Заходи щодо покращення управління фінансовими ресурсами

побудова економетричних моделей, що описують динаміку показників фінансових планів в залежності від факторів, що визначають і впливають на економічні процеси;

кореляційно-регресивний аналіз;

метод безпосередньої експертної оцінки;

При цьому використовується системний підхід, який залучає наступні елементи діалектичної логіки:

об'єктивність і повноту розгляду напрямків розвитку і показників;

аналіз економічних процесів у динаміці та розвитку;

вивчення явищ у взаємозв'язку і взаємозалежності;

історичний підхід.

Створення відповідного фінансового прогнозу - завдання нелегке, бо коливання фінансових ринків і швидкі зміни у фінансових відносинах не лише роблять прогнозування складнішим, а й важливішим. Фінансові прогнози не можуть бути виконані з великою точністю, тому що може відбутися багато подій, які спричинять невідповідність між дійсністю і прогнозом. Процес фінансового прогнозування зосереджується на наступних аспектах:

ресурси;

економічна та фінансова ситуація;

фінансова політика.

Розрахунок прогнозних показників та визначення рівня фінансового становища в майбутньому здійснюється в декілька етапів:

I. Складення аналітичного балансу

II. Виділення впливових факторів

III. Вихід на розрахункові величини факторів

На першому етапі на підставі аналізу показників попередніх періодів складається аналітичний баланс і визначаються вхідні дані для розрахунку необхідних показників, ранжированих залежно від ступеня їх вагомості. Другий етап полягає у виділенні факторів, які мають - першочерговий вплив на відібрані показники, визначаються допустимі межі впливу цих факторів. Третій етап - вивчаються можливості виходу на розрахункові величини факторів.

На цих розрахунках базуються висновки про фінансовий стан (фінансові відносини), намічається стратегія дій та складається фінансовий план. В економічній літературі планування представляють як діяльність з прийняття рішень, які орієнтовані на майбутнє.

Стосовно фінансового планування - це діяльність по збалансуванню і пропорційності фінансових ресурсів. При цьому "збалансування" означає оптимальне співвідношення між фінансовими ресурсами, джерелами їх формування та обсягами використання. Пропорційність - раціональне співвідношення між розміром доходу до сплати податку і після сплати податку по регіонах, галузях, підприємствах. Фінансове планування представляє собою складову народногосподарського планування, в його основі лежать показники соціально-економічного розвитку. Фінансове планування направлено на координацію діяльності всіх органів фінансової системи. Відносна відокремленість ланок фінансової системи визначає необхідність розробки системи фінансових планів. Система фінансових планів відображає:

особливості форм і методів утворення і використання грошових фондів;

галузевий і територіальний перерозподіл фінансових ресурсів;

розподіл фінансових ресурсів за сферами фінансових відносин;

розподіл фінансових ресурсів на рівні підприємства.

Головним об'єктом фінансового планування є фінансові відносини і фінансові ресурси, які знаходять своє кількісне відображення в плані. Рух коштів конкретного грошового фонду виражається і закріплюється у відповідних фінансових планах. Центральне місце в системі фінансових планів належить бюджетному плану, в якому відображається рух бюджетного фонду, форми та методи його утворення і використання, структура доходів і видатків.

Принцип повноти означає, що розроблені плани (бюджети) та показники повинні охоплювати всі сфери та види діяльності. Реалізується у зведеному бюджеті. Окрім того, залежно від періоду, який охоплюється плануванням, виділяють:

стратегічні (декілька років) плани;

тактичні (квартал-рік) плани;

оперативні (до одного місяця) плани.

Оперативні плани розробляються стосовно конкретних функцій; тактичні - у відповідності до поставлених задач; стратегічні - у відповідності до поставленої мети. Принцип обгрунтованості полягає в необхідності орієнтації на існуючий фінансово-економічний стан, на соціально-економічні задачі й потреби ринку. Принцип реальності грунтується на урахуванні всіх лімітів фінансових ресурсів, на основі раціональних норм і нормативів, на використанні прогресивних методів їх розробки. Принцип інтегрованості зумовлюється необхідністю тісного взаємозв'язку між різними видами планів (бюджетів) із тим, щоб виконання планів нижчого рівня найбільшою мірою сприяло виконанню планів вищого рівня. Реалізація цього принципу забезпечується тим, що кожний наступний план розробляється виходячи із завдань попереднього плану. Так, тактичні плани (бюджети) розробляються на базі стратегічних, оперативні - на базі тактичних і є їх продовженням і деталізацією. Даний принцип передбачає взаємозв'язок зведеного і функціональних планів. Принцип гнучкості вимагає, щоб розроблена система планів мала можливість корегування при зміні фінансово-економічних умов у суспільстві. Необхідність реалізації цього принципу зумовлена постійними активними змінами зовнішнього середовища та потребою. своєчасної адаптації планів до них. Особливо важлива така адаптація в умовах трансформації економіки. В Україні одним із найяскравіших проявів цього є нестабільність нормативно-законодавчої бази, наявність інфляції, розбудова податкової, бюджетної, фінансової системи. Для забезпечення реалізації принципу гнучкості необхідно використовувати систему змінного планування, створення резервів, перегляд планів з урахуванням змін зовнішнього середовища. Принцип економічності полягає в тому, що витрати на планування (бюджетування) повинні раціонально співвідноситися з отриманими результатами. Виконання цього принципу важливе, якщо врахувати, що планування - це досить складний процес, який потребує додаткових витрат часу, ресурсів тощо. Реалізація даного принципу забезпечується розробкою раціональних форм планів, виключенням дублюючої та не релевантної інформації, ефективної організації всього процесу.

Сучасним методом фінансового планування є фінансове програмування, яке використовує програмно-цільовий підхід. В основу цього методу покладено чітке формулювання мети й задач і визначення засобів їх досягнення та вирішення. На рівні держави фінансове програмування передбачає:

встановлення пріоритетів державних видатків за напрямками;

підвищення ефективності використання державних коштів;

припинення фінансування у відповідності з вибором альтернативного варіанта.

Вибір варіанта програми залежить, перш за все, від ресурсних факторів. При цьому враховуються не тільки масштаби, значення та складність досягнення мети, але й обсяг ресурсів, які є, очікуваний сумарний ефект, потенційні втрати від недосягнення мети. Фінансове програмування використовується в розвинутих країнах з 60-х років. Суть його полягає в складанні "плаваючих" планів видатків на п'ять років. Кожний рік план підлягає коригуванню на основі очікуваного виконання показників плану поточного року, Показники при цьому пересуваються за п'ятирічною шкалою на рік вперед.

