Економічна сутність інвестицій і інвестиційної діяльності

Оцінку матеріально-речовинних змін в елементах ТОРП можна одержати за допомогою комплексного показника, що синтезує в собі приватні показники, що характеризують розвиток окремих умов техніко-організаційних факторів підвищення ефективності виробництва. Більше того, при формуванні комплексного показника ТОРП необхідно враховувати соціально-економічну значимість приватних показників, що входять у нього. Така необхідність обумовлена рядом причин. По-перше, якщо на підприємстві за допомогою сучасного встаткування й передової технології виробляється продукція, собівартість якої не знижується, і продуктивність праці не зростає або підвищується незначно ТОРП підприємства в цьому випадку не можна визнати високим. По-друге, всі впроваджувані на підприємстві оргтехмероприятія спрямовані на з ефективності виробництва. Отже, і значимість приватних показників ТОРП, синтезованих у комплексний показник, необхідно визначати залежно від ступеня їхнього впливу на узагальнюючі економічні показники, точніше, не той з них, що відіграє провідну роль у системі показників ефективності виробництва й у найбільшій мері характеризує ефективність роботи підприємства, у тому числі й в області підвищення ТОРП.

Як показала практика планування, у порівнюваних підприємств і цехів майже завжди одні частки показники ТОРП краще, інші гірше. Тому керівництву об'єднання, підприємства за допомогою системи суперечливих показників не представляється можливим одержати однозначну оцінку про досягнутий ТОРП, визначити величину загального резерву в даній області й прийняти відповідне рішення.

Планування техніко-організаційного розвитку підвищення ефективності виробництва на різних рівнях керування (робоче місце, бригада, ділянка, цех, підприємство, об'єднання) вимагає різної оцінки досягнутого ТОРП. У міру переходу від планів техніко-організаційного розвитку й підвищення ефективності виробництва цехів до планів підприємства й далі об'єднання виникає необхідність відомості інформації про даний процес до всієї меншої кількості показників, що інтегрують у собі оцінку розвитку як різних елементів ТОРП, так і даного процесу в цілому. Однозначна оцінка досягнутого ТОРП має ряд переваг, основне з яких - зниження трудомісткості в процесі керування й планування суспільного виробництва й НТП, а також простота й точність побудови економічного механізму керування, а деяка неточність цими перевагами.

У процесі керування техніко-організаційним розвитком на підприємстві виникає необхідність синтетичної оцінки розвитку елементів ТОРП для виявлення по них загальної величини резервів і підтримки пропорційного їхнього розвитку .Оцінку кожного з елементів ТОРП варто проводити за допомогою узагальнюючого показника, що синтезує в собі основні приватні показники, які характеризують фактори його розвитку.

У процесі визначення матеріально-речовинних змін в елементах виробництва, оцінки рівня їхнього розвитку переважають натуральні вимірники. Ці показники у своїй більшості нерозмірні й непорівнянні один з одним. Нерозмірність і несумірність їх обумовлені не тільки застосуванням різних одиниць виміру, але й різною значимістю приватних показників ТОРП, синтезованих в узагальнюючий показник, можна перебороти шляхом приведення їх до "загального показника" за допомогою еталонів. Як еталонні значення показників ТОРП варто використати максимально досягнуті значення приватних показників ТОРП на передових підприємствах галузі.

Якщо зіставляти фактичні значення показників з індивідуальними нормативами (або із плановими значеннями), то не виникає справжньої сумірності. Це пояснюється тим, що в таких умовах порівняльні оцінки ведуться на основі не завжди оптимальних і даних, що відповідають вірогідності.

Другу непорівнянність приватних показників (різну значимість) при визначенні комплексних показників ТОРП можна виключити, використовуючи співвідношення приватних коефіцієнтів еластичності до їхньої суми:

.(2.5)

Коефіцієнти еластичності розраховуються з рівнянь регресії й показують, на скільки зміниться узагальнюючий показник ефективності виробництва (у нашому випадку, на скільки знизиться собівартість продукції) при зміні фактору-аргументу (показника техніко-організаційного рівня) на 1% при фіксованому положенні інших аргументів.

Крім того, для порівнянності (сумірності) показників ТОРП, синтезованих в узагальнюючий , необхідно враховувати розмір виробництва (трудомісткість робіт - )окремих виробничих підрозділів (у нашому випадку окремих переділів основного виробництва).

Загальну схему однозначної оцінки ТОРП підприємства модно представити в такий спосіб.

Техніко-організаційний рівень основного виробництва підприємства являє собою сумарну оцінку розвитку складових його переділів:

, (2.6)

де - інтегральний показник ТОУ основного виробництва z-гo підприємства;

- комплексний показник ТОУ і-го переділу основного виробництва z-го підприємства;

- трудомісткість робіт з і-го переділу основного виробництва на z-ом підприємстві протягом календарного року, тис. н-ч.

- кількість переділів основного виробництва на підприємстві.

У свою чергу, комплексний показник ТОУ і-го підприємства основного виробництва z-гo підприємства розраховується по формулі:

, (2.7)

де - коефіцієнт еластичності при j-м факторі і-гo переділу основного виробництва підприємства;

, - фактичне й еталонне значення j-ї частки показника ТОУ по і-му переділі основного виробництва на підприємстві;

m - кількість приватних показників ТОРП, що істотно впливають на зниження собівартості виготовляємої продукції, що, по переділах основного виробництва.

Коефіцієнт еластичності по j-му техніко-організаційному факторі і-гo переділу основного виробництва визначається в такий спосіб:

,(2.8)

де - коефіцієнт регресії при j-ом техніко-організаційному факторі і-гo переділу основного виробництва;

- середнє значення j-гo частки показника ТОУ і-гo переділу основного виробництва;

- середнє значення зниження собівартості продукції за рахунок підвищення ТОУ і-го переділу основного виробництва.

Вирахування коефіцієнтів регресії () при техніко-організаційних факторах зводиться до визначення кількісної міри впливу кожного показника ТОРП на зниження собівартості виготовляємої продукції, що, за допомогою побудови багатофакторних рівнянь регресії, що мають наступний вид:

(2.9)

Як фактори-аргументи, що входять у рівняння регресії, використаються показники техніко-організаційного рівня основних переділів виробництва підприємств об'єднання, а функції-показники зниження собівартості продукції за рахунок впровадження оргтехмероприятій.

Після розрахунку однофакторних регресійних моделей залежності зниження собівартості продукції від зміни кожного з техніко-організаційних факторів і перевірки їх на мультіколінеарність між собою, для побудови багатофакторних рівнянь регресії відбираються показники ТОУ основних переділів виробництва.

У результаті проведених розрахунків на ЕОМ необхідно одержувати рівняння множинної регресії, які характеризують залежність величин зниження собівартості продукції від аргументів, що представляють собою зміни приватних показників ТОРП.

Рівняння залежності показника зниження собівартості продукції від зміни показників ТОРП дозволяють установити вплив кожного аргументу на функціональний показник.

