Вплив податкової політики на формування доходів бюджету

Размещено на http://www.allbest.ru/

30

Вплив податкової політики на формування доходів бюджету

Зміст

Вступ 3

1. Поняття та суть податкової політики 6

1.1 Податкова політика та її становлення в Україні 6

1.2 Використання податків для регулювання діяльності підприємства 16

2. Вплив податкової політики на формування доходів бюджету 22

2.1 Вплив податків на перерозподіл ресурсів 22

2.2 Формування державного бюджету 30

3. Реформування податкової системи в Україні 40

3.1 Проблеми реформування податкової системи в Україні 40

Висновки 47

Використана література 48

Вступ

Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним.

Податкова система в кожній країні є однією з основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки - це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому побудова чіткої податкової системи - це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їх доходів.

Окремі елементи утворюють податкову систему лише тоді, коли між ними формуються зв'язки сумісності, взаємоузгодженості, відповідності. Системоутворюючими чинниками при побудові податкової системи виступають саме принципи оподаткування. Побудова податкової системи відповідно до цих принципів потребує вмілого комбінування податків з різним ступенем еластичності, з різною властивістю щодо можливостей їх перекладання, а також реалізації принципів економічної ефективності та справедливості. Таким чином забезпечується така властивість податкової системи, як її побудова на засадах взаємодоповнення. Реалізація податковою системою певної сукупності загальних та особливих принципів оподаткування надає їй неповторності.

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам і громадянам для збереження максимальної заінтересованості в результатах діяльності. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. Сутність, структура і роль податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, які виступають невід'ємною частиною податкової системи, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства у країні.

Податкова політика - це насамперед формування і застосування затверджених на законодавчому рівні економічних інструментів і відповідних рішень, призначених сприяти зростанню надходження платежів до бюджету, а також врахування змін чинної податкової системи, визначення механізму обчислення, сплати і зарахування платежів до бюджетів. Потрібен системний підхід до податкової політики, який би дав змогу створити податкову систему, що була б не суто фіскальною складовою, а могла функціонально коригувати економічну систему і реально стимулювати виробничу діяльність суб'єктів оподаткування.

Нині відомо кілька схем оподаткування, серед яких слід назвати три основні. Перша з них передбачає поосібне оподаткування, тобто стягнення податків з особи як такої залежно від її прибутку або інших властивостей. Друга схема передбачає стягнення податків з використовуваних загальних або неподільних ресурсів. Третя, яка найбільше поширилася у світі і діє в Україні, орієнтована на оподаткування результатів комерційної діяльності фізичних та юридичних осіб, а також частково їхньої власності.

Незалежно від змісту оподаткування будь-яка податкова система має забезпечувати надійне надходження коштів у доходну частину бюджету. Розкриваючи зміст податкової системи, науковці часто наголошують на складній природі цього поняття. З одного боку, податкова система є сукупністю податків, зборів, платежів і виступає як механізм визначених, законодавче закріплених важелів з акумуляції доходів держави. У цьому разі вона може збігатися з системою податків, зборів і платежів. З іншого боку, податкова система містить досить широкий спектр процесуальних відносин зі встановлення, зміни, скасування податків, зборів, платежів, забезпечення їх сплати, організації контролю та відповідальності за порушення податкового законодавства.

1. Поняття та суть податкової політики

1.1 Податкова політика та її становлення в Україні

Податкова політика - це діяльність держави у сферах запровадження правової регламентації та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів держави.

Зміна форм оподаткування та податкових ставок впливає на стан господарської кон'юнктури. Під час економічної кризи держава свідомо з метою зменшення податкового тиску може йти на зменшення ставок оподаткування, і навпаки, підвищувати їх під час економічного піднесення, з метою отримання темпів економічного зростання і підтримки пропорційності в розвитку продуктивних сил.

Проявом податкової політики, яка проводиться в державі та формується державними структурами, є податкова система.

За економічним змістом податкова система -- це сукупність податків та обов'язкових платежів, установлених в країні з метою поповнення доходної частини бюджетів різних рівнів.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

З огляду на зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р.

В останньому варіанті закону дано більш повне й чітке визначення: принципів побудови системи оподаткування, понять цієї системи (платники податків і зборів, об'єкти оподаткування); обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Система оподаткування -- це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів), що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави, до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів.

Законом «Про систему оподаткування» визначено такі принципи її побудови:

-- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

-- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

-- обов'язковість;

-- рівнозначність і пропорційність;

-- рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації;

-- соціальна справедливість;

-- стабільність;

-- економічна обґрунтованість;

-- рівномірність сплати;

-- компетентність;

-- єдиний підхід;

-- доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів реалізовано в законодавчих актах щодо окремих податків.

Визначення принципів побудови системи оподаткування має важливе значення для створення дієздатної, ефективної податкової системи. Принципи побудови системи оподаткування значною мірою характеризують податкову концепцію держави, її податкову політику.

Однак перелічені принципи системи оподаткування в Україні потребують додаткової доробки: уточнення змісту («компетентність», «єдиний підхід», «доступність»); скорочення кількості принципів із визначенням найважливіших для побудови дієздатної податкової системи тощо.