Планові показники першого майбутнього року є директивними, а наступні чотири роки - орієнтовними. Сьогодні в Україні використовуються цільові комплексні програми, що представляють собою систему науково-дослідних, організаційно-господарських та інших заходів, які направлені на досягнення поставленої мети збалансування по ресурсах та виконавцях. В сучасних умовах різноманітні фінансові відносини перебувають під впливом досить складного механізму державних та ринкових регуляторів прямої та зворотної дії. У високо розвинутих країнах такий регулюючий механізм об'єднує ринкову кон'юнктуру і регулюючі функції держави через банківську, монетарну, кредитну, бюджетну, страхову, митну, податкову, антимонопольну політики тощо. Тобто держава взяла на себе найважливіші функції управління соціально-економічними процесами за допомогою регулювання.

Суб'єктами фінансового регулювання виступають державні структури, а об'єктами -- доходи і видатки учасників суспільної системи. Враховуючи різні рівні управління фінансами (держава, підприємство, ринок) система фінансового регулювання складається з наступних підсистем

Підсистема державного регулювання

Підсистема саморегулювання

Підсистема ринкового регулювання

Державне регулювання в сфері фінансів здійснюється за допомогою цілого ряду методів, які залежать від застосування засобів впливу. А саме: правових, адміністративних, фінансових. Фінансові інструменти регулювання зводяться до наступного:

державного оподаткування і державних витрат у таких пропорціях, які б забезпечували рівномірний розвиток економіки;

безпосереднього регулювання цін;

регулювання процесу грошового обігу: конвертованість та підтримка валютного курсу, створення резервних фондів, емісія грошей і цінних паперів, формування безготівкового і готівкового обігу, його структурних змін тощо;

системи пільг;

системі санкцій.

При цьому головний принцип підсистеми державного фінансового регулювання - визначення тієї частини господарства, яка потребує управління й регулювання з боку держави, і частини, що забезпечує саморегулювання. У практиці розвинутих країн таке співвідношення перебуває в пропорції в середньому 7/3, тобто 70 % фінансових відносин само управляється і регулюється безпосередньо виробниками на основі добре налагодженої правової бази. Решту господарської системи різними методами регулює держава.

Саморегулювання відбувається на рівні підприємницьких структур і не означає, що вони регулюють свої економічні інтереси, як вони цього захочуть. Усі методи фінансового регулювання розподілу, обміну і споживання здійснюються через ринок. Необхідно пам'ятати, що фінансове регулювання має певні обмеження. Об'єктивними обмеженнями виступають обсяг та темпи зростання валового внутрішнього продукту, економічно обґрунтована максимальна межа державного стягнення, рівень політичної стабільності, продумана загальна стратегія ( поточна й довгострокова). Слід наголосити, що державне регулювання фінансами зумовлене загальнодержавними й суспільними інтересами і має здійснюватись державними органами на всіх рівнях вертикальної системи управління.

Водночас управлінська діяльність має у своєму складі контрольні дії, спрямовані на те, щоб гарантувати виконання поставлених завдань. Отже, фінансовий контроль є і повинен бути важливою функцією державного управління фінансами.

Сутність фінансового контролю як поняття зводиться до процесу вивчення, порівняння, виявлення, фіксації проблем змісту і відображення в обліку господарських операцій та вжиття заходів для їх розв'язання, усунення порушень, попередження в подальшому. Необхідно відмітити, що фінансовий контроль необхідно розглядати як систему, якою є контролюючі суб'єкти, підконтрольні об'єкти та контрольні дії.

2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ "ВАТ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ"

2.1 Аналіз фінансового стану "ВАТ Івано-Франківський м'ясокомбінат"

ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" - одне із найстаріших підприємств м'ясної промисловості області.

Станіславська бойня була збудована магістром міста в 1909 році. Вона складалася з 7 приміщень: для забою великої рогатої худоби, забою свиней, холодильника, котельні з двома паровими котлами та компресорною дільницею з обладнанням для виготовлення холоду.

Крім цих приміщень на території бойні знаходились два господарських приміщення для утримання великої рогатої худоби та свиней перед забоєм та невелике житлове приміщення для постійного проживання сторожа бойні.

Штатних працівників на бойні працювало 19 чоловік, де одноразово перероблялось 12 голів великої рогатої худоби та 12 свиней. Ковбасні вироби не виготовлялись.

Переробка м'яса на міській бойні проводилась горизонтальним способом, вручну. Штучний холод для холодильника виготовлявся за допомогою вуглекислотного компресора. В холодильнику були окремі приміщення для зберігання м'яса приватними особами. За користування холодильником приватні особи сплачували магістру певну суму грошей.

Крім того, на бойні виготовлявся штучний лід в кусках, який продавався літом господарям приватних магазинів.

Всі ці дані взяті з польських документів, які зберігаються в обласному державному архіві /1935 рік/. З цих же документів відомо, що прибуток міської бойні в 1933-1934 бюджетному році складав 192 тисячі злотих.

В 1939 році всі приміщення бойні були передані новоствореному м'ясокомбінату.

В 1945 році на Станіславському м'ясокомбінаті працювало 39 чоловік. Крім переробки м'яса великої та дрібної рогатої худоби, свиней була організована переробка м'яса свійської птиці та кролів, а також розпочалось виробництво ковбасних виробів. Асортимент ковбасних виробів становив 22 вида.

За весь 1945 рік м'ясокомбінатом вироблено 490 тон м'яса і субпродуктів І категорії, 44 тони ковбасних виробів. Загальний об'єм валової продукції, виробленої у 1945 році, складав -- 808 тисяч карбованців (сума в оптових цінах введених в дію у 1967 році).

До 1957 року переробка худоби проводилась вручну. Худоба оглушалась молотом. Обезкровлювання, зняття шкури, виймання нутрощів проводилось в горизонтальному положенні туші.

В жировому відділенні витопка харчових жирів проводилась у відкритих двостінних котлах. В субпродуктовому відділенні обробка всіх груп субпродуктів, в основному, проводилась вручну. Всі шерстні субпродукти оброблялися паяльними лампами.

Переробка домашньої птиці та кролів було передано створеному птахокомбінату.

У післявоєнний період швидкими темпами розвивалося сільське господарство, особливо тваринництво. Для забезпечення переробки швидкоростучого поголів'я худоби виробничі дільниці м'ясокомбінату протягом 1945 - 1965 років реконструювалися декілька разів.

