Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

• МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА
• ЗМІСТ

Вступ

1 Принцип процесу управління грошовими потоками

2. МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА

3. Сутність грошового потоку підприємства і принципи його оптимізації

4. Методи оптимізації грошових потоків підприємства

5. Планування грошових потоків

6. Економічна сутність і класифікація фінансових ризиків підприємства

7. Принципи управління фінансовими ризиками

8. Політика управління фінансовими ризиками

9. Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків

10. Економічна сутність, види і процедури банкрутства

11. Система експрес-діагностики банкрутства

12. Система фундаментальної діагностики банкрутства

13. Внутрішні механізми фінансової стабілізації

14. Аналіз грошовий потоків на підприємстві

Висновки

Використана література

Вступ

Дохід є спонукальним мотивом і джерелом діяльності підприємства. Підприємство приводить у рух усі виробничі фактори - капітал, працю, природні ресурси - для створення продукту, його наступної реалізації та утворення доходу.

Загальний дохід підприємства - це сума доходу, отриманого підприємством від продажу певної кількості продукції. (Кількість проданого товару залежить від попиту на нього). Таким чином,

TR=PxQ,

де TR (Total Revenue) - загальний дохід підприємства або виручка підприємства, P (Price) - ціна, Q (Quanting) - кількість проданої продукції. Розрізняють такі види доходу: валовий і чистий.

Валовий дохід підприємства становить грошову виручку від реалізації продукту (виконання робіт чи послуг), інших матеріальних цінностей і майна підприємства (включаючи основні фонди) тощо, зменшену на суму постійних витрат підприємства. Якщо від валового доходу підприємства відняти ще й змінні витрати, то одержують суму чистого доходу підприємства.

Чистий дохід підприємства - це прибуток підприємства.

Поняття "дохід" ширше поняття "прибуток". Прибуток підприємства є складовою частиною доходу підприємства. Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Валова продукція за собівартістю складається із вартості основної, суміжної і побічної продукції рослинництва, тваринництва, підсобних підприємств і промислів, незалежно від того, реалізується вона споживачам чи використовується в своєму господарському обороті.

У собівартість продукції в галузях включаються всі витрати звітного (планового) року на виробництво і реалізацію продукції, а також зміни незавершеного виробництва порівняно з минулим роком.

Валова продукція робіт і послуг, виконаних на сторону, складається із собівартості робіт обслуговуючих виробництв, виконаних для сторонніх організацій, і тих, що виконані для покупців сільськогосподарської продукції при транспортуванні її до пунктів приймання. Ця сума визначається множенням собівартості одиниці роботи на обсяги робіт допоміжних виробництв, виконаних на сторону. Сюди входять роботи, виконані на сторону, ремонтними майстернями, а також затрати обслуговуючих та інших виробництв.

1. Принцип процесу управління грошовими потоками

Управління грошовими потоками підприємства є важливою складовою частиною загальної системи управління його фінансовою діяльністю. Воно дозволяє вирішувати різноманітні задачі фінансового менеджменту і підпорядковане його головній меті.

Процес управління грошовими потоками підприємства базується на визначених принципах, основними з яких є:

1. Принцип інформативної вірогідності. Як і кожна управлінська система, управління грошовими потоками підприємства повинне бути забезпечене необхідною інформаційною базою. Створення такої інформаційної бази представляє певні труднощі, тому що пряма фінансова звітність, що базується на єдиних методичних принципах бухгалтерського обліку, відсутня. Визначені міжнародні стандарти формування такої звітності почали розроблятися тільки з 1971 року і на думку багатьох фахівців ще далекі від завершення (хоча загальні параметри таких стандартів уже затверджені, вони допускають варіативність методів визначення окремих показників прийнятої системи звітності).

2. Принцип забезпечення збалансованості. Управління грошовими потоками підприємства має справу з багатьма їх видами і різновидами, розглянутими в процесі їхньої класифікації. Їхня підпорядкованість єдиним цілям і задачам управління вимагає забезпечення збалансованості грошових потоків підприємства за видами, обсягами, тимчасовими інтервалами і іншими істотними характеристиками. Реалізація цього принципу пов'язана з оптимізацією грошових потоків підприємства в процесі управління ними.

3. Принцип забезпечення ефективності. Грошові потоки підприємства характеризуються істотною нерівномірністю надходжень і витрат коштів у розрізі окремих тимчасових інтервалів, що приводить до формування значних обсягів тимчасово вільних грошових активів підприємства. Посуті ці тимчасово вільні залишки коштів носять характер непродуктивних активів (до моменту їхнього використання в господарському процесі), що втрачають свою вартість у часі, від інфляції і з інших причин. Реалізація принципу ефективності в процесі управління грошовими потоками полягає в забезпеченні ефективного їхнього використання шляхом здійснення фінансових інвестицій підприємства.

4. Принцип забезпечення ліквідності. Висока нерівномірність окремих видів грошових потоків породжує тимчасовий дефіцит коштів підприємства, що негативно позначається на рівні його платоспроможності. Тому в процесі управління грошовими потоками необхідно забезпечувати достатній рівень їхньої ліквідності протягом усього розглянутого періоду. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом відповідної синхронізації позитивного і негативного грошових потоків у розрізі кожного тимчасового інтервалу розглянутого періоду.

