Фінансовий ринок як складова фінансвої системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Фінансовий ринок та його роль в структурі фінансової системи України

2. Державне регулювання фінансового ринку України

3. Аналіз сучасного фінансового ринку України

4. Проблеми та перспективи розвитку фінансового ринку України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Сучасна економічна система України орієнтована на досягнення стратегічних цілей, зокрема на зростання ефективності господарювання, які охоплюють всі сторони діяльності і спрямовані на використання механізмів перерозподілу фінансових ресурсів на фінансовому ринку. Фінансовий ринок країни - економічний простір, на якому акумулюються, розподіляються та перерозподіляються її фінансові ресурси. Після усунення монопольного панування на ньому держави він стає сферою дії як адміністративних, так й економічних законів. Відповідно до цього з`являється можливість розміщення суб`єктами економіки України власних фінансових коштів у цінні папери вітчизняного фінансового ринку з метою їх ефективного використання.

Формування фінансового ринку в Україні визначалося пріоритетами створення механізмів роздержавлення власності та фінансування дефіциту бюджету. На сьогодні фінансовий ринок забезпечив перерозподіл власності, стимулював розвиток фінансових інституцій в Україні, але його роль у фінансуванні підприємств, формуванні адекватної ціни на фінансові активи, та здатність відповідно реагувати на економічні, політичні події залишаються низькими.

Подальші розвиток та удосконалення національного фінансового ринку вимагають, з одного боку, максимального наближення до принципових засад функціонування розвинутих ринків, але, з іншого боку, врахування умов формування такого ринку та специфіки завдань, що постають перед трансформаційними економіками.

Процес ринкової трансформації в Україні створив передумови для формування фінансового ринку, що обумовило зацікавленість у дослідженні даної проблематики серед вітчизняних вчених. Це знайшло відображення у працях Ю. Петруні, В. А. Євтушевського, О. Мозгового, В. Оскольського, Г. Калач, В. Шелудько та інших.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування соціально-економічної сутності фінансового ринку, його місця та ролі в фінансовій системі держави.

Мета роботи передбачає вирішення наступних завдань:

? охарактеризувати фінансовий ринок та його роль в структурі фінансової системи України;

? розглянути основні аспекти державного регулювання фінансового ринку України;

? провести аналіз сучасного фінансового ринку України;

? визначити основні проблеми та запропонувати перспективи розвитку фінансового ринку України.

Предметом дослідження є система економічних відносин з приводу становлення та функціонування фінансового ринку України та пов'язаний з цим комплекс теоретичних та практичних питань щодо проблем та перспектив його розвитку.

Об'єктом дослідження є фінансового ринок.

В написанні даної курсової робити використовуються такі наукові методи: системний аналіз, синтез та порівняння.

Інформаційною базою для написання виступає наукова періодика, державні законодавчі акти та статистична інформація по даній темі.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Фінансовий ринок та його роль в структурі фінансової системи держави

фінансовий фондовий ринок страхування

Фінансовий ринок - це вся система економічних відносин, що є між його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні послуги - фінансові послуги, пов'язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб'єктів національної, регіональної та світової економіки.

Як економічна категорія фінансовий ринок виражає економічні відносини між суб'єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживчої вартості, укладеної у фінансових активах. Ці економічні відносини визначаються об'єктивними економічними законами і фінансовою політикою держави, які формують в остаточному підсумку сутність фінансового ринку, тобто зв'язки і відносини як на самому ринку, так і у його взаємозв'язку з іншими економічними категоріями.

На фінансовому ринку діють закони попиту та пропозиції, граничної корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливості функціонування всіх суб'єктів економіки відповідно до умов ринкової економіки.

Тобто поняття "фінансовий ринок" - це саморегулююча система ринків, де концентрується попит і пропозиція на різні фінансові активи та послуги, що пов'язані з придбанням активів, це сфера економічних відносин між суб'єктами ринку в процесі формування та реалізації попиту і пропозиції фінансових активів. З організаційної точки зору, фінансовий ринок є системою самостійних окремих ринків (сегментів), у кожному з яких виділяються ринки конкретних видів фінансових активів (сегменти). Базилевич В. Розвиток фінансового ринку в сучасних умовах / В. Базилевич // Фінанси України. - 2009. - №12. - С.5-12.

У країнах з розвиненою ринковою економікою функціонують високоефективні фінансові ринки, які забезпечують механізм перерозподілу фінансових ресурсів серед учасників ринку і сприяють ефективному розміщенню заощаджень серед галузей економіки. В Україні та країнах, що ступили на шлях ринкових перетворень в економіці, фінансові ринки перебувають на різних стадіях формування та розвитку. Розвитку фінансових ринків у таких країнах сприяють масова приватизація, подолання кризових явищ та позитивні зрушення в економіці. Паралельно з цим, як правило, відбувається формування відповідної законодавчої бази та механізму, що гарантує її виконання Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України (від 12.07.2001 № 2664-ІІІ) [Електронний ресурс] .- Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2664-14..

Також сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях, основними з яких є:

1) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

2) реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

3) перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;

4) фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

5) вплив па грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів; .

6) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів:

7) страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

8) операції, пов'язані з експортом - імпортом фінансових активів;

інші фінансові операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

9) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

10) розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу тощо .

На ринках діють суб'єкти ринку (продавці посередники покупці), які беруть участь у торговельних операціях різних специфічних товарів інструментів ринку. Характер (тактика) поведінки суб'єкта на ринку залежить від мети, яку він поставив перед собою (стратегія).

Суб'єктами фінансового ринку є:

- фізичні особи;

- юридичні особи;

- фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку, середню для цього виду діяльності.