Інтенсивний розвиток тваринництва в області викликало необхідність розширення виробничих приміщень.

З 1965 року була проведена реконструкція Івано-Франківського м'ясокомбінату на додатково виділеній території, був побудований новий холодильник на 1200 тон одночасного зберігання м'ясопродуктів, була проведена реконструкція старого холодильника на 400 тон м'яса, побудований новий компресорний цех з установкою аміачних компресорів, які постачають холод камерам заморожування м'яса (від -ЗО до -35 градусів цельсія) та камери зберігання м'ясопродуктів (від -18 до -20 градусів цельсія).

В 1970 році побудована та здана в експлуатацію м'ясожирова дільниця потужністю 30 тон м'яса за зміну з відділеннями: база передзабійного утримання худоби, забійне відділення, субпродуктове відділення, кишечне відділення, жирове відділення, шкірозасолювальне відділення та цех технічних фабрикатів потужністю 1,8 тон сухих кормів за зміну. Крім того була побудована санітарна бойня, ізолятор та приміщення для миття автотранспорту.

Забезпечення водою проводиться через два міські водопроводи та введено в дію два артезіанські колодязі.

Для очистки стічних вод побудовано комплекс очисних споруд.

Для обслуговування на комбінаті працюють механічна, енергетична та будівельна дільниці, є автогараж, в якому нараховується понад 80 одиниць транспортних засобів.

На підприємстві приділяється велика увага соціальним питанням.

В 1987 році побудовано здоровпункт, в 1988 році - адміністративний будинок, їдальню та актовий зал, в 1989 році - прохідну, в 1994 році побудовано 3-х поверхове побутове приміщення.

У 1998 році введений в дію консервний цех.

У цьому ж році зданий в експлуатацію 35-ти квартирний житловий будинок по вулиці Хіміків, 17а.

В травні 1991 р. на базі Тисменицького малого підприємства по прийманню худоби в держресурси від населення створене Тисменицьке підсобне господарство Івано-Франківського комбінату (наказ № 123 від 15.05.1991 р.) для виробництва сільськогосподарської продукції.

За Тисменицьким малим підприємством по прийманню худоби в держресурси від населення залишилась заготівля худоби від населення.

В 1993 р. Тисменицьке мале підприємство по прийманню худоби в держресурси від населення ліквідоване (розпорядження представника президента в Тисменицькому районі від 22.06.1993 р. № 292) і його функції передані приймальному пункту по заготівлі худоби підсобного господарства Івано-Франківського м'ясокомбінату (наказ № 137 від 11.06.1993 р.)

З 1 листопада 1999 р. Тисменицьке підсобне господарство перейменоване в Тисменицький аграрний цех.

За Тисменицьким аграрним цехом закріплено 100 гектарів землі, відгодовуються свині та ВРХ, вирощуються овочі, картопля, зернові культури, вирощуються хутрові звірі.

З метою забезпечення реалізації аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора, забезпечення підприємства сировиною для переробки в с Долина Тлумацького району створено аграрний цех "Долинський", в с Довгий Войнилів Калуського району - аграрний цех "Довго-Войнилівський", в с.Підлісся Тисменицького району - аграрний цех "Підлісся", які займаються відгодівлею худоби і свиней та вирощуванням сільськогосподарської продукції.

Характеристика основних виробничих процесів

ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" займається переробкою великої рогатої худоби, коней, свиней і виробництвом продукції з одержаного м'яса. Структура виробництва підприємства:

Цехи основного виробництва:

1. Забійний цех

2. Жировий цех

3. Кишечний цех

4. Шкірзасолювальний цех

5. Холодильник ( охолодження, замороження, зберігання)

6. Цех технічних фабрикатів (ЦТФ)

7. Обвалювальний цех

Цехи допоміжного виробництва:

1. База перед забійного утримання

2. Енергоцех та КВПіА

3. Автотранспорт

4. Компресорний

5. Механічний

6. Очисні споруди

7. Котельня

Основна продукція підприємства виробляється на двох підрозділах:

1. М'ясожирове виробництво,

2. Цех холодильної обробки м'яса і субпродуктів.

М'ясожирове виробництво.

1. Приймання сировини на базі передзабійного утримання худоби з оформленням документів і проведенням ветеринарного контролю.

2. Забій худоби, свиней, коней, знімання шкіри на механічній шкурозйомці, нутровка, розпиловка на півтуші, виділення жиру, субпродуктів і надання півтушам товарного вигляду. Забій худоби проводиться під наглядом ветеринарної служби. Обробка субпродуктів - поділ субпродуктів на види в залежності від біологічної цінності і способу обробки. Слизисті і шерстні субпродукти обробляють на центрифугах, де проходить прошпарки при t 65-72° С і очистки їх. Шерстні субпродукти обпалюються і промиваються в центрифузі вторично. М'якотні субпродукти промиваються, зачищаються і передаються в холодильник на заморозку,

3. Віділення перетопки жирів. Жири перетоплюються на автоматичній лінії АВЖ і розливаються в бочки або гофротару.

4. Відділення обробки кишок. Комплект кишок розбивається на окремі види: черева, круга, синюги, пузирі з подальшою обробкою-звільнення від вмістимого обезжирювання, шлямовка, посол. Оброблені кишки використовуються для власного ковбасного виробництва, або продаються.

5. Шкури дообряжуються і засолюються (сухим посолом) на стелажах.

Відділення холодильної обробки м"ясопродуктів.

1. Одержанні при м"ясожировому виробництві півтуші яловичі, свинні, кінські по підвісних шляхах перегоняються в камеру охолодження м'яса з

t - 0 +4° С обладнану стаціонарними батареями з аміачним охолодженням. Частина охолодженого до t +4° С м'яса продається для подальшої переробки в ДП "Івано-Франківські ковбаси". Залишок м'яса заморожується в морозильних камерах при t -23-27° С. Морозильні камери обладнані повітреохолоджувачами, які працюють на аміаку з центрального компресорного цеху.

2. Субпродукти І та II категорії розкладаються в поліетиленові пакети і заморожується в блоках спеціальної форми.

3. Заморожені півтуші м'яса і субпродукти зберігаються на стелажах в штабелях при t -18° С для подальшої реалізації на ринку.

Споживчі характеристики товарів.

Вироблена продукція відноситься до групи товарів народного споживання і технічної продукції.

До товарів народного споживання відносяться продукти харчування слідуючих назв і характеристик:

1. М'ясо яловичини І і ІІ категорій, свинини 1-5 категорій, конини І-ІІ категорій в півтушах охолоджене і заморожене до -8° С Використовуються, як сировина у власному виробництві, або реалізується на ринку.