З урахуванням розглянутих принципів організується конкретний процес управління грошовими потоками підприємства.

Основною метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку шляхом збалансування обсягів надходжень і витрат коштів і їхньої синхронізації в часі.

Процес управління грошовими потоками підприємства послідовно охоплює наступні основні етапи (рис. 1.1.):

1. Забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності. Цей етап управління покликаний реалізувати принцип інформативної його вірогідності. У процесі здійснення цього етапу управління грошовими потоками забезпечується координація функцій і задач служб бухгалтерського обліку і фінансового менеджменту підприємства.

Основною метою організації обліку і формування відповідної звітності, що характеризує грошові потоки підприємства різних видів, є забезпечення фінансових менеджерів необхідною інформацією для проведення всебічного їхнього аналізу, планування і контролю.

Рис.1.1. - Основні етапи керування грошовими потоками підприємства.

Відповідно до міжнародних стандартів обліку і сформованої практики для підготовки звітності про рух коштів використовуються два основних методи - непрямий і прямий. Ці методи розрізняються між собою повнотою представлення даних про грошові потоки підприємства, вихідною інформацією для розробки звітності й іншими параметрами.

Непрямий метод спрямований на одержання даних, що характеризують чистий грошовий потік підприємства в звітному періоді. Джерелом інформації для розробки звітності про рух коштів підприємства за цим методом є звітний баланс і звіт про фінансові результати. Розрахунок чистого грошового потоку підприємства непрямим методом здійснюється по видах господарської діяльності і підприємству в цілому.

По операційній діяльності базовим елементом розрахунку чистого грошового потоку підприємства за непрямим методом виступає його чистий прибуток, отриманий в звітному періоді. Шляхом внесення відповідних коректив чистий прибуток перетворюється потім у показник чистого грошового потоку. Принципова формула, по якій здійснюється розрахунок цього показника по операційній діяльності, має наступний вигляд:

По інвестиційній діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою реалізації окремих видів позаоборотних активів і сумою їхнього придбання в звітному періоді. Принципова формула, по якій здійснюється розрахунок цього показника по інвестиційній діяльності, має наступний вигляд:

(1.2.)

грошовий потік фінансовий ризик

Де

ЧГПі - сума чистого грошового потоку підприємства по інвестиційній діяльності в розглянутому періоді;

Рос - сума реалізації вибулих основних засобів;

Рна - сума реалізації вибулих нематеріальних активів;

Рдфі - сума реалізації довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля підприємства;

Рва - сума повторної реалізації раніше викуплених власних акцій підприємства;

Дп - сума дивідендів (відсотків), отриманих підприємством по довгострокових фінансових інструментах інвестиційного портфеля;

Пос - сума придбаних основних засобів;

- сума приросту незавершеного капітального будівництва;

Пна- сума придбання нематеріальних активів;

Пдф - сума придбання довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля підприємства;

Вса - сума викуплених власних акцій підприємства.

По фінансовій діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою фінансових ресурсів, притягнутих із зовнішніх джерел, і сумою основного боргу, а також дивідендів (відсотків), виплачених власникам підприємства. Принципова формула, по якій здійснюється розрахунок цього показника по фінансовій діяльності, має наступний вид:

ЧДПф = Пск + Пдк + Пкк + БЦФ - ВдК - Вкк -Ду , (1.3.)

де ЧДПф - сума чистого грошового потоку підприємства по фінансовій діяльності в розглянутому періоді;

Пвк - сума додатково залученого з зовнішніх джерел власного акціонерного чи пайового капіталу;

Пдк - сума додатково притягнутих довгострокових кредитів і позик;

Пкк - сума додатково притягнутих короткострокових кредитів і позик;

БЦФ - сума засобів, що надійшли в порядку безоплатного цільового фінансування підприємства;

Вдк - сума виплат (погашення) основного боргу по довгострокових кредитах і позиках;

Вкк - сума виплат (погашення) основного боргу по короткострокових кредитах і позиках;

Ду - сума дивідендів (відсотків), сплачених власникам підприємства (акціонерам) на вкладений капітал (акції, паї і т.п.).

Результати розрахунку суми чистого грошового потоку по операційній, інвестиційній і фінансовій діяльності дозволяють визначити загальний його розмір по підприємству в звітному періоді. Цей показник розраховується за наступною формулою:

ЧГПП = ЧГПО + ЧГПІ + ЧГПФ , (1.5.)

де ЧГПП - загальна сума чистого грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;

ЧГПО - сума чистого грошового потоку підприємства по операційній діяльності;

ЧГПІ - сума чистого грошового потоку підприємства по інвестиційній діяльності;

ЧГПф - сума чистого грошового потоку підприємства по фінансовій діяльності.