Для визначення відносного впливу (значимості) різних техніко-організаційних факторів на зі зниження собівартості продукції за допомогою формули розраховують коефіцієнти еластичності ().

Розрахувавши за допомогою коефіцієнтів еластичності () силу впливу техніко-організаційних факторів на показник зниження собівартості продукції, по формулі знаходять комплексний показник ТОРП основних переділів підприємств.

За допомогою формули обчислюють інтегральні показники (К) ТОРП підприємств, що входять до складу об'єднання.

2.4.4 Методика визначення планування зниження собівартості продукції з урахуванням підвищення ТОРП на підприємстві

При розробці плану по зниженню собівартості продукції в об'єднанні неприпустимий елемент механічного розподілу завдання між підприємствами, тому що це приводить до полегшених завдань в одних випадках і перенапруженим в інших і послабляє діючу роль плану в справі мобілізації резервів виробництва. Планове завдання підприємством по зниженню собівартості продукції повинне диференціюватися з урахуванням досягнутого рівня витрат на 1 грн. товарної продукції й наявного резерву по техніко-організаційному розвитку виробництва. Необхідно прагнути до усунення на різних підприємствах розривів у рівні собівартості однакової продукції, планувати організаційно-технічні заходи, що передбачають підтягування відстаючих підприємств до рівня передових.

Зниження собівартості продукції нерозривно пов'язане з підвищенням техніко-організаційного рівня виробництва. ТОРП об'єднання (підприємства) відбиває ступінь прогресивності, стани й використання техніки, технології, організації виробництва на підприємстві, у цеху, на ділянці й робочому місці.

Для перспективного й поточного планування зниження собівартості продукції на підприємствах з урахуванням підвищення ТОРП необхідно використати нормативний метод, що дозволяє визначити по підприємствах, що входить до складу об'єднання, обґрунтовані завдання по економії витрат на виробництво продукції.

Виконання підприємствами обґрунтованих завдань по зниженню собівартості продукції на основі підвищення ТОРП може стати реальним лише за умови розподілу цих завдань по окремих технічних переділах, цехам, ділянкам і робочим місцям.

Після знаходження комплексних показників ТОРП підприємств, а також витрат на 1 грн. товарної продукції, у відповідності зі шкалою нормативів, представлених в таблиці 2.6, визначаємо норматив зниження собівартості продукції для кожного підприємства. Потім розраховуємо величину зниження собівартості продукції.

,(2.10)

де - величина зниження собівартості, грн;

- норматив зниження собівартості продукції, грн/тис. грн;

- планований обсяг товарної продукції, тис. грн.

Таблиця 2.6. Шкала нормативів зниження собівартості продукції за рахунок підвищення ТОРП.

Комплексний показник ТОРП	Витрати на одну гривню товарної продукції
	1-0,91	0,9-0,81	0,8-0,71	0,7-0,61	0,6-0,51	До 0,5
До 0,5	0,75	0,72	0,69	0,66	0,63	0,6
0,51-0,6	0,72	0,69	0,66	0,63	0,6	0,57
0,61-0,7	0,69	0,66	0,63	0,6	0,57	0,54
0,71-0,8	0,66	0,63	0,6	0,57	0,54	0,51
0,81-0,9	0,63	0,6	0,57	0,54	0,51	0,48
0,91-1	0,6	0,57	0,54	0,51	0,48	0,45

Усі необхідні данні для розрахунку ТОРП представленні в таблицях 2.7. - 2.18.

Таблиця 2.7. Трудомісткості робіт з переділів основного вир-ва підприємств

Трудомісткості	ВАТ "ХТЗ"
Ливарний	478
Ковальсько-штампувальний	116
Зварювальний	225
Механічний	1171
Складальний	819

Таблиця 2.8. Дані для розрахунку зниження собівартості

	ВАТ "ХТЗ"
Рівень витрат	0.65
Обсяг продажів, тис. грн.	42000

Таблиця 2.9. Зварювальний переділ

Зниження собівартості	Приріст питомої ваги програмного обладнання	Приріст ступеня охоплення робіт механізованою працею	Приріст питомої ваги робітників у бригадах
У	X1	Х5	Х10
0,074	0,7	0,9	10,6
0,04	0,5	0,5	6,8
0,037	0,4	0,4	5,3
0,064	0,6	0,7	11,7
0,046	0,5	0,6	3,2
0,037	0,4	0,1	3,8
0,064	0,6	0,8	9,4
0,038	0,4	0,3	2,6
0,028	0,3	0,2	4,7
0,0576	0,5	0,5	11,1

Середні арифметичні приросту показників

0,0484	0,49	0,5	6,92

Таблиця 2.10. Механічний переділ

Зниження собівартості	Приріст питомої ваги програмного обладнання	Приріст ступеня охоплення робіт механізованою працею	Приріст питомої ваги ТОН	Приріст тех. оснащення, тех. процесів	Приріст коефіцієнта спеціалізації
У	X1	Х5	Х12	Х6	Х7
0,075	1,6	2,11	0,5	0,1	0,8
0,086	1,4	2,11	0,4	0,2	0,6
0,104	2,2	2,51	0,7	0,3	0,8
0,133	2,9	2,91	0,9	0,5	1
0,159	3,5	3,31	1	0,7	1,4
0,13	2,5	2,91	0,9	0,3	1
0,12	3	2,71	0,7	0,4	1,3
0,112	2,4	2,51	0,5	0,4	0,8
0,095	2,2	2,31	0,6	0,3	0,5
0,062	0,8	1,91	0,2	0,1	0,4

Середні арифметичні приросту показників

0,1021	1,71	2,58333	0,776667	0,35667	0,81

Таблиця 2.11. Ливарний переділ

Зниження собівартості	Приріст питомої ваги прогресивних технологічних процесів	Приріст ступеня охоплення робіт механізованою працею	Приріст питомої ваги ТОН	Приріст питомої ваги робочих місць, що відповідають НОТ	Приріст питомої ваги робітників у бригадах
У	х4	х5	х12	х11	х10
0,05	0,4	1,5	0,4	1.9	7,8
0,059	0,5	1,7	0,5	2	6,6
0,064	0,6	1,8	0,8	2.2	6,7
0,065	0,6	2	0,9	2,3	15,1
0,076	0,7	1,8 .	1.1	2,5	12,2
0,128	0,9	2,3	0.9	2,7	11,3
0,043	0,4	1,3	0,5	2,7	4,9
0,045	0,2	1,5	0.4	1,5	5,2
0,042	0,1	1,1	0,4	1,3	3,7
0,045	0.1	1,1	0,3	1	0,3
0,03	0,1	1,3	2,7	2,7	0,8
0,035	0,3	1,5	3,3	3,3	1,3
0,087	0,6	1,8	3.8	3,8	2,9
0,092	0,5	1,9	4.9	4,9	4,4
0,052	0,5	1,6	4,5	4,5	2,3
0,043	0,3	1,5	3,1	3,1	1,8
0,037	0,2	1,5	3,3	3,3	0,7
0,38	0,1	1,2	2,4	2,4	0,7
0,041	0,1	1,3	2,9	2,9	0,5
0,026	0,2	1,3	2,6	2,6	0,8

Середні арифметичні приросту показників

0,0549	0,37	1,55	1,985	2,68	4,5

Таблиця 2.12. Ковальсько-штампувальна перділ.