2. Субпродукти в залежності від біологічної цінності діляться на І категорію (язик, печінка, нирки, серце, діафрагма) і II категорію (вим'я, голови, легені, селезінка, рубець, ноги, вуха). Субпродукти виробляються замороженими в поліетиленових пакетах в формі блоків 60*60*15, або охолоджені. Використовуються у власному виробництві, або реалізовуються на ринку.

3. Жири топлені харчові яловичі, свинні вищого, першого сорту, упаковані в бочки, використовуються на харчові цілі, а також для виробництва мила.

4. Півфабрикати м'ясні -- вирізка, лопаточна і задня стегнова частини реалізовуються в мережі громадського харчування.

5. Фарш - упакований і закліпсований в поліамідній оболонці, реалізовуються в мережі громадського харчування.

Нормативи витрачання основної сировини та енергоресурсів для випуску одиниці продукції розробляються відділом головного технолога керується ГОСТ, РСТ ГСТ,ТУ зокрема:

ГОСТ 779-55 "М'ясогов'ядини в її/тушах і четвертинах" з 01.10.1955 р. Знято обмеження терміну дії.

ГОСТ 5110-55 "Скот для убоя. Определение упитанности" с 01.01.1967 г. Знято обмеження терміну дії.

ГОСТ 7724-77 "Мясо. Свинина в тушах и полутушах." Технические условия с 01.01.1978 г. Знято обмеження терміну дії.

ТУ 10,02.01.75.88 "Субпродукты мясные обработанные". Знято обмеження терміну дії.

ГОСТ 28425-90 "Сырье кожевенное". Технические условия с 01.01.1991г.

ГОСТ 16147-88 "Кость". Технические условия с 01.01.1989 г. Снято ограничение срока действий.

ГОСТ 25292-82 "Жири животные топленные." Технические условия.

Таблиця 2.1 - Виробництво основних видів продукції

№	Вид продукції	Од. В.	2006 рік	І півріччя 2007 року	II кв, 2006 p.	II кв. 2007 р.	Темп росту до попереднього %
			Кількість,т	Ввартість у діючих оптових цінах, тис.грн	Кількість,т	Ввартість у діючих оптових цінах, тис.грн	Кількість,т	Ввартість у діючих оптових цінах, тис.грн	Кількість,т	Ввартість у діючих оптових цінах, тис.грн
1	М"ясо (яловичина, свинина і т.п).	Тн	3 521	43627	1563	17383	938	111 80	1286	14 272	137.1
2	Субпродукти І категорій	Тн	180	1061	85	810	48	234	68	666	141,7
	Субпродукти II категорії	Тн	623	1229	283	1 296	167	338	230	1 094	137.7
	Жири топлені харчові	Тн	133	324	61	191	43	101	47	136	109.3
	Шкіри ВРХ	Тн	460	2 782	209	1 482	120	682	170	1 202	141.7
	М'ясо жиловане	Тн	111	1716	78	1 223	39	521	52	814	133.3
	М"ясо напівфабрикати	Тн	104	371	4	47	34	110	2	20	5.8
	Інша	Тн		673		302		163		182	111.7
	Разом:			51813		22734		13329		18386	137.9

В період 2006 рік - 1 півріччя 2007 року роботу підприємства можна охарактеризувати як стабільну, поквартальні коливання обсягів виробництва (особливо зменшення у І кварталі 2007 року через наявність великої кількості державних та релігійних свят, відсутності пропозиції сировини) відповідають середньостатистичним показникам по підприємствах даної галузі та промисловості в цілому. Але необхідно зазначити помітну тенденцію до зростання обсягів виробленої продукції, що підтверджується порівняльним аналізом даних за 2007 рік з відповідними періодом 2006 року.

Підприємство в результаті своєї діяльності забезпечує достатню для даного типу виробництв глибину переробки сировини, отриманої в результаті забою заготовленої худоби. Так, крім власне м'яса, на підприємстві отримують наступну супутню продукцію: субпродукти 1 та 2 категорії, шкіри мокросолені, жири топлені харчові, кишечну та рогокопитну сировину, борошно м'ясокісткове, кормосуміші для годівлі звірів, ендокринну сировину (жовч згущену, підшлункову залозу, сім'янники та т.п.).

Після створення у кінці 2004 року дочірнього підприємства "Івано-Франківські ковбаси", виробництво ковбасних виробів та напівфабрикатів відповідно перенесено на нього. В зв'язку з цим, в порівнянні з попередніми періодами на підприємстві відбулося зменшення обсягів виробництва м'ясних напівфабрикатів.

Основною сировиною для виробництва продукції є ВРХ. свині, коні.

Закупівля м'яса в живій вазі від населення протягом 2006 -2007 років проводилась товариством через підприємницькі структури і сільгоспвиробників на підставі укладених з ними договорів-доручень .

За умови договорів-доручень із заготівельниками за виконанням послуг по заготівлі м'яса в живій вазі від населення., на підставі приймальних квитанцій ф.ПК-2 м'ясо, де вказуються реквізити довідки місцевої ради про наявність земельної ділянки у Продавця худоби, паспортні дані та ідентифікаційний номер Продавця, сплачуються оргнакладні витрати в межах 8-9 % від вартості зданого товару без врахування дотацій.

Поставка сировини здійснюється як транспортом підприємства, так і транспортом заготівельників. В разі використання заготівельником власного транспорту, товариство компенсує транспортні витрати в розмірі 0.1 гри за 1 кг живої ваги.

Розрахунки товариства з підприємцями за придбане м'ясо в живій вазі проводиться шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок платіжним дорученням ( вартість м'яса в живій вазі без ПДВ, організаційні витрати з ЛДВ). або готівкою з каси за пред'явленою довіреністю по факту поставки м'яса.

Водночас заготівельниками (підприємцями) проводиться закупівля м'яса в живій вазі від населення з послідуючим розрахунком готівковими коштами та оформлення приймальних квитанцій (форма ПК-2).

Закупка м'яса в живій вазі склала:

за період з 01 04.2006р. по 31,12.2006р. - 7 115,2 тонн за період з 01.01.2007р. по 30.06.2007р. - 3 438,5 тонн;

В порівнянні з попереднім 2003 роком обсяги заготівлі худоби в живій вазі в 2006 році зменшилися. Це спричинено зменшенням загальної чисельності поголів'я худоби в регіоні та загостренням конкурентної боротьби між м'ясопереробиими підприємствами на ринку сировини.