Використання непрямого методу розрахунку руху коштів дозволяє визначити потенціал формування підприємством основного внутрішнього джерела фінансування свого розвитку - чистого грошового потоку по операційній і інвестиційній діяльності, а також виявити динаміку усіх факторів, що впливають на його формування. Крім того, слід відзначити відносно низьку трудомісткість формування звітності про рух коштів, тому що переважна більшість необхідних для розрахунку непрямим методом показників міститься в інших формах діючої фінансової звітності підприємства.

Прямий метод спрямований на одержання даних, що характеризують як валовий, так і чистий грошовий потік підприємства в звітному періоді. Він покликаний відбивати весь обсяг надходжень і витрат коштів у розрізі окремих видів господарської діяльності і по підприємству в цілому. Розходження отриманих результатів розрахунку грошових потоків прямим і непрямим методом відносяться тільки до операційної діяльності підприємства. При використанні прямого методу розрахунку грошових потоків використовуються безпосередні дані бухгалтерського обліку, що характеризують усі види надходжень і витрат коштів.

Принципова формула, по якій здійснюється розрахунок суми чистого грошового потоку по операційній діяльності підприємства прямим методом, має наступний вид:

ЧГПо = РП + ІПо - Зтм - ЗПОП - ЗПау - ППб - ППпФ - ІВо, (1.6.)

де ЧГПо - сума чистого грошового потоку підприємства по операційній діяльності в розглянутому періоді;

РП - сума коштів, отриманих від реалізації продукції;

ІПо - сума інших надходжень коштів у процесі операційної діяльності;

3тм - сума коштів, виплачених за придбання сировини, матеріалів і напівфабрикатів у постачальників;

ЗПОП - сума заробітної плати, виплаченої оперативному персоналу;

ЗПау - сума заробітної плати, виплаченої адміністративно-управлінському персоналу;

ППб - сума податкових платежів, перерахована в бюджет;

ППвф - сума податкових платежів, перерахована в позабюджетні фонди;

ІВо - сума інших виплат коштів у процесі операційної діяльності.

Розрахунки суми чистого грошового потоку підприємства по інвестиційній і фінансовій діяльності, а також по підприємству в цілому здійснюються за тими ж алгоритмами, що і при непрямому методі.

Відповідно до принципів міжнародного обліку метод розрахунку грошових потоків підприємство вибирає самостійно, однак кращим вважається прямий метод, що дозволяє одержати більш повне уявлення про їхній обсяг і склад.

Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді. Основною метою цього аналізу є виявлення рівня достатності формування коштів, ефективності їхнього використання, а також збалансованості позитивного і негативного грошових потоків підприємства за обсягом і в часі. Аналіз грошових потоків проводиться по підприємству в цілому, у розрізі основних видів його господарської діяльності, по окремих структурних підрозділах („центрах відповідальності").

На першому етапі аналізу розглядається динаміка обсягу формування позитивного грошового потоку підприємства в розрізі окремих джерел. У процесі цього аспекту аналізу темпи приросту позитивного грошового потоку зіставляються з темпами приросту активів підприємства, обсягів виробництва і реалізації продукції. Особлива увага на цьому етапі аналізу приділяється вивченню співвідношення залучення коштів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел, виявленню ступеня залежності розвитку підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

На другому етапі аналізу розглядається динаміка обсягу формування негативного грошового потоку підприємства, а також структури цього потоку по напрямках витрат коштів. У процесі цього етапу аналізу визначається наскільки співрозмірно розвивалися за рахунок витрати коштів окремі види активів підприємства, що забезпечують приріст його ринкової вартості; за якими напрямками використовувалися кошти, залучені з зовнішніх джерел; в якій мірі погашалася сума основного боргу за залученими раніше кредитами і позиками.

На третьому етапі аналізу розглядається збалансованість позитивного і негативного грошових потоків за загальним обсягом; вивчається динаміка показника чистого грошового потоку як найважливішого результативного показника фінансової діяльності підприємства й індикатора рівня збалансованості його грошових потоків у цілому. У процесі аналізу визначається роль і місце чистого прибутку підприємства у формуванні його чистого грошового потоку; з'ясовується ступінь достатності амортизаційних відрахувань з позицій необхідного відновлення основних засобів і нематеріальних активів.

Особливе місце в процесі цього етапу аналізу приділяється „якості чистого грошового потоку" - узагальненій характеристиці структури джерел формування цього показника. Висока якість чистого грошового потоку характеризується ростом питомої ваги чистого прибутку, отриманої за рахунок росту випуску продукції і зниження її собівартості, а низьке - за рахунок збільшення частки чистого прибутку, пов'язаного з зростанням цін на продукцію, здійсненням позареалізаційних операцій і т.п.

На четвертому етапі аналізу досліджується синхронність формування позитивного і негативного грошових потоків у розрізі окремих інтервалів звітного періоду; розглядається динаміка залишків грошових активів підприємства, що відображає рівень цієї синхронності і забезпечує абсолютну платоспроможність. У процесі дослідження синхронності формування різних видів грошових потоків розраховується динаміка коефіцієнта ліквідності грошового потоку підприємства в розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду. Розрахунок цього показника здійснюється за наступною формулою:

(1.7.)

