Сучасна система оподаткування фізичних осіб в Україні (на прикладі ДПІ у Немирівському районі Вінницької області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

100

Дипломна робота

Сучасна система оподаткування фізичних осіб в Україні

(на прикладі ДПІ у Немирівському районі Вінницької області)

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Податки з фізичних осіб в умовах перехідної економіки

1.1 Суть системи оподаткування фізичних осіб та її розвиток в Україні

1.2 Оподаткування фізичних осіб в контексті світового досвіду

1.3 Місце податків з фізичних осіб в доходах бюджетів

Розділ 2. Аналіз діючої системи оподаткування фізичних осіб в Україні (на прикладі ДПІ у Немирівському районі Вінницької області)

2.1 Прибутковий податок з громадян як основне джерело надходження до бюджету

2.2 Податок з власників транспортних засобів

2.3 Плата за землю

2.4 Державне мито

2.5 Податок на промисел

2.6 Місцеві податки і збори

2.7 Особливості оподаткування фізичних осіб що займаються підприємницькою діяльністю

Розділ 3. Основні напрями та шляхи вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб

3.1 Принципи та основні напрями реформування оподаткування доходів фізичних осіб

3.2 Врахування існуючого рівня податкового навантаження при реформуванні оподаткування доходів фізичних осіб

3.3 Зарубіжний досвід використання прямих податків, як регулятора доходів фізичних осіб

3.4 Практичне впровадження нових механізмів оподаткування доходів фізичних осіб

Розділ 4. Охорона праці податкового інспектора працюючого на автоматизованому робочому місці

4.1 Національні нормативні документи щодо охорони праці прироботі з ПК

4.2 Розлади здоров”я податкового інспектора, що формуються під впливом роботи за комп”ютером

4.3 Профілактичні заходи щодо збереження здоров”я та підвищення працездатності користувача ПК

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

При переході до ринкових відносин Україна не взяла на успадкування системи доходів державного бюджету, яка існувала в колишній командно-адміністративній системі, а взяла новий курс, тобто формування доходної частини податковими методами. Хоч у нашій податковій системі є багато недоліків, але наша держава прагне піднятися до рівня розвинутих країн світу. Для цього треба зробити ще не мало. Потрібно переглянути повністю законодавство України щодо оподаткування, щоб податки не були важким тягарем для платників, не ставили їх у скрутне становище, а щоб допомагали розвитку виробництва, підприємницькій діяльності.

Податкова система в Україні сьогодні потребує реформування. Головною причиною цього - порівняно високий податковий тягар і те що податки не стимулюють розвитку процесів, які можуть зупинити економічну кризу: зростання обсягів виробництва, структурну перебудову господарства, підвищення ступеня ділової активності суб'єктів господарювання.В удосконаленні системи оподаткування важливе місце займає становлення податкової служби країни. Тому що від чіткості дії податкової служби щодо виконання своїх функцій на всіх рівнях залежить хід процесу адаптації податкової системи України до ринкових суспільно-економічних відносин. Світовий досвід підтверджує такі основні напрями діяльності податкової служби: спроможність організувати виконання нових податкових законів, своєчасно проаналізувати і визначити вплив на стимулювання вітчизняного виробництва, виявлення недоліків і внесення пропозицій законодавцю щодо оптимізації системи оподаткування, забезпечення збору податків і обов'язкових платежів з одночасною оптимізацією бази оподаткування.

Вибір автором даної теми дипломної роботи обумовлений її актуальністю, значимістю у сучасних умовах розвитку України, а також чисто професійними інтересами автора, характером виконуваної роботи.

В сучасній вітчизняній економічній літературі нажаль недостатньо монографічних досліджень з питань оподаткування фізичних осіб. Слід відмітити серйозні дослідження з питань оподаткування, зокрема, “Податкова система України”(колективу авторів В.М. Федосов, В.Л. Андрущенко, В.М. Суторміна), “Держава, податки, бізнес”(того ж колективу) опубліковані у 90-х роках. Серед авторів, які займаються дослідженням проблем оподаткування фізичних осіб слід відмітити Андрущенко В.Л., Василик О.Д., Германчук П.К., Мороз С.К., Огонь Ц.Г., Суторміна В.М., Чуприна О.В., Федосов В.М. Метою даної диплмної роботи є дослідження системи оподаткування фізичних осіб в Україні.

Для дослідження поставленої мети необхідно вирішити такі завадання:

суть, необхідність, розвиток та місце податків з доходів фізичних осіб у дохідній частині бюджету;

проаналізувати систему оподаткування фізичних осіб в Україні на прикладі державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області і діючу на Україні практику оподаткування фізичних осіб, зокрема, прибуткового податку, податку за землю; податку на промисел, місцевих податків та зборів та інших.