Проведемо аналіз техніко-економічних показників діяльності

СВК ім. Котовського який наведено в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 - Динаміка техніко-економічних показників

Показник	Рік	Абсолютне значення тис.грн	Абсолютний приріст	Темп росту, %	Темп приросту, %
			Базовий 2007-2005	Ланцюговий 2007-2006	базовий	ланцюговий	базовий	ланцюговий
Виручка від реалізації	2005	4030,00	-	-	100,00	-	-	-
	2006	4948,00	918,00	918,00	122,78	122,78	22,78	22,78
	2007	6014,40	1984,40	1066,40	149,24	121,55	49,24	21,55
собівартість реалізованої продукції	2005	3778,00	-	-	100,00	-	-	-
	2006	3629,00	-149,00	-149,00	96,06	96,06	-3,94	-3,94
	2007	4415,70	637,70	786,70	116,88	121,68	16,88	21,68
валовий дохід	2005	252,00	-	-	100,00	-	-	-
	2006	1319,00	1067,00	1067,00	523,41	523,41	423,41	423,41
	2007	1598,70	1346,70	279,70	634,40	121,21	534,40	21,21
прибуток від звичайної діяльності	2005	253,00	-	-	100,00	-	-	-
	2006	1065,00	812,00	812,00	420,95	420,95	320,95	320,95
	2007	1198,00	945,00	133,00	473,52	112,49	373,52	12,49

Як видно з наведених даних протягом аналізованого періоду по ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" виручка в 2007 р. порівняно з 2006 роком зросла на 1066,4 тис.грн, порівняно з 2005 роком на 1984,4 тис.грн. темпи росту у 2007 році порівняно з 2006 роком становила 121,5%, порівняно з 2005 роком - 122,8%, що характеризує задовільний стан кооперативу.

Також зростає валовий дохід протягом аналізованого періоду 2005-2007 рр. у 2007 році ріст валового прибутку порівняно з 2006 роком становив 121,2%, порівняно з 2005 роком темп приросту становив 53,4%.

Зміну валового доходу зображено на рисунку 2.1.

Собівартість реалізованої продукції в 2006 році порівняно з 2005 р. знизилась на 149,0 тис.грн, а в 2007 році зросла порівняно з 2006 роком на 786,7 тис.грн.

Ріст собівартості продукції в 2007 році зв'язаний з подорожчанням пального та закупівельних матеріалів.

Валовий дохід у 2006 році зріс порівняно з 2005 роком на 1067,0 тис.грн, а в 2007 році порівняно з 2006 роком на 279,7 тис.грн. зменшення росту валового доходу у 2007 р. виходить із тих причин, що в 2007 році подорожчали матеріали, паливо та обладнання.

Під час здійснення виробничо-господарської діяльності перед підприємством постає безліч різноманітних завдань, успішне вирішення яких визначає стабільність та міцність його фінансово-економічного стану, що відображає ефективність здійснюваних операцій, фінансову незалежність і платоспроможність.

Фінансово-економічним станом підприємства цікавляться кредитори під час вирішення питання про надання йому позик та кредитів, інвестори - при схваленні рішень про доцільність інвестування в нього. Крім того, фінансово-економічний стан підприємства є об'єктом постійної уваги як конкурентів, так і партнерів.

Фінансово-економічний стан підприємства перебуває також у центрі уваги і керівництва самого підприємства, оскільки відображає всі позитивні та негативні впливи прийнятих ним рішень на ефективність діяльності організації .

Основними загальнодоступними джерелами інформації, на підставі якої можна зробити висновки про фінансово-економічний стан та ефективність роботи підприємства, є його фінансова звітність: Баланс (форма №1), Звіт про фінансові результати (форма №2) та Звіт про рух грошових коштів (форма №3).

Виручка від реалізації (продажу) -- основне джерело доходів підприємства.

Суб'єкти підприємницької діяльності можуть нормально функціонувати лише за умов, якщо їхня продукція регулярно знаходить на ринку своїх споживачів (покупців), передається їм, і від покупців надходять кошти у вигляді грошового еквівалента вартості продукції. Ці кошти використовуються виробником для підтримання процесу відтворення й поповнення фінансових ресурсів. Через оптові (роздрібні) ціни, якщо вони реально віддзеркалюють вартість продукції, підприємство, одержавши гроші за товари й послуги, покриває ними витрати на виробництво та обіг, тобто має можливість постійно авансувати кошти у виробничий процес і, крім того, одержує прибуток (якщо, звичайно, витрати на виробництво та обіг не досягають величини ціни продукції). Цим визначається значення реалізації продукції як важливої стадії кругообігу коштів у життєдіяльності кожного підприємства. У зв'язку з цим важливо насамперед точно з'ясувати саме поняття "реалізація", бо в господарській практиці розрізняють декілька термінів, так чи інакше пов'язаних з цим процесом.

Нормативно-законодавчі акти, що регулюють організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, податкову систему, визначають реалізацію (продаж) як будь-яку операцію з купівлі-продажу товарів, поставки товарів, міни та інших форм цивільно-правових договорів, які передбачають передачу права власності на товари, тобто під реалізацією (продажем) мається на увазі відвантаження (передання) продукції, якщо мова йде про товари, а також підписання сторонами документів про виконані роботи, надані послуги. На жаль, у законодавстві терміни "реалізація" (продаж) і "виручка від реалізації" (виручка від продажу) ототожнюються. Датою реалізації і виручки від реалізації вважається дата відвантаження (відпуску) товарів або дата підписання приймально-здавальних документів про виконані роботи, надані послуги. Отже, у чинному законодавстві операція з реалізації продукції не прив'язана міцно до факту реальної оплати її вартості, до строків здійснення оплати.

Тим часом, для організації фінансового господарства

ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" найважливіше значення має саме обсяг реальних надходжень коштів від реалізації (продажу).

У повсякденній фінансовій роботі неабияке значення для її організації та контролю за фінансовим станом підприємства має показник, який не фігурує в будь-яких офіційних звітах, а саме "Виручка від реалізації продукції основної діяльності підприємства (товарної продукції), за якою завершені розрахунки з покупцями", тобто мова йде про реальну грошову виручку, що надходить підприємству (разом із вартістю поставок товарів, робіт, послуг, які зараховуються через бартерні угоди або через будь-які інші форми взаєморозрахунків). На більшості підприємств саме ця виручка від реалізації є об'єктом оперативного планування, контролю та аналізу, бо від неї залежить нормальна фінансово-господарська діяльність підприємства.