Де

КЛгп - коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;

ПГП - сума валового позитивного грошового потоку (надходження коштів);

НГП - сума валового негативного грошового потоку (витрати коштів).

Для забезпечення необхідної ліквідності грошового потоку цей коефіцієнт повинний мати значення не нижче одиниці (перевищення одиниці буде генерувати зростання залишку грошових активів на кінець розглянутого періоду, тобто сприяти підвищенню коефіцієнта абсолютної платоспроможності підприємства).

На п'ятому етапі аналізу визначається ефективність грошових потоків підприємства. Узагальнюючим показником такої оцінки виступає коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства, що розраховується за наступною формулою:

(1.8.)

де КЕгп - коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;

ЧГП - сума чистого грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;

НГП - сума валового негативного грошового потоку підприємства в розглянутому періоді.

Визначене уявлення про рівень ефективності грошового потоку дозволяє одержати і коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку, що розраховується за наступною формулою:

(1.9.)

де КРчгп - коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку в розглянутому періоді;

ЧГПр - сума чистого грошового потоку підприємства, спрямована на інвестування його розвитку в розглянутому періоді;

ЧГП - загальна сума чистого грошового потоку підприємства в розглянутому періоді.

Ці узагальнюючі показники можуть бути доповнені низкою частих показників - коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку грошових активів у короткострокових фінансових вкладеннях; коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку інвестиційних ресурсів, що накопичуються, у довгострокових фінансових вкладеннях і т.п.

Результати аналізу використовуються для виявлення резервів оптимізації грошових потоків підприємства і їхнього планування на майбутній період.

Оптимізація грошових потоків підприємства. Така оптимізація є однією з найважливіших функцій управління грошовими потоками, спрямованою на підвищення їхньої ефективності в майбутньому періоді. Найважливішими задачами, розв'язуваними в процесі цього етапу управління грошовими потоками, є: виявлення і реалізація резервів, що дозволяють знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення коштів; забезпечення більш повної збалансованості позитивних і негативних грошових потоків у часі і за обсягами; забезпечення більш тісного взаємозв'язку грошових потоків по видах господарської діяльності підприємства; підвищення суми і якості чистого грошового потоку, генерованого господарською діяльністю підприємства.

Планування грошових потоків підприємства в розрізі різних їхніх видів. Таке планування носить прогнозний характер у силу невизначеності ряду вихідних його передумов. Тому планування грошових потоків здійснюється у формі різноманітних планових розрахунків цих показників при різних сценаріях розвитку вихідних факторів (оптимістичному, реалістичному, песимістичному)

Забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства. Об'єктом такого контролю є: виконання встановлених планових завдань по формуванню обсягу коштів і їх витраті по передбачених напрямках; рівномірність формування грошових потоків у часі; ліквідність грошових потоків і їхня ефективність. Ці показники контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства.

2. МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА

Оптимізація грошових потоків являє собою процес вибору найкращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

Основними цілями оптимізації грошових потоків підприємства є:

* забезпечення збалансованості обсягів грошових потоків;

* забезпечення синхронності формування грошових потоків у часі;

* забезпечення росту чистого грошового потоку підприємства.

Основними об'єктами оптимізації виступають:

* позитивний грошовий потік;

* негативний грошовий потік;

* залишок грошових активів;

* чистий грошовий потік.

Найважливішою передумовою здійснення оптимізації грошових потоків є вивчення факторів, що впливають на їхні обсяги і характер формування в часі. Ці фактори можна підрозділити на зовнішні і внутрішні. Система основних факторів, що впливають на формування грошових потоків підприємства, приведена на рис. 2.1.

Характер впливу розглянутих факторів використовується в процесі оптимізації грошових потоків підприємства.

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів позитивного і негативного їхніх видів.



Рис. 2.1. Система основних факторів, що впливають на формування грошових потоків підприємства.

На результати господарської діяльності підприємства негативний вплив роблять як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки.

Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються в зниженні ліквідності і рівня платоспроможності підприємства, зростанні простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини і матеріалів, підвищенні частки простроченої заборгованості по отриманих фінансових кредитах, затримках виплати заробітної плати (з відповідним зниженням рівня продуктивності праці персоналу), зростанні тривалості фінансового циклу, а в кінцевому рахунку - у зниженні рентабельності використання власного капіталу й активів підприємства.

Негативні наслідки надлишкового грошового потоку виявляються у втраті реальної вартості тимчасово невикористовуваних коштів від інфляції, втраті потенційного доходу від невикористовуваної частини грошових активів у сфері короткострокового їхнього інвестування, що в кінцевому результаті також негативно позначається на рівні рентабельності активів і власного капіталу підприємства.

Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру цієї дефіцитності - короткострокової чи довгострокової.

Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання „Системи прискорення - уповільнення платіжного обороту". Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення коштів і уповільненню їхніх виплат.

Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

* збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованій покупцям продукції;

* забезпечення часткової чи повної передоплати за вироблену продукцію, що користається високим попитом на ринку;

* скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

* прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

* використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - обліку векселів, факторингу, форфейтингу;

* прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх у дорозі, у процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т.п.).

Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

* збільшення за узгодженням з постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту;

* заміни придбання довгострокових активів, що вимагають відновлення, на їхню оренду (лізинг);

* реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом переведення короткострокових їхніх видів у довгострокові.

Слід зазначити, що „Система прискорення - уповільнення платіжного обороту", вирішуючи проблему збалансованості обсягів дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді (і відповідно підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства), створює певні проблеми наростання дефіцитності цього потоку в наступних періодах. Тому паралельно з використанням механізму цієї системи повинні бути розроблені заходи для забезпечення збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді.

Зростання обсягу позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуть за рахунок наступних заходів:

* залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

* додаткової емісії акцій;

* залучення довгострокових фінансових кредитів;

* продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;

* продажу (або здачі в оренду) невикористовуваних видів основних засобів.

Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

* скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;

* відмови від фінансового інвестування;

* зниження суми постійних витрат підприємства.

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства пов'язані з забезпеченням зростання його інвестиційної активності. У системі цих методів можуть бути використані:

* збільшення обсягу розширеного відтворення операційних позаоборотних активів;

* прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку їхньої реалізації;

* здійснення регіональної диверсифікованості операційної діяльності підприємства;

* активне формування портфеля фінансових інвестицій;

* дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

У системі оптимізації грошових потоків підприємства важливе місце належить їхній збалансованості в часі. У процесі такої оптимізації використовуються два основних методи - вирівнювання і синхронізація.

Вирівнювання грошових потоків спрямоване на згладжування їхніх обсягів у розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути у певній мірі сезонні і циклічні розходження у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимізуючи паралельно середні залишки коштів і підвищуючи рівень абсолютної ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою середньоквадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, що у процесі оптимізації повинні знижуватися.

Синхронізація грошових потоків заснована на коваріації позитивного і негативного їхніх видів. У процесі синхронізації повинне бути забезпечене підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції, що у процесі оптимізації повинний прагнути до значення “+1”.

Коефіцієнт кореляції позитивного і негативного грошових потоків у часі розраховується за наступною формулою:

. (2.10)

де ККДП - коефіцієнт кореляції позитивного і негативного грошових потоків у часі;

Рпо - прогнозовані імовірності відхилення грошових потоків від їхнього середнього значення в плановому періоді;

ПГПі - варіанти сум позитивного грошового потоку в окремих інтервалах планового періоду;

- середня сума позитивного грошового потоку в одному інтервалі планового періоду;

НГПі - варіанти сум негативного грошового потоку в окремих інтервалах планового періоду;

- середня сума негативного грошового потоку в одному інтервалі планового періоду;

, - середньоквадратичне (стандартне) відхилення сум грошових потоків (відповідно - позитивного і негативного).

Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства. Зростання чистого грошового потоку забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.

Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів:

* зниження суми постійних витрат;

* зниження рівня змінних витрат;

* здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;

* здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності;

* використання методу прискореної амортизації основних засобів;

* скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів;

* продажу невикористовуваних видів основних засобів і нематеріальних активів;

* посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій.

Результати оптимізації грошових потоків підприємства одержують своє відображення в системі планів формування і використання коштів у майбутньому періоді.

3. Сутність грошового потоку підприємства і принципи його оптимізації

Грошовий потік підприємства являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і виплат коштів, генеруємих його господарською діяльністю.

Висока роль ефективного управління грошовими потоками підприємства визначається наступними основними положеннями:

1. Грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства практично у всіх її аспектах.

Ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансова рівновага підприємства в процесі його стратегічного розвитку. Темпи цього розвитку, фінансова стійкість підприємства значною мірою визначаються тим, наскільки різні види потоків коштів синхронізовані між собою по обсягах і в часі. Високий рівень такої синхронізації забезпечує істотне прискорення реалізації стратегічних цілей розвитку підприємства.

Раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу підприємства.

Ефективне управління грошовими потоками дозволяє скоротити потреба підприємства в позиковому капіталі.

Управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства.

Ефективне управління грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства.

Активні форми управління грошовими потоками дозволяють підприємству діставати додатковий прибуток, генерируемую безпосередньо його грошовими активами.

Процес управління грошовими потоками підприємства
Основною метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку шляхом балансування обсягів надходження і витрати коштів і їхньої синхронізації в часі.

Процес управління грошовими потоками підприємства послідовно охоплює наступні основні етапи:

Забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності.

Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді.

Оптимізація грошових потоків підприємства. Найважливішими задачами, розв'язуваними в процесі цього етапу управління грошовими потоками, є: виявлення і реалізація резервів, що дозволяють знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення коштів; забезпечення більш повної збалансованості позитивних і негативних грошових потоків у часі і по обсягах; забезпечення більш тісного взаємозв'язку грошових потоків по видах господарської діяльності підприємства; підвищення суми і якості чистого грошового потоку, генеруємого господарською діяльністю підприємства.