Зниження собівартості	Приріст питомої ваги програмного обладнання	Приріст ступеня охоплення робіт механізованою працею	Приріст коефіцієнта спеціалізації	Приріст питомої ваги робочих місць, що відповідають НОТ
У	X1	Х5	Х7	X11
0,072	0,4	0,22	0,034	0,8
00,31	0,3	0,42	0,056	1,7
0,072	0,5	0,82	0,085	1,2
0,096	1,4	1,32	0,132	2,1
0,277	3,3	2,72	0,107	4,3
0,117	0,6	0,72	0,098	1,5
0,055	0,2	0,22	0,026	0,6
0,217	2,1	1,72	0,123	3,7
0,145	0,6	1,12	0,114	3,2
0,096	0,5	0,72	0,072	1,9
0,048	0,3	0,32	0,041	0,5
0,054	0,2	0,52	0,035	1,4
0,146	2,1	1,82	0,152	3,7
0,187	2,4	1,52	0,176	4,6

Середні арифметичні приросту показників

0,10865	1,09	0,96	0,0964	2,385

Таблиця 2.13. Складальний переділ

Зниження собівартості	Приріст ступеня охоплення робіт механізованою працею	Приріст питомої ваги робочих місць, що відповідають НОТ	Приріст коефіцієнта спеціалізації	Приріст питомої ваги робітників у бригадах
У	х5	х11	х7	Х10
0,032	0,3	1,03	0,003	0,25
0,03	0,5	1,53	0,007	3,2
0,047	1,6	2,03	0,0012	5,5
0,057	1,6	2,33	0,016	7,2
0,028	0,7	1,83	0,005	3
0,043	1,1	2,63	0,012	6
0,036	0,3	1,33	0,009	2,8
0,032	0,7	1,23	0,00635	3,5
0,065	2,5	4,13	0,003	12
0,036	0,6	1,13	0,003	4,2

Середні арифметичні приросту показників

0,044	0,975	2,38	0,0101	5,26

Таблиця 2.14. Висновок підсумків "Ковальсько-штампувальний переділ"

Регресійна статистика
Множинний R	0,893152645
R-квадрат	0,797721648
Нормований R-квадрат	0,743780754
Стандартна помилка	0,032715068
Спостереження	20
Дисперсійний аналіз df
Регресія	4
Залишок	15
Разом	19
Коефіцієнти
Y- перетинання	0,0118
Змінна X 1	0,0121
Змінна Х5	0,0517
Змінна X 7	-0,0377
Змінна XI1	0,0157

Таблиця 2.15. Висновок підсумків "Ливарний переділ"

Регресійна статистика
Множинний R	0,884069528
R-квадрат	0.78157893
Нормований R-квадрат	0,703571405
Стандартна помилка	0,013525536
Спостереження	20
Дисперсійний аналіз df
Регресія	5
Залишок	14
Разом	19
Коефіцієнти
Y- перетинання	-0,026
Змінна X4	0,0545
Змінна Х5	0,0517
Змінна X12	-0.0009
Змінна XI1	-0,003
Змінна XI0	-0.0017

Таблиця 2.16. Висновок підсумків "Складальний переділ"

Регресійна статистика
Множинний R	0,968327099
R-квадрат	0,93765737
Нормований R-квадрат	0.921032669
Стандартна помилка	0,00365599
Спостереження	20
Дисперсійний аналіз df
Регресія	4
Залишок	15
Разом	19
Коефіцієнти
Y- перетинання	0,0196
Змінна X5	0,0028
Змінна Х11	0,0023
Змінна X7	0,4066
Змінна X10	0,0022

Таблиця 2.17. Висновок підсумків "Механічний переділ"

Регресійна статистика
Множинний R	0,972495748
R-квадрат	0,945747979
Нормований R-квадрат	0,934445475
Стандартна помилка	0,008494248
Спостереження	30
Дисперсійний аналіз df
Регресія	5
Залишок	24
Разом	29
Коефіцієнти
Y- перетинання	0,0027
Змінна X1	0,005
Змінна Х5	0,0205
Змінна X12	-0,0025
Змінна X6	0,1088;
Змінна X7	0,0009

Таблиця 2.18. Висновок підсумків "Зварювальний переділ"

Регресійна статистика
Множинний R	0,971919388
R-квадрат	0,944627297
Нормований R-квадрат	0,916940945
Стандартна помилка	0,004388701
Спостереження	10
Дисперсійний аналіз df
Регресія	3
Залишок	6
Разом	9
Коефіцієнти
Y- перетинання	-0,0059
Змінна X1	0,0934
Змінна Х5	0,0007
Змінна X10	0,0012

Розрахунок величин зниження собівартості продукції для підприємства ВАТ "ХТЗ":

1. Ливарний переділ:

2. Ковальсько-штампувальний переділ:

3. Механічний переділ:

4. Зварювальний переділ

5. Складальний переділ

Розрахунок комплексного показника ТОУ і-го переділу по кожному переділі:

Розрахунок інтегрального показника ТОУ основного виробництва, техніко-організаційний рівень ВАТ "ХТЗ":

Розрахунок резервів:

У другому розділі була наведена характеристика ВАТ "ХТЗ", опис досліджуваного виробу - трактор ХТЗ-120, проведений аналіз найближчих конкурентів трактора ХТЗ-120, наведена сегментація ринків збуту. Після чого був проведений аналіз конкурентноздатності виробу. Розглянуто організаційну структуру підприємства.

Наприкінці роздягнула наведена оцінка техніко-організаційного рівня підприємства й розрахунок резерву по зниженню собівартості виробленої продукції. На основі результатів будуть проведені розрахунки в наступному розділі.

3. ПРОЕКТНО-РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ

3.1 Основні завдання ВАТ "ХТЗ"

Для виконання завдань на 2007 рок необхідно:

Збільшити обсяг продажу товарної продукції згідно розробленого плану;

Збільшити виробництво та реалізацію модернізованих тракторів з двигунами ЯМЗ-236Д (Росія), ВР6М10131Е фірми «Дойц АГ» (ФРН) виробникам сільськогосподарської продукції, у тому числі на умовах лізингу за кошти Державного лізингового фонду;

Забезнечити отримання прибутку, необхідного для:

рішення задачі максимізації прибутку;

розвитку виробництва і освоєнния нових тракторів;

утримання об'ектів соціальної сфери;

стимулювання праці і збільшення на цій підставі продуктивності праці.