Методичну основу дипломної роботи склали законодавчі, підзаконні та нормативні акти по темі дослідження і методи дослідження економічних явищ і процесів.

Дипломна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків та списку літератури.

В першому розділі досліджується питання суті, необхідності, розвитку та місце податків з фізичних осіб в доходах бюджету.

Другий розділ присвячений аналізу практики справляння податків з населення в Україні на прикладі ДПІ у Немирівському районі.

В третьому розділі викладено пропозиції щодо вдосконалення оподаткування фізичних осіб.

Розділ 1. Податки з фізичних осіб в умовах перехідної економіки

1.1 Суть системи оподаткування фізичних осіб та її розвиток в Україні

Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мати відповідні кошти, які концентруються у бюджеті. Джерелами формування цих коштів можуть виступати:

по - перше, власні доходи держави, які вона отримує від виробничої та інших видів діяльності або у вигляді надходжень платежів за ресурси, які згідно діючого законодавства належать державі;

по - друге, податки, які сплачують юридичні та фізичні особи з своїх доходів.

Перехід до ринкових відносин насамперед передбачає зміну форм та відносин власності. Розвиваються приватна і колективна форми власності, що означає втрату державою значної частини власних доходів. Основним джерелом формування доходів держави при провідній ролі приватної власності є податки, що і визначає їх місце у ринковій економіці. Адже податки це не тільки метод формування бюджету, це й інструмент впливу на різні сторони діяльності їх платників. Саме тому для кожної держави важливим є стан податкової системи в цілому та системи оподаткування зокрема. Між поняттям податкової системи і системи оподаткування існує певна відмінність, яка полягає в тому, що система оподаткування включає в себе значно меншу кількість елементів.

Згідно Закону України “Про систему оподаткування” система оподаткування - це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються до бюджету та до державних цільових фондів у встановленому законом України порядку.

Згідно цього закону платниками податків є юридичні та фізичні особи. Тому однією із двох складових системи оподаткування є система оподаткування фізичних осіб, яку треба розглядати як сукупність законодавчо встановлених на території України податків і зборів та платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Створити ефективну податкову систему дуже не просто. Податки перебувають на перехресті економічних інтересів різних груп платників та споживачів державних ресурсів. Задовольнити вимоги усіх неможливо. Потрібні важкі пошуки компромісу.

Однак за будь-яких умов податкова система має бути стабільною. Платники податків заздалегідь повинні знати про те, що скільки і коли вони мають платити та які будуть наслідки за невиконання обов'язків податкоплатників. А в свою чергу держава зобов'язана гарантувати, що “правила гри “не будуть змінюватися протягом відомого часу.

Система оподаткування в цілому та система оподаткування фізичних осіб зокрема складається з певних елементів:

1. Суб'єкт або платник податку-це та особа, яка безпосередньо його сплачує. Однак цей суб'єкт здебільшого є тільки посередньою ланкою проходження доходів. Реальним платником або носієм кожного податку є споживач.

2. Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком. Іншими словами це явище чи процес, наявність якого зобов'язує сплачувати обов'язкові платежі до централізованого фонду грошових коштів держави. Об'єкт оподаткування має бути стабільним, піддаватися чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до платника, відображати саме його вплив (а не сторонніх юридичних чи фізичних осіб) на даний об'єкт.

3. Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування. Грошовий вимір може бути безпосереднім при оцінці доходів і опосередкованим при оцінці майна, землі та ін. Фізичний вимір більш точний. Тому для тих податків, де можливе виділення одиниці виміру оподаткування у фізичному виміру в основному вона і встановлюється.

4. Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний та диференційований. При універсальному встановлюється єдина для всіх платників ставка, при диференційованому - декілька. Мета встановлення як єдиних, так і диференційованих ставок одна - створення однакових або різних умов оподаткування для всіх платників. І встановлення податкових ставок є найважливішою та найскладнішою проблемою оподаткування. Сама недосконалість ставок може порушити як фіскальну значущість, так і регулюючу дію того чи іншого податку.

Джерело сплати податку - це доход платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування (коли оподатковується сам доход або майно, що приносить доход), а може і не мати відношення до об'єкта оподаткування ( податок на майно і на землю, які перебувають в особистому користуванні і не приносить доходу їх власникам).

Податкова квота - це частка податку в доході платника. Вона може бу-ти визначена в абсолютному та відносному виразі.