У системі оподаткування необхідно виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

На рис. 1.1 зображено підсистему оподаткування підприємств, на підставі Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 p., а також наступних змін до нього.

Размещено на http://www.allbest.ru/

30

Рис 1.1 - Підсистема оподаткування підприємств

Підприємства -- суб'єкти господарювання можуть сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:

-- прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];

-- непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];

-- збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори, державне мито; інші збори).

Місцеві податки і збори включають:

-- два податки (комунальний податок і податок з реклами);

-- різні збори (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що слідує за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення та розвитку дає змогу зробити висновок про недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, суто фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулювальної функції основних податків. По-третє, громіздкість системи (велика кількість податків та цільових відрахувань, які мають сплачувати суб'єкти господарювання). По-четверте, складність розрахунків окремих податків та відрахувань.

Причини (фактори), що обумовлюють наявність недоліків у системі оподаткування є досить різноманітними, залежать від впливу об'єктивних і суб'єктивних факторів.

До об'єктивних факторів належать:

* недостатній досвід оподаткування підприємств за умов формування ринкової економіки;

* недостатня кількість професійно підготовлених фахівців, яких можна було б залучити до розробки законодавчих і нормативних актів з оподаткування;

* стан економіки, дефіцит державних фінансових ресурсів, які обумовлювали прийняття законодавчих і нормативних документів з оподаткування фіскального спрямування.

До суб'єктивних факторів можна віднести: «брак альтернативних варіантів розробки законодавчих і нормативних документів з оподаткування, монополія Міністерства фінансів, податкової служби щодо їх підготовки, що мала місце на перших етапах становлення системи оподаткування;

* залучення до розробки законодавчих і нормативних документів з оподаткування недостатньо професійно підготовлених фахівців, а в результаті -- низька їхня якість, необхідність постійного внесення змін;

* затримка розробки та прийняття окремих законодавчих і нормативних документів з оподаткування, податкового кодексу держави в цілому, спрямованих на вдосконалення системи оподаткування;

* неузгодженість документів з питань оподаткування, які схвалювалися Верховною Радою, запроваджувалися Указами Президента, рішеннями Кабінету Міністрів.

Можна констатувати, що нині негативний вплив більшості факторів об'єктивного і суб'єктивного характеру, які обумовили наявність недоліків системи оподаткування, значно знизився. Отже, створилися умови для прийняття рішень з удосконалення системи оподаткування.

Але варто зазначити, що вдосконалення системи оподаткування не можна розглядати спрощено -- тільки як загальне зниження ставок оподаткування і зменшення податкового навантаження на платників. Удосконалення системи оподаткування об'єктивно потребує активізації регулювальної функції податків.

Закономірно, що вдосконалення системи оподаткування суб'єктів господарювання в цілому пов'язане зі змінами окремих податків, а також розвитком таких напрямків підприємницької діяльності (банківська і страхова діяльність, операції з цінними паперами, торгово-посередницька діяльність, мале підприємництво).

Податкова політика направлена на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові і короткострокові. Перед урядами розвинутих країн постають такі довгострокові цілі: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні відносно до внутрішнього валового продукту, стимулювання інвестиційної діяльності.

Важливою характеристикою податкової політики держави є рівень податкового навантаження (тиску) на платника податків. Для його вимірювання використовують декілька показників.

Так, на макрорівні податковий тиск визначає частка податкових поступлень в бюджет у ВВП:

де ПБ -- податкові поступлення в бюджет;

ВВП -- валовий внутрішній продукт.

При характеристиці податкового навантаження на підприємстві можна використовувати такі показники:

-- частку податкових виплат підприємства (П2) в загальній сумі прибутку:



де ПВ -- податкові виплати підприємства;

П -- прибуток підприємства.

-- частку податкових виплат підприємства (ПЗ) в обсязі реалізації:

де Ор -- обсяг реалізації підприємства.

Іншими словами, податкове навантаження показує, яка частина виробленого суспільством продукту перерозподіляється через бюджет.

Податкове навантаження в країнах-членах Організації економічної співдружності і розвитку коливається від 52% в Швеції до 30% в США і Туреччині. В основній групі країн воно складає 40-45%. Спостерігається тенденція до збільшення податкового тиску, що пояснюється інтеграційними процесами в Європі, які передбачають вирівнювання умов господарювання, в тому числі оподаткування.

Сьогодні в Україні альтернативи суттєвому зниженню податкового тягаря немає. На шляху реалізації такої політики стоять наступні проблеми:

-- наявність значного державного боргу, що включає зовнішній, внутрішній борг та рівень кредиторської заборгованості бюджетних установ;

-- дефіцит бюджету, який сьогодні набув латентного характеру;

-- великі обсяги загальнодержавного споживання, здійснити значні обмеження якого у короткостроковий період не вдасться.

Крім того, ми дотримуємося думки, що економічне зростання не обов'язково відбувається в умовах зниження податкового навантаження. В умовах не конкурентно спроможної економіки та відсутності механізмів її створення зниження податкового тягаря -- надзвичайно обмежений метод короткої дії, що не дає довгострокових результатів. Слід також враховувати масштаби збитковості, а для збиткових підприємств будь-яка ставка оподаткування є високою.