Активізувати роботу служби маркетингу по нових ринках збуту продукції ВАТ «ХТЗ» як на Україні, так і за її межами, в першу чергу в країнах СНД;

продовжити роботу по оптимізації основних фондів заводу і, в першу чергу, обладнання;

з метою задоволення попиту споживачів сільськогосподарської техніки провести слиуючі роботи:

виготовити промислову партію тракторів ХТЗ-17021 з установленням кондиціонерів;

здійснити за допомогою фірми "Декра", Шмеччина, іспити трактору ХТЗ-17022, який відповідає вимогам європейських стандартів;

випустити робочі креслення, виготовити та скласти макетні зразки тракторів ХТЗ-21041 і ХТЗ-21042;

провести іспити тракторів ХТЗ-17221, ХТЗ-16132, трактора з гідропіджимною муфтою.

3.2 Прибуток підприємства і його максимізація

Для успішної реалізації продукції підприємство повинне встановити таку ціну й обсяг виробництва, при якій прибуток буде максимальною (табл.. 3.1).

Таблиця 3.1. Залежність річного доходу й прибутку від ціни й обсягу випуску продукції.

Кількість зробленої продукції (Q) од.	Ціна одиниці продукції, тис.грн. (Ц)	Сума валового доходу, тис.грн. (ВД) ВД=Q*Ц	Сума загальних витрат, тис.грн.	Прибуток, тис.грн	Граничний доход (ГД)	Граничні витрати (ГВ)
0	812	0	5000	-5000	-	-
20	403	8060	6100	1960	403	55
40	220	8800	7100	1700	37	50
60	150	9000	8000	1000	10	45
80	120	9600	8800	800	30	40
100	140	14000	9550	4450	220	37.5
120	130	15600	10250	5350	80	35
140	118	16520	11000	5520	46	37.5
160	109.6	17536	11800	5736	50.8	40
180	100.2	18036	12700	5336	23.2	45
200	90	18000	13800	4200	0	55
220	88	19360	15100	4260	68	65

З даних таблиці 3.1. можливо зробити висновок, що максимальний річний розмір прибутку підприємства (5736 тис.грн) забезпечується при ціні 109,6 тис.грн./од. і обсязі продажів (випуску) 160 од./рік.

3.3 Економічне обґрунтування заходу щодо установки двигунів німецької фірми "Дойтц" на трактори ХТЗ -120

Вихідні дані необхідні для економічного обґрунтування представлені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. Вихідні дані для економічного обґрунтування

Показники	Значення показників
	BF6M1013E	СМД-60
Річна програма товару, що випускався у 2005 році, од.	150	150
Тривалість випуску нового трактора, років.	3	3
Ціна товару в 2006 році, грн.	109600	81100
Ціна двигуна, грн.	33682	15000
Одноразові витрати на маркетинг, грн.	13000	9000
Витрати на транспортування й зберігання партії двигунів з 100 шт. В 2006 р., грн.	109600	55100
Прогноз обсягу ринку по новому товарі.	160	160
Прогноз втрат від шлюбу при зборці нового товару на річну програму, грн.	80000	96000
Рік початок випуску, р.	2008	2008
Фактор ризику частки одиниці	0,85	0,95
Фактор інфляції	1,08	1,08

3.4 Розрахунок очікуваного економічного ефекту

Заходи розробляються в 2007 році, впроваджуються на початку 2008 року, діяти буде протягом трьох років, 2008-2010 років.

Збільшення собівартості одиниці товару підприємства (Свх) через підвищення якості двигуна розраховується по формулі:

,(3.1)

де Цн - ціна нового двигуна;

Цс - ціна старого двигуна;

Кд - коефіцієнт дисконтирования;

Iu - індекс інфляції;

Зтр.н - витрати на транспортування й зберігання одиниці нового двигуна;

Зтр.с - витрати на транспортування й зберігання одиниці старого двигуна.

Розрахунок.

грн.

грн.

грн.

Зниження собівартості одиниці товару фірми в 2008 році за рахунок підвищення якості () проявляється в зниженні виробничого шлюбу й розраховується по формулі:

, (3.2)

де - втрати від виробничого шлюбу на річну програму старого товару;

- втрати від виробничого шлюбу на річну програму нового товару;

і - річна програма по старому й новому товарі.

Розрахунок:

грн.

грн.

грн.

Економія від реалізації проекту нового товару в 2007 році складе:

, (3.3)

де Цн - ціна нового товару;

Цс - ціна старого товару.

Розрахунок:

грн.

грн.

грн.

Наведені до 2008 року одноразові витрати () складуть:

, (3.4)

де - одноразові витрати на маркетингові дослідження й НИОКР.

Розрахунок:

грн.

Очікуваний економічний ефект розробки й впровадження заходу розраховується по формулі:

, (3.5)

де - коефіцієнт, що враховує фактор ризику.

Розрахунок:

Таким чином, очікуваний економічний ефект розробки й впровадження заходу щодо підвищення якості комплектуючого виробу (двигуна) у розмірі 3710562 грн.

3.5 Оцінка ризиків

З урахуванням класифікації проектних ризиків виробляється оцінка їхнього рівня, основу проведення якої становить визначення ступеня ймовірності їхнього виникнення й обсягу можливих фінансових втрат при настанні ризикової події Оцінка ризиків реальних інвестиційних проектів здійснюється по наступних основних етапах.

3.5.1 Ідентифікація окремих видів ризиків по реальному інвестиційному проекті

Процес ідентифікації окремих видів проектних ризиків здійснюється по наступних трьох стадіях

На першій стадії в розрізі кожного реального інвестиційного проекту визначаються властиві їм зовнішні або систематичні види ризиків. У зв'язку зі специфікою інвестиційної діяльності підприємства окремі з розглянутих у процесі класифікації видів систематичних проектних ризиків з формованого переліку виключаються

На другій стадії визначається перелік внутрішніх або несистематичних (специфічних) проектних ризиків, властивим окремим реальним інвестиційним проектам.

На третій стадії формується передбачуваний загальний портфель ризиків, пов'язаних зі здійсненням реального інвестиційного проекту (що включає можливі систематичні й несистематичні проектні ризики). Зразкова форма портфеля ідентифікованих проектних ризиків наведена.

3.5.2 Оцінка широти й вірогідності інформації, необхідної для визначення рівня окремих проектних ризиків

Вибір методів оцінки рівня проектних ризиків, а також надійність її результатів багато в чому визначаються використовуваної в цих цілях інформаційною базою. У процесі оцінки якості цієї інформаційної бази перевіряється її повнота для характеристики окремих видів проектних ризиків, можливість побудови необхідних рядів динаміки (для оцінки рівня ризиків, що проявляють у динаміку - інфляційного, процентного й т.п.) і необхідних угруповань (при оцінці статичних видів ризиків, наприклад, ризику проектування, ризику фінансування проекту й т п.), можливість порівнянної оцінки сум фінансових втрат у єдиному рівні цін, надійність джерел інформації (власна інформаційна база, доступні статистичні дані й т.п.). Варто мати на увазі, що недостатня або неякісна інформаційна база, використовувана в процесі оцінки рівня проектних ризиків, підсилює суб'єктивізм такої оцінки, а отже знижує ефективність усього подальшого процесу ризику-менеджменту.