Система оподаткування фізичних осіб в кожній країні повинна відповідати певним принципам. Існують традиційні принципи побудови системи оподаткування, які пов'язані з ідеями видатного англійського економіста Адама Смітта і специфічні принципи (більш вузькі). Традиційні принципи побудови системи оподаткування закріплені у Законі України “Про систему оподаткуваня”:

стабільність і передбачуваність - передбачає незмінність основних податкових платежів і правил стягнення податку протягом певного часу, а також логічність з економічної і правової сторони змін податкового законодавства;

стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку спрямованого на розвиток виробництва;

обов'язковість впровадження норм щодо сплати податків і зборів визначених на підставі достовірних даних про об”єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

рівнозначність і пропорційність справляння податків;

рівність недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації забезпечення однакового підходу до суб”єктів господарювання при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів;

соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.

економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з врахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

компетенція - встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та міськими, селищними і сільськими радами.

Фізичні особи є платниками податків по декількох причинах:

фізична особа є податковим резидентом, в Україні як і в багатьох законодавствах, в якості кількісного критерію резиденства виділяється 183 календарних дні протягом року;

здійснює економічну діяльність чи отримує доходи з джерел в Україні. Економічна діяльність є будь-яка діяльність по виробництву та реалізації товарів (робіт, послуг), а також діяльність направлена на отримання прибутку, незалежно від результатів такої діяльності. До економічної діяльності відноситься - діяльність в якості підприємця, посередницька діяльність, довірче управління майном, надання однією особою перед іншою зобов”язань здійснювати певні дії на платній основі;

є власником майна, яке підлягає оподаткуванню;

якщо фізична особа здійснює на Україні операції чи дії, що підлягають оподаткуванню;

якщо фізична особа є учасником відносин, однією умовою яких є сплата мита чи збору.

Становлення системи оподаткування фізичних осіб відбулося протягом кількох історично важливих етапів. Перед тим як характеризувати формування системи оподаткування фізичних осіб в умовах незалежності України потрібно звернути увагу на стан оподаткування фізичних осіб за часів існування СРСР на рубежі 80-х і 90-х років XX століття. Пояснюється це тим, що податкова система України, що формується нині, з одного боку, сягає своїм корінням у систему доходів державного бюджету, яка існувала в колишньому СРСР. Це об'єктивне явище, тому що не можна і недоцільно воднораз відійти від усієї практики. З іншого боку, -перехід до ринкових відносин потребує відповідних форм і видів оподаткування, у зв'язку з чим запозичується досвід країн з розвинутою ринковою економікою.

Система оподаткування фізичних осіб в СРСР наприкінці 80-х мала такий вигляд:

прибутковий податок;

податок з холостяків, одиноких і малосімейних громадян;

сільськогосподарський податок.

Другою складовою системи оподаткування були місцеві податки:

податок з власників будівель;

земельний податок;

податок з власників транспортних засобів;

курортний збір;

разовий збір на колгоспних ринках.

Формування податкової системи України розпочалося на рубежі 1991 - 1992 роках. Важко визначити якусь конкретну дату, оскільки ще довгий час використовувались союзні нормативні акти.

Україна з 1991 року розпочала керуватися Законом Української РСР “ Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року в якості закону, що регулює національну систему оподаткування. Необхідно відмітити, що це був недосконалий нормативний акт.

Основні зміни, що відбувалися в системі оподаткування фізичних осіб стосувалися прибуткового податку з громадян. Із середини 1991 року в Україні була прийнята власна система прибуткового податку з населення. Вона мала дві характерні особливості щодо попередньої, ще союзної системи. По-перше, замість неоподатковуваного мінімуму (розміру доходу в межах якого податок не стягується) виділявся розмір неоподатковуваного доходу. По-друге, були встановлені умови та ставки податку для всіх категорій.

Характерною рисою розвитку системи прибуткового оподаткування в Україні в 1991 -1992 роках була постійна зміна інтервалів та ставок прогресивного оподаткування. Так , у 1991 році ставки було встановлено у розмірі 13,30,40,45 і 50%, в 1992 році 12,15,20 і 30%, Слід зазначити , що за такими ставками оподатковувалися доходи одержані за місцем основної роботи. Доходи за виконання разових робіт та інші виплати не за місцем основної роботи , а також доходи від підприємницької діяльності в разі якщо є місце основної роботи, оподатковувалися за іншими ставками. В 1992 році вони становили 2,3,5,6,9,10,11,12,15,20 і 30% залежно від розміру доходу в абсолютній величині.