Наріжна проблема створення концепції податкової політики в Україні набула актуальності не тільки через проблеми економічного і фінансового характеру. Сімдесятирічний тоталітарний режим спотворив психіку людини, а тому реформи не можна обмежити лише матеріальною сферою, потрібно також враховувати процеси ґрунтовної зміни ментальності громадян і, найголовніше, їхнє ставлення до змін, яких неможливо уникнути в економічній стратегії держави.

На новому етапі податкових реформувань -- етапі розробки Податкового кодексу -- аксіома первинності визначення мети податкових трансформацій, що визначає подальшу технологію реформувань, не є очевидною. Розв'язання нагромаджених протиріч можливо лише за умови, що Податковий кодекс не просто об'єднає діючі закони та нормативні акти, але й ліквідує проблеми, що накопичились. Світова практика переконує, що поспіхом та силовими методами їх не вирішити. Шляхи розв'язання цих проблем концентруються на ґрунті виваженого, науково обґрунтованого підходу, найтісніше пов'язаного з урахуванням особливостей сучасного, перехідного стану економічного розвитку. Без визначення довгострокової орієнтації податкової політики стає зрозумілою і безперспективність подальшої стратегії податкових реформувань з метою реалізації виключно фіскальної політики уряду України. Тому першочерговим слід вважати максимізацію функції соціального добробуту шляхом створення таких умов фінансово-господарської діяльності, які б стали каталізатором довгострокового зростання національного виробництва з одночасним збереженням помірних темпів інфляції та поступового покращання стану платіжного балансу.

Податок встановлюється тільки державою і є тільки її атрибутом. Встановлення податку в законі держави є формою прояву державного суверенітету. Індивідуальність податку проявляється у тому, що при його стягненні держава бере на себе обов'язки надання кожному платнику визначеного еквівалента, який дорівнюватиме розміру його платежу.

Податки стягуються не один раз, а періодично, в строки, визначені чинним законодавством. Відносини, що складаються при визначенні розміру податку та його сплаті, регулюються нормами фінансового права, які в сукупності створюють інститут податкового права. У ньому передбачаються спеціальні норми, які встановлюються щодо кожного податку, регулюються порядок нарахування, стягнення та відміни податку, строки сплати, пільги, відповідальність платника, порядок оскарження та застосування штрафних санкцій. Податки не мають територіальної закріпленості і не належать до конкретних витрат платника.

Але в податках закладені деякі суперечності. Об'єктивно сплата податку призводить до зменшення загального доходу платника. При цьому кожен із них зацікавлений у зменшенні бази оподаткування, для того щоб зменшити сплату відповідного податку. З другого боку, держава зацікавлена в отриманні податків у повному обсязі. Тому від того, як виконується фіскальна функція, залежить відношення платника податку до держави. А від того, як виконується економічна функція, залежить ставлення держави до платника податку.

Але треба мати на увазі, що податки не завжди нараховуються з тих джерел, які визначаються чинним законодавством, тобто об'єкт оподаткування та суб'єкт, який сплачує податок, можуть не збігатись. Платник податку завжди бажає перекласти сплату податків на інших суб'єктів ринку: на споживачів за рахунок підвищення ціни пропорційно зростанню податку або на тих, від кого сам отримує виріб, на таку суму, яка б дорівнювала його вартості за умови відсутності цього податку взагалі. У деяких випадках це відбувається в межах національної економіки. Тому з'являється проблема визначення сфери цього перекладання і впливу кінцевих пунктів, куди податок переміщується. Процес переміщення має особливості щодо окремих податків. Це можна розглянути на таких прикладах.

Оподаткування фізичних осіб. Стягнення прибуткового податку стосується всіх громадян України, які повинні сплачувати цей податок і мають дохід, що підлягає, згідно з чинним законодавством, оподаткуванню. Якщо платник податку має право самостійно встановлювати ціни на свій виріб або послугу, то він може перекласти сплату податку на споживачів. Так, підприємства, які займаються особистою професійною діяльністю і отримують за це гроші, можуть підвищувати ціни на свої послуги пропорційно збільшенню розміру податку з метою компенсації цих витрат, а також підвищувати заробітну плату працівників, що, з одного боку, є позитивним моментом для працівників, а з другого -- збільшує витрати роботодавця і, відповідно, підвищує ціну виробу. Тобто підвищення заробітної плати працівникам означає додаткову сплату податків (як через заробітну плату, так і при придбанні товарів). Це ж стосується і податків на спадщину.

Податок на прибуток підприємства. Сфера застосування та перекладання цього податку досить обмежена. Якщо підприємство встановлює ціни, розраховуючи отримати найбільший прибуток, то, коли вводиться новий податок, воно може і не підвищувати ціну чи зменшувати обсяги виробництва. У цьому разі співвідношення між цінами та отриманим максимальним прибутком буде практично незмінним як до введення, так і після введення цього податку. Весь податковий тягар лягає на власників компанії, акціонерів у вигляді меншого розміру дивідендів або меншого розміру нерозподіленого прибутку. Але компанія може перекласти весь тягар сплати нового податку на споживачів, підвищуючи ціну на свій виріб пропорційно новому податку. Крім того, податковий тягар може бути перекладений і на постачальника за рахунок купівлі ресурсів за нижчою ціною. Але, як правило, перерозподіл податкового тягаря щодо цього податку здійснюється між власниками цінних паперів (передусім акцій) підприємства за рахунок перерозподілу дивідендів.