Підприємства реалізують свої товари й послуги відповідно до укладених договорів безпосередньо зі споживачами, органами матеріально-технічного постачання і збуту, торгівлі, через товарні біржі, а також через власну мережу продажу продукції, виконання робіт та надання послуг. Певна частина продукції державних підприємств і підприємств інших форм власності реалізується згідно з Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (введений у дію у 2000 p.). Цей закон передбачає розміщення державних замовлень через договори про закупівлю з підприємствами усіх форм власності (в тому числі нерезидентів) продукції, необхідної для державних потреб. Він створює конкурентне середовище у цій сфері, встановлює певну процедуру участі підприємств-виконавців, які мають намір брати участь у процедурі закупівлі (подають так звану тендерну пропозицію) у торгах, на яких здійснюється відбір виконавців щодо закупівлі товарів, виконання робіт, надання послуг. Саме з переможцями таких торгів укладаються договори про закупівлю. Для підприємств-виконавців таких поставок це найвигідніша форма реалізації продукції, оскільки держава (через державних замовників -- міністерства, відомства, інші органи державної виконавчої влади, в тому числі обласні та міські (у містах Київ та Севастополь) державні адміністрації) гарантує виконавцям державного замовлення оплату продукції за рахунок відповідного бюджету або загальнодержавного цільового фонду.

Дохід ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці.

З доходу виплачуються процент за кредити банків, а також вносяться передбаченні законодавством України відповідні податки та інші платежі до бюджету.

Чистий дохід, одержаний після здійснення розрахунків залишається в повному розпорядженні підприємства, загальні збори якого визначають напрями його використання.

На частку кожного члена у пайовому фонді нараховуються дивіденди, розмір яких залежить від розміру частки кожного члену кооперативу.

Дивіденди члени можуть отримувати готівкою у визначений установчим договором або загальними зборами ВАТ.

Рішення про спосіб покриття збитків ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" приймають загальні збори більшістю % голосів.

Річні збитки по рішенню загальних зборів (більшістю 3/4) можуть бути перенесені на новий фінансовий рік, чи покриті за рахунок інших майнових фондів. Також в такому порядку збитки можуть компенсуватись із неподільного фонду та за згодою пайовиків шляхом списання з пайових внесків членів.

Якщо для відшкодування річних збитків використовувались, по рішенню загальних зборів, пайові внески членів кооперативу, то доля цих збитків, що припадає на кожного члена кооперативу, вираховується в залежності від розміру пайових внесків кожного члена, які вже сплачені, або мають бути сплачені, згідно установчого договору чи статуту.

Після затвердження положення стандарту бухгалтерського обліку №2 "Баланс" у бухгалтерському балансі ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" записують суму нерозподіленого прибутку, прибуток за 2007 рік 1198,8 тис. грн. відображено в балансі код рядка 350.

Прибуток списано на невідшкодовані збитки в сумі 253,0 тис.грн, в 2006 році 1065,0 тис. грн. списано на невідшкодовані збитки.

Рентабельність власного капіталу, що обчислюється за формулою:

Р= П/Вк * 100% (2.1)

П - чистий прибуток ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат"

Вк - середня сума власного та прирівняного до нього капіталу

Р = 1198,8 / 10621,7*100% = 11,29

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності характеризує скільки прибутку припадає на грошову одиницю повної собівартості реалізованої продукції

Р = П/С*100% (2.2)

П - прибуток від операційної діяльності підприємства

С - собівартість реалізованої продукції

Р = 1163,3 / 6653,1*100% = 17,5%

Проведемо розрахунок ціни на 1 кг м'яса.

С = 85 грн. (собівартість продукції)

П = 172 грн. (прибуток)

Ц = 85+17 = 102 грн

ПДВ = 17 грн

Ц2 = 102 + 17 = 119 грн.

Ціна продукції з податком на додану вартість становитиме 119 грн.

Тн = торгова націнка 12 грн

Ц3 - роздрібна ціна становитиме 119 + 12 = 131 грн.

Розрахунок суми грошових надходжень за 2007 р

Сума реалізації = 6473,5 тис.грн.

Дебіторська заборгованість на початок періоду - 181,0 тис.грн.

Дебіторська заборгованість на кінець періоду - 105,9 тис.грн.

Сума грошових надходжень = 6473,5 + 181,0 - 105,9 = 6548,6 тис.грн.

Сума грошових надходжень в 2006 році:

Сума реалізації 5472,0 тис.грн.

Дебіторська заборгованість на початок періоду 188,0 тис.грн.

Дебіторська заборгованість на кінець періоду 181,0 тис.грн.

Сума грошових надходжень = 5472,0 + 188,0 - 181,0 = 5479,0 тис.грн.

Сума грошових надходжень в 2005 році:

Сума реалізації 4564,0 тис.грн.

Дебіторська заборгованість на початок періоду 99,0 тис.грн.

Дебіторська заборгованість на кінець періоду 188,0 тис.грн.

Сума грошових надходжень = 4564,0 + 99,0 - 188,0 = 4475,0 тис.грн.

Динаміка росту грошових надходжень за 2005-2007 роки наведена в таблиці 2.3

Таблиця 2.3 - Динаміка росту грошових надходжень

Роки	Сума грошових надходжень, тис.грн.	Відхилення
		Абсолютне, тис.грн.	Відносне %
		Ланцюгове	Базисне	Ланцюгове	Базисне
2005	4475,0	-	-	-	-
2006	5479,0	1004,00	1004,00	1,22	1,22
2007	6548,6	1069,60	2073,60	1,19	1,46

Графічно зміну грошових надходжень зображено на рисунку 2.1



Рисунок 2.1 - Сума грошових надходжень ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат"

Грошові надходження в 2006 році збільшилися порівняно з 2005 роком на 1004,0 ти.грн, а в 2007 році порівняно з 2005 роком зросли на 2073,62 грн.

Збільшився ріст грошових потоків у 2007 році порівняно з 2006 роком на 46,33%, це пов'язано із ростом реалізованої продукції.