Суб'єкти фінансового ринку класифікуються за формою та функціями.

За формою:

- господарчі суб'єкти;

- домашні господарства;

- держава;

- місцеві органи влади.

За функціями:

- емітенти;

- інвестори;

- інституційні інвестори;

- фінансові посередники;

- інститути інфраструктури ринку тощо Базилевич В. Розвиток фінансового ринку в сучасних умовах / В. Базилевич // Фінанси України. - 2009. - №12. - С.5-12..

З урахуванням принципових форм укладання угод на фінансовому ринку, його суб'єктів можна поділити на три групи:

1) продавці і покупці фінансових активів (інструментів, послуг);

2) фінансові посередники;

3) суб'єкти, що виконують допоміжні функції (функції обслуговування основних учасників фінансового ринку; функції обслуговування окремих операцій на фінансовому ринку тощо).

Розглянемо конкретні види учасників фінансового ринку.

Продавці і покупці фінансових активів (послуг) складають групу прямих учасників фінансового ринку, які здійснюють на ньому основні функції у проведенні фінансових операцій.

На ринку позичкових капіталів основними видами прямих учасників фінансових операцій є: кредитори та позичальники.

Кредитори характеризують суб'єктів фінансового ринку, які надають позичку у тимчасове користування під певний відсоток.

Позичальники характеризують суб'єктів фінансового ринку, які отримують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за певну плату у формі відсотка.

На ринку цінних паперів основними видами прямих учасників фінансових операцій є емітенти та інвестори.

Емітенти характеризують суб'єктів фінансового ринку, які залучають необхідні фінансові ресурси за рахунок випуску (емісії) цінних паперів. На фінансовому ринку емітенти виступають виключно в ролі продавця цінних паперів із зобов'язанням виконувати всі вимоги, які випливають із умов їх випуску. Емітентами цінних паперів є держава (виконавчі органи державної влади та органи місцевого самоуправління), а також різноманітні юридичні особи, створені, як правило, у формі акціонерних товариств.

Інвестори характеризують суб'єктів фінансовою ринку, які вкладають свої грошові кошти в різноманітні види цінних паперів з метою отримання доходу.

На валютному ринку основними видами учасників валютних операцій є:

- продавці валюти;

- покупки валюти.

На страховому ринку основними видами прямих учасників фінансових операцій виступають страховики та страхувальники.

Основними страховиками є: страхові фірми і компанії-страховики.

Страхувальники характеризують суб'єктів фінансового ринку, які купують страхові послуги у страхових компаній та фірм з метою мінімізації своїх фінансових втрат при настанні страхової події.

На ринку золота (та інших дорогоцінних металів) та дорогоцінного каміння основними видами прямих учасників фінансових операцій є:

- продавці дорогоцінних, металів та каміння, у якості яких можуть виступати: держава (реалізує частину свого золотого запасу); комерційні банки (реалізують частину своїх золотих авуарів); юридичні та фізичні особи (при необхідності реінвестування коштів, які раніше були вкладені в цей вид активів (засобів тезаврації). Склад продавців цього ринку вимагає в нашій країні відповідного нормативно-правового регулювання, пов'язаного з функціонуванням цього ринку;

- покупцями дорогоцінних металів і каміння є ті ж суб'єкти, що і продавці (при відповідному нормативно-правовому регулюванні їх складу).

Для фундаментального вивчення страхового ринку, необхідно чітко знати структуру фінансового ринку.

Структура фінансового ринку це - грошовий ринок, ринок золота, страховий ринок, валютний ринок, ринок цінних паперів Ринок фінансових послуг: Навч. посіб. /М.А. Коваленко, Л.М. Радванська, Н.В. Лобанова, Г.М. Швороб. - Херсон: Олді-плюс, 2010. - 285 с.

Грошовий ринок як сегмент фінансового ринку, на якому здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції (на термін до 1 року), обслуговує рух оборотних коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення. Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Грошовий ринок включений до складу елементів фінансового ринку в зв'язку з тим, що пов'язаний з такими об'єктами фінансового інвестування, як депозитні внески термінові і до запитання.

Крім того, яскраво виражені інфляційні процеси в нашій країні зробили об'єктом інвестування на цьому ринку вільноконвертовану валюту ряду країн (у першу чергу, країн із найменшими темпами інфляції).

Функціонування цього короткострокового сектора фінансового ринку дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як поповнення недостатності грошових активів для забезпечення поточної платоспроможності, так і ефективного використання їх тимчасово вільного залишку. Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є найбільш ліквідними; для них характерний найменший рівень фінансового ризику, а система формування цін на цьому ринку є відносно простою. Ці властивості забезпечують підприємству більш простий та ефективний процес формування і управління портфелем короткострокових фінансових інструментів Базилевич В. Розвиток фінансового ринку в сучасних умовах / В. Базилевич // Фінанси України. - 2009. - №12. - С.5-12..

Інструментами грошового ринку служать векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо. Ціною "товару", що продається і купується на ринку, є позичковий процент. Важливий елемент усієї грошово-кредитної політики держави - визначення та регулювання на грошовому ринку рівня процента, що є базовим для процента на фінансовому ринку.

Як показує світовий досвід, основними (класичними) суб'єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ.

Ринок капіталу - це частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал виконує наступні функції. По-перше, об'єднує дрібні, розрізнені грошові заощадження населення, державних підрозділів, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створює великі грошові фонди. По-друге, трансформує грошові кошти в позичковий капітал, і дозабезпечує зовнішні джерела фінансування матеріальної о виробництва національної економіки. По-третє, надає позики державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття бюджетного дефіциту, фінансування частини житлового будівництва тощо. Кредитний ринок дозволяє здійснити накопичення, рух, розподіл і перерозподіл позичкової о капіталу між сферами економіки.