Акцизний збір. Сфера дії перерозподілу цього податку невелика. Платнику важко перекласти сплату акцизного збору на споживача, наприклад, алкогольних напоїв, кондитерських виробів, тому що останній може купити інші товари та вироби за нижчою ціною, у тому числі товари іноземного виробництва (або алкогольні напої домашнього виробництва). Підвищення ціни може настільки зменшити обсяги виробництва, що платник згоден буде ці податкові витрати взяти на себе. Але й тут виникають різні варіанти.

1.2 Використання податків для регулювання діяльності підприємства

Суспільне призначення податків виявляється у функціях, які вони виконують. Побудова ефективної системи оподаткування залежить від реалізації функцій податків. У нормативних документах з оподаткування функції податків не визначено. Однак у підручниках чи наукових публікаціях автори називають різну кількість функцій, що їх виконують податки: фіскальну, регулювальну, стимулювальну розподільну, соціальну та інші, причому спроби обґрунтування значної кількості функцій є недостатньо аргументованими. Не можна погодитися, наприклад, з тим, що податки виконують самостійну стимулювальну функцію. Оподаткування -- це стягнення окремих платників. Логічно постає питання -- чи можна стимулювати, стягуючи певні платежі? Функції податків не можна ототожнювати з принципами оподаткування, побудови податкової системи, де одним із принципів оподаткування є стимулювання підприємницької діяльності.

Порядок обчислення окремих податків та умови їх сплати можуть позитивно впливати на діяльність підприємств у цілому чи на окремі напрямки їхньої діяльності. На основі цього робиться спроба наділити податки стимулювальною функцією. Але насправді -- це виявлення їхньої регулювальної функції. Стягнення окремих податків може обмежувати, створювати несприятливі умови для діяльності суб'єктів господарювання. У цьому також виявляється регулювальна функція податків. Найпоширенішим (і найобгрунтованішим, є погляд, що податки виконують дві основні функції -- фіскальну та регулювальну.

Фіскальна функція податків є важливою для характеристики їхнього суспільного призначення. Вона виявляється в мобілізації коштів у розпорядження держави, формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання її функцій та реалізується через розподіл частини валового національного продукту.

Фіскальна функція притаманна всім податкам. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів у розпорядження держави. Це досягається встановленням порядку визначення об'єкта оподаткування, методики його розрахунку, визначенням розміру ставок податків і термінів їх сплати, запровадженням штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

З підвищенням ролі держави зростає значення регулювальної функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання (рис. 1.2). Слід звернути увагу, що виявлення регулювальної функції податків визначається багатьма обставинами, факторами і є досить складним питанням у системі оподаткування. Виконання податками цієї функції безпосередньо залежить від досконалості законодавчих і нормативних документів з оподаткування та їх практичної реалізації. Безперечно, що можливість виявлення регулювальної функції окремими податками є різною, а отже, має місце і різний їхній вплив на діяльність підприємства.



Рис. 1.2. Схема впливу податків на фінансово-господарську діяльність підприємства

Посилення регулювальної функції податків має важливе практичне значення для вдосконалення оподаткування суб'єктів господарювання. Це необхідно враховувати, розробляючи відповідні законодавчі і нормативні документи з оподаткування.

У разі використання податків для регулювання діяльності підприємств важливе значення має правильне розв'язання таких питань:

1. Установлення об'єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

2. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою, що істотно впливає на здійснення фіскальної і регулювальної функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).

3. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами для підприємств можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (платежі за ресурси, відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).

4. Установлення термінів сплати податків (податкового періоду). Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого законами.

Для уникнення негативного впливу сплати податків на фінансово-господарську діяльність підприємств важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на виявлення регулювальної функції податків. Вони можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.

6. Стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, навмисне заниження суми податку. При цьому регулювальна функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

-- У разі неподання податкової декларації в строки, визначені законодавством, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або його затримку.

-- Якщо платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію і контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків, додатково до вказаного вище штрафу платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки подання податкової декларації. Однак сума штрафу має становити не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання або не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

-- Якщо за перевірки контролюючим органом буде виявлено заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і податковий орган самостійно доначислить суму податкового зобов'язання, платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку чи збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, в якому платник податків отримав відповідне повідомлення контролюючого органу. При цьому сума штрафу не повинна перевищувати п'яти відсотків суми недоплати та бути не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

-- Якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та самостійно погашає суму недоплати і штраф у розмірі десяти відсотків суми недоплати, додаткові штрафи, а також адміністративні заходи не застосовуються.