Таблиця 3.3. Портфель ідентифікованих видів ризиків по реальному інвестиційному проекті.

Види ідентифікованих проектних ризиків	Етапи здійснення проекту	В цілому по проекті
	Передінвестиційний	Інвестиційний	Постінвестиційний
1. Зовнішні (систематичні) проектні ризики
1. Процентний ризик			*	*
2. Інфляційний ризик		*	*	*
3. Податковий ризик		*	*	*
2. Внутрішні (несистематичні) проектні ризики
1. Ризик зниження фінансової стійкості		*		*
2. Ризик неплатоспроможності		*		*
З. Ризик проектування	*			*
4. Будівельний ризик		*		*
5. Маркетинговий ризик			*	*
6. Ризик фінансування проекту й т.п.		*		*

3.5.3 Вибір і використання відповідних методів оцінки ймовірності настання ризикової події по окремих видах проектних ризиків

Система й зміст основних із цих методів оцінки докладно розглянута раніше при характеристиці методичного інструментарію інвестиційного менеджменту.

Разом з тим, у проектному аналізі широко використаються й спеціальні методи оцінки ймовірності окремих видів ризиків. Найбільше поширення одержали наступні з них:

Аналіз чутливості проекту [project sensіtіvіty analіsіs]. Сутність цього аналітичного методу полягає в оцінці впливу основних вихідних параметрів реального інвестиційного проекту на кінцеві показники його ефективності. Змінними вихідними показниками проекту виступають звичайно обсяг реалізації продукції у натуральному вираженні; рівень цін на продукцію; сума інвестиційних витрат по видах і етапам здійснення; тривалість здійснення проекту; очікуваний рівень ставки відсотка; очікуваний темп інфляції й т.п. Кінцевими показниками ефективності проекту приймаються звичайно чистий наведений доход; внутрішня ставка прибутковості або сума чистого інвестиційного прибутку. Послідовно змінюючи значення змінних вихідних показників, можна визначити діапазон коливань обраних для оцінки кінцевих показників ефективності, а також критичні значення вихідних параметрів проекту, які ставлять під сумнів доцільність його здійснення. Чим більше діапазон коливань вихідних параметрів проекту, при якому показники його ефективності відповідають обраним підприємством критеріям, тим менш ризиковим він уважається за результатами аналізу чутливості.

Аналіз сценаріїв проекту [project scenarіo analysіs]. Цей аналітичний метод дозволяє оцінити вплив на кінцеві показники ефективності проекту одночасна зміна декількох вихідних його параметрів, що генерують можливі проектні ризики. Основною перевагою цього методу в порівнянні з попереднім є те, що всі варьируемые вихідні параметри проекту моделюються з урахуванням їх взаємозалежності. У практиці проектного аналізу моделюються, як правило, три основних сценарії здійснення реального інвестиційного проекту - песимістичний, реалістичний і оптимістичний, в основі яких лежить передбачуване погіршення або поліпшення вихідних параметрів - обсягу реалізації продукції, рівня цін на продукцію, ставки відсотка, темпу інфляції й т.п. Результати аналізу сценаріїв проекту дозволяють визначити умови його реалізації, що забезпечують досягнення критериальных значень показників його ефективності

Метод імітаційного моделювання, основу якого становить метод Монте-Карло [Monte-Carlo sіmulatіon]. Цей метод дозволяє найбільше повно врахувати весь діапазон невизначеностей вихідних значень параметрів проекту, з якими може зштовхнутися його майбутнє здійснення Крім того, шляхом обмежень, що задають споконвічно, необхідних показників ефективності проекту можна найбільше широко використати інформаційну базу проведення аналізу проектних ризиків. Таким чином, метод Монте-Карло дозволяє одержати интервальные значення показників проектних ризиків, у рамках яких можлива успішна реалізація реального інвестиційного проекту. Цей метод вимагає надійної програмної підтримки (одним з варіантів такого програмного продукту є пакет "Rіsk Master", широко використовуваний у практиці інвестиційного менеджменту)

Метод "дерева рішень" ["tree-decіsіon" method] Цей метод дозволяє найбільше комплексно врахувати ризики реального інвестиційного проекту по окремих послідовних етапах його здійснення. Експертні оцінки можливих сценаріїв варіації вихідних параметрів проекту при використанні цього методу є більше обґрунтованими, т к. у цьому випадку вони визначаються не по проекті в цілому, а в розрізі окремих етапів його реалізації й з урахуванням періоду часу кожного з етапів. Імовірність несприятливого результату в досягненні заданих кінцевих показників ефективності проекту й буде характеризувати міру його ризику. Методика оцінки ризиків реальних інвестиційних проектів на основі використання розглянутих спеціальних методів докладно викладається в спеціальній літературі. У практиці здійснення такої оцінки варто враховувати також галузеві й регіональні фактори ризику, використовуючи в цих цілях методику оцінки інвестиційної привабливості галузей економіки й регіонів країни Вибір конкретних методів оцінки з розглянутого їхнього арсеналу визначається наступними факторами:

видом інвестиційного ризику;

повнотою й вірогідністю інформаційної бази, сформованої для оцінки рівня ймовірності різних інвестиційних ризиків;

рівнем кваліфікації інвестиційних менеджерів (ризиків-менеджерів), що здійснюють оцінку, ступінь, їхньої підготовленості до використання сучасного математичного й статистичного апарата проведення такої оцінки;

технічною й програмною оснащеністю інвестиційних менеджерів (менеджерів), можливістю використання сучасних комп'ютерних технологій проведення такої оцінки;

можливістю залучення до оцінки складних інвестиційних ризиків кваліфікованих експертів та ін.

3.5.4 Визначення розміру можливих фінансових втрат при настанні ризикової події по окремих видах проектних ризиків

Розмір можливих фінансових втрат визначається видом інвестиційних проектів, обсягом задіяних у них активів (капіталу) і максимальним рівнем амплітуди коливаємості інвестиційних доходів при відповідних видах проектних ризиків. На основі цього визначення виробляється угруповання намічуваних до реалізації інвестиційних проектів по розмірі можливих фінансових втрат.

3.5.5 Оцінка загального рівня проектного ризику

Формування комплексного показника рівня ризику всього проекту ґрунтується на оцінці всіх видів індивідуальних ризиків, генеруємих заданими в ній вихідними параметрами і їх можливої коливаємості під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів Однак у комплексному показнику рівня ризику проекту окремі індивідуальні ризики можуть частково взаємно погашаються, так як вони впливають на кінцеві показники ефективності проекту. Тому комплексний показник рівня ризику може бути представлена не як сума значень індивідуальних ризиків, а як їхня функція, що має наступний вид

, (3.6)

де - загальний рівень ризику проекту,

- рівень окремих видів ризику, ідентифікованих по проекті,

f - значення функції, що забезпечує взаємне погашення окремих видів проектних ризиків в обраному показнику ефективності проекту.