У 1993 році у сфері оподаткування фізичних осіб відбулося декілька суттєвих змін.

По-перше, впроваджена нова шкала ставок побудована у відносних величинах. За відносний показник було прийнято неоподатковуваний мінімум.

По-друге, відбувся перехід до обчислення податку за сукупним річним доходом. Поточні розрахунки проводяться для робітників і службовців за місячним доходом, а по закінченню року складається перерахунок, який включає як доходи за місцем основної роботи, так і інші.

По-третє, була встановлена єдина ставка для оподаткування доходів одержаний не за місцем основної робот - 20%. Це значно спростило утримання податку з цих доходів, однак породило проблему переплат та недоплат. Особи із незначними доходами при єдиній досить високій для них ставці податку протягом року переплачують податок. За підсумками річного перерахунку ця переплата їм повертається, а в умовах гіперінфляції це не рівноцінні гроші. Фактично має місце необгрунтоване оподаткування. І навпаки, особи з високими доходами протягом року недоплачують податок, а за підсумками річних перерахунків вносять суттєву знецінену доплату.

З 1 жовтня 1994 року було прийнято нову шкалу ставок прибуткового податку. Застосовувались ставки 10,20,30,40 і 50 %. Хоча граничну ставку прибуткового податку і зменшено до 50 %, але шкала всеодно залишилася жорсткою. Ставки податку прогресивні, ступінчаті тобто доход поділений на частки, для кожної із них встановлена своя частка, причому наступна частка оподатковується за більшою ставкою ніж попередня. Доходи від корпоративних прав оподатковуються за окремою ставкою в розмірі 15%. При оподаткуванні авторських винагород, що сплачують спадкоємцям неодноразово, загальні ставки збільшуються у 2 рази, але не більше як 70%.

На даний час згідно Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 25.02.03 р. №889-IV прийнято ставку податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15%, причому з 01.01.04 р.до 31.12.06 р. буде застосовується ставка податку в розмірі 13%. Таким чином, система оподаткування фізичних осіб в Україні пройшла такі зміни: зміна неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; зміна інтервалів прогресивного оподаткування; перехід від місячного до річного оподаткування; зниження ставок прибуткового податку.

До 01.01.2004 року справляння прибуткового податку з громадян в Україні регламентувалось Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 року.

На даний час до податків, які сплачують фізичні особи відносяться:

податок на додану вартість;

акцизний збір;

податок з доходів фізичних осіб;

державне мито;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів;

податок на промисел;

плата за землю;

збір на обов'язкове соціальне страхування;

збір на обов'язкове пенсійне страхування;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

збір на розвиток виноградарства, хмелярства та садівництва;

єдиний податок.

Фізичні особи сплачують також місцеві податки та збори, але лише ті, які встановила місцева рада народних депутатів. До них відносяться:

податок з реклами,

ринковий збір,

- збір за припаркування автотранспорту,

- збір за видачу ордера на квартиру,

збір на розміщення об'єктів торгівлі,

готельний збір,

збір з власників собак.

При характеристиці податків з фізичних осіб потрібно звернути особливу увагу на такий нормативний акт як Закон України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів”, який був прийнятий 22.12.1996 року, а введений в дію з 1.01.1997 року. У відповідності з ним створюється державний реєстр фізичних осіб як автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки. Метою його є повний облік фізичних осіб - платників податків, автоматизована обробка інформації, взаємодія податкових інспекцій та інше.

Державний реєстр створюється Державною податковою адміністрацією України і включає інформаційні фонди в базах територіальних податкових адміністраціях, які охоплюють індивідуальні ідентифікаційні номери, загальні відомості про платників податків та інформацію про сплату ними податкових зобов'язань.

З 1 жовтня 1995 року розпочався збір і обробка інформації для створення цього фонду. Об'єм інформації досить значний і тому був розбитий на декілька етапів:

1 квартал - збиралася інформація про проживаючих в обласних центрах, 2 і 3 квартали - в містах обласного підпорядкування і до кінця року - про все працездатне населення. Інформація поступала від підприємств і самих фізичних осіб і нагромаджувалася в місцевих податкових інспекціях. Потім вона направлялася в Головну податкову державну податкову адміністрацію, де кожному платнику присвоюється ідентифікаційний номер, який потім пересилається в податкову інспекцію по місцю проживання.

Крім змін , які відбулися у прибутковому оподаткуванні фізичних осіб важливе місце також має розвиток інших податків та зборів, що сплачують фізичні особи.

