Сучасна система оподаткування фізичних осіб в Україні (на прикладі ДПІ у Немирівському районі Вінницької області)

Податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом.

2.2 Податок з власників транспортних засобів

Податок з власників транспортних засобів в Україні справляється з 1992 року. З 1 січня 2000 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства” від 16.07.1999 року №986, яким внесено суттєві зміни до Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, який ввійшов в дію з 01.01.2000 року. У 2002 році податок з власників транспортних засобів справляється згідно Закону України “ Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 18.02.1997 року за № 75/ 97 - ВР.

Відомо, що податок сплачується фізичними особами (включаючи громадян України та осіб без громадянства), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби. При цьому не має значення факт експлуатації транспортного засобу і його технічний стан.

Платниками податку є лише власники тих транспортних засобів, які є об'єктами оподаткування відповідно до ст. 2 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”. Це легкові та вантажні автомобілі, автобуси, самохідні машини, мотоцикли всіх типів, мопеди, велосипеди з підвісним двигуном, причепи і напівпричепи, моторні човни і катери, трактори колісні.

Громадяни, які використовують транспортні у комерційних цілях (підприємницькій діяльності), сплачують податок щорічно перед проведенням технічного огляду транспортних засобів, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд. За неможливості подання транспортного засобу на місце технічного огляду (через несправність та з інших причин ) у встановлений строк його власник сплачує податок за цей транспортний засіб на загальних підставах, а документ про сплату пред'являє органу, який проводить технічний огляд разом з письмовою заявою про неможливість подання транспортного засобу для технічного огляду.

Фізичні особи, які мають власні транспортні засоби (у разі використання їх для індивідуальних потреб) проводять технічний огляд транспортних засобів один раз на два роки. При цьому вони зобов'язані пред'явити органам, які проводять технічний огляд квитанції про сплату податку за кожний рік окремо або ж за два роки перед технічним оглядом, тобто за рік, в якому проводиться технічний огляд та рік, що передує цьому року. Скажімо, в 2004 році технічному огляду підлягають транспортні засоби, що мають парний рік випуску. Податок необхідно заплатити за 2003 і 2004 роки.

Сплата податку фізичними особами має свої особливості. Річна сума податку з власників транспортних засобів сплачується громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства виходячи із встановлених ставок незалежно від того коли були придбані транспортні засоби. У випадках, коли транспортні засоби придбанні у другому півріччі, податок сплачується новим власником у половинному розмірі незалежно від того, сплатив чи ні податок за ці транспортні засоби їх попередній власник. При знятті транспортного засобу з обліку для його реалізації до строку проходження технічного обліку, фізичні особи податок з транспортних засобів не сплачують. Податок буде сплачувати новий власник перед реєстрацією придбаного транспортного засобу.

Якщо право користування транспортним засобом передано за дорученням іншій особі, податок сплачується його власником або від його імені особою, якій воно передано, якщо це передбачено у дорученні на право користування транспортним засобом за місцем проживання власника. У разі викрадення транспортного засобу, податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами, довідкою органів, якими зареєстровано злочин та порушено кримінальну справу.

Розміри податку з власників транспортних засобів визначено ст. 3 зазначеного Закону. Якщо до 2000 року ставки податку з власників транспортних засобів були встановлені в ЕКЮ (пізніше в Євро), то відтепер у гривнях. Це значно спростило справу - розміри податку не прив'язані до змін валютних курсів, відпала потреба проводити перерахунки. Крім того, на сьогоднішній день встановлення податку в гривнях - це ще змінення його розмірів щодо легкових автомобілі мотоциклів, автомобілів з електродвигунами та водних транспортних засобів. За іншими транспортними засобами ставки податку зросли, причому за вантажівками - досить суттєво. Перелік ставок податку з власників транспортних засобів наведені в таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Ставки податку з власників транспортних засобів