2.2 Аналіз фінансових ресурсів "ВАТ Івано-Франківський м'ясокомбінат"

Таблиця 2.4 - Аналіз кредиторської заборгованості ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат"

Кредиторська заборгованість	На 1.01.2006 року	На 1.01.2007 року	Відхилення
			абсолютне	Відносне
Всього	152,9	100%	165,7	100%	+ 12,8	+8%
1. За товари, роботи, послуги	30,2	20%	25,6	15%	- 4,6	-2%
2. Кредити і позики	38,2	24,5%	--		- 38,2	-100%
3. За оплатою праці персоналу	32,6	21%	37,3	23%	+ 4,7	+2%
4. З бюджетом	8,7	6%	25,7	16%	+ 17,0	+10%
5. По позабюджетних платежах	0,7	0,5%	2,7	2%	+ 2,0	+1%
6. По авансах	3,1	2%	13,3	8%	+ 10,2	+5%
7. З учасниками	4,4	3%	4,1	2%	- 3,0	-0,4%
8. За страхуванням	24,0	15%	32,9	19%	+ 8,9	+4%
9. З дочірніми підприємствами	8,5	5,5%	21,0	12%	- 6,4	-4,1%
10. Інші заборгованість	3,5	2%	3,1	3%	- 0,4	-0,4%

Размещено на http://www.allbest.ru/

32

Використовуючи дані таблиці динаміку зміни кредиторської заборгованості можна зобразити на діаграмі.

Размещено на http://www.allbest.ru/

32

Порівнюючи динаміку кредиторської заборгованості за два роки ми бачимо, що в цілому вона збільшилася. На 1.01.2007 року зросла заборгованість по оплаті праці, по платежах в бюджет по платежах за страхування. Зменшилася заборгованість за товари і послуги, і підприємство розрахувалося за надані кредити і позики.

В структурі кредиторської заборгованості найбільшу частку складає заборгованість по оплаті праці з працівниками, відповідно 21% та 23%, і по соціальному страхуванню 16% і 20%. Це пояснюється тим, що підприємство спрямувало вільні кошти на погашення заборгованості за кредити і послуги.

Аналізуючи тривалість використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат"

, де

КЗ - кредиторська заборгованість;

Р - виручка від реалізації,

Д - дні періоду.

Таблиця 2.5- Аналіз оборотності кредиторської заборгованості, грн.

Показнники	2007р.	2006р.
Середні залишки по рахунках кредиторів	156400	159300
Сума погашеної заборгованості	375200	299500
Тривалість використання кредиторської заборго-ваності	150 днів	192 днів

На ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" тривалість використання кредиторської заборгованості збільшилася на 42 дні, що свідчить про неякісне використання кредиторської заборгованості в 1999році. Підприємство не має вільних коштів для погашення цієї заборгованості.

Таблиця 2.6 - Порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості Тис.грн.

Роки	Дебіторська Заборгованість	Кредиторська заборгованість	Перевищення
			ДЗ	КЗ
01.01.2007	64,9	159,9	-	95,0
01.01.2006	65,6	152,9		87,3
01.01.2007	55,6	165,7		110,1

Проаналізувавши дебіторську та кредиторську заборгованість на підприємстві ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" , ми бачимо, що напротязі двох років кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість майже в три рази. Такий стан розрахунків є наслідком неєфективного управління грошовими ресурсами підприємства, що негативно впливає на діяльність підприємства, оскільки зменшує його оборотні активи. Така стратегія управління приводить до збиткової діяльності, що може призвести до припинення діяльності підприємства.

Аналіз прибутку і рентабельності

Рентабельність власного капіталу - 2005 р.

чистий прибуток / середня величина власного капіталу х 100 %

2005 р. = 61,7 / 135,0 х 100 = 45

2006 р. = 53,6 / 148,0 х 100 = 36

2007 р. = 82,9 / 151,0 х 100 = 54

Головний показник прибутковості = прибуток від звичайної діяльності до оподаткування / всього активів - нематеріальні активи

2005 р = 61,7 / 294,9 = 0,21

2006 р = 53,6 / 300,9 = 0,18

2007 р = 82,9 / 316,7 = 0,26

Сумса власних обігових коштів 2005 р.

(р. ІІ активу + р. ІІІ активу ) - (р. ІV пас + р. V пасиву) = 117,5 - 159,9 = - 42,4

власних обігових коштів не вистачає для покриття поточних зобов'язань.

2006 р 125,6 - 152,9 = - 27,3 тис.грн.

2007 р. 136,7 - 165,7 = -29 тис.грн.

Оцінка фінансового стану підприємства

Таблиця 2.7 - Аналіз фінансових коефіцієнтів ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат"

Показник	Розрахунок	2005	2006	()	2007	()
Власний капітал (ВК)	Х	135,0	148,0	-7,5	151,0	-45,3
Активи (А)	Х	294,9	300,9	-37,7	316,7	-6,1
Необоротні активи (НА)	Х	177,4	175,3	7,0	180,0	-9,2
Довгострокові кредити (ДК)	Х	0	0	0,0	0	0,0
Довгострокові позики (ДП)	Х	0	0	0	0	0
Амортизаційні відрахува-ння (АВ)	Х	82,4	84,0	2,4	84,0	0,0
Майно підприємства (МП)	Х	294,9	300,9	6	316,7	16,2
Вартість основних засобів (ВОЗ)	Х	177,4	175,3	-2,1	180,0	4,7
Позикові кошти (ПКш)	Х	36,0	38,2	2,2	38,2	0
Власні кошти (ВКш)	Х	4,1	1,4	-2,7	0,4	-1,0
Коефіцієнт концентрації власного капіталу		0,66	0,75	0,1	0,53	-0,2
Коефіцієнт фінансової залежності		1,52	1,33	-0,2	1,89	0,6
Коефіцієнт маневреності власного капіталу		-0,04	-0,14	-0,10	-0,58	-0,4
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів		0	0	0,0	0	0,0
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів		9,7	17,8	8,1	177,8	160,0
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів		0,40	0,42	0,0	0,49	0,1

З розрахункових даних, приведених вище видно що підприємство не використовує довгострокових кредитів, про що свідчить нульове значення коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів.

Видно, що коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів зазнав стрімкого зростання у 2007 році, це пояснюється виникненням значних поточних зобов'язань із внутрішніх розрахунків. Загалом зростання цього коефіцієнта вказує на зростання залежності ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" , від кредиторів.

Позитивною тенденцією є зростання реальної вартості основних засобів. Натомість про недосконалість фінансової політики свідчать негативні значення та спад коефіцієнта маневреності власного капіталу. Тобто керівництвом ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат", проводяться заходи щодо капіталізації власного капіталу в той час коли підприємство відчуває гостру нестачу оборотних коштів.

Значення коефіцієнта фінансової залежності, що значно перевищують 1 свідчать про нездатність власників самим забезпечити фінансування свого підприємства. Стрімке ж зростання цього коефіцієнта також свідчить про негаразди в галузі фінансування.