Так, весною 1993 року в Україні з'явилися три проекти нових нормативних актів, які повинні були регулювати податок на майно підприємств, майно фізичних осіб, податок на промисел. І лише податок на промисел був закріплений. Якщо виходити з концепції податкової політики в Україні, то в найближчий час повинен бути прийнятий нормативний акт, який би регулював справляння податку на майно з фізичних осіб.

Основні проблеми, що гальмують розвиток системи оподаткування в Україні, полягають в тому, що у нас закони про податки приймаються при виникненні необхідності покрити бюджетний дефіцит. Важливим недоліком діючої системи оподаткування є те, що податки з населення не мають цільового призначення. Це істотно погіршує контроль за їх використанням, призводить до негативних відхилень у процесі розподілу доходів. Є підстави стверджувати, що податки з населення повинні направлятися виключно на соціальні цілі, що дало б змогу підвести під цю важливу групу витрат держави відповідну фінансову базу. Тут для України найважливішим є аналіз і використання досвіду в сфері оподаткування найбільш розвинутих країн світу. Саме це питання буде розглядатися в наступному розділі.

1.2 Оподаткування фізичних осіб в контексті світового досвіду

Формування податкової системи потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яких мають багатолітню історію. Наш власний досвід надзвичайно обмежений, оскільки в умовах адміністративно-командного соціалізму відносин між державою і підприємствами базувалися на прямому вилученні значної частини їхніх доходів до бюджету і вигляді відрахувань від прибутку, різного роду платежів.

Вивчення світового досвіду супроводжуються порівнянням податкової системи України з податковими системами розвинутих країн, яке стає підставою для визначення шляхів вдосконалення податкової системи України. У цьому зв'язку постає питання про правомірність орієнтації нашої податкової системи нашої держави на зрілі податкові системи, адже податкова система має бути адекватною рівню соціально-економічному розвитку тієї чи іншої країни.

Сучасним податковим системам властива вагома частка податкових надходжень бюджетів у ВНП. На початку 90-х років вона становила: у США -30%, Японії-31%, Англії-37, Канаді-37%, Німеччині-38%, Франції-44%, Нідерландах-48%, Швеції-61%. Відмінність у загальному рівні оподаткування різних країн світу висвітлюють існування зв'язку між часткою податкових надходжень у ВВП і моделлю ринкової економіки з властивими їй масштабами і формами державного регулювання.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем розвинутих країн є їхня структура. Загальна картина структури податків в розвинутих країнах характеризується наступними рисами:

відносна залежність економіки окремих країн від податків на різні види доходів дуже неоднакова і постійно коливається;

частка податків на споживання і частка акцизів в багатьох країнах майже однакова. Роль перших постійно збільшувалася, а останніх- зменшувалася - 80-ті роки;

у всіх розвинутих країнах відбулося зрушення в сторону збільшення прибуткового податку і внесків у фонди соціального страхування;

співвідношення прямих і непрямих податків має певні особливості в різних країнах, так у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції - непрямі, 56,6 % податки на споживання - акцизи, внески підприємств у фонди соціального страхування. Очевидним є зв'язок між співвідношенням прямих і непрямих податків та рівнем податкової культури. Адже сама податкова культура, що впливає на ефективність збирання податків, масштабами ухилення від сплати разом з іншими чинниками створює сприятливі умови для підвищення ролі непрямих податків. Пояснюється це тим, що надходженням від основних видів прямих податків - податку на прибуток, особистого прибуткового податку - залежать від правильності декларування доходів, а остання - як від рівня оподаткування, тік і податкової культури.

Наступним важливим аспектом структури податкових систем розвинутих країн є структура прямих податків, яка характеризується певними закономірностями, а саме залежністю співвідношенням між податком на прибуток корпорацій і особистим прибутковим податком від структури національного доходу. В країнах з розвинутою ринковою економікою у створеному національному доході переважають індивідуальні доходи (у США у 1989 - 1999 роках частка заробітної плати у національному доході становила 73,8%, а самостійно зайнятих доходів -6,8%, прибутку корпорацій - 8,6%). Тому частка особистого прибуткового податку значно вища, що відповідно і відображається у структурі доходів федерального бюджету США. У 1986 році у США був прийнятий закон про податкову реформу, який став найбільшим у післявоєнний період податковим міроприємством. Основними його цілями були - спрощення системи федерального оподаткування, спроба надати оподаткуванню більш рівномірний і “справедливий” характер і за допомогою цього стимулювати прискорення темпів економічного зростання у країні. В результаті даної реформи істотній перебудові підлягала система індивідуального прибуткового оподаткування.