Планування грошових потоків підприємства в розрізі різних їхніх видів.

Забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства.

4. Методи оптимізації грошових потоків підприємства

Оптимізація грошових потоків являє собою процес вибору найкращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

Основними цілями оптимізації грошових потоків підприємства є:

* забезпечення збалансованості обсягів грошових потоків;

* забезпечення синхронності формування грошових потоків у часі;

* забезпечення росту чистого грошового потоку підприємства.

Основними об'єктами оптимізації виступають:

* позитивний грошовий потік;

* негативний грошовий потік;

* залишок грошових активів;

* чистий грошовий потік.

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів позитивних і негативного їхніх видів. На результати господарської діяльності підприємства негативний вплив роблять як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки.

Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру цієї дефіцитності -- короткострокової або довгострокової.
Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання „Системи прискорення -- уповільнення платіжного обороту" (або „Системыи лидс энд лэгс"). Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення коштів і уповільненню їхніх виплат.

Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

* збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованої покупцях продукції;

* забезпечення часткової або повної передоплати за зроблену продукцію, що користується високим попитом на ринку;

* скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

* прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

* використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості -- обліку векселів, факторингу, форфейтинга;

* прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх у шляху, у процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т.п.).

Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

* використання флоута для уповільнення інкасації власних платіжних документів (механізм дії флоута був розглянутий раніше);

* збільшення за узгодженням з постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту;

* заміни придбання довгострокових активів, що вимагають відновлення, на їхню оренду (лізинг);

* реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом перекладу короткострокових їхніх видів у довгострокові.

Слід зазначити, що „Система прискорення -- уповільнення платіжного обороту", вирішуючи проблему збалансованості обсягів дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді (і відповідно підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства), створює визначені проблеми наростання дефіцитності цього потоку в наступних періодах. Тому паралельно з використанням механізму цієї системи повинні бути розроблені заходи для забезпечення збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді.

Ріст обсягу позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуть за рахунок наступних заходів:

* залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

* додаткової емісії акцій;

* залучення довгострокових фінансових кредитів;

* продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;

* продажу (або здачі в оренду) невикористовуваних видів основних засобів.

Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

* скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;

* відмовлення від фінансового інвестування;

* зниження суми постійних витрат підприємства.

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства зв'язані з забезпеченням росту його інвестиційної активності. У системі цих методів можуть бути використані:

* збільшення обсягу розширеного відтворення операційних позаоборотних активів;

* прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку їхньої реалізації;

* здійснення регіональної диверсифікованості операційної діяльності підприємства;

* активне формування портфеля фінансових інвестицій;

* дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

У системі оптимізації грошових потоків підприємства важливе місце належить їхньої збалансованості в часі. У процесі такої оптимізації використовуються два основних методи -- вирівнювання і синхронізація.

Вирівнювання грошових потоків спрямовано на згладжування їхніх обсягів у розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути у визначеній мері сезонні і циклічні розходження у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимизируя паралельно середні залишки коштів і підвищуючи рівень абсолютної ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою середньоквадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, що у процесі оптимізації повинні знижуватися.

Синхронізація грошових потоків заснована на коваріації позитивних і негативного їхніх видів. У процесі синхронізації повинне бути забезпечене підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції, що у процесі оптимізації повинний прагнути до значення „+1\".

Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів:

* зниження суми постійних витрат;

* зниження рівня перемінних витрат;

* здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;

* здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності;

* використання методу прискореної амортизації основних засобів;

* скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів;

* продажу невикористовуваних видів основних засобів і нематеріальних активів;

* посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій.

Результати оптимізації грошових потоків підприємства одержують своє відображення в системі планів формування і використання коштів у майбутньому періоді.

5. Планування грошових потоків

План надходження і витрати коштів, розроблена на майбутній рік з розбивкою по місяцях, дає лише загальну основу управління грошовими потоками підприємства. Разом з тим, високий динамізм цих потоків, їхня залежність від безлічі факторів короткострокової дії визначають необхідність розробки планового фінансового документа, що забезпечує щоденне управління надходженням і витратою коштів підприємства. Таким плановим документом виступає платіжний календар.

Основною метою розробки платіжного календаря (у всіх його варіантах) є встановлення конкретних термінів надходження коштів і платежів підприємства і їхнє доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань. З урахуванням цієї мети платіжний календар визначають іноді як „план платежів точної дати\".

Найбільш розповсюдженою формою платіжного календаря, використовуваної в процесі оперативного планування грошових потоків підприємства, є його побудова в розрізі двох розділів:

1) графіка майбутніх платежів;2) графіка майбутніх надходжень коштів.