Для оцінки загального рівня ризику використається звичайно показник коливаємості очікуваної суми чистого прибутку по інвестиційному проекті, що дозволяє співвіднести розрахунковий рівень ризику з розрахунковим рівнем доходу Як альтернатива можуть бути використані також показники коливаємості суми чистого наведеного доходу або внутрішньої ставки прибутковості по проекті

З метою проведення порівнянної оцінки рівня ризику по окремих реальних інвестиційних проектах, коливаємость розглянутих кінцевих показників їхньої ефективності визначається у відносних показниках на основі розрахунку коефіцієнта варіації Чим вище розрахункове значення цього коефіцієнта по розглянутому проекті тим відповідно вище загальний рівень його ризику В інвестиційній практиці використаються наступні критерії загального рівня ризику проекту за значеннями коефіцієнта варіації обраного показника кінцевої його ефективності

до 10% - низький рівень проектного ризику;

від 11 до 25% - середній рівень проектного ризику;

понад 25% - високий рівень проектного ризику.

3.6 Безпека життєдіяльності

3.6.1 Небезпечні й шкідливі виробничі фактори

Аналіз шкідливих виробничих факторів показує, що з фізичних факторів найбільше значення мають локальні вібрації й шум, створювані ручним механізованим інструментом, клепальними машинами, іспитовими стендами, пневматичними пристроями й т.п.

При роботі із джерелами вібрації параметри її на робочому місці не повинні перевищувати гранично припустимих рівнів, установлюваних ДЕРЖСТАНДАРТ 12.1.012-78* (СТ СЭВ 1932-79, СТ СЭВ 2602-80) для загальної технологічної вібрації на постійних робочих місцях і для локальної вібрації.

Джерелами шуму при зборці можуть бути пневматичні й електричні ручні інструменти, молоти, преси, верстати, бункери, вентилятори й інші установки. Важливим засобом профілактики шкідливої дії шуму є дотримання гігієнічних нормативів за ДСТ 12.1.003-83.

Неправильний обіг з органічними розчинниками (бензином, гасом), ароматичними вуглеводнями (бензолом, толуолом, ксилолом), синтетичними мийними засобами й поверхово - активними речовинами для очищення складальних одиниць й полірувальними пастами, свинцевими припоями, різними герметиками й клеями створює небезпека отруєнь.

Наявність металевого пилу й абразивного пилу в повітрі робочої зони може привести до захворювання робітників. Зміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинне перевищувати гранично припустимих концентрацій.

Використання при зборці легкозаймистих (ЛВЖ) і горючих речовин у вигляді, наприклад, суміші ацетону, спирту або бензину із сухим льодом, аерозолів і пилу, з одного боку, і джерел струму з можливістю іскріння або короткого замикання - з іншої, створюють небезпека виникнення пожеж і вибухів.

У складальних цехах існує небезпека поразки електричним струмом, тому що тут експлуатується встаткування, що використає електричний струм високої й промислової частоти напругою до 660У. Крім цього, небезпечними факторами в складальних цехах є частки, що відлітають, абразивів, металеві осколки й пил, що обертаються деталі ручного механізованого інструмента, нагріті (від 60 до 400 °С) або сильно охолодженого (від -78 до -196 °С) поверхні встаткування.

Застосування поточно-конвеєрних методів на зборці, надмірне дроблення трудового процесу, збільшення одноманітних рухів у слюсарів-збирачів викликає стан монотонності, що приводить до негативних фізіологічних, психологічних і соціальних наслідків. Серед них зниження функціональних можливостей організму, інтересу до роботи, сонливість.

3.6.2 Вимоги до технологічних процесів

При проектуванні, організації й проведенні технологічного процесу зборки необхідно враховувати вимоги безпеки як загальні для всього процесу, так і для кожної операції по видах складальних робіт. Основними вимогами безпеки для складального процесу є:

заміна операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних і шкідливих виробничих факторів, операціями, при яких цих факторів немає або вони мають меншу інтенсивність;

заміна шкідливих речовин, нешкідливими або менш шкідливими, сухих способів обробки матеріалів, що порошаться, мокрими; підвищення рівня механізації складальних робіт шляхом широкого застосування механізованого інструмента, складальних іспитових стендів, пристосувань із механізованими затисками;

комплексна механізація й автоматизація виробництва, де використається ручна праця шляхом широкого застосування складальних автоматизованих ліній, складальних напівавтоматів і роботів, автоматів із програмним керуванням, дистанційне керування операціями при наявності небезпечних і шкідливих факторів;

оснащення складальних цехів засобами внутріцехового транспорту, вбудовування транспортних засобів у технологічні лінії й ділянки, створення комплексних транспортних систем, ув'язаних з виконанням основних технологічних операцій;

застосування засобів колективного й індивідуального захисту працюючих;

раціональна організація праці й відпочинку з метою профілактики монотонності й гіподинамії, а також обмеження ваги праці;

своєчасне одержання інформації про виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях;

впровадження системи контролю й керування технологічного процесу, що забезпечує захист працююче й аварійне відключення виробничого встаткування;

своєчасне видалення й знешкодження відходів виробництва, що є джерелами небезпечних і шкідливих факторів.

Однією з умов забезпечення безпеки праці є організація потокового складального з. Неодмінною умовою безпеки в складальному процесі є механізація операції, із впровадження у всіх етапах зборки таких механізованих засобів, як электро- і пневмоінструмент, гідравлічні ключі, переносні установки, пневмогідропривіди й т.п. Однак при використанні ручного механізованого інструмента, можливо механічне травмування працюючим цим інструментом. Тому інструмент масою більше 3-х кг. варто підвішувати. Для закріплення на робочому місці складального інструмента використають підвіски еластичного, напівеластичного й твердого типів.

3.6.3 Вимоги до інструмента й технологічного встаткування

Ручний механізований інструмент. Тип механізованого інструмента для оснащення складальних операцій вибирають із обліком можливо великої кількості факторів, що визначають безпеку й зручність роботи, техніко-економічні переваги й недоліки різних інструментів.

Стосовно до всіх видів ручних машин повинні виконуватися наступні вимоги:

внутрішні деталі, що рухаються, машин повинні бути недоступні для дотику; зовнішні рушійні деталі машин не повинні мати гострих виступів, гострі крайки повинні притуплені. Остання вимога не ставиться до робочого інструмента;

необхідність захисного огородження робочого інструмента повинна бути зазначена в стандартах або технічних умовах на конкретні види машин;

зняття захисного огородження повинне бути неможливим без застосування інструмента, якщо в стандартах або технічних умовах на конкретні види машин немає інших вказівок. Електричні ручні машини відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 12.2.013-75* (СТ СЭВ 789-77 ) повинні мати захист від дотику до деталей, що перебуває під напругою, навіть після видалення деталей, які знімаються без допомоги інструментів.