Для сучасної податкової системи США характерне паралельне використання основних видів податків як федеральним урядом, так урядами штатів і місцевими органами влади на всіх рівнях стягуються:

індивідуальні прибуткові податки;

податки з прибутку корпорацій;

податки і внески у фонди соціального страхування;

податки на спадщину і дарування;

акцизи.

В результаті населення сплачує три види прибуткового податку : федеральний, штатний, місцевий; два види майнового податку і універсального акцизу - штатний і місцевий.

Найбільшу питому вагу у доходах федерального бюджету становить федеральний прибутковий податок. Його доля в податкових надходженнях становила : у 1970 році - 48,2%, 1980 - 48,7%, 1985 - 46,2%, 1990 - понад 45%. Найважливішою сучасною тенденцією в сфері справляння прибуткового податку з населення США є законодавче пониження максимальних ставок оподаткування - з 70% до 28%.

Особливо цінним для української системи є досвід США по запровадженню федеральних податків на соціальне страхування в США, державна система страхування була введена у 1935 році. Спеціальним актом були передбачені дві системи страхування : федеральна система страхування престарілих та федерально - штатна система страхування по безробіттю.

Основний принцип соціального забезпечення - участь працюючих громадян у його фінансуванні. Для фінансування програм страхування створені спеціальні довірчі фонди, на рахунки яких зараховуються спеціальні податки - внески на соціальне страхування, які сплачують підприємці та працюючі громадяни. Внески носять обов'язковий характер і передбачають , що сплачені суми не повертаються тій особі, яка їх сплатила, що однак не включає повернення податків у вигляді різних видів витрат держави. В доходах федерального бюджету США спостерігаються тенденція до зростання федеральних податків на соціальне страхування: 1960 р. -12,4%, 1970 р. -20,9%, 1980 р. -27,7%, 1986 р. - 36,9%,1992 р. -36,8%. В той же час, в Україні питома вага внесків до фонду соціального захисту населення становить не більше 5% від суми всіх доходів бюджету України. Це свідчить про те, що в Україні недостатньо розвинута система соціального захисту населення, тобто немає відповідної фінансової бази, яка б дозволила проводити оптимальну політику у сфері соціального страхування та захисту населення.

Найбільшу питому вагу в місцевих податках з населення в США становить місцевий прибутковий податок. Ставки прибуткового податку в штатах в порівнянні із ставками федерального прибуткового податку невисокі. Оподаткування доходів населення в штатах проводиться по єдиній схемі, але ставки та величина пільг різні в різних штатах. Важливою рисою місцевого оподаткування є те, що суми місцевого прибуткового податку, сплачені податкоплатником в бюджет штатів і місцевих органів, виключаються при сплаті ним федерального прибуткового податку. Таким чином відбувається саморозподіл цього податку між місцевими та федеральним бюджетами, тобто поповнюється одночасно дохідна частина місцевих та федерального бюджетів.

Важливу роль у місцевому оподаткуванні відіграють також такі податки як податок на майно та на спадщину. Якщо в українському законодавстві передбачено тільки плата за землю, то в США об'єктом оподаткування є:

нерухоме майно (земля, будинки і т.і.);

реальне (матеріальне) особисте майно;

нематеріальні активи;

об'єкти і установки комунальних та інших підприємств, залізнодорожні об'єкти.

Таким чином, система оподаткування фізичних осіб в Україні порівняно з аналогічною системою розвинутих країн світу має такі суттєві недоліки:

1)низька частка прибуткового податку з громадян в доходах бюджетів України, яка є наслідком низького рівня заробітної плати і низького рівня життя населення,

величезної кількості ухилень від сплати даного податку у тіньовому секторі економіки;

2)внески до державного фонду соціального призначення мають найбільшу питому вагу в доходах бюджету. Але їхнє зіставлення із внесками у фонди соціального страхування розвинутих країн свідчить про відставання України від більшості країн.

оподаткування дохід фізична особа

1.3 Місце податків з фізичних осіб в доходах бюджетів

Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мати відповідні кошти, які концентруються у бюджеті. Джерелом таких коштів можуть виступати :

по-перше, власні кошти держави, котрі вона отримує від виробничої діяльності або у вигляді надходжень платежів за ресурси, які згідно законодавства належать державі;

по-друге, податки, які сплачують юридичні і фізичні особи із своїх доходів.

Перехід до ринкових відносин насамперед передбачає зміну форм та відносин власності. Розвиваються приватна та колективна форми власності, що означає втрату державою значної частини власних доходів. Основним методом формування доходів держави при провідній ролі приватної власності є податки, що і визначає їх місце у ринковій економіці. Адже податки - це не тільки метод формування бюджету, це й інструмент впливу на різні сторони діяльності їх платників. Саме тому для кожної держави важливим є стан податкової системи в цілому і системи оподаткування зокрема.