Основні види платіжного календаря підприємства, диференційовані по цих ознаках:

1. У системі оперативного управління грошовими потоками по операційній діяльності підприємства основними видами платіжного календаря є наступні: Податковий платіжний календар. Календар інкасації дебіторської заборгованості. Календар обслуговування фінансових кредитів. Календар виплат заробітної плати. Календар (бюджет) формування виробничих запасів Календар (бюджет) управлінських витрат Календар (бюджет) реалізації продукції

2. У системі оперативного управління грошовими потоками по інвестиційній діяльності підприємства основними видами платіжного календаря є наступні: Календар (бюджет) формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій. Календар (капітальний бюджет) реалізації програми реальних інвестицій Календар (капітальний бюджет) реалізації окремих інвестиційних проектів

3. У системі оперативного управління грошовими потоками по фінансовій діяльності підприємства можуть розроблятися наступні види платіжного календаря: Календар (бюджет) емісії акцій. Календар (бюджет) емісії облігацій Календар амортизації основного боргу по фінансових кредитах.

6. Економічна сутність і класифікація фінансових ризиків підприємства

Під фінансовим ризиком підприємства розуміється імовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності.

Фінансові ризики підприємства характеризуються великим різноманіттям і з метою здійснення ефективного управління ними класифікуються по наступних основних ознаках:

1. По видах.

* Ризик зниження фінансової стійкості (або ризик порушення рівноваги фінансового розвитку) підприємства.

* Ризик неплатоспроможності (або ризик незбалансованої ліквідності) підприємства.

* Інвестиційний ризик.

* Інфляційний ризик.

* Процентний ризик.

* Валютний ризик.

* Депозитний ризик.

* Кредитний ризик.

* Податковий ризик.

* Структурний ризик. Цей вид ризику генерується неефективним фінансуванням поточних витрат підприємства, що обумовлює високу питому вагу постійних витрат у загальній їхній сумі.

* Криміногенний ризик.

* Інші види ризиків.

2. По характеризуємому об'єкті виділяють наступні групи фінансових ризиків:

* ризик окремої фінансової операції.

* ризик різних видів фінансової діяльності

* ризик фінансової діяльності підприємства в цілому.

3. По сукупності досліджуваних інструментів фінансові ризики підрозділяються на наступні групи:

* індивідуальний фінансовий ризик.

* портфельний фінансовий ризик.

4. По комплексності дослідження виділяють наступні групи ризиків:

* простий фінансовий ризик

* складний фінансовий ризик.

5. По джерелах виникнення виділяють наступні групи фінансових ризиків:

* зовнішній, систематичний або ринковий ризик

* внутрішній, несистематичний або специфічний ризик

6. По фінансових наслідках усі ризики підрозділяються на такі групи:

* ризик, що спричиняє тільки економічні втрати

* ризик, що спричиняє упущену вигоду.

* ризик, що спричиняє як економічні втрати, так і додаткові доходи.

7. По характері прояву в часі виділяють дві групи фінансових ризиків:

* постійний фінансовий ризик.

* тимчасовий фінансовий ризик.

8. За рівнем фінансових утрат ризики підрозділяються на наступні групи:

* припустимий фінансовий ризик.

* критичний фінансовий ризик.

* катастрофічний фінансовий ризик

9. По можливості передбачення фінансові ризики підрозділяються на наступних двох груп:

* прогнозований фінансовий ризик.

* непрогнозований фінансовий ризик.

10. По можливості страхування фінансові ризики підрозділяються також на двох груп:

* страхуємий фінансовий ризик.

* нестрахуємий фінансовий ризик

7. Принципи управління фінансовими ризиками

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою процес передбачення і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків, зв'язаний з їхньою ідентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням.

Управління фінансовими ризиками підприємства ґрунтується на визначених принципах, основними з яких є:

1. Усвідомленість прийняття ризиків.

2. Керованість прийнятими ризиками.

3. Незалежність управління окремими ризиками.

4. Порівнянність рівня прийнятих ризиків з рівнем прибутковості фінансових операцій.

5. Порівнянність рівня прийнятих ризиків з фінансовими можливостями підприємства.

6. Економічність управління ризиками.

7. Облік тимчасового фактора в управлінні ризиками.

8. Облік фінансової стратегії підприємства в процесі управління ризиками.

9. Облік можливості передачі ризиків.

8. Політика управління фінансовими ризиками

Політика управління фінансовими ринками являє собою частина загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в розробці системи заходів щодо нейтралізації можливих негативних фінансових наслідків ризиків, зв'язаних зі здійсненням різних аспектів фінансової діяльності.

Формування і реалізація політики управління фінансовими ризиками передбачає здійснення наступних основних заходів:

1. Ідентифікація окремих видів ризиків, зв'язаних з фінансовою діяльністю підприємства.

2. Оцінка широти і вірогідності інформації, необхідної для визначення рівня фінансових ризиків.

3. Вибір і використання відповідних методів оцінки імовірності настання ризикової події по окремих видах фінансових ризиків.

4. Визначення розміру можливих фінансових утрат при настанні ризикової події по окремих видах фінансових ризиків.

5. Дослідження факторів, що впливають на рівень фінансових ризиків підприємства.