Код	Опис об'єктів оподаткування	Ставка податку на рік (з 100 куб. см об'єму циліндрів двигуна, з 1 кВт потужності двигуна або 100 см довжини)
87 01	Трактори колісні (крім гусеничних - код 87 01 30)	2,5 грн. з 100 куб. см
87 02	Автомобілі для перевезення не менш як 10 осіб, включаючи водія	3,6 грн. з 100 куб. см
87 03	Автомобілі легкові (крім автомобілів з електродвигуном - код 87 03 90100) з об'ємом циліндрів двигуна: до 1000 куб. см. …………………………………………... від 1001 куб. см. до 1500 куб. см ………………………… від 1501 куб. см. до 1800 куб. см ………………………… від 1801 куб. см. до 2500 куб. см ………………………… від 2501 куб. см. до 3500 куб. см ………………………... від 3501 куб. см. і ільше …………………………………..	3 грн. з 100 куб. см 4 грн. з 100 куб. см 5 грн. з 100 куб. см 10 грн. з 100 куб. см 20 грн. з 100 куб. см 30 грн. з 100 куб. см
87 03 90100	Автомобілі з електродвигуном ………………………….	0,5 грн. з 1 кВт
87 04	Автомобілі вантажні з об'ємом циліндрів двигуна: до 8200 куб. см ……………………………………………. від 8201 куб. см до 15000 куб. см ………………………... від 15001 куб. см і більше ………………………………..	10 грн. з 100 куб. см 15 грн. з 100 куб. см 20 грн. з 100 куб. см
87 05	Автомобілі спеціального призначення ………………... (крім пожежних і швидкої допомоги)	3,6 грн. з 100 куб.см
87 11	Мотоцикли (мопеди), велосипеди з двигуном (крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 куб. см, - код 87 11 10)	2 грн. з 100 куб.см
	Яхти і судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних):
89 03 91100	морські …………………………………………………….	10 грн. з 100 см довжини
89 03 91910, 89 03 91930	інші з масою до 100 кг; …………………………………… інші з довжиною корпусу до 7,5 м ……………………….	5 грн. з 100 см довжини
89 03 91990	інші з довжиною корпусу більше 7,5 м …………………..	10 грн. з 100 см довжини
	Човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних):
89 03 92100	морські …………………………………………………….	10 грн. з 100 см довжини
89 03 92910	інші з довжиною корпусу до 7,5 м ……………………….	5 грн. з 100 см довжини
89 03 92990	інші з довжиною корпусу більше 7,5 м ………………….	10 грн. з 100 см довжини
	Інші човни (крім спортивних):
89 03 99100, 89 03 99910	з масою до 100 кг; ………………………………………… інші з довжиною корпусу до 7,5 м ………………………	5 грн. з 100 см довжини
89 03 99990	інші з довжиною корпусу більше 7,5 м. …………………	10 грн. з 100 см довжини

Податок сплачується у валюті України за місцем проживання фізичної особи на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів. Якщо громадянин має у власності декілька транспортних засобів, податок сплачується окремо за кожний з них, виходячи з об'єму циліндра транспортного засобу.

Від сплати цього податку звільняються:

- особи, зазначені у пунктах 1 і 2 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статтях 4 - 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статтях 6 і 8 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", а також інваліди незалежно від групи інвалідності (у тому числі діти-інваліди за поданням органів соціального захисту) - щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3 або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 650 см3 чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м;

- особи, зазначені у пунктах 3 і 4 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо одного легкового автомобіля з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 650 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоекологічного контролю;

- на 50 відсотків - сільськогосподарські підприємства - товаровиробники за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти;

- на 50 відсотків - громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі (код 87 03), вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 року включно.

Станом на 01.04.2004 року в особистому користуванні жителів Немирівського району (фізичних осіб) нараховується 6745 транспортних засобів (4611 - легкових автомобілів, 425 - вантажних, 340 - колісних тракторів, 1369 - мотоциклів, мопедів).

Таблиця 2.3

Аналіз поступлення до бюджету Немирівського району податку з власників транспортних засобів за період 2002 - 2003 рр. (тис.грн.)

Назва платежу	2002	2003
	Загальна сума	Питома вага	Загальна сума	Питома вага
Всього поступлень до бюджету податку з власників транспортних засобів	552,3	100	655,6	100
Податок з власників транспортних засобів від юридичних осіб	355,4	64,3	425,0	64,8
Податок з власників транспортних засобів від фізичних осіб	196,9	35,7	230,6	35,9

Проаналізуємо дані таблиці 2 , з яких видно, що податок з власників транспортних засобів фізичних осіб в доходах бюджету постійно зростає, в т.ч. зростає питома вага податку від фізичних осіб: так, у 2002 році питома вага податку з власників транспортних засобів фізичних осіб була 35,7% , то в 2003 році - 35,9%. У 2003 році до бюджету району надійшло 655,6 тис.грн. від справляння податку з власників транспортних засобів, при цьому плановий показник складав 533,1 грн. Отже завдання було виконано на 122%.

2.3 Плата за землю

Плату за землю в Україні було введено з метою раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, вирівнювання соціально - економічних умов господарювання на землях різної якості тощо. Справляння плати за землю регулюється Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1993 року. Об"єкт плати за землю - земельна ділянка, яка перебуває у власності, користуванні у тому числі на умовах оренди. Суб"єктом плати за землю є власник землі та землекористувач у тому числі орендар. Плата за землю справляється у двох формах :

- земельний податок;

- орендна плата.

Земельний податок сплачують власники землі та землекористувачі (крім орендарів). За земельні ділянки надані в оренду справляється орендна плата.

Плата за землю визначається якістю та місцезнаходженням земельної ділянки і не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Такий підхід є правомірним. З одного боку краще місцезнаходження і вища якість землі зумовлюють рентні доходи, які не залежать від інтенсивності господарювання і за такі землі слід встановлювати більш високу плату. З іншого - незалежність від результатів господарювання спонукатиме платників ефективніше використовувати належні їм земельні ділянки, вирощувати на них більш цінні культури.

Земельний податок справляється у вигляді платежів за одиницю земельної площі з розрахунку на рік за встановленими ставками. Він обчислюється з площі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичних осіб, наданих пільг та ставок податку. Якщо земельна ділянка, на якій розташована будівля, перебуває у користуванні або спільній власності кількох фізичних осіб, то земельний податок нараховується кожному з них пропорційній частині площі будівлі, що знаходиться у їх користуванні або власності. Підставою для нарахування земельного податку є земельнокадастрова документація, що ведеться районними, міськими, селищними та сільськими радами народних депутатів, а також документ, що засвідчує право власності або користування (оренди) земельною ділянкою. Для громадян нарахування земельного податку проводиться податковими інспекціями, які до 15 липня поточного року видають платникам платіжне повідомлення про сплату податку. Громадяни - платники земельного податку, які мають земельні ділянки в міській місцевості - сплачують його в установи банків, а в сільській місцевості - до виконавчих комітетів сільських Рад. Громадянам про сплаті податку видається квитанція встановленої форми.

Земельний податок сплачується рівними частинами до 15 серпня і 15 листопада. Податкові інспекції за станом на 1 травня зобов"язані проводити облік платників. Для цього на всіх громадян відкриваються особові рахунки. В сільській місцевості особові рахунки на громадян - платників земельного податку ведуться сільськими Радами.

Згідно з чинним законодавством від земельного податку звільняються фізичні особи - інваліди 1 та 2 груп, учасники Великої Вітчизняної війни і прирівнені до них особи, вдови військовослужбовців, які загинули при виконанні службових обов"яків, а також громадяни, які мають на своєму вихованні трьох або більше дітей, сім"ї, діти яких проходять строкову службу в Армії ( на час проходження служби), громадяни, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали від Чорнобильської катастрофи, пенсіонери.

Підставою для надання пільг щодо земельного податку є відповідні посвідчення, які підтверджують належність платників до зазначених категорій громадян і тим самим надають право на пільги. Платежі за землю зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Таблиця 2.4

Аналіз поступлень до бюджету Немирівського району земельного податку за 2002 - 2003 рр.(тис.грн.)

Назва платежу	2002	2003
	Нараховано	Надійшло	Нараховано	Надійшло
Земельний податок	87,2	102,0	107,1	115,6

По Немирівському району в 2003 році нарахована плата за землю в розмірі 107,1 тис.грн., фактично поступило плати за землю від фізичних осіб - 115,6 тис.грн. Планові завдання виконані на 107,9%, в грошовій сумі перевиконання становить 8,5 тис.

2.4 Державне мито

Державне мито - це вид податкового платежу у формі плати за надання державою та уповноваженими на це органами певних видів послуг юридичного характеру. Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21.03.1993 року №7-93. Платниками державного мита є фізичні особи, які звертаються і відповідні органи для вчинення у їх інтересах певних дій та для видачі їм документу юридичного характеру.

Об"єктом оподаткування виступають:

- позовні заяви - сума та вартість позовної заяви;

- вчинення нотаріальних та реєстраційних дій - кількість таких дій;

- видача документів на право виїзду за кордон і запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів - кількість таких дій;

- видача нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну нині діючого паспорта нового зразка ) - кількість таких дій;

- прописка громадян або реєстрація місця проживання - кількість таких дій;

- видача дозволів на право полювання та рибальство;

- операції з цінними паперами;

- операції, що здійснюються на товарних та інших біржах, крім валютних;

Державне мито є просте та пропорційне: просте державне мито справляється у твердій сумі,, а пропорційне - у процентному відношенні до відповідної суми.

Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів в порядку, який визначається Міністерством фінансів України.

До державного бюджету України зараховуються суми державного мита, що справляються з позовних заяв, а також за дії пов"язані з отриманням юридичних документів загальнодержавного значення.

Існує три методи сплати державного мита:

1) готівковий;

2) безготівковий;

3) митними марками.

Готівкові розрахунки щодо сплати державного мита здійснюють фізичні особи, в інтересах яких видаються документи юридичного характеру або проводять певні юридичні дії через установи Ощадного банку України. За бажанням платника державне мито може сплачуватися в іноземній валюті.

Справляння державного мита передбачає 34 пільги, які встановлені Кабінетом Міністрів України. Місцеві Ради народних депутатів мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів.

В 2003 році державного мита по Немирівському району поступило в сумі 146 тис.грн. , плановий показник - 127,2 тис.грн.. Отже рівень виконання плану склав 114,8,4%. Питома вага поступлень від державного мита в структурі доходів бюджету району склала в 2003 році - 0,8%

2.5 Податок на промисел

З 1 червня 1993 року Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на промисел" був введений відносно новий важіль. Платниками податку на промисел є фізичні особи, громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які протягом року несистематично (не більше чотирьох разів на рік) здійснюють продаж продукції і не зареєстровані як суб"єкти підприємницької діяльності. Законодавець підкреслює, що в даній ситуації під платниками розуміють осіб, які реалізують вироблену, перероблену, куплену продукцію, товари.

Об'єктом оподаткування виступає сумарна вартість по ринкових цінах, які вказуються платником у декларації і які вони бажають продати на ринках та в інших місцях, визначених виконавчими комітетами місцевих Рад.

Декларація, на основі якої визначається об'єкт оподаткування, подається у податкову інспекцію по місцю проживання громадян або в податковий орган по місцю реалізації продукції (якщо громадянин не має постійного місця проживання). В декларації крім загальних даних про громадянина вказується перелік товарів, які будуть реалізовуватися та їх вартість.

Ст. 2 вищезазначеного Декрету крім характеристики об'єкту оподаткування включає і певну пільгу по даному податку - не декларується і не підлягає оподаткуванню реалізація продукції виробленої в особистому підсобному господарстві як у сировинному вигляді, так і у вигляді первинної обробки.

Передбачається використання такої ставки податку на промисел: 10% вартості товарів вказаних у декларації, якщо вони підлягають реалізації протягом трьох днів (базова ставка), але не менше одного неоподатковуваного мінімуму громадян (17 грн.). При збільшенні строку реалізації товарів до семи днів ставка зростає в 2 рази.

Податок сплачується шляхом придбання одноразового патенту і внесення коштів в установу Ощадбанку в сумі визначеній податковим інспектором. Одноразовий патент видається на три чи на сім календарних днів і у випадку , якщо він не використаний по призначенню сплачений податок не повертається. Податок на промисел зараховується у місцеві бюджети по місцю придбання одноразового патенту. На громадян, які реалізовують товари без оформлення патентів чи використовують їх з порушенням, може бути накладений адміністративний штраф в розмірі від одного до десяти, а при повторному порушенні протягом року - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів громадян. У випадку, коли громадяни систематично займаються реалізацією продукції, їм необхідно зареєструвати цю діяльність. Така реєстрація здійснюється на загальних підставах в виконавчих комітетах по місцю проживання чи діяльності громадян.

Таблиця 2.5

Аналіз поступлення до бюджету Немирівського району податку на промисел 2002 - 2003 рр.

Рік	Реалізовано патентів	Сума, грн.
2002	208	4,1
2003	229	4,9
1 квартал 2004	46	1,0

Частка податку на промисел в доходах бюджету району не значна і становила вона у 2002 році - 0,02%, а в 2003 році - 0,03%.

Виконання плану по податку на промисел у 2002 році склало 113% в 2003 році 109%:

2.6 Місцеві податки та збори

Місцеве оподаткування є складовою частиною системи оподаткування розвинутих країн. Вся система фінансування виробничої і соціальної інфраструктури, підготовки робочої сили. комунально - побутового обслуговування здійснюється через місцеві органи влади. Ефективність структурних перетворень багато в чому визначається тим, які бюджетні ресурси отримують в своє розпорядження місцеві органи влади і через які фінансові важелі. Місцевий податковий механізм має ярко виражений фіскальний характер і реалізує міроприємства по покриттю податковими поступленнями постійно зростаючих бюджетних видатків на місцях.

До недавнього часу в Україні не було чіткої законодавчої визначеності місцевих податків та зборів. Етапним у цьому відношенні став 1993 рік коли був прийнятий Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 року. Пізніше Законами України було внесено ряд змін до цього Декрету. Особливість цього Декрету полягає в тому, що він передбачає запровадження місцевих податків і зборів рішенням місцевого органу самоврядування. Цей же орган по кожному платежу розробляє і затверджує положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право вводити пільгові ставки, повністю відміняти місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.

Перш ніж перейти до конкретної характеристики окремих податків і зборів, треба підкреслити, що в основу цього переліку ляже класифікація, які основана на ст. 15 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про систему оподаткування" від 2 лютого 1994 року.

В Немирівському районі рішенням Міської Ради запроваджені такі місцеві податки і збори, які сплачують фізичні особи:

- ринковий збір;

- збір за видачу ордера на квартиру;

- збір за видачу дозволу на розміщення об"єкта торгівлі;

- збір за використання місцевої символіки;

- збір за паркування автотранспорту;

- податок з реклами;

Ринковий збір.

Основний місцевий платіж, що сплачують фізичні особи. Платники - фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську та промислову продукцію. Об'єкт оподаткування - торгове місце (на ринках, павільйонах, майданчиках, з автомашин). Ставка податку для фізичних осіб - 20% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Облік веде адміністрація ринку. Строк сплати - до початку реалізації продукції, а строк перерахування збору до бюджету визначається Рішенням місцевого органу самоврядування. Джерело слати - собівартість продукції або особисті кошти.

Застосування механізму справляння ринкового збору на місцях породило дуже довільну нормативність, що призвело до необхідності визначених конкретувань. Так, виникла необхідність у спеціальному Листі Міністерства Юстиції України від 18 грудня 1995 року, яке додатково підкреслило необхідність нарахування ринкового збору у співвідношенні до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а не до мінімальної заробітної плати.

Збір за видачу ордера на квартиру.

Платник - одержувач ордера. Об'єкт оподаткування - послуги, пов'язані з видачею - ордера. Ставка - 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Облік платників здійснюється органами обліку і розподілу житла. Даний збір сплачується у бюджет через установи банків до одержання ордера. Джерело сплати - особисті кошти одержувача ордера.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єкта торгівлі.

Платники - фізичні особи, які реалізовують продукцію. Об'єкт - оформлення і видача дозволів на торгівлю в спеціально відведених місцях. Граничний розмір - 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для постійно торгуючих об'єктів і 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за одноразову торгівлю. Облік здійснюють органи, які наділені відповідними правами. Сплачується за рахунок власних коштів громадян.

Збір за використання місцевої символіки.

Платниками є фізичні особи, які використовують таку символіку з комерційною метою. Ставка такого зборе для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю не повинна перевищувати 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дозвіл на використання місцевої символіки (герб міста, назва чи зображення архітектурних історичних пам"яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Збір за паркування автотранспорту.

Платниками є фізичні особи, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка збору встановлюється в розрахунку за одну годину паркування, а її граничний розмір залежить від місця паркування в спеціально відведених місцях. Граничний розмір ставки не повинен перевищувати 1% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а в спеціально відведених місцях - 3%. Збір сплачується водіями на місці паркування.

Податок з реклами.

Платники - фізичні особи, які рекламують своє діяльність чи продукцію. Об'єкт оподаткування - вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Гранична ставка - 0,1% вартості послуг за одноразову рекламу і 0,5% за розміщення реклами на тривалий період. Облік платників проводять органи, на які покладено функції розміщення реклами. Сплачується під час оплати послуг. Джерело сплати - за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг) чи за рахунок особистих коштів. Податок сплачується з усіх оголошень і повідомлень, які подаються з комерційною метою за допомогою засобів інформації, афіш, плакатів, інших технічних засобів на вулицях, майданчиках, будинках, транспорті та інших місцях.

Проаналізуємо поступлення місцевих податків і зборів по Немирівського району за період 2002 - 2003 рр.

Таблиця 2.6

Аналіз поступлення до бюджету Немирівського району місцевих податків і зборів за період 2002 - 2003 рр. .(тис.грн.)

Назва платежів	2002	2003
	Загальна сума	Питома вага	Загальна сума	Питома вага
Ринковий збір	53.7	90,8	58.2	88,8
Готельний збір	1,1	1,9	1,8	2,8
Збор за видачу дозволу на розміщення об»єкта торгівлі	4,3	7,3	5,5	8,4
Збір за право використання місцевої символіки	0	0	0	0
Збір за паркування автотранспорту	0	0	0	0
Податок з реклами	0	0	0	0
Всього місцевих податків і зборів	59,1	100	65,5	100

Найбільшу питому вагу в місцевих податках і зборах, що сплачують фізичні особи має ринковий збір. Але якщо проаналізувати всі надходження від фізичних осіб, то можна сказати, що частка місцевих податків і зборів в бюджеті Немирівського району досить мала - 0,02%.

2.7 Особливості оподаткування фізичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю

Підприємництво - це безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг з метою отримання доходу, які здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстровані як суб"єкти підприємницької діяльності у порядку встаноленому чинним законодавством.

Загальні права та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності на території України та державної підтримки підприємництва визначає Господарський Кодекс України.

Здійснення підприємницької діяльності проводиться на основі наступних принципів:

- вільний вибір видів діяльності;

- залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян;

- вільне наймання працівників;

- залучення і використання матеріально - технічних, фінансових, трудових , природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

- вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів , встановлених законом.

Законодавством визначені деякі категорії громадян, яким не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю. До них належать:

- військовослужбовці;

- службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату;

- службові особи органів державної влади і управління, які здійснюють контроль за діяльністю підприємств;

- державні службовці.

Громадяни, що бажають займатися підприємницькою діяльністю, зобов"язані зареєструватись як суб”єкти підприємницької діяльності в місцевих органів влади за місцем постійного проживання. На підставі свідоцтва про державну реєстрацію проводиться взяття на облік таких громадян у податковій інспекції.

Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, які не відносяться до доходів отриманих не за основним місцем роботи. Оподатковуваним доходом вважається чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами.

Оподаткування фізичних осіб - суб"єктів підприємницької діяльності може здійснюватись на умовах загальної системи оподаткування або на умовах спрощеної системи оподаткування обліку та звітності.

Одним із видів загальної системи є оподаткування за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту. За цією системою оподаткування мають право займатися підприємницькою діяльністю громадяни якщо:

- кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім"ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності , не перевищує п"яти;

- валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством.

Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікерогорілчаними та тютюновими виробами. Фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання. Документ, що засвідчує сплату податку є підставою для видачі податковим органом патенту, в якому зазначаються прізвище, ім'я, по - батькові цього громадянина, його ідентифікаційний код, строк дії патенту, перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім'ї, що беруть участь у підприємницькій діяльності, місце здійснення підприємницької діяльності, назва органу, що видав патент. Форма патенту встановлюється центральним податковим органом України.

Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву, які повинна містити інформацію про місце здійснення підприємницької діяльності, перелік осіб, які будуть перебувати у трудових відносинах з платником податку та їх ідентифікаційні коди або членів його сім'ї, які будуть брати участь у здійсненні підприємницької діяльності, а також інформацію про доходи від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 календарних місяці.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою Радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самістійно.

У разі коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участі у підприємницькій діяльності членів його сім"ї, розмір фіксованого податку збільшуться на 50% за кожну особу.

Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включається до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку або осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім'ї, що беруть участь і здійсненні підприємницької діяльності. У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обліку доходів та витрат.

Платник фіксованого податку, особи, що перебувають у трудових відносинах з ним, а також членів його сім'ї звільняються від сплати нарахувань на Фонд оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України встановлених згідно Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", податку на промисел, збору на обов'язкове соціальне страхування, а також придбання торгового патенту згідно Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Громадяни України, що займаються підприємницькою діяльністю без придбання фіксованого патенту, щоквартально в сорокаденний термін після закінчення кварталу, подають податковому органу декларації, а після закінчення року - до 1 березня наступного року. В декларації зазначаються суми одержаного доходу, витрат та сплаченого податку за звітний період (квартал, рік).

Громадяни, які одержують інші доходи, подають декларації у 5 - ти денний термін після закінчення місяця з дня виникнення джерела доходу. У ній вказується розмір фактичного доходу за перший місяць та розмір очікуваного доходу до кінця поточного року. Нарахування авансових та остаточних сум податку проводиться податковими органами у 15 - ти денний строк з дня одержання декларації.

Відповідно до Указу Президента України від 28.06.1999 року № 746/99 "Про внесення змін до Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності" від 03.07.1998 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, які займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи має право обрати спосіб оподаткування доходів за спрощеною системою оподаткування обліку та звітності шляхом придбання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Для переходу на спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб"єкт малого підприємництва - фізична особа подає по органу податкової служби за місцем державної реєстрації письмову заяву. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком.

Суб'єкт малого підприємництва - фізична особа (далі платник єдиного податку), не звільняється від обов'язку нарахування, утримання та перерахування до бюджету сум прибуткового податку з доходів громадян, які виплачуються найманим працівникам.

Якщо платник єдиного податку здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, то ним придбавається одне свідоцтво і сплачується :

- єдиний податок за більшою ставкою, встановленою місцевою Радою у разі здійснення діяльності за місцем державної реєстрації;

- єдиний податок за більшою ставкою, встановленою місцевою Радою за місцем державної реєстрації у разі здійснення ним діяльності за межами території місцевої ради, де він зареєстрований.

Пільги платнику єдиного податку незалежно від його соціального, майнового або іншого стану не передбачені, Для рівномірності сплати єдиного податку протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що є кратними кварталу. Відповідно до йього платноку єдиного податку видається Свідоцтво з терміном дії не менш як на квартал. Звітним періодом вважається кватрал після закінчення якого платник єдиного податку протягом п'яти днів подає до податкового органу звіт, в якому вказується сума помісячної сплати за продовження свідоцтва, кількість найманих осіб, сума валового доходу, сума валових втират та сума чистого доходу.

Розмір ставок єдиного подтку встановлюється місцевими радами і для різних діяльностей вони різні, але не менше ніж 20 грн. і не більше ніж 200грн.(додаток Рішення Селищної Ради народних депутатів про встановлення ставок єдиного податку). Фізичні особи придбавають свідоцтво за 10 днів до початку звітного періоду.

Суб'єкти підприємницької діяльності не звільняються від придбання торгового патенту якщо така діяльність підлягає патентуванню.

Торговий патент - це свідоцтво, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності займатися окремими видами підприємницької діяльності. З 1 квітня 1998 року введено в дію Закон України від 10.02.1998 року «Про внесення змін до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»», яким запроваджені такі види торгових патентів:

платний торговий патент;

короткотерміновий торговий патент;

спеціальний торговий патент;

пільговий торговий патент.

Безплатний торговий патент з 1 квітня 1998 року втратив чинність .

Без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності мають право здійснювати підприємницьку діяльність виключно з реалізації таких видів вітчизняного виробництва як хліб і хлібобулочні вироби, борошно пшеничне та житнє, сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна, молоко і молочна продукція, продукти дитячого харчування, безалкогольні наплої, яловичина та свинина, домашня птиця, яйця, риба, ягоди та фрукти, еартопля та плподовоовочева продукція.

Вартість торгового патенту на здійснення трогівельної діяльності чи надання побутових послуг встановлюється органами місцевогосамоврядування залежно від місця знаходження пункту продажу товарів та асортименту переліку товарів.

Вартість торгового патенту за календарний місяць в межах такиїх граничних рівнів:

на території обласного центру - від 60 до 320 грн.;

на території міст обласного підпорядкування і районних центрів - від 30 до 160 грн.;

на території інших населених пунктів - до 80 грн.

Термін дії торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності становить 12 календарних місяців.

Якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку - їх отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію.

Якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, то такий платник податку визначає суму такого зменшення за визначеними підставами у річній податковій декларації.

Не підлягають зарахуванню у зменшення суми річного податкового зобов'язання платника податку такі податки:

а) податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;

б) поштові податки;

в) податки на реалізацію (продаж), інші непрямі податки, незалежно від того, чи підпадають вони під категорію прибуткових податків або вважаються окремими податками згідно з законодавством іноземних держав.

Для отримання права на зменшення суми податкового зобов'язання на суму податку, сплаченого за межами України, платник податку зобов'язаний отримати від державного органу країни, в якій сплачується такий дохід, уповноваженого стягувати такий податок, довідку про суму стягнутого податку, а також про базу його нарахування. Така довідка має бути легалізована консульською установою України у відповідній країні.

Сума податку з іноземного доходу платника податку - резидента, сплаченого за кордоном України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку (з урахуванням суми отриманого іноземного доходу).

Як видно із вищевикладеного , питома вага прибуткового податку з доходів громадян за 2003 рік (включаючи оподаткування громадян за основним місцем роботи, оподаткування за не основним місцем роботи та оподаткування фізичних осіб - суд'єктів підприємниької діяльності ) в структурі надходжень від фізичних осіб складає 84,6%, податку з власників транспортних засобів - 8,7%, плати за землю - 1,5%, державного мита - 1,9% та інших податків і зборів, що сплачуються фізичними особами - 3,3% .

Отже, можна зробити висновок, що в 2003 році прибутковий податок з громадян є основним платежем серед інших, що надійшли до бюджету Немирівського району від фізичних осіб.

Розділ 3. Основні напрями та шляхи вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб

3.1 Принципи та основні напрями реформування оподаткування доходів фізичних осіб

Податки є необхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Податкова система - основа фінансово-кредитного механізму державного регулювання та один із найважливіших важелів впливу на економіку. В Україні конституційно закріплено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та визначено, що система оподаткування встановлюється виключно шляхом прийняття відповідних законів.

Податкове законодавство в Україні сформоване на основі нормативної бази, успадкованої від командно-адміністративної системи. Основи української національної податкової політики розроблялись під тиском обставин без належного наукового обґрунтування та аналізу макро і мікроекономічних наслідків запровадження різних податків і розміру їх ставок, без урахування світового та історичного досвіду формування й розвитку податкових систем. Більшість рішень щодо формування податкової системи в Україні приймалась відповідно до особистих знань, інтуїції або інтересів керівництва держави та її організаційних структур.[24, c. 9-11]

Відсутність науково обґрунтованих підходів до формування національної податкової системи та до аналізу наслідків від її впровадження робили і роблять податкову політику не ефективним антикризовим засобом, а однією із основних причин загострення економічної кризи.

Проблема побудови ефективної податкової системи - одна із найбільш актуальних в процесі становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки в світовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватись шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого у світі досвіду в сфері оподаткування.

Чинному податковому законодавству України притаманно включення його до бюджетного права, що й виділяє у податковому регулюванні фіскальні функції. Розповсюджена ідея про те, що податки - це лише засіб для наповнення державного бюджету або, інакше, джерело коштів, необхідних для функціонування держави - безпідставна та обмежена. В дійсності податки суттєво впливають на діяльність господарюючих суб'єктів, податкова система виконує функцію структурування економіки, створює та посилює одні зв'язки або знищує інші. Недоцільно акцентувати увагу лише на наповненні бюджету з податкових джерел, ігноруючи при цьому те, яким чином процедура його наповнення впливає на економічні процеси. Мова повинна йти про розробку такої податкової системи, яка б забезпечувала або, хоча б, не стримувала розвиток економіки.

Існуюча податкова система України характеризується наступними негативними рисами:

Велика чисельність нормативних документів та невідповідність законів та підзаконних актів, які регулюють податкові відносини - станом на початок 2000 року налічується близько 500 нормативних документів, пов'язаних з оподаткуванням.

Нестабільність податкового законодавства, а саме численні зміни та поправки до існуючих законів. Тільки відносно податку на додану вартість за два роки було прийнято 40 законів про внесення змін та видано більше 100 роз'яснень та уточнень.

Відсутність регулюючої функції та зосередження на фіскальній ролі податків.

Наявність законів, які належать до інших галузей права, але зачіпають питання регулювання податкових відносин.

Відсутність достатніх правових гарантій для учасників податкових відносин. Так, відповідно до Закону України "Про систему оподаткування", платники податків та зборів мають право подавати документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування, одержувати та ознайомлюватися з актами податкових перевірок та оскаржувати рішення податкових органів. Права ж податкових органів налічують 16 пунктів на шести сторінках у законі "Про державну податкову службу".

Всі ці проблеми вказують на недосконалість та неефективність чинної податкової системи, на те, що вона сприяє поглибленню економічної кризи. Виникає необхідність проведення податкової реформи та створення єдиного систематизованого законодавчого акту прямої дії, який охоплюватиме всі без виключення питання податкового права та відповідатиме адекватним засадам податкової політики держави.

Створення нової законодавчої бази в сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем. В Україні необхідно формувати податкову політику, направлену на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря і забезпечення збалансованості інтересів держави та інтересів суб'єктів господарювання.

В процесі реформування податкової системи України чинні норми та положення, що регулюють процес оподаткування, необхідно переробити у відповідності до обраних пріоритетів та напрямків розвитку податкової системи, привести їх до впорядкованої, єдиної, логічно узгодженої системи.

Зміни податкової системи, проведення яких передбачається під час здійснення податкової реформи в Україні, направлені на вирішення наступних завдань реформування податкової системи України:

Побудова стабільної, зрозумілої та прозорої податкової системи, встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів у рамках єдиного податкового простору.

З метою забезпечення стабільності податкового законодавства після закінчення проведення податкової реформи передбачається встановлення 5_річного мораторію на внесення змін до законодавчих актів з питань оподаткування, якщо такі зміни торкаються основних складових податкової системи (переліку податків і зборів, їх ставок (крім акцизів), принципів нарахування, заборони безспірного стягнення коштів з рахунків платників податку). Щодо ставок акцизного податку, то будуть визначені їх граничні значення, в межах яких за поданням Кабінету Міністрів України будуть встановлюватись та затверджуватись Верховною Радою України конкретні величини ставок акцизного податку.

Після закінчення терміну мораторію нормативно-правові акти, які регулюють податкові правовідносини, приймаються не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року, та набирають чинності не раніше, ніж з початку нового бюджетного року.

Що стосується дії податкового законодавства у часі, то буде встановлено, що акти податкового законодавства не можуть мати зворотної дії у часі, крім випадків, коли такі акти скасовують податки, зменшують розміри податкових ставок, скасовують чи пом'якшують відповідальність за правопорушення в сфері оподаткування при умові, що зворотна дія передбачено цим актом.

Формування єдиної податкової правової бази.

Єдність податкової системи та законодавчої бази оподаткування забезпечується повним охопленням всіх питань з оподаткування в одному законодавчому акті, яким встановлюється вичерпний перелік податків та зборів, що справляються на загальнодержавному і місцевому рівнях, та визначаються конкретні ставки загальнодержавних та граничні ставки місцевих податків і зборів. Таким законодавчим актом прямої дії повинен стати Податковий кодекс України. Право на встановлення загальнодержавних і місцевих податків і зборів необхідно закріпити за одним органом законодавчої влади - Верховною Радою України.

Створення раціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, буде сприяти розвитку підприємництва та нарощуванню національного багатства України.

За умов скасування пільг з оподаткування підтримка малозабезпечених верств населення та пріоритетних галузей українського господарства здійснюватиметься через систему прямих дотацій. Щодо соціально незахищених груп населення, то їх доходи не підпадатимуть під оподаткування завдяки підвищенню розміру неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб, зменшенню ставок податку на доходи фізичних осіб та застосуванню максимальної ставки цього податку лише до платників податку з високим рівнем доходів.

Забезпечення гарантій соціального захисту щодо малозабезпечених верств населення.

Доходи, які не перевищують рівня межі малозабезпеченості, не повинні оподатковуватись, адже вони є незначними, і витрати на їх адміністрування перевищують бюджетні надходження від їх оподаткування. Тому необхідною передумовою запровадження дійового механізму оподаткування доходів фізичних осіб вважається підвищення рівня неоподатковуваного мінімуму до офіційної межі малозабезпеченості, яка встановлюється Верховною Радою України.

Під час опрацювання положень податкового законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб потрібно передбачити пільгове оподаткування доходів, отриманих певними соціально вразливими категоріями громадян, зокрема пенсіонерами, інвалідами Великої Вітчизняної війни та сім'ями воїнів (партизанів), інвалідами I та II групи.

З метою забезпечення соціальних гарантій не повинні включатись до об'єкту оподаткування доходи, отримані у вигляді стипендій, пенсій, аліментів, суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій, суми допомоги по державному соціальному страхуванню і державному соціальному забезпеченню, компенсації за шкоду, в тому числі моральну, заподіяну фізичній особі при виконанні нею службових обов'язків та у зв'язку із втратою годувальника.

В податкове законодавство необхідно ввести таке поняття, за яким буде встановлена відносна величина впливу заподіяного правопорушення в сфері оподаткування, у випадку неперевищення якої платник податку буде звільнений від відповідальності за таке малозначне правопорушення і повинен буде лише виконати своє податкове зобов'язання. Крім цього, у разі виникнення різночитань в податковому законодавстві, подібні колізії повинні тлумачитись виключно на користь платника податків. Правове регулювання податкових відносин базується на таких принципах оподаткування:

принцип економічної обґрунтованості - встановлення податків та зборів відповідно до фінансових можливостей платників з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат та доходів бюджету;

принцип стабільності - незмінності видів податків та правил їх нарахування і стягнення протягом тривалого періоду;