Податки існують у людському суспільстві майже п'ять століть, але для людини немає більш гнітючої процедури як сплата податків. Великі податки - це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи. Там де великі податки не може бути мови про свободу і людську гідність, творчу працю і забезпечене майбутнє. Великі податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих цивілізацій. Великі податки нічим не можуть бути виправдані. Вони свідчать лише про те, що держава неефективно веде своє господарство, робить якісь нерозумні та невиправдані затрати, нехтує інтересами своїх громадян, байдужа до них. І податки - це термометр у господарському організмі і якщо температура висока (а таким показником може служити питома вага податків у доходах народу), то крах організму неминучий.

В будь-якій державі громадяни зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм і методів передання цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних та правових інститутів. Створення податкової системи - це не тільки практична, але й дуже серйозна наукова проблема. Вона вимагає глибокого аналізу господарського життя в країні, доходів населення і бюджету української сім'ї; тільки на основі таких матеріалів можна зробити висновок про діяльність введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на соціальні процеси. Система оподаткування населення досить проста. Вона включає прямі і непрямі податки і збори та добровільні внески. Прямі податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. Об'єктом оподаткування є доход, 90% якого становить заробітна плата. Всього за 1997 - 2000 роки надходження податкових платежів, які сплачують фізичні особи постійно збільшується. Так, якщо у 1997 році надходження від фізичних осіб складали 13%, у 1999 році - 19,1%, то у 2000 році вони вже сягають 23% від усіх податкових надходжень Зведеного бюджету . У місцевих бюджетах птиома вага колишнього прибуткового податку (з 01.01.04 р. податок з доходів фізичних осіб) ще більша і коливається від 25 до 60%. Тобто податки і збори з фізичних осіб є не лише суттєвим важелем в наповненні дохідної частини бюджету, але й істотно впливають на показники податкових органів.

В структурі податкових надходжень від фізичних осіб домінуючу роль відіграє прибутковий податок з громадян і , в першу чергу, та його частина , яка утримується із заробітної плати та інших доходів громадян за основним та неосновним місцем роботи.

Отже те, що колишній прибутковий податок з громадян (з 01.01.04 р. податок з доходів фізичних осіб) займає одне із важливих місць в доходах бюджетів України пояснюється :

по-перше, його фіскальною роллю, тобто прибутковий податок з громадян забезпечує поповнення дохідної частини того чи іншого бюджету;

по-друге, тим, що прибутковий податок з громадян виступає основним регулятором в системі регулювання доходів фізичних осіб.

До інших податків, які сплачуються фізичними особами потрібно віднести податок з власників транспортних засобів, державне мито, плата за землю, єдиний податок, плата за торгові патенти. Всі ці податки не мають чітко вираженого фіскального значення для бюджету. Проводячи аналіз надходжень від цих податків неможливо об”єктивно визначити їх роль в системі оподаткування фізичних осіб, бо платниками даних податків і зборів виступають як фізичні особи, так і юридичні особи, відповідно і дані про обсяг надходжень від них є об”єднаним. Загальною рисою цих податків і зборів є те, що вони як податки , що сплачуються фізичними особами не відіграють великої фіскальної ролі для бюджетів. Кожен з цих податків і зборів в основному регулює суспільні процеси пов”язані з об”єктами оподаткування

Про конкретні дані щодо надходження кожного податку і збору, які сплачуються фізичними особами буде розглянуто у другому розділі.

Розділ 2. Аналіз діючої системи оподаткування фізичних осіб в Україні (ДПІ у Немирівському районі Вінницької області ).

2.1 Податок з доходів фізичних осіб як основне джерело надходження до бюджету

У відповідності із Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року платниками податку є:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Об'єктом оподаткування резидента являється загальний місячний оподатковуваний дохід, який включає чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів.