Кабель (шнур) у місці уведення в машину повинен бути захищений від стирань і перегинів еластичною трубкою з ізоляційного матеріалу.

Пневматичні машини ударної дії відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ 12.2.010-75* повинні мати пристрою, що виключають мимовільний випад інструмента при неодружених ударах.

Для зниження шуму, створюваного в клепальних молотках і інших пневматичних інструментах при скиданні стисненого повітря, можуть бути використані глушителі шуму. Застосування глушителів знижує рівень шуму на високих частотах на 10-12 дБ.

Для захисту збирачів від впливу вібрації ручного інструмента варто застосовувати виброзащитные пневматичні машини ударної дії.

При кожній видачі ручної машини в експлуатацію необхідно проводити зовнішній огляд, перевіряти комплектність і надійність кріплення деталей, чіткість роботи вимикача, роботу на неодруженому ходу.

Машину варто відключати від мережі при зміні робочого інструмента, установці насадок і регулюванні, при переносі машини з одного робочого місця на інше, при перерві в роботі, по закінченні роботи або зміни.

3.6.4 Вимоги до виробничих приміщень

Приміщення складальних цехів повинні відповідати вимогам СН 245-71, СниП ІІ-92 - 76. На один працюючого повинне доводитися 4,5м2 і 15м3 (СН 245 - 71). Розрахунок площ цехових комор зберігання інструментів, пристосувань і абразивів виробляється виходячи з необхідної площі на одного виробничого робітника, величина останньої рекомендується для одиничного й дрібносерійного виробництва 0,5 -0,9м; серійного 0,35-0,5м, крупносерійного 0,3-0,45л; для комор допоміжних матеріалів 0,1м. Проміжні склади, ремонтні майстерні, інструментальні комори, службові й побутові приміщення повинні розміщатися в прибудовах до основного будинку складального цеху.

Проходи й проїзди в цехах не повинні бути захаращені виробами, матеріалами, пристосуваннями, іспитовими стендами. Ширина проїздів і відстань між рядами робочих місць залежать від виду застосовуваного транспорту й розмірів переміщуваних виробів. Вони визначаються по нормах технологічного проектування.

Підлоги в цехах повинні бути що не порошать, неслизькими, міцного й зручними для механізованого збирання, що дозволяють застосовувати мийні засоби. Тип покриття підлог складальних цехів вибирають по СниП ІІ-В. 8 -71.

Стіни й стелі виробничих і допоміжних приміщень у міру потреби, але не рідше одного разу у два роки, а металеві будівельні конструкції не рідше одного разу в чотири роки повинні офарблюватися у світлі тони, відповідно до вимог, викладеним в "Вказівках по проектуванню й колірній обробці інтер'єрів виробничих будинків промислових підприємств" СН 181 - 70.

Цехи зборки повинні бути обладнані системами вентиляції й опалення, що забезпечують у приміщенні цеху вимоги ДЕРЖСТАНДАРТ 12.1.005 - 76 до повітря робочої зони. Повітряні виводи до стендів зборки повинні бути прокладені, а підпільних каналах, розміри повинні враховувати можливість виконання монтажу, огляду й ремонту трубопроводів.

Ворота для проїзду транспорту складальних цехів обладнаються тепловими повітряними завісами, що автоматично включаються при їхньому відкритті. У випадку застосування для утеплення воріт стьобаних матів останні необхідно просочити вогнезахисним складом.

Природне, штучне й сполучене висвітлення цехів повинне задовольняти вимогам СниП ІІ-4 - 79 з урахуванням специфіки складальних робіт. Можливий пристрій систем загального й комбінованого штучного висвітлення, а також всіх підвидів природного висвітлення (бічного, верхнього, комбінованого). Очищення засклених вікон і світлових ліхтарів повинна проводитися не рідше двох разів у рік, а очищення арматур джерел штучного висвітлення не рідше одного разу в три місяці. Світлові й аераційні ліхтарі повинні бути постачені армованим склом. При використанні звичайного скла із внутрішньої сторони повинне бути встановлене огородження з металевої сітки.

На випадок раптового припинення подачі електричної енергії в цехах остаточної зборки повинна бути передбачена система аварійного висвітлення у відповідності зі СниП ІІ-4 - 79, що забезпечує освітленість не менш 5% нормативного значення.

Всі приміщення складального цеху повинні бути забезпечені водою для виробничих і господарських потреб, а також для питва згідно СниП ІІ-31-74.

Всі приміщення повинні відповідати вимогам СниП ІІ-2 - 80 і бути забезпечені засобами гасіння пожежі відповідно до діючими "Нормами первинних засобів пожежогасіння для виробничих, складських, суспільних і житлових будинків".

3.6.5 Вимоги до персоналу

Робітники, пов'язані із проведенням складальних робіт, повинні забезпечуватися спеціальним одягом відповідно до діючих норм. При перевищенні на робочих місцях рівнів шкідливих факторів повинні застосовуватися засобу індивідуального захисту.

На ділянках, де використаються клеї на основі токсичних речовин і з'єднань, повинні бути аптечки з набором засобів і медикаментів, що знешкоджують їхня дія.

До виконання робіт у цехах остаточної зборки допускаються особи не молодче 18 років, що пройшли попередній медичний огляд.

Робітником, що виконує роботи на висоті, роботи з герметизації виробу під надлишковим тиском, роботи на установках для випробування пневмосистем із застосуванням високих тисків і на підйомно-транспортному встаткуванні, що пройшло курсове навчання й здало іспити, повинні бути видані посвідчення на право виробництва зазначених робіт.

Атестація робітників, зайнятих на клепально-складальних роботах, з питань техніки безпеки, технічним навичкам, культурі праці й виконанню физиопрофилактических заходів повинна проводитися не рідше одного разу в рік. До роботи з ручними електрифікованими машинами допускаються особи, що пройшли виробниче навчання й мають кваліфікаційну групу по техніці безпеки.

3.6.6 Контроль виконання вимог безпеки

У складальних цехах контролюється повітря робочої зони відповідно до вимог ДЕРЖСТАНДАРТ 12.1.005 - 76, ДЕРЖСТАНДАРТ 12.1.016 - 79*. Періодичність контролю змісту шкідливих речовин, газів і пилів установлюється органами санітарного нагляду залежно від класу небезпеки речовин. Параметри мікроклімату визначаються не рідше одного разу в рік. З тією же періодичністю контролюються шум на робочих місцях збирачів відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ 20445 - 75 і параметри ультразвуку відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ 12.1.001-83.

Стосовно до ділянок з використанням ручних машин раз у підлогу року виробляються випробування на безпеку за ДСТ 12.2.013-75* (СТ СЭВ 789 - 77) для електричних машин і за ДСТ 12.2.010 - 75* для пневматичних машин. При кожній видачі машини перевіряється цілісність елементів конструкції й наявність засобів захисту. При видачі машин після ремонту, крім того, виміряються характеристики шуму й вібрації. Вимір шуму виробляється у відповідності зі стандартами або технічними умовами на конкретні види машин.

