65. Спасибо-Фатеєва І.В. Короткий нарис становлення корпоративного руху в Україні // Бюлетень з корпоративного управління. - 2001. - №3.

66. Статутний фонд: Тематичний номер // Главбух без бланков отчетности (рус.).- 2006.- № 61.

67. Статутний фонд // Все про бухгалтерський облік (укр.).- 2005.- № 109.

68. Стецько М.В. "Фінанси AT: проблеми і перспективи" // "Фінанси України", 2000р. №4. с.54-56.

69. Суторміна В. М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Підручник. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 566 с.

70. Сугеев И.В. Экономика предприятия. Учеб. пособие, М., Финансы и статистика, 2004 - 304 с.

71. Суржик В.Г. "Фінансове прогнозування доходів та витрат акціонерного товариства" // "Фінанси України", 2001 p., № 12.

72. Суржик В.Г. " Акціонування й управління акціонерним капіталом" // "Фінанси України", 2001 р. с.82-84.

73. Теория финансов: Учебное пособие: Навчальне видання.- 2-е изд., стереот.- К: КНЕУ, 2008.- 368 c.

74. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб єктів господарювання: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: КНЕУ, 2003.- 554 c.

75. Третяк О.Д. "Прогнозування фінансового стану AT" // "Фінанси України", 2000р., №11. с.38-40.

76. Финансы Учебное пособие / Под ред. А.М.Ковалевой /. -М.: Финансы и статистика, 1999 .

77. Філімоненков О.С.Фінанси підприємств: Навч. Посібник. - К.:Ельга, Ніка-центр.- 2002.- 483с.

78. Фінанси.Грошовий обіг. Кредит.:Навч. Посібник./За ред. Л.О. Дробозіної. - К.: “Вертекс”. - 2001. - 423с.

79. Фінанси підприємств.Навчальний посібник. Курс лекцій./За ред. Г.Г.Кірейцева. - К.: ЦУЛ. -2002. - 268с.

80. Фінансовий аналіз: Павловська / Навч. посібник, - 2000.

81. Фінансова діяльність підприємства. Під редакцією Бандарука О.М. 2-ге вид. - К.: 2002.- с. 16 - 24, с. 30 - 43, с. 279 - 301.

82. Фінансова діяльність підприємства: О.М.Бандурка/ Навч.посібник,-2000.

83. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятия: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 1999.

Размещено на Allbest.ru