-- Якщо контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки в податковій декларації, що призвели до заниження суми податкового зобов'язання, і самостійно нараховує суму податкового зобов'язання платника податків, останній повинен сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податку, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

-- За умови, коли платник податків не сплачує узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законодавством, сплачується штраф у таких розмірах:

-- за затримки до 30 календарних днів -- у розмірі десяти відсотків указаної суми;

2. Вплив податкової політики на формування доходів бюджету

2.1 Вплив податків на перерозподіл ресурсів

Властивість податків впливати на перерозподіл ресурсів у ринковій економіці ґрунтується на їх макроекономічних характеристиках. Зокрема, відомий американський економіст Пол Семюельсон стверджує, що основні макроекономічні змінні визначають сукупний попит і сукупну пропозицію.

На сукупний попит, у свою чергу, крім монетарної політики уряду, впливають податки і видатки державного бюджету. Таким чином, важливо розглянути як (негативно чи позитивно) податки впливають на перерозподіл обмежених народногосподарських ресурсів в економіці.

Основна макроекономічна концепція, з позицій якої розглядається критерій ефективності податкової системи, - це концепція рівноваги на ринку. Через взаємодію сукупного попиту і пропозиції на ринку встановлюється рівновага, оскільки умовний покупець і продавець доходять згоди про обсяг певного товару та його ціну.

Однак податки мають властивість, порушуючи рівновагу на ринку, впливати на розподіл багатства, доходу і споживання за трьома основними напрямами:

- оподаткування може прямо впливати на коефіцієнт варіації чистої (за вирахуванням податків) заробітної плати та чистих (за мінусом податків) непередбачуваних доходів;

- параметри поведінки платника податку, такі як норма заощаджень, можуть змінюватися завдяки податкам;

- зміна ринкової рівноваги через застосування податків може прямо або опосередковано впливати на відносну заробітну плату та ставку доходу на капітал.

Проблема визначення впливу податків на перерозподіл ресурсів в економіці тісно пов'язана, з одного боку, з концепцією еластичності попиту і пропозиції, а з іншого - з концепцією природи ринкового середовища. Наприклад, еластичність попиту за ціною того чи іншого товару буде визначати, яким чином розподілиться податковий тягар між покупцем та виробником. Відтак податки впливають на перерозподіл ресурсів, які представляють покупець і продавець.

Нагадаємо, що перший представляє на ринок свою працю, знання (що особливо важливо в сучасних умовах) та заощадження. Продавець, у свою чергу, - це підприємець, який уособлює пропозицію капіталу (фінансового або промислового - у даному випадку значення немає), землі і технологій.

Досить важливим фактором, що впливає на перерозподіл обмежених народногосподарських ресурсів в економіці, є природа ринкового середовища. Залежно від того, чи ринок є суто конкурентним або, навпаки, має ознаки монополістичного, буде визначатися еластичність попиту і пропозиції, а також перехресна еластичність між ними. Втім цей аспект макроекономічного аналізу знайшов менше відображення в науці порівняно з аналізом еластичності.

Цим фактором не можна нехтувати, оскільки природа ринкового середовища не тільки визначає еластичність попиту, а й детермінує тип продуктів (товарів). Зокрема, К. Макконнелл та С. Брю визначають такий вплив ринків на ціну та тип продукту (див. табл. 3.1).

Таблиця 2.1 - Характерні риси чотирьох основних моделей ринку

Звичайно, що і фактор контролю за ціною, і фактор типу продукту (цей чинник взагалі є основним детермінантом еластичності) будуть впливати на еластичність попиту, а це визначатиме перерозподіл податкового тягаря. Тут необхідно відзначити, що еластичність впливає на перерозподіл податкового тягаря, а той, у свою чергу, - на перерозподіл ресурсів лише через дію непрямих податків. Прямі податки безпосередньо впливають на їх платників. Наприклад, прибутковий податок з громадян, зазвичай, прямо впливає на купівельну спроможність населення, рівень заощаджень і має дуже віддалене відношення до кривої сукупної пропозиції.

Ми не розглядаємо суто індивідуальних випадків. Наприклад, Дж. Стігліц та Е. Аткінсон вважають, що прибутковий податок з громадян без неоподатковуваного мінімуму та за умови низького рівня заощаджень можна приймати за еквівалент разового непрямого податку на споживання.

Відтак у ході аналізу будемо розглядати вплив еластичності попиту і пропозиції на перерозподіл ресурсів лише через дію непрямих податків. Апріорі припускаємо, що прямі податки безпосередньо лягають на тих, хто їх повинен сплачувати.

Оскільки ми визначили, які ресурси на ринку представляють покупець і продавець, то перейдемо безпосередньо до прикладного аналізу впливу податків на перерозподіл народногосподарських ресурсів у контексті концепції еластичності.

Характер податку - прогресивний, регресивний або пропорційний - важко визначити, оскільки податки не завжди сплачуються з тих джерел, які підлягають оподаткуванню. У зв'язку з цим необхідно якомога точніше визначити кінцевий пункт призначення податку або розподілу податкового тягаря.

З метою наочного з'ясування впливу податків на попит і пропозицію розглянемо рисунок 2.1.