При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість та акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

До загального оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, зокрема, не включаються:

-сума державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом;

- сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 Закону;

- сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші у державну лотерею;

- сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, завданої йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом;

- суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються:

1) професійними та творчими спілками їх членам у випадках, передбачених законом;

2) Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до закону;

3) іншими неприбутковими організаціями та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам;

- сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- сума збору на державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його працедавця у розмірах, визначених законом;

- кошти або вартість майна (немайнових активів), які надходять платнику податку за рішенням суду внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним або за добровільним рішенням сторін, з урахуванням норм Сімейного кодексу України;

- аліменти, що виплачуються платнику податку;

- кошти або майно (майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг), які отримують платники податку як подарунок, з урахуванням положень пункту 14.2 статті 14 Закону;

- кошти або майно, майнові чи немайнові права, які отримують спадкоємці фізичної особи у разі оформлення права на спадщину в порядку, передбаченому законодавством, з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 Закону;

- вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, обмундирування, засобів особистого захисту, отриманих у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відносинах трудового найму з працедавцем, який надає таке майно, за переліком та граничними строками їх використання, що щорічно встановлюються Кабінетом Міністрів України;

- сума надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) з бюджетів або державних цільових страхових фондів згідно із законом, а також бюджетного відшкодування при застосуванні права на податковий кредит, що повертається платнику податку;

- дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів;

- прибуток від операцій з майном або інвестиційними активами, який не підлягає оподаткуванню згідно з відповідними положеннями Закону;

- сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.

- кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку;

- кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, прямо зазначених у Законі;

- вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку - члена такої професійної спілки, створеної за законодавством України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону;

- сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, але не вище суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону. Сума перевищення, за її наявності, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону;

- інші доходи, які відповідно до норм Закону не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу з інших підстав.

Загальний оподатковуваний дохід, що виступає базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб зменшується на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

- у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

- у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку на місяць, встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, для платника податку, який:

а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину - інваліда I або II групи - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

е) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;

є) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

-у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку на місяць, встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, для платника податку, який:

а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Нарахування, утримання та сплата податку з доходів фізичних осіб здійснюється підприємствами, установами, організаціями різних форм власності та фізичними особами - суб”єктами підприємницької діяльності, податковими агентами які проводять виплати доходів.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Проаналізуємо поступлення податку з доходів фізичних осіб по Немирівському району за таблицею 2.1

Таблиця 2.1

Динаміка поступлення податку з доходів фізичних осіб до бюджету Немирівського району за 2002-2003 рр. (тис.грн.)

Назва платежу	2002	2003
	Загальна сума	Питома вага	Загальна сума	Питома вага
податку з доходів фізичних осіб всього тис. грн.	5070,8	100	6399,3	100
За місцем основної роботи	4026,5	79,4	5128,8	80,2
За місцем не основної роботи	1000	19,7	1103,3	17,2
Від зайняття підприємницькою діяльністю	44,3	0,9	167,2	2,6

Аналіз вище приведених даних показує, що найбільшу питому вагу в структурі надходжень прибуткового податку займає податок за основним місцем роботи : так у 2002 році питома вага за основним місцем роботи становила 79,2% усіх надходжень податку з доходів фізичних осіб, у 2003 році - 80,2%. В 2003 році надходження в абсолютній величині зростає. Збільшується надходження від неосновного місця роботи у зв'язку з тим, що зросла кількість працюючих за сумісництвом та разовими договорами. Питома вага податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за аналізуючий період збільшилася : у 2002 році вона становила 0,9% від усіх надходжень податку з доходів фізичних осіб, у 2003році - 2,6%,. Як в абсолютних сумах , так і у відсотках збільшення поступлення податку з доходів фізичних осіб протягом аналізуючих двох років.

Доходи, що оподатковуються за місцем основної роботи є основним джерелом надходжень податку з доходів фізичних осіб до бюджету. Так у 2003 році (за даними таблиці 1) надходження по Немирівському району за місцем основної роботи склали 5128,8 тис. грн. усіх фактичних надходжень по податку з доходів фізичних осіб з громадян при плані 5930,7 тис. грн. До бюджету надійшло 6399,3 тис. грн.

Сума податку за звітний місяць, яка підлягає перерахуванню до місцевого бюджету за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, визначається юридичною особою або уповноваженим підрозділом самостійно, виходячи із загальної кількості громадян, які працюють у цих підрозділах, та суми виплаченого (нарахованого) оподатковуваного доходу.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах, в інших випадках - за її податковою адресою.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа у випадках, визначених законом.

Оплата праці працівників визначається їх особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів роботи і не обмежується максимальними розмірами. Вона може проводитися в грошовій або натуральній формах - залежно від угоди або колективного договору між власником і трудовим колективом.

На сьогоднішній день збільшилася кількість громадян, які працюють за сумісництвом на інших підприємствах, виконують разові роботи або послуги на основі договорів цивільно - правового характеру. Це зумовлено не тільки прийняттям більш досконалих законів про працю, але й економічною ситуацією, що склалася.

Крім пільг платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.