6. Установлення гранично припустимого рівня фінансових ризиків по окремих фінансових операціях і видам фінансової діяльності.

7. Вибір і використання внутрішніх механізмів нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків.

8. Вибір форм і видів страхування („передачи") окремих фінансових ризиків підприємства.

9. Оцінка результативності нейтралізації й організація моніторингу фінансових ризиків.

9. Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків

Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків являють собою систему методів мінімізації їхніх негативних наслідків, що обираються і здійснюваних у рамках самого підприємства.

Система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків передбачає використання наступних основних методів.

1. Запобігання ризику. До числа основних з таких мір відносяться:

* відмовлення від здійснення фінансових операцій, рівень ризику по яких надмірно високий.

* відмовлення від використання У високих обсягах позикового капіталу.

* відмовлення від надмірного використання оборотних активів у низколиквидних формах.

* відмовлення від використання тимчасово вільних грошових активів у короткострокових фінансових вкладеннях.

2. Лімітування концентрації ризику. Система фінансових нормативів, що забезпечують лімітування концентрації ризиків, може включати:

* граничний розмір (питома вага) позикових коштів, використовуваних у господарській діяльності.

* мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідній формі.

* максимальний розмір товарного (комерційного) або споживчого кредиту, наданого одному покупцеві.

* максимальний розмір депозитного внеску, розташовуваного в одному банку.

* максимальний розмір вкладення коштів у цінні папери одного емітента

* максимальний період відволікання коштів у дебіторську заборгованість

3. Хеджування Цей термін використовується у фінансовому менеджменті в широкому і вузькому прикладному значенні. У вузькому прикладному значенні термін хеджування характеризує внутрішній механізм нейтралізації фінансових ризиків, заснований на використанні відповідних видів фінансових інструментів (як правило, похідних цінних паперів -- деривативів). У залежності від використовуваних видів похідних цінних паперів розрізняють наступні механізми хеджування фінансових ризиків:

* хеджування з використанням ф'ючерсних контрактів.

* хеджування з використанням опціонів.

* хеджування з використанням операції „своп".

4. Диверсифікованість.

* диверсифікованість видів фінансової діяльності.

* диверсифікованість валютного портфеля („валютной кошика\") підприємства.

* диверсифікованість депозитного портфеля.

* диверсифікованість кредитного портфеля.

* диверсифікованість портфеля цінних паперів.

* диверсифікованість програми реального інвестування.

5. Розподіл ризиків. Механізм цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків заснований на частковому їхньому трансферті (передачі) партнерам по окремих фінансових операціях.

* розподіл ризику між учасниками інвестиційного проекту.

* розподіл ризику між підприємством і постачальниками сировини і матеріалів

* розподіл ризику між учасниками лізингової операції.

* розподіл ризику між учасниками факторингової (форфейтинговой) операції.

6. Самострахування (внутрішнє страхування).

* формування резервного (страхового) фонду підприємства.

* формування цільових резервних фондів.

* формування резервних сум фінансових ресурсів у системі бюджетів, доводимых різним центрам відповідальності.

* формування системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів по окремих елементах оборотних активів підприємства.

* нерозподілений залишок прибутку, отриманої в звітному періоді.

7. Інші методи внутрішньої нейтралізації фінансових ризиків.

* забезпечення зажадання з контрагента по фінансовій операції додаткового рівня премії за ризик.

* одержання від контрагентів визначених гарантій.

* скорочення переліку форс-мажорних обставин у контрактах з контрагентами

* забезпечення компенсації можливих фінансових утрат по ризиках за рахунок системи штрафних санкцій, що передбачається.

10. Економічна сутність, види і процедури банкрутства

З позицій фінансового менеджменту банкрутство характеризує реалізацію катастрофічних ризиків підприємства в процесі його фінансової діяльності, унаслідок якої воно незручно задовольнити у встановлений термін пред'явлені з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.

До основних причин відносяться:

1. Серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, що перешкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності.

2. Істотна незбалансованість у рамках щодо тривалого періоду обсягів його грошових потоків.

3. Тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів.

До складу функцій фінансового менеджменту в процесі здійснення ліквідаційних процедур відносяться:

1. Оцінка майна підприємства-банкрута по балансовій вартості.

2. Визначення обсягу і складу ліквідаційної (конкурсної) маси.

3. Оцінка майна, що входить до складу ліквідаційної (конкурсної) маси, по ринковій вартості.

4. Визначення обсягу реальних фінансових зобов'язань підприємства-банкрута.

5. Вибір найбільш ефективних форм продажу майна.

6. Забезпечення задоволення претензій кредиторів за рахунок реалізації майна підприємства-банкрута.

7. Розробка ліквідаційного балансу підприємства-банкрута.

11. Політика антикризового фінансового управління підприємством при погрозі банкрутства

Політика антикризового фінансового управління являє собою частина загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в розробці системи методів попередньої діагностики погрози банкрутства і „включення" механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечують його вихід із кризового стану.

Реалізація політики антикризового фінансового управління підприємством при погрозі банкрутства передбачає

1. Здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку.