Управління капіталом

Таблиця 2.2. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації її вартості (тис.грн)

Як видно із наведених даних, мінімальна середньозважена вартість капіталу досягається при співвідношенні власного та залученого капіталу в пропорції 40 % : 60 %. Така структура капіталу дозволяє максимізувати реальну ринкову вартість підприємства (при інших рівних умовах).

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Цей метод оптимізації структури капіталу пов'язаний з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства розподіляють на наступні складові частини:

-- необоротні активи;

-- постійна частина оборотних активів, яка є незмінною частиною сукупного їх розміру, що не залежить від сезонних та інших коливань обсягу операційної діяльності і не пов'язана з формуванням запасів сезонного характеру, дострокового завозу і цільового призначення. Іншими словами, вона розглядається як незмінний мінімум оборотних активів, необхідних підприємству для здійснення поточної операційної діяльності;

-- змінна частина оборотних активів, яка пов'язана із сезонним зростанням обсягів реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди діяльності підприємства товарних запасів сезонного зберігання, дострокового постачання та цільового призначення. У складі цієї змінної частини оборотних активів виділяють максимальну та середню потребу в них.

Консервативний підхід до фінансування активів передбачає, що за рахунок власного та залученого довгострокового капіталу повинні фінансуватись необоротні активи, постійна частина оборотних активів і половина змінної частини оборотних активів. Друга половина змінної частини оборотних активів має фінансуватись за рахунок короткострокового залученого капіталу. Така модель фінансування активів забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства у процесі його розвитку.

Помірний (компромісний) підхід до фінансування активів передбачає, що за рахунок власного та довгострокового капіталу повинні фінансуватись необоротні активи і постійна частина оборотних активів, в той час як за рахунок короткострокового залученого капіталу -- весь обсяг змінної частини оборотних активів. Така модель фінансування активів забезпечує задовільний рівень фінансової стійкості підприємства.

Агресивний підхід до фінансування активів передбачає, що за рахунок власного та довгострокового залученого капіталу мають фінансуватись лише необоротні активи, в той час як усі оборотні активи повинні фінансуватись за рахунок короткострокового залученого капіталу (за принципом: поточні активи повинні відповідати поточним пасивам). Така модель фінансування активів створює серйозні проблеми в забезпеченні платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, хоча дозволяє здійснювати фінансову діяльність з мінімальною потребою у власному капіталі.

В залежності від свого ставлення до фінансових ризиків керівництво підприємства вибирає один із варіантів фінансування активів. Враховуючи, що на сучасному етапі довгострокові позики підприємствам практично не надаються, вибрана модель фінансування активів є співвідношенням власного та залученого короткострокового капітг лу, тобто оптимізація здійснюється з цих позицій.

Здійснимо оптимізацію структури капіталу ВАТ «Електротермометрія» згідно з критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків, якщо вартість необоротних активів підприємства на кінець року становила 2546,3 тис. грн; постійна частина оборотних активів становить - 496,3 тис. грн., додаткова потреба в оборотних активах -- 737,0 тис. грн.

Виходячи із наведених даних, визначимо, що при консервативному підході до фінансування активів власний капітал повинен становити:

2546,3 +496,3 + 737,0/2 = 3411,1 тис. грн.

Залучений капітал має становити:

737,0/2 = 368,5 тис. грн.

Відповідно структура капіталу, що мінімізує рівень фінансового ризику, повинна становити:

власний капітал - 3411,1/3779,6 = 90 %;

залучений капітал - 368,5/3779,6 = 10 %.

Фактичне ж співвідношення між власними та позиковими засобами у звітному році становило 90 % до 10 %, що і відповідає консервативному підходу до фінансування, який мінімізує фінансові ризики підприємства.

Граничні межі максимально рентабельної та максимально ризикованої структури капіталу дозволяють визначити поле вибору конкретних його значень на плановий період. У процесі цього вибору враховуються раніше розглянуті фактори, що характеризують індивідуальні особливості діяльності кожного підприємства. Кінцеве рішення, що приймається з цього питання, дозволяє сформувати на плановий період показник „цільової структури капіталу", у відповідності до якого повинно здійснюватись наступне його формування на підприємстві шляхом залучення фінансових засобів із відповідних джерел. Враховуючи результати оптимізації структури капіталу ВАТ «Електротермометрія» за критеріями оптимізації рівня фінансової рентабельності, мінімізації рівня фінансових ризиків та мінімізації вартості капіталу, на нашу думку, оптимальною плановою структурою капіталу є співвідношення між позиковими та власними засобами підприємства у розмірі 85% : 15%, що забезпечить приріст до рентабельності власного капіталу у розмірі 3,3 %, залучення додаткових джерел фінансування підприємства за мінімальною вартістю (СВК при цьому рівний 13,9%) та мінімізацію рівня фінансового ризику підприємства, що відповідає консервативній політиці фінансування активів підприємства.

Таким чином, запропоновані заходи оптимізації капіталу дозволять підвищити ефективність фінансової діяльності підприємства, забезпечити раціональну структуру капіталу та диверсифікувати свою діяльність за рахунок залучення додаткових джерел фінансування активів підприємства.

Висновки

Дослідивши різні підходи щодо визначення сутності управління капіталом, можна стверджувати, що управління капіталом є сукупністю взаємозалежних елементів, які забезпечують розробку і прийняття оптимальних рішень щодо його формування і використання.

Основними принципами управління капіталом є: по-перше, принцип обґрунтування потреби в джерелах коштів; по-друге, принцип оцінки вартості окремих джерел власного капіталу і доцільності їх залучення; по-третє, принцип пошуку і вибору найбільш прийнятних джерел власного капіталу, виходячи з проведеної вартісної оцінки; по-четверте, принцип формування елементів власного капіталу; по-п'яте, принцип формування раціональної структури власного капіталу; по-шосте, принцип урахування ризику в процесі формування і використання власного капіталу; по-сьоме, принцип активної ролі фінансових служб у процесі формування і використання власного капіталу.

Управління капіталом виконує такі функції: розробка стратегії і визначення тактики формування власного капіталу; аналіз прогнозування і планування потреби у фінансовому капіталі при створенні підприємства й подальшому його розвитку: визначення можливостей і економічної доцільності використання різних джерел для формування власного капіталу; вироблення й прийняття рішень щодо формування власного капіталу; формування оптимальної структури власного капіталу.

Процес управління вартістю залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризується високим рівнем складності і вимагає відповідно високої кваліфікації виконавців. Це управління здійснюється шляхом розробки і реалізації емісійної політики підприємства, а також його дивідендної політики (або політики розподілу прибутку).

Проведення багатоваріантних розрахунків з використанням механізму фінансового левериджу дає змогу визначити оптимальну структуру капіталу, яка забезпечує максимізацію рівня фінансової рентабельності, що визначає співвідношення залученого та власного капіталу в пропорції 15% : 85%.

Мінімальна середньозважена вартість капіталу досягається при співвідношенні власного та залученого капіталу в пропорції 40 % : 60 %. Така структура капіталу дозволяє максимізувати реальну ринкову вартість підприємства

Враховуючи результати оптимізації структури капіталу ВАТ «Електротермометрія» за критеріями оптимізації рівня фінансової рентабельності, мінімізації рівня фінансових ризиків та мінімізації вартості капіталу, на нашу думку, оптимальною плановою структурою капіталу є співвідношення між позиковими та власними засобами підприємства у розмірі 85% : 15%, що забезпечить приріст до рентабельності власного капіталу у розмірі 3,3 %, залучення додаткових джерел фінансування підприємства за мінімальною вартістю (СВК при цьому рівний 13,9%) та мінімізацію рівня фінансового ризику підприємства, що відповідає консервативній політиці фінансування активів підприємства.

Таким чином, запропоновані заходи оптимізації капіталу дозволять підвищити ефективність фінансової діяльності підприємства, забезпечити раціональну структуру капіталу та диверсифікувати свою діяльність за рахунок залучення додаткових джерел фінансування активів підприємства.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. // Акціонерні товариства: організація та діяльність: Збірник законодавчих актів. - К.: Українська інвестиційна газета, 1997. - 344 с

2. Абрютина М. С., Грачев А. В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебно-практическое пособие. -- 3-е изд., перераб. и доп. -- М.: Издательство «Дело и Сервис». -- 2001. -- 280 с.

3. Бандурко О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я. Фінансова діяльність підприємства. -- К.: Либідь, 1998. -- 310 с.

4. Бланк И. А, Финансовый менеджмент: Учебный курс / д. э. н. Й. А. Бланк. -- 2-е изд., перераб. и доп. -- К.: Ника-Центр, Эльга, 2004. -- 656 с.

5. Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: Ника-Центр, 2000. - 512 с.

6. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту. Пер. з англ. -- К.: Молодь, 1997. -- 1000 с.

7. Василенко В, О., Ткаченко Т. I. Стратегічне управління підприємством. Навчальний посібник. -- Вид. 2-ге, виправл. і доп. За ред. Василенка В. О. -- К.: Центр навчальної літератури, 2004. -- 400 с.

8. Верига Ю. А., Подольська В. О. Аналіз фінансового стану підприємства за фінансовою звітністю: Методичні рекомендації для практичних працівників. -- Полтава: РВВ ПУСКУ, 2002. -- 255 с.

9. Воробйов Ю.М. Формування власного фінансового капіталу підприємств // Фінанси України. - 2002. - № 6 - С. 37-41.

10. Герасимчук З.В., Вахович І.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - Луцьк: Надстир'я, 2004 - 520 c.

11. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2000. -152с.

12. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. -- М.: Финансы и статистика, 1996. -- 432 с.

13. Крамаренко Г. О, Фінансовий аналіз і планування. -- К: Центр навчальної літератури, 2003. -- 224 с.

14. Крамаренко Г. О., Чорна О. Є. Фінансовий менеджмент: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006, -- 520 с.

15. Крамаренко В. I., Холод Б. І. та ін. Управління ресурсами підприємства: Навчальний посібник: Центр навчальної літератури, 2004. -- 288 с.

16. Латишко М. Л. Основи фінансового і статистичного аналізу економічних процесів. - Л.: Світ, 1995.

17. Лупенко О.Ю. Акціонерний сектор вітчизняної економіки // Економіка України. - 2005. - № 1. -С 42-46.

18. Ляшенко Г.П. Управління капіталом підприємства: Конспект лекцій. - Ірпінь: Національна академія ДСП України, 2001. - 346 с

19. Ляшенко Г.П. Управління капіталом підприємства для зміцнення бази оподаткування: Навчально-методичний посібник. - Ірпінь: Національна академія ДСП України. 2004. - 194 с

20. Маркіна І. А. Менеджмент підприємства. - К.: Вища школа, 2000. - 176 с.

21. Мендрул О. Г. Управління вартістю підприємства: Монографія. - К.: КНЕУ, 2002. -- 272 с.

22. Мищенко А, П. Стратегічне управління: Навч. посіб.-- Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. -- 336 с.

23. Немцов В. Д. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник. -- К.: ТОВ «УВПК «Екс об», 2002. -- 559 с.

24. Подольська В. О., Тарасюк І. Ю. Фінансовий аналіз: Навчальний комплекс. -- Полтава: РВВ ПУСКУ, 2003. -- 279 с.

25. Редченко К. І. Стратегічний аналіз у бізнесі: Навч. посібник. Видання 2-ге, доповнене. -- Львів: «Новий Світ -- 2000», 2003. -- 272 с.

26. Старостенко Л Г., Мірко Н. В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник -- К.: Центр навчальної літератури, 2006. -- 224 с.

27. Управління ресурсами підприємства: Навчальний посібник / Під ред. канд. екон. наук Ю.М. Воробйова і док. екон. наук Б.І. Холода. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 288 с.

28. Фінансово-економічний аналіз: Підручник / Буряк П. Ю., Римар М. В., Биць М. Т. та ін. Під заг. ред. П. Ю. Буряка, М. В. Римара -- К.: ВД «Професіонал», 2004. -- 528 с.

29. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник / За ред. проф. Г. Г. Кірейцева. -- К: ЦУЛ, 2002. -- 496 с.

30. Финансовый менеджмент: теория и практика. Учебник /Под ред. Е.С.Стояновой. -- 2-е изд., перераб. и доп. -- М.: Перспектива, 1997. -- 574 с.

31. Финансовый менеджмент / Под ред. Н. Ф. Самсонова. - М.: Финансы; ЮНИТИ, 1999.

32. Фінансовий менеджмент / За ред. А. М. Поддерьогіна, Л. Д. Буряк, Н. Ю. Калач та ін. - К.: КНЕУ, 2001.

Додаток А

Таблиця. Основні показники виробничо-господарської діяльності за період 2004-2006 років

Додаток Б

Таблиця. Фінансові показники діяльності у 2004-2006 роках

Додаток В

Таблиця. Горизонтальний та вертикальний аналіз активу балансу на 2004-2006 рр.

Додаток Г

Таблиця. Горизонтальний та вертикальний аналіз пасиву за період 2004-2006 років

Додаток Д

Таблиця. Баланс підприємства за 2005 рік

Таблиця. Баланс підприємства за 2005 рік

Додаток Е

Таблиця. Баланс підприємства за 2006 рік

Таблиця. Баланс підприємства за 2006 рік

Додаток Ж

Звіт про фінансові результати за 2005 рік, тис. грн

Таблиця. 1. Фінансові результати

Таблиця. 2. Елементи операційних витрат

Додаток З

Звіт про фінансові результати за 2006 рік, тис. грн

Таблиця. 1. Фінансові результати

Таблиця. 2. Елементи операційних витрат

Размещено на Allbest.ru