Кредитний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємозв'язки між підприємствами і громадянами, що потребують грошових коштів, та організаціями і громадянами, що можуть їх надати (позичити) на певних умовах.

Валютний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами і продавцями валют, система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних операцій, зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют Про систему валютного регулювання і валютного контролю(зі змінами та доповненнями): Декрет Кабінету Міністрів України (від 19 лютого 1993 року № 15-93) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=15-93.

Стрижнем валютних операцій, що здійснюються на валютному ринку, є валютний курс, рівень якого постійно коливається під впливом попиту й пропозиції учасників цих операцій.

Валютна біржа є організаційно оформленим регулярним валютним ринком, на якому відбувається торгівля валютою на основі попиту і пропозиції. Членами валютної біржі в Україні можуть бути комерційні банки, яким видані ліцензії на проведення валютних операцій, а також фінансові установи, яким чинним законодавством надане право на їх проведення.

У сучасних умовах розвинений ринок цінних паперів є необхідним елементом ефективно функціонуючої національної економіки. Ринок цінних паперів - це специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом операцій є цінні папери. На ньому здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважуються попит і пропозиція.

Як і будь-який інший, ринок цінних паперів формується, виходячи з попиту і пропозиції, а також урівноважуючи ціни. Попит створюється державою та суб'єктами господарської діяльності, яким не вистачає власних доходів для фінансування інвестицій Богатов А.О. Місце фондового ринку в структурній перебудові економіки/А.О. Богатов // Збірник наукових праць НУДПСУ. - 2009. - № 1. - С. 44-51..

Завданням ринку цінних паперів є створення умов та забезпечення, якщо можливо, більш повного та швидкого переливу заощаджень в інвестиції за ціною, яка задовольняла б обидві сторони. Через ринок цінних паперів акумулюються грошові нагромадження кредитно-фінансових інститутів, корпорацій, підприємств, держав, приватних осіб і спрямовуються на виробниче та невиробниче вкладення капіталів.

Ринок цінних паперів об'єднує частину кредитного ринку (ринок боргових інструментів позики або боргових зобов'язань) і ринок інструментів власності. Іншими словами, цей ринок охоплює операції з випуску і обертання інструментів позики, інструментів власності, а також їх гібридів і похідних. До інструментів позики відносять облігації, векселі, сертифікати; до інструментів власності - всі види акцій; до гібридних, інструментів - цінні папери, що мають ознаки як облігацій, так і акцій; до похідних інструментів - варанти, опціони, ф'ючерси та інші аналогічні цінні папери Ясіновська І.Ф. Професійна діяльністьучасників фондового ринку України /І.Ф. Ясіновська // Науковий вісник.

Отже, ринок інструментів позики як елемент кредитного ринку має справу з позичковим капіталом, у той час як ринок інструментів власності - з власним капіталом, тобто з частками власників у власному капіталі компанії.

Страховий ринок є сферою грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічний товар - страхова послуга (страховий захист), формується попит і пропозиція на неї.

Ринок дорогоцінних металів та інших об'єктів реального інвестування розглядається як сукупний для таких операцій, як інвестиції в предмети колекціонування (художні твори, антикваріат, нумізматичні цінності і т. п.), у дорогоцінні метали і камені та інші матеріальні цінності. У країнах з розвиненою ринковою економікою інвестиційна діяльність, що пов'язана із цими об'єктами реального інвестування, уже здійснюється на спеціалізованих ринках, які оформилися (ринку золота тощо). Проте в нашій країні обсяг такого інвестування не відіграє поки суттєвої ролі.

Отже, роль фінансового ринку у фінансовій системі України має надзвичайно важливе місце, оскільки структурна частина фінансового ринку настільки масштабна, що її складові мають вплив на всю економіку держави і дозволяють їй функціонувати Ринок фінансових послуг: Навч. посіб. /М.А. Коваленко, Л.М. Радванська, Н.В. Лобанова, Г.М. Швороб. - Херсон: Олді-плюс, 2009. - 285 с..

2. Державне регулювання фінансового ринку України

Функціонування будь-якого ринку в сучасних умовах неможливо собі уявити без законодавчої бази регулювання та впливу держави. Саме держава визначає і контролює правові основи ринкових відносин, насамперед права власності, установлює базові правила економічних відносин учасників ринку.

Уряд у будь-якій країні і в Україні, зокрема, регулює фінансовий ринок через законодавче забезпечення його функціонування, регулювання і визначення правил емісії та обігу цінних паперів, ліцензування професійної діяльності учасників і посередників фінансового ринку, контроль за здійсненням їх професійної діяльності, захист прав інвесторів, контроль за виконанням антимонопольного законодавства та системою ціноутворення на фінансових ринках.

Роль фінансового ринку у фінансово-економічній ситуації, яка склалася в Україні надзвичайно важлива. Фінансовий ринок дає необмежені можливості для інвестицій і тому постійно перебуває в центрі уваги Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів та інших владних структур. В Україні фінансовий ринок лише формується, на ньому ще не встановилися традиції та правила роботи, саме ця причина, в першу чергу обумовлює необхідність приведення в дію системи ефективного регулювання фінансового ринку з боку державних структур Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України (від 12.07.2001 № 2664-ІІІ) [Електронний ресурс] .- Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2664..

Основна мета державного регулювання - це здійснення державою комплексних заходів щодо:

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення на ринку вільних фінансових ресурсів;

- захисту прав інвесторів та інших учасників фінансового ринку;

- контролю за прозорістю та відкритістю ринку;

- дотримання учасниками ринку вимог актів законодавства;

- запобігання монополізації та сприяння розвитку добросовісної конкуренції на фінансовому ринку.