При контролі параметрів вібрації на робочих місцях керуються ДЕРЖСТАНДАРТ 12.1.043 - 84, а параметрів ручних машин 12.1.042 - 84. Характеристики виробничого висвітлення на робочих місцях контролюються щорічно відповідно до методичних вказівок, затвердженими Мінздравом України.

Контроль організації робочих місць здійснюється не рідше одного разу в рік відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 12.2.032 - 78, ДЕРЖСТАНДАРТ 12.2.033 - 78.

3.6.7 Розрахунок штучної освітленості складального цеху

Проектуючи освітлювальну установку, необхідно вирішити наступні основні питання: вибрати тип джерела світла, систему висвітлення, норму освітленості, тип світильників, способи висвітлення, зробити розміщення світильників; уточнити після цього розміщення й число світильників і визначити єдину потужність світильників і ламп.

Вибір штучного світла - ламп накалювання або газорозрядних ламп - визначається економічністю газорозрядних джерел світла. Крім того, переваги люмінесцентного висвітлення безсумнівне там, де потрібне тонке розходження квітів, а також у приміщеннях, недостатньо освітлених або зовсім не освітлених природним світлом, у приміщеннях, де виконуються точні роботи, і т.п.

Визначаючи систему висвітлення, вибирають загальне або комбіноване висвітлення. При цьому варто враховувати, що більш економічна система комбінованого висвітлення, але в гігієнічному відношенні система загального висвітлення більше досконала, тому що вона дозволяє створити більше сприятливе розташування яскравостей у полі зору. У міру вдосконалювання освітлювальної техніки загальне висвітлення неминуче повинне витиснути комбіноване. Тому вже зараз у всіх випадках, де це можливо, варто відмовлятися від застосування місцевих світильників і в першу чергу в цехах автоматизованого виробництва.

Типи світильників у виробничих приміщеннях вибираються по технічних умовах з урахуванням вимог до розподілу яскравості в приміщеннях; конструктивне виконання світильників повинне відповідати умовам середовища в даному приміщенні.

Розміщення світильників у приміщенні при системі загального висвітлення є залежним від висоти їхнього підвісу. Шляхом розрахунків і експериментально встановлені найвигідніші співвідношення між висотою підвісу Н світильника над освітлюваною площиною й відстанню L між світильниками для кожної із систем розташування світильників. Відстань L1 між світильником і стіною рекомендується приймати таким: L1 = (0,25 - 0,3)L - якщо робочі поверхні горизонтальні й розташовані безпосередньо в стін; Lі = (0,4 - 0,5)L - якщо в стін розташовані проходи.

Завданням розрахунку є визначення необхідної потужності електричної установки для створення у виробничому або допоміжному приміщенні заданої освітленості або, при відомому числі й потужності ламп, визначення очікуваної освітленості на робочій поверхні. Існує кілька різних методів розрахунку освітлювальних установок.

Найважливіші з них:

- метод коефіцієнта використання світлового потоку;

- крапковий метод.

Розрахунок висвітлення методом коефіцієнта використання світлового потоку виробляється в тих випадках, коли висвітлення робочої поверхні відбувається не тільки за рахунок світлового потоку, що падає безпосередньо від світильника, але й за рахунок потоку, відбитого від стелі, стін і елементів устаткування.

Більшість приміщень у цехах машинобудівних заводів мають світле фарбування стін і стель, пофарбоване у світлі тони встаткування, що створюють значний відбитий світловий потік. Тому розрахунок висвітлення для чистих приміщень цехів машинобудівних заводів, а так само приміщень конструкторських відділів, конторських приміщень і ряду інших методом коефіцієнта використання світлового потоку переважніше.

Розрахунок висвітлення методом коефіцієнта використання світлового потоку.

Позначимо світловий потік лампи F (лм), що розраховується по формулі:

, (3.7)

де - номінальна мінімальна освітленість, (300 лк);

- площа освітлюваного приміщення, (4176 м) ;

- коефіцієнт мінімальної освітленості, значення якого перебувають у межах 1,0 - 1.15;

- коефіцієнт запасу (1,5);

- коефіцієнт використання світлового потоку (0,56).

Значення обчислюють по таблицях залежно від коефіцієнтів відбиття від стелі, стін, робочої поверхні й показника приміщення й, обумовленого по формулі:

, (3.8)

де h=10 - розрахункова висота світильника, м.

Для висвітлення цеху вибираємо лампи з наступними параметрами:

- номінальний світловий потік, Fл = 35ОООлм;

- тип лампи - ДРЛ-700;

- потужність ламп-700 Вт;

- світлова віддача - 50, лм/Вт.

У даному розділі наведені основні завдання підприємства на майбутній рік, проведений розрахунок прибутку підприємства й проведена її максимізація залежно від обсягу виробництва й ціни продукції. На підставі цих результатів був зроблен розрахунок очікуваного економічного ефекту запропонованого інвестиційного проекту. Наприкінці розділу наведена оцінка ризиків і описана безпека життєдіяльності на підприємстві.

ВИСНОВОК

У результаті виконання даної роботи був зроблений аналіз підприємства: виготовлена продукція, сегментація ринку збуту, організаційна структура підприємства; для розглянутого підприємства був розрахований ТОРП, і на підставі розрахованого резерву був запропонований інвестиційний проект по випуску тракторів ХТЗ-120 з новими, більше продуктивними, двигунами німецької фірми "Дойтц". Надалі був проведений аналіз конкурентноздатності даної продукції, вирішене завдання максимізації прибутку, і розрахований економічний ефект даного інвестиційного проекту. На підставі чого можливо зробити висновок, що даний інвестиційний проект принесе підприємству прибуток, а також буде підвищена якість продукції та знижена її собівартість.

Так само була проведена оцінка ризиків даного проекту. І були виконані аналіз і розрахунки, що стосуються безпеки життєдіяльності на підприємстві.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. 2001г.

2. Колтынюк Б.А. Инвестиционные проекты. Учебник СПб.: Издательство Михайлова ВА., 2000 г.

3. Основы экономики и управления производством. Под редакцией профессора И.И. Сигова, В.Н. Войтоловского, 1998г.

4. Основы менеджмента М.Х.Мескон, М.Альберт, 1992 г.

5. Филип Котлер Основы маркетинга. Новосибирск, Наука, 1992г.

6. Организационное планирование машиностроительного производства. Учебное пособие для вузов. Под редакцией И.М. Разумова, Л.А. Глаголевой. Москва, "Машиностроение", 1974г.

7. Оценка технико-организационного уровня развития предприятия. Баранова Н.И., Пильщиков В.А., Шаболтас Е.Н. Учебное пособие. Харьков: Харьковский авиационный институт. 1995 г.