Низькі абсолютні значення коефіцієнта концентрації власного капіталу, а також значний його спад на протязі 2007 року характеризують зниження частки власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність.

2.3 Аналіз управління фінансовими ресурсами з врахуванням інфляції

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, то більш фінансове стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%).

2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Коли його значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

4. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника -- негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

5. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів. Зростання цього показника в динаміці також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

6. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів. Відображає вартість основних засобів з урахуванням амортизаційних відрахувань

Розрахунок та аналіз вказаних вище коефіцієнтів приводиться у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 - Аналіз фінансових коефіцієнтів ВАТ «Мясокомбінат»

Показник	Розрахунок	2005	2006	()	2007	()
Власний капітал (ВК)	Х	150,3	142,8	-7,5	97,5	-45,3
Активи (А)	Х	228,0	190,3	-37,7	184,2	-6,1
Необоротні активи (НА)	Х	156,3	163,3	7,0	154,1	-9,2
Довгострокові кредити (ДК)	Х	0	0	0,0	0	0,0
Довгострокові позики (ДП)	Х	0	0	0,0	0	0,0
Амортизаційні відрахува-ння (АВ)	Х	24,3	26,5	2,2	9,2	-17,3
Майно підприємства (МП)	Х	180,4	185,6	5,2	176,8	-8,8
Вартість основних засобів (ВОЗ)	Х	97,2	104,2	7,0	95	-9,2
Позикові кошти (ПКш)	Х	39,9	24,9	-15,0	71,1	46,2
Власні кошти (ВКш)	Х	4,1	1,4	-2,7	0,4	-1,0
Коефіцієнт концентрації власного капіталу		0,66	0,75	0,1	0,53	-0,2
Коефіцієнт фінансової залежності		1,52	1,33	-0,2	1,89	0,6
Коефіцієнт маневреності власного капіталу		-0,04	-0,14	-0,10	-0,58	-0,4
Коефіцієнт довгостроко-вого залучення позикових коштів		0	0	0,0	0	0,0
Коефіцієнт співвідношен-ня позикових та власних коштів		9,7	17,8	8,1	177,8	160,0
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів		0,40	0,42	0,0	0,49	0,1

З розрахункових даних, приведених вище видно що підприємство не використовує довгострокових кредитів, про що свідчить нульове значення коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів. Динаміка ж інших значень коефіцієнтів відображена на рис. 2.3

З приведеного рисунку видно, що коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів зазнав стрімкого зростання у 2000 році, це пояснюється виникненням значних поточних зобов'язань із внутрішніх розрахунків. Загалом зростання цього коефіцієнта вказує на зростання залежності ВАТ «Мясокомбінат» від кредиторів.

Позитивною тенденцією є зростання реальної вартості основних засобів. Натомість про недосконалість фінансової політики свідчать негативні значення та спад коефіцієнта маневреності власного капіталу. Тобто керівництвом ВАТ «Мясокомбінат» проводяться заходи щодо капіталізації власного капіталу в той час коли підприємство відчуває гостру нестачу оборотних коштів.

Рис. 2.3 - Динаміка фінансових коефіцієнтів ВАТ «Мясокомбінат»

Значення коефіцієнта фінансової залежності, що значно перевищують 1 свідчать про нездатність власників самим забезпечити фінансування свого підприємства. Стрімке ж зростання цього коефіцієнта також свідчить про негаразди в галузі фінансування.

Низькі абсолютні значення коефіцієнта концентрації власного капіталу, а також значний його спад на протязі 2007 року характеризують зниження частки власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність.

3. ЗАХОДИ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ "ВАТ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ"

3.1 Вдосконалення управління фінансовими ресурсами з врахуванням інфляції "ВАТ Івано-Франківський м'ясокомбінат"

Фінансування за рахунок короткострокових заборгованостей призначене, головним чином, для фінансуванням оборотних коштів підприємства, хоча у виняткових випадках короткострокові кредити можуть залучатися для цілей довгострокового кредитування. У країнах зі стабільною ринковою економікою 40-60% пасиву балансу підприємств складають короткострокові кредити, причому їх частка вища у малих і середніх підприємств, що не виходять за позиками на фондовий ринок. Потреба підприємства в оборотних коштах змінюється протягом року залежно від факторів, що є нормальними для даного виробництва: від сезонності виробництва, нерівномірності постачань сировини і матеріалів, несвоєчасності надходження грошей, необхідності створення запасів і ін. Тому накопичувати оборотні кошти для проведення зазначених операцій означає їхнє тимчасове відволікання з операційної діяльності, що знижує оборотність грошових ресурсів підприємства. Таким чином, треба визнати, що повне самофінансування оборотних коштів є недоцільним. Ефективним стає залучення позикових коштів у вигляді короткострокових кредитів банків і інших кредиторів, комерційного кредиту, у вигляді казначейських квитків.

Рішення про необхідний обсяг короткострокових кредитів залежить від стану ліквідності поточних активів підприємства, тобто від здатності швидкої мобілізації необхідної кількості грошей при реалізації ліквідних активів. Таким чином, прийняття рішення про залучення кредиту є вибором між продажем ліквідних активів (якими насамперед є запаси) або банківським кредитом. З урахуванням того, що реалізація ліквідних активів приносить прибуток менший, ніж основна діяльність, яка кредитується, то за своєю сутністю вибір обсягу короткострокового кредитування перетворюється у вибір між прибутковістю і ризиком, тому що зростання заборгованості несе ризик втрати платоспроможності.

Короткострокове кредитування більш вигідне для підприємства тим, що:

- виплати по кредитах за сумою виплати менші, навіть при більш високих відсотках по короткострокових кредитах;

- прибуток підприємства від короткострокових кредитів підвищується тим, що вони повертаються тоді, коли віддача від них вже настала і кредит погашається без збитку для основної діяльності, тоді як обов'язкові виплати по середньостроковому і довгостроковому кредитуванню відволікають гроші з основної діяльності.

В управлінні вхідними грошовими потоками підприємства в частині короткострокових банківських позик, які постійно використовуються як джерело фінансування, необхідно мати інформацію про середню тривалість залучених кредитів. Для цього використовується показник оборотності короткострокового кредиту (у днях), який визначається як цільова середня тривалість короткострокових кредитів виходячи зі специфіки виробничого процесу.

Окр = СЗК х (Д: П кр),

де Окр - середня оборотність кредиту в днях; СЗК - середній залишок заборгованості за банківськими позиками, включаючи прострочені, у звітному періоді (рік, квартал) тис.грн;