Серед сфер фінансового ринку, що обов'язково повинні регулюватися державою, слід виділити такі:

- допуск цінних паперів до публічних торгів;

- розкриття інформації емітентами;

- функціонування організаторів торгівлі (фондових бірж та торговельно-інформаційних систем);

- регулювання діяльності професійних учасників ринку, насамперед брокерів і дилерів, та їх відносин з клієнтами;

- реклама на ринку цінних паперів;

- заборона маніпулювання цінами.

Головним завданням державного регулювання є узгодження інтересів усіх суб'єктів фінансового ринку через встановлення необхідних обмежень і заборон у їхніх взаємовідносинах через непряме втручання у їхню діяльність (цілі та принципи державного регулювання визначені у першому питанні лекції).

Важелями непрямого втручання держави у регулювання фінансового ринку є:

1) податкова політика, яка впливає на ділову активність, а отже, на потребу у фінансових ресурсах і знаходить своє нормативне оформлення через податкове право;

2) регулювання грошової маси й обсягів кредитів через вплив на ставку позикового відсотка;

3) зовнішньоекономічна політика, що пов'язана з регулюванням операцій з іноземними валютами та експортно-імпортних операцій;

4) гарантії держави щодо позик приватного сектора;

5) вихід держави на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами.

Формами державного регулювання фінансового ринку є:

- прийняття актів законодавства з питань діяльності його учасників Аналітичний огляд фінансового ринку України за 2011 рік : аналітична записка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://rurik.com.ua.;

- регулювання випуску та обігу фінансових активів, прав і обов'язків учасників ринку;

- реєстрація емісій фінансових активів та інформації про їх випуск, контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску та продажу фінансових активів;

- видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку та забезпечення контролю за такою діяльністю;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами фінансових активів і особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку;

- контроль за достовірністю інформації, що надається контролюючим органам емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку;

- контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку тощо.

Важливим елементом державного регулювання фінансового ринку є правове регулювання, яке за своїм характером є загальнообов'язковим і ґрунтується на можливості застосування примусу.

Державно-правове регулювання - це регулювання відносин на всіх сегментах фінансового ринку, яке здійснюється уповноваженими державними органами країни шляхом створення нормативно-правових актів, їх використання, встановлення контролю за дотриманням цих актів всіма суб'єктами ринку. Законодавство та правила, що встановлюються державними органами, мають забезпечити виконання професійними учасниками ринку насамперед таких вимог:

- чесність стосовно клієнтів та високий рівень професійної кваліфікації;

- з'ясування істинних потреб клієнта для визначення найкращих шляхів їх задоволення;

- надання клієнтам повної і правдивої інформації;

- уникнення конфлікту інтересів;

- надійний захист активів клієнтів;

- наявність достатніх фінансових ресурсів для виконання зобов'язань і покриття ризиків, достатність власного капіталу;

- наявність дійової системи внутрішнього контролю за виконанням своїми співробітниками вимог законодавства;

- надання всієї необхідної інформації контрольним органам та сприяння їх роботі.

В Україні, регулювання діяльності фінансового ринку здійснюється трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою і судовою. Законодавчою базою регулювання фінансового ринку в Україні є Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996. - К.: Преса України . - 1997. - 80 с.;:

1. Конституція України - вища юридична сила; визначає права законодавчої, виконавчої і судової влади у сфері функціонування фінансового ринку.

2. Укази президента щодо регулювання фінансового ринку.

3. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, міністерств та інших органів виконавчої влади, що стосуються окремих напрямів регулювання.

4. Конституційний Суд України - вирішує всі питання про відповідність законів та інших актів щодо Конституції України.

5. Договори та угоди, що укладаються між учасниками ринку у зв'язку з наданням фінансових послуг, пов'язаних з емісією, обігом цінних паперів та іншими послугами.

6. Господарський суд - орган правосуддя у господарських відносинах, у т.ч. фінансових.

7. Закони України, що регулюють фінансовий ринок.

Отже, підвищення ролі держави у регулюванні фінансового ринку має визначатися розробкою довгострокової політики дій щодо відбудови ринку та його поточного регулювання. Має здійснюватися усвідомлений вплив на пропорції сукупного попиту та пропозиції, на спрямування руху грошових ресурсів, що дасть можливість здійснювати узгоджену політику щодо грошово-кредитного регулювання, застосувати широкий арсенал адміністративних заходів, обмежити вплив міжнародних фінансових інститутів і світових фінансових спекулянтів.

Регулювання фінансового ринку України має здійснюватися на принципах створення гнучкої та ефективної системи управління, надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань і злочинності на ринку цінних паперів на основі відповідної законодавчої бази. При визначенні ступеня втручання держави в ділове життя учасників фінансового ринку слід уникати екстремальних позицій і знаходити правильні зважені рішення, оскільки, як переконує світовий досвід, надмірне втручання обмежує свободу підприємництва, а надмірне невтручання створює середовище для зловживань Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України (від 30.10.1996 № 448/96-ВР) [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=448%2F96-%E2%F0.

На сучасному етапі у світі нагромаджено значний досвід регулювання фінансових ринків як розвинутих, так і таких, що розвиваються. Питання для України полягає в тому, як правильно і раціонально використати цей досвід. Для України принципово важливо будувати своє законодавство стосовно регулювання фінансового ринку відповідно до міжнародних рекомендацій.

3. Аналіз сучасного фінансового ринку України

Для аналізу сучасного стану ринку України необхідно проаналізувати діяльність окремих його частин.

Фондовий ринок України знаходиться сьогодні в такому становищі, що забезпечує перехід цього ринку зі сфери обслуговування обігу капіталу до самостійного сектора економіки. Рівень розвитку ринку цінних паперів є мірилом добробуту суспільства держави, показником вдалого проведення реформ на ринку, забезпечує швидкоплинне переміщення капіталу з одних сфер діяльності в інші для забезпечення структурної перебудови чинної системи виробництва. Якісне функціонування фондового ринку залежить від міцної інфраструктури, яка створює умови для випуску та подальшого обігу цінних паперів.

Економічний ринок України, наслідуючи світові тенденції, співпрацює з міжнародними фінансовими ринками і наслідки цих процесів справляють значний вплив на розвиток українського фондового ринку. Але, на жаль, обсяг торгів цінними паперами на чинному фондовому ринку України не перевищує 4-6% всіх угод з цінними паперами. Інші угоди укладаються поза біржами, тобто відходять до тіньового сектора економіки. Це становить одну з проблем розвитку ринку цінних паперів Аналітичний огляд фінансового ринку України за 2011 рік : аналітична записка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://rurik.com.ua. .

На нашу думку, для ефективного розвитку ринку цінних паперів повинна існувати міцна законодавча база, яка буде чітко регламентувати операції на ньому. Фондовий ринок постає обов'язковим елементом зростання економіки, бо він є найвищою формою розвитку товарно-грошових відносин. При сприятливому інвестиційному та політичному кліматі фондовий ринок виступає основним двигуном для підйому національної економіки.

Процеси приватизації в Україні здійснювалися за умов нестабільної та невеликої законодавчої бази, яка повинна була вирішити ряд питань стосовно обігу цінних паперів. Але держава запропонувала “управління у вигляді акцій”. Це призвело до великої кількості неліквідних цінних паперів. У результаті обміну приватизаційних сертифікатів виникла велика кількість володарів цінних паперів, які фактично не мали змоги управляти формально належною їм власністю. Цей факт призвів до відсутності стимулів покращання показників роботи та спаду виробництва Литовченко М.С. Розвиток національного фондового ринку в контексті інтеграції України до Європейського Союзу /М.С. Литовченко // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. - 2011. - № 3. -с. 332-337. .

Тому ми вважаємо, що держава повинна доопрацювати чинні закони “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про учасників фондового ринку, що саморегулюються”, “Про єдину біржову систему”. Тоді Україна зможе забезпечити нормативно якісне функціонування фондового ринку, сприяти його інвестиційній складовій.

Фондовий ринок - це та галузь фінансового ринку країни, у якій можуть формуватися й розподілятися інвестиційні ресурси, завдяки якій можуть утворюватися фінансові джерела економічного зростання. Він перерозподіляє вартість, а не створює її, що дає змогу в довгостроковій перспективі відображати зростання економіки Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України (від 23.02.2006 N 3480-IV) [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3480-15 НЛТУ. - 2011. - Вип. 21.4. - с. 292-296..

Основними суб'єктами фондового ринку є його учасники та інститути, що формують його інфраструктуру. До учасників фондового ринку належать інвестори, брокери, дилери, менеджери. Складовими інфраструктури виступають: депозитарно-клірингові установи, фондові біржі, торговельно-інформаційні системи, зберігачі та реєстратори цінних паперів, фондові посередники та організації, що забезпечують консалтингове супроводження, інвестиційні фонди, саморегулювальні організації учасників фондового ринку тощо Базилевич В. Розвиток фінансового ринку в сучасних умовах / В. Базилевич // Фінанси України. - 2009. - №12. - С.5-12.

Аналізуючи розвиток фондового ринку, ми побачили, що на початок 2009 р. уряд спробував залучити іноземні інвестиції шляхом продажу пакетів акцій найбільших підприємств. Але несвоєчасний продаж цінних паперів, падіння фондових індексів негативно вплинули на отримання Україною “іноземних” прибутків. Такий спосіб залучення іноземних інвесторів був невдалим, оскільки продавалися акції компаній-монополістів на ринку. Хоча держава повинна, навпаки, зберігати монополії під своєю власністю.

Важливість фондового ринку для розвитку національної економіки можна розглянути на прикладі табл. 3.1(Додаток А) Литовченко М.С. Розвиток національного фондового ринку в контексті інтеграції України до Європейського Союзу /М.С. Литовченко // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. - 2011. - № 3. -С. 332-337..

З таблиці 3.1 ми бачимо, що загальний обсяг угод за товарами на біржах становив 51440,6 млн. грн, а обсяг угод за фондовими інструментами на фондових біржах становив 131199,56 млн. грн. Тобто різниця дорівнює 79758,96 млн. грн, що фактично доводить значення фондового ринку для розвитку економіки та фінансового ринку України вцілому .

У 2012 р. обсяг операцій з розміщення державних цінних паперів на відкритому ринку зріс на 202 млрд. грн. порівняно з обсягом за 2011 р.

Найбільшого приросту отримали обсяги операцій купівлі-продажу державних цінних паперів на позабіржовому ринку (табл. 3.2) Ясіновська І.Ф. Професійна діяльність учасників фондового ринку України /І.Ф. Ясіновська // Науковий вісник.