Рис. 2.1. - Втрата ефективності через податки

Припустимо, що у даному випадку еластичність попиту і пропозиції дорівнює одиниці. Ринок знаходиться у стані рівноваги у точці В. Якщо уряд запроваджує непрямий податок у розмірі однієї гривні, то сукупна крива пропозиції переміститься вгору. Виробнику для того, щоб компенсувати податок, необхідно встановити ціну товару на одну гривню більше. Однак нова рівноважна ціна товару буде не в точці В* (5 гривень), а в точці А (4,5 гривні). Еластичність попиту і пропозиції вступають у дію і призводять до того, що рівноважна ціна буде відрізнятися від ціни В*. Таким чином, виявляється, що непрямий податок за умови одиничної еластичності попиту і пропозиції порівну сплачують і покупці, і продавці (див. рис. 2.1).

Цей висновок дуже важливий, оскільки дає уявлення про те, які ресурси в економіці будуть перерозподілятися через дію непрямого податку за відповідних умов. Втрата ефективності на графіку представлена трикутником АВС. Його можна інтерпретувати, з одного боку, як зменшення норми заощаджень, оскільки зменшується купівельна спроможність сукупного попиту. З іншого - це зменшення ставки доходу на капітал виробника, оскільки рентабельність виробництва падає. Крім того, надлишковий тягар непрямого податку призводить до того, що споживання та виробництво товару (на макрорівні - усіх товарів та послуг), який підлягає оподаткуванню, падає нижче оптимального рівня. Якщо представити криві попиту і пропозиції на рисунку 3.1 як криві сукупного попиту і сукупної пропозиції (відповідно змінюється система координат з “ціна - кількість товару” на систему координат “рівень цін в економіці - ВНП”), то виявляється що податковий тягар зменшує оптимальний ВНП та збільшує рівень цін (див. рис. 2.2).

Рис. 2.2. - Втрата оптимального рівня ВНП через податки

Тепер розглянемо випадок, як буде перерозподілятися податковий тягар, якщо еластичність попиту і пропозиції відрізнятиметься від випадку, наведеного вище.

Тут діють два правила.

1. При певній пропозиції, чим менш еластичним є попит на товар, тим більша частка податку лягає на споживача. У виняткових випадках, коли попит або абсолютно еластичний, або абсолютно нееластичний, податок сплачується у першому випадку виробниками, у другому - споживачами.

У більш імовірних випадках, коли еластичність попиту не набагато більша, але менше одиниці при заданому рівні пропозиції, ефект податкового тягаря буде перерозподілятися між виробником і споживачем залежно від еластичності. За умови відносно еластичного попиту більша частка податкового тягаря лягає на виробника і менша - на споживача. За умови відносно нееластичного попиту більша частка тягаря лягає на споживача і менша - на виробника (див. рис. 2.3 і 2.4).

2. При певному попиті, чим менш еластичною є пропозиція, тим більшу частку податку платять виробники (див. рисунки 2.5 і 2.6).

На рисунках 2.5 та 2.6 криві попиту ідентичні. Крива пропозиції на рисунку 2.5 - еластична, на рисунку 2.6 - нееластична.

Рис. 2.3. Розподіл податкового тягаря і відносно еластичний попит (Е>1)



Рис. 2.4. Розподіл податкового тягаря і відносно нееластичний попит (Е<1)

Рис. 2.5. Розподіл податкового тягаря і відносно еластична пропозиція (Е>1)



Рис. 2.6. Розподіл податкового тягаря і відносно нееластична пропозиція (Е<1)

Виходячи з результатів графічного аналізу, можна відзначити, що еластичність попиту і пропозиції відіграє велику роль у розподілі податкового тягаря. Тому при аналізі впливу податкових відносин на розміщення обмежених народногосподарських ресурсів в економіці треба приділяти увагу аналізу факторів, які визначають еластичність попиту і пропозиції.

Цінова еластичність попиту, зазвичай, визначається такими факторами: наявність товарів-аналогів, питома вага ціни товару в сукупному доході споживача, фактор часу тощо. Цінова еластичність пропозиції визначається фактором часу. При цьому, залежно від періоду (короткостроковий чи довгостроковий), еластичність суттєво змінюється. Таким чином, треба відзначити, що найбільш вагомим фактором цінової еластичності попиту є корисність товару, в той час як еластичність пропозиції є функцією часу.

Вищенаведений аналіз дозволив нам розглянути питання, яким чином перерозподіляється податковий тягар між виробниками та споживачами товарів, робіт, послуг.

З цього видно, що уряд за допомогою регулятивного потенціалу податкової системи може досить ефективно перерозподіляти між покупцями та споживачами податковий тягар, який впливає на економічні стимули цих суб'єктів господарювання. Нами показано, що цей тягар впливає на втрату ефективності економічної системи через застосування податків. Це цілком зрозуміло, оскільки будь-який податок - це плата суспільства за утримання уряду.

Уряд, у свою чергу, при розробці структури податкової системи та бюджетно-фіскальної політики велику увагу має приділяти аналізу таких чинників, які, на перший погляд, мають віддалене відношення до цього. Застосування у різних країнах одних і тих же податків за однаковими ставками призводить майже до різних результатів. Це пояснюється тим, що кожна країна має індивідуальний набір макро- та мікроекономічних змінних, які необхідно враховувати у ході аналізу. Цей набір факторів має широкий діапазон: від особливостей національного менталітету до природи ринкового середовища (рівня конкуренції). Тому, перш ніж вносити зміни до існуючої податкової системи уряду, слід враховувати можливі наслідки для суспільства від запровадження податкових нововведень та отримання економічного ефекту для економіки країни.

2.2 Формування державного бюджету

бюджет платіж оподаткування

Бюджет як фінансовий план держави формується під впливом бюджетної і податкової політики. Остання формувалася умовах надзвичайно жорсткої економічної кризи, що не могло не позначитися на характері змін.

Оскільки, з одного боку, постійною залишалася проблема мобілізації коштів до бюджету для виконання державою своїх функцій і зобов'язань, а з іншого -- об'єктивним був безперервний процес втрати одних джерел фінансових надходжень до бюджету і, у зв'язку з цим, пошуку інших, які б відповідали новій системі господарювання. Це постійно загострювало проблему дефіциту бюджету та методів його фінансування. Крім того, серед принципово нових умов з'явилися такі, які пов'язані з низькою фінансовою й управлінською дисципліною, тінізацією економіки, неефективністю здійснення окремих видів видатків, марнотратством, фактами розкрадання державних коштів.

Україна пережила проблеми наповнення бюджету грішми, уникнення надходження до бюджету шляхом взаємозаліків, невиконання більшості прийнятих щорічних бюджетів, реструктуризації боргів як засобу поліпшення фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом. Із часом завдяки трансформації бюджетної і податкової систем окремі із зазначених явищ відійшли в минуле, а деякі змінили свій характер, хоча ще залишаються не розв'язаними повною мірою. Але такі проблеми, як масове ухиляння від податків, втрати доходів бюджету від податкових пільг, зростання зовнішньої заборгованості, залишаються актуальними.

Незважаючи на значні суперечності реформ, у деяких своїх частинах зміст податкової системи відповідає вимогам, що склалися у світовій практиці. Так, основу податкової системи України утворюють податки, які становлять ядро податкових систем розвинених західноєвропейських країн, -- податок на доходи громадян, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір і мито. Ці податки забезпечували дві третини загальної суми надходжень до зведеного бюджету 2003 року. Закони, якими регулюється справляння більшості з цих податків, розроблені з урахуванням норм західноєвропейського податкового права.

Водночас податкова система України характеризується низкою особливостей, які відрізняють її від податкових систем розвинених країн. До них належать:

-- існування двох підсистем оподаткування -- стандартної і спрощеної, що порушує цілісність податкової системи;

-- значна нерівномірність розподілу податкового тягаря внаслідок масштабного ухиляння від сплати податків та наявності податкових пільг;

-- високий рівень податкової заборгованості;

-- неповна відповідність податкової системи України основним принципам оподаткування -- справедливості, ефективності, стабільності, адміністративної простоти й економічності.

Слід зауважити, що як податкова, так і бюджетна системи критикувалися і критикуватимуться, оскільки в їх основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності в розв'язанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різних стадіях свого розвитку, залежно від яких змінюється зміст і податкової, і бюджетної політик. Часто це призводить до порушення окремих, навіть загальновизнаних принципів фіскальної політики -- таких, наприклад, як справедливість, стабільність. Останнього принципу можна і слід дотримуватися тільки певний період часу і відповідно до умов, що склалися в економіці. Для прикладу можна навести сучасну позицію міністра фінансів Німеччини Х.Ейхеля, який заявив, що «...стабільність не є пріоритетом, нам потрібне зростання». У даному випадку йшлося саме про фіскальну стабільність.

Нині можна стверджувати, що головні проблеми етапу становлення бюджетної та податкової систем України і вирішення завдань фінансової стабілізації для виходу економіки з кризи були певною мірою розв'язані, оскільки інфляція як основний показник фінансової нестабільності увійшла сьогодні межі контрольованості. Але слід зауважити, що економіка України, як і кожної країни, з тих чи інших причин може опинятися під загрозою зростання інфляції й фінансової нестабільності. Тому ці питання мають постійно перебувати у центрі уваги економічного блоку уряду та Національного банку.

Розвиток економіки України повинен відзначатися надалі активізацією економічної діяльності. У зв'язку з цим важливо оцінити, наскільки зміни, що відбуваються й відбуватимуться у бюджетній та податковій системах, відповідають по суті засадничим вимогам стабільного зростання.

З цієї точки зору важливим є рівень співвідношень між податковими і неподатковими надходженнями до бюджету й те, наскільки одночасно відбувається концентрація доходів бюджету за рахунок головних бюджетоутворюючих податків: ПДВ, податки на прибуток, податки на доходи фізичних осіб, акцизний збір. Водночас у цій частині існує ряд суперечливих тенденцій. Зокрема простежувалося зменшення фіскальної ефективності прямих податків відносно ВВП від 15,0% у 1994 р. до 9,2% у 2001 р. і непрямих податків -- від 12,9 до 7,1%. 2002 року частка прямих податків у ВВП збільшилася до 10,3, непрямих -- до 8,0%.

Зниження фіскальної ефективності прямих податків відбувалося за рахунок податку на прибуток (дохід) підприємств, фіскальна ефективність якого зменшилася за означений період з 11,9 до 3,9% відносно ВВП, тобто більш ніж утричі; 2002 року вона трохи зросла -- до 4,3%. Натомість фіскальна ефективність прибуткового податку з громадян характеризувалася стійкою тенденцією до зростання з 2,8% 1994 р. до 4,9% відносно ВВП у 2002 році. При цьому 2001 та 2002 рр. фіскальна ефективність прибуткового податку з громадян уперше перевищила фіскальну ефективність податку на прибуток підприємств. З одного боку, ця тенденція свідчить про формування податкової структури, сприятливої для економічного зростання. З іншого -- вона стала наслідком надмірного податкового тягаря на доходи громадян.

Зниження фіскальної ефективності непрямих податків зумовлене передусім зниженням фіскальної ефективності ПДВ від 10,8% відносно ВВП у 1994 р. до 5,0% 2001 року. 2002 року частка цього податку у ВВП зросла до 6,1%. Однак, по-перше, це відбувалося на тлі перевищення надходжень ПДВ із ввезених на територію України товарів над надходженнями від вітчизняних товарів; по-друге, надходження податку зростали на тлі зниження виконання державою вимог з відшкодування ПДВ.

Слід також зауважити, що коли порівнювати співвідношення неподаткових надходжень до бюджету і до ВВП, то існувала тенденція зростання останніх. Якщо 1998 року неподаткові надходження до бюджету становили 2,5% до ВВП, то у 2001 р. вони досягли 8,0%, і лише починаючи з 2002-го цю негативну тенденцію певною мірою було подолано (6,8% у 2003 р.). Водночас неподаткові надходження у співвідношенні з ВВП за підсумками 2003 року залишалися у 2,7 разу вищими, ніж 1998 року (період жорсткої фінансової кризи).

Наведені дані свідчать, що при формуванні дохідної і видаткової частин бюджету органи влади виходили не тільки з реальних розрахунків. Недосконалість і нестабільність податкового законодавства сприяє розширенню впливу на цей процес політичних, корпоративних та інших факторів. Крім того, при формуванні видаткової частини бюджету нерідко приймаються популістські рішення, які вимагають відповідних джерел фінансування.

У цих суперечностях криються витоки таких явищ, як неузгодженість податкової і бюджетної політик; прагнення парламентських комітетів завищувати планові показники доходів бюджету, а уряду -- їх занижувати; перевищення державними зобов'язаннями, що випливають із чинного законодавства, фінансових можливостей економіки; ухвалення рішень щодо зниження податкових ставок і гальмування ухвалення рішення з розширення податкової бази, необхідного для збереження рівня бюджетних надходжень на незмінному рівні; ланцюгова реакція боротьби за податкові пільги і преференції і, як наслідок, -- загострення корупції; вибір податкових пільг, що підлягатимуть першочерговому скасуванню, залежно не від їх соціально-економічної значущості, а від міцності позицій тієї групи депутатів, які лобіюють у парламенті інтереси певної категорії платників.

Незважаючи на зменшення податкових надходжень до зведеного бюджету щодо ВВП на 2,0 відсоткового пункта за 1998--2004 рр., податок на прибуток підприємств і податок на доходи громадян тривалий час зберігали свою питому вагу у ВВП (1992 р. -- 8,5, 2002 р. -- 8,1%), що означало зростання їх ролі у формуванні бюджетних доходів. Це створювало передумови для підвищення еластичності впливу основних податків як на бюджет, так і на процес формування й розподілу ВВП, що надзвичайно важливо для забезпечення умов стабільного економічного зростання за рахунок стимулювання економічної активності. На мою думку, саме з метою її стимулювання на даному етапі розвитку стало можливим з 2004 р. знизити ставки оподаткування за вказаними видами податків. Надалі було б доцільно, коли йдеться про оподаткування прибутку, звільнити від податку ту його частину, яка інвестується.

Поруч із вищезазначеними змінами в податковій системі, останніми роками відбулися й інші. Зокрема було скасовано відрахування до деяких цільових державних фондів, питома вага яких у дохідній частині зведеного бюджету становила 15,2% у 1998 році. За рахунок скасування відрахувань до чорнобильського фонду питома вага цільових державних фондів вже 1999 р. знизилася до 11,9%, а скасування відрахувань у Фонд ремонту та будівництва автодоріг 2000 року та інноваційний фонд (2001 р.) звела нанівець ці джерела дохідної частини бюджету. В перерахунку на умови 2002-го підприємства реального сектора додатково отримали до 10 млрд. грн. вільних від оподаткування коштів.

Водночас практично завжди були й залишаться суперечності між дохідною та видатковою частинами бюджету. Це поширене явище в умовах представницької демократії. Досить звернутися до сучасного досвіду Німеччини та Франції, які заявили про недоцільність дотримання ліміту дефіциту бюджету на рівні 3% ВВП, встановленого відповідним пактом для країн ЄС, оскільки сьогодні економічні умови вимагають перевищення цього ліміту.