З таблиці 3.2 ми бачимо, що обсяг операцій у 2012 р. збільшився на 189 775 млн. грн. порівняно з 2010 р. Купівля-продаж державних цінних паперів Національним банком України як на біржовому ринку, так і на позабіржовому ринку зросла у 2012 р., порівняно з 2010 р. На біржовому ринку різниця становила 14 105, а на позабіржовому - 26 396 млн. грн. Спостерігається тенденція зниження рефінансування НБУ, включаючи угоди прямого репо. Так, у 2008 р. цей показник становив 39 412, а у 2012 р. - 748 млн. грн. На біржовому ринку купівля-продаж державних цінних паперів суб'єктами господарювання у 2010 р. становила 40 075 млн. грн, що перевищує показник 2008 р. (3982 млн. грн.) на 36 093 млн. грн. На позабіржовому ринку склалася відповідна тенденція: 2012 р. - 182 749, 2010 р. 33 232, різниця - 149 517 млн. грн. Сума наданих/отриманих/кредитів від суб'єктів господарювання протягом 2010-2012 рр. збільшилася з 87 до 410 млн. грн.

Таблиця 3.2

Обсяг операцій з розміщення державних цінних паперів на відкритому ринку за 2010-2012 р., млн. грн.

Період	Усього	НБУ	Суб'єкти господарювання
		Купівля-продаж	Рефінансування банків НБУ, включаючи угоди прямого репо	Угоди зворотного репо	Купівля-продаж	Надані, отримані кре-дити, у т. ч. за угодами репо
		На біржовому ринку	На позабіржовому ринку			на біржовому ринку	на позабіржовому ринку
2010	85281	6568	2000	39412	-	3982	33232	87
2011	73056	3862	33266	4206	-	4018	27575	129
2012	275,06	20673	28396	748	2005	40075	182749	410

Джерело: Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. -Режим доступу: ttp://www.ukrstat.gov.ua.

Розвиток фондового ринку є головним чинником процесу лібералізації національної економіки та вдалого реформування. Проте на сучасному етапі цей ринок не є показником стану розвитку економіки чи окремих її галузей. Для розвитку ринку цінних паперів потрібна державна підтримка, потрібне значне інноваційне реформування, тому що в умовах сучасного науково-технічного прогресу значення інноваційних процесів у фондовому ринку зростає.

Підсумовуючи, можна зробити висновки, що нагальними проблемами сучасного фондового ринку виступають:

- нестача кваліфікованого персоналу;

- порушення прав інвесторів;

- недосконалість нормативно-правового забезпечення;

- невеликий обсяг, неліквідність, на яку вплинули неефективні антиінфляційні заходи;

- скорочення обсягів кредитування комерційними банками, що призводить до неможливості використання вільного кредитування підприємствами.

Основними завданнями для вирішення ряду зазначених проблем виступають:

- удосконалення законодавчої бази: захист приватних інвестицій та запобігання маніпулюванням на ринку цінних паперів;

- стимулювання розвитку інвестиційних фондів через реформи, які вдосконалять існуючу інфраструктуру фондового ринку;

- розвиток політично незалежних та фінансово самостійних регуляторів фондового ринку з дотриманням міжнародних стандартів;

- збалансованість розвитку економіки загалом шляхом встановлення стабільної політичної ситуації, прийняття єдиної зовнішньополітичної стратегії;

- надання допомоги тим підприємствам, які бажають вийти на європейський та міжнародний ринок за допомогою первинного розміщення цінних паперів;

- встановлення вимог до торговців цінними паперами щодо мінімального обсягу торгівлі цінними паперами;

- запровадження єдиної, централізованої та прозорої системи обліку цінних паперів.

Ринок цінних паперів України є одним з найбільш привабливих ринків Європи, бо велика кількість учасників європейського фондового ринку виявляє бажання співпрацювання з нашим вітчизняним ринком, що може забезпечити великі прибутки. Але негативним фактором, що значно скорочує приплив іноземних інвестицій, виступає ускладненість процесу купівлі-продажу цінних паперів нерезидентом, недосконалість законодавчої бази, непрозорість проведених операцій.

Ці процеси мають подвійний вплив на економіку: скасування обмежень на приплив капіталу дає змогу повніше задовольнити потреби суб'єктів господарювання у фінансових коштах і стимулює приплив інвестицій, але водночас, ускладнюється утримання стабільного обмінного курсу, підвищується вразливість економіки до негативного впливу зовнішніх факторів, обмежуються можливості центрального банку у здійсненні незалежної монетарної політики Богатов А.О. Місце фондового ринку в структурній перебудові економіки/А.О. Богатов // Збірник наукових праць НУДПСУ. - 2009. - № 1. - С. 44-51..

Аналіз розвитку фондового ринку України показує, що всередині країни ще немає достатньої кількості інвестиційних ресурсів, відсутня критична маса фондів, здатних забезпечувати значні іноземні інвестиції. На жаль, на сучасному фондовому ринку присутній головним чином спекулятивний капітал, який слідує вподобанням учасників операцій на цьому ринку.

Український ринок цінних паперів має значний потенціал, що приваблює інвесторів. Але нестабільність політичної ситуації в країні відштовхує їх, бо це ставить під загрозу отримання прибутку з вкладених коштів. Тому уряд України повинен також приділяти цьому явищу значну увагу.

Основне завдання сьогодення - створення умов для становлення цілісного, висококваліфікованого, ефективного та справедливого ринку цінних паперів з метою подальшої інтеграції його в світові фондові ринки.

Політика держави з питань регулювання фондового ринку має бути спрямована на належне нормативно-правове забезпечення процесів купівлі-продажу цінних паперів, залучення іноземного інвестування у вітчизняний ринок. Тільки тоді Україна зможе вийти на міжнародний ринок і завершити процес інтеграції до європейської спільноти.

Важливим фактом постає забезпечення інституційного середовища разом з належним захистом прав акціонерів. Формування нового інституційного середовища функціонування корпорацій створить передумови та вирішення проблем розвитку українського фондового ринку на державному та регіональному рівнях та підвищить інвестиційну активність зарубіжних інвесторів.

Послідовний перехід нашої країни до ринкової економіки об'єктивно зумовив зростання потреби у страховому захисті усіх суб'єктів ринку. Саме її наявність та реальна можливість її задоволення характеризують ступінь розвитку економіки, дають уявлення про рівень захищеності її юридичних і фізичних осіб.

В Україні останнім часом, роблять особливо значущим та актуальним питання оптимізації функціонування елементів страхового ринку, спонукають до пошуку дієвих механізмів акумуляції ресурсів страховиків і страхувальників та їх ефективного використання для усунення негативних наслідків страхових подій. Так страхування як сектор національної економіки, що суттєво впливає на соціально-економічну стабільність суспільства, входить до кола проблем, безпосередньо пов'язаних із питанням фінансової безпеки країни, оскільки усі складові економіки і життєдіяльності людини пов'язані зі страхуванням.

На сьогодні основною метою розвитку страхового ринку є підвищення рівня страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, зменшення витрат держави на попередження і ліквідацію наслідків стихійних лих, катастроф, техногенних аварій, формування ефективних ринкових механізмів залучення інвестиційних ресурсів у національну економіку за рахунок забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг з урахуванням міжнародного досвіду, застосуванням сучасної ринкової інфраструктури та фінансових інструментів Аберніхіна І. Г. Ринок страхових послуг України: стан та проблеми розвитку [Електронний ресурс] / І. Г. Аберніхіна. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/NPM_2010/ Economics/3_abernihina%20i%201.doc.htm]..

Страхування має такі характерні риси, які виділяють його з інших економічних категорій:

- наявність двох сторін: страховика і страхувальника;

- цільове призначення створюваних грошових фондів та їх витрати лише на покриття втрат у завчасно обумовлених випадках;

- замкнутість перерозподільних відносин між учасниками страхування;

- часовий і міжтериторіальний розподіл ресурсів;

- еквівалентність відносин, тобто поверненість платежів, оскільки вони призначені для виплат спільноти страхувальників Кравчук Г. В. Перспективи розвитку страхового ринку України після фінансової кризи [Електронний ресурс] / Г. В. Кравчук. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/pprbsu/texts/2009_27/09_27_23.pdf. .

Основними проблемами страхового ринку України є такі:

- незначний розмір уставного фонду, який повинні сплатити новостворені страхові компанії;

- невідповідність нормам ліквідності, диверсифікації та прибутковості розміщення страховиками коштів страхових резервів;

- низька фінансова надійність і платоспроможність страховиків;

- недостатні обсяги капіталізації та низька ліквідність активів страхових компаній;

- відмінність системи оподаткування страхових компаній та інших суб'єктів господарювання ;

- невизначеність механізму передавання активів однієї страхової компанії іншій;

- недостатній контроль і регулювання перестрахових операцій;

- слабка розвиненість страхування життя та недержавного пенсійного страхування;

- низький рівень актуарної практики та інституту брокерів на страховому ринку Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України [Текст]/ Акименко А. В. 3. Газета “Бізнес” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.business.ua/articles/companies..

Відсутність перетворень та інфраструктурної перебудови страхового ринку України так і залишить його інструментом шахрайських зловживань і швидкого збагачення власників страхових компаній без реалізації значного фінансового та інвестиційного потенціалу.

Страховий ринок України має досі не використані резерви. У державі застраховано лише близько 10 відсотків ризиків, тоді як у більшості розвинених країн цей показник досягає 90-95 відсотків. Частка українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг займає лише 0,05 відсотка, і це при тому, що Україна становить 7 відсотків населення Європи.

Якщо поглянути на те, які компанії останніми роками вийшли на вітчизняний ринок, то можна зауважити, що здебільшого це впливові учасники як національних, так і транснаціональних страхових ринків. Вихід на новий неосвоєний ринок для іноземних інвесторів є необхідністю. У більшості західних країн застраховані 90% ризиків, тобто можливості для розвитку страхових компаній майже вичерпані, і у цьому разі проникнення на ринки інших країн просто неминуче, враховуючи те, що в Україні застраховано менш ніж 10% ризиків, а на ринку страхування життя - ще менше.

Головні цілі злиття та поглинання за участю іноземного капіталу можна звести до наступних: вихід на ринки інших країн; поліпшення конкурентних позицій; інвестиційна.

Схеми виходу на страховий ринок України, які застосовують іноземні інвестори, найчастіше передбачають відкриття дочірньої компанії або купівлю вітчизняної страхової компанії із подальшим інвестуванням значної кількості фінансових ресурсів. Критерії вибору страхових компаній іноземними інвесторами наведено в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3. Критерії вибору страхових компаній

Критерії\мета	Вихід на ринок	Посилення позицій	Інвестиційний дохід
Позиція на ринку	Провідна позиція на ринку країни загалом
Наявність ліцензії	Наявність ліцензії на основні види діяльності	Наявність ліцензії на основні види діяльності	Наявність ліцензії на основні види діяльності
Впізнаваність бренду	Висока
Регіональне охоплення	Широка регіональна мережа
Зрстання			Високий потенціал
Обсяг прав	Контрольний	Контрольний	Блокуючий

Джерело: Аберніхіна І. Г. Ринок страхових послуг України: стан та проблеми розвитку [Електронний ресурс] / І. Г. Аберніхіна. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/NPM_2010/ Economics/3_abernihina%20i%201.doc.htm.

Отже, і стратегічні, і портфельні інвестори (останніх більшість в Україні) звертають увагу перш за все на такі критерії: робота в реальному страховому бізнесі, наявність широкої філіальної мережі (присутність у Києві), наявність портфеля страхових продуктів як для корпоративних, так і для приватних клієнтів, наявність достатнього числа кваліфікованого персоналу.

Концентрація іноземного капіталу на страховому ринку України має як позитивні, так і негативні чинники, які суттєво впливають на продавців страхових послуг, на споживачів і на державу. З точки зору споживачів страхових послуг це призведе до збільшення кількості нових, якісних продуктів та поступового зменшення їх вартості порівняно з вітчизняними аналогами.

Страховики очікують від інвесторів на нові технології, нові лінійки страхових продуктів, якісні кадри, які будуть впроваджувати передові стратегії розвитку. Як наслідок, можна констатувати, що для України як держави факт лібералізації страхового ринку свідчить про підвищення авторитету у світовому співтоваристві; означає крок вперед на шляху приєднання до СОТ; можливість ефективного розвитку страхування; підвищення загальної капіталізації страхового ринку; розвиток фінансових ринків і ринкової інфраструктури.

Поряд з цим є низка недоліків, пов'язаних із приходом іноземних страхових компаній на вітчизняний ринок. Серед таких проблем необхідно виділити: ускладнення страхового нагляду за операціями страховиків; ймовірність посилення іноземного втручання у страхову систему України, що може негативно позначитися на рівні її економічної безпеки; відплив коштів за кордон; перевага інтересів країни походження капіталу над інтересами суб'єктів вітчизняного ринку; недовговічність відносин.

За рейтинговою оцінкою 2011 (взяла участь 51страхова компанія) можна виділити ТОП-10 найбільш надійних страхових компаній України: ТОП-10 найбільш надійних страхових компаній України. [електронний ресурс]: Режим доступу : http:// finance.liga.net/insurance/2011/4/27/news/21720.htm..

1. "Оранта", НАСК

2. "Українська страхова група", ПАТ

3. "АХА Страхування", АТ

4. "Брокбізнес", ПАТ

5. "Провідна", ПАТ

6. "PZU Україна", ПАТ

7. "ІНГО Україна", ПАТ

8. "Альфа Страхування", ПАТ

9. "Княжа VI" G, ПрАТ

10. "Нова", ВАТ

НАСК „Оранта” на сьогодні є однією з найбільших страхових компаній України, що динамічно розвивається, і займає лідерські позиції страхового рейтингу країни. У процесі становлення ринкових відносин НАСК Оранта, враховуючи досвід європейських країн по страхуванню, визначила для себе чіткі стратегічні цілі, такі, як:

- розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впровадженню європейських та світових технологій;

- реалізація страхових продуктів залежно від потреб ринку;

- максимальний обсяг охоплення ринку, повне обслуговування потреб клієнтів, лідерство у питаннях зниження собівартості страхових премій;

- побудова розгалуженої мережі індивідуального обслуговування, пошук та розробка нових видів страхування;

Стратегічна мета НАСК Оранта на перспективу полягає в тому, щоб бути партнером у світовому страховому бізнесі. Стабільність НАСК„Оранта” на ринку забезпечують ефективний фінансовий менеджмент, позитивна маркетингова динаміка, коректне формування страхового портфеля та спеціальні перестрахувальні технології, що дають змогу ефективно розподілити ризики для підвищення гарантії відшкодування.

В Україні інтереси групи ІНГО представляють дві компанії: АСК ІНГО Україна (ризикова компанія) та АСК ІНГО Україна ЖИТТЯ (компанія із страхування життя). Компанія спеціалізується на комплексному страховому обслуговуванні юридичних осіб, включно із страховим консалтингом, роботою із індивідуальними віп-клієнтами і партнерським сегментом по всій території країни. Висока репутація і стабільне становище на ринку Україні підтверджені висновком провідного рейтингового агентства Експерт-рейтинг.

Ринок страхування пережив занепад у 2009 р. і продовжує перебувати в стагнації. Фінансово-економічна криза призвела до зменшення доходів наявних і потенційних споживачів страхових послуг і, як наслідок, відбулося скорочення попиту на страхування. Аналізуючи перше півріччя 2011 року, можна зауважити незначну активізацію страхової галузі, але темпи приросту є дуже скромними, і говорити про відновлення страхового сектора не доводиться Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України [Текст]/ Акименко А. В. 3. Газета “Бізнес” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.business.ua/articles/companies..

Отже, підсумовуючи, можемо стверджувати, що сучасні тенденції ринку страхування в умовах світової і національної фінансової кризи відображають інституціональну парадигму сучасної економіки. Це означає, що поряд з економічними факторами впливу на страховий ринок діє низка неекономічних, зокрема політичні, етичні, етнічні, соціальні чинники, які визначають поведінку та мотивацію основних суб'єктів страхового ринку - страхувальників, страховиків, перестраховиків, їх засновників та державний уповноважений орган з регулювання страхової діяльності.

У механізмі функціонування кредитної системи держави велика роль належить комерційним банкам. Вони є багатофункціональними організаціями, що діють в різних секторах ринку позичкового капіталу. Банки акумулюють основну частку кредитних ресурсів і надають своїм клієнтам повний комплекс фінансових послуг, включаючи кредитування, прийом депозитів, розрахункове обслуговування, купівлю-продаж і зберігання цінних паперів, іноземної валюти.

Ефективність банківської діяльності істотно впливає на розвиток економіки країни. Кредитна діяльність банку є одним із основоположних критеріїв, який відрізняє його від небанківських установ.

Для аналізу інтенсивності динаміки можна використовувати ланцюгові і базисні, середньорічні темпи зростання і приросту, коефіцієнти прискорення (уповільнення), випередження та еластичності (табл.3.4)

Таблиця 3.4

Динаміка кредитів, наданих банками України на кінець року